“Державного фінансового контролю (ревізії)” ПЛАН 1. Організація і завдання комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства 1.Організація проведення ревізії на підприємстві 2.Основні завдання ревізії 2. Контроль і ревізія операцій з основними засобами. 1. Завдання і джерела ревізії основних засобів. 7 2.2.Ревізія дотримання умов збереження основних засобів 8 2.3.
Ревізія операцій по руху основних засобів. 10 2.4.Ревізія правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів. 14 2.5. Ревізія ремонту основних засобів. 3. Складання проміжного акту ревізії наявних грошей у підзвітних осіб. 21 Список використаної літератури 1. Організація і завдання комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.
Ревізія є складовою частиною господарського контролю, одним з методів його здійснення. Назва цього методу походить від латинського слова revisio – “перегляд” або “знову оглядаю”. Згідно із Законом України “Про Державну контроль-ревізійну службу в Україні” ревізія – це метод документального контролю діяльності підприємства за дотриманням законодавства з фінансових питань; достовірності обліку та звітності; спосіб документального виявлення недостач, розтрат,
привласнення коштів і матеріальних цінностей; попередження фінансових зловживань. 1.Організація проведення ревізії на підприємстві. На підставі наказу керівника відомства про призначення ревізії ревізору видається посвідчення на відрядження. Посвідчення на перевірку повинно містити: посаду, прізвище, ім’я, по батькові, об’єкт чи мету перевірки, термін
її проведення. Посвідченню при реєстрації в спеціальному журналі Держцінінспекції надається відповідний порядковий номер. Службові особи контрольно-ревізійної служби зобов’язані пред’явити керівнику підприємства, що ревізується, розпорядження (наказ) на проведення ревізії, службове посвідчення і поставити свої підписи в журналі реєстрації перевірок підприємства.
Журнал реєстрації затверджено законодавством та передбачає наступне: ведення журналу здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності на добровільних засадах; журнал ведеться суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності з метою недопущення несанкціонованих перевірок; у випадку наявності у суб’єктів підприємницької діяльності територіально відокремлених філій, представництв та інших підрозділів в кожному з них ведеться окремий журнал; журнал не
підлягає вилученню, крім випадків, передбачених законодавством; журнал прошивається суб’єктом підприємницької діяльності і завіряється печаткою та підписом директора або власника (для юридичних осіб), або лише підписом (для фізичних осіб) суб’єкта підприємницької діяльності; представник контролюючого органу перед початком повинен обов’язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, і поставити свій підпис. Відмова особи, що здійснює перевірку, від підпису в
Журналі є підставою для недопущення його керівником підприємства до проведення перевірки. Після пред’явлення повноважень керівник ревізійної бригади відразу організовує проведення інвентаризації касової готівки, бланків суворого обліку та інших грошових документів. Якщо з будь-якої причини касира немає на місці, то ревізор зобов’язаний опломбувати касу до появи касира та з’ясувати причини його відсутності.
Результати інвентаризації касової готівки оформляються проміжним актом. Після цього вирішуються організаційні питання з керівником підприємства, що ревізується: виділення приміщення для роботи бригади ревізорів, його обладнання (наявність столів, незгораючого сейфу, справність замків і можливість опломбування приміщення), побутові питання. Потім здіснюється знайомство з підприємством, технологічним процесом виробництва, встановлюються ділові
зв’язкі з колективом підприємства, тобто ревізор інформує аппарат управління про мету контрольно-ревізійної роботи. Обстеження підприємства, що ревізується, і його підрозділів проводиться разом з керівником, спеціалістами та головним бухгалтером. При цьому ревізор перевіряє, чи усунені керівництвом недолікі в роботі, відмічені попередньою ревізією. Тут же ревізор знайомиться з веденням обліку і звітності, фіксує існуючи у посадових та матеріально відповідальних осіб документи, складає
їх опис. Це робиться з метою попередження можливої заміни і підробки документів. Матеріали обстеження використовуються для складання робочого плану або сітьового графіка ревізії. На наступному етапі ревізор вивчає установчі документи підприємства. Потім відділ кадрів готує ревізорам список керівників та спеціалістів кожного структурного підрозділу і матеріально відповідальних осіб. Після ознайомлення з підприємством ревізори уточнюють план ревізії,
складають план проведення інвентаризації активів і доручають бухгалтерії підготувати необхідні облікові дані для порівняння з результатами інвентаризації. На підставі плану інвентаризації керівник підприємства видає наказ на її проведення. Конкретні види запасів, що підлягають інвентаризації за місцями їх зберігання, визначаються ревізором, який виходить
із конкретних завдань ревізії. Якщо під час підготовки до ревізії або на її початку буде встановлено, що на підприємстві відсутній належний бухгалтерський облік, що робить неможливим якісне проведення ревізії, то ревізори подають керівництву контроль-ревізійного підрозділу доповідну записку, на підставі якої контрольно-ревізійна служба пред’являє письмові вимоги керівництву об’єкта контролю щодо приведення обліку у відповідність до чинного законодавства,
із зазначенням конкретних строків виконання цієї роботи. У таких випадках ревізію слід почати після поновлення обліку. Ревізори не повинні поновлювати облік на підприємстві, яке ревізується, та проводити ревізію за поновленим ними ж обліком. 1.2.Основні завдання ревізії. 1) Як самостійного розділу науки про господарський контроль: а) розробка та впровадження в практику ревізійної роботи наукових способів та прийомів ефективного
виявлення господарських порушень, розкрадань та безгосподарності; б) вивчення причин та умов, що породжують порушення, та шляхів їх попередження; в) дослідження проблем підвищення ефективності проведення ревізії та скорочення витрат на ревізійну роботу. 2) Як практичної діяльності: а) підвищення ефективності ревізії, що проводиться; б) підвищення ефективності виробництва та забезпечення збереження майна; в) попередження та ліквідація крадіжок та безгосподарності; г) виявлення та усунення господарських порущень; д) попередження
порушень; е) виявлення резервів виробництва; є) здійснення державного контролю за витрачанням коштів та матеріальних ціностей і їх збереження; ж) перевірка стану і достовірності бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. Залежно від того, у якого економічного суб’єкта проводиться ревізія, завдання можуть змінюватись.
При проведенні ревізії виконання бюджетів, перевірці стану роботи фінансових органів Державного казначейства в областях: 1. Дотримання чинних нормативних актів щодо виконання бюджетів відповідних рівнів, стану роботи фінансових органів Державного казначейства; 2. Ревізія поточного рахунку і валютних коштів органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених законодавством; 3. Правильність витрачання коштів на утримання фінансових органів
та органів Державного казначейства, апарату відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядувння. При проведенні ревізії в бюджетних установах: 1. Забезпечення керівництвом установи виконання чинних законодавчих актів та інших нормативних актів щодо фінансів та фінансової діяльності; 2. Правильність та обгрунтованість розрахунків кошторисних призначень, правильність
і дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. При проведенні ревізії в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади: 1. Забезпечення виконання положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади України, в частині реалізації державної політики у сфері фінансів і контролю; 2. Законність і правильність утворення в міністерстві централізованих фондів,
їх розміри та витрачання за цільовим призначенням, правильність спрямування та використання бюджетного фінансування, кредитних ресурсів та фінансової допомоги, отриманної за рішенням уряду чи Міністерства фінансів України; 3. Правильність розрахунків витрат на утримання апарату міністерства, інших центральних органів виконавчої влади, дотримання чинних нормативних актів при витрачанні коштів на їх утримання При проведенні ревізії на підприємствах
і в організаціях державної та комунальної власності: 1. Дотримання чинних нормативних актів щодо цільового та ефективного витрачання коштів і матеріальних цінностей, забезпечення їх збереження, використання фінансових інвестицій, нематеріальних активів, цільового та ефективного використання кредитів, отриманих під гарантію Кабінету Міністрів України, та встановлення фінансових можливостей до
їх повернення, достовірності звітності та належного стану бухгалтерського обліку; 2. Правильність розрахунків з бюджетом, законності отримання доходів, пільг, дотримання чинного законодавства при зміні форми власності шляхом приватизації, законності проведених операцій у сфері зовнішньо-економічної діяльності, повноти відрахувань коштів до галузевих державних фондів. При проведенні ревізії в недержавному секторі економіки:
1. Завдання (мета) визначається органом, який доручив проведення ревізії (перевірки). 2. Контроль і ревізія операцій з основними засобами. 2.1. Завдання і джерела ревізії основних засобів. Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду
іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше від одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Збереження основних засобів, забезпечення їх нормального стану та раціональне використання є основним завданням колективу підприємства. Звідси в програмі проведення комплексної ревізії основним є завдання по перевірці операцій, пов’язаних із основними засобами.
Важливими завданнями комплексної ревізії є: 1. Дотримання умов, що забезпечують зберігання основних засобів. 2. Законність та правильність операцій, пов’язаних із рухом основних засобів та їх документальним оформленням. 3. Правильність і своєчасність нарахування та включення у витрати виробництва амортизаційних витрат. 4. Правильність визначення і списання зносу по групах основних засобів.
5. Правильність проведення переоцінки основних засобів. 6. Правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з рухом основних засобів. 7. Перевірка своєчасності освоєння виробничих потужностей, виконання показників ефективності використання обладнання і т.д. 8. Виявлення невикористовуваного обладнання, його стану, умов збереження. 9. Перевірка операцій, пов’язаних з орендою основних засобів.
Джерелами ревізії є: 1) Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) (№ОЗ-1). 2) Акт здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф. ОЗ-2). 3) Акт на списання основних засобів (№ ОЗ-3). 4) Акт на списання автотранспортних засобів (№ ОЗ-4). 5) Акт на установку, пуск, демонтаж будівельних механізмів (№
ОЗ-5). 6) Інвентарна картка обліку основних засобів (№ ОЗ-6). 7) Опис інвентарних карток з обліку основних засобів (№ ОЗ-7). 8) Картка обліку руху основних засобів (№ ОЗ-8). 9) Інвентарний список основних засобів (№ ОЗ-9). 10) Розрахунок зносу основних засобів (№ ОЗ-14). 11) Протокол
інвентаризаційних комісій. 12) Інвентаризаційні опсиси та порівняльні відомості по інвентаризації. 13) Облікові регістри по рахунках 10, 11, 13, 40, 41, 42. 14) Головна книга. 15) Баланс (форма № 1). 16) Звіт про власний капітал (форма № 4). 2.2.Ревізія дотримання умов збереження основних засобів Основним документом, що регулює бухгалтерський облік основних засобів,
є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, яким має керувтися ревізор при перевірці. Ревізор також має керуватися нормами податкового законодавства. Ревізія основних засобів починається з перевірки отримання умов збереження. При наявності інформації (сигналів) про нестачу об’єктів основних засобів ревізору потрібно починати ревізію із раптової перевірки основних засобів за місцем
їх знаходження. За відсутності такої інформації ревізору слід починати з перевірки наявності і стану інвентаризаційних карток в картотеці аналітичного обліку основних засобів та відповідності даних пооб’єктного аналітичного обліку основних засобів з даними синтетичного обліку. Для цього ревізор зіставляє дані опису інвентарних карток основних засобів за класифікованими групами з наявними в картотеці інвентарними картками. За відсутності
інвентарних карток необхідно: a) перевірити наявність об’єктів основних засобів, по яких відсутні інвентарні картки; b) вияснити причини продажу, ліквідації основних засобів; c) відновити аналітичний пооб’єктний облік основних засобів, якщо він відсутній. Загальний підсумок залишків по всіх класифікаційних групах основних засобів зіставляють із залишком по рахунку 10 “Основні засоби” за Головною книгою.
Залишкі повинні бути однакові. Якщо виявлені розбіжності між даними аналітичного і синтетичного обліку, то необхідно встановити причини такого відхилення і винуватців. Вибірковою перевіркою ревізор встановлює наявність основних засобів за місцями їх експлуатації (на підставі інвентарних списків). Якщо виявлена недостача основних засобів, то необхідно взяти письмове пояснення у матеріально відповідальної
особи і вжити відповідні заходи із відшкодування вартості даного об’єкта основних засобів. Перевіряючи якість проведеної на підприємстві інвентаризацїй основних засобів, слід вияснити: 1. дотримання строків інвентаризації і порядку її проведення на підприємстві; 2. оформлення підсумків інвентаризації (протягом 10 днів). Одночасно ревізор повинен уважно вивчити матеріали попередніх
інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на правильність відображення результатів в бухгалтерському обліку. На підставі вивчення всіх матеріалів інвентаризації ревізор робить висновки про якість проведеної інвентаризації. Після цього перевіряється, чи всі об’єкти основних засобів закріплені за матеріально відповідальними особами. Для цього вартість закріплених за матеріально відповідальними особами основних засобів зіставляють із залишком по дебету рахунка “Основні засоби” на дату перевірки.
Встановивши порушення, ревізор повинен з’ясувати, чому воно допущене, хто винен і якими є його наслідки. Завершують ревізію перевіркою правильного зберігання зайвих, непотрібних, законсервованих основних засобів. Практика роботи показує, що такі об’єкти основних засобів часто зберігаються під відкритим небом і розкомплектовуються. За всіма фактами такого зберігання об’єктів основних засобів необхідно провести детальне розслідування, в результаті якого виявити розмір заподіяної шкоди та
її винуватців. 2.3. Ревізія операцій по руху основних засобів. Обсяг основних засобів збільшується за рахунок: капітальних інвестицій з власних джерел, безоплатного надходження та оприбуткування надлишків основних засобів, виявлених під час інвентаризації. Проводячи ревізію, необхідно взяти до уваги, що облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” за первісною вартістю, яка складається з таких витрат: &
#61482; суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на установлення, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Слід пам’ятати, що до первісної вартості основних виробничих засобів не включаються суми ПДВ, сплачені постачальникам, як такі, що відшкодовуються з бюджету. Витрати на сплату відсотків за користування кредитом теж не включаються до первісної вартості основних
засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу. Обліку підлягають як основні засоби, що використовуються, так і ті, що зберігаються на складі, законсервовані або віддані в аренду. Детальній перевірці підлягають операції із надходження основних засобів за рахунок капітальних інвестицій. Законність надходження основних засобів в результаті капітальних
інвестицій визначають шляхом зіставлення оприбуткованих об’єктів основних засобів з переліком, передбаченим титульним списком, а також з актами приймання-передачі, рахунками, накладними. При цьому ретельно перевіряють ведення обліку по таких основних засобах і джерелах їх фінансування. Особливу увагу слід приділити перевірці операцій з оприбуткування безоплатно одержаних основних засобів. По придбаних невиробничих основних фондах сума
ПДВ включається в їх вартість. А по виробничих – відноситься до складу податкового кредиту. В кожному окремому випадку ревізор перевіряє: 1) наявність згоди ревізуючого підприємства на одержання таких об’єктів основих засобів; 2) економічну доцільність переміщення (це додаткові витрати по демонтажу, транспортуванню); 3) тривалість процесу передачі і введення їх в експлуатацію на новому місці; 4) відображення витрат по доставці.
Під час перевірки правильності та своєчасності оприбуткування основих засобів, що надійшли, ревізору необхідно встановити: I. дотримання правил оформлення акта прийому-передачі основних засобів; II. правильність відображення даних операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Несвоєчасне оприбуткування основних засобів призводить до зменшення суми нарахованої амортизації, що у свою чергу спричиняє неправильне вирахування собівартості виготовленої продукції, виконання робіт,
послуг, і зрештою призводить до перекручування фінансових результатів. За усіма незаконними надходженнями основних засобів, переміщенням, неправильним оформленням документів, а також за фактами несвоєчасно оприбуткованих основних засобів у регістрах бухгалтерського обліку ревізор повинен з’ясувати причину порушень і визначити винних у цьому осіб і застосувати відповідні штрафні санкції. У процесі експлуатації основних засобів підприємство може
здійснювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання відповідних об’єктів основних засобів. На суму витрат, пов’язаних з покращенням основних засобів, збільшується їхня первісна (переоцінена) вартість. Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка
всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться
до реєстрів їх аналітичного обліку. Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат. Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періода з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості
об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу. Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів
і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду. У разі вибуття об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. В кожному окремому випадку ревізор перевіряє правильність, своєчасність оформлення документів на вибуття
основних засобів, законність і доцільність здійснення операцій, правильність визначення фінансових результатов. Ревізору слід пам’ятати, що згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей оподаткування, у разі виведення з експлуатації окремих об’єктів осоновних фондів групи 1 у зв’язку із реалізацією балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об’єкта (якщо балансова вартість менша від виручки, то різниця відноситься до валових доходів,
і навпаки, якщо балансова вартість більша, ніж виручка – до валових витрат). У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 в зв’язку з реалізацією балансова вартість групи зменшується на суму вартості реалізації таких основних фондів. У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фондів групи 1 у зв’язку з ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, консервацією за рішенням підприємства балансова вартість такого
об’єкта для цілей амортизації припрівнюється до 0. У зв’язку з виведенням з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 в зв’язку з ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернизацією, консервацією за рішенням підприємства балансова вартість груп не змінюється. В актах огляду основних засобів, що підлягають ліквідації, постійно діюча комісія вказує причини ліквідації, описує техничний стан об’єкта основних засобів, а також у певних випадках вказує
винуватців. До актів додаються відомості, які підтверджують оприбуткування придатних матеріальних цінностей після ліквідації списаних об’єктів та їх вартості за цінами можливого використання, та акти ліквідації основних засобів. Перевіряючи операції по списанню основних засобів вибулих із експлуатації внаслідок стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій, ревізор повинен вияснити:
1) підставу для списання таких основних засобів (акти, висновки відповідних органів тощо); 2) факти допущеної халатності при збереженні або порушеннях правил експлуатації основних засобів, внаслідок чого відбулася аварія; 3) встановлення винуватців аварій та вжиття заходів із відшкодування втрат і недопущення таких втрат надалі. Після цього ревізор перевіряє правильність, своєчасність відображення в обліку операцій по ліквідації
основних засобів, зокрема визначення зносу за об’єктами, що вибувають, оприбуткування матеріальних цінностей, які були отримані під час розбирання та демонтажу об’єктів, за ціною їхнього можливого використання. Під час ревізії требі перевірити дотримання інструкції з інвентаризації основних засобів, яка затверджена наказом міністерства фінансів України від 11.08.1994 №69, де вказуються випадки проведення
інвентаризації, її якості та відображення самих результатів інвентаризації. Завершується ревізія основних засобів перевіркою операцій по передачі в оренду. Ревізор повинен перевірити наявність угод про оренду, правильність та обгрунтованість ставок орендної плати, що розраховані відповідно до П(С)БО 14 “Оренда” правильність передачі засобів орендарю. При цьому з’ясовується, чи не віддані в оренду основні засоби, які необхідні підприємству, що ревізується,
чи не перевищує сума амортизаційних відрхувань за відданими в оренду основними засобами орендну плату, чи своєчасно та повною мірою вноситься орендна плата. 2.4. Ревізія правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів. Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації, ревізор має вияснити, якими методами користується бухгалтер
при нарахування амортизації (чи із застосуванням П(С)БО 7, чи згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”). Ревізор повинен пом’ятати, що згідно з П(С)БО 7 є п’ять методів нарахування амортизації основних засобів: 1. Прямолінійний метод Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.
Річна сума амортизції визначається за формулою: Пв – Лв АВ = Т Норма амортизації: 100% На = Т 2. Метод зменшення залишкової вартості Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість – це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносц у попередніх періодах. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею
та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість. Річна сума амортизації визначається за формуло: АВ = Зв х На Залишкова вартість об’єкта: Зв = Пв – З Норму амортизації обчислюють так: На = (1 – √Лв /
Пв) х 100% 3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється, виходячі із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється: АВ = Зв х На; 100% На = х 2 Т Сума амортизації останнього року корисного використання
об’кта повинна бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості. 4. Кумулятивній метод Річна сума амортизації визначається як добуток вартсості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:
АВ = (Пв – Лв) х К; Тк К = Т Тк (кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об’єкта основних засобів) кожного року зменшуватиметься на 1. 5. Виробничий метод Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує
виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів. АВм = Ом х Ва; Пв – Лв Ва = х 100% О де, АВ – річна сума амортизаційних відрахувань; Пв – початкова вртість; Лв – ліквідаційна вартість; Т – термін корисного використання об’єкта; На –норма амортизації відрахувань ; Зв – залишкова вартість; З – сума нарахованого зносу у попередніх пріодах;
Т – термін корисного використання об’єкта основних засобів; К – кумулятивний коефіцієнт; Тк – кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об’єкта; Т – сума числа років корисного використання об’єкта основних засобів; АВ – місячна сума амортизаційних відрахувань; Ом – місячний обсяг продукції (робіт, послуг); Ва – виробнича ставка амортизації; О – загальний обсяг продукції.
Крім вищенаведених методів, підприємство може застосувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачених податковим законодавством. Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основоного засобу. Об’єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).
Нарахування амортизації починається при визнанні об’єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісяно.
Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації згідно із Зпконом України “Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей оподаткування, ревізору необхідно знати, що амортизації підлягають: 1) витрати, пов’язані із придбанням основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання (включаючи витрати на придбання племінної худоби). 2) сума основних фондів, самостійно виготовлених для власних
виробничих потреб, яка включає витрати на виплату зарплати працівникам, які були зайняті виготовлення таких основних фондів; 3) сума витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, які перевищують п’ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року; 4) суми, витраченої на придбання, ремонт, модернізацію легкового транспорту лише юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян
(транспортні парки) та послуг з наданням легкового транспорту в оренду (прокат) громадянам, організаціям. Не підлягають амортизації і повинні відноситись до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання і відгодівлю продуктивної худоби, вирощування багаторічних насаджень, придбання основних фондів, нематеріальних фондів з метою подальшої реалізації іншим платникам або їх використання у виробництві іншим платникам, утримання основних засобів, що знаходяться
на консервації. Не підлягають амортизації і проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрат бюджетів: 1) на будівництво та утримання споруд благоустрою, житлових будинків і архівних фондів; 2) витрати бюджетів й утримання автомобільних доріг загального користування, утримання бібліотечних фондів; 3) витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються для інших цілей. Важливим етапом ревізії є перевірка дотримання встановлених норм амортизаційних відрахувань
по групах основних фондів: • групи 1 – 5% • групи 2 – 25% • групи 3 – 15%, річних. Оскільки платник податку може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації тільки до групи 3, то ревізор повинен перевірити правильність її застосування: 1 рік – 15%, 2 – 30%, 3 – 20%, 4 – 15%, 5 – 10%, 6 – 5%, 7 – 5%. Нарахування прискореної амортизації підприємством не проводиться, якщо воно
випускає продукцію (роботи, послуги), ціни на яку встановлюються державою. Нарахування амортизації по об’єктах основних засобів групи 1 проводиться до досягнення балансової вартості такого об’єкта 100 неоподатковувани мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об’єкта відноситься до складу валових витрат за результатом відповідного податкового періоду, а вартість об’єкта прирівнюється до 0.
По групах 2 і 3 нарахування амортизації проводиться до досягнення балансовою вартістю основних щасобів цих груп нульового значення. Якщо підприємство застосовує щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів, то коефіцієнт індексації визначається за формою: КС = (і(а – 1) – 110)/100 де і(а – 1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться
індексація. Якщо підприємство застосовує коефіцієнт індексації, то воно зобов’язане визнати капітальний дохід в сумя, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта і балансовою вартістю такої групи основних фондів до проведення такої індексації. Даний капітальний дохід належить до складу валових доходів підприємства кожного звітного
кварталу (протягом року) в сумі, яка дорівнює відповідному проценту річної норми амортизаційної групи основних фондів від суми капітальних доходів. 2.5. Ревізія ремонту основних засобів. Комплексна ревізія основних засобів передбачає перевірку виконання плану планово-попереджувального ремонту і освоєння кошторисних асигнувань на капітальний та поточний ремонт. Згідно з П(С)БО 7 в процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи,
що ведеть до збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання відповідних об’єктів основних засобів. На суму витрат, пов’язаних з покращанням основних засобів, збільшується їх первісна (переоцінена) ватрість. Крім витрат на покращання, підприємства несуть витрати на ремонт основних засобів. Дані витрати не призводять до збільшення первісно очікуваних економічних вигод, тому їх відносять не на збільшення первісної вартості, а до витрат поточного перілду.
Ревізору необхідно знати, що підприємство для цілей оподаткування, має право протягом звітного року відносити на валові витрати будь-які витрати, пов’язаних з покращенням групи 1, 2 і 3 основних фондів у сумі , що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фонді на початок звітного періоду. Якщо витрати перевищують зазначену суму, то їх відноять на збільшення балансової вартості окремих об’єктів групи 1 або балансової вартості груп 2, 3
і підлягають амортизації за нормами. Ревізія операцій по поточному ремонту основних засобів починається з вивчення: a) змісту плану поточного ремонту як по підприємству, так і його структурних підрозділів; b) обгрунтування нормативу затрат на проведення ремонту; c) аналізу його виконання в ревізованому періоді. Виявивши невиконання плану за обсягом, перевитрату коштів, ревізор з’ясовує причини, винуватців та наслідки. Практика
КРР показує, що зустрічається економія у витратах на поточний ремонт. Причини такої економії слід детально вивчити, тому що вона виникає за рахунок неповного виконання обсягу робіт по поточному ремонту основних засобів. За даними первинних документів і записів в облікових регістрах ревізор встановлює: 1. правильність списання матеріальних цінностей на ремонт;
2. випадки виписування фіктивних документів на підставних осіб, які не брали участі у ремонті; 3. правильність застосування розцінок при оплаті праці; 4. факти здійснення за рахунок підприємства ремонту власних квартир і т.д. Ревізію операцій на капітальний ремонт основних засобів необхідно починати із перевірки правильності складання плану капітального ремонту
і аналізу його виконання за видами основних засобів і окремих об’єктів, за обсягом і собівартістю. У план капремонту включають ті об’єкти основних засобів, що відповідають вимогам капітального ремонту. По всіх таких об’єктах капітального ремонту повинна бути кошторисно-технічна документація. При підрядному способі проведення капітального ремонту на підставі договорів підряду і доданих до них умов ревізор встановлює об’єкти, термін проведення та вартість ремонту
за договором. Якщо виявлено випадки передачі в ремонт незапланованих об’єктів основних засобів або завищення вартості ремонту окремих об’єктах, ревізор повинен одержати пояснення від відповідних посадових осіб та встановити причини порушень та винуватців. Дещо складнішим процесом є ревізія витрат на виконання капремонту, здійсненого господарським способом. При цьому перевіряється правильність формування статей витрат на виконання капітального ремонту на
підставі даних первинних документів і звітів, а також правильність розподілу непрямих витрат. Перевіряючи витрати, потрібно вияснити, чи отримано при розбиранні відремонтованих об’’ктів придатні для подальшого використання матеріальні цінності та перевірити їх оприбуткування. При ревізії затрат на капітальний ремонт нерідко викриваються необгрунтовані завищення обсягів і вартості ремонтних робіт. Ці факти визначаються шляхом встановлення реальних обсягів виконаних
ремонтних робіт методом контрольного обмірювання, експертизи. Після цього здійснюється зіставлення отриманих даних із звітними даними по актах приймання ремонтних робіт. У випадку виявлення відхилень по кожному такому фатку беруться письмові пояснення відповідальних осіб. Важливе місце у ревізії займає перевірка якості капітального ремонту основних засобів, яка характеризується
безвідмовністю в роботі відремонтованих об’єктів, скороченням простоїв, викликаних несправністю, зменшенням затрат на поточний ремонт, дотриманням строків міжремонтних періодів. 3. Складання проміжного акту ревізії наявних грошей у підзвітних осіб. Ревізія розрахунків із підзвітними особами включає контроль операцій за витрачанням коштів на операційні і господарські потреби, службове відрядження працівників.
При цьому потрібно керуватись відповідними нормативними документами, дотримання яких у процесі ревізії перевіряється за даними аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 372 “Розрахунки з підзвітними особами”, головної книги і балансу. Спочатку перевіряється достовірність даних у реєстрах бухгалтерського обліку і звітності на початок і кінець періоду, що ревізується. Потім ревізією перевіряється дотримання правил витрачання коштів на операційні
і господарські потреби (оплат послуг і робіт, придбання канцелярських приладів, проїзних квитків, дрібного господарського інвентаря тощо). Зокрема, з’ясовують, чи затверджене керівником підприємства коло посадових осіб, які користуються правом одержання грошей у підзвіт на вказані витрати, чи дотримується підзвітними особами розрахункова дисципліна, зокрема, подання авансового звіту про витрачені кошти на операційні і господарські витрати – не пізніше наступного дня після одержання авансу, а на витрати на відрядження
– не пізніше 3 днів після повернення з відрядження. Перевіряється також, чи не було випадків видачі в підзвіт грошей без подання звіту про раніше отримані кошти. Перевіряючи авансові звіти, ревізор з’ясовує дійсну потребу у коштахна оперційні і господарські витрати, порівнює її з фактично виданими грошима підзвітним особам. Застосовуючи документальні методичні прийоми контролю, ревізор досліджує документи, додані до авансових
звітів. При цьому встановлюється відповідність їх вимогам Положення про документальне забезпечення бухгалтерських записів у бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України 24.05.95р. № 88 в частині їх оформлення, достовірності даних, що в них відображені. Досліджуються документи допомогою зустрічної перевірки, взаємного контролю операцій, аналітичної перевірки.
Ревізор особливу увагу приділяє перевірці витрат готівки – вантажно-розвантажувальні роботи і послуги, штрафи за простої вагонів і зберігання вантажів та ін. За допомогою зустрічної перевірки і взаємного контролю операції встановлюється, чи не оплачені ці ж самі послуги і штрафи ще й розрахунковими чеками банка або із розрахункового рахунка в банку у безготівковому порядку.
Ревізія провадиться з використанням методів аналітичної і логічної перевірки підстав і розцінок для оплати послуг і робіт, виконаних приватними особами, утримання з податків. При необхідності ревізор, застосовуючи методичні прийоми слідч-юридичного обгрунтовування, відбирає пояснювальні записки від одержувача коштів, вилучає в установленому порядку документи, додані до авансового
звіту. Аналогічно перевіряється придбання за готівку матеріальних цінностей на ринках. При цьому з’ясовують, чи не придбані товарно-матеріальні цінності особами, які їх використовують для господарських потреб без економічної діяльності. Перевіряється оприбуткування придбаних цінностей на складі або коморі, а також оформлення документами їх витрачання. Під час ревізії операцій, пов’язаних з видачею коштів на службові відрядження та
їх використання, потрібно керуватися Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, що затверджена Міністерством фінансів від 13.03.98р. № 58 (в редакції від 10.06.99р. № 146) та Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99р.№ 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межх України та за кордон”. Ревізія витрат на службові відрядження і розрахунків з підзвітними особами потребує використання документальних методичних прийомів контролю.
Так, наприклад, застосовуючи методи інформаційного моделювання, ревізія визначає сукупність джерел фактографічної інформації (накази про відрядження працівників, кошторис витрат на відрядження працівників, первинні документи, облікові реєстри тощо) і нормативно-правового регулювання службових відряджень управлінського і виробничого призначення, які використовуються при дослідженні документів, що відображають витрачання коштів на відрядження працівників. У першу чергу, перевіряється обгрунтованість відрядження
працівників, вивчається завдання на виконання конкретних робіт у період відрядження і його результат, тривалість відрядження. Фактичне витрачання коштів на відрядження ревізвєю перевіряється за авансовими звітами, складеними працівниками, що знаходилися у відрядженні, доданими до них документами і узагальненими в бухгалтерському обліку даними на рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”. Застосовуючи нормативно-правові методичні прийоми дослідження документів, ревізор перевіряє відшкодування
витрат працівниками за період відрядження (транспортні, добові, квартирні) відповідно до поданих документів у розмірах, встановлених нормативними документами і законодавстовом. Акт ревізії наявних грошових коштів у підзвітних осіб від 27 жовтня 2003р. На підставі наказу від 25 жовтня 2003р. № 567 та програми ревізії від 25 жовтня 2003р. було проведено ревізію наявних грошових коштів у підзвітних осіб за станом на 25.10.2003р.
Під час ревізії встановлена наявність грошових коштів у наступних осіб: 1) Ткаченко А.Б. – господарчі потреби – 200грн 2) Іщенко В.Г. – господарчі потреби – 100грн 3) Ліщенко Д.Е. – відрядження – 520грн 4) Тищенко Ж.К. – відрядження – 450грн Підсумок фактичної наявності грошових коштів у підзвітних осіб – 1270грн.
Вчасно не повернуто в касу: 1. Тищенко Ж.К. – 450грн 2. Іщенко В.Г. – 100грн Ревізор Головний бухгалтер Касир Список використаної літератури 1. Бутинець Ф.Ф Усач Б.Ф. “Аудит і ревізія підприємницької діяльності” 2001 2. Дерій В.А. “Контроль і ревізія” 2000 3. Жила В.Г. “Аудит
і ревізія” 1998 4. Закон України “Про державну контроль-ревізійну службу” 5. Інструкція інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків 6. Інструкція про порядок проведення ревізії і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні 7. Бутинець Ф.Ф Виговська Н.Г Малюга Н.М. “Контроль
і ревізія”