Інвестиційний проект розвитку ТОВ "Базіс" – підприємства як оператора фіксованого зв’язку

ВСТУП
Поняттябізнес-плану є українським еквівалентом англійської «business plan», що означаєплан справи, бізнесу, комерційної діяльності, торгівлі. У певному сенсі цепоняття пов’язують з підприємницькою діяльністю, хоча в англійській мовіпідприємництво визначається як «enterprise», але сам підприємець може позначаєтьсяяк «businessmen».
Бізнес іпідприємництво, безсумнівно, мають різне смислове значення, хоча і тіснопов’язані між собою. Виходячи із закордонного досвіду, підприємництво можевизначатися як інтелектуальна діяльність енергійного та ініціативного. Бізнес іпідприємництво людини, який володіє повністю або частково будь-якимиматеріальними цінностями, використовує їх для організації бізнесу, яким керує[1].
Бізнес, сам пособі, це складний процес, що передбачає прийняття комплексу відповідальнихрішень, і успішність його ведення багато в чому залежить від володінняспеціальними знаннями: управлінськими, юридичними, фінансовими та ін.Підприємці відіграють роль потужних каталізаторів змін у сфері бізнесу [2].
Бізнес-планпредставляє собою документ системи планування, викладаються всі основні аспектипланування виробничої та комерційної діяльності підприємства, які аналізуютьпроблеми, з якими воно може зіткнутися, а також визначає способи вирішенняфінансово-господарських завдань [3].
Бізнес-план — об’єктивна оцінка власної підприємницької діяльності підприємства, фірми і втой же час необхідний інструмент проектно-інвестиційних рішень у відповідностіз потребами ринку і ситуацією, що склалася.
У ринковійекономіці бізнес-план є робочим інструментом і для знову створюваних і длядіючих фірм, що використовується у всіх сферах підприємництва [4].
Бізнес-план — цепрограма дій підприємця, обґрунтована цільовим аналізом кон’юнктури ринку,інвестицій, товарів, послуг, власних завдань і ресурсів [5].
Таким чином, бізнес-планпередбачає оцінку власної підприємницької діяльності фірми та цільову оцінкукон’юнктури ринку, є програмою дій підприємця, необхідним робочим інструментомпроектно-інвестиційних рішень і системи планування, що використовується у всіхсферах підприємництва. Він актуальний, як і для знову створюваних, так і длядіючих фірм.
Як показуєзакордонна та вітчизняна практика [6], бізнес-план може застосовуватися для:
— розробкиконцепції підприємницької діяльності фірми та її стратегії;
— оцінки фактичнихрезультатів діяльності підприємства протягом певного періоду;
— залученнягрошових коштів;
— оцінкиможливості підприємства вести конкурентну боротьбу на ринку відповіднихтоварів;
— здійсненнясистеми контролю;
— залученняпартнерів, інвесторів та кредиторів до реалізації проектів, розробленихкомпанією.
Виходячи зперерахованих основних функцій бізнес-плану, можна зробити висновок про те, щовін допомагає:
— керівникампідприємств детально продумати напрямки їх діяльності та внутрішньо фірмовіможливості, а співробітникам краще зрозуміти цільові установки керівництва,переконатися в їх доцільності, у фінансовій стабільності підприємства. З цимпов’язана впевненість колективу в стабільній роботі підприємства в майбутньому.Це дуже важливо, оскільки практично кожне підприємство неминуче стикається зризиковими ситуаціями на ринку;
— кредиторамусвідомити пріоритети розвитку фірми;
— фахівцяммаркетингових служб проаналізувати кон’юнктуру ринку та оцінити конкурентніпозиції фірми;
— оцінити реальнірезультати діяльності підприємства і розробити перспективну концепцію йогофункціонування.
Отже, бізнес-планможе використовуватися, по-перше, для управління комерційним проектом тауправління діяльністю самої фірми. Такий план допомагає обґрунтувати економічнудоцільність вибору напрямків розвитку підприємства, визначити джерелафінансування реалізації обраної стратегії, професійний і чисельний складперсоналу. Складання бізнес-плану змушує підприємця здійснювати кропіткий іоб’єктивний аналіз власної діяльності, як би поглянути на себе зі сторони очимаексперта, передбачити проблеми та ймовірність зіткнення з ними, і, увідповідності з цим, гранично мобілізуватися. Добре розроблений бізнес-пландопомагає підприємству розвиватися, розширювати і зміцнювати свої позиції наринку.
По-друге,бізнес-план використовується для залучення інвесторів і кредиторів. З цієїточки зору, він покликаний продемонструвати вигідність для них реалізаціїзапропонованого проекту. Досить часто підприємства стикаються з необхідністюзалучення коштів інвесторів, використання кредитів і позик, оскільки власнихфінансових ресурсів для прибуткової підприємницької діяльності, як правило, невистачає.
У закордоннійпрактиці бізнес-план використовується незалежно від сфери діяльності, масштабіввласності та організаційно-правової форми підприємства. У будь-якому випадкувирішуються, як внутрішні завдання, пов’язані з управлінням підприємством, такі зовнішні, зумовлені встановленням контактів та взаємовідносин з іншимипідприємствами і організаціями.
В умовахрозвинутої економіки створюються фірми, що спеціалізуються на розробцібізнес-планів, замовниками яких можуть виступати різні організаційні структури,що здійснюють як підприємницьку, так і інвестиційну діяльність.
Замовникбізнес-плану для його розробки надає необхідну інформацію, в яку зазвичайвключаються наступні документи:
— комплектзаконодавчих та нормативних документів, необхідних для розробки конкретногобізнес-плану;
— наявнірозрахунки, науково-дослідні і проектні дані, що відображають концепціюпроекту;
— протоколи пронаміри, матеріали нарад та інші необхідні документи.
Завдання нарозробку бізнес-плану має деяку стандартну форму, в якій з невеликимиваріаціями повинні відображатися наступні пункти: реквізити замовника тапідрядника, характеристика об’єкта планування, форма його власності, умовифінансування, терміни розробки бізнес-плану, матеріали та документи, щонадаються замовником, його вимоги до розробки проекту, умови отриманнянеобхідної інформації, короткий зміст одержуваних результатів і формиреалізації пропозицій, а також необхідні узгодження.
На вимогузамовника бізнес-плану можуть бути представлені альтернативні варіанти проекту,в яких вихідні дані варіюються, і в залежності від них шикуються різнаструктура проекту, його результати. В результаті замовник отримує можливістьвибору, наприклад, варіантів вкладення різного обсягу інвестиційних коштів тавідповідного терміну введення об’єкта в експлуатацію.
Сама структурабізнес-плану не повинна бути жорсткою. Немає необхідності і сліпого копіюванняйого змісту із закордонного досвіду. Слід зазначити, що і перевідна літератураз даної тематики, якої в останні роки в нашій країні видано величезнакількість, цього не рекомендує, а лише пропонує дотримуватися певного зразка, розробленогона основі аналізу величезної безлічі планів. Структура бізнес-плану «можевидозмінюються в залежності від ваших потреб» — такі рекомендації можназустріти практично в будь-якому виданні.
Запропонований вроботі інвестиційний проект представлений на прикладі розробки бізнес-планурозвитку ТОВ «Базіс» — оператора місцевого телефонного зв’язку.
Метою цієї роботиє розгляд підприємства як складової організаційної системи і встановлення роліформалізації бізнес-процесів в ефективному функціонуванні підприємства, а такожпідтвердження і розкриття важливості економічного обґрунтування реальнихінвестицій у вітчизняній промисловості, як одних із самих складних івисокоефективних шляхів підвищення конкурентоздатності і, як наслідок,динамічного розвитку підприємства.
Теоретико-методологічноюосновою роботи послужили праці вітчизняних і зарубіжних авторів, аналізувалисярізні аспекти фінансування, а також проблеми активізації інвестиційноїдіяльності; законодавчі та нормативні документи, спеціальна навчальна іперіодична література з досліджуваної проблеми.
Практичназначимість дипломної роботи може полягати в тому, що основні положення,висновки та рекомендації можуть послужити основою реального застосуваннязапропонованих рекомендацій на практиці та отримання видимих результатів від їхвпровадження.

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ, ЯКОСНОВИ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Основні цілі розроблення бізнес-плану
У ринковійекономіці бізнес-план є робочим інструментом, що використовується у всіх сферахпідприємництва. Цей план дає характеристику процесу функціонування фірми,показує, яким чином її керівники збираються досягти виконання поставленихзавдань, в першу чергу — підвищення прибутковості компанії. Добре розробленийплан допомагає фірмі рости, завойовувати нові позиції на ринку, де вонафункціонує, складати більш глибокі перспективні плани свого розвитку, концепціївиробництва нових товарів та послуг і вибирати раціональні способи їхреалізації.
Бізнес-план, якправило, систематично оновлюється, у нього вносяться зміни, пов’язані як зізмінами, що відбуваються всередині фірми, так і з змінами на ринку, де дієфірма, і в економіці в цілому. Таким чином, бізнес-план допомагає підприємцюоцінювати прогрес своєї справи на основі системи та макроекономічного аналізута контролювати поточні операції.
Основною метоюрозробки бізнес-плану є планування господарської діяльності фірми на найближчій віддалені періоди у відповідності з потребами ринку і можливостями отриманнянеобхідних ресурсів [9]. Інші цілі розробки плану бізнесу можуть бути різними,наприклад:
— вияснити ступіньреальності досягнення намічених результатів;
— довести певномуколу осіб доцільність реорганізації роботи вже існуючої фірми чи створеннянової;
— переконатиспівробітників компанії в можливості досягнення якісних або кількіснихпоказників, намічених у проекті та інше.
Бізнес-план,також, покликаний допомогти підприємцю вирішити наступні основні завдання,пов’язані з функціонуванням фірми:
— визначитиконкретні напрямки діяльності, перспективні ринки збуту і місце фірми на цихринках;
— оцінити витрати,необхідні для виготовлення та збуту продукції, можна порівняти їх з цінами, заякими будуть продаватися товари, щоб визначити потенційну прибутковістьпроекту;
— виявитивідповідність кадрів фірми і умов для мотивації їх праці вимогам по досягненнюпоставлених цілей;
— проаналізуватиматеріальне і фінансове становище фірми і визначити, чи відповідаютьматеріальні та фінансові ресурси досягненню намічених цілей;
— прорахуватиризики і передбачити труднощі, які можуть перешкодити виконанню бізнес-плану.
У сучаснійпрактиці бізнес-план виконує чотири функції. Перша з них пов’язана з можливістюйого використання для розробки стратегії бізнесу. Ця функція життєво необхіднав період створення підприємства, а також при виробленні нових напрямківдіяльності.
Друга функція — планування. Вона дозволяє оцінити можливості розвитку нового напрямкудіяльності, контролювати процеси всередині фірми.
Третя функціядозволяє залучати грошові кошти — позики, кредити. У сучасних українськихумовах без кредитних ресурсів практично неможливо здійснити який-небудь значнийпроект, однак отримати кредит непросто. Головна причина полягає не стільки впроблемі високих процентних ставок, скільки в зростаючої неповерненостікредитів. У цій ситуації банки беруть цілий комплекс заходів по забезпеченнюповернення грошових коштів, серед яких слід зазначити вимоги банківськихгарантій, реальної застави та інші, але вирішальним фактором при наданнікредиту є наявність детально проробленого бізнес-плану.
Четверта функціядозволяє залучити до реалізації цих планів компанії потенційних партнерів, якіпобажають вкласти у виробництво власний капітал чи наявну в них технологію.Вирішення питання про надання капіталу, ресурсів або технології можливо лише занаявності бізнес-плану, що відбиває курс розвитку компанії на певний періодчасу.
Таким чином,внутрішньо фірмове планування є невід’ємною частиною будь-якого підприємства,незалежно від його розміру. Бізнес-план узагальнює аналіз можливостей дляпочатку або розширення бізнесу в конкретній ситуації і дає чітке уявлення проте, яким чином менеджмент даної компанії має намір використовувати цейпотенціал [10]. Велике його значення і для залучення ділових партнерів, створенняспільних підприємств, для отримання фінансування.
Підготовка таефективне використання бізнес-плану має, таким чином, першочергове значення.Цей план може бути розроблений менеджером, керівником, фірмою, групою фірм абоконсалтингової організацією. Для визначення стратегії розвитку великої фірмискладається розгорнутий бізнес-план. Нерідко вже на стадії його підготовкивизначаються потенційні партнери та інвестори. Що стосується тимчасовогоаспекту бізнес-планування, то більшість фірм складають плани на рік. У нихдетально розглядаються різні напрямки діяльності фірми в цей період, і побічнохарактеризується подальший розвиток. Деякі фірми складають плани на строк до 5років, і лише великі компанії, планують на період більше п’яти років.
Існують два основніпідходи до розробки бізнес-плану [11]. Перший полягає в тому, що бізнес-планскладається найманої групою фахівців, а ініціатори проекту беруть участь вньому за допомогою підготовки вихідних даних. Інший підхід — коли ініціаторипроекту самі розробляють бізнес-план, а методичні рекомендації отримують уфахівців, зокрема, у можливих інвесторів. Ініціатори проекту зазвичай єфахівцями у виробничих питаннях, але, як правило, досить слабко розбираються втонкощах фінансового забезпечення проекту і збуту продукції. Ці питаннярозробляють наймані фахівці.
У бізнес-планіоцінюється перспективна ситуація як всередині фірми, так і поза нею. Вінособливо необхідний керівництву для орієнтації в умовах акціонерної власності,так як саме за допомогою бізнес-плану керівники компанії приймають рішення щодонакопичення прибутку і розподіл її частини у вигляді дивідендів міжакціонерами. Цей план використовується при обґрунтуванні заходів зудосконалення та розвитку організаційно-виробничої структури фірми, зокрема дляобґрунтування рівня централізації управління і відповідальності співробітників.Слід зазначити, що вказаний план, як правило, активно допомагає координуватидіяльність партнерських фірм, організовувати спільне планування розвитку групфірм, пов’язаних кооперуванням та виготовленням однакових або взаємодоповнюючихпродуктів. У такому випадку фірми-партнери здійснюють загальне фінансування.
Поряд з внутрішньофірмовими функціями, бізнес-планування має велике значення при визначенністратегії планування на макрорівні [12]. Сукупність довгостроковихбізнес-планів підприємств складає інформаційну базу, яка є основою для розробкинаціональної політики планування в рамках державного регулювання економіки.
Таким чином, внайбільшою мірою бізнес-план використовується при оцінці ринкової ситуації, якпоза фірми, так і всередині неї, при пошуку інвесторів. Він може допомогтивеликим підприємцям розширити справу з допомогою купівлі акцій іншої фірми абоорганізації нової виробничої структури, а також служить основою для формуваннязагальнодержавної стратегії планування.
Важливе значеннямає структура бізнес-плану, який являє собою досить складний документ, щовключає в себе опис компанії, її потенціалу, оцінку внутрішнього і зовнішньогосередовища бізнесу, конкретні дані про розвиток фірми [13]. Хоча зовнібізнес-плани можуть відрізнятися один від одного, склад їх розділів залишаєтьсяпрактично незмінним, а саме: короткий зміст (резюме), характеристика галузі,опис створюваної компанії і вироблених нею продуктів і послуг, дослідження тааналіз ринку, плани маркетингу, виробничий і фінансовий плани, а також оцінкаможливих ризиків та страхування.
1.2 Методикаскладання бізнес-плану
Оформленнябізнес-плану починається з підготовки титульного листа. Він повинен відразузабезпечити інформацію про те, де, коли і ким складений даний документ,вказується назва проекту, що має коротко і чітко формулювати ідею, яка лягла вбізнес-плані [14].
Друга сторінкаплану містить зміст, який має відображати його структуру. Це номенклатура розділівта параграфів. При будь-якому варіанті вміст має бути чітко цифровано,обов’язково арабськими цифрами. Потім йде вступ, в якому вказана задачаскладання бізнес-плану та коло осіб, яким він адресований. Доцільно такожвідзначити, чому виникла необхідність у створенні даного проекту чиінвестиційного задуму.
Обсяг розділу«Можливості фірми» (резюме) не повинен перевищувати декількохсторінок. У цьому розділі вказується все головне, що повинно бути зрозуміло іоцінено потенційним інвестором, тобто, інформація, що дає уявлення про фірму іщо забезпечує всі необхідні дані, що характеризують її комерційну діяльність. Упріоритетному порядку вказуються напрямки діяльності компанії, по кожному знапрямків визначаються цільові ринки та відповідальні особи. Укладачі плануповинні коротко і чітко сформулювати основні цілі проекту, а також йогоконкретні завдання. Таким чином, у розділі повинні бути висвітлені основні ціліфірми. Її стратегія, розроблені для її досягнення конкретні заходи [15].
У розділі«Види товарів і послуг» описуються всі товари і послуги фірми, якіпропонуються на ринку покупцям. Підготовці розділу передує значна попередняробота з вибору товару або послуги, який повинен стати основою бізнесу фірми. Урамках даного розділу необхідно докладно описати пропоновані товари та послуги,вказати їх основні переваги в очах споживача, а також наявні недоліки і заходищодо їх подолання. Особливо слід підкреслити різницю між тим, що представленона ринку в даний час, і тим, що збирається в майбутньому запропонувати фірма,так як вихід на ринок та зростання обсягів продажу безпосередньо залежить відунікальних властивостей представленого в бізнес-плані продукту.
Мета розділу«Ринкові дослідження та аналіз збуту» — надати інвестору достатніфактичні матеріали, щоб переконати його в конкурентоспроможності розглянутогопроекту, а також, допомогти підприємцю визначити, хто буде купувати його товарі де його ніша на ринку. Цей розділ є одним з найбільш складних і важливих, такяк він побудований на ринкових оцінках, які мають безпосередній вплив нафінансових та виробничий плани компанії. У цьому розділі освячуються наступніпитання:
1) типи ринків, наяких діє фірма;
2) основнісегменти ринків по кожному виду товарів або послуг;
3) фактори, щовпливають на попит на кожному з сегментів ринку;
4) перспективизміни потреб покупців і можлива реакція компанії на ці зміни;
5) реальний стан іпрогнози розвитку ємності використовуваних сегментів ринку на найближчий час іна більш віддалену перспективу;
6) реакція ринкуна нові товари.
У деякихбізнес-планах в окремий розділ виділяється оцінка конкуренції на ринках збуту.Цей розділ присвячено аналізу ринкової кон’юнктури, характеристиці конкурентів,їх стратегії і тактиці. Оцінюючи діяльність конкурентів, необхідно дативідповідь на наступні питання:
1) наскількиобласть діяльності фірми піддається змінам;
2) чи велике числофірм, які пропонують подібні товари та послуги;
3) яку частинуринку контролюють фірми-конкуренти;
4) як ідуть справиу фірм-конкурентів з доходами, впровадженням нових технологій, рекламою і післяпродажне обслуговування;
5) що є предметомнайбільш жорсткої конкуренції в цій сфері діяльності (ціна, якість, післяпродажне обслуговування і тощо)?
У розділібізнес-плану, присвяченому маркетингу, висвітлюються способи досягненнянамічених обсягів продажів і доведення продукції, що випускається, доспоживача. Необхідно, щоб у плані була вказана загальна стратегія маркетингу,прийнята на фірмі, схема ціноутворення та реалізації товару, а також методи стимулюванняросту обсягів продажі. Велике значення мають також організація після продажногообслуговування клієнтів, реклама випуску товарів і формування громадської думкипро товар та фірму, що їх випускає.
У розділі«Оцінка ризику та страхування» висвітлюються проблеми, які можутьвиникнути у фірми в процесі реалізації проекту та основні методи захисту відпотенційних труднощів. Даний розділ містить наступні складові частини:
— перелік можливихризиків із зазначенням ймовірності їх виникнення та очікуваного збитку відцього;
— організаційнізаходи з профілактики та нейтралізації ризиків;
— програмастрахування від ризиків.
Розділбізнес-плану, що стосується фінансового плану, вміщує в собі оцінку потенціалуфірми та планування її фінансової діяльності з метою досягнення життєздатностікомпанії та ефективного використання наявних коштів. У цьому розділі містятьсянаступні планово-звітні документи:
— оперативнийплан;
— план доходів івитрат;
— план рухугрошових коштів;
— балансовий звіт.
Зазначені документиносять планово-звітний характер. Планування здійснюється на основі прогнозумайбутньої діяльності фірми в рамках певного періоду часу. Звіт складається заминулий період часу. Наведені в цих документах дані використовуються далі дляаналізу фінансового стану фірми.
У розділі«Стратегія фінансування» викладається план створення нової фірми аборозширення вже функціонуючої. При складанні цієї частини бізнес-планупідприємець зобов’язаний розглянути наступні питання:
— кошти, необхіднідля реалізації запропонованого проекту;
— джерелоінвестицій;
— терміниокупності та розміри очікуваного доходу від реалізації проекту.
Крім зазначенихрозділів бізнес-плану, доцільно також включити в нього організаційний план,який містить коротку характеристику організаційної структури компанії,відомості про персонал, інформацію про правовому забезпеченні діяльності фірми[16].
В кінцібізнес-плану наводиться фактографічна інформація, а саме: повне найменуванняпідприємства або фірми, юридичну адресу, номери контактних телефонів, телекс,факс, а також назви організацій і телефони, за якими читач плану зможе отриматив разі необхідності додаткову інформацію.
Отже, бізнес-планє складним за структурою документом. Його параграфи і розділи повинніохоплювати всі аспекти діяльності підприємства. Склад розділів можевидозмінюються в залежності від типу розв’язуваної задачі.
1.3 Резюме
У резюменаводяться найбільш виграшні параметри та характеристики організації,запозичені з інших розділів бізнес-плану, тому резюме розробляють призавершенні складання бізнес-плану.
Резюме можекоригуватися в залежності від того, якими є очікування або який прогнозможливих мотивів того чи іншого інвестора, для якого коригується бізнес-план.
Робота над данимрозділом важлива в силу того, що якщо його вміст не зробить сприятливоговраження на інвесторів, то в подальшому знайомство з бізнес-планом або будеформальним, або зовсім припиниться. Тому при складанні розглянутого розділуварто показати потенційним інвесторам, що організація в змозі вирішуватискладні завдання на високому рівні, а сам огляд ділового пропозиції повинензахопити інвесторів і стимулювати їх до подальшого читання бізнес-плану.
У резюме необхідноописати специфічні умови роботи організації, в якості яких можна назвати:
— стадію життєвогоциклу, на якій знаходиться організація;
— останні зміникон’юнктури ринку;
— якість ресурсів,що надходять на вході в організацію (людських, інформаційних, фінансових,матеріальних, енергетичних);
— взаємодіяорганізації з владними структурами;
— відносини знеприбуткових та громадськими організаціями;
— позиція наринку.
Після описустратегічних перспектив розвитку організації потрібно охарактеризувати їїпоточну комерційну діяльність, а також повідомити прізвища, імена, по батьковіі телефони генерального директора, його заступників та головних спеціалістів.
По суті викладанняділової пропозиції слід дати детальну інформацію про всі аспекти цієїпропозиції з точки зору, як параметрів внутрішнього середовища організації, такі характеристик її оточення.
Резюме включає всебе три основних блоки:
— загальнахарактеристика організації;
— філософіябізнесу;
— економічніпараметри проекту.

1.4 Види товарів тапослуг
У цьому розділібізнес-плану дається опис всіх існуючих і нових товарів та послуг, щопропонуються організацією в рамках бізнес-проекту. Цьому передує аналітичнаробота з вибору товарів і послуг, які повинні стати основою бізнесуорганізації.
Кращих результатівдомагаються підприємства, які при виборі товарів і послуг не тількиорієнтуються на задоволення потреб покупців, але й можуть випереджати запитиспоживачів або, що ще краще, формувати запити. Між величиною попиту і ціноютовару існує зв’язок, що має назву закону попиту. Необхідно враховуватинаступні категорії попиту:
— первинний попит- мінімальний попит, який визначається потребами населення (основні продуктихарчування, товари масового попиту та інші);
— вторинний попит- потреби більш високого порядку, які проявляються з тимчасовим лагом повідношенню до первинного попиту;
— реалізованийпопит, який супроводжується фактичної покупкою товару;
— ажіотажнийпопит, що викликається, прагненням все нових верств споживачів здійснитипокупку товару, що купується іншими покупцями;
— незадоволенийпопит, викликаний відсутністю потрібного товару в продажу;
— що формуєтьсяпопит, який орієнтований на нові товари, що готуються до випуску.
Однак знанняпопиту ще не гарантує успіх на ринку. Необхідно вибудувати процес трансформаціїресурсів у готову продукцію, щоб цінність ресурсів була максимальною її необхіднозберегти і примножити за рахунок ефекту синергії. Тому потрібно проаналізуватипотенціал організації з точки зору можливості забезпечити ефективні процесивсередині самої організації.

1.5 Ринковідослідження та аналіз збуту
Одне із завданьполягає у визначенні ємності кожного конкретного ринку за кожним видом товаріві послуг. Ці показники будуть характеризувати можливі обсяги збуту товарів іпослуг. Вони визначаються кількістю потенційно реалізованих товарів і послуг таочікуваними реальними обсягами продажу цих товарів і послуг протягом заданогоперіоду часу. Кількість продажів залежить від факторів демографічних,соціальних, національно-культурних, а головне — економічних, в тому числі відрівня доходів потенційних покупців, структури їх витрат, темпів інфляції,наявності раніше придбаних товарів аналогічного або схожого призначення [14].
Для визначеннямісця на ринку, необхідно знати наступне:
— цільовепризначення потенційного ринку;
— позиції основнихгравців на ринку;
— правила, якідіють на ринку;
— можливості тазагрози ринку.
При дослідженніринку потрібно в першу чергу визначити тип ринку по кожному товару й послуги.Для цієї мети можна класифікувати ринок за обсягом реалізації, по перспективамзбуту, по співвідношенню продавців і покупців, по різновиду споживачів. Далінеобхідно визначити характеристику ринку і вказати стадію розвитку його,історичні та економічні причини існування, територіальне розміщення таобмеження ринку.
Для існуючихтоварів і послуг, а також ринків оцінки визначаються за фактичними даними, длянових ринків та нових товарів (послуг) оцінки носять прогнозований характер.
Аналіз ринкупередбачає отримання вичерпної інформації про всі елементи ринку: споживачів,постачальників, конкурентів, посередників. У центрі уваги знаходятьсяспоживачі.
Предметом аналізує ринкові сегменти, структура і тенденції їх розвитку. Розглядаються яккількісні, так і якісні характеристики сегментів ринку.
При аналізі товарузвертається увага на всю сукупність властивостей, пов’язаних з ним і супутніхйому: функціональне призначення, надійність, довговічність, зручністьвикористання, зовнішній вигляд, упаковку, обслуговування, гарантію, супровіднідокументи та інструкції. Споживча цінність товару тим вище, чим більшевідповідність показників його якості вимогам, виявленим в результаті вивченняуподобань покупців, і іншим характеристикам, що визначає попит.
 
1.6 Конкуренція наринках збуту
Конкуренція — найбільш ефективний метод економічного контролю, так як варто суспільствумінімальних витрат. Конкурентоспроможність організації — можливість здійсненняефективної прибуткової господарської діяльності в умовах конкурентного ринку[18].
Для аналізуповедінки конкурентів необхідно визначити всіх реальних і потенційнихконкурентів і з’ясувати, які їх можливі стратегії, поточне положення, фінансовіможливості, підприємницька філософія та культура, а також мети.
Аналізздійснюється в три етапи:
— виявлення діючихта потенційних конкурентів;
— вивченняпоказників, цілей і стратегії конкурентів;
— виявленнясильних і слабких сторін конкурентів.
Конкурентіввиявляють за допомогою таких підходів:
— оцінки потреб,що задовольняють на ринку конкуруючими основними організаціями, які групуютьсяу відповідності з типом потреб, яке задовольняє їх продукцією;
— на основікласифікації конкурентів у відповідності з типами ринкової стратегії,застосовуваної ними.
Конкурентнаперевага формується в результаті реалізації конкурентних стратегій: лідерстваза для виробників, стратегії диференціації, оптимальних витрат і фокусування.
Ключові факториуспіху — дії та конкурентні можливості, яким потрібно приділяти особливу увагу:завантаження виробничих потужностей, торгова мережа, реклама, рівень виробничихвитрат, розташування споживачів. У різних галузях ключові фактори успіхунеоднакові. Якщо робиться висновок про те, що ця галузь приваблива, то наозброєння беруть зазвичай агресивну стратегію для створення міцної конкурентноїпозиції, збільшення продажів і здійснення інвестицій в розвиток виробничої базита оновлення обладнання. Якщо галузь відносно мало приваблива, то організації,що не мають відношення до даної галузі і розглядають питання про приєднання донеї, можуть вирішити його негативно і розпочати пошук інших можливостей. Слабкі- можуть злитися з конкурентами або бути поглинуті ними. Сильні організаціїможуть обмежити подальше інвестиції і орієнтуватися на стратегії зниженнявитрат або випуск нової продукції для підвищення довгострокової конкурентоспроможностіта забезпечення прибутковості.
 
1.7 Планмаркетингу
Маркетинговастратегія — частина загальної стратегії організації, одна з її функціональнихстратегій, тому в основі плану маркетингу лежать стратегічні цілі у відношеннівикористання результатів маркетингових досліджень і можливостей, що надаютьсязовнішнім середовищем з урахуванням потенціалу організації.
При розробці планумаркетингу ґрунтуються на принципах розуміння споживача, боротьби за споживача,максимального пристосування виробництва до вимог ринку. Бізнес не можливий,якщо організація орієнтована тільки на прибуток, а не на розуміння потребіснуючих і потенційних ринків.
У комплексізаходів з маркетингу входять:
— аналіз ринковихможливостей організації;
— вивчення потребіснуючих і потенційних покупців товарів (послуг) організації та їх поведінку наринку;
— розробка товаріві послуг, що відповідають потребам покупців;
— позиція товарівщо випускаються і пропонованих послуг, оцінка перспектив їх розвитку;
— вибір методіврозповсюдження і просування товарів;
— встановлення цінна товари та послуги організації;
— визначеннязаходів щодо стимулювання продажу та проведення рекламної компанії;
— вивченняконкурентів;
— вибірпостачальників;
— залученнямаркетингових посередників;
— встановленняконтактів з громадськими і державними організаціями.
При аналізі стануорганізації визначаються сильні та слабкі сторони, які в рівній мірі важливі.Сильні сторони є запорукою успіху і є основними елементами стратегії. Слабкісторони важливі, оскільки вони виявляють вразливі ділянки, які потребуютьособливої уваги. Можливості та зовнішня загроза необхідні для аналізу, так якстратегія завжди націлена на використання найбільш сприятливих можливостей тана захист від небезпек, що загрожують благополуччя організації.
Ознаки, якісвідчать про міцність положення організації, є конкурентоспроможність її цін івитрат у порівнянні з показниками конкурентів у галузі. Аналіз витрат іланцюжок цінностей — необхідний інструмент порівняльної оцінки цін та витраторганізації і її конкурентів при визначенні ефективності окремих видівдіяльності організації та виявленні сфер діяльності, які вимагають більшретельного вивчення [18]. Стратегічний аналіз витрат включає в себе порівняннявитрат організації з витратами її основних конкурентів по всьому ланцюжку,починаючи від придбання сировини і закінчуючи цінами, сплаченими за товаркінцевими споживачами.
Основоюконкурентної переваги є навички та здібності співробітників організації, межіможливості організації забезпечувати більш ефективний, ніж у конкурентів роботувсіх ланок ланцюжка цінностей.
Сформована цінатовару (послуги) під впливом зовнішньої та внутрішньої середовища являє собоюфактор довгострокової рентабельності організації. Взаємозв’язок ціни ікомплексу маркетингу проявляється у впливі на ціну і параметрів самого товару,системи організації продажу, та реклами товару.
Цінова політика вмаркетингу полягає в тому, що організація встановлює на свої вироби такі ціни ітак їх змінює в залежності від ситуації на ринку, щоб забезпечити досягненнязапланованих короткострокових та довгострокових цілей. Вона залежить відкон’юнктури ринку і при розробці необхідно приймати до уваги наступне:
— яке місце займаєціна серед засобів конкурентної боротьби на кожному ринку, де діє організація;
— який методрозрахунку ціни повинен бути вибраний;
— чи можеорганізація витримати роль цінового лідера;
— якою повиннабути цінова політика по відношенню до нових товарів;
— як повинназмінюватися ціна на етапах життєвого циклу товару;
— чи існуютьоргани, з якими слід консультуватися при призначенні ціни;
— чи є обмеженняна рівень цін, прибуток і свободу зміни ціни.
Відповідь на ціпитання і дасть можливість побудувати маркетингову стратегію просуванняпідприємством на ринок, реалізовуючи свій товар (послугу).
 

1.8 Фінансовийплан
Важливу роль прискладанні бізнес-планів відводиться фінансового плану. У ньому подаютьсяпоказники фінансового забезпечення діяльності організації та план найбільшефективного використання наявних грошових коштів на основі результатів оцінкипоточної фінансової інформації та прогнозу успішності реалізації бізнес-плану[19].
Результатифінансової діяльності організації представляються у вигляді певної системипланово-звітних документів, до яких відносяться основні документи:
— оперативнийплан, який відображає результати взаємодії організації з її цільовими ринками;
— звіт про доходита витрати, який показує, чи одержить організація прибуток від реалізаціїтоварів та надання послуг;
— звіт про рухгрошових коштів, який показує процес надходжень і витрачання грошей у ходідіяльності організації;
— бюджет, якийпідводить підсумок економічної та фінансової роботи організації за звітнийперіод;
— звіт проприбутки та збитки.
У цих документахвідбиваються плановані і фактично отримані величини показників за звітнийперіод. Тривалість планово-звітних періодів може змінюватися в залежності відконкретних умов. При стабільній зовнішнього середовища і стійкому становищіорганізації тривалість періодів може бути збільшена. Зменшення тривалостіперіоду збільшує оперативність прийняття керівництвом управлінських рішень таобсяг розрахункових, та аналітичних робіт, які у випадках швидких змін узовнішньому середовищі втрачають актуальність на момент завершення.
Оперативний звітнеобхідний для оцінки ступеня успішності реалізації бізнес-плану на окремихетапах, тому при його складанні доцільно використовувати достовірну інформаціюпро тенденції економічного розвитку у сфері діяльності організації та сценарнізміни зовнішньої та внутрішньої ситуації навколо бізнес-плану. Складанняоперативного звіту по збалансованим і взаємозв’язаним кількісними і якіснимипоказниками дозволяє постійно відстежувати зміни в положенні організації наринку і приймати активні управлінські рішення.
За показникамизвіту про доходи та витрати визначається, чи приносить організації прибуток йоготовар (послуга). Також порівнюються різні товари по прибутковості, щоб прийнятирішення про доцільність їх подальшого виробництва. Підсумувавши дані по всіх товарахта послугах організації, оцінюється очікуваний сумарний прибуток.
Звіт про рухгрошових коштів показує керівництву, скільки в його розпорядженні є грошей іяка потреба в них в організації. Цей документ показує реальний стан, щонеобхідно керівництву організації для прийняття управлінських рішень. Звітскладається як підсумок діяльності організації за всіма видами товарів іпослуг.
У бюджетіміститься повний перелік активів організації (майно) та пасивів (власнийкапітал і боргові зобов’язання). Цей документ показує майновий стан, фінансовустійкість і ліквідність організації. Для інвесторів такий матеріал представляєвеликий інтерес.
Ще одним важливимдокументом фінансового плану організації, який містить необхідну для аналізуінформацію, є звіт про прибутки та збитки.
Фінансовепланування на підприємствах багато в чому залежить від якості прогнозівосновних показників їхньої виробничої діяльності, ринкової кон’юнктури, станугрошового обігу і курсу валюти. Тому в сформованих умовах існує можливістьзаниженої оцінки потреби у фінансових ресурсах і змін у фінансовому станіпідприємств, в зв’язку з чим необхідно передбачати фінансові резерви.
Склад показниківфінансового планового балансу або балансу доходів і витрат визначаєтьсяджерелами надходження коштів, з одного боку, та витратами, проведеними в ходіфінансово-господарської діяльності, з іншого боку. Поряд з цим, в плановомубалансі доходів і витрат знаходять відображення фінансові відносини з державнимбюджетом, банківського і страхового системами та операцій з придбання тавипуску цінних паперів.
Крім балансудоходів і витрат фінансовий план містить розрахунки ряду основних показників:прибутку від промислової діяльності, амортизаційних відрахувань на відновленняосновних фондів, надходжень коштів у порядку довгострокового тасередньострокового кредитування, відсотків банкам за кредитами, фінансовихрезультатів від інших видів діяльності і т.д. Склад показників плановогобалансу доходів і витрат підприємства представляє собою певну систему, щодозволяє в рамках кожного періоду планування визначати джерела доходів, їхспіввідношення, ступінь і напрямки використання, розподілу джерел ізбалансованість їх з витратами.
Так, залишенапісля сплати податків частина прибутку йде на потреби підприємства, включаючистворення фінансового резерву, фінансування капітальних вкладень та приростуобігових коштів, виплати відсотків банкам за надані ними кредитні ресурси,дивідендів власникам цінних паперів, емітованих й реалізовані підприємствомсвоїм працівникам, а також на сторону: витрат на господарське утриманнясоціально-культурних і соціально-побутових об’єктів і на інші цілі.
 
1.9 Аналізможливих ризиків
Метою даногорозділу бізнес-плану є опис зовнішніх і внутрішніх факторів, що збільшують абозменшують конкретний вид ризику, і передбачених заходів по захисту від можливихфінансових втрат підприємства та кредитора. Інвестори (кредитори) хочуть знати,з якими проблемами можна зіткнутися при реалізації проекту і як підприємецьпередбачає подолати їх. Глибина та аналіз ризикованості справи залежить відконкретного виду діяльності та обсягу проекту.
Під ризикомрозуміється ймовірність (загроза) втрати підприємством частини своїх ресурсів,недоотримання доходів або появу додаткових витрат, що виникли в результатівиробничої та фінансової діяльності підприємства.
Існує три основнихвиди ризику: комерційний, виробничий, фінансовий.
Комерційний ризикє відображенням ненадійності доходів, пов’язаних з факторами конкуренції тапроблемами збуту.
Виробничий ризикбезпосередньо пов’язаний з факторами низької якості продукції, ненадійністьобладнання, відсутністю або слабкістю системи постачання сировиною іматеріалами, а також з екологією виробництва.
Фінансовий ризикобумовлений недостатністю обсягів фінансування проекту, нездатністю абонебажанням підприємства здійснювати повернення позикових коштів та відсотків поним.

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РИНКУТЕЛЕФОННИХ ПОСЛУГ ЗВ’ЯЗКУ
2.1 Оглядінформаційних послуг
З одного боку,послуги, що надаються сучасними телекомунікаційними мережами, можна розглядатияк масовий, стандартизований товар, що має свою ціну. Такий підхід дозволяєоцінити конкретну частку галузі телекомунікації у валовому внутрішньомупродукті (ВВП). З іншого боку, телекомунікації є складовою частиною практичновсіх суспільних процесів, і в такому вигляді можна лише побічно оцінити їх рольв світовій економіці.
На сьогоднішнійдень існують деякі тенденції, які спостерігаються на світовому ринкутелекомунікації.
Змінюється питомавага секторів у загальному обсязі телекомунікаційного ринку. Якщо 10 — 15 роківтому домінував сектор електрозв’язку, і його частка становила понад 80%, то вданий час вона знизилася до 50%. Прогнозується її подальше зниження до 10% [21].Відповіддю ринку на це стало створення інфокомунікаційних альянсів тамультимедійних гігантів, що діють одночасно в різних секторахтелекомунікаційного ринку. Так, наприклад, на ринок послуг телемовлення активновступають нові, раніше нехарактерні для нього учасники — телефонні оператори,які доповнюють пакети своїх послуг послугами телебачення.
Незважаючи напевний ріст інформаційного сектору, багато дослідників [22] відзначають, щостворення сучасного контенту виявилося справою більш складною, ніж створеннятелевізійних і радіопрограм, і запропонований контент споживачі ще не готовіоплатити значні суми. Особливо це помітно по електронній комерції, якавиявилася не такою простою справою, як здавалося на перший погляд.
Програмний секторвсе більше і більше стає сукупним інтелектуальним розумом планети і яскраво ілюструєпроцес глобалізації. Програма, розроблена в будь-якій точці земної кулі, стаєдоступною всім громадянам Землі. Цей сектор залучає все більше і більше людей,тому що у програмного сектора практично немає обмежень у розвитку. Ряд країннадає послуги експортного або офшорного програмування та аутсорсингу.
Аутсорсинг — цеформа відносин, при якій велика фірма-виробник передає певний обсяг робіт іншимфірмам, що володіє можливістю виконати ці роботи більш ефективно. За прогнозоманалітиків, сумарний ринок офшорного програмування та програмного аутсорсингу в2008 році досягла більш 50 мільярдів доларів.
У секторіелектрозв’язку спостерігаються процеси глобалізації ринку, які характеризуютьсяутворенням транснаціональних операторів. Тут з’явилися нові учасники ринку — мобільні віртуальні оператори (МВО). Так називають компанії, які використовуютьресурси мереж інших операторів, але продають послуги від свого імені [23].Виділяються кілька бізнес-моделей МВО:
— оператори, що немають власної мережевої інфраструктури. Суть їх діяльності полягає вперепродажі ефірного часу інших операторів;
— гібридніоператори. Вони володіють невеликим набором елементів інфраструктури мережі;
— оператори, щоволодіють компонентами власної мережевої інфраструктури.
У Європі, Америціта Південно-Східної Азії діє близько 200 мобільних віртуальних операторів.
Іншою тенденцієюсектора електрозв’язку світового ринку телекомунікації є укрупнення операторів.
Тенденціяконсолідації ринку межує з іншого тенденцією — взаємопроникнення операторівфіксованого зв’язку на ринки мобільного і навпаки. Прояв такої тенденціїпов’язано з зацікавленістю споживача в отриманні всього пакету послуг у однієїкомпанії. Також слід звернути увагу на тенденцію зміни груп кінцевихкористувачів.
Споживча базафіксованого зв’язку збільшується лише за рахунок країн із середнім та низькимрівнем валового національного доходу (ВНД), в країнах з високим ВНД (приблизно28 тис. доларів) спостерігається тенденція незначного зниження. Кількістьмобільних кінцевих споживачів перевищила кількість фіксованих споживачів, темпизростання числа мобільних споживачів значно вище. Тенденцію зміни групкінцевих користувачів ілюструє рисунок 2.1.
/>
Рисунок 2.1 — Тенденціязміни груп кінцевих користувачів
Іншою важливоютенденцією зміни груп кінцевих споживачів стало зростання числа споживачіввисокошвидкісного доступу до телекомунікації.
Економічниміндикатором телекомунікаційного ринку є середня величина доходів, що припадаютьна один термінал (або на одну лінію) [24].
Одним із прийомівпідвищення середньої величини доходів стало використання синергетичного ефекту.Суть цього прийому полягає в тому, що сумарна ефективність дії декількохкомпонент у деяких випадках може істотно перевищити сумарну ефективність, якавизначається їх роздільною дією.
Нателекомунікаційному ринку яскраво проявляється «Правило 20/80» — універсальнийпринцип, сформульований італійським економістом і соціологом Вільфредо Парето в1897 році. Принцип Парето або принцип 20/80 означає, що 20% зусиль дають 80%результату. Стосовно до телекомунікації, виходячи з «правила 20/80», можна зробититакі висновки:
— 20% кінцевихспоживачів приносить 80% доходів;
— 20% кінцевихспоживачів створюють 80% навантаження;
— для 80%споживачів достатньо 20% з набору можливих послуг.
Ці, на першийпогляд, парадоксальні результати досить корисні як для маркетингової стратегіїучасників ринку, так і для спеціалістів, які забезпечують створення і розвитоктелекомунікаційних мереж.
Важливоютенденцією телекомунікаційного ринку є щорічне зниження тарифів на послуги всередньому на 10 відсотків.
Основне зростаннядоходів всієї галузі телекомунікації проходить за рахунок перерозподілу доходівна ринку товарів і послуг. Особливо яскраво ця тенденція проявляється вінформаційному секторі. Так, наприклад, швидкими темпами зростає продажмузичного контенту і такими ж темпами знижуються продажу компакт-дисків.
Тому можна зробитивисновок, про те, що телекомунікації не тільки розширюють своє становище наринку послуг, але безпосередньо втручаються на ринок товарів.
В інформаційномусекторі відбувається не тільки значне зростання кількості провайдерів, але й їхконсолідація з метою реалізації синергетичних ефектів, а також зниження витраті розширення клієнтської бази. Все більше і більше спостерігається тенденціяпереходу компаній-провайдерів від вузькоспеціалізованих до багатостороннімпослуг.
Інтернет увійшов укожен будинок, став універсальним середовищем спілкування людей та отриманнябудь-якої інформації в будь-якій точці світу. За допомогою цієї мережі людейсьогодні спілкуються і переписуються, читають книжки і шукають інформацію,навчаються і лікуються, купують товари і замовляють послуги, розважаються іграють в різні ігри. Цей список можна ще довго і довго продовжувати. Немаєтакої сфери людського життя, яка сьогодні не зачеплена Інтернетом.
Історично мережідоступу будувалися, переважно, на базі мідних кабелів зв’язку. Однак у сучаснихумовах такий спосіб виявляється неефективним по ряду параметрів: високавартість, складність прокладки, високі витрати на підтримку кабелів впрацездатному стані, схильність до електромагнітних впливів, обмежена пропускназдатність. Тому все більшого поширення в мережах доступу знаходятьволоконно-оптичні кабелі та радіозасоби, а також комбіновані методи організаціїмереж.
Сьогодні еволюціямереж доступу йде по шляху розвитку широкосмугового (високошвидкісного)доступу, що забезпечує передачу будь-якого виду інформації та широкого класумультимедійних додатків.
Розвитоктехнологій пакетної передачі і комутації, і в першу чергу, технології IР,призвело до докорінної зміни підходів до побудови телекомунікаційних мереж.Якщо раніше вони створювалися традиційно для пропуску мовного (телефонного)трафіку, а передача даних передбачалася на додаток до передачі розмовноїінформації, то сьогодні мова і дані помінялися місцями. Цю думку ілюструєдіаграма, наведена на рисунку 2.2.
Зростання мовноготрафіку здійснюється за лінійним законом, а трафік даних росте по експоненті.На початку XXI століття ці величини зрівнялися у більшості високорозвиненихкраїн. Однак безпосереднє використання мереж передачі даних з пакетноюкомутацією для передачі розмовного трафіку (та й деяких інших видів трафіку)виявилося важким. Перш за все, це пов’язано з самим режимом передачі мови — нетільки в реальному масштабі часу, але і з обмеженнями, що визначаються фізіологічнимиособливостями людини.

/>
Рисунок 2.2 — Порівняльнадіаграма збільшення трафіку
Стосовно до мережпакетної комутації це означає, що у мережах передачі даних за технологією IРпередбачені механізми повторної передачі пакетів у разі їх втрати. При передачіголосової інформації в реальному масштабі часу такий механізм тільки погіршуєситуацію. Для передачі голосової інформації в мережах передачі данихзастосовуються спеціальні протоколи, які називаються «голос поверх технології».Протокол VoIP іноді називають протоколом ІР-телефонії.
На жаль, мережіпередачі даних, побудовані на технології пакетної комутації, мають значно більшнизькими показниками надійності, ніж традиційні телефонні мережі. У телефоннихмереж надійність складає 99,999% (як кажуть, «п’ять дев’яток»), що відповідаєсумарним простою мережі не більше 5,5 хв. на рік. У мереж передачі даних таканадійність складає 98,5% — допускається простий більше 5 днів у році.
Існує чотирисценарію ІР-телефонії:
1) комп’ютер — комп’ютер;
2) комп’ютер — телефон;
3) телефон — комп’ютер;
4) телефон — телефон.
Перший сценарій реалізуєтьсяна основі комп’ютерів. В цьому випадку потрібно щоб на комп’ютерах користувачівбули встановлені однакові чи сумісні програми. Однак, якщо з’єднання VoIPреалізуються з використанням мережевих протоколів і технологій, то програми,аналогічні Skype, забезпечують можливість передачі голосової інформації тількиза рахунок програмного забезпечення, встановленого в комп’ютерах користувачів.В останньому випадку, користувач позбавлений можливостей впливати на якістьпередачі мовлення, і воно стає величиною випадковою, істотно залежить від зміннавантаження на мережу.
Другий сценарійтакож реалізується на базі програмного забезпечення VoIP або інших програм,тільки з’єднання встановлюється до вузла (шлюзу), що забезпечує стикуваннятрадиційної телефонної мережі з мережею передачі даних.
Третій сценарійреалізується при застосуванні спеціального кінцевого терміналу (наприклад,SIР-терміналів). Розроблено конструктивно спеціальний телефонний адаптер, щопідключається до персонального комп’ютера і звичайного телефону.
Четвертий сценарійреалізується операторами мереж без участі користувачів.
Засобами підтримкипослуг в контексті моделі телекомунікаційної системи є вузли, що забезпечуютьнадання різних телекомунікаційних послуг. У традиційних телефонних мережахзасобами підтримки послуг можна назвати, наприклад, різні замовні служби абослужбу точного часу. Вже багато років тому телекомунікаційна системазабезпечувала надання інформаційно-довідкових та інших сервісних послуг. В їхнадання поряд з операторами телефонної мережі брали участь і постачальникиінформаційного ресурсу, яких сьогодні прийнято називати провайдерами, самівузли — центрами обслуговування викликів [25]. Технічні рішення з організаціїтаких центрів, обладнання та програмне забезпечення базувалися як натехнологіях, розроблених для телефонної мережі та модифікованих длязабезпечення функціонування Центрів обслуговування викликів, так і наспеціально розроблених технологіях.
Наступним етапомрозвитку став перехід до контакт-центрів. Контакт-центр надає інформаційніпослуги через різні мережі електрозв’язку одночасно великому колу користувачів.Контакт-центри носять універсальний характер, тобто:
— підтримуютьстандартні протоколи взаємодії з різними мережами електрозв’язку;
— представляютьінформацію з будь-якої предметної області, на яку налаштований Контакт-центр;
— забезпечуютьнезалежність апаратно-програмних рішень від галузі використанняКонтакт-центрів;
— надаютьможливість використовувати різні форми оплати.
Розвитокінформаційних технологій призвело до появи інших засобів. Багато з них своїмикоренями йдуть в Інтернет, утворюючи WWW — єдиний інформаційний простір. Воноскладається з безлічі web-сайтів. Сайтом зазвичай називають тематичнопов’язаний набір інформаційних ресурсів (контенту), які об’єднані повторюєтьсядизайном, розміщених на файловому сервері (комп’ютері), що має певний адреса вГлобальної мережі Інтернет.
На практицізастосовується кілька варіантів розміщення web-сайтів:
– на самостійних web-серверах;
– на web-серверах провайдера (так звана хостинг-послуга);
– на web-серверах локальної мережі.
Розробка тапідтримка web-сайтів є однією з швидкозростаючих сфер діяльності інформаційнихтехнологій.
На ринку телекомунікаціїдо традиційних учасників — операторам зв’язку та провайдерам послуг — додалисянові учасники: провайдери контенту, власники порталів, постачальникиінформації, брокери, ретейлери і т.д. Постачальник інформації надає провайдерупослуг інформацію для розповсюдження. Брокер надає інформацію про провайдерівпослуг та їх потенційних абонентів, сприяє користувачам при пошуку провайдерів,що надають необхідні їм послуги. Ретейлер виступає як посередник між абонентомі провайдером послуг з метою адаптації послуги до індивідуальним вимогамабонента.
Природно, щопостало питання про справедливому розподілі доходів, одержуваних відкористувача, між усіма учасниками процесу надання телекомунікаційних послуг.Досвід ряду країн (Японія, Норвегія, Великобританія) показує, що справедливийрозподіл доходів веде до істотного росту інформаційного наповненнятелекомунікаційних мереж, тобто до збільшення доходів всіх учасників процесу.
Конвергенція ж, усамому загальному випадку, визначається як еволюційне поняття, що означаєзближення ознак об’єктів спочатку різного походження в результатіфункціонування в подібних умовах. Тобто конвергенція — це процес зближеннясутностей шляхом взаємопроникнення. У цьому сенсі конвергенцію можна визначитияк вищу ступінь інтеграції. Дійсно, інтеграція різнорідних технологій веде доконвергенції, тобто до виникнення абсолютно нових продуктів, що кардинальнозмінюють світ. Ось один приклад конвергенції з історії людства: об’єднання двохтехнологій (парової машини та візки) призвело до виникнення нових продуктів — паровоза і автомобіля.
Процесконвергенції став можливим в результаті, з одного боку, технологічного прогресуі, з іншого боку, нових вимог, які висуваються споживачами послуг. Можнаговорити про декількох аспектах конвергенції: конвергенції послуг, конвергенціїобладнання та конвергенції мереж. Конвергенція послуг забезпечує користувачамнові розширені функціональні можливості. Конвергенція обладнання дозволяє,наприклад, об’єднати в єдиний пристрій телефон, персональний комп’ютер ітелевізійний приймач. Цей пристрій має назву «універсальний інформаційнийтермінал абонента». Деякі експерти [26] вказують, що в результаті конвергенціїу споживача буде встановлюватися «одна універсальна інфокомунікаційна розетка»,через яку будуть надаватися всі послуги.
Конвергенція мережозначає зближення або об’єднання різних мережевих технологій для створенняможливостей надати користувачам різнорідні послуги. В результаті цього процесуми спостерігаємо, наприклад, зникнення відмінностей між телефонними мережами тамережами передачі даних, або між мережами загального користування такорпоративними мережами. В останні роки виникли мультисервісні мережі, щостворюють можливість надання послуг з передачі голосової інформації, даних,мультимедія. Мультимедія означає інтеграцію декількох інформаційних типівповідомлень, таких як текст, зображення, графіка, анімація і можливих ресурсівконвергованих мереж для надання будь-яких інфокомунікаційних послуг.
Конвергенціятелекомунікаційних, інформаційних та медійних послуг веде до виникнення єдиноїінфокомунікаційної технології. Зазначимо, що ефективність цієї технологіїбагато в чому залежить від створення законодавчої бази, адекватно відображаєрегламентацію цих послуг. У законодавстві, що регламентує процес конвергенції,основним є встановлення узгоджених норм в різних розділах, тобто різні сегментителекомунікації повинні знаходитися в єдиному полі регламентації.
Тут можна спостерігатияк конвергенцію фіксованих і мобільних мереж, так і конвергенцію мережелектрозв’язку та інформатики. Конвергенція мереж неминуче ставить питання пронові моделі розподілу та пропуску трафіку, як у теоретичному, так і впрактичному плані. Процес конвергенції в телекомунікації зажадав створенняінтегрованих систем білінгу.
Конвергенціятелекомунікації надає суттєвий вплив на розвиток технологій управліннятелекомунікаційними мережами, і, зокрема, веде до створення інтегрованих системуправління. Інтегроване управління повинне забезпечити надання усіх можливихресурсів конвергованих мереж для надання будь-яких інфокомунікаційних послуг.Конвергенція телекомунікаційних, інформаційних та медійних послуг веде довиникнення єдиної інфокомунікаційної технології. Зазначимо, що ефективністьцієї технології багато в чому залежить від створення законодавчої бази,адекватно відображає регламентацію цих послуг. У законодавстві, що регламентуєпроцес конвергенції, основним є встановлення узгоджених норм в різних розділах,тобто різні сегменти телекомунікації повинні знаходитися в єдиному полірегламентації.
Наступним етапомочікуваним конвергенції, на думку ряду експертів [27], стане конвергенціянано-, біо- та інформаційних технологій. Перші кроки в цьому напрямку вжезроблено. З’явилися, наприклад, стільникові телефони із вбудованими датчикамивідбитків пальців або вимірювачами вмісту цукру в крові.
Утелекомунікаційній системі можна виділити три варіанти впливу на інформацію.
1. Затримка впередачі інформації. Телекомунікаційна система може забезпечити абсолютнодостовірну передачу інформації, але час її передачі може виявитися настількитривалим, що вона втратить свою актуальність для споживача. У граничний випадкузатримка інформації може призвести до її повної втрати.
2. Спотворення абопорушення цілісності інформації. При цьому частина інформації може бутизагублена, підмінила іншою інформацією, або до вихідної інформації може бутидодана інформація, спотворюються вихідну (наприклад, віруси). У граничнийвипадку спотворення інформації може призвести до повної її втрати.
3.Несанкціонований доступ до інформації, тобто порушення конфіденційностіінформації.
Багато фахівціввказують на загострення в останні роки проблеми забезпечення безпекифункціонування телекомунікаційних систем. При цьому підкреслюється, що новоютенденцією забезпечення безпеки стає не захист власне телекомунікаційнихсистем, але захист інформації, що циркулює в цих системах. Власне кажучи,основна функція телекомунікаційних систем полягає в передачі інформації, томуприродно, що безпека телекомунікаційних систем означає захист інформації в цихсистемах.
Використаннятехнологій VoIP для уникнення втрат та економії коштів є першим кроком, щоздійснюються підприємством при злитті інфраструктури передачі голосу і даних.Тепер корпоративні клієнти можуть заощадити на послуги телефонних компаній іповністю перейти на корпоративні мережі IP між штаб-квартирою, філіями таосель. В результаті виходить дуже недорога внутрішньокорпоративна мережа.
ВикористанняIP-телефонії дозволить співробітникам також отримувати доступ до своїхкорпоративних ресурсів, включаючи Інтернет і інфраструктуру зв’язку, збудь-яких місць. Службовці можуть використовувати мережу VPN для доступу докорпоративної мережі та зв’язку по програмному телефону, що працює на РС.застосовуючи як розширення свої корпоративні номери. Використовуючи мережуVoIP, співробітник, який працює вдома або в готельному номері, може здійснюватиі приймати дзвінки, зроблені за його робочого номером. На своєму програмномутелефоні він може також використовувати інші засоби, такі як утримання,передача та конференцзв’язок. Використовуючи об’єднані системи обмінуповідомленнями, працівник отримує також доступ до своєї голосової таелектронною поштою.
Таким чином,зв’язок IP дозволяє службовцям залишатися підключеними до службовим ресурсів тана роботі, і вдома, і в дорозі. Збільшення мобільності й географічнерозосереджених робочої сили породжує нові проблеми взаємодії, доступності таефективності зв’язку. В даний час підприємства прагнуть підвищитипродуктивність роботи, використовуючи набір передових засобів, включаючивідеокомунікації, інструменти взаємодії та служби оповіщення про присутність.
Підприємства всечаше використовують програми голосових і відеоконференцій, загальні документита інструментальні засоби корпоративного взаємодії, щоб заощадити гроші і часна переїзди. Надаючи можливості, які наближають спілкування людей до більшзвичних, імітуючи перебування в тій же кімнаті, ці програми підвищують продуктивністьпраці. Спільне використання документів та корпоративне взаємодія забезпечуютьперегляд та модифікацію документів високоінтерактивним способом у реальномумасштабі часу. Це значно зменшує час, необхідний для прийняття рішень, обмінуідеями, а також економить час, який було б витрачено на обмін електронноюпоштою або візити. Все це підвищує продуктивність службовців і безпосередньопозначається на рентабельності компанії.
2.2 Диверсифікація,як можливість подальшого розвитку
Стратегії диверсифікаціїзастосовуються у випадках, коли підприємство відкриває для себе нові можливостів інших сферах бізнесу. В окремих випадках така стратегія може бутинеобхідністю, коли ринок, на якому діє підприємство, скорочується, і фірмавимушена шукати для себе інші види діяльності.
Диверсифікація –це стратегія, яка передбачає вихід підприємства в нові для нього сфери бізнесу.
Розрізняють таківиди диверсифікації: вертикальну (або концентрична), горизонтальну таконгломеративну диверсифікацію.
Вертикальна диверсифікація– коли підприємство починає виробляти товари, які в технологічному тамаркетинговому аспекті пов’язані з існуючими товарами фірми.
Перевагивертикальної диверсифікації:
– поєднання координації дій з великими можливостями контролю;
– стабільність господарських зв’язків у межах підприємства;
– гарантовані поставки матеріально-технічних ресурсів;
– тісний контакт з кінцевими споживачами.
Недоліки:
– взаємозалежність підрозділів підприємства, що в разі негативних зовнішніхзмін погіршує становище підприємства;
– обмежений ринок збуту призводить до зменшення впливу конкуренції;
– необхідність удосконалення потребує значних витрат, що призводить доперевищення вартості ресурсів за середньою ринковою ціною.
Як наслідок вказанихнедоліків спостерігається зниження рівня вертикальної диверсифікації.
Горизонтальнадиверсифікація передбачає вихід у нові сфери бізнесу, які пов’язані іззадоволенням потреб для існуючих клієнтів (споживачів) фірми. Підприємство, щовиготовляє певний вид товару або послуги, може отримати інформацію від своїхспоживачів щодо необхідності в інших видах товарів та послуг і користуванняцією можливістю. Саме в цьому полягають переваги горизонтальної диверсифікації,що дає змогу різнобічно врахувати потреби споживачів, при цьому досягаєтьсяефект синергізму – сукупність видів діяльності дає значніший ефект, ніж окремівиди діяльності.
Конгломеративнадиверсифікація – вихід у нові види бізнесу, які жодним чином не пов’язані ні зіснуючою технологією, ні з потребами існуючих у фірми споживачів. Такий виддиверсифікації потребує найбільших фінансових витрат і доступний лише великимпідприємствам.
Розвитокінформаційних послуг ставить неоднозначне питання перед оператором зв’язку врозширені асортименту послуг для задоволення потреб споживачів.Науково-технічний прогрес та інноваційні технології не залишають байдужимипересічних громадян і робить людину залежною, змінюючи направленість дії йогомотивації. Ця залежність виникає і прогресує разом із інтелектуальним розвиткомлюдини. Ще недавно, пенсіонери не могли уявити те, що сьогодні спілкуваннямобільним телефоном вже буде буденним і необхідним.
Специфікамаркетингу послуг зв’язку визначається особливостями самого продукту, який, зодного боку, відноситься до категорії нематеріальних послуг (а значить, маєвластивості, характерні для послуг взагалі), з іншого — до сфери високихтехнологій.
Головнаособливість психології споживання послуг — пасивність попиту на послуги. Навітьякщо споживач і має якусь інформацію про послугу, то набуває тільки післяусвідомлення її цінності. Цю особливість досить яскраво ілюструє прикладеволюції відносини споживачів до стільникового зв’язку. Ще 15 років томуспоживачі ставилися до нього як до чогось дорогого і надлишкового, асоціюючипослугу з атрибутом заможних людей. Багато приватних користувачів вважають, щонавіть вдома краще дзвонити по мобільному телефону за наявності стаціонарного.Тому попит на послуги зв’язку потрібно формувати через постійний маркетинговийвплив.
Постійністьмаркетингового впливу на телекомунікаційному ринку вкрай важливо ще й тому, щопослуги зв’язку відносяться до категорії інноваційних продуктів, які докорінновідрізняються від інших існуючих форм. При цьому часто нові послуги зв’язкузмінюють звичні моделі споживання і стиль життя — і тим ще більше ускладнюютьсвоє прийняття ринком. Якщо нова послуга вимагає до того ж додатковогообладнання або навчання, ситуація взагалі поглиблюється. Так, дляширокосмугового Інтернет — доступу потрібен модем, для послуги платного телебачення- приставка-декодер… Все це автоматично вимагає від споживача придбання новихнавичок.
Розвитоквисокотехнологічних послуг підпорядковується кільком законам дифузії інновацій,які й визначають специфіку маркетингу в сфері високих технологій.
Послуга це тойсамий товар, але у неї є свої відмінності:
— покупець не стаєвласником послуг;
— послугиневловимих;
— споживачізалучені в процес створення послуги;
— співробітникипостачальника послуги — невід’ємна частина послуги;
— неможливозабезпечити постійно якість послуги;
— споживачі незавжди можуть оцінити якість послуг;
— неможливостворити запаси послуг;
— важливістьнабуває тимчасового фактору;
— послугинадаються через фізичні та електронні канали.
Процес прийняттяринком нововведення має форму S-образної кривої. Попит на новинку спочаткуросте повільно, потім прискорюється, а потім знову уповільнює своє зростання,прагнучи до певної межі. Як показує світовий досвід розповсюдженнявисокотехнологічних послуг, час прийняття high-tech-послуги ринком — не менше15 років. Наприклад, радіо приймалося ринком близько 18 років, чорно-білийтелевізор і видеоплеєри — 15 років, персональні комп’ютери — 20 років. У різнихкраїнах ринок неоднаково швидко реагує на інновації, що зумовлено впливомсоціально-економічних факторів.
Споживачіввисокотехнологічних послуг можна поділити на 5 категорій, які характеризуютьсярізними типами поведінки: новатори, ранні послідовники, рання більшість, пізніпослідовники, консерватори. Психологія прийняття high-tech продукту у цихкатегорій кардинально відрізняється.
Комунікації всфері високих технологій мають двоступінчасту модель. Одна частина споживачівбуде користуватися послугою незалежно від популярності товарів (лідери думки),інша буде наслідувати (сприймає думки). Відповідно, для кожної категоріїспоживачів повинне застосовуватися свій, оригінальний маркетинговий вплив.
Прийняттяінновації проходить 5 етапів: ознайомлення (інформація), поява інтересу до неї,і пошук додаткової інформації (переконання), оцінка інновації стосовно ситуаціїна предмет доцільності використання (рішення), тестування нововведення(реалізація), прийняття рішення про використання (підтвердження). Це демонструєрисунок 2.3.
/>
Рисунок 2.3 — Процесприйняття high-tech споживачем
Телефонні компаніївже не можуть тільки займатись послугами фіксованого телефонного зв’язку.Потреби абонента та конкуренція з боку стільникового зв’язку відкривають іншісторони, раніше для них невластивих ринків.
2.3 Конкуренція,як передумова стратегії
У 2008 році обсягдоходів в галузі зв’язку України (згідно статистичних даних [53]), отриманихсуб’єктами господарювання усіх форм власності, склав близько 46 млрд. грн., щона 15% перевищує показник 2007 року. З них від надання послуг населеннюотримано 18,5 млрд. грн. Споживання послуг зв’язку на одного жителя Українисклало 33,3 грн. на місяць — на 15,6% більше, ніж 2007 року.
Доходи від послугкомп’ютерного зв’язку зросли в 1,5 рази, у тому числі від надання доступу до Інтернет- на 148%, супутникового зв’язку — 146%, поштового, спеціального тафельдзв’язку, кур’єрської діяльності — 140%.
Найбільш вагомимисегментами залишаються послуги: рухомого (мобільного) зв’язку – 63,5% тафіксованого телефонного зв’язку – 20,6%.
Обсяг капітальнихінвестицій на розвиток галузі зв’язку склав близько 8 млрд. грн., що на 36%менше показника 2007 року. З них 84% освоєно за рахунок власних коштів, 16% — за кошти іноземних інвесторів та кредитів банків.
Українські операториввели в експлуатацію 222 тис. номерів АТС, зокрема у сільській місцевості –понад 10 тис. номерів АТС.
Оператори телекомунікаціїусіх форм власності збудували та ввели в експлуатацію 222 тис. номерів АТС, зних у сільській місцевості – понад 10 тис. номерів АТС. Чистий прирістабонентів фіксованого телефонного зв’язку склав 120 тис. абонентів.
Станом на01.01.2009 щільність основних телефонів на 100 мешканців країни склала 28,7 одиниць(станом на 01.01.2008 — 27,7 одиниць).
В Україніналічується 55,2 млн. абонентів мобільного зв’язку стандарту GSM та 150 тис.абонентів мобільного зв’язку третього покоління UMTS, тому ринок послугмобільного зв’язку стандарту GSM остаточно досяг свого насичення.
Кількістьабонентів кабельного телебачення збільшилась 2008 року на 9% і склала 3,5 млн.
Тобто на початок2009 року 19,2% сімей України є абонентами кабельного телебачення, тоді якстаном на 01.01.2008 цей показник складав 17,8%. Найвищий відсоток таких сімейу Севастополі, Києві, Дніпропетровській, Сумській, Львівській, Полтавській таЛуганській областях.
Сегмент ринкупослуг комп’ютерного зв’язку, зокрема надання доступу до Інтернет, є найбільшдинамічним серед інших сегментів послуг зв’язку. Станом на 01.01.2009чисельність Інтернет-аудиторії в Україні склала понад 10 млн. користувачів.Кількість абонентів широкосмугового доступу до мережі Інтернет, за експертнимиданими, складає близько 1,5 млн., з них ВАТ «Укртелеком» — близько 500 тис.Рівень проникнення широкосмугового доступу перевищив 8 % від загальноїкількості сімей в Україні.
Оператори телекомунікаціїзбудували та ввели в експлуатацію понад 2,5 тис. км волоконно-оптичних лінійзв’язку.
Одним зпріоритетних напрямків розвитку телекомунікаційних мереж є будівництво сучаснихволоконно-оптичних ліній зв’язку з впровадженням технологій CWDM та DWDM тарозвиток мережі широкосмугового доступу, в тому числі безпроводового.
Останнім часомдуже загострилась конкуренція в України на ринку послуг зв’язку. Йде тенденціядо укрупнення операторів зв’язку за рахунок малих операторів, кількість якихвеличезна. Основні гравці на цьому ринку, не беручи до уваги стільникового зв’язкує ВАТ «Укртелеком», ТОВ «ТК»Велтон.Телеком”,«Vega» та інші. Ці компанії мають різні джерела фінансування, віддержавних до недержавних.
Відкритеакціонерне товариство «Укртелеком» — сучасне підприємство зрозвиненою інфраструктурою, займає лідируючі позиції на ринку фіксованоготелефонного зв’язку України. Охоплює близько 71% ринку послуг місцевоготелефонного зв’язку (обслуговує понад 10 млн. телефонних ліній) і 83% ринкупослуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку.
У 1993 році булозареєстровано Українське об’єднання електрозв’язку «Укрелектросвязь»,в 1994-м перейменований в «Укртелеком». У 1998 році об’єднання булореорганізовано в єдине держпідприємство. У 2000-му, після проведеннякорпоратизації, перетворено у ВАТ.
ВАТ«Укртелеком» — підприємство, організаційна структура якого сформованапо вертикальному принципу управління фінансами, технологічними процесами,персоналом. До його складу входить 32 філії (у тому числі «Утел», щоспеціалізується на послуги міжнародного зв’язку).
«Укртелеком»є учасником (акціонером) ряду спільних підприємств та АТ, що функціонують нателекомунікаційному ринку України. Компанія надає на всій території Українипрактично всі види сучасних телекомунікаційних послуг. Зокрема:
— міжнародна,міжміський та місцевий телефонний зв’язок;
— послуги передачіданих та побудови віртуальних приватних мереж;
— Інтернет послуги(в т.ч. комутований і широкосмуговий доступ в Інтернет для абонентівфіксованого телефонного зв’язку);
— постійнеIP-з’єднання по виділеній лінії;
— апаратний івіртуальний хостинг;
— надання вкористування виділених не комутованих каналів зв’язку;
— ISDN;
— відео-зв’язок;
— проводове мовлення;
— телеграфнийзв’язок;
— технічнеобслуговування мереж ефірного теле- та радіомовлення.
В даний час«Укртелеком» створює щонайпотужнішу національну магістральну мережупередачі даних на базі сучасної технології DWDM, пропускна спроможність якоїнаближається до 4 Гбіт /с. Це дозволить надавати інформаційно-телекомунікаційніпослуги у всіх регіонах країни.
Компанія розвиваємережу стільникового зв’язку третього покоління (3G), ліцензію на яку вонаотримала в кінці 2005 року. Відповідно до бізнес-плану компанії, на ці цілінаправлено $ 687,2 млн. З цієї суми $ 437,2 млн. компанія планує інвестувати зарахунок власних ресурсів, а $ 250 млн. — за рахунок залучення інвестицій.Проектом передбачено будівництво та експлуатація мережі на всій територіїУкраїни з прибутковістю не нижче 34% для охоплення не менше 29% ринку послуг3G-зв’язку за кількістю абонентів.
Для надання клієнтам послуг зв’язку з іноземними державами, а також длязабезпечення послугами з транзитної передачі трафіку своїх українських та іноземнихпартнерів «Укртелеком» бере активну участь у міжнароднихтелекомунікаційних проектах, які забезпечують вихід на цифровітелекомунікаційні системи Європи, Азії, Африки та Північної Америки.«Укртелеком» є співвласником підводних систем передачі даних, таких,як ITUR, BSFOCS.
ТОВ «ТК»Велтон.Телеком” — одна з перших недержавних телекомунікаційнихкомпаній в Україні. Працює на ринку телекомунікації з 1993 року. Розпочаларозвиток мережі з Харкова.
Основні напрямкидіяльності — розвиток традиційного дротового зв’язку, стільникового зв’язкутехнології CDMA, розвиток транспортної мережі і мультисервісних вузлів доступу(у т.ч. Інтернет та передача даних).
У 2000 році вперше в Україні «Велтон.Телеком» розгорнула та ввела вкомерційну експлуатацію в Харкові та Києві мережі бездротового стаціонарногорадіодоступу на основі передової технології цифрового стільникового зв’язкуCDMA. Це дозволило вирішити проблему встановлення телефонів на об’єктах,телефонізація яких ускладнена через відсутність (браку) лінійно-кабельнихспоруд.
Середвикористовуваних компанією сучасних телекомунікаційних технологій — цифроваобробка сигналу на базі цифрових комутаторів, цифрові системи передачі,оптоволоконні лінії зв’язку та інше.
Абонентська база«Велтон.Телеком» становить більше 119 тис. клієнтів.
Сьогодні «Велтон.Телеком» розвиває телекомунікаційні мережі в 14містах України: Харкові, Києві, Одесі, Львові, Донецьку, Дніпропетровську,Запоріжжі, Луганську, Полтаві, Сумах, Кременчуці, Маріуполі, Кривому Розі іСімферополі. У перспективі планується розвиток телекомунікаційних мереж у всіхобласних центрах України.
«Vega» — об’єднаний оператор телекомунікаційних послуг, найбільший недержавний(альтернативний) оператор на ринку фіксованого зв’язку (другий за величиноюпісля «Укртелеком» з часткою ринку більше 8%).
Утворився в результаті об’єднання компаній, які раніше входили до складутелекомунікаційної групи «Фарлеп-Оптима», — «Фарлеп»,«Оптіма Телеком», «ЦCC», «Укомлайн», «IPTelecom», «Матриця», «Вилка» і інші. Поряд з компанією«Астеліт» (оператор мобільного зв’язку life:)) представляєтелекомунікаційний бізнес групи компаній «Систем Кепітал Менеджмент»(СКМ), контрольованою українським політиком і бізнесменом Рінатом Ахметовим.
Бренд«Vega» виведений на ринок у жовтні 2008 року.
Оперативний менеджмент телекомунікаційної групи «Vega» здійснюєкомпанія ВАТ «Фарлеп-Інвест».
Оператор діє в 17областях України. За станом на жовтень 2008-го, покриває 36 міст, в тому числівсі міста-мільйонники: Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Одеса, Харків.Більше 3,3 тис. км оптоволоконного і більше 23 тис. км мідного кабелю, 45локальних комутаторів і 900 вузлів доступу з’єднують більше 75 тис. підключенихбудинків. Міжміський мережа складається з 17 комутаторів, 18 MPLS-вузлів і маєпропускну спроможність до 10 Гбіт /с. За станом на 1 грудня 2008 року«Vega» обслуговувала понад 714 тис. ліній телефонії та 96 тис. портівширокосмугового доступу в Інтернет.
Побудовані міжнародні «переходи» в магістральні мережі Росії,Угорщини, Польщі, Словаччини, а також підписані договори з більш ніж 20міжнародними та найбільшими національними операторами.
«Vega»продовжує будувати свою транспортну, магістральну і розподільну мережі. БудуєMPLS мережу, що забезпечує пріоритетну передачу певних типів даних (звук,відео, текст) в реальному часі. До кінця 2009 року планується розширитиприсутність до 60 міст.
Обсяг доходів,отриманих суб’єктами господарювання усіх форм власності з надання усіх послугелектрозв’язку в 2008 році склав 45,79 млрд. грн., що майже 82,66 грн. в місяцьна кожного жителя України [53].
Обсягкапітальних інвестицій на розвиток галузі зв’язку склав близько 8 млрд. грн.
Кількість жителівв Україні на 01.01.2009г. становить 46,16 млн. чол.
Кількістьабонентів стільникового зв’язку становить 55,35 млн. абонентів.
Кількістьабонентів фіксованого зв’язку становить 13,25 млн. абонентів.
КількістьІнтернет-аудиторії становить більше 10,0 млн. користувачів.
Кількістьширокосмугового доступу (ISDN) становить 1,5 млн. абонентів.
Існує тенденція довзаємопроникнення мобільних операторів на ринок фіксованих послуг, що веде дозагострення конкуренції, що в свою чергу веде до зменшення ціни послуги длякінцевого споживача.
Все це даєпідстави для висновку про значимість в сучасних умовах правильно спланованоїстратегії та визначення пріоритетів в подальшому плану розвитку операторівфіксованого зв’язку. 

РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИУДОСКОНАЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ РОЗВИТКУ ТОВ «БАЗІС»
Бізнес-план — цеспецифічний плановий документ, в якому відображено організаційно-фінансовізаходи для забезпечення виробництва окремих видів товарів, робіт, послуг.
План даєможливість визначити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінитивитрати на виготовлення і реалізацію потрібної цьому ринку продукції, визначитиїї потенційну прибутковість. План повинен також дати відповідь: чи доцільноздійснювати інвестування виробництва з точки зору самоокупності витрат.
Бізнес-план ТОВ«Базіс» розроблено для оцінки перспектив існування підприємства з метоюпоказати акціонерам та інвесторам напрямок здійснення стратегічного плануваннярозвитку організації виходячи з показників теперішнього стану підприємства і вцілому в галузі зв’язку в Україні.
Шляхамиудосконалення бізнес плану є бізнес-ідея. Бізнес-ідея — це бачення можливостізаробляти гроші на ринку в обраній сфері. Якщо сприйняття навколишньогосередовища і власних можливостей відповідає дійсному стану речей, тобізнес-ідея буде працювати.
Бізнес-ідеяпроекту.
1. Розгортаннятелефонного зв’язку поверх інформаційної мережі провайдерів Інтернет.
2. ВикористанняІнтернет-провайдерів в якості комерційних агентів, які за відповідний відсотокбудуть здійснювати підключення своїх користувачів до послуг телефонногозв’язку. Технологія підключення – IP-телефонія, оскільки вона збудована на мережевих протоколах,що використовується як основний засіб транспорту мережевого трафіку доступу доІнтернет. Таким чином є можливість в тих районах, де відсутні інші телефонністанції підключати споживачів і швидко збільшувати кількість абонентів.
3. Введенняагресивної політики щодо залучення потенційних споживачів до послуг оператораелектрозв’язку, надавати можливість пільгового спілкування в середині мережі, апри виході на ТМЗК використовувати найменший тариф, при виході на міжміський таміжнародний зв’язок використовувати тарифи альтернативних операторів IP-телефонії.
4. Створення«коробочного продукту» — диск з інсталяцією програми для відтвореннятелефонного номеру і можливості встановлення на персональному комп’ютеріапаратної частини.
Ринок — це ніщоінше, як люди (і організації), що є потенційними покупцями товарів і послуг,які задовольняють їхні бажання і потреби. Тому загальна схема бізнесуописується наступною послідовністю дій:
а) потрібно знайтинезадоволені потреби людей (та організацій), які мають платоспроможність;
б) задовольнити цю потребупродажем товару або послуги.
Задоволення потреборганізацій в телефонному зв’язку буде економічно вигідно не тільки в наявностітелефонних номерів в кількості, необхідній організації, але і в можливостяхз’єднати віддалені географічно підрозділи в єдину телекомунікаційну систему вякості віртуальної міні-АТС, що значно заощадить вартість трафіку організації вцілому і унеможливить втрату дзвінків своїх потенційних бізнес-клієнтів.
Потреби фіксованогозв’язку квартирних абонентів будуть задоволені через спілкування за допомогоютелефонних номерів. При цьому, навіть знаходячись у відрядженні, на відпочинку,або в дорозі, інтелектуальні послуги IP-телефонії зможуть самостійно прийнятидзвінок, отримати повідомлення і, за бажанням абонента відправити, або самдзвінок, або залишене повідомлення на e-mail, SMS, стільниковий телефон,інший стаціонарний телефон, або відповісти автоінформатор.
Зрозуміло, що длятаких нововведень споживачі в більшості не підготовленні, тому для операторанеобхідно не тільки широко рекламувати свої послуги, але і проводитимайстер-класи, проводячи навчання серед абонентів, так як операторизацікавленні в продажі своїх послуг і контенту.
Основною метоюрозробки бізнес-плану розвитку ТОВ «Базіс» є збільшення ефективності роботипідприємства шляхом залучення коштів інвесторів для розгортаннятелекомунікаційних мереж в містах і істотного збільшення доходу організації відпродажу інформаційних послуг абонентам.
Стратегічний планрозвитку телекомунікаційних мереж включає в собі три основні етапи.
Перший етап:розгортання телекомунікаційних мереж в містах Київ, Полтава, Сімферополь звстановленням автоматичних телефонних станцій (АТС) на 1000 номерів в кожномумісті (обладнання АТС дає можливість збільшувати ємкість станції в подальшому).
Другий етап:розгортання телекомунікаційних мереж в містах Луганськ, Дніпропетровськ,Донецьк, Запоріжжя, Суми з встановленням автоматичних телефонних станцій (АТС)на 1000 номерів в кожному місті.
Третій етап:одержання ліцензії на надання послуг міжміського фіксованого телефонногозв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційнихмереж і надання в користування каналів електрозв’язку для об’єднаннятелекомунікаційних мереж в різних містах, а також збільшення ємкості телефоннихномерів в залежності від потреб в окремих містах.
В розробку даногобізнес-плану покладено виконання першого етапу програми.
Споживачампланується надавати такі види телекомунікаційних послуг:
1) цифровітелефонні лінії:
а) міськателефонна мережа;
б) цифровийабонентський порт;
2) Інтернетза технологією ADSL з максимальною швидкістю до 8 Мбіт/с;
3) цифровіпотоки ISDN PRI;
4) SIP-потоки.
Детальний описпослуг.
1. Цифровітелефонні лінії базуються на технології IP-телефонії. IP-телефонія об’єднуєтелефонні мережі і мережі передачі даних в єдину комунікаційну мережу, яка єпотужним і економічним засобом зв’язку. Технологія IP-телефонії комбінує голосі дані в одній мережі і пропонують дешеві міжнародні і міжміські дзвінки іцілий набір комунікаційних послуг. Інтернет використовується операторомIP-телефонії тільки як транспортну середу між вузлами комутації. IP-технологіїостаннім часом набирають все більшої популярності серед мешканців промисловорозвинутих країн і немає жодних сумнівів у перспективності та вдосконаленняданої технології. По цій технології можливо між абонентами встановлювативідеозв’язок.
2. Технологія ADSL(Asymmetric Digital Subscriber Line — «асиметрична цифрова абонентськалінія») є оптимальним рішенням для приватних клієнтів, пред’являютьсяостаннім часом підвищені вимоги до швидкості і якості передачі даних. При цьомудля надання послуг доступу в Інтернет по ADSL-технології використовуютьсяіснуючі у клієнта телефонні лінії, без організації виділеного каналу.Технологія ADSL дозволяє по звичайній телефонній лінії організувативисокошвидкісний цифровий канал, по якому забезпечується доступ до Інтернету зішвидкістю до 8 Мбіт/с. При цьому пропускної здатності вихідного каналудостатньо для передачі електронної пошти, факсимільних повідомлень і дляпроведення голосових переговорів через мережу Інтернет.
3. Цифрові потокиISDN PRI (Integrated Services Digital Networks, ISDN). ISDN, будучи сполученоюз телефонною мережею загального користування, поєднує в собі можливості якзвичайної телефонної мережі, так і мережі передачі даних. Прекрасна якістьз’єднання і можливість одночасно вести телефонну розмову і користуватисяпослугами прийому / передачі даних (обмін відеоінформації, графічними зображеннямита текстовими повідомленнями, якісний доступ до мережі Інтернет) є однією зголовних причин переходу абонентів на ISDN. Головна перевага ISDN переданалогової телефонної мережею — швидкість передачі даних, що складає 128 Кбіт/с.
4. По SIP-потокупідключається корпоративна офісна IP-станція до телефонної мережі загальногокористування по SIP-протоколу. Абоненту надається 30 телефонних каналів та одинтелефонний номер.
Підключенняабонентів на останній милі планується по мережам корпорації (до складу якоївходить оператор телефонного зв’язку ТОВ «Базіс»), яка будує для потреб своїхоператорів і провайдерів спільну цифрову мережу в містах де планується будуватиАТС.
Строк реалізаціїбізнес-плану розраховано 2 роки.
Джереломінвестування є кошти фірм засновників.
Сума необхіднихкоштів – 763100 грн.
Строк погашеннянаданої фінансової підтримки – 24 місяці.
Результатимаркетингових досліджень показують, що по показникам Держкомстату в Україніналічується на кожних 100 громадян – 28,7 телефонних номерів, тому розвитокфіксованого телефонного зв’язку ще не набув насиченості.
3.1 Загальнахарактеристика підприємства
Повне найменування:Товариство з обмеженою відповідальністю «Базіс» .
Скорочененайменування: ТОВ «Базіс».
Код за ЄДРПОУ: 19470530.
Номер та дата державноїреєстрації підприємства: №1 480 120 0000 000044, від 09.12.02р.
Назва органу, якийздійснив реєстрацію: Виконавчий комітет Харківської міської ради.
Вид діяльності заЗКГНГ: 240.
Форма власності заЗКФВ: 10.
Адресапідприємства: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 22.
Банківськіреквізити: № 26005036062102 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005.
Керівникпідприємства: Коваль Наталя Володимирівна.
Телефон: 720-20-54.
Товариство зобмеженою відповідальністю “Базіс” (в подальшому – ТОВ “Базіс”) було створено в1991 році і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинногозаконодавства України та Статуту.
ТОВ “Базіс” єюридичною особою, має право від свого імені укладати договори, діє на принципахповного господарського розрахунку і самофінансування, має самостійний баланс,розрахунковий та інші рахунки в установах банку, круглу печатку зі своїмнайменуванням, штампи, бланки та інші реквізити.
По своїй форміпідприємство відноситься до малих, так як в роботі його задіяні не більше 50працівників.
Метою діяльностіТовариства є здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку танаступного його розподілу між Учасниками Товариства, предметом діяльності –надання послуг телефонного зв’язку.
Згідно ДовідкиГоловного управління статистики у Харківській області від 02.11.2006р. №9606, видамидіяльності ТОВ “Базіс” за КВЕД :
— діяльністьзв’язку;
— будівництвомісцевих трубопроводів, ліній зв’язку та енергопостачання;
— надання іншихкомерційних послуг.
ТОВ “Базіс” маєЛіцензію Державного комітету зв’язку та інформатизації України серія АА №223173на надання послуг телефонного зв’язку (крім відомчих об’єктів) на території м.Харкова та Харківської області відповідно до ліцензійних умов провадження строкомдії до 14.03.2010 року./>
Структурапідприємства представлена на рисунку 3.1.
/>
Рисунок 3.1Організаційна структура Базіс.
Організаційноюструктурою Базіс є лінійно-функціональна. Лінійно-функціональна структуразаснована на дотриманні єдиноначальності, лінійної побудови структурнихпідрозділів і розподілу функцій управління між ними. Вона синтезує кращівластивості лінійної структури (чіткі зв’язки підпорядкованості, централізаціяуправління в одних руках) і функціональної структури (розподіл праці,кваліфікована підготовка рішень).
Існуюча будоваструктури не дозволяє розвиватися організації. Причини знаходяться на поверхніі розглядаючи діючу структуру зрозуміло чому. ТОВ «Базіс» зосереджений тількина підтримці вже здобутого, відсутня в штатному розкладі служба маркетингу, якаі повинна зосередити свою роботу на зростанні кількості проданих послуг, пошукуі залученню нових абонентів.
Тому і не дивно,що кількість абонентів зростає повільно. Цьому сприяє відокремленістьпідрозділів, втрачений контроль керівництва і відсутність цілісної стратегії дорозбудови організації в цілому.
3.2 Операційніможливості оператора
Оператортелефонного електрозв’язку ТОВ «Базіс» в місті Харкові надає абонентам основнийперелік послуг.
1. Цифровітелефонні послуги з абонентною платою:
— для бюджетнихорганізацій та квартирних абонентів — 19,73 грн.;
— для юридичнихосіб — 28,40 грн.
До абонентної платидодається вартість послуг розмови споживачів з мобільними та міжміськими іміжнародними абонентами. Перевагами послуги є те, що абонент має змогу одержативесь комплекс послуг притаманний сучасним цифровим та офісним телефоннимстанціям. В цих послугах поєднуються новітні технології зв’язку з комп’ютернимиінноваціями.
Наприклад, абонентвідсутній біля свого телефонного апарату, але його телефонний номер при не відповідіна дзвінок зможе знайти користувача на його стільниковому телефоні, одержати велектронному вигляді записаний для нього текст, або ввімкнути автовідповідач.Це і багато більшого абонент одержує при підключені до цифрової АТС без закупівлізайвого обладнання.
2. Інтернет потехнологіям:
а) Dial-Up затарифом міського з’єднання – 5,40 коп./хв.;
б) ADSL за ціною:
— 60,00 грн. зішвидкістю 256 Кбіт/с;
— 100,00 грн. зішвидкістю 1 Мбіт/с;
— 150,00 грн. зішвидкістю 2 Мбіт/с;
— 200,00 грн. зішвидкістю 4 Мбіт/с;
— 250,00 грн. зішвидкістю 8 Мбіт/с.
Крім стандартноговиходу в Інтернет користувачам надається доступ в локалізовану мережу з об’ємомдоступних ресурсів більше 1000 Тбайт. До локальних мереж Local Area Networks(LAN) відносять мережі комп’ютерів, які являють собою комунікаційну систему ізосереджені по території міста. Через короткі відстані в локальних мережах єможливість використання відносно дорогих високоякісних ліній зв’язку, якідозволяють, застосовуючи прості методи передачі даних, досягати високихшвидкостей обміну даними порядку 100Мбіт/c. У зв’язку з цим послуги, щонадаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і звичайнопередбачають реалізацію в режимі on-line.
3. Послуги ISDNPRI за ціною по тарифним пакетам:
а) офіс –абонентна плата 84,00 грн. (при 1 телефонному номері), та 5855,00 грн. (при 200телефонних номерах);
б) корпоративний — абонентна плата – 200 грн. (включається по кожному
телефонному номерумінімальний пакет послуг).
За допомогоюцифрових потоків ISDN PRI абоненту можливо підключити 30 телефонних ліній інадається 1 телефонний номер. Окремо по кожному В-каналу проводитьсятарифікація міських, міжміських та міжнародних розмов. Мінімальний пакет послугсплачується незалежно від обсягу послуг, які отримані протягом місяця.
4. SIP-потоки за ціною потарифним пакетам:
а) офіс –абонентна плата — 84,00 грн. (при 1 телефонному номері), та 5855,00 грн. (при200 телефонних номерах);
б) корпоративний — абонентна плата – 200 грн. (включається по кожному телефонному номерумінімальний пакет послуг). 
За допомогоюSIP-потоку можливо підключення корпоративної офісної IP-станції до телефонноїмережі загального користування по SIP-протоколу. Абоненту надається 30телефонних каналів та один телефонний номер. Ця послуга надає дуже великийспектр можливості для розгортання корпоративних мереж, з’єднуючи віддалені одинвід одного офіси, склади, філіали по всій Україні, а в окремих випадках і повсьому світу. Ця послуга дозволяє суттєво економити корпоративним споживачамвитрати на послуги зв’язку, а також окремо розподіляти напрямки трафіку і йогооб’єм.
При цьомупідприємство зв’язку намагається збільшувати номенклатуру телефонних послугвідповідно до потреб абонентів, використовуючи цифрові можливості сучасних АТСна основі IP-телефонії. Одну із таких послуг «Віртуальна Міні-АТС» показано втаблиці 3.1.
Але цей перелікбільше підходить до комерційного використання підприємствами та організаціями,для квартирних абонентів ТОВ «Базіс» надає додаткові послуги телефонногозв’язку, перелік яких вказано в таблиці 3.2.
Підприємство маєпряму зацікавленість в якості і кількості наданих послуг для своєї конкурентоспроможностіна ринку телекомунікаційних послуг зв’язку. Від цього залежить попитпотенційних споживачів.
ТОВ «Базіс»використовує відкриті джерела технологічних інновацій, своїх патентнихвинаходів і авторських свідоцтв не використовує.
Ціноутворення телефоннихпослуг по абонентній платі та по хвилинному обліку проводиться згідно Граничнихтарифів, що регулюється Національною комісією з питань регулювання зв’язку вУкраїні. Послуги доступу до Інтернет, ISDN PRI, SIP-потоки розраховуються взалежності від середньої вартості такого ж рівня і об’єму послуг конкурентнихоператорів та провайдерів і альтернативних варіантів визначення ціни.
Таблиця 3.1 –Віртуальна Міні-АТС Пакети Перелік послуг Абонентна плата «Мінімальний»
 – скорочений набір номера
 – голосове «привітання» абонента, що викликає
 – трансфер вхідного виклику (передача вхідного виклику на іншу лінію)
 – користування серійним номером 24,00 «Базовий»
 – скорочений набір номера
 – тимчасова заборона вхідного зв’язку
 – тимчасова заборона вихідного зв’язку
 – повідомлення про надходження виклику через служби Internet (ICQ)
 – списки обмеження викликів (чорно-білі списки)
 – голосове «привітання» абонента, що викликає
 – трансфер вхідного виклику (передача вхідного виклику на іншу лінію)
 – встановлення мелодії очікування
 – конференцзв’язок
 – користування серійним номером 48,00 «Преміум»
— скорочений набір номера
— тимчасова заборона вхідного зв’язку
— тимчасова заборона вихідного зв’язку
— повідомлення про надходження виклику через служби Internet (ICQ)
— списки обмеження викликів (чорно-білі списки)
— голосове «привітання» абонента, що викликає
— трансфер вхідного виклику (передача вхідного виклику на іншу лінію)
— голосова пошта (Voice Mail)
— встановлення мелодії очікування
— голосове меню одного рівня
— запис розмов (вхідних/вихідних/внутрішніх)
— факс на e-mail
— конференцзв’язок
— користування серійним номером
— нічний та денний режим роботи послуг 72,00
До основних групспоживачів відносяться всі верстви населення, бюджетні установи та юридичніособи, які мають попит на фіксовані послуги зв’язку та готові споживатиІнтернет в різних об’ємах.
Для ISDN та SIPпотоків основними споживачами є юридичні особи та організації, що мають своюрозгалужену сітку відділень (банки, страхові компанії, мережеві організації таінше), тому маркетинг по цій групі послуг буде направлений на зацікавленість вшвидкому підключені і більшому об’ємові послуг цим організаціям. Оскількиінформаційними послугами споживачі користуються майже кожен день, тому циклічністьїх оплат виходить на місячний рівень. При цьому необхідний окремий відділ длянарахування, доставки рахунків (повідомлення про рахунки), прийом оплати запослуги (авансові і кредитні) та відстеження платежів (контроль розрахунків).
Таблиця 3.2 — Додаткові послуги телефонного зв’язку Додаткові послуги
Абонентна
плата  Скорочений набір номера 2,40  З’єднання без набору номера 2,40  Тимчасова заборона вхідного зв’язку 2,40  Тимчасова заборона вихідного зв’язку 2,40  Переадресування вхідних викликів 2,40  Повідомлення про надходження нового виклику 2,40  Повідомлення про надходження виклику через служби Internet (ICQ) 2,40  Виклик абонента за замовленням (побудка, нагадування) 2,40  Передача вхідних викликів на авто інформатор 2,40  Списки обмеження викликів (чорно-білі списки) 6,00  Встановлення вхідного/вихідного виклику на очікування 2,40  Голосове «привітання» абонента, що викликає 2,40  Трансфер вхідного виклику (передача вхідного виклику на іншу лінію) 2,40  Голосова пошта (Voice Mail) 18,00  Встановлення мелодії очікування 6,00  Голосове меню одного рівня 12,00  Запис розмов (вхідних/вихідних/внутрішніх) 6,00  Факс на e-mail 6,00  Конференц-зв’язок 12,00  Місцевий, міжміський, міжнародний електрозв’язок за паролем 2,40  Користування серійним номером (за місяць) 6,00  Подання ідентифікації лінії (номеру), яка викликає 2,40  Обмеження ідентифікації лінії (номеру), яка викликає 2,40  Подання ідентифікації підключеної лінії (номеру) 2,40  Обмеження ідентифікації підключеної лінії (номеру) 2,40  Аналоговий абонент з кількома номерами на одну лінію 2,40  Нічний та денний режим роботи послуг 12,00
Планується вподальшому використовувати мережі побудовані до абонента для надання вториннихпослуг, які вже набувають популярності серед населення. До таких послуг будутьвідноситись: домофонний зв’язок, IPTV, відео по заказу та інші інновації.Головне для оператора ввійти в помешкання споживача, все інше вже буде залежативід потреб абонента, його фінансового становища і наполегливості операторазв’язку знайти і вмотивувати користувача у потребі тієї чи іншої новітньоїпослуги.
Оцінка розвиткувиробництва та своєї позиції на ринку з точки зору пропозиції спеціальної тацивільної продукції (послуг) дуже висока, так як надання цих послуг задовольняєпопит споживача, у якого сформована потреба до інновацій, хоча в основному цевідноситься до більш молодої вікової групи споживачів.
Механізм проникненняна ринок телекомунікаційних послуг вироблений корпорацією і забезпечуєоператора телефонного зв’язку цілісною стратегією і можливостями для розвитку.
Стратегіяздійснення продажу агресивна і вона дозволяє за допомогою численних акційпривернути потенціальних користувачів до інноваційних інформаційних послугтелефонної компанії.
Маркетинговіслужби відносяться до одного із підрозділів корпорації і подальший розвитокпідприємства залежить від напрямку і стратегії, яка існує у всіх провайдерів таоператорів які діють спільно в корпорації. Використовуються такі основні засобимаркетингової комунікації (впливу на покупця):
— реклама покорпоративним телеканалам;
— реклама в місцяхпродажу та оплати послуг.
Продаж послугстимулюється пропозицією багатьох послуг одночасно (телефонні послуги, доступдо Інтернет, підключення до кабельного телебачення). Служби маркетингуоперативно відслідковують зменшення попиту і приймають рішення, спрямовані напокращання системи збуту та освоєння нових ринків. Вносять пропозиції щодоціноутворення і дають на розгляд оператору для затвердження і подальшогоознайомлення абонентам (зменшення ціни при підключенні до послуги, акції позменшенню тарифів на послуги та інше).
Здійснивши екскурспо галузі електрозв’язку і взявши досвід Західної Європи, де кількістьтелефонних абонентів сягає 80 на 100 жителів, а в Україні 28,7 на 100 жителів, томожна зробити суттєвий висновок про те що у нас при всій конкуренції імонопольного становища Укртелеком, споживачів вистачить всім операторам щепринаймні років на 10. Також можна взяти до уваги, що все ж таки фіксованийзв’язок безпечніший чим GSM та CDMA, які своїм випромінюванням можуть привести черезпевний час до поганих наслідків, особливо шкідливо це для дітей. Хоча не дужевідомо про наслідки такого впливу, все ж на мою думку вони дадуть про себе знатив подальшому.
Для проникнення нателефонний ринок різних міст та областей України необхідно одержувати ліцензіїна послуги зв’язку і дозвіл на номерний ресурс, в межах виданої ліцензії.
Пріоритетнимнапрямом розвитку телекомунікаційних мереж України [18] прийнято прискоренийрозвиток мереж телефонного зв’язку для надання загальнодоступних послуг,перелік яких визначений законодавством. При цьому враховуються такіособливості:
а) загальнодоступнітелекомунікаційні послуги повинні надаватися всім бажаючим за регульованимидержавою тарифами. Для розширення загального доступу до телекомунікаційнихпослуг нарощуються технічні можливості телекомунікаційних мереж;
б)необхіднозабезпечити доступ майже усього населення України (не менш як 99,9 відсотка) дозагальнодоступних телекомунікаційних послуг задовольнитипопит платоспроможного населення на телекомунікаційні послуги нового покоління;
в)запровадити нові види надання послуг, спільних для мобільного і фіксованогозв’язку, а також персоналізованих послуг з поступовим переходом до послугперсонального номера.
3.3 План розвитку телекомунікаційноїмережі
ТОВ «Базіс» освоєнотехнологію надання таких видів послуг телефонного зв’язку — послуги звикористанням цифрових АТС нового покоління, та послуги з використаннямтехнології VoIP. Для надання цих послуг використовується гібридна оптико-міднаі локальна мережі передачі даних.
Доставка сигналумістить у собі передачу цифрових сигналів телефонії шляхом утвореннямагістралей рівня STM-1, PDH магістралей, та з використанням цифрових трактівЕ1. У локальних комп’ютерних мережах стандарту VoIP з використанням проколуSIP.
Згідно звиробничим планом прийнято рішення встановити новітні телефонні станції вкількості трьох одиниць типу «Матриця» в містах Києві, Полтаві та Сімферополі.Для цього буде придбане обладнання у виробника TeleTec, його прогресивністьможна спів ставити по основним показникам з аналогічними показниками обладнанняінших виробників.
Надання послугителефонного зв’язку у кожному місті буде здійснюватись з ОПТС ТОВ «Базіс» тапланується розташувати їх за адресами:
1) м. Київ, вул. Світлицького, 35;
2) м. Полтава, вул. Калініна, 33;
3) м. Сімферополь, вул. Джанкойська, 104.
На ОПТС ТОВ«Базіс» планується побудувати системи резервування живлення. Електроживленняобладнання АТС здійснюється від існуючої мережі змінного струму 220в звикористанням джерел безперервного струму, з додатковою лінією – резервом поживленню 220в, а також передбачено оперативне підключення до аварійного джерелаживлення (бензинова електростанція на 4кВт).
Від АТС цифровісигнали за допомогою оптичних передавачів будуть передаватись по кабельній мережідо кінцевого споживача. Оптичні передавачі побудовані на обладнанні, якескладається з мультиплексорів: FMUX-01,MSPP-155, Alcatel-Lucent.
Підприємством використовуєтьсярізноманітне обладнання для доставки сигналу з головної станції:
1) цифрові АТС «Matrix»;
2) виноси цифрових АТС «Matrix»;
3) кабелі оптичні 8,16,24, UTP фірм Commscope, Finmark;
4) маршрутизатори фірми Dlink.
Схема реалізаціїтехнічного проекту підключення до телефонної мережі загального користування (ТМЗК)наведена на рисунку 3.2.
Для з’єднання АТСі споживача необхідно прокласти магістральні і розподільчі кабельні лінії, якібудуть заводитись в існуючу каналізаційну магістраль.
Територіярозповсюдження послуг телефонного зв’язку намічено у житлових будинках, щорозташовані в межах вулиць.
1. В місті Київ –Автозаводська, Агрегатна, Андрія Малишка, Бережанська, Бойченка Олександра,Братиславська, Космонавта Волкова, Вишгородська, Зої Гайдай, Героїв Дніпра,Героїв Сталінграда, Дарницький, Дружби Народів, Дубровицька, Маршала Жукова,Залки Мате, Я. Івашкевича, Ю. Кондратюка, Академіка Курчатова та ін.
Кількістьпотенційних абонентів складає 80000 споживачів.
2. В місті Полтава– Петра Юрченка, 23 Серпня, О. Бідного, Алмазна, Артема, Богдана Хмельницького,Ватутіна, Великотернівська, Героїв Сталінграда, Головка, Грушевського,Докучаєва, Зигіна, Калініна, Кондратенко, Котляревського, Коцюбинського,Красіна, Куйбишева та ін.
Кількістьпотенційних абонентів складає 20000 споживачів.

/>
Рисунок 3.2 — Схема підключення до ТМЗК
3. В містіСімферополь – Гагаріна, Київська, Ларіонова, Ракетна, Чонгарська, Центральна,Фурманова, Фрунзе, Франко, Тургенєва, Тролейбусна, Суходільна, Севастопольська,Російська, Ростовська, Попова, Польова, Перемоги, Очаківська, Набережна,Московська, Мокроусова, Мелитопільска.
Кількістьпотенційних абонентів складає 10 000 споживачів.
Для успішного виконаннязапланованого обсягу робіт необхідно провести реорганізацію підприємства. Нарисунку 3.3 представлена рекомендована мною організаційна структура.
Директорпідприємства повинен спланувати заходи щодо оздоровлення підприємства, а саме:
— провести аналізта вдосконалення організаційної структури управління;
— створити умовидля підвищення якості надання послуг зв’язку;
— підвищитиефективність маркетингу;
— знаходитиможливості для зниження витрат на виробництво;
— впровадити новіпрогресивні форми і методи управління;
— оптимізуватичисельність зайнятих на підприємстві і проводити заходи до підвищеннякваліфікаційного рівня спеціалістів;
— залучитиінвестиції;
— проводитиконтроль виконання виробничих програм.
/>
Рисунок 3.3 –Рекомендована організаційна структура
Пропонується створитипідрозділ маркетингу для пошуку і залученні абонентів. Основні функції відділу:
1) розробка стратегії підключення абонентів;
2) планування і пошук потенційних абонентів;
3) прийом заяв на встановлення телефонних номерів та підключення іншихпослуг, оформлення договорів на надання послуг;
4) надання пільг відповідним категоріям абонентів і складення звітів дляподальшої компенсації місцевими органами;
5) підготовка та подання статистичної звітності по оператору;
6) формування рахунків, доставка абонентам та контроль оплати послуг;
7) прийом заяв на відсутність зв’язку у абонента та передача в технічнийвідділ для усунення пошкодження ліній зв’язку;
8) представлення споживачам відомостей по оператору;
9) створення іміджу телекомунікаційної компанії;
10)  інформування абонентів про нові послуги зв’язку, додаткові сервіси, тастан заборгованості споживача перед компанією.
До технічноговідділу необхідно залучити інженера по сервісним послугам для їх розробки івпровадження. Сервісні послуги — це новий напрямок, який необхідно розвивати вконтексті новітніх технологій. Сервісні послуги дозволять оператору збільшитиприбутковість від надання послуг зв’язку і надавати своїм, а в подальшому іабонентам інших операторів розроблені в компанії інформаційні продукти.
Для розгортаннямережі новостворених АТС потрібно залучити інженерів зв’язку в запланованих містахрозгортання телефонних мереж підприємства.
3.4 Фінансовийплан
Бізнес — цебудь-яка діяльність, спрямована на отримання прибутку. Тому, перш ніж витрачатикошти і сили на оформлення бізнес-плану по повній формі, слід попередньоперевірити бізнес-ідею на прибутковість. Для цього рекомендується попередньовиконати експрес-розрахунок прибутковості в наступній послідовності. Розрахунокрекомендується виконати на період в два роки. Зазвичай цього часу цілкомдостатньо для забезпечення окупності підприємства в будь-якій сфері бізнесу.Період кредитування, як правило, також не перевищує цього періоду. Разом з тимможна вибрати і менший розрахунковий період (наприклад, один рік або ще менше),якщо для цього є підстави.
Стартовимивкладеннями називають витрати на обладнання і будівництво (реконструкцію), якінеобхідні для реалізації бізнес-ідеї. У стартових вкладеннях входять також іобігові кошти, які необхідні для початку справи.
Для початкурозпишемо всі витрати і підрахуємо їх суму.
1. Необхіднеобладнання, в тому числі:
а) три АТС на 1000номерів – 3х100000=300000 грн.
2. Витрати набудівництво та реконструкцію:
а) проектні роботи– 3х30000 = 90000 грн.;
б) пуско-наладкаобладнання 3х30000 = 90000 грн.
3. Сумарний обсягпотрібних оборотних коштів:
а) 3000х3х24 =216000 грн.;
б) одержанняліцензії на 3 міста – 3х1700 = 5100 грн.;
в) одержанняномерного ресурсу в містах – 3х21000 = 62000 грн.
Разом необхідністартові вкладення становлять (п.1 + п.2 + п.3):300000+90000+90000+216000+5100+62000=763100 грн.
Другим етапомпідрахуємо доходи від реалізації та витрати за 2 роки.
1. Відпускна цінапродукції (послуги) на розрахунковий період 33,3 грн. на номер в місяць.
2. Обсягреалізації (штук, раз і т.п.) на розрахунковий період:
— за перший рік — від 0 до 1000 послуг/місяць;
— за другий рік –1000-2000 послуг/місяць.
3. Обсягреалізації в грошовому виразі на розрахунковий період:
— за перший рікпланується разом з послугами зв’язку підключати надавати доступ в локальнумережу та Інтернет — (33,3+30)х500=31650 грн./місяць (в середньому) і повністюза рік 31650х12= 379800 грн./рік (в середньому);
— за другий рікпланується додатково ввести послугу IPTV -(33,3+30+30)х1500=139950 грн./місяць(в середньому) і повністю за рік 139950х12= 1679400 грн./рік (в середньому);
— обсяг реалізаціїв грошовому виразі за 2 роки-2059200 грн.
4. Сумарнавартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів на розрахунковий період:оренда каналів електрозв’язку — 10000х24місяці=240000 грн.
5. Сумаамортизаційних відрахувань на розрахунковий період (18% в рік для обладнання):300000х18%х2=108000 грн.
6. Сумарнавартість оренди на розрахунковий період: оренда — 100х3х24місяці = 7200 грн.
7. Сумарна оплатаперсоналу на розрахунковий період: 3000х3х24 = 216000 грн.
8. Нарахування наоплату персоналу на розрахунковий період (38,5%) 0,00 (використовуються послугиприватних підприємців).
9. Інші витрати0,00 (підключення кінцевих пристроїв будуть виконуватись за рахунокспоживачів).
10. Сумарнівитрати на розрахунковий період (п.4 + п.5 + п.6 + п.7 + п.8 + п.9):240000+108000+7200+216000=571200 грн.
11. Сума сплаченихподатків на розрахунковий період, крім податку на прибуток: 2059200х12%=247104грн.
12. Відсотки закредит – 0,00 (використовуються інвестиції корпорації, що вкладаються врозвиток загальної для своїх операторів і провайдерів мережі і відносятьвитрати на збільшення капіталізації корпорації в цілому).
13. Прибуток(чистий дохід) на розрахунковий період (п.3-п.10-п.11-п.12):2059200-571200-247104-0=1240896 грн.
Одержавшиостаточні дані, можливо оцінити прибутковість підприємницького проекту. Різницяміж прибутком за розрахунковий період і початковими стартовими витратами:1240896-763100=477796 грн.
Оскільки різницябільше нуля, то реалізація бізнес-ідеї окупає витрати, це дозволяє оцінитиступінь прибутковості проекту.
Виконанняфінансового плану поточного року допомагає правильно оцінити економічніможливості самої організації. Основні фінансові показники за останній звітнийперіод порівнюються з плановими за попередній рік.
Визначаємоосновних та альтернативних постачальників трафіку для розрахунку потреби навиробничу програму в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 — Розрахунок потреби в ресурсах на виробничу програмуНазва ресурсів Вартість, тис. грн. Постачальник 1. Вихід на ТМЗК 459 Укртелеком 2. Вихід на мобільну мережу 862 Київстар 3. Вихід на мережу Інтернет 50 ІТ.Сервіс Всього: 1371
Складаємо прогнозованийобсяг продажу послуг і заносимо в таблицю 3.4.
Таблиця 3.4 — Прогнозований обсяг продажу послуг Назва продукції Обсяг випуску в натуральних одиницях Ціна од. продукції в грн.
Обсяг продажу
в тис. грн. Послуги зв’язку 93500 60 5610 Послуги Інтернет 3072 100 480 Послуги ISDN 119 84 120 ВСЬОГО х х 6210
Складаємо прогнозфінансових результатів на плановий період і показники заносимо в таблицю 3.5.
До витратпідготовчого періоду відносяться оформлення реєстраційних та дозвільних документів(ліцензії на надання послуг електрозв’язку в містах, одержання номерногоресурсу, підключення до мережі загального зв’язку, розробкапроектно-кошторисної документації, придбання, закупівля та встановленняобладнання, пуско-наладка).
Таблиця 3.5 –Прогноз фінансових результатівПоказники Попередній рік Поточний рік Прогнозований рік Виручка від реалізації 3620 4500 6210 Витрати на виробництво реалізованої продукції 1832,7 1940 2300 Результат від реалізації 1184 1810 2875 Рентабельність реалізованої продукції 38% 40,5% 41,7% Результат від іншої реалізації 4,4 5,2 6,8 Доходи і витрати від позареалізаційних операцій 6,4 7,2 7,8 Балансовий прибуток 830 954 968 Платежі до бюджету з прибутку 6,5 6,9 7,1 Чистий прибуток 823,5 947,1 960,9
Для оцінкифінансової діяльності підприємства з надання послуг зв’язку проводитьсярозрахунок ефективності плану розвитку, результати якого заносимо в таблицю3.6. З метою забезпечення самоокупності капітальних вкладень, пов’язаних зпроведенням заходів щодо плану розгортання телекомунікаційної мережі в іншихмістах враховуються всі показники і визначається кінцевий фінансовий результатвід впровадження бізнес — плану.
Значення основнихфінансово-господарських показників підприємства на прогнозований період вказанов таблиці 3.7.
Таблиця 3.6 — Розрахунок ефективності плану розвитку Витрати на виробництво продукції, тис. грн. Капітальні вкладення на обсяг випуску, тис. грн.
Обсяг реалізації,
тис. грн.
Економічний ефект,
тис. грн. 2300 763,1 6210 3146,9
Результатиоцінювання плану та фінансових показників вказує, що вкладені кошти на розвитоктелефонної мережі при умові використання існуючої лінійно-кабельної мережі провайдерівІнтернет вже на другий рік розгортання телефонних номерів в містах дастьзначний прибуток в розмірі 3146,9 тисяч грн., а придбане обладнання дозволитьпри незначних вкладеннях додавати номерний ресурс і надалі розвиватисьоператору в цих містах.
Таблиця 3.7 — Основні фінансово-господарські показники підприємства
№
п/п Найменування показників Один. виміру
Звітний рік
2008 Прогнозований період Відхилення 2009 2010 1 Обсяг виробленої продукції у діючих цінах тис. грн. 3620 4500 6210 2590 2 Обсяг реалізації (без ПДВ) тис. грн. 3016,7 3750 5175 2158,3 3 Прибуток від реалізації тис. грн. 641,5 698 851 209,5 4 Балансовий прибуток тис. грн. 830 954 968 138 5 Витрати на виробництво реалізованої продукції тис. грн. 1832,7 1940 2300 467,3 6 Рентабельність реалізованої продукції % 38 40,5 41,7 3,7 7 Середньо списова чисельність чол. 15 18 20 5 8 Середньомісячна заробітна плата виробничого персоналу грн. 30000 54000 60000 20000

РОЗДІЛ 4
ОХОРОНА ПРАЦІ ЙНАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Сформована екологічнаситуація в Україні характеризується високим рівнем забруднення навколишньогосередовища, небезпекою шкідливого впливу на природу та людину та погіршеннямекологічного стану. Це надає великого значення проблемі охорони праці йнавколишнього середовища, змушує підприємства прагнути до створення безпечнихумов праці, а також до обмеження шкідливого впливу на навколишнє середовище.
4.1 Загальніпитання охорони праці і навколишнього середовища
Охорона праці єобов’язковим і важливим елементом організації будь-якого підприємства. Охоронапраці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних,санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих назбереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці [28]. Питанняохорони праці на підприємстві мають величезне значення та регулюються державою.
Правовими основамиохорони праці регулюються організація роботи в області охорони праці увиробничому процесі, планування й фінансування заходів, структура служби,нагляд і контроль, розслідування і облік нещасних випадків, компенсаціяматеріального збитку, відповідальність за порушення вимог охорони праці і т.д.
З охороною праціщільно пов’язана ергономіка, яка вивчає людину і її діяльність в умовахсучасного виробництва з метою досягнення максимальної пристосованості до людинизасобів виробництва та факторів виробничого середовища, що мають вплив наздоров’я і працездатність людини в процесі праці.
Питання, щостосуються навколишнього середовища, актуальні, тому що вони є джереломресурсів для життя і діяльності людини.
Під охороноюнавколишнього середовища розуміють заходи, що спрямовані на збереженняземельних ресурсів, надр, лісів, водоймищ, атмосфери та інше.
Для поліпшенняекологічної ситуації в Україні необхідно вдосконалювати закони, що стосуютьсяпитань охорони навколишнього середовища, знизити шкідливі викиди напідприємствах, зробити заміну застарілого обладнання, забезпечити такий стансуспільних відносин, який сприяв би досягненню гармонії екологічних і економічнихінтересів суспільства.
Вимоги з охоронипраці визначаються законодавчими актами, нормативно-технічною документацією,правилами й інструкціями, виконання яких забезпечує безпеку праці.
Охорона праці вУкраїні визначається Законом України про охорону праці, Системою стандартівбезпеки праці (ССБТ), санітарними нормами і правилами, спеціальнимиміжгалузевими (ДНАОП) і галузевими (НАОП) нормами та стандартами, СНиПами,ДСТУ.
В ТОВ “Базіс”робота по охороні праці здійснюється замісником директора по технічним питанням(за сумісництвом — начальником відділу охорони навколишнього середовища), якийпризначається і підзвітний директору фірми. Нормативно-правові питання поохороні праці базуються на наступних документах:
— конституціяУкраїни;
— закон «Про охоронупраці»;
— КЗпП;
— положення про Держекспертизуумов праці;
— ДСТУ;
— санітарні нормиі правила;
— нормирадіаційної безпеки;
— правилавикористання електроприладів;
— галузеві СниПи.
Завдання, яківиконуються відповідальними за охорону праці на підприємстві:
— аналіз робіт поохороні праці;
— організація ікоординація робіт у сфері охорони праці;
— навчанняпрацівників безпеки праці; впровадження передового досвіду і наукових розробок;
— удосконаленняробіт з охорони праці.
Основним видомдіяльності ТОВ «Базіс» є надання послуг зв’язку. Для цього необхідно матиприміщення для розміщення основних елементів управління, вузлів комутації,доступних для абонентів пунктів прийому оплати та можливість надання іншихпослуг по обслуговуванню. При цьому потрібно враховувати безпечністьсередовища, в якому працює персонал підприємства та умови праці.
Наявність великоїкількості приміщень веде до більш детального контролю виробничих приміщеннях івідповідальності за дотриманням чинних показників. Вимоги до виробничих приміщенняххарактеризуються показниками, які суттєво впливають на життєдіяльністьпрацюючих в них осіб. До таких показників відносяться:
— температура вприміщенні;
— вологістьповітря;
— освітленістьробочого місця;
— кондиціювання тапровітрювання;
— концентраціяпрацюючих на одиницю площі приміщення;
— та інші.
4.2 Характеристикаприміщення
Основними, в планібезпечності на підприємстві є приміщення, де розміщуються автоматичні телефонністанції, які мають в цілому шкідливі показники і негативно впливають наобслуговуючий персонал, що знаходиться в цих приміщеннях. В таблиці 4.1 вказаноназви характеристики факторів і їх відповідність нормативно-технічнійдокументації по критеріям вибору.
Таблиця 4.1 –Характеристика факторів
Назва характеристики
Критерій вибору
Нормативно-технічні документи
1. Площа приміщення
Комфортні умови праці
СНиП 2.09.04-87
2. Виробниче освітлення
Комфортні умови зорових робіт
СНиП II-4-79
3. Сприятливі умови мікроклімату
Комфортні умови праці
ГОСТ 12.1.005-88.CCБТ
4. Електробезпека
Безпека умов праці
ГОСТ 12.1.004-91ССБТ
5. Пожежна безпека
Безпека умов праці
ГОСТ 12.1.019-79ССБТ
До небезпечних ішкідливих виробничих факторів відносять фактори, що впливають на робітників іприводять до захворювання, ГОСТ 12.0.003-74.ССБТ [30].
4.3 Шкідливі танебезпечні фактори на підприємстві
При проходженністажування у ТОВ «Базіс» встановлено, що на працівників можуть негативновпливати такі шкідливі і небезпечні фактори:
– запиленість;
– зниженеосвітлення;
– шум, вібрація;
– психофізіологічнийфактор;
– підвищена абознижена температура повітря.
Перелік шкідливихта небезпечних факторів, які супроводжують працю на зазначеному підприємстві, атакож джерела їх виникнення наведені у таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 — Перелікшкідливих і небезпечних виробничих факторівШкідливі й небезпечні фактори Джерела виникнення 1. Пожежонебезпека приміщення Наявність горючих матеріалів і джерел опалювання 2.Вібрація Від працюючого обладнання АТС 3.Шуми Від працюючого обладнання АТС 4. Мікрочастинки пилу Зовнішні джерела; папки з документацією 5. Психофізіологічні фактори Перенапруга зору, емоційні перевантаження 6. Підвищена/знижена рухливість повітря, температура, знижена/підвищена вологість Мікроклімат приміщення: стан систем опалення, кондиціювання, вентиляції 7. Несприятливе освітлення Нераціональна організація освітлення робочих місць
Площа приміщеннястановить 60 м2, у ньому 3 робочих місця, на кожне робоче місцедоводиться приблизно 20м2, приміщення відповідає санітарним нормампроектування приміщень для використовування під АТС. В приміщенні два великихвікна, встановлено кондиціонер, є штучне освітлення.
У технічномувідділі, до якого відносить персонал АТС, періодично виконуються комплексизаходів, спрямованих на оздоровлення умов праці працівників і підвищенняпродуктивності, усунення несприятливо діючих на здоров’я шкідливих факторів іпопередження професійних захворювань. Їхній характер і вид визначаютьсяособливостями роботи, що виконується та технікою, яка використовується.
4.4 Виробничасанітарія
Умови праці напідприємстві ТОВ «Базіс» не вимагає фізичної напруги, але вимагає максимальноїконцентрації уваги й тримає працівника в постійній напрузі. Тому ця робота,відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 [32], віднесена до легкої категорії 1а — легкі фізичні,виходячи з наступних факторів: категорії важкості робіт, періоду року.Енерговитрати становлять до 139 Вт.
Оптимальні нормитемператури параметрів метеорологічних умов відповідно до категорії робіт ізалежно від періоду року наведені в таблиці 4.3.
Таблиця 4.3 — Оптимальніпараметри мікрокліматуКатегорія робіт
Періоди
року Температура
Відносна вологість %
(не більше)
Швидкість руху повітря, м/с
(не більше) Легка 1а Холодний 22-24 40-60 0,1 Легка 1а Теплий 23-25 40-60 0,1
 Збереженнякомфорту в приміщенні забезпечує відчуття комфорту, створює передумови длявисокого рівня праці.
 З метоюпрофілактики різних захворювань, а також для забезпечення умов нормальноїроботи у відділі застосовуються різні методи і засоби попередження впливушкідливих виробничих факторів на організм людини.
 Основнимизасобами є щоденне вбирання приміщення, провітрювання, підтримка необхідноготемпературного режиму за допомогою різних технічних пристроїв (у холодну поруроку), вентиляція або кондиціювання (що обумовлено, також наявністю на робочихмісцях співробітників закладу) СНиП 2.04.05-91 [38] .
 
4.5 Освітленнявиробничого приміщення
У відділізастосовується природне бічне висвітлення [39].
Норми природногоосвітлення для відділу представлені в таблиці 4.4.
Таблиця 4.4 — Характеристикавиробничого висвітленняНайменування основних виробничих приміщень
Площа підлоги, м2
Розряд зорової
роботи Вид освітлення
природне
КПО, %
штучна мінімальна освітленість,
Е min Приміщення АТС 60 ІІІ бічне, 1,5 300
На АТС ізприродним бічним висвітленням працюють 3 людини, у приміщені знаходяться 2стола, 3 стільці, 3 комп’ютера, 6 шаф. Для умов міста Харкова, величина КЕОрозраховується за формулою:
/> (4.1)
де />–нормованавеличина КЕО для третього пояса світлового клімату дорівнює 1,5%;
с — коефіцієнтсонячного клімату, с = 0,75 (вікна на захід);
m — коефіцієнтсвітлового клімату, m = 0,9.
/>
Штучне освітленнястворюється електричними джерелами світла.
Розряд зоровоїроботи, обумовлений найменшим об’єктом розрізнення – ІІІ (робота високоїточності з найменшим об’єктом розрізнення від більш ніж 0,3 мм до 0,5 мм), мінімальне нормована освітленість 300 мк.
Для розрахункузагального рівномірного освітлення при горизонтальній робочій поверхні основнимє метод коефіцієнта використання світлового потоку, що враховує світловийпотік, відбитий від стелі й стін. Світловий потік розраховується за формулою:
/>                              (4.2)
де Emin– нормована мінімальна освітленість, лк;
k -коефіцієнт запасу;
S — освітлюванаплоща, м2;
Z — коефіцієнтмінімальної освітленості (коефіцієнт нерівномірності освітлення);
N — числосвітильників;
n — число ламп усвітильнику;
η — коефіцієнт використання світлового потоку в долях одиниці.
З урахуваннямрозряду зорових робіт (III б) Emin = 300 лк.
Освітлювана площаS = 60 м2
Коефіцієнт запасу kвраховує запиленість приміщення, зниження світлового потоку ламп у процесіексплуатації. Значення k= 1,2.
Коефіцієнтмінімальної освітленості Z характеризує нерівномірність освітлення. Длялюмінесцентних ламп Z = 1,1.
Для визначеннякоефіцієнта використання світлового потоку ή знаходять індекс приміщення ій передбачувані коефіцієнти відбиття поверхонь приміщення: стелі ρп,стін ρс, підлоги рр (для світлихадміністративно-конторських приміщень: ρcтл = 70%, ρстн = 50%,ρр = 30%), вибирають тип світильника.
Для освітленняприміщення застосовуються люмінесцентними лампами як з гігієнічної так і зекономічної точок зору. Для зниження пульсації люмінесцентних ламп донормальних величин слід використовувати дволампові світильники з лампами типуЛБ, ЛТБ, ЛХБ, ЛТПЦ, ЛН.
Індекс приміщеннявизначається за такою формулою:
/>                             (4.3)
де А, В, h — довжина, ширина й розрахункова висота (висота підвісу світильника над робочоюповерхнею) приміщення, м;
/>                          (4.4)
де Н — геометричнависота приміщення;
hсв — звис світильника. Звичайно hсв = 0,2… .0,8 м;
hp — висота робочої поверхні. hp = 0,8…1,0 м.
А = 12 м; В = 5 м;h = 3 — 0,2 — 0,8 = 2м; і = 1,22.
На основіотриманого значення і коефіцієнта використання світлового потоку η = 49 %.
Отже, світловийпотік, відповідно до формули (4.2), дорівнює:
/>лм.
Як джерела світлавикористаються люмінесцентні лампи потужністю 40 Вт або енергозберігаючіпотужністю 36 Вт типу ЛБ, ЛХБ, ЛДЦ як найбільш ефективні й прийнятні з поглядуспектрального складу, колірна температура випромінювання яких перебуває вдіапазоні 3500-4200 К.
На основірозрахованого значення світлового потоку підбирається найближча стандартналампа, у цьому випадку це люмінесцентна лампа ЛДЦ 40-4 зі значенням світловогопотоку Фл ~ 1995 лм.
Після цьогорозраховується необхідна кількість цих ламп для розглянутого приміщення:
/>
Округляємо доцілого й одержуємо, що в приміщенні потрібно встановити 6 світильників.
Схема розташуваннясвітильників наведена на рис 4.1.
В робочомуприміщенні штучне освітлення виконується системою загального рівномірногоосвітлення. Загальне освітлення виконане у вигляді переривчастих лінійсвітильників. Лінії світильників розташовані ліворуч від робочих місцьпаралельно лінії розташування робочих місць. Кількість світильників у лініїдорівнює трьом. У кожному світильнику дві лампи типу ЛДЦ 40-4. Коефіцієнтзапасу світильників дорівнює 1,2; коефіцієнт пульсації ламп — 5%, для чогорозташовані поруч світильники підключені до різних фаз трифазної мережі. Такимчином, загальна кількість світильників дорівнює 6, що відповідає розрахунковомузначенню кількості світильників даного типу. Можна зробити висновок, що системаштучного освітлення даного приміщення задовольняє пред’явленим вимогам.
/>
Рисунок 4.1 Схемарозташування світильників
4.6 Виробничий шумта вібрація
Високий рівеньшуму та вібрації — один з найпоширеніших шкідливих факторів на виробництві, вінвикликає стомлення, зниження продуктивності праці, а при тривалому впливірозлад здоров’я й навіть появу професійних захворювань. Підвищений рівень шумувпливає на систему травлення і кровообігу, серцево-судинну систему. Шум не лишепогіршує самопочуття, а й знижує продуктивність праці на 10-15 відсотків. Узв’язку з цим боротьба з ним має не лише санітарно-гігієнічне, а й великетехніко-економічне значення.
Гігієнічна оцінканормування постійного шуму за ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ [34], вібрації за ГОСТ12.1.012-90 [40].
Рівень шуму, щодопускається на робочому місці, не повинен перевищувати 50 дБА, а локальноївібрації – 8 — 16 Гц.
Джерелом шуму івібрації для працівників приміщення АТС є телефонна станція і блок живленняакумуляторних батарей, але винесено в інше приміщення.
Крім того, це можебути шум від працюючих комп’ютерів, що знаходяться на АТС. Для зниженнянегативного впливу шуму та вібрації застосовують шумопоглинаючі матеріали дляоздоблення приміщень, обшивку стін, яка сприяє виникненню акустичного ефекту,перфоровані стіни між робочими приміщеннями, звукопоглинаючі м’які штори.Важливе профілактичне значення мають організаційно-технічні заходи, такі, яксвоєчасний ремонт, догляд та відповідне зберігання обладнання. Важливу роль уборотьбі з шумом відіграють архітектурно-будівельні і планувальні рішення припроектуванні та будівництві автоматичних телефонних станцій.
4.7 Електричнабезпека
Для забезпеченняроботи електроустаткування на телефонній станції для застосовується зміннийструм, напругою 220 В.
По ступенюнебезпеки ураження електричним струмом приміщення АТС прирівнюється доприміщень без підвищеної небезпеки, відповідно до ПУЭ-87 [41].
Основними мірамизахисту від ураження електричним струмом є:
— забезпеченнянедоступності струмоведучих частин, що перебувають під напругою, длявипадкового дотику;
— контроль іпрофілактика ушкоджень ізоляції;
— організаціябезпечної експлуатації електроустановок.
 
4.8 Пожежнабезпека
Поняття пожежнабезпека означає стан об’єкта, при якому виключається можливість пожежі, а увипадку її виникнення запобігає впливу на людей небезпечних факторів пожежі йзабезпечує захист матеріальних цінностей.
Використанняелектроустаткування, що відповідає класу пожежної зони приміщення категорії Д,ступінь вогнестійкості III, ступінь захисту світильників не нижче ІР-2Х;категорія захисту будинків від блискавки установлена ІІІ.
Пожежна безпеказабезпечується системою запобігання пожежі й пожежного захисту таорганізаційних заходів.
Системазапобігання пожежі виключає можливість утворення горючого середовища й появи вньому джерел запалювання, підтримує її температуру й тиск рівнів по горючості йін.
Організаційнимизаходами щодо забезпечення пожежної безпеки є навчання персоналу правилампожежної безпеки, розробка й реалізація норм і правил пожежної безпеки,інструкцій про порядок роботи з пожеже небезпечними матеріалами.
Для евакуаціїлюдей і матеріальних цінностей розроблено схеми евакуації. Ширина, висота йпропускна здатність проходів і виходів відповідає протипожежним нормам ДБНВ.1.1.7-02 [50], оскільки враховувались відповідні чинники при проектуванніоб’єкту зв’язку.
4.9 Охоронанавколишнього середовища
Закон України про«Охорону навколишнього середовища» був прийнятий 25 червня 1991 року (уредакції Закону 1993, 1996 рр.) [29].
Закон визначаєправові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища.Завдання Закону полягає в регулюванні відносин в області охорони природи,використанні й відтворенні природних ресурсів, забезпеченні й ліквідаціїнаслідків негативного впливу на навколишнє середовище господарської й іншоїдіяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації,ландшафтів і інших природних об’єктів.
При масовомувикористанні моніторів і комп’ютерів не можна не враховувати їхній вплив нанавколишнє середовище на всіх стадіях: при виготовленні, експлуатації й післязакінчення їхнього терміну служби [31]. Сьогодні діють екологічні стандарти,які визначають вимоги до виробництва й матеріалів, використовуваним уконструкції приладів. Вони не повинні містити фреонів, хлоридів, бромідів (BS7750) ТСО ’95.
У стандартахТСО’99 закладене обмеження по кадмію у світлочутливому шарі екрана дисплея йртуті в батарейках. Апарати, тара й документація повинні допускати нетоксичнупереробку після використання.
Міжнародністандарти, починаючи із ТСО’92 включають вимоги зниженого енергоспоживання йобмеження припустимих рівнів потужності, споживаних у неактивному режимі.
Робота на ПК типуIBM PC/AT не робить шкідливого впливу на навколишнє середовище. Післязакінчення терміну служби він повністю підлягає вторинній переробці, а такожапарати, тара, документація повинні допускати нетоксичну переробку післявикористання.
Необхідновиконувати вимоги стандарту ISO — 14000, що визначає вимоги до організаціївиробничого процесу з мінімальним збитком для навколишнього природного середовища.

ВИСНОВКИ
В умовах швидкогозростання витрат, підвищення комплексності задач управління, для забезпеченнярентабельності та довгострокового виживання необхідна система управлінняформалізацією бізнес процесів, потрібні можливості, щоб пропонувати населеннютовари та послуги і знаходити ринкові ніші, що гарантують економічнепроцвітання. Саме в умовах обмеженості ресурсів, зниження витрат, модифікаціїоперацій та скорочення надлишкового персоналу методи управліннябізнес-процесами можуть дати конкурентну перевагу тим фірмам, які мають усвоєму розпорядженні час для їх вивчення та належного застосування.
В даний час загальнаувага з боку бізнесу до системи стратегічного управління стрімко зростає.Розробляються і впроваджуються методи мережевого стратегічного планування, колистратегія формується одночасно і погоджено на кількох технологічно абофункціонально пов’язаних підприємствах. Виникають цілі «кущі» територіальноблизьких або функціонально пов’язаних підприємств, що діють з урахуваннямузгодженої стратегічної перспективи (такі групи підприємств отримали назву«бізнес-систем»). Всі сучасні системи стратегічного управління підприємствомносять досить комплексний характер, і вимагають додаткових оптимальнихінвестицій.
Наявність управлінняє суттєвою ознакою складної системи, що забезпечують її цілісність. Управління- це цілеспрямований вплив однієї системи на іншу для зміни її поведінки(стану) відповідно до мінливих умов зовнішнього середовища. Поняття управлінняє базовим і будь-яку систему можна представити у вигляді системи управління, втому числі і систему управління формалізацією бізнес-процесів. Так як системауправління бізнес-процесами є одночасно і складною кібернетичного моделлю, топрикладом такої моделі може бути створення бізнес-плану.
У ринковій економіціфірма не зможе домогтися стабільного успіху, якщо не буде чітко й ефективнопланувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як простан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і про власніперспективи і можливості. Бізнес-план спеціальний інструмент, якийвикористовується в сучасній ринковій економіці незалежно від масштабів та сферидіяльності. Успіх в звичайній ринкової торгівлі і у виході фірми з новимпродуктом на ринок неможливий без повного і ясного уявлення про перспективиздійснюються справи, без розробки надійних попередніх орієнтирів і реальногоплану дій.
У роботі докладнопроаналізований ринок послуг зв’язку в Україні, який показує, що існує певнаринкова ніша, в якій можна і надалі розвивати структуру бізнесу. Томупропонується в роботі інвестиційний проект представлений на прикладі розробкибізнес-плану розвитку ТОВ «Базіс» — підприємства як оператора фіксованогозв’язку.
Відмінною рисоюданого підприємства є можливості розвитку і мобільності в прийняті рішень, щододиверсифікації і виходу на ринок з новими технологіями. Послуги фірмивідрізняються від послуг конкурентів наступними показниками: можливістьзниження вартості основних послуг при тій же якості, що і у конкурентів,наявних можливостей збільшення кількості послуг, вибору прийнятних дляабонентів тарифних планів, а також важливим фактором є індивідуальний підхід докожного клієнта з обліком особливостей самого клієнта і врахування його потребв подальшому.
Шляхами удосконаленнябізнес-плану є обґрунтування економічної ефективності інвестиційного проекту виконаногоз використанням властивих для міжнародної практики методів розрахунків.Інвестиційний проект задовольняє висунутим критеріям прийнятності. Наслідки відвтілення в життя інвестиційних рішень відіб’ються на збереження існуючих істворення нових робочих місць, поповнення районного та обласного бюджетів.
В дипломній роботібули розглянуті питання охорони праці та навколишнього середовища.

СПИСОК ДЖЕРЕЛІНФОРМАЦІЇ
1. Черняк В.З.Оценка бизнеса: Бизнес-план / В.З.Черняк — М.: Финансы и статистика, 1996. —176 с.
2. Дэвид Г. Бэнгз. Руководство по составлению бизнес-плана / Дэвид Г. Бэнгз; под ред. Л.М.Макаревича.- М.: Издательство «Финпресс», 1998.-256с.
3. Уткин Э.А. Бизнес-план. Организация и планирование предпринимательскойдеятельности / Э.А.Уткин. — М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем», — ЭКМОС, 1998. — 212 с.
4. Балашов В.В. Тезаурус рыночной экономики и управления / Балашов В.В.,Годин В.В., Райченко А.В… — М.: МАУП, 1996, — 156 с.
5. Бизнес-план опыт, проблемы: (учебно-практическое пособ.) / Любанова Т.П.,Мясоедова Л.В., Грамотенко Т.А., Олейникова Ю.А..– (3-е изд.). – М.: Книга-сервис,2004. — 96 с.
6. Лапыгин Ю.Н. Бизнес-план: стратегии и тактика развития компании: (практ. пособие)/ Ю.Н.Лапыгин, Д.Ю.Лапыгин. — М.: Омега-Л, 2007. – 350 с.
7. Ансофф И. Стратегический менеджмент / Ансофф И. — СПб.: ПИТЕР, 1999. –415с.
8. Гольдштейн Г.Я. Стратегический инновационный менеджмент: тенденции,технологии, практика / Гольдштейн Г.Я. — Таганрог:  ТРТУ, 2002.
9. Попов В.М. Бизнес-планирование: анализ ошибок, рисков и конфликтов / ПоповВ.М., Ляпунов С.И., Касаткин Л.Л. – М.: КноРус, 2003 – 448 с.
10. Бизнес-план инновационного проекта. Методикасоставления / Буров В.П., Галь В.В., Казаков А.П., Морошкина В.А. – М.: ЦИПКИАП, 1997.
11. Бизнес-план: зарубежный и отечественный опит / Кураков Л.П., Ляпунов С.И.,Мингазов Х.Х., Попов В.И. — М.: Финансы и статистика, 1995.
12. Ильин Н.И. Управление проектами / Ильин Н.И., Лукманова И.Г. – СПб.: ДваТри, 1996.
13. Берл Г. Мгновенный бизнес-план: двенадцать быстрых шагов к успеху /Г.Берл, П.Киршер – М.: Дело, 1995.
14. Липсиц И.В. Бизнес-план – основа успеха: (практическое пособие) /И.В.Липсиц – М.: Машиностроение, 1993.
15. Уткин Э.А. Бизнес-план. Как развернуть собственное дело / Уткин Э.А.,Кочеткова А.И. — М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». ЭКМОС,1998.-176 с.
16. Бизнес-план. Методические материалы / (авт. тексту В.Клос). – М.: Финансыи статистика, 2000.
17. Методика складання бізнес-планів: (Електронний ресурс): Затвердженонаказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій N56 від 21 квітня 1997 р.: — Режим доступу до рес.: zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.4557.0
18. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні до 2010 року (Електроннийресурс): схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006р. — № 316-р: – К.: — Режим доступу до рес.: www.kmu.gov.ua.
19. Сладкевич В.П., Чернявский А.Д. Современный менеджмент: (в схемах) /В.П.Сладкевич, А.Д.Чернявский – К.: МАУП, 2003. – 152 с.
20. Шустіков А.А. Фінансовастатистика: (навч. посібник) / ШустіковА.А. — К.: КНЕУ, 2002. — 290 с.
21. Разроев Э. Инфокоммуникационный бизнес: управление, технологии, маркетинг/ Разроев Э. – СПБ.: Профессия, 2003.
22. Мошелла Д. Бизнес-перспективы информационных технологий: как заказчик определяетконтуры технологического роста / Мошелла Д.; (пер. с англ.). – М: МПБ Деловаякультура, Альпина Бизнес Букс, 2004.
23. Брусиловский С.А. Сети совместного использования / Брусиловский С.А.,Никитина М.А., Смирнова Е.Г. — Информкуръерсвязь, 2004, — №7.
24. Мардер Н.С. Современные коммуникации / Мардер Н.С. – М.: ИРИАС, 2006. –384 с.
25. Гольдштейн Б.С. Call-центры и компьютерная телефония / Б.С.Гольдштейн,А.В.Пинчук, А.Л.Суховицкий – СПБ.: БХВ – СПБ, 2002.
26. Припачкин Ю.И. Все услуги – через «одну розетку» / Припачкин Ю.И. // Веккачества. – 2004. — №4.
27. Рыцарева Е. Свободу дальним связям! / Е.Рыцарева // Эксперт. — 2005. — №22(469).
28. Закон України “Про охорону праці”, / Верховна Рада України. — Офіс. вид. — К.: Парлам. вид-во. (нова редакція, м. Київ, 21 листопада 2002 року.) — N229-IV. 
29. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, 1991 рокузі змінами 1994 року ВР України.
30. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация: ГОСТ 12.0.003– 74. ССБТ. – Введ. 01.01.76.
31. Правила охорони праці користувачів ЕОМ: НАОП 0.00-1.31.-99. — К.:1999.-80 с.
32. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны: ГОСТ12.1.005-88 ССБТ. — Введ. 01.0-1.89.
33. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование: СНиП2.04.05-91. — М: Стройиздат, 1992.-64 с.
34. Шум. Общие требования безопасности: ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. — Введ.01.07.84.
35. Строительные нормы и правила. Естественное и
искусственное освещение. Нормы проектирования: СНиП 11-4-79. — М.: Стройиздат,1980.
36. Определение категорий зданий и сооружений по
взрывопожарной и пожарной безопасности: НАПБ Б.07.005-86.
37. Юдин Е.Я. Охрана труда в машиностроении / Е.Я.Юдин – М.: Машиностроение. –1993. – 568 с.
38. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование: СНиП2.04.05 – 91. – М.: Стройиздат. – 1988. – 64 с.
39. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования: СНиП II – 4– 79. – М.: Стройиздат. – 1980. – 110 с.
40. Вибрация. Общие требования безопасности: ГОСТ 12.1.012 – 90. ССБТ. –Введ. 01.01.90.
41. Правила устройства электроустановок. ПУЭ — 87 Минэнерго СССР. – М.:Энергоатомиздат. – 1987. – 648 с.
42. Аппараты электрические напряжением до 1000В. Оболочки. Степени защиты: ГОСТ14254 – 96..
43. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности: ГОСТ12.2.007.0 – 75. ССБТ… – Введ. 01.01.78.
44. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление ССБТ: ГОСТ 12.1.030 –81*. – Введ. 01.01.82.
45. Пожарная безопасность. Общие требования ГОСТ 12.1.004 – 91. ССБТ. –Введ.01.07.91.
46. Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования: СНиП2.09.02 – 85. – М.: Стройиздат. – 1987. – 16 с.
47. Санітарні норми проектування промислових підприємств СН 245 – 71: ДНАОП0.03.–3.01–71.
48. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин: ДНАОП 0.03 – 1.31 – 99. – (Національні стандарти України).
49. Державні санітарні правила і норми роботи з візуально дисплейнимитерміналами електронно-обчислювальних машин: ДСанПін 3.3.2-007-98. – (Національністандарти України).
50. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва: ДБН В.1.1 – К.:2002. – 41 с. – (Національні стандарти України).
51. Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений: РД 34.21.122 –87 / Минэнерго СССР. – М.: Энергоатомиздат. – 1989. – 58 с.
52. Система управления окружающей средой: ДСТУ ISO14001-97 – 14012-97 – К.: ДЕРЖСТАНДАРТУКРАИНЫ – 225 с. – (Національні стандарти України).
53. Галузь зв’язку: підсумки роботи у 2008 році : (Електронний ресурс):за даними Держзв`язку 28 сiчня 2009 р. / Держ. ком. статистики України; ред.О.Г.Осауленко. — К.: — Режим доступу до рес.: www.stc.gov.ua/uk/publish/article/63905.