«Кобзарське мистецтво – яскрава сторінка історії українського народу»

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИД И В О С В І Т Б А Н Д У Р И(сценарій мистецько-просвітницького заходу)Автор: Марта Грицик Редактор: Володимир КвітневийЛьвів – 2010Даний захід повинен створити атмосферу народного свята.У фойє, під назвами: «Історія українського козацтва»;«Кобзарське мистецтво – яскрава сторінка історії українського народу»; «Дзвени, бандуро, у нашім краї»Розгорнуто стенди та альбоми про Запорозьку Січ, гетьманів, про життя та творчу діяльність послідовників кобзарського мистецтва, фотографії визначних кобзарів і бандуристів. Створено виставку літератури про бандуру і її можливості, кобзарську славу, кобзарське музичне та вокальне мистецтво.^ У записі звучать музичні композиції для бандури на історичні та побутові теми.У центрі, в глибині сцени на синьо-жовтому фоні Хрест Українського Козацтва. Праворуч від Хреста, слова:«Бандура – символ музичної України».Ведучі і учасники заходу – в українських строях.^ Учасники заходу: ведуча, ведучий, читці.Звучить мелодія пісні «Взяв би я бандуру», один куплет.Виходять ведучі.Ведучий В українській музичній і духовній культурі особливе місце займають два струнні музичні інструменти, які по праву вважаються національними. Це кобза і бандура. Вони вважаються музичними символами волелюбності українського народу.Ведуча Кобзарські пісні й думи оспівують драматичні сторінки народної історії, героїв національно-визвольного руху, козацьких гетьманів. Значна частина їх оспівує побут, родинні та людські стосунки, природу України.Ведучий Кобзарське мистецтво, яке об’єднує творчість народних митців, що грають на кобзах, бандурах, лірах – явище самобутнє, пов’язане з історією рідного краю і своїм корінням сягає в давноминулі часи. Ведуча Кобзоподібні інструменти на території України існували ще в княжі часи, про що свідчить багато фактів, зокрема і зображення цих інструментів на старовинних картинах. Прототипами кобзарів і бандуристів можна вважати народних співців (їх ще називали гудцями). В деяких давніх літописах навіть згадуються конкретні імена, як от Боян, Митуса, Мануйло та інші.Ведучий На одному з проходів на хори у Київському соборі св. Софії між іншими фресками, що датуються початком ХІ ст. зберігся один з найстаріших образів бандуриста, де бандура має свій первісний вигляд, нагадуючи італійську лютню зі струнами, які йдуть лише по грифу.Ведуча «Слово о полку Ігоревім» засвідчує, що вже в ХІ – ХП ст. серед княжих дружин і на княжих дворах в Україні процвітала героїчна поезія, а професійні співаки декламували епічні пісні під супровід музичного інструменту.Ведучий В часи княжої доби, музика на княжих і боярських дворах пропагувалася дуже широко і мала високий мистецький рівень. Багаті люди, а в першу чергу князі, утримували капели співаків та музикантів, які кожного дня концертували в присутності князя і його оточення.Ведуча Репертуар княжих музик вочевидь був дуже різноманітним, однак їх найпершим і найхарактернішим завданням було піднесення і оспівування князівської слави. Відтак, вони компонували і виконували рапсодії, які в той час називалися просто «словами», переповідаючи в них переважно воєнні і інші героїчні подвиги князя чи його предків.^ Звучить історична пісня«Гомін, гомін по діброві».Ведучий З приводу того, коли і як виникла бандура в Україні, у науковій літературі висловлено багато різних думок і пояснень, які не враховують головного – того, що створення суто національних музичних інструментів зумовлене насамперед історичними умовами життя народу, особливостями його праці, побуту, звичаями і естетичними запитами.Ведуча Музичні інструменти впродовж свого багатовікового існування пройшли величезний шлях розвитку. Змін зазнала кобза – бандура, яка з малострунного, технічно обмеженого інструменту перетворилася на багатострунний, хроматичний, технічно досконалий і зайняла провідне місце в оркестрах народних інструментів.Ведучий Та все ж питання про походження бандури та її назви чітко нез’ясоване і до сьогодні. Аналогічні інструменти були і в інших країнах, що знайшло відображення в подібності їхніх назв: англійська – «бандоре», у грузинів, абхазців, аджарців – «пандурі», в осетинів – «фандур», в італійців – «пандора», німецька – «пандор» або «бандор», у французів – «пандоре» тощо.Ведуча На Україні кобза поширилася значно пізніше, аж у ХVІ ст. Згодом кобзу почали у нас називати ще іншою, новішою назвою але також чужоземного походження. Так, перське слово «танбур» візантійські греки перефразували у себе на «пандура», а з тієї назви вже пішла і наша бандура.Ведучий Гнат Хоткевич походження кобзи пояснював так: «…з давніх-давен, був відомий інструмент загального типу: пудло, ручка і струни по ній. Пудло бувало ріжної форми, струн неоднакове число, але суті річи то не міняє. Такий інструмент мали й ми. От це й була наша кобза. Потім в ХVІ ст. до основних струн українці додали короткі струни (так звані приструнки), – і тоді цей інструмент почав зватись бандурою.»Ведуча Щодо відмінностей бандури та кобзи, то, виходячи з історичних документів та описів кобзи, вона не мала досить чіткої форми, визначеної кількості струн та принципу звукодобування. То був майже індивідуальний інструмент і гри на кожному інструменті треба було вчитися окремо. Бандура, маючи витоки з кобзи, була досконалішим інструментом – мала більші можливості, а найголовніше – стабільнішу форму, що дозволило систематизувати її гру. Незабаром вона стала не індивідуальним, а загальноприйнятим інструментом із стабільними принципами гри, що дало новий поштовх до освоєння бандури як концертного інструменту. Внаслідок цього виник новий напрям мистецтва, відмінний від кобзарського – «бандурист як виконавець».^ Виконується старовинний український романсв обробці О. Маньківського «Ставок заснув», а такожукраїнські народні пісні «Чорнії брови, карії очі»,«Ой, не світи, місяченьку»Ведучий У Польщі та Росії на кобзі, бандурі, торбані грали переважно українці. Відомо, що поляки кобзу називали «козацькою лютнею», «маленькою лютнею», «півлютнею», а бандуру – «багатострунною лютнею». Отже, можна припустити, що вищезгадані лютністи могли бути бандуристами. Втім, однозначно стверджувати, йдеться тут про лютню, а чи про бандуру ми не можемо. Однак сьогодні відомо, що нотні збірки ХVІ – ХVП ст. писалися не для одного інструменту – вміщені в них твори могли виконуватися на будь-якому інструменті, а форми викладу побутової музики ХVШ ст. ускладнюють розпізнавання вокальних та інструментальних творів, які записувалися однаково. Все це дає підстави вважати, що в загальному розвитку побутового музикування і фахового виконавства була і бандура, але не на кобзарському рівні, а у виконанні світських бандуристів.Ведуча З початку ХVШ ст. мода на кобзу прийшла і у аристократичні кола Росії та Польщі. З метою відмежуватися від «хлопської» назви кобза, у панському середовищі «на латинський манір» почали користуватися шляхетною та модною західною назвою бандора. Цю назву зафіксовано в багатьох польських джерелах ХVІІ ст., а також у царському наказі 1738 року про заснування музичного навчального закладу у м. Глухові.Ведучий Отже, на початку ХІХ ст., поруч з лютнеподібними , існували і багатострунні музичні інструменти, які українізувавшись, почали називатися бандурами, а виконавці на них – бандуристами. ^ Виконуються пісні на слова Тараса Шевченка:«Ой, не шуми, луже», «Гей літа орел»,«Чорніє гай над водою».Ведуча Кобзарське мистецтво було відоме і високо цінувалось за кордоном. Бандуристи часто входили до складу придворних музикантів іноземних королів та вельмож.Ведучий Найбільший розквіт кобзарського мистецтва припав на ХVІ, ХVІІ та ХVІІІ століття. Є відомості, що в той час існували певні товариства та кобзарські цехи, які мали власну ієрархію, професійні завдання і правила.Ведуча Був і такий час, коли разом з іншими культурними здобутками українці перенесли бандуру на Московські землі, а, вже за царя Петра І бандуристи з’явились і при дворі. Особливо за цариці Єлизавети, а трохи згодом і за правління Катерини П, кобзарів-бандуристів цілеспрямовано і масово вивозили з України до Росії, оселяючи у багатих аристократичних дворах, внаслідок чого, хоч і вимушено, вони відіграли дуже важливу роль у народженні російської національної музики. Одним із таких бандуристів був і Олекса Розумовський, який домігся незвичайної кар’єри яка, як відомо, завершилася його неофіційним таємним вінчанням із російською царицею Єлизаветою. Незабаром бандуру стали вважати одним із кращих інструментів, тож вона почала продаватися в найдорожчих музичних крамницях.Ведучий В різний час бандура мала від 7 – 9 до 20 – 30, а то й більше струн, виготовлених із жил, які пізніше почали обвивати мідним дротом. Нині бандура має більше 60-ти струн, кожна з яких таїть у собі чарівне звучання. Недаремно той інструмент називають «срібними струнами України».Ведуча «Струни бандури полонять душу людини. Струни бандури – ніжніші й чутливіші за інші музичні інструменти… Дивуюсь, як можна нехтувати бандурою, на якій сотні років грали наші діди і прадіди… Адже скільки тисяч пісень і дум створив наш народ. І всі їх слід співати під акомпанемент бандури, що має музичний діапазон майже як піаніно…» Олекса Коваль.^ Ведучий На бандурах грали мандрівні бандуристи, які виконували пісні різних жанрів – історичні, думи, псалми, канти, тощо.Ведуча Бандуру чи кобзу возили із собою волелюбні українські лицарі-козаки. Сучасна академічна бандура – це інструмент, який пройшов довгий шлях розвитку та становлення. На сьогодні його технічні можливості дозволяють включати до репертуару твори фольклорного мистецтва, світову класику і інших музичних напрямів.Читець У кожній бандурі Коштовна перлина: Душа кобзаря – Співця України.Бо пісня про волю Навік зостається. Із серця до серця Вогнем переллється.А струни бандури Сміються і плачуть, В них наше минуле Озветься неначе.І ділиться болем, І душу лікує, Хто серцем багатий, Той спів цей почує.Ведучий З утворенням у ХVІ ст. Запорозької Січі, зі становленням її як військово-політичного центру української держави, кобзарство стає невід’ємною частиною козацького життя та побуту. Запорожці вважали кобзаря «святою людиною».Ведуча За висловом Дмитра Яворницького – «Кобзарі – це пісенний відбиток життя народного. З їхніх вуст ви почуєте і страждання, і мужність, і сміх та жарти – все, чим жива людина…»Ведучий «Патріарх» зінківської науки Г. Ткаченко свідчив: «У кобзарів не було співу, у них було переживання». Виконання дум та пісень більше йшло від розуму та серця, ніж від потужностей голосових зв’язок.Ведуча До кобзарів було винятково шанобливе ставлення. За традицією кобзар – охоронець козацьких легенд, співець лицарських звитяг, визволитель невільників з полону, натхненник військових походів, повстань та інших подвигів.^ Виконуються пісні: «Їхав козак за Дунай»,«Запорізькі козаки», сл. Вадима Крищенка, муз. Геннадія Татарченка;«Засвіт встали козаченьки», обробка О. МінськогоВедучий Кобзарі і бандуристи, співці нашої історії, нашої слави української. Вони піднімали дух народу, творили епос України. Були першими журналістами і поетами, композиторами і піснярами. Ходили від села до села, знали, що де відбувається, які настрої у народу. Підтримували постійний зв’язок з Запорізькою Січчю, розповідали у піснях і думах про побачене і почуте, про славне лицарство козацьке, про гетьманів, про подвиги, про людське горе у неволі. Якщо козаки готували похід – кобзарі розходилися по селах і своїми піснями налаштовували людей на допомогу козакам.Ведуча Розповідають, що на Запорозькій Січі була кобзарська сотня. В одному з боїв сили у козаків і татар були рівними, велася напружена боротьба, і жодна з сторін ніяк не могла одержати перемогу. Тоді гетьман наказав покликати кобзарів і заграти «Метелицю». Де й сила взялася у козаків. Вщент було розбито ворога!Ведучий А ще кобзарі під час воєн часто ставали козацькими розвідниками проти турків чи татар, вони ходили на базари у Крим та Туреччину, дізнавалися про кількість ворожого війська і розповідали козакам про почуте. Саме за це їх люто ненавиділи вороги. Коли татарська розвідка зустрічала у степу одинокого кобзаря, то з ним жорстоко розправлялися, найчастіше виколювали очі. Тому й було так багато незрячих кобзарів.^ Звучить «Невільничий ринок у Кафі»,або українська народна пісня «Смерть козака бандуриста»Ведуча Часто самі козаки, що втратили у битві зір і мали хист до музики та співу, ставали кобзарями. Саме ті сліпці, з вигляду напівжебраки, творили історію України. Спочатку шаблею, а пізніше, зламані фізично однак сильні духом, вони піснею піднімали народ і козаків до боротьби за волю.Ведучий У часи козацтва, у часи високої національної свідомості українців було багато кобзарів, бандуристів. Багато освічених і звичайних людей вміли грати. Всі гетьмани, починаючи від Богдана Хмельницького, грали на кобзі або бандурі.^ Ведуча Недаремно такою популярною була пісня «Взяв би я бандуру».Звучить пісня «Взяв би я бандуру».Ведучий Не можна не згадати поезії Тараса Шевченка, в яких поет оспівує кобзарів.Ведуча Як одиноким був кобзар серед широкого степу, так і Тарас Шевченко був одиноким на чужині та й на Україні. І тому таким рідним був для поета образ кобзаря. Про це ми читаємо у вірші «Перебендя». Улюбленою піснею став вірш, присвячений поету Маркевичу, «Бандуристе, орле сизий».^ Читці декламують віршовану композиціюна фоні музики до пісні «Думи мої».Читець 1 Бандуристе, орле сизий, Добре тобі, брате, Маєш крила, маєш силу, Є коли літати. Тепер летиш в Україну, Тебе виглядають. Полетів би за тобою, Та хто привітає? Я й тут чужий, одинокий, І на Україні. Я сирота, мій голубе, Як і на чужині.Читець 2 На розпутті Кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата – Як мак процвітає. Грає Кобзар, виспівує, Вимовля словами, Як москалі, орда, ляхи Бились з козаками. Як збиралась громадонька В неділеньку вранці; Як ховали козаченька В зеленім байраці. Грає Кобзар, виспівує Аж лихо сміється.Читець 1 Вітер віє повіває, По полю гуляє. На могилі Кобзар сидить Та на кобзі грає. Кругом його степ, як море, Широке синіє; За могилою могила, А там – тілько мріє… Сивий ус, стару чуприну Вітер розвіває, То приляже та послуха, Як кобзар співає.Читець 2 Гарно твоя бандура грає, Любий наш Кобзарю, Вона голосно співає, Голосно і плаче. І сопілкою голосить, Бурею лютує, І чогось у Бога просить, І чомусь сумує. Ні, не люди тебе вчили: Мабуть, сама доля, Степ та небо, та могили Та широка воля! Мабуть, часто думка жвава Труни розкривала, І козацька давня слава, Як сонечко сіяла! І вставали з домовини Закуті в кайдани Вірні сини України Козаки й гетьмани. І святі кістки біліли Спалених в Варшаві; І могили кривавили Прадіди безглаві.Читець 1 Мабуть ти учивсь співати На руїнах Січі, Де ще наша рідна мати Зазирає в вічі; Де та бідна мати просить Кожну душу щиру, Хто на світі кобзу носить, Щоб співали миру Про козацтво незабутнє, Вірне, стародавнє, Про життя козацьке смутне Смутне, але славне. Знаю ж, Кобзарю рідненький, Як учивсь ти грати: Ти послухав тої неньки Та й став нам співати. ^ Виконується українська народна пісня«Єднайтесь, брати!».Ведучий Співу та гри на різних музичних інструментах молоді козаки навчалися не тільки в селах і містечках, а й у самому Запорожжі. В Січі існували загальноосвітні та музичні школи, де особлива увага приділялася найперше духовному хоровому співу і військовій музиці.Ведуча Особливою популярністю в козаків користувалася маршова, похідна музика, що виконувалася на сурмах, тулумбасах та бубнах. Зразки цієї музики збереглися й до нинішнього часу, наприклад, мелодія «Запорізького маршу».Ведучий Цей старовинний музичний твір для бандури, дійшов до наших днів завдяки сліпому роменському бандуристові Євгенові Адамцевичу (1903-1972), який виконував його публічно з другої половини 1950 років. Олесь Гончар казав: «Козацький марш» – це справжня перлина української музики, невмирущий твір, явлений самим народом. Україна завжди буде вдячна народному кобзареві Євгену Адамцевичу, який у найчорніші часи зберіг цей твір для світової культури…». Ще величніше зазвучав «Запорізький марш» у майстерній обробці для оркестру народних інструментів (1969), яку зробив відомий диригент, народний артист України В. О. Гуцал. До 1974 року «Запорізький марш» виконувався в усіх концертах оркестру по декілька разів, слухачі стоячи вітали музикантів. Та після повернення оркестру з гастрольної поїздки до Москви твір був заборонений, він перестав звучати по радіо, а плівку із записами розмагнітили. Новий злет популярності твору припав лише на кінець 80 початок 90 років, коли його знову визнали одним із найдовершеніших музичних творів про українське козацтво, символом відродження державності України.^ Звучить «Запорізький марш».Ведуча Жоден народ не може похвалитися музичним інструментом, що відігравав би в його історії таку ж роль, як для українців бандура. В часи великих потрясінь бандура часто ставала могутнім джерелом наснаги провідників визвольних змагань. Так було за часів козаччини, так було і в період національної революції 1917-1921 років. У 1775 році ліквідовано Січ. Бандура вийшла з користування серед вищих верств суспільства та поступово перейшла лише до мандрівних співців-кобзарів, які організовувалися у цехові об’єднання – братства, що свого часу відіграли визначну роль у розвитку кобзарського мистецтва. Керівниками братств були панотці, себто вчителі. Такі об’єднання мали свої каси, майстерні з виготовлення інструментів та струн до них. Пан-отці приймали учнів на навчання кобзарської справи, окрім якої навчали їх і власної таємної мови, що називалася лебійською. Кобзарські традиції базувалися на своєрідній кобзарській філософії, в основі якої лежали християнська віра, висока моральність, любов до рідного краю, родини, свого народу, вимогливість до репертуару та високого рівня виконавства.Ведучий Основні кобзарські традиції були викладені в так званих «устинських книгах», своєрідних неписаних законах, що передавалися від вчителя до відданого справі кобзарства учня. Вони служили так званими збірниками рекомндацій для засвоєння кобзарського мистецтва, правил поведінки, усними підручниками з вивчення таємної лебійської мови. ^ Виконується «Під твою милість» і думи-пісні до Богоматері.Ведуча Наша історія сповнена безліччю кривд, нещасть, трагедій та ганебних злочинів проти українського народу.Ведучий Народні співці споконвіку були небезпечними для кожної владної ідеології, джерелом морального авторитету серед громадськості і бар’єром для безперешкодного утвердження ідеологічних настанов нової системи. А це – «заборона грати і співати» аж до розстрілу та ідейного вихолощення змісту і традиційного образу кобзарства.Ведуча У другій половині XVIII ст. кобзарське мистецтво майже занепало. З середини ХІХ століття припинили своє існування кобзарські братства, помирали кобзарі, змінювався спосіб життя тих, хто ще залишався, зникали автентичні інструменти, втрачався репертуар. Занепало і світське бандурництво. А на початку ХХ ст. кобзарство і бандурництво спіткала однакова доля: безжалісне винищення, спричинене безкомпромісною і жорсткою політикою держави, спрямованою на вихолощення як національних рис, так і всіх тих, хто був не лише носієм, а й немов живим втіленням ідей цієї самобутності.Ведучий Тривалий період нищення кобзарів і кобзарства як уособлення вищої духовності, моралі і культури українців загальмував його розвиток на сто років. Це один з найтрагічніших фактів в історії нашої культури.Ведуча У ХІХ ст. народні кобзарі-бандуристи існували переважно на Лівобережній Україні, Чернігівщині, Полтавщині та Харківщині. Їх репертуар складався в основному з історичних дум і пісень народної творчості.Ведучий Зі спогадів старших людей відомо, що звістка про прихід у село кобзаря миттю облітала всіх. Мешканці сходилися, щоб послухати мудреця. Торкаючись чарівних струн, гість оповідав про події, що відбулися на рідних землях, в билинах та думах прославляв героїв, ліричним співом розчулював слухачів до сліз, а веселою піснею викликав у них щирий сміх.Ведуча В часи лютого переслідування, цю давню, величну культурну спадщину кобзарського мистецтва в міру сил і можливостей оберігали і відроджували українські інтелігенти. Велика заслуга у цьому належить Миколі Лисенку, Гнату Хоткевичу та Івану Чайковському. Вивчаючи фольклор, Микола Лисенко записав думи Остапа Вересая, організував його виступи у Києві та Петербурзі (1873, 1875), чим привернув увагу науковців до кобзарського виконавства. На основі музично-теоретичного аналізу репертуару Остапа Вересая, Микола Лисенко підготував наукову роботу, що стала поштовхом для подальшого вивчення народної творчості і кобзарства Філаретом Колессою, Лесею Українкою, К. Квіткою, Д. Ревуцьким, Дмитром Яворницьким. У 1904 році Микола Лисенко заснував у Києві музично-драматичну школу, а в ній з 1908 року клас бандури, запросивши кобзаря І. Кучугуру-Кучеренка.Ведуча Музика була лише однією гранню універсального таланту Гната Хоткевича і в ній він також проявив себе різнобічно: бандурист-виконавець традиційної музики, дослідник і знавець кобзарського мистецтва, автор методики навчання гри на бандурі і двох підручників – «Музичні інструменти українського народу» та «Підручник гри на бандурі». Він же – вихователь перших професійних бандуристів-виконавців і педагогів, диригент і композитор, автор близько 400 творів, з яких половина для бандури, організатор першої капели бандуристів. Варто зазначити, що капела мала великий успіх на ХІІ Археологічному з’їзді науковців-етнографів, що відбувся у 1902 році в місті Харкові і стала знаковою подією, що кардинально змінила подальший хід розвитку мистецтва гри на бандурі.Ведучий Побувавши на концертах Гната Хоткевича у Львові, видатний композитор Станіслав Людкевич на сторінках преси писав так: «Підніс гру на бандурі до своєрідного артистизму, зробив спосібною до більшого числа модуляцій та добув з неї чимало зовсім нових, незвісних ефектів і нюансів, про які ніхто б і не подумав…»Ведуча На теренах Галичини також було добре розвинуте кобзарське мистецтво: народні співці підтримували зв’язки з кобзарями практично з усіх регіонів України. До них часто заходили музики із східних областей України, Волині та з Кубані.Ведучий Розвиток та популяризація кобзарського мистецтва Галичини у ХХ ст. пов’язана з іменем Гната Хоткевича. «Про Галичину та галичан у мене найкращі спомини. Я полюбив цей край і цих людей…» Так написав Гнат Хоткевич у своїй автобіографії.Ведуча Юрій Сінгалевич – визначний бандурист з Львівщини. У 20-30 роки продовжує кобзарські традиції, навчався за підручником Гната Хоткевича.Ведучий Зіновий Штокало – виходець з Тернопільщини. Прославився як поет, композитор і бандурист. Кобзарську діяльність розпочав у 1939 році у Львівському тріо бандуристів під керівництвом Юрія Сінгалевича. Зіновій Штокало глибоко засвоїв творчу спадщину Філарета Колесси, Гната Хоткевича і Михайла Кравченка. Аранжував і обробив понад 300 творів: балад, билин, козацьких дум та оригінальних творів. У залишеній ним спадщині платівки та касети, на яких збережено понад 20 годин чистого звучання. У 1922 році вийшов друком його підручних, відредагований А. Горнякевичем – «Кобзарський підручник» для бандури і кобзарського виконання.^ У записі звучить пісня «Чураївна»у виконанні Раїси Кириченко.Ведуча Період визвольних змагань 1917 – 1921 років спричинив своєрідне відродження кобзарства. У перші післяреволюційні місяці створюються чи не найсприятливіші за останні 100 років умови для вільного розвитку мистецтва.Ведучий Про кобзарське піднесення перших пореволюційних місяців так розповідав Василь Ємець – засновник Першої художньої капели бандуристів. Він казав: «Нарід, що прокинувся від вікової політичної та національної неволі, жадібно ловив кожне слово, що говорило про його минулість, а тим більше впивався словами думи та пісні, які співали йому кобзарі. Може багато з них переживали кращі хвилини в своїм житті; може, навіть, то були хвилини, коли многі вперше почули себе синами воскреслого народу, який в особі селян, війська, а рівно ж свідомої чи помосковщеної інтелігенції горнувся тоді до кобзарів. Концерти, які в той час відбувалися при участі будь-якого з них, чи самобутні кобзарські концерти проходили при переповнених залях. А ті незабутні вражіння від виступів деяких сліпих співців на Всеукраїнському Військовому з’їзді та на Першому з’їзді «Просвіти» (1917 рік) певно надовго лишаться у пам’яті їх учасників, або взагалі тих, хто мав змогу бути на цих з’їздах».Ведуча В Києві створюється гурт аматорів, який весною 1918 року з ініціативи гетьмана України Павла Скоропадського перейменовано на Першу художню капелу кобзарів. Захоплений її співом, гетьман подарував бандуристам барвисті козацькі пояси.^ Ведучий У Харкові популярним стає колектив бандуристів з студентської молоді університету.Ведуча Товариством «Просвіта» у Конотопі засновано молодіжний кобзарський гурток, що згодом став основою Конотопської капели бандуристів.Ведучий Особливої популярності бандура набула в українському війську. Легендарною стала постать кобзаря з Київщини Антона Митяя. Цей незрячий співець гартував своїм мистецтвом мужність, відвагу вояцтва і був зв’язковим між українськими частинами і повстанськими загонами.Ведуча Кобзарство постійно було елітою українського народу, тому переслідувалося урядами та поневолювачами в часи втрати української державності. В часи репресій багато кобзарів попрощалось із життям. Так, у 1925 році понад 70 бандуристів було розстріляно, а інших вислано на заслання.Ведучий Ще більша трагедія сталася у 30 роки, коли за наказом Сталіна українських кобзарів, а з’їхалось їх немало – чоловік 200-337, було начебто скликано на нараду у Харків. Та з тієї наради не повернувся жоден кобзар. До нашого часу невідомо, що ж з ними трапилось, яка доля спіткала.Ведуча У 1903 році Археологічна Комісія оприлюднила список живих кобзарів. За тими даними на Київщині не було ні одного кобзаря. В Харківщині – 28 кобзарів і 37 лірників. Чернігівщина представила 6 кобзарів і 21 лірника, а Полтавщина мала 9 кобзарів і 15 лірників.Ведучий У 1939 році в Києві відбулася перша Республіканська Нарада Кобзарів і Лірників України, на яку прибуло 37 учасників. Мабуть Божим Провидінням тим кобзарям разом із лірниками вдалося уникнути нещасливої долі своїх побратимів. І знов бандури струни ожили.Ведуча Завдяки давнім традиціям, тісним зв’язком з народною культурою, незважаючи на утиски царського уряду, репресії сталінщини та голод на Україні, кобзарське мистецтво все ж вижило і збереглося до наших днів.Ведучий Сучасне бандурне мистецтво, основою якого є кобзарство, за відносно короткий час – півстоліття – здійснило стрімкий злет до висот академічного професіоналізму.Ведуча Географія бандурного мистецтва в Україні розширилася, виросла нова генерація професійних виконавців, які впевнено вийшли на високий мистецький рівень і здобули світове визнання.^ Ведучий Їх виступи завжди свято для шанувальників народного музичного мистецтва.Ведуча О, славна земле, кобзарів роди!Хор і всі учасники заходу виконують «Молітесь, братія», муз. К. Стеценка, «Молитву за Україну», муз. М. Лисенка, сл. О. КониськогоВикористана література Губ’як В. Кобзарство на теренах Галичини. Народна творчість та етнографія. – 1998. – № 4. – С. 33-39. Жеплинський Б.. Кобзарі бандуристи. – Львів., Академічний експрес, 1997. Литвин М.. Розстріляний з’їзд кобзарів. Народна творчість та етнографія. – 1998. – № 4. С. 95-99. Мазур Л.. Безсмертна кобза: «Трагічне знищення кобзарщини». Авангард, 1985, ч. 5: с. 281-286. Пильщик Л. Найулюбленіший інструмент в Україні.//Укр. Огляд. – 1960. –№ 3 – 4. – С. 49-51. Українське козацтво: Мала Енциклопедія (Кер.авт.колект. Ф. Г. Турченко; – Вид. 2-е, доп. і перероб. – Київ: «Генеза»; Запоріжжя: «Прем’єр», 2006. Черемський К. Кобзарство у визвольних змаганнях 1917-1921 рр. Визвольний шлях. – 1999. – №9. – С.1103-1108. Шаповал І.. Взяв би я бандуру. Дніпропетровськ, 1999. Шевченко Т. Кобзар. – К.: Дніпро, 1989. – 640 с.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BEхххххххх