Конституційні засади виконавчої влади в Україні

КУРСОВА РОБОТА
з конституційного права
на тему: “Конституційні засади виконавчої владиУкраїни”

План
Вступ
1. Місце та рольКабінету Міністрів України в системі органів державної влади
2. Конституційні засадиформування Кабінету Міністрів України. Порядок призначення на посадуПрем’єр-міністра України
3. Повноваження і акти Кабінету Міністрів України
4. Відповідальність Кабінету Міністрів
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
КонституціяУкраїни, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р., єосновним Законом держави і займає центральне місце в системі законодавства. Вгрудні 2004 року в Основний Закон нашої держави було внесено ряд змін, якимибуло збільшено обсяг повноважень окремих органів державної влади в Україні, ізокрема, Кабінету Міністрів України.
Одним знайголовніших наслідків прийняття Основного Закону незалежної України єконституювання механізму здійснення державної, в тому числі виконавчої влади нарівні його найвищих щаблів. Тим самим був позначений певний рубіж у теоретичнихдискусіях і практичних пошуках щодо обрання форми державного правління,визначення статусу вищих органів держави, співвідношення державної влади імісцевого самоврядування тощо.
Водночасдосягнення згаданого рубежу не означає завершення нашого державно-правовогорозвитку, припинення процесу теоретичного пізнання державного буття. Актуальнимслід визнати осмислення проблем організації виконавчої влади і конституційногостатусу органів, наділених повноваженнями у сфері цієї влади.
Зміст відповіднихрозділів Конституції України характеризується сприйняттям концепції дуалізмувиконавчої влади. Виходячи з цієї концепції, визначено так званий двоїстийцентр цієї влади, який складається з двох функціонально поєднаних суб’єктів — Президента і Кабінету Міністрів.
За таких умов, зодного боку, правовий статус уряду, який очолює Прем’єр-міністр, аж ніяк неможе мати якесь другорядне значення, адже саме на уряд покладається основнийтягар організаційної роботи з реалізації функцій і повноважень виконавчої влади.Відповідний статус Кабінету Міністрів визначений в ст.113 Конституції України.
1. Місце та роль Кабінету Міністрів України в системі органів державної влади
КонституціяУкраїни визначає статус Кабінету Міністрів України як вищого органу в системіорганів виконавчої влади (ч.1 ст.113). Аналіз конституційних засад організаціїта діяльності Кабінету Міністрів дозволяє характеризувати його як уряд України.
Унауці конституційного права під урядом розуміютьколегіальнийорган загальної компетенції, якийздійснює керівництво виконавчою ірозпорядчою діяльністю в державі. Найчастіше уряд іменується КабінетомМіністрів або Радою Міністрів, хоча в окремих країнах використовуються й іншіназви, наприклад, Державна Рада (Норвегія, Швеція), Федеральна Рада (Швейцарія),Федеральний уряд (ФРН), Адміністративна Рада (КНДР.) тощо. Уряд відіграєособливу роль у механізмі виконавчої влади та в системі органів, які їїздійснюють, під його керівництвом функціонує вся система органів виконавчоївлади. Зазначимо, що конституційний статус уряду (обсяг його компетенції,порядок формування і характер взаємовідносин з іншими вищими органами державноївлади) суттєво різниться в різних країнах та обумовлюється існуючою формоюправління і формою державного устрою.
Конституційно-правовийстатус Кабінету Міністрів України як уряду України обумовлює дві його основніфункції.
1.Керівництво та спрямовування виконавчо-розпорядчої діяльності в різних сферахдержавного життя.
2.Спрямовування і координація діяльності органів виконавчої влади, контроль за їхдіяльністю.
Характеризуючимісце Кабінету Міністрів України в конституційній системі органів державноївлади, необхідно виділити найбільш суттєві риси та особливості, які, по-перше,притаманні системі органів виконавчої влади в цілому, котру очолює Кабінет МіністрівУкраїни, по-друге, відрізняють уряд від інших органів виконавчої влади,по-третє, визначають його взаємовідносини з Верховною Радою України таПрезидентом України.
Усистемі поділу влади уряд здійснює державну владу поряд з іншими органамидержавної влади: главою держави, законодавчими та судовими органами. Алепредмет і сфера діяльності уряду мають свої особливості порівняно з іншимиорганами. Так, на відміну від органів законодавчої влади уряд не приймаєзаконів, а організує їх виконання, забезпечує управління державним апаратом. Системаорганів виконавчої влади, яку очолює уряд, характеризується підпорядкованістю«по вертикалі» (нижчі органи і посадові особи підпорядковані вищим),що дозволяє забезпечити реалізацію управлінських функцій та виконання не лишерішень парламенту і глави держави, а й рішення вищих органів і посадових осібвиконавчої влади (акти нижчих органів можуть бути скасовані вищими).
Усистемі органів виконавчої влади положення Кабінету Міністрів Українихарактеризується такими рисами:
1)згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів України є вищим органом усистемі органів виконавчої влади. З цього конституційного положеннявипливає, що уряд здійснює керівництво органами виконавчої влади, забезпечуючипри цьому об’єднання, координацію та погодженість їхньої діяльності;
2)Кабінет Міністрів України є загальнодержавним органом виконавчої владизагальної компетенції, його діяльність поширюється на всю територію України, акомпетенція охоплює практично всі найважливіші питання, віднесені, згідно зпринципом поділу влади, до сфери виконавчої влади. Захарактером компетенції в системі органів виконавчої влади більше немає органів,подібних до уряду;
3) КабінетМіністрів України — це колегіальний орган виконавчої влади, тобто він працює всистемі колегіального прийняття рішень. До складу Кабінету Міністрів Українизгідно з ч.1 ст.114 Конституції України входять: Прем’єр-міністр України,Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри. .
Організація роботиКабінету Міністрів України. Згідно з Регламентом Кабінету Міністрів України,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. №950Кабінет Міністрів планує свою роботу на основі та на виконання Програмидіяльності Кабінету Міністрів, для чого розробляє і затверджує щорічний Пландій щодо виконання зазначеної Програми, Основні напрями економічної політикиУкраїни, розробляє і подає на розгляд Верховної Ради проект Закону проДержавний бюджет України на відповідний рік, проекти загальнодержавних програм,планує свою нормотворчу діяльність, у тому числі з розроблення проектіврегуляторних актів. Члени Кабінету Міністрів забезпечують його єдність танесуть відповідно до закону солідарну відповідальність за результати діяльностіКабінету Міністрів як колегіального органу виконавчої влади і особисто несутьвідповідальність за стан справ у дорученій сфері державного управління. ЧлениКабінету Міністрів не можуть діяти всупереч позиції Кабінету Міністрів,оприлюднювати без згоди Прем’єр-міністра будь-яку інформацію про перебігзасідання Кабінету Міністрів та оцінку позицій, які висловлюються членамиКабінету Міністрів на засіданнях. Кабінет Міністрів для забезпечення здійсненнясвоїх повноважень утворює урядові комітети, які діють відповідно до розділу 4цього Регламенту, а також постійні і тимчасові консультативні, дорадчі та іншідопоміжні органи, що діють на підставі положень, затверджених Кабінетом Міністрів.
Основноюорганізаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання.
Порядок проведеннязасідань Кабінету Міністрів України детально визначається Регламентом КабінетуМіністрів України.
Засідання КабінетуМіністрів України проводяться щосереди і розпочинаються о 10-ій годині.
Засідання КабінетуМіністрів вважається правоможним, якщо на ньому присутні більше ніж половинапосадового складу Кабінету Міністрів.
Порядок деннийзасідання Кабінету Міністрів складається з таких розділів:
концептуальнізасади реалізації державної політики;
акти законодавства;
кадрові питання;
звіти та питанняконтролю;
різне.
На своїхзасіданнях Кабінет Міністрів розглядає:
1) концептуальнізасади реалізації державної політики;
2) питання, щопотребують нормативно-правового врегулювання актами Кабінету Міністрів;
3) питанняорганізаційно-розпорядчого характеру, в тому числі кадрові питання, питаннянагородження відзнаками Кабінету Міністрів;
4) законодавчіініціативи Кабінету Міністрів;
5) питання щодорозгляду проектів актів Президента України;
6) проектиурядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень і меморандумів;
7) інші питання,розгляд яких передбачено цим Регламентом.
Засідання КабінетуМіністрів України проводяться під головуванням Прем’єр-міністра України.
Засідання КабінетуМіністрів України вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двохтретин його членів. При цьому члени Кабінету Міністрів України повинні братиучасть у засіданнях Кабінету Міністрів України особисто, а якщо міністр не можебути присутнім на засіданні з поважних причин, то за погодженням ізПрем’єр-міністром України замість нього в засіданні може брати участь із правомдорадчого голосу його перший заступник.
У разі потреби зпитань, включених до порядку денного, на засідання Кабінету Міністрів можутьзапрошуватися посадові особи, яких стосується обговорюване питання. Перелік цихосіб визначається Міністром Кабінету Міністрів за пропозиціями керівниківорганів, визначених відповідальними за підготування розглядуваних питань, іузгоджується з Прем’єр-міністром.
На засіданняхможуть бути присутніми працівники Служби Прем’єр-міністра, а також керівникиструктурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів, які безпосередньопроводили аналіз та експертизу поданих матеріалів. їх перелік визначаєтьсяМіністром Кабінету Міністрів.
Рішення КабінетуМіністрів України приймаються більшістю голосів членів Кабінету МіністрівУкраїни, присутніх на засіданні. За умови рівного розподілу голосів вирішальнимє голос Прем’єр-міністра України.
Кабінет Міністрівдля забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дійцентральних і місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповіднихзавдань, розроблення проектів актів законодавства (крім законопроектів, головнимрозробником яких є Міністерство юстиції України), загальнодержавних програмекономічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, атакож для вирішення оперативних питань може утворювати постійні й тимчасовіробочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо). До складу постійних ітимчасових робочих органів залежно від покладених на них завдань включаютьсяпредставники центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також народнідепутати України, представники інших органів, не підвідомчих КабінетовіМіністрів, суб’єктів підприємницької діяльності, громадських організацій,науковці та інші фахівці за їхньою згодою.
Постійно діючимробочим органом Кабінету Міністрів України є Урядовий комітет, який формуєтьсяіз членів Кабінету Міністрів України.
До основнихзавдань Урядового комітету належить формування та проведення державної політикиу відповідній сфері згідно зі стратегією, визначеною Кабінетом МіністрівУкраїни.
Урядовий комітет: розглядаєта схвалює концепції проектів нормативно-правових актів та інших документів, щопідлягають розробленню; розглядає, врегульовує розбіжності щодо проектівнормативно-правових актів, схвалює ці проекти та інші документи, що подаютьсяна розгляд Кабінету Міністрів України; розглядає інші питання, пов’язані зформуванням і реалізацією державної політики у відповідній сфері.2. Конституційні засади формуванняКабінету Міністрів України. Порядок призначення на посаду Прем’єр-міністраУкраїни
Кабінет МіністрівУкраїни є органом загальної компетенції, тому порядок його формування чітковизначений в Основному Законі нашої держави — Конституції України.
Вказане питаннярегулюється ст.114 Конституції України, яка встановлює, що до складу КабінетуМіністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр,віце-прем’єр-міністри, міністри.
Прем’єр-міністрУкраїни призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.
Кандидатуру дляпризначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України запропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованоївідповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, доскладу якої входить більшість народних депутатів України від конституційногоскладу Верховної Ради України.
Міністр оборониУкраїни, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною РадоюУкраїни за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів Українипризначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.
Прем’єр-міністрУкраїни керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконанняПрограми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною РадоюУкраїни.
Відповідно до ст.115Конституції України, Кабінет Міністрів України складає повноваження передновообраною Верховною Радою України.
Прем’єр-міністрУкраїни, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити ВерховнійРаді України про свою відставку.
/>ВідставкаПрем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіриКабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу КабінетуМіністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формуваннянового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цієюКонституцією.
/>КабінетМіністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною РадоюУкраїни або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжуєвиконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого КабінетуМіністрів України.
Стосовно складуКабінету Міністрів України, то відповідно до ч.2 ст.: Закону України «ПроКабінет Міністрів України» Посадовий склад (кількість та перелік посад) новосформованогоКабінету Міністрів України визначається Верховною Радою України за поданнямПрем’єр-міністра України одночасно з призначенням персонального складу КабінетуМіністрів України у порядку, встановленому статтею 9 цього Закону.
У разі прийняттяКабінетом Міністрів України рішення про утворення, реорганізацію або ліквідаціюміністерства, посадовий склад Кабінету Міністрів України вважається зміненим здня прийняття такого рішення.
Отже, можназробити висновок, що Верховна Рада України має широкий спектр повноважень, якібезпосередньо стосуються формування та визначення складу уряду.
Стаття 7 вказаноговище Закону встановлює вимоги до членів Кабінету Міністрів України. Відповіднодо ч.1 даної норми членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяниУкраїни, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Неможуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України особи, якімають судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку.
Що ж стосуєтьсяпорядку призначення Прем’єр-міністра України, то він чіткопередбачений ст.8 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України». Дана нормавстановлює, що Прем’єр-міністр України призначається на посаду Верховною РадоюУкраїни за поданням Президента України.
Подання пропризначення Верховною Радою України на посаду Прем’єр-міністра України ПрезидентУкраїни вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній РадіУкраїни, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України (фракції, якамає права коаліції), в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день післянадходження такої пропозиції.
Пропозиціякоаліції депутатських фракцій (фракції, яка має права коаліції) подаєтьсяПрезиденту України за підписом керівників усіх депутатських фракцій, якіутворили коаліцію (керівника фракції, яка має права коаліції), на підставірішення загальних зборів коаліції (фракції, яка має права коаліції).
У разі порушеннявимог Конституції України та цього Закону щодо внесення пропозиції стосовнокандидатури на посаду Прем’єр-міністра України, невідповідності запропонованоїкандидатури вимогам до члена Кабінету Міністрів України, передбаченим цимЗаконом, Президент України інформує Верховну Раду України про неможливістьвнесення подання щодо запропонованої кандидатури.
До подання пропризначення на посаду Прем’єр-міністра України додаються:
1) відомості про громадянство;
2) відомості проосвіту;
3) відомості профах;
4) відомості пропартійність;
5) відомості протрудову діяльність і автобіографія;
6) декларація проособисті доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан за рік, щопередує року подання;
7) відомості проперебування у складі керівного органу чи наглядової ради підприємства абоорганізації, що має на меті одержання прибутку;
8) відомості просудимість кандидата.
Усі відомостіподаються державною мовою і власноручно підписуються кандидатом на посадуПрем’єр-міністра України.
Кандидат на посадуПрем’єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій (фракції) дорозгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрічається здепутатськими фракціями та відповідає на їхні запитання.
Кандидат на посадуПрем’єр-міністра України виступає на пленарному засіданні Верховної РадиУкраїни з викладом основних положень проекту Програми діяльності майбутньогоКабінету Міністрів України та відповідає на запитання народних депутатівУкраїни.
Голосування уВерховній Раді України щодо призначення Прем’єр-міністра України проводиться упоіменному режимі. Рішення про призначення Прем’єр-міністра України приймаєтьсяу формі постанови Верховної Ради України.
У разі відхиленняВерховною Радою України кандидатури на посаду Прем’єр-міністра УкраїниПрезидент України вносить на розгляд Верховної Ради України подання пропризначення на зазначену посаду в порядку, встановленому частинами другою,четвертою та п’ятою цієї статті.
Особа, призначенаПрем’єр-міністром України, вступає на посаду в порядку, встановленому статтею10 цього Закону. Після прийняття постанови Верховної Ради України про їїпризначення до вступу на посаду новопризначений Прем’єр-міністр України набуваєповноважень проводити всі необхідні консультації щодо формування складуКабінету Міністрів України та вносити подання, зазначені у частині першійстатті 9 цього Закону, Програму діяльності Кабінету Міністрів Українивідповідно до статті 11 цього Закону.
КонституцієюУкраїни (ст.120) встановлені певні обмеження щодо входження до складу уряду. Зокрема,члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органіввиконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою(крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити доскладу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що маєна меті одержання прибутку.
Отже, можназробити висновок, що на даний момент в національному законодавстві чітковизначений порядок формування уряду, вимоги, які ставляться до членів уряду,тобто сформований дієвий механізм роботи центрального органу виконавчої влади.3. Повноваження і акти КабінетуМіністрів України
 
Щодо повноваженьКабінету Міністрів України, то вони охоплюють різні сфери державногоуправління, а діяльність цього органу пов’язана, насамперед, з оперативнимуправлінням, яке здійснюється не лише в правовій формі, а й, наприклад, ворганізаційній.
ПовноваженняКабінету Міністрів України передбачені ст.116 Конституції України. Відповіднодо даної норми Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує державнийсуверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньоїполітики держави, виконання Конституції і законів України, актів ПрезидентаУкраїни;
2) вживає заходівщодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
3) забезпечуєпроведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики усферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки ікультури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснюєзагальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурногорозвитку України;
5) забезпечує рівніумови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власностівідповідно до закону;
6) розробляєпроект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженогоВерховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді Українизвіт про його виконання;
7) здійснює заходищодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадськогопорядку, боротьби зі злочинністю;
8) організовує ізабезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
9) спрямовує ікоординує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
9-1) утворює, реорганізовуєта ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчоївлади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
9-2) призначає напосади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівниківцентральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету МіністрівУкраїни;
10) здійснює інші повноваження,визначені Конституцією та законами України.
Крім повноваженняКабінету Міністрів України в більш деталізованому вигляді знайшли своєвідображення в ст.20 Закону україни «Про Кабінет Міністрів України», депередбачено, що Кабінет Міністрів України:
1) у сферіекономіки та фінансів:
забезпечуєпроведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулюваннянаціональної економіки;
забезпечуєрозроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціальногорозвитку;
визначаєдоцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавнихпріоритетів та забезпечує їх виконання;
здійснюєвідповідно до закону управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративнимиправами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодоуправління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органамвиконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання;забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає ВерховнійРаді України пропозиції стосовно визначення переліку об’єктів права державноївласності, що не підлягають приватизації;
сприяє розвитку підприємництвана засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованостінаціональної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації таантимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринковоїінфраструктури;
забезпечуєрозроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економікита інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов’язані з реструктуризацією тасанацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промисловоїполітики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребуютьприскореного розвитку;
забезпечує захистта підтримку національного товаровиробника;
забезпечує захистправ споживачів та підвищення якості їх життя;
визначає обсяги продукції(робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщеннядержавного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавстваінші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах);
утворює згідно із закономдержавні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішенняпро їх використання;
забезпечує проведеннядержавної аграрної політики та продовольчу безпеку держави;
забезпечуєпроведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільностігрошової одиниці України;
розробляє проектизаконів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджетуУкраїни, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державногобюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
приймає рішення провикористання коштів резервного фонду Державного бюджету України;
обслуговуєдержавний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніхта зовнішніх позик, державних грошово-речових лотерей;
організовуєдержавне страхування;
забезпечує проведеннядержавної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення зобов’язковим інформуванням Антимонопольного комітету України;
забезпечуєпроведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом,регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
організовує тазабезпечує здійснення митної справи;
бере участь ускладанні платіжного балансу та організовує роботу із складання зовнішньоторговельногобалансу України, забезпечує національне використання державних валютних коштів;
виступає гарантомщодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаютьсяіноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в іншихвипадках — відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковістьяких надана Верховною Радою України;
2) у сферахсоціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту,туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідківнадзвичайних ситуацій:
забезпечуєпроведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальнихдоходів населення та забезпечує соціальний захист громадян;
сприяє розвиткусоціального діалогу, відповідно до закону проводить консультації ізвсеукраїнськими об’єднаннями профспілок і всеукраїнськими об’єднаннями організаційроботодавців щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питаньрозроблення та здійснення державної політики у сфері трудових відносин, оплатипраці, охорони праці, соціального захисту;
забезпечуєпідготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальнихгарантій;
забезпечуєрозроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодозміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів,пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення;
забезпечуєпроведення державної політики зайнятості населення, розроблення та виконаннявідповідних державних програм, вирішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовкикадрів, регулює міграційні процеси;
забезпечуєпроведення державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарно-епідемічногоблагополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури ідоступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчихзакладів;
забезпечуєпроведення державної політики у сферах культури, етнонаціонального розвитку Україниі міжнаціональних відносин, охорони історичної та культурної спадщини, всебічногорозвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя навсій території України; створює умови для вільного розвитку мов коріннихнародів і національних меншин України, сприяє задоволеннюнаціонально-культурних потреб українців, які проживають за межами України;
забезпечуєрозроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази таінших умов, необхідних для розвитку охорони здоров’я, освіти, культури і спорту,туристичного та рекреаційного господарства;
проводить державнуполітику у сфері інформатизації, сприяє становленню єдиного інформаційногопростору на території України;
забезпечуєпроведення науково-технічної політики, розвиток і зміцнення науково-технічного потенціалуУкраїни, розроблення і виконання загальнодержавних науково-технічних програм;
вживає заходів щодовдосконалення державного регулювання у науково-технічній сфері, стимулювання інноваційноїдіяльності підприємств, установ та організацій;
визначає порядок формуваннята використання фондів для науково-технічної діяльності;
забезпечуєпроведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки таприродокористування;
забезпечуєрозроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм;
здійснює в межах своїхповноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використанняземлі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природнихресурсів;
приймає рішенняпро обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств,установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавствапро охорону праці та навколишнього природного середовища;
координує діяльністьорганів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установта організацій, пов’язану з охороною навколишнього природного середовища,виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм;
забезпечуєздійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідківЧорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків іншихаварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха;
3) у сферахправової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина:
забезпечуєпроведення державної правової політики;
здійснює контроль задодержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а такожорганами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованихповноважень органів виконавчої влади;
вживає заходівщодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров’я людини та громадянинавід протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку, забезпеченняпожежної безпеки, боротьби із злочинністю, протидії корупції;
здійснює заходи щодозабезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їхкерівниками;
створює умови длявільного розвитку і функціонування системи юридичних послуг та правової допомогинаселенню;
забезпечуєфінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про Державнийбюджет України, та створює належні умови для функціонування судів та діяльностісуддів;
організовуєфінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності правоохороннихорганів, соціальний захист працівників зазначених органів та членів їхніх сімей;
4) у сферізовнішньої політики:
забезпечує у межахсвоїх повноважень зовнішньополітичну діяльність України, розробляє тазатверджує державні програми в цій сфері, погоджує програми перебуванняофіційних закордонних делегацій, до складу яких входять представники КабінетуМіністрів України, та інші пов’язані з цим документи;
забезпечуєвідповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення тавиконання міжнародних договорів України;
приймає рішенняпро придбання за кордоном у власність України нерухомого майна (будівництво, реконструкціюоб’єктів) для потреб закордонних дипломатичних установ України;
5) у сферінаціональної безпеки та обороноздатності:
здійснює заходи щодоохорони та захисту державного кордону України і території України;
здійснює заходищодо зміцнення національної безпеки України, розробляє та затверджує державніпрограми з цих питань;
здійснює заходи щодозабезпечення боєздатності Збройних Сил України, визначає у межах бюджетних асигнуваньна оборону чисельність громадян України, які підлягають призову на строковувійськову службу і навчальні збори;
вживає заходівщодо забезпечення обороноздатності України, оснащення Збройних Сил України таінших утворених відповідно до закону військових формувань;
забезпечуєсоціальні і правові гарантії військовослужбовцям, особам, звільненим звійськової служби, та членам їхніх сімей;
здійснюєкерівництво єдиною системою цивільного захисту України, мобілізаційною підготовкоюнаціональної економіки та переведенням її на режим роботи в умовахнадзвичайного чи воєнного стану;
вирішує питання забезпеченняучасті військовослужбовців України в миротворчих акціях у порядку, визначеному законом;
визначаєпріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового комплексу;
6) у сферівдосконалення державного управління та державної служби:
організовуєпроведення єдиної державної політики у сфері державної служби;
здійснює заходи щодокадрового забезпечення органів виконавчої влади;
розробляє і здійснюєзаходи, спрямовані на вдосконалення системи органів виконавчої влади з метою підвищенняефективності їх діяльності та оптимізації витрат, пов’язаних з утриманнямапарату управління;
утворює, реорганізовуєі ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповіднодо закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утриманняорганів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи;
призначаєпостійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному СудіУкраїни;
вживає в межах своїхповноважень заходів щодо заохочення та приймає відповідно до закону рішення пропритягнення до дисциплінарної відповідальності:
а) керівників центральнихорганів виконавчої влади та їх заступників;
б) голів місцевихдержавних адміністрацій (крім звільнення їх з посади);
в) інших посадовихосіб, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України;
затверджуєграничну чисельність працівників органів виконавчої влади;
визначаєвідповідно до закону умови оплати праці працівників бюджетних установ тапідприємств державного сектору економіки, а також грошового забезпеченнявійськовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу).
Окремими розділамив даному Законі прописані повноваження Кабінету Міністрів України у відносинахз органами виконавчої влади (розділ 5); повноваження Кабінету Міністрів Україниу відносинах з Президентом України (розділ 6); повноваження Кабінету МіністрівУкраїни у відносинах з Верховною Радою України та її органами (розділ 7); відносиниКабінету Міністрів України з іншими державними органами, органами місцевогосамоврядування та об’єднаннями громадян (розділ 8), — це свідчить про те, що внаціональному законодавстві чітко прописані повноваження уряду в різних сферахсуспільного життя, що забезпечує стабільність роботи даного державного органу.
Окремим і доситьважливим питанням, що стосується діяльності уряду, є акти даного органу. У ст.117Конституції України прописано, що Кабінет Міністрів України в межах своєїкомпетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Більшдетально дане питання регламентоване Законом України «Про КабінетМіністрів України.»
Стаття 52 даногоЗакону має назву «Акти Кабінету Міністрів України» і передбачає, що
/>КабінетМіністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актівПрезидента України видає обов’язкові для виконання акти — постанови ірозпорядження.
Акти Кабінету МіністрівУкраїни нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету МіністрівУкраїни.
Акти Кабінету МіністрівУкраїни з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формірозпоряджень Кабінету Міністрів України.
Акти КабінетуМіністрів України підписує Прем’єр-міністр України.
Зупинення дії актаКабінету Міністрів України Президентом України на підставі пункту 15 частини першоїстатті 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами,особами дій, спрямованих на виконання зупиненого акта Кабінету МіністрівУкраїни, здійснення повноважень, визначених цим актом.
ВинесенняКонституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті провадження у справіза конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції Україниакта Кабінету Міністрів України, ухвали про припинення конституційногопровадження у справі або визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідаєКонституції України, відновлює дію цього акта.
Дія такого акта КабінетуМіністрів України не може бути повторно зупинена Президентом України на підставіпункту 15 частини першої статті 106 Конституції України, крім випадків, якщо:
1) акт КабінетуМіністрів України, визнаний Конституційним Судом України таким, що відповідає КонституціїУкраїни внаслідок внесення змін до Конституції України стає неконституційним;
2) до відповідногоакта Кабінету Міністрів України, щодо якого Конституційним Судом України було винесеноухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі абоприйнято рішення про визнання його таким, що відповідає Конституції України, внесенізміни, що суперечать Конституції України.
Акт Кабінету МіністрівУкраїни може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установленихзаконом.
Окремою нормоюЗакону регулюється питання підготовки проектів актів Кабінету МіністрівУкраїни, в якій зазначено, що />право ініціативи у прийнятті актівКабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральніоргани виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київськата Севастопольська міські державні адміністрації. Ініціювати підготовку таприйняття актів Кабінету Міністрів України може Президент України.
/>Проектиактів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органамивиконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київськоюта Севастопольською міськими державними адміністраціями.
/>Проектиактів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструютьсяСекретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів КабінетуМіністрів України вносяться до бази даних електронної комп’ютерної мережі. Їхоприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється впорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До підготовки проектівактів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковціта інші фахівці за їх згодою.
Проекти актівКабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають праваі обов’язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України.
/>Порядокприйняття актів Кабінету Міністрів України передбачений ст.54 даного Закону,відповідно до якої постанови та розпорядження Кабінету Міністрів Україниприймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістюголосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповіднодо статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половинипосадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем’єр-міністрУкраїни, рішення вважається прийнятим.
Після підписанняакта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числівиправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку,передбаченому частиною першою цієї статті.
/>/>Щодо питання набрання чинності актами Кабінету Міністрів України, то постановиКабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженимдоступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбаченосамими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
/>Увипадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їхокремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуваннюі набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців,якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
/>РозпорядженняКабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цимирозпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Акти Кабінету МіністрівУкраїни включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актівУкраїни.
Постанови КабінетуМіністрів України публікуються в Офіційному віснику України, акти КабінетуМіністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайтіКабінету Міністрів України.
Більш детально питання,що стосуються вимог до актів Кабінету Міністрів України, порядку їх підготовки,перевірки, прийняття та набрання ними законної сили, передбачені РегламентомКабінету Міністрів України, а саме розділом 5, главою 1, де передбачено, що 1. АктиКабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов.
Постанови КабінетуМіністрів видаються з питань:
затвердженняположення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках,коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання;
затвердження,прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.
Акти КабінетуМіністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються уформі розпоряджень.
РозпорядженняКабінету Міністрів видаються з питань:
схваленняпрограми, плану заходів, концепції реалізації державної політики у відповіднійсфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив,урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо;
утворення тазатвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів іробочих груп;
виділення коштіврезервного фонду державного бюджету;
делегуванняповноважень Кабінету Міністрів центральним та місцевим органам виконавчої влади;
передачі майна;
кадрових та іншихпитань організаційно-розпорядчого характеру.
Постанова КабінетуМіністрів набирає чинності з дня її офіційного опублікування, якщо інше непередбачено самою постановою, але не раніше дня її опублікування.
Постанови КабінетуМіністрів публікуються в офіційних виданнях — Офіційному віснику України тагазеті “Урядовий кур’єр”.
Постанови КабінетуМіністрів або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом (згрифом “Таємно”, “Цілком таємно”, “Особливої важливості” або “Дляслужбового користування”), не підлягають опублікуванню і набирають чинності змоменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо самимипостановами не встановлено пізніший строк набрання ними чинності.
РозпорядженняКабінету Міністрів набирає чинності з моменту його прийняття, якщо самимрозпорядженням не встановлено пізніший строк набрання ним чинності.
Датою видання актаКабінету Міністрів є дата його прийняття на засіданні Кабінету Міністрів.
СекретаріатКабінету Міністрів надсилає акти Кабінету Міністрів Мін’юсту для внесення їх доЄдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Акти КабінетуМіністрів розміщуються на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів (Єдиномувеб-порталі органів виконавчої влади).
4. Відповідальність КабінетуМіністрів
Відповідно до ч.2ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України відповідальний передПрезидентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітнийВерховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Окрему увагуданому питанню приділено в Законі України «Про Кабінет Міністрів України».В ст.14 передбачено, що Верховна Рада України за пропозицією Президента Україниабо не менш як третини від її конституційного складу може розглянути питанняпро відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіриКабінету Міністрів України, тобто в даному випадку наступає колективнавідповідальність всього уряду.
Питання провідповідальність Кабінету Міністрів України не пізніше ніж через десять днівпісля внесення пропозиції розглядається на пленарному засіданні Верховної РадиУкраїни, на яке запрошуються всі члени Кабінету Міністрів України. У разірозгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України за пропозицієюПрезидента України у пленарному засіданні Верховної Ради України бере участьПрезидент України.
Резолюція недовіриКабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за це проголосувалабільшість від конституційного складу Верховної Ради України.
Питання провідповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися ВерховноюРадою України більше ніж один раз протягом чергової сесії, а також протягомроку після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України абопротягом останньої сесії Верховної Ради України.
Окрема нормаданого Закону присвячена питанню індивідуальної відповідальності членів уряду. Цест.47, яка має назву «Відповідальність членів Кабінету Міністрів України»і передбачає, що. Члени Кабінету Міністрів України несуть солідарнувідповідальність за результати діяльності Кабінету Міністрів України якколегіального органу виконавчої влади.
/>ЧлениКабінету Міністрів України особисто несуть відповідальність за стан справ удоручених їм сферах державного управління.
/>ЧлениКабінету Міністрів України за вчинення правопорушень несуть відповідальністьвідповідно до закону.
/>ЧлениКабінету Міністрів України за вчинення корупційних діянь та порушення вимогсумлінної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави (заборонавикористання службового становища в особистих цілях, запобігання конфліктуінтересів тощо), можуть бути звільнені Верховною Радою України в порядку,визначеному частиною другою статті 18 цього Закону.
Дане питання такожзнайшло своє відображення і в главі 10 Регламенту Кабінету Міністрів України,яка має назву Питання про відповідальність Кабінету Міністрів, і встановлюєнаступні положення.
Кабінет Міністрівподає Верховній Раді необхідну інформацію, а також відповіді на запитання їїкомітетів у разі розгляду Верховною Радою питання про його відповідальність.
Інформацію зпитання про відповідальність Кабінету Міністрів готують визначеніПрем’єр-міністром центральні органи виконавчої влади.
Центральні органивиконавчої влади готують відповіді на запитання комітетів Верховної Ради. Запитаннякомітетів Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає зазначеним органам відповіднодо компетенції у день їх надходження.
Головнийцентральний орган виконавчої влади подає у триденний строк після надходженнязапитань Кабінетові Міністрів підготовлені разом з іншими органами інформаціюта відповіді на запитання.
Інформація зпитання про відповідальність Кабінету Міністрів та відповіді на запитаннякомітетів Верховної Ради розглядаються на засіданні Кабінету Міністрів танадсилаються разом із супровідним листом за підписом Прем’єр-міністра ВерховнійРаді у десятиденний строк після отримання запитань від комітетів.
Під час розглядупитання про відповідальність Кабінету Міністрів на пленарному засіданніВерховної Ради виступає Прем’єр-міністр. Інші члени Кабінету Міністрів можутьвиступати з інформацією за рішенням Верховної Ради.
Висновок
Отже, в данійкурсовій роботі було проаналізовано конституційні засади виконавчої влади вУкраїні. Було з’ясовано місце та роль КабінетуМіністрів України в системі органів державної влади. Дослідивши дане питання,можна прийти до висновку, що в системі поділу влади уряд здійснює державнувладу поряд з іншими органами державної влади: главою держави, законодавчими тасудовими органами. Але предмет і сфера діяльності уряду мають свої особливостіпорівняно з іншими органами.
Вдругому розділі мною було здійснено аналіз конституційнихзасад формування Кабінету Міністрів, порядок призначення на посадуПрем’єр-міністра України. Відповідно до опрацьованого матеріалу, можна зробитивисновок, що повноваження уряду в Україні є досить широкими, але чіткорегламентованими чинними законодавством. Порядок формування Кабінету МіністрівУкраїни регулюється спеціальним законом, який має назву «Про КабінетМіністрів України». Також цим законом встановлений і порядок призначенняна посаду Прем’єр-міністра України. Більш детальне визначення повноважень КМУ,Прем’єр-міністра України та порядок організації їхньої роботи встановлюєтьсяРегламентом Кабінету Міністрів України.
Третій розділданої роботи стосується повноважень та актів Кабінету Міністрів України. Вданому розділі систематизовані всі повноваження Кабінету Міністрів України занапрямками роботи відповідно до чинного законодавства. Також здійснено аналізправової категорії «акти Кабінету Міністрів України», а самевизначено види актів КМУ, порядок їх прийняття та набрання ними чинності.
Останній розділданої роботи стосується питання відповідальності уряду нашої держави. Мною булоопрацьовано та систематизовано норми чинного законодавства, якими регулюєтьсяпитання відповідальності Кабінету Міністрів України.
Список використаної літератури
1.  Конституція України від 28 червня 1996р. Прийнята на 5 сесії ВерховноїРади України зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. — 2005. -№3. — Ст.132
2.  Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 16.05.2008р // ВідомостіВерховної Ради України. — 2008. — №39. — Ст.323.
3.  Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою КабінетуМіністрів України від 18.07.07 року № 950.
4.  Постанова ВРУ «Про формування складу Кабінету Міністрів України»від 18.12.07 року.
5.  Бельский К.С., О функциях исполнительной власти, государство и право — 1997г. .
6.  Кисіль С.П., Система органів і джерела права державної виконавчої влади(Правова система України: теорія і практика).
7.  Коментар до Конституції України. К. — 1996.
8.  Шаповал В.М., Виконавча влада: правовий статус і реалії. Урядовийкур”єр-1996.
9.  Шаповал В.М., Конституційний механізм державної влади у незалежнійУкраїні: політико-правові проблеми організації виконавчої влади. ПравоУкраїни-1997р. .
10. Фрицький О.Ф., Кабінет Міністрів України: деякіособливості визначення і нормативного закріплення правового статусу. УАВС. Науковийвісник. К. — 96.