Калина
Калиназвичайна представляєсобою гіллястий чичагарник невеликедеревцоіз сіруватою короюстовбурів і галузей, часто покритоїтріщинами. Трьох- п’ят-лопатеві листи звеликими зубцями розташовані на галузяхсупротивноодин одному. Зверху вони темно-зелені, знизу більш світлі й опушені. Білі квітки зібрані на верхівках галузейу плоскі зонтиковидныесуцвіття з6—8 променями Суцвіття досить великі, шириною 5—10 сантиметрів, і дуже декоративні. Крайові квітки в суцвітті мають білийколесовидныйвіночокі звичайно марні; квітки, розташовані у внутрішній частині суцвіття, обоеполые, білі чирозоватые, мають колокольчатуюформу. Саме вони і дають плоди — яскраво-червоні, соковиті кістянки кулястої форми 8—10 міліметрів у діаметрі.
Цвіте калина в травні — червні, плодоносить у серпні — вересні.
А по долинах рік вона зустрічається й у лісостепу.Вогкуваті узлісся лісу, галявини, вирубки, берегарік, озер і болот-улюблена Її місця обитанияцієї рослини
Крислатішироколиственныекущі калини часто можна зустріти в садах і городах. А один з її видів, відомийсадівникам за назвою «буль-де-неж», чи«сніжнакуля», відноситьсядо числа кращих декоративних чагарникових порід.
Плоди калини досить гіркі на смак, але, будучи замороженими, утрачають значну частину гіркоти і стають ласим видобуткомптахів Особливо гарні пироги і пиріжки зкалиною і томлена в духовці калинова каша змедом. Ягоди калини — дієтичний продукт, вони містятьвітамін З, цукри, органічні кислоти, дубильні й інші корисні речовини. Установлено, що плоди калини стимулюють діяльність серця і збільшують діурез.
Однак у медичній практиці застосовується головним чином кора, що має складний хімічний склад. Вона міститьсмоли, дубильні речовини, органічні кислоти, гликозидвибурнині інші речовини. Вибурнинмає здатністьпідсилюватитонус мускулатури матки і робитьтакож судинозвужувальнадія.
Препарати корикалини звичайної застосовують як кровоспинний засібу післяпологовий період, а також при маткових кровотечах. А ягоди використовують як общеукрепля-ющееі легенясечогінний засіб.
Корукалини заготовлюють рано навесні (у квітні-травні) у період сокодви-жениязбічних галузей. Для цього галузізрізують і на коріроблять кільцеві надрізи через 20—25 сантиметрів. Кільцеві надрізи з’єднують подовжніми, після чого коралегко знімається. Зняті шматки корирозкладають у тіні в один шар так, щоб вони не попадалиодин в іншій.
Плоди калини збирають у період повної зрілості в суху погоду, зрізуючи кистіразом із плодоніжками. Сушити їх можна на повітрі під навісом, на горищах, балконах, підвішуючи зв’язуваннякистей, а також у духовці при температурі не більш 60—80 градусів.
У медичній практиці використовують відвар корикалини, а випускатакож медичною промисловістю рідкий екстракт кори. Для готування відвару одну столову ложку ви сушеної і здрібненої коризаливають склянкою окропу і кип’ятять 30 хвилин і відразу проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3—4 рази в день.
З ягід готують настій. Для цього сухі ягоди калини розтирають у ступці й одну їдальню ложку сировини заливають склянкою кипятку. Наполягають4 години. Коштуйвипивають по призначеннюлікаря протягом дня. Тисячолистик
Уздовж доріг, по сухих лугах і узліссям лісумайже по всій території нашої країни можна зустріти деревій звичайний. Це багаторічнатрав’янистарослиназдовгим повзучим кореневищем, від якого відходять прямі стебла зрозетками прикореневих листів. Стебло на вершині несе суцвіття-щиток із дрібними квітковими кошиками. Кожна складається з 5—7 крайових квіток з білими чирожевими язичками і декількохсерединних трубчастих квіток. Уздовж стебла розташовуються ланцетоподібні листи довжиною 3—15 і шириною 0,5—3 сантиметри. Пластинкилистів багаторазово розсічені на мэлкиевузькі часточки, отчого і відбулася назва рослина-деревій. Плоди — плоскі довгасті сім’янки сірого кольору.–PAGE_BREAK–
Рослина цвіте зчервня по жовтень.
У його листах виявлений вітамін ДО, що володіє кровоспинними властивостями, органічнікислоти (мурашина, изовалериановая, оцтова), ефірнеолія, до складу якого входять азулен, що робитьпротизапальну дію, гірке речовину ахиллеині ряд інших речовин.
Історія лікарського застосування деревію іде в глибину століть. Рослина згадується в міфах Древньої Греції. Як ранозаживляющеезасібдеревій високо цінувався в античному світі. Здавна лікарські властивості деревію були відомі верб У літописіє згадування про те, що настоєм трави був вилікуваний від виснажливих носових кровотеч онук князя Дмитра Донського.
Деревій, чи, як його ще називають, деревей, відноситьсядо числа популярнейшихлікарських засобівнародної медицини. Його настоями лікувалидизентерію й інші шлунково-кишкові захворювання. Траву зуспіхом використовували для зупинки внутрішніх кровотеч.
Для медичних цілей використовують надземну частину рослини, зібранув період цвітіння. При заготівлісировини ножем зрізують верхівки цветоносныхстебел довжиною близько 15 сантиметрів. Неприпустимо виривати рослини зкоренем, тому що це приводить до знищення заростей.
Сировину сушать у тіні на чиповітрі в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи шаром у 5—7 сантиметрів і періодично перемішуючи.
Для готування відвару дві їдальні ложки висушеної і здрібненої трави заливають склянкою холодної води, кип’ятять 15 хвилин, потім наполягають45 хвилин, проціджують. Приймають по призначеннюлікаря по одній столовій ложці відвару 3—4 рази в день після їжі.
Усередину лікарі рекомендують відвар деревію при носових, легеневих і маткових кровотечах, при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракт-коліть, гастриті, виразковій хворобі. Призначається він и як засіб, що поліпшує апетит.
Зовнішньо теплий настій трави деревію застосовують для лікування раней, полоскання рота при стоматиті і запаленніясен. Готують його так: дві їдальні ложки здрібненої висушеної трави заливають 0,5 літра окропу і наполягаютьпротягом години.
Лепехазвичайна
Лепехазвичайний, чиболотний, представляєсобою багаторічнатрав’янистарослинависотою 50—120 сантиметрів з кющнымгубчатим, сплюснуто-циліндричним довгим кореневищем Зовні воно бурувато-жовте, усередині — біле зрозоватымвідтінком. Від поверхні відходять численні тонкі білі корені. Кореневище виливає приємний аромат.
На кінцях кореневища зібрані в пучки довгі лінійно-мечоподібні яскраві листи Відмираючи, вони залишають на місці прикріплення фляки напівмісячної форми. Пряма квіткова стрілка має тригранну форму зжелобком, що проходить уздовж однієїзі сторінНа верхівці квіткової стрілки наприкінці травня розвивається циліндричне, косорозташованестосовно цветоносусуцвіття, що складаєтьсяз дрібних, щільно притиснутих друг до друга квіток кубічної форми. По зовнішньому виглядісуцвіття лепехи нагадує мініатюрний кукурудзяний початок. Упідстави«початка» квіткова стрілка переходить у листоподібне покривало.
Заросли лепехи можна зустріти на мілководдяуздовж берегів спокійно поточних рік, у тихих заводях, в озерах і ставках, на заболочених лугах, болотах
У деяких районах ці зарості займаютьплощі в десятки і сотні гектарів
У кореневищах лепехи містятьсягіркийгликозидакорин, дубильні речовини, аскорбінова кислота, крохмаль, велика кількість ароматної ефірної олії.
Як лікарськарослиналепеха відома дуже давно. Його широко використовували в середньовічній медицині. Авиценнаписав у «Каноні лікарської науки», що відвари з кореневища лепехи допомагають при захворюваннях печінки і шлунка, при зубному болі і деяких інших недугах.
В даний час установлено, що діючіречовини лепехи здатні збуджувати апетит і поліпшувати травлення, підвищувати желчевыдели-тельнуюфункцію печінки, підсилюватидіурез.
Для медичних цілей використовують кореневища лепехи. Заготовлюють їх восени, коли спадає вода, викопуючи виламичилопатами. При цьому дрібні кореневища варто залишати у воді, щоб зберегти зарості.
Зібрані кореневища треба добре промити, зняти зних кору, звільнити від листів і кореніви протягом декількохднів пров’ялити під навісом,розклавши в одиншар. Пров’ялені кореневища розрізають на шматки довжиною до 30 сантиметрів, а самого толст рекомендується ще і розщеплювати уздовж для прискорення сушіння. Очищенасировинамає більш привабливий вид. Шматки кореневища досушиваютпід навісом, у добре провітрюваномуприміщенні, на чигорищі в сушарці при температурі не вище 30—35 градусів.
З кореневищ лепехи готують водяний настій. Для цього одну чайну ложку дрібно здрібнених висушених кореневищ заливають склянкою окропу і залишають до повного остигання, після чого рідину фільтрують через марлю і п’ють по призначеннюлікаря звичайно за 30 хвилин до їжі.
Ефірна олія лепехи входить до складу препарату олиметина, застосовуваногопри мочекаменнойі жовчнокам’яноїхворобах, а порошок кореневища входить до складу викалина, викаираі шлункового збору, що призначають хворим, що страждає виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритами.
Небезінтересна здатністьзаростей лепехи очищати і знезаражувати водойми. Про цезнали ще кочівники-татари. Своїх коней вони намагалися напувати там, де минулогозаросли лепехи.
В даний час дезинфікуючівластивості кореневищ лепехи пояснюють наявністю фітонцидною, що містятьсяв ефірній олії.