Міністерствоосвіти України ЗОШ №36
Рефератна тему:
Хімічнізасоби гігієни і косметика
Виконав:
КовальчукОлександр Юрійович
Житомир2010 рік
1. Косметика: відантичності до сучасності
Давні цивілізаціїзробили значний внесок у розвиток мистецтва косметики і парфумерії. Скажімо, уСтародавньому Єгипті велику увагу приділяли догляду за нігтями рук і ніг. Навсіх статуетках богині Ізис, знайдених разом з муміями, видно, що її нігті буливкриті дивовижними фарбами. Єгиптянки були ще й неперевершеними майстрамимакіяжу. Вони фарбували вії та брови порошком з вугілля і різноманітних сполукметалів. До наших днів дійшла манера єгипетських жінок подовжувати контури очейза допомогою темної лінії вздовж повік у напрямку скронь. Єгиптянкивикористовували яскраво-зелений олівець з розмеленого малахіту, пізніше-чорнуфарбу із паленої слонової кістки та деревного вугілля. Губи тоді мастиличервоною фарбою, яка виготовлялася з молюсків, виловлених у Середземному морі.У Стародавньому Єгипті було відоме і мило, а коли його не було, застосовувалисоду і попіл. Жінки похилого віку, щоб приховати сивину, фарбували волоссяжиром биків та воронячими яйцями, а щоб волосся добре росло, змащували йогожиром лева.
Не випадковоЄгипет називають колискою стародавньої косметики та парфумерії.Саме там бувзнайдений папірус Еберса, який був укладений за 5000 років до н.е. і фактично єпершим довідником з косметики.
Косметика (походитьвід грецького слова, що означає «мистецтво прикрашати») бере свій початок уСтародавній Греції. Принципове положення давніх греків про те, що немаєдосконалої краси без гармонії тіла і духу, і тепер не втратило свого значення.Античні статуї і досі є ідеалом чоловічої і жіночої краси.
У СтародавньомуРимі косметика поєднувалася із загальною гігієною тіла. До нас дійшли описизнаменитих римських лазень. Римляни першими почали споруджувати солярії. Багатіримлянки, крім пудри, рум’ян, крему,
Використовувалимолоко, вершки, кисломолочні продукти. У давніх римлянок модним було білявеволосся. Виявляється, вони знали секрет фарбування: волосся протирали губкою, апотім знебарвлювали його на сонці, Римляни також знали секрет духмяного мила.
Знаменитий римськийлікар Гален (130-201 рр.н.е.) створив рецептуру «кольдкрему». Він розрізнявкосметику для маскування косметичних вад і косметику для збереження природноїкраси.
До комплектукосметичних засобів східної жінки входили сім декоративних засобів: хна, басма,фарба для нігтів, білила, рум’яна, сурма (для штучних мушок), ароматична суміш «галія».
Учень ГаленаДіокл прописував гігієнічні ванни, масаж, різноманітні олії та мазі дляпом’якшення шкіри.В цю епоху гриму надавали великого значення. Гарною вважаласяблискуча шкіра.Назавжди в історію косметики увійшла й Садіна, дружинаімператора Нерона, яка, прагнучи зберегти красу свого тіла, щодня приймалаванну з молока ослиць.
Те, що вСтародавньому Римі косметика і парфумерія користувалася великою популярністю, підтверджуютьі вірші відомих римських поетів Овідія і Катулла, у яких змальовуєтьсяпроцедура гримування обличчя.
Після падінняРимської імперії інтерес до косметики в Європі поступово згасав: запануваваскетизм, який проповідувався церквою. Розум і серце людини повинні булизвертатися до Бога, а турбота про розкіш, красу тіла та інші втіхи життявважалися гріховною. Проте з Апеннінського півострова став поступовопоширюватися Ренесанс(Відродження), який відроджував художні та духовніцінності античної культури. Виник гуманістичний погляд на світ і людину, уякому краса людини в її природному вигляді знов посіла почесне місце. З’явився
І новий ідеалжіночої краси. Жінка обов’язково повинна була бути блондинкою з густимволоссям, мати рожеве лице з вогненно-червоними вустами. Але набути такоговигляду можна було виключно за допомогою косметики.
У другій половиніXVI ст. провідну роль у галузі моди, косметики, парфумерії відігравала Франція.Законодавцем мод для всієї Європи став французький двір. Розвиток косметики іпарфумерії спрямовувався на декоративність. Гігієні тіла і обличчя значення ненадавалося. Косметичні засоби — рум’яна, пудри, помади, креми і пасти – до Франції завезли італійські акториза Катерини Медичі. Гримувалися, до речі, як жінк, так і чоловіки.
З 1556 р. придворі потрібно було з’явитися з розфарбованим обличчям і білявим закрученимволоссям. Так виник стиль рококо. Чоловіки і дінки пудрили волосся й обличчябілим порошком, наклеювали мушки різних форм, наприклад у вигляді квітів,маленьких кружечків, звірів.Однак рококо-це не лише час розвитку косметики і парфумерії,це одночасно і період зневажання гігієни. Бруд свого тіла аристократи маскувализа допомогою декоративної косметики, запахи забивали парфумами.
Розвитоккосметики та парфумерії на наукових засадах почався лише в кінці XIX ст… Сьогодні косметика і парфумеріяґрунтуються винятково на багаторазово перевірених даних у галузі медицини,фармакології, ботаніки хімії, фізики, фізіології. Узагальнення всіх відомостей,які використовуються в галузі косметики, сприяло до виникнення нової науковоїдисципліни – косметології.
Від сучаснихкосметичних засобів вимагається не тільки зовнішній ефект, а й тривала тасприятлива внутрішня дія, спрямована проти процесу старіння. До складу сучаснихкосметичних засобів входять натуральні продукти з біологічною активною дією,зокрема мед, маточне бджолине молочко, квітковий пилок, вітаміни, гормони,природний рослинний сік, тонізуючі препарат, екстракти трав. Ці речовинистимулюють процеси відновлення, які відбуваються в шкірі.
Розроблено засобидогляду за волоссям: шампуні, рідини для зміцнення волосся і від лупи,барвники, креми тощо.
Сучаснакосметологія як частина медицини займається розробкою гігієнічних заходів щододогляду за шкірою, волоссям, порожниною рота.
Сучаснакосметика рухається вперед, використовуючи новітні технології, і досягла такогорозмаїття, що ми часто не можемо як слід розібратися у такій великій кількостіпродукції.
2. Ароматичні речовини
У давнину існувавкульт косметики і гігієни тіла. Уже на ранніх стадіях розвитку цивілізації вЄгипті знали і широко використовували ефірні олії та парфуми, гігієнічні йкосметичні засоби для натирання тіла та фарби для обличчя. У країнахСередземномор’я та на Сході парфумерні засоби виготовлялися з квітів:лілій,ірисів, нарцисів, майорану, троянд.
Давні римляни,щоб створити в житлах приємний запах, натирали столи м’ятою а стіни і підлогуокроплювали водною настоянкою.
Багато віків томуараби вже знали різні способи духмяних речовин із рослин, виділень тварин.Торговці в парфумерних лавках східних базарів пропонували великий вибірдухмяних речовин.
Ароматичніречовини містяться в рослинах у вигляді маленьких краплин в особливих клітинах.Вони зустрічаються у квітах, листі, шкірках плодів а іноді навіть у деревині.Їх називають ефірними оліями. Ці олії не мають нічого спільного зі звичайнимирослинними оліями: соняшниковою, кукурудзяною, тобто рідкими жирами. Вони єсумішшю ароматизованих органічних речовин найрізноманітніших типів.
Трояндова олія-найдухмянішаз ефірних олій.
ЇЇ почалидобувати ще в Х ст… Подрібнені пелюстки обробляли водяною парою і з нихвичавлювали олію, добуваючи таким чином більше половини вмісту олії. Спосібвиявився настільки вдалим, що ним користуються і досі. Щоб виділити 1 л олії, потрібно переробити до 2 т пелюсток, тому і ціна такого продукту надзвичайно висока. Ефірніолії зазвичай погано розчиняються у воді, але легко розчиняються в спирті, томувін застосовується в парфумерній промисловості як розчинник. Найціннішіароматичні речовини з квітів одержують, розміщуючи в закритій камері надротяній сітці почергово шари твердого жиру і частин рослини. Через деякий часквіти заміняють на нові, щоб жир насичався ефірною олією. Потім цей концентратпоставляють на парфумерні фабрики, де ефірні олії виділяють із жиру спиртом.
Трояндову оліювикористовують і для виготовлення лікарських засобів.
Але минув час,коли для добування кількох кілограмів трояндової олії потрібно було зібрати іпереробити тонни пелюсток. Сьогодні за допомогою хімії можна одержати чудовіароматичні речовини з новими відтінками запаху у великих кількостях і значнодешевше.
Деревина кедра ісандалового дерева, листя лаванди, м’яти, герані, фіалковий корінь і коріньімбиру також є сировиною для парфумерії.
Широкезастосування знайшов мускус, який з давніх-давен добували із залоз самцівкабарги. Серед інших ароматичних речовин мускус ціниться здатністю зберігатизапах парфумів, навіть якщо він доданий у них у дуже малих дозах. Так, в одномуз міст Ірану відвідувачів і досі дивує незвичайним запахом мечеть, побудованакілька століть тому. За переказами, в розчин, що скріплює камені, було доданомускус.
3. Мило
Мило було відомелюдині ще в VI ст. до н.е., коли фінікійці навчилисяварити його з козячого жиру і деревного попелу. Перші письмові згадки про милов європейських країнах зустрічаються у Плінія Старшого(І ст. н.е.).Про цінністьмила як очищувального засобу висловлювався Гален. Про професію миловара впершезгадував близько в 358 р. Теодор Присціанус.
Розвиткумиловаріння сприяла наявність сировинних джерел. Наприклад, марсельськамиловарна промисловість, відома з епохи раннього середньовіччя, мала у своємурозпорядженні маслинову олію і соду. Маслинову олію(її називають ще прованською)одержують простим
Пресуваннямплодів маслинових дерев, Французьким миловарам дозволялося працювати тільки зароматичними оліями з Провансу. Олію, яку одержували після перших двохпресувань, вживали з харчовою метою, а після третього-використовували дляпереробки на мило. Марсельське мило було предметом торгівлі венеціанському милулише в XIV ст… Крім Франції, миловаріння вЄвропі розвивалося в Італії, Греції, Іспанії, на Кіпрі, тобто в районах, деросли маслинові дерева. Що ж являє собою мило сьогодні?
Це натрієві абокалієві солі вищих жирних кислот, ароматизовані парфумерною композицією,безбарвні або кольорові. Для виготовлення мила використовують натуральні жири ісинтетичні жирні кислоти, луги, корисні добавки, ароматизатори, барвники.
Для покращеннявластивостей мила до його складу вводять різні корисні добавки, Натрій силікат,наприклад, покращує мийні властивості, запобігаю згіркненню кислот, сприяєзбереженню кольору при зберіганні мила, підвищує його твердість. Каніфоль ікислоти підвищують стійкість мила до розмокання, сприяють виникненню стійкоїпіни.
Дитяче миловиготовляють з додаванням ланоліну і борної кислоти. Ланолін пом’якшує шкіру, аборна кислота виконує дезінфікуючу роль.
Це мило безароматизаторів і барвників, які можуть викликати подразнення чутливої шкіри.Вміст лугу в ньому мінімальний.
Мила з ланоліном,спермацетом і оліями утворюють багато піни, надають шкірі еластичності,шовковистості. Мило з хвойною хлорофілкаротиновою пастою дезінфікує, сприяєзагоєнню ран, виразок, усуває неприємний запах. Додавання очищеного березовогодьогтю надає милу антимікробних і антисептичних властивостей, посилює кровообігі процеси обміну.
Розрізняютьтверде(натрієве) і рідке(калієве) мила.
До складу миламожуть входити карболова кислота, вазелін та інші речовини.
косметика ароматичний ефірний мило крем
4. Креми
Кремивикористовують як засоби догляду за різними типами шкіри, проти зморщок, протита для засмаги. Вони є різних видів. Це суміші жирів або емульсії(містять деякукількість води.
Для виробництвакремів використовують величезну кількість сировини – рослинні й тваринні жири,продукти їх переробки, білки, мінеральні солі, амінокислоти, вітаміни,екстракти лікувальних трав, фруктові та овочеві соки(алое, ромашки, календули,розмарину, свіжих огірків полуниці, кропиви, звіробою, хвої та ін.), бджолиниймед тощо. З рослинних олій використовують абрикосову, персикову, мигдалеву,касторову(рицинову), кукурудзяну, маслинову, соняшникову, бавовняну, арахісову,кокосову тощо, а з тваринних жирів – кашалотовий, спермацетовий, яловичий.
Олії легкозасвоюються шкірою, надають їй еластичності, захищають від проникнення бруду іпилу, різкої зміни температур.
Для виготовленнякремів використовують також воски, які пом’якшують шкіру, сприяють обміну речовину шкірі, надають їй еластичності.
З нафтопродуктівнайбільш відомими є парафін, вазелін, церезин.
До кремів додаютьбіологічно активні речовини: вітаміни A, D, E, F.Вітамін А сприяє зникненню вугрів,D посилює дію вітаміну А і покращуєстан сухої та в’янучої шкіри. Усі вітаміни активізують обмінні процеси,поліпшують вигляд шкіри.
Бджолине маточнемолочко, лецетин, салол(поглинає ультрафіолетове проміння) використовують вкремах проти засмаги.
5. Шампуні
Для миття волоссявикористовують найрізноманітніші шампуні. Вони мають ряд переваг перед милами:не містять лугу, який сушить шкіру і знижує міцніть та еластичність волосся,добре промивають волосся у воді будь-якої твердості, містять корисні добавки,що оберігають шкіру голови та волосся від надмірної сухості.
Існують шампуні длядорослих(для різних типів волосся) і для дітей, які вготовляються на основімийного засобу, що не подразнює слизову оболонку очей і ніжну шкіру малечі,містять вітаміни, амінокислоти.
До їх складувходять настої ромашки, кропиви бджолиний віск, екстракт яєчного жовтка-длясухого волосся; настій хмелю, екстракти огірка, грейпфрута, алое – для жирного;екстракт хни – зміцнюючий.
Шампуні містятьвітаміни, білки, жирової речовини, ефірні олії, натуральний березовий сік,тваринні жири(норковий), резорцин, хінін, лецетин,(добувають з яєчного жовтка).До складу шампунів проти лупи входять вітаміни E, F, гормони, хінін. Червонийперець, настій хінної кори зумовлюють прилив крові до шкіри і коренів волосся.Шампуні для жирного волосся містять речовини, що регулюють жиро виділенняшкіри, — екстракт ромашки, хмелю, звіробою, шавлії, для посиленого росту –касторову олію
6. Дезодоранти
У багатьохзахідних компаніях людині, яку приймають на роботу, пропонують тест на потискруки. При цьому оцінюється не мускульна сила претендента і не температура йогошкіри, а вологість долонь. Вважається, до речі, абсолютно безпідставно, щоспітнілі руки характеризують слабку людину. Насправді вологі руки – атавізм:тримати, хапати будь-які предмети спітнілими руками значно легше. Не дивно, щодонині збереглася звичка плювати на долоні перед тим, як братися до серйозноїроботи. Але, щоб там не було, тиснути спітнілі долоні не дуже приємно. Як ібачити плями поту на одязі, особливо в поєднанні з неприємним запахом.
Доситьвідзначити, що сам по собі піт не має запаху — це прозора рідина, яка на 99%складається з води. На поверхні шкір піт розкладається бактеріями, у результатічого з’являється неприємний запах.
З потом зорганізму виводяться: сечовина, сечова кислота, амоніак, амінокислоти, білок таін… З мінеральних компонентів до нього входять: іони Натрію, Кальцію, Магнію,Купруму, Мангану, Феруму, Хлору, Йоду.
Потіння, якщовоно не спровоковане гормональними змінами, зайвою вагою і цукровим діабетом, — природний процес, який захищає людину від перегрівання: виділення потузапобігає підвищенню температури тіла.
Існують дваспособи боротьби з потовиділенням. Перший — ігнорувати його. До речі, той, хтовибирає цей шлях(деякі люди просто не відчувають свого запаху), псує життянавколишнім. Другий – боротися. Сьогодні існує величезна кількістьнайрізноманітніших дезодорантів. У більшості з них, крім спирту, який вбиваємікроби, що розкладають піт, є ще й ароматизатори, які перебивають запах поту.До дезодорантів також додають інші антимікробні добавки.
Деякі дезодорантимістять абсорбенти, які поглинають неприємний запах.
Списоклітератури
1. Калантаєвська К.А.Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.: Здоров’я, 1965
2. Косметичний пілінг: теоритичні й практичні аспекти. —М.: Косметика й медицина, 2003
3. Новікова Л.В. Методи фізіотерапії вкосметології. — М., 2001.
4. Нова косметологія. — М.: Косметика й медицина, 2002.
5. Озерска О.С. Косметологія. 2002.
6. Практичний посібник длякосметолога. Ч. 1,2/ Л.В. Новиковой. — М., 1999
7. Довідник з косметики /М.А.Розентула: — М.: Медицина, 1964.
8. Фіцпатрик Т., Джонсон P., Вулар К… Дерматологія… 3-є видання.— М.: Практика, 1999…