Оксана Бакай
Київський національний
педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова
м. Київ
Іноземніінвестиції в Україні
Останнім часом ми постійно чуємо від нашогоуряду, що нашу економіку врятують іноземні інвестиції, але наскільки це так ічи насправді іноземні інвестиції – велике благо? Спробуємо в цьому розібратися.Тому, об’єктом нашогодослідження є інвестиційна ситуація в Україні.
Насамперед, з’ясуємо, що ж таке іноземніінвестиції? Іноземні інвестиції — цінності, що вкладаються іноземнимиінвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавстваУкраїни з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Принаймнітак зазначено у декреті Кабінету Міністрів України «Про режим іноземногоінвестування» та Законі України «Про іноземні інвестиції».
Україна має значні проблеми залучення іноземногокапіталу. Традиційно до них відносять такі: політичну нестабільність, громіздкей недосконале законодавство і таку саму систему оподатковування(інвестиційнийклімат), горезвісні бюрократію та корупцію. Хоча я б назвала ще кредитнийрейтинг.
Спробуємо проаналізувати кожну з цих проблем.
Політична нестабільність. Звісно інвесторбуде почуватися невпевнено, коли політичний курс країни змінюється майже щодня.Невідомо яку політику провадитиме нова влада, а слабка економіка України незавжди може запропонувати такі швидкі і високі прибутки, щоб ризикуватикапіталом. Громіздке й недосконале законодавство. Так громіздке,так недосконале, але давайте придивимося до трьох основних нормативних актів,що регулюють діяльність іноземних інвесторів в Україні: Декрет КабінетуМіністрів України «Про режим іноземного інвестування», Закон України «Проіноземні інвестиції» та Закон України «Про усунення дискримінації воподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанняммайна та коштів вітчизняного походження». До укладання останнього документу вперших двох ми бачимо майже повну вседозволеність для іноземних інвесторів івідсутність будь-якої протекції для національного виробника.
Система оподаткування? Системаоподаткування – недосконала, але через недосконалість залишає багато способівїї обійти, було б тільки бажання.
Бюрократія та корупція – жахливапроблема нашого адміністративного апарату. Справді тут все закладено ще унашому пострадянському менталітеті, а також у малій заробітній платі мілким тасереднім посадовцям. Але якщо казати відверто, то корупція часто слугує шляхомдля лобіювання певних питань інвесторами, тому, як бачимо, коментувати це явищеможна по-різному.
Щодо кредитного рейтингу, то заоцінками Standard & Poor’s, Moody’s та Fitch Ratings Україна має кредитнийрейтинг ВВП, що відповідає відсотковій ставці при кредиті 11%. Звісно проти2%-5% європейських країн – це великий показник, але як стверджує А.Яценюк: «ВУкраїні є інвестиційний рейтинг. Категорія інцест-рейтингу обраховується взалежності від агентства, що ставить рейтинг. В Україні він – позитивний і я небачу умов казати, що Україна — поза інвестиційним рейтингом.» [6, 7].
Справа в тім, що значна частина «погіршення»інвестиційного клімату в Україні – вигадана. Так наприклад прийняття ЗаконуУкраїни «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницькоїдіяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження»у порівнянні з періодом, коли цього закону не було, звісно, є погіршенням, алеслід враховувати, що такі закони – світова практика і те, що вони були введеніу нас в країні пізніше – не привід називати це «погіршенням» інвестиційногоклімату.
Також проблема в тому, що багато крупнихінвесторів з приходом на нові ринки, де ще не склалися певні відносинипочинають тиснути на уряд, щоб створити собі ще більш вигідні умови. А коли їмвідмовляють, то вони починають обурюватись та кричати про поганий інвестиційнийклімат.
Проаналізуємо статистичні дані: загальний обсягпрямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2010 р. склав 40млрд. 026,8 млн. дол., що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 р.та в розрахунку на одну особу становив 872,6 дол.
Чистий приріст прямих іноземних інвестицій векономіку України у 2009 р. становив 5 млрд. 634,6 млн. дол., що становить51,6% надходжень 2008 р., за даними Держкомстату. З країн ЄС надійшло 4 млрд.016,8 млн. дол. (71,3% загального обсягу), з країн СНД — 1 млрд. 064,7 млн.дол. (18,9%), з інших країн світу — 553,1 млн. дол. (9,8%). У той же часкапітал нерезидентів зменшився на 941 млн. дол.
У цілому приріст сукупного обсягу іноземногокапіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсовоїрізниці, за 2009 р. склав 4 млрд. 410,4 млн. дол., що становить 72,6% рівняпопереднього року.
Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. Додесятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягупрямих інвестицій, входять: Кіпр — 8 млрд. 593,2 млн. дол., Німеччина — 6 млрд.613 млн. дол., Нідерланди — 4 млрд. 002 млн. дол., Російська Федерація — 2млрд. 674,6 млн. дол., Австрія — 2 млрд. 604,1 млн. дол., Сполучене Королівство- 2 млрд. 375,9 млн. дол., Франція — 1 млрд. 640,1 млн. дол., Сполучені ШтатиАмерики — 1 млрд. 387,1 млн. дол., Віргінські Острови, Британські — 1 млрд. 371млн. дол. та Швеція — 1 млрд. 272,3 млн.дол.
Найбільш інвестиційно привабливими в Українізалишаються підприємства оптової торгівлі і посередництва в торгівлі – 996,3млн.дол. (15,0% загального обсягу інвестицій) і підприємства харчовоїпромисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів – 988,3 млн.дол.(14,8%). Інтерес у нерезидентів також викликають підприємства машинобудування(виробництво машин, електричного, транспортного та електронного устаткування) –597,3 млн.дол. (9,0%), транспорту і зв’язку – 524,8 млн.дол. (7,9%), металургіїта оброблення металу – 338,0 млн.дол. (5,1%), хімічної та нафтохімічноїпромисловості (хімічне виробництво, виробництво гумових та пластмасовихвиробів) – 319,3 млн.дол. (4,8%), а також організації, що здійснюють фінансовудіяльність – 490,9 млн.дол. (7,4%), операції з нерухомістю, здавання під наймта послуги юридичним особам – 347,9 млн.дол. (5,2%).
Слід зазначити, що підприємства промисловостіотримали майже половину загального обсягу інвестицій – 3314,6 млн.дол.
У підприємства колективної форми власностіспрямовано іноземних інвестицій на суму 4970,2 млн.дол. (74,7% загальногообсягу), у підприємства, що є власністю інших держав, – 1567,9 млн.дол.(23,5%), державної форми власності – 52,1 млн.дол. (0,77%), приватної такомунальної – відповідно 65,2 млн.дол. (1,0%) та 2,2 млн.дол. (0,03%).
Іноземні інвестиції вкладено у 9442 підприємстваУкраїни. Серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій продовжуютьутримувати м.Київ– 2123,4 млн.дол., Дніпропетровська – 598,4 млн.дол.,Київська – 473,7 млн.дол., Запорізька– 442,0 млн.дол., Донецька – 434,2млн.дол., Одеська – 361,7 млн.дол., Львівська – 304,9 млн.дол., Харківська –267,9 млн.дол. області та Автономна Республіка Крим – 224,2 млн.дол. Узазначені регіони спрямовано 78,5% обсягу інвестицій.
У 2009 році з України в економіку інших країнсвіту спрямовано 69,8 млн. дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалосьпереважно у вигляді грошових внесків.
Обсяг прямих інвестицій з України в економікукраїн світу, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, на 1 січня2010 року становив 6 млрд. 223,3 млн. дол., у т.ч. у країни ЄС — 5 млрд. 908,3млн. дол. (95% загального обсягу), у країни СНД — 220,1 млн. дол. (3,5%), вінші країни світу — 94,9 млн. дол. (1,5%). Прямі інвестиції з України здійсненодо 51 країни світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру.
Основними інвесторами з України є підприємства,що належать до таких видів економічної діяльності, як операції з нерухомістю,здавання під найм та послуги юридичним особам, обсяги інвестицій яких склали66,4 млн.дол. (40,6%), транспорт – 55,1 млн.дол. (33,7%), державне управління –14,8 млн.дол. (9,0%), фінансова діяльність – 8,3 млн.дол. (5,1%),машинобудування – 6,3 млн.дол. (3,8%), хімічна та нафтохімічна промисловість –4,3 млн.дол. (2,6%), будівництво – 3,4 млн.дол. (2,1%), металургія таоброблення металу – 2,5 млн.дол. (1,6%).
Найбільші обсяги інвестицій здійсненопідприємствами Харківської – 52,2 млн.дол. (31,9%), Одеської – 36,5 млн.дол.(22,3%), Вінницької – 17,1 млн.дол. (10,5%) областей, міст Києва – 19,4млн.дол.США (11,9%) та Севастополя – 18,9 млн.дол. (11,6%).
2009 року ЄБРР надав Україні найбільшеінвестицій. Про це повідомляє прес-служба українського представництва Міжнародноїфінансової організації.
А річний обсяг операцій ЄБРР перевищив 1,5 млрд.доларів [1, 39-41].
Отже, за надійністю інвестування згідно різнихоцінок Україна займає 143 місце серед 170 країн світу. Тому в першу чергупостає питання про створення сприятливого інвестиційного клімату длявітчизняних та іноземних інвесторів.[3, 61].
Сьогодні важливим напрямком впливуприватизаційних процесів на інвестування є більша можливість залучення прямихіноземних інвестицій.
Відомо, що переважна більшість іноземних інвесторів звикла працювати в цивілізованому ринковому середовищі і при виборі об’єкта інвестування віддає перевагу приватизованому сектору економіки. В Україну надзвичайно повільно надходять прямі іноземні інвестиції, їх сучасний обсяг аж ніяк не відповідає ні потребам вітчизняної економіки, ні потенціалу іноземних інвесторів. Звичайно, економіка України може виходити з кризового стану і структурно перебудовуватись за рахунок власних резервів, але за оцінкою деяких спеціалістів термін такого виходу може становити близько двадцяти років. Було б нерозважливо не враховувати багатий світовий досвід і не використовувати прямі іноземні інвестиції для підтримки життєво важливих господарських структур.[5, 73-74]. Україні за останні роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень іноземних інвестицій, а потреба в них за різними оцінками сягає 40-50 млрд. дол. США.
На перший погляд, при рівних умовах залучення іноземних інвестицій в Україну вкладається їх значно менше в абсолютному відношенні і в розрахунку на душу населення [4, 7]. Основна причина такого становища полягає в тому, що будь-якого потенційного інвестора, насамперед, хвилює збереження його вкладень. Іншими словами, гарантії з боку держави — імпортера капіталів на випадок «політичної плутанини». Для потенційного інвестора також необхідна впевненість у незворотності ринкових перетворень. В Україні такої гарантії не можуть дати владні структури, навпаки, серед них існують значні сили, що воліли б і далі здійснювати перекачку вітчизняного капіталу за кордон[4, 9]. В ринкових умовах держава повинна перейти від єдиного джерела інвестицій і основного їх виконавця до ролі суб’єкта, який забезпечує загальний сприятливий інвестиційний клімат, що координує інвестиційну діяльність і гарантує збереження об’єктів інвестування.
Таким чином, хоча правова система України знаходиться на стадії активної законодавчої діяльності, а правовий інвестиційний процес в Україні регулюється більш ніж десятьма спеціалізованими інвестиційними законами, активної зарубіжної інвестиційної діяльності в Україні не спостерігається. Така тенденція пов’язана не тільки із законодавчою діяльністю, але й з економічними, політичними і соціальними тенденціями. Економічні процеси в Україні мають кримінальну направленість, а тіньовий характер розподільчих і перерозподільних відносин підриває всю систему зацікавленості, надійності і перспективності розвитку інвестиційної діяльності. Крім того, закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в ринковій економіці. Надто велика лібералізація економіки в умовах нерозвиненості державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи анархії і невизначеності в економіці. Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання в процес інвестування державних службовців з метою задоволення власних потреб. В цьому аспекті має неабияке значення тіньовий експорт капіталу, який зменшує вітчизняні інвестиційні можливості.
Основу цього явища складає недовіра власників капіталів до економічного режиму, бажання приховати капітали від непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур. Тіньовий експорт капіталів лежить в основі отримання нелегальних доходів керівниками господарств і працівниками державних установ[3, 62]. Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну проблему — повернення їх у вигляді інвестицій на батьківщину. Це явище має суперечливу властивість. З одного боку, власники капіталу зацікавлені в поверненні коштів на батьківщину, оскільки норма прибутку в Україні з урахуванням можливостей офіційної та тіньової економіки значно перевищує норму прибутку від використання коштів за кордоном. З іншого боку, тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок високого ступеня ризику, що пов’язано з необхідністю обґрунтування характеру походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлі високовартісної техніки, автомобілів, нерухомості тощо.
Крім того, ризик обумовлено ще й необхідністю отримання офіційних кредитних та інвестиційних ресурсів, участі в приватизації, нейтралізації переслідувань тіньової діяльності державними органами. В Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора через механізм участі в процесі приватизації. Механізм приватизації в Україні націлений лише на приватизацію, як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються поза увагою цього процесу [2, 83]. Визначилась галузева структура інвестицій в економіку України. Переважно це сфера послуг та збуту, торгівля та громадське харчування, тобто діяльність, яка не потребує значних початкових інвестицій, має швидку оборотність засобів і розрахована на існуючий великий попит на внутрішньому ринку, а галузі та виробництва, які дійсно потребують негайних інвестицій залишаються поза увагою інвесторів.
Політична і фінансова стабільність необхідна, але недостатня умова для активізації іноземного інвестування. Потрібен відповідний рівень прибутковості вкладень як у проект в цілому, так і для іноземного інвестора зокрема. Якщо норма прибутку в будівництві об’єкта в західноєвропейських країнах складає 38,6%, то в Україні відповідно 21%.
Ліквідувати цей розрив не можна ніяким чином, оскільки економіка іноземних країн також не стоїть на місці. Але скоротити розрив, створити найвищу норму прибутковості капіталовкладень можна за рахунок структурної перебудови економіки через механізм залучення іноземних інвестицій під наукомісткі технології [2, 85]. Спільною проблемою для країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна, на різних етапах розвитку є те, що інвестиційний процес у роки реформ значною мірою визначається нестачею власних коштів підприємств, зниженням частки довгострокових кредитів, які залучаються, скороченням обсягів централізованих капітальних вкладень.
Активізація інвестиційного процесу, зростання прямих капітальних вкладень в економіку є одним із головних інструментів успішного проведення економічних реформ в Україні. Підсумовуючи сказане зауважимо, що інвестиційне середовище на сьогодні не сприяє пожвавленню інвестиційної діяльності в Україні. Зокрема, велика частка тіньового сектора, низький рівень віддачі на вкладення. В той же час прямі іноземні інвестиції сьогодні для України є надзвичайно необхідними і можуть стати “рятівним колом” на шляху до побудови цивілізованого суспільства. Тому будемо надіятися, що новий уряд, зробить все можливе для того, аби стимулювати приплив таких інвестицій в Україну.
Бібліографічні джерела
1. Дані державного комітету статистики. Розділ «Інвестиції» 2009-2010 рр.
2. Лазебник Л.Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного інвестування в Україні // Фінанси України. – 2010. — №4. – С.82-88.
3. Мельник О.О. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України. – 2010. – №8. — С.61-65.
4. Колосов О. Іноземні інвестиції в економіку України: користь чи небезпека? // Економіка України. – 2010. — №8. – С.6-12.
5. Омельянович Л.А., Філіпенко Т.В., Гладкова О.В. Сучасні проблеми і перспективи інвестиційної діяльності в Україні // Фінанси України. – 2010. — №6. – С.73-78.
6. Самовалов В. Що стримує залучення іноземних інвестицій? // Урядовий кур’єр. – 17 лютого 2010. — №85. – С.7.