Грошова маса таїї показник
Грошова маса – цесукупність купівельних, платіжних та накопичу вальних засобів, яка обслуговуєекономічні зв’язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі. Цеважливий кількісний показник руху грошей.
З розвитком формтоварного обміну та платіжно-розрахункових відносин склад та структура грошовоїмаси зазнали значних змін. На початку XX століття при золотому обігу структурагрошової маси була в розвину тих країнах наступною: золоті монети складали 40%,банкноти та інші кредитні гроші – 50%, і залишки на рахунках кредитних установ– 10%; напередодні Першої світової війни – відповідно 15, 22 і 67%. Вилученнязолотих грошей спочатку з внутрішнього обігу, а надалі із зовнішнього внеслоякісні зміни в структуру грошової маси. Повноцінні гроші (золоті) повністюзникли з обігу, домінуюче положення зайняли нерозмінні кредитні гроші, якістали функціонувати в готівковій та безготівковій формах.
Для аналізу змінируху грошей на певну дату і за певний період у фінансовій статистиці спочатку векономічно розвинутих країнах, а надалі і в нашій країні, стали використовуватигрошові агрегати МО, М1, М2, МЗ, М4.
Агрегат МОвключає готівкові кошти в обігу: банкноти, металеві монети, казначейські білети(в деяких країнах). Металеві монети, що складають незначну частину готівки (врозвинутих країнах 2-3%), дають можливість особам здійснювати дрібнірозрахунки. Ці монети карбуються з дешевих металів. Реальна вартість монетизначно нижча за номінальну, щоб не допустити їх переплавку з метою прибутковогопродажу у формі зливків.
Казначейськібілети – паперові гроші, емісія яких здійснюється казначейством. Паперові грошів даний час функціонують в слаборозвинутих країнах. Переважна роль належитьбанкнотам, які за своєю сутністю близькі в сучасних умовах до казначейськихбілетів.
Агрегат М1складається з агрегату МО і засобів на поточних рахунках банків. Кошти нарахунках можуть використовуватися для платежів в безготівковій формі, черезтрансформацію в готівкові кошти і без переведення на інші рахунки. Длярозрахунків власники рахунків виписують платіжні доручення (переважна формарозрахунків в українській економіці) або чеки та акредитиви. Саме агрегат М1обслуговує операції по реалізації валового внутрішнього продукту (ВВП),розподілу та перерозподілу національного доходу, накопиченню та споживанню.
Агрегат М2містить агрегат МІ, термінові та заощаджу-вальні депозити в комерційних банках,а також короткострокові державні цінні папери. Останні не функціонують якзасоби обігу, але можуть перетворюватись на готівкові кошти або чекові рахунки.Заощаджувальні депозити в комерційних банках знімаються в будь-який час іперетворюються на готівку. Термінові депозити доступні вкладнику лише призакінченні певного ороку, у них менша ліквідність, ніж у заощаджувадьнихдепозитах.
Агрегат МЗмістить агрегат М2, заощаджувальні вклади в спеціалізованих кредитних закладах,а також цінні папери, які обертаються на грошовому ринку, в тому числікомерційні векселі, які виписуються підприємствами. Ця частина коштів, якавкладена в цінні папери, створюється не банківською системою, але знаходитьсяпід її контролем, оскільки перетворення векселя в засіб платежу потребує, якправило, акцепту банку, тобто гарантії його сплати банком у випадкунеплатоспроможності емітента.
Агрегат М4дорівнює агрегату МЗ плюс різні форми депозитів в кредитних закладах.
Між агрегатаминеобхідна рівновага, в іншому випадку відбувається порушення грошового обігу.Практика показує, що рівновага буде, коли М2 > МІ (вона закріплюється при М2+ МЗ >М1).
В цьому випадкугрошовий капітал переходить з готівкового обігу в безготівковий. При порушенніцього співвідношення між агрегатами в грошовому обігу починаються ускладнення:недостатність грошових знаків, зростання цін тощо.
Для визначеннягрошової маси держави використовують різну кількість агрегатів (наприклад, США– 4, Франція – 2). В Росії та Україні для розрахунку сукупної грошової масивикористовують агрегати МО, МІ, М2 і МЗ. Дані грошові агрегати включають:
— МО – готівковігроші в обігу;
— МІ, крім МО –кошти підприємств на розрахункових, поточних спеціальних рахунках в банках,депозити населення в ощадних банках до запитання, коштів страхових компаній;
— М2 дорівнює МІплюс термінові депозити населення в ощадних банках, в тому числі компенсація;
— МЗ, складаєтьсяз М2 і сертифікатів та облігацій державної позики.
Близько третинигрошової маси в Україні припадає на готівкові гроші, причому має місцетенденція зростання цього грошового агрегату (МО).
Збільшеннякількості готівкових грошей, які обслуговують населення, а в сучасних умовах доних часто звертаються юридичні особи, викликає нестачу грошей у держави.Перехід грошей з безготівкового обігу в готівковий – результат жорсткоїфінансової політики, який призведе до розширення ухилень від сплати податків.Крім того, скорочення безготівкового обороту свідчить про зниження здатностідержави впливати на реальні господарські процеси.
На грошову масувпливають два фактори: кількість грошей та швидкість їх обертання.
Кількістьгрошової маси визначається державою – емітентом грошей, а саме: йогозаконодавчою владою. Збільшення емісії обумовлене потребами товарного обороту ідержави. В Україні головна причина збільшення грошової маси – держава, точнішевеликий дефіцит державного бюджету, який в значній мірі погашався в 1992-1994рр. випуском додаткових грошей в обіг. Товарний оборот в той же час в реальномувираженні скоротився через падіння темпів виробництва.
Інший фактор,який впливає на грошову масу, – швидкість обігу грошей, тобто їх інтенсивнийрух при виконанні ними функцій обігу і платежу. Для розрахунку цього показникавикористовують непрямі методи, серед яких:
• швидкість рухугрошей в кругообігу вартості суспільного продукту або кругообігу прибутківвизначається як відношення:
Валовийнаціональний продукт або національний прибуток Грошова маса (агрегати МІ, абоМ2)
цей показниксвідчить про зв’язок між грошовим обігом і процесами економічного розвитку;
• обертаннягрошей в платіжному обороті визначається співвідношенням:
Сума грошей набанківських рахунках Середньорічна величина грошової маси в обігу
Цей показниксвідчить про швидкість безготівкових розрахунків. Використовуються також й іншіпоказники швидкості обігу грошей.
На швидкістьобігу грошей впливають загальноекономічні фактори, тобто циклічний розвитоквиробництва, темпи його зростання, рух цін, а також грошові (монетарні)фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівкових ібезготівкових грошей), розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків,рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку, а також впровадженнякомп’ютерів для операцій в кредитних установах і використання електроннихгрошей в розрахунках. Крім цих загальних факторів, швидкість обігу грошейзалежить від періодичності виплати доходів, рівномірності витрат населеннямсвоїх коштів, рівня заощадження і накопичення.
Але так якшвидкість обігу грошей обернено пропорційна кількості грошей в обігу,прискорення їх оборотності означає збільшення грошової маси. Збільшена грошовамаса при тому ж обсязі товарів і послуг на ринку призводить до знеціненнягрошей, тобто в кінцевому підсумку є одним з факторів інфляційного процесу.
Регулювання грошовоїмаси
Виходячи іззавдання регулювання платоспроможного попиту центральні банки визначаютьцільові орієнтири (таргети) збільшення грошової маси в обігу, в зв’язку з чимподібного роду практика одержала назву «грошове таргетування».
Важливе значеннядля ефективного регулювання динаміки грошової маси за допомогою цільовихорієнтирів має порядок їх встановлення або у вигляді контрольних цифр(Франція), або «вилки» (США) чи прогнозу (Японія).
В різних країнахцільові орієнтири встановлюються на неоднакові строки: у Великобританіїнайбільш дієздатним був визнаний однорічний строк грошового таргетування,розглянутий як оптимальний для можливого взаємного погашення тимчасовихколивань процентних ставок; в Японії прогнози зростання грошового агрегату публікуютьсяна початку кожного кварталу; в Італії цільові орієнтири встановлюються строкомна 1 місяць з врахуванням сезонних і деяких інших тимчасово діючих факторів.
Основний методрегулювання грошового обороту, який використовується центральним банком – проведенняним кредитних, інвестиційних і валютних операцій. Центральний банк повністювизначає величину грошової маси М0, створюючи гроші і вилучаючи їх з оборотубезпосередньо в ході своїх операцій. В умовах відносно стабільного наборукредитних інструментів, технічного оснащення розрахунків, дієздатностівстановлених для комерційних банків нормативних показників величин М0, М1 і М2прослідковується досить високий кореляційний зв’язок. Це дозволяє центральнимбанкам контролювати будь-який з показників грошової маси за допомогою змінигрошового агрегату М0. Тим самим центральні банки повністю контролюють обсяггрошової маси в обігу, оперативно регулюючи її величину в залежності відцільової установки.
В різних країнахі в різні періоди в якості цільових орієнтирів обирались різні показникигрошової маси. Вибір того чи іншого грошового агрегату в якості регульованого,як правило, визначався кінцевою метою грошово-кредитної політики. Так, агрегатМІ асоціювався з масштабами купівельної спроможності фізичних осіб. Більшширокі грошові агрегати М2 і МЗ включають в себе значну частину фінансовихактивів, які не можуть використовуватися негайно. В залежності від того, якіцілі переслідує центральний банк (лише зниження темпів інфляції, досягненняекономічного зростання), для орієнтиру обирається той чи інший грошовийагрегат. Наприклад, у Великобританії центральний банк встановлює грошовіорієнтири «на широку грошову масу» по великому колу показників. Вжена початку 70-х рр. XX ст. банк Англії посилив увагу до контролю за грошовимобігом як до засобу макроекономічного регулювання. У 80-х рр. в зв’язку зприйняттям середньострокової фінансової стратегії антиінфляційної спрямованостібанк Англії поставив перед собою завдання зменшення об’єму грошової маси, атакож послідовного скорочення державних витрат, взаємну для покриттядержбюджету і зменшення самого дефіциту. Рішення настільки неоднозначнихзавдань потребувало і вибору адекватного грошового агрегату для таргетування.Таким був визнаний агрегат МЗ, який містив всі елементи, що впливали нарозвиток інфляційного процесу, і в той же час пов’язаний з фіскальною політикоюшляхом включення в його вимоги державного сектора.
В Німеччиніцільовий орієнтир встановлюється на більш «вузьку» грошову масу. Вякості грошового орієнтира Бундесбанк обрав агрегат, який він назвав«Центральні банківські гроші (ЦБГ)». Даний агрегат, який наближаєтьсяза своїм якісним складом до МЗ, мас деякі особливості. ЦБГ включають в себеготівкові гроші і мінімальні резерви комерційних банків, депоновані вцентральному банку. Ці резерви (в МЗ Бундесбанк включає готівкові гроші,депозити до запитання, термінові і ощадні депозити) калькулюються на базірозроблених коефіцієнтів і відображають різні види банківських зобов’язань повідношенню до резидентів з врахуванням неоднакової ступені ліквідності різнихвидів депозитів. Головною перевагою використання ЦБГ в порівнянні з МЗ є те, щоцентральний банк несе відповідальність за збільшення грошової маси, а також маєможливість прослідкувати внесок самого Бундесбанку в створення грошової маси.Іншою перевагою цього показника є наявність необхідних статистичних даних длярозрахунку на щоденний об’єм готівкових грошей і обов’язкових резервних вимогкомерційних банків.
Найбільш«вузька» грошова маса визначається в Швейцарії. Первісно Швейцарськийнаціональний банк обрав в якості офіційного цільового орієнтира грошовийагрегат МІ, але з 1981 р. перейшов на використання нового цільового грошовогоагрегату – «Коригування грошей центрального банку (КГЦБ)», який являєсобою середньомісячну величину, розраховану на основі щоденних показниківгрошової бази, з поправкою на «транзитні коливання в банківськихзалишках». Агрегат знаходиться під суворим контролем Швейцарськогонаціонального банку і «очищується» від випадкових змін, які виникаютьв результаті внесення поправок банками в свої баланси.
В США тривалийчас в якості цільового орієнтира використовувався грошовий агрегат МІ, який, надумку Ради управління Федеральної Резервної Системи (ФРС), найбільш детальнохарактеризував розміри грошової маси. В 1979 р. ФРС перейшла до встановленняцільового орієнтира також для М2 і МЗ, а в 90-ті роки повністю відмовилась відтаргетування МІ.
Необхідністьвикористання того чи іншого методу регулювання кількості грошей в обігу непідлягає сумніву у всіх країнах світу і в провідних міжнароднихкредитно-фінансових організаціях. Разом з тим результати встановлення цільовихорієнтирів на приріст грошової маси оцінюються неоднозначне, оскільки бажаноїчіткої кореляції між грошовим регулюванням і загальними результатами розвиткуекономіки не прослідковується. Таким чином, провідні розвинуті країни маютьнамір і в подальшому звертатися до грошового таргетування.
В Україніструктура грошової маси визначається Національним банком України агрегатнимметодом з 1993 року. Завдяки проведеним заходам фінансової стабілізації уструктурі грошової маси відбувся різкий зсув на користь коштів з короткимстроком обігу. Заощадження в гривнях у банках неухильно втягуються в поточнийгрошовий оборот і втрачають властивості інвестицій. Такі ж наслідки маєрозширення ринку державних цінних паперів.
Здійснюючимонетарну політику, НБУ встановлює цільові орієнтири щодо регулювання грошовоїмаси в обігу на основі вибору певних грошових агрегатів. Комерційні банки працюютьв межах тієї грошової маси, яка визначається Національним банком. Сьогодніпошук нових конкретних механізмів регулювання грошової маси в обігу єнадзвичайно актуальним в Україні. Старі монетарні інструменти (касовий ікредитний плани) не придатні для ринкових умов. Виходячи з того, що національнагрошова система України має перехідний характер та перебуває у стадіїстановлення, система управління сукупним грошовим оборотом має відповідатиміжнародним стандартам і вимогам, сприяти стабілізації національної грошовоїодиниці – української гривні.