Зміст
Вступ
1. Інфляція і девальвація: макроекономічнівзаємозв’язки та залежності
2. Відмінності між інфляцією та девальвацією
3. Взаємний вплив та взаємні зв’язки між інфляцією тадевальвацією
Висновок
Використані джерела
Вступ
Тема контрольної роботи «Інфляція і девальвація: макроекономічнівзаємозв’язки та залежності».
У роботі проаналізовано систему взаємозв’язків і динамічних залежностейміж інфляцією та девальвацією на основі емпіричних даних про ці явища, вивченомеханізм макроекономічних змін, зумовлених інфляційними процесами тадевальвацією національної валюти в коротко- і довгостроковому періодах.
Економіка сучасного глобалізованого життя демонструє цікаву системускладних взаємозалежностей і впливів між різними її компонентами та складовими.Мабуть, сьогодні можна говорити про появу нового продукту економічної,політичної та соціальної глобалізації — економіки світу, що інтегруєнаціональні господарства в нову якість, систему нових відносин. Новітняекономічна криза продемонструвала, що ці залежності не повною мірою дослідженота описано сучасною економічною наукою, не всі процеси піддаються достовірнимпрогнозам, оцінкам та ефективному державному менеджменту. Мегаекономічні шоки,що потрясають світ протягом останнього часу, виявили новий вимір економічноїтеорії та практики, зробили актуальними питання і проблеми, які ще нещодавно непіддавалися предметним дослідженням через відсутність емпірично-дослідної бази.Головні економічні процеси та явища, описані відповідними традиційнимиекономічними категоріями, почали набувати нового змісту. Зокрема, неабиякийінтерес становить макроекономічна проблема, що проявляється у сфері грошово-кредитнихвідносин і опосередковує зв’язок інфляційних процесів і девальваціїнаціональних валют в умовах глобальної економіки.
Проблеми інфляції та девальвації досліджено в економічній теоріїдостатньо глибоко і всебічно, вони є предметом аналізу більшості економічнихшкіл минулого та сучасності. Наприклад, в економічній науці теорію інфляціїнайбільш мотивовано висвітлюють три основні концепції: кейнсіанська теоріяінфляції (Дж.М. Кейнс, Б. Хансен), що виникає в результаті надмірного попиту;монетаристська кількісна концепція (М. Фрідмен, І. Фішер) та концепція надмірнихвитрат (Дж.М. Кейнс (частково), У. Торн, Р. Куен). Дослідження девальваціїзазвичай присутнє у вигляді часткових теоретичних модулів у контексті ширшихнаукових пошуків, що охоплюють різні проблеми грошово-кредитних відносин. А ціявища слід розглядати у взаємозв’язку. Розуміння новітньої природивзаємозв’язку інфляції та девальвації дозволить оволодіти ефективнішимизасобами грошово-кредитного регулювання, подолати ймовірні негативні наслідкитаких регулятивних впливів на національні економіки та економіку світу взагалі.
Отже, мета даної роботи — проаналізувати та оцінити систему взаємозв’язків і динамічнихзалежностей між інфляцією та девальвацією, а також диференціювати їх за коротко-та довгостроковим періодами на основі аналізу емпіричних даних щодо індексуспоживчих цін та курсу гривні у відношенні до долара та євро.
1. Інфляція ідевальвація: макроекономічні взаємозв’язки та залежності
Особливістю існуючої системи макроекономічного обліку і статистичноїзвітності в Україні є те, що вона системно відстежує і оцінює інфляційніпроцеси з використанням як індивідуальних, так і агрегованих показників.Водночас динаміка девальвації оцінюється зазвичай номінально, шляхом простогомоніторингу курсу національної валюти щодо провідних валют світу. Для оцінкиобох макроекономічних явищ ми скористаємося даними про динаміку інфляційнихпроцесів, подану ланцюговими індексами споживчих цін. Оцінку процесівдевальвації (ревальвації) національної валюти ми проведемо за допомогою аналізувеличини номінального курсу гривні до двох основних світових валют — долара таєвро. Крім того, для встановлення системи динамічних зв’язків між обомамакроекономічними явищами ми застосуємо показники, що характеризують ланцюговітемпи приросту (зменшення) рівнів інфляції та девальвації одночасно.
Тлумачення термінів ” інфляція ” та «девальвація » немістять якихось принципових розбіжностей у різних авторів чи цілих науковихшкіл, проте всі вони зазвичай насичені науковою схоластикою, яка не розкриваєповною мірою систему складних і неоднозначних взаємозв’язків між данимиявищами.
Словник сучасної економічної теорії Макміллана визначає інфляцію як сталезростання загального рівня цін ‘. Інше авторитетне джерело пропонує практичноконгруентне за змістом, проте ширше за форматом тлумачення цього базовогоекономічного поняття. “Інфляція (лат. inflatio — здуття) — процесзменшення вартості грошей, у результаті якого на однакову суму грошей черезпевний проміжок часу можна купити менший обсяг товарів та послуг. На практиціце проявляється через збільшення цін”.
Великий енциклопедичний словник визначає інфляцію як процес знеціненняпаперових грошей, падіння їх купівельної спроможності внаслідок надмірноговипуску (емісії) або скорочення товарної маси в обігу при незмінній кількостівипущених грошей.
Автор відомої в Україні економічної енциклопедії С. В. Мочерний визначаєінфляцію як “… процес знецінення грошей внаслідок перевищення кількістюгрошових знаків, які перебувають в обігу, суми цін товарів та послуг, щовиявляється у їх зростанні”.
Мабуть, не менше існує визначень і девальвації. Наприклад, термін««девальвація» (лат. de — зниження; лат. valeo — матизначення, коштувати)… застосовується в сучасних умовах для ситуації значногозниження курсу національної валюти відносно «твердих» валют (зазвичайдолара США, євро, SDR)».
Інше авторитетне видання в тлумаченні девальвації є ще лаконічнішим:«девальвація (від de… і лат. valeo — маю значення, коштую)- зниження курсу національної валюти відносно певної іноземної валюти чизолота».
Наведемо ще одне визначення: девальвація (лат. de — префікс, щоозначає «донизу» і valeo — коштувати) — здійснюване державою узаконодавчому порядку зниження обмінного курсу власної грошової одиниці щодовалюти іншої країни.
Про актуальність та тісноту взаємозв’язків між цими двома макроекономічнимикатегоріями переконливо свідчить той факт, що деякі літературні джерела таавтори натякають на їх змістову близькість чи навіть певну тотожність: “… термін”інфляція” близький за значенням до терміна «девальвація»,однак перший частіше стосується купівельної спроможності національної валюти намісцевому товарному ринку, а другий — купівельної спроможності стосовно іноземноївалюти. По суті, і те, і друге характеризується зміною купівельноїспроможності”.
Емпіричні дослідження та взаємне зіставлення інфляційних процесів тадевальвації національної валюти дозволяють виявити систему взаємозалежностей тазв’язків між цими економічними явищами. На рис. 1 подано дані про динамікурічних індексів споживчих цін в Україні за 2000-2008 pp. За період, що підлягаєаналітичній оцінці, значення річних індексів споживчих цін зазнавали помітнихкількісних коливань — від 128,2 (максимум) у 2000 р. до 100,8 (мінімум) у 2002р. При цьому можна виділити по дві хвилі посилення та послаблення інфляційнихпроцесів. У 2000-2002 pp. та в 2005-2006 pp. інфляційні явища мали тенденцію доуповільнення. А в 2002-2005 pp. та в 2006-2008 pp. інфляція проявлялася звідносно більшою силою. Остання хвиля посилення інфляційних процесів ужеоднозначно пов’язана не стільки з поточною кон’юнктурою економіки, скільки зпроявом симптомів глобальної економічної кризи взагалі.
/>
Рис. 1 — Динаміка річних індексів споживчих цін в Україні у 2000-2008 pp.
Складено за:
Статистичний щорічник України за 2007 рік. К., «Консультант»,2008, с. 72;
Основні показники економічного і соціального стану України за 2001-2008роки. www.bank.gov.ua/Macro
Велика амплітуда коливань річних індексів споживчих цін в Україніускладнює аналітичну оцінку загальної довготривалої тенденції розвиткуінфляційних процесів. Щоб визначити цю тенденцію, ми на основі даних про темпиприросту (падіння) річних індексів споживчих цін побудували різні типиінфляційних трендів.
За допомогою коефіцієнтів апроксимації ми оцінили, наскільки той чи іншийтип функції достовірно описує динаміку інфляційних процесів (див. табл. 1). Чимближчим буде значення коефіцієнта апроксимації (R2) доодиниці, тим краще обрана функція апроксимує досліджуваний процес.
Таблиця 1 — Оцінка рівня достовірності різних типів функцій інфляційноготренду в Україні у 2000-2008 pp.п/п Тип функції Вид функції Значення коефіцієнта апроксимації 1 Лінійна Y- Y=0,0617x + 12,236 0,0004 2 Логарифмічна Y- Y =-2,9454Ln(x) + 16,734 0,0644 3 Поліноміальна 1 Y =
Y=1,0936×2- 10,874x + 32,286 0,6607 4 Поліноміальна 2 7 =
Y=- 0,2279×3+ 4,5128×2 — 25,281x + 47,33 0,7935 5 Степенева Y-
Y=8,954×0,0143 1Е-04 6 Експоненціальна Y-
Y=5,9883e0,0843x 0,0495
Y- гіпотеза середньорічного показника індексу споживчих цін,
х — фактор часу.
Як бачимо, найбільш достовірно динаміку інфляційних процесів в Україні в2000-2008 pp. описує поліноміальна функція третього порядку Y = — 0,2279×3+ +4,5128х2 — 25,281х + 47,33, а розрахункове значення коефіцієнтаапроксимації при цьому становить 0,7935. Екстраполяція інфляційного процесу надва наступних роки з використанням полінома третього порядку дозволяєспрогнозувати значення базового показника інфляції в 2009 р. нарівні 117%, а в2010 р. — 112% річних. Проте, враховуючи цілі та завдання даної статті, мизосередимо нашу увагу на пошуку взаємозв’язків і динамічних залежностей міжінфляцією та девальвацією. Для цього проаналізуємо динаміку курсу гривні щододвох провідних валют світу -долара та євро — за один і той самий період часу ізіставимо відповідні показники, отримані з використанням того самогометодичного прийому, що й у випадку з інфляцією.
На рис. 2 подано дані про те, яким чином змінювався показник середньогоофіційного курсу національної валюти щодо долара та євро. Аналіз номінальнихзмін курсу гривні до долара та євро виявляє суперечливі тенденції.
У випадку з доларом ми спостерігаємо стійку восьмирічну тенденцію доревальвації — курс долара знизився з 5,4402 грн. за дол. в 2000 р. до 5,05 у2007 р. І тільки в 2008 р. під впливом економічної кризи досить тривалий девальваційнийцикл національної валюти перейшов у фазу активної девальвації.
Динаміка курсу національної валюти щодо євро за той самий проміжок часудемонструє дещо інші тенденції й загальну спрямованість. Дві відносно короткіхвилі ревальвації (2000-2001 і 2004-2006 pp.) поглинаються значно потужнішимидевальваційними процесами, що проявлялися в 2001-2004 pp. та в 2006-2008 pp.Причому в 2007-2008 pp. національна валюта щодо євро девальвувала особливосильно. Номінальні величини хоч і привабливі своєю
зрозумілістю та очевидністю в аналітичному плані, проте, з огляду на метудослідження, виявляються не зовсім зручними в методичному. Відносні жпоказники, що характеризують динаміку девальвації (ревальвації) національноївалюти, саме в методичному плані роблять девальвацію та інфляцію схожими ітакими, що піддаються порівнянню. У таблиці 2 наведено дані про динамікупоказників середньорічної (за 9 років) девальвації гривні щодо долара та євро.
/>
Рис. 2 — Динаміка середнього офіційного курсу національної грошовоїодиниці до іноземних валют, встановленого НБУ у 2000-2008 pp. у грн. за одиницюіноземної валюти
Складено заданими: Статистичний щорічник України за 2007 рік, с. 69.
Таблиця 2 — Динаміка середньорічної девальвації (ревальвації) гривні щодопровідних валют світу у 2000-2008 pp. (% до попереднього року) Роки 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 До долара 31,71 -1,25 -0,85 -0,11 -0,25 -3,66 -1,46 0,0 4,3 До євро 14,47 -4,28 4,50 19,77 9,71 -3,32 -0,83 9,17 11,42 Середнє значення 23,09 -2,77 1,83 9,83 4,73 -3,49 -1,15 4,59 7,86
Розрахунок середнього арифметичного показників девальвації (ревальвації)щодо долара та євро (див. табл. 2) виявляє, що темпи знецінення національноївалюти України щодо євро приблизно вдвічі перевищували аналогічний показникщодо долара і склали, відповідно, 6,734 і 3,159% у середньому за попередні 9років. Така помітна різниця в темпах девальвації гривні щодо долара та євроускладнює оцінку та аналіз взаємозв’язків інфляції та девальвації взагалі. Крімтого, такий простий математичний прийом має ще один істотний недолік — середнєарифметичне описує динаміку розвитку девальвації гривні щодо двох провіднихвалют світу не дуже достовірно. Виникає об’єктивна необхідність у побудовідев’ятирічного девальваційного тренду гривні щодо названих валют з подальшимпідбором відповідних типів функцій апроксимації з урахуванням значеннякоефіцієнта і?2. Результати розрахунків наведено на рис. 3. Найбільшдостовірно дев’ятирічну динаміку девальвації гривні щодо євро описує тренд,який задається поліноміальною функцією третього порядку типу Y= 0,1181х3-1,4938х2 + 4,5979х + 4,4876. Поліном того самого порядку (Y = — 0,2968х3 + 5,6287х2 — 32,368х + 53,539) найкраще описуєтренд девальвації національної валюти і щодо долара. Елементарна екстраполяціяпроцесу девальвації гривні з використанням зазначених варіантів тренду даєдосить несподівані результати (див. рис. 3). Виявляється, що прогнозованітенденції середньорічного курсу гривні щодо долара та євро є різноспрямованими:щодо євро гривня динамічно девальвуватиме, а щодо долара графік середньорічногозростання (падіння) курсу національної валюти переміститься в найближчі двароки в зону ревальвації.
Різна динамікадевальвації національної валюти щодо долара та євро пов’язана, насамперед, здвома обставинами, які переплітаються і підсилюють чи послаблюють девальваційніпроцеси. З одного боку, інфляція національної валюти призводить до втрати їїкупівельної сили та, що цілком логічно, до девальвації. Проте такий простий, наперший погляд, зв’язок ускладнюється та опосередковується також інфляційнимипроцесами, які характерні для тих валют, щодо яких девальвує чи ревальвуєгривня. Наприклад, стрімка інфляція долара може виступати фактором, що стримуєдевальвацію гривні щодо долара. За оцінками експертів, індекс споживчих цін уСША (СРІ) у 1957-2007 pp. зріс у 7 разів. Помірна інфляція євро спонукає допосилення девальвації національної валюти щодо євро. Так, згідно з данимистатистичного агентства Єврокомісії (Євростат), показник інфляції євро у травні2009 р. сягнув рекордної нульової позначки у перерахунку на річнийеквівалентний показник для всіх 16 країн зони евровалюта.
/>
Рис. 3 — Динаміка середньорічних темпів девальвації (ревальвації) гривніу 2000-2008 pp.
Складено за даними:
Статистичний щорічник України за 2007 рік. с. 72;
Основні показники економічного і соціального стану України за 2001-2008роки.
Проведені оцінки хоч і є цікавими в аналітичному плані, але малопридатнідля пошуку зв’язків між інфляцією та девальвацією, як і дані про середньоарифметичнезначення показників девальвації (ревальвації) гривні щодо обох валют. Виникаєоб’єктивна необхідність у зведенні до певного єдиного формату різноспрямованихтенденцій девальвації національної валюти. Тільки після цього можна робити їїоцінки у зв’язку з інфляцією. З цією метою ми виконали серію послідовнихметодичних кроків:
— по-перше, за допомогою даних про окремі показники динаміки девальваціїгривні щодо євро та долара розрахували їх середнє динамічне значення з рівноювагою для обох валют (див. табл. 2);
— по-друге, на основі отриманого показника «міжвалютної»девальвації побудували зведений графік, що включає показники темпів обох макроекономічнихявищ (див. рис. 4);
— по-третє, апроксимували обидва явища в одному графіку з використаннямнайдостовірніших варіантів трендів.
Наведенийдинамічний графік (див. рис. 4), що включає дані про тенденції обохдосліджуваних явищ, одночасно дозволяє зробити вже більш суттєві й мотивованіузагальнення, за допомогою яких вимальовується система взаємозв’язків міжінфляцією та девальвацією.
/>
Рис. 4 — Середньорічна динаміка темпів приросту (падіння) курсу гривні таіндексів споживчих цін в Україні у 2000-2008 pp.
У 2000-2003 pp.ці обидва макроекономічних явища характеризувалися низхідною динамікою. За цейперіод середньорічний ланцюговий темп приросту індексу споживчих цін зменшивсяз 28,2% у 2000 р. до мінімального для всього дев’ятирічного циклу значення у0,8% у 2002 р. Така динаміка інфляційних процесів у даному дев’ятирічномуперіоді супроводжувалася майже конгруентною зміною показників темпівдевальвації. Більше того, у 2001 р. крива, шо описує динаміку«міжвалютного» показника девальвації, взагалі перемістилась у зонуревальвації, оскільки відповідні ланцюгові показники у цьому році мали від’ємнезначення. На цій ділянці взаємозв’язаної оцінки обох явищ спостерігається певнаїх десинхронізація — на фоні спільної низхідної тенденції обидва показникисягнули свого «дна» (мінімального екстремуму) з проміжком приблизно водин рік. Мінімум інфляції припадає на 2002 р., тоді як ревальвація з найвищимрівнем посилення національної валюти була на рік раніше, і до 2002 р.відповідна крива вже знов перемістилася в девальваційний сектор, але з ще дуженизькими темпами (1,83%). Інакше кажучи, між періодами, коли обидва показникисягнули свого мінімуму, існує певний часовий лаг з таким розподілом: період,коли девальвація була мінімальною, настав раніше і лише через рік мінімальногорівня досягли показники інфляції.
Зростаюча фаза обох макроекономічних явищ характеризується подальшою їхасинхронізацією і збільшенням часового лагу між ними. Послаблення національноївалюти щодо провідних валют світу відбувалось у 2001-2003 pp. і тривало на рікменше, ніж зростання темпів інфляції у 2002-2005 pp. Саме 2005 р.характеризується найбільшою розбіжністю основних динамічних тенденційдосліджуваних явищ. Максимальне значення показника (в 2001- 2007 pp.) приростуіндексів споживчих цін у 2005 р. нарівні 13,5% річних збігалося з мінімальнимза весь дев’ятирічний період рівнем девальвації національної валюти. У 2006 р.відбувалася чергова синхронізація обох явищ, що проявляється і дотепер. Лініїтренду цих явищ, описані поліномами третього порядку з різним рівнем якостіапроксимації, вдало згладжують певні прояви десинхронізації та появу часовихлагів між цими явищами, а також виявляють закономірність: зменшення темпівінфляції супроводжується посиленням національної валюти щодо інших валют світуі навіть ревальвацією, а динамічні інфляційні процеси зазвичай збігаються зперіодами зростання показників девальвації. Здійснені нами динамічні оцінкилише частково розкривають природу взаємозв’язків і ще менше — взаємних впливівміж інфляцією та девальвацією. Описана закономірність, попри свою змістовуочевидність, має певну динамічну специфіку, без розуміння якої зв’язок міжінфляцією та девальвацією повною мірою оцінити важко.
Щоб виявити цю динамічну специфіку, розширити формат дослідження тапроаналізувати характер взаємозв’язків між зазначеними економічними явищамиглибше, ми побудували ще один графік (див. рис. 5).
По осі абсцис ми відклали показники темпів інфляції, а по осі ординат-темпи приросту (зменшення) рівня девальвації. Варіативність у комбінаціяхпоєднання рівнів інфляції та девальвації ми згладили за допомогою рівняннярегресії у формі полінома другого порядку – Y= 0,0656х2 — 1,3666х +7,6948.
Побудованийграфік та розрахований на основі даних про середньорічні рівні інфляції тадевальвації по роках тренд виявили дуже цікаву динамічну залежність між обомамакроекономічними явищами. На різних за темпами інфляції ділянках трендуіснують різні механізми взаємозалежності між власне інфляцією та девальвацією.В умовах повзучої інфляції, коли її середньорічні темпи коливаються в межах 0-10%,девальвація демонструє низхідну тенденцію, тобто темпи знецінення національноївалюти щодо провідних валют світу помітно уповільнюються. Як тільки інфляціядолає десятипроцентний бар’єр, девальваційна спіраль починає розкручуватися зависхідним циклом. Втрата національною валютою купівельної сили під впливомгалопуючої інфляції (більш як 10%) зумовлює формування в населення«очікування недовіри» до національної валюти. Попит на більш стійкувалюту (долар, євро) ажіотажно зростає. Надмірна пропозиція національної валютиі бажання купити якомога швидше і більше іноземної валюти — пряма дорога додевальвації, що врівноважує невідповідність попиту та пропозиції іноземнихвільноконвертованих валют. Таким чином, «повзуча» фаза інфляціїсупроводжується посиленням національної валюти, тоді як галопуюча неминучепризводить до розкручування девальваційної спіралі, що можна розцінювати якпевний «змістовний парадокс» їхнього взаємозв’язку, що не повністювписується в загальну закономірність кореспондування цих економічних явищ (рис.5).
/>
Рис. 5 — Взаємозалежність темпів приросту інфляції та девальвації вУкраїні на основі даних за 2000-2008 pp.
Проведений аналіз охоплює досить тривалий період часу, проте має певнінедоліки, які не дозволяють говорити про те, що проблему взаємозв’язківінфляції та девальвації досліджено добре. «Середньорічний фокус»дослідження, навіть якщо він охоплює майже десятилітній період часу і включаєрізні варіанти динамічної взаємодії та проявів інфляції та девальвації,дефляції та ревальвації, випускає мікрокомпоненти механізмів взаємодії цихекономічних процесів, які проявляються у значно коротшому періоді часу і,відповідно, губляться та нівелюються середньорічними величинами вдовгостроковому часовому проміжку. Звідси випливає необхідність дослідитивідповідну проблему, звівши її до розгляду середньомісячних даних про динамікуінфляції та девальвації. Для цього ми використали дані про середньомісячнийланцюговий індекс споживчих цін та «міжвалютний» показник девальваціїза останні 18 місяців, що охоплює період із січня 2008 р. по червень 2009 р.Рисунок 6 зводить до єдиного хронологічного знаменника середньомісячні темпиприросту (падіння) показників інфляції та девальвації одночасно, робить їхвзаємопорівнянними.
Аналіз рисунка 6 почасти пояснює, чому при дослідженні динамікиінфляційних та девальваційних проявів економіки з використанням середньорічнихваріантів розрахунку зазначених величин мають місце певна їх десинхронізація іпомітна кількісна невідповідність. Як бачимо з наведеного графіка,«девальваційний вибух», що тривав з жовтня 2008 р. по січень 2009 p.,коли місячний показник рівня девальвації стрибнув до позначки 30,65%, інфляціяфактично в той самий період не виявила жодних ознак екстремального зростання ізбільшувалась, як і в попередні місяці, до 2,9% (із максимумом у січні 2009p.). Ця обставина пояснює, чому середньорічні показники темпів приростуінфляції та девальвації так помітно різняться. Попри те, що помісячно ціпоказники рухаються майже синхронно з різницею, що не перевищує 2%, значеннясередньорічних величин різняться за рахунок відповідних «девальваційнихвибухів» (рис. 6).
/>
Рис. 6 — Середньомісячна динаміка темпів приросту (падіння) курсу гривніта індексів споживчих цін в Україні із січня 2008 р. по червень 2009 р.
Проблема співвідношення інфляції та девальвації сьогодні містить у собі іпсихологічну складову. Різке падіння курсу гривні щодо будь-якої з провіднихвалют спонукає тих, у кого є гривнева готівка, вдаватися до системи«запобіжних» заходів, які іноді позбавлені економічної логіки. Сутьїх часто зводиться до ажіотажного переведення національної валюти, щодевальвує, у валюту, яка видається стабільнішою і надійнішою. Натомість виникаєефект «снігової лавини », зумовлений тим самим ажіотажним попитом наіноземну валюту та пропозицією національної. У результаті виникає нова хвилядевальвації, що містить суто психологічну складову. Але якщо зважити наномінальну різницю між цими обома явищами, то власнику гривневої готівки (заумови, що він у короткостроковому періоді не збирається її заощаджувати) немасенсу переводити її в долари чи євро, оскільки ціни на вітчизняні товари,роботи чи послуги — навіть за умови девальвації національної валюти — необов’язково зростають, а закупівля товарів здійснюється за національну валюту.«Живити» девальвацію в такий спосіб стає ще абсурднішим, якщо взятидо уваги той факт, що у структурі споживання домінують товари вітчизняноговиробництва12, ціни на які не опосередковані процедурою перерахункуїх валютної ціни (ціни імпорту) в гривневу з обов’язковим включенням«девальваційних очікувань» і, як наслідок, виникненням в імпортномусегменті ринку інфляційного поштовху. Так, через психологічні очікуванняінфляція і девальвація взаємопов’язуються і стають двома односпрямованимикомпонентами механізму макроекономічної дестабілізації: посилення девальваціїспричиняє зростання цін на імпортні товари, що поступово позначається натоварах внутрішнього виробництва, породжує інфляційні очікування та ажіотажніспроби вберегтися від знецінення національної валюти через купівлю іноземної.
Загальна модель макроекономічної взаємодії інфляції та девальвації неможе бути пояснена тільки за рахунок однієї психологічної складової. Державнафінансова політика, державне регулювання грошово-кредитних відносин, посиленнячи послаблення кризових явищ в економіці України та світу, зростання або зменшеннядоходів населення, інтенсифікація чи послаблення сили державного впливу напроцес формування валютного курсу, зміни у структурі співвідношення«споживання — заощадження», зміна рівня зайнятості тощо спричиняютьрізновекторний вплив на механізм взаємодії інфляції та девальвації. Проте самепсихологічна компонента є своєрідним «спусковим гачком» у загальнійскладній моделі взаємного впливу обох макроекономічних явищ.
Зазначене дає підстави для таких узагальнень. Спільним для інфляції тадевальвації є те, що обидва явища — іманентні риси ринкової економіки, обидвасвідчать про порушення та проблеми в системі грошово-кредитних і валютнихвідносин. Зокрема, вони можуть бути наслідком суб’єктивно-спорадичних,непослідовних і неефективних дій уряду, Національного банку чи навіть окремихурядовців.
2. Відмінності між інфляцією та девальвацією
Відмінності між інфляцією та девальвацією виявляються, насамперед, утемпах та динаміці їх прояву. Інфляція зазвичай, з точки зору динамізму їїпроявів, є більш розміреною і плавною, проте з різними показниками динаміки врізні періоди часу. А девальвація має схильність до дискретних змін, яким частопритаманні ознаки макроекономічного збурення (шоку). Остання її особливістьхарактерна для вітчизняної економіки. Динамічний аналіз та зіставлення цих явищдемонструють, що рівень їх волатильності як у довгостроковому (див. рис. 4),так і в короткостроковому (див. рис. 6) періодах помітно відрізняється, причомуіз збереженням спільної для обох випадків закономірності: інфляція має значнонижчу волатильність, ніждевальвація, і, відповідно, піддається більшдостовірній оцінці та гіпотетичним прогнозам.
Девальвація, на відміну від інфляції, з очевидною періодичністю змінюєсвоє значення з позитивного (власне, з девальвації”) на негативне, тобтовходить у фазу ревальвації. Інфляція ж, принаймні у вимірі, проведеному звикористанням середньорічних показників, практично ніколи не переміщується взону дефляції — вона є перманентним явищем для ринкової економіки і змінює лишевласну позитивну динаміку.
Девальвація через її схильність до періодичних і стрибкоподібних змін маєбільший і гостріший соціальний та психологічний резонанси. Зміна курсів валют — явище, яке неможливо не помітити, навіть якщо людина не має економічної освіти:адже практично на кожному кроці є інформація різних банків про те, на скількизмінюється і в якому напрямі рухається курс національної валюти.
Інфляція ж постійно йде в одному напрямі та зазвичай виражаєтьсяпоказником індексу споживчих цін, який на побутовому рівні сприймається доволіабстрактно. Люди адаптуються до цього так, як наш організм звикає до поступовоїзміни температури оточуючого середовища, за умови, що темп інфляції перебуває всоціально терпимих межах, тобто на рівні 10-15% на рік.
3. Взаємний вплив та взаємні зв’язки між інфляцією та девальвацією
Щодо взаємних зв’язків і взаємних впливів між інфляцією та девальвацією,то тут потрібно сказати, що (як свідчать емпіричні дані) обидва цих явища — своєрідні споріднені «хвороби» існуючої системи грошово-валютнихвідносин, які одна одну зміцнюють і сприяють появі негативного кумулятивногомакроекономічного шоку. Посилення девальвації національної валюти веде довиникнення інфляційних збурень у сегменті ринку, зорієнтованому на товари, щоекспортуються. Водночас стала інфляція з високими показниками її темпівзумовлює втрату довіри до національної валюти, спонукає споживачів переводитисвої заощадження в стабільнішу валюту і тим самим посилювати девальваційнітенденції.
Висновок
Загальна модель макроекономічної взаємодії інфляції та девальваціїдиференціюється за періодами. У довгостроковому періоді зростаннясередньорічних показників інфляції в межах терпимого «соціальногокоридору», тобто від 0 до 10% (повзуча, помірна інфляція), відбувається нафоні збільшення довіри до національної валюти та зміцнення останньої щодопровідних валют світу або щонайменше сповільнення темпів її девальвації.Середньорічний приріст, що перевищує позначку 10% (галопуюча інфляція),загального індексу цін, у рамках того самого часового відрізку, спричиняє різкезбільшення девальвації національної валюти. Короткостроковий період, попризбереження загальної закономірності зв’язку, коли зменшення темпів інфляціїсупроводжується посиленням національної валюти, а їх зростання, відповідно,зумовлює збільшення темпів девальвації, має одну відмінну особливість. Інфляціята девальвація у короткостроковому періоді виявляють відносно невисокий рівеньвзаємної сприйнятливості, коли «девальваційний вибух» несупроводжується інфляцією з такими самими критичними показниками її зростання.
Використані джерела
1. Словарьсовременной экономической теории Макмиллана. (Общ. ред. Дэвида У. Пирса). Пер.с англ. А. Г. Пивоварова. М., ИНФРА-М, 1997
2. Инфляция.Википедия — свободная энциклопедия. www.ru.wikipedia. oig/wiki.
3. Большойэнциклопедический словарь. 2-е изд. М., Большая Российская энциклопедия; СПб.,«Норинт», 2004, с. 454.
4. Економічнаенциклопедія. У 3 т. Т. 1. (Гол. ред. С.В. Мочерний). К., Видавничий центр«Академія», 2000, с. 684.
5. Девальвация.Википедия — свободная энциклопедия. www.ru.wikipedia. oig/wiki.
6. Статистичнийщорічник України за 2007 рік. К., «Консультант», 2008
7. Основніпоказники економічного і соціального стану України за 2001-2008 роки. www.bank.gov.ua/Macro.
8. Большойэнциклопедический словарь, с. 334.
9. Економічнаенциклопедія. Т. 1, с. 304.
10. Инфляцияв зоне евро впервые достигла нулевой отметки, www.rosbalt.ru/2009/ 06/01/644579.html.