Історичний процес становлення бухгалтерської професії

Контрольна робота
з дисципліни: “Історія бухгалтерського обліку”

Зміст контрольної роботи
1. Лука Пачолі і сучасність
2. Історичний процес становлення бухгалтерськоїпрофесії
2.1 Становлення професійних організацій
2.2 Становлення професійних організацій в окремих країнах
2.3 Сучасний бухгалтер та його місце в світі
Список літератури
1. Лука Пачолі і сучасність
Пачолі Лука — математик зі світовим ім’ям,людина універсальних знань, учень Пьєро делла Франческа і Леона БаттістаАльберті, друг і вчитель Леонардо да Вінчі, народився у 1445 році віталійському місті Борго Сан-Сеполькро. Основним у творчому надбанні Л. Пачоліє теоретичний опис подвійного запису.
До дев’ятнадцяти років Л. Пачолі працював івчився в майстерні художника Пьєро делла Франческа, а потім залишив вчителя іпереїхав до Венеції — однієї з столиць культурного світу того часу. У Венеціївін виховував трьох синів багатого купця Антоніо де Ромпіазі, а такожвідвідував публічні лекції Доменіко Брагадіно — видатного математика того часуі допомагав батькові своїх учнів вести конторські книги, набуваючи першихнавичок у бухгалтерії.
В 1470 р. Лука Пачолі написав свою першу книгу- посібник комерційної арифметики, призначену для його вихованців. У цьому жроці він завершив кар’єру вихователя і виїхав до Риму.
У 1475 р. Л. Пачолі постригся в ченці, щобповністю присвятити себе науці.
Чернецтво ввело Л. Пачолі до певногокультурного середовища, дало необхідний час для наукової роботи, забезпечилодостатніми коштами і матеріальними засобами, підкорило церковній, а несвітській юрисдикції. У жовтні 1477 р. Л. Пачолі отримав професуру вуніверситеті Перуджі, а вже в листопаді прочитав свої перші лекції. Там віннаписав свою другу книгу з математики. Л. Пачолі почав свою працю 12 грудня1477 року та закінчив її 29 квітня 1478 p., присвятивши юнакам Перуджі тапідписавши її: брат Лука з Борго. Протягом восьми років Лука займавсяфілософією, теологією, математикою. Виконуючи орденські обов’язки, вінвідвідував різні міста Італії, найчастіше їздив до Флоренції — найкультурнішогоміста старого світу та Царі — головного міста Далматії, де і написав свою третюпрацю з математики.
Вивчення багатьох предметів не пройшло марно,і у 1486 р. Л. Пачолі став магістром священної теології. В грудні 1487 р. йогознову запросили до Перуджі, а через декілька днів він вступив на кафедру, депоєднував педагогічну діяльність з науковою роботою. Тут вчений написавенциклопедичну працю з математики. Його велика, плідна і багаторічна працявийшла у світ 10-го листопада 1494 р. у Венеції і мала назву «Summa deArithmetica, Geometria, Proportioni et Proportionalita» — «Сумаарифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення». В квітні 1488 р.Л.Пачолі призначили на посаду єпископа в штаті Пьєро Валлетарі, і він переїхав доРиму.
У 1496 році він, за запрошенням ЛюдовикаСфорца, зайняв кафедру математики у новоствореному університеті Мілану. Необмежуючись професорською діяльністю, Л. Пачолі продовжував свої наукові праціта, з огляду на величезний успіх, який мали всі його публічні лекції проЕвкліда, успішно переклав твори цього автора італійською мовою.
Склавши заповіт 21 листопада 1511 р. у м. БоргоСан-Сеполькро, Лука Пачолі вважав, що зробив вже все. Однак в 1514 р. напапський престол став Лев X, який забажав оточити себе кращими людьми епохи, іЛуку Пачолі призначили лектором математичних дисциплін в Римській Академії. Алев кінці цього року в списку лекторів він вже не значився. Припускають, що ЛукаПачолі помер в 1515 р. і похований на цвинтарі м. Борго Сан-Сеполькро. Нещодавнояпонські дослідники виявили, що Л. Пачолі помер 19-го червня 1517 року.
Після смерті видатний вчений залишив великийспадок, який вміщено в одній праці під назвою «Трактат про рахунки ізаписи», яка головним чином була присвячена математиці і, водночас,містила цілий розділ про подвійну бухгалтерію. Це була перша публікація з обліковоїтематики. Книга розкриває зміст бухгалтерських записів, а їх пояснення доцільніта актуальні й для наших днів, хоча були викладені понад 500 років тому.
Л. Пачолі зробив опис однієї з перших формрахівництва, яка отримала в теорії назву старої італійської або венеціанської. їїсутність полягає у трьохрівневій організації обліку. Для кожного рівня Л. Пачолівиділяв окремий регістр-книгу.
«Трактат про рахунки і записи» складавсяз 36 невеликих за обсягом глав і поділявся на дві частини. Першу з них авторназивав “Інвентарем”, а другу — «Диспозицією». В останнійдокладно описані три найголовніші купецькі книги, які є основними реєстрами«венеціанського способу» рахівництва.
Найбільш значну, третю частину книги, ЛукаПачолі назвав «Зошитом», який охоплював всі рахунки, однак поділу нааналітичні та синтетичні рахунки тут ще не було. На певну дату виводилисьзалишки по рахунках, що служили підставою для складання балансу, під яким«розуміли складений в довжину папір, на якому перераховані з правого боку всідовірителі, а з лівого — всі боржники…»
В Трактаті автор не надав чіткої класифікаціїрахунків, однак вже відмічав певне їх групування. Насамперед вчений створювавгрупу рахунків для обліку грошей, речей, товарів і розрахунків, а такожкапіталу, тобто всього того, що відображається в інвентарі. Далі дається групарезультативних рахунків, куди відносяться і витрати на товари, і домашнівитрати купця, і рахунок доходів та втрат. Л. Пачолі розкривав результативнірахунки лише записами в Головній книзі, не вносячи їх до Журналу, що позбавлялонеобхідної тотожності підсумків хронологічного і систематичного записів.
Історики відмічають п’ять найголовнішихмоментів, які Лука вніс до справи розвитку бухгалтерського обліку.
Теоретичне обгрунтування подвійного запису. Л.Пачолі — перший, хто спробував пояснити поняття «дебет» і «кредит»,хоча сам їх не вживав.
Він створив персоналістичну модель обліку ітим самим заклав основи для його юридичного тлумачення, яке пізніше знайшлосвоє відображення в знаменитих працях Е. Дегранжа і Дж. Чербоні. Відомий французькийбухгалтер П. Гарньє назве свою книгу «Облік — алгебра права», в якій принципподвійного запису пояснить, виходячи з причинно-наслідкових зв’язків (кредит — причина,дебет — наслідок). Персоналістична модель виявилась настільки вдалою, що неюзацікавились і використовували у своїх геніальних працях К. Маркс і Ф. Енгельспри поясненні подвійного запису.
Персоналістична модель призводила донеможливості самостійного розгляду таких абстрактних бухгалтерських категорій,як дебет і кредит. Цим були створені умови для виділення бухгалтерського облікув окрему науку.
Лука Пачолі розглядав бухгалтерський облік яксамостійний метод, що базується на застосуванні подвійного запису і використовуєтьсядля відображення господарських процесів, які відбувались на окремомупідприємстві та за його межами. Таке тлумачення відрізнялось від праці Б. Котрулі,який вважав, що об’єктом бухгалтерського обліку є окреме підприємство.
Подвійний запис на рахунках трактується яксистема (план) обліку, яка не може бути постійною і залежить від мети, якупереслідує адміністрація.
Л. Пачолі — перший, хто ввів в бухгалтерськийоблік моделювання, що базувалось на комбінаториці. Це давало можливістьпобудувати загальну модель, в межах якої будь-який обліковий факт пояснюєтьсяяк окремий випадок.
Саме завдяки праці Луки Пачолі в літературіпроста патримоніальна бухгалтерія, після того як до складу її показників — рахунків- були введені рахунки власних засобів, стала замкнутою диграфічною системою. Напрактиці це знайшло застосовування вже у XIII ст.
Праця видатного вченого-бухгалтера зі світовимім’ям мала широке розповсюдження в Європі, що принесло автору славу як творцюподвійної бухгалтерії. Точна копія книги була перевидана в Італії в 1539 і 1558pp. В 1543 р. у Фландрії книга Л. Пачолі була перероблена Яном Імпеном таперекладена в Англії в 1543 і 1547 pp. В 1783 р. в Росії Трактат у переробці Я.Імпіна був виданий під назвою «Ключ коммерции», а переклад самоїпраці Л. Пачолі був надрукований в 1893 р.
З переходом суспільства від феодальної системидо мануфактурної, а потім і до промислового виробництва, облік набував, новихякостей.
Розширювалась і ускладнювалась сферапідприємництва, в результаті чого і в обліку з’явились нові функціональніможливості, покликані сприяти плануванню та контролю, виникали нові вимогидержавних установ і, у відповідь на це, удосконалилися стандарти обліку тазвітності. Але основи обліку, закладені Лукою Пачолі, залишаться вічними.
2. Історичний процес становленнябухгалтерської професії
 2.1 Становлення професійнихорганізацій
Для підвищення престижу і авторитету своєїпрофесії люди ще з давніх-давен створювали об’єднання, метою яких був обміндосвідом, навчання майбутніх спеціалістів, захист «власної справи» відавантюристів, а також реалізація своїх прав і покращання матеріальних умовпраці. Високі вимоги до професії, підвищення відповідальності за наслідки, якіспричинила подана інформація та необхідність її уніфікації, виступили ще однимважливим мотивом при створенні професійних об’єднань.
Слід відмітити, що час виникнення професійнихінститутів та об’єднань бухгалтерів в різних країнах співпадає в більшостівипадків з сильним розвитком торгівлі тієї чи іншої держави, внаслідокрозширення з різних причин географічного положення даної держави.
Перше професійне об’єднання — Collegio deiRaxonati — було створене в 1581 р. в італійському місці Венеція. В тому жстолітті рахівниками м. Мілан було створено товариство, метою діяльності якогостало встановлення єдиного тарифу заробітної плати для осіб облікової професії.Це було великим досягненням, адже рахівникам не встановлювали заробітну плату: вонисамостійно визначали її розмір.
Наукові організації, що займались теорією іпрактикою обліку, вперше виникли в Італії. Академічні товариства, зокрема,італійські, були тими науковими центрами, де відшліфовувались окремі ідеїтеорії і практики рахівництва, набували завершеної форми і кінцевого вираженняокремі вчення теоретичного рахівництва.
На XIX ст. — період, протягом якогорахівництво набуло завершеної наукової розробки, що стала результатом працьокремих авторів і колективної праці тих чи інших організацій, які займалисьвирішенням теоретичних та практичних проблем рахівництва, — припадає періодпожвавлення діяльності професійних організацій.11-го липня 1813 р. Приватнетовариство болонських рахівників було перетворено на Болонську Академіюлюбителів облікових знань, яка проіснувала до 1860 p., а згодом була перетворенана офіційну Академію рахівників. В 1869 р. подібна Академія була заснована вМілані, в 1879 р. — у Флоренції, в 1885 р. — у Римі, в 1886 р. — у Комо, в 1894р. – в Турині.
Робота окремих організацій, які здійснилизначний внесок в розвиток теорії і практики бухгалтерської науки, була доситьцікавою.
 2.2 Становлення професійнихорганізацій в окремих країнах
В Австралії існують дві професійнібухгалтерські організації: Інститут присяжних бухгалтерів Австралії (ІСАА — Австралійськийфонд) і Австралійське товариство дипломованих бухгалтерів-практиків (ASCPA).
На Австралійський фонд покладались наступніфункції:
розробка проектів стандартів;
з’ясування громадської думки з приводу їхвпровадження;
внесення змін і поступового доведення їх дозатвердження в якості стандартів бухгалтерського обліку.
На початку 80-х років XX ст. стало очевидним,що бухгалтерам не вистачає дієвих механізмів, які б примусили фірми виконувативимоги щодо розкриття фактів та причин значного відхилення від стандартів.
В результаті бухгалтери звернулися до уряду звимогами надати обліковим стандартам силу закону. Уряд погодився, але перед тимвисловив бажання впевнитись, що при цьому будуть повністю дотримані громадськіінтереси. В 1984 р. було організовано Спостережну раду з розробки стандартівбухгалтерського обліку (ASRB), на яку покладались контрольні функції.
В 1990 р. Спостережну раду з розробкистандартів бухгалтерського обліку було перетворено на Австралійську раду зрозробки стандартів бухгалтерського обліку (AASB), яка стала основним органом зрозробки стандартів в Австралії.
В 1991 р. Австралійська рада з розробкистандартів бухгалтерського обліку створила нову незалежну структурувстановлення стандартів.
Управління всією системою регулювання компанієюі цінними паперами знаходиться в компетенції Австралійської комісії з ціннихпаперів (ASC). Відповідно стандарти, що затверджуються Австралійською радою зрозробки стандартів бухгалтерського обліку, вводяться в дію даною комісією зцінних паперів. Австралійська комісія з цінних паперів може притягнути довідповідальності компанії, які не виконують затверджені норми.
У Австрії та Німеччині, що наприкінці XIX ст. входилидо складу Австро-Угорської імперії, правильно оформлені торгові книги, як і вінших державах, виступали незаперечним доказом розрахунків, що на нихгрунтувалися. Надаючи цим книгам такого великого значення при розглядіторговельних справ, законодавство цих країн не забуло і про осіб, яким вономогло б довірити перевірку та пояснення записів, що в них знаходилися. Такими тлумачамикупецьких книг виступили присяжні ревізори торговельних книг, які носили назвуBiicherrevisoren. Контингент цих осіб складався з досвідчених бухгалтерів тавикладачів рахівництва, затверджених в своєму званні судом після поданнястаршини купецтва або торгових камер.
Присяжні ревізори не служили у приватних абогромадських установах: вони були судовими чинами, відповідальними лише передзаконом.
У Австрії рахівництво здавна було предметомуніверситетського викладання. Австро-угорські та німецькі бухгалтеривідігравали у своїх країнах не меншу роль, ніж їх колеги у Великобританії. Бухгалтеривеликих торговельних підприємств зазвичай мали добру освіту. У більшостівипадків вони закінчували спеціальний навчальний заклад або пройшли не менше 6класів гімназії або реального училища та володіли, крім рідної, якою-небудьіноземною мовою. Відсутність у Великобританії та Німеччині особливого інститутубухгалтерів пояснювалася наявністю цілого ряду різних спілок та ферейнів, які переслідувалиоднорідні з названим інститутом цілі — зростання морального та розумовогорозвитку своїх членів. Крім того, в Австро-Угорщині, як і у Франції, з 14травня 1870 р. рахівництво отримали змогу викладати лише особи, які склалиспеціальний іспит в комісіях, призначених урядом.
У Великобританії професія бухгалтера виникла вЕдинбурзі у 1853 р. з утворенням Спілки бухгалтерів Единбургу (Society ofAccountants in Edinburg) зареєстрованої в жовтні 1854 p. Незабаром аналогічнаорганізація з’явилась в Глазго — Інститут бухгалтерів і актуаріїв Глазго (TheInstitute of Accountants and Actuaries in Glasgow), зареєстрований в травні1855 p.; згодом — в Лондоні (1870), в Ліверпулі (1871), в Манчестері. У XIX ст.Великобританії професія рахівників як службового персоналу нормована не була,натомість широкий розвиток отримала професія публічних рахівників.
На початку XX ст. стан бухгалтерського облікурізко відрізнявся від того, що склався до теперішнього часу, зокрема, щодо йогоорганізаційно-правової структури. Хоча професійні організації бухгалтерів вжеіснували, в Великобританії (як і в США) вони були не чисельні та невпливові.
На початку XX ст. у Великобританії не булотеоретиків в сфері обліку і як предмет в університетах його не викладали.
На сучасному етапі у Великобританії існуютьшість бухгалтерських організацій:
Інститут присяжних бухгалтерів Англії таУельсу (ICAEW);
Інститут присяжних бухгалтерів Шотландії (ICAS);
Інститут присяжних бухгалтерів Ірландії (ІСАІ);
Асоціація присяжних бухгалтерів Великобританії(АССА);
Інститут присяжних бухгалтерів зуправлінського обліку (СІМА);
Інститут присяжних бухгалтерів державнихфінансових організацій (CIPFA).
На сьогоднішній день Міністерством торгівліВеликобританії аудиторами визнаються тільки члени перших чотирьохбухгалтерських організацій.
В Канаді нормативні положення про методибухгалтерського обліку встановлюються бухгалтерськими спілками. В кожній здесяти провінцій існує власний інститут присяжних бухгалтерів; члени цихінститутів складають Канадський інститут присяжних бухгалтерів (СІСА) — провіднуорганізацію на рівні Співдружності.
На сьогоднішній день в Новій Зеландії існуєєдина національна професійна бухгалтерська організація — Товариство бухгалтерівНової Зеландії (NZSA) (далі — ТБНЗ), заснована Актом Парламенту у 1958 р.
В Росії першим бухгалтерським об’єднаннямможна вважати створену в м. Санкт-Петербург у 1887 р. «Артель счетоводов».
В кінці XIX ст. стало цілком очевидним, щореалії економічного життя вимагають підвищення уваги суспільства та, насамперед,владних структур царської Росії до регламентації діяльності службовогоперсоналу торгівлі та промисловості і бухгалтерів зокрема. З огляду на різногороду обмеження в законі прав бухгалтера, промисловість, що швидко розвивалася,та саме життя вимагали нормування цих прав. Ті відомства та установи, якимбезпосередньо доводилося мати справу із бухгалтерським середовищем, постійнонатикалися на нові і нові проблеми, які не могли бути вирішені в межахзастарілих законів.
Наприкінці 1891 — початку 1892 р. булазроблено першу спробу організувати в Росії Інститут присяжних бухгалтерів. Тодівідбувся Перший з’їзд обліковців, який визнав найближчим завданням «створенняособливої групи освічених та надійних людей, які повинні були називатисяприсяжними рахівниками і яким доручалася ревізія різних рахівництв, експертизата організація правильної бухгалтерії на приватних та громадських підприємствах».
В радянській Росії в період НЕПу, колиспостерігалось зростання економіки і ринкових відносин, було здійснено ще однуспробу створення органу незалежного фінансового контролю — Інституту державнихбухгалтерів-експертів (далі — ІДБЕ). ІДБЕ був створений у 1924 р. при НК РКІСРСР “… з метою сприяння та правильної постановки рахівництва ізвітності в державних, концесійних, змішаних, кооперативних, громадських, іприватних підприємствах та державних установах… для видачі висновку з питаньобліку і звітності”. Але й ця третя спроба створення органів незалежногофінансового контролю в Росії, як і попередні дві, не виправдала покладених нанеї сподівань, основною причиною чого став крах НЕПу як останньої «згадкипро ринкову економіку».
У сучасній Росії визнаною організацієюспеціалістів бухгалтерської професії є Інститут професійних бухгалтерів Росії (ІПБРосії). Структура організації ІПБ Росії передбачає створення самостійнихтериторіальних підрозділів, яких у теперішній час нараховується близько 60. Президентамиінститутів обираються фахівці, які мають великий досвід роботи в галузібухгалтерського обліку, серед яких вчені та професори.
23 червня 1999 р. відбулось засіданняПрезидентської ради ІПБ Росії, на якому обговорювалось Положення про Комітет збухгалтерського обліку Інституту професійних бухгалтерів. Засідання проводилосьпід головуванням віце-президента, виконавчого директора ІПБ Росії О.М. Островського.
Комітет було покладено всебічне сприянняпідвищенню якості ведення бухгалтерського обліку на економічних суб’єктах,підготовка проектів нормативних актів з бухгалтерського обліку, організаціянауково-дослідних робіт в сфері бухгалтерського обліку, здійснення контролю запрофесійною відповідністю і якістю роботи бухгалтерів — членів Інститутупрофесійних бухгалтерів, поширення інформації, видача пояснень і коментаріїв понормативних документах.
Також було затверджено Положення Експертноїради з бухгалтерської освіти та складу Експертної ради.
Інститут розробляє бухгалтерську методологію,а Міністерство фінансів затверджує її, після схвалення методологічною радою.
 2.3 Сучасний бухгалтер та його місцев світі
Професія бухгалтера має великий спадок нетільки тому, що вона є однією з найдавніших професій, а, головним чином, в силутого, що мистецтво запису і співвідношення вперше знайшло втілення в якостіінструменту обліку.
Розвинута і ефективно організованабухгалтерська справа є одним з невід’ємних елементів економіки. Як внутрішні,так і зовнішні бухгалтери відіграють життєво важливу роль в наданні доказової іправильної інформації, необхідної для прийняття рішень щодо постачання, наймукадрів і використання ресурсів, від чого залежить ефективність ринковоїекономіки.
Бухгалтерський облік є одним з найбільшочевидних «вузьких місць» в системі, яке може уповільнити розвитокекономіки. Тому у всіх європейських країнах висловлюється загальна думка проте, що країнам з перехідною економікою, необхідно в короткі строки забезпечишнаявність бухгалтерів, які зможуть обслуговувати ринкову економіку, здатнихприймати рішення на підставі глибокого розуміння основних економічних принципів.
З підвищенням значення бухгалтера в ринковійекономіці на перший план висувається питання його підготовки. В більшості країнсвіту знання бухгалтерського обліку є невід’ємною частиною кваліфікації кожногоекономіста.
В постіндустріальну епоху великого значеннянабув соціальний фактор. Виробниче підприємство вже розглядається не тільки яквиробник матеріальних благ, але й як елемент суспільства, що активно впливає назовнішнє середовище. Система управління чітко розподіляється по рівнях (мікро- тамакро-), причому кожна розв’язує свої специфічні завдання та потребує різноїпрофесійної підготовки.
Як наслідок, набуває актуальності питаннярозробки теоретичних аспектів бухгалтерського обліку, які б сприяли задоволеннюпотреб соціально орієнтованого суспільства. Тому на підприємствахвисокорозвинених країн склалась система працівників з бухгалтерського обліку,які вирішували проблеми, породжені складністю та великим обсягом обліковоїінформації. На сьогодні такі працівники повинні, поряд із загальнимкерівництвом економікою підприємства, забезпечувати ефективну роботу обліковоїслужби, контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку напідприємстві, організовувати облік відповідно до потреб внутрішніх і зовнішніхкористувачів.
Практична робота дуже часто призводить до вузькоїспеціалізації бухгалтера, що безумовно знижує його професійний кругозір.
Під час існування адміністративно-командноїсистеми управління, побудованої на єдиних типових принципах, головноюхарактерною рисою всіх працівників сфери управління була старанність. Спочаткупсихологічною установкою бухгалтера було суворе дотримання інструкцій і лишепотім, з роками, приходив досвід, який дозволяв дещо розширити жорсткі рамкиінструкцій для забезпечення кращих результатів діяльності
Крім того, традиційна система обліку не давалаінформації про втрати, пов’язані з низькою якістю виготовленої продукції, івиходило так, нібито з позицій підприємства проблеми не існує, вонанав’язується ззовні. Традиційна система управління не визнавала прийняттястратегічних рішень, що ґрунтувались на аналізі економічного потенціалупідприємств.
В умовах господарської самостійностіпідприємств значення бухгалтерської служби та облікової інформації різкопідвищилося. Нова система повинна спрямовувати управлінців на правильний шлях.
Головною рисою бухгалтера сьогодення єможливість забезпечити максимальну достовірність бухгалтерського обліку, щопотребує вміння використовувати різні облікові методи. Бухгалтер повинен вмітишвидко пристосовуватись до швидких змін в економічному житті країни.
Крім того, бухгалтер в теперішній час нетільки економіст, але і юрист (як мінімум, юрисконсульт). Все, що він робить (абомайже все), регламентується тими або іншими нормативними документами,сукупність вимог яких дозволяє говорити про бухгалтерське право.
Перехід до ринку суттєво вплинув на характерта зміст роботи бухгалтера. Наповнилися новим змістом такі поняття як збитки,прибуток, рентабельність, втрачена вигода тощо. Якщо раніше вони сприймалисябільш абстрактними, то тепер стали для кожного бухгалтера реальними, відчутнимипоняттями, за якими тепер стоять цілком визначені наслідки та результати. Роботабухгалтера набула нових якостей. Варіантність, що з’явилася в обліку, даєможливість бухгалтеру творчо підійти до своєї роботи: об’єктивніше відображатина рахунках бухгалтерського обліку конкретні господарські ситуації. Все церозширило діапазон можливостей та одночасно підвищило відповідальністьбухгалтера за здійснювані облікові процедури.
Традиційно вважалося, що функцією бухгалтера єтільки ведення обліку і рахунків. Можливо, так і було на початковому етапірозвитку цього виду діяльності. Але в наш час, коли інформаційне забезпеченнястало найважливішим фактором успішної господарської діяльності, функціїбухгалтера зазнали суттєвих змін.
На сьогоднішній день функції, які виконуютьбухгалтери, ускладнилися, їх кількість значно зросла. Це вимагає не лишебездоганного знання саме обліку, але і вмінь та навичок, які виникли лише ізшвидкими темпами науково-технічного прогресу. Сучасний бухгалтер повинен непросто вміти вести книги, добре знати облік і економіку, але й володітиосновами технології виробництва, трудовим і цивільним правом, діловодством,комп’ютерною технікою та іноземними мовами.
Сучасний бухгалтер займається не тількиведенням рахунків, але й здійснює широку діяльність, що включає планування іприйняття рішень, контроль і привернення уваги керівництва до порушень, оцінку,огляд діяльності і аудит. Сучасний бухгалтер повинен задовольнити потреби тих,хто використовує облікову інформацію, незалежно від того, чи є вони зовнішнімичи внутрішніми її споживачами.
На цей час існують наступні спеціалізаціїбухгалтерської професії (табл.1).
Таблиця 1. Спеціалізації бухгалтерськоїпрофесіїБухгалтерська спеціалізація Характеристика спеціалізації Бухгалтер-друкарка Виконують рутинну, суто механічну роботу, що полягає у введенні вхідної інформації в інформаційну систему обліку та первинному контролі за документами Бухгалтер-адміністратор Завданням є управління колективом бухгалтерії Бухгалтер-юрист Мистецтво бухгалтера юридичної направленості полягає в найвигіднішій інтерпретації господарської діяльності, що здійснюється суб’єктом обліку та юридично грамотному оформленні його діяльності в бухгалтерському обліку Бухгалтер-програміст Спеціалізація виникла у зв’язку з появою та розвитком комп’ютерного обліку Методолог Спеціалісти, які на основі поставлених завдань формують правила функціонування інформаційних систем обліку Облікові аналітики Мистецтво облікового аналітика полягає в коректному виборі інформації, складанні на її основі рекомендації та прогнозів, доведення їх до відома менеджера, а мистецтво менеджера в такому разі — в прийнятті правильного управлінського рішення
Протягом багатьох десятиріч бухгалтерпереслідував передусім мету, пов’язану із забезпеченням збереження власності (щезовсім нещодавно казали — «соціалістичної власності»). Бухгалтерофіційно розглядався як державній контролер.
Звичайно, хоча ринкова економіка, на відмінувід планової, і позбавила головного бухгалтера його колишнього «ореола»державного контролера, вона не перетворила його на простого найманогопрацівника. Традиційно саме головний бухгалтер несе юридичну і моральнувідповідальність за законність та ефективність використання фінансових іматеріальних ресурсів підприємства, господарських операцій, що здійснюються. Заним зберігається правило другого підпису, яке закріплює контрольні функціїбухгалтерії.
Однак, справжній престиж професії визначаєтьсяне формальними правами, а об’єктивними потребами суспільства. В умовах ринковихвідносин, заснованих на послідовному застосуванні економічних методівуправління, підвищуються вимоги до інформаційного забезпечення і підсилюютьсяуправлінські аспекти обліку. Бухгалтер сьогодення повинен володіти не тількиновими методами роботи, але й новими уявленнями про ту систему управління, врамках якої вони повинні застосовуватись.
На сьогодні мета, пов’язана із збереженнямвласності, відсунулася на другий план, на перший же як основна мета вийшлаоцінка. Бухгалтер припинив бути охоронцем чужого майна і стає повноціннимекономістом, його робота — це керування фінансовими потоками.
Бухгалтерська професія переживає великі зміни,які стосуються:
цілей, заради яких ведеться бухгалтерськийоблік;
нормативних документів, якими повиненкеруватися бухгалтер, відносин, що виникають із світовим співтовариством;
підготовки кадрів облікових працівників;
ролі громадських організацій у розвиткубухгалтерської професії.
Проблеми якості бухгалтерських послуг. Востанній час попит на бухгалтерські послуги різко збільшився, але й змінилисявимоги до їх якості.
Ринку бухгалтерських послуг притаманні такі жпроблеми, як і ринковому господарству країни в цілому. На сьогодні в багатьохкраїнах цей ринок є нерозвиненим та нестабільним. В розподілі попиту іпропозиції становище є стихійним та нерівномірним. Фірмам досить важко насьогодні знайти необхідні та кваліфіковані кадри, бухгалтерам не менш важкознайти фірму, яка б відповідала їх прагненням як щодо оплати праці, так і щодоінших умов діяльності.
В той же час зміна статусу бухгалтера в новихумовах діяльності дає йому й нову альтернативу. Формування ринку бухгалтерськихпослуг здійснюється двома шляхами. З одного боку, аудиторська фірма надаєконсультативну допомогу з питань обліку, з іншого, гостро постає проблемазалучення кваліфікованого бухгалтера на контрактній або постійній основі.
Ведення бізнесу в ринкових умовах висуваєпідвищені вимоги і до якості інформації, яка повинна бути пристосована дозапитів користувачів, вирішення їх проблем. Завдання бухгалтера абобухгалтерської служби полягає у формуванні якісної, достовірної і повноїінформації про ведення господарської діяльності та її результати. її правильневикористання дозволить зробити оптимальними управлінські та фінансові рішення. Неточності,помилки, несвоєчасність подання інформації можуть не лише завдати збитків, алей призвести до банкрутства підприємства. Високий ступінь залежності від якостібухгалтерської інформації для прийняття управлінських і фінансових рішеньвизначає роль бухгалтера в процесі розвитку бізнесу в будь-якій сферідіяльності будь-якої країни.
Рівень розвитку бухгалтерської справи в різнихкраїнах неоднаковий.
Слід зазначити, що в країнах Східної Європидостатня кількість кваліфікованих і досвідчених бухгалтерів. Проблема полягає втому, що їх кваліфікація і досвід пов’язані з функціонуванням за умов плановоїекономіки. Протягом більшої половини XX ст., до 1989 p., роль бухгалтерівполягала в обслуговуванні системи централізованого планування шляхом виконанняінструкцій центральних органів управління щодо підготовки різноманітнихбухгалтерських відомостей, статистичних звітів, рахунків різних фондів тощо.
Бухгалтерська професія — професія чесних людей.Неоціненний внесок саме в таку її інтерпретацію вніс основоположникбухгалтерської науки Лука Пачолі. Усе його вчення про рахунки і записипроникнуте моральною чистотою і бездоганною чесністю.
Заслуга Луки Пачолі ще й в тому, що він заклавоснови бухгалтерської етики. Його головний наказ бухгалтеру — прагнення до істини,«щоб одна істина тобою керувала» — має виховне значення для всіхпоколінь бухгалтерів.
Бухгалтерська етика Л. Пачолі — це не моральнапроповідь, а виховання ділових якостей, організованості і чесності. Ті аспектиобліку, які пізніше сформувалися в теорії як управлінські, були властиві йомуспочатку і отримали відображення в Трактаті. Л. Пачолі пояснює власникумагазину, що «кожен раз, коли ти того забажаєш, зможеш побачити, в добромучи поганому стані твоя справа, зможеш дізнатися, що тобі потрібно зробити длятого, щоб ти і надалі зміг керувати магазином. За допомогою обліку ти теперкраще впораєшся зі справою, ніж міг раніше».
Л. Пачолі відзначав, що в облікових іторговельних справах необхідно керуватися такими принципами і орієнтирами, як: організованість,діловитість, працелюбність, повага до законів і співчуття до тих, хто потребуєблагодійної допомоги. Л. Пачолі з засудженням ставився до купців, котрі ведуть«подвійні книги» і навмисне перекручують облікові дані.
Але, разом з тим, Л. Пачолі розумів, що вбухгалтерській роботі можливі випадкові помилки. В своїх працях він відзначав:«Неможливо бути настільки уважним, щоб завжди уникати помилок». Ісучасні погляди на цю проблему такі, що впевненість в точностіобліково-фінансовій інформації повинна бути доступною, а не абсолютною.
Розробку концепції професійної етики, тобтозведення моральних правил поведінки бухгалтера слід визнати, безперечноюзаслугою американської бухгалтерської школи. Вперше ідея етичного кодексу булависунута Р. Монтгомері, змістові аспекти кодексу були розроблені Дж. Кері,основна ідея якого може бути виражена словами Марка Аврелія, наведеними увступі до американського кодексу етики бухгалтера: «Людина повинна нездаватися чесною, а бути нею».
Суттєво вплинув на зміну іміджу бухгалтерапроцес лібералізації обліку. Сьогодні облік став менш жорстко регламентованим,що розширює діапазон можливостей і дає бухгалтеру шанс в повній мірі розкритипотенціал професії. Разом з тим, зростає відповідальність бухгалтера заоблікові процедури, які він здійснює — правильне визначення складу витрат,оподаткування бази при розрахунку різних видів податків тощо.
Безумовно, найбільш зацікавлена вкваліфікованому бухгалтері особа — це власник, який відповідає за результатибізнесу своїм капіталом та ім’ям. Власник прагне отримати в свій штатспеціаліста, здатного грамотно вести облік, своєчасно вирішувати податковіпитання і сприяти здійсненню управлінського аналізу та розробці стратегіїдіяльності компанії.
Власник очікує від бухгалтера якомога точніших,повніших і оперативніших даних про реальний стан справ і перспективи розвитку вумовах змінного законодавства, конкурентного середовища та ринків збуту.
Неправильне або несвоєчасне надання інформаціїможе викликати збитки і навіть банкрутство підприємства. Досить високий рівеньзалежності управлінських і фінансових рішень від якості бухгалтерськоїінформації визначає його корисність і цінність для фірми. Складовимипрофесіоналізму є: освіта, стаж роботи за спеціальністю, знання і навички,аналітичні якості, здатність до сприйняття нових знань тощо.
Таким чином, в наші дні імідж бухгалтера — цеімідж освіченої, компетентної людини, зі спеціальністю, що відповідає вимогамсуспільства. Сучасний бухгалтер — це комунікабельний, здатний до продуктивногоділового спілкування спеціаліст, який розбирається в питаннях, що більшостілюдей здаються «китайською грамотою», чимось недоступним і недосяжним.Вимоги, висунуті до облікової професії, досить високі. У бухгалтера повиненбути «сильний розум, послідовні практичні цілі». Облікова професія — справависокоінтелектуальних людей, які володіють здібностями, що перевищують рівеньзвичайного підприємця. Російський вчений О.П. Рудановський зазначав, що «підприємецьзнає в господарстві, яким він керує, тільки те, що відчуває і бачить своїмиочима». Бухгалтер же складає баланс, який “є душею господарства,існування якого не менш реальне, ніж матеріального інвентарю господарства”.Разом з тим, баланс «можна осягнути тільки умоглядом, і не можна, якінвентар, осягнути в натурі».
В бухгалтерській етиці як в формі суспільноїсвідомості, обумовленій соціально-економічними особливостями розвитку, як і всамій обліковій інформації, тісно пов’язані різноманітні і часто суперечливіінтереси численних учасників господарської діяльності. Задоволення запитів всіхучасників, підбір інформації, її інтерпретація і надання залежать від досвіду бухгалтера,його вміння акцентувати увагу керівництва на певних аспектах з метою прийняттяоптимального управлінського рішення. В цьому світлі сучасні етичні нормипотребують, щоб бухгалтер був не просто збирачем і обробником інформації, але йїї першим тлумачем, аналітиком, який веде постійний пошук і мобілізаціюрезервів підвищення ефективності господарської діяльності свого підприємства,активним учасником управлінського процесу.
Бухгалтерський облік — не тільки потужнийінструмент формування обґрунтованої інформації. В руках несумлінних людей вінможе служити засобом шахрайства, афер і фальсифікацій. В кодексі професійноїетики бухгалтерів повинні отримати відображення кращі традиції нашої професії,які складалися століттями, сформовані вітчизняною і міжнародною обліковоюпрактикою, створені багатьма поколіннями бухгалтерів з часів Л. Пачолі і йогопопередників.
Важливою складовою підвищення престижупрофесії бухгалтера є історичний аспект її розвитку. В стародавній Персіїлюдину, яка займалася обліком, називали «очі і вуха царя». Багатовчених створили свій власний «образ бухгалтера», виявили притаманнійому риси.
Лука Пачолі італійський вчений виділяв двімети обліку:
вести облік так, «щоб можна було беззатримки одержувати будь-які дані як щодо боргів, так і щодо вимог»;
розраховувати фінансовий результат, оскільки«мета будь-якого купця полягає в тому, щоб одержати дозволену і відповіднукористь для свого забезпечення».
Образ облікового працівника може бути піднятийна нову висоту і насичений естетичним змістом, якщо згадати, що Лука Пачолівважав, що живопис — вищий прояв людського генія, а облікові книги — це те жсвого роду картини, які можуть розкрити більше таємниць, ніж увесь живописсвіту. На думку Л. Пачолі, бухгалтерію і живопис об’єднує певний суб’єктивізм іоб’єктивність того, що художник відображає, а обліковець описує, вченийзазначав, що весь світ складається з певних співвідношень, а в обліку він бачивбожественні пропорції в коефіцієнтах — відношення прибутку до капіталу,податків до прибутку тощо.
Лука Пачолі порівнює купця з півнем «найпильнішимміж усіма тваринами, який і взимку, і влітку невтомно по ночах пильнує таохороняє… ». Голову купця не раз порівнювали з головою, яка має сто очей.
Л. Пачолі чітко уявляв величезний потенціал,закладений в самій бухгалтерській професії, і весь процес навчання будував натворчій основі. Своє завдання він бачив не в повідомленні фактів або інструкцій,а в тому, щоб розробити концепцію обліку і навчати його принципам. «Статидобрим бухгалтером», за Л. Пачолі, можна лише «шляхом стараннихроздумів», для чого потрібно «використати всі зусилля», прагнути«завжди мати голову на плечах». Ці ідеї Л. Пачолі мають неоціненнезначення для організації навчального процесу і сьогодні.
Список літератури
1.        Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков донаших дней: Учебное пособие: Навчальне видання: — М.: АудитC. –
2.        Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку:В 2 ч.Ч. І: Навчальний посібник — 2-е вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП „Рута”, 2001. — 512с.
3.        Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: В 2 ч.Ч. ІІ: Навчальний посібник — 2-е вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП „Рута”,2001. — 640с.
4.        Пушкар М.С., Гавришко Н.В., Романів Р.В. Історія обліку таконтролю господарської діяльності: Навч. посібник. Навчальне видання. — Тернопіль:Карт-бланш, 2003. — 223 с.