Міністерство освіти і наукиУкраїни
Сумський державнийпедагогічний університет
ім. А. С. Макаренка
Курсова робота
на тему
«Комплекснафізико-географічна характеристика Уральської гірської країни»
Роботу виконала
студентка 731 групи
природничо-географічного факультету
Глива Юлія Володимирівна
Науковий керівник
Нешатаєв Борис Миколайович
Суми 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
Географічнеположення
РОЗДІЛ 1.Оротектонічна характеристика
1.1 Геологічна будова території таісторія геологічного розвитку
1.2 Рельєф
1.3 Корисні копалини
РОЗДІЛ 2.Клімат
РОЗДІЛ 3.Внутрішні води
РОЗДІЛ 4.Грунтово-рослинний покрив та тваринний світ
4.1 Ґрунтово-рослинний покрив
4.2 Тваринний світ
РОЗДІЛ 5.Сучасний стан ландшафтів
Висновки
Списоквикористаної літератури
ВСТУП
Уральська гірськакраїна є природною межею між двома часинами світу – Європою та Азією.Особливості географічного положення цих гір, їх значна протяжність з півночі напівдень зумовлює відмінності в окремих компонентах фізико-географічних умов.
Тому детальнедослідження Уральської гірської системи є важливим для комплексного розумінняпричинно-наслідкових зв’язків між явищами та процесами.
Метою курсовоїроботи є детальневивчення фізико-географічних умов Уральської гірської країни.
Для досягненняпоставленої в роботі мети необхідно виконати ряд завдань:
1) Розглянутиособливості географічного положення гірської країни;
2) Виявитивзаємозв’язок між геологічною будовою та формами рельєфу;
3) Описатикліматичні умови території;
4) Розглянутивнутрішні води Уральської гірської країни;
5) Дослідитисучасний стан ландшафтів Уралу;
Об’єктом вивчення є Уральська гірськакраїна.
Предметом дослідження в курсовійроботі є фізико-географічні характеристики Уральської гірської країни.
Результатививчення в курсовій роботі можуть використовуватися на уроках з фізичноїгеографії та в позаурочних заходах як теоретичний навчальний матеріал.
Географічне положення
Східноєвропейськарівнина зі сходу обмежена добре вираженим природнім кордоном – Уральськимигорами. Гори ці здавна прийнято вважати межею між двома частинами світу –Європою і Азією.
Уральські горипростягаються з півночі на південь від протоки Югорський Шар доарало-каспійської майже на 2800км. Деякі відхилення простягання Уралу відстрого меридіонального пов’язані з особливостями геологічних структур древнімивиступами фундаменту Руської плити. Урал розташований між крупними рівнинами – Східноєвропейською,Західносибірською і Туранською низовинами.
/>
Рис.1.Уральська гірська країна
Біля Північногополярного кола він має ширину біля 50км, а на півдні – до 300-400км. Уралпересікає тундру, лісову, лісостепову, степову і напівпустельну зони сусідніхрівнин. Слово «Урал» в перекладі означає «пояс».
РОЗДІЛ 1. Оротектонічна характеристика
1.1 Геологічнабудова території та історія геологічного розвитку
В поперечномурозрізі схили Уралу асиметричні, і він ділиться на три орографічні частини, щообумовлено різними геологічними структурами: західний макросхил, що поступовоспускається до Східноєвропейської рівнини; центральна – осьова гірська полоса;східний макросхил, більш короткий і крутий, ніж західний, місцями тектонічним уступомобривається до Західносибірської рівнини. Уздовж центральної, осьової частинигеологічні структури утворюють орографічні хвилеподібні підняття й зниження. Цевідбивається на послідовній зміні при піднятих й опущених ділянок:
1. Пай-Хой,розташований між Югорським Шаром і річкою Карою, утворений окремими грядами іпагорбами з висотами до 400-450м.
2. ЗаполярнийУрал простягається від Константинового Камня до Соб-Єлецького перевалу. Цепідвищена і розширена частина Уралу, що складається із коротких хребтів імасивів з висотами більше 1000м.
3. Полярний Уралвиражений одним хребтом шириною 15-20км. Він проятягається в південно-західномунапрямку від Соб-Єлецького перевалу до верхів’їв Хулги. Максимальна висота –гора Пайер (1472м).
4. ПриполярнийУрал – це найбільш висока частина Уралу, що знаходиться між річками Хулгою іШугером. Тут знаходиться максимальна вершина усього Уралу – гора Народна (1895м).
5. Північний Уралпочинається горою Тельпозиз (1617м) і закінчується південніше Конжаковського іКосьвинського Камнів з висотами біля 1500м.
6. Середній Урал– найбільш знижена частина Уралу. Він простягається на південь від гори Юрма.Максимальні вершини нижче 1000м.
7. Південний Урал– від г. Юрма до широтної ділянки річки Урал. Він складається із декількоххребтів з максимальною вершиною Ямантау (1640). Південніше широтного відрізкурічки Білої хребти знижуються і переходять в Залаїрське плато.
8. Кряж Мугоджариє південною частиною Уралу і простягається на 450км від широтної течії р. Уралдо напівпустень. В середній його частині спостерігається хвиля підняття рельєфуз максимальною висотою гори Великий Боктибай (657м).
Хвилеподібнідеформації рельєфу Уралу – підняття і зниження – розвинулись в результатінеотектонічних рухів і тривалої денудації різних геоструктур з строкатимлітологічним складом гірських порід.
Меридіональнігеоструктури Уралу сформувались в верхньопалеозойському складчастому поясі Євразії(пізнього девону – кінця пермі). Крупні його геологічні структури – антикліналіі синкліналі – послідовно змінюють одна одну при русі з заходу на схід. Кожнаіз них характеризується своєю історією розвитку, а як наслідок, особливимкомплексом гірських порід, розвитком магматизму, поєднанням корисних копалин іморфоструктур ним планом.
Перед уральськийкрайовий прогин займає Передуралля і підніжжя західного схилу гір. Це перехіднагеоструктура, розташована між східним краєм Руської плити і складчастимиструктурами Уралу, складена палеозойськими слабо дислокованими теригенними ікарбонатними товщами: на заході – пермськими, східніше – кам’яновугільними ідевонськими. На півночі прогин з’єднується з Печорською, на півдні – зКаспійською синеклізами.
Предуральськийпрогин розділений поперечними горстоподібними виступам ( біля 500-700м надрівнем моря) на окремі западини (з висотами 280-300м). Так, наприклад, наПівденному Уралі Бельська западина відокремлена від більш північноїУфімсько-Солікамської горстом Каратау. На Північному Уралі Північноуральськазападина відокремлюється від Воркутинської підняттям Чернишова.
В осадовихпородах Перед уральського прогину зосереджені поклади нафти, газу, кам’яного ібурого вугілля, солей (калійної та повареної), торфу.
Уралтауськийантиклінорій – друга крупна тектонічна структура – утворює осьову, найбільшвисоку гірську смугу Урал. Він складений протерозойськими інижньопалеозойськими метаморфічними породами – гнейсами, амфіболітами,кварцитами і метаморфічними сланцями. В антиклінорії розвинені зжатіізоклінальні складки віялоподібного складу.
На заходіантиклінорій закінчується зоною здвигу, а на сході проходить ГоловнийУральський глибинний розлом, що розділяє дві структурно-фаціальні зони. Порозлому перша зона при піднята над другою. Вздовж лінії розлому поширені багаточисленні інтрузії, що утворюють ізольовані ори і найбільше при підняті масиви(масив Денежкін Камінь та ін.) із основних й ультра основних порід з нікелевим,платиновим орудненням.
Магнітогорсько-Тагильський(зеленокамяний) синклінорій утворює після розлому східний схил Уралу. Це зоназеленокамяного синклінорію. Вона складена осадовими (вапняками,глинисто-кремнеземними сланцями, яшмами) і вулканогенними (основні та кислі)породами силурійського, девонського і кам’яновугільного віку. До цієї зониприурочені поклади мідних руд.
Урало-Тобольськийантиклінорій утворює четверту тектонічну структуру Уралу. Антиклінорійвідображає в рельєфі також східний схил і виражений тільки в Південному іСередньому Уралі. Він складений сланцевими і вулканогенними породами нижньогопалеозою і рифею. Тут широко розвинені гранітні герцинські і більш древнімасиви, з якими пов’язані місцезнаходження золота і самоцвітів (топаз,турмалін, аметист і ін.).
Антський(Східно-Уральський) синклінорій утворює п’яту тектонічну зону; ця структуравиражена на Південному Уралі. На північ і схід вона поринає під осадову товщумезозойсько-кайнозойських порід. Синклінорій утворений сильно зім’ятимиподрібленими відкладами палеозою, прорваними магматичними породами. В цій зонірозвинені грабени, наповнені мезозойськими вугленосними відкладами. Їх схилиутворені ступінчастими скидами; тому в рельєфі поширені уступи.
В Зауралліскладчасті уральські структури погружені і перекриті мезозойськими іпалеогеновими породами. Четвертинні відклади зустрічаються по всьому Уралу –алювіальні, елювіальні, делювіальні, колювіальні, льодовикові і в передгір’їПай-Хоя – морські. В історії розвитку Уралу виділяються три крупних етапи.
Перший етап –палеозойський і до палеозойський. В цей час відбувалося відкладення осаду,формування складчастих гір та інтенсивна вулканічна діяльність. Першаскладчастість – байкальська – проявилася в антикліноріях (Урал-Тау іБашкирський).
В нижньому ісередньому палеозої в західній частині Уралу відбувалося відкладеннятеригенно-карбонатих осадів, а в східній проявлялася вулканічна діяльність іформувались потужні осадово-ефузивні товщі. Каледонська складчастістьвідобразилася тільки в уже створених більш древніх структурах. У верхньомукарбоні і пермі розвивалася герцинська (Мариська) складчастість і виниклимолоді складчасті гори Уралу.
Другий етап –мезозойський і палеогеновий. Цей час переважала тенденція низхідного розвиткурельєфу. В тріасі по лініям розломів опустилася східна частина складчастихутворень і утворився фундамент Західносибірської плити. Як наслідок, відбулосявідособлення Уральської гірської країни. По розломам відбувалося вилив лав.
Кіммерійськаскладчастість відобразилася на східному схилі Уралу бриловими рухами і утвореннямпростих пологих складок. Високі гори були зруйновані і сформувалися поверхнівирівнювання, на яких утворювалися кори вивітрювання: з ними пов’язані розсипнімісцезнаходження корисних копалин. В кінці палеогену на місці Уральських гірпростягалася рівнина-пенеплен. Ділянки пенеплена збереглися в сучасномурельєфі: височина Пах-Хой, Середньо уральська височина з останцевими горами,Зауральська рівнина, Південно уральський пенеплен і Мугоджари.
Третій етап –неоген-четвертинний. В результаті неотектонічних рухів виникласкладчасто-глибова, омолоджена морфоструктуа сучасного Уралу. Ділянки пенепленубули підняті на різну висоту. Вертикальні переміщення окремих брил відображенів сучасному рельєфі Уралу, особливо в центральній гірській його частині. Тутгори часто мають форму скрині, плосковерхі, з останцями. Молоді тектонічні рухина Уралі сприяли підняттю до денної поверхні глибинних порід палеозойськихструктур.
1.2Рельєф
Полярний Урал –одна із найбільш підвищених частин древніх Уральських гір. Гребені хребтів тутпіднімаються до 1100-1300м над рівнем моря, а окремі вершини досягають іщебільшої висоти.
Осьова зонаПолярного Уралу складена в основному древніми метаморфічними породами,прорваними потужними виливами гранітів і гірського кришталю. Багато гірськиххребтів складені кварцитами і кварцитовими конгломератами.
Різноманітністьгеологічних структур і їх літологічного складу відображається в сучасномурельєфі Уралу. Західний схил і Передуралля складені осадовими породами,карбонатними і гіпсоносними, що передумовило виникнення карстових форм рельєфу.
Центральнагірська смуга складена досить стійкими проти денудації кварцитами. Для неїнайбільш характерні масивні, ступінчасті, горстові форми рельєфу, покриті насхилах курумами. На східному схилі Уралу поширені різноманітні метаморфічні івивержені породи, неоднаково стійкі до процесів денудації. Це сприяло утвореннюна великих просторах розчленованого рельєфу типу дрібносопковика.
В четвертийперіод Урал зазнавав впливу зледеніння. Під час максимального,дніпровсько-самарського зледеніння край льодовикового щита знаходився біля60ºпн. ш. Ймовірно, найбільш високі вершини Уралу піднімалисянад льодом у вигляді нунатаків. Південніше льодовикового щита льодовики і групильодовиків розташовувалися на окремих високих вершинах: Конжаковський Камінь,Таганай і Ямантау. Льодовики тазовського і сартанського зледенінь займалитериторії північніше верхів’їв Печори і ті ж вершини Уралу, де поширені сучаснільодовики, але їх розміри і кількість були значно більше. Широке поширення малисніжники.
На Уралівиділяють наступні види морфоскульптур: 1) давніх і сучасних льодовикових формі сучасних нівально-мерзотно-соліфлюкційних процесів в північній половиніУралу; 2) ерозійно-денудаційний і карстовий в південній часині Північного, наСередньому і Південному Уралі.
Основнірельєфоутворюючі процеси тут ерозійні, що створили глибокі, терасованіповздовжні і поперечні долини, і карстові, виражені багато численними формами(печер, воронки, підземні річки і т. д.); нерозчленовані ділянки територіїутворюють давні середньогірні і низькогірні пенеплени; 3) ари дно-ерозійноїденудації на Південному Уралі і в Мугоджарах в сухому континентальному кліматі.
1.3Корисні копалини
Урал являє собоюдоволі старий гірськорудний район планети. В надрах його містяться запасинайрізноманітніших корисних копалин. Залізо, мідь, хроміти, алюмінієвасировина, платина, золото, калійні солі, дорогоцінне каміння, азбест – важкоперерахувати все, чим багаті Уральські гори. Причина такого багатства всвоєрідній геологічній історії. Уралу, яка визначає також рельєф і багато іншихелементів ландшафту цієї гірської країни.
РОЗДІЛ 2. Клімат
Клімат Уралупомірно континентальний і континентальний. Континентальність зростає при русі ззаходу на схід та від півночі на південь. Сусідні з Уралом рівнини різко відрізняютьсяза своїм кліматичним режимом. Прикордонні з рівнинами крупні частини Уралумають клімат, що формується від впливом процесів, що відбуваються надрівнинами. Доволі часто Приуралля, особливо Південне, і західний схил Уралузнаходиться під впливом континентальних повітряних мас, що формуються над Східноєвропейськоюрівниною із атлантичних і арктичних повітряних мас. Тому клімат передгір’ївУралу має загальні риси з кліматом прилеглих рівнин.
Західний схил,навітряний, обернений назустріч західним повітряним течіям; по ньомувідбувається висхідний рух повітря і його адіабатичне охолодження, щосупроводжується випаданням опадів. На протязі усіх сезонів Урал відчуває впливповітряних мас, що переносяться з Атлантичного океану. Тому на західному схиліза рік випадає до 800-1000мм опадів. Східний схил знаходиться у вітровій тіні.
Взимку більштепле повітря з Східноєвропейської рівнини перетікає через гори і, неопускаючись, направляється далі на схід над холодним сибірським повітрям.Влітку повітря, що перевалює через гори, спускається по східному схилу,адіабатично нагрівається і при цьому віддаляється від точки насичення. Тому насхідному схилі випадає на протязі року опадів менше, ніж а західному (до600-400мм). Циклонічні процеси що розвиваються над Східноєвропейською рівниною,захоплюють в сферу свого впливу Передуралля і західний схил Уралу. На західномусхилі Уралу циклони затримуються, іноді роздвоюються, що сприяє також випаданнюопадів. Вздовж західного і східного схилів Уралу глибоко на південь проникаютьарктичні повітряні маси, особливо весною і осінню. Літом з півдня до Уралупроникають сухі повітряні маси із відрогів Азорського антициклону і зТуранської низовини. З ними пов’язано виникнення антициклональної сухої іжаркої погоди. Взимку, з жовтня по березень, Зауралля і східний схил Уралузнаходяться під впливом Азіатського антициклону, що має вплив на формуваннястійкої холодної погоди. Завдяки впливу рельєфу на Уралі виникла висотнакліматична поясність. Найбільші кліматичні контрасти між горами і прилеглими доних рівнинами спостерігаються при перетині Південного Уралу.
Вплив рельєфувикликав зміщення кліматичних поясів Уралу з півночі на південь. Зміни кліматучітко фіксуються рослинністю. Лісний пояс зміщується по горам Південного Уралуна 200км в південному напрямку в порівнянні з положенням до південної межілісової зони на прилеглих рівнинах. Вплив рельєфу виявилося також на формуваннівеликої кількості місцевих кліматів в крупних долинах, замкнених котловинах,сухих або заповнених водою, на великих поверхнях схилів і вершин.
Для клімату Уралухарактерна часта зміна повітряних мас, розвиток фронтальних процесів наарктичному і полярному фронтах і нестійкість різноманітних типів погоди. Зимана Уралі сувора і холодна. На полярному Уралі вона починається вже в жовтні,коли встановлюється сніговий покрив. Температура повітря знижується до-20ºС і нижче, а в листопаді навіть до — 40º С. Зима сніжна і триваєдо квітня. Сніг сходить тільки до червня, і до того ж залишаютьсясніжники-перелетки. На Південному Уралі зима починається в кінці листопада – вгрудні. На крайньому півдні сніговий покрив встановлюється в третій декадігрудня. Сходить сніг в березні – квітні.
В Передураллі, Зауралліі на схилах Уралу зима протікає неоднаково. В Передураллі зима характеризуєтьсядоволі різкими змінами метеорологічних елементів і циклонічної діяльності. Цепризводить до частої зміни погоди і надмірних снігопадів. В Заураллі і насхідному схилі Уралу хід метеорологічних елементів пов’язаний з Азіатськимантициклоном. Тому антициклональна погода характеризується тут стійкістю, снігможе іноді не випадати до січня, так як тут домінує мало хмарність, дужеморозна, без опадів погода.
В Заураллі висотаснігу досягає 40см, а південніше – 15-20см. В Заураллі снігу випадає менше, ніжв Передураллі. Середня температура січня на Уралі за полярним колом-20-22ºС; на півдні Північного та Середнього Уралу -17-18ºС; накрайньому півдні Уралу -16-17ºС. І в той час в Передураллі і на західномусхилі бувають відлиги, а на східному схилі вони рідко спостерігаються.Абсолютний мінімум температури за Північним полярним колом рівний -50ºС,на крайньому півдні Уралу -46ºС. В міжгірних котловинах і долинахрозвинені зимові інверсії температури. Так, наприклад. Середня температурасічня на Іванівському руднику. Розташованому на висоті 850м, на 2ºС вище,ніж в Златоусті, що займає котловину з відмітками дна біля 450ºм.
Зимові інверсіїтемператури обумовлюють інверсії в рослинному покриві. Так, на західному схиліПівденного Уралу на дні долини ростуть сосново-березові ліси, на схилах долин –дубові і ще вище – липові ліси з домішками клену і ільма.
Літо прохолодне ікоротке на півночі Уралу, жарке і більш тривале на Південному Уралі і вМугоджарах, але на більшій частині території помірно тепле і тепле. В червні навсьому Уралі найбільший приток сонячного тепла і радіаційний баланс маєпозитивне значення. В цей час циркуляція атмосфери переходить на літній режим:полярний фронт переміщується на Урал і під впливом рельєфу відбуваєтьсязагострення фронтів в прохідних циклонах. Ці явища викликають збільшенняхмарності і опадів, посилюється грозова діяльність.
Середнятемпература липня за Північним полярним колом +11-12ºС; на півдні ПівнічногоУралу +15-17ºС; на крайньому півдні Уралу +18-20ºС. Абсолютний мінімумв липні близький до 0ºС до +4ºС в горах.
Влітку випадаєнайбільша кількість опадів і досягає приблизно 35-50% річної кількості. Твердіопади складають 20-30% річної кількості. Літні опади випадають переважно вцентральній гірській частині і менше на схилах, а взимку більше на схилах. Цепов’язано з інверсією температури. Нульова ізолінія середньої річної різностіопадів і випаровуваності проходить через Південний Урал. Тільки південні горимають недостатнє зволоження, а решта частини Уралу достатньо зволожені,особливо Північний, Приполярний і Полярний Урал. Тому значна частина гірпокрита лісами, річки повноводні, а на півночі розвинене сучасне зледеніння.
Розвиткульодовиків сприяють кліматичні та орографічні умови. На Уралі є 143 льодовиказагальною площею більше 28км2. Усі льодовики розташовані в основномуміж 68º пн. ш. і 64º пн. ш., в північній частині Полярного Уралу іПриполярному Уралі. Це – найбільш висока частина Уралу: окремі вершинидосягають тут висоти 1400-1894м, широко поширені давні льодовикові форми(багато численні кари, льодовикові озера, троги і цирки) і піскоподібнівершини, глибокі крутостінні ущелини і долини. Відносні висоти досягають800-1000м, що сприяє існуванню льодовиків, так як з крутих схилів в басейниживлення надходить багато лавинного і навіяного снігу, який акумулюється вцирках, карах і трогах підвітряних східних схилах.
Для сучасногозледеніння Уралу характерні наступні морфологічні типи льодовиків: карові (2/3всіх льодовиків) і при схилові (або прихилені). При схилові льодовикирозташовуються на відкритих підвітряних силах і як правило спускаються нижнімкінцем до підніжжя схилів. Вони живляться снігом. Серед карових льодовиківвиділяють типово карові, карово-долинні і карово-висячі. Окрім льодовиків,широко поширені сніжники різних морфологічних типів.
Більш 2/3льодовиків розташовані на захід від головного вододілу (60% на Полярному і 73%на Приполярному Уралі). Це пояснюється великою кількістю опадів, що випадають увигляді снігу, на західному схилі, ніж на східному. Річна швидкість рухульодовиків доходить в їх осьовій частині до 4-5м )льодовик Інститутугеографії). Льодовики Уралу знаходяться в стадії деградації, так як переважаєкількість років з від’ємним балансом речовини. За розрахунковими даним, висотакліматичної снігової лінії досягає на Уралі 1700м. Більшість сучаснихльодовиків залягає на 700-900-1200м нижче кліматичної снігової лінії, тобто єоднією з найхарактерніших рис сучасного зледеніння Приполярного і ПолярногоУралу.
Клімат виявляєзначний вплив на господарську діяльність людини. Найбільш сприятливі умови дляжиття і господарської діяльності людини мають Середній та Південний Урал. Взаполярній частині Уралу кліматичні умови стають більш важкими, так якпогіршується режим світла (полярна ніч з останньої декади листопада до половинисічня) і зростає суворість погоди за рахунок зниження температури і збільшенняшвидкості вітру. Суворість погоди зростає на Уралі з заходу на схід, так якзнижується зимова температура. Несприятливі для роботи є також опади, тумани,заметілі і сильні вітри. Період опалення визначається нестачею тепла івологістю: на Приполярному Уралі він складає до 300 днів і більше, а наПівденному Уралі -200-250 днів.
ЗабезпеченістьУралу теплом і вологою різна в окремих його регіонах, що справляє вплив наспеціалізацію сільського господарства. Несприятливими кліматичними явищами длягосподарської діяльності є засухи, пилові бурі, ожеледиця і заморозки.Кліматичні умови, особливо Південного Уралу, сприятливі для розвитку курортів ітуризму.
РОЗДІЛ 3. Внутрішні води
По Уралупроходить вододіл між Північним Льодовитим океаном і Внутрішнім (безстічним)Арало-Каспійським басейном. Багатоводні уральські річки несуть свої води вБаренцево, Карське і Каспійське моря. Головний вододіл між річками західного ісхідного схилів Уралу здвигнутий на схід, тому річки західного схилу довгі, ніжсхідного. Деякі із них (Чусова, Уфа, Урал, Біла) починаються із більш низькихділянок східного схилу і перепилюють осьову смугу Уралу. Річкова сітка наУралі, на думку багатьох авторів, давня, і формування високих річкових терасйшло одночасно з поверхнями вирівнювання і перепилюванням гір. Древні терасирік Середнього Уралу в генетичному відношенні пов’язують з мезозойською іпалеогеновою поверхнею вирівнювання. Для Уралу характерний ортогональниймалюнок річкової сітки, тобто чергування повздовжніх широтних відрізків річковихдолин з вузькими глибокими, крутостінними поперечними (ріки Печора, Іліч,Шугер, Біла). Така будова річкових долин і малюнка гідрографічної сіткиобумовлена неотектонічними рухами геоструктур (в основному підняттями) і їхтріщинуватістю, літо генним складом і історією геоморфологічного розвиткутериторії.
Річки живляться восновному талими сніговими водами (40-80% річного об’єму стоку). Значна частка(від 20 до 40%) припадає на дощове живлення, що пов’язано з меншою висотоюснігового покриву і більшою кількістю рідких опадів в порівнянні з твердими.Ґрунтове живлення річок, за винятком карстових рік, має меншу долю (10-25%),так як на півночі Уралу поширена багаторічна мерзлота, а на півдні підземніводи залягають глибоко від поверхні.
Стік річокзахідного схилу складає 74% від річного стоку всієї території Уралу, а східногосхилу – 26%. Відмінність величин стоку західного і східного схилів пов’язана зрізною кількістю опадів. Річки Уралу (окрім південного сходу) багатоводні, такяк територія надмірно зволожена і в повздовжніх долинах є заболочені ділянки,які регулюють стік. Повінь з’являється на річках у другій половині весни,викликається таненням снігу і дощами. На деяких річках влітку і восениутворюються дощові павоки; особливо часті вони на річках східного схилу(Сос’єва, Лоз’єва, Тура).
Озер на Уралібагато, їх налічується більше 6 тисяч загальною площею 2000км2, алепоширені вони нерівномірно: найбільша їх кількість знаходиться на східномусхилі Південного Уралу (оз. Аргазі, Увільни та ін.) і в горах Приполярного іПолярного Уралу (оз. Велике Щучьє: його тектонічна котловина найглибша на Уралі– до 136м).
РОЗДІЛ 4. Грунтово-рослинний покрив та тваринний світ
4.1Ґрунтово-рослинний покрив
Різноманітність ґрунтово-рослинногопокриву Уралу обумовлена великою меридіональною протяжністю гір, впливомсусідства рівнин, розчленованим рельєфом і історією розселення рослинності вчетвертинному періоді. Урал пересікає наступні грунтово-рослинні зони: тундру,лісотундру, лісову, лісостепову, степову і напівпустельну. В горах у зв’язку зізменшенням тепла і збільшенням вологи всі аналоги рівнинних грунтово-рослиннихзон зміщені на південь. Так, наприклад, рослинність і ґрунти тундр заходятьзначно південніше межі тундри на рівнинах. Тундри є на найбільш високихвершинах навіть Південного Уралу. Лісовий пояс в горах спускається на південьдо широти степової зони на рівнинах.
Гірські ґрунтиУралу всіх типів володіють загальними рисами: вони не мають суцільногопоширення, а перериваються скалистими виходами корінних порід і курумами; маютьукорочений профіль і насиченість уламковим матеріалом корінних порід; при русііз заходу на схід спостерігається наступна відмінність: в Передураллі ґрунтиформуються на елювії і делювії палеозойських осадових порід. Там основні ґрунтигірські підзолисті, гірські буро-тайгові, кислі не опідзолені і гірські сірілісові, а серед них широко поширені перегнійно-карбонатні ґрунти. В осьовійчастині Уралу домінують метаморфічні породи, тому всі ґрунти, і навітьгірсько-лужні, містять в малопотужних горизонтах уламки гірських порід. Східнийсхил складений породами кристалічним, метаморфічними і осадовими. Ґрунтиформуються на грубому елювії і делювії і мають велику мозаїчність.
Палеоботанічнізнахідки свідчать про те, що в третинний час на Південному Уралі і на оточуючихйого просторах була поширена більш теплолюбна, ніж сучасна, рослинність івидовий склад лісів був значно багатіший сучасного. Ліси складалися із бука,граба, дуба, ясену, в’язу, вільхи, ліщини та інших порід. Біля м. Орська рослипальми. Найбільш високі гори були покриті хвойними лісами із ялини, кедра,сосни і берези. Під час максимального зледеніння загинули теплолюбнішироколистої породи і поширились сосново-листяні і березові ліси. Лісизміщувалися на схили і в передгір’я, і зі сходу на Урал і далі на Східноєвропейськурівнину проникли сибірські види (піхта, кедр). В теплий і вологийміжльодовиковий час західний схил Південного Уралу знову покривсяшироколистяними лісами, що розселилися із районів, в яких вони пережилизледеніння. В центральній гірській смузі утворювалися темнохвойні ліси ізялини, піхти і кедра, а на східному схилі – світлохвойні ліси, переважно ізсосни, берези.
Нове леденіннявикликало велике поширення сосни, берези, які витіснили широколистяні породи. Внаступне потепління в кінці голоцену знову наступили південні і ксерофітнірослини, о розселилися із Середземномор’я. Лісостепові і степові групування продвинулися далеко на північ. Так, на Уралі поступово склалися сучасні рослиннігрупування. Флора Уралу складається із 1600 видів, із них відомі 25 ендеміків;козлець чина, качим та ін.
Бідність Уралуендемічними видами пояснюється його положенням посеред материка, перетином нимрізних зон, а також доступністю розселення і змішування рослин різних флор, якіперетинали гори, не утворюючи ізольованих ареалів. Великий вплив на рослинністьі ґрунти Уралу виявила господарська діяльність людини. На Середньому іПівденному ралі на великих просторах ліси зведені, великі території розорані,на вирубках поширились вторинні березово-соснові ліси.
4.2Тваринний світ
Тваринний світУралу дуже багатий. Багато промислових вдів тварин. Іще в минулому столітті, атакож на початку 20-го століття, в дореволюційні роки, в уральських лісах булимайже винищені такі високоцінні промислові звірі, як річковий бобер, соболь,видра, лось.
Особливостігеографічного положення і рельєфу Уральських гір, що визначили основні риси їхприроди, вплинули на склад і поширення тварин. Фауна Уралу тісно пов’язана зфауною Східноєвропейської і Західносибірської рівнин.
В тундрах Пай-Хояі полярного Уралу видовий склад тварин небагато численний, але кількість особиндеяких тварин дуже значна. Велика частина тварин відноситься до ендемічнихвидів і навіть до родів, наприклад, песець, біла сова, обський лемінг,білолобий гусь та ін. Північний олень, вовк, горностай, ласка, заєць-біляк,біла куропатка зустрічаються в тундрі і в лісах. Тундрова куропатка, рогатийжайворонок живуть в тундрі. В тундрі багато комарів, мошки та ін. Невеликакількість видів, що мешкають в тундрі, і їх своєрідність пояснюються дужесуворими умовами існування. В тундрі, навіть гірській, дуже багато гусинихптахів і куликів, тому що багато водойм, і мало горобиних, тому що майже немаєквіткових рослин, насіння яких служать ля них основною їжею. Для тундри типовівкрай нерівномірне розподілення тварин по території і дуже сильні коливаннячисельності особин в різні роки. Фауна тайги на Приполярному, Північному іСередньому Уралі набагато багатіша від рівнинної тайги. В ній живуть лось,росомаха, соболь, білка, бурундук, колонок, летяга, бурий ведмідь, горностай,ласка, лисиця, заєць-біляк, північний олень та ін. Типові тайгові птахи:рябчик, глухар, сова, чорний дятел, кукша, кедрівка, снігур, щур та ін. Порічковим долинам і озерам зустрічаються видра і бобер. Біля водойм живутьводяні землерийки, або кутори – водяні полівки. На Уралі розселені нові ціннітварини. Так, в Ільменському заповіднику була проведена акліматизаціяплямистого оленя. Широкого поширення набула ондатра. Розселили також бобра,марала, вихухоль, єнотовидну собаку, американську норку і бургузинськогособоля. Основні помислові тварини рала – білка і куниця.
РОЗДІЛ 5. Сучасний стан ландшафтів
Угорах неможливо виділити ландшафтні зони, аналогічні рівнинним, тому гірськікраїни діляться не на зони, а на гірські ландшафтні області. Виділення їхвідбувається на основі геолого-геоморфологічних і біокліматичних особливостей,а також висотної зональності.
Тундроваі лісотундрова область Полярного Уралу. Вона простягається від північноїокраїни Уральського поясу до 64°30′ пн… ш. Разом з хребтом Пай-Хой ПолярнийУрал утворює дугу, яка обернена випуклою стороною на схід. Осьова частинаПолярного Уралу проходить під 66° сх… д. – на 7° східніше Північного таСереднього Уралу. У формуванні рельєфу Полярного Уралу виключно велика рольморозного вивітрювання, яке супроводжується утворенням кам’яних розсипів –курумів і структурних (полігональних) ґрунтів. Багаторічна мерзлота і частіколивання температури верхніх шарів ґрунту літом сприяють розвиткусоліфлюкційних процесів.
КліматПолярного Уралу холодний і вологий. Літо хмарне, дощове, середня температуралипня біля підніжжя 8-14°. Зима тривала і холодна (середня температура січнянижче -20°С). Річна сума опадів зростає в південному напрямку від 500 до 800мм.Ґрунтово-рослинний покривПолярного Уралу одноманітний. В його північній частині рівнинна тундразливається з гірською.
Тайговаобласть Північного Уралу. Ця область простягається від 64°30′ до 59°30′ пн… ш.Починається вона відразу ж на південь від гірського масиву Сабля і закінчуєтьсявершиною Конжаківський Камінь (1569 м). На всій цій ділянці Урал тягнетьсястрого по меридіану 59° сх… д. Центральна, осьова частина Північного Уралу маєсередню висоту біля 700м і складається з двох повздовжніх хребтів.
КліматПівнічного Уралу холодний і вологий, дак він менш суворий, ніж клімат ПолярногоУралу. Середня температура в передгір’ях піднімається до 14-16°С. Опадіввипадає багато – до 800 мм і більше (на західному схилі).
Різковідрізняється Північний Урал від Полярного характером рослинності і ґрунтів: наПолярному Уралі переважають тундра і голі скелі, а на Північному Уралі гориповністю покриті густою хвойною тайгою; безліса тундра зустрічається лише наізольованих хребтах і вершинах, які піднімаються вище 700-800 м над рівнемморя.
Областьпівденної тайги і мішаних лісів Середнього Уралу. Ця область обмежена широтамиКонжаківського Камню на півночі (59°30′) і гори Юрма (55°25′ пн… ш) на півдні.В кліматичному відношенні Середній Урал сприятливіший для людини, ніж Північний.Тут тепліше і триваліше літо і разом з тим менше випадає атмосферних опадів.Середня температура липня в передгір’ях 16-18°, річна сума опадів 500-600мм, вгорах місцями більше 600мм. Підніжжя Середнього Уралу на півночі покритіпівденною тайгою, а південніше – лісостепами.
Лісостеповаі степова область Уралу з широким розвитком лісових висотних поясів. ПівденнийУрал займає територію від гори Юрма на півночі до широтної ділянки річки Урална півдні. Від Середнього Уралу він відрізняється значними висотами, щодосягають 1582м (гора Іремель) і 1640м (гора Ямантау). Переважний тип рельєфусередньогірський. Клімат Південного Уралу сухіший і континентальніший. Літотепле, із засухами і суховіями в Приураллі. Середня температура липня впередгір’ї підвищується до 20-22°С. Зима холодна, зі значним сніговим покривом.
Окрімстепів широко поширена на Південному Уралі зона лісостепу. Вона займає увесьПівденноуральський пенеплен, дрібносопковик Зауралля, а на півночі областіспускається і до нижніх передгір’їв. На Південному Уралі виділяють чотириландшафтні провінції (Провінція Південного Передуралля, середньогірна провінціяПівденного Уралу, низькогірна провінція Південного Уралу, провінція ПівденногоЗауралля).
ВИСНОВКИ
Отже,в результаті вивчення можна зробити наступні висновки:
Уральськігори простягаються з півночі на південь від протоки Югорський Шар доарало-каспійської майже на 2800км. Деякі відхилення простягання Уралу відстрого меридіонального пов’язані з особливостями геологічних структур древнімивиступами фундаменту Руської плити. Урал розташований між крупними рівнинами – Східноєвропейською,Західносибірською і Туранською низовинами.
Уздовжцентральної, осьової частини геологічні структури утворюють орографічніхвилеподібні підняття й зниження. Це відбивається на послідовній зміні припіднятих й опущених ділянок.
Хвилеподібнідеформації рельєфу Уралу – підняття і зниження – розвинулись в результатінеотектонічних рухів і тривалої денудації різних геоструктур з строкатимлітологічним складом гірських порід.
Основні рельєфоутворюючіпроцеси тут ерозійні, що створили глибокі, терасовані повздовжні і поперечнідолини, і карстові, виражені багато численними формами (печер, воронки,підземні річки.
Дляклімату Уралу характерна часта зміна повітряних мас, розвиток фронтальних процесівна арктичному і полярному фронтах і нестійкість різноманітних типів погоди.
ПоУралу проходить вододіл між Північним Льодовитим океаном і Внутрішнім(безстічним) Арало-Каспійським басейном. Багатоводні уральські річки несутьсвої води в Баренцево, Карське і Каспійське моря. Головний вододіл між річкамизахідного і східного схилів Уралу здвигнутий на схід, тому річки західногосхилу довгі, ніж східного.
Угорах неможливо виділити ландшафтні зони, аналогічні рівнинним, тому гірськікраїни діляться не на зони, а на гірські ландшафтні області. Виділення їхвідбувається на основі геолого-геоморфологічних і біокліматичних особливостей,а також висотної зональності.
Список використаної літератури
1. Бейдик О.О., Падун М. М. Географія: Посібник для вступників до вищих навчальнихзакладів. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1996. – 304 с.
2. ДавыдоваМ. И. и др. Физическая география СССР. Учеб. Пособие для студентов пед. Ин-товпо спец. «География». В 2 т. Т. 1. Общий обзор. Европейская часть СССР / М. И.Давидова, Э. М. Раковская, Г. К. Тушинський.-2-е узд., перераб.-М.:Просвещение, 1989.-240 с.; 1 л. ил.: ил.-IBSN 5-09-000963-5
3. А. Киммерих«Полярный Урал», изд-во «Физкультура и спорт», Москва, 1966 г.
4. Мильков Ф. Н. иГвоздецкий Н. А. Физическая география СССР. Общий обзор. Европейская частьСССР. Кавказ. Изд.4-е, испр. и доп. Учебник для студентов географ. фак. ун-тов.М., «Мысль», 1976. 448 с. с ил. и карт.
5. Николаева А. С.,Щербакова В. И. Географический атлас СССР.-М.: Главное управление геодезии икартографии при совете министров СССР, 1990.
ДОДАТКИ
/>/>
Соболь Бобер
/>/>
Видра Лось
/>/>
Песець Біла сова
/>
/>
Обськийлемінг Білолобий гусь
/>
/>
Ласка Заєць-біляк
/>/>
Бук Граб
/>/>
Дуб Ясен