І. Нормативні документи та аналітичні матеріали

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ТА НАУКИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТУРИСТІВУКРАЇНСЬКЕ ТРАДИЦІЙНЕ ВИШИВАННЯ НА СЛОБОЖАНЩИНІІнформаційний довідник та методичні матеріалиХАРКІВ2008 Упорядник та автор статті Сушко В.А. – кандидат історичних наук, методист Харківської обласної станції юних туристівПодані нормативні документи щодо організації та проведення Всеукраїнської історико-етнографічної експедиції учнівської та студентської молоді «Україна вишивана» з аналізом роботи за 2007 р., рекомендації щодо організації подальших досліджень, а також – розвідка, присвячена традиціям українського вишиття на Слобожанщині. Видання стане у пригоді керівникам народознавчих гуртків, вчителям, етнографам, культурологам, усім, хто цікавиться традиційною народною культурою України та Слобожанщини. З М І С Т І. Нормативні документи та аналітичні матеріали 3–18 Положення про історико-етнографічну експедицію учнівської та студентської молоді «Україна вишивана» 3 Протокол експертної оцінки (конкурсу) науково-практичних робіт ІІІ Всеукраїнського туру історико-етнографічної експедиції «Україна вишивана» 8 Завдання Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді для учасників експедиції 2009 р. 9 Інформація про проведення обласного туру історико-етнографічної експедиції «Україна вишивана» у 2007 р. 11 Запитальник для збору відомостей стосовно вишивки 18 ІІ. Інформаційний довідник 19–59 Сушко В.А. Історичні особливості вишивання на Слобожанщині 19 Список літератури за темою 46 Майстри вишивки Слобожанщини 56 ПОЛОЖЕННЯпро історико-етнографічну експедиціюучнівської та студентської молоді „^ УКРАЇНА ВИШИВАНА”Вже кілька тисячоліть квітне на килимах, рушниках, сорочках українців незнищенне дерево Роду, дерево Життя, і вінчає народні візерунки з давнини до наших днів пшеничний колосок – життєдайний символ рідної землі. Вишивка – складне, багатогранне явище культури українського народу. Це один із найдавніших, найбільш масових і розвинених видів народної творчості в Україні. Українська вишивка славиться багатством орнаменту і досконалістю технічного виконання. Вона несе в собі віковічний досвід пізнання складності і гармонії буття. Це духовний символ, зрима пісня українського народу, рукотворна молитва, видиме звертання до Бога. В українській вишивці проявляється і живе народна душа зі споконвічними прагненнями служіння красі та добру.^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Всеукраїнська історико-етнографічна експедиція учнівської та студентської молоді „УКРАЇНА ВИШИВАНА” (надалі – експедиція) проводиться в рамках руху учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу „Моя земля – земля моїх батьків”. Експедиція започаткована і проводиться Міністерством освіти і науки України, Українським державним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді, Всеукраїнською спілкою краєзнавців.^ КЕРІВНИЦТВО ЕКСПЕДИЦІЄЮ Загальне керівництво експедицією здійснює Міністерство освіти і науки України. Безпосереднє проведення експедиції покладається на Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді. Всеукраїнська спілка краєзнавців та її осередки на місцях надають методичну та наукову допомогу в проведенні експедиції. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі проведенням експедиції керують Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Методичне та організаційне забезпечення експедиції здійснюють Кримський республіканський, обласні, Київський та Севастопольський міські центри туризму і краєзнавства, станції юних туристів. У районах (містах) експедицію очолюють управління (відділи) освіти.^ МЕТА І ЗАВДАННЯ ЕКСПЕДИЦІЇ Експедиція проводиться з метою активізації туристсько-краєзнавчої роботи, розширення напрямів краєзнавчих досліджень та підтримки юних краєзнавців, що збирають, досліджують, зберігають та примножують традиції мистецтва української вишивки. Завдання експедиції: зібрати і дослідити орнамент та символіку вишивки; освоїти різні техніки вишивання, властиві певним етнографічним територіям; прослідкувати історію використання вишивки в житті народу; у ході наукових досліджень, пошуків, краєзнавчих експедицій зібрати, зафіксувати та належним чином оформити експедиційні матеріали; на заключному етапі експедиції виготовити вишиту карту своєї області заданого масштабу, на якій відобразити особливості вишивки на своїй етнографічній території. На заключному етапі у 2010 році з найкращих робіт, надісланих із Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, скласти та виготовити вишивану карту України. Результатом діяльності учасників експедиції можуть бути творчі та наукові роботи, публікації в пресі, виступи по радіо та телебаченню, створення нових музейних експозицій та розділів, поповнення найбільш цінними матеріалами освітянських музеїв, навчальних кабінетів, розроблені екскурсійно-тематичні маршрути по рідному краю тощо. Під час проведення експедиції обласні (міські) Центри туризму і краєзнавства учнівської молоді (СЮТур) можуть розробляти свої завдання^ ТЕРМІН ПРОВЕДЕННЯ Експедиція „Україна вишивана” розпочинається І січня 2007 року і розрахована на три роки (три етапи), У травні 2010 року планується провести краєзнавчу конференцію переможців експедиції.^ УЧАСНИКИ ЕКСПЕДИЦІЇ До участі в експедиції запрошуються учні та студенти навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України, гуртківці позашкільних навчальних закладів, громадські об’єднання дітей та підлітків, клуби за місцем проживання, всі ті, кому цікаві і дорогі історія і сьогодення української вишивки.^ УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ Всі учасники експедиції щорічно подають матеріали на конкурс науково-практичних робіт. На конкурс приймаються роботи за матеріалами пошукових краєзнавчих експедицій та роботи виконані на основі проведення самостійних наукових досліджень. Матеріали подаються в друкованому вигляді та на електронних носіях (шрифт Times New Roman – 14 pt інтервал – 1,5) Конкурс науково-практичних робіт проводиться щорічно у трьох турах – місцевому (районному), Кримському республіканському, обласному, Київському та Севастопольському міському та Всеукраїнському. Матеріали подаються державною мовою.^ ПРОГРАМА ЕКСПЕДИЦІЇ На кожному етапі експедиції у трьох турах проводяться окремі конкурси: 2007 рік – конкурс науково-практичних робіт з дослідження особливостей орнаменту, символіки та техніки вишивання певної етнографічної території. На конкурс надсилаються матеріали обсягом до 10 друкованих сторінок та окремо ілюстрації кількістю до 10 аркушів (фотографії розміром 13 X 18 см, малюнки, вироби на полотні або іншому матеріалі розміром формату А-4); 2008 рік – конкурс науково-практичних робіт з дослідження застосування вишивки в житті народу (обрядові речі, побутові предмети та одяг, твори мистецтва). На конкурс надсилаються матеріали обсягом до 10 друкованих сторінок та окремо ілюстрації кількістю до 10 аркушів (фотографії розміром 13 X 18 см або малюнки розміром формату А-4). 2009 рік – конкурс науково-практичних робіт за темами: „Видатний майстер української вишивки” або „Вишивана душа української оселі” Окремо проводиться Всеукраїнський конкурс вишитих карт Автономної Республіки Крим та областей України. На конкурс науково-практичних робіт надсилаються матеріали обсягом до 10 друкованих сторінок та окремо ілюстрації кількістю до 10 аркушів (фотографії розміром 13X18 см або інші ілюстрації розміром формату А-4). На Всеукраїнський конкурс вишитих карт надсилаються карти у масштабах 1:1000000, 1:700000, 1:500000. Техніка вишивки на картах, орнамент та символіка повинні відповідати етнографічним особливостям території виготовлення карти.^ ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ Підсумки експедиції „Україна вишивана” підводяться щорічно послідовно у трьох турах – місцевому (районному), Кримському республіканському, обласному, Київському та Севастопольському міському та Всеукраїнському. Матеріали для участі в конкурсах у першому турі надсилаються на адресу районних (міських) органів управління освітою; для участі у другому турі кращі роботи – на адресу Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді (СЮТур) не пізніше 25 листопада поточного року. Роботи переможців та призерів другого туру (до 5-ти робіт) від Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя надсилаються до Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді для участі у третьому (Всеукраїнському) турі. Останній термін подання матеріалів – переможців на Всеукраїнський (ІІІ тур) – 25 грудня поточного року за поштовим штемпелем. На Всеукраїнський конкурс вишитих карт Автономної Республіки Крим та областей у 2009 році до Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді для участі у третьому (Всеукраїнському) турі надсилаються карти у масштабах 1 : 1 000000 – 5 кращих робіт, 1 : 700000 – 3 кращих роботи, 1 : 500000 – 2 кращих роботи. За підсумками експедиції планується проведения краєзнавчої конференції. Під час проведення заходу його учасниками із карт-переможці в конкурсу вишитих карт Автономної Республіки Крим та областей буде виготовлена вишивана карта України „Карта для Президента України”.^ НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ Визначення переможців проводиться методом експертної оцінки. На підставі висновків журі в усіх трьох турах колективи та окремі учасники, що стали переможцями і призерами, та їх керівники нагороджуються дипломами, грамотами, кубками, призами, грошовими преміями, туристсько-екскурсійними та оздоровчими поїздкамиФІНАНСУВАННЯ Фінансування експедиційних заходів, підведення підсумків та нагородження переможців і призерів у першому та другому турах здійснюється за рахунок місцевих коштів, а також залучених коштів. Фінансування третього Всеукраїнського туру конкурсів кращих робіт, проведення конференції, нагородження переможців та призерів здійснюється за рахунок централізованих бюджетних коштів Міністерства освіти і науки України згідно з кошторисом та інших залучених коштів. ПРОТОКОЛ експертної оцінки (конкурсу) науково-практичних робіт III Всеукраїнського туру історико-етнографічної експедиції „Україна вишивана” 1. Відповідність щодо вимог оформлення титульного листа ,■■ (до 5 балів). балів. 2. Оформлення 2-ї сторінки (дані про виконавців: назва об’єднання учнів чи окремих виконавців, повна назва навчального закладу та адреса, контактні телефони, прізвище, ім’я, по батькові керівника, список виконавців роботи …………………………………………………………………………………………(до5 балів). балів. З.Історико-етнографічнідані про район дослідження — (до 5 балів). балів. 4. Вимога до тексту роботи (до 10 балів): – об’єм до 10-ти аркушів, шрифт 14 (Тіmes New R), інтервал 15, формат сторінки А-4 …(до 5 балів); -наявність електронного носія .-.(до5 балів). бал в. 5. Експедиційний пошук (до 50 балів): об’єм та глибина експедиційних досліджень (до 10 балів); науковість, посилання на джерела. -(до 15 балів); – історико-етнографічна відповідність (автентичність) техніки, орнаменту, символіки наданих зразків вишивки …(до 25 балів). __балів. 6.Додатковий матеріал (до 15 балів): об’єм (до 10-ти аркушів, фотографії розміром 13X18 см, малюнки, вироби (зразки!) на полотні або іншому матеріалі розміром формату А-4 тощо ……(до 5 балів); якість ілюстративного матеріалу ……(до 10 балів). ___ ба л ів. 7. Якість оформлення роботи (грамотність, охайність, стиль)…………(до 5 балів). балів. 8.Список використаної літератури, архівних матеріалів (до 5 балів). балів. ВСЬОГО: балів. Максимальна сума – 100балів. Член журі конкурсу Підпис Прізвище, ім’я, ііо оатькові^ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ І КРАЄЗНАВСТВА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ 531-19-98 (тел/факс) 531-90-68 238-06-67 0 1135. Київ-135, а/с 190 м. Київ, вул. Пестеля, 7 24.03.2008 р. № 64 Директорам Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів туризму та краєзнавства СЮТур) На виконання листа Міністерства освіти і науки України від 21.12.2006 року № 1/9-785 та відповідно до Положення про Всеукраїнську історико-етнографічну експедицію учнівської та студентської молоді „Україна вишивана” Українським державним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді у співпраці з Українським центром народної культури „Музей Івана Гончара” розроблено рекомендації з проведення пошуково-дослідницької роботи, збору матеріалів в експедиції „Україна вишивана” та рекомендації щодо виготовлення вишитої карти області, яка увійде до складу вишитої карти України (завдання експедиції на 2009 рік). Направляємо ці матеріали для використання у практичній роботі. I. Зразок карти області масштабу 1:1000000. Відповідно до цього зразка виготовляються карти масштабів 1:750000 та 1:500000 (масштаби адміністративних карт України). УВАГА! Адміністративна карта України масштабу 1:700000 не виготовляється, тому масштаб змінено на 1:750000. II. Територія області вишивається горизонтальними, вертикальними або діагональними смугами, які відтворюють техніку, символіку, орнамент та колористику, притаманні даній території. Ніяких географічних, адміністративних інших позначень на карті не повинно бути. Точно відтворюють адміністративні кордони області, які прошивають „хрестиком” червоного кольору в три рядки. Автори карт Автономної Республіки Крим, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей на межі з Чорним та Азовським морями відтворюють берегову лінію, яку червоним кольором від моря не відділяють. Зону моря зашивають блакитним кольором у межах, вказаних на зразку (п. І). V. Вишита карта, як і будь-яка, повинна супроводжуватись описом („легендою”): 1. Прізвище, ім’я, по батькові автора (авторів); назва творчого об’єднання, гуртка, пошукового загону, клубу тощо; базовий навчальний заклад (повна офіційна назва без скорочень, адреса, контактний телефон); прізвище, ім’я, по батькові, посада керівника. 2. Історико-етнрграфічна достовірність та опис технік, орнаментів, символік, колористики; де і ким зібрані (віднайдені, відтворені); від кого перейшли, ким успадковані, як використовуються сучасними майстрами (де зберігаються). 3. Чому саме такий вигляд має карта (розгорнута аргументація). 4. Цікаві розповіді, спогади, легенди, передання, пов’язані з виготовленням карти. Об’єм опису („легенди”) до 10 (десяти) друкованих сторінок. Директор О.К.Матющенко238-06067Бондарчук О.С. Інформація про проведення обласного туру конкурсу учнівських науково-практичних робіт Всеукраїнської історико-етнографічної експедиції учнівської та студентської молоді «УКРАЇНА ВИШИВАНА» за підсумками роботи у 2007 р.У грудні 2006 року Головою Правління Всеукраїнської Спілки краєнавців П.П.Троньком та т.в.о. міністра освіти і науки України Б.М. Жебровським було підписане Положення про Всеукраїнську історико-етнографічну експедицію учнівської та студентської молоді «Україна вишивана», яка проводиться в рамках руху учнівської та студентської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу «Моя земля – земля моїх батьків». За програмою експедиції на кожному з її етапів експедиції у трьох турах проводяться окремі конкурси: 2007 рік – конкурс науково-практичних робіт з дослідження особливостей орнаменту, символіки та техніки вишивання певної етнографічної території; 2008 рік – конкурс науково-практичних робіт з дослідження застосування вишивки в житті народу (обрядові речі, побутові предмети та одяг, твори мистецтва);2009 рік – конкурс науково-практичних робіт за темами: „Видатний майстер української вишивки” або „Вишивана душа української оселі”.На конкурс науково-практичних робіт надсилаються матеріали обсягом до 10 друкованих сторінок та окремо ілюстрації кількістю до 10 аркушів (фотографії розміром 13х18 см або інші ілюстрації розміром формату А-4). Окремо проводиться Всеукраїнський конкурс вишитих карт Автономної Республіки Крим та областей України, на який надсилаються карти у масштабах 1:1000000, 1:700000, 1:500000. Техніка вишивки на картах, орнамент та символіка повинні відповідати етнографічним особливостям території виготовлення карти. Проведення І-го етапу цієї експедиції у 2007 році довело актуальність підготовки як інформаційно-довідкового матеріалу щодо особливостей вишивання Слобожанщини, так і методичних рекомендацій з даної тематики для тих, хто бажає взяти участь в експедиції. На обласний тур надійшло 124 роботи юних краєзнавців загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів з 25 районів області. Розглянувши роботи експедиційних загонів, журі відзначило активну участь школярів у конкурсі, а також високий рівень поданих на конкурс науково-практичних та дослідницьких робіт. Своїм пошуком та дослідницькою роботою юні краєзнавці намагаються зробити якомога більше для збереження святої пам’яті народу та культурних цінностей України. Лауреатами обласного етапу історико-етнографічної експедиції «Україна вишивана» журі визнало 28 авторів та авторських колективів з 11 районів області: Харківського, Шевченківського, Красноградського, Балаклійського, Борівського, Чугуївського, Барвінківського, Великобурлуцького, Валківського, Богодухівського, Дворічанського, – та міст Харків, Чугуїв та Куп’янськ. Переможцями обласного етапу історико-етнографічної експедиції «Україна вишивана» у 2007 році стали учениця Харківської гімназії № 12 Червонозаводського району Харківської міської ради Кріп Юлія та її керівник М.Л.Коваленко, члени зразкового художнього фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька» Нововодолазького Будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької районної ради Харківської області під керівництвом відмінника освіти України О.В.Коваль, гуртківка Центру дитячої та юнацької творчості № 7 м. Харкова Харківської міської ради Кулік Ірина та її керівник Л.М.Кулік, учениця Березівської ЗОШ І-ІІІ ст. Харківської районної ради Дар’я Костяниця та її керівник Л.В.Кіріченко, а також члени гуртка «Рукоділля» Чугуївської ЗОШ І-ІІІ ст. Чугуївської міської ради Харківської області та їхній керівник С.М.Гетьман. Роботи переможців обласного етапу були представлені на ІІІ Всеукраїнський етап конкурсу науково-дослідницьких робіт Всеукраїнської історико-етнографічної експедиції учнівської та студентської молоді «Україна вишивана» (м. Київ, Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді). З них журі відзначило: дипломом Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді зразковий художній фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» Нововодолазького БДЮТ (керівник О.В.Коваль) за роботу «Особливості орнаменту, симовліки та техніки вишиванння Слобідського краю», грамотою Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» ученицю Харківської гімназії № 12 Кріп Юлію (керівник М.Л.Коваленко) за роботу «Особливості орнаменту, символіки та техніки вишивання Харківської області». Таким чином, перший рік проведення історико-етнографічної експедиції «Україна вишивана» довів серйозне, справді дослідницьке ставлення молоді до вивчення традиційної народної культури і вишивання зокрема. Проте аналіз проведення експедиції 2007 року дає змогу визначити певні недоліки пошукового руху та оформлення результатів отриманих етнографічних відомостей: 1. неправильне оформлення титульного аркуша роботи та його звороту, без подання точних відомостей про всіх учасників та керівників експедиції із зазначенням повного прізвища, імені та по батькові, адреси проживання та учбового закладу, контактних телефонів; 2. на титульному аркуші називається лише назва акції, без назви самої роботи; 3. робота неструктурована (матеріал викладається без формального та логічного поділу на розділи, теми та підтеми); 4. у тексті роботи відсутні посилання на використані джерела, немає зібраного авторами польового матеріалу (отриманого авторами дослідження безпосередньо від вишивальниць); 5. польовий матеріал не оформлений відповідно до вимог, немає навіть списку осіб, з якими спілкувалися учасники експедиції; 6. немало робіт, автори яких не подають ніяких відомостей про використані опубліковані джерела та літературу; 7. авторами залучається неякісний ілюстративний матеріал, на опублікований ілюстративний матеріал немає посилань; 8. автори практичних робіт не дотримувалися вимог організаторів експедиції щодо матеріалів (панама тощо) та технік (до 50% «хрестика»); 9. деякі з авторів не дотримуються вимог щодо обсягу роботи і подають надто розлогі опуси (на 20 – 80 сторінок). Неприпустимим порушенням авторського права та українського законодавства є нерідкісне серед робіт, надісланих на конкурс, грубе запозичення чужого авторського тексту та ілюстрацій без жодних посилань на авторів та джерела. Немало робіт мало поверховий, описовий характер, без жодного власного польового матеріалу. Зменшувало кількість отриманих балів і відсутність у роботі електронного носія. Можемо висловити побажання використовувати диски, технічні характеристики яких дають змогу зберігати не тільки текстові, а й зображувальні файли, і не викликають проблем зі зчитуванням інформації. Звертаємо увагу на граматичні помилки та недоліки комп’ютерного набору – керівникам робіт необхідно вичитувати готову роботу і вчасно вносити правку. Завданням, яке ставили перед юними дослідниками – учасниками експедиції її організатори, було вивчення особливостей техніки та технології регіону, де проживають учасники експедиції, а не переписування результатів досліджень Р.Захарчук-Чугай, Т.Кара-Васильєвої чи А.Чорноморець, тому ті, хто займався вивченням цієї проблеми і підійшов до її вирішення саме як науковець та дослідник, і тільки ті автори стали переможцями 2007 р. Вивчення регіональної побутової культури та обрядовості є завданням 2008 року і саме власне авторські етнографічні польові студії та оформлення їх результатів принесуть перемогу учасникам. Польовими етнографічними дослідженнями називається отримання етнографічнх відомостей від безпосередніх носіїв цієї інформації. Такі люди називаються інформантами. Це можуть бути люди старшого віку (1920-х років народження та старші), однак трапляється, що й особи набагато молодші можуть бути прекрасно обізнаними з місцевою старовиною. На роль інформантів слід обирати місцевих уродженців, краще – нащадків старожилів Вашого населеного пункту. Аргументація, що певна особа походить із Західної України, де краще знають обрядовість та «тримаються старовини», є некоректною: адже метою вивчення є саме слобожанська, а не якась інша старовина. Якщо людина походить із Полісся (Чернігівщина), Поділля (Хмельниччина та Вінниччина), Карпат, то вона є носієм та транслятором саме тієї регіональної культури. Кожне спілкування із інформантом називається сеансом і потребує правильного оформлення. Обов’язково слід фіксувати точну дату та місце проведення сеансу, повне прізвище, ім’я та по батькові, рік народження, місце народження та проживання, освітній рівень інформанта, напр.: «15 травня 2008 року. Село Липці Харківського району Харківської області. Запис від Кльованого Юрія Володимировича, 1937 року народження, жителя та уродженця с. Липці, освіта середня спеціальна». У випадку, якщо опитується майстер або дослідник народної творчості, це слід вказати: «2 грудня 1996 року. М.Харків. Запис від Корзун Алли Никанорівни, 1941 року народження, жительки м. Харкова. Освіта вища. До виходу на пенсію працювала Головним художником Харківського виробничо-художнього об’єднання «Україна». Запис може проводитися як стенографічно, так і за допомогою технічних засобів. Використання диктофонів та інших технічних засобів під час живої розмови, безумовно, зручніше. Проте і в цьому разі отриманіі записи потребують подальшої розшифроки та стенографування. У роботі з опису сеансу наводяться лише найяскравіші місця, цитати. У тому разі, якщо до тексту опису Ви вважаєте за доцільне звернутися декілька разів, можна вмістити опис сеансу у додатку до Вашої розвідки, але посилання на нього – обов’язкові. Розкрити тему українського вишивання, використання вишивки у побутовій культурі неможливо без залучення ілюстративного ряду. Тому під час спілкування із майстрами народної вишивки, людьми старшого віку, які можуть описати перебіг обрядодій, необхідно фотографувати предмети, які демонструють інформанти, копіювати пропоновані ними сімейні фотографії (весілля, родини чи хрестини, проводи у військо, похорон тощо), на яких зафіксована обрядова атрибутика). Ці фотографії та фото-(ксеро-)копії і стануть – за умов наведення у їхніх підписах точних відомостей про зображену подію («Фото. Весілля Тимурків Івана Харитоновича та Єфросинії Никифорівни. М. Охтирка Сумської області. 1951 рік. Молодий зображений у полотняній сорочці «лоцманського» типу «на маніжці», вишитій заполоччю червоного та чорного кольору, техніка «хрестик косий», мотив «ружа-сентифолія». Молода зображена у полотняній блузці з рукавами, уставкою, передом, вишитими заполоччю червоного та чорного кольорів, техніка «хрестик косий», мотив «полуничка», «ламана гілка», розкидками букетів квітів) – прекрасним та багатоцінним ілюстративним матеріалом дослідницької роботи Саме такий польовий матеріал використовується усіма етнологами-професіоналами та аматорами, саме він стане підгрунттям для статей, доповідей, розвідок, монографій, наукових досліджень усіх форм. Усі види наукових розвідок мають чітко визначений обсяг, якого мають дотримуватися автори. Робота має мати чітку тематику та відповідати заявленій у назві темі. Тобто називати роботу «Український народний світогляд» та присвячувати її розкриттю особливостей вишиванння рушників є неправильним: світогляд надто глобальна тема, яка потребує глибокого та всебічного висвітлення, а учнівську дослідницьку роботу краще назвати «Світоглядні засади орнаментики українських весільних (хрестильних, поховальних, подарункових чи інших видів) рушників», якщо тема розкривається на прикладі саме цих зразків матеріальної культури. У роботі слід чітко окреслювати досліджуваний регіон: якщо наявний матеріал стосується лише Лозівщини чи Краснокутщини, то не слід виносити в назву цілу Україну чи Слобожанщину.^ ЗАПИТАЛЬНИК ДЛЯ ЗБОРУ ВІДОМОСТЕЙ СТОСОВНО ВИШИВКИЯкі речі, на Ваш погляд, неодмінно мають бути вишиті?Хто зазвичай займається вишивкою (чоловіки, жінки, якого віку, одружені чи неодружені)?Як і від кого навчалися вишивати?Які шви найуживаніші у Вашому селі? Чи так само вони називаються у посібниках вишиття?Які нитки (якість, матеріал, ґатунок, колір) найуживаніші у Вашому селі нині, 50 років тому, 100 років тому, раніше?Які мотиви та композиції вишивалися на рушниках, сорочках, серветках, простирадлах та підзорах, скатертинах тощо?Як (в якій частині виробу, вздовж чи впоперек) розташовувалися вишивки на сорочках, рушниках, скатертинах, простирадлах, підзорниках, серветках «вугольниках».Зробіть замальовки та фотографії.Як вишивала Ваша мама, бабуся, старші члени родини: які мотиви, на якому матеріалі, нитками якого ґатунку та кольору?Від кого і як навчилася вишивати Ваша мама, бабуся?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники, коли дитину забирають з пологового будинку?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники в обряді хрещення?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники на весіллі?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники, коли хлопця виряджають у військо?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники у поховальних обрядах?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники у різдвяно-новорічних обрядах?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники у весняних обрядах (на Сороки, Середохрестя, Великдень, Проводи, Вознесіння, Трійцю)?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники в літніх обрядах (Купала, Маковія, Спаса, Третя Пречиста)?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники в осінніх обрядах?Чи використовуються і які саме (як вишиті, на тканині якого ґатунку, якими нитками) рушники у «радянських» обрядах?^ ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИШИВАННЯ НА СЛОБОЖАНЩИНІСушко В.А., кандидат історичних наукВишивання як вид традиційної народної культури стало об’єктом етнологічного вивчення від середини ХІХ ст. У науковому доробку вчених, які займалися цією проблематикою, можна виділити декілька напрямків: вивчення техніки та технології вишивання; дослідження обрядової та побутової практики функціонування вишитих речей; семантика та семіотика вишивки та окремих орнаментальних мотивів. Для окремих розвідок характерним є комплексний підхід. Суттєвим є й територіальна локалізація ареалу досліджень. Комплексним підходом, залученням широкого етнографічного матеріалу та глибиною наукового аналізу вирізняються праці корифеїв української етнології проф. Хв.К.Вовка, чл.-кор. Д.К.Зеленіна [40], І.М.Гончара [24], К.І.Матейко [74–75], д.і.н. Г.Г.Стельмащук [109], д.і.н. Т.В.Кара-Васильєвої [58, 59, 129, 133, 134] та ін. [12, 14, 20, 21, 33–34, 35, 47, 51–54, 82, 91, 92, 102, 103, 130 тощо]. У роботах розглядається як місце і роль у традиційній культурі предмета, оздобленого вишивкою, так і особливості вишивання. З регіональних дослідників української вишивки важливе місце належить дослідницьким розвідкам вишивальниці, аматора народного мистецтва О.Т.Тройно [127], яка намагалася не просто дослідити технологічні особливості певного зразка народної культури, а й зображені мотиви та використання в обрядовості. Світоглядні уявлення та їхнє втілення у предметах матеріальної культури вивчаються вітчизняними вченими від часів О.Потебні [91], М. Костомарова [65] та Г.Булашева [15]. Далеко непересічне значення для вивчення цих уявлень мають і нині розвідки етнографа аматора з південної Слобожанщини П.В.Іванова [43–45], а також видані наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. польові матеріали [13, 20, 26, 29, 39, 42, 46, 48–49, 55, 63, 68, 72, 106–108, 128, 139, 144, 145, 147]. У радянський період дослідження народних світоглядних уявлень велися лише вченими московської школи, чільне місце серед яких посідає А.К.Байбурін [5–7]. Сучасні дослідниці технології українського вишиття [22, 41, 66, 69, 83, 105] намагаються у своїх методичних та практичних посібниках подавати матеріал за регіонально-етнографічним принципом і неодмфінно подають відомості про відмінності у термінології та технології процесів у різних регіонах України. У нашій розвідці ми зосередилися на працях, присвячених здебільшого регіону Слобідської України, з яких особливу увагу слід приділити спеціалізованим статтям української вченої харківської етнологічної школи початку ХХ ст. В.Ю.Білецької [10, 11], матееріалам сучасних досліджень [57, 67, 71] та монографії російської ученої Л.М.Чижикової [143]. Для ілюстрування тексту використовувалися опубліковані етнографічні предмети та колекції експозицій ХХ ст., на яких експонувалися предмети української матеріальної культури ХІХ – ХХ ст. [1, 3, 8, 17, 51–54, 56, 66, 81, 127, 130, 138] Нами використовувався і польовий матеріал, зібраний працівниками Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського Національної Академії Наук України [94-100] та обласного комунального закладу «Харківський історичний музей» [137–138], а також – власний [89]. Територіальні межі історико-етнографічного регіону Слобідської України досі остаточно не визначені. Акад. Д. І. Багалій пов’язував кордони Слобожанщини з кордонами слобідсько-українських полків [4, див. карту на форзаці]. Такої ж точки зору дотримувався і дослідник історії та економіки Слобідської України сер. ХХ ст. А. Г. Слюсарський [103, карта-вклейка]. Багатотомна “Історія міст і сіл Української РСР”, що вийшла друком наприкінці 1960-х рр., включає в межі Слобідської України Харківську область повністю, південні райони Сумської, північні райони Донецької та Луганської областей Української РСР та південь Курської, Бєлгородської та Воронезької областей Російської РФСР [50, с. 11]. До території Слобожанщини іноді включають і схід Полтавщини [133, с. 30, 43]. Підставою для цього слугує подібність матеріальної культури східної Полтавщини та західної та південно-західної Слобожанщини. Однак причина такої схожості полягає у тому, що 1. Частина переселенців XVII ст. не доходила до Слобожанщини, поселяючися на обжитих землях Гетьманщини; 2. Переселенці на південний захід Слобожанщини кін.XVIII – поч. ХХ ст. походили із Полтавщини. 3. Частина земель сучасної Харківщини відноситься до історичної Полтавщини [92, с. 14, 196–203]. Врахувавши час заснування поселень, приналежність земель, етнічну приналежність переселенців, історію розвитку краю, ми вважаємо найправильнішим вважати Слобожанщиною землі, на яких були розташовані слобідсько-українські полки, південь Бєлгородської (по лінії Суджа – Корлибіно, Урив) та південну частину Воронезької губернії XVIII ст. (між землями Острогозького та Ізюмського полків). Тобто, за сучасним адміністративним поділом до Слобожанщини мають бути включені в Україні: Недригайлівський, Білопільський, Сумський, Лебединський, Краснопільський, Тростянецький, Охтирський (без с. Куземин, що належав до Полтавського козацького полку і виник раніше початку заселення Слобожанщини), Великописарівський райони Сумської області; Харківська область (без південно-західних районів: Красноградського, Сахновщинського, які належали до Полтавщини (Красноградський повіт), та Лозівського та Близнюківського – землі Війська Запорізького, Слов’яносербії, Катеринославської губернії); Краснолиманський, Слов’янський, Олександрівський, Артемівський райони Донецької області; Троїцький, Сватівський, Білокуракінський, Новопсковський, Марківський, Кремінський, Старобільський, Новоайдарський, Біловодський, Міловський, Станично-Луганський райони Луганської області; частина Котелевського (сс. Котельва, Мала та Велика Рублівки) та Чутівського (с. Филенкове) районів Полтавської області; – в Російській Федерації: Дмитрівський, Фатежський, Рильський, Льговський, Суджанський, Обоянський, Щигровський, Солнцевський, Бєловський, Курський райони Курської області; Борисовський, Ракитнянський, Грайворонський, Івнянський, Бєлгородський, Яковлевський, Шебекінський, Корочанський, Ст