ПланЗагальна характеристика джерел екологічного права 1.    Конституції Російської Федерації й Республіки Башкортостан – основні джерела екологічного права 2.    Характеристика загальних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища 3.    Характеристика екологічних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища….
4.    Розвиток взаємин між
Російською Федерацією й Республікою Башкортостан
в області охорони навколишнього середовища 5.    Використана література

1. Загальнахарактеристика джерел екологічного права
 
Підджереламиекологічного права розуміються нормативно-правові акти, що містять норми,що регулюють відносини в сфері взаємодії суспільства й природи[1].
Наявністьрозвитий системи джерел екологічного права є істотною умовою для виділеннясукупності еколого-правових норм в окрему галузь у системі російського права.
Джерелаекологічного права мають деякі особливості.
1.        Тому щозаконодавство про природокористування й  охорону навколишнього середовищавіднесено у відповідності зі ст.72 Конституції Російської Федерації (далі –Конституція РФ) до предметів спільного ведення Федерації і її суб’єктів, те еколого-правовінорми встановлюються на обох рівнях;
2.        Екологічнеправо має комплексний характер у системі російського права, тому правовінорми даної галузі є в різних галузях права. Поряд зі спеціальнимзаконодавством про охорону навколишнього середовища, природоресурснымзаконодавством, вони втримуватися в актах цивільного, конституційного,підприємницького, карного й іншого законодавства.
Джерелаекологічного права можна класифікувати по наступних підставах:
·         Поюридичній чинності – на закони й підзаконні акти;
·         Попредметі регулювання – на загальні й спеціальні;
·         Похарактері правового регулювання – на матеріальні й процесуальні;
·         Похарактері –на кодифіковані й не є такими;Системуджерел екологічного права утворять:
·         міжнароднідоговори РФ, загальновизнані принципи й норми екологічного права;
·         КонституціяРосійської Федерації;
·         федеративнідоговори;
·         закони(конституційні й федеральні);
·         нормативніукази й розпорядження Президента РФ;
·         нормативніпостанови й розпорядження Правительства РФ;
·         Конституції, закони, інші нормативніправові акти суб’єктів РФ;
·         нормативніправові акти міністерств і відомств;
·         нормативніправові акти органів місцевого самоврядування;
·         локальнінормативні правові акти;
·         судовірішення.
Звичай як джерелоекологічного права застосовується в практиці, але він опосередкований увстановлених нормах права.

2. Конституції РосійськоїФедерації й
Республіки  Башкортостан – основні джерела екологічного права
Як і в будь-якій іншійобласті, у регулюванні відносин власності на природні ресурси,природокористування, охорони навколишнього середовища, визнання, охорони йзахисти екологічних прав і законних інтересів людини й громадянина КонституціяРосійської Федерації й Конституція Республіки Башкортостан грають основні ролі.Ці ролі визначені тим, що в Конституції (як РФ, так і РБ) закріплюються(зізнаються) основи конституційного ладу (розділ 1), права й волі людини йгромадянина (у тому числі й права на охорону здоров’я й сприятливе навколишнєсередовище — ст.ст. 41,42 Конституції РФ), гарантії їхнього дотримання йзахисти, закладені основи правової системи, основи організації й межі державноївлади, розмежування предметів ведення (ст.ст. 71, 72, 73 Конституції РФ).
При аналізі Конституції (якРФ, так і РБ) як джерела екологічного права можна виділити дві групи норм:загального характеру, важливих з погляду послідовного забезпечення охоронинавколишнього середовища й раціонального природокористування (ст.ст. 1, 7, 10,71, 72 Конституції РФ), і «чисто» екологічні норми права (ст.ст. 9, 36, 41, 42Конституції РФ)[2] .
Правові норми КонституціїРеспубліки Башкортостан, що регулюють природокористування й охоронунавколишнього середовища, аналогічні нормам Конституції РФ у зазначенійобласті.
Метою даної роботи є аналізнорм Конституції РФ в області регулювання природокористування й охоронинавколишнього природного середовища (основний «натиск» — на норми, щорегулюють охорону навколишнього середовища) і короткий розгляд взаємин міжРосійською Федерацією й Республікою Башкортостан у зазначеній області.
3.        Характеристиказагальних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охоронунавколишнього середовища
 
Під загальними нормами Конституції, що регулюютьприродокористування й охорону навколишнього середовища, розуміються такі нормиКонституції, які визначають не тільки порядок і умови взаємодії людини,суспільства й держави в області природокористування й екології, але й на весьспектр взаємин держави й суспільства. Дані норми є основними до таких сфервзаємин людини, суспільства й держави, як природокористування, екологічнийконтроль, забезпечення екологічної безпеки й ін.
Відповідно до положень ст.15 Конституції, Конституція РФ має вищуюридичну чинність, пряму дію й застосовується на всій території РосійськоїФедерації. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадовіособи, громадяни і їхні об’єднання зобов’язані дотримувати Конституції РФ ізакони.
Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила,чим передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 1 має основне значення. У нійустановлюються форма державної влади в Російській Федерації (демократичнафедеративна правова держава з республіканською формою правління) і, відповідно,режим політичної, економічної й іншої свобод особи в суспільстві.
Стаття 2 Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.2 розділу II) формулюєодну з фундаментальних основ конституційного ладу Російської Федерації: «Людина, його права й волі євищою цінністю». Характерно, що поняттям «вища цінність» не визначаєтьсяніякий інший правовий інститут, що входить у поняття основ конституційноголаду.
У статті 3 розкривається принципнародовладдя в Російській Федерації. Носієм суверенітету і єдиним джереломвлади в Російській Федерації зізнається її багатонаціональний народ. Одночасно вч. 1 ст. 3 визначається зміст суверенітету в Російській Федерації. Виходячиз того, що його носієм є багатонаціональний народ Російської Федерації вцілому, а не населення, що проживає на територіях окремих суб’єктів Федерації,можна укласти, що Конституцією встановлюється принцип неподільностісуверенітету в Російській Федерації. Відповідно, будь-які дії окремих органівдержавної влади Російської Федерації, волевиявлення населення, що становитьлише частина багатонаціонального народу Російської Федерації, не можутьуважатися суверенними акціями, чиненими абсолютно самостійно й незалежно відконституційного ладу, установленого Конституцією й федеральними законами.
РосійськаФедерація має всю повноту влади на своїй території. Ніяка інша влада натериторії Росії не вправі привласнити собі функції верховної суверенної влади,а тим більше поставити себе над нею. Конституційне положення, закріплене в ч.1 ст. 4, означає, що ця верховна влада поширюється на певну територію,тобто територію, що перебуває під юрисдикцією Росії. Частина 2 ст. 4Конституції закріплює один з найважливіших принципів федеративної правовоїдержави, що прямо випливає з того, що суверенітет Російської Федераціїпоширюється на всю її територію. Верховенство федеральної Конституції йфедеральних законів на всій території Росії забезпечує єдність, погодженість істабільність всієї правової системи Росії. Слід зазначити, що за останнідва роки в Республіці Башкортостан зроблений більша робота із приведенняреспубліканського законодавства (у тому числі й екологічного) у відповідністьіз федеральним.
Частина 2статті 7проголошує один з основних принципів діяльності сучасної демократичної держави,відповідно до якого створення умов, що забезпечують гідне життя й вільнийрозвиток людини, не є сугубо особистою справою самої людини і його батьків, азводиться в ранг загальнодержавної політики. «У Російській Федераціїохороняються…здоров’я людей…»… Основною метою «екологічних» законів(будь те ФЗ РФ «Про охорону навколишнього середовища» або Екологічний кодексРБ) є захист здоров’я населення від негативного впливу, обумовленогозабрудненням навколишнього середовища.
Стаття 9 Конституції РФ (уКонституції РБ – ст.10 розділу II) говорить, що земля й інші природніресурси використовуються й охороняються в Російській Федерації як основа життяй діяльності народів, що проживають на відповідній території. Земля й іншіприродні ресурси можуть перебувати в приватній, державній, муніципальній ііншій формах власності. У відповідності ж із ч.2 ст.8, у РФ зізнаються йзахищаються так само приватна, державна, муніципальна й інша форми власності.
Таким чином,підкреслюється особливе значення природних ресурсів і головного з них – земліяк основи життя й діяльності народів. Це конституційне положення орієнтує надбайливе відношення до природних ресурсів і їхнє раціональне використання йзабезпечується природоресурсным і екологічним законодавством. Із принципудбайливого відношення до природних ресурсів випливає конституційна вимога раціональнавикористовувати їх. Майже в кожному федеральному законодавчому акті, що регулюєправове положення й порядок використання окремих природних ресурсів, єприсутнім вимога найбільш раціонального їхнього використання, чому, як правило,присвячені спеціальні розділи законів і безліч підзаконних актів у цій області.Це конституційне положення дозволяє більш справедливо використовувати засоби,одержувані від використання природних ресурсів, в інтересах народів, щопроживають на відповідних територіях. У цей час регулювання цих відносин зпогляду дотримання екологічних вимог значною мірою здійснюється вступившим усилу 12 січня 2002 року Федеральним законом Російської Федерації «Про охоронунавколишнього середовища».
У статті 10 закріплюєтьсяфундаментальний принцип організації влади в Російській Федерації – принципподілу влади. Суть його в тім, що демократичний політичний режим може бутивстановлений у державі за умови поділу функцій державної влади між самостійнимидержавними органами. Закріплена в ст.10 «система сдержек і противаг»представляє єдину можливу схему організації державної влади в демократичнійдержаві.
Відповідно доположень ст.17 Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.20 розділу II), уРосійській Федерації зізнаються й гарантуються права й волі людини йгромадянина відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародногоправа й відповідно до Конституції. Основні права й волі людини невідчужувані йналежать кожному від народження. Здійснення прав і воль людини й громадянина неповинне порушувати права й волі інших осіб.
Права людину йгромадянина в Російській Федерації носять універсальний характер. Жоден ізсуб’єктів Федерації не може відмовитися від обов’язку визнати й гарантуватиправа людини й громадянина на своїй території. Жодне із проголошених уКонституції прав людину й громадянина не може бути вилучено державою абообмежено в об’ємі без вказівки підстав обмеження. Права й волі людини можутьбути обмежені державою лише в строго встановлених випадках на основіКонституції й закону. Тимчасові обмеження ряду прав і воль можливі у випадкувведення надзвичайного стану (ст. 56).
Невідчужуванийхарактер прав і воль складається також у тім, що громадянин не може взяти насебе зобов’язання перед ким би те не було не користуватися своїм правом абосукупністю прав.
Згідно ст.18,права й волі людини й громадянина є безпосередньо діючими. Вонивизначають зміст, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої йвиконавчої влади, місцевого самоврядування й забезпечуються правосуддям.Визначення в ст.18 конституційних прав і воль як безпосередньо діючих руйнуєпорочну традицію, що мала місце в минулому нашого суспільства, розглядатиконституційні норми як декларативні, що реалізуються лише при наявності закону,розпорядження правительства, інструкції й т.д.
Одна з головнихгарантій прав людину й громадянина закріплена в ст.19 Конституції РФ: «Усі рівні перед законом ісудом». Чоловік і жінка мають рівні права й волі й рівні можливості для їхньоїреалізації. Держава гарантує рівність прав і воль людини й громадянинанезалежно від підлоги, раси, національності, мови, походження, майнового йпосадового положення, місця проживання, відносини до релігії, переконань,приналежності до суспільних об’єднань, а також інших обставин. Забороняютьсябудь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової,національної, мовної або релігійної приналежності.
Згідно ст.30,кожний має право на об’єднання, включаючи право створювати професійні союзи длязахисту своїх інтересів. Право громадян на об’єднання містить у собі правостворювати на добровільній основі суспільне об’єднання для захисту спільнихнтерес і досягнення загальних цілей, право вступати в суспільні об’єднання абовтримуватися від вступу в них, а також право безперешкодно виходити ізсуспільних об’єднань. Широку популярність у Росії мають такі суспільніекологічні організації, як ГРИНПИС, Всесвітній фонд дикої природи, Інститутеколого-правових проблем «Экоюрис», у нас у Башкирії — Союз екологів РеспублікиБашкортостан.
Стаття 32Конституції встановлюєправо громадян РФ брати участь у керуванні справами держави, право обирати йбути вибраними в органи державної влади (спеціально вповноваженим органомдержавної влади в області охорони навколишнього середовища в РФ є Міністерствоприродних ресурсів РФ, у Республіці Башкортостан – Госкомэкология РБ).
Згідно ст.33,громадяни РФ мають право звертатися особисто, а також направляти індивідуальній колективні звернення до державних органів і органи місцевого самоврядування.Зазначене право забезпечує можливість активного впливу громадянина надіяльність держави.
Стаття 36 указує, що громадяни і їхніоб’єднання вправі мати в приватній власності землю. Вільне господарювання наземлі не можна, однак, розуміти як довільне. Частина 2 ст. 36 передбачаєдві істотних умови, хоча й не ущемляють господарської волі власників землі, алев розумних рамках обмежуюча їхня діяльність: вони не повинні наносити збиткунавколишньому середовищу й порушувати прав і законних інтересів інших осіб.Якщо власник землі не дотримує цих умов закону, для нього наступають юридичнінаслідки, передбачені екологічним і цивільним законодавством провідповідальність за правопорушення[3] .
Стаття 45Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.55) гарантує державний захист прав іволь людини й громадянина. Ч.1 ст.45діє у взаємозв’язку зі ст.2, прицьому передбачається, що все ланки державного механізму наділені обов’язкомзахищати права й волі людини й громадянина.
Стаття 46 (у Конституції РБ –ст.56) говорить, що в Росії кожному гарантується судовий захист його прав іволь. Рішення й дії (або бездіяльність) органів державної влади, органівмісцевого самоврядування, суспільних об’єднань і посадових осіб можуть бутиоскаржені в суд. Кожний вправі відповідно до міжнародних договорів РФзвертатися в міждержавні органи по захисту прав і воль людини, якщо вичерпанівсі наявні внутрішньодержавні засоби правового захисту.
Згідност.55, перерахуванняв Конституції основних прав і воль не повинне тлумачитися як заперечення абоприменшення інших загальновизнаних прав і воль людини й громадянина. Не повиннівидаватися закони, що скасовують або применшують права й волі людини йгромадянина. Права й волі людини й громадянина можуть бути обмежені федеральнимзаконом тільки в тій мері, у який це необхідно з метою захисту основконституційного ладу, моральності, здоров’я, прав і законних інтересівінших осіб, забезпечення оборони країни й безпеки держави.
Статті 71, 72 і 73 указуютьсфери повноважень Російської Федерації і її суб’єктів у тій або іншій області.
У відповідності зі ст.71,у веденні Російської Федерації серед інших перебувають:
·         прийняттяй зміна Конституції РФ і федеральних законів;
·         регулюванняй захист прав і воль людини й громадянина;
·         формуванняфедеральних органів державної влади;
·         установленняоснов федеральної політики й федеральні програми в області … екологічного…розвитку Російської Федерації;
·         федеральніподатки й збори (екологічний податок);
         Звертаючись до ст.71, варто звернути увагу, що вона встановлює предмети ведення властивоРосійської Федерації.
         Стаття 72Конституціївстановлює області спільного ведення Російської Федерації і її суб’єктів, середяких, стосовно до розглянутого питання, слід зазначити:
·         забезпеченнявідповідності конституцій і законів суб’єктів РФ Конституції РосійськоїФедерації й федеральних законів;
·         захистправ і воль людини й громадянина;
·         питанняволодіння, користування й розпорядження землею, надрами, водними й іншимиприродними ресурсами;
·         розмежуваннядержавної власності;
·         природокористування;охорона навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки; особливоохоронювані природні території;
·         земельне,водне, лісове законодавство, законодавство про надра, про охорону навколишньогосередовища;
У даних областях РосійськаФедерація і її суб’єкти спільно відповідальні за стан справ. У цій сферідержавна діяльність повною мірою не може здійснюватися окремо ні Федерацією, ніїї суб’єктами. В 2001 році в Республіці Башкортостан було прийнято 4 Закони, 8постанов Кабінету міністрів РБ, 7 розпоряджень Кабінету міністрів РБ, щорегулюють область охорони навколишнього середовища.
Поза межами веденняРосійської Федерації й повноважень Росії по предметах спільного веденняРосійської Федерації і її суб’єктів, суб’єкти Російської Федерації мають всюповноту державної влади (стаття 73 Конституції).
Важливими є положення статті76. Згідно ч.4 зазначеної статті, поза межами ведення Російської Федерації,спільного ведення Російської Федерації і її суб’єктів, суб’єкти РФ здійснюютьвласне правове регулювання, включаючи прийняття законів і інших нормативнихправових актів. Закони й інші нормативні правові акти суб’єктів РосійськоїФедерації не можуть суперечити федеральним законам, прийнятим по предметахведення РФ, а також спільного ведення РФ і її суб’єктів (ч.5). У випадкупротиріччя між федеральним законом і іншим актом, виданим у РосійськійФедерації, діє федеральний закон.
         Згідно ч.1 ст.77,система органів державної влади суб’єктів Росії встановлюється суб’єктамисамостійно відповідно до основ конституційного ладу. У межах ведення РосійськоїФедерації й повноважень РФ по предметах спільного ведення, федеральні органивиконавчої влади й органи виконавчої влади суб’єктів Федерації утворять єдинусистему виконавчої влади в Росії.
Положення статті 78Конституції є, на мій погляд, одними із самих прогресивних.
Так, згідно ст.78, федеральніоргани виконавчої влади для здійснення своїх повноважень можуть створювати своїтериторіальні органи. Федеральні органи виконавчої влади за згодою зорганами виконавчої влади суб’єктів Російської Федерації можуть передавати їмздійснення частини своїх повноважень, якщо це не суперечить КонституціїРосійської Федерації й федеральних законів. Органи виконавчої влади суб’єктівРосійської Федерації за згодою з федеральними органами виконавчої влади можутьпередавати їм здійснення частини своїх повноважень. Треба відзначити, щоположення зазначеної статті закріплені (продублированы) у ст.ст. 8, 9 новогоФедерального закону від 10 січня 2002 року «Про охорону навколишньогосередовища».
4. Характеристика екологічнихнорм Конституції Російської
Федерації, що регулюютьохорону навколишнього середовища
До так званим «екологічного»нормам Конституції Російської Федерації можна віднести положення статей 41, 42і 58.
Стаття 41говорить, що кожний має право наохорону здоров’я й медичну допомогу. У Російській Федерації фінансуютьсяфедеральні програми охорони й зміцнення здоров’я населення, приймаються заходищодо розвитку державних, муніципальних, приватноїсистем охорониздоров’я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров’я людини, розвиткуфізичної культури й спорту, екологічному й санітарно – епідеміологічномублагополуччю.
Здоров’я — це стан повногофізичного, щиросердечного й соціального благополуччя, а не тільки відсутністьхвороб і фізичних дефектів. Тому під охороною здоров’я розуміється сукупністьмір, спрямованих на збереження й зміцнення здоров’я кожної людини.
Право громадянна охорону здоров’я забезпечується охороною навколишнього природногосередовища, захистом життя й здоров’я населення від негативного впливу,обумовленого забрудненням навколишнього середовища.
Згідно ч. 3ст. 41 Конституції приховання посадовими особами будь-якого рівня фактів іобставин, що створюють погрозу для життя й здоров’я людей, спричиняєвідповідальність відповідно до федерального закону. Приховання — це не тількиутаювання інформації, але й поширення свідомо недостовірної, помилковоїінформації про стан навколишнього середовища, санітарно — епідеміологічномустані й інших подіях і обставинах, що загрожують здоров’ю людей.
Громадяни маютьправо на регулярне одержання достовірної й своєчасної інформації про факторів,що сприяють збереженню здоров’я або роблять на нього шкідливий вплив, включаючиінформацію про санітарно – епідеміологічний стан району проживання,раціональних нормах харчування, про продукти, роботи, послуги, їхнійвідповідності санітарним нормам і правилам і ін.[4]
Стаття 42Конституції РФ(ст.50 у Конституції РБ) говорить, що кожний має правона сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про її стан і навідшкодування збитку, заподіяного його здоров’ю або майну екологічнимправопорушенням.
Право громадян насприятливі умови життя припускає реальні можливості проживати в здорової, щовідповідає міжнародному й державному стандартам навколишньому природномусередовищу, брати участь у підготовці, обговоренні й прийнятті екологічнозначимих рішень, здійснювати контроль за їхньою реалізацією, одержувати належнуекологічну інформацію, а також право на відшкодування збитку[5].
Право громадян на сприятливенавколишнє природне середовище забезпечується:
·         державнимекологічним контролем за станом навколишнього середовища й дотриманнямприродоохранительного законодавства (у Республіці Башкортостан – Госкомэкология РБ,Башкирська природоохоронна міжрайонна прокуратура);
·         плануваннямі нормуванням якості навколишнього середовища;
·         проведеннядержавної екологічної експертизи;
·         здійсненняоцінки впливу на навколишнє середовище;
·         здійсненнядержавного моніторингу навколишнього середовища;
·         проведенняекологічного аудита;
·         економічнимиметодами регулювання в області охорони навколишнього середовища (установленняплати за негативний вплив на навколишнє середовище, установлення лімітів навикиди й скидання забруднюючих речовин, надання податкових пільг і т.д.)[6];
·         екологічнасертифікація;
·         формуванняекологічної культури;
·         розробкай твердження обов’язкових вимог в області охорони навколишнього середовища приздійсненні господарської й іншої діяльності;
·         попередженнюй ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих;
·         екологічнестрахування;
·         утвореннямдержавних і суспільних, резервних і інших фондів допомоги;
·         організацієюмедичного обслуговування населення.
У Російській Федераціїздійснюється державний, виробничий, муніципальний і суспільний контроль вобласті охорони навколишнього середовища. Контроль в області охоронинавколишнього середовища проводиться з метою забезпечення органами державноївлади РФ, органами державної влади суб’єктів Федерації, органами місцевогосамоврядування, юридичними й фізичними особами виконання законодавства вобласті охорони навколишнього середовища, дотримання вимог, у тому числінормативів і нормативних документів, в області охорони навколишньогосередовища, а також забезпечення екологічної безпеки.
Оцінка впливу на навколишнєсередовищепроводиться у відношенні планованої господарської й іншої діяльності, що можезробити прямий або непрямий вплив на навколишнє середовище, незалежно відорганізаційно – правових форм власності суб’єктів господарської й іншоїдіяльності. Оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться при розробці всіхальтернативних варіантів предпроектной, у тому числі передінвестиційної, іпроектної документації, що обґрунтовує плановану господарську й іншудіяльність, за участю суспільних об’єднань.
Екологічна експертиза (державн або суспільна)проводиться з метою встановлення відповідності планованої господарської й іншоїдіяльності вимогам в області охорони навколишнього середовища[7].
Державний моніторинг навколишньогосередовищаздійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації й законодавствомсуб’єктів Федерації з метою спостереження за станом навколишнього середовища, утому числі за станом навколишнього середовища в районах розташування джерелантропогенного впливу й впливом цих джерел на навколишнє середовище, а також зметою забезпечення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у достовірнійінформації, необхідної для запобігання або зменшення несприятливих наслідківзміни стану навколишнього середовища. Порядок організації й здійсненнядержавного моніторингу навколишнього середовища встановлюється ПравительствомРФ. Інформація про стан навколишнього середовища, її зміні, отримана приздійсненні державного екологічного моніторингу, використовується органамидержавної влади Російської Федерації, органами державної влади суб’єктівФедерації, органами місцевого самоврядування для розробки прогнозів соціально — економічного розвитку й прийняття відповідних рішень, розробки федеральнихпрограм в області екологічного розвитку Росії, цільових програм в областіохорони навколишнього середовища суб’єктів Федерації й заходів щодо охоронинавколишнього середовища.
Екологічний аудит – незалежна, комплексна,документована оцінка дотримання суб’єктом господарської й іншої діяльностівимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охоронинавколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовкарекомендацій з поліпшення такої діяльності. У цей час у Республіці Башкортостандіють 4 аудиторські фірми, що представляють послуги по екологічномуаудиті.
Екологічна сертифікація проводиться з метоюзабезпечення екологічно безпечного здійснення господарської й іншої діяльностіна території Російської Федерації, може бути обов’язкової або добровільної.
Нормування вобласті охорони навколишнього середовища здійснюється з метою державногорегулювання впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє середовище,що гарантує збереження сприятливого навколишнього середовища й забезпеченняекологічної безпеки. Нормування полягає у встановленні нормативів якостінавколишнього середовища, нормативів припустимого впливу на навколишнєсередовище при здійсненні господарської й іншої діяльності, інших нормативів вобласті охорони навколишнього середовища, а також державних стандартів вобласті охорони навколишнього середовища. Нормативи й нормативні документи вобласті охорони навколишнього середовища розробляються, затверджуються йуводяться в дію на основі сучасних досягнень науки й техніки з урахуваннямміжнародних правил і стандартів в області охорони навколишнього середовища.
Екологічнестрахування(ст.18 ФЗ «Про охорону навколишнього середовища») здійснюється з метою захистумайнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок екологічних ризиків. УРосійській Федерації може здійснюватися обов’язкове державне екологічнестрахування[8].
З метоюформування екологічної культури й професійної підготовки фахівців вобласті охорони навколишнього середовища встановлюється система загального йкомплексного екологічного утворення, а також поширення екологічних знань, утому числі через засоби масової інформації[9] .
Громадяни мають широкіповноваження для реалізації своїх екологічних прав, що припускають можливістьстворювати суспільні об’єднання по охороні навколишнього середовища, вступати вчлени таких об’єднань і фондів, вносити свої заощадження; брати участь узборах, мітингах, пікетах, ходах, референдумах по охороні навколишньогосередовища, викладати свою думку, звертатися із заявами, скаргами, петиціями,вимагати їхнього розгляду; вимагати в адміністративному й судовому порядкускасування рішень про розміщення, проектування, будівництво, реконструкції,експлуатації екологічно шкідливих об’єктів; вимагати обмеження, призупинення,припинення їхньої діяльності; порушувати питання про залучення довідповідальності винних юридичних осіб і громадян.
За екологічні правопорушення,посадових осіб і громадяни несуть дисциплінарну, адміністративну, гражданско –правову або кримінальну відповідальність, а підприємства, установи, організації– адміністративну й гражданско – правову відповідальність[10].
Так, в 2001 роціГоскомэкология РБ пред’явила в Арбітражний суд РБ 105 позовних заяв провідшкодування збитку, нанесеного державі підприємствами, організаціями йустановами, що порушують природоохранительное законодавство (в 2000 р. — 99позовів). Пред’явлено вимог на загальну суму 35 142 566,12 рублів. СтягненоАрбітражним судом РБ у бюджет Республіки Башкортостан і добровільно задоволенийпідприємствами-порушниками вимог на загальну суму 9 мільйонів 375 тисяч рублів(в 2000 р. — 4 мільйони 833 тисячі рублів).
Екологічнісуспільні об’єднання громадян можуть розробляти, затверджувати й пропагуватисвої екологічні програми, захищати екологічні права й інтереси населення,розвивати його екологічну культуру, залучати громадян до природоохранительнойдіяльності; за рахунок своїх засобів і добровільної участі населення виконуватироботи з охорони й відтворення природних ресурсів; сприяти державним органам уборотьбі з порушеннями природоохранительного законодавства; створюватисуспільні фонди по охороні навколишнього середовища й витрачати їх напроведення екологічних заходів; рекомендувати своїх представників для участі удержавній екологічній експертизі, проводити суспільну екологічну експертизу (щостає юридично обов’язкової після твердження її результатів органами державноїекспертизи); вимагати призначення державної екологічної експертизи; виступати звикладом своєї платформи в засобах масової інформації.
Згідно ст.13Федерального закону РФ «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002р., органи державної влади і їхніх посадових осіб зобов’язані сприятисуспільним об’єднанням і громадянам у реалізації їхніх прав в області охоронинавколишнього середовища. Посадові особи й громадяни, що перешкоджаютьздійсненню екологічних прав і обов’язків, залучаються до відповідальності увстановленому порядку. Зокрема, громадяни й суспільні об’єднання громадянможуть жадати від гідрометеорологічних і інших відповідних органів наданнясвоєчасної, повної й достовірної інформації про стан навколишнього середовища йміри по її охороні.
У повному об’єміпідлягає відшкодуванню шкода, заподіяна здоров’ю або майну громадян урезультаті несприятливого впливу навколишнього середовища, викликаногодіяльністю підприємств, установ, організацій або окремих громадян. Привизначенні збитку майна враховується прямий збиток, пов’язаний з руйнуванням ізниженням вартості будов, житлових і виробничих приміщень, устаткування,упущена вигода від втрати врожаю, зниження родючості ґрунтів[11].
Підприємства,діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою для навколишнього середовища,відшкодовують заподіяна шкода згідно ст. 1079 ГК РФ.
Юридичні й фізичні особивправі висувати позовні вимоги в суд або арбітражний суд про припинення екологічношкідливої діяльності, що заподіює шкода здоров’ю й майну громадян інавколишньому середовищу. Рішення суду в цьому випадку є підставою дляприпинення фінансування такої діяльності відповідними банківськими установами.
Території зістійкими негативними змінами в навколишнім середовищі, що загрожують здоров’юнаселення, стану природних екологічних систем, генетичних фондів рослин ітварин, оголошуються зонами екологічного нещастя, що тягне припиненнядіяльності, що негативно впливає на навколишнє середовище; припинення роботицехів, агрегатів, устаткування й т.д., обмеження окремих видівприродокористування. Фінансову відповідальність несуть винуватці деградаціїсередовища.
Таким чином, передбачається великасистема мер, що забезпечує екологічні конституційні права громадян.
У здійсненні передбаченихКонституцією екологічних прав громадян вирішального значення набуває їхнєінформаційне забезпечення. Важливо тут підкреслити неможливість утаювання,приховання екологічних відомостей. У відповідності зі ст.7 Закону РФ від 21липня 1993 р. «Про державну таємницю» не підлягають засекречуванню відомостіпро надзвичайні події й катастрофи, що загрожують безпеці й здоров’ю громадян,про стан екології, охорони здоров’я, санітарії, про факти порушення прав і вольгромадянина. У такий спосіб реалізуються в області екології положення ст.29Конституції про волю інформації[12] .
Стаття 58 Конституції РФ(ст.65 Конституції РБ) закріплює обов’язок кожного зберігати природу йнавколишнє середовище, дбайливо ставитися до природних багатств.
З розвитком науково — технічного прогресу збільшився негативний вплив людської діяльності нанавколишнє природне середовище, внаслідок чого забруднюються атмосфернеповітря, вода, земля. У результаті катастроф і стихійних лих деградують землі.Від пожеж, забруднення повітря й підземних вод гинуть лісу. Все це негативнопозначається на здоров’я людей. Учені затверджують, що в цей час перед Росієюкоштує завдання екологічного виживання. Необхідно припинити подальше руйнуванняприроди.
Конституційний обов’язокгромадян зберігати природу й навколишнє середовище, дбайливо ставитися доприродних багатств конкретизується в декількох законах. Насамперед це передбаченов новому Федеральному законі Російської Федерації «Про охорону навколишньогосередовища» від 10 січня 2002 р. № 7-ФЗ.
Згідно ст.11 цьогоФедерального закону кожний громадянин має право на сприятливе навколишнєсередовище, на її захист від негативного впливу, викликаного господарською йіншою діяльністю, надзвичайними ситуаціями природного й техногенного характеру,на достовірну інформацію про стан навколишнього середовища й на відшкодуванняшкоди навколишньому середовищу.
Громадяни мають право:
·         створюватисуспільні об’єднання, фонди й інші некомерційні організації, що здійснюютьдіяльність в області охорони навколишнього середовища;
·         направлятизвернення до органів державної влади РФ, органи державної влади суб’єктівФедерації, органи місцевого самоврядування, інші організації й посадові особипро одержання своєчасної, повної й достовірної інформації про станнавколишнього середовища в місцях свого проживання, заходах для її охорони;
·         братиучасть у зборах, мітингах, демонстраціях, ходах і пікетуванні, зборі підписівпід петиціями, референдумах з питань охорони навколишнього середовища й в іншихне суперечному законодавству Російської Федерації акціях;
·         висуватипропозиції про проведення суспільної екологічної експертизи й брати участь у їїпроведенні у встановленому порядку;
·         сприятиорганам державної влади Російської Федерації, органам державної влади суб’єктівФедерації, органам місцевого самоврядування в рішенні питань охоронинавколишнього середовища;
·         звертатисяв органи державної влади РФ, органи державної влади суб’єктів Федерації, органимісцевого самоврядування й інші організації зі скаргами, заявами й пропозиціямиз питань, що стосується охорони навколишнього середовища, негативного впливу нанавколишнє середовище, і одержувати своєчасні й обґрунтовані відповіді;
·         пред’являтив суд позови про відшкодування шкоди навколишньому середовищу;
·         здійснюватиінші передбачені законодавством права.
Громадяни зобов’язані:
·         зберігатиприроду й навколишнє середовище;
·         дбайливоставитися до природи й природних багатств;
·         дотримуватиінших вимог законодавства.     
Значна частина обов’язківгромадян по охороні природи й раціональному використанню її ресурсівустановлена в законодавстві про землю, її надрах, у водному, лісовомузаконодавстві. Так, у ст.13 Земельного кодексу Російської Федерації від 25жовтня 2001 р. № 136-ФЗ передбачено, що з метою охорони земель власникиземельних ділянок, землекористувачі, землевласники й орендарі земельних ділянокзобов’язані проводити заходу щодо:
1) збереженню ґрунтів іїхньої родючості;
2) захисту земель від водноїй вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення,иссушения, ущільнення, забруднення радіоактивними й хімічними речовинами,захламления відходами виробництва й споживання, забруднення, у тому числібіогенного забруднення, і інших негативних (шкідливих) впливів;
3) захистусільськогосподарських угідь і інших земель від зараження бактериально — паразитичними й карантинними шкідниками й хворобами рослин, заростаннябур’янистими рослинами, чагарниками й дрібноліссям, інших видів погіршеннястану земель;
4) ліквідації наслідківзабруднення, у тому числі біогенного забруднення, і захламления земель;
5) збереженню досягнутогорівня меліорації;
6) рекультивації порушенихземель, відновленню родючості ґрунтів, своєчасному залученню земель в оборот;
7) збереженню родючостіґрунтів і їхньому використанню при проведенні робіт, пов’язаних з порушеннямземель.
З метою охорони земельрозробляються федеральні, регіональні й місцеві програми охорони земель, щовключають у себе перелік обов’язкових заходів щодо охорони земель ізурахуванням особливостей господарської діяльності, природних і інших умов.
Оцінка стану земель іефективності передбачених заходів щодо охорони земель проводиться з урахуваннямекологічної експертизи, установлених законодавством санітарно — гігієнічних іінших норм і вимог. При проведенні пов’язаних з порушенням ґрунтового шарубудівельних робіт і робіт з видобутку корисних копалин родючий шар ґрунтузнімається й використовується для поліпшення малопродуктивних земель.
Для оцінки стану ґрунту зметою охорони здоров’я людини й навколишнього середовища ПравительствомРосійської Федерації встановлюються нормативи гранично припустимих концентраційшкідливих речовин, шкідливих мікроорганізмів і інших забруднюючий ґрунтбіологічних речовин.
Особи, винні в здійсненніземельних правопорушень, несуть адміністративну або кримінальнувідповідальність у порядку, установленому законодавством. Залучення особи,винного в здійсненні земельних правопорушень, до карної або адміністративноївідповідальності не звільняє його від обов’язку усунути допущені земельніправопорушення й відшкодувати заподіяний ними шкода[13].
Ряд обов’язків по охороні водпокладає на громадян Водний кодекс Російської Федерації, прийнятий ДержавноюДумою 16 листопада 1995 р. № 167-ФЗ. Забороняються скидання у водні об’єкти йпоховання в них виробничих, побутових і інших відходів. При використанні воднихоб’єктів громадяни зобов’язані здійснювати производственно — технологічні,агротехнічні, гідротехнічні, санітарні й інші заходи, що забезпечують охоронуводних об’єктів. Використання водних об’єктів повинне здійснюватися змінімально можливими негативними наслідками для них.

5. Розвиток взаємин між
Російською Федерацією йРеспублікою Башкортостан
в області охоронинавколишнього середовища
 
Взаємини між Російською Федерацією й РеспублікоюБашкортостан в області охорони навколишнього природного середовища в цей часбудуються на основі наступних нормативних актів:
·         КонституціяРосійської Федерації (частина 3 статті 11);
·         Договірвід 31 березня 1992 року про розмежування предметів ведення й повноважень міжфедеральними органами державної влади Російської Федерації й органами державноївлади суверенних республік у складі Російської Федерації (пункт «г» статті II);
·         Додатокдо Федеративного договору від Республіки Башкортостан від 31 березня 1992 року (абзац 3 пункти 1).
·         Договірміж Російською Федерацією й Республікою Башкортостан від 3 серпня 1994 року«Про розмежування предметів ведення й повноважень між органами державної владиРосійської Федерації й органами державної влади Республікою Башкортостан» (пункт 5 статті 3 і пункт 10статті 4);
·         Угодавід 25 травня 1994 року між Правительством Російської Федерації йПравительством Республіки Башкортостан про розмежування предметів ведення йвзаємному делегуванні повноважень в області охорони навколишнього середовища йвикористанні природних ресурсів;
·         Угодавід 6 листопада 1995 року про розмежування повноважень між Міністерствомохорони навколишнього середовища й природних ресурсів Російської федерації йПравительством Республіки Башкортостан з питань охорони навколишньогосередовища й використання природних ресурсів;
·         Листвід 05.05.1999 р. № 01-12/22-138 голови Госкомэкологии РФ В.И.Данилова-Данильяна про пролонгацію Угоди між Правительствами РФ і РБ від25.05.1994 р.;
·         Листвід 01.03.2000 р. № 01-14/11-140 голови Госкомэкологии РФ В.И.Данилова-Данильяна про пролонгацію Угоди між Правительствами РФ і РБ від25.05.1994 р.
Згідно ч.3ст.11 Конституції РФ, розмежування предметів ведення й повноважень між органамидержавної влади Російської Федерації й органами державної влади суб’єктівФедерації здійснюється на основі Конституції, Федеративного й іншого договорупро розмежування предметів ведення й повноважень.
Відповідно до п. «г» ст.II Договору від 31 березня 1992 р. пророзмежування предметів ведення й повноважень між федеральними органамидержавної влади Російської Федерації й органами державної влади сувереннихреспублік у складі Російської Федерації, до спільного ведення федеральнихорганів державної влади Російської Федерації й органів державної владиреспублік у складі Російської Федерації ставляться природокористування,охорона навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки; особливоохоронювані природні території.
Згідно пункту 5 статті 3 Договору між Російською Федерацією йРеспублікою Башкортостан від 3 серпня 1994 року «Про розмежування предметівведення й повноважень між органами державної влади Російської Федерації йорганами державної влади Республікою Башкортостан» (у цей час даний Договірє I частиною Конституції Республіки Башкортостан) у веденні РеспублікиБашкортостан перебувають:
·         рішенняпитань володіння, користування й розпорядження землею, надрами, водними,лісовими й іншими природними ресурсами Республіки, що є надбанням (власністю)її багатонаціонального народу, відповідно до законодавства РеспублікиБашкортостан і угодами з федеральними органами влади Російської Федерації.
Відповідно доп.10 ст.4 зазначеного Договору в спільномуведенні Російської Федерації й Республіки Башкортостан перебувають:
·         оцінкавідповідно до державних і міжнародних стандартів стану якості природногосередовища;
·         охоронанавколишнього середовища, здійснення мер по її відновленню;
·         забезпеченняекологічної безпеки.
25 травня 1994 року між Правительством Російської Федерації йПравительством Республіки Башкортостан було укладене Угода про розмежуванняпредметів ведення й взаємному делегуванні повноважень в області охоронинавколишнього середовища й використанні природних ресурсів. Дана угодаскладається з 7 статей, його положення не містять ніяких нововведень, упорівнянні з раніше законодавчо закріпленими нормами в розглянутій області.
У цей час рядсуб’єктів Російської Федерації підписали (і продовжують підписувати) зфедеральним центром Угоди про припинення дії угод між Правительством Росії йПравительством (Адміністрацією) суб’єкта Федерації про розмежування предметівведення й розмежуванні повноважень у певній області. Дана робота ведеться врамках приведення до єдиного правового поля[14].
Уважаю недоцільним підписання в даний момент Угоди про припинення дії«Угоди між Правительством Російської Федерації й Правительством РеспублікиБашкортостан про розмежування предметів ведення й розмежуванні повноважень вобласті охорони навколишнього середовища й використання природних ресурсів від25 травня 1994 року», що було пролонговано в 1999 році й діє по теперішній час.
У цей час у зв’язку з обстановкою, що змінилася, у політичних,економічної сферах життя суспільства й держави, значним розвитком законодавства(і екологічного зокрема) між органами державної влади Російської Федерації йРеспубліки Башкортостан ведеться робота з розвитку договірних відносин, у томучислі й в області охорони навколишнього природного середовища.
12 січня цього року набув чинності Федеральний законРосійської Федерації від 10.01.2002 р. № 7-ФЗ «Про охорону навколишньогосередовища». Даний Федеральний закон, що визначає правові основи державноїполітики в області охорони навколишнього середовища й забезпечення екологічноїбезпеки, став новим кроком у розвитку екологічного права Росії.
Статті 5-10 главиII закону («Основи керування в області охорони навколишнього середовища»)регламентують питання державного керування, повноваження Російської Федерації іїї суб’єктів в області охорони навколишнього середовища.
Відповідно доположень ст.6, п.2 ст.8 і ст.9 зазначеного закону, істотно розширилисяповноваження органів державної влади суб’єктів Російської Федерації в сферівідносин, пов’язаних з охороною навколишнього середовища й спеціальноуповноважених органів суб’єктів РФ в області охорони навколишнього середовища[15].  
Зокрема,відповідно доп.2 ст.8 закону, суб’єктам Російської Федерації наданеправо самостійне визначати органи державної влади, що здійснюють державнекерування в області охорони навколишнього середовища на території суб’єкта, щоне було передбачено раніше, що діяв Законом, РСФСР «Про охорону навколишньогоприродного середовища».
Розмежуванняповноважень у сфері відносин, пов’язаних з охороною навколишнього середовища,між органами державної влади РФ і суб’єктів здійснюється, крім Конституції РФ іфедеральних законів, також і договорами про розмежування предметів ведення йповноважень між органами державної влади РФ і суб’єктів (п.1 ст.9 ФЗ).
Також, істотнимнововведенням є закріплення в п.2 ст.9 закону права передавати здійсненнячастини повноважень у сфері відносин, пов’язаних з охороною навколишньогосередовища, на основі Угод між федеральними органами виконавчої влади йорганами виконавчої влади суб’єктів Федерації, у тому числі в області державноїекологічної експертизи об’єктів, що підлягають державній екологічнійекспертизі, проведеної на рівні суб’єктів Російської Федерації.
Зазначені нормиФедерального закону «Про охорону навколишнього середовища» дозволять більшдетально розмежувати повноваження в області охорони навколишнього середовищаміж органами державної влади Російської Федерації й Республіки Башкортостан іефективніше здійснювати державне керування й контроль в області охоронинавколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки в РеспубліціБашкортостан.
ПрийнятийФедеральний закон «Про охорону навколишнього середовища» став новим кроком урозвитку природоохоронної діяльності, що наближає нас до сучасного, тобтовідповідному законодавству передових держав, механізму правової охоронинавколишнього середовища. Хоча, звичайно, для реалізації на практиці закладениху даному Федеральному законі норм буде потрібно прийняття як на федеральномурівні, так і на рівні Республіки Башкортостан, ряду підзаконних актів, щовстановлюють механізми реалізації норм закону й приведення у відповідність ізвимогами даного закону як федерального природоохранительного законодавства, такі законодавства Республіки Башкортостан в області охорони навколишньогосередовища й природокористування[16] .

7. Використана література
 
1)          БринчукМ.М. Екологічне право (право навколишнього середовища): Підручник для Вузов. — М.: Юристъ, 2000.
2)          Коментардо Конституції Російської Федерації / под. ред. Л.А. Окунькова, — М.( БЕК,1998.
3)          Коментардо Закону РСФСР «Про охорону навколишнього природного середовища» // рук.авторського колективу — буд.ю.н., професор С.А. Боголюбов.- М.( НОРМА, 2000.

ПланЗагальна характеристика джерел екологічного права 1.    Конституції Російської Федерації й Республіки Башкортостан – основні джерела екологічного права 2.    Характеристика загальних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища 3.    Характеристика екологічних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища….
4.    Розвиток взаємин між
Російською Федерацією й Республікою Башкортостан
в області охорони навколишнього середовища 5.    Використана література

1. Загальнахарактеристика джерел екологічного права
 
Підджереламиекологічного права розуміються нормативно-правові акти, що містять норми,що регулюють відносини в сфері взаємодії суспільства й природи[1].
Наявністьрозвитий системи джерел екологічного права є істотною умовою для виділеннясукупності еколого-правових норм в окрему галузь у системі російського права.
Джерелаекологічного права мають деякі особливості.
1.        Тому щозаконодавство про природокористування й  охорону навколишнього середовищавіднесено у відповідності зі ст.72 Конституції Російської Федерації (далі –Конституція РФ) до предметів спільного ведення Федерації і її суб’єктів, те еколого-правовінорми встановлюються на обох рівнях;
2.        Екологічнеправо має комплексний характер у системі російського права, тому правовінорми даної галузі є в різних галузях права. Поряд зі спеціальнимзаконодавством про охорону навколишнього середовища, природоресурснымзаконодавством, вони втримуватися в актах цивільного, конституційного,підприємницького, карного й іншого законодавства.
Джерелаекологічного права можна класифікувати по наступних підставах:
·         Поюридичній чинності – на закони й підзаконні акти;
·         Попредметі регулювання – на загальні й спеціальні;
·         Похарактері правового регулювання – на матеріальні й процесуальні;
·         Похарактері –на кодифіковані й не є такими;Системуджерел екологічного права утворять:
·         міжнароднідоговори РФ, загальновизнані принципи й норми екологічного права;
·         КонституціяРосійської Федерації;
·         федеративнідоговори;
·         закони(конституційні й федеральні);
·         нормативніукази й розпорядження Президента РФ;
·         нормативніпостанови й розпорядження Правительства РФ;
·         Конституції, закони, інші нормативніправові акти суб’єктів РФ;
·         нормативніправові акти міністерств і відомств;
·         нормативніправові акти органів місцевого самоврядування;
·         локальнінормативні правові акти;
·         судовірішення.
Звичай як джерелоекологічного права застосовується в практиці, але він опосередкований увстановлених нормах права.

2. Конституції РосійськоїФедерації й
Республіки  Башкортостан – основні джерела екологічного права
Як і в будь-якій іншійобласті, у регулюванні відносин власності на природні ресурси,природокористування, охорони навколишнього середовища, визнання, охорони йзахисти екологічних прав і законних інтересів людини й громадянина КонституціяРосійської Федерації й Конституція Республіки Башкортостан грають основні ролі.Ці ролі визначені тим, що в Конституції (як РФ, так і РБ) закріплюються(зізнаються) основи конституційного ладу (розділ 1), права й волі людини йгромадянина (у тому числі й права на охорону здоров’я й сприятливе навколишнєсередовище — ст.ст. 41,42 Конституції РФ), гарантії їхнього дотримання йзахисти, закладені основи правової системи, основи організації й межі державноївлади, розмежування предметів ведення (ст.ст. 71, 72, 73 Конституції РФ).
При аналізі Конституції (якРФ, так і РБ) як джерела екологічного права можна виділити дві групи норм:загального характеру, важливих з погляду послідовного забезпечення охоронинавколишнього середовища й раціонального природокористування (ст.ст. 1, 7, 10,71, 72 Конституції РФ), і «чисто» екологічні норми права (ст.ст. 9, 36, 41, 42Конституції РФ)[2] .
Правові норми КонституціїРеспубліки Башкортостан, що регулюють природокористування й охоронунавколишнього середовища, аналогічні нормам Конституції РФ у зазначенійобласті.
Метою даної роботи є аналізнорм Конституції РФ в області регулювання природокористування й охоронинавколишнього природного середовища (основний «натиск» — на норми, щорегулюють охорону навколишнього середовища) і короткий розгляд взаємин міжРосійською Федерацією й Республікою Башкортостан у зазначеній області.
3.        Характеристиказагальних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охоронунавколишнього середовища
 
Під загальними нормами Конституції, що регулюютьприродокористування й охорону навколишнього середовища, розуміються такі нормиКонституції, які визначають не тільки порядок і умови взаємодії людини,суспільства й держави в області природокористування й екології, але й на весьспектр взаємин держави й суспільства. Дані норми є основними до таких сфервзаємин людини, суспільства й держави, як природокористування, екологічнийконтроль, забезпечення екологічної безпеки й ін.
Відповідно до положень ст.15 Конституції, Конституція РФ має вищуюридичну чинність, пряму дію й застосовується на всій території РосійськоїФедерації. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадовіособи, громадяни і їхні об’єднання зобов’язані дотримувати Конституції РФ ізакони.
Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила,чим передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 1 має основне значення. У нійустановлюються форма державної влади в Російській Федерації (демократичнафедеративна правова держава з республіканською формою правління) і, відповідно,режим політичної, економічної й іншої свобод особи в суспільстві.
Стаття 2 Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.2 розділу II) формулюєодну з фундаментальних основ конституційного ладу Російської Федерації: «Людина, його права й волі євищою цінністю». Характерно, що поняттям «вища цінність» не визначаєтьсяніякий інший правовий інститут, що входить у поняття основ конституційноголаду.
У статті 3 розкривається принципнародовладдя в Російській Федерації. Носієм суверенітету і єдиним джереломвлади в Російській Федерації зізнається її багатонаціональний народ. Одночасно вч. 1 ст. 3 визначається зміст суверенітету в Російській Федерації. Виходячиз того, що його носієм є багатонаціональний народ Російської Федерації вцілому, а не населення, що проживає на територіях окремих суб’єктів Федерації,можна укласти, що Конституцією встановлюється принцип неподільностісуверенітету в Російській Федерації. Відповідно, будь-які дії окремих органівдержавної влади Російської Федерації, волевиявлення населення, що становитьлише частина багатонаціонального народу Російської Федерації, не можутьуважатися суверенними акціями, чиненими абсолютно самостійно й незалежно відконституційного ладу, установленого Конституцією й федеральними законами.
РосійськаФедерація має всю повноту влади на своїй території. Ніяка інша влада натериторії Росії не вправі привласнити собі функції верховної суверенної влади,а тим більше поставити себе над нею. Конституційне положення, закріплене в ч.1 ст. 4, означає, що ця верховна влада поширюється на певну територію,тобто територію, що перебуває під юрисдикцією Росії. Частина 2 ст. 4Конституції закріплює один з найважливіших принципів федеративної правовоїдержави, що прямо випливає з того, що суверенітет Російської Федераціїпоширюється на всю її територію. Верховенство федеральної Конституції йфедеральних законів на всій території Росії забезпечує єдність, погодженість істабільність всієї правової системи Росії. Слід зазначити, що за останнідва роки в Республіці Башкортостан зроблений більша робота із приведенняреспубліканського законодавства (у тому числі й екологічного) у відповідністьіз федеральним.
Частина 2статті 7проголошує один з основних принципів діяльності сучасної демократичної держави,відповідно до якого створення умов, що забезпечують гідне життя й вільнийрозвиток людини, не є сугубо особистою справою самої людини і його батьків, азводиться в ранг загальнодержавної політики. «У Російській Федераціїохороняються…здоров’я людей…»… Основною метою «екологічних» законів(будь те ФЗ РФ «Про охорону навколишнього середовища» або Екологічний кодексРБ) є захист здоров’я населення від негативного впливу, обумовленогозабрудненням навколишнього середовища.
Стаття 9 Конституції РФ (уКонституції РБ – ст.10 розділу II) говорить, що земля й інші природніресурси використовуються й охороняються в Російській Федерації як основа життяй діяльності народів, що проживають на відповідній території. Земля й іншіприродні ресурси можуть перебувати в приватній, державній, муніципальній ііншій формах власності. У відповідності ж із ч.2 ст.8, у РФ зізнаються йзахищаються так само приватна, державна, муніципальна й інша форми власності.
Таким чином,підкреслюється особливе значення природних ресурсів і головного з них – земліяк основи життя й діяльності народів. Це конституційне положення орієнтує надбайливе відношення до природних ресурсів і їхнє раціональне використання йзабезпечується природоресурсным і екологічним законодавством. Із принципудбайливого відношення до природних ресурсів випливає конституційна вимога раціональнавикористовувати їх. Майже в кожному федеральному законодавчому акті, що регулюєправове положення й порядок використання окремих природних ресурсів, єприсутнім вимога найбільш раціонального їхнього використання, чому, як правило,присвячені спеціальні розділи законів і безліч підзаконних актів у цій області.Це конституційне положення дозволяє більш справедливо використовувати засоби,одержувані від використання природних ресурсів, в інтересах народів, щопроживають на відповідних територіях. У цей час регулювання цих відносин зпогляду дотримання екологічних вимог значною мірою здійснюється вступившим усилу 12 січня 2002 року Федеральним законом Російської Федерації «Про охоронунавколишнього середовища».
У статті 10 закріплюєтьсяфундаментальний принцип організації влади в Російській Федерації – принципподілу влади. Суть його в тім, що демократичний політичний режим може бутивстановлений у державі за умови поділу функцій державної влади між самостійнимидержавними органами. Закріплена в ст.10 «система сдержек і противаг»представляє єдину можливу схему організації державної влади в демократичнійдержаві.
Відповідно доположень ст.17 Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.20 розділу II), уРосійській Федерації зізнаються й гарантуються права й волі людини йгромадянина відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародногоправа й відповідно до Конституції. Основні права й волі людини невідчужувані йналежать кожному від народження. Здійснення прав і воль людини й громадянина неповинне порушувати права й волі інших осіб.
Права людину йгромадянина в Російській Федерації носять універсальний характер. Жоден ізсуб’єктів Федерації не може відмовитися від обов’язку визнати й гарантуватиправа людини й громадянина на своїй території. Жодне із проголошених уКонституції прав людину й громадянина не може бути вилучено державою абообмежено в об’ємі без вказівки підстав обмеження. Права й волі людини можутьбути обмежені державою лише в строго встановлених випадках на основіКонституції й закону. Тимчасові обмеження ряду прав і воль можливі у випадкувведення надзвичайного стану (ст. 56).
Невідчужуванийхарактер прав і воль складається також у тім, що громадянин не може взяти насебе зобов’язання перед ким би те не було не користуватися своїм правом абосукупністю прав.
Згідно ст.18,права й волі людини й громадянина є безпосередньо діючими. Вонивизначають зміст, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої йвиконавчої влади, місцевого самоврядування й забезпечуються правосуддям.Визначення в ст.18 конституційних прав і воль як безпосередньо діючих руйнуєпорочну традицію, що мала місце в минулому нашого суспільства, розглядатиконституційні норми як декларативні, що реалізуються лише при наявності закону,розпорядження правительства, інструкції й т.д.
Одна з головнихгарантій прав людину й громадянина закріплена в ст.19 Конституції РФ: «Усі рівні перед законом ісудом». Чоловік і жінка мають рівні права й волі й рівні можливості для їхньоїреалізації. Держава гарантує рівність прав і воль людини й громадянинанезалежно від підлоги, раси, національності, мови, походження, майнового йпосадового положення, місця проживання, відносини до релігії, переконань,приналежності до суспільних об’єднань, а також інших обставин. Забороняютьсябудь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової,національної, мовної або релігійної приналежності.
Згідно ст.30,кожний має право на об’єднання, включаючи право створювати професійні союзи длязахисту своїх інтересів. Право громадян на об’єднання містить у собі правостворювати на добровільній основі суспільне об’єднання для захисту спільнихнтерес і досягнення загальних цілей, право вступати в суспільні об’єднання абовтримуватися від вступу в них, а також право безперешкодно виходити ізсуспільних об’єднань. Широку популярність у Росії мають такі суспільніекологічні організації, як ГРИНПИС, Всесвітній фонд дикої природи, Інститутеколого-правових проблем «Экоюрис», у нас у Башкирії — Союз екологів РеспублікиБашкортостан.
Стаття 32Конституції встановлюєправо громадян РФ брати участь у керуванні справами держави, право обирати йбути вибраними в органи державної влади (спеціально вповноваженим органомдержавної влади в області охорони навколишнього середовища в РФ є Міністерствоприродних ресурсів РФ, у Республіці Башкортостан – Госкомэкология РБ).
Згідно ст.33,громадяни РФ мають право звертатися особисто, а також направляти індивідуальній колективні звернення до державних органів і органи місцевого самоврядування.Зазначене право забезпечує можливість активного впливу громадянина надіяльність держави.
Стаття 36 указує, що громадяни і їхніоб’єднання вправі мати в приватній власності землю. Вільне господарювання наземлі не можна, однак, розуміти як довільне. Частина 2 ст. 36 передбачаєдві істотних умови, хоча й не ущемляють господарської волі власників землі, алев розумних рамках обмежуюча їхня діяльність: вони не повинні наносити збиткунавколишньому середовищу й порушувати прав і законних інтересів інших осіб.Якщо власник землі не дотримує цих умов закону, для нього наступають юридичнінаслідки, передбачені екологічним і цивільним законодавством провідповідальність за правопорушення[3] .
Стаття 45Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.55) гарантує державний захист прав іволь людини й громадянина. Ч.1 ст.45діє у взаємозв’язку зі ст.2, прицьому передбачається, що все ланки державного механізму наділені обов’язкомзахищати права й волі людини й громадянина.
Стаття 46 (у Конституції РБ –ст.56) говорить, що в Росії кожному гарантується судовий захист його прав іволь. Рішення й дії (або бездіяльність) органів державної влади, органівмісцевого самоврядування, суспільних об’єднань і посадових осіб можуть бутиоскаржені в суд. Кожний вправі відповідно до міжнародних договорів РФзвертатися в міждержавні органи по захисту прав і воль людини, якщо вичерпанівсі наявні внутрішньодержавні засоби правового захисту.
Згідност.55, перерахуванняв Конституції основних прав і воль не повинне тлумачитися як заперечення абоприменшення інших загальновизнаних прав і воль людини й громадянина. Не повиннівидаватися закони, що скасовують або применшують права й волі людини йгромадянина. Права й волі людини й громадянина можуть бути обмежені федеральнимзаконом тільки в тій мері, у який це необхідно з метою захисту основконституційного ладу, моральності, здоров’я, прав і законних інтересівінших осіб, забезпечення оборони країни й безпеки держави.
Статті 71, 72 і 73 указуютьсфери повноважень Російської Федерації і її суб’єктів у тій або іншій області.
У відповідності зі ст.71,у веденні Російської Федерації серед інших перебувають:
·         прийняттяй зміна Конституції РФ і федеральних законів;
·         регулюванняй захист прав і воль людини й громадянина;
·         формуванняфедеральних органів державної влади;
·         установленняоснов федеральної політики й федеральні програми в області … екологічного…розвитку Російської Федерації;
·         федеральніподатки й збори (екологічний податок);
         Звертаючись до ст.71, варто звернути увагу, що вона встановлює предмети ведення властивоРосійської Федерації.
         Стаття 72Конституціївстановлює області спільного ведення Російської Федерації і її суб’єктів, середяких, стосовно до розглянутого питання, слід зазначити:
·         забезпеченнявідповідності конституцій і законів суб’єктів РФ Конституції РосійськоїФедерації й федеральних законів;
·         захистправ і воль людини й громадянина;
·         питанняволодіння, користування й розпорядження землею, надрами, водними й іншимиприродними ресурсами;
·         розмежуваннядержавної власності;
·         природокористування;охорона навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки; особливоохоронювані природні території;
·         земельне,водне, лісове законодавство, законодавство про надра, про охорону навколишньогосередовища;
У даних областях РосійськаФедерація і її суб’єкти спільно відповідальні за стан справ. У цій сферідержавна діяльність повною мірою не може здійснюватися окремо ні Федерацією, ніїї суб’єктами. В 2001 році в Республіці Башкортостан було прийнято 4 Закони, 8постанов Кабінету міністрів РБ, 7 розпоряджень Кабінету міністрів РБ, щорегулюють область охорони навколишнього середовища.
Поза межами веденняРосійської Федерації й повноважень Росії по предметах спільного веденняРосійської Федерації і її суб’єктів, суб’єкти Російської Федерації мають всюповноту державної влади (стаття 73 Конституції).
Важливими є положення статті76. Згідно ч.4 зазначеної статті, поза межами ведення Російської Федерації,спільного ведення Російської Федерації і її суб’єктів, суб’єкти РФ здійснюютьвласне правове регулювання, включаючи прийняття законів і інших нормативнихправових актів. Закони й інші нормативні правові акти суб’єктів РосійськоїФедерації не можуть суперечити федеральним законам, прийнятим по предметахведення РФ, а також спільного ведення РФ і її суб’єктів (ч.5). У випадкупротиріччя між федеральним законом і іншим актом, виданим у РосійськійФедерації, діє федеральний закон.
         Згідно ч.1 ст.77,система органів державної влади суб’єктів Росії встановлюється суб’єктамисамостійно відповідно до основ конституційного ладу. У межах ведення РосійськоїФедерації й повноважень РФ по предметах спільного ведення, федеральні органивиконавчої влади й органи виконавчої влади суб’єктів Федерації утворять єдинусистему виконавчої влади в Росії.
Положення статті 78Конституції є, на мій погляд, одними із самих прогресивних.
Так, згідно ст.78, федеральніоргани виконавчої влади для здійснення своїх повноважень можуть створювати своїтериторіальні органи. Федеральні органи виконавчої влади за згодою зорганами виконавчої влади суб’єктів Російської Федерації можуть передавати їмздійснення частини своїх повноважень, якщо це не суперечить КонституціїРосійської Федерації й федеральних законів. Органи виконавчої влади суб’єктівРосійської Федерації за згодою з федеральними органами виконавчої влади можутьпередавати їм здійснення частини своїх повноважень. Треба відзначити, щоположення зазначеної статті закріплені (продублированы) у ст.ст. 8, 9 новогоФедерального закону від 10 січня 2002 року «Про охорону навколишньогосередовища».
4. Характеристика екологічнихнорм Конституції Російської
Федерації, що регулюютьохорону навколишнього середовища
До так званим «екологічного»нормам Конституції Російської Федерації можна віднести положення статей 41, 42і 58.
Стаття 41говорить, що кожний має право наохорону здоров’я й медичну допомогу. У Російській Федерації фінансуютьсяфедеральні програми охорони й зміцнення здоров’я населення, приймаються заходищодо розвитку державних, муніципальних, приватноїсистем охорониздоров’я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров’я людини, розвиткуфізичної культури й спорту, екологічному й санітарно – епідеміологічномублагополуччю.
Здоров’я — це стан повногофізичного, щиросердечного й соціального благополуччя, а не тільки відсутністьхвороб і фізичних дефектів. Тому під охороною здоров’я розуміється сукупністьмір, спрямованих на збереження й зміцнення здоров’я кожної людини.
Право громадянна охорону здоров’я забезпечується охороною навколишнього природногосередовища, захистом життя й здоров’я населення від негативного впливу,обумовленого забрудненням навколишнього середовища.
Згідно ч. 3ст. 41 Конституції приховання посадовими особами будь-якого рівня фактів іобставин, що створюють погрозу для життя й здоров’я людей, спричиняєвідповідальність відповідно до федерального закону. Приховання — це не тількиутаювання інформації, але й поширення свідомо недостовірної, помилковоїінформації про стан навколишнього середовища, санітарно — епідеміологічномустані й інших подіях і обставинах, що загрожують здоров’ю людей.
Громадяни маютьправо на регулярне одержання достовірної й своєчасної інформації про факторів,що сприяють збереженню здоров’я або роблять на нього шкідливий вплив, включаючиінформацію про санітарно – епідеміологічний стан району проживання,раціональних нормах харчування, про продукти, роботи, послуги, їхнійвідповідності санітарним нормам і правилам і ін.[4]
Стаття 42Конституції РФ(ст.50 у Конституції РБ) говорить, що кожний має правона сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про її стан і навідшкодування збитку, заподіяного його здоров’ю або майну екологічнимправопорушенням.
Право громадян насприятливі умови життя припускає реальні можливості проживати в здорової, щовідповідає міжнародному й державному стандартам навколишньому природномусередовищу, брати участь у підготовці, обговоренні й прийнятті екологічнозначимих рішень, здійснювати контроль за їхньою реалізацією, одержувати належнуекологічну інформацію, а також право на відшкодування збитку[5].
Право громадян на сприятливенавколишнє природне середовище забезпечується:
·         державнимекологічним контролем за станом навколишнього середовища й дотриманнямприродоохранительного законодавства (у Республіці Башкортостан – Госкомэкология РБ,Башкирська природоохоронна міжрайонна прокуратура);
·         плануваннямі нормуванням якості навколишнього середовища;
·         проведеннядержавної екологічної експертизи;
·         здійсненняоцінки впливу на навколишнє середовище;
·         здійсненнядержавного моніторингу навколишнього середовища;
·         проведенняекологічного аудита;
·         економічнимиметодами регулювання в області охорони навколишнього середовища (установленняплати за негативний вплив на навколишнє середовище, установлення лімітів навикиди й скидання забруднюючих речовин, надання податкових пільг і т.д.)[6];
·         екологічнасертифікація;
·         формуванняекологічної культури;
·         розробкай твердження обов’язкових вимог в області охорони навколишнього середовища приздійсненні господарської й іншої діяльності;
·         попередженнюй ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих;
·         екологічнестрахування;
·         утвореннямдержавних і суспільних, резервних і інших фондів допомоги;
·         організацієюмедичного обслуговування населення.
У Російській Федераціїздійснюється державний, виробничий, муніципальний і суспільний контроль вобласті охорони навколишнього середовища. Контроль в області охоронинавколишнього середовища проводиться з метою забезпечення органами державноївлади РФ, органами державної влади суб’єктів Федерації, органами місцевогосамоврядування, юридичними й фізичними особами виконання законодавства вобласті охорони навколишнього середовища, дотримання вимог, у тому числінормативів і нормативних документів, в області охорони навколишньогосередовища, а також забезпечення екологічної безпеки.
Оцінка впливу на навколишнєсередовищепроводиться у відношенні планованої господарської й іншої діяльності, що можезробити прямий або непрямий вплив на навколишнє середовище, незалежно відорганізаційно – правових форм власності суб’єктів господарської й іншоїдіяльності. Оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться при розробці всіхальтернативних варіантів предпроектной, у тому числі передінвестиційної, іпроектної документації, що обґрунтовує плановану господарську й іншудіяльність, за участю суспільних об’єднань.
Екологічна експертиза (державн або суспільна)проводиться з метою встановлення відповідності планованої господарської й іншоїдіяльності вимогам в області охорони навколишнього середовища[7].
Державний моніторинг навколишньогосередовищаздійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації й законодавствомсуб’єктів Федерації з метою спостереження за станом навколишнього середовища, утому числі за станом навколишнього середовища в районах розташування джерелантропогенного впливу й впливом цих джерел на навколишнє середовище, а також зметою забезпечення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у достовірнійінформації, необхідної для запобігання або зменшення несприятливих наслідківзміни стану навколишнього середовища. Порядок організації й здійсненнядержавного моніторингу навколишнього середовища встановлюється ПравительствомРФ. Інформація про стан навколишнього середовища, її зміні, отримана приздійсненні державного екологічного моніторингу, використовується органамидержавної влади Російської Федерації, органами державної влади суб’єктівФедерації, органами місцевого самоврядування для розробки прогнозів соціально — економічного розвитку й прийняття відповідних рішень, розробки федеральнихпрограм в області екологічного розвитку Росії, цільових програм в областіохорони навколишнього середовища суб’єктів Федерації й заходів щодо охоронинавколишнього середовища.
Екологічний аудит – незалежна, комплексна,документована оцінка дотримання суб’єктом господарської й іншої діяльностівимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охоронинавколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовкарекомендацій з поліпшення такої діяльності. У цей час у Республіці Башкортостандіють 4 аудиторські фірми, що представляють послуги по екологічномуаудиті.
Екологічна сертифікація проводиться з метоюзабезпечення екологічно безпечного здійснення господарської й іншої діяльностіна території Російської Федерації, може бути обов’язкової або добровільної.
Нормування вобласті охорони навколишнього середовища здійснюється з метою державногорегулювання впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє середовище,що гарантує збереження сприятливого навколишнього середовища й забезпеченняекологічної безпеки. Нормування полягає у встановленні нормативів якостінавколишнього середовища, нормативів припустимого впливу на навколишнєсередовище при здійсненні господарської й іншої діяльності, інших нормативів вобласті охорони навколишнього середовища, а також державних стандартів вобласті охорони навколишнього середовища. Нормативи й нормативні документи вобласті охорони навколишнього середовища розробляються, затверджуються йуводяться в дію на основі сучасних досягнень науки й техніки з урахуваннямміжнародних правил і стандартів в області охорони навколишнього середовища.
Екологічнестрахування(ст.18 ФЗ «Про охорону навколишнього середовища») здійснюється з метою захистумайнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок екологічних ризиків. УРосійській Федерації може здійснюватися обов’язкове державне екологічнестрахування[8].
З метоюформування екологічної культури й професійної підготовки фахівців вобласті охорони навколишнього середовища встановлюється система загального йкомплексного екологічного утворення, а також поширення екологічних знань, утому числі через засоби масової інформації[9] .
Громадяни мають широкіповноваження для реалізації своїх екологічних прав, що припускають можливістьстворювати суспільні об’єднання по охороні навколишнього середовища, вступати вчлени таких об’єднань і фондів, вносити свої заощадження; брати участь узборах, мітингах, пікетах, ходах, референдумах по охороні навколишньогосередовища, викладати свою думку, звертатися із заявами, скаргами, петиціями,вимагати їхнього розгляду; вимагати в адміністративному й судовому порядкускасування рішень про розміщення, проектування, будівництво, реконструкції,експлуатації екологічно шкідливих об’єктів; вимагати обмеження, призупинення,припинення їхньої діяльності; порушувати питання про залучення довідповідальності винних юридичних осіб і громадян.
За екологічні правопорушення,посадових осіб і громадяни несуть дисциплінарну, адміністративну, гражданско –правову або кримінальну відповідальність, а підприємства, установи, організації– адміністративну й гражданско – правову відповідальність[10].
Так, в 2001 роціГоскомэкология РБ пред’явила в Арбітражний суд РБ 105 позовних заяв провідшкодування збитку, нанесеного державі підприємствами, організаціями йустановами, що порушують природоохранительное законодавство (в 2000 р. — 99позовів). Пред’явлено вимог на загальну суму 35 142 566,12 рублів. СтягненоАрбітражним судом РБ у бюджет Республіки Башкортостан і добровільно задоволенийпідприємствами-порушниками вимог на загальну суму 9 мільйонів 375 тисяч рублів(в 2000 р. — 4 мільйони 833 тисячі рублів).
Екологічнісуспільні об’єднання громадян можуть розробляти, затверджувати й пропагуватисвої екологічні програми, захищати екологічні права й інтереси населення,розвивати його екологічну культуру, залучати громадян до природоохранительнойдіяльності; за рахунок своїх засобів і добровільної участі населення виконуватироботи з охорони й відтворення природних ресурсів; сприяти державним органам уборотьбі з порушеннями природоохранительного законодавства; створюватисуспільні фонди по охороні навколишнього середовища й витрачати їх напроведення екологічних заходів; рекомендувати своїх представників для участі удержавній екологічній експертизі, проводити суспільну екологічну експертизу (щостає юридично обов’язкової після твердження її результатів органами державноїекспертизи); вимагати призначення державної екологічної експертизи; виступати звикладом своєї платформи в засобах масової інформації.
Згідно ст.13Федерального закону РФ «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002р., органи державної влади і їхніх посадових осіб зобов’язані сприятисуспільним об’єднанням і громадянам у реалізації їхніх прав в області охоронинавколишнього середовища. Посадові особи й громадяни, що перешкоджаютьздійсненню екологічних прав і обов’язків, залучаються до відповідальності увстановленому порядку. Зокрема, громадяни й суспільні об’єднання громадянможуть жадати від гідрометеорологічних і інших відповідних органів наданнясвоєчасної, повної й достовірної інформації про стан навколишнього середовища йміри по її охороні.
У повному об’єміпідлягає відшкодуванню шкода, заподіяна здоров’ю або майну громадян урезультаті несприятливого впливу навколишнього середовища, викликаногодіяльністю підприємств, установ, організацій або окремих громадян. Привизначенні збитку майна враховується прямий збиток, пов’язаний з руйнуванням ізниженням вартості будов, житлових і виробничих приміщень, устаткування,упущена вигода від втрати врожаю, зниження родючості ґрунтів[11].
Підприємства,діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою для навколишнього середовища,відшкодовують заподіяна шкода згідно ст. 1079 ГК РФ.
Юридичні й фізичні особивправі висувати позовні вимоги в суд або арбітражний суд про припинення екологічношкідливої діяльності, що заподіює шкода здоров’ю й майну громадян інавколишньому середовищу. Рішення суду в цьому випадку є підставою дляприпинення фінансування такої діяльності відповідними банківськими установами.
Території зістійкими негативними змінами в навколишнім середовищі, що загрожують здоров’юнаселення, стану природних екологічних систем, генетичних фондів рослин ітварин, оголошуються зонами екологічного нещастя, що тягне припиненнядіяльності, що негативно впливає на навколишнє середовище; припинення роботицехів, агрегатів, устаткування й т.д., обмеження окремих видівприродокористування. Фінансову відповідальність несуть винуватці деградаціїсередовища.
Таким чином, передбачається великасистема мер, що забезпечує екологічні конституційні права громадян.
У здійсненні передбаченихКонституцією екологічних прав громадян вирішального значення набуває їхнєінформаційне забезпечення. Важливо тут підкреслити неможливість утаювання,приховання екологічних відомостей. У відповідності зі ст.7 Закону РФ від 21липня 1993 р. «Про державну таємницю» не підлягають засекречуванню відомостіпро надзвичайні події й катастрофи, що загрожують безпеці й здоров’ю громадян,про стан екології, охорони здоров’я, санітарії, про факти порушення прав і вольгромадянина. У такий спосіб реалізуються в області екології положення ст.29Конституції про волю інформації[12] .
Стаття 58 Конституції РФ(ст.65 Конституції РБ) закріплює обов’язок кожного зберігати природу йнавколишнє середовище, дбайливо ставитися до природних багатств.
З розвитком науково — технічного прогресу збільшився негативний вплив людської діяльності нанавколишнє природне середовище, внаслідок чого забруднюються атмосфернеповітря, вода, земля. У результаті катастроф і стихійних лих деградують землі.Від пожеж, забруднення повітря й підземних вод гинуть лісу. Все це негативнопозначається на здоров’я людей. Учені затверджують, що в цей час перед Росієюкоштує завдання екологічного виживання. Необхідно припинити подальше руйнуванняприроди.
Конституційний обов’язокгромадян зберігати природу й навколишнє середовище, дбайливо ставитися доприродних багатств конкретизується в декількох законах. Насамперед це передбаченов новому Федеральному законі Російської Федерації «Про охорону навколишньогосередовища» від 10 січня 2002 р. № 7-ФЗ.
Згідно ст.11 цьогоФедерального закону кожний громадянин має право на сприятливе навколишнєсередовище, на її захист від негативного впливу, викликаного господарською йіншою діяльністю, надзвичайними ситуаціями природного й техногенного характеру,на достовірну інформацію про стан навколишнього середовища й на відшкодуванняшкоди навколишньому середовищу.
Громадяни мають право:
·         створюватисуспільні об’єднання, фонди й інші некомерційні організації, що здійснюютьдіяльність в області охорони навколишнього середовища;
·         направлятизвернення до органів державної влади РФ, органи державної влади суб’єктівФедерації, органи місцевого самоврядування, інші організації й посадові особипро одержання своєчасної, повної й достовірної інформації про станнавколишнього середовища в місцях свого проживання, заходах для її охорони;
·         братиучасть у зборах, мітингах, демонстраціях, ходах і пікетуванні, зборі підписівпід петиціями, референдумах з питань охорони навколишнього середовища й в іншихне суперечному законодавству Російської Федерації акціях;
·         висуватипропозиції про проведення суспільної екологічної експертизи й брати участь у їїпроведенні у встановленому порядку;
·         сприятиорганам державної влади Російської Федерації, органам державної влади суб’єктівФедерації, органам місцевого самоврядування в рішенні питань охоронинавколишнього середовища;
·         звертатисяв органи державної влади РФ, органи державної влади суб’єктів Федерації, органимісцевого самоврядування й інші організації зі скаргами, заявами й пропозиціямиз питань, що стосується охорони навколишнього середовища, негативного впливу нанавколишнє середовище, і одержувати своєчасні й обґрунтовані відповіді;
·         пред’являтив суд позови про відшкодування шкоди навколишньому середовищу;
·         здійснюватиінші передбачені законодавством права.
Громадяни зобов’язані:
·         зберігатиприроду й навколишнє середовище;
·         дбайливоставитися до природи й природних багатств;
·         дотримуватиінших вимог законодавства.     
Значна частина обов’язківгромадян по охороні природи й раціональному використанню її ресурсівустановлена в законодавстві про землю, її надрах, у водному, лісовомузаконодавстві. Так, у ст.13 Земельного кодексу Російської Федерації від 25жовтня 2001 р. № 136-ФЗ передбачено, що з метою охорони земель власникиземельних ділянок, землекористувачі, землевласники й орендарі земельних ділянокзобов’язані проводити заходу щодо:
1) збереженню ґрунтів іїхньої родючості;
2) захисту земель від водноїй вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення,иссушения, ущільнення, забруднення радіоактивними й хімічними речовинами,захламления відходами виробництва й споживання, забруднення, у тому числібіогенного забруднення, і інших негативних (шкідливих) впливів;
3) захистусільськогосподарських угідь і інших земель від зараження бактериально — паразитичними й карантинними шкідниками й хворобами рослин, заростаннябур’янистими рослинами, чагарниками й дрібноліссям, інших видів погіршеннястану земель;
4) ліквідації наслідківзабруднення, у тому числі біогенного забруднення, і захламления земель;
5) збереженню досягнутогорівня меліорації;
6) рекультивації порушенихземель, відновленню родючості ґрунтів, своєчасному залученню земель в оборот;
7) збереженню родючостіґрунтів і їхньому використанню при проведенні робіт, пов’язаних з порушеннямземель.
З метою охорони земельрозробляються федеральні, регіональні й місцеві програми охорони земель, щовключають у себе перелік обов’язкових заходів щодо охорони земель ізурахуванням особливостей господарської діяльності, природних і інших умов.
Оцінка стану земель іефективності передбачених заходів щодо охорони земель проводиться з урахуваннямекологічної експертизи, установлених законодавством санітарно — гігієнічних іінших норм і вимог. При проведенні пов’язаних з порушенням ґрунтового шарубудівельних робіт і робіт з видобутку корисних копалин родючий шар ґрунтузнімається й використовується для поліпшення малопродуктивних земель.
Для оцінки стану ґрунту зметою охорони здоров’я людини й навколишнього середовища ПравительствомРосійської Федерації встановлюються нормативи гранично припустимих концентраційшкідливих речовин, шкідливих мікроорганізмів і інших забруднюючий ґрунтбіологічних речовин.
Особи, винні в здійсненніземельних правопорушень, несуть адміністративну або кримінальнувідповідальність у порядку, установленому законодавством. Залучення особи,винного в здійсненні земельних правопорушень, до карної або адміністративноївідповідальності не звільняє його від обов’язку усунути допущені земельніправопорушення й відшкодувати заподіяний ними шкода[13].
Ряд обов’язків по охороні водпокладає на громадян Водний кодекс Російської Федерації, прийнятий ДержавноюДумою 16 листопада 1995 р. № 167-ФЗ. Забороняються скидання у водні об’єкти йпоховання в них виробничих, побутових і інших відходів. При використанні воднихоб’єктів громадяни зобов’язані здійснювати производственно — технологічні,агротехнічні, гідротехнічні, санітарні й інші заходи, що забезпечують охоронуводних об’єктів. Використання водних об’єктів повинне здійснюватися змінімально можливими негативними наслідками для них.

5. Розвиток взаємин між
Російською Федерацією йРеспублікою Башкортостан
в області охоронинавколишнього середовища
 
Взаємини між Російською Федерацією й РеспублікоюБашкортостан в області охорони навколишнього природного середовища в цей часбудуються на основі наступних нормативних актів:
·         КонституціяРосійської Федерації (частина 3 статті 11);
·         Договірвід 31 березня 1992 року про розмежування предметів ведення й повноважень міжфедеральними органами державної влади Російської Федерації й органами державноївлади суверенних республік у складі Російської Федерації (пункт «г» статті II);
·         Додатокдо Федеративного договору від Республіки Башкортостан від 31 березня 1992 року (абзац 3 пункти 1).
·         Договірміж Російською Федерацією й Республікою Башкортостан від 3 серпня 1994 року«Про розмежування предметів ведення й повноважень між органами державної владиРосійської Федерації й органами державної влади Республікою Башкортостан» (пункт 5 статті 3 і пункт 10статті 4);
·         Угодавід 25 травня 1994 року між Правительством Російської Федерації йПравительством Республіки Башкортостан про розмежування предметів ведення йвзаємному делегуванні повноважень в області охорони навколишнього середовища йвикористанні природних ресурсів;
·         Угодавід 6 листопада 1995 року про розмежування повноважень між Міністерствомохорони навколишнього середовища й природних ресурсів Російської федерації йПравительством Республіки Башкортостан з питань охорони навколишньогосередовища й використання природних ресурсів;
·         Листвід 05.05.1999 р. № 01-12/22-138 голови Госкомэкологии РФ В.И.Данилова-Данильяна про пролонгацію Угоди між Правительствами РФ і РБ від25.05.1994 р.;
·         Листвід 01.03.2000 р. № 01-14/11-140 голови Госкомэкологии РФ В.И.Данилова-Данильяна про пролонгацію Угоди між Правительствами РФ і РБ від25.05.1994 р.
Згідно ч.3ст.11 Конституції РФ, розмежування предметів ведення й повноважень між органамидержавної влади Російської Федерації й органами державної влади суб’єктівФедерації здійснюється на основі Конституції, Федеративного й іншого договорупро розмежування предметів ведення й повноважень.
Відповідно до п. «г» ст.II Договору від 31 березня 1992 р. пророзмежування предметів ведення й повноважень між федеральними органамидержавної влади Російської Федерації й органами державної влади сувереннихреспублік у складі Російської Федерації, до спільного ведення федеральнихорганів державної влади Російської Федерації й органів державної владиреспублік у складі Російської Федерації ставляться природокористування,охорона навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки; особливоохоронювані природні території.
Згідно пункту 5 статті 3 Договору між Російською Федерацією йРеспублікою Башкортостан від 3 серпня 1994 року «Про розмежування предметівведення й повноважень між органами державної влади Російської Федерації йорганами державної влади Республікою Башкортостан» (у цей час даний Договірє I частиною Конституції Республіки Башкортостан) у веденні РеспублікиБашкортостан перебувають:
·         рішенняпитань володіння, користування й розпорядження землею, надрами, водними,лісовими й іншими природними ресурсами Республіки, що є надбанням (власністю)її багатонаціонального народу, відповідно до законодавства РеспублікиБашкортостан і угодами з федеральними органами влади Російської Федерації.
Відповідно доп.10 ст.4 зазначеного Договору в спільномуведенні Російської Федерації й Республіки Башкортостан перебувають:
·         оцінкавідповідно до державних і міжнародних стандартів стану якості природногосередовища;
·         охоронанавколишнього середовища, здійснення мер по її відновленню;
·         забезпеченняекологічної безпеки.
25 травня 1994 року між Правительством Російської Федерації йПравительством Республіки Башкортостан було укладене Угода про розмежуванняпредметів ведення й взаємному делегуванні повноважень в області охоронинавколишнього середовища й використанні природних ресурсів. Дана угодаскладається з 7 статей, його положення не містять ніяких нововведень, упорівнянні з раніше законодавчо закріпленими нормами в розглянутій області.
У цей час рядсуб’єктів Російської Федерації підписали (і продовжують підписувати) зфедеральним центром Угоди про припинення дії угод між Правительством Росії йПравительством (Адміністрацією) суб’єкта Федерації про розмежування предметівведення й розмежуванні повноважень у певній області. Дана робота ведеться врамках приведення до єдиного правового поля[14].
Уважаю недоцільним підписання в даний момент Угоди про припинення дії«Угоди між Правительством Російської Федерації й Правительством РеспублікиБашкортостан про розмежування предметів ведення й розмежуванні повноважень вобласті охорони навколишнього середовища й використання природних ресурсів від25 травня 1994 року», що було пролонговано в 1999 році й діє по теперішній час.
У цей час у зв’язку з обстановкою, що змінилася, у політичних,економічної сферах життя суспільства й держави, значним розвитком законодавства(і екологічного зокрема) між органами державної влади Російської Федерації йРеспубліки Башкортостан ведеться робота з розвитку договірних відносин, у томучислі й в області охорони навколишнього природного середовища.
12 січня цього року набув чинності Федеральний законРосійської Федерації від 10.01.2002 р. № 7-ФЗ «Про охорону навколишньогосередовища». Даний Федеральний закон, що визначає правові основи державноїполітики в області охорони навколишнього середовища й забезпечення екологічноїбезпеки, став новим кроком у розвитку екологічного права Росії.
Статті 5-10 главиII закону («Основи керування в області охорони навколишнього середовища»)регламентують питання державного керування, повноваження Російської Федерації іїї суб’єктів в області охорони навколишнього середовища.
Відповідно доположень ст.6, п.2 ст.8 і ст.9 зазначеного закону, істотно розширилисяповноваження органів державної влади суб’єктів Російської Федерації в сферівідносин, пов’язаних з охороною навколишнього середовища й спеціальноуповноважених органів суб’єктів РФ в області охорони навколишнього середовища[15].  
Зокрема,відповідно доп.2 ст.8 закону, суб’єктам Російської Федерації наданеправо самостійне визначати органи державної влади, що здійснюють державнекерування в області охорони навколишнього середовища на території суб’єкта, щоне було передбачено раніше, що діяв Законом, РСФСР «Про охорону навколишньогоприродного середовища».
Розмежуванняповноважень у сфері відносин, пов’язаних з охороною навколишнього середовища,між органами державної влади РФ і суб’єктів здійснюється, крім Конституції РФ іфедеральних законів, також і договорами про розмежування предметів ведення йповноважень між органами державної влади РФ і суб’єктів (п.1 ст.9 ФЗ).
Також, істотнимнововведенням є закріплення в п.2 ст.9 закону права передавати здійсненнячастини повноважень у сфері відносин, пов’язаних з охороною навколишньогосередовища, на основі Угод між федеральними органами виконавчої влади йорганами виконавчої влади суб’єктів Федерації, у тому числі в області державноїекологічної експертизи об’єктів, що підлягають державній екологічнійекспертизі, проведеної на рівні суб’єктів Російської Федерації.
Зазначені нормиФедерального закону «Про охорону навколишнього середовища» дозволять більшдетально розмежувати повноваження в області охорони навколишнього середовищаміж органами державної влади Російської Федерації й Республіки Башкортостан іефективніше здійснювати державне керування й контроль в області охоронинавколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки в РеспубліціБашкортостан.
ПрийнятийФедеральний закон «Про охорону навколишнього середовища» став новим кроком урозвитку природоохоронної діяльності, що наближає нас до сучасного, тобтовідповідному законодавству передових держав, механізму правової охоронинавколишнього середовища. Хоча, звичайно, для реалізації на практиці закладениху даному Федеральному законі норм буде потрібно прийняття як на федеральномурівні, так і на рівні Республіки Башкортостан, ряду підзаконних актів, щовстановлюють механізми реалізації норм закону й приведення у відповідність ізвимогами даного закону як федерального природоохранительного законодавства, такі законодавства Республіки Башкортостан в області охорони навколишньогосередовища й природокористування[16] .

7. Використана література
 
1)          БринчукМ.М. Екологічне право (право навколишнього середовища): Підручник для Вузов. — М.: Юристъ, 2000.
2)          Коментардо Конституції Російської Федерації / под. ред. Л.А. Окунькова, — М.( БЕК,1998.
3)          Коментардо Закону РСФСР «Про охорону навколишнього природного середовища» // рук.авторського колективу — буд.ю.н., професор С.А. Боголюбов.- М.( НОРМА, 2000.