Інноваційні підходи до виховання школярів в умовах загальносвітньої школи

Інноваційні підходи до виховання школярів в умовах загальносвітньої школиІнноваційна діяльність заступника директора з виховної роботи Інноваційна діяльність ЗДВР пов’язана з проведенням контролюючо-діагностичної та прогностичної роботи і , на їх основі, виконання наступних функцій : пропагандистської ( постійного інформування про новини науки та ППД серед учителів, батьків, дітей) , агітаційної ( агітації окремих учителів про перехід на інноваційні технології, ураховуючи можливості учителів), відновлюючої (відновлення того, що забули вчителі після закінчення ВНЗ ) , компенсаторної (забезпечення педагогів корисною інформацією, яку вони не одержали в процесі профільної підготовки) та моделюючої ( упровадження педагогічної та психологічної науки та ППД у практику роботи школи). Виховання, як зазначав ще у свій час Г.Сковорода , є умовою людського буття . Оскільки кожна людина прагне прожити радісне, щасливе життя, тому і виховання повинно приносити задоволення. Процеси перебудови у сучасній школі зумовлені утвердженням нової гуманістичної парадигми виховання, у якій суб’єктом і метою виступає дитина. Організація її «саморуху» від нижчих до найвищих рівнів розвитку вимагають пошуку нових форм і засобів виховної роботи, які, «не ламаючи природи дитини», забезпечували б її соціалізацію та засвоєння нею загальнолюдських і національних цінностей. Впровадження інноваційних технологій у сферу освіти сприяє розв’язанню проблеми щодо їх якісного впливу на зміст, методи та організаційні форми виховання, які, у свою чергу, створюють умови для процесу оновлення в галузі підготовки майбутніх учителів. Інновації, як відомо – це певні нововведення в певній конкретній галузі науки, а інновація педагогічна – це процес становлення, поширення й використання нових засобів, методів і форм (нововведень) для розвитку тих педагогічних проблем, які досі розв’язували по-іншому. Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності зумовлюють соціально-економічні перетворення, які вимагають відповідного оновлення освітньої політики, прагнення вчителів до освоєння та застосування педагогічних новинок, конкуренція загальноосвітніх закладів . Інновації – це зміни всередині системи. У педагогічній інтерпретації і в найзагальнішому сенсі інновації означають нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток (перебіг) і результати освітнього процесу. Нововведення (інновації) не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду. Інноваційний процес у вихованні розпочинається з етапу вивчення об’єкта чи явища виховного процесу. Головною рушійною силою інноваційної виховної діяльності є вчитель, оскільки суб’єктивний чинник є вирішальним і під час впровадження і поширення нововведень. Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних технологій виховання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень виховного процесу, створювати нові форми та методи. Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога, тому сьогодні школі потрібен вчитель з яскраво вираженими творчими здібностями, здатний до організації своєї професійної діяльності на інноваційному рівні. Будь-яка творча діяльність вчителя може бути мистецтвом або технологією. Мистецтво засноване на інтуїції, технологія – на закономірностях науки. З мистецтва все починається, технологією – закінчується, щоб потім все почалося спочатку. Інноваційна діяльність – це метод пізнання, за допомогою якого у природних або штучно створених умовах, що контролюються і керуються, досліджується освітнє явище, прогнозується новий спосіб розв’язання педагогічного завдання або проблеми. Цілеспрямування інноваційної діяльності обумовлюється: об’єктивними потребами суспільства в оновленні роботи закладу; соціальним замовленням, виявленим органами управління освіти в результаті наукового прогнозу; реальними умовами і можливостями в даний період її розвитку; інтересами керівників, педагогів – тих, хто буде організовувати і проводити інноваційну діяльність . Під час впровадження інноваційних виховних технологій вчителю необхідно створити такі умови, щоб кожна дитина почувала себе там комфортно, незалежно від її індивідуальних психофізіологічних особливостей, здібностей і нахилів. У центр уваги необхідно поставити фізичне, психічне й моральне здоров’я учнів. Використовуючи знання з психології необхідно створити умови для того, щоб у дитини виникло внутрішнє бажання творити себе, а це, як відомо, показник найвищого рівня виховання. Важливою ознакою інноваційного виховного середовища є наявність системи використання перспективних педагогічних технологій для забезпечення якісної освіти школярів. В арсеналі нинішніх педагогів є безліч нових форм методів, технологій виховання, але в їх основі особистісно- орієнтований підхід до вихованця. До найбільш розповсюджених належать такі: технологія виховання духовної культури школяра, педагогічне умовляння, технологія інтегрованого виховання, розвивальне виховання, технологія виховання успішної особистості, технологія роботи вчителя-вихователя з однією дитиною, технологія тьюторської підтримки та супроводу дитини, технологія нейролінгвістичного програмування, технологія «Педагогічна підтримка», технологія рефлексивного самовиховання, інтерактивні технології виховання, нові інформаційні технології та ін. Ігровими технологіями є казкотерапія, психокорекційне малювання, технологія «Виховувати, граючи – грати, виховуючи», технологія «Нова цивілізація», технологія виховання рольовими іграми тощо. Серед трудових виділяємо технологію «Трудові справи для школи і рідного міста », серед природоохоронних «Школу природи», «Екологічну школу». Дозвіллевими технологіями вважаємо технологію «Школа, відкрита соціуму», « Школа життєтворчості», технологію міжвікового виховання та ін. До гуртків за інтересами, нахилами, здібностями належить технологія виховання та розвитку дітей за інтересами. В основу сучасних технологій покладено особистісно-орієнтований підхід, який зумовлений пріоритетом особистості дитини, її гармонійного розвитку в умовах існуючої освітньої системи й передбачає трансформацію виховання у сферу самоствердження особистості. Особистісно-орієнтоване виховання – це виховання, метою якого є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні .. В основі запропонованого підходу до розуміння та організації особистісно- орієнтованого виховання лежить принцип індивідуалізації, реалізація якого здійснюється через індивідуальне виховання. За формулюванням Г.Селевка, це така організація педагогічного процесу, при якій: 1) вихователь взаємодіє тільки з однією дитиною (на рівні «особистість» – «особистість»); 2) дитина сприймає вплив тільки однієї особистості із всіх оточуючих її людей; 3) школяр самостійно взаємодіє тільки з педагогічним засобами (книжка, комп’ютер тощо). Вчений наголошує, що ці моделі можуть існувати як окремо, так і разом . Кожна інновація проходить апробацію, тобто масову перевірку доцільності їх застосування в освіті. Однак інноваційна діяльність завжди пов’язана із ризиком, це діяльність зі заздалегідь невідомим результатом. Причинами невдач є : частина задумів не здійснюється через несприятливі умови (кадрові, матеріальні, морально-психологічні тощо); деякі передбачення виявляються помилковими. Шляхи забезпечення ефективності інноваційної діяльності: ретельна підготовка і добре науково-методичне забезпечення інноваційної діяльності. передбачення у програмі роботи резервного часу, щоб у випадку невдачі виправити ситуацію традиційними методами, тобто вивчення наслідків інноваційної діяльності доцільно здійснювати не наприкінці навчального року, а до його завершення, щоб мати можливість компенсувати недоліки у межах поточного навчального року . Таким чином, використання інноваційних технологій виховання забезпечить формування гармонійної особистості молодшого школяра. Однак це складний процес, який вимагає від педагога творчої, науково-пошукової діяльності. Система роботи з вивчення, узагальнення та поширення ППД Робота з вивчення, узагальнення та поширення ППД в нашій школі проводиться в індивідуальній, груповій та колективних формах.Індивідуальна форма вивчення ППД. Вона є складовою самоосвіти вчителя, здійснюється за індивідуальним планом з урахуванням потреб педагога, рекомендацій керівництва школи, досвідчених педагогів. Змістом є вивчення психолого-педагогічної літератури, участь у роботі шкільного методоб’єднання, семінарів, педагогічних читань, огляд і реферування педагогічної і методичної літератури . Так, Прутяна О.Я. підготувала реферат за темою «Сучасні виховні технології»; Пікова О.П. організувала і провела педагогічні читання за темами «Педагогіка: наука чи мистецтво?», «Спадщина Василя Сухомлинського і вимоги сучасності» Колективні й групові форми методичної роботи з вивчення й поширення ППД.Методична рада об’єднує педагогів школи і організує роботу з розвитку творчої ініціативи , впровадження досягнень науки і ППД. Відбулися засідання за темами: «Стан самоосвіти медпрацівників як складової частини системи внутришкільної методичної роботи», «Впровадження ІКТ в навчально-виховний процес». Шкільні науково-методичні комісії класних керівників покликані забезпечити ознайомлення педколективу з новою інформацією, передовим досвідом, сприяти впровадженню їх у навчально – виховний процес. Відбулися засідання ШПНМК у формі педконсиліуму «Творчість класного керівника: шляхи звільнення від стереотипів», обміну досвідом «Утвердження здорового способу життя серед учнів». Обговорюються відкриті виховні заходи, виховні тижні (Тиждень родинно – сімейного виховання, Тиждень формування ЗСЖ, Тиждень правової освіти), проводяться виставки кращих методичних розробок. Творчі звіти вчителів проводяться перед атестацією педагогів. Учитель у звіті про свій методичний доробок знайомить з власним досвідом. Проходять Ярмарки педагогічних ідей. Проблемні (інноваційні) групи спрямовують свої зусилля на вивчення, узагальнення й поширення ППД у школі. Проблемна група обґрунтовує проблему, тему дослідження, визначає основні етапи. У школі працюють проблемні групи «Гра як засіб розвитку дитячих інтересів» (керівник Кирницька Л.С.), «Обдаровані діти» (керівник Гаврилова О.М.), «Самоосвіта учителя – шлях підвищення майстерності педагога» (керівник Жигалкіна Г.О.), «Самоосвіта – шлях до успішності в житті» (керівник Матвієнко О.М.).Взаємовідвідування виховних заходів, уроків. Сприяє підвищенню майстерності вчителя. Відвідування молодим класним керівником заходу досвідченого колеги збагачує його методичний досвід . Досвідчений педагог відвідуючи захід початківця, зможе виявити сильні та слабкі місця, дати пораду. Базова школа бере на себе роль методичного центру та її завданням є використання, пропаганда і впровадження в практику інших шкіл досягнень психолого – педагогічної науки, вивчення й поширення досвіду кращих вчителів. Третій рік ЗОШ № 1 є базовою з впровадження патріотичного, фізкультурно – оздоровчого комплексу «Козацький гарт». Проведено у 2009 році міський семінар для класних керівників шкіл міста з застосування здоров’язберігаючих навчальних і виховних технологій. У 2010 році проведено відкритий фестиваль «Нащадки козацької слави» для вчителів фізкультури та класних керівників. В школі працює ^ Школа ППД. Вивчається проблема «Формування загальнолюдських моральних норм через залучення учнів до системи культурних цінностей». З кращими наробками класні керівники можуть познайомитися на засіданнях Школи молодого учителя: «Класний керівник – активна особистість у створенні виховної роботи школи», «Використання ефективних форм позакласної роботи», «Учнівський колектив – основа виховання». Проводяться Тематичні педради: «Особистісно орієнтований підхід у системі превентивного виховання», «Формування засад у ЗСЖ у процесі інтерактивного навчання та виховання», «Діяльність педколективу щодо забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, нахилів». Ефективною формою є робота постійно діючого семінару «Педагогічні аспекти формування майстерності учителя»Нетрадиційні форми вивчення , узагальнення та поширення ППД . До них належать:- Педагогічні ігри ( виховні, ділові). Вчителі приймали участь у іграх: «Виховний захід: традиції та інновації», «Модель сучасного вихователя».- Моделювання педагогічних ситуацій «Психологічні етюди про виховання», «Учимося ЗСЖ –учимося робити здоровий вибір»;- Тренінги «Адаптація учнів початкової ланки до навчання у 5 класі», «Методика шести розумних капелюхів Е.Бено» – Аукціон педагогічних знахідок .Методичні семінари-практикуми: Орієнтовані на забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки вчителя, стимулюють самоосвітню діяльність, інтеграцію у сферу педагогічних інновацій. Спрямовані на вивчення сучасних педагогічних теорій, аналіз власного досвіду. Проведені семінари: «Робота класних керівників з педагогічно занедбаними дітьми», «Розвиток обдарованості дитини», «Інноваційні форми роботи в справі патріотичного козацького виховання». Таким чином відбуваються вивчення інноваційного виховного досвіду медпрацівниками ЗОШ №1.