Комплексна оцінка туристичних ресурсів Криму

/>/>Зміст
Вступ
1. Туристичні ресурси України
2. Природний потенціал туристичної України
3. Природно-заповідний фонд України
4. Прогнози щодо позитивнихтенденцій розвитку туризму
5. Заповідники татуристичні ресурси Криму
5.1 Особливостігеотуристичної унікальності Криму
5.2 Історико-культурніресурси й основні туристичні центри Криму
5.3 Комплексна оцінкатуристичних ресурсів Криму
Висновки
Літературатуристичний рекреаційний крим культурний
Вступ
Поступово туристичніможливості використовуються політиками, бізнесменами, вченими, спортсменами,артистами, просто рядовими громадянами з усіх країн світу, які приїздять в Українуз метою вивчення та обміну передовим досвідом в авіабудуванні, участі вспортивних змаганнях, проведенні концертних заходів та ін. В Україні вже сталорегулярним проведення міжнародних і національних туристичних виставок, салонів,бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів, які з кожним роком залучають все більшеі більше іноземних гостей. Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризмУкраїни повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державногобюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженнюісторико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства. Найголовнішиму ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичноїінфраструктури. Це готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії,заклади харчування. Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, базвідпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогодні невідповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у періодмасового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним іпоточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та оснащення. Багатопрофільністьзасобів розміщення потребує їх класифікації та стандартизації. Типологічнауніфікація засобів розміщення дозволить створити стандарт, центральною частиноюякого мас стати класифікація засобів розміщення, розроблена ВТО. Нинішній імайбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у планіінформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури;необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіхсферах в інтересах максимального заохочення сектору туризму.
1. Туристичніресурси України
Туристичні ресурси можнарозділити на три групи:
1. рекреаційні (природні)ресурси — унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори,ріки, моря, лікувальні води, кліматичні та бальнеологічні можливості;
2. об’єкти, якіпредставляють історичне та культурне минуле країни, — музеї, пам’ятники іпам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатнихпредставників науки, техніки, культури, а також унікальні архітектурні таетнографічні об’єкти;
3. об’єкти, які демонструютьсучасні здобутки країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науціі культурі, медицині та спорті.
Під туристичними ресурсамирозуміють сукупність природних та штучно створених людиною об’єктів, що маютькомфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Якправило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичногобізнесу в тому чи іншому регіоні.
Україна володіє багатимиприродно-кліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами,які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшістьрегіонів України має туристичні ресурси, які відносяться до всіх трьох груп, щодає можливість виходу на туристичний ринок з приваблюючими туристичнимипропозиціями. Розглянемо першу групу туристичних ресурсів — рекреаційні. Рекреаційніресурси — природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортнівластивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бутивикористані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогоюіснуючих технологій і матеріальних можливостей.
Щодовнутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2008році туристичних підприємств таких регіонів, як АР Крим, м. Київ,М.Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.
Біля6,9 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі рідним краєм.Близько 16,0 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та більше 1,8 млн.екскурсантів на рахунку турагентств.
Розрахованийза методикою ВТО сукупний обсяг реалізації товарів та послуг різних галузейекономіки, що забезпечують задоволення споживчих потреб іноземних та внутрішніхвідвідувачів України, склав в 2008 році 20,9 млрд. гривень, або 3,9 млрд. дол.США.
За2008 рік туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України,загальною кількістю 7214 одиниць, реалізували власних послуг на суму близько 3млрд. гри., що дорівнює 1,5% у ВВП України та 3,3% по статті «Виробництвопослуг». Приріст сукупного обсягу реалізації в порівнянні з попереднім рокомстановив 30%.
Прогнозищодо позитивних тенденцій розвитку туризму в кінці XX ст. та на початку XXI ст.виправдалися. Протягом 2008 року зареєстровано 11,9 мли. відвідань Україниіноземцями (річний приріст дорівнює 6,2%). В тому числі 5,8 млн. туристичнихпоїздок (приріст 31,8%) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7%).
Впорівнянні з 2007 роком в мотивації в’їзду іноземних громадян до України в 2008році відбулися структурні зміни, причиною яких було значне зростання (+57%, або1,5 млн. осіб) приватних туристичних поїздок одночасно з різким падіннямобсягів транзиту (-54% або 2,6 млн. осіб). В порівнянні до 2007 року транзитнийпотік з Росії скоротився у 2,9 раза, з Білорусії -у 6,2 раза, з Вірменії у 4,9раза, з Грузії у 5,6 раза.
Засхемою розрахунків, рекомендованою В ТО, іноземні відвідувачі залишили близько2,5 млрд. доларів США протягом свого перебування в Україні у 2008 році.
ГромадяниУкраїни в 2008 році здійснили 15,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав16,4%), в тому числі 9,4 млн. туристичних (приріст 8,0%), решта — одноденнівідвідання.
Таксамо, як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичніпотоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обмінуз Росією, Білоруссю та Молдовою протягом останніх років коливається біля 65% взагальних обсягах турпотоків.
Окрімцього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів.Поїздки між сусідніми державами і надалі будуть значно переважати в структуріміжнародного туризму.
Щодовнутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2008році туристичних підприємств таких регіонів, як АР Крим, м. Київ,М.Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.
Біля6,9 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі рідним красм.Близько 16,0 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та більше 1,8 млн.екскурсантів на рахунку турагеї тств.
Розрахованийза методикою ВТО сукупний обсяг реалізації товарів та послуг різних галузейекономіки, що забезпечують задоволення споживчих потреб іноземних та внутрішніхвідвідувачів України, склав в 2008 році 20,9 млрд. гривень, або 3,9 млрд. дол.США.
За2008 рік туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України,загальною кількістю 7214 одиниць, реалізували власних послуг на суму близько 3млрд. гри., що дорівнює 1,5% у ВВП України та 3,3% по статті «Виробництвопослуг». Приріст сукупного обсягу реалізації в порівнянні з попереднімроком становив 30%.
Вструктурі платіжного балансу України 2008 року, за підрахунками НБУ, експортпослуг по статті «Подорожі» становить 10%, імпорт-15%.
Заостанні три роки кількість відвідань України іноземними громадянами збільшиласьу 2,2 рази, в тому числі кількість іноземних туристів зросла на 38%. За цей жеперіод в платіжному балансі України частка експорту послуг по статгі«Подорожі» зросла з 7% до 10%.
Основністатистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2008 рік свідчатьпро продовження росту активності туристичної діяльності, початок якого припадаєна 2007 рік. Загальний обсяг туристичних потоків перевищив рівень 2007 року на12%. Структура потоків за видами туризму також змінювалась протягом цього часу.Якщо в 2004 році частка внутрішніх туристичних потоків була найменшою (24%), тов 2008 році вона зросла до 31%, а частки виїзного та в’їзного потоківскоротились, хоча перевага залишилась на боці виїзного туризму (44% в 2004 роціта 43% в 2008 році). Частка в’їзного потоку в 2008 році (26%) менша за частку упіковому 2004 році (32%), але абсолютний приріст на 31,8% чисельності іноземнихтуристів є найбільшим за останні чотири роки.
Такимчином шйбільше зростання у 2008 році порівняно до 2007 року впершеспостерігалось саме в обсягах в’їзного туризму, а обсяги виїзного тавнутрішнього туризму зросли на 8% та 5% відповідно.
Зіншого боку, у 2008 році лише обсяг внутрішнього туризму перевищив на 21%рівень найбільш активного 2004 р., в той час як обсяги інших видів туризмутакож зростали, але ще не досягли максимальних значень п’ятирічної давності.
Туризм необхідно плануватина комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуютьсяінших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров’я, сільськегосподарство, зв’язок та ін.
Потрібно визнати, щореалізація цих рекомендацій повільно, але розпочинається і в Україні. Зробленоперші реальні кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексногопланування розвитку вітчизняної туристичної галузі.
В Україні значну частинуприродного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські,гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі),природно-заповідні об’єкти (національні природні та регіональні ландшафтніпарки, біосферні заповідники, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва тощо),території історико-культурного призначення (пам’ятки архітектури тамістобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).
Це унікальні ресурси дляперспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збереженачастина природного довкілля.
Згідно з оцінкоюландшафтних ресурсів (НДПІ містобудування) потенційний фонд природоохоронних,оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 мли. га, тобто 20% площітериторії України, що відповідає міжнародним показникам раціональногозбереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтівУкраїни, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн.чоловік.
Практично у всіх областяхУкраїни виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількістьджерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівськійобластях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській,Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях.
Досить значні в Українізаписи лікувальних грязей, зосереджених головним чином у південних тапівнічно-західних областях. На базі грязьових покладів працюють курортиБердянська, Куяльницький, Хаджибейський та ін., а на курортах Миргород, Моршин,Немирів, Черче поширені торфові грязі.
Не менш важливе місце урозвитку туризму в Україні займає друга група туристичних ресурсів — культурніоб’єкти, пам’ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливостітериторії, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурноїрекреації, Загальна кількість архітектурно-історичних пам’яток в Україністановить 48690 об’єктів, їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) умежах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам’яток, щоохороняються державою і церквою, у Львівській області (3934), Київській (2886)та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси — уКиївській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях,Республіці Крим.
2. Природнийпотенціал туристичної України
Останнімчасом даються взнаки і виливають на структуру туристичних потоків зміни увізовій політиці як сусідніх держав, так і України.
Заохочуючиіноземців до відвідання, Україна поступово спрощує візові формальності.Натомість західні сусідні держави, такі, як Чехія, Словаччина, Болгарія, вжезапровадили візовий режим в’їзду для українців, а Польща, Угорщина, Румуніяготуються до введення візового режиму. Наслідком цього стане перерозподілчастки виїзного потоку на користь внутрішнього туризму.
На початок 2009 року вУкраїні функціонували 2,7 тис. туристичних підприємств, що становить 64% відзагальної кількості тих, які отримали ліцензію на туристичну діяльність. Більшеполовини (52%) діючих туристичних підприємств сконцентровано у трьох регіонах:м. Київ (25%), Автономна Республіка Крим (18,%), Одеська область (9,0).
Але тільки наявностіінфраструктури, призначеної для туризму, недостатньо. її необхідно розглядати вширокому значенні, основні елементи якої повинні виконувати не тільки винятковорекреаційну функцію, а й служити провідним фактором піднесення всьогосоціально-економічного життя країни.
Це має бути інфраструктуразагального користування, що повинна відповідати світовим стандартам Ізорієнтована на всіх мешканців України та її гостей.
З точки зору організаціїінфраструктурною забезпечення рекреаційного процесу, одне з ключових місцьналежить транспортній системі. Питання охоплює проблему транзитних перевезень,організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного,морського, річкового транспорту.
Україна має розвинутумережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, річкових і морських портів.Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий і морський транспорт здатнізабезпечити перевезення туристів з резервом транспортних потужностей на деякихвидах транспорту.
Транспортні шляхи Україниповинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснюватиперевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. Саме вони є першою ланкоютуристичного потоку іноземних громадян в Україну. Взаємодія двох галузей — транспорту і туризму — допоможе кожній з них у короткі терміни вирішитибільшість питань, зокрема розбудови туристичної інфраструктури за напрямкаминаціональної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу(національного і закордонного).
В Україні прийнятаПрограма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів.її реалізація дозволить вирішити проблему облаштування доріг, створитисприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.
Не менш важливою складовоюінфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів з країнами — сусідами,її розширення та сервісне облаштування.
Неможливий розвитоктуризму без системи зв’язку і комунікацій, функціонування різноманітних службсервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування,організації культурно-розважального обслуговування.
Актуальною для Українизалишається проблема водопостачання і каналізації населених пунктів, і, в першучергу, рекреаційних центрів.
Проблема інфраструктурногооблаштування території України може бути вирішена лише завдяки інвестуванню вїї розбудову великих коштів, в тому числі з боку центральної та місцевих влад,її розв’язання можливе лише в контексті практичних дій по економічномупіднесенню країни.
В Україні значну частинуприродного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські,гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі),природно-заповідні об’єкти (національні природні та регіональні ландшафтніпарки, біосферні заповідники, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва тощо),території історико-культурного призначення (пам’ятки архітектури тамістобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).
Це унікальні ресурси дляперспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збереженачастина природного довкілля.
Площа освоєних, тапотенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених)становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природнихособливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський,Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський,При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори:
1) геополітичне положення(розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій,джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);
2) наявність рекреаційнихресурсів;
3) стан туристичноїінфраструктури;
4) попит на рекреацію татуризм;
5) туристично-рекреаційнаполітика регіону.
Згідно з оцінкоюландшафтних ресурсів (НДПІ містобудування) потенційний фонд природоохоронних,оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 мли. га, тобто 20% площітериторії України, що відповідає міжнародним показникам раціональногозбереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтівУкраїни, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн.чоловік.
Найбільшу питому вагу територійі об’єктів природно-заповідного фонду мають:
Ø  від8 до 13% — Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська,Хмельницька області;
Ø  5-7% — Сумська, Рівненська, Чернівецька області;
Ø  3-5% — Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;
Ø  до3% — Донецька, Миколаївська, Полтавська області;
Ø  до2% — Волинська, Житомирська, Запорізька, Одеська, Черкаська області;
Ø  до1%- Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська,Харківська області./> 
3. Природно-заповідний фонд України
Україна володіє багатимиприродно-кліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами,які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшістьрегіонів України має туристичні ресурси, які відносяться до всіх трьох груп, щодає можливість виходу на туристичний ринок з приваблюючими туристичнимипропозиціями. Розглянемо першу групу туристичних ресурсів — рекреаційні.Рекреаційні ресурси — природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи,які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльностіі можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний часта за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей.
Рекреація — розширеневідтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність,спрямована на відновлення продуктивних сил людини.
В Україні значну частинуприродного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські,гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі),природно-заповідні об’єкти (національні природні та регіональні ландшафтніпарки, біосферні заповідники, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва тощо),території історико-культурного призначення (пам’ятки архітектури та містобудування,історико-архітектурні заповідники та ін.).
Це унікальні ресурси дляперспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збереженачастина природного довкілля.
Площа освоєних, тапотенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених)становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природнихособливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський,Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський,При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори:
Ø  геополітичнеположення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортнихкомунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції таін.);
Ø  наявністьрекреаційних ресурсів;
Ø  стантуристичної інфраструктури;
Ø  попитна рекреацію та туризм;
Ø  туристично-рекреаційнаполітика регіону.
Згідно з оцінкоюландшафтних ресурсів (НДПІ містобудування) потенційний фонд природоохоронних,оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 мли. га, тобто 20% площітериторії України, що відповідає міжнародним показникам раціональногозбереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтівУкраїни, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн.чоловік.
Особливе місце в системірекреаційного використання території України посідає Кримський півострів.Середньорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду становить тут175-190 днів. Тут же функціонують найстаріші в Україні грязьові курорти — Євпаторія,Саки та інші.
Практично у всіх областяхУкраїни виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількістьджерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівськійобластях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській,Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях.
Досить значні в Українізаписи лікувальних грязей, зосереджених головним чином у південних тапівнічно-західних областях. На базі грязьових покладів працюють курорти Бердянська,Куяльницький, Хаджибейський та ін., а на курортах Миргород, Моршин, Немирів,Черче поширені торфові грязі.
Не менш важливе місце урозвитку туризму в Україні займає друга група туристичних ресурсів — культурніоб’єкти, пам’ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливостітериторії, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурноїрекреації, Загальна кількість архітектурно-історичних пам’яток в Україністановить 48690 об’єктів, їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) умежах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам’яток, щоохороняються державою і церквою, у Львівській області (3934), Київській (2886)та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси — уКиївській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях,Республіці Крим.
Специфічною складовоючастиною рекреаційних ресурсів є однорідні (гомогенні) рекреаційні ресурси — соціальні і природні об’єкти, явища, події, походження яких тісно пов’язане якз територією України (де вони розташовані або відбувалися), так і з територієютієї зарубіжної країни, в межах якої даний об’єкт, явище, подія первісно виникли.В Україні виявлена значна кількість таких об’єктів, деякі з них мають світовета європейське значення та унікальний історико-інформаційний, духовно-естетичний,інтернаціональний потенціал. Це місця, пов’язані з життям, діяльністю абоперебуванням в Україні французів О. де Бальзака (м. Бердичів, Корець),Д.Рішельє, Ж.Лябурб (м. Одеса), угорця Ф.Ліста (м. Київ), німців Х.Х.Стівена(м. Ялта), П.Целана (м. Чернівці), іспанця Хосе (Йосипа) де Рібаса (м. Одеса),англійців Д.Говарда (м. Херсон), У.Черчілля (м. Ялта), Італійця В.В.Растреллі(м. Київ). чехів Я.Гашека (мм. Київ, Рівне, Дубно, Корець), Й.Главки (м.Чернівці), О.Яроша, Я.Налепки (м. Овруч), поляків А.Міцкевича (м. Львів),Л.Варинського (м. Канів), Я.Домбровського (м. Житомир), Я.Корчака, В.Василевської(м. Київ), американців Д.Хьюза (м. Донецьк, кол.Юзівка), Т.Драйзер (м. Київ),Д.Стейнбека (м. Київ), Д.Ріда (мм. Рівне, Корець), Т.Рузвельта (м. Ялта), туркаНазима Хікмета (м. Київ), шведа Майка (Михайла) Йогалсена (мм. Полтава,Харків), норвежців Фритьофа Нанесена (м. Харків), Тура Хейєрдала (м. Київ) таінші. Військовий меморіал, присвячений британцям. що загинули під час Кримськоївійни 1853-1856 рр. (м. Севастополь), поховання шведів на Полі Полтавськоїбитви (м. Полтава), австрійців (що загинули в Сталінградській битві в 1943р.),місця розстрілу польських громадян (Биківня під Києвом, м. Луганськ) та інші.
І нарешті, третя групатуристичних ресурсів, яка представлена сучасними здобутками світового рівня впромисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині, спорті, науці такультурі.
Багатовекторністьекономічної політики України, європейський вибір, співпраця з Світовим банкомта Міжнародним валютним фондом сприяють розвитку конгресового туризму,проведенню в Україні економічних форумів, наукових конференцій га симпозіумівтощо.
Поступово туристичніможливості використовуються політиками, бізнесменами, вченими, спортсменами,артистами, просто рядовими громадянами з усіх країн світу, які приїздять вУкраїну з метою вивчення та обміну передовим досвідом в авіабудуванні,металургії, медицині, участі в спортивних змаганнях, проведенні концертнихзаходів та ін. В Україні вже стало регулярним проведення міжнародних інаціональних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів,конкурсів, які з кожним роком залучають все більше і більше іноземних гостей.
Отже, маючи такий ресурснийпотенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни,наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян,збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалусуспільства.
Найголовнішим у ефективномувикористанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичної інфраструктури. Цеготелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування.
Транспортні засоби,заклади для розваг, атракції та ін. Коротко характеризуючи матеріальну базутуризму, можна відзначити, що на початок 2009 року в Україні налічувалось 1258підприємств готельного господарства загальною кількістю 100,67 тис. місць. Заформою власності вони розподіляються таким чином: 40% перебувають у державнійта комунальній власності, 57% — у колективній та 3% — у приватній. Найбільшеготелів налічується в таких регіонах України: м. Київ (7,3% від загальноїкількості по Україні), Одеська область (7,3%), Автономна Республіка Крим (6,8%)області: Дніпропетровська (6,4%), Харківська (5,8%) і Донецька (5,6%).Рекреаційні можливості України характеризуються також наявністю 3304санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості таформ власності, в тому числі: санаторії 487, санаторії-профілакторії — 357, базита інші заклади відпочинку — 2015, пансіонати відпочинку — 235, будинкивідпочинку — 38, пансіонати з лікуванням — 68, інші заклади — 104. За формою власності ці закладирозподіляються: державна — 37%, колективна — 58%, приватна — 0,9%, власністьміжнародних організацій — 3,9%.
Більшість готелів,мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристичних баз будувались запроектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їхактивно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією танесвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цихбудівель та оснащення.
Багатопрофільність засобіврозміщення потребує їх класифікації та стандартизації. Типологічна уніфікаціязасобів розміщення дозволить створити стандарт, центральною частиною якого масстати класифікація засобів розміщення, розроблена ВТО.
На початок 2009 року вУкраїні функціонували 2,7 тис. туристичних підприємств, що становить 64% відзагальної кількості тих, які отримали ліцензію на туристичну діяльність. Більшеполовини (52%) діючих туристичних підприємств сконцентровано у трьох регіонах:м. Київ (25%), Автономна Республіка Крим (18,%), Одеська область (9,0).
Але тільки наявностіінфраструктури, призначеної для туризму, недостатньо. її необхідно розглядати вширокому значенні, основні елементи якої повинні виконувати не тільки винятковорекреаційну функцію, а й служити провідним фактором піднесення всьогосоціально-економічного життя країни.
Це має бути інфраструктуразагального користування, що повинна відповідати світовим стандартам Ізорієнтована на всіх мешканців України та її гостей.
З точки зору організаціїінфраструктурною забезпечення рекреаційного процесу, одне з ключових місцьналежить транспортній системі. Питання охоплює проблему транзитних перевезень,організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного,морського, річкового транспорту.
Україна має розвинутумережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, річкових і морських портів.Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий і морський транспорт здатнізабезпечити перевезення туристів з резервом транспортних потужностей на деякихвидах транспорту.
Транспортні шляхи Україниповинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснюватиперевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. Саме вони є першою ланкоютуристичного потоку іноземних громадян в Україну. Взаємодія двох галузей — транспорту і туризму — допоможе кожній з них у короткі терміни вирішитибільшість питань, зокрема розбудови туристичної інфраструктури за напрямкаминаціональної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу(національного і закордонного).
В Україні прийнятаПрограма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів.її реалізація дозволить вирішити проблему облаштування доріг, створитисприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.
Не менш важливою складовоюінфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів з країнами — сусідами,її розширення та сервісне облаштування.
Неможливий розвитоктуризму без системи зв’язку і комунікацій, функціонування різноманітних службсервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування,організації культурно-розважального обслуговування.
Актуальною для Українизалишається проблема водопостачання і каналізації населених пунктів, і, в першучергу, рекреаційних центрів.
Проблема інфраструктурногооблаштування території України може бути вирішена лише завдяки інвестуванню вїї розбудову великих коштів, в тому числі з боку центральної та місцевих влад,її розв’язання можливе лише в контексті практичних дій по економічномупіднесенню країни.
Вітчизняна туристичнагалузь відіграє надзвичайно важливу роль в соціально-економічному житті країни.Зростає її статус та зацікавленість держави в подальшому розвитку галузі,посилюється вплив туризму практично на всі сфери життя і діяльності людини.Прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 2002 року Закон «Протуризм» констатує: «Держава проголошує туризм одним з пріоритетнихнапрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умовидля туристичної діяльності.»
4. Прогнози щодопозитивних тенденцій розвитку туризму
Прогнозищодо позитивних тенденцій розвитку туризму в кінці XX ст. та на початку XXI ст.виправдалися. Протягом 2008 року зареєстровано 11,9 мли. відвідань Україниіноземцями (річний приріст дорівнює 6,2%). В тому числі 5,8 млн. туристичнихпоїздок (приріст 31,8%) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7%).
Впорівнянні з 2007 роком в мотивації в’їзду іноземних громадян до України в 2008році відбулися структурні зміни, причиною яких було значне зростання (+57%, або1,5 млн. осіб) приватних туристичних поїздок одночасно з різким падіннямобсягів транзиту (-54% або 2,6 млн. осіб). В порівнянні до 2007 року транзитнийпотік з Росії скоротився у 2,9 раза, з Білорусії -у 6,2 раза, з Вірменії у 4,9раза, з Грузії у 5,6 раза.
Засхемою розрахунків, рекомендованою В ТО, іноземні відвідувачі залишили близько2,5 млрд. доларів США протягом свого перебування в Україні у 2008 році.
ГромадяниУкраїни в 2008 році здійснили 15,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав16,4%), в тому числі 9,4 млн. туристичних (приріст 8,0%), решта — одноденнівідвідання.
Таксамо, як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичніпотоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обмінуз Росією, Білоруссю та Молдовою протягом останніх років коливається біля 65% взагальних обсягах турпотоків.
Окрімцього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів.
Поїздкиміж сусідніми державами і надалі будуть значно переважати в структуріміжнародного туризму.
Щодовнутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2008році туристичних підприємств таких регіонів, як АР Крим, м. Київ,М.Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.
Біля6,9 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі рідним красм.Близько 16,0 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та більше 1,8 млн.екскурсантів на рахунку турагеї тств.
Розрахованийза методикою ВТО сукупний обсяг реалізації товарів та послуг різних галузейекономіки, що забезпечують задоволення споживчих потреб іноземних та внутрішніхвідвідувачів України, склав в 2008 році 20,9 млрд. гривень, або 3,9 млрд. дол.США.
За2008 рік туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України,загальною кількістю 7214 одиниць, реалізували власних послуг на суму близько 3млрд. гри., що дорівнює 1,5% у ВВП України та 3,3% по статті «Виробництвопослуг». Приріст сукупного обсягу реалізації в порівнянні з попереднімроком становив 30%.
Вструктурі платіжного балансу України 2008 року, за підрахунками НБУ, експортпослуг по статті «Подорожі» становить 10%, імпорт-15%.
Заостанні три роки кількість відвідань України іноземними громадянами збільшиласьу 2,2 рази, в тому числі кількість іноземних туристів зросла на 38%. За цей жеперіод в платіжному балансі України частка експорту послуг по статгі «Подорожі»зросла з 7% до 10%.
Основністатистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2008 рік свідчатьпро продовження росту активності туристичної діяльності, початок якого припадаєна 2007 рік. Загальний обсяг туристичних потоків перевищив рівень 2007 року на12%. Структура потоків за видами туризму також змінювалась протягом цього часу.Якщо в 2004 році частка внутрішніх туристичних потоків була найменшою (24%), тов 2008 році вона зросла до 31%, а частки виїзного та в’їзного потоків скоротились,хоча перевага залишилась на боці виїзного туризму (44% в 2004 році та 43% в 2008році). Частка в’їзного потоку в 2008 році (26%) менша за частку у піковому 2004році (32%), але абсолютний приріст на 31,8% чисельності іноземних туристів єнайбільшим за останні чотири роки.
Такимчином шйбільше зростання у 2008 році порівняно до 2007 року впершеспостерігалось саме в обсягах в’їзного туризму, а обсяги виїзного тавнутрішнього туризму зросли на 8% та 5% відповідно.
Зіншого боку, у 2008 році лише обсяг внутрішнього туризму перевищив на 21%рівень найбільш активного 2004 р., в той час як обсяги інших видів туризмутакож зростали, але ще не досягли максимальних значень п’ятирічної давності.
Останнімчасом даються взнаки і виливають на структуру туристичних потоків зміни увізовій політиці як сусідніх держав, так і України.
Заохочуючиіноземців до відвідання, Україна поступово спрощує візові формальності.Натомість західні сусідні держави, такі, як Чехія, Словаччина, Болгарія, вжезапровадили візовий режим в’їзду для українців, а Польща, Угорщина, Румуніяготуються до введення візового режиму. Наслідком цього стане перерозподілчастки виїзного потоку на користь внутрішнього туризму.
Розподіліноземних туристів за метою відвідання України (%) 2005-2008 рр. (за данимистатзвітності ф. № І — Тур) Іноземні туристи, які скористались послугами українськихтурагентств в 2008 році, перебували в Україні переважно з метою відпочинку(51,2%) та у службовій поїздці (27,5%), решта відвідань (21,3%) припадає наспортивно-оздоровчий та релігійний туризм, лікування. Подібна структурапрослідковусться протягом останніх чотирьох років. Проте очевидною с такожтенденція незначного перерозподілу відвідань з основних мотивацій (рекреація табізнес) на користь менш популярних. Зокрема, звертає на себе увагу зростання у 2008році числа відвідань України іноземними громадянами з метою лікування — у 4,6раза порівняно з 2005 роком, а спортивно-оздоровчий в’їзний туризм за числомвідвідань зріс за цей же період майже у 1,6 раза, хоча в структурі мотиваціїзаймає лише 5,1%. Найбільш відвідуваними іноземними туристами є такі регіониУкраїни: Автономна Республіка Крим (35,6%), міста Київ (27,2%), Севастополь(11,5%), області: Одеська (21,5%) та Львівська (6,6%).
В усьому світі виявляєтьсятенденція до зменшення частки організованого туризму у міжнародних туристичнихпотоках. Все більше людей подорожують, але поповнення їх чисельностівідбувається за рахунок тих, хто самостійно організовує свої поїздки, уникаючипослуг туристичних агентств. Такі можливості створюються завдяки розширеннюдоступності інформації через Інтернет, спрощенню порядку перетину кордонів міжкраїнами.
В Україні на фонізростання в’їзного туризму взагалі, частка в ньому організованого туризмузменшується.
У виїзному туризміУкраїни, обсяги якого збільшились за 2008 рік на 8,7%, прослідковуються певнізакономірності та тенденції. Найпотужніші потоки виїзду українських громадян,як і раніше, зареєстровані в напрямках до сусідніх держав. Це є очевидноюзакономірністю, яка проявляється як у туристичних поїздках, так і в одноденнихвідвіданнях, левову частку яких складають транзитні поїздки.
В зв’язку з введеннямвізового порядку в’їзду до Чехії, Словаччини, а з 2009 року і до Болгарії,туристичний потік в цих напрямках значно скоротився.
/>5. Заповідники та туристичні ресурси Криму5.1 Особливості геотуристичної унікальностіКриму
Різноманітнікурортні ресурси Криму: лікувальний бруд і ропа солоних озер, джереламінеральних вод, море. Невичерпним і унікальним багатством півострова є м’якийкримський клімат з достатком теплих сонячних днів. Тому кліматолікуваннязастосовується на всіх кримських курортах, у всіх здравницях.
Уцілому клімат Криму характеризується невисокою вологістю, рівним ходом основнихметеоелементів, малою кількістю днів з туманами й сильними вітрами, великоютривалістю сонячного сяйва.
Найпоширенішимвидом кліматолікування є аеротерапія у вигляді прогулянок, сну на повітрі вкліматопавильонах, у парку або на березі моря й повітряних ванн. Море,наявність парків із хвойними породами дерев, лісопаркових зон з южнобережнимирослинами роблять повітря на Південному березі, у передгір’ях Криму цілющим.
Кліматолікуванняв Криму проводиться й у холодний період року. При захворюваннях органів подихуй деяких інших хвороб охолоджене повітря робить більше виражений лікувальний іефект, що гартує, чим у літню пору.
Кримнеспроста називають сонячним. Улітку тут сонячна радіація в 5 — 6 разів богачшеультрафіолетовими променями, чим у середній смузі Росії. Найбільше сонця влітню пору в західній і південно-східній частині Криму й трохи менше наПівденному березі. У холодну пору року на кримських курортах сонячнеопромінення проводиться в поліетиленових кабінах або в соляріях.
Доцілющих чинностей природи необхідно віднести й мальовничі ландшафти. Позитивніемоції, які вони викликають, зміцнюють віру у видужання, створюють сприятливетло для успішного застосування кліматопроцедур, лікарських засобів, різнихмедичних маніпуляцій.
Великапритягальна чинність моря. Заради того, щоб викупатися у водах самого теплого вРадянському Союзі Чорного моря, позагоряти на його прекрасних пляжах, щовідпочивають, відпускники приїжджають із різних куточків країни. Лікуванняморем (талассотерапія) — приємна й приваблива лікувально-профілактичнапроцедура, що викликає величезний емоційний підйом.
Якпоказали численні дослідження, сольовий склад морської води близький досольового складу крові й тканевих рідин людини. Морська вода являє собоюскладний природний комплекс, що володіє певними фізичними, хімічними йбіологічними властивостями, які неможливо одержати лабораторним шляхом.
Накримських курортах морська вода використається для ванн, душів, обтирань,обливань, тепловлажних інгаляцій, зрошень уражених органів. Сильнодіючоюпроцедурою є самі «морські купання, під час яких на організм людини діютьтемпература, тиск і рух морської води. У здравницях морські купання строгодозуються з урахуванням температури води, повітря, стану здоров’я що купаються.У зимовий час купання в морі заміняється купанням у плавальних басейнах зпідігрітою морською водою. Установлено, що ці купання дають такий желікувальний і ефект, що гартує, як і купання в море.
Грязелікування відомо здавніх часів. Однак науково обґрунтоване й широке використання його почалося вроки Радянської влади. У Криму запаси лікувального бруду утворяться на днісолоних озер. Для. грязелікування використаються Сакське солоне озеро,Мойнакське (Євпаторія) і ін.
Лікувальний бруд — цеозерний іл чорних кольорів, густий, грузлий, бархатистий на дотик, із заходомсірководню. Мул утвориться в результаті складної й багаторічної взаємодії міжропою (водою озер), мікроорганізмами й органічними залишками, що попадають возера з дощовою й поталою водою. До складу лікувального бруду входять різнісолі, органічні кислоти, мікроелементи, антибіотики, гормони, біологічноактивні речовини, гази й багато чого іншого.
Сучасні дослідженнявідзначають багатогранний вплив бруду на організм людини: теплове, механічне (увигляді масажу), електричне, хімічне й радіоактивне. Механізм дії бруду вченіпродовжують детально вивчати.
Прекрасними цілющимивластивостями володіє не тільки іл, але й ропа. Ропа — це пахне сірководнемконцентрований сольовий розчин, що містить біологічно активні речовини. Наорганізм людини ропа робить більше сильну дію, чим морська вода. Купання в л:шанс, як правило, проводяться в другій половині дня, коли добре прогріваєтьсявода. Ропа використається й для лікувальних ванн у різній модифікації.
Крим багатий і мінеральніджерела. Їх налічується більше сотні, однак розроблені й використаються злікувальною метою деякі. Основна цінність мінеральних вод визначаєтьсязагальною мінералізацією, наявністю специфічних елементів (радій, фтор, залізой ін.), біологічно активних речовин (сірководень, миш’як, бром і ін.),органічних компонентів типу гумінів і бітумів.
Кримські питні водиставляться до слабомінералізованим. Використаються при лікуванні захворюваньпечінки, жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту, деяких захворюваньбруньок, а також при порушеннях обміну речовин.
Досить популярний умісцевого населення джерело мінеральної води Аджи-Су в передгірній частиніКриму (п. г. т. Куйбишево Бахчисарайського району). Вода, що пахне сірководнем,має температуру -г 14,°+17. У ній утвориться чорний осад, тому джерелоназивають „чорні води“. Для лікування застосовується тільки у виглядіваій після, підігріву до потрібної температури й призначається при ревматизмі,захворюваннях нервової системи й суглобів.
К рідко застосовуваному,але ефективному методу лікування варто віднести піскові ванни природногосонячного (або штучного) нагрівання, які відпускають на прекрасних піщанихпляжах у Євпаторії. Тіло, покрите гарячим сухим піском одержує сухе тепло, нанього впливають також морські солі в сухому виді, мінеральні компоненти.Звичайно піскові ванни переносяться легше, ніж грязелікування. Призначаютьсянайчастіше при захворюваннях опорно-рухового апарата.
Фрукти й виноград — нетільки продукти харчування, які цілий рік подають на стіл у кримськихздравницях. Вони містять богатий запас вітамінів у легко засвоюваномуприродному сполученні, необхідні організму амінокислоти, різні солі, кориснуклітковину.
Завдяки цілющому клімату,теплому Чорному морю й іншим різноманітним курортним ресурсам Кримська областьвиділена в лікувальну місцевість всесоюзного значення./>5.2 Історико-культурніресурси й основні туристичні центри Криму
Порівняно невелика поплощі територія Кримського півострова характеризується різноманіттямкліматичних зон. З огляду на їхню цілющу особливості, на півострові можнавиділити три великих курортних регіони: Південний берег Криму, південно-східней західне узбережжя.
З географічної точки зоруПівденний берег Криму (ЮБК) — це прибережна смуга, що тягнеться від мису Айя назаході до міста Теодозії на сході, що у крайніх своїх межах має різний рельєфмісцевості, різний клімат. Якщо ж ураховувати курортні й кліматичні фактори, доцільненазивати Південним берегом лише частина цієї смуги, довжиною близько 105 км, що лежить між мисом Айя й Алуштою.
Цей курортний регіон зпівночі захищений від вторгнення холодних повітряних мас Головною грядоюКримських гір; з півдня обмивається незамерзаючим Чорним мором, що є свого родурегулятором тепла: узимку віддає його в атмосферу й зм’якшує морози, уліткуприносить прохолодь, зменшує спеку. На всім Южноберіжжя сприятливі кліматичні умови сприяють виростаннютеплолюбних рослин, які очищають повітря, роблять його цілющим.
Кліматна ЮБК м’який, середиземноморський. Опади випадають переважно у вигляді дощу, восновному взимку. Літо’ сонячного, сухе, жару зменшується морськими бризами йтому переноситься легко. На Південному березі відзначається найнижча в Кримувідносна вологість повітря, тому тут завжди легко дихається, що особливоважливо для легеневих хворих. Купальний сезон триває в середньому 126 днів, зкінця травня до третьої декади жовтня, коли температура води піднімається до+18° і вище (у липні-серпні + 23, +25°). Осінь тепла, суха, сонячна, наступаєпоступово і є кращою курортною порою року. За рік на ЮБК буває 30—35 морознихднів (у центральному Кримі 115), середньорічна температура +13°. По своїхприродних і кліматичних особливостях Південний берег Криму не уступаєпрославленим курортам Франції й Італії.
Курортніміста й місцевості па ЮБК, незважаючи на загальні риси, мають і своп характерніриси.
Алушта— приморське курортне місто, розташований у великій долині, в 45 км від Сімферополя. На клімат цього курорту великий вплив роблять прохолодні гірничо-долинніпотоки повітря й морські бризи, які постійно освіжають узбережжя. Тривалістьперіоду з температурами повітря вище +10° становить 170 днів у році (у Ялті208). Однак море тут нагрівається навіть швидше, ніж у Ялті, внаслідокмілководості узбережжя. Тривалість сонячного сяйва 2321 година в році (у Ялті 2250).
Всесвітньовідомим і самим жвавим курортом на Південному березі є Ялта. У загальному вЯлті й прилягаючих до неї населених пунктах кількість відпочиваючих досягаєдвох мільйонів у рік (приблизно одна третина всіх відпочиваючих у Криму). Укурортну зону Ялти входять Гуозуф, Масандра, Лівадія, Ореанда, Гаспра, Кореіз,Алупка, Сімеїз, Форос, які самі по собі мають широку популярність.
Веснав Ялті наступає рано, і вже в березні цвітуть мигдаль, персики, абрикоси.Кращий час відпочинку на курорті — кінець літа й осінь, коли переважаємалохмарна погода й починається масовий збір винограду, фруктів.
Мальовничів Ялті гори, що облямовують її з північно-заходу й північного сходу. Вониамфітеатром спускаються до моря й захищають місто взимку від холодних вітрів,улітку від стопних суховіїв. Середньорічна температура повітря + 13°, у передгірнійчастині — нижче (+9,5, +10°). Відносна вологість повітря невисока й становить усередньому 65%. Практично дійсної зими в Ялті не буває: у середньому за ріквідзначається 37 днів з морозом. Вічнозелені рослини й теплі сонячні дні вхолодний період року створюють повну ілюзію відсутності зими.
Повітряв прибережній зоні насичений морськими солями, концентрація яких збільшуєтьсяпід час хвилювання моря. У середньому зміст морських солей у повітрі влітньо-осінній період вище, ніж у зимово-весняний. Таким же закономірностямпіддається й зміст у повітрі озону. Однак концентрація озону зростає також іпри грозових розрядах, вітрах, що дують із континенту.
УЯлті й прилягаючих до співай курортах є джерела мінеральних вод. з яких широко.використається поки один (»Ялтинська мінеральна”).
Південно-східне узбережжяКриму має велике майбутнє. Гарні кліматичні умови, мінеральні джерела й запасилікувального бруду дозволять перетворити цей регіон у велику курортну зонувсесоюзного значення.
Західний курортний регіонпростирається по рівнинному узбережжю Криму від Севастополя до мису Тарханкут.Головними факторами, що визначають його клімат, є море й степ. Відсутністьлісових масивів і інших природних перешкод сприяє постійній циркуляції степовихвітрів і морських бризів, що створюють специфічні особливості цьогокліматичного району. Морські бризи проникають у глиб півострова на 30 км і приносять у денний час прохолодь, насичують повітря негативними аероіонами, морськими солями.У холодний період року на узбережжя переважають різкі північно-східні й західнівітри, у теплий період року — південно-західні, м’які, освіжаючі.
Курортні багатства цьогорегіону — солоні озера з лікувальним брудом і ропою, джерела мінеральних вод іпрекрасні пляжі із дрібного піску. На західному березі Криму перебувають двавідомих у країні курорту: Саки і Євпаторія. Інші курортні місця західного йпівнічно-західного Криму поступово освоюються й розвиваються.
Західнийберег Криму — прекрасний курортний регіон — має ще багато необжитих місць,незасвоєної курортної цілини.
Накримських курортах з’явилося багато комфортабельних здравниць із двоміснимипалатами з лоджіями й балконами, зимовими плавальними басейнами, ліфтами абоканатними дорогами, першокласної медичної дна гностичною й лікувальноютехнікою, культурно-побутовими й спортивними комплексами, що створюють всісучасні зручності для відпочиваючих. Однак нове курортне будівництво — це нетільки зведення гарних і зручних здравниць.
Генеральнийплан освоєння всіх курортних зон Чорноморського басейну складений з урахуванняммаксимальної схоронності лікувальних місцевостей і їх найбільш раціональноговикористання. У нього входить охорона природних ресурсів, які використаютьсяабо перебувають у резерві, устрій нових пляжів з берегоукрепительними йпляженакопительними спорудженнями, створення нових парків і реконструкціястарих, будівництво каналів, водойм і водоводів із прісною водою й ін.
ДляКриму розроблені спеціальні схеми планування по трьох великих курортних районах- Південному берегу, південно-східному й західному узбережжям. У схемахпередбачені медичне й функціональне зонірованне курортних територій, розміщенняй профіль здравниць, перспективи розвитку оздоровчих установ, комплексневстаткування й благоустрій територій.
Кожна курортна територіярозділяється на три зони. У першій зоні, що перебуває в комфортних умовах уморя (не ближче 100 метрів), розміщаються круглогодичні санаторно-курортніустанови, у другий — круглогодичні установи відпочинку, турбази й у третьої, зазагалькурортною автомагістраллю,- сезонні установи для автотуристів. Новіздравниці будуються не менш чим на 500 місць, а санаторно-курортні комплекси — на 1500-2007 місць. Місцевості, богаті лікувальними курортними ресурсами,приділяються здравниці тільки для лікування хворих, тому що використати цімісця для відпочинку недоцільно.
До числа курортнихрайонів, що розвиваються, ставиться західне узбережжя Криму (від Севастополя доПерекопу). Прекрасні широкі піщані пляжі, що переходять у стрімчасті берегиТарханкуту з мальовничими скелями й природними гротами,- зручне місце дляздравниць і баз відпочинку. У цей час у теплий період року в пансіонатах,будинках відпочинку й піонерських таборів на території Раздольненського йЧорноморського районів відпочивають місцеві жителі й жителі північних областейкраїни. У майбутньому на західному узбережжі від Севастополя до Роздольногопередбачається приймати на відпочинок в 4-4,5 рази більше трудящих, чим зараз.
Перспективним курортнимрайоном є південно-східне узбережжя Криму від Алушти до Теодозії. На всьомуйого протязі — прекрасні піщані або галькові пляжі. Зустріти зовсім безлюднімісця тут неможливо. Однак бази відпочинку, пансіонати, піонерлагеряперебувають у приміщеннях літнього типу й носять сезонний характер. Дляпівденно-східного узбережжя, як і для багатьох інших місць, проблемою номеродин залишається прісна вода. Із приходом дніпровської води з’явитьсяможливість збільшити ємність південно-східного курорту приблизно у вісім разів.У цілому від Судака до Теодозії будуть споруджені здравниці приблизно на 25тис. міст, головним чином пансіонати для батьків з дітьми, піонерські табори.
Подальший розвитокодержить Южноберяжже, особливо західна його частина. У цьому районі ведетьсябудівництво великих санаторних комплексів, піонерських таборів.
Довгострокова програмарозвитку курортів — важлива складова частина грандіозних соціально-економічнихпланів, намічених Комуністичною партією й Радянським урядом. Розмах курортногобудівництва в Криму, збільшення мережі санаторно-курортних установ — один зконкретних проявів радянського способу життя, реальна гарантія права радянськихлюдей на відпочинок і лікування, записаного в Конституції СРСР./>5.3 Комплексна оцінкатуристичних ресурсів Криму
Багато видів туризму внашій країні — пішохідний, кінний, автобусний, спелеотуризм і спортивнескелелазіння зародилися в Криму, а перша офіційна в Росії туристськаорганізація, хоча й була створена в Одесі (1890 р.), звався Кримський гірськийклуб, пізніше — Кримсько-Кавказський. Цей клуб не уник соціальних обмежень — членом його міг стати далеко не кожний, далеко не кожному була по кишені йвартість екскурсій.
Туризм як активнийвідпочинок і вид спорту одержав загальне визнання й став масовим тільки врадянський час. Завдяки турботам партії й уряду Крим перетворився у великийкурортний і туристський центр.
Сьогодні Кримська обласнарада по туризму й екскурсіям розташовує. 18 комфортабельними турбазами йтургостиницями в Сімферополі, Севастополі, Євпаторії, Феодосію, БахчисараюАлушті, Ялті, Гурзуфі й Судаку. По гірській частині півострова й Південномуберегу прокладено 50 всесоюзних і республіканських пішохідних, автобусних ібільше 400 екскурсійних маршрутів. По них щорічно проходить більше 300 тис.планових туристів і близько 9 млн. екскурсантів.
Перших гостей пішохіднімаршрути зустрічають на початку травня, останніх — наприкінці вересня. Подорожіпочинаються в північній частині гірського Криму, а закінчуються на березі Чорногоморя.
Туттуристи після 10-денного пішого переходу загоряють, купаються, роблять морськіпрогулянки.
Підчас походів кваліфіковані інструктори знайомлять туристів з визначнимипам’ятками на маршрутах. Інструкторами працюють студенти Сімферопольського йБілоруського університетів, при яких створені постійно діючі курси попідготовці інструкторів пішохідного туризму. У цих вузах відкриті також очнівідділення за фахом «краєзнавство й методика організації екскурсійноїсправи». Коло обов’язків інструктори досить великий: він повиненрозповісти про кожний конкретний об’єкт огляду, строго дотримувати затвердженоїсхеми маршруту, і стоянок, учити туристів дбайливо ставитися до природи йпам’ятників, забезпечити безпека групи.
Широкорозвинений у Криму й автобусний туризм, що, до речі, зародився на півострові щев 1925 р. У той час існувало акціонерне товариство «Кримкурсо», щорозташовувало 57 автобусами й 31 легковою автомашиною. Зараз при Кримськійобласній раді але туризму й екскурсіям створена спеціалізована автобаза «Турист»з комфортабельними автобусами.
Тривалістьавтобусних подорожей — у середньому 20 днів. Залежно від маршруту туристивідвідують ті або інші міста області, у яких живуть по нескольку днів,знайомлять із пам’ятниками історії, археології, архітектури, беруть участь упіших походах. Першокласні траси й невеликі відстані між містами роблять ціподорожі нестомлюючими й залишають приємні спогади.
Ізприродними, археологічними й.воєнно-історичними пам’ятниками Криму курортниківі відпочиваючих знайомлять 8 бюро подорожей і екскурсій, а в місті Судаку — екскурсійне бюро. Вони проводять одне- і дводенні пішохідні й автобусні груповіекскурсії, а також організують захоплюючі подорожі по країні (у поїздах,літаках) і круїзи по Чорному морю.
Крімподорожуючих по путівках, у Крим приїжджають численні самодіяльні спортивнігрупи туристів, спелеологів, скелелазів, що роблять категорійні походи йсходження.
Погірському Криму затверджені пішохідні маршрути I і II категорій складності,проходження яких надає право на одержання третього спортивного розряду потуризму. По всіх маршрутах щорічно проходять 400-500 тис. самодіяльних туристівз різних міст країни. Спортивні суспільства й туристські клуби Одеси, Харкова,Дніпропетровська, Донецька й Києва проводять тут свої зльоти й змагання.
УКриму, де відомо більше 800 печер і вертикальних шахт, дуже популярні подорожіпо підземних карстових ландшафтах. Скельні стіни Головної гряди Кримських гірпо технічним труднощам і набору перешкод задовольняють будь-які запитиспортсменів. Тому на півострові регулярно проводяться всесоюзні й міжнароднізмагання з скалолазанню.
Востанні роки збільшилося число подорожуючих на велосипедах. У Криму, де густамережа автодоріг і упоряджених стежок, за велотурізмом велике майбутнє. Цікавівеломаршрути по Керченському й Тарханкутському півостровах, уздовж трасиПівнічно-Кримського каналу.
УКриму активно работають. більше 20 міських, районних і відомчих клубів туристіві 792 туристські секції на підприємствах і в установах, навчальних закладах, уколгоспах і радгоспах. Клуби пропагують туризм як вид відпочинку, проводятьучбово-методичні консультації по маршрутах, готовлять розрядників по туризму,організують зльоти й змагання. Щорічно по лінії клубів у походах вихідного дняв багатоденних подорожах бере участь до 500 тис. кримчан.
Туристськіклуби є ініціаторами цікавих масових спортивно-оздоровчих заходів — свят «Кримськазима», які проводяться на Ангарськом перевалі й Ай-Петрі, сходжень навершини Головної гряди Кримських гір? присвячених пам’ятним датам.Клуби проводять більшу роботу з охорони природи. Разом з лісниками туристиберуть участь у санітарному чищенні лісу, упорядковують туристські стоянки,джерела, організують виїзди «зелених патрулів» на маршрути.
Членом клубу може статикожний бажаючий і захопливий одним з видів туризму. При клубах існують секціїпішохідного, гірського, водного, спелеотурізма, а також працюють школи попідготовці туристських організаторів, суддів туристських змагань, керівниківскладних походів.
Зростаючий рік у рік потіктуристів, сучасні вимоги до їхнього обслуговування, багатоплановість туризму й- не в останню чергу — питання охорони природи на маршрутах зажадали відКримської ради по туризму й екскурсіям розробки науково обґрунтованої системимаршрутів..
Самодіяльним групамтуристів, що прибувають у Крим, за попередньою заявкою туристські бази надаютьінструктора або екскурсовода, якщо буде потрібно — спорядження, харчування,транспорт і інші види послуг. Контрольно-рятувальна служба регулює й регламентуєтуристські потоки відповідно до рекомендацій фахівців.
При складанні маршрутівураховувалися всі форми туризму, що одержали розвиток у Криму;- пішохідний,спелеотурізм, скелелазіння. Маршрути прокладені так, що їх можна погодити водин лінійний або пройти по окремих ділянках екскурсіями вихідного дня.
Маршрути ці підходять длясімейних екскурсій, для багатоденних категорійних подорожей, передбачаютьвідвідування підземних карстових порожнин, скорення стрімких скельних стін.
Схема розміщення туристськихпритулків і маршрутів по гірському Криму допоможе поліпшити якістьобслуговування й планових туристів, тому що передбачає 3-4-годинні переходидовжиною не більше 12-14 км і, отже, детальне знайомство З визначнимипам’ятками по шляху. Уже зараз туристам немає потреби, як колись, нести на собінамету, спальні й кухонні приналежності — всім цим розташовують притулки.
Відповідно до схемипередбачається побудувати 47 притулків, щоб зробити їх свого роду лісовими йгірськими готелями з відмінними побутовими умовами. Будівництво капітальнихпритулків допоможе ліквідувати сезонність у туристській роботі: у Криму аджепрактично відсутнє міжсезоння. Відносно легка доступність кримських вершин,м’яка зима, гарні транспортні умови дозволяють робити подорожі в будь-який часроку.
В останні роки в Кримустають популярними зимові види відпочинку — катання на лижах, санях. Центрамитакого відпочинку стали Ангарський перевал і Ай-Петрі.
/>Висновки
Під туристичними ресурсамирозуміють сукупність природних та штучно створених людиною об’єктів, що маютькомфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Якправило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичногобізнесу в тому чи іншому регіоні.
Нинішній і майбутнійрозвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформаціїта просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоюватинові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах — державнихі приватних — в інтересах максимального заохочення сектору туризму.
Туризм необхідно плануватина комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуютьсяінших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров’я, сільськегосподарство, зв’язок та ін.
Потрібно визнати, щореалізація цих рекомендацій повільно, але розпочинається і в Україні. Зробленоперші реальні кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексногопланування розвитку вітчизняної туристичної галузі.
Україна має розвинутумережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, річкових і морських портів.Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий і морський транспорт здатнізабезпечити перевезення туристів з резервом транспортних потужностей на деякихвидах транспорту.
Транспортні шляхи Україниповинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснюватиперевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. Саме вони є першою ланкоютуристичного потоку іноземних громадян в Україну. Взаємодія двох галузей — транспорту і туризму — допоможе кожній з них у короткі терміни вирішитибільшість питань, зокрема розбудови туристичної інфраструктури за напрямкаминаціональної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу(національного і закордонного).
В Україні прийнятаПрограма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів.її реалізація дозволить вирішити проблему облаштування доріг, створитисприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.
Не менш важливою складовоюінфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів з країнами — сусідами,її розширення та сервісне облаштування.
Неможливий розвитоктуризму без системи зв’язку і комунікацій, функціонування різноманітних службсервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування,організації культурно-розважального обслуговування.
Актуальною для Українизалишається проблема водопостачання і каналізації населених пунктів, і, в першучергу, рекреаційних центрів.
/>Література
1. Качанов В.С. Туристические маршруты. – М.:Профиздат, 2005.
2. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – СПб., 2009.
3. Вилоух Д.Л. Становление и развитие туризма и егороль в экономике Украины. – К., 2008.
4. Сосновкий С.К. Крым: путеводитель. –Днепропетровск, 1982.