Національний Банк України
Черкаська філія Української академіїбанківської
справи
Кафедра економіки.
Курсова робота
по Економіці підприємства на тему:
“Інтегральнаефективність діяльності підприємства.”
Надійшла накафедру
_______________2002
Допущена дозахисту
_______________2002
Виконавстудент заочного відділення
групиБФ-31
Шовенко І.А.
Перевіривнауковий керівник
к.е.н. Доц.
Серофимов І.Ю.
Черкаси 2002
План
Вступ. ……………………………………………………….3 стор
Розділ І.Економічна сутність і загальна характеристика видівефективності……………………………………………………… 4-8 стор
І.1.Економічна суть і загальна методологія визначення.
І.2.Види ефективності.
Розділ ІІ.Система показників та вимірювання ефективності виробництва. ……………………………………………………………9-21 стор
II. 1. Методичніоснови аналітичної оцінки ефективності підприємництва.
ІІ. 2. Критерій і система показників.
II.3.Характеристикапідприємства
ІІ. 4. Вимірювання економічної ефективностіресурсів і витрат.
ІІ. 5. Оцінка соціальної ефективності.
Розділ ІІІ. Класифікація чинників зростанняефективності виробництва…………………………………………………….22-28стор
ІІІ. 1. Класифікація суттєвих характеристик.
ІІІ. 2. Напрямки дії і використання.
Висновок. ………………………………………………………………….29 стор
Додатки ………………………………………………………………..30-31 стор
Список використаної літератури. ……………………………..32стор
Вступ.
Суспільство ніколи небуло байдужим до витрат на досягнення того або іншого успіху. В основі прогресалежить підвищення ефективності виробництва. Тут розуміється економічна ісоціальна результативність господарської діяльності. При знаходженніефективності потрібно порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, зочікуваної цінністью того, що буде загублено. В практичних розрахунках цейпоказник знаходиться відношенням результатів виробництва до витрат.
Однак такий оціночнийпоказник недосконалий. По-перше, він не характеризуе вироблений продукт з точкизору його відповідності до суспільного попиту. По-друге, неоднарозово ввитратах сумуються прямі вклади і не оцінюються окремі наслідки. Наприклад, прибудівництві електростанцій на Дніпрі об’єм виробляємої електроенергіїспівставляетья з витратами на будівництво і виходить, що енергія дніпровськихГЄС — най дешевша в світі. Меж тим, на дні штучних водосховищ опинились міліонигектарів найкращих пойменних земель. Був порушений природній водний стік, нашляху міграції осетрових стад до своїх нерестилищ виникли перегороди. Дляоцінки такого важкого та багатогранного процесу як економічний прогрес одногопоказника, хай навіть найдосконалішого, недостатньо. Потрібна системавимірників для його різних сторін. Для характеристик використання живої працізастосовується показник продуктивності праці. Своєрідним барометромефективності господарювання є норма прибутку та ін.
В своїйкурсовій роботі я розкрию інтегральну ефективність діяльності підприємства задопомогою:
– по-перше, економічної сутності і загальної характеристикивидів ефективності, де опишу:
1) економічну сутність і загальну методологію визначення;
2) видиефективності;
– по-друге, системи показників та вимірювання ефективностівиробництва, де розкрию:
1) критеріїі системи показників;
2)вимірювання економічної ефективності ресурсів і витрат;
3) оцінкусоціальної ефективності;
– по-третє, класифікації чинників зростання ефективностівиробництва, де ми визначемо:
1)класифікацію суттєвих характеристик.
2)напрямки дії і використання.
Розділ І. Економічнасуть і загальна харак-теристика видів ефективності.
І.1. Економічна суть і загальна методологіявизначення.
Процес виробництва на будь-якомупідприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних йогочинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці.Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно кориснупродукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одногобоку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, — результативиробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва,кадрового потенціалу та рівня їх використання.
Ефективність виробництва являє собоюкомплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва іробочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненоюринковою економікою для окреслення результативності господарюваннявикористовують інший термін – продуктивність системи виробництва іобслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці,капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітнихтоварів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи – цепо суті терміни синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси.При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттямнабагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.
/>
Процес формування результатів іефективності виробництва (про-дуктивності системи) показано на рис. 1.
Результат виробництва як найважливішийкомпонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно.Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти: 1) кінцевийрезультат процесу виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результатроботи підприємства (об’єднання підприємства).
Перший відбиває матеріалізованийрезультат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній івартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції,але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва,виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу єчиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатомкомерційної діяльності – прибуток./> /> /> /> /> /> />
/>/>/>/>/>Ресурси Персонал Засоби Предмети
/> (робочасила) праці праці/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
/>/>/> Взаємодія Результати
івитрати ВИРОБНИЦТВО (ефект)/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Ефективність виробництва/> /> /> /> /> /> /> /> /> />
(продуктивність системи)
Рис. 1. Схема формування результатів і ефективностівиробництва (продуктивності виробничо-економічної системи).
І.2. Види ефективності.
Ефективність виробництва(продуктивність системи) має поліморфність визначення і застосування дляаналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є вирізненняза окремими ознаками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний зяких має певне практичне значення (рис. 2).
Відповідні види ефективності виробництвавиокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів)господарської діяльності підприємства. Першза все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним.
Економічний ефект відображає різні вартісні показники, щохарак-теризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (воб’єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистоїабо реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економія тих чи іншихвидів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартостіпродукції тощо. Соціальний ефект зводиться до скороченнятривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятостілюдей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальноїбезпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лишепозитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції,погіршення екологічних показників).
Вони мають ту особливість, що далеко не всі з нихпіддаються кількісному вимірюванню. У зв’язку з цим на підприємствахвизначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, такі соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи)./> /> /> /> /> /> /> />
/>/>/> Занаслідками — Економічна
– Соціальна/> /> /> /> /> /> /> /> />
/>/> За місцем одер- – Локальна(госпрозрахункова)
жання — Народногосподарська
/>
ЕФЕКТИВНІСТЬВИРОБНИЦТВА
(ПРОДУКТИВНІСТЬСИСТЕМИ)/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
/> За ступенем збіль- -Первісна
/> шенняефекту — Мультиплікаційна/> /> /> /> /> /> />
/> Заметою — Абсолютна
/> визначення — Порівняльна
Рис. 2. Види ефективності виробництва (продуктивностісистеми) за окремими ознаками.В залежності від об’єкту, стосовно якого визначаютьрезультативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий)і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефектозначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності даногопідприємства, внаслідок якої воно має певний зиск. Якщо ж виробництво продукціїна даному підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання(використання) на іншому підприємстві пов’язане з меншими експлуатаційнимивитратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться провизначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту усферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).
Внаслідок здійснення виробничо-господарськоїдіяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних,організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий)ефект. Проте майже завждипочатковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковомута багаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, але й іншихпідприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичногозначення набуває визначення і оцінка так званого мультиплікаційногоефекту, що має свої специфічні форми прояву (рис. 3).
Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певнегосподарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного,економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідокчого відбувається його мультиплікація (наприклад, перш ніж знайти широкезастосування у чорній металургії метод безперервного розливання рідкого металубув започаткований на підприємствах кольорової металургії).
Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певнійгалузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокремаотримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва новихвидів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо)./> /> /> /> /> /> />
1 дифузійний 3 Ефект стартового вибуху/> /> /> /> /> /> /> /> />
МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНИЙ 4 Ефект супроводжуваль-
/>/>/> ЕФЕКТ них можливостей/> /> /> /> /> /> />
2 Резонансний 5 Ефект акселерації
Рис. 3. Специфічні форми мультиплікаційного ефекту.
Ефект стартового вибуху – це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий заумови, що певний стартовий вибух стає початком нас-тупного лавиноподібногозбільшення ефекту у тій же самій або іншій галузі виробництва чи діяльності(яскравий приклад – застосування економікоматематичних методів та моделей вуправлінні, виробництві, різних галузях науки). У процесі створення будь-якихматеріальних цінностей з’являються супроводжувальні можливості з певнимефектом. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних іпобічних результатів, використання виробничих і побутових відходів тощо.Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації,що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретного результату,але й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.
Межі між виокремленими формами мультиплікаційногоефекту досить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв’язок цих формполягає у тому, що усі вони разом формують загальний інтегральний ефектвід ралізації певного господарського рішення (впровадження нової техніки читехнології, прогресивних методів або форм організації виробництва, нових формгосподарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема зочевидними мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект маєохоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величина такого ефектузалежить від трьох головних чинників: економічної ефективності впроваджуваногогосподарського заходу (сукупності заходів), масштабів і швидкості його (їх)розповсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності.
Необхідні для одержання певного результату (ефекту)усі витрати поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові. Допоточних (повсякденних) витрат відносять витрати на оплату працірізних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, якіпостійно використовуються (вартість витрачених предметів праці і сумаамортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повнусобівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собоюавансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальнихвкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат)лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального циклу засобівпраці і враховується при визначенні їх ефективності.
Розрахунки ефективності витратнеобхідні для прийняття тих чи ін-ших господарських рішень. По-перше, вонипотрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів,здійснюваних організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, загальноїрезультативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовжпевного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обгрунтовують і визначаютьнайкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування новоїтехніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничихпотужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо. Узв’язку з цим розрізняють абсолютний (загальний) і порівняльний ефект. Кожний зних може бути економічним, соціальним, локальним (госпрозрахунковим),народногосподарським, первісним, мультиплікаційним.
Абсолютний ефект характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чиресурсів) його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певнийпроміжок часу. Порівняльний ефект відображає наслідки порівнянняможливих варіантів господарювання і вибору кращого з них; його рівень відбиваєекономічні і соціальні переваги обраного варіанту здійснення господарськихрішень (напрямку діяльності) у порівнянні з іншими можливими варіантами.Абсолютний і порівняльний ефекти тісно взаємозв’язані, доповнюють один одного.Визначення економічно найбільш вигідного варіанту господарю-вання завждибазується на зіставленні показників абсолютного ефекту, а аналітична оцінкаостаннього здійснюється шляхом порівняння його зап-ланованих, нормативних іфактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.
ІІ. Система показників та вимірюванняефективності виробництва.
II. 1. Методичні основи аналітичної оцінкиефективності підприємництва.
Визначенняекономічної ефективності багато напрямленої і широкомасштабної підприємницькоїдіяльності (бізнесу) має спиратися на власну методичну основу. Проте в Україніне існує офіційної та загальновизнаної методики комплексної оцінки результатіврізних видів підприємницької діяльності. Натомість можна орієнтуватисьна такі визначальні положення цієї методики.
1. Аналітична оцінка економічної йсоціальної ефективності підприємництва має базуватися на результатахкомплексного аналізу діяльності підприємницької структури за певний час. Такийкомплексний аналіз, що охоплює моніторинг, фіксування фактичних (очікуваних)значень у динаміці й аналітичну оцінку певної сукупності показниківпідприємницької діяльності, варто проводити за наперед визначеною схемою, вкілька етапів.
2. За ринкових умов господарювання у переважнійбільшості випадків підприємницькі структури (суб’єкти господарювання)запроваджують проведення експрес-аналізу своєї діяльності, тобто практикушвидкої аналітичної оцінки за стислою схемою (невеликою кількістю показників)виробничо-господарських та комерційно-фінансових результатів роботи за рік.Головною метою такого експрес-аналізу можна вважати моніторинг динаміки рівняефективності господарювання фірми, належну оцінку її достатності та вжиттяоперативних заходів щодо вдосконалення управління виробництвом або іншим видомпідприємницької діяльності задля досягнення більшої прибутковості, фінансовоїстійкості та набуття іміджу надійного партнера.
3.Об’єктами економічного аналізу більшості підприємницьких структур виробничогоспрямування мають бути: 1) організаційно-технічний рівень і обсяг виробництва;2) використання основних фондів і виробничих потужностей, матеріальнихресурсів;
3) досягнутий рівень продуктивності праці (виробничоїсистеми);
4) собівартість продукції (поточні витрати виробництва);прибутковість, рентабельність; 5)фінансовий стан і його стійкість. Економічний аналіз діяльностіпідприємницького організаційного утворення завершується складанням відповідноїаналітичної записні. У записці подаються:
• опис-характеристика змін показниківдіяльності оцінюваного підприємства та інших підприємницьких структур галузі зарозрахунковий період;
• чітко сформульовані висновки, щобазуються на результатах проведеного економічного аналізу;
• виявлені у процесі аналітичної оцінки резерви підвищенняекономічної ефективності виробництва та обґрунтовані пропозиції щодо їхньогопрактичного використання у найближчій перспективі господарювання.
4.В економічній теорії пропонують і на практицівикористовують два основні методи комплексної оцінки ефективності (результативності)підприємницької діяльності:
перший —порівняльний аналіз підприємницької діяльності даного підприємства та іншихсуб’єктів господарювання, які продукують однакові або подібні вироби;
другий —аналіз господарської діяльності та фінансової результативності з використанняметалонної моделі підприємства (фірми), тобто визначення еталонних (найкращих заданих умов виробництва) значень певних первинних показників і порівняння з нимифактично досягнутих у тому або іншому розрахунковому періоді.
При цьому може бути використаний один з наведених двохметодів; за потреби можна застосувати обидва: один як основний, а другий якдопоміжний (підсилюючий). Варто також зазначити, що в будь-якому випадкупоказники, які порівнюються, необхідно подавати в динаміці за певний період таз факторним аналізом їхніх змін.
5. Як відомо, підприємництво здійснюється у різнихсферах (виробничій, невиробничій) і стосовно функціонально різнонапрямленихвидів діяльності трудових колективів. З огляду на це необхідно виокремлювативідповідні системи показників, що характеризують ефективність(результативність):
• виробничо-господарської табізнесово-фінансової діяльності (для виробничої сфери);
• підприємницької діяльності (дляневиробничої та інших сфер господарювання).
Ефективність виробничо-господарськоїдіяльності характеризує загальні результати господарювання, ступіньвикористання матеріально-технічних і трудових ресурсів (робочої сили), віддачудовгострокових капітальних вкладень та рівень поточних витрат на виробництво іреалізацію продукції (надання послуг). Результативність бізнесово-фінансовоїдіяльності підприємства має відбивати рівень його прибутковості (дохідності) ірентабельності виробництва, динаміку в часі показників фінансового стану тафінансової стійкості.
6.Побудова показників ефективності підприємництвабазується на певних методологічних принципах. Основними з них є такі:
ÿ результати і витрати, що використовуються з метоюформування відповідних показників ефективності підприємницької діяльності,треба порівнювати як їхнє співвідношення або різницю;
ÿ результат діяльності, вимірюваний кількісно, має бутиповним, тобто враховувати всі елементи, котрі вже не можуть повторюватись уподальших розрахунках;
ÿ поточні витрати не можуть мати у своєму складібудь-яких елементів результату;
ÿ усі показники ефективності підприємництва доцільнорозподіляти на два типи: ресурсні та витратні. Інакше: варто виділяти окремоефективність відповідно застосовуваних (сукупність уречевленої і живої праці)та споживаних (поточних витрат на виробництво продукції) ресурсів якспецифічних форм вияву загальної ефективності виробництва.
Важливо усвідомлювати і знати, що між окремимискладовими (показниками) ефективності виробництва як основної сферипідприємництва існує взаємозв’язок (рис. 11.2).
/>
7. Підприємницька діяльність майже завждисупроводжується інвестуванням виробництва, розробкою і реалізацієюдовгострокових інвестиційних проектів. У зв’язку з цим, оцінюючи ефективністьпідприємництва, необхідно проводити розрахунки економічної доцільності реальнихінвестицій. Для визначення доцільності інвестицій використовують один основнийпоказник — строк окупності або коефіцієнт економічної ефективності (індексдохідності) реальних капітальних вкладень.
Оцінюючи доцільність виробничихкапітальних вкладень, обов’язково треба встановлювати ставку дисконту(капіталізації), тобто відсоткову ставку, що може, по суті, характеризуватинорму прибутку — відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора. Задопомогою дисконту (облікового відсотка) визначають спеціальний коефіцієнт дляприведення інвестицій і очікуваного прибутку за різні роки до порівнянного учасі виду, тобто визначення теперішньої вартості інвестицій через напередвідому кількість років інвестиційного циклу. Ефективність капітальних вкладеньпотрібно обчислювати таким чином, щоб враховувати інфляцію (знецінення грошей).Це можна здійснити, зменшуючи встановлену дисконтну ставку на розмір щорічноїінфляції у допустимих межах.
8. Усі показники ефективностіпідприємницької діяльності є розрахунковими. Зрозуміло, що для їхнього обчислення потрібно мати необхідну сукупністьпервинних показників, які відображають реальні виробничі процеси та стансистеми господарювання за всіма її напрямками. Основним джерелом інформаціїкомплексного економічного аналізу виробничо-господарської та комерційно-фінансовоїдіяльності є дані оперативного обліку всіх видів ресурсів і витрат, основнихрезультатів та балансу підприємства за станом на відповідну дату.
ІІ. 2. Критерій і система показників.
Вимірювання загальної ефективності(продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все звизначенням критерію і формуванням відповідної йому системи показників.
Критерій це головна відрізнювальна ознака і визначальна міра вірогідностіпізнання сутіефективності виробництва, у відповідності з якими здійснюютькількісну оцінку її рівня. Правильно сформульований критерій повинен найбільшповно характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути спільнимдля усіх ланок суспільного виробництва – від підприємства до народногогосподарства в цілому. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва(продуктивності виробничо-економічної системи) полягає у тому, що на кожнуодиницю витрат — трудових, матеріальних, фінансових – досягати максимальноможливого збільшення обсягу виробництва або доходу. Виходячі з цього єдиним народногосподарськимекономічним критерієм ефективності виробництва можна вважати зростанняпродуктивності суспільної (живої і уре-чевленої) праці. У загальному виглядікритерій ефективності виробництва відображає постійно здійснюваний процесмаксимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношенню довитрат живої і уречевленої праці (персоналу і виробничих фондів підприємстваабо народного господарства в цілому). На рівні госпрозрахункового підприємствамодефікованою формою единого критерію ефективності (продуктивності) йогодіяльності може слугувати максимізація прибутку за умови економічнообгрунтованої побудови систем цін на вироблювану продукцію та оплату працізалежно від кінцевих результатів виробництва. Між народногосподарським ігоспрозрахунковим (комерційним) критеріями принципової розбіжності не існує,оскільки при правильно побудованих цінах на засоби виробництва і кінцевупродукцію збільшення обсягу чистої продукції підприємства справляє адекватнийвплив і на величину одержуваного ним прибутку. Кількісна визначеність і змісткритерію знаходить найбільш повне відображення в конкретних показникахефективності виробництва.
При формуванні системи показниківефективності виробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльностіпідприємства бажано дотримуватись певних принципів. До них можна віднести:
– забезпечення взаємозв’язкукритерію і системи конкретних показників ефективності виробництв;
– відображення ефективності використання усіх видівзастосовуваних у виробництві ресурсів;
– важливість застосування показників ефективності вуправлінні різними ланками виробництва на підприємстві;
– виконання найбільш важливими показникамистимулюючої функціїї у процесі використання наявних резервів зростанняефективності виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємств.
Системи показників ефективності, щопобудована з урахуванням визначених принципів, має включати декілька груп: 1)узагальнюючи показники ефективності виробництва (діяльності підприємств); 2)показники ефективності використання праці (персоналу); 3) показникиефективності використання виробничих основних і оборотніх фондів; 4) показникиефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальнихвкладень). Кожна з перелічених груп охоплює певну кількість конкретнихабсолютних чи відносних показників, що характе-ризують загальну ефективністьвиробництва (діяльності підприємства) або ефективність використання окремихвидів ресурсів (табл. 1)
Таблиця 1. Система показників ефективності виробництва.
Узагальнюючі показники Показники ефективності використання праці (персоналу) виробничих фондів фінансових коштів
– Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів
– Прибуток на одини-цю загальних витрат
– Рентабельність виро-бництва
– Затрати на одиницю товарної продукції
– Частка приросту про-дукції за рахунок ін-тенсифікації вироб-ництва
– Народногосподарський ефект використання одиниці продукції
– Темпи зростання про-дуктивності праці
– Частка приросту про-дукції за рахунок зро-стання продуктивнос-ті праці
– Відносне вивільнення працівників
– Коефіцієнт використа-ння корисного фонду робочого часу
– Трудомісткість одини-ці продукції
– Зарплатомісткість одиниці продукції
– Загальна фондовід-дача (за обсягом продукції)
– Фондовіддача акти-вної частини основ-них фондів
– Рентабельність осно-вних фондів
– Фондомісткість оди-ниці продукції
– Матеріаломісткість одиниці продукції
– Коефіцієнт викорис-тання найважливі-ших видів сировини і матеріалів
– Оборотність оборот-них коштів
– Рентабельність обо-ротних коштів
– Відносне вивільнення оборотних коштів
– Питомі капітальні вк-ладення (на одиницю приросту потужності або продукції)
– Рентабельність капі-тальних вкладень
– Строк окупності капітальних вкладень
Для всебічної оцінки рівня і динамікиабсолютної економічної ефективності виробництва, результатіввиробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства поряд знаведеними основними слід використовувати також специфічні показники, щовідбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей,устаткування, окремих видів мінеральних ресурсів тощо.
II.3.Характеристика підприємства
Характеристикапідприємства.
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед 2000» (надалі втексті «Товариство») створено на підставі Законів України «Про господарськітовариства», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та «Провласність» шляхом об’єднання майна та грошових коштів Засновників (Учасників).
1.2. Засновниками Товариства є фізичні особи — громадяни України:: Шевченко Федір Васильович, Шевченко Андрій Федоровичта Шевченко Наталя Іванівна (надалі в тексті — «Учасники»), якіпідписали Установчий договір про створення і діяльність Товариства
1.3. Найменування Товариства:
українською мовою— Товариство з обмеженоювідповідальністю
«Юнайтед2000» ;
російською мовою -Обществоо сограниченой ответственностю
«Юнайтед 2000».
МісцезнаходженняТовариства:
Україна, м, Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 35, кв. 6,
1.4. Товариство е юридичною особою з дня йогодержавної реєстрації, має самостійний баланс, може набувати майнових таособистих немайнових прав, вступати в інші товариства, від свого імені укладатидоговори та угоди, відкривати розрахунковий та інші рахунки в установах банків,виступати від свого імені в суді або арбітражному суді як позивач абовідповідач.
1.5. Товариство має круглу печатку, кутовий та іншіштампи з зображенням свого найменування та інших відомостей, передбаченихчинним законодавством України, фірмові бланки з своїми реквізитами.
1.6. Товариство має право створювати на територіїУкраїни та за її межалін філії, представництва та дочірні підприємства.
1.7. Товариство створено з метою задоволення потребгромадян, а також підприємств, установ, організацій усіх форм власності впослугах, роботах та продукції, які надаються, виконуються та виробляютьсяТовариством в сферах, що включаються до предметів діяльності Товариства, таодержання на підставі цього прибутку. •
1.8. Предметами діяльності Товариства є:
1.8.1. Торговельна діяльність у сфері оптової торгівліпродовольчими (крім спирту етилового, коньячного і плодового) і непродовольчимиі товарами.
1.8.2. Торговельна діяльність у сфері оптової торгівліпродуктами харчування, предметами гігієни та санітарії, косметично-парфумернимивиробами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, товарами побутової хімії.
1.8.3. Торговельна діяльність у сфері роздрібноїторгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих інепродовольчих товарів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів).
1.8.4. Торговельна діяльність у сфері роздрібноїторгівлі щодо реалізації продуктів харчування та харчових добавок, предметівгігієни та санітарії, косметично-парфумерних виробів, алкогольних напоїв,тютюнових виробів, товарів побутової хімії.
1.8.5. Торговельна діяльність у сфері громадськогохарчування щодо реалізації продуктів харчування та харчових добавок,алкогольних напоїв, тютюнових виробів.
1.8.6. Надання різноманітних посередницьких послуг державнимта недержавним юридичним особам і громадянам, у тому числі здійсненняпосередництва у торгівлі різними товарами.
1.8.7. Закупівля у населення або юридичних осіб (уготівковій та безготівковій формі оплати), переробка, фасування, пакування тареалізація сільськогосподарської продукції;(худоби, зернових, насіння, риби,овочей і т.і.) продуктів її переробки (м’яса муки, цукру, крупи, олії і т.і.).
1.8.8. Діяльність, пов’язана з наданням послуг дляздобуття освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації, в томучислі організація навчальних курсів з метою освоєння роботи ч оргтехнікою.
1.8.9, Реалізація, ремонт, наладка, технічне обслуговування електротехнічних,
мікроелектронних та радіоприладів, устаткування,іншої техніки, в тому числі оргтехніки.
1.8.10. Відкриття та утримання об’єктів громадськогохарчування (кафе, барів, ресторанів тощо).
1.8.11. Реалізація транспортних засобі, оптова тароздрібна торгівля запасними частинами, комплектуючими і а матеріалами длятранспортних засобів.
1.8.12. Здійснення внутрішніх та міжнароднихперевезень пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським та автомобільнимтранспортом.
1.8.13. Надання транспортно-експедиційних послуг підчас перевезень зовнішньоторговельних і транзитних вантажів.
1.8.14. Будівництво нових та реконструкція існуючихоб’єктів промислового призначення, гуртової та роздрібної торгівлі (магазинів,кіосків, баз, складів, тощо), цехів по переробці сільськогосподарськоїпродукції, ремонтних та виробничих майстерень, об’єктів громадськогохарчування, оздоровчих закладів, закладів культурного відновнику, побутовогообслуговування, готелів і таке інше для реалізації своїх товарів, наданняпослуг, закупівлі сировини і вторинної сировини у населення і підприємств зподальшою її переробкою і реалізацією, або реалізацією як сировини.
1.8.15. Надання послуг по обслуговуванню і ремонтутранспортних засобів. ‘.8.16. Організація та проведення виставок, аукціонів,ярмарків, семінарів, конференцій, презентацій, конкурсів, лотерей.
1.8.17. Збирання, обробка, творення, зберігання,підготовка інформації до поширення, випуск та розповсюдження інформаційноїпродукції (в тому числі інформаційних бюлетенів, баз даних) як друкованої, такі записаної на електронних носіях.
1.8.18. Розробка, впровадження і супровід програмнихзасобів ЕОМ, підготовка оригінал-макетів для типографського видання.
1.8.19. Друкарська справа, організація виготовлення,множення та розповсюдження поліграфічної та іншої друкованої продукції;поставка, ремонт та обслуговування устаткування для друку; поставка друкарськихматеріалів.
1.8.20. Видавнича діяльність, заснування та випускперіодичних видань (газет, журналів, тижневиків, часописів, такого іншого).
1.8.21. Розробка, впровадження, виробництво тареалізація на базі сучасних технологій електротехнічних та мікроелектроннихприладів, устаткування та товарів широкого споживання; надання населенню,підприємствам, організаціям та установам послуг по ремонту, наладці ітехнічному обслуговуванню електротехнічних, мікроелектронних та радіоприладів,устаткування, іншої техніки.
1.8.22. Виготовлення металовиробів таметалоконструкцій виробничого, будівельного та побутового призначення як ізвласної сировини, так і з матеріалів інших виробників та постачальників.
1.8.23. Розробка, виготовлення та реалізаціяодноразової та оборотної тари з металу, пластмаси, деревини, картону.
.1.8.24. Комплексне проектування, розробка тавпровадження нових технологій (в тому числі ресурсозберігаючих, безвідходних тапо переробці відходів у промисловості та сільському господарстві, інших);виготовлення, закупівля, реалізація, налагодження, ремонт та технічнеобслуговування устаткування для переробки відходів; безпосередня переробкапромислових, сільськогосподарських та побутових відходів.
1.8.25. Розробка, виготовлення, закупівля, реалізація, монтування, налагодження, експлуатація, ремонт та технічне обслуговування обчислювальної техніки, телекомунікації, радіоприладів,інших засобів обміну інформацією, автоматизованих робочих місць, системкорування технологічними процесами, систем автоматизованого проектування, тощо.
1.8.26. Здійснення науково-дослідних та дослідно — конструкторських робіт.
1.8.27. Розробка та а впровадження у виробництвотехнологій в галузі біотехнології та хімії. Розробка науково-технологічноїдокументації.
1.8.28. Розробка, виробництво, впровадження тареалізація хімічної та біотехнологічної продукції.
1.8.29. Виробництво, закупівля, схов та реалізаціяфото-кіно-відео матеріалів та устаткування, виготовлення, показ та реалізаціяфото-кіно-відео продукції.
1.8.30. Діяльність, пов’язала знаданням туристичних послуг.
1.8.31. Побутове обслуговування населення, організаціякультурного відпочинку, організація та проведення мистецьких, спортивних,видовищних та концертних заходів.
1.8.32. Проектування, виготовлення, продаж,монтування, налагодження, обслуговування та ремонт поточних ліній та окремогоустаткування для переробки сільської господарської продукції, виготовлення :іпродуктів сільського господарства напівфабрикатів та готової харчовоїпродукції.
1.8.33. Виробниче та житлово-громадянське капітальнебудівництво, ремонт будинків, споруд не житлового призначення та усіх видівжитлового фонду.
1.8.34. Проведення науково-дослідних, проектних,конструкторських, технологічних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальнихсантехнічних та електромонтажних робот.
1.8.35. Виробництво строй матеріалів (в тому числіцегли та шлакоблоків), заготівля деревини, будівельного каменя, глини, щебеня,піску.
1.8.36. Виготовлення столярних виробів, виробництво здеревини меблів, предметів виробничо-технічного призначення, товарів народногоспоживання, тари, їх ремонт та реставрація.
1.8.37. Виготовлення і реалізація хімічних речовин;збирання, заготівля, переробка, купівля і продаж брухту та відходів кольоровихта чорних металів.
1.8.38. Виробництво штучних, синтетичних та іншихматеріалів (в тому числі полімерів) виготовлення з таких матеріалів тареалізація предметів виробничо-технічного призначення, товарів народногоспоживання.
1.8.39. Виконання художньо-оформлювальннх робіт,розробка дизайну приміщень, промислових виробів та товарів народногоспоживання.
1.8.40. Надання маркетингових, дилерських,брокерських, консультаційних, рекламнихпослуг.
1.8.41. Охорона об’єктів, розробка, впровадженим,виготовлення і обслуговування систем охоронної сигналізації.
1.8.42. Обмін, продаж, покупка нерухомості,посередницькі операції з нерухомістю.
1.8.43. Транспортування, переробка та реалізаціянафтопродуктів та інших паливно-мастильних матеріалів, будівництво,обслуговування та експлуатація паливно-заправочних станцій.
1.8.44. Зовнішньоекономічна діяльність (втому числіекспортно-імпортні операції, участь у спільних підприємствах, міжнароднийтуризм, падання нерезидентам послуг, виконання для них робот та виготовленняпродукції, які входять до предметів діяльності Підприємства).
1.8.45. Будь-які інші види діяльності,які не заборонені чинним законодавством України.
Ліцензійовані види діяльності Підприємство здійснює, післяодержання відповідних ліцензій. 1.9. Порядок внесення змін та доповнень доустановчих документів Товариства визначається
Законом України «Про господарськітовариства» та Постановою Кабінету міністрів
України від 25.05.98 року № 740.
(До характеристики дані додатки на стор.30-31)
ІІ.4.Вимірювання економічної ефективності ресурсів і витрат.
Конкретні види ефективності можутьвідокремлюватись не лише за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів)діяльності підприємства, про що уже мовилось вище, але й залежно від того, якіресурси (застосовувані чи споживані) беруть для розрахунків. Застосованіресурси – це сукупність живої і уречевленої праці, а споживані ресурси являютьсобою поточні витрати на виробництво продукції. В зв’язку з цим у практицігосподарювання варто виділяти також ефективність застосовуваних ресурсів іефективності споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальноїефективності виробництва, тобто мова йде про так звані ресурсний і витратнийпідходи до визначення її рівня з застосуванням відповідних типів показників.
Узагальнюючий показникефективності застосовуваних ресурсів підприємстваможна визначити, користуючись формулою
/>
де Езр – ефективність застосовуваних ресурсів;
Р — госпрозрахункова чиста продукція за зіставленими цінами (обсягреалізованої у розрахунковому році продукції за вирахуваннями матеріальнихвитрат, плати за ресурси, проценту за кредит);
П — чисельність працюючих на підприємстві;
Фос — середньорічний обсяг виробничих основних фондів завідновною вартістю;
Фоб — вартість оборотніх фондів підприємств;
Кпвп — коефіцієнт повних витрат праці (визначаєтьсявідношенням чисельності працюючих у сфері матеріального виробництва до обсягуутвореного національного доходу; використовується для перерахунку уречевленої увиробничих фондах праці у середньорічну кількість робітників).
Узагальнюючим показникомефективності споживчих ресурсів може слугуватипоказник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточнихвитрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів). Як відомо, дособівартості продукції спо-живані ресурси включаються у формі оплати праці(персоналу), амортизаційних відрахувань (основні фонди) і вартості матеріальнихресурсів (оборотні фонди).
До найважливіших узагальнюючихпоказників ефективності виробництва відноситься частка приросту обсягувироблюваної продукції за рахунок інтенсивних чинників (інтенсифікаціявиробництва). Це зумовлюється тим, що в сучасних умовах господарюванняекономічно і соціально вигіднішим є не екстенсивний (шляхом збільшення обсягузастосованих ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок кращого використаннянаявних ресурсів) розвиток виробництва.
Частку прироста продукції зарахунок інтенсифікації виробництва можна визначитиза формулою
/>
де Уінт — частка приросту обсягу продукції, що зумовленаінтенсифікацією виробництва;
/> — прирістзастосовуваних ресурсів за певний період, %;
/> — прирістобсягу виробництва продукції за певний період, %;
Умовний приклад визначення часткиприросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва наведено утаблиці 2.
Таблиця 2.
Визначення частки приросту обсягупродукції за рахунок інтенсифікації виробництва.Показники Періоди базисний розрахунковий 1. Обсяг виробництва продукції, тис. одиниць. 42000 60000
2. Приріст обсягу продукції, %. /> – 42,85 3. Чисельність працюючих у сфері матеріального ви-робництва, тис. Чол.. 13000 – 4. Утворений національний доход, тис. од. 15000 – 5. Коефіцієнт повних витрат праці (13000:15000) 0,8 – 6. Чисельність працюючих на підприємстві, чол. 4000 4800 7. Основні фонди за відновною вартістю, тис. од. 28000 34000 8. Оборотні фонди (запаси товарно-матеріальних цін-ностей), тис. одиниць. 8000 9000 9. Сума основних і оборотніх фондів, тис. одиниць. 32000 41000 10. Ресурси уречевленої праці у перерахуванні на се-редньорічну кількість працівників, тис. чол. (32000*0,12; 41000*0,12) 3840 4920
11. Сума застосовуваних ресурсів, тис. чол.
(4000 + 3840; 4800+4920) 7840 9720
12. Приріст застосовуваних ресурсів у розрахунково-му періоді, %. /> – 23,9 13. Частка приросту обсягу у продукції за рахунок інтенсифікації виробництва, %. [100(1-23,9/42,85)] – 53,4
У процесі вимірювання ефективностівиробництва не слід ігнорувати визначення народногосподарського ефектувикористання продукції як практично важливого узагальнюючого показника,оскільки при оцінці усіх видів діяльності підприємства обов’язково требаврахувати ступінь задоволення різноманітних потреб споживачів його виробів.Народно-господарській ефект використання продукції того чи іншого підприємствау сфері її споживання обчислюється у вигляді приросту чистого прибутку(доходу), тобто загального ефекту (збільшення прибутку в наслідок зростанняобсягу виробництва і продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат іінвестиційних ресурсів тощо) за вирахуванням вартості придбання продукціївиробничо-технічного призначення.
Сферою визначення і постійногоконтролю повинен бути охоплений також показник загальної рентабельностівиробництва, що визначається шляхом розрахунку відношення одержаногоприбутку до обсягу застосовуваних виробничих фондів.
Щодо решти системи показників,диференційованої за видами ресурсів і окресленої вище (табл. 1), то вонивикористовуються у відповідності з наперед визначеними метою вимірбванняефективності і напрямками застосування його результатів. Існує бодай двізагальні і постійно діючі мети: 1) виявлення, оцінка і узагальнення відносноїефективності виробничих підрозділів і діяльності функціональних ланок знаступним вишукуванням пріоритетних напрямків мотивізації та реальнихмеханізмів впливу на її позитивну динаміку в майбутньому; 2) порівняння ступеняефективності, досягнутого даним підприємством і його конкурентами на ринку, щобне допустити зниження престижу і конкурентноспроможності у сфері бізнесу.
ІІ. 5. Оцінка соціальноїефективності.
Перш за все необхідно зазначити, щонеухильне зростання соціальної ефективності є кінцево метою сукупноївиробничо-господарської і комерційної діяльності підприємств. З огляду на цеекономічна ефективність відносно соціальної слід вважати проміжною. Саме рівеньекономічної результативності функціонування підприємств слугує матеріальною іфінансовою базою розв’язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієїможливої обставини треба оцінювати соціальну ефективність. Проте об’єктивнаоцінка соціальної ефективності зараз наражується на істотні труднощі, пов’язаніз відсутністю науковообгрунтованої і загально визнаної методики визначення їїрівня. Вочевидь, таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузейнауки до роз’язання цієї вкрай актуальної проблеми, але йнадзвичайною складністю самих соціальних процесів. Тому за цих умов можнастаратися на дещо інтуїтивне і імперичне уявлення про принципові підходи дооцінки соціаль-ної ефективності.
По-перше, треба виходити з того, що соціальна ефективність повинна визначатисьна двох рівнях: локальному (на тому чи іншому підприємстві її що до ступенязадоволення певної сукупності соціальних потреб своїх робітників) тамуніципальному і загальнодержавному (ступінь соціального захисту людей і рівнязабезпечення соціальних потреб різних верств населення з боку місцевих органівта держави в цілому).
По-друге, дуже важливим є визначення абсолютних масштабів і відносного рівнязадоволення різноманітних соціальних потреб працівників того чи іншогопідприємства за рахунок власних матеріальних і фінансових коштів, нагромадженихним внаслідок виробничо-господарської і комерційної діяльності, застосуваннянових форм господарювання. До соціальних потреб робітників, які можуть бутизадоволені підприємством у певній мірі (залежно від наявних можливостей),зокрема відносяться: збільшення розміру оплати праці понад встановленийдержавою мінімальний рівень заробітної плати; оплата значної частини вартостіабо надання безкоштовних путівок до лікувально-оздоровчих закладів; дотаціїзакладам громадського харчування підприємств; надання безпо-воротної позички напридбання кооперативного житла і зведення дачних будинків; будівництво іутримання власного житлового фонду, баз відпочинку, будинків культури,поліклінік, дитячих дошкільних закладів, спортивних споруд; забезпеченнянормальних (не шкідливих до здоров’я) умов праці і належної охоронинавколишнього природного середовища направлення на навчання до середніхспеціальних і вищих навчальних закладів молодих працівників з виплатоюстипендій, підготовка необхідних для ринково-комерційних структер підприємстваспеціалістів у спеціальних навчальних центрах (інститутах менеджменту, школахбізнесу і підприємництва), стажування керівників і спеціалістів у зарубіжнихфірмах; створення підсобних сільськогосподарських підприємств тощо.
По-третє, при загальній оцінці соціальної ефективності треба врахувати такожряд соціально важливих заходів, постійно здійснюваних за рахунок муніципальних(місцевих) і загальнодержавного бюджетів, що формуються, як відомо, підбезпосереднім впливом існуючої системи оподаткування виробничих та іншихприбуткових підприємств, а також їх спонсорської і благодійницької діяльності.Основними з таких заходів є: встановлення і регулювання мінімальної заробітноїплати по всім категоріям працюючих на підприємствах і організаціях різних видівта сфер народного господарства; встановлення і виплата пенсій, стипендії,фінансової допомого многодітним сім’ям; індексація заробітної плати і пенсій увідповідності з динамікою роздрібних цін на товари споживання; регулюванняпродажних цін на певні види товари для населення і вартості комунальних послуг;бюджетне фінансування організацій і підприємств невиробничої сфери; реалізаціязагальнодержавних соціальних програм тощо.
По-четверте, конкретне визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплюватикількісне вимірювання і оцінки ефекту та витрат по усій сукупності заходів,зміст і характер яких дозволяє це зробити, а також якісну характеристику івиявлення впливу на ефективність таких груп заходів, по яких кількісневимірювання прямого ефекту є неможливим. Кількісне вимірювання соціальноїефективності окремих груп здійснюваних заходів зводиться до обчисленнянепрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним йогопорівнянням. При чому єдиною методикою розрахунку такого ефекту не існує. Томув кож-ному окремому випадку слід застосовувати специфічний спосіб йоговизначення, який став уже відомим з оприлюднених наукових розробок або щеневідомий, але рекомендується консультантами попередницько-впроваджувальноїорганізації чи спеціалістами у цій галузі відповідної управлінської структурипідприємства (міністерства, комітета, чи іншого державного органа влади).Якісна характеристика ефективності певних груп соціальних заходів повиннапередбачати більш-менш детальний опис її реального (можливого) впливу нарезультативність виробництва і життєдіяльність населення (його окремих верств).За інших різних умов результати кількісного вимірювання соціальної ефективностітреба доповнювати якісними характеристиками заходів, що впливають на неї, і націй підставі формулювати загальні висновки щодо її рівня і динаміки.
ІІІ. Класифікація чинниківзростання ефективності виробництва.
ІІІ. 1. Класифікаціясуттєвих характеристик.
Рівень економічної і соціальноїефективності виробництва залежить від чисельних чинників, що її визначають. Узв’язку з цим для практичного розв’язання завдань управління ефективністюважливого значення набуває класифікація чинників її зростання. Усі чинникидоцільно класифікувати за обмеженою кількістю групувальних ознак, що сприяєвизначення головних напрямків і шляхів підвищення ефективності виробництва(продуктивності діяльності підприємства).
Класифікація великої різноманітностічинників зростання ефективності (продуктивності) може здійснюватись за трьомаознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення); 2) напрямкамирозвитку і удосконалення виробництва; 3) місцем реалізації у системі управліннявиробництвом (рис. 4).
Групування чинників за першою ознакоюуможливлює досить чітке визначення джерел підвищення ефективності:зростанням продуктивності праці (економія витрат жівої праці), зниженняфондомісткості (ка-піталомісткості) і матеріаломісткості продукції, поліпшеннявикористання природних ресурсів. Активне використання перелічених джерелпідвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів,які за своїм змістом характеризують основні напрямки розвитку іудосконалення виробництва (друга ознака групування чинників).Визначальними напрямками є перш за все прискорення темпів науково-технічного іорганізаційного прогресу (створення нових і удосконалення існуючих технологій,конструкційних матеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація іавтоматизація виробничих процесів; запровадження прогресивних методів і форморганізації виробництва і праці; побутова і регулювання ринкового механізмугосподарювання).
Практично більш важливою слід вважитикласифікацію чинників ефективності за місцем реалізації у системіуправління виробництвом (третя ознака групування чинників), особливовиокремлення з них двох категорій чинників – внутрішніх (внутрівиробничих) ізовнішніх (народногосподарських), а також поділ сукупності внутрішніх чинниківна так звані “тверді чинники” і “м’які чинники” (Класифікація внутрішніхчинників на “тверді” і “м’які” природно є досить умовною і незвичною, алешироко відомою і використовуваною на підприємствах зарубіжних країн. Назви“тверді” і “м’які” чинники запозичені з англійської комп’ютерної технології відповідно до якої сам комп’ютерназивається “твердим товаром”, а програмне забезпечення – “м’яким товаром”. При цьому “твердими чинниками” позначають таки з них, щоможна виміряти і мають фізичні параметри, а “м’якими” – ті, які не можнавідчути фізично, проте мають не аби яке значення для економічного управліннявиробництвом (наприклад, інформація, знання і кваліфікація кадрів, методи ісистеми організації різних процесів тощо).
ІІІ. 2. Напрямки дії івикористання.
Можливі напрямки реалізації внутрішніхі зовнішніх чинників підвищення ефективності виробництва (діяльностіпідприємства) не однакові за ступенем дії (впливу), використання і контролю.Тому для практики господарювання, керівників і відповідних спеціалістів(менеджерів) підприємств важливим є детальне знання масштабів дії, формконтролю і використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішних чинників нарізних рівнях управління виробництвом. Підприємство може і повинно постійноконтролювати процес використання внутрішніх чинників шляхом розробки іпослідовного здійснення власної програми підвищення ефективності виробництва, атакож врахувати вплив на неї зовнішних чинників – економічної соціальноїполітики держави, діяльності наці-ональних інституційних організацій розвиткуінфраструктури і структурних змін у суспільстві.
Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми ав-томатизації іінформаційні технології справляють чи не найбільш істотний вплив на рівень ідинаміку ефективності виробництва. За принципом ланцюгової реакції вонивикликають суттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічногоустаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці ікваліфікації кадрів тощо.
Устаткування. Цьому чинникові належить одне з провідних місць у програмі підвищенняефективності виробництва. Зростанню продуктивності діючого устаткуваннясприяють належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальнісроки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускнійспроможності технологічно зв’язаних його груп (одиниць), чітке плануваннязавантаження у часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрішньозміннихвитрат робочого часу тощо.
Таблиця 3. Інтегрована модель чинниківефективності виробництва (продуктивності діяльності підприємства яквиробничо-економічної системи).
Класифікаційні ознаки чинників ефективності виробництва Види витрат і ресурсів (джерела підвищення ефективності) Основні напрямки розвитку і удосконалення виробництва Місце реалізації чинників у системі управління виробництвом
Продуктивність праці
Фондомісткість продукції
Матеріаломісткість продукції
Природні ресурси
НТП
Структура виробництва
Організаційні системи управління
Форми і методи органі-зації виробництва
Якість продукції
Планування і мотивація виробництва внутрішні зовнішні
“Тверді
Технологія
Устаткування
Матеріали і енергія
Вироби
“М’які”
Працівники
Організація і системи
Методи роботи
Стиль управління
Державна економічна і соціальна політика
Інституційні механізми
Інфраструктура Структурні зміни
/>/>/>Чинники зростання ефективності виробництва
Матеріали і енергія. Проблема економії ї зменшення споживання сировини, матеріалів,енергії повинна бути під постійним контролем відповідних спеціалістівпідприємств з матеріаломістким і енергомістким виробництвом. Нагальне завданняресурсозбереження на таких підприємствах може позитивно розв’язуватись шляхомзапровадження маловідходної та безвідходної технології, збільшення виходукорисної продукції чи енергії з одиниці використовуваного матеріалу,використання дешевих і низькосортних видів сировини, підвищення якостіматеріалів за допомогою первинної обробки, заміна імпортних сировини іматеріалів матеріальними ресурсами вітчизняного виробництва, раціоналізаціяуправління виробничими запасами і розвитку ефективних джерел постачання.
Вироби. Самі продукти (вироби), їх якість та дизайн також є важли-вимичинниками ефективності. Остання, тобо дизайн, повинна корелювати з так званоюкорисною вартістю, тобто тією сумою, яку покупець готовий заплатити за вирібвідповідної якості. Передові підприємства постійно контролюють втілення своєїтехнічної переваги у конкретних виробах, що користуються великим попитом наринку. Проте для досягнення високої продуктивності підприємства простокорисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством для продажу вироби повинніпоявитись на ринку у потрібному місці, у потрібний час і за розсудливою ціною.У зв’язку з цим підприємство мусить слідкувати за тим, щоб не виникало бодайнайменших організаційних і економічних бар’єрів між виробництвом і окремимистадіями маркетингу.
Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективностівиробництва (діяльності підприємства) є працівники – керівники, підприємці,спеціалісти, робітники. Продуктивність їх праці багато в чому визначаєтьсяметодами, технікою, особистим умінням, знаннями, відношенням до праці таздібністю виконувати ту або іншу роботу. Ділові якості працівників найбільшповно можуть проявлятися в умовах функціонування на підприємстві потужного ігнучкого мотиваційного механізму. Продуктивність праці буде зростати тоді, коликерівництво підприємства матеріально і морально заохочує до використаннятворчих здібностей усіх категорій працівників, проявляє інтерес до їх особистихпроблем життєдіяльності, сприяє створенню і підтриманню благоприємного соціальногомікроклімату, у межах своїх повноважень і можливостей підприємства здійснюєсоціальний захист людей, гарантує їх зайнятість тощо.
Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональність у делегуваннівідповідальності і нормах керованості відносяться до принципів доброїорганізації справ на підприємстві, що забезпечують не-обхідну спеціалізацію ікоординацію виробничих і управлінських процесів і, отже, вищий рівеньефективності (продуктивності) діяльності. Однією з причин недостатньої продуктивностіпідприємства як складної виробничо-економічної системи є занадто жорстка їїорганізаційна структура, надмірне відокремлення підрозділів за професійнимигрупами або функціями. Тому система повинна бути динамічною і гнучкою,періодично реорганізованою у відповідності з новими завданнями, що постаютьперед підприємством при зміні ситуації.
Методи роботи. Більш досконалі методи роботи в умовах переважання трудомісткихпроцесів стають достатньо перспективними для зростання продуктивності. Науковаорганізація роботи у всіх підрозділах підприємства мусить зробити ручну працюбільш продуктивною за рахунок удосконалення способів виконання трудовихоперацій, застосовуваних механізмів та інструментів, організації робочих місць.Для удосконалення методів праці на підприємстві дуже важливим є постійнийаналіз трудових операцій і використання робочого часу, систематична атестаціяробочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших спорідненихпідприємствах позитивного досвіду, організація навчання різних категорійпрацівників прогресивним прийомам праці, усунення непотрібної (зайвої) роботи івиконання корисної з меншими витратами сили, часу і коштів.
Стиль управління. Значний (за деякими оцінками – переважний) внесок у зростанняефективності (продуктивності) виробництва може забезпечувати сучасна добреорганізована система управління, під контролем якої знаходяться ресурси ірезультати діяльності підприємства. Складовою частиною такої системи є стильуправління – типовий “м’я-кий” чинник підвищення ефективності діяльностіпідприємства. Кожен керівник, підприємець чи менеджер підприємства муситьзнати, що абсолютно досконалого стилю управління для усіх випадків не існує.Загальна ефективність діяльності підприємства залежить від того, коли, де, як іпо відношенню до кого застосовується відповідний стиль управління. Відомо, щостиль управління, в якому поєднані професійна компетентність, діловитість івисока етика взаємовідносин між людьми, впливає практично на усі види інапрямки діяльності підприємства. Від нього залежить, в якій мірі враховуютьсязовнішні чинники зростання ефективності виробництва на тому чи іншомупідприємстві.
Максимально можливого впливувнутрішніх (“твердих” і “м’яких”) чинників на рівень ефективності виробництваможна досягти лише при забезпеченні необхідної комплексності їх використання,узгодженості взаємодії у часі і просторі. Наприклад, можна використовуватинайновіші технології і устаткування, але продовжувати застосовувати застаріліформи організації праці або мати на підприємстві недостатньо підготов-ленікадри. Зрозуміло, що у такому випадку позитивних зрушеннь у ефективностівиробництва не станеться.
На рівень продуктивності кожногоокремого підприємства безпосередній чи непрямий вплив справляють зовнішнічинники ефективності виробництва. Проте самі підприємства не можуть активно їхконтролювати. Ось чому ці чинники слід знати і вивчати, зрозуміти їх дію(вплив) і приймати до уваги при розробці (плануванні) і здійсненні програмпідвищенні ефективності виробництва на підприємствах. У зв’язку з цим стаєочевидною необхідність суттєвої характеристики і окреслення напрямків діїокремих зовнішніх чинників ефективності (продуктивності).
Державна політика. Здійснювана державою (урядом) економічна і соціальна політика істотновпливає на ефективність суспільного виробництва через: практичну діяльністьурядових установ і державних структур; різноманітні види законодавства;фінансові заходи і стимули (податки, тарифи, фінансова підтримка великихнауково-технічних і виробничих проектів, фінансування соціальних програм,регулювання процентних ставок для кредитів); установлювані та контрольованіекономічні правила і нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль зацінами, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності тощо); створення ринкової,виробничої і соціальної інфраструктури; макроекономічні структурні зміни;програми роздержавлення власності і приватизацію державних підприємств;комерціалізацію організаційних структур неви-робничої сфери тощо. Розвитокекономіки України, економічні відноси-ни між окремими підприємствами іорганізаціями, між підприємствами і державою здійснюються зараз рядомвизначальних у цій галузі законів (зокрема про підприємництво в Україні, провласність, про підприємництво, про оподаткування підприємств, про оплату праціта інші), основні положення яких керівникам і спеціалістам підприємств требадобре знати і спиратися на них у своїй практичній діяльності.
Інституційні механізми. Оскільки ефективність виробництва, як уже зазначалося, залежить відбагатьох чинників – внутрішніх і зовнішних (по відношенню до підприємства), непересічним завданням держави є створення не лише на національному рівні, нелише відповідних економчних, соціальних, політичних і законодавчих, але йорганізаційних умов підвищення продуктивності виробничо-економічних систем.Такі умови зокрема забезпечуються шляхом заснування і постійного функціонуванняна національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституційнихмеханізмів – організації (дослідно-впроваджувальних і навчальних центрів,інститутів, асоціацій), діяльність яких зорієнтована на: визначення ірозв’язання основних проблем підвищення ефек-тивності (продуктивності) різнихвиробничо-економічних систем і економіки в цілому; практично реалізаціюстратегії і тактики розвитку народного господарства, здійснюваних навідповідних рівнях управління; підготовки (перепідготовки, підвищеннякваліфікації менеджерів і інших кадрів) для ринкової економіки. Зараз у світінараховується біля 150 національних і регіональних центрів, інститутів іасоціацій по продуктивності і управлінню. Зокрема у світовому товариствівідомими і визнаними є Японський центр продуктивності, Центр продуктивностіФРН, Канадський центр ринку праці і продуктивності, Американський інституторганізації праці і виробництва. В Україні аналогічні функціїї виконує Інститутстратегічних досліджень, Інститут економіки промисловості, Міжнародний інститутменеджменту, Державна академія управління, Кіївський державний економічнийуніверсітет.
Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності (продуктивності)виробництва на підприємствах є достатній рівень розвитку і активна діяльністьрізноманітних інституцій ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури. Всучасних умовах усі підприємства у процесі своєї іноваційної, виробничої ікомерційної діяльності не можуть обходитись без відповідних послуг іноваційнихфондів, товарно-сировинних бірж, бірж праці, фондових бірж, комерційних банківта інших інститутів ринкової інфраструктури. Неабиякий безпосередній вплив нарезультативність діяльності підприємств, рівень ефективності їх виробництва вцілому справляє належний розвиток і високоякісне функціонування виробничоїінфраструктури – комунікацій, транспорту, оптової і роздрібної торгівлі,спеціалізованих інформаційних систем тощо. Зрештою чи не найбільш вирішальнезначення для забезпечення динамічного і ефективного розвитку як суспільноговиробництва в цілому так і різноманітних його ланок, включаючи головну з них –підприємства, потужна і розгалужена мережа організаційних структур і системапостійно здійснюваних ними заходів, що у своїй сукупності складають соціальнуінфраструктуру. У зв’язку з цим державі і відповідним її владним тауправлінським установам належить приділяти особливу увагу розвитку і підвищеннюефективності різноманітних закладів освіти, науки, культури, системжитлово-комунального господарства і побутового обслуго-вування населення, йогонадійного соціального захисту.
Структурні зміни. На показники ефективності (продуктивності) на різних рівнях господарюваннянерідко впливають структурні зміни у суспільстві належно від якості управліннядіяльністю окремих підприємств. При чому така взаємодія у довгостроковійперспективі завжди має двостороній характер, тобто структурні змінивідбиваються на рівні загальної ефективності, а позитивні зрушенняпродуктивності можуть сприяти модефікації самої структури суспільноговиробництва. Подібні зміни є не лише результатом, але й причиною економічного ісоціального розвитку суспільства. Розуміння цих змін дозволяє уникатинепотрібних похибок у прийнятті урядових рішень, більш реалістично іцілеспрямовано планувати діяльність підприємства, розвивати ринкову і соціальнуінфраструктуру. Найбільш важливим окрім політичних, вважаються структурні зміниекономічного і соціального характеру. Найістотніші економічні змінивідбуваються у таких сферах: 1) моделях зайнятості населення – зрушеннязайнятостя від сільського господарства до обробної промисловості, а також відостанньої до невиробничих галузей (особливо сфери послуг); 2) складі основнихфондів (основного капіталу) – визначаються розмірами фонду нагромадження таінвестицій за ознаками інтенсивності оновлення, строку використання, ступенювтілення технологічних новин, рівнем капіталомісткості; 3) технологіях, науковихдослідженнях і розробках – співвідношення імпорту технологій з залученняміноземного капіталу і вітчизняних технологічних розробок, зрушеннянетрадиційних до тихнологій і розробок, що супроводжуються революційнимипроривами у цих галузях; 4) масштабах (концентрації) виробництва – помітнезбільшення частки дрібних (малих) і середніх підприємств, що можуть стати істають конкурентоспроможними за умови їх необхідної спеціалізації та наявностівеликих і розрахованих на тривалий період партій замовлень на виготовлювануними продукцію. Структурні зміни соціального характеру торкаються головнимчином персоналу (робочої сили) і трудового потенціалу; вони характеризуютьсяістотними зрушеннями у їх складі за ознаками – статі, освідченості,кваліфікації, національних особливостей характеру тощо.
Висновок.
Одже, вимірюванняеффективності виробництва передбачає встановлення критерію економічноїефективності, який повинен бути єдиним для усех ланок економіки — відпідприємства до народного господарства в цілому. Таким чином загальнимкритерієм економічної ефективності виробництва є ріст продуктивності суспільноїпраці.
В наш час економічнаефективність виробництва оцінюється на основі данного критерию, що виражаєтьсяв максимізації роста національного доходу (чистой продукції) на одиницю праці.На рівні підприємства формою єдиного критерія ефективності його діяльності можеслугувати максимізація прибутку. Ефективність виробництва находить конкретнийкількісний вираз в взаємопов’язаній системі показників, характеризуючихефективність використання основних елементів виробничого процесу. Системапоказників економічної ефективності виробництва повина відповідати наступнимпринципам:
забезпечувати взаємозв’язок критерія і системи конкретних показниківефективності виробництва; опреділяти рівень ефективності використання всіхвидів, застосовуваних в виробництві ресурсів; забезпечувати вимірюванняефективності виробництва на різних рівнях управління; стимулювати мобілізаціювнутрішньовиробничих резервів підвищення ефективности виробництва.
Слід зазначити, що рівень економічноїефективності в промисловості залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів.Для кожної галузі промисловості в наслідок її техніко-економічних особливостейхарактерні специфічні фактори ефективності.
На закінчення варто зазначити, щообов’язковість у використанні (урахуванні) зовнішних чинників не є такоюжорсткою, як по відношенню до внутрішних чинників ефективності виробництва.Певне ігнорування підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростанняефективності.
Додаток№ 1
Основні первинні показники господарської діяльностіпідприємства
«Юнайтед 2000» за звітний рік (дані умовні,гривень)• Назва показника За планом Фактично • Чисельність персоналу, чол. 190 165 • Засоби праці (основні фонди) 1 876 700 1 880 000 • Предмета праці (оборотні фонди або матеріальні витрати) 2 120 200 2 068 080 • Фонд заробітної плати 671 500 642 900 • Реальні (виробничі) інвестиції 141 000 140 990 • Продукти праці (товарна продукція або обсяг продажу) 4 111 070 4 157 600 • Собівартість товарної продукції 2 362 070 2 382 405 • Валовий прибуток 786 000 810 600 • Чистий прибуток 442 850 428 840 • Обсяг попиту ринку на продукцію підприємства 12511580 12511580
Додаток № 2
Баланс підприємства «Юнайтед2000» за станом на початок наступного за звітним періоду (дані умовні,гривень)Актив Код рядка На початок звітного року На початок наступного року 1 2 3 4 1. Основні засоби та Інші позаоборотні активи • Основні засоби (залишкова вартість) 010 1 581 600 1 567 800 • Нематеріальні активи (залишкова вартість) 020 94200 129600 • Інші позаоборотні активи 060 — — Усього 070 1 675 800 1 697 400 1 2 3 4
II. Запаси і виграти
• Виробничі запаси
• Незавершене виробництво
• Витрати майбутніх періодів
• Готова продукція
080
110
120
130
213300
22200
26100
40500
227400
27000
24000
42900
Усього 150 304200 324000
III. Грошові кошти, розрахунки та інші активи
• Товари відвантажені
• Розрахунки з дебіторами
• Грошові кошти
• Інші оборотні активи
160— 165 170— 240
260— 290 310
218400
143700
83100
10500
149100
191100
119400
11000
Усього 320 468000 492600
Баланс (сума рядків 070, 150 і 320) 350 2 448 000 2514000
Пасив Код рядка На початок звітного року На початок наступного року
1. Джерела власних та прирівняних до них коштів
• Статутний фонд (капітал)
• Резервний фонд
• Фінансування капітальних вкладень
• Амортизаційний фонд на повне відновлення
• Прибуток звітного року
400
410
420
440
482
1 540 600 208400
¾
10200
X
1 560 500
79800
¾
16000
102900
Усього 490 1 759 200 1 759 200
11. Довгострокові пасиви
• Довгострокові кредити банків 500 501300 508200
Усього 530 501300 508200
111. Розрахунки та Інші пасиви
• Короткострокові кредити банків
• Розрахунки з кредиторами
• Інші короткострокові пасиви
600
630— 720 740
28500
159000
¾
42300
204300
¾
Усього 750 187500 246600
Баланс (сума рядків 490, 530 і 750) 760 2 448 000 2 514 000
Список використаної літератури.
1. Закони України (том I) / за ред. Опришко В. Ф. (голова), Горьовий Л. Є.,Мацюк А. Р., Осауленко А. І. та інші, – К., 1996-236с.
2. Економіка підприємства(Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,-Київ:”Видавництво «Хвиля-Прес»”,-1995-478с.
3. Основы предпринимательскогодела /Под ред. проф. Ю. М. Осипова, Е. Е. Смирновой,-Москва: БЕК,-1996-398с.
4. Економіка підприємств:Посібник / за ред. П.С. Харіва. ¾ Тернопіль.Економічна думка. 2000, ¾ 500с.
5. Клейнер Г.Б., ТамбовцевВ.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски,стратегии, безопасность,-Москва:”Экономика”,-1997
6. Гальчинський А. Основиекономічних знань. К.: Вища школа.1999 ¾544c
7. Основи економічної теорії. У 2-хкн. К.: Либідь1998 ¾ 544c
8. Основи економічної теорії. Посібник.(за ред.МочерногоС.) К.: Академія 1998 ¾ 464c
9. Самуэльсон П. Экономика. В 2-хт. (пер) М.: Алгон, 1997-749с.
10. Ястремський О. Основи мікроекономіки. Підр.для вузів. К.: Знання, 1998-714c.