Конституційна реформа в Україні(1988-1996 років)
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………. 3
1.Декларація про державний суверинітет …………………………. 4
2.Концепція конституції України ……………………………………….. 4
3. Актпроголошення незалежності ……………………………………. 6
4. ПроектКонституції України …………………………………………… 7
5.Конституційний договір …………………………………………………. 8
6.КонституціяУкраїни………………………………………………………. 9
ЗАКЛЮЧЕННЯ…………………………………………………………………. 11
Література……………………………………………………………………….. 12
ВСТУП
Предметомданного дослідження є конституційна реформа в Україні. Конституційний процес вУкраїні був тривалим та складним, і проходив в умовах економічної та політичноїкризи в Україні.
Найбільшважливими юридичними документами на період конституційної реформи в Українібули:
— Декларація про державний суверинітет 1990 року;
— Концепція конституції України 1991 року;
— Акт проголошення незалежності 1991 року;
— Проект Конституції України 1992 року;
— Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України 1995року;
— Конституція України 1996 року.
Метаданного дослідження полягає в аналізі змісту юридичних документів періодуконституційної реформи в Україні, їх порівняльна характеристика, виявленняосновних закономірностей в розвитку Конституційних ідей та принципів, тарозгляд наслідків ппроведення конституційної реформи.
1. Декларація про державнийсуверинітет
16липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державнийсуверенітет. В цьому документі проголошено державний суверенітет УкраїнськоїРСР — як верховна, самостійна, повна і неподільна влада Республіки в межах їїтериторії, а також незалежність та рівноправність в зовнішніх відносинах.Визначено, що будь-які насильницькі дії проти держави будуть переслідуватись позакону.
Деклараціявизначила економічну самостійність УРСР. Земля, надра, повітряний простір,водні ресурси в межах її території, економічний та науково-технічний потенціалстворений на території України визнається властністю народу України.Проголошено забезпечення захисту усіх форм власності.
Вобласті міжнародних відносин проголошується, що Українська РСР є суб`єктомміжнародного права, має безпосередні стосунки з іншими державами, проводитьсамостійну діяльність в міжнародних організаціях. В документі наголошено, щоУРСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритетзагальновизнаних норм міжнародного права над внутрішньодержавними.
2. Концепція Конституції України
Важливимкроком в конституційній реформі на Україні було схвалення Верховною РадоюУкраїнської РСР 19 червня 1991 року Концепції Конституції України. Концепціядекларувала загальні принципи майбутньої Конституції, її структуру, та основніположення.
Згідноз Концепцією, основою Конституції України має бути ідея правової держави.Найвищою соціальною цінністю проголошена людина, її права і свободи та їхгарантії.
Основним об’єктом конституційного регулювання мають бути відносини міжгромадянином, державою і суспільством. Конституція повинна визначити пріоритет загальнолюдських цінностей, закріпити принципи соціальноїсправедливості, утвердити демократичний і гуманістичний вибір народу України,чітко показати
прихильністьУкраїни загальновизнаним нормам міжнародного права.
В Концепції конституційні норми визнані нормами прямої дії, що діютьнезалежно від існування конкретизуючих ці норми законів або інших нормативнихактів.
Концепціячітко визначає структуру майбутньої Конституції. Проте, в процесі створенняПроекту Конституції та прийняття самої Конституції ця структура зазнала значнихзмін.
Концепієюзазнала деякого ідеологічного впливу. Теза про те, що у преамбулі новоїКонституції “… закріплюється соціалістичний вибір як намірпобудувати засноване на праці суспільство соціальноїсправедливості«11 відсутня в тексті в Конституції України.
Концепціявизначає Україну як демократичну державу, механізм якої функціонуєвідповідно до принципу розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову.
Концепція визначає і форму державного правління в Україні — президентська Республіка. В кінцевому варіанті, Конституція України меншкатегорична. Стаття 6 Конституції лише наголошує, що Україна є республікою, невизначивши чітко форму державного правління.
Якісноновим, в порівнянні з Конституцією УРСР 1978 року, стало визначення правовогостану людини і громадянина. Пропонується в новій Конституції України крім правпроголошених Конституцією УРСР 1978 року (такі як право на працю, право наматеріальне забезпечення в старості, у зв’язку з хворобою, повною абочастковою втратою працездатності, право на освіту, право на охорону здоров’я,право на житло та ін.), встановити також нові права: право на життя; право наналежний життєвий рівень для кожної окремої особи та для її сім’ї; право насвободу та особисту (фізичну і моральну) недоторканість; право захисту від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів примусу і покарання; право на свободу думки та переконань; право наінформацію і її вільне поширення без будь-яких форм цензури; право пересування,вибір місця проживання, право залишати будь-яку країну і правоповертатися до своєї країни; право володіти майном одноособово або спільно з іншими та займатися підприємництвом; право на відшкодування державою шкоди, заподіяної громадянину; право знати свої права і поводитися відповіднодо них.
Враховуючиекономічні зміни, Концепція пропонує передбачити таку категорію прав, якправо громадян на приватну власність, а також екологічні права людини,зокрема, право на екологічно чисте навколишнє середовище, продукти харчування,безпечні предмети повсякденного вжитку; право на екологічно нешкідливі умови праці; право на одержання та поширення об’єктивної інформації про стан навколишнього середовища; право на участь в ухваленні рішень щодо розміщення промислових підприємств та використання технологій, які можутьстворити загрозу життю та здоров’ю людини.
Крімчисто декларативного проголошення прав, Концепція визначає норми про гарантіїправ людини. Серед цих норм є такі як обов’язок кожної особи діяти так, щоб не порушувати прав та законних інтересів інших осіб, обов’язок держави здійснювати захист прав і свобод її громадян як на території України, так і поза її межами, право кожного громадянина відмовитися виконувати будь-який наказ, який порушує Закон і завдає шкоди правам ісвободам людини; право на судовий захист своїх прав і свобод; право народуна ініціативу референдуму і законодавчу ініціативу; право на матеріальну компенсацію моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями держави, державних органів і посадових осіб, право на матеріальну і моральну компенсацію у випадку незаконного затримання, арешту, засудження,безпідставного поміщення у психіатричну установу.
Концепціяставить в основу державного ладу в Україні принцип народовладдя та ідеягромадянської злагоди, що має бути здійснена відповідно до таких засад:
– розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, чітке визначення функцій цих влад та компетенції відповідних органів; створення юридичних механізмів їх взаємоконтролю івзаємодії;
— розмежування компетенції між центральною владою і місцевими Радами таіншими органами самоврядування на основі верховенства Конституції та законів.
Згідно Концепції, законодавча влада має здійснюєтися народом Українишляхом референдуму і Верховною Радою України. Верховна Рада України єоднопалатною.
В Концепції передбачено створення сильної системи виконавчої влади, яка має здійснюватися Президентом, Віце-президентом, Кабінетом Міністрів ідержавною адміністрацією. Концепція визначає, що повноваження Президента обмежуються виключно функціями
виконавчоївлади і забороняє будь-які форми його тиску на Верховну Раду (право на її розпуск, на делегування йому надзвичайних повноважень, самостійне вирішеннябюджетних питань).
Концепціявизначає, що судова влада є незалежною і підкоряються тільки закону, щозабезпечується незмінністю суддів, які обираються на строк 10 років, високимрівнем їхніх соціальних і матеріальних гарантій. Конституція України 1996 рокурозширює гарантії незалежності суддів. Так, наприклад, згідно Конституції суддізаймають посади безстроково, крім суддів Конституційного суду та суддів, якіпризначаються на свою посаду вперше.
На органи прокуратури покладаються функції державного звинувачення всуді, нагляду за попереднім слідством і дізнанням, звернення до суду проскасування судових вироків, рішень, ухвал, постанов, які суперечать Закону, нагляду за виконанням судових вироків, місцями позбавлення волі, а також за додержанням прав,
свободі інтересів громадян в усіх сферах суспільного життя.
ВКонцепції пропонується створити Конституційний Суд, метою діяльності якого є неухильне дотримання Конституції, посилення контролю за конституційністю законів, а також конституційністю підзаконних актів. Конституційному Судунадається право припиняти дію законів, актів виконавчої влади та органівмісцевого самоврядування, оголошувати їх юридично недійсними, ухвалюватирішення про незаконність дій, розпоряджень несудових державних влад за скаргами окремих громадян про порушення їх конституційних прав і свобод.
ЗгідноКонцепції, для забезпечення стабільності нової Конституції має бутипередбачений жорсткий механізм її змін і доповнень.
3. Акт проголошення незалежності
Увідповідь на утворення 19 серпня 1991 року в Москві Державної Комітету зНадзвичайного Стану і спроби шляхом державного перевороту в СРСР зупинитидемократичні зміни в суспільстві та зберегти владу союзного центру надреспубліками СРСР, 24 серпня 1991 року Верховна рада України приймає Актпроголошення незалежності України. Цим документом Верховна рада Українипроголосила „незалежність України та створення самостійної українськоїдержави — УКРАЇНИ“.2
ВАкті наголошено, що він є продуктом тисячолітніх традицій державотворення наУкраїні та логічним продовженням Декларації про державний суверенітет України. Правовою основою Акту стало право на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно правовими документами.
Територія України оголошується неподільною і недоторканною. Остаточнозатверджується державний суверинітет України: „Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.“
4. Проект Конституції України
1липня 1992 року Верховна Рада України винесела на всенародне обговорення проектКонституції України. Створення проекту Конституції стало важливим кроком впроведенні конституційної реформи.
Взагальних засадах проекту говориться, що Україна є демократичною, правовою,соціальною державою. Україна є республікою.
Впроекті реалізовано ідею правової держави. В ньому говориться, що в Українідіє принцип верховенства права. Проект наголошує, що Конституція має найвищуюридичну силу. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Проект визначив принципи здійснення своїх прав громадянами та державнимиорганами. Громадяни здійснюють свої права за принципом „дозволене все, щоне заборонене законом“, а державні органи, органи місцевого ірегіонального самоврядування і їхні посадові особи здійснюють свої повноваження за принципом „дозволене лише те, що визначене законом“.
Навідміну від концепції Конституції, де наголошено що преамбула Конституції маєзакріплюється соціалістичний вибір, проект встановлює, що жодна ідеологія не повинна обмежувати свободу переконань, поглядів, думок і не може визнаватись офіційною державною ідеологією.
Проектвизначає визнані Україною міжнародні договори, як частину національногозаконодавства: „Належним чином ратифіковані або схвалені й офіційно опубліковані міжнародні договори України становлять частину їїзаконодавства і є обов’язковими для виконання державними органами, юридичними іфізичними особами“3.
Встатті 9 проекту Конституції надається право громадянам України чинити опірбудь-кому, хто намагатиметься протиправно ліквідувати демократичний конституційний лад України, встановлений Конституцією, якщо інші засоби неможуть бути використані.
Розділ»Права і свободи людини і громадянина” розділений на 6 частин:загальні положення, громадянство, громадянські і політичні права, економічні,соціальні, екологічні і культурні права, гарантії прав і свобод, основніобов’язки людини і громадянина. Цей розділ увібрав в себе основні положенняЗагальної Декларації прав людини.
Проект пропонує встановити в Україні існує єдине громадянство.
Проектвстановлює наступні політичні та громадянські права: право на життя, право на свободу, особисту недоторканість та повагу її гідності, недоторканність житла, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, свобода пересування і вибір місця проживання, а такожправо вільно виїздити з України в інші країни та повертатися до неї на умовах,визначених у законі; гарантія відсутності втручання у особисте і сімейнежиття, гарантовано судовий захист права спростовувати невірогідну інформацію, яка завдає шкоди його інтересам і гідністі, а такожвимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої обнародуванням або використанням такої інформації, право на свободу думки і свободу совісті, свобода слова і вільне виявлення в будь-якійформі своїх поглядів і переконань, право на свободу об’єднання, правозбиратися мирно без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації.Кожному громадянинові, який має право голосу, гарантується право братиучасть в управлінні державою, у місцевому та регіональному самоврядуванні як безпосередньо, так і через вільно обраних ним представників, а також кожний громадянин, який має право голосу, користується рівним правом доступу дозайняття державних посад, а також посад в органах місцевого і регіонального самоврядування.
Економічніправа: право на приватну власність, право охороняти свою власність усімазаконними засобами, право користуватися природними об’єктами публічної власності для задоволення своїх потреб, право на підприємницькудіяльність, право на працю, право на рівну оплату за працю рівної цінності увідповідності з її кількістю і якістю, право на умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни праці і не є шкідливими, право настрайк.
Соціальніправа: право на соціальне забезпечення в старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, інвалідності, нещасного випадку, втрати годувальника, безробіття з незалежних від ньогообставин, право на житло, право на відпочинок і дозвілля, право на охоронуфізичного і психічного здоров’я.
Екологічніправа: право на екологічно безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище, а також безпечні продукти харчування і предмети побуту, правовільного доступу і поширення
вірогідноїінформації про стан природного середовища, умови життя
іпраці, якість продуктів харчування і предметів побуту, право на відшкодування державою матеріальної і моральної шкоди, яка спричинена його здоров’ю чи майну екологічними правопорушеннями, а також на компенсацію витрат, пов’язаних з усуненням шкідливого впливу цихправопорушень.
Культурніправа: право на освіту, право брати участь у культурному житті,користуватися досягненнями культури і результатаминауково-технічного прогресу,
Гарантіїправ і свобод: рівний захист законом, право кожного знати свої права йобов’язки, юридична відповідальність фізичних осіб за правопорушення маєіндивідуальний характер, ніхто не може бути притягнений двічі до відповідальності за одне і те ж правопорушення, принцип презумпції невинуватості, особа не несе відповідальності за відмову давати свідченнящодо себе чи близьких родичів, право підозрюваного, звинувачуваного чи підсудного на захист, адвокатську та іншу кваліфіковану правову допомогу,закон, який встановлює або посилює відповідальність особи, не маєзворотньої сили, право на оскарження в судовому порядку дій органів державної адміністрації, органів місцевого і регіонального самоврядування та об’єднань громадян, їхніх посадових та службових осіб, які порушують чи обмежують права та свободи людини і громадянина, право на кваліфіковануюридичну допомогу.
Проектвстановлює такі основні обов`язки: неухильно додержуватися Конституції ізаконів України, поважати права і свободи, честь і гідність інших осіб,захищати Вітчизну, платити державні податки і збори, не завдавати шкодиприроді, її багатствам, історичній і культурній спадщині, пам’яткам історії ікультури.
ПроектКонституції пропонує створення двопалатного парламенту: Національних Зборів ускладі Ради Депутатів і Ради Послів, які є постійно діючими органами. Рада Депутатів, до складу якої входить 350 депутатів, обирається терміном на 5 років по одномандатних виборчих округах з приблизно рівною кількістювиборців. Рада Послів, як орган територіального представництва,обирається по одномандатних округах терміном на 5 років на основі рівногопредставництва — по 5 Послів від кожної області, Республіки Крим і містаКиєва.
Рада Депутатів і Рада Послів здійснюють повноваження Національних Зборів назасадах рівності і розподілу функцій.
Довиключних повноважень Ради Депутатів належать: парламентський контроль у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина; парламентський контрольза діяльністю Національного банку і Державного контрольного комітету; надання попередньої згоди на укладання міжнародних договорів, якістосуються прав і свобод людини, громадянства або вимагають фінансових витратдержави; надання згоди на призначення і звільнення вищих посадових осібдержави; призначення заступника Голови та 11 членів Конституційного Суду;пред’явлення звинувачення у разі застосування імпічменту за наявністю підстав для порушення кримінальної справи проти Президента, Прем’єр-Міністра тапосадових осіб, які обираються, призначаються чи затверджуються палатамиНаціональних Зборів.
Довиключних повноважень Ради Послів належать: утворення, укрупнення чиліквідація адміністративно-територіальних одиниць, їх найменування таперейменування; затвердження статутів регіонального самоврядування;призначення голів і членів Верховного Суду, Вищого господарського суду,Генерального прокурора України, призначення заступника Голови та 11 членівКонституційного Суду, утворення Вищої атестаційної і дисциплінарної комісіїсуддів; надання попередньої згоди на укладання міжнародних договорів продержавні союзи і військово-політичні об’єднання, міжнародні організації тадержавні кордони; ухвалення рішень про достатність підстав для усунення зпосади посадових осіб у разі застосування імпічменту.
Крімдвопалатного парламенту, проект пропонує як альтернативу можливість створенняоднопалатного парламенту.
Проектвизначає, що главою держави і виконавчої влади є Президент. Кабінет Міністрів підпорядковується Президенту, перед ним відповідальний і в своїйдіяльності керується його програмою і рішеннями.
Місцевими органами державної виконавчої влади є обласні (земельні) і районніуправи. Голова обласної (земельної) управи призначається ізвільняється з посади Президентом.
Згідно проекту Конституції судову систему України складають Конституційний Суд України, загальні і господарські суди. Судді незалежні іпідкоряються тільки Конституції і закону. На відміну від концепції, в проектіКонституції визначено, що судді призначаються безстроково.
5. Конституційний договір
Влітку1995 року склалася ситуація політичної кризи в Україні.
Причиноюцього стала відсутність нової Конституції, що робило неможливим здійсненнярішучих економічних, політичних і державно-правових реформ; труднощіфункціонування державного механізму після відхилення Закону України «Про застосування Закону України „Про державну владу і місцевесамоврядування в Україні“ та зміни Конституції (Основного Закону) України у зв’язку з його прийняттям», спрямованого на реалізацію положень Закону України «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні»; глибока економічної і політичної кризи що призвелаполітичного протистояння владних структур.
18 травня 1995 Верховна Рада схвалила Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на періоддо прийняття нової Конституції України. Цей договір мав усунути неузгодженості між чинними нормами Конституції і нормами Закону «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні»; забезпечити розвитокконституційного процесу в Україні; реформувати державну владу на засадах чіткого розподілу функцій між її законодавчою і виконавчою гілками.
Договірвизначав, що на період до прийняття нової Конституції України організація тафункціонування органів державної влади і місцевого самоврядуванняздійснюються на засадах, визначених Законом «Про державну владу імісцеве самоврядування в Україні».
Державнавлада в Україні будується на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчуі судову.
Важливимпитанням, розглянутим договором, було питання взаємовідношення КабінетуМіністрів та Верховної Ради. Згідно договору: «У двомісячний строк від дня сформування Кабінет Міністрів України представляє Програму своєїдіяльності на розгляд Верховної Ради України. У разі незгоди з поданоюПрограмою Верховна Рада України може виразити Кабінету Міністрів України недовіру. Після схвалення Верховною Радою України Програми діяльності УрядуУкраїни Верховна Рада України може виразити недовіру Уряду України не ранішеніж після однорічного строку його роботи.»4
Договірчітко визначив повноваження Президента при накладанні вето на законопроект.Визначено, що Президент в разі незгоди із змістом закону, прийнятого ВерховноюРадою України, може використати право вето і повернути його із своїмизауваженнями для повторного розгляду. Якщо під час повторного розгляду Верховна Рада України більшістю у 2/3 голосів від фактичного її складу знову схвалить цей закон, Президент України в 10-денний строк має йогопідписати і обнародувати.
Зі свого боку Верховна Рада може застосувати вето щодо указів Президента України у разі невідповідності їх Конституції і законам України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України.
Згідно договору судову владу в Україні становлять Конституційний СудУкраїни, загальні та арбітражні суди. Суди є незалежними і у своїй діяльності підкоряються тільки закону.
Договірвизначає наступні функції прокуратури: нагляд за додержанням Конституції та законів України; підтримання державного обвинувачення в суді; захист майнових та інших інтересів громадян, юридичних осіб і держави.
Договір визначає територіальною основою місцевого самоврядування село (сільраду), селище, місто.
Докомпетенції органів місцевого самоврядування договір відносить: затвердженняі виконання місцевих бюджетів; встановлення місцевих податків;розпорядження комунальною власністю; організація та проведення місцевихреферендумів; сприяння додержанню Конституції та законів України, указів Президента, урядових постанов і розпоряджень.
Згідно договору законодавство України діє в тій частині, що не
суперечитьйого нормам. До прийняття нової Конституції України положення чинноїКонституції України діють лише в частині, що узгоджується з КонституційнимДоговором.
6. Конституція України
Вирішальнимкроком в конституційній реформі на Україні стало прийняття 26 червня 1996 рокуВерховною радою України Конституції України.
Важливимбуло питання територіального устрою України. На етапі підготовки проектуКонституції пропонувався федеративний варіант державного устрою. Німецькіфахівці вважали такий варіант універсальним та ідеальним для демократичноїдержави.5
Протезагроза сепаратизму, характерна для постсоціалістичних країн зробила більшреальною концепцію унітарної держави. Стаття 2 Конституції говорить, що Українає унітарною державою.
Стаття75 Конституції визначає, що єдиним органом законодавчої влади в Україні єпарламент — Верховна Рада України. Таким чином, полеміка з приводу можливогостворення двопалатного парламенту завершилася рішенням на користь однопалатногопарламенту. Аргументами, що доводили необхідність створення двопалатногопарламенту було важливість забезпечення урахування і узгодженнязагальнодержавних інтересів з регіональними через розляд законів в верхнійпалаті парламенту, яка складалася б з рпедставників регіонів. Ще одною позитивноюякістю двопалатного парламенту є забезпечення механізмів стримування і противагвсередині парламенту, професіоналізація розробки, обговорення та прийняттязаконів. 6
Аргументипротивників двопалатного парламенту полягали в тому, що створення верхньої палати,яка складалася з представників регіонів, привело б до лобіювання в парламентіінтересів окремих регіонів і поширення сепаратиських тенденцій. Також свідчилона користь однопалатного парламенту те, що на період рішучого єкономічного таполітичного реформування необхідно створити умови для швидкого і своєчасногоприйняття законів, а двопалатний парламент збільшує час прийняття закону.
РозділКонституції, який визначає права, свободи та обов`язки людини та громадянина,має багато запозичень з міжнародних пактів ООН про права людини. Це єприроднім, тому що стаття 9 говорить, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Проте, визначення в Конституції крім нормгромадянсько-політичних прав, які повинні виконуватися державою за будь-якиумов, також соціально-економічних прав, реалізація яких залежить відекономічного стану держави, і які можуть бути нормами прямої дії лише для країнз розвиненою економікою, надає цим правовим нормам декларативний характер.Реалізація в період економічної кризи деяких таких норм є проблематичним,наприклад прав декларованих в статті 48: «Кожен має право на достатнійжиттєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг,житло.»
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Конституціясучасної правової держави має реально стати її основним і безпосередньо діючимінструментом регулювання суспільних відносин. Конституція повинна об`єднуватиправову систему держави, надавати їй стабільності та впорядкованості. Томутаким важливим і важким був для України конституційний процес. Створенняконституції проходило в умовах економічної та політичної кризи. В фундаментнової Конституції закладалися нові принципи, які значно відрізнялися від принципівКонституції УРСР 1978 року.
Прирозгляді правових документів на різних етапах конституційної реформи помітнаеволюція правових ідей, становлення принципів правової держави в конституційнихактах.
Література
1.Акт проголошення незалежності України, — 1991
2.Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України проосновні засади організації та функціонування державної влади і місцевогосамоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України. — Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, № 18, с.133
3.Конституція України. — К.: Офіційне відання Верховної Ради України, 1996
4.Концепція нової Конституції України. — Відомості Верховної Ради 1991, № 35,с.466
5.Орзіх М. Зауваження щодо проекту конституції. — Право України, 1992, №12, с.3
6.Полешко А. Нова Конституція України — шлях до створення українськоїдержавності. — Право України, 1996, №5, с.3
7.Полешко А. Обговорення проекту Конституції України (з міжнародного семінару). — Право України, 1992, №10, с.9
8.Полешко А. Хід коституційного процесу в Україні. — Право України, 1996, №6, с.3
9.Сборник нормативных актов по советскому государственному праву. — М.: Юрид.лит., 1984
10.Юзьков Л. Юридичні аспекти проекту нової Конституції України. — Право України,1992, №10, с.3
Зноски:
1Концепція нової Конституції України. — Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, №35, ст.466
2 Акт проголошення незалежності України, 1991
3Проект Конституції України винесений Верховною Радою України на всенароднеобговорення 1.07.1992 р.
4Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України проосновні засади організації та функціонування державної влади і місцевогосамоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.-Відомості Верховної Ради 1995, N 18, с.133
5Орзіх М. Зауваження щодо проекту конституції. — Право України, 1992, №12, с.3
6Юзьков Л. Юридичні аспекти проекту нової Конституції України. — Право України,1992, №10, с.3