ПЛАН
1. Визначення, властивості та видиінформації.
2. Документальні джерела інформаціїта їх використання у наукових дослідженнях
3. Методика роботи над друкованимилітературними джерелами
1.
1. Визначення,властивості та види інформації
Узагальному розумінні під терміном «інформація» розуміють певні відомості, які єзрозумілі і корисні для користувача. Іншими словами, інформація — це комплекснових знань щодо явищ і подій дійсності, які отримує споживач (суб’єкт) упроцесі своєї діяльності.
Взалежності від галузі використання термін «інформація» одержав безлічвизначень, зокрема:
– відомості або повідомлення про щось(побутове);
– роз’яснення, виклад;
– оригінальність, новизна;
– комунікація та зв’язок, в процесі якогоусувається невизначеність (інформаційна ентропія) (теорія зв’язку,американський вчений Клод Шеннон);
– міра неоднорідності розподілу матерії таенергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, щопротікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков);
– позначення змісту, отриманого ззовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування донього наших почуттів (американський вчений Норберт Вінер);
– заперечення ентропії, міра хаосу всистемі (термодинаміка, французький вчений Леон Бріллюен);
– передача різноманітності (англійськійфілософ Вільям Росс Ешбі);
– міра складності структур (французькийвчений Абраам Моль);
– ймовірність вибору (радянські вченіАківа та Ісаак Яглон);
– відображена різноманітність (радянськийвчений Аркадій Дмитрович Урсул);
– властивості матеріальних об’єктівпороджувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичнихформах може передаватись між об’єктами;
– результат інтелектуальної(аналітико-синтетичної чи еврістичної) діяльності певної людини щодо поданнявідомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо (Цимбалюк ВіталійСтепанович)[8]
– універсальна субстанція, що пронизує усісфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментомспілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипівмислення та поведінки (ЮНЕСКО);
– документовані або публічно оголошенівідомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі танавколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»)[5]
Загальноприйнятоговизначення інформації не існує, і воно використовується головним чином наінтуїтивному рівні.
Найважливішими,з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність, достовірністьта актуальність.
Цінністьінформації — визначається ступенем її корисностідля кожного окремого користувача.
Достовірність— відповідність отриманої інформації об’єктивнійреальності навколишнього світу.
Актуальність— це міра відповідності цінності та достовірностіінформації поточному часу (певному часовому періоду)
Іншівластивості інформації
Суспільнаприрода — джерелом інформації є пізнавальнадіяльність людей, суспільства.
Мовнаприрода — інформація виражається за допомогоюмови — знакової системи будь-якої природи, яка служить засобом спілкування,мислення, висловлювання думки. Мова може бути природною, що використовується уповсякденному житті та служить формою висловлення думок і засобом спілкуванняміж людьми а також штучною, створеною людьми з певною метою (наприклад, моваматематичної символіки, інформаційно-пошукова, алгоритмічна та ін. мови.
Дискретність— одиницями інформації як засобами висловлювання є слова, речення, уривкитексту, а у плані змісту — поняття, висловлювання, описання фактів, гіпотези,теорії, закони тощо.
Старіння— головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової інформації,з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною, перестаєадекватно передавати явища та закономірності матеріального світу, людськогоспілкування та мислення).
Розсіювання— існування у багатьох джерелах.
Незалежністьвід творців;
Невідривністьвід мови носія.
Видиінформації:
1. За формою подання:
– текстова;
– числова;
– графічна;
– звукова;
2. За призначенням:
– масова;
– спеціальна;
– особиста;
3. За характером виникнення:
– первинна;
– вторинна.
Первиннаінформація – набір даних, які отримані при проведенніспеціального наукового дослідження з метою вирішення конкретної проблеми.
Під вторинною інформацієюрозуміють інформацію, яка заздалегідь зібрана з різноманітних джерел для цілей,що відрізняються від цілей даного дослідження.
2. Документальні джерела інформації та їхвикористання у наукових дослідженнях
Будь-яке науковедослідження ґрунтується на методах документалістики, тобто дослідженнідокументів, в яких відображена інформація про стан об’єкта дослідження, йогозміну та використання. Таке дослідження дозволяє виявити динаміку зміни об’єктаза окремими періодами, з’ясувати причини та наслідки цієї зміни, проаналізуватифактори, які впливають на стан чи поведінку об’єкта дослідження.
Документом називаєтьсяматеріальний об’єкт, у якому міститься фіксована інформація для її збереженнята подальшого використання у науковій, практичній діяльності та ін.
Класифікаціюдокументів наведено на рис. 1.
/>
Рисунок1. Види документів
Науковим документомназиваєтьсяносій, у якому тим або іншим способом зафіксовані наукові відомості (дані) чинауково-технічна інформація, у якій повинно обов’язково вказуватися ким, де іколи він був створений.
Друковані документи — це друкована продукція, що пройшла редакційно-видавничу обробку (книги,журнали, брошури).
Заперіодичністю випуску друковані видання поділяють на одноразові (книги)і періодичні (журнали, газети).
Класифікаціюдрукованих джерел інформації, які використовуються у наукових дослідженнях,подано у таблиці 1.
Таблиця1. Класифікація друкованих джерел інформації№ п/п Вид видання Характеристика за призначенням 1. Офіційні Публікації законодавства, нормативно-правових актів державних і господарських органів управління 2. Наукові Результати наукових, експериментальних та інших досліджень у різних сферах знань 3. Науково-популярні Відомості з різних галузей науки і техніки, призначені для ознайомлення непрофесійного загалу читачів 4. Підручники Знання наукового і прикладного характеру, зведені у систему, призначені для педагогічних цілей 5. Виробничі Знання з технології, техніки, організації виробництва, менеджменту, маркетингу бухгалтерського обліку і аудиту та інші призначені для використання у практичній діяльності фахівцями певного профілю 6. Довідкові Містять коротку наукову і прикладну інформацію для ознайомлення фахівців з певної галузі знань, а також для наукових досліджень і професійної діяльності 7. Нормативно-виробничі Правила, норми і нормативи, технологічні вимоги, стандарти, призначені для використання у виробництві, менеджменті, маркетинг та іншій практичній діяльності 8. Рекламні Відомості про вироби, послуги, які рекомендуються з метою залучення покупця 9. Патентно-ліцензійні Право на використання інтелектуальної власності, трудову діяльність у певній сфері виробництва або бізнесу 10. Проспекти Видання рекламного характеру, що стосуються конкретного виду товару машин, устаткування для залучення покупців 11. Каталоги Нормативно-виробничі довідники різних видів знань науково-прикладного характеру 12. Інформаційні Систематичні відомості про видані праці з питань науки і практичної діяльності у різних галузях національної економіки
Друкованіджерела інформації, які використовуються у наукових дослідженнях, представленіполіграфічним виробництвом у формі книг, брошур, рекламних буклетів та ін.
Книги –неперіодичнібагатосторінкові твори друку обсягом понад 48 с. друкарського друку. Творидруку обсягом від 5 до 48 с. вважають брошурою. Комп’ютеризаціяінформаційної діяльності сприяла створенню електронних книг, які широкозастосовуються у наукових дослідженнях та педагогічному процесі вищих ісередніх навчальних закладів.
Рекламні буклети–художньооформлені і видані засобами поліграфії вироби, які пропагують кращі зразкипродукції, товарів для ринку.
Уформаті альбомів видається нормативно-виробнича документація(технологічна, проектна та ін.), рекламна, каталоги.
Машинописні документи–носії інформації, які не пройшли редакційно-видавничу обробку і не виданізасобами поліграфії (науково-технічні звіти, документи обліку господарськоїдіяльності, дисертації та ін.).
Унауково-інформаційній діяльності прийнято поділ документів науково-технічноїінформації на дві категорії: первинні і вторинні.
Первиннідокументи мають переважнонові науково-технічні відомості, які є результатом науково-дослідноїдіяльності, проектно-конструкторської і практичної діяльності (документивідображають господарські операції) або нове осмислення відомих ідей і фактів.До них відносять більшість книг (виняток становлять довідники), періодичнівидання, науково-технічні звіти, дисертації, депоновані рукописи тощо.
Вториннідокументи є результатомпереопрацювання одного або декількох первинних документів. До вториннихдокументів відносять бібліографічні описи, анотації, реферати, огляди,довідкові та інформаційні видання, переклади, бібліотечні каталоги,бібліографічні покажчики і картотеки. Крім того, до вторинних документів відносятьрегістри бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємств іпідприємців, складені на підставі первинної документації.
Отже,документальні джерела інформації є найбільш достовірними носіями інформації,тому вони широко застосовуються у наукових дослідженнях з економіки.
3. Методика роботи над друкованими літературнимиджерелами
Вивченнялітературних джерел допомагає представити досліднику значущість обраної темидослідження, визначити основоположні теоретичні і методологічні принципи її виконання.
Методикароботи над літературними джерелами включає бібліографічний пошук літератури зтеми досліджень, її вивчення, фіксацію початкових даних та їх використання упроцесі наукового дослідження для виробництва нових знань.
Ключовиметапом при проведенні дослідження є процес збирання і відбору інформації.Організація його передбачає:
– визначення кола питань, що будутьвивчатись;
– хронологічні межі пошуку необхідноїлітератури;
– вибір джерел інформації(книги, статтітощо);
– відбір літератури(вся з даного питаннячи окремі матеріали)
– участь в роботі тематичних семінарів,конференцій;
– особисті контакти зі спеціалістами;
– вивчення архівних документів, звітів;
– пошук інформації в Internet.[6]
Вихіднуінформацію можна знайти в загальній і спеціальній енциклопедіях, а також усписках літератури, які прикладені до тематичних і наукових робіт, що маютьвідношення до теми. В цьому випадку пошук інформації ведеться в антихронологічному порядку – від більш пізніх джерел до більш ранніх.
Інформаційнийпошук – це сукупність дій, спрямованих на пошук документів, необхідних дляпроведення дослідження.
Пошукможе бути ручний, який здійснюється за бібліографічними картками, картотеками,каталогами тощо, механічним і автоматизованим.
Традиційноінформаційне забезпечення здійснювали бібліотеки, а основним інструментом, щонадавав доступ до інформаційних ресурсів, була бібліографія. Основабібліографічного інформаційного пошуку — бібліотечні каталоги, які буваютьосновні й допоміжні. В основних каталогах опис літератури здійснюється загалузями знань(систематичні каталоги) та за алфавітом(прізвища авторів абоназви книг). Допоміжні каталоги – це каталоги періодики, картотеки статей ірецензій.
Значнудопомогу для пошуку аналізу літературних джерел надає ретроспективнабібліографія. Це тематичні покажчики та огляди, каталоги, прас-листивидавництв. Основне їхнє призначення – поширювати бібліографічну інформацію проопубліковані документи за певний час у минулому.
Доосновних інститутів і організацій України, які здійснюють централізований збірі обробку інформації щодо опублікованих документів належать: Книжкова палатаУкраїни, Український інститут науково-технічної та економічної інформації(УкрУНТЕУ), Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського та іншібібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного та регіонального рівнів.
Щодопошуку інформації у всесвітній мережі Internet, то існують певні рекомендації:
1) практично в усіх системахвикористовується метод ключових слів. Формуючи запит, слід уникати якзагальновживаних, так і вузькоспеціалізованих слів. Оптимальний варіант – цевикористання характерних для даної предметної області словосполучень, якінайточніше відображають проблематику;
2) починати пошук слід з найвідоміших іпотужних пошукових систем;
3) для детального пошуку використовуютьспеціалізовані тематичні чи регіональні пошукові системи(якщо вони невідомі, їхможна знайти за допомогою ключових слів);
4) рекомендується використовувати методикупоетапного уточнення пошуку, тобто починати слід з елементарних запитів урежимі простого пошуку, потім уточнювати запит, переходити в режим розширеногопошуку.
5) На більшості сайтів є посилання наспоріднені інформаційні ресурси. Слід використовувати їх, часто саме такий шляхє найефективнішим.
Результатививчення літератури з питань теми дослідження оформлюються у вигляді тематичнихоглядів, рефератів, де викладається суть найважливіших наукових положень,виявляються основні концепції (збігання і відмінність), групуються малорозроблені, неясні, дискусійні та не вивчені положення. Важливо з’ясувати, щонового, оригінального вносить автор кожної публікації, викласти своє ставленнядо його концепції та визначити можливість використання її у своєму дослідженні.
Виписки,цитати, цифрові показники повинні мати посилання: автор, назва твору,видавництво, рік і місце видання, сторінки. Перед тим як приступити до роботинад джерелом, необхідно у верхній частині аркуша привести його бібліографічнеописання, вказати розділ плану теми дослідження, до якого стосується виписка, апотім провести реферування літературного джерела.
Реферуючиджерело, необхідно точно передавати його зміст. Залежно від того, яка рольвідводиться джерелу у виконуваному дослідженні, дуже важлива інформація можеподаватися у вигляді цитат. Викладання має бути стислим, точним, без зайвихслів і суб’єктивних оцінок. Не рекомендується скорочувати слова,використовувати абревіатури, які будуть незрозумілі іншим учасникамдослідження.
Упроцесі роботи над джерелами виникають власні висновки, оцінки, узагальнення,передбачення у використанні інформації, їх необхідно записувати і виділяти утексті позначками на полі у квадратних дужках з написом (звернути увагу) абоіншим кольором.
Уекономічних дослідженнях застосовують цифрові показники економічних явищ,приведених у опублікованих літературних джерелах (статистичні збірники, огляди,видані статистичними органами). Цифрові дані треба перевіряти за офіційнимивиданнями Держкомстату України. Вони використовуються у вигляді окремихпосилань або способом групувань у таблицях; зображенні на графіках, схемахвідповідно з методологією, прийнятою у економічній статистиці.
Список використаних джерел:
1.Афанасьєв А.О. Основи наукових досліджень – Х.: 2005.
2. Білуха М.Т. Методологіянаукових досліджень. — К.: 2002.
3.Великий тлумачний словник сучасної української мови.
4.Єріна А.М., Захожай В.Б., Єрін Д.Л. Методологія наукових досліджень. – К.:2004.
5.Закон України «Про інформацію».
6.Крушельницька О.В. Методологія та оргіназація наукових досліджень. – К.: 2003
7.Лидовский В.В. Теория информации: Учебное пособие. — М.:, 2004
8.Цимбалюк В.С. Інформаційне право (основи теорії і практики). — К.: «ОсвітаУкраїни», 2010.