План
TOCo «1-3» Вступ… PAGEREF_Toc462741521 h 2
РОЗДІЛ 1 Економічна сутність процесу формуваннякредитного ризику.… PAGEREF_Toc462741522 h 4
1.1.Зміст кредитної діяльності комерційного банку.… PAGEREF_Toc462741523 h 4
1.2 Поняття, структура та фактори, що формують кредитний ризик… PAGEREF_Toc462741524 h 10
1.3 Визначення кредитного ризику з урахуванням забезпечення та йоговикористання при
обчисленні ставки відсотка… PAGEREF_Toc462741525 h 33
РОЗДІЛ 2 Аналіз кредитної діяльності Державногоощадного банку України… PAGEREF _Toc462741526 h 40
РОЗДІЛ 3 Вдосконалення процедури мінімізаціїкредитного ризику… PAGEREF_Toc462741527 h 54
3.1Світовий досвід в галузі оптимізації кредитного ризику… PAGEREF_Toc462741528 h 54
3.2Напрямки поліпшення системи захисту від впливу кредитного ризику.… PAGEREF_Toc462741529 h 60
Висновки… PAGEREF_Toc462741530 h 72
Вступ
Поняття банку органічно пов’язане з поняттямризику, через те, що банки виконуютьфункцію перерозподілу ризиків фінансового ринку. Найскладнішим і наібільш важкопрогнозованим з фінансових ризиків є кредитний. Його складність пояснюєтьсявеликою кількістю факторів, що чинять вплив на його формування.
Складність у визначенні та прогнозуванні кредитногоризику призвела до формування світової тенденції щодо зміни пріорітетів воб‘єктах активних операцій банків з кредитування на користь операцій зфінансовими інструментами.
Але ця тенденція характерна лише для країн зрозвиненим фондовим ринком. Для України, де фондовий ринок лише формується іможливість отримувати доходи інфляційного характеру залишилась в минулому,кредитування залишається однією знайприбутковіших активних операцій комерційного банку. Але завжди поряд звеликими прибутками знаходяться великі ризики, що пов’язані зі втратою чинедоотриманням цих прибутків.
Треба зазначити, що банківська система держави, як іінші сфери економічної діяльності України, перебувають в умовах, які суттєвовідрізняються від умов у переважній більшості розвинутих країн своєюскладністю. Це зумовлено дією різноманітних факторів: затяжною економічноюкризою, незавершеністю нормативно-правової бази, відсутністю стабільнихгосподарських зв’язків, що в свою чергу лише покращує грунт для загостренняризиків.
Особливістю, і одночасно недоліком, сучасноїбанківської системи в Україні є те, що значна частина банків через нездатністьвірно оцінити ризик та оптимізувати його, вдається до надзвичайно ризикованоїкредитної політики. Це в окремих випадках приводить не лише до погіршенняфінансового стану, а й до повного краху. А якщо прийняти до уваги, щобанківська система – певна цілісність, в якій кожний елемент пов‘язаний з оточуючими,то стає зрозумілим до яких наслідків може призвести такий “ефект доміно”.
Отже визначення ступеня допустимості тавиправданості кредитного ризику іприйняття практичного рішення, спрямованого або на використання ризиковихситуацій, або на вироблення системи засобів, що зменшують небезпекувиникнення збитків, є дуже актуальним для банківської системи України.
Тому дана тема була обрана для написання даної роботи,в якій на основі вітчизняного та іноземного досвіду будуть розглянутітеоретичні та практичні проблеми визначення кредитного ризику, його впливу надіяльність банку та шляхи подоланняперешкод, що при цьому виникають.
РОЗДІЛ1 Економічна сутність процесу формування кредитного ризику.1.1. Змісткредитної діяльності комерційного банку.
Банківська системасьогодні — це одна з найважливіших та невід’ємних структур ринкової економіки. Історично розвиток банків та товарноговиробництва, обігу йшли поруч i тісно переплітались. Банки при цьому формувались як фінансові посередники, що залучають капітали, заощадження населеннята інші грошові засоби, котрі вивільнюються в ході господарської діяльності, iнадають їх у тимчасове користування іншим агентам, що потребують додатковогоресурсного капіталу. Ставши інституцією фінансового перерозподілу вартості, уданий час комерційні банки можуть запропонувати клієнтам до 200 видів різноманітних банківських продуктів та послуг.Проте є наявний визначений базовий перелік, без якого банк не може існувати та нормально функціонувати. До таких фундаментальнихоперацій банку звичайно відносять:
– приймання депозитів;
– здійснення грошових платежів тарозрахунків;
– надання кредитів.
ЗаконодавствомУкраїни встановлено, що банки — це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунокзалучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та іншихкредитних ресурсів, касове тарозрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених Законом України «Про банкиi банківську діяльність».
Розглянемо детальнішеоснову активної діяльності комерційного банку — надання позичальнику кредиту,оскільки найбільша частина активів банку вкладається саме у кредитні операції.
Банківський кредит — це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовахзабезпеченості, повернення, строковостi, платності та цільового характеру використання. Дане визначення банківськогокредиту випливає із самої мети банківського бізнесу, тобто отримання зиску за рахунок вмілого,раціонального та безпечного вкладення банківського капіталу. Принцип забезпеченості надання кредитуозначає наявність у банку права для захисту власних інтересів, недопущення збитків від можливого неповерненняборгу позичальником через його неплатоспроможність.
Принцип тимчасовогокористування, повернення та строковостi означає, що кредит повинен бутиповернутий банку позичальником не пізніше обумовленого при наданні позики терміну. Принцип платності за кредит передбачає правобанку справляти плату у вигляді процента за користування позикою, котра власнеє основним джерелом традиційних доходів комерційного банку й складає зміст банківського бізнесу. Принципцільового використання кредиту визначає вкладення позичкових коштів уконкретні цілі діяльності позичальника.
З іншого боку, кредит– це економічні відносини між юридичними (у даній роботі ми розглядаємо відносини, коли юридичною особою, що надає кредит, єбанк), фізичними особами та державою з приводу перерозподілу вартості навищевказаних засадах.
Якщо кредитором єкомерційний банк, то можна виокремити наступні види економічних відносин,пов’язаних із кредитом:
1. Найпоширеніші — кредитнівідносини між банком з одного боку та підприємствами, господарськими організаціями i товариствами зіншого. Саме такі відносини найкращевідповідають умовам розвинутихтоварно-грошових відносин, що мають місце у ринковій економіці.
2. Кредитні відносини між банками та державою. У даний час комерційні банки беруть непрямуучасть у кредитуванні держави, купуючиоблігації державних позик у її генерального агента — Національного банку України, тобто шляхом інвестування капіталу у державніцінні папери.
3. Кредитні відносини між банком танаселенням для придбання фізичними особами споживчих товарів тривалого користування та послуг.
4. Міжбанківські кредитні відносини. Зазвичай цей вид кредитних відносинвикористовується банками для підтримання необхідних нормативів та показниківбанківської діяльності, а такожнегайного виконання своїх зобов’язань перед іншими кредиторами.
Комерційний банк узалежності від потреб та можливостей позичальника, а також інтересівсамого банку може надавати кредити на різних умовах. Тому на практиці існує поділ банківськихпозик за різноманітними ознаками та критеріями, тобто класифікація кредитів дляполегшення контролю та управління кредитним портфелем банку:
-запризначенням та характером використання позикових коштів;
-занаявністю та видом (характером) забезпечення кредиту;
-застроками використання кредиту;
-заметодами надання та способами повернення кредиту;
-захарактером та способом сплати процента;
-зачислом кредиторів;
-заступенем ризику тощо.
Кредитні операції єнайважливішим джерелом прибутку банку, проте у зв’язку зі збільшенням в останні роки випадків неповернення кредитів даніоперації складають підвищену небезпеку для стійкості та стабільності банку в цілому. Прикладом щодо цього можуть слугувати доліряду банків України, краху котрих сприяла ризикована кредитна політика.
Кредитні відносиниміж комерційними банками та позичальниками будуються на підставі кредитних договорів (угод). У практиці діяльності банків розрізняєтьсякредитування пряме й опосередковане.При прямому кредитуванні договір на позичку укладаєтьсябезпосередньо між банком-кредитором i позичальником. Опосередковане кредитування відбувається прикупівлі банком фінансових зобов’язань (як правило, векселів) позичальника.
Кредитний договір міжбанком та позичальником укладається тільки у письмовій формі, в якому визначаються взаємні зобов’язання та відповідальність сторін. Договір може бути укладений якшляхом складання одного документа, так iспособом обміну листами та зверненнями. Відповідно до принципів кредитування кредитний договірпередбачає такі основні засади:
1. Визначення призначення кредиту тайого розмір.
2. Визначення строку користування позичальникомкредитом.
3. Датою надання кредиту вважаєтьсядата виникнення заборгованості на позичковому рахункупозичальника.
4. Визначення форми надання кредитута виду позичкового рахунку.
5. Визначення виду забезпеченнякредиту.
6. Визначення плати (процентів) закористування кредитом.
7. Визначення порядку погашаннякредиту та процентів за надану позику.
8. Права i відповідальність сторін щодо надання iпогашення кредиту.
9. Контрольні та інші заходи банкущодо повернення наданого кредиту.
У разі прийняття рішення про продовження співпраці зпотенційним позичальником після укладання кредитного договору йому надаютьсяпозичкові кошти залежно від обраного методу кредитування.
Загалом методикредитування банками суб’єктів господарювання є складовою частиною кредитногомеханізму. Зворотній рух кредитувизначається такими факторами, як безпосередній процес виробництва та обігу, а також зміна залишку забезпечення(наприклад, кредитованих цінностей чи витрат), котра є прямим наслідкомназваного процесу. Беручи це до уваги, вирізняють методи кредитування заоборотом i за залишком, а такожоборотно-сальдовий метод. Данi особливості зворотного руху кредиту проявляються через окремі елементи методів кредитування: вид позичкового рахунку, порядок надання кредиту, способи йогоповернення та організація банківського контролю за дотриманням принципів кредитування, наведених вище.
Власне зміст кредитнихоперацій комерційних банків полягає в укладенні та виконанні договорів щодонадання кредиту між банком тапозичальником, які супроводжуються записами за банківськими рахунками звідповідним відображенням у балансах контрагентів кредитногодоговору, тому значення вказаних елементів відіграє суттєву роль у визначенні та виборі банком методу кредитування суб’єкта.
Кредитинадаються суб’єктам господарської діяльності у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позичковогорахунку як у національній, так i віноземній валюті у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Національного банкуУкраїни, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника (в окремих випадках можливе також наданнякредиту у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарськоїпродукції).
Отже, основнимирисами сучасної структури кредитування є:
1. Кредитні операції здійснюються банком у межах його кредитнихресурсів.
2. Діяльність банку залежить від обов’язкових економічних нормативів,встановлених Національним банком України.
3. Базування кредитних операцій на договірній системі. Банк та клієнт укладають договір, в якомузазначаються умови та методи кредитування, права та обов’язки сторін. У разі невиконання вказаних зобов’язань виннасторона несе відповідальність.
4. Перенесення акценту на кредитування суб’єкта, а не об’єкта.
5. Перехід до таких форм кредитування, котрі забезпечують повернення позик.
6. Значне місце займають міжбанківські позики для підтримання банкамивстановлених нормативів.
1.2 Поняття,структура та фактори, що формують кредитний ризик
Ризик — невід’ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю,відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище та неможливістюпрогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді, коли рішення вибирається здекількох можливих варіантів і немає впевненості, що воно є найефективнішим.
Можнаприймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику, але позбутисяйого неможливо. Ситуації, коли відсутній ризик, в економіці майже незустрічаються. Більшість випадків, яким притаманний ризик, є дуже важкопрогнозованими та контрольованими, тому усунути ризик повністю майже неможливо:намагаючись позбутися однієї ризикованої ситуації, можна потрапити в іншу, щебільш ризиковану. Це є причиною того, щонавіть ідеальні, з першого погляду,рішення приводять до збитків.
Водночас ризик слід розглядати як невід’ємний елемент процесу існування банку наринку. Фактично, якщо основною метою функціонування організації є максимізаціяприбутку, то він (прибуток) є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Водночас марно було б сподіватися, що отримання більш менш значних прибутків непов’язано з серйозним ризиком.
Як вітчизнянатак і зарубіжна література приділяє багато уваги визначенню терміну “ризик”.Найчастіше зустрічаються такі визначення ризику :
1. Вірогідність збитків чи втрат ;
2. Ймовірність невдачі чи втрат, щопов’язано з конкретним напрямком дій ;
3. Ймовірність небажаної події ;
Ризикв ділових операціях – це економічна категорія, що відбиває ступінь невдачі вдосягненні поставлених цілей з урахуванням впливу контрольованих інеконтрольованих чинників. Ризик може бути виражений у відносному значені безпосередньо якймовірність настання події і у абсолютному виражені – сума можливих втрат угрошовому виражені.
Об‘єктомризику називають економічну систему уцмови функціонування якої наперед точноневідомі.
Підсуб‘єктом ризику розуміють особу, яка зацікавлена в результатах керуванняоб‘єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об‘єкта ризику.
Джерелоризику – це чинники ( явища, процеси), які спричиняють невизначеністьрезультатів (конфліктність).
Длярозумінні категорії “ризик” важливе значення має визначення величини ризику(його вимірювання). Ряд авторів розглядає її як кількість грошей, яку можнавтратити через участь у певному заході. Найчастіше величину ризику визначаютьяк суму збитків та доходів зважених на ймовірність їх появи. Для кредитуваннявеличина ризику буде дорівнювати сумі кредиту зваженій на ймовірністьнесприятливої події ( невиконання умов кредитної угоди ).
Проблемиризику мають розглядатися й ураховуватися як при розробленні стратегії, так ів процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації, що пов’язана зризиком, постає питання: що означає доцільний ризик, де межа, що відокремлюєдоцільний ризик від нерозумного.
Визначеннятакої межі не може бути правильним без розуміння причин виникнення ризикувзагалі та його зростання на протязіостаннього періоду розвитку людства. Основні з них наступні :
1. Останнім часомрозвиток суспільства набув дуже великих швидкостей, насамперед, через науковотехнічний прогрес. Була створена потреба у неординарному, швидкому вирішенніпитань, що постають перед людством. Принципово нові шляхи розв’язаннязадач на творчому рівні, вимусилизастосовувати методи та прийоми, до яких ще ніколи і ніхто не удавався,природно, що на підставі цього з’явився і великий ризик зазнати невдачу. Якщоспів-ставити такі фактори якнеобхідність вирішення проблеми швидко, якісно, нетрадиційно, всезростаючу кількість населення і стрімко спадаючукількість придатних до використання ресурсів — можна побачити наступну причинуризику.
2. Для того щобвижити в новому середовищі необхідно надати своїм діям підприємницькогозабарвлення, тобто: незалежність, нестандартність дій, сміливість,винахідливість, орієнтація на максимально можливий успіх. На сучасному етапіважливість цього питання розуміє все більша кількість людей, тому не дивно,що в їх діях починають з’являтися вищеназвані ознаки, які й породжуютьнаростання рівня ризику взагалі.
3. Середовище діяльності людства все більше набуваєринкового характеру, це породжує дуже жорстку конкуренцію, при якій природнимстають факти чисельних банкруцтв.
4. Також дуже важливим є проблема зростанняглобального ризику, тобто знищення людства внаслідок власних дій.
Отжедля ризикованої ситуації взагалі притаманні такі основні ознаки :
1. Наявність невизначеності ;
2. Існування альтернатив інеобхідність вибору ;
3. Можливість оцінити наявніальтернативи ;
4. Зацікавлення у результатах вибору.
Кредитнийризик визначається науковцями як внутрішній ризик в основній діяльності банку.
Підкредитним ризиком звичайно розуміють ризик невиконання позичальником початковихумов кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної сумиборгу і процентів по ньому у встановленні договором строки.
Довизначення кредитного ризику можна підійти з різних сторін. По-перше, його можна визначити як ймовірність отриманнябанком збитків від невиконання позичальником конкретної кредитної угоди.
По-друге,кредитним ризиком можна назвати максимальну суму збитків та недоотриманихдоходів, які виникають в результаті неповернення позичальником повністю абочастково основної суми боргу та /або відсотків. Крім того, в теорії кредитногоризику науковці виділяють такі його види:
– кредитний ризик за конкретною угодою – імовірністьотримання банком збитків від невиконання позичальником конкретної угоди;
– кредитний ризик за всім портфелем– це середньозважена величина ризиків за всіма угодами кредитного портфелю, девагами виступають питомі ваги сум угод у загальній сумі кредитного портфеля.
Цільдіяльності банку зводиться до отримання максимального прибутку при мінімальноможливому ризику. В залежності від стратегічних цілей діяльності банку, вінпостійно здійснює збалансування відношення ризик-доходність з перевагою одногоіз критеріїв. При цьому банк може опинитись в одній із трьох “зон”:
1. Зона недостатньої дохідності –банк відмовляється від надання ризикових кредитів, але при цьому не забезпечуємінімального доходу.
2. Зона невиправданого ризику – банкприймає заздалегідь неприйнятний ризик, у зв‘язку з чим імовірність отриманнязапланованих високих доходів значно знижується.
3. Зона безпечного функціонування –банк забезпечує себе мінімальним необхідним доходом і приймає на себе доцільнийризик.
Задачеюкерівництва банка є зробити все можливе (зусиллями свого персоналу), щобуникнути тривалого перебування у перших двох зонах, яке призводить допогіршення фінансового стану банку.
Слідзазначити, що кредитний ризик формується з декількох самостійно діючих видівризику ( Рис. 1 ).
Більшістькомерційних банків України до недавнього часу при оцінці кредитного ризикувраховували лише одне з можливих його джерел – фінансові можливостіпозичальника (об‘єктивний ризик пов’язаний з позичальником ). Практикапоказала, що дуже багато позичальників не повертають кредити не тому, що немають можливості, а тому, що не бажають цього робити. В цьому випадку банквимушений подавати до суду і може зіткнутися з проблемою недосконалостіукладення кредитної угоди. Це стосується всіх угод укладених під часкредитування. Це показує, що при оцінці кредитного ризику конче необхідновраховувати юридичний ризик.
Особливуувагу в умовах кризи в нашій країні слід також приділяти впливу на кредитнийризик ризику виникнення форс-мажорних обставин. Також при кредитуванні слідвраховувати, що в чистому вигляді ризики не зустрічаються, вони накопичуютьсята корелюють між собою, утворюючи системний ризик.
Рис. 1 Структуракредитного ризику
Таблиця 1
Характеристики джерел кредитного ризику.
Найменування ризику
Характеристика джерела
1. Ризик, пов’язаний із позичальником, гарантом, страховиком
1.1. Об’єктивний (фінансових можливостей)
1.2. Суб’єктивний (репутації)
1.3. Юридичний
1.1. Нездатність позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов’язання за рахунок поточних грошових надходжень чи від продажу активів
1.2. Репутація позичальника (гаранта, страховика) в діловому світі, його відповідальність і готовність виконати взяті зобов’язання
1.3. Недоліки в складанні і оформленні кредитного договору, гарантійного листа, договору страхування
2. Ризик, пов’язаний із предметом застави
2.1. Ліквідності
2.2. Кон’юнктурний
2.3. Загибелі
2.4. Юридичний
2.1. Неможливість реалізації предмета застави
2.2. Можливе знецінення предмета застави за період дії кредитної угоди
2.3. Загибель предмета застави
2.4. Недоліки в складанні і оформленні договору застави
3. Системний ризик
Зміни в економічній системі, які можуть здійснити вплив на фінансовий стан позичальника (наприклад, зміна податкового законодавства)
4. Форс-мажорний ризик
Землетруси, повені, катастрофи, смерчі, страйки, військові дії
Щераз зазначу, що втрати від непогашених позичок – невід‘ємний продукт активноїдіяльності будь-якого банку. Їх неможливо повністю ліквідувати, але звести домінімуму – реально. Слід зазначити, що кредитний ризик представляє собою цілусукупність ризиків, пов‘язаних з учасниками і елементами кредитних відносин.(табл. 1 ) Кредитна діяльність банків є дуже специфічною, вона визначається,насамперед, тими факторами, від яких залежить ступінь кредитного ризику.
Основнимигрупами факторів є :
1) ендогенні фактори, викликаніпомилковими діями самого банку (табл.2 ).
2) екзогенні фактори, які,визначаючи фінансове становищепозичальника, опосередковано впливають на кредитний ризик банку. Основноюскладовою цієї групи є діловий ризик, з яким у процесі ведення справизустрічаються позичальники. (табл. 3). Даний ризик витікає з того, що компанія інколи не може завершити обігсвоїх активів, що може бути пов’язано як здіяльністю компанії так і з характером галузі. Загальний діловий ризиквизначається як сума впливів кожного окремого фактора.
Таблиця 2.
Характеристики ендогенних факторів, що формують кредитний ризик комерційного банку. Фактор Характеристика фактору
Ступінь концентрації кредитної діяльності банку в певній сфері (галузі)
Кредитні ризики, як і будь-які інші мають здатність корелювати між собою, зростаючи при цьому. Варіюючи розподіл кредитів по різних сегментах ринку банк тим самим диверсифікує свій ризик.
Питома вага кредитів, що припадає на клієнтів, які відчувають тимчасові фінансові труднощі
Такі клієнти перешкоджають банку не лише своєю нездатністю вчасно повертати кредити, а й тим, що надходження коштів на їх рахунки є нестабільним(непрогнозованим). Тому в даному випадку формується не лише кредитний, а і системний банківський ризик.
Концентрація діяльності банків в маловідомих, невивчених галузях
Така діяльність забезпечує як і найбільші ризики ( через відсутність попереднього досвіду ), так і найбільші прибутки через ту саму причину.
Ступінь мінливості кредитної політики та кредитного портфелю банку
Банки, в більшості випадків, повинні бути консервативними інституціями і стабільність їх кредитної політики робить прогнозованим не лише їх власні ризики, а і ризики загальноекономічні. Однак треба зазначити, що в умовах нестабільності банк повинен знаходити компроміс між загальною статичністю і послідовністю у реалізації кредитної політики і спроможністю швидко і адекватно реагувати на ринкові зміни.
Питома вага нових клієнтів
При високих темпах залучення нових клієнтів банківські працівники, як правило, знижають інтенсивність і якість контролю за їх фінансовим становищем. Це стає причиною більшості шахрайств при укладанні кредитних угод.
Введення в практику занадто великої кількості нових послуг на протязі короткого проміжку часу
Нові послуги потребують нових працівників, а їх швидкий прийом на роботу не гарантує їх достатньої професійної підготовки.
Прийняття під заставу цінностей, що важко реалізуються або швидко знецінюються
Таблиця 3
Несприятливі економічні умови, що впливають наплатоспроможність позичальника
Недосконалий менеджмент
Якість управляння компанії, що звернулася за кредитом до банку є критичним при оцінці кредитного ризику. Вплив цього фактору напряму відображається на діяльності компанії. Дуже важливою є компетентність менеджменту, вік керівників, їх попередній діловий досвід , а також доля капіталу фірми, що знаходиться у власності менеджерів. Але ще більше важлива чесніть та порядність керівників.
Більшість крахів – результат погано організованого менеджменту. Типові проблеми – нестаток глибини та різноманітності управлінської експертизи, незадовільні планові і бухгалтерські служби, загальна некомпетентність. Як правило, недосконалий менеджмент пов‘язаний з наслідками стрімкого зростання, коли компанія, що динамічно розвивається стикається з недоліками сильно зацентралізованого управління, що не є спроможним охопити всі деталі господарського процесу.
Неадекватний первинний капітал
Невеличкі компанії часто опиняються перед проблемою нестатку первинних вкладень. Це відбувається через недооцінку загальної вартості проекту та переоцінку терміну через який очикується надходження прибутку. Дана проблема визнається компанією занадто пізно, коли початковий кап