Реферат на тему:
Характеристика криміналізації
кредитно-фінансової системи України
Для нормального функціонування економіки необхідна надійна, стабільна і розвинена банківська система, що надасть змогу підприємствам отримати повний набір якісних банківських послуг, починаючи від вчасного здійснення платежів і закінчуючи надання своїм клієнтам кредитів, послуг по операціях з цінними паперами і т.ін. Якщо фінансове положення банка похитнулось, то разом з ним може похитнутися і фінансове положення сотень його клієнтів, що зберігають в даному банку свої грошові кошти.
В фінансовій сфері найбільш криміногенною є банківська діяльність.
На сьогодні в Україні функціонує приблизно 230 банків і понад 2000 філій. Практика свідчить, що злочинне посягання саме в цій сфері за останні роки досягли небувалого розвитку. У 1996 р. виявлено злочинів у фінансово-кредитній системі — 3721 (з них у банківській сфері — 2118), у 1997 р. — 6227 (з них у банківській сфері — 4687), за 10 місяців 1998 р. — 7756 (з них у банківській сфері — 5570, тобто зріст на 34,9%). Тільки за 10 місяців 1998 р. порівняно з відповідним періодом 1997 р. кількість злочинів, скоєних злочинними угрупованнями у банківській сфері збільшилась 196,6%. До кримінальної відповідальності за 10 місяців 1998 р. за зловживання і розкрадання коштів у кредитно-фінансовій і банківській системі за справами слідчих органів прокуратури притягнуто 322 особи.
Злочини, що скоюються в банківській сфері або з її використанням можна віднести до одних з найбільш небезпечних економічних злочинів, оскільки їх негативний вплив відображається не тільки на самому банку, але і на багатьох інших суб’єктах економічної діяльності і фінансовій системі держави в цілому.
Проблема розкриття і попередження злочинів, скоєних з використанням банківської системи, набуває в останні роки особливої актуальності. МВС України вживаються певні заходи щодо вдосконалення боротьби зі злочинністю у кредитно-фінансовій сфері. Ускладнюється цей процес тим, що економічна злочинність на сьогодні має здебільшого характер організованої зі складною структурою і значно поширила свій вплив на фінансово-кредитну систему.
Географія розповсюдження злочинів у фінансово-кредитній системі по Україні досить широка. Найбільша їх кількість виявляється у Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Луганській, Львівській областях та м.Києві.
В останні роки відбувається поширення способів протизаконної діяльності у банківській сфері.Одним з найбільш розповсюджених до недавнього часу способом була видача кредитів новоствореним невеликим комерційним структурам або приватним особам без оформлення відповідним чином забезпечення кредиту. За допомогою службових осіб банка створювалася правдива «легенда» про об’єктивні причини неповернення кредиту, в зв’язку з чим термін погашення кредиту неодноразово продовжувався, що надавало боржнику можливість краще підготуватися до перевірок тощо. Значно більшого розповсюдження отримали розкрадання кредитів позичальниками без участі службових осіб банку. Такого роду злочини звичайно ретельно підготовлені і призводять до втрати банками великих грошових сум. При оформленні гарантій або доручень достатньо широке розповсюдження набули підроблені гарантійні листи від імені великих банків, а також надання кредитів з оформленням договорів страхування зі страховими компаніями неначебто для забезпечення повернення коштів. В останній час спостерігається розповсюдження привласнення позичальниками кредитних коштів через офшорні зони.
Позичальником (його службовими особами або засновниками) реєструється підприємство в офшорній зоні (тобто в регіоні з пільговим оподаткуванням, а також вкрай спрощеною процедурою реєстрації підприємств і здійснення банківських операцій). До таких регіонів в першу чергу відносяться Кіпр, Панама, Британські Віргінські острови, Острів Мен (Великобританія), окремі регіони Ірландії (Дублін), Гібралтар (Великобританія), Кайманові острова, деякі країни «чорної» Африки, а в останній час і країни Балтії (Естонія, Латвія). Отримав кредит, позичальник перераховує кошти за контрактом з офшорною фірмою за кордон. В подальшому офшорна фірма або постійно використовується в діяльності позичальника (з метою здійснення операцій на закордонних ринках від імені іноземної юридичної особи та укриття частки доходів підприємства позичальника від оподаткування в Україні, залишаючи їх за кордоном), або реєструється позичальником лише для однієї операції (в цьому випадку позичальник з самого початку передбачає неповернення кредиту, поставки за контрактом не виконуються і позичальник за неначебто об’єктивними причинами не може реалізувати бізнес-план, під який отримав кредит і, відповідно, не може повернути кредит).
Так, вібірковими перевірками за 1998 р., проведеними у 18 регіонах країни, виявлено 124 фіктивні фірми, якими протягом 3-ох років через кореспонденські рахунки перераховано поза межі держави понад 63 млн.грн., а також проконвертовано та обернено на свою користь близько 3,3 млн.дол.США і понад 90млрд.російських рублів4. Такі фірми виявляються, як правило, правоохоронними органами. Працівниками банківського нагляду рахунки таких фірм, які відкриваються для здійснення фінансових операцій, не встановлюються і відповідні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю не інформуються. Національним банком України та його регіональними управліннями якщо і направляються до прокуратури та МВС України матеріали, то, як правило, за вимогою і жодного за власною ініціативою.
Викладене дозволяє вказати на такі чинники поширення злочинності у фінансово-кредитній системі:
відсутність належного контролю за діяльністю комерційних банків з боку Національного банку України;
Це сприяє розкраданню багатомільйонних коштів. Так, для здійснення компенсаційних виплат жертвам нацистських переслідувань до АТ «Градобанк» надійшли 87 мільйонів німецьких марок. Зазначені кошти керівництвом були розкрадені. Повсякденний контроль з боку НБУ за їх використанням не був забезпечений. На даний час банк є банкрутом, грошові кошти власникам не видані, тягар відшкодування збитків ліг на плечі держави.
неналежний контроль з боку банків за дотриманням кредитних угод та надходженням коштів до бюджету;
відсутність механізму регулювання грошових потоків готівки і використання їх для підвищення обсягів виробництва у державі, вилучення з тіньового обігу шляхом інкасації;
протиріччя в законодавстві, які сприяють скоєнню злочинів і потребують врегулювання:
Відсутність механізму реалізації пункту «В» ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», де мова йде про право залучати до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів, в той же час в Законі «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», ревізії можливо назначати лише за порушеними кримінальними справами, а порушити кримінальну справу по економічних злочинах без висновків документальної ревізії неможливо.
В Законі «Про банки і банківську діяльність» на управління внутрішніх ревізій Національного банку України покладена функція проведення тільки внутрішніх перевірок структурних підрозділів НБУ. Таким чином, перевірки комерційних банків, які складають 99,9 відсотка банківської системи України, взагалі не передбачені.
Пункт «Г» ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», надає право спецпідрозділам одержувати інформацію з автоматизованих, інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних різними міністерствами, відомствами України тощо, але внаслідок відсутності механізму реалізації зазначеного пункту міністерствами не виконуються вимоги зазначеного Закону та видаються накази, які під приводом комерційної таємниці заперечують спецпідрозділам та уповноваженим особам вимагати інформацію з метою використання та недопущення негативних наслідків від злочинної діяльності ОЗГ. (Наприклад, Наказ? 48 від 08.02..96 р. Таможеної митної служби «Про електронну інформацію в митній системі України»).
Виникає потреба правового тлумачення банківської та комерційної таємниці з урахуванням інтересів держави, визначення права доступу до цієї таємниці спецпідрозділів або уповноважених осіб, які згідно з діючим законодавством несуть відповідальність за її розголошення.
Внаслідок викладених причин та довільного тлумачення Законів України «Про банки та банківську діяльність», «Про підприємництво» та ряду інших, не виконуються вимоги п. «Д» ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».
Законодавством не врегульовано механізм виконання п. З ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», де вказано на право спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю подавати до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб’єктів підприємництва, а також за наявності підстав, передбачених Законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод. В той же час в Законі «Про арбітражний суд» передбачено, що за такими позовними заявами може звертатись лише Державна податкова адміністрація. Прокуратура, органи внутрішніх справ і спецпідрозділи БОЗ не вказані, а тому не можуть реалізувати прав, визначених цим Законом.
Не працює п.4 «Г» ст. 18 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», де зобов’язано Національний банк України «попередньо інформувати спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю про великомасштабні операції фізичних осіб (у розмірі понад сто мінімальних заробітних плат) чи юридичних осіб (у розмірі понад п’ять тисяч мінімальних заробітних плат), здійснені одноразово або протягом ЗО діб», що не дає змоги у повній мірі відслідковувати незаконні операції з грошовими коштами кримінальних комерційних структур.
В банківському законодавстві відсутній порядок інформування Державної податкової адміністрації щодо відкриття і закриття розрахункових рахунків комерційних підприємств.
Враховуючи викладене вважаємо за доцільне:
На урядовому рівні розглянути питання про створення Міжбанківської служби інкасації з залученням на комерційній основі банківських та інших фінансових установ, що дасть можливість забезпечити регулювання грошових потоків. Використовуючи оперативні можливості ГУБЕЗ та ГУБОЗ МВС України встановити надійний контроль з боку держави за обігом коштів, їх інкасацією, поповненням до бюджету України.
Створити у банківських установах спеціальний відділ для збору інформації за ознаками фінансових правопорушень, систематизації і аналізу електронних платежів для запобігання випадкам шахрайства з фінансовими ресурсами, відтоку грошових коштів за кордон.
З метою вирішення питання щодо повернення валютних коштів в Україну, які незаконно знаходяться за її межами, посилення впливу банківської системи на ці процеси, законодавчо закріпити механізм ідентифікації клієнта банку (фізичної та юридичної особи), що подає документи на проведення банківських операцій, а також передбачити відповідальність банків за пролонгацію кредитів, за якими були порушені терміни їх повернення або сплати відсотків.
Усунути протиріччя у чинному законодавстві, особливо в Законі України «Про банки і банківську діяльність» і Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», що надасть можливість попереджувати значну частину зловживань, розкрадань і шахрайських дій з фінансовими ресурсами