Комплексна оцінка фінансового стану підприємства та шляхи його вдосконалення

УКООПСПІЛКА
Полтавськийкооперативний університет
Черкаськийзаочний факультет

Дипломнаробота
зФінансового менеджменту
натему:„Комплексна оцінка фінансового стану підприємства та шляхи йоговдосконалення”

Зміст
Вступ
1. Теоретико — методологічні основикомплексної оцінки фінансового стану підприємства
1.1 Сутність та особливостіфінансової діяльності на підприємстві
1.2 Інформаційна база оцінки фінансовогостану підприємства
1.3 Методика та показники оцінкифінансового стану підприємства
2. Аналіз діяльності та оцінкафінансового стану ЗАТ “Черкасивторресурси”
2.1 Характеристикафінансово-господарської діяльності підприємства та організації аналітичноїроботи
2.2 Аналіз основних показниківфінансового стану ЗАТ “Черкасивторресурси”
2.3 Прогнозна оцінкаплатоспроможності та фінансової стійкості підприємства
3. Шляхи покращення фінансового стану ЗАТ“Черкасивторресурси”
3.1 Раціоналізація джерел фінансовихресурсів підприємства
3.2 Формування оптимального залишкугрошових активів на підприємстві
3.3 Обґрунтування ефективності виборуформи безготівкових розрахунків
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
/>/>Вступ
Фінансово-господарськадіяльність підприємства в умовах ринкової економіки по-новому ставить питаннярегулювання його розвитку. Невтручання держави в господарську діяльністьпідприємств змушує їх самостійно шукати шляхи адаптації до ринкових умов,знаходити методи удосконалювання своєї діяльності для забезпечення нарощуванняекономічного потенціалу і конкурентноздатності.
Формуванняринкових відносин і їхній розвиток — це не автономний процес. Становлення новихфінансових відносин, що торкаються досвіту, розподіл і використання фінансовихресурсів, позначається на розвитку і функціонуванні підприємств як самостійнихгосподарських одиниць. Одним з негативних моментів у нинішніх умовах євідсутність чітких уявлень про фінансову позицію підприємства. Пристосовуючи досвоєрідних умов, продиктованих ринком, підприємства випробують значні фінансовітруднощі в зв’язку з неправильним перерозподілом коштів і джерел їхнього утворення.Значною мірою цьому сприяють інфляційні процеси, а також відсутність єдиноїметодології оцінки фінансового положення підприємства. У зв’язку з цим постаєпитання про створення єдиної методики оцінки, аналізу фінансового положенняпідприємства і його фінансового планування.
Удослідженні обґрунтована й обрана система показників, що, з одного боку, доситьвірно і повно відображає фінансове положення підприємства на ринку, з іншогобоку — вимагає мінімум загальнодоступної інформації. Фінансове положення підприємствапропонується розглядати з погляду чотирьох напрямків оцінки: фінансовоїстійкості, платоспроможності, ефективності діяльності й економічногопотенціалу.
У вітчизнянійекономічній науці недостатньо приділялось уваги проведенню аналізу фінансовогостану.
Актуальністьданих досліджень підтверджує той факт, що сьогодні на переважній більшостівітчизняних підприємств спостерігається відсутність ефективного механізмууправління фінансовою діяльністю підприємства внаслідок низького рівняпрофесіоналізму управлінського персоналу.
В останні рокиз’явилось досить багато публікацій, присвячених фінансовому аналізу. Алепитання аналізу фінансових результатів і фінансового стану розглянуті несистематизовано, наводяться різні способи розрахунків одних і тих самихпоказників, що спричиняє труднощі в них зорієнтуватися.
Мета роботи –дослідити існуючу систему аналізу фінансового стану підприємства, інформаційнубазу та основні показники оцінки фінансової діяльності підприємства, а такожвизначити напрямки її вдосконалення.
Об’єктом роботи єметодика та організація аналізу фінансового стану підприємства в умовахринкової економіки (на матеріалах ЗАТ “Черкасивторресурси”).
Для досягнення поставленоїмети необхідно виконати такі завдання:
1.Охарактеризувати сутність та особливості фінансової діяльності на підприємстві;
2. Розглянутиінформаційну базу комплексної оцінки фінансового стану підприємства;
3. Дослідитиметодику та показники оцінки фінансового стану підприємства;
4. Провестизагальну характеристику фінансово-господарської діяльності підприємства таорганізації аналітичної роботи;
5. Провестианаліз основних показників фінансового стану ЗАТ “Черкасивторресурси”;
6. Здійснитипрогнозну оцінку платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
7. Дослідитираціоналізацію джерел фінансових ресурсів підприємства;
8. Розяснитиформування оптимального залишку грошових активів на підприємстві;
9. Обгрунтуватиефективність вибору форми безготівкових розрахунків.
В ході нашогодослідження ми використали такі методи дослідження: статистичні, математичні,методи аналізу та синтезу.
Інформаційнуоснову дослідження складають законодавчі акти та нормативні документи у частиніведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та звітнаінформація ЗАТ “Черкасивторресурси”.
Методологічноюосновою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання, який забезпечуєаналіз фінансових явищ та процесів у їх розвитку, взаємозв’язку тавзаємозалежності.
Суб’єктом нашогодослідження виступає Закрите Акціонерне Товариство ”Черкасивторресурси“, яке єколективною формою власністю та працює на ринку торгівлі.
Практичназначимість полягає у виробленні конкретних, науково обґрунтованих рекомендаційщодо управління товариством.
1. Теоретико-методологічніоснови комплексної оцінки фінансового стану підприємства/>/>1.1 Сутність та особливості фінансової діяльності напідприємстві
Ворганізаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займаєособливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнотафінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвиткупідприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншимисуб’єктами господарювання.
Фінансовадіяльність— це система використання різних форм і методів дляфінансового забезпечення функціонування підприємства досягнення нимипоставленихцілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечуєжиттєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів [24, c. 77].
Фінансовудіяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань [24, c.77]:
—фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
—пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності таплатоспроможності;
—виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом,банками;
—мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансуваннявиробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
—контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансовихресурсів.
Фінансоваробота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:
—фінансове прогнозування та планування;
—аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
—оперативна, поточна фінансово-економічна робота.
Фінансовепрогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботипідприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба угрошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності таможливість одержання таких коштів.
Заринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використанняприбутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метоюскладання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу тарезервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власнихоборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.
Плануваннявиручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції,визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильностірозрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джереланадходження коштів та розмір запланованого прибутку.
Метапланування витрат — визначення можливості найекономнішого витрачанняматеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшеннявитрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективностівиробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів,палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додатковоїпродукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальніможливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниціпродукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак —прискорення обертання оборотних коштів.
Плануючивитрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резервизниження її собівартості, до яких належать [26, c. 217]:
—поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв’язку зцим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;
—раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скороченнявитрат на одиницю продукції без зниження її якості;
—зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічногопрогресу;
—скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм їїзбуту;
—зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивнихвитрат;
—економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональноїорганізації апарату управління підприємством.
Спираючисьна опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні таоперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формібалансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний — у формі платіжногокалендаря.
Аналізта контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз його фінансовогостану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення тамобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків,зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшенняфінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізувикористовуються а процесі фінансового планування та прогнозування.
Підприємствомає опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б іздостатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства.Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:
1)аналіз фінансових результатів та рентабельності;
2)аналіз фінансового стану підприємства.
Аналізфінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками[16, c. 114]:
—аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналізприбутку від реалізації продукції, робіт, послуг;
—аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної тафінансової інвестиційної діяльності;
—аналіз та оцінка використання чистого прибутку;
—аналіз взаємозв’язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;
—аналіз взаємозв’язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;
—аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;
—  факторний аналіз показниківрентабельності.
Аналізфінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:
—аналіз та оцінка складу та динаміки майна;
—аналіз фінансової стійкості підприємства;
— аналізліквідності балансу;
—комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.
Поточната оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичневтілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійнепідтримування платоспроможності на належному рівні.
Змістпоточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому [14, c.344]:
—постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію,роботи, послуги;
—своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги зпостачальниками;
—забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов’язкових платежів у бюджетта цільові фонди;
—своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;
—своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;
—  здійснення платежів зафінансовими операціями.
Формуванняфінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутногофонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті поверненняавансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів наформування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв’язку зцим поняття «формування» та «розподіл» доцільно розглядати як єдиний процес усуспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподілвалових доходів.
Формуваннята використання фінансових ресурсів на підприємствах — це процес утвореннягрошовихфондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної.діяльності,виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктамигосподарювання.
Рухгрошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення черезформування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтакфінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіцитугрошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та іншихнегативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобтофінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарськудіяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому,використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансовогоконтролю.
Контрольза формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманноїфінансам здатності об’єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництвата реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використанняфінансових ресурсів пов’язані з виконанням зобов’язань підприємств передфінансово-кредитною системою та суб’єктами господарювання. Грошовий контрольвзаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставленихтоварів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чидотримано умови господарських угод./>/>1.2 Інформаційна база комплексноїоцінки фінансового стану підприємства
Насьогодні суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічноїдіяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансовогостану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансовоїстійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Інформаційноюбазою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані [11, c. 37]:
—балансу (форма № 1);
—звіту про фінансові результати (форма № 2);
—звіту про рух грошових коштів (форма № 3);
—звіту про власний капітал (форма № 4);
—дані статистичної звітності та оперативні дані.
Інформацію,яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністюможна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься вбухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отжеє відкритою.
Кожнепідприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи,тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Цяінформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно дочинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію всекреті. Перелік її визначає керівник підприємства.
Усіпоказники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв’язані один з одним, їхцінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємствазалежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.
Уцілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те,як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюєтьсяфінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.
Зпогляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.
Вонаповинна уможливлювати:
—оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
—оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їхвикористання;
—прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійсненняінвестиційної політики.
Фінансовийаналіз — це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства напідставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.
Звітпро фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльностіпідприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий станпідприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картинуфінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців,рік).
Узвіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) відреалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи;фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід відучасті в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати відзвичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансовірезультати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чивитрати; чисті прибуток чи збиток.
Отже,порівняно із формою звітності, яка діяла раніше, суттєво розширено показникидоходів і прибутків підприємства.
Фінансовазвітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансівпідприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденціїформування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, щосталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшенняфінансового стану підприємства у перспективі.
Метою складанняфінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної,достовірної і правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності ірух коштів підприємства.
Порядок наданняфінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Фінансовазвітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо :
— придбання,продажі і володіння цінними паперами;
— участі вкапіталі підприємства;
— оцінки якостіуправління;
— оцінкиспроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
— забезпеченостізобов’язань підприємства;
— визначення сумидивідендів, які підлягають розподілу;
— регулюваннядіяльності підприємства;
— інших рішень[16, c. 72].
Фінансовазвітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть вимагатизвітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.
Фінансовазвітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рухкоштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.
Фінансові звітимістять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).
Стаття наводитьсяу фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує можливістьнадходження і вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних із цією статтею;оцінка статті може бути вірогідно визначена.
У фінансовузвітність включаються показники діяльності філій, представництв, відділень іінших відособлених підрозділів підприємства.
Звітним періодомдля складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємстваскладається на кінець останнього дня звітного періоду.
Проміжна(місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складаєтьсянаростаючим підсумком із початку звітного року.
Перший звітнийперіод знову створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не можебути більш 15 місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період ізпочатку року до моменту ліквідації.
Інформація, щопредставляється у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована наоднозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знанняі зацікавлені в сприйнятті цієї інформації.
Фінансовазвітність повинна містити тільки доречну інформацію, що впливає на прийняттярішень користувачами, дозволяє вчасно оцінити минулі, що наполяжуть і є події,підтвердити і скорегуватиїхньої оцінки, зроблені в минулому.
Фінансовазвітність повинна бути достовірною. Інформація, приведена у фінансовійзвітності, є достовірної, якщо вона не містить помилок і перекручень, здатнихвплинути на рішення користувачів звітності.
Фінансовазвітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:
— фінансові звітипідприємства за різні періоди;
— фінансові звітирізних підприємств. Передумовою порівнянності є приведення відповідноїінформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політика іїї зміни[26, c. 207].
У більшості країнсвіту фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів зрічним інтервалом.
Згідно постановиКабінету Міністрів України від 11 серпня 1997 року №869 адресатами одержанняфінансової звітності є:
— органи державногорегулювання і контролю;
— засновникипідприємства або органи, до сфери управління яких віднесене підприємство;
— фінансовіоргані;
— інші.
Більш детальнорозкриємо інформацію щодо зовнішніх користувачів та їх потреб (табл. 1).

/>Таблиця 1 Зовнішні користувачі фінансовоїзвітності та їхні інформаційні потребиКористувачі Інформаційні потреби 1. Уряд Контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків. Визначення сукупного суспільного продукту. Розподіл ресурсів. 2. Інвестори Здатність підприємства сплачувати дивіденди. Прийняття рішень щодо придбання акцій, активів іншого підприємства. 3. Банківські установи Своєчасність повернення позики та отримання відсотків. Уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам. 4. Постачальники та інші кредитори Своєчасність оплати рахунків. 5. Клієнти (замовники) Надійність отримання потрібних товарів та послуг відповідно домовленостей. б. Працівники Стабільність і прибутковість підприємства. Збереження робочих місць, оплата праці та пенсійне забезпечення.
Внутрішнікористувачі на відміну від зовнішніх використовують більш детальну інформацію,і відповідно до інформаційних потреб їх поділяють на наступні групи:
— власникипідприємств та вищий управлінський персонал використовують звітні дані черезсистему аналізу та співставлення для визначення тактичних цілей, які змінюютьсяпід впливом зовнішніх факторів;
— менеджери — длявизначення ефективної організації виробництва у відповідності із завданнями,які ставить вищий управлінський персонал;
— керівникипідрозділів — для забезпечення ефективного функціонування виробничої ланки;
— робітники іслужбовці підприємства — для контролю за виконанням конкретизованих завданьпроцесу виробництва: постачання, розподіл, зберігання, відвантаження тощо.
Для того щобфінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити даніпро:
— підприємство;
— даті звітностіі звітного періоду;
— валютізвітності й одиниці її виміри;
— відповідноїінформації щодо звітного і попереднього періоду;
— обліковійполітика підприємства і її змін;
— консолідаціїфінансових звітів;
— припиненні(ліквідації) окремих видів діяльності;
— обмеженні щодоволодіння активами;
— участі вспільних підприємствах;
— виявленихпомилках минулого років і пов’язаних із ними коригуваннях;
— переоцінцістатей фінансових звітів;
— іншуінформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами)[14, c. 212].
Інформація пропідприємство, що підлягає розкриттю у фінансової.звітності, включає:
— найменування,організаційно-правову форму і місце перебування підприємства (країну, дезареєстроване підприємство, адреса його офісу);
— стислий описосновної діяльності підприємства;
— найменуванняоргану управління, у веденні якого знаходиться підприємство, або найменуванняйого материнської (холдінгової) компанії;
— середнючисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.
Кожний фінансовийзвіт повинний містити дату, за станом на який приведені його показники, абоперіод, що він охоплює. Якщо період, за який складений фінансовий звіт,відрізняється від звітного періоду, передбаченого даним Положенням(стандартом), те причини і наслідку цього повинні бути розкриті в примітках дофінансової звітності.
У фінансовійзвітності повинна бути зазначена валюта, у якій відбиті елементи звітності, іодиниця її виміри.
Якщо валютазвітності відрізняється від валюти. у який ведеться бухгалтерський облік, топідприємство повинно розкривати причини цього і методи, що були використані дляпереведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.
Неможливопереоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан тарезультати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективнихфінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансовихуправлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, яківідповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятнимидля користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті упопередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лишепорівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиноюметодологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.
Зцією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, якапідпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, дляприйняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються сутовнутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показникамиподібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Томузакономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації врамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.
Процестакої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт уширокому розумінні — зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні дляпорівняння з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерськогообліку — це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правилта принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремихоб’єктів бухгалтерського обліку.
Загальнівимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті)бухгалтерського обліку 1 (далі — П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерствафінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:
— мету фінансових звітів;
— їх склад;
— звітний період;
— якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складанняфінансових звітів;
— вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.
П(С)БО1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами,організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі — підприємствами)усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут нерозглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності./>/>1.3 Методика та показники оцінки фінансового станупідприємства
 
Фінансовий стан підприємства– це здатністьпідприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістюфінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства,потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовимивзаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовоюстійкістю.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим.Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльністьна розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.
Головна мета аналізу — своєчасно виявляти і попереджуватинедоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращання фінансовогостану підприємства і його платоспроможності.
При цьому необхідно вирішувати наступні задачі [26, c.215].
На основі вивчення причин взаємозв’язку між різнимипоказниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінкувиконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиціїпокращання фінансового стану підприємства.
Прогнозування можливих фінансових результатів, економічноїрентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявностівласних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різнихваріантах використання ресурсів.
Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники івідповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивченняефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування івизначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податковіінспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. Увідповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і йогорезультати використовуються для планування, контролю і прогнозуванняфінансового стану підприємства. Його мета — встановити планомірне надходженнягрошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щобзабезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимальногоприбутку і виключення банкрутства.
Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальникамиматеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності.Його мета — встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечитимаксимум прибутку і виключити ризик втрати.
Джереламиінформації для проведення аналізу є [14, c. 149]:
— баланспідприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №1);
— звіт профінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік(форма №2);
— звіт профінансово-майновий стан (форма №3);
— звіт з праці;
— звіт провитрати на виробництво продукції, робіт, послуг;
— розрахунокнормативу власних оборотних коштів;
— розшифруваннядебіторської та кредиторської заборгованості;
— звіт пронаявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);
— зведена таблицяосновних показників;
— звіт про рухкоштів в іноземній валюті;
— бізнес-план;
— матеріалимаркетингових досліджень;
— висновкиаудиторських перевірок;
 – іншаінформація.
Фінансовий аналізскладається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурсипідприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних длявиконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань впроцесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаютьсяпитання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їхрозміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінкиплатоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговостікоштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.
В процесі аналізустає зрозумілим:
–  Платоспроможність як самогопідприємства, так і його дебіторів;
–  Забезпеченість власнимиобіговими коштами у відповідності з потребою в них;
–  Збереження коштів, причини зміниїх сум на протязі аналізуємого періоду;
–  Виконання плану прибутку іприбутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;
–  Стан запасівтоварно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;
–  Розміщення власних, залученихі спеціальних джерел коштів у вигляді активів;
–  Забезпечення поверненнякредитів і їх ефективне використання;
–  Розрахункові відносини здебіторами і кредиторами;
–  Забезпеченість обіговихкоштів;
–  Утворення і використаннярізних фондів;
–  Збереження власних обіговихкоштів.
Окремому розглядупідлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткостроковихкредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченість і поверненнясуд і позичок в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків виясняютьсяпричини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, щоприводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причиназбільшення кредиторської заборгованості — зниження обіговості обігових коштів,детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремимтипам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідокприскорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільногообігу. Перелік питань, що розглядається може змінюватись в залежності відбагатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією.В таблиці 2 наведена приблизна типологія задач, що розглядаються прифінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача [26, c. 217].

Таблиця 2 Основні суб’єкти — користувачіаналітичної інформаціїАспекти фінансового аналізу Громадськість Власники і акціонери Фінансові консультанти менеджери Податкові служби Статистичні органи Комерційні партнери Кредитно-банківські установи
1. Достовірність і якість інформації
2. Оцінка ліквідності активів
3. Оцінка інтенсивності обігу активів
4. Оцінка платоспроможності
5. Розподіл прибутку
6. Якість росту прибутку
7. Формування ресурсного потенціалу
8. Податкові утримання
9. Кредитна політика
10. Дивідендна політика
11. Інвестиційна політика
12. Потенційне банкрутство
13. Оцінка прибутковості
+
–
–
+
+
+
–
–
–
+
–
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
–
–
–
+
–
–
+
–
–
+
+
–
+
–
–
–
–
–
–
–
–
–
+
–
–
–
+
+
+
–
–
+
–
–
–
–
+
–
+
+
+
+
–
+
+
–
+
–
+
+
+
Стійкийфінансовий стан підприємства формується в процесі всієї йоговиробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можнаоб’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки задопомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризуютьгосподарське становище підприємства.
Показникиоцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хтопов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідьна запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовомувідношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження абовстановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства— акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічноїдоцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щобкожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Яснаріч, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім самепідприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується впроцесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банкамита іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо відпідприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цихюридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами,спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.
Відтакнеобхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства,оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічнаперспектива.
Залежновід мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальнийсаме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансовогостану підприємства.
Слідпідкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають увзаємозв’язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий станпідприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників зурахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.
Наведемокоротку характеристику основних показників, які використовуються в процесіоцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства.
Показникиоцінки майнового стану:
1.Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показникдає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства.Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалупідприємства.
2.Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативнимидокументами під активною частиною основних засобів
розуміютьмашини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці —позитивна тенденція.
3.Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношенихосновних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі дляхарактеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званийкоефіцієнт придатності.
4.Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінецьзвітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.
5.Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, зкотрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причинизносу та з інших причин.
Оцінкаліквідності та платоспроможності:
1.Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частинувласного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активівпідприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цейрозрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структуриджерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств.Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція. Основним іпостійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можнаототожнювати поняття «оборотні кошти» та «власні оборотні кошти». Першийпоказник характеризує активи підприємства ( II та III розділи активу балансу).Другий — джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, якарозглядається як джерело покриття поточних активів.
2.Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці — позитивнатенденція.
3.Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів іпоточних зобов’язань. Для нормального функціонування підприємства цей показникмає бути більшим за одиницю. Зростання його — позитивна тенденція. Орієнтовнезначення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме відщоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.
4.Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, алеобчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменшліквідну їх частину — виробничі запаси).
Кошти,які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бутисуттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типічною єситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше відоблікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне(найнижче) значення цього показника — 1. Однак ця оцінка також досить умовна.
5.Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорсткимкритерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткостроковихзобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межацього показника — 0,2.
6.Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, якапокривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємствторгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника — 50%
7.Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величинистабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цьогопоказника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємствавважають недостатньо стійким.
6.Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цьогопоказника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства відкредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.
Показникиоцінки фінансової стійкості:
Одназ найважливіших характеристик фінансового стану підприємства — забезпеченнястабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов’язана із загальноюфінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів таінвесторів.
1.Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самогопідприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищийцей коефіцієнт, то більш фінансове стійким і незалежним від кредиторів єпідприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентраціїзалученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).
2.Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Колийого значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністюфінансують своє підприємство.
3.Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власногокапіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто якувкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.
4.Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів таінших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто якачастина належить їм, а не власникам підприємства.
5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштівхарактеризує структуру капіталу. Зростання цього показника — негативнатенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніхінвесторів.

/>/>2. Аналіз діяльності та оцінка фінансового стану ЗАТ “Черкасивторресурси”
2.1 Характеристикафінансово-господарської діяльності підприємства та організація аналітичноїроботи
Закритеакціонерне товариство (надалі Товариство) «Черкасивторресурси» зареєстроване ву Виконавчому комітеті Черкаської міської ради 03.06.04, за адресою Черкаськаобласть, м. Черкаси, Придніпровський район, вул. Гоголя, 421.
Основний акцент у роботі Товариства зроблено на переробку вторинної сировини, захист навколишнього середовища та екології міста, створення нових робочих місць.
Підприємство єюридичною особою, має відокремлене майно, право від свого імені укладати угоди,нести зобов’язання, виступати в суді як позивач, відповідач. Підприємствоволодіє, користується на власний розсуд належними йому основними засобами, маєсамостійний баланс, поточний рахунок в установах банків, включаючи валютний,круглу печатку зі своїм найменуванням, відповідні штампи, фірмові бланки зісвоєю назвою. Ціль діяльності підприємства – здійснення виробничо-господарськоїдіяльності з метою отримання прибутку.
Основними видами діяльності ЗАТ «Черкасивторресурси» є:оброблення паперу та картону; оброблення металевих відходів та брухту чорнихметалів; оптова торгівля відходами та брухтом; виробництво інших виробів ізпаперу та картону.
Фінансування Товариства здійснюється за рахунок надходженнякоштів від емісії акцій, тезаврованого прибутку, банківських та комерційнихпозичок.
Майно Товаристваскладається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартістьяких відображена в балансі. Офісні виробничі та складські приміщення, щовикористовуються підприємством для здійснення своєї фінансово – господарськоїдіяльності є його власністю.
Підприємство євласником майна, переданого йому засновниками у власність, продукції, набутоїпідприємством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншогомайна, набутого на підставах, не заборонених законом. Господарська діяльністьТовариства здійснюється на основі укладених договорів. Підприємств вільне увиборі предмету договору та визначенні зобов’язань його учасників. Підприємствоздійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, самоокупностіта самофінансування. За порушення договірних зобов’язань кредитно –розрахункової та податкової дисципліни, вимог до якості продукції та іншихправил господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбаченузаконодавством України. Управління підприємством здійснюється призначенимзасновниками виконавчим директором.
Прибуток підприємства утворюється з надходжень відгосподарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до нихвитрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариствавідраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі добюджету.
Чистий прибуток,одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженніТовариства.
За рішеннямзагальних зборів Товариство створює: резервний (страховий) фонд; фонд виплатидивідендів.
ЗАТ«Черкасивторресурси» здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облікзгідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку. Облік напідприємстві ведеться за допомогою бухгалтерської програми «1С Підприємство7.7».
Контроль за фінансово-господарськоюдіяльністю правління Товариства здійснює ревізійна комісія, яка призначається зчисла акціонерів.
Оцінка основнихпоказників фінансово-господарської діяльності Товариства проведена звикористанням основних форм бухгалтерсько-фінансової звітності (Додаток А, А1,А2, Б, Б1, Б2), розрахунки винесено у таблицю2.1.1.