Контроль та ревізія оплати праці в бюджетних установах

–PAGE_BREAK–Розділ ІV. Комп’ютеризація обліку і аналізу витрат на оплатупраці.
                 4.1.  Автоматизація розрахунків по заробітній платі.
                    
  На сьогоднішній день дуже широко використовуються засоби обчислювальної техніки – це призвело до появи нових прийомів та методів організації обліку. Відмінною їх особливістю є можливість складання в автоматичному режимі машинограм, узагальнюючих облікову інформацію в розрізах, необхідних для управління, контролю, аналізу та складання бухгалтерської звітності.
          Нині відбувається швидке оснащення організацій компю`терами. Вони дозволяють накопичувати дані як безпосередньо в облікових реєстрах (карточках, вільних листах та ін.) так  і на машинних носіях інформації (наприклад, на жорсткому диску, дискетах).
          Відносно просто можна засвоїти та експлуатувати компю`тери в якості персональної техніки, оснащувати ними бухгалтерів і на їх основі створювати автоматизовані робочі місця (АРМ) бухгалтера. Одним з обов`язкових умов автоматизації та обліку є наявність програми реєстрації та обробки бухгалтерських даних. Вони включають розробку технологій автоматизованого отримання обробки інформації, в тому числі:
–         первинні документи, пристосовані до їх автоматизованої обробки;
–         документообіг, розрахований на обробку облікових даних на компю`терах;
–         коди;
–         звітні розробки, отримані автоматично;
–         програми робіт обчислювальної техніки;
–         технологічні та інструментальні карти, які формалізують порядок виконання робіт на всіх етапах технологічного процесу обробки інформації, зараховуючи використання отриманих машинограм.
При цьому програми обробки бухгалтерської інформації повинні бути адаптовані до правил ведення бухгалтерського обліку. Це відноситься до подання бухгалтерських реєстрів в зручному для читання вигляді, неможливість несанкціонованих виправлень в записах та ін.
Організація самостійно обирає форми та методи бухгалтерського обліку виходячи з обє`му облікових робіт, наявності обчислювальної техніки та інших умов. Вони можуть не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти свої, зараховуючи форми бухгалтерських реєстрів, програму реєстрації та обробки інформації. Разом з тим вони повинні дотримуватись загальних методологічних принципів, встановлених в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.
З переходом до прогресивних форм обліку кардинально змінюється характер та зміст бухгалтерської роботи, скорочується питома вага технічних процесів, заснованих на ручній праці. Головним для облікового персоналу стають функції організаторів процесу обробки економічної інформації.
Спосіб обробки господарських операцій при ведені бухгалтерського обліку чинить істотний вплив на організаційну структуру фірми, а також на процедури та методи внутрішнього контролю. Комп’ютерна технологія характеризується рядом особливостей,  які потрібно враховувати при оцінці умов та процедур контролю.
Нижче показані відмінності комп’ютерної обробки даних від неавтоматизованої.
·         Комп’ютерна обробка припускає використання одних і тих команд при виконанні ідентичних операцій бухгалтерського обліку, що практично виключає появу випадкових помилок, зазвичай присутніх ручній обробці. Напроти, програмні помилки приводять до неправильній обробки всіх ідентичних операцій при однакових умовах.
·         Комп’ютерна система може здійснювати безліч процедур внутрішнього контролю, які в неавтоматизованих системах виконують різні спеціалісти. Така ситуація залишає спеціалістам, що мають доступ до комп’ютеру, можливість втручання в інші функції. В підсумку комп’ютерні системи можуть вимагати введення додаткових мір для підтримки контролю на необхідному рівні, який в неавтоматизованих системах досягається простим поділом функцій. До подібних мір може відноситись система паролів, які запобігають дії, не допустимі зі сторони спеціалістів, які мають доступ до інформації про активи та облікові документи через термінал в діалоговому режимі.
·         У порівнянні з неавтоматизованими системами бухгалтерського обліку комп’ютерні системи більш відкриті для несанкціонованого доступу, включаючи осіб, що здійснюють контроль. Вони також відкриті для прихованої зміни даних і прямого чи непрямого одержання інформації про активи. Чим менше людина втручається в машинну обробку операцій обліку, тим нижче можливість виявлення помилок і неточностей. Помилки, допущені при  розробці чи коригуванні прикладних програм, можуть залишатися непоміченими протягом тривалого періоду.
·         Комп’ютерні системи дають у руки адміністрації                       широкий набір аналітичних засобів, що дозволяють оцінювати і контролювати діяльність фірми. Наявність додаткового інструментарію забезпечує зміцнення системи внутрішнього контролю в цілому і, таким чином, зниження ризику його неефективності. Так, результати звичайного зіставлення фактичних значень коефіцієнта витрат із плановими, а також звірення рахунків надходять до адміністрації більш регулярно при комп’ютерній обробці інформації. Крім того, деякі прикладні програми накопичують статистичну інформацію про роботу комп’ютера, яку можна використовувати з метою контролю фактичного ходу обробки операцій бухгалтерського обліку.
·         Комп’ютерна система може виконувати деякі операції  автоматично, причому їхнє санкціонування не обов’язкове документується, як це робиться в неавтоматизованих системах бухгалтерського обліку, оскільки сам факт прийняття такої системи в експлуатацію адміністрацією припускає в неявному виді наявність відповідних санкцій.
На сучасний момент існує досить велика кількість універсальних комплексів ведення бухгалтерського обліку, що призначені  не тільки для автоматизації обліку праці  і заробітної плати на малому підприємстві, але і для ведення всього бухгалтерського обліку, як на малих так і на великих підприємствах.
          Наприклад – 1С: Бухгалтерія
Програма 1С: Бухгалтерія є універсальною бухгалтерською програмою і призначена для ведення синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку по різних розділах.
Аналітичний облік ведеться по об’єктах аналітичного обліку (субконто) у натуральному і вартісному вираженнях. Програма надає можливість ручного й автоматичного введення проводок. Усі проводки заносяться в журнал операцій. При перегляді проводок у журналі операцій їх можна обмежити довільним тимчасовим інтервалом, групувати і шукати по різних параметрах проводок.
Крім журналу операцій програма підтримує кілька списків довідкової інформації (довідників):
o   план рахунків;
o   список видів об’єктів аналітичного обліку;
o   списки об’єктів аналітичного обліку (субконто);
o   констант і т.д.
На підставі введених проводок може бути виконаний розрахунок підсумків. Підсумки можуть виводитися за квартал, рік, місяць і за будь-який період, обмежені двома датами. Розрахунок підсумків може виконуватися по запиту й одночасно з введенням проводок (в останньому випадку не потрібно перерахування).
Після розрахунку підсумків програма формує різні відомості:
·        зведені проводки;
·        оборотно-сальдову відомість;
·         оборотно-сальдову відомість по об’єктах аналітичного               обліку;
·        картка рахунку;
·        картка рахунку по одному об’єкті аналітичного обліку;
·        аналіз рахунку (аналог головної книги);
·        аналіз рахунку по датах;
·        аналіз рахунку по об’єктах аналітичного обліку;
·        аналіз об’єкту аналітичного обліку по всіх рахунках;
·        картка об’єкту аналітичного обліку по всіх рахунках;
·        журнальний ордер.
У програмі існує режим формування довільних звітів, що дозволяє на деякій бухгалтерській мові описати форму і зміст звіту, включаючи в нього залишки й обороти по рахунках і по об’єктах аналітичного обліку. За допомогою даного режиму можуть бути реалізовані звіти, надані в податкові органи, крім того даний режим використовується для створення внутрішніх звітів для аналізу фінансової діяльності організації в довільній формі.
Крім того програма має функцію збереження резервної копії інформації і режим збереження в архіві текстових документів.
Головне призначення архівної копії — підстрахування від втрати інформації через поломку комп’ютера, перепадів напруги в електромережі, вірусів. Архівну копію рекомендується зберігати щодня (якщо Ви працювали в цей день із програмою) чи після введення даних у великих обсягах. Має сенс тримати два варіанти архівної копії: останній і передостанній. Наприклад, сьогодні Ви збережете копію на дискеті 1, завтра — на дискеті 2, а післязавтра — знову на дискеті 1 і т.д. Це захистить Вас від втрати інформації через неякісні дискети. Дискети рекомендується підписувати: номер дискети, дата створення копії.
Програма може бути цілком побудована бухгалтером на поточне законодавство і конкретні форми обліку.
        Комплекс автоматизації обліку на  підприємстві може бути створений на базі табличного процесора Excel 97, що  є одним з найбільш популярних пакетів програм, призначених для створення табличних документів. Запропоновані ним засоби дозволяють вирішувати різноманітні задачі від розрахунку величини прибуткового податку до складання фінансового звіту великої компанії. Система володіє могутніми обчислювальними можливостями, чудовими засобами складання ділової графіки, обробки текстів, ведення баз даних.
Робота з табличним процесором Excel дозволяє:
·            використовувати для збереження взаємозалежних таблиць робочу книгу, що складається з окремих аркушів, які можна в процесі роботи  видаляти,  перейменовувати,  переставляти місцями, копіювати і ховати;
·            застосовувати зручні засоби коригування даних у таблиці, використовувати широкий спектр можливостей роботи з фрагментами;
·           для розрахунків крім написання формул використовувати великий набір вбудованих функцій, для завдання яких може застосовуватися Майстер функцій;
·           застосовувати імена для посилання;
·           здійснювати належне оформлення таблиць — застосовувати різноманітні шрифти, способи вирівнювання тексту і чисел, зміни ширини стовпців і висоти рядків, затемнення й обрамлення осередків;
·           застосовувати різноманітні формати відображення числових даних;
·           для графічного представлення даних робітника листа застосовувати широкий набір діаграм; належним образом оформляти їхній і друкувати;
·           виконувати звід даних з декількох таблиць шляхом їхньої консолідації;
·           автоматично розраховувати проміжкові підсумки, створювати зведені таблиці;
Однією з переваг даного комплексу є те, що він цілком сумісний із програмою автоматизації обліку 1С: Бухгалтерія (будь-яких версій). Можливості вище описаного  індивідуального комплексу автоматизації обліку дозволяють дуже швидко і легко перенести в нього всі облікові дані з 1С: Бухгалтерії.
               4.2.     Комп’ютеризація обліку витрат на оплату праці
Облік витрат взагалі,  а особливо облік витрат на оплату праці завжди потребує багато часу і, як правило, цю ділянку роботи намагаються автоматизувати однією з перших. Існує немало програм, які можуть бути досить вдало використані підприємствами чи установами, проте в даній роботі зупинимося докладніше на системі «BEST».
Усі витрати формуються в окремих підсистемах. Так витрати на оплату праці відображаються у підсистемі «Облік заробітної плати». Розглянемо її докладніше.
Коп’ютеризація обліку заробітної плати здійснюється за допомогою відповідної підсистеми, яка інформаційно пов’язана з іншими підсистемами і забезпечує виконання таких функцій:
·      ведення спеціальних довідників;
·      ведення особистих рахунків і карток персонального обліку;
·      розрахунок нарахування заробітної плати та утримань;
·      розрахунок сум податків;
·      підготовка та друкування вихідних документів, платіжних доручень на перерахування податків.
Підсистема забезпечує комп’ютеризацію обліку заробітної плати, розрахованих на її базі податків і розрахунків з працівниками підприємства, бюджетом і позабюджетними фондами за допомогою таких режимів роботи, що відображені на рис. 4.1.
Підприємство 1
СИСТЕМА BEST: 
01.01.01
Е  Картотеки
Расчет
Выходные формы
Проводки
Справочники
Настройка
Выход
 
Рис. 4.1. Головне меню підсистеми
Excel — дає користувачу сервісну допомогу під час роботи з підсистемою.
Картотеки — забезпечує ведення особистих рахунків і карток персонального обліку. В цьому режимі можна визначити нарахування та утримання по окремих працівниках, переглянути і відразу потреби очистити картотеки.
Розрахунок — дає можливість розрахунків заробітної плати, авансу, інших виплат і компенсацій.
Вихідні форми — дає користувачу можливість формування та друкування документів, довідок і необхідної звітності.
Проводки — забезпечує формування бухгалтерських проводок по нарахуванню заробітної плати і утримань з неї та платежів до бюджету та позабюджетні фонди.
Довідники — формує і підтримує у робочому стані довідники структурних підрозділів, категорій і посад персоналу, графіків роботи, нарахувань і утримань тощо.
Настойка — дає можливість користувачу формувати таблиці неоподатковуваних мінімумів, прибуткового податку і переліку святкових днів. У цьому самому режимі здійснюється бухгалтерська настройка підсистеми, закриття поточного місяця.
Структура підсистеми, як і системи вцілому, побудована за ієрархічним принципом. На вершині цієї ієрархії міститься головне меню системи (перший рівень ієрархії). Другий рівень визначає конкретну підсистему, третій — включає окремі функціональні режими. Його висвітлено на прикладі першого режиму (рис. 4.2).
Підприємство 1
СИСТЕМА BEST: УЧЕТ ЗАРОБОТНОЙ ПЛАТЫ
01.01.01
  Е  Картотеки
Расчет
Выходные формы
Проводки
Справочники
Настройка
Выход
Помощь       F1
Калькулятор Alt-Z
Календарь    Alt-K
Смена предриятия
О программе
    продолжение
–PAGE_BREAK–Рис. 4.2. Вигляд режиму «Е”
Наступні ієрархічні рівні підсистеми визначають окремі пункти і підпункти меню кожного режиму.
Для визначення маршруту руху користувача від режиму до режиму підсистеми та всередині кожного з режимів доцільно користуватися даними таблиці
Таблиця 4.1
Ієрархія будови підсистеми «Облік заробітної плати»
(перший рівень — головне меню)
№ рівня
Маршрут
Режим функціонування
1
2
3
2
1.7
Облік заробітної плати
3
1.7.1
        E
4
1.7.1.1
           
Допомога F1
4
1.7.1.2
Калькулятор Alt-Z
4
1.7.1.3
Календар Alt-K
4
1.7.1.4
Зміна підприємства
4
1.7.1.5
Про програму
3
1.7.2
        Картотеки
4
1.7.2.1
Особисті рахунки працівників (реєстр)
5
1.7.2.1.1
  
Особисті рахунки
4
1.7.2.2
Картки персонального обліку (реєстр)
5
1.7.2.2.1
Картки кадрового обліку
4
1.7.2.3
Перегляд архіву особистих рахунків
4
1.7.2.4
Очищення архіву особистих рахунків
4
1.7.2.5
Експорт
4
1.7.2.6
Імпорт
3
1.7.3
       Розрахунок
4
1.7.3.1
Створити реєстр відомостей (додатково)
4
1.7.3.2
Розкрити реєстр відомостей
5
1.7.3.2.1
Введення
5
1.7.3.2.2
Редагування
5
1.7.3.2.3
Сортування
5
1.7.3.2.4
Пошук
5
1.7.3.2.5
Фільтр
5
1.7.3.2.6
Усунення
5
1.7.3.2.7
Друкування
5
1.7.3.2.8
Різне
4
1.7.3.3
Усунення
4
1.7.3.4
Друкування
4
1.7.3.5
Заголовок
4
1.7.3.6
Різне
5
1.7.3.6.1
Настройка компенсації і міжрозрахунки
5
1.7.3.6.2
Настройка міжрозрахунку з кодом
5
1.7.3.6.3
Контроль працівників
3
1.7.4
       Вихідні форми
4
1.7.4.1
Розрахункові аркуші
4
1.7.4.2
Платіжні документи
4
1.7.4.3
Зведені відомості
4
1.7.4.4
Зведення по кодах нарахування
4
1.7.4.5
Зведення по кодах утримання
4
1.7.4.6
Зведення по підрозділах
4
1.7.4.7
Зведення по категоріях і видах виплат
4
1.7.4.8
Розрахункова відомість
4
1.7.4.9
Довідки
4
1.7.4.10
Зведення по архіву за
4
1.7.4.11
Податкова картка
4
1.7.4.12
Податок із суми ФОП
3
1.7.5
       Проводки
4
1.7.5.1
Формування проводок
5
1.7.5.1.1
Реєстр відомостей
4
1.7.5.2
Книга обліку операцій
4
1.7.5.3
Підготовлені проводки
4
1.7.5.4
Платежі у фонди
4
1.7.5.5
Формування видаткових ордерів
4
1.7.5.6
Друкування видаткових ордерів
3
1.7.6
       Довідники
4
1.7.6.1
Класифікатор нарахувань
4
1.7.6.2
Класифікатор утримань
4
1.7.6.3
Таблиця входження
4
1.7.6.4
Структурні підрозділи
4
1.7.6.5
Категорії кадрового складу
4
1.7.6.6
Штатні посади
4
1.7.6.7
Графіки робіт
4
1.7.6.8
Шаблони форм
3
1.7.7
       Настройка
4
1.7.7.1
Бухгалтерська настройка
4
1.7.7.2
Закриття поточного періоду
4
1.7.7.3
Таблиця неоподатковуваних мінімумів
4
1.7.7.4
Таблиця прибуткового податку
4
1.7.7.5
Діагностика даних
4
1.7.7.6
Відновлення індексів
Докладніше ознайомлення з підсистемою доцільно розпочати з розгляду режиму «Настройка».
Бухгалтерська настройка
Перед початкам роботи з підсистемою потрібно виконати початкову настройку, для чого в меню підсистеми (рис. 4.1) потрібно вибрати курсором режим 7 «Настройка» і натиснути клавішу . На екрані з’явиться меню цього режиму, що зображене на рис. 4.3.
Бухгалтерская настройка
Закрытие текущего периода
Таблица необлагаемых мминимумов
Таблица подоходного налога
Диагностика данных
Востановление индексов
Обработка номеров документов
Рис. 4.3. Вигляд режиму «Настройка»
Бухгалтерська настройка передбачає введення розрахункового періоду (місяць і рік), з якого розпочинається робота з підсистемою. Під час закриття місяця розрахунковий період австоматично переходить на наступний місяць. Встановлення початкового періоду роботи — обов’язкове.
У цьому пункті є можливість обумовити видачу заробітної плати без округлення або ж з округленням копійок. Також тут визначається точність результатів разрахунків. Крім того, в цьому пункті задаються параметри друкування розрахунково-платіжної та платіжної відомостей, визначається кількість місяців, які потрібно враховувати під час розрахунку підсистеми, вибирається технологія сортування особистих рахунків і визначається сумарна чисельність працюючих за попередні місяці поточного року для розрахунку середньоспискової чисельності працюючих на підприємстві.
Закриття розрахункового періоду
Суть цієї процедури полягає в тому, що всі дані поточного місяця переносяться до архіву, а введення нових даних може здійснюватися лише з початку наступного розрахункового періоду. Враховуючи, що процедури закриття одного і того самого періоду не можна посторими, вона вимагає уважного до себе ставлення. Саме тому система перед процедурою закриття видає сикнальну інформацію.
Таблиця неоподатковуваних мінімумів
Цей режим дає користувачц можливість введення в систему розміру заробітної плати, яка не оподатковується згідно з відповідної постановою Кабінету Міністрів України. Якщо у систему цей показник уже введено і на наступний звітний період він не змітиться, то система під час закриття періоду переносить розмір неоподатковуваного мінімуму з минулого місяця до наступного.
Цей довідник дозволяє здійснити розрахунок коефіцієнтів середньої заробітної плати, потрібних для коректного підрахунку нарахувань, які залежать від розміру середньої заробітної плати за кілька місяців.
Таблиця прибуткового податку
Цей режим забезпечує введення до системи шкали прибуткового податку відповідно до діючого законодавства.
Далі розглянемо режим «Довідники». Адже наступною процедурою, яку необхідно здійснити під час роботи з підсистемою, є процедура формування і введення спеціальних довідників підсистеми. На екрані даний режим виглядає так, як зображено на рис. 4.4.
Підприємство 1
СИСТЕМА BEST: УЧЕТ ЗАРОБОТНОЙ ПЛАТЫ
01.01.01
  Е  Картотеки
Расчет
Выходные формы
Проводки
Справочники
Настройка
Выход
  Классификатор начислений
  Классификатор удержаний
  Таблица входимости
    Структурные подразделения
  Категории кадрового состава
  Штатные должности
  Графики работ
    Индивидуальные формы
  Групповые формы
  Шаблон расходного ордера
  Шаблон платежного поручения
      Рис. 4.4. Вигляд режиму «Довідники»
Довідник нарахувань заробітної плати
Цей довідник є базовим підсистеми «Облік заробітної плати», оскільки він показує не тільки види нарахувань, а й визначає бухгалтерські проводки нарахувань різних виплат персоналу, тобто суміщує довідники нарахувань і типових операцій.
Основні параметри довідника такі:
«Номер балансового рахунку і шифр аналітичного обліку» — визначає дебетовий рахунок, на який відносяться нарахування;
«Код видів нарахувань» — повинен бути унікальним і обов’язково розпочинатися з букви. Це основний параметр, що визначає вид нарахувань для щомісяюного заповнення осолистих рахунків працівників;
«Метод розрахунку нарахувань» — містить алгоритми різних розрахунків сум нарахувань система передбачає застосування п’яти методів: розрахунку за посадовим окладом, розрахунку за годинною тарифною ставкою, введення суми вручну, введення відсотка, розрахунку за спеціальним алгоритмом, матеріальну допомогу.
Під час розрахунку «За посадовим окладом» врусну вводиться базова сума, що може бути нарахована за повністю відпрацьований місяць. Система при цьому запитує кількість відпрацьованих годин у відповідному місяці. Нарахована заробітна плата розраховується пропорційно відпрацьованому часу.
Під час нарахування сум за методом «Розрахунку за тарифною ставкою» до системи вводиться кількість відпрацьованих працівником годин і його тарифний розряд. Перед цим в системі потрібно сформувати масив тарифних розрядів і годинних тарифних ставок.
Під час нарахування за методом «Введення суми вручну» необхідно ввести вручну нараховану суму.
Якщо передбачається використання методу «Відсоток», то сума визначається як відсоток від раніше вирахуваної суми (посадового окладу, тарифної ставки тощо). Сам ввідсоток вводиться у систему користувачем.
За спеціальним алгоритмом розраховуються нарахування, які вимагають застосування більш складного алгоритму.
В окрему групу виділено розрахунок «Матеріальна допомога», оскільки тут застосовується пільгове оподаткування.
Параметр «Пріоритет розрахунку» визначає послідовність розрахунку окремих сум нарахувань.
Пріоритет «0» (самий високий) надоється нарахуванням, які не залежать від інших нарахувань, а лише від кількості відпрацьованого часу та суми, що вводиться до системи вручну. Для інших видів нарахувань необхідно визначитися з послідовність їх розрахунку. Система не дозволяє закладати до алкоритму розрахунку нарахування з меншим пріоритетом перед розрахункам показника з більшим пріоритетом. Під час порушення пріоритету розрахунку показників, система відповідним чином сигналізує і на дозволяє змінювати пріоритет розрахунку.
Над довідником нарахувань допустимі традиційні операції, а саме: введення за допомогою F4 нового рядка (виду нарахувань), коригування за допомогою наявних рядків довідника та їх вилучення за допомогою клавіші F4. У разі потреби довідник за допомогою F9 можна роздрукувати.
Режим введення/корегування цього довідника відображено на рис. 4.5
Добавление
В дебет счета…
Шифр затрат…
Код начисления…
Наименование…
Метод расчета…
Расчет по окладу
Базовое начисление…
Нет
Себестоимость…
Входит
Настройка совокупных пареметров
Алгоритм расчета
Входимость в удержания
Рис. 4.5. Вигляд режиму введення/коригування довідника нарахувань за посадовим окладом
Схожий вигляд також має режим введення/коригування довідника нарахувань за годинною тарифною ставкою.
Визначення значення параметра «Собівартість» передбачає застосування кількох варіантів:
·      нарахування, що входять до собівартості продукції;
·      нарахування, зумовлені оплатою вартості колективного харчування тощо;
·      компенсаційні виплати;
·      нарахуання, що не входять до перелічених вище статей.
Вибір відповідного варіанта здійснюється за допомогою клавіші .
Для видів, що розраховуються як «Відсоток», розгортаються види нарахуань, що мають більш високий пріоритет. Позначивши за допомогою клавіші F4 відповідні види нарахувань, можна тим самим визначити базову суму, з якої потрібно відраховувати відповідний відсоток.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Для нарахувань за тарифною ставкою після натискання клавіші  на екрані з’являється можливість введення годинних тарифних ставок для даного виду нарахувань за розрядами.
Для нарахувань за спеціальним алгоритмом, під час встановлення курсора на параметр «Алгоритм розрахунку» та натискланням з’являється режим введення/коригування.
Довідник утримань із заробітної плати
Цей довідник у сукупності з довідником нарахувань дає можливість визначення скм утримань із заробітної плати та сум платіжних відомостей.
Довідник входження
Дані цього довідника дають системі можливість пов’язати всі нарахування з конкретними утриманням, інакше кажучи, цей довідник показує, які утримання здійснюються з тих чи інших нарахувань.
У даний довідник на можна внести додатковий запис і не можна вилучити вже існуючий, оскільки він формується на основі довідника нарахувань і довідника утримань.
Довідник структурних підрозділів
Для формування розрахункових і платіжних відомостей за окремими підрозділами підприємства потрібно сформувати відповідний довідник, з яким можна виконувати усі традиційні операції — введення нового запису (F4), коригування існуючого () та його вилучення (F8). Роздрукувати довідник можна за допомогою клавіші F9.
Довідник категорії кадрового складу
Цей довідник дозволяє розбити увесь персонал підприємства на три котегорії за методом розрахунку основної заробітної плати — розрахунки за посадовим окладом, за тарифною ставкою та введення суми вручну (наприклад, для відрядників).
Довідник штатних посад
Довідник дозволяє зробити прив’язку працівників до штатног розпису підприємства та до тарифного розряду роботи.
Довідник графіків робіт
Оскільки працівники підприємства можуть працювати за різними графіками і це суттєво впливає на технологію розрахунку заробітної плати, то система передбачає формування і використання довідника графіків робіт.
Після формування усіх необхідних довідників, можна приступати до обліку заробітної плати. Передбачена системою технологія розрахунку заробітної плати включає до свого складу ведення відповідних довідників нарахувань і утримань, інших допоміжних довідників та заповнення на їх основі двох корток — персонального обліку і особистих рахунків. Дані цих картотек служать вихідною інформацією для формування розрахунково-платіжних і платіжних відомостей, визначення відрахувань тощо.
Накопичена в базі даних підсистеми інформація служить основою для складання великої кількості звітів і довідок, які дають вичерпні відомості про діяльність підприємства в сфері оплати праці.
Розглянемо режим «Картотеки», вигляд якого приведено на рис. 4.6.
Лицевые счета сотрудников
Карточки персонального учета
Просмотр архива лицевых счетов
Очистка архива лицевых счетов
Экспорт
Импорт
Рис. 4.6. Вигляд режиму «Картотеки»
Картки персонального обліку
На кожному підприємстві ведуться картки персонального обліку працівників. Система доозволяє астоматиозувати цей процес, сформуати і постійно підтримувати в робочаму стані кортотеку персонального обліку. Ця кортотека має вигляд реєстру карток.
З картотекою допустимі такі процедури: введення нових карток (F4), редагування існуючих () та їх вилучення (F8), друкування (F9).
Безпосередньо в режимі «Картка кадрового обліку» можна здійснювати введення/коригування нової картки.
Особисті рахунки працівників
Крім карток персонального обліку, система передбачає ведення по кожному працівнику особисного рахунку, які об’єднані у відповідну картотеку (реєстр).
Під час роботи з картотекою допустимі такі операції: введення нового запису (F4), коригування (), сортуання та пошук записів за табельним номером і алфавітом (F7), фільтрація, друкування (F9) тощо.
У режимі «Картотеки», окрім формування та ведення особистих рахунків і карток персонального обліку, є можливість переглянути та очистити архів особистих рахунків.
Перегляд і очищення архіву особистих рахунків
Увійшовши до режиму перегляду архіву і вибравши за допомогою клавіші прізвище працівника, необхідно вибрати місяць, за який здійснюється перегляд, і натиснути клавішу . На екрані з’явиться особистий рахунок конкретного працівника, який можна віддрукувати.
У режимі підсистеми «Розрахунок» є можливість розрахувати аванс, заробітну плату, міжрозрахункові виплати та компенсації.
Після натискання клавіші на екрані з’являється реєстр відповідних відомостей поточного розрахункового періоду.
Кожен рядок цього реєстру містить інформацію про конкретну відомість, а саме: дату її складання, вид (зарплата, аванс, компенсація) найменування і статус.
Відомості можуть мати один з чотирьох статусів. Статус «В розрахунку» має сформовані відомості, за якими розрахунок ще не здійснювався або після першого розрахунку були внесені зміни і не було зроблено перерахунку. Поки відомість утримує статус «В розрахунку», її можна коригувати (вилучати і додавати працівників).
Статус «В касі» отримують відомості, які експортовано до каси. Експорт до каси здійснюється зміною статусу відомості в меню «Різне». Переданий до каси документ потрапляє до пеєстру «Платіжні відомості» зі статусом «Чернетка». На підставі цього документа виплачуються гроші або суми допонуються. Проведена платіжна відомість набуває статусу «Видана».
Відомості зі статусом «В касі» та «Видана» вилученню та коригуванню не підлягають. Повернення назад і перерахунок заробітної плати можливий тільки після поетапного вилучення експортованих у касу і проведених документів.
Статусу «Архів» відомості набувають після закриття розрахункового місяця.
У процесі роботи з реєстром відомостей допустимі такі процедури:
·      утворення нової відомості () — передбачає заповнення таких параметрів: номер, дата, вид, призначення. Номер і дату відомості вводять вручну, вид відомості — за допомогою клавіші ;
·      розкриття відомості — можливе за допомогою перегляду, розрахунку, друкування тощо;
·      вилучення відомості () — можливе, якщо вона має статус «В розрахунку». Відомості з іншими статусами повинні зберігатися до закриття поточного періоду;
·      друкування () — має два режими: друкування платіжної відомості і формування видаткових ордерів. Режим «Друкування платіжної відомості» забезпечує друкування документа стандартної форми. Режим «Формування видаткових ордерів» дає можливість відкорегувати підготовлений касовий ордер і за допомогою записати його до реєстру касових ордерів.
У режимі «Різне» можна здійснити груповий розрахунок, вибрати відповідний режим розрахунку та змінити статус відомості.
Груповий розрахунок зійснюється за допомогою клавіші , після чого автоматично формується розрахунково-платіжна відомість. Вона виводиться на екран і одночасно формуються проводки до файла підготовлених проводок. Крім того, запам’ятовуються сумарні дані по кодах нарахувань/утримань і до наступного перерахунку можуть бути використані під час розрахунку платежів до фондів.
Режими розрахунку за допомогою клавіш надають можливість здійснити такі процедури:
·      формування розрахункової/платіжної відомості та проводок;
·      перерахунок незалежно від статусу на замовлення — «Викл.», тобто жорсткий перерахунок, не зважаючи на статус «Розраховано»;
·      збереження протоколу повідомлень на замовлення — «Викл.» (під час розрахунку великих відомостей). При цьому всі некоректні рядки заносяться до спеціального файла, який можна переглянути на екрані та роздрукувати.
За допомогою режиму «Зміна статусу ввідомості» є можливість зміними статус відомості на «Виплачено».
Формуючи відомості на аванс, необхідно переконатися у правильності настройки розрахунку авансу. Зокрема, в довіднику утримань параметр «аванс. Метод розрахунку» повинен бути визначений як спеціальний алгоритм, а в картках персонального обліку працваників потрібно вказати суми авасу.
Далі розглянемо режим «Вихідні форми». Система дає можливість формування і друкування великої кількості аналітичних і синтетичних звітів, відомостей і довідок. Але перед початком формування вихідних форм доцільно налагодити шаблони відповідних форм.
Шаблони форм
Даний режим дає можливість формування шаблонів довідок, що подаються до податкової інспекції, і видаткових касових ордерів. Процедури формування шаблонів цих документів — ідентичні.
Загальні положення щодо формування вихідних документів
Усі сформовані підсистемою вихідні форми можуть містити дані про окремий підроздів або про підприємства в цілому. Технологія робот из вихідними формами після формування різного виду звітів, довідок, відомастей і зведень — єдина. Вона предбачає використання таких функціональних клавіш:
·      за допомогою клавіші сформований документ буде записано до відповідного файла;
·      натисканням на клавішу можна фіксувати на екрані заголовок сформованого документа і перегортати сторінки звіту;
·      клавіша домомагає виділити окремий блок для друкування;
·      за допомогою клавіш здійснюється настройка принтера.
Формування окремих вихідних форм
Формування розрахункової відомості. Розрахункову відомість користувачу система дає можливість сформувати за двома варіантами — за кодами нарахувань і утримань та за синтетичними рахунками. Для її одержання необхідно увійти до першого пункту «Розрахункова відомість» режиму «Вихідні форми» і курсором вибрати відповідний варіант. Сформовану розрахункову відомість можна переглянути на екрані та вивести на друк.
Формування розрахункових листів. Система дає можливість формувати розрахункаві листи групи працівників, окремих підрозділів і підприємства в цілому.
Для виконання цієї процедури необхідно увійти до пункту пункту 2 «Розрахункові листи» режиму «Вихідні форми». За допомогою клавіші з переліку працівників вибрати ті, по яких потрібно друкувати розрахункові листи.
Формування довідок. Бухгалтерія кожного підприємства зобов’язана подавати в державну податкову службу дані про заробітну плату сумісників. Для автоматизації підготовки довідок для податкової інспекцій і довідок про доходи окремих громадян система вміщує відповідний режим. Щоб увійти до цього режиму, потрібно вибрати пункт 3 «Довідки» і натистути . На екрані залежно від обраного типу довідок з’явиться один з двої реєстрів.
Кожну довідку можна розрахувати за допомогою клавіші .
Формування платіжних відомостей. Система дає можливість формувами і друкувати кілька видів платіжних відомостей.
Формування зведених документів. Система дозволяє автоматично сформувати кілька зведених відомастей за кодами нарахувань, утримань і зведення по архіву за відповідний рік. Крім того, система дозволяє одержати зведені відомості за підрозділами, категоріями та видами оплат.
Режим «Проводки» забезпечує виконання двох функцій підсистеми: формування проводок по заробітній платі і по нарахуванню платежів до фондів.
Проводки по заробітній платі
Проводки по заробітній платі формуются на основі реєстру розрахунку. Сформовані проводки по заробітній платі заносяться до реєстру підготовлених проводок. Крім того, в цьому режимі можна переглянути всі господарські операції, які відображені підсистемою за звітний період. Проводки на утримання із заробітної плати здійснюються автоматично.
Проводки по платежам до бюджету та позабюджетних фондах
Після розрахунку заробітної плати і формування звітів потрібно сформувати проводки по нарахуванню сум відрахувань до бюджету та позабюджетних фондів.
Встановивши курсор на пункті 4 «Платежі до фондів» і натиснувши клавішу , можна увійти до реєстру формування і розрахунку платежів до фондів.
Над цим реєстром допустимі типові процедури введення, редагування, вилучення записів, але для їх виконання курсор необхідно встановити на відповідні пункти, що відображені у верхній частині екрана.
Так, для введення нового платежу, курсор необхідно встановити на параметр «Введення» і натиснути клавішу , після чого ввести назву платежу, а також шаблони проводок і алкоритм розрахунку суми лпатежу.
Алгоритм розрахунку суми платежу можна задавати вручну, для чого можуть бути використані коди видів наразувань, числа, знаки арифметичних дій і дужки. Під час виходу з поля формули системою здійснюється синтаксичний контроль даних.
Розрахунок сум платежів до фондів і формування відповідних проводок ініціюється натисканням клавіші .
Сформовані проводки потрапляють до реєстру підготовлених проводок.
Після розрахунку сум платежів, з натисканням на клавішу відбувається перехід до формування платіжних доручень для перерахунку розрахованих сум до бюджету і позабюджетних фондів. Під час формування платіфного доручення система здійснює запит розрахункового рахунку, з якого будуть перераховані кошти.
Сформоване платіжне доручення можна роздрукувати () і експортувати до підсистеми «Розрахункові і валютні рахунки» ().
Підготовлені проводки
Під час вибору пункту меню «Підготовлені проводки», система дає можливість переглядати, редагувати та вилучати підготовлені проводки. Усі проводки по нарахуванню заробітної плати і утриманнях з неї здійснюються в режимі «Розрахунок» астоматично під час отримання розрахункової відомості, а проводки по податках — у режимі «Проводки».
Процедури введення, коригування та вилучення проводок з реєстру підготовлених проводок здійснюються встановленням курсора у верхньому полі екрана відповідно на «Введення», «Редагування», «Вилучення» та натисканням клавіші .
В режимі «Різне» можна виконувати такі операції та процедури:
·      копіювати проводки;
·      стискати проводки;
·      експортувати проводки.
Книга обліку господарських операцій
Дані цієї книги переносяться за допомогою клавіші до реєстру підготовлених проводок. Робота з Книгою аналогічна роботі з реєстром підготовлених проводок.
Якщо виникне потреба надрукувати видаткові касові ордери без формування розрахункових відомостей та їх експорту в підсистему «Каса. Підзвітні особи», то система у цьому режимі дає таку можливість. Ордери формуються на основі даних особистих рахунків.
         4.3.  Комп’ютеризація економічного аналізу витрат на оплату праці.                   
Як відомо, майже у всіх сферах існування та діяльності сучасного світу дуже широко застосовуються найрізноманітніші комп’ютерні технології. І, звичайно, для проведення економічного аналізу також доцільно скористатися новітними досягненнями науки та техніки.
До переваг застосування сучасних ком’ютерних технологій для проведення економічного аналізу можна віднести:
·      скорочення витрат на обробку даних (комп’ютер надасть більш дешевий спосіб виконання задачі);
·      економія інших затрат (кошти можуть бути збережені навіть коли витрати на обробку залишилися постійними або зросли);
·      висока продуктивність (комп’ютер може справлятися з обсягом робіт, який збільшено);
·      швидка обробка (будь-які операції можуть оформлятися значно швидше);
·      висока точність (помилки трапляються рідше, ніж у ручних системах);
·      скорочення проблем, що пов’язані з нестачею персоналу;
·      поліпшення контролю;
·      широкий спектр кількісних методів (стає доступним бцльше число кількісних методів для надання допомоги керівництву при обранні рішення) та ін.
    продолжение
–PAGE_BREAK–    продолжение
–PAGE_BREAK–У відповідності до форм оплати праці підприємство може встановлювати систему оплати праці.
Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.
          А) пряма відрядна. При прямій відрядній формі оплаті праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.
Непряма відрядна система праці – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.
          Б) відрядно-преміальна – до прямої заробітної плати нараховується премія за окремі якісні показники роботи.
          В) відрядно-прогресивна – об’єм робіт виконаний зверх норми сплачується по збільшених розцінках.
Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин.
          Г) акордна – заробітна плата нараховується за комплекс виконаних робіт у встановлений термін по відповідних розцінках. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.
Для обліку виробітки робочого персоналу застосовуються такі документи:
–         наряд  на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним; маршрутні листи та інші. У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової участі у відповідності з яким розраховується премія робочим. Наряд закривається по мірі виконання завдання: він підписується бригадиром.
–         акордний наряд застосовується в бригадах “кінцевої продукції”. Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції, що прикладена до акордного наряду. Недоліком наряду є те, що неможливо встановити, хто винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг і можливо простежити, на якій операції був зроблений брак. Групуючий розрахунок проводиться у відомості або карточки.
При погодинній оплаті праці при розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при відрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).
 
               загальний заробіток робітник
К =  ————————————————— , де
       sum ((n1 * m1) + (n2 * m2) +… + (nn * mn))
n1, n2,…, nn   — часова тарифна ставка n-го робітника
m1, m2, …, mn — відпрацьована кількість робочого часу робітником
Коефіцієнт приробітку є одним для всіх робітників бригад. Якщо помножити заробіток по тарифу кожного робітника на цей коефіцієнт, то можливо визначити його загальний заробіток.
Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна)  — це коли  ту  чи іншу роботу, виробництво продукції або надання  послуг, за  якими  визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює  колектив (бригада). У зв’язку з чим  заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади)  між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний  порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.
Розподіл загального заробітку бригади по відпрацьованому часу, приведеному до першого розряду є модифікацією першого способу. При цьому способі фактично відпрацьований час кожного робітника множимо на тарифний коефіцієнт присвоєного йому розряду. Сумування всіх результатів визначає загальну кількість робочого часу, приведеного до першого розряду по бригаді. Після цього розраховується норматив заробітку на 1 чол/год. шляхом ділення заробітку бригади на загальну кількість відпрацьованого часу, приведеною до першого розряду.
КТУ — це узагальнений показник, який відображає реальний вклад кожного члена бригади в загальні результати роботи з обліком індивідуальної продуктивності, якості праці та відношенні до праці. КТУ застосовується тільки до приробітку та премій, але не втрачаючи тарифної частини заробітної плати.
Показники, що підвищують КТУ:
— високий рівень виконаних виробничих завдань, застосування передових методів праці, виконання робіт по сумісним професіям, висока трудова активність, ефективне використання обладнання, забезпечуючи більш високу виробітку – підвищується до 0,5;
— висока професійна майстерність, яка виражається в більш високій якості робіт – підвищується до 0,25;
— керування ланкою, ініціатива та попередження можливих простоїв робочих та обладнання, допомога та передача опиту, ефективне використання робочого часу – підвищується до 0,25;
Показники, що знижують КТУ:
— невиконання виробничих завдань, слаба інтенсивність праці, яка виражається у відставанні від загального рівня бригади, неефективне використання обладнання, інструменту – понижується до 0,5;
— недостатня професійна майстерність, яка виражається у виготовленні неякісної продукції, порушенні правил техніки безпеки і таке інше – понижується до 0,25;
— запізнення на роботу, передчасні уходи з роботи, невиконання розпоряджень бригадира та інші порушення, що негативно позначаються на результатах колективної праці – понижується до 0,25.
На підприємстві застосовують оплату праці по трудових угодах. Трудова угода укладається між підприємством та робітником, який притягується зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами підприємства або на договірних началах з відповідними підприємствами та організаціями.
Тепер широке розповсюдження знайшла оплата праці по контракту, яка заключається у домовленості сторін та пов’язується з виконанням умов контракту. У випадках найма працівника по контракту власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.
Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.
Згідно  зі ст. 107 КЗпП,  робота  у святковий і неробочий день(частина четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:
1)    відрядникам за подвійним відрядними розцінками;
2)    працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками – в розмірі подвійної  погодинної або денної ставки;
3)    працівникам, які отримують  місячний  оклад, –  у розмірі одинарної погодинної  або денної ставки понад  оклад, якщо  робота  здійснювалася  в межах  місячної  норми робочого часу, і в розмірі  подвійної  погодинної  або  денної ставки понад оклад, якщо  робота здійснювалася понад місячну норму.
Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
За бажанням працівника, який  працював у святковий і  неробочий  день, йому  може  бути  надано інший день  відпочинку.
          Робота в нічний час оплачується  у підвищеному розмірі, що  встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче  ніж  20 відсотків тарифної  ставки (окладу) за    кожну  годину роботи у нічний час.
          Оплата  праці за незавершеним відрядним нарядом  відповідно до ст. 109 КЗпП, у разі  якщо  працівник залишає  відрядний наряд незавершеним з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною  за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок.
          При невиконанні  норм виробітку не з вини  працівника оплата здійснюється за фактично  виконану роботу. Місячна  заробітна плата в цьому  разі не може  бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
 При  невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата  здійснюється  відповідно до виконаної роботи (ст.111 КЗпП).
          Оплата  часу освоєння  нового виробництва (продукції) — на час  освоєння  нового виробництва  (продукції) (ст.113 КЗпП) власник підприємства або  уповноважений ним орган може здійснювати оплату праці  працівникам,  які освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими  заробітками. Середній заробіток може  зберігатися не більше шести місяців.
          Збереження заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і при переміщенні –  за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше двох  тижнів від дня переведення.
          Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних від  нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.
По мірі становлення ринкової економіки змінюються форми регулювання трудових відносин між працюючими і адміністрацією на підприємстві. Вони все більш спираються не тільки на державні законодавчі норми, що вони засновані на мінімальних гарантіях, скільки на колективні договори, що зобов’язують обидві сторони діяти у відповідності з прийнятими на себе зобов‘язаннями. Щодо питань оплати праці це означає, що підставою для встановлення робітникові тарифної ставки чи окладу, що відповідають його кваліфікації, є не урядові постанови, а колективний договір, складений   між власником або уповноваженим ним органом та трудовим колективом у обличчі уповноваженого ним профспілкового або іншого органа. У відповідності до колективного договору визначаються і конкретні розміри доплат за умови, напруженість і інтенсивність праці, а також інші можливі виплати.
Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством порядку. Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її якості і строкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір. Профсоюз або інший, уповноважений трудовим колективом на переговори, орган може не погодитися із запропонованими системами тільки у разі, якщо вони потребують надмірної інтенсивності праці і погрожують нанести шкоду здоров‘ю робочого. За засобом виміру кількості праці системи оплати класифікуються на відрядні ( де кількість праці вимірюється кількістю виготовленої робітником продукції або виконаної роботи ), погодинні ( де кількість праці вимірюється кількістю відпрацьованого робітником часу ) і акордні ( де кількість праці вимірюється відповідним результатом виконання робот ). Крім того, може бути застосована система участі робітника в розподілі чистого доходу підприємства, але при умові, якщо це не суперечить установчим документам підприємства.
          По формам вираження і оцінки результату праці системи оплати розподіляються на колективні ( що базуються на оцінці колективної праці ) і індивідуальні ( що базуються на оцінці результатів праці окремого робітника ).
По кількості показників, що беруться до уваги при оцінці вкладу праці робітників, системи оплати поділяються на одно факторні, тобто прості ( проста відрядна і проста погодинна ), і багатофакторні, тобто преміальні ( відрядно-преміальна і почасово-преміальна, відрядно-прогресивна і таке інше ).
Важливою умовою ефективного застосування погодинної форми оплати праці для всіх категорій робітників є розробка на підприємствах нормативів можливих досягнень. Ці нормативи можуть встановлюватись практично на всі показники виробничої і економічної діяльності ланок, ділянок, цехів, агрегатів, виробництв. Пропорційно ступені виконання цих завдань і повинна виплачуватись тарифна заробітна платня.
Необхідно також мати на увазі, що широке застосування погодинної оплати потребує і високого організаційного забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, енергією, транспортом, ремонтом і таке інше з боку технологічних і виробничих служб підприємства.
В умовах переходу на ринкові відносини необхідно дуже відповідально віднестись до організації колективних систем оплати праці, особливо підрядних і орендних колективів. Повинні враховуватись умови, визначаючи доцільність і необхідність колективних форм організації і оплати праці. Найбільше вони доцільні там, де об‘єднання робітників у трудовий колектив визначаються технологічних, тобто для виконання одного технологічного циклу необхідні сумісні зусилля робітників а кінцеві результати виробництва є безпосереднім результатом колективної праці. Можливо відрізнити три основні групи робіт, що відповідять цім вимогам. По-перше, це роботи по сумісному обслуговуванню апаратів, агрегатів, великого обладнання, збору і монтажу великих об‘єктів (виробів), а також багато видів тяжких робіт, що не можуть виконуватись окремими робітниками. Такі роботи характеризуються такою технологічною послідовністю окремих операцій загального технологічного комплексу, при якій нема можливості рівномірної завантаженості робітників протягом зміни тільки по їх спеціальності по причині різної трудомісткості окремих видів робіт.
          Правильно дібрана система заробітної плати, яка враховує особливості трудового процесу, завдання, що стоять перед конкретним робочим місцем, професією і кваліфікацією робітника, його особисті інтереси, є ефективним організаційним засобом мотивуючим фактором. Тому аналіз практики організації заробітної плати, що включає і оцінювання ефективності використовуваних форм і систем, повинен провадитися систематично і кваліфіковано. Це сприятиме підвищенню результатів виробництва, оптимальному поєднанню інтересів найманого працівника і підприємця (власника).
1.2.         Основи обліку заробітної плати: нарахування та зведення нарахувань по оплаті праці, утримання із заробітної плати. Облік робочого часу.
Порядок нарахування заробітної плати, яка належить робітникам підприємства, залежить від застосовуваних  форм оплати праці та організації виконання цих робіт.
          Нарахування заробітної плати при погодинній оплаті праці: сума нарахованої заробітної плати визначається шляхом множення відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку, а розмір премій визначається шляхом множення суми погодинної заробітної плати на визначений процент премій.
          Для нарахування основної заробітної плати робітникам-відрядникам необхідно мати підсумок про їх виробіток і розцінки за виконані роботи. Для обліку виробітку продукції використовуються різні первинні документи, що залежать від характеру виробництва, системи організації і оплати праці. На підприємствах, в цехах з дрібносерійним та індивідуальним характером виробництва використовуються накопичувальні чи разові наряди.
          У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація — маршрутний лист, який виписується на всю партію продукції на весь шлях її обробки у даному цеху. Маршрутний лист, на відміну від наряду виписується на всю роботу (всі операції), виконувану різними робітниками для випуску відповідної партії продукції.
          У масовому виробництві застосовується, як правило, змінний рапорт без маршрутного листка. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості, у якому проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт., тощо). Після закінчення визначеного періоду по кожному робітнику підраховують підсумок виробітку.
          Первинні документи по обліку виробітку передаються в бухгалтерію, де вони перевіряються і групуються. Якщо облік ведеться на кількох документах, то в бухгалтерії складається нагромаджувальна карточка обліку виробітку.
    продолжение
–PAGE_BREAK–На підставі цих первинних та групових документів здійснюється нарахування заробітної плати, яка визначається множенням встановленої розцінки за одиницею виробітку на кількість виробів. При відрядно-преміальній заробітній платі відзначається норма виробітку.
В тому випадку, коли робота здійснюється колективом по відрядній формі оплати праці, то порядок визначення заробітної плати такий:
1)    визначається заробіток по тарифу кожного робітника і бригади в цілому множенням ставок тарифних відповідного розряду на кількість годин;
2)    визначається коефіцієнт розподілу як відношення місячного заробітку бригади на загальний заробіток по тарифам;
3)    визначається сума заробітної плати кожного робітника шляхом множення заробітної плати за тарифом кожного члена бригади на коефіцієнт розподілу.
          Бригадирам із числа робітників-відрядників, не звільнених від основної роботи, нараховують доплати за керівництво бригадою.
          Розподіл заробітної плати між членами бригади проводиться з урахуванням коефіцієнтів трудової участі для кожного робітника. Це рішення оформлюють протоколом, який здають у відділі праці і заробітної плати для розрахунку заробітної плати.
Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахунково-платіжній відомості по кожному працівнику за її видами (відрядна, погодинна, премії та різного виду нарахування). До іншої нарахувань відносяться доплати за роботу в святкові (вихідні дні), роботу в понад урочний час, персональні надбавки, інші доплати.
Також одним з нарахувань є нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти фонду соціального страхування. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу.
Розміри цієї допомоги визначаються виходячи із середнього заробітку за два попередні місяць роботи, що передували хворобі, кількості днів хвороби і трудового стажу роботи. До фактичного заробітку при цьому додають середньорічні премії виробничого характеру в частці цих двох місяців. Шляхом ділення суми заробітної плати (з відповідними добавками) на кількість робочих днів за ці два місяці одержимо середньоденний заробіток, що не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки, посадового окладу (крім випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, а також захворювання внаслідок чорнобильської катастрофи). Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності.
На кожному підприємстві (організації) незалежно від  режиму роботи має бути організований табельний облік робочого часу.
Табель – це первинний документ з обліку відпрацьованого часу (додаток 1). Табелі необхідні як для обліку використання робочого часу всіх категорій робітників, так і для контролю за дотриманням ними встановленого режиму роботи, розрахунків з ними по заробітній платі і отримання інформації про відроблений час. Табель складається в одному примірнику людиною, уповноваженою на його ведення. Табель відкривається 1-го числа кожного місяця і передається в бухгалтерію  2 рази на місяць:
–         для коригування суми виплат за першу половину місяця (аванса);
–         для розрахунку заробітної плати за місяць.
Табельні номера встановлюються на підприємстві в цілому по порядково-серійній системі, причому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів.
Оперативний облік присутності робітників та їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству чи по кожному виробничому підрозділу в спеціальному табелі обліку використання робочого часу (форма №Т–12 – призначена не тільки для обліку використання робочого часу, але й для розрахунку заробітної плати, а форма №Т-13 тільки для обліку робочого часу).
Табельний облік, тобто це є облік присутності на роботі та використання робочого часу, може проводитись двома методами:
–         методом суцільної реєстрації – кожний день по кожному робітнику відмічається відроблений чи не відроблений час з в казанням поважної причини;
–         методом відхилень – відмічаються простої, неприбуття, понаднормові та інші відхилення від нормального режиму роботи, а відроблений час визначається тільки в кінці місяця.
Також табельний облік ведеться з використанням табельних марок (жетонів), картковим – при використанні контрольних годин; за допомогою контрольно-перепускних пристроїв та інше. На багатьох підприємствах табельний облік передається безпосередньо в виробничі підрозділи, що сприяє укріпленню дисципліни. Вибір метода ведення табельного обліку обумовлюється  тільки зручністю для підприємства.
Остаточно оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.                                                             
Всі первинні документи по обліку праці та заробітній платі в встановлений час передаються до бухгалтерії.
Заробітна плата робітникам за першу половину місяця може видаватись у вигляді авансу, розрахованого виходячи з даних табеля про виконаний час та тарифної ставки. Сума авансів потім утримується з заробітної плати робітників, розрахованої за підсумком місяця.
В розрахункові відомості зараховуються всі виплати, які входять до фонду заробітної плати, а також окремі, які не входять до нього, якщо вони зараховуються до середньої заробітної плати та підлягають стягненню прибуткового податку.
Не зараховуються до розрахункової відомості  виплати, що не входять до фонду заробітної плати та заробітної плати робітників, при підрахунку їх середніх розмірів; одноразові допомоги та добові, пенсії. Ці суми виплачуються окремо по розрахункових відомостях (т.ф. №Т-53) чи видатковим касовим ордером (ф.№КО-2).
При визначенні нарахованих сум заробітної плати бухгалтерія проводить утримання із заробітної плати. Різниця між нарахованою сумою заробітної плати та утриманням по кожному робітнику складає суму до видачі.
Загальна сума, яка належить до видачі, складає перехідну суму розрахунків по заробітній платі, яка погашається в наступному місяці шляхом видачі її готівкою чи депонування суми, яка не була запитана.
Кошти для виплати заробітної плати отримують підприємства по чеку розрахункового рахунку банку.
Отримання заробітної плати відбувається по платіжних відомостях (ф.№Т-53). В відомості вказується табельний номер, прізвище, ім’я, по-батькові робітника та сума до видачі.
Бухгалтерія підприємства (організації) не тільки нараховує заробітну плату та різні доплати і допомоги, але й також здійснює утримання із заробітної плати.
Із заробітної плати робітників та службовців  можуть проводитися утримання дозволені законодавством: прибутковий податок (з суми вище неоподатковуваного  мінімуму доходів); утримання збору, підлягаючого перерахуванню до Пенсійного фонду (в розмірі 1% заробітку, якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує 150 грн. і до 5% — якщо такий дохід перевищує 501 грн.); збір на соціальне страхування на випадок безробіття (в розмірі 0,5% заробітку); по судово-виконавчих документах (аліменти, штрафи та ін.). У відповідності до  Законів України “ Про оплату праці) загальна сума утримань на повинна  перевищувати 20% (а в окремих випадках, передбачених законодавством, — 50%) суми заробітку, який залишається після вирахувань прибуткового податку, відрахувань  до Пенсійного фонду та соціального страхування на випадок безробіття. Ці обмеження не розповсюджуються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт, а також при стягненні  аліментів на неповнолітніх дітей. Не дозволяються утримання із вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат.
Прибутковий податок з доходів  громадян утримується у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України “ Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92 № 13-22 та Інструкцією про прибутковий податок з громадян від 21.04.93 № 12, а також Законом України від 13.02.98 № 129  від 26.12.92 № 13-22 та Законом України від 23.03.99 № 539-XIV “Про внесення змін в деякі законодавчі акти України”.
Згідно зі ст. 128 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством, — 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При утриманнях із зарплати за декількома виконавчими листами за працівником у будь-якому разі повинно бути збережено 50% зарплати.
                З суми доходів, отриманих працівниками не по місцю основної роботи, а також тими, що не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується в розмірі 20% без врахування пільг по місцю його виплати.
          Згідно з Законом України прибутковий податок з сукупного оподатковуваного дохода громадян  за місцем роботи (служби, навчання) розраховується по  таких ставках:
Місячний сукупний дохід
(у неоподатковуваних мінімумах)
Ставки та розміри податку
 До 17 грн. (з дохода в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму)
Не оподатковується
Від 18 грн. до 85 грн. (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів)
10% від дохода, який перевищує 17 грн.
Від 86 грн. до 170 грн. (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів)
6грн. 80 коп. + 15% дохіда, який перевищує 85 грн.
Від 171 грн. до 1020грн. (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)
19 грн. 55 коп. + 20% від дохіда, який перевищує 170 грн.
Від 1021 грн. до 1700 грн (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів)
189 грн. 55 коп. + 30% від дохіда, який перевищує 1020 грн.
Від 1701 грн. і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів)
393 грн. 55коп. + 40 % від дохіда, який перевищує 1700 грн.
При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, що отримані в грошовій та натуральній формі. При цьому доходи, отримані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподаткованого  доходу за календарний рік по вільних ринкових цінах, крім доходів, отриманих від сільськогосподарських підприємств, які визначаються по цінах  продажу державі.
          Забороняється сплата прибуткового податку з громадян за рахунок засобів підприємств, організацій, а також суб’єктів підприємницької діяльності, окрім колективних сільськогосподарських підприємств.
          Як ми побачили  підприємство здійснює нарахування заробітної плати та проводить утримання із заробітної плати. В бюджетних підприємствах  для нарахування заробітної плати та утримання з неї, застосовуються такі документи:
                   1)Табель обліку робочого часу
                   2)Розрахунково-платіжна відомість
                   3)Особові картки
4)Довідка про суми виплачених доходів і утримань податків з        фізичних осіб
                   5)Довідка про перерахунок прибуткового податку
Синтетичний та аналітичний облік нарахувань та вирахувань заробітної плати.
Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.
Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Для обліку розрахунків по оплаті праці застосовується рахунок  66  “Розрахунки з  оплати праці”. Цей рахунок пасивний, балансовий, розрахунковий. На рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, — з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).
                   Рахунок 66 “Розрахунки з  оплати праці “ має такі субрахунки:
                   661 – “Розрахунки за заробітною платою”
                   662 – “Розрахунки з депонентами”
При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки з  оплати праці» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основного, допоміжного), де виконувались роботи, характер цих робіт, категорії робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова). Тому за кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” відображається нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом – виплата заробітної плати, премії, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.
     Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк (через нез’явлення одержувачів) суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” та кредитом субрахунку 662  ”Розрахунки з депонентами”.
          Вилучені з банку грошові кошти на видачу вказаної заробітної плати, але не виплачені у встановлений термін повертаються у банк, який видає їх потім на першу вимогу підприємства (організації).
Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться у книзі (картках) обліку депонованих сум або безпосередньо в реєстрах невиданої заробітної плати, які складаються касиром.
При розрахунках із працюючими при ручному способі обробки документів суми  вносять у розрахункові відомості або розрахунково-платіжні відомості. Розрахункові відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються з розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».
Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”.
Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працівникові) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 за звітній місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу та підприємству у цілому. Сума усіх утримань по аналітичних рахунках дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”.
По кредиту субрахунку  661 “Розрахунки за заробітною платою” відображається нарахована заробітна плата працівникам за звітній місяць. При утворенні у встановленому порядку резерву на оплату відпусток працівникам і винагород на вислугу років  (які виплачуються один раз на рік) нараховані в рахунок цього резерву суми відносяться з кредиту субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” у дебет рахунка 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів ”.
При нарахуванні заробітної плати за час відпустки слід мати на увазі, що відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 323 суми коштів, нараховані за щорічні і додаткові відпустки, включаються до фонду оплати праці звітного місяця  тільки в сумі, яка припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, які припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються до фонду оплати праці в наступному місяці. Крім того, необхідно мати на увазі,  що відповідно до пункту “в”  пункту 9.4 Інструкції № 12 із суми відпускних, які припадають на неповний наступний місяць, при виході у відпустку прибутковий податок не утримується. Прибутковий податок із цих сум утримується після повернення з відпустки за сукупністю із заробітком за повний місяць у загальному порядку.
Таким чином, заробітна плата за чергові і додаткові відпустки відображається в поточному місяці по кредиту субрахунку 661 і дебету рахунків з обліку затрат на виробництво або робіт тільки в сумі, яка припадає на дні відпустки у даному звітному місяці. Заробітна плата, нарахована за чергові додаткові відпустки, які припадають на дні відпустки наступного місяця, по кредиту субрахунку 661 повинна відображатись в наступному місяці, а у звітному місяці на виплачені з каси підприємства суми відпускних виплат здійснюється лише запис по дебету субрахунку 661 і кредиту рахунка 30 “Каса”.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Суми допомоги, які нараховуються з тимчасової непрацездатності, та інші суми, що виплачуються за рахунок відрахувань на соціальне страхування, відносяться з кредиту субрахунку 661 у дебет рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням”.
Основні проводки по нарахуванню та утриманню із заробітної плати №     п/п
          Найменування господарської операції        
Бухгалтерська проводка
Дт
Кт   
  1      
Нарахована заробітна плата за ремонт основних засобів робітникам основного й допоміжного виробництв та ін…
23
661
  2
Нарахована заробітна плата інженерно-технічним працівникам і адміністративному персоналу.
91,92
661
  3
Нарахована заробітна плата за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів.
39
661
  4
Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.
93
661
  5
Нарахована оплата, пов‘язана з виправленням браку продукції.
24
661
  6
Нарахована заробітна плата торговим працівникам, працівникам посередницьких підприємств.
92,93,
94
661
  7
Нараховані суми оплати праці, пов‘язані з операціями по вибуттю (реалізації) основних засобів.
972
661
  8
Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.).
652
661
  9
Нестачі, раніше віднесені за рахунок винних осіб, списані  за рахунок підприємства.   
92
661
 10
Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва.
23
661
 11
Нарахована заробітна плата за роботи, виконані за рахунок коштів цільового фінансування.
48
661
 12
Нарахована заробітна плата за рахунок резерву наступних платежів.
47
661
 13
Нарахована матеріальна допомога (оздоровча тощо).
65
661
 14
Нарахована вихідна допомога передбачена діючим законодавством.
23,91,
92
661
 15
Депонована заробітна плата
661
662
 16
Нарахована заробітна плата працівникам за роботу, пов‘язану з ліквідацією стихійного лиха, пожеж тощо. 
991
661
 17
Повернуті до каси надлишки нарахованих сум (переплата)
30
661
 18
Виплачені з каси заробітна плата, суми за лікарняними листками.
661
30
19
 Відраховані із заробітної плати прибутковий податок і збір на випадок безробіття.
661
641
20
Відраховані із нарахованої заробітної плати працюючих 1 % — 2% до Пенсійного фонду.
661
651
21
 Відраховані із заробітної плати проф.внески, 1%
661
685
22
 Відраховані із заробітної плати перевитрачені підзвітні суми.
661
372
23
 Сплачено за подарунки.
68
31
24
 Видані подарунки працівникам підприємства, речові призи та матеріальна допомога (придбані з урахуванням  ПДВ): а) що не перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати в розрахунку за рік:   — видані подарунки працівникам підприємства
661
68
–         списана вартість подарунків за рахунок коштів
 підприємства.
48
661
–         нарахування на вартість подарунків до Пенсійного фонду 32%.
91
651
б) що перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати у розрахунку за рік:
 – видані подарунки працівникам підприємства
661
68
 – списана вартість подарунків за рахунок коштів підприємства
48
661
 –  нарахування на вартість подарунків, речових призів та матеріальну допомогу 
91
651
 – прибутковий податок (у складі сукупного оподатковуваного доходу працівника за місяць
661
641
 – відрахування із сукупного оподатковуваного доходу (750грн. +300грн.)*2% — до Пенсійного фонду
661
651
 – збір на випадок безробіття (750грн.+300грн.)*0,5%
661
65
 
   Облік страхування робітників підприємств.
Соціальне страхування – це одна з гарантій здійснення прав працюючих на матеріальне забезпечення.
          Вдосконалення зв’язків  підприємства з органами державного соціального страхування викликало певні зміни в організації бухгалтерського обліку, контролю та звітності їх розрахункових стосунків.
          Основними об’єктами на підприємстві є: суми нарахованих страхових  внесків; суми нарахувань до Пенсійного фонду та витрат, вироблених за рахунок соціального страхування та Пенсійного фонду.
          Підприємства роблять утримання за державне соціальне страхування у встановлених відсотках до заробітної плати.
          В бухгалтерському обліку це відображається по кредиту рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням”, по відповідних субрахунках в кореспонденції з рахунками витрат підприємства, на які була віднесена нарахована заробітна плата робітникам підприємства.
          Кожного місяця робляться утримання з нарахованої заробітної плати 1% (до 150 грн.), та 2% (більше 150 грн.) до Пенсійного фонду, відображається це в бухгалтерському обліку записом дебет 65 “Розрахунки за страхуванням” субрахунок 1 “За пенсійним забезпеченням” та кредиту рахунка 66 “Розрахунки по оплаті праці”.
          Частина державних страхових засобів використовується безпосередньо  на підприємствах під контролем місцевих профспілок, а друга частина – через відповідні державні органи.
          В залежності від характеру використання засобів соцзабезпечення та соцстрахування передбачено наступний порядок їх обліку.
          На підприємствах найбільш поширеним видом використання засобів соціального страхування є оплата лікарняних непрацездатності. Нарахування допомог робітникам тимчасової непрацездатності (у зв’язку з хворобою, вагітністю та ін.) робиться за рахунок засобів фонду соціального страхування та в обліку відображається записом – дебет рахунку 651 “За пенсійним забезпеченням” та кредит рахунку 66 “Розрахунки по оплаті праці”.
          Виплати допомог одночасного характеру (у зв’язку з народженням дитини чи похованням) відображаються по дебету рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” у кореспонденції з рахунком 30 “Каса”.
          Якщо підприємство допустило порушення в області охорони праці, то потерпілий робітник отримує допомогу не з засобів фонду соціального страхування, а за рахунок засобів підприємства. Ці витрати відносять на витрати підприємства, а в обліку відображають записом дебет рахунку 92 “Адміністративні втирати” кредит рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”, а виплату допомоги робітнику – дебет рахунку 66, кредит рахунку 30 “Каса”.
          За рахунок засобів фонду соціального страхування підприємствам дозволено вести доплати на дієтхарчування, надане робітникам в столових. Цей вид використання засобів відображається по дебету рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” та кредиту рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” та 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.
          Підприємства по місцю знаходження повинні зареєструватись до Пенсійного фонду України та кожного кварталу по встановленій сумі відповідати за нараховані та використані суми. Із засобів Пенсійного фонду виплачуються  допомоги за доглядом за дитиною, пенсії робітникам пенсіонерам та інші виплати, передбачені законодавством України. Виплати допомог і пенсій в обліку відображається по дебету рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням” субрахунок 1 “За пенсійним забезпеченням” та кредиту рахунку 30 “Каса”.
          Відрахування на соціальне забезпечення відображається в бухгалтерському обліку по кредиту рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням” відповідним субрахунків та дебету тих рахунків, на які відноситься нарахована заробітна плата та інші нарахування, — 23, 91, 94, 95 та інші.
          Після відображення всіх операцій на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” виводиться кінцеве становище рахункових стосунків підприємства з відповідними органами соціального страхування та забезпечення.
1.3.   Особливості організації обліку витрат на оплату праці
Порядок оформлення відпусток
На основі затвердженого графіка відпусток або заяви працівника в установі видається наказ чи розпорядження про надання відпустки.
В залежності від прийнятого в установі порядку оформлення наказів, такі накази можуть бути оформленні або шляхом заповнення типової форми № П-6 “Наказ (розпорядження) про надання відпустки”, або шляхом внесення записів у книгу наказів по кадрам установи, або оформленням наказу на окремому листі формату А-4. Наказ оформляють на окремому листі, де міститься тільки розпорядча частина, що починається з прізвища, імені та побатькові працівника; потім вказується посада працівника, найменування структурного підрозділу, де він працює, і розпорядча частина наказу про надання відпустки. Після тексту розпорядчої частини вказується обгрунтування видання наказу про надання відпустки (графік відпусток або заява працівника).                                                                                                           
Наказ складається в двох примірниках. Один його примірник залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії для розрахунку суми середньої заробітної плати та відпускних.
Накази про надання відпустки працівникам, як і інші накази по кадрам (персоналу), заносяться до книги реєстрації наказів у хронологічному порядку.
На основі наказу про надання відпустки вносяться відповідні записи до розділу IV “Відпустки” особової картки працівника, а також до журналу обліку відпусток. 
Оформлення нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності
Щоб одержати допомогу, працівник надає листок непрацездатності уповноваженому із соціального страхування, що приймає рішення про надання матеріального забезпечення із соціального страхування, у тому числі і з виплати допомоги з тимчасової непрацездатності.
При цьому обов’язково перевіряється як оформлений листок непрацездатності, чи завірений він печаткою медичної установи “Для листків непрацездатності”. Строк звільнення від роботи лікар повинен підтвердити підписом і особистим штампом.
У листку непрацездатності на підприємстві робляться такі записи:
–     бухгалтер по кадрам проставляє дні непрацездатності, а також неробочі дні за період хвороби;
–     бухгалтер по кадрам на підставі трудової книжки і відомостей, що підтверджують право пільгового одержання допомоги (посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, та ін.), зазначає трудовий стаж;
–     далі зазначається розмір належної допомоги (60%, 80% або 100%), а також кількість днів, за які її призначають.
Після зазначених дій бухгалтер підприємства на підставі зроблених записів розраховує суму допомоги.
Облік заробітної плати в системі рахунків — це синтетичний облік нарахування та розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями та об’єктами калькулювання.
На рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).
Рахунок 66 має такі субрахунки:
–    661 “Розрахунки за заробітною платою”;
–    662 “Розрахунки з депонентами”.
По кредиту рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плати, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування; по дебету — виплата заробітної плати, премій, допомог тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.
Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються по дебету субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” та кредиту субрахунку 662 “Розрахунки з депонентами”.
Рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці” кореспондує
по дебету з кредитом рахунків:
по кредиту з дебетом рахунків:
24 “Брак у виробництві”
15 “Капітальні інвестиції”
30 “Каса”
20 “Виробничі запаси”
31 “Рахунки у банках”
23 “Виробництво”
33 “Інші кошти”
24 “Брак у виробництві”
37 “Розрахунки з різними дебіторами”
30 “Каса”
41 “Пайовий капітал”
31 “Рахунки у банках”
46 “Неоплачений капітал”
39 “Витрати майбутніх періодів”
64 “Розрахунки за податками й платежами”
65 “Розрахунки за страхуванням”
47 “Забезпечення майбутніх витрат і
     платежів”
66 “Розрахунки з оплати праці”
68 “Розрахунки за іншими операціями”
48 “Цільове фінансування та цільові
     надходження”
70 “Доходи від реалізації”
65 “Розрахунки за страхуванням”
71 “Інший операційний дохід”
66 “Розрахунки з оплати праці”
91 “Загальновиробничі витрати”
92 “Адміністративні витрати”
93 “Витрати на збут”
94 “Інші витрати операційної діяльності”
99 “Надвичайні витрати”
                                                                                                                           
Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі ведеться в податковій
адміністрації в розрізі кожного працівника. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичого рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці” за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому. Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”. Кредитове сальдо рахунка 66 показує заборгованість підприємства робітникам і службовцям на 1 число кожного за звітним місяця.
На рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” ведеться облік розрахунків за відрахуваннями на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття та ін.
На кредиті рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням” відображаються нараховані зобов’язання зі страхування, а також отримані від органів страхування кошти, по дебету — погашення заборгованості та використання коштів страхування на підприємстві.
Рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням” має наступні субрахунки:
651 “За пенсійним забезпеченням”;
652 “За соціальним страхуванням”;
653 “За страхуванням на випадок безробіття”;
654 “За індивідуальним страхуванням”;
655 “За страхуванням майна”.
Рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням” кореспондує
по дебету з кредитом рахунків:
по кредиту з дебетом рахунків:
30 “Каса”
15 “Капітальні інвестиції”
31 “Рахунки в банках”
23 “Виробництво”
36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”
24 “Брак у виробництві”
37 “Розрахунки з різними дебіторами”
31 “Рахунки в банках”
50 “Довгострокові позики”
39 “Витрати майбутніх періодів”
51 “Довгострокові векселі видані”
47 “Забезпечення майбутніх витрат і
55 “Інші довгострокові зобов’язання”
     платежів”
62 “Короткострокові векселі видані”
64 “Розрахунки за податками й
64 “Розрахунки за податками й платежами”
     платежами”
60 “Короткострокові позики”
66 “Розрахунки з оплати праці”
66 “Розрахунки з оплати праці”
68 “Розрахунки за іншими операціями”
68 “Розрахунки за іншими операціями”
91 “Загальновиробничі витрати”
74 “Інші доходи”
92 “Адміністративні витрати”
93 “Витрати на збут”
94 “Інші витрати операційної
     діяльності”
99 “Надвичайні витрати”
    продолжение
–PAGE_BREAK–1.4.  Зв’язок обліку витрат на оплату праці
 з фінансовою та податковою звітністю
Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Метою складання фінансової звітності є надання для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.
Бухгалтерський баланс — це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображує стан коштів підприємства та їх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату (додаток 22).
Сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, на страхування від нещасних випадків та ін. відображається у статті Балансу “Поточні зобов’язання за страхуванням”.
Сума заборгованості підприємства з оплати праці працівникам свого підприємства (на дату складання Балансу) відображається у статті “Поточні зобов’язання з оплати праці”.
Взаємозв’язок статей балансу з рахунками бухгалтерського обліку, що пов’язані з витратами на оплату праці, відображено у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Взаємозв’язок статей балансу з рахунками бухгалтерського обліку
Статті балансу
Код рядка
Рахунки бухгалтерського обліку
1
2
3
Пасив
IV. Поточні зобов’язання
Поточні зобов’язаня за розрахунками:
— зі страхування
570
Рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням”
Субрахунки:
651 “За пенсійним забезпеченням”
652 “За соціальним страхуванням”
653 “За страхуванням на випадок
      безробіття”
652,2 “За страхуванням від нещасних
         випадків”
— з оплати праці
580
Рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”
Субрахунки:
661 “Розрахунки за заробітною платою”
662 “Розрахунки з депонентами”
Витрати на оплату праці в складі інших витрат відображені у додатку  Декларації про прибуток підприємства.
Розміри страхових внесків відображаються в таких формах податкової звітності як:
–    Розрахунок зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (додаток 22 до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України) — складається та подається у двох примірниках щомісяця;
–    Звіт про нараховані внески та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (Ф4-ФСС ТВН) — складається та подається у двох примірниках щоквартально;
–    Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (додаток 5 до пункту 6.7 Інструкції) — складається та подається у двох примірниках щоквартально;
–    Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (додаток до постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 15.08.2001 року № 23) — складається та подається у двох примірниках щоквартально.
Що стосується форм статистичної звітності, то тут можна виділити Форму № 1-ПВ “Звіт з праці”.
Звіт з праці складається з таких розділів:
— Розділ І. Чисельність та фонд оплати праці, де відображається середньооблікова чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості; фонд оплати праці (фонд основної заробітної плати, фонд додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати); кількість відпрацьованих людино-годин середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу; сума прибуткового податку та ін.
— Розділ ІІ. Розподіл працівників за розмірами заробітної плати;
— Довідка про чисельність окремих категорій працівників та склад фонду оплати праці.
1.5. Відповідальність бухгалтера за порушення діючого законодавства
 з обліку витрат на оплату праці
Коли перераховувати нарахування й утримання, виплачуючи зарплату працівникам відображено в таблиці 1.2
Таблиця 1.2.
Строки сплати зборів, податків, внесків
Вид податку, збору або внеску
Як виплачують зарплату
Строк сплати (перерахування) податку, збору або внеску
1
2
3
Пенсійний збір
Аванс з виплати заробітної плати за місяць
Не пізніше 30 днів, що настають за місяцем, в якому було виплачено аванс
Виплата зарплати за другу половину місяця
Не пізніше 30 днів, що настають за місяцем, в якому було виплачено заробіток за другу половину місяця
Внески до Фонду
Страхування 
Аванс з виплати заробітної плати за місяць
У день одержання коштів у банку на виплату зарплати за другу половину
на випадок
безробіття
Виплата зарплати за другу половину місяця
місяця (з усієї суми з урахуванням виплаченого авансу)
Внески до Фонду страхування від
Аванс з виплати заробітної плати за місяць
Не пізніше дня одержання коштів у банку на виплату зарплати за другу
Непрацездатності
Виплата зарплати за другу половину місяця
половину місяця (з усієї суми з урахуванням виплаченого авансу)
Внески до Фонду страхування від нещасних випадків
Аванс з виплати заробітної плати за місяць
У день одержання коштів на виплату авансу в установах банків
Внески до Фонду страхування від нещасних випадків
Виплата зарплати за другу половину місяця
У день одержання коштів на виплату заробітної плати за другу половину місящя в установах банків
Прибутковий податок
Аванс з виплати заробітної плати за місяць
Одночасно з поданням чеків на одержання коштів для виплати належних працівникам сум за другу
Виплата зарплати за другу половину місяця
половину місяця (з усієї суми з урахуванням виплаченого авансу)
Фінансові та адміністративні санкції, які можуть застосовувати контролюючі органи у разі неподання або несвоєчасного подання звітності до Пенсійного форду, Фонду страхування від непрацездатності, Фонду страхування на випадок безробіття, Фонду страхування від нещасних випадків відображені у таблиці 1.3.
Таблиця 1.3.
Фінансові та адміністративні санкції за неподання чи несвоєчасне подання звітів
Найменування звітної форми
На кого накладаються санкції
Фінансова або адміністративна санкція за неподання чи несвоєчасне подання звіту
1
2
3
Розрахунок зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове
На платників збору у разі неподання розрахунку у строки, визначені законодавством
Штраф у розмірі 10 НМДГ (тобто 170 грн.) за кожне таке неподання або його затримку
Державне пенсійне страхування (додаток № 22)
На посадових осіб підприємств, винних у несвоєчасному поданні або неподанні розрахунку про нарахування збору
Штраф у розмірі від 8 до 15 НМДГ (від 136 до 255 грн.), а за повторне порушення протягом року — у розмірі від 10 до 20 НМДГ, тобто від 170 до 340 грн.
Звіт про нараховані внески та витрати, пов’язані із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (форма № 4-ФСС з ТВП)
На посадових осіб підприємства, винних у несвоєчасному поданні або неподанні звіту про нарахування та сплату страхових внесків
Штраф у розмірі від 8 до 15 НМДГ (від 136 до 255 грн.), а за повторне порушення протягом року — у розмірі від 10 до 20 НМДГ, тобто від 170 до 340 грн.
Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування Україна на випадок безробіття (додаток № 1 до Інструкції № 339)
На посадових осіб підприємства, винних у несвоєчасному поданні або неподанні звіту про нарахування та сплату страхових внесків
Штраф у розмірі від 8 до 15 НМДГ (від 136 до 255 грн.), а за повторне порушення протягом року — у розмірі від 10 до 20 НМДГ, тобто від 170 до 340 грн.
Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (додаток № 2 до Інструкції № 12)
Законодавством не передбачена можливість накладення штрафу посадовими особами Фонду страхування від нещасних випадків, проте даний Фонд може притягнути страхувальників до відповідальності за неподання звітності у судовому порядку
Наведені у таблиці 1.3. адміністративні санкції передбачені статтею 165 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Розділ ІІ. Економічний аналіз витрат на оплату праці в бюджетних установах
           
        2.1.    Теоретичні основи економічного аналізу витрат на оплату праці
У сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово-господарської діяльності поділяється на фінансовий і управлінський.
Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фінансово-господарської діяльності. Іншою складовою виступає виробничий управлінський аналіз, його називають також “економічний аналіз”. Але треба відрізняти економічний аналіз у загальному розумінні (як аналіз економіки на мікро- та макрорівнях) від економічного аналізу у вузькому розумінні (як виробничий управлінський аналіз тільки на мікрорівні).
У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського обліку у фінансовий і управлінський, аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю підприємств та установ.
Структуру та динаміку витрат на оплату праці проаналізуємо за допомогою відповідної таблиці:
№
Витрати 
Витрати на оплату праці, тис.грн.
Питома вага окремих витрат, %
на оплату праці
за 2001 рік
за 2001 рік
Відхилення
за 2000 рік
за планом
фактично
за 2000 рік
за планом
фактично
від 2000 року
від плану
Формування коштів на оплату праці є одним з центральних питань докорінної перебудови управління економікою. Головний напрямок удосконалення всієї системи оплати праці — забезпечення прямої і жорсткої залежності оплати праці від кінцевих результатів  діяльності трудових колективів.
Щоб не допустити перевитрат та непродуктивних виплат, кожна установа зобов’язана організувати систематичний аналіз використання коштів на оплату праці.
Задачі аналізу використання фонду оплати праці полягають у:
–     оцінці використання фонду заробітної плати з урахуванням результатів праці;
–     виявленні причин відхилення фактичного фонду від розрахункового;
–     усуненні непродуктивних виплат заробітної плати;
–     визначенні співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати.
Більш об’єктивну оцінку використання фонду заробітної плати дає відносне відхилення (економія чи перевитрати) заробітної плати. На утворення економії (перевитрат) загального фонду заробітної плати впливає ряд чинників, що відображені на схемі
Відносне відхилення фонду заробітної плати

Відхилення із залежних від обсягу виробництва форм оплати праці робітників (змінна частина)
відхилення з незалежних від обсягу виробництва форм оплати праці робітників (постійна частина)
відхилення по фонду заробітної плати інших категоій працівників

Відхилення від планової структури продукції
відхилення від норм зарплати на окремі вироби
відхилення оплати за тарифними ставками
доплата за позаурочний час
відхилення за рахунок зміни чисельності
відхилення за рахунок зміни середньої зарплати 
 
Зміна норми часу на одиницю продукції
зміна середньогод. зарплати виробничих робітників
оплата простоїв
відхилення в оплаті відпусток
відхилення окладів (ставок)
відхилення по відпрац. часу
відхилення за іншими видами заробітної плати
Схема  Чинники, що впливають на відхилення заробітної плати
 
Для розрахунку впливу чинників необхідно визначити частку залежних від обсягу виробництва форм оплати праці, тобто змінної частини фонду заробітної плати.
Для проведення аналізу використання заробітної плати скористаємося таблицею:
№
Показник
Одиниця
За 2000
За 2001 рік
Відхилення
Темп росту,
виміру
рік
за планом
фактично
Від 2000 року
від плану
%
2.2. Прйоми документального контролю та способи перевіркі.
         Огляд  документів — це не тільки ізольоване їх вивчення. З документів робиться ряд висновків та узагальнень, що грунтуються на взаємозв«язках різних документів, на їх групуванні, порівнянні та протиставленні.
      Прийоми документального контролю застосовують до бухгалтерських документів, записів в обліе\кових регістрах, даних звітів і балансів, до статистичних та оперативних матеріалів Об»єктом документального контролю є інформація, що характеризує здійснені господарські операції.
       Формальна перевірка передбачає встановлення повноти і правильності оформлення документів, заповнення реквізитів, відповідність підписів осіб, які склали документ, дозволяє переконатись, що для оформлення даної господарської операції використано бланк необхідної форми. ЇЇ застосовують з метою виявлення фактів підробки та дописувань в документах.ю виправлення цифрових даних та зміни реквізитів.
       Якісна система документування і обліку повинна будуватися на наступних принципах: документи і записи повинні мати безперервну нумерацію для того, щоб полегшити виявлення відсутніх документів, а за необхідності — пошук необхідних документів; документи повинні складатися в моментздійснення операції або відразу ж після цього; повинні бути достатньо простими,  доступними для розуміння, уніфікованими для багатоцільового використання, мати продуману структуру для їх правильного оформлення. Отже, формальною перевіркою встановлюють наявність доброякісних та недоброякісних документів.
    продолжение
–PAGE_BREAK–         Арифметична перевірка — це перевірка документів, що здійснюється шляхом перерахунку результатів таксування, загальних підсумків, узгодження нарахувань і утримань ( знижок ) тощо з метою визначення правильності підрахунків та виявлення зловживань і крадіжок, що приховані за неправильними арифметичними діями. Прийоми арифметичної перевірки дозволяють виявити допущені суттєві викривлення інформації, завуальоване розкрадання.
          Нормативно-правова перевірка полягає у вивченні господарських операцій з точки зору їх відповідності різним нормативним актам, інструкціям, стандартам, положенням, чинним законам. Сутність та межі такої перевірки багато в чому залежать від типу операцій, що перевіряються — нарахування і виплата заробітної плати, списання витрат на собівартість продукції ( товарів, робіт, послуг ), застосування норм природного уьутку, тощо. Нормативною перевіркою встановлюються факти невиконання окремих вказівок вищестоящих органів, що відносяться до фінансово-господарської діяльності.Така перевірка застосовується тоді, коли під сумнів ставиться правильність або законність документу на виплату готівки, передачу матеріальних цінностей та інші подібні операції.
            В комплексі з арифметичною перевіркою цей прийом дозволяє виявити випадки приховування недостач, втрат, крадіжок та перевитрат за рахунок завищення планових та нормативних витрат на виробництво продукції або бюджетних коштів зав окремими статтями, кошторисів витрачання, списання на витрати виробництва грошових та матеріальних ресурсів за нормами, коли їх фактичне витрачання є меншим.
За їх результатами складають розрахунки та аналітичні таблиці, встановлюють наслідки та винних осіб, визначають збиток, завданий неправомірними діями працівників.
             Експертну перевірку застосовують при дослідженні документів, господарських операцій, якості виконаних робіт.Вона здійснюється спеціалістами різних галузей знань за дорученням аудитора, ревізора.Експерт покликаний дати правову, достовірну та об”єктивну лцінку, яка залежить від наданих йому матеріалів, правильного формування поставлених йому питань. За результатами експертної перевірки складається висновок експерта з повними та конкретними відповідями  на питання, поставлені ревізором. Експертна перевірка доповнює формальну та арифметичну, і спрямована на виявлення підробок в документах, встановлення реальності документу і реквізитів та записів, які містяться в ньому.
              Економічною перевіркою встановлюють доцільність господарських операцій шляхом з«ясування, яку ж користь, економічну вигоду вони надають, чи були складені економічно обгрунтовані розрахунки і які отримані кінцеві результати.
              Логічна перевірка здійснюється за допомогою співставлення фактичних результатів з аналогічними або взаємопов»язаними даними документів, дозволяє виявити приховування розкрадань, приписки виконаного обсягу робіт та інші зловживання. Логічна перевірка представляє собою спосіб вивчення об”єктивної можливості документально оформлених господарських операцій за допомогою різних співставлень взаємопов«язаних виробничих та фінансових показників. Розкриття в процесі ревізій логічних зв»язків між ними дозволяє оперативно виявляти порушення  законодавства, запобігати неправомірному витрачанню коштів.
              Зустрічна перевірка — це співставлення двох примірників одного і  того ж документу, що знаходяться на різних підприємствах або підрозділах одного підприємства. Метою проведення зустрічної перевірки є виявлення фіктивних документів та фактично не здійснених операцій, неоприбуткованих матеріалів, привласнення грошей, крштів, списаних не за призначенням, тощо.  Проведення зустрічної перевірки дає можливість виявити такі зловживання, за яких двосторонні операції отримують різне відображення у кожної із сторін, зокрема:  отримані від постачальників запаси неоприбутковані, а також грошові кошти, що надійшли на поточний рахунок; привласнення виручки, яка здається до банку; завищення цін у видаткових документах, наявність безтоварних операцій, тощо.Такі зловживання приховуються шляхом виправлення даних в окремих примірниках документів, складання нових неправдивих документів, неправильного відображення чи взагалі невідображення в документах та в облікових регістрах операцій, які насправді були здійснені.
              Отже, зустрічна перевірка полягає у порівнянні двох примірників одного і тогож документу або двох документів, що пов«язані між собою єдністю операцій і знаходяться на різних підприємствах.ю які ведуть розрахунки ( постачальник і покупець ), або в двох частинах одного підприємства ( склад і цех ),  або ж записів в облікових регістрах двох різних організацій. Зустрічна перевірка є одним з ефективних   методів встановлення реальності і правильності відображення в документах різних господарських операцій та інших обставин.
              На відміну від зустрічної перевірки, при застосуванні прийомів взаємного контролю порівнюються різні за своїм найменуванням та характером документи, в яких відображаються різні аспекти однієїі тієї ж або декількох взаємопов»язаних операцій. Так, порівнюються прибутково-видаткові документи, які безпосередньо фіксують рух товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів з іншими документами, що відображають ті ж операції, але в різних аспектах; порівнюються дані про товарно-матеріальні цінності з даними про тару, в якій вони перевозились; порівнюються дані бухгалтерського і оперативного обліку, а також бухгалтерські документи з перепустками  на вивезення продукції; порівнюються дані первинних документівз даними облікових регістрів; перевіряється взаємозв«язок між кореспондуючими рахунками, тощо.
          2.3. Напрями удосконалення контрольно-ревізійної роботи.
               Для подолання проблеми недосконалості чинних на даний час нормативно-правових актів,  що регулюють діяльність працівників контрольно-ревізійної служби, підрозділів внутрішнього фінансового контролю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також з метою зміцнення фінансової дисципліни в державі, в тому числі при виконанні державних програм та в процесі фінансово-господарської діяльності підконтрольних органів державного управління, підприємств, установ і організацій, органам державної контрольно-ревізійної служби потрібно забезпечити підвищення ефективності фінансового контролю.
Для виконання зазначеного завдання необхідно забезпечити:
 а) чітку координацію в часі діяльності ГоловКРУ з роботою Кабінету Міністрів України, спрямованою на аналіз і переоцінку окремих сфер і питань соціальної та економічної діяльності в системі державного управління;
б) дієву взаємодію органів ДКРС з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та правоохоронними органами;
в) впровадження у практичну роботу, нарівні з ревізіями та перевірками, аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ та аудиту ефективності виконання державних програм з метою оцінки повноти досягнення поставлених цілей;
г) широке застосування профілактичних заходів для попередження грубих фінансових правопорушень;
д ) регулярне інформування Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування про стан досліджених фінансово-економічних процесів, характеристику чинників, які призводять до порушень фінансової дисципліни та неефективного управління фінансовими і матеріальними ресурсами  держави, а також пропозиції щодо подолання цих негативних явищ;
є) проведення постійного моніторингу стану прийняття дієвих управлінських рішень за результатами контрольних заходів;
ж ) належне регулювання внутрішнього фінансового контролю в системі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади через координацію роботи їх контрольно-ревізійних підрозділів, моніторингрезультатів цієї роботи та контроль за функціонуванням зазначених підрозділів;
з) вдосконалення механізму планування контрольної роботи;
и) розробку та затвердження стандартів державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна у сфері взаємодії органів державного фінансового контролю з правоохоронними органами, з інших питань контрольно-ревізійної роботи, які мають бути врегульовані;
і) розробку порядків ( механізмів) взаємодії ( координації) з іншими фінансовими і контролюючими  органами та підрозділами за тими напрямами контрольно-ревізійної роботи, за якими така взаємодія ( координація ) не врегульована або потребує змін і доповнень, та ініціювати їх погодження і затвердження в установленому порядку.
З метою створення інформаційних, організаційних та інших передумов для належної реалізації покладених на органи ревізійної служби завдань необхідно забезпечити:
а ) відкритість контрольно-ревізійної роботи на всіх її етапах шляхом систематичного інформування громадськості через центральні та регіональні засоби масової інформації ( включаючи Інтернет) про плани та результати діяльності ДКРС;
б) створення і впровадження єдиної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи органів ДКРС, яка б забезпечила ефективне використання всіх інформаційних ресурсів Служби та інтеграцію з інформаційними ресурсами інших органів державної влади;
в ) подальшу активізацію роботи з вивчення та впровадження у практику позитивного зарубіжного досвіду з питань державного фінансового контролю;
г ) вичерпність і якісність бази внутрішніх методологічних документів з питань діяльності Служби за всіма її напрямами та постійний моніторинг ефективності їх впровадження у практику;
д ) оптимізацію структури і чисельності ДКРС та вдосконалення системи кадрового забезпечення діяльності Служби.
               З метою виконання положень Бюджетного кодексу України, послань Президента України до Верховної Ради України » Україна: поступ у ХХ1 століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000- 2004 рр.” ( 2000р.) та ” Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 — 2011 роки” (2002 р.), указів Президента України від 27.08.2000р. № 1031\2000 ” Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи”, від 28.11.2000 р. № 1265\2000 ” Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України” та від 25.12.2001 р. № 1251\2001 ” Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері”, що стосуються реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю забезпечити повноту, якість і своєчасність виконання передбачених завдань по удосконаленню контрольно-ревізійної роботи і здійснювати постійний внутрішній контроль у розрізі функціональних напрямів діяльності підрозділів Голов КРУ з охопленням всієї структури ДКРС.
   
Розділ ІІІ. Контроль і ревізія операцій з обліку витрат на оплату праці
                         3.1. Завдання, об’єкти та джерела інформації
 для контролю і ревізіі витрат на оплату праці
Метою контролю операцій з обліку витрат на оплату праці є встановлення достовірності первинних даних щодо накопичення та списання витрат на оплату праці, повноти і своєчасності відображення первинних даних у зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку витрат на оплату праці та його відповідності прийнятій обліковій політиці, достовірності інформації щодо витрат на оплату праці, наведеної у звітності господарюючого суб’єкта.
Завданням контролю операцій з обліку витрат на оплату праці є:
·      встановлення правильності документального оформлення накопичення та списання витрат на оплату праці;
·      перевірка правильності ведення обліку фактичних витрат і наступного включення їх до собівартості продукції відповідно до прийнятого на підприємстві методу обліку витрат і калькулювання;
·      підтвердження обгрунтованості обраного методу калькулювання;
·      підтвердження правильності методу розподілу непрямих витрат, що використовується;
·      перевірка правильності та обгрунтованості планування розміру прямих витрат, які включаються до собівартості продукції;
·      вивчення правильності накопичення, розподілу та списання загальновиробничих витрат;
·      перевірка правильності відображення витрат на оплату праці в складі адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат;
·      вивчення правильності накопичення та списання витрат на оплату праці в складі витрат фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльностей;
·      підтвердження законності та правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з обліку витрат на оплату праці;
·      перевірка повноти, правильності та достовірності відображення інформації про витрати на оплату праці в звітності.
Предметом контролю операцій з обліку витрат на оплату праці є господарські процеси та операції, пов’язані з накопиченням та списанням витрат на оплату праці, а також відносини, що виникають при цьому всередині підприємства та за його межами.
Об’єкти контролю та ревізіі:
1    Елементи облікової політики:
·      форми кадрової документації,
·      форми, системи, розміри заробітної плати та інших виплат,
·      встановлення режиму роботи,
·      нормування і оплата праці,
·      порядок створення резервів на виплату відпусток, щорічної винагороди за вислугу років, винагороди за підсумками роботи за рік,
·      порядок обробки та зберігання первинних документів і регістрів обліку з оплати праці,
·      строк подання первинних документів з обліку праці та її оплати до бухгалтерії підприємства,
·      зміни в організації праці, форми кадрової документації,
·      об’єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання,
·      склад виробничої собівартості,
·      метод обліку витрат і калькулювання,
·      склад постійних і змінних загальновиробничих витрат, порядок і база їх розподілу,
·      склад адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат.
2    Операції з обліку:
·      розрахунків з позабюджетними фондами за страхуванням,
·      розрахунків з персоналом з оплати праці,
·      витрат на оплату праці у складі витрат на виробництво продукції,
·      витрат на оплату праці у складі собівартості реалізованої продукції,
·      витрат на оплату праці у складі адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат,
·      витрат на оплату праці у складі витрат за елементами,
·      витрат на оплату праці у складі фінансових витрат, втрат від участі в капіталі, інших витрат, надзвичайних витрат.
3    Записи в первинних документах, облікових регістрах і звітності.
4    Інформація про порушення в веденні обліку, недостачі, зловживання, які знайшли документальне підтвердження в актах ревізії, перевірок, висновків аудиторів, постановах правоохоронних органів тощо.
Джерелами інформації для контролюоперацій з обліку витрат на оплату праці є:
·      наказ про облікову політику підприємства;
·      первиннні документи з обліку витрат на оплату праці;
·      облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку витрат на оплату праці;
·      акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;
·      звітність.
Для забезпечення первинного обліку витрат на оплату праці передбачені наступні уніфіковані документи (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Перелік типових форм первинного обліку загального використання
№ форми
    продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–Наступним кроком є перевірка обгрунтованості і правильності нарахування премій, надбавок, доплат (у зв’язку з відхиленням від нормальних умов праці, за понаднормові години, за простої, за роботу в тяжких і шкідливих умовах), виплат за тимчасову непрацездатність, щорічних відпусток, винагород з підсумками праці за рік і т.д.
У процесі перевірки розрахунків по відпустках потрібно встановити: повноту включення до розрахунку виплат при визначенні середнього заробітку, правильність визначення середньомісячної та середньоденної заробітної плати, суми оплати під час відпустки. Потрібно перевірити правильність зроблених розрахунків по заробітній платі з використанням коефіцієнтів поправки, нарахованих пропорційно збільшення тарифної ставки (окладу), яка встановлена в місяці, за який здійснюються такі виплати, за відповідною професійно-кваліфікаційною групою.
6. Перевірка розрахунково-платіжних відомостей і особових рахунків. Така перевірка передбачає встановлення правильності підрахунків сум, підсумків нарахування, утримання, а також сум до видачі і відповідність їх записам в облікових регістрах в розрізі кореспондуючих рахунків.
При перевірці платіжних відомостей на виплату заробітної плати, премій, стипендій тощо можна використовувати наступний порядок дослідження:
·      встановити відповідність платіжних відомостей розрахунковим відомостям;
·      визначити правильність підсумків і наявність підсумків прописом;
·      перевірити наявність на відомостях підписів керівника і головного бухгалтера, працівників, які склали і перевірили відомість;
·      перевірити наявність підписів одержувачів грошей;
·      встановити дотримання порядку депонування сум.
Аналізуючи правильність платіжних операцій, Ревізор особливу увагу повинен звернути на правильність оформлення розрахунково-платіжних або платіжних відомостей (наявність підписів керівника, головного бухгалтера, відповідність табельного номера одержувача в платіжній відомості його номеру за табелем, відповідність табельних номерів однієї і тієї ж особи в різних платіжних відомостях, відсутність дописок, необумовлених виправлень або повторення прізвища однієї і тієї ж особи в різних платіжних відомостях за один і той же період часу.
 В окремих випадках обліковими працівниками правильно нараховується оплата по табелю-розрахунку, який базується на нарядах про виконані роботи, а в платіжній відомості показується інша, збільшена сума до виплати. Особа, яка одержує кошти по відомості, не виявляє приписки, так як випралення здійснюється вже після виплати.
Ревзору необхідно враховувати, що підсумки у відомостях у таких випадках виводяться раніше з врахуванням майбутніх виправлень, а тому перевірка підсумків не дозволить виявити порушення. В цьому разі, в процесі дослідження слід зіставити суми, належні виконавцям робіт згідно з нарядами і табелями-розрахунками, з сумами, вказаними в платіжних відомостях. При виявленні розходжень у цих документах, їх необхідно вилучити, і у осіб, які виступають одержувачами грошей, отримати пояснення з приводу фактично одержаних сум і обставин, за яких виплачувалися грошові кошти.
7. Перевірка організації обліку та контролю виробітку та нарахування заробітної плати працівникам-відрядникам. Під час проведення такої перевірки Ревізор звертає увагу на те, як оформлені первинні документи (змінні звіти, наряди, маршрутні листи тощо), правильність використання норм і розцінок, наявність підписів посадових осіб, заповнення відповідних реквізитів, відсутність виправлень.
Особлива увага приділяється розрахункам відрядного заробітку при акордній системі оплати праці, правильності перенесення відсумків по працюючих в розрахунково-платіжні відомості. При цьому доцільно перевірити, чи немає випадків повторного нарахування сум за раніше оплаченими документами. Якщо розрахунки по рахунку відрядної заробітної плати виконуються з використанням комп’ютерної техніки, то доцільно перевірити алгоритм розрахунків, нормативно-довідкові дані.
При перевірці необхідно враховувати, що розкрадання грошових коштів під виглядом оплати праці може здійснюватися різними способами. В одних випадках складаються фальшиві наряди на роботи, що фактично не виконувалися. Ці наряди включаються до зведених відомостей, на підставі яких складаються платіжні відомості. В іншому випадку в нарядах на роботи, які насправді виконувалися, завищується їх обсяг або зазначаються підвищені розцінки.
В більшості випадків наряди, які складають з метою привласнення коштів, можуть мати наступні недоліки в оформленні: відсутність порядкового номера і дати видачі; відсутність дати приймання робіт або підпису особи, яка прийняла чи здала роботу; прийняття робіт і затвердження оплати за нарядом здійснено неуповноваженими на це особами; наявність слідів підчисток, дописок і необумовлених виправлень; відсутність реєстрації нарядів в журналі реєстрації у нормувальника, відсутність підпису нормувальника; відсутність затвердження наряду, але подача його до оплати.
Також відомі випадки, коли робота виконується робітниками підприємства для приватних осіб чи організацій, які оплачують її готівкою. Замість видачі наряду на виконання таких робіт складається фіктивний наряд на виконання робіт для власного будівництва, в якому зазначається вартість робіт, рівна тій, яку робітники фактично виконували на стороні. Таким чином, робітники одержують оплату праці за виконання сторонніх робіт за рахунок свого підприємства, а кошти, одержані за цю роботу від замовника, привласнюються.
Крім складання фальшивих нарядів, використовуються також і наряди, по яких роботи вже фактично виконані. В таких нарядах може зазначатись завищений обсяг робіт проти фактично виконаних або завищуються розцінки шляхом віднесення виконаних робіт по наряду до найвищих категорій складності.
Перевіряючи конкретні випадки привласнення грошових коштів, Ревізор повинен встановити, чи міг фізично даний склад бригади або один робітник протягом зазначеного в наряді часу виконати зазначений обсяг робіт, а також, чи були в роозпорядженні робітників необхідні матеріали для виконання завдання, вказаного в наряді. Такі факти можна встановити шляхом зіставлення нарядів з документами на відпуск матеріалів для виконання робіт протягом часу, сказаного в наряді. Якщо ж роботи виконувались за трудовим договором особами, які мають основну роботу на інших підприємствах, то чи мали ці особи необхідний час для виконання завдання, вказаного в наряді. Для цього дається запит і одержується інформація за місцем основної роботи таких осіб.
Іноді в документах зазначається виконання всієї роботи однією особою, хоча з обсягу і характеру роботи видно, що одна особа виконати її не могла.
При отриманні пояснень від одержувача коштів слід враховувати, що серед них можуть бути підставні особи, неспроможні за своїми знаннями, професіями виконати завдання, зазначене в оплаченому наряді. Перевірити це можна одержавши докладні дані про їх професію, кваліфікацію, розряд, стаж роботи, переглянувши їх трудові і розрахункові книжки, довідки та інші документи, які підтверджують стаж роботи і професію.
Окрема увага при перевірці приділяється встановленню зв’язку між виданою заробітною платою, обсягом виконаних робіт, а також їх якістю. Таку перевірку проводять вибірковим способом, використовуючи документи на оприбуткування запасів, зведені відомості, технологічні карти, статистичну звітність, первинні та зведені документи. Так, зазначені в нарядах роботи по капітальному або поточному ремонту автомобілів, іншої техніки, слід зіставити з первинними документами на відпуск ремонтних матеріалів, запасних частин тощо. При виявленні розходжень (наприклад, коли по нарядах робота виконана, а запасні частини не виписувались) встановлюються причини розходжень через осіб, які підписали ці наряди.
Істотне значення має перевірка правильності зазначення в нарядах обсягу робіт і застосування розцінок при розрахунках за навантажувальні і розвантажувальні роботи.
8. Перевірка правильності виплати грошових коштів по трудових угодах. Така перевірка здійснюється за трудовими угодами (договорами), актами приймання виконаних робіт, відомостями на оплату праці найманих осіб видатковими касовими ордерами тощо.
При перевірці необхідно звернути увагу на операції з видачі коштів працівникам з каси, з розрахункового рахунку, у вигляді натуроплати (за необхідністю попрізвищно), так як серед порушень зустрічаються нарахування і видача коштів без відображення їх руху по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» з метою уникнення обов’язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів.
Для спрощення процедури перевірки можна скласти реєстр усіх виданих виплат стороннім працівникам і перевірити наявність для них трудових договорів, договорів підряду чи інших договорів господарсько-провового характеру.
Особлива увага звертається на правильність розрахунків з оплати раці з працівниками, прийнятими на роботу за договорами підряду, трудовими договорами та ін. Часто такі договори оформлюються минулим числом і носять фіктивний характер, тому необхідно встановити, за яку роботу і який обсяг виконаної роботи нарахована заробітна плата, якими документами підтверджується обсяг виконаної роботи, розміри нараховної заробітної плати. Також шляхом перерахунків і прослідковування необхідно визначити, чи немає в первинних документах і розрахунково-платіжних відомостях (особових рахунках) арифметичних помилок, чи нараховується заробітна плата адміністративно-управлінському персоналу та інженерно-технічним працівникам згідно штатного розкладу і контракту, укладеного з ними; перевірити правильність застосування тарифних ставок, розцінок, розрядів і інших параметрів при нарахуванні заробітної плати.
В практиці аудиту найчастіше зустрічаються наступні способи розкрадання грошових коштів при виплаті найманим особам:
·      складаються фальшиві трудові угоди і присвоюються безпідставно нараховані на них суми;
·      вносяться підробки до справжніх трудових угод з метою збільшення обсягу фактично виконаних робіт і нарахованих за це сум грошей;
·      збільшуються розцінки і приписуються обсяги виконаних робіт
Якщо в процесі дослідження виявляються факти порушень за трудовими угодами, аудитору необхідно перевірити, чи законно складено трудову угоду (ким і коли вона затвержена); чи виконувалась фактично робота, зазначена в трудовій угоді, ким і коли; якщо обсяг роботи завищений, то в якому розмірі і яка вартість завищених робіт; хто з посадових осіб відповідає за завищений обсяг робіт, зазначених у трудовій угоді чи в складанні підробленої трудової угоди.
Використовуючи послуги залучених спеціалістів при огляді відповідних об’єктів, можна встановити, що роботи на них фактично не виконувалися або виконані не в повному обсязі, також можливе виконання цих робіт за іншими трудовими угодами та іншими виконавцями. Тому в сумнівних випадках необхідно перевіряти, коли і ким виконувалися роботи, зазначені в трудовій угоді.
При документальній перевірці трудових угод аудитор повинен враховувати ознаки, що можуть свідчити про недоброякісність таких документів:
·      виконання підписів від імені різних осіб одним і тим же почерком або від імені однієї і тієї ж особи різними почерками;
·      зазначення різних номерів паспортів у трудових угодах, складених на ім’я однієї і тієї ж особи;
·      виконання на підприємстві робіт, які не викликалася виробничою необхідністю;
·      оформлення на ім’я однієї і тієї ж особи великої кількості угод;
·      дописки, виправлення та інші зміни в трудових угодах і розрахункових документах.
По кожній трудовій угоді, яка викликає сумніви, перевіряють, чи виконувалися фактично роботи, зазначені в ній, і в якому обсязі.
При перевірці нарахування оплати праці найманим працівникам увагу також необхідно звертати на правильність утримань з нарахованих сум і сплати прибуткового податку. Правильність утримання податків можна перевірити, використовуючи законодавчо встановлені норми та з урахуванням представлених найманими особами довідок про склад сім’ї для одержання пільг по податках.
Окрему увагу необхідно приділити перевірці сумісництва працівників, тому що трапляються факти, коли сумісники виконують роботу за сумісництвом під час своєї основної роботи і, отже, одержують заробітну плату не за пророблений час. Зіставляючи час роботи сумісника на підприємстві з часом його роботи в інших підприємствах, можна встановити, чи не працював він у різних підприємствах в один і той же час, визначити кількість невідпрацьований годин.
9. Перевірка стану аналітичного обліку розрахунків з оплати праці. Розпочати таку перевірку доцільно з порівняння залишку, показаного в Головній книзі по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» і в розроблюваній таблиці. Також необхідно встановити відповідність аналітичного обліку по заробітній платі систетичному обліку по рахунку 66, для чого порівнюють сальдо по рахунку 66 на дату початку перевірки з даними розроблюваної таблиці, а останні співставляють з даними платіжних відомостей.
У випадку виявлення розбіжностей між аналітичним і синтетичним обліком потрібно встановити їх причини. Загальними причинами розбіжностей можуть бути: запущеність обліку; неповне утримання авансів, повторне списання грошових документів з віднесенням виплат по них в дебет рахунку 66 та інше.
При перевірці розрахунків за іншими операціями особливої уваги Ревізора потребує перевірка своєчасності погашення сум раніше виданих працівникам авансів і переплат, правильності утримання із заробітної плати заборгованості за підзвітними сумами і за відшкодування матеріального збитку, а також за товари, придбані в кредит тощо.
При перевірці розрахунків з персоналом за іншими операціями необхідно встановити наявність укладених договорів за окремими іншими розрахунками з персоналом, достовірність і реальність заборгованості по цих рахунках.
Основна помилка, що виявляється при перевірках даного елементу собівартості, — це недотримання принципу виробничої направленості витрат. При перевірці первинних документів з нарахування заробітної плати, аудитор може виявити фактор включення до собівартості основної діяльності витрат на оплату праці працівників, зайнятих у інших видах діяльності. Це досягається шляхом звірки даних по кредиту рахунка 66 в частині сум, списаних на рахунки виробничих витрат і показників за підсумком зведеної відомості з оплати праці в частині її нарахування. Дані за підсумками зведеної відомості, як правило, повинні бути більше, ніж дані по дебету рахунків обліку виробничих витрат.
3.3   Типові порушення ведення операцій з обліку витрат на оплату праці в бюджетних пидприємствах.
В ході первірки РЕВіЗОР може виявити наступні типові порушення (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
Порушення ведення операцій з обліку витрат на оплату праці
 №
 Можливі порушення
 Характеристика порушення
1
2
3
Розрахунки з персоналом з оплати праці
1
У підприємства відсутній колективний договір
Соціально-трудові відносини між роботодавцями і працівниками не відрегульовані
2
Умови колективного договору погіршують порівняно з законодавством становище працівника
Даний колективний договір є недійсним
3
Сума нараховної заробітної плати за даними первинних документів (особові листки працівників, розрахунково-платіжні, розрахункові відомості, розроблювальні таблиці) не відповідають даним облікових регістрів (журналам, Головній книзі)
Викривлення оборотів і залишків за рахунком 66 «Розрахунки з оплати праці», недостовірність даних по рядку «Поточні зобов’язання з оплати праці» балансу підприємства
4
Віднесення на собівартість продукції (робіт, послуг) заробітної плати погодинників та відрядників при відсутності підтверджуючих документів про фактично відпрацьований час (відсутність табелю робочого часу, даних про виконаний обсяг робіт)
Неможливість підтвердження обгрунтованості нарахування оплати праці, відповідно підвищення собівартості продукцій для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування, і, як наслідок, зниження оподатковуваного прибутку
5
Включення до собівартості продукції для цілей оподаткування оплати праці за здійснення модернізацій обладнання та реконструкції об’єктів основних засобів
  Необгрунтоване включення для цілей оподаткування до собівартості продукції,
6
Включення до собівартості продукції для цілей оподаткування оплати праці за виконання будівельних робіт
завищення собівартості продукції, заниження оподатковуваного прибутку
1
2
3
7
Включення до собівартості продукції для цілей оподаткування оплати праці за здійснення робіт з підготовки та освоєння виробництва нових видів продукції, науково-дослідних розробок
   Необгрунтоване включення для цілей оподаткування до собівартості продукції,
8
Включення до собівартості продукції для цілей оподаткування оплати праці за здійснення робіт безпосередньо не пов’язаних з виробництвом продукції, фінансування яких здійснюється за рахунок спеціальних джерел
завищення собівартості продукції, заниження оподатковуваного прибутку
9
Включення до собівартості продукції для цілей оподаткування оплати праці за надані послуги, виконані сторонньою особою при наявності в штатному розкладі підприємства посади, де посадовою інструкцією передбачено, що до обов’язків працівника, який її займає, входить виконання даних послуг (наприклад, функції головного бухгалтера, маркетолога)
     Завищення для цілей оподаткування собівартості продукції та заниження оподатковуваного прибутку
10
Включення до собівартості продукції для цілей оподаткування оплати праці за надані послуги, виконані сторонньою особою при відсутності акту приймання виконаний робіт
11
Період включення до собівартості продукції для цілей оподаткування оплати праці за надані послуги, виконані сторонньою особою, не відповідає даті підписання акту приймання виконаних робіт
Несвоєчасне включення до собівартості продукції для цілей оподаткування, завищення собівартості звітного періоду, заниження оподатковуваного прибутку звітного періоду
Розрахунки за страхуванням
12
Невідповідність суми нарахованих внесків до позабюджетних фондів за даними розроблювальної таблиці даним облікових регістрів (журналів, Головної книги)
Невідповідність даних аналітичного та синтетичного обліку
13
Сальдо по рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» за даними Головної книги не відповідає даним балансу
Недостовірність даних рядку балансу «Поточні зобов’язання за розрахунками
14
Завищення (заниження) суми нарахованих страхових внесків внаслідок неправильного розрахунку бази оподаткування або неправильного застосування ставок
Недостовірність даних рядку балансу «Поточні зобов’язання за розрахунками
15
Заниження (завищення) суми страхових внесків, які відносяться на собівартість продукції внаслідок неправильного розрахунку баз страхових внесків або неправильного застосування ставок
Зниження (завищення) собівартості продукції, завищення (заниження) оподатковуваного прибутку
16
Віднесення до собівартості продукції для цілей оподаткування суми нарахованих страхових внесків на оплату праці працівників, зайнятих в невиробничій сфері, або джерелом фінансування якої є спеціальні фонди
Заниження собівартості продукції, завищення оподатковуваного прибутку
17
Витрачання коштів Фонду соціального страхування в бухгалтерському обліку підприємства не підтверджується документами, необхідними для виплати допомоги, у відповідності з діючим законодавством
Неможливість підтвердження правомірності витрачання коштів Фонду соціального страхування, неможливість підтвердження сальдо по рядку «Поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування» в балансі
18
Здійснена виплата допомоги з тимчасової непрацездатності позаштатним співробітникам, сумісникам або працівникам, які  виконують роботи за договорами підряду
Неможливість підтвердження правомірності витрачання коштів Фонду соціального страхування
1
2
3
19
Завищення (заниження) розміру нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності внаслідок неправильного розрахунку бази для її нарахування
Неправомірне витрачання коштів Фонду соціального страхування, викривлення розрахунків з працівниками, викривлення нарахування прибуткового податку з працівників
    продолжение
–PAGE_BREAK–Бухгалтерська звітність є системою узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства протягом звітного періоду (місяця, кварталу, року). Вона складається шляхом підрахунку, групування та спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.
Фінансову звітність зобов’язані складати підприємства, об’єднання і організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.
Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними П(С)БО. Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:
·      існує ймовірність надходженя або вибуття майбутніх економічних вигід, пов’язаних із цією статтею;
·      оцінка статті можу бути достовірно визначена.
Призначення основних компонентів фінансової звітності відображені у таблиці 3.5.
Таблиця 3.5.
Призначення основних компонентів фінансової звітності
Компоненти фінансової звітності
Зміст
Використання інформації
1
2
3
Баланс
Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу
Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати
Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період
Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів і витрат
Звіт про власний капітал
Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду
Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів
Генерування та використання грошових коштів протягом звітного перідоду
Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки
Обрана облікова політика: інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за П(С)БО; додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості
Оцінка та прогноз: облікової політики, ризиків або невпевненості, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання, діяльність підрозділів підприємства тощо
Фінансові звіти відображають фінансові результати  операцій та інших подій, об’єднуючи їх в основні групи за економічними характеристиками. Виділяють п’ять груп елементів фінансових звітів (табл. 3.6). Активи, зобов’язання та власний капітал безпосередньо пов’язані з визначенням фінансового стану в балансі підприємства, а доходи і витрати показані з оцінкою діяльності у Звіті про фінансові результати.
Таблиця 3.6.
Групи елементів фінансових звітів та їх визначення
Назва звіту
Групи елементів звіту
Визначення
1
2
3
 Активи
Ресурси, контрльовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, спричинить отримання економічних вигід у майбутньому
 Баланс
 Зобов’язання
Заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашеня якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди
1
2
3
Баланс
Власний капітал
Частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань
  Звіт про
 Доходи
Збільшення економічних викід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які спричиняють зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників)
Фінансові результати
 Витрати
Зменшення економічних викід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)
Предметом аудиту фінансової звітності є встановлення відображення
у фінансовій звітності в усіх суттєвих аспектах реального фінансового становища, взаємозв’язку та несуперечності показників окремих форм звітності, відповідності фінансової звітності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С)БО 1 — 5; розкриття у звітності підприємства усіх суттєвих аспектів облікової політики.
1Завдання аудиту стану звітності наступні:
·      дослідити достовірність і відповідність записів звітності даним Головної книги та регістрів аналітичного обліку;
·       прослідкувати за своєчасністю здачі бухгалтерської звітності до відповідних державних органів;
·       вивчити взаємоузгодженість покаозників звітності підприємства;
·       порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної та поточної фінансової звітності;
·       оцінити можливість постійного функціонування підприємства;
·       оцінити вплив подій, що відбулися, на фінансову звітність та їх відображення в звітності.
Під час перевірки фінансової звітності застосовуються прийоми документального контролю. Звітність при цьому підлягає перевірці за формою, аналітичній перевірці та перевірці за змістом (табл. 3.7 ).
Таблиця 3.7.
Особливості перевірки фінансової звітності
№
Назва прийому
Мета роботи
Зміст роботи
1
2
3
4
1
Перевірка за формою
Полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявність підписів
Під час загального огляду звітних форм увага звертається на заповнення їх адресної частини. Вид діяльності підприємства повинен відповідати видам діяльності, передбачених Статутом. Визначення виду діяльності є важливим критерієм для правильного розмежування доходів і витрат підприємства
2
Аналітична перевірка показників звітності
Виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою тестів дозволяє встановити факти помилок і порушень, що призводять до перекручення звітності
В першу чергу слід перевірити відповідність вказаної в балансі величини статутного капіталу даним засновницьких документів, а також чи не мають місце прострочення погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу у засновників. Визначаються ті ділянки звіту, де аудиторський ризик є найбільшим, де існує можливість шахрайства чи наявність помилок в обліку і звітності для даного підприємства є наймовірнішим. В залежності від цього виділяються ті операції та активи, які необхідно перевірити більш ретельно
3
Перевірка по суті
Встановлення достовірності показників звітності
Проводиться арифметична перевірка, тобто перевіряється узгодженість показників, відображених у різних формах звітності та зведених регістрах обліку, регістрах обліку та зведених документах
При вивченні стану звітності слід дтримуватися наступного порядку дослідження.
11) Перевірка тотожності показників, що містяться у формах бухгалтерської звітності та регістрах бухгалтерського обліку. Перевірка відбувається по кожній формі звітності окремо шляхом порівняння показників, що містяться у відповідній формі, із залишками та оборотами по рахунках Головної книги і регістрів обліку.
2У випадках, якщо показники форм звітності не можуть бути перевірені за даними Головної книги, використовуються відповідні регістри аналітичного обліку.
32) Перевірка відображення всіх активів і пасивів підприємства в повному обсязі. При проведенні такої перевірки необхідно впевнитися, що активи та джерела їх утворення у фінансовій звітності відображені в повному обсязі.
43) Вивчення оцінки активів і пасивів протягом року відповідно до прийнятої облікової політики. Перевірка передбачає встановлення дотримання підприємством протягом звітного року методів оцінки, обраних ним на початку звітного періоду.
54) Встановлення реального існування відображених у балансі активів і пасивів. Необхідно впевнитися в еральному існуванні, наявності конкретних видів, найменування матеріальних запасів, які в сукупності відображені в балансі.
65) Перевірка належності активів, відображених у балансі, підприємству що перевіряється. При проведенні такої перевірки необхідно встановити наявність майнових прав на майно.
76) Визначення правдивості, точності, об’єктивності відображення стану підприємства на дату складання фінансової звітності. Потрібно встановити відповідне відображення активів і пасивів на дату складання фінансової звітності; правильність залишків; відповідність даних фінансової звітності іформації в іншій звітності.
87) Контроль дотримання підприємстом при веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності чинного законодавства і нормативних документів. Увага при цьому звератється на законність здійснених операцій з придбання, зберігання, контролю наявності, використання або реалізації запасів відповідно до вимог нормативних документів. Така оцінка стосується як перевірки правомірності здійснення самих операцій, так і правильності їх документального оформлення.
98) Перевірка обов’язковості обліку діючих витрат, реальних надходжень і передбачуваних витрат. При цьому необхідно перевірити правильність обліку передбачуваних планових витрат або втрат, які відносяться до звітного періоду. Наприклад, відображення природного убутку або фактично остаточно не встановлених втрат матеріальних запасів від аварії, стихійног лиха тощо.
109) Перевірка дотримання підприємством обраної облікової політики, а також безперервності його функціонування. Так, перевіряючи безперервність функціонування підприємства, аудитор повинен впевнитися, що підприємство буде функціонувати в найближчому майбутньому. При цьому перевіряється дотримання постійності обраної політики відносно впливу рівня активів і пасивів на безперервність функціонування підприємства. Тобто встановлюється забезпечення можливості безперервності функціонування підприємства, продовження процесу виробництва при даному рівні матеріальних запасів, грошових коштів, власного капіталу тощо.
1110) Вивчення облікових записів і даних фінансової звітності з точки зору їх належності до звітного періоду, що перевіряється. Така перевірка полягає в дослідженні аудитором дотримання меж звітного періоду. Це передбачає, що всі операції, здійсенні з активами, повинні бути віднесені та відображені в обліку в тому періоді, в якому вони відбулися.
12Аудитор своїм висновком підтверджує якісні характеристики фінансової звітності, що встановлені П(С)БО (табл. 6. ). Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок дотримання принципів її підготовки (табл. 3.8 ).
Таблиця 3.8
Якісні характеристики фінансової звітності
№ п/п
Назва характеристики
Визначення
Пояснення
1
2
3
4
1
Зрозумілість і адекватність тлумачення
Однозначне тлумачення інформації користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйнятті цієї інформації
Наявність відповідних реквізитів, що дозволяє ідентифікувати підприємство, звітний період, одиницю виміру тощо, а також приміток до фінансових звітів, що роблять фінансову звітність більш зрозумілою користувачам
2
Достовірність
Відсутність помилок і перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності
Маються на увазі не помилки, пов’язані з порушенням податкового законодавства, а саме ті, які виникають в процесі прийняття рішення про оцінку і відображення статей у фінансових звітах на підставі вимог П(С)БО
3
Зіставлення
Забезпечення можливості користуачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств
Передумовою зіставлення є наведення відповідної інформоції попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику та її зміни в примітках до фінансової звітності
4
Доречність
Наявність інформації, яка впливає на прийняття рішень користувачами, надає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, що зроблені в минулому
Структура фінансових звітів і приміток враховує використання інформації для ретроспективного і перспективного аналізу діяльності підприємства. Наприклад, розділення статей балансу на оборотні (поточні) і необоротні (довгострокові) передбачає їх використання для розрахунку показників ліквідності та платоспроможності. Додаткова інформація, необхідна для таких розрахунків подається у примітках до відповідних статей балансу
Таблиця 3.9
Принципи підготовки фінансової звітності
№ п/п
Назва принципу
Коротка характеристика
1
2
3
1
Обачність
Застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищення оцінки активів і доходів підприємства. Звіти слід складати обачно та обдумано. Якщо відомо або є ймовірність того, що реалльна вартість майна нажче вартості, відображеної в бухгалтерському обліку, слід провести уцінку такого майна. Одночасно необхідно врахувати і всі відомі та потенційні зобов’язання
2
Повне висвітлення
Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. У звітах надоється вся інформація, що дає можливість отримати правилне, повне та достовірне уявлення про майно, зобов’язання, власний капітал і прибуток (збиток) від гсподарської діяльності підприємства
1
2
3
3
Автономність
Кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від її власників
4
Послідовність
Постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. При веденні бухгалтерського обліку постійно користуються одними і тими ж методами обліку, принципами оцінки, видами звітності та схемами складання звітів. Валюта початкового балансу на новий господарський рік повинна дорівнювати валюті кінцевого балансу за попередній господарський рік. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності
5
Безперервність
Оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність беде тривати далі, що є передумовою для амортизації вартості його основного майна частинами, виникнення довгострокових зобов’язань і проведення оплати. Майно обліковується за вартістю придбання та поділяється на основне та оборотне, а зобов’язання — на короткострокові та довгострокові
6
Нарахування та відповідність доходів і витрат
Для визначення фінансового результату звітного періоду наобхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Господарські операції відображаються тоді, коли вони відбулися, незалежно від надходженя та сплати коштів. При складанні звітів проводяться регулюючі та кінцеві записи, що дають змогу визначити доходи та витрати за звітний період.
7
Превалювання суті над формою
Операції обліковуються відповідно до сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Базою даних для ведення бухгалетрського обліку повинна служити об’єктивна фіксація господарських операцій. Основою правильного та справедливого відображення бухгалтерського обліку є реальний економічний зміст угоди, який залежить від: справедливого здійснення посподарських операцій між незалежними сторонами на вільному ринку; правильного документування та своєчасного запису господарської операції в бухгалтерських регістрах
8
Історична (фактична) собівартість
Пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.
9
Єдиний грошовий вимірник
Вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється у єдиній грошовій одиниці
10
Періодичність
Можливість розподілу інформації підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності