Інформаційно-комунікаційні технології

Інформаційно-комунікаційні технологіїСуть. Як зазначає Г.Селевко, на практиці ін­формаційними технологіями називають ті, що ви­користовують спеціальні технічні інформаційні за­соби (ЕВМ, аудіо, кіно, відео). З появою комп’ютерів з’являється новий термін — «нові інформаційні технології навчання». Термін «інформаційно-комунікаційні» є об’єднуючим для різних варіантів технологій та вказує на специфіку інтерактив­ного навчання — діалог у системі «користувач — комп’ютер».На практиці технологія використовується в трьох варіантах: «проникаюча» (застосовується у процесі ви­вчення певних тем, розділів для розв’язання кон­кретних дидактичних завдань); «основна» (визначальна, особливо у складі технологій програмованої та дистанційної форм навчання тощо); монотехнологія (увесь процес навчання й управління, зокрема і всі види діагностики та моні­торинг, ґрунтується на використанні комп’ютера).Інформатизація навчально-виховного про­цесу передбачає широке використання у процесі вивчення навчальних предметів інформаційно орієнтованих засобів навчання на базі сучасних комп’ютерів і телекомунікаційних мереж. До них належать інформатизація системи управління навчальним закладом, створення баз даних та пе­реробка інформації, участь у міжнародних проек­тах тощо. Широке застосування інформаційно-комунікаційних технологій (програмоване навчання, експертні системи, мультимедіа, імітаційне моде­лювання, предметні комп’ютерні уроки) сприяє ре­алізації особистісно орієнтованого підходу до учнів, поетапному засвоєнню знань, умінь і навичок.Прогнозовані результати: формування умінь працювати з інформацією, розвиток комунікатив­них здібностей.Ігрові технологіїАвтори-розробники — Д.Ельконін, В.Коваленко, Б.Нікітін, П.Підкасистий, М.Стронінта ін.Суть. Технологія за своєю суттю є поліваріа-тивна. Вона може реалізуватися за технологічними схемами Д.Ельконіна, Б.Нікітіна, П.Підкасистого, М.Строніна, М.Шуть та ін., використовуватись у процесі навчання дітей різних вікових груп. Гра як вид навчальної діяльності в умовах конкретної ситуації спрямована на засвоєння соціального досвіду, в якому формуються й удосконалюються вміння та навички учнівського самоуправління.Структура гри як діяльності охоплює: ціле-покладання (уміння поставити мету, завдання), планування (здатність передбачити розвиток подій, дійових процесів, операцій), реалізацію цілей (уміння реалізувати ігровий задум), аналіз отриманих результатів (здатність проаналізувати набутий ігровий досвід). Мотивація ігрової діяль­ності забезпечується добровільністю включення в гру, можливістю вибору й елементами змагання, що сприяє задоволенню потреб у самоствердженні та самореалізації учнів як суб’єктів учіння. У навчанні старшокласників використовуються різні модифікації ділових ігор: імітаційні, опера­ційні, рольові ігри, діловий театр, психо- та соціодрама. Технологія ділової гри представлена етапами, що наведено нижче (за Г.Селевко).Етап підготовки: розробка гри: написання сценарію; укла­дання плану ділової гри; загальний опис гри; зміст інструктажу; підготовка матеріального за­безпечення; вхід у гру: постановка проблеми, цілей; умови, інструктування; регламент, правила; роз­поділ ролей; об’єднання у групи; консультування.Етап проведення: групова робота над завданням: робота з дже­релами; тренінг; мозковий штурм; робота з агро­техніком; міжгрупова дискусія: виступи груп; захист результатів; правила дискусії; робота експертів.Етап аналізу та узагальнення: висновки з гри; аналіз, рефлексія; оцінка та самооцінка роботи; висновки й узагальнення; рекомендації.Прогнозовані результати: розвиток суб’єктності школяра, процесів саморегулювання та самоуправління власною навчальною діяль­ністю.Інтерактивні технологіїАвтор-розробник — О.Пометун, Л.Пироженко.Суть. Інтерактивне навчання ґрунтується на концептуальній ідеї співробітництва, взаємо-навчання. Автори зазначають, що процес пізнання відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм органі­зації навчальної діяльності, використовуються ін­терактивні технології кооперативного, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань. Деякі локальні технології використовуються на будь-якому етапі традиційного уроку, трансформуючи його в інтер­активний.^ Структура технологічного інтерактивного уроку представлена такими етапами.Мотивація: фокусується увага учнів (або учасників заходу) на проблемі, робиться спроба викликати інтерес до теми, що обговорюється. При­йомами навчання можуть бути запитання, цитати, коротка історія, невеличке завдання, розминка тощо. Етап займає не більше 5 % часу заняття.^ Оголошення, представлення теми та очі­куваних навчальних результатів. Він забезпе­чує розуміння учнями (учасниками) змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку (заходу), і що від них очікує вчи­тель, викладач. Також доцільно залучити до визна­чення передбачуваних результатів усіх учасників заняття або заходу. На це витрачається приблизно 5 % часу.^ Надання необхідної інформації. Під час його реалізації важливо дати учням (учасникам) достатньо інформації для того, щоб на її основі ви­конувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздавального матеріалу, вико­нання домашнього завдання. Для економії часу та максимального ефекту уроку можна подавати ін­формацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Витрачається приблизно 10 % часу заняття.Інтерактивна вправа, яка вважається цент­ральною частиною заняття (заходу). Вона охоплює не більше 60 % часу, що відводиться на практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку.^ Послідовність проведення інтерактивної вправи: інструктування — вчитель розповідає учас­никам про цілі вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам; об’єднання в групи і/або розподіл ролей; виконання завдання, за якого вчитель висту­пає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум мож­ливостей для самостійної роботи й навчання у спів­робітництві один з одним; презентація результатів виконання вправи.^ Підбиття підсумків, оцінювання резуль­татів уроку. На цьому етапі передбачаєтеся реф­лексія, усвідомлення того, що зроблено на занятті (заході), чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане в майбутньому. Останній етап бажано проводити у формі запитань: що но­вого дізналися; якими навичкам оволоділи; чи може це бути корисним у житті. Слід обговорити питання щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим; що не сподобалося; що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) змогли сформулювати відповіді на всі запитання. Для підбиття підсумків бажано від­вести до 20 % часу уроку (заходу).Інтерактивні технології (мозковий штурм, «займи позицію», розігрування ситуацій у ролях, ток-шоу тощо) активно використовуються у вихов­ній роботі зі школярами.Прогнозовані результати: активізація пізна­вальної діяльності всіх учнів, формування вмінь і навичок, ціннісно-смислових орієнтацій; розвиток суб’єктності, мотивації до навчання.Технологіяінтенсифікації навчання на основі опорних схем і знакових моделейАвтор-розробник — В.Шаталов.Суть. Принципи технології інтенсифікації навчання В.Шаталова: багаторазове повторення; обов’язковий поетапний контроль; високий рівень складності; блочне вивчення матеріалу; динаміка діяльності; використання опор, орієнтовної основи дій.Особливості змісту (за Г.Селевко): матеріал подасться великими дозами; поблочне структурування матеріалу; оформлення навчального ма­теріалу у вигляді опорних схем-конспектів; опор­ний конспект є наочною схемою, у якій подано інформацію, що потрібно засвоїти. Він є своєрідною конструкцією системи взаємопов’язаних символів як замінників системи фактів, понять, ідей, наді­лених певним смисловим значенням.Технологічні етапи:перший — вивчення теорії у класі (пояс­нення біля дошки з допомогою крейди, наочних матеріалів, ТЗН; повторне пояснення за опорним конспектом — кольоровим плакатом; короткий ог­ляд за плакатом; індивідуальна робота учнів над своїми конспектами; фронтальне поблочне закріп­лення матеріалу за конспектом);другий — самостійна робота вдома (опорний конспект + підручник + допомога батьків);третій — перше повторення — фронтальний контроль засвоєння конспекту (всі учні відтворю­ють конспект по пам’яті; учитель перевіряє роботи в міру надходження; одночасно проводиться «тихе» та магнітофонне опитування; після письмової ро­боти — опитування вголос); четвертий — усне проговорювання опорного конспекту (це необхідний етап мовленнєвої діяль­ності при засвоєнні, що реалізується під час різних видів опитування);п’ятий — друге повторення: узагальнення і систематизація (уроки взаємоконтролю; публі­кація списку залікових питань; підготовка; вико­ристання усіх видів контролю (біля дошки, «тихе», письмове опитування тощо); взаємоопитування та взаємодопомога; ігрові елементи (змагання ко­манд, розв’язування ребусів тощо)).Прогнозовані результати: формування си­стеми знань, умінь і навичок; навчання всіх дітей незалежно від індивідуальних даних; прискорене навчання.Технологія рівневої диференціації навчання на основі обов’язкових результатівАвтор-розробник — В.Фірсов.Суть. Технологія передбачає уведення двох стандартів: обов’язкової загальноосвітньої підго­товки (базовий рівень обов’язкового мінімального засвоєння знань всіма школярами); підвищеної під­готовки (додатковий рівень визначає глибину ово­лодіння змістом навчального предмета здібними та працелюбними учнями). Простір між ними заповнюється діяльністю, що забезпечує поступове та різнорівневе опа­нування навчального матеріалу, вибудуваного на основі запланованих обов’язкових результатів навчання. Останні мають бути доведені до учнів завчасно, зрозумілі й доступні абсолютній біль­шості. Проходження базового рівня є передумовою навчання за додатковими, підвищеними стандар­тами. Навчальний процес здійснюється на індивідуально та максимально посильному для учнів рівні.Особливості технології: блочна подача ма­теріалу; робота з малими групами на декількох рівнях засвоєння; наявність навчально-мето­дичного комплексу (банк завдань обов’язкового рівня, система спеціальних дидактичних ма­теріалів, виокремлення обов’язкового матеріалу в підручниках та завдань необхідного рівня в за­дачниках).Основна умова рівневої диференціації — систематична повсякденна робота щодо усунення прогалин у засвоєнні матеріалу шляхом органі­зації перездачі заліків. Система контролю та оці­нювання навчальних досягнень передбачає: тема­тичний контроль; повну перевірку обов’язкового рівня підготовки; відкритість взірців перевірних завдань обов’язкового рівня; виставлення оцінки методом складання (загальний залік = сума певних заліків); подвійність в оцінці обов’язкового рівня (зараховано — не зараховано); підвищення оцінки за досягнення, які перевищують базовий рівень; «закриття» проблем (доздача, а не перездача); мож­ливість «дрібних» заліків; кумулятивність підсум­кової оцінки (річна оцінка виставляється на основі отриманих).Прогнозовані результати: досягнення всіма дітьми обов’язкових запланованих результатів на­вчання з огляду на рівень розумового розвитку.Технологія модульно-блочного навчанняАвтори-розробники — Г.Лєвітас, В.Гузєев.Суть. Мінімальною одиницею навчального про­цесу є не урок, а цикл уроків — модуль. Він буває одно-, дво- (два цикли) або чотириурочний (чотири цикли), кожен з яких є блоком із чіткою послідов­ною структурою.^ Розглянемо структуру модуля 4-х циклів.Перший урок — вивчення нового матеріалу (новий матеріал вивчається за завчасно складе­ним конспектом з одночасним поясненням учителя. Первинне закріплення відбувається у процесі ро­боти над зошитами з друкованою основою).^ Другий урок — урок узагальнення (перед уроком конспект вивченого матеріалу та запитання до нього відтворюються на дошці (екрані). Учні оп­рацьовують матеріал за підручником самостійно та обговорюють у парах, відповідають на постав­лені запитання учителю або учню-консультанту. Практикується відтворення конспекту в зошиті або його самостійне укладання учнями. Зазна­чимо, що учнівські пари формуються за принци­пом об’єднання дітей з однаковим рівнем розвитку і темпом роботи).^ Третій урок — закріплення (робота із зоши­тами з друкованою основою, виконання індивіду­альних завдань творчого характеру).Четвертий урок — корекція (опитування за конспектом, підготовка й написання самостій­ної роботи). Якщо тема програми складається із 15 уроків, то вони можуть вибудовуватися так: 2 цикли, 4 цикли, 4 цикли, 2 цикли, 1 цикл програмованого опиту­вання, 1 цикл контролю, 1 цикл корекції.Особливості технології: основний навчальний період — модуль або цикл (уроків); пояснювально-ілюстративні, евристичні, програмовані методи навчання; основні форми організації навчання — бесіда, практикум; засоби діагностики — поточні письмові програмовані опитування (тести), конт­рольні роботи або заліки.Домінуючий елемент технології — зошит з друкованою основою, який розроблено за принци­пами теорії поетапного формування розумових дій як типовий засіб програмованого навчання.Прогнозовані результати: формування си­стеми знань, умінь і навичок учнів; досягнення запланованих результатів навчання.Технологія блочно-консультативного навчанняАвтори-розробники — П.Ерднієв, П.Ібрагімов, М.Щетінін, Н.Ґудзик, В.Шаталов та ін.Суть. Концептуальні ідеї технології розробля­лися на основі методів укрупнення (П.Ерднієв), концентрованого навчання (П.Ібрагімов), зану­рення (М.Щетінін) та ін. Блок — це логічно за­кінчений, дидактично обґрунтований навчальний матеріал кількох уроків теми, розділу, що дає змогу сконцентрувати інформацію навколо провідних ідей навчального курсу. Блочний підхід до ви­вчення програмового матеріалу супроводжується систематичним консультуванням. Він реалізується через систему уроків блочного викладу матеріалу. Етапи технології (за С.Боднар, Л.Момот, Л.Липовою, М.Головко):Лекція (усний виклад учителем матеріалу навчального блоку, що слугує основою для по­дальшої самостійно пізнавальної діяльності шко­лярів).^ Семінарські заняття (обговорення учнями проблем, порушених на лекції. Кількість семінарів залежить від складності й обсягу теми, що ви­вчається. Вони поділяються на класичні (учні го­тують повідомлення, доповіді на основі запропо­нованої системи питань), робочі (план і завдання семінару повідомляються безпосередньо на занятті, що передбачає поточний контроль засвоєння нав­чального матеріалу в процесі виконання трену­вальних вправ, розв’язування задач, обговорення проблем тощо)).^ Лабораторний практикум або практична робота (самостійно пошукова діяльність учнів; формування вмінь і навичок).Уроки розв’язування задач (занурення у проблему з метою розширення горизонту ро­зуміння програмового матеріалу).Залік (теоретичні питання заліку доводять учням ще на початку вивчення теми, практичні — безпосередньо на занятті. Контрольно-оцінювана діяльність учителя).Уроки цікавих повідомлень (розвиток пізнавального інтересу, мотивації; застосування набутих знань на практиці).Особливості технології: блочний виклад матеріалу; систематичне консультування (ін­дивідуальне, групове; поточне, підсумкове; учитель-консультант, учень-консультант), що супро­воджує кожен технологічний етап; групова форма роботи; алгоритмізація навчального процесу (ро­бота за картками-інструкціями, схемами-конспектами, використання методичних порад, пам’яток тощо); самостійна пошукова діяльність школярів; обов’язковий перелік базових знань і вмінь, що слу­гує своєрідною програмою дій для вчителя, учнів; систематичний контроль та оцінка успішності (по­передній, поточний, тематичний).Прогнозовані результати: формування ціліс­них знань школярів; розвиток системного мис­лення, самостійної пошукової активності учнів; економія часу.Технологіяколективного способу навчанняАвтор-розробник — А.Рівін.Суть. Колективний спосіб навчання — це така організація праці, в процесі якої навчання здійс­нюється шляхом спілкування в динамічних (змін­них) парах, коли учасники вчать один одного. Технологія ґрунтується на принципах наявності динамічних (змінних) пар учнів, взаємонавчання, взаємоконтролю, взаємоуправління. До складу технології належать такі методики: вивчення текстового матеріалу; взаємообмін текс­тами та завданнями; розв’язання задач і прикладів за підручником; взаємні диктанти; вивчення вір­шів у змінних парах; робота з опитувальниками; вивчення іноземної мови. Розглянемо одну з них.Методика вивчення текстового матеріалу для будь-якого навчального предмета.Основні технологічні етапи:Складається маршрут вивчення тексту за підручником. Навчальний матеріал ділиться на 3—6 частин. Кожен учень працює в індивіду­альному режимі.Вивчення першої частини тексту в парі: один учень читає текст, інший слідкує за підруч­ником; прочитане обговорюється: один переказує, інший доповнює.^ Практикується паралельна робота з інформа­цією за іншими джерелами (хрестоматія, підруч­ник іншого автора тощо); придумується заголовок до частини і складається план; записується погод­жена назва заголовку і план цієї частини у зошит. На цьому пара завершує роботу. Учні об’єднуються у нові пари для роботи з другою частиною тексту.^ У нових парах учні спочатку коротко повторюють зміст першої частини; звіряють та уточнюють свої плани; один переказує першу частину, інший із його зошитом слідкує за викла­дом, уточнює та доповнює. Відпрацьовується друга частина тексту (аналогічно першій). Учні розхо­дяться та об’єднуються в нові пари для опрацю­вання третьої, четвертої, п’ятої частин тексту.^ Опрацювавши текст в останній групі, учень повідомляє учителю (черговому учневі) про завершення роботи.Формуються малі групи (4—6 осіб); оби­рається ведучий, який надає кожному можливість викласти новий матеріал; група виставляє оцінки кожному індивідуально; ведучий подає вчителю список з оцінками. Останній з метою контролю може додатково перевірити знання двох-трьох осіб. Оцінки переносяться до класного журналу.Прогнозовані результати: засвоєння знань, умінь і навичок; розвиток комунікативних якостей особистості; виховання працелюбності.Технології групового способу навчанняАвтор-розробник — В.Дяченко.Суть. Організаційна структура групового спо­собу навчання може бути комбінованою, такою що поєднує групову роботу учнів (один вчить бага­тьох), парну та індивідуальну. Однак домінуюче значення має групова форма роботи. До групових технологій належать: класно-урочна організація, лекційно-семінарська система, дидактичні ігри, бригадно-лабораторний метод тощо.Особливості організації групової роботи (за Г.Селевко): поділ класу на групи для вирі­шення конкретних завдань; кожна група отримує певне завдання (однакове або диференційоване) виконує його спільно під безпосереднім керівниц­твом лідера групи або вчителя; завдання в групі виконується у такий спосіб, що дасть змогу взяти до уваги й оцінити індивідуальний внесок кожного; склад групи непостійний. Він добирається зважа­ючи на те, щоб із максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні мож­ливості кожного члена групи, залежно від змісту та характеру очікуваної роботи.^ Технологічні етапи групової роботи на уроці:Підготовка до виконання групового зав­дання: постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації); інструктаж про послідовність роботи; надання групам дидактичного матеріалу.Групова робота: ознайомлення з матеріалом, планування ро­боти в групі; розподіл завдань між членами групи; індивідуальне виконання завдань; обговорення індивідуальних результатів ро­боти в групі; обговорення загального завдання групи (за­уваження, доповнення, уточнення, узагальнення); підбиття підсумків групового навчання.Підсумкова частина: повідомлення про результати роботи групи; аналіз пізнавальної задачі, рефлексія; загальний висновок про групову роботу до­сягнення поставленої мети. Коментування вчите­лем роботи групи. Під час групової роботи вчитель контролює хід роботи в групах, відповідає на запитання, регулює суперечливі ситуації та порядок роботи, у випадку крайньої необхідності надає допомогу певним уч­ням або групі загалом. Найбільший педагогічний ефект навчально-виховного процесу досягається у процесі співвід­ношення колективних (60—70 %) та групових (30—40 %) способів навчання.Прогнозовані результати: активізація пізна­вальної діяльності учнів; високий рівень засвоєння змісту.Технологія групових творчих справАвтор-розробник — К.Баханов.Суть. Технологія поліфункціональна за суттю. На практиці вона може реалізуватися за різними технологічними схемами (жорсткими та гнучкими). Суть технології — виявлення та розвиток різних видів творчих здібностей школярів на основі пізна­вальних мотивів навчання, прагнення до самовираження та самоствердження.^ Робота учнів за інтересами у творчих гру­пах спрямована на вирішення конкретних творчих завдань.Технологічні етапи(за К.Бахановим):Пошуковий (ознайомлення учнів у загаль­них рисах з темою; розвиток пізнавального інте­ресу, мотивації; визначення термінів та критеріїв підготовленості учнів до визначеного виду діяль­ності; спільний перегляд наявної та пошук не­обхідної навчальної літератури, ілюстративного матеріалу, технічних засобів навчання тощо. Три­валість етапу 3—4 дні).Визначальний (організаційні моменти ви­рішуються учнями на перерві або безпосередньо на уроці; учням надається можливість вибрати найцікавішу творчу справу, об’єднатися у творчі групи (об’єднання) за інтересами, ознайомитися із завданнями).Планування й виконання завдання (роз­поділ ролей; конкретизація завдань; розробка та виконання наміченого плану дій).Презентаційний (презентація результатів гру­пової творчої справи).Аналітичний (підбиття підсумків; самоаналіз творчої діяльності; оцінювання отриманих резуль­татів).Особливості технології: діагностика потен­ційних можливостей учнів та виявлення рівня роз­витку здібностей до певного виду діяльності; визна­чення кола інтересів; залучення дітей до групової роботи; вільний вибір форм та методів роботи твор­чої групи; активна самостійна пошукова діяльність; розвиток пізнавальних здібностей, ініціативності та відповідальності за виконання наміченого плану дій; самореалізація.Прогнозовані результати: самоствердження та самовираження учнів; реалізація творчого по­тенціалу; формування стійкої мотивації до ви­вчення предмета, самостійності, ініціативності та відповідальності.Інтегральна освітня технологія В.ГузєєваАвтор-розробник — В.Гузєєв.Суть. Назва технології пов’язана з інтеграцією перспективних напрямів удосконалення навчаль­ного процесу: планування результатів навчання, укрупнення дидактичних одиниць, психологізація навчального процесу, комп’ютеризація. Створення цілісного інтегрального освітнього середовища ре­алізується шляхом конструювання блочної системи уроків вивчення програмової теми.^ Типова структура блоку уроківінтеграль­ної технології:Вступне повторення (урок проводиться в ін­терактивному інформаційному режимі з метою ак­туалізації опорних знань учнів і життєвого досвіду. Домінантий метод — бесіда).^ Вивчення нового матеріалу (основний об­сяг) (подається основний обсяг навчальної інфор­мації з допомогою методу укрупнення дидактичних одиниць. Превалюючі форми організації навчаль­ного процесу — лекція, урок-бесіда, урок-розповідь, семінар).Тренінг-мінімум (відпрацювання до авто­матизму вмінь вирішувати шаблонні задачі най­нижчого рівня навчальних досягнень. Домінантні методи — бесіда, яка поступово переростає у само­стійну пошукову роботу учнів, навчальний прак­тикум).^ Вивчення нового матеріалу (додатковий обсяг) (опанування додаткового обсягу навчального матеріалу — учні з низьким рівнем навчальних можливостей тільки ознайомлюються, достатнім — виходять на осмислення i розуміння ідей, високим — осмислення i застосування набутих знань).^ Розвивальне диференційоване закріп­лення (дати можливість кожному учневі досягнути відповідного рівня запланованих результатів. Основна форма організації навчання — семінар-практикум; форма співпраці вчителя з учнями — групова).^ Узагальнювальне повторення (формування цілісного уявлення про об’єкт, що вивчається, системи знань учнів. Домінантна форма організації навчального процесу — консультації).Контроль (форма контролю — контрольна робота, залік, співбесіда, диктант тощо. Структура контрольних завдань: два-три — мінімального рівня, один-два — першого рівня, один — другого. Завдання виконуються чітко за порядком від пер­шого до останнього, відсутня можливість вибору завдань школярами, якщо допущена помилка у завданнях мінімального рівня, то робота далі не оцінюється, а тільки перевіряється учителем).Корекція (основна форма організації роботи — групова, у процесі якої учні, об’єднавшись у групи, спільно аналізують власні помилки, працюють над додатковими завданнями тощо. Вони мають право на одну спробу виправлення оцінки шляхом перездачі).Прогнозовані результати: реалізація особистісного діяльнісного підходу в навчанні; розви­ток особистості школяра; високий рівень засвоєння змісту навчального предмета.Інтегральна педагогічна технологіяАвтор-розробник — О.Мариновська.Суть. Інтегральна педагогічна технологія — це модель навчання, яка грунтується на виявленні в різних навчальних предметах однотипних еле­ментів (проблем, сюжетів, подій, закономірностей тощо) і поєднанні їх у якісно нову цілісність з метою створення загального образу світу.Мета технології — створити оптимальні умови для розвитку та самореалізації школяра шляхом формування цілісних знань про об’єкт, що вивчається. Вони слугуватимуть формою ви­разу його особистісно розвивального потенціалу, основою творення «образу світу» для свідомості, що сприймає. На практиці інтегральна технологія знаходить своє відображення в уроках двох видів: бінарного (схема 1) та інтегрованого (схема 2). Інтеграція змісту слугує засобом формування цілісних знань. Зміст смислових блоків різних предметів має бути ретельно дібраний і структурований навколо однотипних елементів (проблем, сюжетів, подій тощо), а згодом і об’єднаний спіль­ною метою в межах теми уроку. Навчальна інфор­мація повинна бути зрозумілою та усвідомленою дітьми. Цьому сприяє постійне звернення вчителя до особистісного досвіду дітей, його узгодження з навчальними завданнями, націленість на фор­мування особистісної форми змісту.Концептуальна схема бінарного урокуТехнологічні етапи уроку:актуалізація опорних знань (підготовка до сприйняття; опора на особистісний досвід шко­лярів; розкриття пізнавального інтересу);цілепокладання (формування пізнаваль­них мотивів; повідомлення теми, мети уроку; уз­годження особистісного досвіду учнів з навчаль­ним завданням);вивчення нового матеріалу (усвідомлення змісту смислових блоків, розроблених на інтегро­ваній основі; розкриття основних домінант уроку); закріплення (закріплення нових знань і способів дій; цілереалізація; контрольно-оціню­вальна діяльність; залучення учнів до проекту­вання наступного уроку).Прогнозовані результати: формування ціліс­них знань учнів засобами інтеграції змісту суміж­них дисциплін; розвиток творчого потенціалу.Схема 1Концептуальна схема бінарного уроку^ СПОРІДНЕНІ ТЕМИМета уроку з історіїУчитель історіїУчитель іншогопредметаМета уроку з іншого предметаЗавданняЗміст блока з історіїЗміст блока з іншого предметаЗавданняРеалізаціяРеалізаціяПідсумокПідсумок^ МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИСхема 2Концептуальна схема інтегрованого урокуПринципово важлива тема^ Визначення спільної метиУчитель-асистентУчитель основного предметаВизначення контактних сюжетівДобір фактичного матеріалуЗмістовий блок основного предметаЗмістовий блок спорідненого предметаСпільний змістовий блокТехнологія«Створення ситуації успіху»Автор-розробник — А.Бєлкін.Суть. Як зазначає О.Пєхота, ситуація успіху — це суб’єктивний психологічний стан задоволення, який є наслідком фізичного або морального на­пруження виконавця справи, творця явища. Вона досягається тоді, коли дитина сама визначає цей результат як успіх. Успішність теж тлумачиться як успіх, однак він є зовнішній, бо оцінюється ін­шими. Усвідомлення ситуації успіху учнем, ро­зуміння її значимості виникає після подолання психологічних бар’єрів страху бути не таким, як усі, труднощів незнання, невміння тощо.^ Характерною ознакою технології є пси­хологічна підтримка розвитку особистості дитини. Мета — створити ситуацію успіху для розвитку особистості, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, ус­відомлення своїх здібностей, віри у власні сили. За цією технологію учні умовно поділяються на чотири групи: надійні, впевнені, невпевнені, зневірені. Прийоми психологічної підтримки для роботи з кожною групою та очікуваний результат (різновиди радості) подано в таблиці. Технологія реалізується за допомогою системи прийомів, дібраних для конкретної категорії дітей. Послідовність технологічних етапів прийому «Стеж за нами» для невпевнених дітей:«Діагностика інтелектуального фонду колективу».Мета — виокремлення школяра з групи не­впевнених (недостатній рівень інтелектуального розвитку, трохи лінивий до навчання, але добро­зичливий і поміркований).«Вибір інтелектуального спонсора».Мета — виявлення школяра, який із задово­ленням буде ділитися своїми знаннями з іншими (високий рівень інтелектуального розвитку, впев­нений у своїх силах, активний і відповідальний).«Фіксація результату і його оцінка». Мета — створити умови для самовираження та самоствердження учнів, заохотити до такого виду діяльності інших.Прогнозовані результати: створення сприят­ливих психолого-педагогічних умов саморозвитку та самореалізації особистості школяра.^ Таблиця Банк ситуації успіху(за О.Пєхотою) П р и й о м и т е х н о л о г і ї К а т е г о р і ї у ч н і в ^ Різновиди радості Надійні Впевнені Невпевнені Зневірені «Невтручання» «Холодний душ» «Емоційне поглажування», «Анонсування» (запобіжний контроль) «Миша у сметані»,«Гидке каченя» «Здійснена радість» «Даю шанс», «Сповідь» «Даю шанс» «Сходи», «Стань у стрій» «Сходи», «Стань у стрій» «Неочікувана радість» «Емоційний сплеск»,«Обмін ролями»,«Зараження» «Обмін ролями», «Зараження»,«Емоційний сплеск» «Стеж за нами» «Обмін ролями»,«Зараження» «Загальна радість» ^ Творча співпраця вчителя з учнем, батьками – успіх Радість учня Радість батьків «Сімейна радість» «Еврика», «Навмисна помилка», «Лінія горизонту» «Еврика», «Навмисна помилка», «Лінія горизонту» «Еврика», «Навмисна помилка» «Еврика»,«Навмисна помилка» «Радість пізнання» Технологія сугестивного навчанняАвтори-розробники — Г.Лозанов, С.Димитрова, Т.Гордієнко, Л.Шевченко та ін.Суть. В основу технології покладено елементи емоційного навіювання. Роль останніх є домінуючою.Основний метод сугестивної техноло­гії — релаксопедичне навчання. Він базується на взаємодії усвідомлюваних і неусвідомлюваних компонентів психіки в процесі засвоєння та пе­рероблення інформації. Принцип двоплановості та сприйняття інформації становить основу побу­дови інтенсивного навчання, у процесі якого здій­снюється «занурення» у навчальну дисципліну, концентроване вивчення матеріалу. Основною одиницею сугестопедичної моделі є урок, який за структурою поділяється на три фази: передсеансову, сеансову та постсеансову.^ Структура сугестопедичного уроку (за К.Бахановим) Попередній виклад матеріалу Ознайомлення з основними поняттями Розповідь-бесіда, рольова, театралізованаПервинне дешифрування Введення всіх учнів в діяльність на основі нових понять Проблемні методиВторинне дешифрування Відпрацювання і деталізація вивченого матеріалу Коментування, діалог, бесіда, рольова граАктивний сеанс Активне засвоєння і узагальнення Творчі завдання, ігриКонцертний сеанс Настанова на свідоме засвоєння і запам’ятовування Розповідь на тлі музикиПервинне дешифрування Закріплення матеріалу в міні-епізодах Рольова, театралізована граВторинне дешифрування Узагальнення матеріалу в міні-епізодах Рольова, театралізована граСтадії ^ ЗмістМетоди Фази Прогнозовані результати: розкриття резерв­них можливостей пам’яті, інтелектуальної актив­ності особистості школяра; формування готовності школярів до успішного опанування навчального матеріалу; підвищення працездатності та зни­ження втоми; інтенсивність навчання.Технологія розвитку критичного мислення Програма «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» (ЧПРКМ)Автори-розробники — Дж.Стіл, К.Мередіт, Ч.Темші.Суть. Розвиток критичного мислення роз­глядається як засіб самореалізації особистості в умовах демократичного суспільства. Технологія розроблена на інтерактивній основі. її прийнято розглядати як модель локальних стратегій (к