1. Колективне управління правами суб’єктів авторського правата суміжних прав
Автор, що створив об’єкт авторського права,сподівається стати відомим та отримати за це справедливу винагороду. Юридичнаособа, якій передано матеріальне право на об’єкт авторського права або суміжнихправ, теж розраховує отримати прибуток чи іншу користь. Така користь може бутизначною. Зокрема, використання об’єктів суміжних прав у шоу-бізнесі США щорічноприносить цій країні понад 400 млрд. дол. прибутку.
Перешкодою для отримання винагороди є використанняправ інтелектуальної власності недобросовісними конкурентами, тобто без дозволуна це правовласників. Автор не в змозі відстежити порушення своїх прав натериторії своєї країни й тим паче — інших країн. Тому в сучасному суспільствідля захисту своїх прав використовують колективне управління правами.
В теорії та практиці під колективнимуправлінням авторськими й суміжними правами розуміється така системауправління, відповідно до якої власники зазначених прав передають спеціальноствореним для цього організаціям право ведення переговорів щодо укладання угод,в яких визначатимуться умови, відповідно до яких здійснюватиметься експлуатаціяїхніх творів, виконань і фонограм різними категоріями користувачів; наданнядозволів та здійснення контролю за таким використанням; збір відповідноївинагороди та розподіл її між суб’єктами авторського права та суміжних прав.
Одним з головних завдань колективногоуправління е забезпечення отримання авторами справедливої винагороди за їхнюпрацю, що необхідно для стимулювання подальшої творчої праці.
З світового досвіду колективне управлінняздійснюється:
правами на публічне виконання та публічнесповіщення музичних творів;
правами на відтворення музичних творів;
правами на публічне виконання драматичних імузично-драматичних творів;
правом слідування на твори образотворчогомистецтва;
правами на відтворення стосовнорепрографічного відтворення літературних і графічних творів;
правами на введення в комп’ютерну систему тавиведення з неї;
так званими правами «статті 12 РимськоїКонвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організаціймовлення»;
правами сповіщення кабелем випущених в ефірпрограм;
правами на відтворення стосовно домашньогоперезапису творів, вміщених до фонограм, а також аудіовізуальних творів.
У міжнародному плані цими правами опікуєтьсяМіжнародна конфедерація товариств авторів і композиторів.
Відповідно до статті 5 Статуту CISAC під організацією,яка здійснює управління правами авторів, розуміється та організація, яка:
має на меті й ефективно забезпечує просуваннянемайнових інтересів авторів і захист їхніх майнових інтересів;
має в своєму розпорядженні ефективний механізмдля збору та розподілу авторської винагороди й несе повну відповідальність заоперації, пов’язані з управлінням правами, які довірені їй авторами;
не управляє правами виконавців, виробниківфонограм, організацій мовлення або інших власників прав.
Як свідчить світовий досвід, структури, котріздійснюють колективне управління, можуть бути приватними або громадськими,незалежними або державними організаціями, що взяли на себе такі функції. Державапри цьому обов’язково здійснює відповідний контроль і нагляд за діяльністютаких організацій, а також надає фінансову підтримку тією мірою, якавимагається для їх ефективного функціонування.
Порядок створення та діяльності організацій,які здійснюють колективне управління, визначається, як правило, державнимизаконами про авторське право та суміжні права.
Організації колективного управліннястворюються для того, щоб забезпечити інтереси авторів шляхом збору винагороди,яка належить їм за використання їхніх творів, а отже, вони не мають на метіодержання прибутку й не можуть займатися комерційною діяльністю. Вони лишеуправляють правами в межах наданих їхніх повноважень і не можуть нимирозпоряджатися на власний розсуд.
Такі організації із сум коштів, зібраних накористь авторів, утримують комісійні в розмірі, який покриває витрати,пов’язані з організацією їх збору та розподілу.
Вважають, що основною метою організаціїколективного управління авторськими правами є збір і розподіл авторськоївинагороди, тобто вони відіграють економічну роль. Але не менш важливою єполітична роль — підтримання балансу між інтересами авторів і правом громадянна вільний доступ до культурного надбання.
Одна з функцій організації колективногоуправління — представляти законні інтереси авторів або їхніх правонаступників удержавних і громадських органах, а також у судах. Організація колективногоуправління також допомагає авторам у перебігу переговорів та під час укладанняавторських угод.
На відміну від авторських прав, прававиконавців, виробників та організацій мовлення почали визнавати на міжнародномурівні лише від 1961 року, після прийняття Римської конвенції про охорону праввиконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Управління суміжнимиправами можна здійснювати в індивідуальному порядку, але коли здійснюєтьсяпублічне повідомлення фонограм або фонограми передаються в ефір — колективнеуправління правами виконавців і виробників фонограм є обов’язковим.
Стаття 12 Римської конвенції проголошує:«У тому випадку, якщо опублікована в комерційних цілях фонограма або їїпримірник безпосередньо використовуються для передачі вефір, а також для будь-якого повідомлення публіці, то користувачем повинна бутивиплачена одноразова відповідна винагорода виконавцям або виробникам фонограм,або тим і іншим. Національним законодавством у разі відсутності угоди між цимисторонами можуть бути визначені умови розподілу цієї винагороди».
Що стосується України, то після прийняттяКонституції України 1996 року та реформування органів державного управління, у2000 році на базі Державного агентства з авторських і суміжних прав булостворене державне підприємство «Українське агентство з авторських ісуміжних прав», на яке було покладено функцію управління на колективнійоснові майновими правами суб’єктів авторського права та суміжних прав. ДП УААСПпідпорядковане Державному департаментові інтелектуальної власності Міністерстваосвіти і науки України.
Агентство управляє правом на публічневиконання та публічне сповіщення музичних творів, правом на відтворення музичнихтворів та правом на публічне виконання драматичних і музично-драматичних творів.Крім того, відповідно до ст.42 Закону України «Про авторське право ісуміжні права», ДП УААСП визначено Державним департаментом інтелектуальноївласності як уповноважена організація, що здійснюватиме збір і розподіл міжсуб’єктами авторського права і/або суміжних прав коштів з відрахувань виробникамита імпортерами обладнання й матеріальних носіїв, із застосуванням яких удомашніх умовах можна відтворити твори та виконання, зафіксовані у фонограмахабо відеограмах.
На сьогодні ДП УААСП є провідною організацієюколективного управління авторськими та суміжними правами в Україні. Для цьоговона має всі підстави: договори з більш ніж трьома тисячами вітчизняних авторівтекстів, композиторів, художників, хореографів тощо. Як член CISAC ДП УААСП уклалодоговори про взаємне представництво інтересів з організаціями понад 30 країн. ДПУААСП має сучасну апаратуру для запису програм організацій мовлення, штатфахово підготовлених юристів для надання допомоги авторам і відповіднийфінансовий підрозділ для розрахунків з творцями. Але одній організації не підсилу управляти авторськими та суміжними правами на всій території України. Томубуло створено та зареєстровано в Державному департаменті інтелектуальноївласності шість перших недержавних організацій, що відповідно до своїх статутівздійснюють колективне управління правами творців. З метою координації робітбуло створено Координаційну раду організацій колективного управління приДержавному департаменті інтелектуальної власності.
У майбутньому можна очікувати розширення поляорганізацій колективного управління, що підтверджує досвід розвинених країнсвіту. Слід мати на увазі, що такі організації не мають права займатисякомерційною діяльністю чи використовувати будь-яким-чином об’єкти авторськогоправа та суміжних прав, доручених їм для управління. На їхню діяльність непоширюються також обмеження, що передбачені антимонопольним законодавством.
Організації колективного управління повиннівиконувати від імені суб’єктів авторського права і суміжних прав та на основіодержаних від них повноважень такі функції:
погоджувати з особами, які використовуютьоб’єкти авторського права і суміжних прав розмір винагороди під час укладаннядоговору;
укладати договори про використання прав,переданих в управління. Умови цих договорів мають відповідати положенням статей31-33 Закону «Про авторське право і суміжні права»;
збирати винагороду за використання об’єктівавторського права і суміжних прав у випадках та на підставах, передбаченихЗаконом;
розподіляти та виплачувати зібрану винагородусуб’єктам авторського права і суміжних прав, правами яких вони управляють, атакож іншим суб’єктам прав відповідно до Закону;
здійснювати інші дії, передбачені чиннимзаконодавством, необхідні для охорони прав, управління якими здійснюєорганізація.
2. Інвентаризація та бухгалтерський облік об’єктів праваінтелектуальної власності на підприємстві
2.1 Інвентаризація інтелектуальної власності
Основним завданням інвентаризації об’єктівправа інтелектуальної власності є:
виявлення фактичної наявності прав на об’єктиправа інтелектуальної власності;
виявлення невикористовуваних об’єктів праваінтелектуальної власності;
дотримання умов зберігання об’єктів праваінтелектуальної власності;
перевірка реальної вартості прав на об’єктиправа інтелектуальної власності, що перебувають на балансі.
Обов’язкова інвентаризація здійснюється у випадках,що передбачені законодавством під час приватизації державних і муніципальнихунітарних підприємств, реорганізації або ліквідації організацій.
Ініціативна інвентаризація здійснюється зарішенням власника майна або юридичної особи, що має це майно у власності, вцивільному обороті або оперативному управлінні.
Для проведення інвентаризації наказомкерівника установи створюється комісія з-поміж працівників установи заобов’язкової участі головного бухгалтера. Інвентаризаційну комісію очолюєкерівник установи або його заступник. Наказом визначаються також термінипочатку та завершення інвентаризації та порядок відбиття її результатів вобліку.
Інвентаризаційна комісія несе відповідальністьза:
своєчасність і дотримання порядку проведенняінвентаризації відповідно до наказу керівника установи;
повноту й достовірність внесення доінвентаризаційних описів даних про фактичні залишки нематеріальних активів;
правильність і своєчасність оформленняматеріалів інвентаризації відповідно до встановленого порядку.
З кожним членом інвентаризаційної комісіїрекомендується укласти угоду про нерозголошення конфіденційної інформації.
Єдині вимоги до інвентаризації прав на ОПІВ,як нематеріальних активів, наведено в інструкції. Цією інструкцією затвердженоперіодичність проведення інвентаризації. Наприклад, інвентаризація незавершенихнауково-дослідних робіт, що виконуються за договорами з підприємствами таорганізаціями, проводиться не раніше першого жовтня звітного року і, крім того,періодично в терміни, які встановлюють відповідні міністерства, інші центральніоргани виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, виконавчі органимісцевих рад. Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне тасвоєчасне її проведення несе керівник установи.
Для проведення інвентаризації наказомкерівника установи створюється комісія з-поміж працівників установи заобов’язкової участі головного бухгалтера. Інвентаризаційну комісію очолюєкерівник установи або його заступник.
При інвентаризації об’єктів праваінтелектуальної власності їх наявність установлюється або за документами, щобули підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якимиоформлені майнові права. До інвентаризаційного опису вписуються такі дані: назва,характеристика, первісна вартість, сума зносу, дата придбання, термін корисноговикористання. При цьому перевіряється обґрунтованість сум. У разі виявленнянадлишків об’єктів нематеріальних активів, інвентаризаційна комісія записує їхв інвентаризаційний опис із внесенням необхідних даних. Такі об’єкти оцінюютьсявідповідно до дійсної відновлювальної вартості й оформлюється відповіднимиактами.
Наказом Міністерства фінансів України №732 від21.11.2004 затверджено Порядок застосування типових форм первинного облікуоб’єктів права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів. Цимнаказом затверджено чотири типові форми й наведено інструкції щодо їхзаповнення. Це:
НА-1 «Акт введення в цивільний оборотоб’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;
НА-2 “Інвентарна картка обліку об’єктаправа інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів”;
НА-3 «Акт вибуття об’єкта праваінтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;
НА-4 “Інвентаризаційний опис об’єктівправа інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів”.
Інвентарна картка обліку об’єкта праваінтелектуальної власності в складі нематеріальних активів застосовується дляаналітичного обліку об’єктів права інтелектуальної власності, а також дляаналітичного обліку групи однотипних за призначенням та умовами використанняоб’єктів, що надійшли в одному календарному місяці до однієї відповідальної заїх використання особи.
Ця інвентарна картка ведеться в бухгалтерії накожен об’єкт чи групу об’єктів права інтелектуальної власності, заповнюється водному примірнику на основі «Акта введення в цивільний оборот об’єктаправа інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».
В інвентарній картці вказується назва об’єктаправа інтелектуальної власності та назва документації, на підставі якої такийоб’єкт введено в цивільний оборот підприємства. Зазначається код субрахункубухгалтерського обліку, наводяться основні притаманні цьому об’єктові ознакиабо властивості. У разі обліку групи об’єктів права інтелектуальної власностіосновні показники, що характеризують такі об’єкти, наводяться не за кожнимоб’єктом окремо, а загалом за всією групою об’єктів права інтелектуальноївласності, що враховуються в інвентарній картці.
Підставою для відміток в інвентарній картціпро вибуття об’єкта права інтелектуальної власності є «Акт вибуття об’єктаправа інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».
Інвентаризаційний опис об’єктів праваінтелектуальної власності в складі нематеріальних активів складається в одномупримірнику для оформлення даних інвентаризації окремо за кожниммісцезнаходженням об’єкта права інтелектуальної власності та за кожною особою,відповідальною за використання об’єктів права інтелектуальної власності. Вінвентарний опис вміщується кожен окремий об’єкт права інтелектуальноївласності.
Інвентаризаційний опис підписують усі члениінвентаризаційної комісії та особа, відповідальна за використання об’єктівправа інтелектуальної власності. При цьому зазначена особа підтверджує, щоперевірка цих об’єктів відбулася за її присутності, що вона не має до членівкомісії жодних претензій та що вона приймає на відповідальне зберіганняперелічені в описі об’єкти права інтелектуальної власності.
Оформлений інвентаризаційний опис передаєтьсядо бухгалтерської служби підприємства для заповнення даних про кількість,вартість об’єктів права інтелектуальної власності та суму накопиченоїамортизації за даними бухгалтерського обліку.
Перед складанням звіряльної відомості тавизначенням результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства перевіряє всіпідрахунки в інвентаризаційному описі. В описі робиться відповідна відміткащодо перевірки даних опису за підписом особи, яка проводила перевірку. Виявленіпомилки в підрахунках мають бути виправлені й завірені підписами всіх членівінвентаризаційної комісії та особи, відповідальної за використання об’єктівправа інтелектуальної власності.
У разі виявлення розходжень між данимибухгалтерського обліку й даними інвентаризаційних описів бухгалтер підприємстваскладає звіряльну відомість. її підписують бухгалтер підприємства та післяперевірки інвентаризаційною комісією правильності складання звіряльноївідомості керівник інвентаризаційної комісії, а також особа, відповідальна завикористання об’єктів права інтелектуальної власності, яка ознайомлюється зрезультатами звіряння.
Відносно нестач і надлишків інвентаризаційнакомісія додає до звіряльної відомості письмові пояснення осіб, відповідальнихза використання й зберігання об’єктів права інтелектуальної власності. Результатиінвентаризації оформляються протоколом, до якого вміщаються висновки тапропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних розходжень.
Протокол інвентаризаційної комісії підлягає вп’ятиденний термін від дати його оформлення розглядові керівником підприємствата прийняття ним рішення щодо висновків і пропозицій інвентаризаційної комісії.Звіряльна відомість разом з протоколом інвентаризаційної комісії та рішеннямкерівника підприємства передається до бухгалтерської служби, яка вносить до неїдані про прийняте рішення щодо врегулювання розходжень.
Неформальний підхід до інвентаризації полягаєв тому, що обліковуються не тільки об’єкти права інтелектуальної власності, наякі є охоронний документ — патент чи свідоцтво, але й результатиінтелектуальної діяльності, що не мають такої охорони. До них належатьрезультати науково-технічної діяльності, що не є об’єктами виключних прав, атакож потенційно охороноздатні результати науково-технічної діяльності.
Під час проведення інвентаризації виявляютьтакі результати науково-технічної діяльності, що не є об’єктами виключних прав:
результати науково-технічної діяльності, що єоб’єктами прав третіх осіб і використовувані в господарській діяльностіорганізації за договором або на інших законних підставах;
результати науково-технічної діяльності, що є інформацією,зафіксованою на матеріальному носії з реквізитами, які дозволяють їїідентифікувати.
При проведенні інвентаризації виявляють такіпотенційно охороноздатні результати науково-технічної діяльності:
результати науково-технічної діяльності, наякі може бути отримано захисний документ відповідно до законодавства України;
результати науково-технічної діяльності, що єтехнічною, організаційною або комерційною інформацією, яка становить комерційнутаємницю.
Ухвалення рішення про проведення обов’язковоїінвентаризації прав на результати науково-технічної діяльності, а такожвизначення порядку й термінів її проведення здійснює орган, що прийняв рішенняпро приватизацію державного або муніципального унітарного підприємства, прореорганізацію або ліквідацію організації, одночасно з ухваленням рішення пропроведення інвентаризації майна та зобов’язань.
Ухвалення рішення про проведення ініціативноїінвентаризації прав на результати науково-технічної діяльності, а такожвизначення порядку й термінів її проведення здійснює власник майна або юридичнаособа, що має це майно у власності, в господарському веденні або оперативномукеруванні.
Проведення інвентаризації містить складаєтьсяз таких заходів:
здійснення науково-технічного, правового йекономічного аналізу результатів науково-технічної діяльності з метою виявленняв них потенційно охороноздатних, які не є об’єктом виключних прав на результатинауково-технічної діяльності;
ідентифікація суб’єктів прав на виявленірезультати;
розроблення рекомендацій про одержання правовоїохорони на виявлені результати та використання їх у цивільному обороті.
При проведенні інвентаризації прав нарезультати науково-технічної діяльності робоча інвентаризаційна комісіяаналізує такі документи:
документи, що підтверджують права правовласника,зокрема й захисні документи, договори про поступлення прав, ліцензійнідоговори, установчі документи, документи, пов’язані з виконаннямнауково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт;
первинні облікові документи, що відбиваютьфакт надходження або вибуття відповідних об’єктів обліку в організації. Метоюнауково-технічного аналізу є виявлення результатів науково-технічної діяльності.Метою правового аналізу є визначення
правовласника на кожен виявлений результатнауково-технічної діяльності, зокрема й установлення чинності документів, щопідтверджують права правовласника. Метою економічного аналізу є визначеннякомерційної цінності та перспектив комерційної реалізації виявлених результатівнауково-технічної діяльності і прав на них.
Ідентифікація суб’єктів прав на виявленірезультати науково-технічної діяльності здійснюється за результатамипроведеного правового аналізу документів і відомостей.
На підставі проведеного науково-технічного,правового й економічного аналізів, а також результатів проведеної ідентифікаціїсуб’єктів прав на результати науково-технічної діяльності за кожним виявленимрезультатом науково-технічної діяльності інвентаризаційна комісія готуєрекомендації зі здійснення юридично значущих дій для одержання охоронногодокумента або збереження інформації про виявлений результат науково-технічноїдіяльності в режимі комерційної таємниці для правомірного використання вцивільному обороті.
Облік виявлених при інвентаризації правінтелектуальної власності здійснюється відповідно до нормативно-правових актівпро бухгалтерський облік і звітність, а також іншими нормативно-правовимиактами, що визначають порядок обліку ОПІВ.
2.2 Бухгалтерський облік інтелектуальної власності
Права на об’єкти права інтелектуальної власностів ринкових умовах використовуються у виробничо-господарській діяльностіорганізацій і підприємств як нематеріальні активи. Бухгалтерський облікнематеріальних активів є складним завданням для бухгалтерів, тим більше, що дляних, як правило, не зрозумілі особливості прав на об’єкти права інтелектуальноївласності, а саме: розподіл цих прав між суб’єктами права, обмеження прав учасі та за територією тощо.
Ситуація прояснилася після набрання чинності Положеннябухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи». Це Положення визначаєметодологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації пронематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Нормицього Положення застосовують підприємства, організації та інші юридичні особивсіх форм власності, крім бюджетних установ. Це Положення не поширюється натакий «синтетичний» об’єкт інтелектуальної власності, як гудвіл.
Бухгалтерський облік прав на об’єкти праваінтелектуальної власності ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:
права на комерційні позначення, комерційні;
права на результати науково-технічноїдіяльності інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, зокрема й ноу-хау,захист від недобросовісної конкуренції тощо);
авторське право та суміжні з ними права, виконання,фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення тощо).
Придбаний або отриманий нематеріальний активвідбивається в балансі, якщо є ймовірність одержання майбутніх економічнихвигід, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірновизначена.
Нематеріальний актив, отриманий у результатірозроблення, слід відбивати в балансі за умов, якщо підприємство має:
намір, технічну змогу та ресурси для доведеннянематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання;
можливість отримання майбутніх економічнихвигід від реалізації або використання нематеріального активу;
інформацію для достовірного визначення витрат,пов’язаних з розробленням нематеріального активу.
Якщо нематеріальний актив не відповідає вказанимкритеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням,визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого їх здійснено безвизнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
Не визнаються активом, а підлягають відбиттю вскладі витрат Того звітного періоду, в якому їх було здійснено, такі: ~ витратина дослідження;
витрати на створення торговельних марок.
Придбані нематеріальні активи зараховуються набаланс підприємства за первісною вартістю.
Первісна вартість придбаного нематеріальногоактиву складається з ціни придбання, непрямих податків, що не підлягаютьвідшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням тадоведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням.
Первісною вартістю безоплатно отриманихнематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання зурахуванням витрат, передбачених Положенням.
Первісною вартістю нематеріальних активів, щовнесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками підприємстваїх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених Положенням.
Первісна вартість окремого об’єктанематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхомрозподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного зпридбаних об’єктів.
Первісна вартість нематеріального активу,створеного підприємством, містить прямі витрати на оплату праці, пряміматеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов’язані зі створенням цьогонематеріального активу та приведенням його до стану придатності длявикористання за призначенням.
Первісна вартість нематеріальних активівзбільшується на суму витрат, пов’язаних з удосконаленням цих нематеріальнихактивів і підвищенням їхніх можливостей та терміну використання, якісприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигід.
Витрати, здійснювані для підтримання об’єкта впридатному для використання стані та одержання первісно визначеного розмірумайбутніх економічних вигід від його використання, зараховуються до складувитрат звітного періоду.
Підприємство може здійснювати переоцінку засправедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо якихіснує активний ринок. У разі переоцінки окремого об’єкта нематеріального активуслід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальнийактив. Якщо підприємство провело переоцінку об’єктів групи нематеріальнихактивів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.
Переоцінена первісна вартість та накопиченаамортизація об’єкта нематеріального активу визначаються як добуток, відповідно,первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекспереоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, якийпереоцінюють, на його залишкову вартість.
Після встановлення нематеріальних активів набухгалтерський облік, починають діяти механізми їх амортизації.
Нарахування амортизації нематеріальних активівздійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюєпідприємство при визнанні цього об’єкта активом, але не більше 20 років.
При визначенні строку корисного використанняоб’єкта нематеріальних активів слід ураховувати:
терміни корисного використання подібнихактивів;
моральний знос, що передбачається;
правові або інші подібні обмеження щодотермінів його використання та інші чинники.
Метод амортизації нематеріального активупідприємство обирає самостійно, на основі умов отримання майбутніх економічнихвигід. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується іззастосуванням прямолінійного методу.
Під час розрахунку амортизованої вартостіліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крімвипадків:
коли є безвідмовне зобов’язання іншої особищодо придбання цього об’єкта наприкінці терміну його корисного використання;
коли ліквідаційна вартість може бути визначенана підставі інформації наявного активного ринку й очікується, що такий ринокіснуватиме наприкінці терміну корисного використання цього об’єкта.
Нематеріальний актив списується з балансу вразі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливостіотримання підприємством надалі економічних вигід від його використання.
Фінансовий результат від вибуття об’єктівнематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття та їхзалишковою вартістю.
Що стосується бюджетних установ, тобухгалтерський облік об’єктів права інтелектуальної власності для нихрегламентується Інструкцією з обліку нематеріальних активів бюджетних установ.
Згідно з цією Інструкцією в складі необоротнихактивів обліковуються авторські та суміжні з ним права та результатинауково-технічної діяльності.
Для відбиття в бухгалтерському обліку вказанихоб’єктів права інтелектуальної власності в План рахунків бухгалтерського облікубюджетних установ, затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.99№114 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.99 за №890/4183,внесено синтетичний рахунок 12 «Нематеріальні активи» та 13 «Зноснеоборотних активів».
У бухгалтерському обліку вартість, за якоювідбиваються необігові активи, розподіляється на:
первісну;
балансову;
відновлювану.
Первісна вартість необоротних активів — цевартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами наїх придбання, спорудження та виготовлення.
Балансова вартість необоротних активів — цепервісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу.
Відновлювана вартість необоротних активів — цепервісна вартість, змінена після переоцінки.
Зміна первісної вартості нематеріальнихактивів проводиться в разі індексації їхньої первісної вартості відповідно дочинного законодавства України.
У Плані рахунків на рахунку 12 «Нематеріальніактиви» обліковуються з розподілом на субрахунки:
121 «Авторські та суміжні з ними права»;
122 “Інші нематеріальні активи”.
Нематеріальні активи для взяття на облік маютьбути завершеними та засвідченими відповідними документами у порядку,встановленому чинним законодавством України.
На облік у складі нематеріальних активівберуться придбані права на володіння, користування та розпоряджання об’єктомнематеріальних активів після відчуження їх від колишніх власників та визначенняйого вартості.
Придбаний об’єкт авторського права на умовахкористування ним, без передання прав на володіння або розпоряджання, не обліковуєтьсяв складі нематеріальних активів. Витрати, пов’язані з придбанням такихоб’єктів, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого їхздійснено без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом. Нематеріальніактиви відбиваються в бухгалтерському обліку та звітності за первісною вартістю.Зміна первісної вартості нематеріальних активів допускається лише у випадкахпереоцінки та модернізації відповідних об’єктів. Для організації обліку тазабезпечення контролю за зберіганням нематеріальних активів кожному об’єктовінезалежно від того, чи перебуває він в експлуатації або на складі, присвоюєтьсяінвентарний номер.
Не визнаються нематеріальним активом, апідлягають відображенню в складі витрат того звітного періоду, в якому булиздійснені витрати на:
дослідження;
підготовку та перепідготовку кадрів.
Операції з нематеріальними активами детальнорозглянуто в джерелі інформації. До них належать:
безоплатне одержання нематеріальних активів;
безоплатна передача нематеріальних активів;
одержання нематеріальних активів на умовахвнесення до статутного капіталу;
придбання нематеріальних активів за рахуноккоштів підприємства;
придбання нематеріальних активів на умовахобміну;
придбання нематеріальних активів на умовахздійснення спільної діяльності;
надходження нематеріальних активів, створенихна підприємстві своїми силами;
продаж нематеріальних активів;
бухгалтерський облік роялті;
облік результатів інвентаризаціїнематеріальних активів.
2.3 Оподаткування операцій з об’єктами права інтелектуальноївласності
Розгляньмо такі операції:
операції надходження ОПІВ на безоплатнійоснові, за рахунок коштів підприємства та на умовах обміну;
операції придбання ОПІВ на корпоративнихумовах та на умовах здійснення спільної діяльності;
операції придбання ОПІВ, створених напідприємстві своїми силами та із залученням сторонніх виконавців на договірнійоснові;
операції придбання ОПІВ, що не передбачаютьпередачі права власності на таке майно та на умовах подальшої реалізації їхіншим особам;
операції з продажу ОПІВ;
операції з ОПІВ з ознаками гудвілу;
оподаткування роялті.
З позицій податкового обліку будь-які операціїз ОПІВ у складі нематеріальних активів розглядаються як товари.
Відповідно до Закону України «Прооподаткування прибутку підприємств», об’єктом оподаткування є не ОПІВ якнематеріальний актив, а отриманий прибуток. На основі цього Закону цей прибутокдорівнює:
П = Д — В — А,
де: Д — валовий дохід, або загальна сумадоходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітногоперіоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на територіїУкраїни, так і поза її межами;
В — валові витрати виробництва та обігу, що єсумою будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній абонематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, що їхпридбає такий платник податку для подальшого використання у власнійгосподарській діяльності;
А — сума амортизаційних відрахувань, щовизначається з використанням норми амортизації у відсотках до балансової вартостікожної з груп основних фондів на початок звітного періоду з розрахунку накалендарний квартал.
Прибуток платників податку оподатковується заставкою 25%.
Відповідно до Закону України «Про податокна додану вартість», об’єктом оподаткування операцій з нематеріальнимиактивами є операції платників податку з продажу товарів на митній територіїУкраїни. До продажу товарів віднесено будь-які операції, що здійснюютьсявідповідно до договорів купівлі-продажу, ціни, поставки та іншихцивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на такітовари за компенсацію незалежно від термінів її надання, також операції збезоплатного надання товарів. Об’єкт оподаткування оподатковується за ставкою20%. Цей відсоток додається до ціни товарів.
З позицій оподаткування вартість товарів, асаме нематеріальних активів, безоплатно наданих платникові податку в звітномуперіоді, окрім випадків, коли такі безоплатні товари отримують неприбуткові організації,або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленимипідрозділами, що не мають статусу юридичної особи, вносяться до валового доходуй не враховуються у валових витратах. Витрати на оплату зборів за дії,пов’язані з охороною прав на ОПІВ, не є об’єктом оподаткування.
При надходженні ОПІВ на умовах внесеннязасновниками господарського товариства як внесок до статутного капіталу,відповідно до ст.4 підпункту 4.2.5, не враховуються в складі валового доходу,але згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» єоб’єктами оподаткування.
Операції з надходження ОПІВ виробничогопризначення за рахунок коштів підприємства є об’єктом оподаткування на доданувартість. Джерелами фінансування ОПІВ є прибуток підприємства.
Операції з надходження ОПІВ на умовах обміну підпадаютьпід дію Закону України «Про податок на додану вартість».
Операції з надходження нематеріальних активів,створених на підприємстві своїми силами, передбачають розроблення їх самимпідприємством за рахунок складу валових витрат. Але придбання такихнематеріальних активів на баланс за ціною, яка перевищує здійсненніпідприємством витрати, розглядається як сукупні витрати для підприємства, арізниця є для виконавців-робітників цього підприємства доходом або винагородою,яка при сплаті оподатковується прибутковим податком у встановленому порядку.
З позиції застосування Закону операціїнадходження нематеріальних активів, створених на підприємстві своїми силами, неє об’єктом оподаткування на додану вартість, оскільки немає операції продажутоварів для підприємства.
Операції з надходження нематеріальних активів,створених на підприємстві із залученням сторонніх виконавців на договірнійоснові, передбачають такі цивільно-правові відносини, де продавцями є стороннівиконавці, які можуть бути юридичними або фізичними особами, а покупцем-замовником- підприємство.
При цьому придбання результатів робіт щодостворення нематеріальних активів здійснюється з наданням права на користуванняабо на розпоряджання нематеріальними активами, або передачу права на підставіавторських чи ліцензійних договорів, що підпадають під дію статті 1 пункт 1.31Закону.
З позиції застосування цього Закону операціїнадходження нематеріальних активів, створених на підприємстві із залученнямсторонніх виконавців на договірній основі, оподатковуються податком на доданувартість при укладанні договорів і довгострокових контрактів на розробленняоб’єктів нематеріальних активів, окрім договорів з фізичними особами,відповідно до статті 4 пункту 4.1
З позиції застосування Закону України «Проподаток на додану вартість» операції надходження нематеріальних активів наумовах їх подальшої реалізації іншим особам передбачають передачу праввласності на такі товари за компенсацію незалежно від термінів її надання, щовідповідає вимогам статті 1 пункту 1.4 цього Закону. Базою оподаткування такихоперацій є договірна вартість придбання нематеріальних активів, що відповідаєвимогам статті 4 цього Закону, а платник податку зобов’язаний надати покупцевіподаткову накладну в установленому порядку, відповідно до вимог статті 7.
Продаж нематеріальних активів ОПІВздійснюється на умовах договору їх продажу за ціною сторін угоди. На відмінувід надходження нематеріальних активів, де здійснюються операції їх узяття набаланс на підставі договору купівлі, продаж нематеріальних активів передбачаєсписання їх з балансу на підставі договору продажу. Тому реалізація договорукупівлі-продажу передбачає одночасно здійснення двох паралельних операцій: надходженнянематеріальних активів у покупця та списання з балансу при їх реалізації чивибутті в продавця. Одночасно тут вирішуються відносини власності в процесівідчуження нематеріальних активів: продавець їх втрачає, а покупець — набуває. Такідії з нематеріальними активами підпадають під застосування статті 1 підпункту 1.31,абзац перший та другий Закону щодо продажу товарів і результатів робіт. Прицьому операції продажу нематеріальних активів з отриманням доходу, відповіднодо статті 4 цього Закону, збільшують валовий дохід підприємства і, отже, єоб’єктом оподаткування.
Особливим об’єктом інтелектуальної власності єгудвіл. Його характерною рисою є здатність приносити власникові прибуток понадтой, який дають поставлені на баланс підприємства матеріальні й нематеріальніактиви. Оскільки базою оподаткування в Україні є прибуток, то, здавалося б, щогудвіл слід оподатковувати. Але оскільки Положення бухгалтерського обліку непоширюється на гудвіл, то він не оподатковується.
Особливим видом операцій, пов’язаних зінтелектуальною власністю, є операції з роялті. Згідно зі ст.1 пункту 1.21Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», роялті єдоходом з джерелом його походження в Україні, тобто це дохід, отриманийрезидентом або нерезидентом від будь-яких видів їхньої діяльності на територіїУкраїни.
Відносно ОПІВ під роялті розуміють суму виплатза користування ОПІВ. Джерелом такого роялті є прибуток, який є результатомвикористання ОПІВ в господарській діяльності підприємства — покупця ОПІВ.
Підприємства-отримувачі роялті, згідно зЗаконом, зараховують його до валових доходів. Підприємство, яке сплачує роялтізгідно з Законом, враховує роялті в складі валових витрат. Не є об’єктамиоподаткування податком на додану вартість виплати роялті в грошовій формі.
Відзначимо, що витрати, крім тих, щопідлягають амортизації, пов’язані з науково-технічним забезпеченнямгосподарської діяльності, на винахідництво та реалізацію господарськихпроцесів, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт,виготовлення й дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністюплатника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів для їхвикористання в господарській діяльності платника податку включаються до валовихвитрат.
Отже, податок, пов’язаний з інтелектуальноювласністю, можна знизити, по-перше, за рахунок зменшення валових витрат навеличину тих, що визначені п. п.5,4,2 Закону. По-друге, за рахунок постановкиОПІВ на бухгалтерський облік та їх амортизації. Відповідно до Закону,збільшення валових витрат на суму амортизації зменшує базу оподаткування і якнаслідок — податок.
Але при цьому слід мати на увазі, щопостановка ОПІВ на бухгалтерський облік може призводити до збільшення податкуна додану вартість, а амортизація поряд зі зменшенням податку — до зменшенняобігових коштів підприємства. Тому в кожному конкретному випадку передприйняттям управлінського рішення про постановку ОПІВ на бухгалтерський облікслід проаналізувати всі «за» та «проти».