Інтелектуальна власність в глобальній торговій системі

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНАЄРЕМЕНКО АНДРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ УДК 339.166.5 ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В ГЛОБАЛЬНІЙ ТОРГОВІЙ СИСТЕМІ Спеціальність 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Київ – 2006 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, м. КиївНауковий керівник: доктор економічних наук, доцентЦиганкова Тетяна Михайлівна Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, завідувач кафедри міжнародної торгівліОфіційні опоненти: доктор економічних наук, професор^ Новицький Валерій Євгенович Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, заступник директора з наукових питань, завідувач відділом зовнішньоекономічних дослідженькандидат економічних наук, доцент^ Гладій Ірина Йосипівна Тернопільський державний економічний університет, докторант кафедри міжнародної економіки,фінансово-кредитних відносин та маркетингуПровідна установа: Донецький національний університет, кафедра міжнародної економіки, Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк Захист відбудеться 27 березня 2006 року о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.Автореферат розісланий 27 лютого 2006 рокуВчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, доцент Л.Л. Антонюк^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИАктуальність теми. Розвиток сучасної світової економічної системи відбувається в напрямі глобалізації, основним проявом якої є інтернаціоналізація торговельно-економічної діяльності в умовах різкого зростання рівня її інтелектуалізації. Як наслідок цих об’єктивних процесів є зміна пріоритетів у забезпеченні конкурентоспроможності національних економік, а саме орієнтація на інтенсифікацію інноваційного розвитку. Відтепер експортна продукція – як традиційна (продукти харчування, мінеральні добрива, хімікати, транспортні засоби), так і відносно нова (обчислювальна техніка, програмне забезпечення, електроніка) – містить в собі все більше складових, які підпадають під дію прав інтелектуальної власності. Разом з тим динамізація світового ринку об’єктів інтелектуальної власності супроводжується зростанням виробництва підроблених товарів та піратської продукції для продажу не тільки на внутрішніх, а й на зовнішніх ринках. Отже, необхідною передумовою розвитку міжнародної торгівлі на засадах недискримінації є адекватне дотримання прав інтелектуальної власності, перетворення яких на обов’язкову сферу регулювання багатосторонньої торгової системи СОТ потребує дослідження сучасних процесів інтернаціоналізації інтелектуальної власності та адаптації механізмів її регулювання до сучасних реалій торговельно-економічних відносин, у першу чергу на національному рівні. Серед наукових праць, в яких досліджуються теоретичні основи інтелектуальної власності, її розвиток в умовах інтернаціоналізації, сучасний стан та перспективи міжнародної співпраці в цій сфері, необхідно назвати дослідження таких зарубіжних вчених як Г. Беккер, Г. Боуен, Е. Брукінг,Л. Едвінсон, В. Зінов, К. Ідріс, В. Іноземцев, В. Калятін, С. Клімов, Ж. Коен,Б. Леонтьєв, П. Лернер, У. Мартін, А. Мінков, П. Меггс, М. Мелоун, В. Мухопад,О. Новосельцев, А. Полторак, Б. Порат, О. Сергєєв, Т. Стюарт, М. Требілкок,В. Ушаков, Р. Хоус. Вагомий внесок у розвиток концепції інтелектуальної власності в умовах інтернаціоналізації, висвітлення її ролі в інтенсифікації інноваційних процесів зробили вітчизняні вчені Г. Андрощук, О. Білорус,О. Бутнік-Сіверський, Б. Губський, С. Довгий, В. Дроб’язко, Р. Дроб’язко,В. Жаров, Ю. Капіца, П. Крайнєв, О. Мельник, О.А. Підопригора,О.О. Підопригора, О. Святоцький, В. Сіденко, П. Цибульов, В. Чеботарьов, Р. Шишка. Разом з тим окремі аспекти трансформації концепції інтелектуальної власності в умовах глобальної торгової системи залишаються недостатньо розкритими й обґрунтованими. Потребують подальшого вивчення та систематизації напрями впливу глобального економічного середовища на розвиток системи регулювання прав інтелектуальної власності. Недостатньо дослідженими залишаються механізми підвищення ефективності національних систем регулювання прав інтелектуальної власності в умовах глобальної імплементації та апробації багатосторонньої Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС). Таким чином, системне дослідження процесів інтернаціоналізації інтелектуальної власності за умов глобальних змін світової економіки є актуальним як в теоретичному, так і в практичному аспектах, що і обумовило вибір теми дослідження, його мету та завдання.^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U002948) факультету міжнародної економіки і менеджменту Київського національного економічного університету. Особисто автором підготовлено матеріал до розділу «Дослідження мікро- та макроструктурного розвитку в глобальному середовищі».^ Мета та задачі дослідження. Метою дисертації є комплексний аналіз процесів інтернаціоналізації інтелектуальної власності та інструментів її регулювання як специфічного об’єкта глобальної торгової системи СОТ; обґрунтування напрямів удосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності. Виходячи з мети дослідження в роботі поставлено такі завдання: – дослідити передумови та прояви інтернаціоналізації інтелектуальної власності та етапи формування міжнародної системи регулювання прав інтелектуальної власності; – виявити ключові чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності за умов розвитку глобалізованого економічного середовища; – з’ясувати роль інтелектуальної власності у створенні конкурентних переваг на макро- та мікрорівні; – визначити характерні особливості та ключові тенденції розвитку світових ринків об’єктів інтелектуальної власності в умовах глобалізації торговельно-економічних відносин; – дослідити основні механізми міжнародної системи регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності; – обґрунтувати напрями вдосконалення національних систем регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності, зокрема в Україні, в умовах їх включення в обов’язкову для країн-членів сферу багатостороннього регулювання в межах глобальної торгової системи СОТ. Логіку дисертаційного дослідження, що уможливила адекватний виклад матеріалу, подано на рис.1.^ Об’єктом дослідження є сфера багатостороннього регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин.Предметом дослідження є інтелектуальна власність як нова сфера регулювання глобальної торгової системи СОТ.^ Методи дослідження. Дослідження базується на використанні принципу єдності теорії і практики, прогнозування розвитку економічних процесів на основі методу наукової абстракції, загального та часткового. В дослідженні використані такі методи: історико-логічний (під час вивчення та аналізу сутності змін Глобалізація світової економіки Глобальні чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності Сутність інтелектуальної власності в умовах глобалізації Інтелектуальна власність у створенні конкурентних перевагІнтернаціоналізація інтелектуальної власності Розвиток світового ринку об’єктів інтелектуальної власності Міжнародна система регулювання прав інтелектуальної власностіГлобальна торгова система СОТРегіональні системи Національні системи Пріоритети розвитку національних системУкраїнаРис.1. Логіка дисертаційного дослідження концепції інтелектуальної власності залежно від рівня соціально-економічного розвитку суспільства та під час дослідження впливу процесів інтернаціоналізації торговельно-економічних відносин на міжнародну співпрацю в галузі регулювання прав інтелектуальної власності); системний аналіз (під час дослідження глобальних чинників формування сучасної концепції інтелектуальної власності); аналіз та синтез (під час дослідження ролі інтелектуальної власності у формуванні мікро- та макрорівневих конкурентних переваг суб’єктів міжнародної економічної діяльності на внутрішніх та зарубіжних ринках); статистичний (під час обробки статистичних даних та їх відображенні в найбільш інформативній формі – рисунки, графіки, діаграми тощо). Джерельною та статистичною базами були дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного департаменту інтелектуальної власності, міжнародних економічних організацій (СОТ, Всесвітньої організації інтелектуальної власності, ЮНКТАД), а також закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.^ Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані у ході вирішення завдань, визначених згідно з метою дослідження, полягають у наступному:вперше: виокремлено на основі аналізу ключових чинників розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин та пріоритетних напрямів багатостороннього співробітництва в сфері захисту прав інтелектуальної власності п’ять етапів створення сучасної міжнародної системи регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності: І етап (1883–1914) – початок гармонізації національних законодавств в сфері інтелектуальної власності, обумовлений становленням міжнародного обміну об’єктами інтелектуальної власності між найбільш розвиненими країнами; ІІ етап (1915–1950) – стагнація міжнародного співробітництва, що об’єктивно зумовлена економічними та політичними кризами; ІІІ етап (1951–1970) – перегляд та доповнення міжнародних угод шляхом відновлення регулятивного процесу; ІV етап (1971–1994) – зростання масштабів та динамізація багатостороннього співробітництва з розробки уніфікованих інструментів регулювання інтелектуальної власності; V етап (1995 – теперішній час) – глобальна інституціоналізація шляхом імплементації та апробації Угоди ТРІПС у межах багатосторонньої торгової системи; розкрито роль інтелектуальної власності у формуванні мікро- та макрорівневих конкурентних переваг суб’єктів міжнародної економічної діяльності на внутрішніх та зарубіжних ринках; на основі узагальнення досвіду зарубіжних корпорацій та країн – технологічних лідерів доведено, що об’єкти інтелектуальної власності є джерелом створення первинних конкурентних переваг (виробничо-технологічних), які в процесі міжнародної торговельно-маркетингової діяльності продукують вторинні переваги (фінансові, маркетингові, організаційно-адміністративні), котрі, в свою чергу, формують макрорівневі конкурентні переваги для інноваційного розвитку країни;отримало подальший розвиток: ідентифікація ключових чинників інтернаціоналізації інтелектуальної власності з виділенням груп їх сучасних проявів: макрорівневих – як сукупності імперативів створення активної торгової політики країни та мікрорівневих – як орієнтирів для розробки міжнародних корпоративних стратегій; виявлення сучасних тенденцій та особливостей розвитку світового ринку об’єктів інтелектуальної власності (збільшення обсягів та прискорення темпів зростання торгівлі шляхом укладання ліцензійних угод, використання їх як інструмента патентної боротьби між ТНК, значне поширення торгівлі інжиніринговими послугами з високою питомою вагою інтелектуальної власності, закріплення ринкового пріоритету за розвиненими країнами – США, Японією, Великою Британією та Німеччиною, поява нових потужних суб’єктів ринку з країн ЄС (Італія, Франція) та азійського регіону (Китай, Корея); визначення пріоритетних напрямів удосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності в умовах глобальної торгової системи СОТ: створення систем протидії недобросовісній конкуренції в сфері використання інтелектуальної власності, забезпечення захисту інтелектуальної власності в інформаційних мережах та вдосконалення оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності; обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення системи регулювання прав інтелектуальної власності в Україні на законодавчо-нормативному, інституціональному та підприємницькому рівнях, що спрямовані на підвищення дієвості, інформативності, транспарентності, узгодженості, аналітичності, інноваційної спроможності системи;удосконалено: інтерпретацію механізмів міжнародної системи регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності у частині конкретизації базових принципів, виділення цілеорієнтованих компонент багатосторонніх домовленостей, систематизації стандартів, процедур та заходів захисту з метою підвищення ефективності їх застосування; виявлено правові та організаційні проблеми функціонування регіональних та національних систем регулювання прав інтелектуальної власності та доведено, що пріоритетним напрямом удосконалення міжнародної системи регулювання прав інтелектуальної власності стане посилення ролі та впливу багатосторонніх домовленостей в межах глобальної торгової системи СОТ; методичні прийоми оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності в міжнародній торгівлі завдяки адаптації порівняльного, дохідного та витратного підходів стосовно об’єктів інтелектуальної власності згідно з Угодою ТРІПС та обґрунтування доцільності їх селективного застосування на основі комплексного урахування таких вихідних умов як специфіка об’єкта інтелектуальної власності, мета, цільовий вид вартості, інформаційна забезпеченість застосування конкретних методів оцінки; доведено, що в сучасних умовах найбільш доцільним підходом до визначення ринкової вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності для вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності є дохідний.^ Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані: на макрорівні – під час удосконалення національної системи регулювання прав інтелектуальної власності та розробки торгової політики країни; на мікрорівні – в процесі розробки міжнародних корпоративних стратегій, ідентифікації та розвитку конкурентних переваг, пов’язаних з інтелектуальною власністю. Практичне значення одержаних результатів підтверджується їх використанням, зокрема: при розробці проектів законів у сфері інтелектуальної власності стосовно гармонізації законодавства України з нормами та правилами глобальної торгової системи, зокрема Угоди ТРІПС (довідка про впровадження Державного департаменту інтелектуальної власності №16-15/4816 від 25.10.2005); при визначенні ринкової вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності зарубіжних та вітчизняних фірм – «Spirits Product International S.A.», «McDonald’s Ukraine», «Союз-Віктан», «Коктебель», «Швидко-Україна», «Либідь-Плаза», «Бліц-Інформ», «Укрспірт» (довідка про впровадження спільного українсько-угорського консалтингового підприємства «Увекон» №78 від 12.10.2005). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Міжнародна торгівля» та «Торгова політика і комерційна дипломатія»» студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту КНЕУ (довідка про впровадження Київського національного економічного університету від 19.10.2005).^ Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертаційній роботі та виносяться на захист, здобуто автором особисто.Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на 6 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: на науковій конференції «Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство»(20 жовтня 2005 р., м. Київ, Науково-дослідний інститут міжнародних відносин НАУ); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми інтелектуальної власності» (5-9 вересня 2005 р., Алушта); VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародна торгівля в контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики» (27 травня 2005 р., м. Київ, Українська академія зовнішньої торгівлі); ІV Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (24-26 березня 2005 р., м. Київ, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»); ІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (24-27 березня 2004 р., м. Київ, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»); VII Международном молодежном форуме «Радиоэлектроника и молодежь в ХХІ веке» (22-24 апреля 2003 р., г. Харьков, Харьковский национальный университет радиоэлектроники).Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 11 працях, у тому числі в 1 монографії (у співавторстві), у 3 статтях у наукових фахових виданнях і 7 публікаціях у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто авторові, становить 4,9 друк. арк.^ Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 178 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 11 рисунків на 3 сторінках, 6 таблиць на 5 сторінках,16 додатків на 24 сторінках, список використаних джерел налічує 209 назв.^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і задачі дисертаційної роботи, викладено методологічну основу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. У розділі 1 «Сутність інтелектуальної власності та її вплив на розвиток міжнародної торговельно-економічної діяльності» досліджено умови та етапи формування сучасної концепції інтелектуальної власності, виявлено глобальні чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності та проаналізовано її роль у створенні конкурентних переваг на міжнародному ринку. На основі проведеного автором теоретичного аналізу підходів до визначення сутності інтелектуальної власності та порівняльної характеристики матеріальних об’єктів права власності та об’єктів права інтелектуальної власності за сукупністю критеріїв (форма існування, тип правоволодіння, термін використання, суб’єктність, можливість одночасного використання декількома суб’єктами та прогнозованість потенційних економічних вигод) встановлено, що сутність інтелектуальної власності проявляється тільки в контексті прав власності і має дуалістичну природу: економічний аспект полягає в тому, що право на результат інтелектуальної праці забезпечує його власнику виключне право на розпорядження цим результатом, а моральний – втілюється у праві авторства. Ретроспективний аналіз формування сучасної концепції інтелектуальної власності дав авторові можливість виявити, що основні її зміни відбувалися під впливом збільшення кількості об’єктів інтелектуальної власності, диверсифікації галузей їх застосування, зміни характеру відносин суб’єктів, які були зумовлені розвитком торговельно-економічних відносин між країнами та у часі збігалися з початком етапу інтернаціоналізації інтелектуальної власності, якому передували етапи – національних патентів і авторського права та привілеїв. Автор довів, що зростання ролі інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку країн зумовило необхідність ефективного правового забезпечення її використання, що стимулювало міжнародне співробітництво в галузі охорони прав інтелектуальної власності. В дисертації окреслено етапи створення міжнародної системи регулювання пов’язаних з міжнародною торгівлею прав інтелектуальної власності. На підставі аналізу взаємозв’язку чинників зовнішнього середовища та напрямів міжнародного співробітництва в межах виявлених етапів зроблено висновок, що саме інтернаціоналізація торговельно-економічних відносин та зростання рівня їх інтелектуалізації обумовили інституціоналізацію регулювання прав інтелектуальної власності на глобальному рівні. З огляду на виняткову важливість інтелектуальної діяльності як одного з ресурсів економічного розвитку суспільства автором досліджено глобальні чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності та напрями їх застосування в міжнародній торговій діяльності. Останнє обумовило необхідність критичної оцінки змін в існуючій концепції інтелектуальної власності та визначення факторів зовнішнього середовища, що їх викликали. Виявлення та систематизація чинників інтернаціоналізації інтелектуальної власності дозволили авторові виділити два типи їх проявів: макрорівневі, що мають бути враховані під час формування торгової політики країни (наявність об’єктів інтелектуальної власності, що одночасно підпадають під юрисдикцію країн з різними правовими системами; виникнення нових об’єктів інтелектуальної власності, правовий статус яких не має однозначного визначення в багатосторонніх угодах; формування пріоритетності СОТ у регулюванні торговельних аспектів прав інтелектуальної власності тощо) та мікрорівневі, які впливають на корпоративні стратегії міжнародної діяльності фірм (прискорення комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, підвищення значення товарних знаків та фірмових найменувань у міжнародному товарному обміні; урахування поширення практики недобросовісної конкуренції в сфері інтелектуальної власності тощо). У контексті впливу інтелектуальної власності на підвищення конкурентоспроможності суб’єктів міжнародної економічної діяльності проаналізовано і узагальнено досвід зарубіжних компаній та індустріально розвинених країн щодо ідентифікації, розвитку та використання конкурентних переваг, які дає інтернаціоналізація інтелектуальної діяльності. Доведено, що результатом ефективного розвитку та використання інтелектуального капіталу є інтелектуальна власність, об’єкти якої створюють технологічні (сучасні технології, ефективність НДДКР, патенти, ноу-хау) та виробничі (наявність висококваліфікованої робочої сили, універсальність обладнання, короткий виробничий цикл) конкурентні переваги, реалізація яких в міжнародній торговельно-економічній діяльності формує фінансові (прибутковість, висока рентабельність капіталу, відсутність довгострокової заборгованості), маркетингові (репутація товарного знаку, креативність реклами, товарний асортимент) та організаційно-адміністративні (місцеположення фірми, ефективна обробка замовлень, сервісне обслуговування) переваги на макрорівні. Використання цих переваг суб’єктами міжнародної економічної діяльності обумовлює виникнення макрорівневих конкурентних переваг, які сприяють інноваційному розвитку країн. У розділі 2 «Світовий ринок об’єктів інтелектуальної власності та механізми його регулювання» виявлено тенденції розвитку світового ринку об’єктів інтелектуальної власності та їх вплив на міжнародну систему регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності. У зв’язку з виявленою тенденцією до зростання ролі інтелектуальних ресурсів як основи економічного розвитку суспільства автором досліджено тенденції та особливості розвитку світового ринку об’єктів інтелектуальної власності. Показано, що найбільш вагомими серед них є: зростання та динамізація торгівлі роялті та ліцензійними послугами (середньорічні темпи зростання торгівлі ліцензіями в 3–4 рази перевищують темпи розвитку товарної торгівлі); значне підвищення витрат на придбання ліцензій порівняно з витратами на НДДКР; концентрація ліцензійної торгівлі в промислово розвинутих країнах (рис. 2) та наукомістких галузях виробництва (інформаційні технології, органічна хімія, телекомунікації тощо); поява нових потужних суб’єктів ринку з країн ЄС (Італія, Франція) та Азії (Китай, Корея) (рис. 3). Серед особливостей сучасних ринків об’єктів інтелектуальної власності виділено: високий рівень монополізації, який віддзеркалює прагнення ТНК до довгострокового закріплення на ринках за допомогою іноземного патентування, Рис. 2. Найбільші експортери / імпортери роялті та ліцензійних послуг, 2003 р. (млрд. $)Джерело: складено автором за даними СОТ (World Trade in 2003 – Overview, WTO 2004) а) експорт б) імпорт Рис. 3. Частка роялті та ліцензійних послуг у структурі національного експорту та імпорту послуг, 2003 р., %Джерело: складено автором за даними СОТ (World Trade in 2003 – Overview, WTO 2004) що створює умови для стабілізації експорту товарів та формування попиту на ліцензії; підвищення попиту на інжинірингові послуги з високою питомою вагою інтелектуальної праці (результати НДДКР і досвід їх практичного освоєння); збільшення обсягів продажу контрафактної продукції; зростання комерційного інтересу до товарних знаків та інших засобів індивідуалізації, про що свідчить різке збільшення обсягів їх реєстрації (у 2004 р. за даними Системи міжнародної реєстрації товарних знаків одержано 29 459 міжнародних заявок на реєстрацію, що на 23,5% більше порівняно з 2003 р.), а також збільшення кількості та питомої ваги заявок з таких країн як Китай, Австралія, Корея, Болгарія. У роботі доведено, що глобалізація торговельної діяльності та розвиток ринків об’єктів інтелектуальної власності потребують удосконалення щодо регулювання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності на національному, регіональному та міжнародному рівнях, що стає можливим у разі розв’язання низки таких проблем як неузгодженість національних законодавств у частині захисту прав, використання прав інтелектуальної власності як бар’єрів для міжнародної торгівлі, непрозоре врегулювання спорів, поширення недобросовісної конкуренції в сфері інтелектуальної власності тощо. Основною умовою усунення цих проблем слід назвати неухильне дотримання всіма країнами багатосторонніх домовленостей в межах глобальної торгової системи СОТ. З метою підвищення ефективності застосування норм та правил ТРІПС удосконалено їх інтерпретацію: поглиблено тлумачення базових принципів Угоди; виділено п’ять її методологічних частин, які мають розв’язати зазначені вище ключові проблеми; систематизовано стандарти та формалізовано процедури і заходи захисту прав інтелектуальної власності. Показано, що виняткова цінність Угоди ТРІПС у контексті подальшого розвитку світового ринку інтелектуальної власності полягає у створенні стандартів та принципів стосовно існування, обсягу та використання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності та розробки ефективних засобів їх дотримання. Обґрунтовано, що ТРІПС має гармонізуючий вплив на стандарти з охорони прав інтелектуальної власності, а пріоритетним напрямом удосконалення світової системи регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності стане посилення ролі багатосторонніх угод, укладених під егідою СОТ. Виявлено типові правові та організаційні проблеми функціонування регіональних та національних систем регулювання прав інтелектуальної власності, які полягають в наступному: наявність між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, двосторонніх та регіональних угод, які містять зобов’язання, що виходять за мінімальні рамки ТРІПС; спрямованість правових норм на забезпечення правового режиму об’єктів, а не регулювання прав суб’єктів; значна кількість діючих регіональних угод, які деформують національні системи; відсутність у багатьох країнах (у тому числі і в Україні) спеціалізованого судового органу з питань інтелектуальної власності. У розділі 3 «Пріоритетні напрями розвитку національних систем регулювання прав інтелектуальної власності в умовах глобальної торгової системи» обґрунтовано універсальні напрями вдосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності та розроблено комплекс заходів щодо підвищення ефективності вітчизняної системи в умовах приєднання до Світової організації торгівлі. Доведено, що в умовах глобалізації економічного розвитку універсальними напрямами вдосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності мають стати: створення систем протидії недобросовісній конкуренції в цій сфері, забезпечення захисту об’єктів інтелектуальної власності в інформаційних мережах та вдосконалення оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності для міжнародного торговельно-економічного обміну. Ідентифіковано особливості захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції як засобу охорони прав інтелектуальної власності та показано, що актуалізація цих проблем викликана відсутністю єдиної для всіх суб’єктів міжнародної торгівлі нормативно-правової бази регулювання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності і в той же час невідповідністю національних законодавств у сфері інтелектуальної власності та положень Угоди ТРІПС реально існуючим можливостям щодо їх порушень. Виявлено, що глобалізація торговельно-економічних відносин сприяє поширенню таких форм недобросовісної конкуренції як неправомірне використання ділової репутації інших суб’єктів ринку; відтворення зовнішнього вигляду виробів конкурентоспроможних фірм; неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Обґрунтовано, що найбільш доцільним методом боротьби з підробкою товарів є гармонізація національних законодавств щодо захисту від недобросовісної конкуренції. Проблема підробки товарів на сьогодні набула міжнародного значення – обсяг реалізації підробленої продукції становить 5-7% обсягу світової торгівлі, а рентабельність такого виробництва сягає 500%. У контексті взаємодії технологічних та соціально-економічних факторів у роботі досліджено такі явища недобросовісної конкуренції в сфері інтелектуальної власності як контрафакція та піратство. Виявлено, що їх основними технологічними витоками є вдосконалення технологій підробки об’єктів інтелектуальної власності, недосконалість існуючих методик доказу факту підробки, відсутність ефективних механізмів законодавчого врегулювання проблеми захисту доменних імен як засобів індивідуалізації Web-сайтів. Соціально-економічним підґрунтям контрафакції та піратства є: попит з боку країн з невисоким рівнем життя на сучасну, але більш дешеву продукцію; можливість створення нових робочих місць і зниження рівня безробіття внаслідок появи підприємств, що виробляють підробки; низька правова культура населення. При цьому обстоюється авторська позиція, що боротьба з контрафакцією, яка на сьогодні стає глобальною проблемою міжнародної торгівлі, має здійснюватися на основі співпраці та координації зусиль на національному, регіональному та міжнародному рівнях між органами влади та підприємницькими структурами, а пріоритетними напрямами повинні стати вдосконалення національних законодавств у сфері інтелектуальної власності та усунення соціально-економічних передумов для існування контрафакції та піратства. Другим пріоритетним напрямом удосконалення національних систем регулювання інтелектуальної власності в роботі визначено забезпечення захисту в інформаційних мережах. Доведено, що захист «нових» об’єктів інтелектуальної власності (програмні продукти, бази даних та доменні імена) має враховувати їх специфіку: екстериторіальність, віртуальний характер, мобільність, можливість створення за допомогою не тільки інтелектуальної праці (нетворчі бази даних), проблематичність доведення їх неправомірного використання та неможливість точного визначення країни, юрисдикція якої повинна бути використана для захисту інтелектуальної власності в глобальних мережах. Показано, що існуюча міжнародна регулятивна система захисту інтелектуальної власності не враховує особливостей сучасного інформаційного середовища і тому не відповідає вимогам належного її захисту. Доведено, що саме ці проблеми є чинниками недостатньо ефективного захисту інформаційних об’єктів за допомогою існуючих правових норм щодо інтелектуальної власно