Кредитування підприємств на фоні фінансової кризи 2008–2009 рр. (на матеріалах ПАТ КБ "Приватбанк")

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни „Банківська справа”
на тему „Кредитування підприємств на фоніфінансової кризи
2008 — 2009 рр. ”
(на матеріалах ПАТ КБ «Приватбанк»)
2010 рік

Зміст
Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти дослідженнясутності кредиту
1.1 Сутність кредиту якекономічної категорії
1.2 Структура кредиту
1.3 Функції та закони кредиту
1.4 Стадії руху (життєвий цикл) кредиту
Розділ 2. Форми і видикредитування підприємств
2.1 Форми кредитування підприємств
2.2 Види банківського кредитування підприємств
2.3 Банківський кредитний відсоток
Розділ 3. Основні тенденції розвитку кредитування підприємств в банківській системі україни на фоні наслідківсвітової фінансової кризи 2008 — 2009 рр.
3.1 Загальні тенденції розвитку кредитування в банківськійсистемі України на протязі 2008-2009 рр.
3.2 Індивідуальні тенденції розвитку кредитуванняпідприємств в найбільшому комерційному банку ПАТ КБ „Приватбанк” у 2008 — 2009 рр.
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

Вступ
Як економічнакатегорія кредит являє собою сукупність визначених економічних відносин. Їхнєвідокремлення в окремий вид відбувається на основі особливостей суб’єктів іоб’єктів цих відносин. З цих позицій кредит можна характеризувати як відносиниміж кредитором і позичальником із приводу зворотного руху вартості.
Кредитор — цесуб’єкт кредитних відносин, що надає вартість у тимчасове користування. Джереломзасобів для видачі позички можуть бути як власні засоби кредитора, так іпозикові.
Позичальник-суб’єкт кредитних відносин, що одержує позичку. Позичальниками можуть бутиюридичні і фізичні особи, що мають недолік власних засобів, — держпідприємства,акціонерні товариства, приватні фірми, банки, держава, громадяни і т.д. Разом зтим одного бажання одержати позичку недостатньо для участі в кредитнихвідносинах як позичальника.
Кредитні операції- це відносини між кредитором і позичальником (дебітором) по наданню першимостанньому визначеної суми коштів на умовах платності, терміновості,зворотності. Банківські кредитні операції підрозділяються на дві великі групи:
активні, коли банквиступає в особі кредитора, видаючи позики;
пасивні, коли банквиступає в ролі позичальника (дебітора), залучаючи гроші від клієнтів і іншихбанків у банк на умовах платності, терміновості, зворотності
Головною ланкоюкредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масукредитних і фінансових операцій. Під терміном «БАНК» розуміютьустанову, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свогоімені на умовах поверненості, платності і терміновості. Основне завдання банку- здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів допозичальників.
Актуальність темикурсової роботи полягає в оцінці структурної ролі кредитування юридичних осіб вактивних операціях комерційних банків України та основні тенденції розвиткуцього сегменту кредитування.
Мета дослідженнякурсової роботи — виявлення динаміки обсягів та структурних співвідношень вопераціях кредитування юридичних осіб в банківській системі України таіндивідуально в комерційному банку ПАТ КБ „Приватбанк” в умовах наслідківсвітової фінансової кризи 2008 — 2009 рр.
Об’єктомдосліджень курсової роботи є банківські операції кредитування юридичних осіб.
Методи дослідження- методи історичного та структурного аналіза, методи ретроспективногоекономічного аналізу результатів (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи).
Інформаційно-методологічнабаза досліджень — звітні документи ПАТ КБ „Приватбанк”, статистичні танормативні документи Національного банку України, статистичні таблиці Асоціаціїукраїнських банків.
Розділ 1. Теоретико-методологічніаспекти дослідження сутності кредиту
 1.1 Сутність кредиту як економічноїкатегорії
Кредит (від лат. Creditum- позичка, борг) є однією з найскладніших економічних категорій [27]. Передумовоюйого виникнення послужило майнове розмежування суспільства в період розкладанняпервиннообщиного ладу. Одначе виникнення умов, що додали кредиту характероб’єктивної необхідності, обумовлено становленням і розвитком товарно-грошовихвідносин.
Загальноекономічноюпричиною існування кредиту є товарне виробництво. Конкретно для кредиту основнезначення має така його характеристика, як зворотній обновлюючий рух вартості.
Зокрема,закономірністю, що створює можливість функціонування кредиту, є тимчасовевивільнення коштів і поява тимчасової потреби в них у процесі руху виробничихфондів підприємств.
Природа кредитноїугоди, що ґрунтується на тимчасовому запозиченні чужої власності, обумовлюєнеобхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання узятих насебе зобов’язань. Таким чином, учасники кредитної угоди повинні бути юридичносамостійними особами і функціонувати на засадах господарського чи комерційногорозрахунку. Фізичні особи можуть стати суб’єктами кредитних відносин, якщо вонидієздатні в правовому відношенні і мають стабільні гарантовані джерела доходів.
Обов’язковоюумовою виникнення кредиту є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника.Кредитор повинний бути рівною мірою зацікавлений у видачі позички, як іпозичальник — у її одержанні. Такий збіг не досягається автоматично принаявності вільних грошових ресурсів в одного і потреб у них в іншого. Вирішальнезначення має узгодження конкретних параметрів позички — її забезпечення,терміну кредитування, величини відсотка і т.п., а також наявностіальтернативних варіантів фінансування і розміщення грошей.
Будучи однієї ізсамих розвинутих товарно-грошових форм, кредит має складну структуру, аналізякої повинний включати характеристику всіх його властивостей і відбивати йогоцілісність.
За ринкових умовбанки та інші фінансові інститути відіграють ключову роль у перетвореннізаощаджень домогосподарств та інших секторів економіки на продуктивні видиінвестицій. Виконуючи свою посередницьку функцію, ці установи стимулюютьзбільшення суми заощаджень, що зберігаються в них в виді депозитів. У своючергу, для збільшення заощаджень і підвищення власної конкурентоспроможностівони постійно шукають найвигідніші види інвестицій для розміщення згаданихзаощаджень [34].
Економічні границікредиту — це межа поширення тих чи інших видів економічних відносин. Як кожнеекономічне явище кредит має границі, у яких реалізується його сутність. Економічнимиграницями кредиту поширення кредитних відносин є границі, у яких їхнє існуванняоб’єктивне необхідно і вони зберігають свої особливі риси. Зміна границькредиту впливає на обсяг грошової маси і, отже, на стійкість грошового обігу.
Виходячи зфункцій, виконуваних кредитом, виділяють його функіональні границі — перерозподільну й емісійну. Перерозподільна границя показує об’єктивнообґрунтовані межі перерозподілу засобів на основі кредиту. Її кількіснахарактеристика визначається обсягом кредитних ресурсів суспільного господарства.Емісійні кредити видаються під майбутні витрати, під ще не зроблену продукцію іпрямо впливають на сукупну грошову масу.
1.2 Структура кредиту
Як об’єктдослідження кредит складається з елементів, що перебувають у тісній взаємодіїодин з одним. Такими елементами є насамперед суб’єкти його відносин. Просторововони можуть бути віддалені друг від друга на різні відстані, однак характерїхніх взаємних зобов’язань від цього не міняється. У кредитній угоді суб’єктивідносин завжди виступають як кредитор і позичальник [35].
Кредитор — сторонакредитних відносин, що надає позичку. Кредиторами можуть стати суб’єкти, щовидають позичку, тобто реально надають щось у тимчасове користування. Для цьогощоб видати позичку, кредиторові необхідно мати у своєму розпорядженні певнікошти. Їхніми джерелами можуть стати як власні нагромадження, так і ресурси,запозичені в інших суб’єктів відтворювального процесу. У сучасному господарствібанк-кредитор може надати позичку не тільки за рахунок своїх власних ресурсів,але й за рахунок залучених коштів, що зберігаються на його рахунках, а такожмобілізованих за допомогою розміщення акцій і облігацій.
З утворенням банківвідбувається концентрація кредиторів. Мобілізуючи вільні грошові ресурсипідприємств і населення, банкіри стають колективними кредиторами.
Джереламикредитування часто стають не тільки ресурси, які тимчасово не використовуютьсяв народному господарстві. При комерційному кредиті, наприклад, кредитор надаєпозичальникові (покупцеві) товари, що підлягають реалізації.
Кредиторамивиступають особи, що надали ресурси в господарство позичальника на певний строк.Як правило, кредиторами стають добровільно. Випадки, коли позикоодержувач неповертає кредит у встановлений термін, лише порушують добровільність кредитноїугоди, приводять до особливої системи більше твердих відносин з позичальником. Уцілому тимчасові границі існування кредиторів визначаються строками кредиту,які залежать від ходу процесу відтворення.
Положеннякредитора стосовно позичених коштів є двояке. Власні ресурси кредитора,передані на основі кредиту, залишаються його власністю. Власником залученихкоштів, розташовуваних кредитором, залишаються підприємства й населення. Оскількибанки (як кредитори) працюють в основному на залучених ресурсах, вони повиннітак побудувати систему кредитування, щоб забезпечити повернення розміщенихресурсів і їхню передачу дійсним власникам на їх вимогу. Це означає, що нетільки підприємства або індивідуальні позикоодержувачі повинні повернутипозичку кредиторові (банку), але й сам кредитор зобов’язаний повернути кредит,отриманий від своїх клієнтів.
Мобілізаціяресурсів, що вивільнилися, кредиторами носить продуктивний характер, оскількивона забезпечує їхнє перетворення в «працюючі» ресурси. Розміщаючипозичену вартість, кредитор забезпечує її продуктивне використання як для своїхвласних цілей, так і для цілей інших учасників відтворювального процесу.
Позичальник — сторонакредитних відносин, що одержує кредит і зобов’язана повернути отриману позичку.Історично позичальниками були окремі особи, що мають потребу в додатковихресурсах. З утворенням банків відбувається концентрація не тільки кредиторів,але й значне розширення складу позичальників. У сучасних умовах крім банківпозичальниками виступають підприємства, населення й держава. Традиційно банкипри цьому стають колективними позичальниками, оскільки займають не для себе, адля інших.
Особливе місцепозичальника в кредитній угоді відрізняє його від кредитора [35].
По-перше,позичальник не є власником коштів, що позичаються, він виступає лише їхнімтимчасовим власником; позичальник користується чужими ресурсами, йому неприналежними.
По-друге,позичальник застосовує позичені кошти як у сфері обігу, так і в сферівиробництва (для придбання матеріалів і розширення й модернізації виробництва).Кредитор же надає позичку у фазі обміну, не входячи безпосередньо у виробництво.
По-третє,позичальник повертає позичені ресурси, що завершили кругообіг у йогогосподарстві. Для забезпечення такого повернення позичальник так повиненорганізувати свою діяльність, щоб забезпечити вивільнення коштів, достатніх длярозрахунків із кредитором.
По-четверте,позичальник не тільки повертає вартість, отриману в тимчасове користування, алей сплачує при цьому більше, ніж одержує від кредитора, є платником позичковоговідсотка.
В-п’ятих,позичальник залежить від кредитора, кредитор диктує свою волю. Економічназалежність від кредитора змушує позичальника раціонально використовуватипозичені кошти, виконувати свої зобов’язання як позикоодержувача. Навітьповернувши позичені кошти, а також сплативши збільшення до них у виглядіпозичкового відсотка, позичальник не втрачає своєї залежності від позикодавця: потенційноу своєму колишньому кредиторі він бачить нового кредитора, а тому повиненповністю виконати всі зобов’язання, що випливають із договору про позичку,створивши підставу для чергового одержання кредиту.
Займаючи залежневід кредитора положення, позичальник не втрачає своєї значимості в кредитнійугоді як повноправної сторони. Без позичальника не може бути й кредитора. Позичальникповинен не тільки одержати, але й використовувати отримані в тимчасовекористування ресурси, причому таким чином, щоб повністю розраховуватися посвоїх боргах. У цьому сенсі, позичальник — така продуктивна чинність, від якоїзалежить ефективне застосування ресурсів, отриманих у тимчасове користування.
Вступаючи вкредитні відносини, кредитор і позичальник демонструють єдність своїх цілей,єдність своїх інтересів. У рамках кредитних відносин кредитор і позичальникможуть мінятися місцями: кредитор стає позичальником, позичальник — кредитором.У сучасному грошовому господарстві той самий суб’єкт може виступати одночасно іяк кредитор, і як позичальник. Відносини між кредитором і позичальником, їхнійзв’язок один з одним являють собою відносини двох суб’єктів, що виступають,по-перше, як юридично самостійні особи; по-друге, як учасники кредитнихвідносин, що забезпечують майнову відповідальність друг перед іншому; по-третє,як суб’єкти, що проявляють взаємний економічний інтерес друг до друга. Зв’язкиміж суб’єктами кредитних відносин характеризуються стабільністю, сталістю,визначаються рамками кредиту як цілісної системи, як особливих відносин, щоволодіють певними властивостями.
Позичальникповинен не тільки виступати самостійною юридичною або фізичною особою, але ймати певне майнове забезпечення, що економічно гарантує його здатністьповернути кредит на вимогу кредитора. На практиці позичальниками можуть бутипідприємства, що володіють матеріальними й грошовими ресурсами, а також окреміособи, що підтверджують свою дієздатність, свій дохід як гарантію поверненнякредиту.
Взаємодіякредитора й позичальника носить характер єдності протилежностей. Як учасникикредитної угоди кредитор і позичальник перебувають по різні її сторони. Кредитор- сторона, що надає позичку, позичальник-сторона, дану позичку що одержує; урамках єдиної мети кожний при цьому має свій інтерес, обумовлений своїмособливим положенням у господарстві. Приміром, кредитор зацікавлений у більшевисокому позичковому відсотку, а для позичальника важливо одержати більшедешевий кредит.
Крім кредиторів іпозичальників, елементом структури кредитних відносин є об’єкт передачі — те,що передається від кредитора до позичальника й що робить свою дорогу назад відпозичальника до кредитора. Об’єктом передачі виступає позичена вартість, якособлива частина вартості. Насамперед вона являє собою своєрідну нереалізованувартість.
Вивільнена вартість,осідаюча в одного із суб’єктів кредитних відносин, характеризує вповільнення їїруху, неможливість у цей момент вступити в новий господарський цикл. Завдякикредиту вартість, що тимчасово зупинилася у своєму русі, продовжує шлях,переходячи до нового власника, у якого позначилася потреба в її використанні напотреби виробництва й обігу.
Вартість у рамкахкредитних відносин володіє особливою додатковою споживчою вартістю. Крім споживчоївартості, що властива грошам або товару, вартість, що робить рух між кредиторомі позичальником, здобуває особливу якість прискорювати відтворювальний процес. Задопомогою кредиту в нового власника позиченої вартості відпадає потреба внагромадженні в повному обсязі власних ресурсів, що забезпечують проведеннявідповідних господарських заходів. Кредит дозволяє перебороти бар’єрнагромаджень, за допомогою яких стає можливим початок або продовження черговогогосподарського циклу. Вартість, авансована за допомогою кредиту, створює основудля безперервності кругообігу виробничих фондів, усуває простої в їхньому русій в остаточному підсумку прискорює відтворювальний процес.
Важливою рисоюпозиченої вартості є її авансовий характер. Кредит, як правило, передбачаєутворення тих доходів, які повинні бути отримані позичальником у йогогосподарстві. Практично позичальник звертається до кредитора із проханням пропозичку не тільки тому, що в цей момент у нього немає вільних коштів, але йтому, що він зацікавлений в одержанні доходів, у тому числі доходів, які можнабуло б використовувати для майбутніх платежів. Збереження вартості досягаєтьсяв процесі її використання в господарстві позичальника. Останній повиненпередати кредиторові рівноцінність (еквівалент), що володіє тією же вартістю й споживчоювартістю.
Отже, збереженнявартості є фундаментальною якістю кредиту. На практиці воно далеко не завждиреалізується. Це може бути насамперед викликано інфляційними процесами, якіпов’язані з переповненням каналів грошового обігу зайвими грошовими знаками йприводить до зниження купівельної спроможності грошової одиниці. У результатіпозичальники повертають позичку в тім же номінальному розмірі, але в зниженомув ціні виді. Повернення кредиту в умовах інфляції вимагає особливих гарантійвід знецінення коштів, що позичаються. Такою гарантією на практиці частовиступає позичковий відсоток. Банки нерідко практикують стягнення більш високоїплати за кредит, що страхує позичковий фонд від знецінення. Позитивний відсотокпо вкладах населення (вище, ніж темп інфляції) також може перешкоджати втратамвід знецінення, від зниження купівельної спроможності грошової одиниці.
Розглянутаструктура кредиту характеризує його цілісність. Кредит — це не тільки кредитор(приміром, банк), не тільки позичальник (підприємство) або позичена вартість. Структуракредиту як цілого припускає єдність його елементів. В економічній літературі цяобставина враховується не повною мірою. Тому сутність кредиту як економічноїкатегорії найчастіше підмінюється сутністю банківського кредиту.
 1.3 Функції та закони кредиту
Слово «функція»(від лат. functio — виконання) є досить розповсюдженим науковим поняттям. Функція- це продовження аналізу сутності. Якщо структура кредиту при цьому звернена дойого внутрішньої будови, взаємодії його елементів між собою, то функція кредиту- це його взаємодія як цілого із зовнішнім середовищем.
При розглядіфункцій кредиту зберігають своє значення методологічні принципи, на яких бувпобудований аналіз сутності кредиту як економічної категорії [35].
По-перше, функціяставиться до кредитних відносин у цілому, а не окремо до кредитора абопозичальника; взаємодія кредиту може бути кваліфіковано як його функція тількив тому випадку, якщо воно рівною мірою стосується всіх елементів кредиту.
По-друге, функціяповинна характеризувати специфічну взаємодію всіх форм кредиту. Не існуєякихось особливих функцій комерційного або банківського, міжнародного абоспоживчого кредиту; тим більше немає й особливих функцій тих або іншихрізновидів кредиту, наприклад окремо функцій короткострокового,середньострокового або довгострокового кредитування. Функцію породжує не формаабо різновид кредиту, а його сутність як єдиної економічної категорії. Функція- об’єктивна категорія, органічно пов’язана із сутністю, а не суб’єктивнийприйом (метод, різновид), що випливає з механізму кредитування.
По-третє, функціяхарактеризує таку взаємодію кредиту із зовнішнім середовищем, що спрямоване найого збереження як цілісного утворення.
При аналізікредитних відносин було встановлено, що кредитні угоди, що укладаються міжкредитором і позичальником, виникають на стадії перерозподілу вартості. Упроцесі обміну тимчасово вивільнена вартість передається позичальникові, апотім вертається до свого власника.
Цей характерний длякредиту процес дає підставу для виділення першої перерозподільної функціїкредиту.
Перерозподільноїфункції кредиту властивий перерозподіл вартості. Воно може відбуватися потериторіальній і галузевій ознаках. У кредитні відносини можуть вступати різніорганізації й особи незалежно від їхнього місця розташування. Для кредиту немає значення взаємне розташування кредитора й позичальника. Подібнийперерозподіл вартості можна назвати міжтериторіальним.
Міжгалузевийперерозподіл за допомогою кредиту відбувається, коли вартість передається відкредитора, що представляє одну галузь, до позичальника — підприємству іншоїгалузі. У сучасному грошовому господарстві, коли найбільшу питому вагу займаютьвідносини між підприємствами й банком, міжгалузевий перерозподіл є вирішальним.Кошти, акумулюємі банками, втрачають відомчий характер, вони «розчиняються»у загальних ресурсах банку, що надає кредити підприємствам відповідної галузі,незалежно від того, скільки від її надійшло ресурсів.
Внутрішньогалузевийперерозподіл вартості на засадах зворотності можна спостерігати при одержаннікредиту підприємствами від галузевих банків.
Перерозподілвартості на кредитних основах виключає внутрішньогосподарський перерозподіл. Усерединітого самого підприємства не можуть виникати кредитні зв’язки: підприємство неможе кредитувати саме себе — кредитні угоди укладаються тільки між пароюсуб’єктів, що володіють майном і юридичними правами.
За допомогоюперерозподільної функції кредиту — і це становить її другу рису — можутьперерозподілятися не тільки валовий продукт і національний доход, але й всіматеріальні блага, все національне багатство суспільства.
Третя риса функціїторкає характер вартості, що перерозподіляється. Як ми вже відзначали, кредиторнадає позичальникові кредит, а позичальник повертає його тоді, коли вартістьвивільняється. Кредитор не може надати в позичку таку вартість, що зайнята вйого господарстві, так само як позичальник не в змозі реально погасити її безвільних коштів для платежу. Перерозподільна функція кредиту, отже, охоплює невзагалі перерозподіл вартості, а перерозподіл тимчасово вивільненої вартості. Разомз тим перерозподіл може також бути продовженням процесу реалізації (обміну). Прикомерційній формі кредиту підприємство-виробник реалізує свою продукцію наумовах надання покупцеві відстрочення платежу, тобто на кредитній основі. Уцьому випадку не спостерігається вивільнення ресурсів. Однак для того, щоб датитаку відстрочку, підприємству-постачальникові потрібно або самому мати у своємурозпорядженні вільні ресурси до моменту оплати його продукції, або одержати їху тимчасове користування від інших суб’єктів відтворення (найчастіше від банку).У тім і в іншому випадках перерозподіляється те, що вже створено в різнихланках господарства.
Важлива й четвертариса перерозподільної функції кредиту. Як відзначалось раніше, об’єктивнокредит носить продуктивний характер. Одержання тимчасово вивільненої вартостіпозичальником супроводжується активною її «роботою» у господарстві: позичкавитрачається на різноманітні виробничі потреби. Таким чином, у перерозподільнійфункції істотним є передача тимчасово вивільненої вартості у тимчасовекористування.
П’ята рисаукладається в том. що вартість передається частіше всього без участіяких-небудь посередників: надходить у користування безпосередньогопозикоодержувача, минаючи ті абоінші проміжні ланки. Це не виключає випадки, коли кредит може надаватися лишепри наявності третього суб’єкта — гаранта (юридичної або фізичної особи).
Другою функцієюкредиту, визнаною у вітчизняній економічній літературі, виступає заміщеннядійсних грошей кредитними операціями.
У сучасномукредитному господарстві створені необхідні умови для такого заміщення. Перерахуваннягрошей з одного рахунку на іншій у зв’язку з безготівковими розрахунками затовари й послуги, залік взаємної заборгованості, перерахування тільки сальдовзаємних заліків дають можливість скоротити готівково-грошові платежі,поліпшити структуру грошового обігу.
В сучасномугосподарстві входження позиченої вартості в господарський оборот виконуєфункцію не загального заміщення грошей, а функцію їхнього тимчасового заміщенняв економічному обороті. Позичена вартість, отримана позичальником і введена угосподарський оборот, починає виконувати роботу, властиву грошам (використовуватисядля придбання товарно-матеріальних цінностей, виплати заробітної плати й т.д.).
Таким чином:
кредит якоб’єктивна реальність робить свій рух у часі й просторі;
йому властивіпротиріччя, причинна обумовленість, певні тенденції, закономірності, структура;
його існуваннянерозривно пов’язане з іншими економічними утвореннями;
він становить лишеелемент загальної системи економічних відносин.
Важливим у данійхарактеристиці є й те, що кредит, незважаючи на зміни, що відбуваються в ньому,перетворення з однієї форми в іншу, незважаючи на механізм керування,залишається об’єктивною вартісною категорією з її загальними властивостями йзв’язками. Закони кредиту — насамперед економічні закони, де вартість, перетворенав особливу форму, продовжує свій рух, не втрачаючи при цьому своїх глибиннихвластивостей.
На відміну відряду загальних економічних законів, що регулюють економіку в цілому, законикредиту діють лише на базі тих відносин, суть яких вони виражають.
Закони кредитуконкретні. Торкаючись особливих сторін руху кредиту, вони визначають напрямокйого руху, зв’язки із суміжними економічними категоріями, залежності відконкретних матеріальних процесів і т.д. У певному змісті закони кредиту більшеконкретні, ніж закони відтворення і його окремих фаз, тому що вони обумовленіспецифікою розглянутої категорії.
Закони кредитупроявляються насамперед як закони його руху. Кредит як відносини між кредиторомі позичальником не можна представити без руху позиченої вартості, без їїпросторового переходу від одного суб’єкта до іншого, без тимчасовогофункціонування в кругообігу коштів позичальника. Рух становить найважливішухарактеристику кредиту як вартісного утворення, характеристику більше істотну,чим його властивість, те, без чого кредит не може існувати.
У зв’язку із цим упереліку законів кредиту варто особливо виділити закон, що виражає особливостіруху позиченої вартості, закон зворотності кредиту.
Закон зворотностікредиту (на відміну від власних або бюджетних ресурсів) відображає поверненняпозиченої вартості до кредитора, до свого вихідного пункту. У процесіповернення від позичальника до кредитора передається саме та позичена вартість,що раніше була передана в тимчасове користування. Важливо тут і те, щозворотність позиченої вартості — це зворотність у квадраті, оскільки коштивертаються не тільки до позичальника, зробивши свій кругообіг, але від нього доюридичної вихідної точки.
Розглядаючи законикредиту, варто визнати, що рух позиченої вартості залежить від джерел їїутворення. Якщо така залежність існує, то її можна виразити у вигляді певногозакону. При кредиті здійснюється взаємодія з реально створеними вартостями,його рух багато в чому обумовлене наступною обставиною: чи є в розпорядженнікредитора реальні кошти, які можуть бути передані позичальникові. Закон, щорегулює залежність кредиту від джерел його утворення, визначимо як законрівноваги між вивільненими ресурсами та ресурсами, що перерозподіляються напочатках зворотності.
До законів кредитуможна віднести також закон збереження позиченої вартості. Кошти, надавані втимчасове користування, вернувшись до кредитора, не втрачають не тільки своїхспоживчих властивостей, але й своєї вартості; позичена вартість, повернувшисьіз господарства позичальника, з’являється у своєму початковому рівноцінномувиді, готова вступити в новий оборот. На відміну від засобів виробництва, які частковоабо повністю перенесли частину своєї вартості на готовий продукт, позиченавартість вертається у своїй постійній рівноцінній якості, маючи ті ж потенційнівластивості, що й при первинному вступі в оборот.
Істотне значеннядля кредиту, як і для інших економічних категорій, має час, що становитьатрибут руху вартості. Він багато в чому пов’язаний з тими потребами, яківиникають у суб’єктів ринку. Від того, куди, у які витрати вкладені кредитніресурси, залежить загальна тривалість функціонування кредиту в кругообігукоштів.
Час функціонуваннякредиту виявляється залежним і від ряду інших факторів, у тому числі часувивільнення ресурсів. Чим більше час, на який вивільнена вартість у кредитора,тим ширше можливості збільшення тривалості її функціонування в господарствіпозичальника. Чим швидше оборотність кредиту, тим ширше можливості вивільненняпозиченої вартості і її вступів у новий оборот.
Все це дозволяєуточнити тимчасові границі функціонування кредиту, зробити висновок про те, щорух позиченої вартості в кожній господарській угоді обмежено. Тимчасові границіпозиченої вартості, можливості її надання тільки на певний строк обумовлюють ітимчасовий характер існування кредитора й позичальника. У результаті тимчасовийхарактер функціонування кредиту стає атрибутом відносин не окремих його частин,а законом кредиту як цілого, законом, що відтворює залежність кредиту відтривалості вивільнення позиченої вартості і її використань у кругообігу коштів.Закон кредиту, що відображає подібну його залежність, припускає, зокрема,задоволення тільки тимчасових потреб суб’єктів відтворення у використаннізапозиченої вартості.
Розглянуті законируху кредиту мають для практики велике значення. Відхід від їхніх вимог,порушення їхньої сутності може негативно вплинути на грошовий обіг, знизитироль кредиту в народному господарстві.
Порушеннязворотності кредиту дестабілізує грошовий обіг, приводить до банкрутствабанків, загострює соціальні протиріччя, викликаючи невдоволення вкладників тихбанків, які оголосили про свою неспроможність.
Наявністьдисбалансу між ресурсами, що утягуються в процес кредитування, збільшує грошовумасу, приводить до зниження купівельної спроможності грошової одиниці.
Порушеннязбереження позиченої вартості приводить до девальвації ресурсів кредитора,зниженню розміру реальних вартостей, надаваних у порядку допомоги народномугосподарству.
Знання й облікзаконів кредиту виступають найбільш важливим завданням держави й банків урегулюванні економіки країни.
 1.4 Стадії руху (життєвий цикл) кредиту
Рух позиченоївартості можна представити в такий спосіб [23]:
Рк — Пкз — Вк… … Вр… Пк… — Пкс, (1.1)
де Рк — розміщеннякредиту;
Пкз — одержання кредиту позичальниками;
Вк — його використання;
Вр — вивільнення ресурсів;
Пк — повернення тимчасово запозиченої вартості;
Пкс — одержання кредитором коштів, розміщених у формі кредиту.
Подібно тому, як уструктурі кредиту не слід протиставляти один його елемент іншому, так і ваналізі стадій руху позиченої вартості не можна штучно виокремлювати один зних, зводити в ранг основного при аналізі сутності даної економічної категорії.У деяких випадках ця вимога аналізу порушується: уважається, наприклад, щокредит — це його надання (розміщення), що кредит — це лише його використання й,нарешті, що кредит — це не перше, не друге, а повернення позиченої вартості.
Подібний підхідрозриває єдність руху кредиту. Так, надання кредиту не може бути самоціллю,воно закономірно сполучене зі зворотним рухом, немислимо без поверненняпозиченої вартості. Надання кредиту може існувати тільки заради використанняспоживчих властивостей об’єкта, що позичається, його повернення до вихідноїточки. Проте розміщення кредиту у формі надання позички є вихідною стадією рухукредиту. Їй, як правило, передує процес акумуляції вартості. Для того щобкомусь передати кошти або цінності, їх необхідно нагромадити.
Розміщення кредиту(Рк) — важливий момент для практики. Кредитор не може роздавати позиченувартість усякому, хто має потребу в додаткових ресурсах. У кожному окремомувипадку в нього повинна бути впевненість у тім, що ухвалене рішення є найбільшраціональним вкладенням кредитних ресурсів. Банки як кредитори видають кредитивідповідно до вимог руху кредиту як цілісного процесу, відповідно до вимогзавершальної стадії — повернення позички, її ефективного використання.
Одержання кредитупозичальником (Пкз) може використовуватися їм для досягнення різноманітнихцілей, у тому числі для погашення раніше, що утворилися боргів. На практиціодержання позички позичальником може не збігатися із загальним розміром йогопотреб, викликати необхідність звертання до кредитора за новою позичкою, донових кредиторів. Всі ці й інші випадки не скасовують однієї фундаментальноївластивості даної стадії: одержання кредиту позичальником задовольняє йоготимчасові потреби, тому що інша сторона кредитних відносин відчужує, позичаєвартість на певний час. Перехід вартості у володіння позичальника дозволяє йомуреалізувати споживчу вартість об’єкта передачі в процесі використання кредиту (Вк).
Вивільненняресурсів (Вр) характеризує завершення кругообігу вартості в господарствіпозичальника. Подібно тому, як акумуляція тимчасово вільних коштів передуваларозміщенню кредиту кредитором, так і вивільнення вартості в господарствіпозичальника, її концентрація дозволяють йому повернути тимчасово запозиченувартість. Однак дана стадія руху, кредиту лежить як би поза відносинами міжкредитором і позичальником. Вивільнення кредиту в господарстві позичальникавідображає процес використання вартості в інтересах задоволення його тимчасовихпотреб. Дана стадія є матеріальною базою для вступу кредиту в наступну фазу.
Повернення кредиту(Пк) виражає перехід тимчасово запозиченої вартості від позичальника докредитора. Вартість, що зробила певну «роботу» у господарствіпозичальника, “іде” від свого тимчасового власника, переходить докредитора. Залежно від характеру вивільнення коштів зворотність на даному етапіруху кредиту може бути якісно різною. Якщо повернення наступило внаслідокдійсного вивільнення коштів, то реально виконання зобов’язань позичальникаперед кредитором. У цьому випадку повернення запозичених коштів відображаєреальну їхню зворотність. Якщо ж вивільнення вартості не відбулося, апозичальник проте виконує свої зобов’язання за рахунок іншого допоміжногоджерела, то виникає формальна зворотність. Остання не забезпечує своєчасногоодержання справжнього економічного ефекту від використання позички, тому що зїї допомогою не створюються доходи, прибуток у тім обсязі, як це передбачалосяв момент надання позички.
Одержаннякредитором вартості, наданої в тимчасове користування (Пкс), — завершальнастадія руху кредиту. За часом повернення кредиту (Пк) і одержання кредиторомкоштів, розміщених у позичку (Пкс), можуть збігатися. Поєднує даністадії й те, що мова в цьому випадку йде про одну і ту ж масу вартостей: позичальникповертає певну суму боргу, таку ж суму боргу (зі збільшенням у вигляді відсотка)одержує кредитор. Однак розходження інтересів кредитора й позичальника робитьзаключну фазу руху кредиту неоднозначної. Так, для позичальника важливовиконати зобов’язання перед кредитором, повернувши йому всю суму кредиту. Длякредитора важлива не тільки повнота повернення раніше позиченої вартості (утоварній формі), але й збереження її споживчих якостей.
Розглянуті стадіїкругообігу позиченої вартості при всій їхній самостійності мають певною міроюумовне значення. Кредит як економічна категорія є єдиним по своїй суті, похарактеру руху. Разом з тим у часі й у просторі рух вартості на засадахзворотності може й не збігатися. Це й дало можливість відокремити окремістадії, виразити більш докладно «поводження» кредиту на кожній з них.
Сукупністьрозглянутих стадій дозволяє побачити рух кредиту як частин повного кругообігупозиченої вартості, що включають стадії, які мають відношення не тільки докредиту. Властиво кредитні відносини, як ми вже відзначали, виникають у сферіобігу, тому до кредиту можна віднести тільки акти переходу вартості відкредитора до позичальника й назад.
Розділ 2. Форми і види кредитуванняпідприємств
 2.1 Форми кредитування підприємств
Форми кредитутісно пов’язані з його структурою й деякою мірою із сутністю кредитних відносин.Структура кредиту включає, як відзначалося раніше, кредитора, позичальника йпозичену вартість, тому форми кредиту можна розглядати залежно від характеру [23]:
позиченої вартості;
кредитора йпозичальника;
цільових потребпозичальника.
Залежно відпозиченої вартості доцільно розрізняти товарну, грошову й змішану (товарно-грошову)форми кредиту.
Товарна формакредиту історично передує його грошовій формі. Можна припустити, що кредитіснував до грошової форми вартості, коли при еквівалентному обмінівикористовувалися окремі товари (хутра, худоба та ін). Першими кредиторами булисуб’єкти, що володіють надлишками предметів споживання. У пізній історії відомівипадки кредитування землевласниками селян у формі зерна, інших сільськогосподарськихпродуктів до збору нового врожаю.
У сучаснійпрактиці товарна форма кредиту не є основною. Переважною формою виступаєгрошова форма кредиту, однак застосовується і його товарна форма. Остання формакредиту використовується як при продажі товарів на виплат платежу, так і приоренді майна (у тому числі лізингу устаткування).
Грошова формакредиту — найбільш типова, переважна в сучасному господарстві. Це й зрозуміло,оскільки гроші є загальним еквівалентом при обміні товарних вартостей,універсальними коштами обігу й платежу. Дана форма кредиту активновикористовується як державою, так і окремими громадянами, як усередині країни,так і в зовнішньому економічному обороті.
Поряд з товарною йгрошовою формами кредиту застосовується і його змішана форма. Вона виникає,наприклад, у тому випадку, коли кредит функціонує одночасно в товарній ігрошовій формах. Можна припустити, що для придбання дорогого устаткування будепотрібно не тільки лізингова форма кредиту, але й грошова його форма дляустановки й налагодження придбаної техніки.
Змішана (товарно-грошова)форма кредиту часто використовується в економіці країн, що розвиваються, щорозраховуються за грошові позички періодичними поставками своїх товарів (переважноу вигляді сировинних ресурсів і сільськогосподарських продуктів). У внутрішнійекономіці продаж товарів на виплат платежів супроводжується поступовимповерненням кредиту в грошовій формі.
Залежно від того. хтов кредитній угоді є кредитором виділяються наступні форми кредиту: банківська,господарська (комерційна), державна, міжнародна, цивільна (приватна, особиста).Разом з тим у кредитній угоді бере участь не тільки кредитор, але й позичальник;у кредитній угоді вони рівноправні суб’єкти. Пропозиція позички виходить відкредитора, попит — від позичальника.
Банківська формакредиту — найпоширеніша форма. Це означає, що саме банки найчастіше надаютьсвої позички суб’єктам, що бідують у тимчасовій фінансовій допомозі. По обсязіпозичка при банківській формі кредиту значно більше позичок, видаваних прикожній з інших його форм. Це не випадково. Банк є особливим суб’єктом, основнимзаняттям якого найчастіше стає кредитна справа, вона робить багаторазовекругообертання коштів на поворотній основі.
Перша особливістьбанківської форми кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїмкапіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші в одних суб’єктів, вінперерозподіляє їх, надаючи позичку в тимчасове користування іншим юридичним іфізичним особам.
Друга особливістьукладається в тім, що банк позичає незайнятий капітал, тимчасово вільні кошти,поміщені в банк господарюючими суб’єктами на рахунки або у депозити.
Третя особливістьданої форми кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто кошти, агроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовуватиотримані в банку коштів, щоб не тільки повернути їхньому кредиторові, але йдістати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позичковийвідсоток. Платність банківської форми кредиту стає її невід’ємним атрибутом.
При господарській(комерційної) формі кредиту кредиторами виступають господарські організації (підприємства,фірми, компанії). Дану форму в чинність історичної традиції досить частоназивають комерційним кредитом, іноді вексельним кредитом, оскільки в йогооснові лежать відстрочка підприємством-продавцем оплати товару й наданняпідприємством-покупцем векселя як його боргового зобов’язання оплатити вартістьпокупки після закінчення певного строку. Імовірно, термін «комерційний»кредит виникла як реакція на боргові відносини, що виникають між постачальникомі покупцем при відвантаженні товару й наданні договірного відстрочення платежу.Поняття «комерційний» означає торговельний, тобто те, що утворилосяна базі особливих умов продажу товарів.
Еволюція взаєминміж підприємствами породжує не тільки відстрочення платежу за товар, але й іншіформи. У сучасному господарстві підприємства надають один одному не тількитоварний, найчастіше не стільки товарний, скільки грошовий кредит. Банкиперестали бути монополістами в здійсненні кредитних операцій; кредити можутьнадавати практично всі підприємства й організації, що мають вільні кошти. Типовоюстала ситуація, коли великі промислові й торговельні підприємства й організаціївидають грошові кредити своїм партнерам. Термін «комерційний» кредиту його класичному розумінні уступає його тлумаченню як господарського кредиту,надаваного підприємствами-кредиторами в товарній і грошовій формах.
Господарська (комерційна)форма кредиту має ряд особливостей. Насамперед його джерелом є як зайняті, такі незайняті капітали. При товарній формі господарського кредиту відстрочкаоплати служить продовженням процесу реалізації продукції, позичається нетимчасово вивільнена вартість, а звичайний товар з відстроченням платежу. Пригрошовій формі господарського кредиту його джерелом виступають кошти, щотимчасово вивільнилися з господарського обороту. Важливо при цьому й те, що притоварному господарському кредиті власність на об’єкт передачі переходить відпродавця-кредитора до покупця, при грошовому господарському кредиті власністьна позичену вартість не переходить від кредитора до позичальника, останнійодержує її тільки в тимчасове володіння. По-різному здійснюється платність закористування кредитом. При товарному господарському кредиті плата завідстрочення платежу входить у вартість товару, при грошовому господарськомукредиті плата за користування позичкою стягується у відкритій формі — крімрозміру кредиту, що повертається кредиторові, позичальник додатково сплачуєпозичковий відсоток.
Господарськийкредит незалежно від своєї товарної або грошової форми надається головним чиномна короткі строки, у той час, як, наприклад, банківський кредит найчастішеносить довгостроковий характер.
Державна формакредиту виникає в тому випадку, якщо держава як кредитор дає кредит різнимсуб’єктам. Державний кредит варто відрізняти від державної позики, де держава,розміщаючи свої зобов’язання, облігації й ін., виступає як позичальник. Державнапозика найчастіше розміщається під певні державні програми (на меті відбудовинародного господарства в післявоєнний період, розвитку народного господарства,у тому числі його окремих галузей та ін). Позики розміщаються, як правило, натривалі строки (на п’ять, десять і навіть двадцять років). На відміну від державнихпозик, широко розповсюджених у сучасному господарстві, державна форма кредиту впорівнянні з іншими формами має обмежене застосування, найчастіше надаєтьсячерез банки, а також у сфері міжнародних економічних відносин, по суті стаєміжнародною формою кредиту.
При міжнароднійформі кредиту склад учасників кредитної угоди не міняється, у кредитнівідносини вступають ті ж суб’єкти — банки, підприємства, держава й населення,однак відмітною ознакою даної форми є приналежність одного з учасників до іншоїкраїни. Тут одна зі сторін — іноземний суб’єкт.
Цивільна формакредиту заснована на участі в кредитній угоді як кредитор окремих громадян,приватних осіб. Таку угоду іноді називають приватною (особистої) формою кредиту.Цивільна (приватна, особиста) форма кредиту може носити як грошовий, так ітоварний характер, застосовується у взаєминах із усяким з інших учасниківкредитних відносин.
Як відзначалосяраніше, форми кредиту можна також розрізняти залежно від цільових потребпозичальника. У цьому зв’язку виділяються дві форми: продуктивна й споживчаформи кредиту.
Продуктивна формакредиту пов’язана з особливістю використання отриманих від кредитора коштів. Ційформі кредиту властиве використання позички на цілі виробництва й обігу, напродуктивні цілі.
Споживчий кредитможуть одержувати підприємства, що не створюють, а «проїдають» створенувартість.
До нових формкредиту можна віднести лізинговий кредит. Об’єктом забезпечення стають нетільки традиційне нерухоме майно, але й сучасні види техніки, нові товари, що єознакою сучасного життя (автомобілі, яхти, дорога відеоапаратура, комп’ютери).
2.2 Види банківського кредитуванняпідприємств
Поділ кредитів засуб’єктами їх одержання породжує ще одне поняття класифікації в системікредитування — вид кредитів. Вид кредитів відображає сукупність властивостей,характерних для тієї чи іншої конкретної кредитної угоди в економічному таорганізаційному відношенні (див. табл.2.1). При цьому економічні властивостікредитної угоди — це властивості самого кредиту, вони однакові (повернення,платність, забезпечення, цільовий характер, строковість).
В організаційномувідношенні та у відношенні застосування специфічних кредитних умов в кредитнихугодах (кредитних інструментів), кредитування юридичних осіб в банківськійсистемі України поділяється на наступні основні сегменти (табл.2.1) [9]:
1. Кредитування„овердрафт” — застосування технології контокорентних розрахункових рахунків (активно- пасивних), які допускають тимчасове активне сальдо у розмірах, тривалості таза ставкою кредитування, обумовленими договором при відкритті розрахунковогорахунку підприємством.
2. Кредитування заопераціями „репо” — заставні кредити, в якості застави в якихвикористовуються, в основному, державні цінні папери у бездокументарній формі. Приоперації „репо” позичальник тимчасово продає свої цінні папери банку,отримуючи кредитні кошти на визначений термін, а по його закінченню викупає убанка свої цінні папери, при цьому різниця курсів продажу та покупки відповідаєставці кредитного відсотка банка.
3. „Вексельнийкредит” — кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання(облік векселів, застава векселів, акцепт векселя, аваль векселя).
Облік векселя — цесвоєрідна купівля векселя банком. Купуючи вексель у векселетримача, банкотримує право на одержання грошей за векселем після закінчення його терміну. Заавансування векселеутримувача банк стягує з останнього обліковий відсоток, абодисконт, що дорівнює різниці між номінальною вартістю векселя і сумою, якувиплачує банк при обліку векселя. Після закінчення терміну векселя банкпред’являє його боржникові (векселедавцю) до погашення. Економічна суть цієїоперації полягає в достроковій грошовій реалізації векселя його утримувачембанкові й перетворенні комерційного кредиту в банківський.
Застава векселявідрізняється від обліку векселя тим, що вексель переходить від векселетримачадо банку не остаточно, а тимчасово як застава виданої банком позики. Післязакінчення терміну позики позичальник зобов’язаний її погасити і виплатити занею відсотки.
Акцептний кредитнадається векселедавцю (платникові за векселем) і виконує роль гарантійноїпослуги. Кредитна угода оформляється з використанням переказного векселя (тратти),де векселетримач (трасант) вказує платника (трасата), який повинен акцептувативексель, тобто дати згоду здійснити платіж. Трасант, отримавши акцепт банку завекселем, обліковує його в іншому банку (великі банки нерідко самі обліковуютьсвої власні акцепти) і таким чином одержує гроші або ж погашає акцептом своїборги. До терміну тратти клієнт, якому був відкритий кредит, вноситьбанкові-акцептанту відповідну суму на оплату векселя. За надання акцептногокредиту банк стягує акцептну комісію.
В ролі гарантійноїбанківської послуги виступає й авальний кредит. Його призначення — покритизобов’язання клієнта, якщо він не зможе виконати їх самостійно. Авальний кредитіснує у вигляді різних форм гарантій або доручень: гарантія платежу абопоставки, доручення щодо кредиту, гарантія надання позики тощо. Щодо авальногокредиту нараховується комісія, розмір якої залежить від виду вимог, щовипливають із гарантії, а також терміну дії гарантії, а за наданий кредитбанкові сплачується відсоток.

Таблиця 2.1
Класифікаціявидів кредитів підприємствам в комерційних банках України згідно з „Планомрахунків” [9] 201 Кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання 2010 А Кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання 202 Кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання 2020 А Кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання 2027 А Прострочена заборгованість за кредитами, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання 203 Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання 2030 А Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання 2037 А Прострочена заборгованість за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання 206 Кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання 2062 А Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання 2063 А Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання 2067 А Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання 207 Кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання 2071 А Фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб’єктам господарювання 2072 А Короткострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання 2073 А Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання 2074 А Довгострокові кредити, що надані суб’єктам господарювання за участю кредитів Національного банку України 2077 А Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання 208 Іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання 2082 А Короткострокові іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання 2083 А Довгострокові іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання 2087 А Прострочена заборгованість за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання 260 Кредити «овердрафт», що надані суб’єктам господарювання 2600 АП Кошти на вимогу суб’єктів господарювання з наданням кредитів «овердрафт»
4. „Факторинговийкредит” — кредитування позичальників під передавання банку прав на вимоги, щопридбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання. Факторинговавимога — визнана цінним папером, який підтверджує право на отримання товару затоваро-супроводжувальними документами, або отримання дебіторськоїзаборгованості за відпущені товари. При передачі факторингових документівпозичальником, банк кредитує його з урахуванням дисконту, який включає кредитнуставку з урахуванням додаткового ризику.
5. Кредити впоточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання — надаютьсяпідприємствам для покриття видатків на купівлю товарно-матеріальних запасів,сплату послуг, податків і виплату зарплати.
6. Кредити вінвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання, включаючи „фінансовийлізинговий кредит” — це лізингове фінансування, яке передбачає, що банк купуєустаткування або машини і передає їх в фінансовий лізинг (оренду з викупом) своїмклієнтам.
7. Іпотечнікредити, що надані суб’єктам господарювання. Іпотечні позики — це позики,забезпечені нерухомістю — землею, будинками та іншим майном, а такожкороткострокові кредити на будівництво і землевпорядкування та більшдовгострокові кредити на купівлю сільськогосподарських угідь, будинків,квартир, комерційних споруд і майна за кордоном.
У кожному окремомувипадку види кредитів можуть мати своє положення, що регламентує порядок їхвидачі та погашення.
Види кредитіврізняться не тільки за позичальниками, а й за іншими параметрами. До нихналежать: зв’язок кредиту з рухом капіталу, сфера застосування кредиту, термінкредиту, платність кредиту, забезпеченість кредиту.
За зв’язкомкредиту з рухом капіталів його можна розділити на два типи: позику грошей іпозику капіталу. Позика грошей пов’язана, як правило, із споживчими або іншимицілями, коли кредит не дає приросту суспільного продукту, а витрачається іпогашається за рахунок уже створених накопичень. Позика капіталу, навпаки,передбачає прирощення продукту (його збільшення); позичальник у цьому випадкузобов’язаний так використати кредит, щоб із його допомогою одержати новувартість, не тільки повернути кредит, а й заплатити позиковий відсоток якчастину прибутку, додатково отриманого в результаті використання банківськихкоштів. Позика капіталу є найтиповішим видом банківського кредиту.
За сфероюзастосування кредити поділяються на кредити у сферу виробництва та у сферуобігу. Для сучасної вітчизняної практики більш характерними є вкладення коштівне в сферу виробництва, як це зазвичай прийнято з позиції здорової економіки, ау сферу обігу, де оборотність і прибутковість операцій є вищою, ніж увиробничій сфері. Залежно від терміну банківські кредити поділяються на: короткострокові(до 1 року), середньострокові (до 3 років) та довгострокові (понад 3 років). Традиційносучасна кредитна справа відзначається переважно короткостроковим характером. Взарубіжній практиці короткострокові позики — це позики, термін користуванняякими не перевищує одного року. В основному це позики, що обслуговуютькругообіг оборотного капіталу, поточні потреби клієнтів.
До довгостроковихпозик належать кредити, терміни яких перевищують 6 років (у деяких країнах,наприклад США, довгостроковими є позики терміном понад 8 років). Ці позикиобслуговують потреби в коштах, необхідних для формування основного капіталу,фінансових активів, а також деяких різновидів обігових коштів.
Середньостроковимикредитами є кредити, термін користування якими перебуває в межах від 1 до 6років. Сфера їх застосування збігається з обслуговуванням потреб за допомогоюдовгострокового кредиту.
У розрядікритеріїв класифікації банківських позик не останнє місце займає платністькредиту. Виходячи з цього критерію, можна вирізнити банківські позики зринковою відсотковою ставкою, підвищеною і пільговою. Ринкова ціна кредиту — цета його ціна, яка складається на ринку в даний момент виходячи з попиту йпропозиції на різні види банківських позик. В умовах великої інфляції — цедосить рухлива ціна, що має тенденцію до підвищення. Позики з підвищеноювідсотковою ставкою виникають у зв’язку з великим ризиком кредитування клієнта,порушенням ним умов кредитування, прогнозом збільшення вартості кредитнихресурсів тощо. Позики, надані на умовах пільгового відсотка, є елементомдиференційованого підходу до кредитування, виникають у взаємовідносинах закціонерами, при рефінансуванні централізованих кредитів емісійного банку (заумови зниженої, порівняно з їх ринковою, ціни).
Забезпеченнякредиту. Важливим елементом кредитування і критерієм класифікації банківськихпозик є їхня забезпеченість. У цьому зв’язку позики можуть мати: прямезабезпечення, непряме забезпечення і не мати його. У міжнародній практицікредити часто поділяються на забезпечені, незабезпечені і такі, що маютьчасткове забезпечення.
Досвід західнихкраїн показав, що наявність матеріального забезпечення ще не дає впевненості усвоєчасному поверненні банківських позик.
У світовійбанківській практиці можна побачити й інші критерії класифікації. Так, убільшості країн позики поділяються на два блоки: кредити юридичним і позикифізичним особам. Якщо кредити першого блоку надаються на виробничі цілі (наприклад,на розширення виробництва і реалізацію продукту), то кредити другого блокуобслуговують особисті потреби населення. Подібна класифікація виявляєтьсяважливою як для диверсифікації ризику кредитних вкладень, так і для організаціїкредитування (порядку видачі, оформлення, погашення, забезпечення кредиту тощо).
Банківські кредитидеталізують і за іншими, «дрібнішими» ознаками, їх розділяють залежновід тієї валюти, що використовується в процесі кредитування, залежно від того,обмежена лімітом позикова заборгованість чи ні, кредити, які постійновідновлюються (револьверні) і невідновлювальні тощо.
Суттєвою підставоюдля виокремлення спеціальної групи кредитів є їх розмір. У світовій банківськійпрактиці регламентуються так звані «значні» кредити, розмір якиходному позичальникові (або групі позичальників) перевищує 5% банківськогокапіталу.
Банківські кредитиможна розрізнити й залежно від об’єкта кредитування.
В українськійпрактиці короткострокові кредити видаються під різні елементи виробничихзапасів промисловості, наприклад, банки кредитують сировину, основні йдопоміжні матеріали, паливо, готову продукцію, кошти в розрахунках. Усільськогосподарських підприємств банки кредитують витрати рослинництва ітваринництва, мінеральні добрива, пальне тощо.
Довгостроковіпозики спрямовуються на кредитування такої діяльності, як: будівництвовиробничих об’єктів; реконструкція, технічне переоснащення, розширеннявиробничих об’єктів; придбання техніки, устаткування і транспортних засобів; організаціявипуску нової продукції; будівництво об’єктів невиробничого призначення тощо.
Позика можевидаватися не обов’язково на формування матеріального об’єкта, у позичальникавзагалі може не бути того, під що в натурально-речовому вигляді можна одержатипозику. В такому випадку об’єктом є потреба позичальника в додаткових ресурсах.
Розглянута намикласифікація банківських позик, її критерії неминуче взаємопов’язані зпринципами кредитування. Обов’язковою вимогою сучасної системи кредитування євимога цільового характеру кредиту, повноти і терміновості повернення позик, їхзабезпеченості. До загальноекономічних принципів кредитування належить принципдиференційованості, що виражає неоднаковий підхід банку як до кредитуваннясуб’єкта, об’єкта, так і до забезпечення позик.
В сучасних умовахособливе значення мають принципи раціонального кредитування, що потребуютьнадійної оцінки не тільки об’єкта, суб’єкта і якості забезпечення, а й рівнямаржі, прибутковості кредитних операцій, зниження ризику.
Виходячи зпринципу прибутковості банківського господарства банківські позики є платними.
Банки як торговельніпідприємства торгують насамперед своїми ресурсами, розміщуючи їх у кредитніоперації. Тому в нормальному (безкризовому, безінфляційному) господарстві длябанків, що виступають насамперед як великі кредитні інститути, прибуток відкредитної діяльності є найосновнішим. У прибутку американських банків наприбутки від кредитних операцій припадає переважна частина — понад 60%.
Розмір кредитногопродукту банку залежить не тільки від обсягу його власних коштів, а й відзалучених ресурсів. У сучасній ринковій системі торгувати великим обсягомкоштів можна лише тоді, коли банк додатково залучив кошти своїх клієнтів. Оскількибанк залучає ресурси не для себе, а для інших, то обсяг кредитного продуктустає тим вищим, чим більша маса акумульованих ним на засадах повернення коштів.
Особливістьсучасної системи кредитування полягає в її залежності не тільки від власних ізалучених ресурсів, а й від певних норм, які встановлює НБУ для комерційнихбанків.
Суттєвою ознакоюсучасної системи кредитування є її договірна основа.
При всій своїйприбутковості кредитна операція в умовах економічної кризи, спаду виробництва,банкрутства підприємств є найризикованішою. В сучасних умовах затримкаповернення позик клієнтами банку стає досить частим явищем.
Існує такожпоняття умов кредитування. Під умовами кредитування маються на увазі певнівимоги, які ставляться до базових елементів кредитування — суб’єктів, об’єктівта забезпечення кредиту.
Умови кредитування[35]:
дотримання вимог,які ставляться до базових елементів кредитування;
збіг інтересівобох сторін кредитної угоди;
наявністьможливостей як у банку-кредитора, так і в позичальника виконувати своїзобов’язання;
дотриманняпринципів кредитування;
можливістьреалізації застави і наявність гарантій;
забезпеченнякомерційних інтересів банку;
плануваннявзаємовідносин сторін кредитної угоди.
При всьомурозмаїтті об’єктів і суб’єктів кредитування, різних видів позик, наданихюридичним і фізичним особам, система кредитування являє собою певну єдинусхему, яка містить в собі [23]:
1. Методикредитування і форми позикових рахунків.
2. Кредитнудокументацію, що подається банку.
3. Процедуру звидачі кредиту.
4. Порядокпогашення позики.
5. Контроль упроцесі кредитування.
Метод кредитуванняможна визначити як сукупність прийомів, за допомогою яких банки здійснюютьвидачу і погашення кредитів. Таких методів три.
1. Методкредитування за оборотом.
2. Методкредитування за залишком.
3. Оборотно-сальдовийметод.
Організаційно рухкредиту (його видача і погашення) віддзеркалюється на позикових рахункахклієнта, які відкриває йому банк.
Основна масабанківських кредитів видається під забезпечення, що є одним із принципівбанківського кредитування. Формами забезпечення зобов’язань щодо поверненнякредиту можуть бути:
застава майнапозичальника;
гарантія абодоручення;
перевідступленняна користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальника до третьої особи;
договірстрахування відповідальності позичальника за непогашення заборгованостістосовно позики;
товаророзпоряджувальнідокументи (гарант — складське свідоцтво, що підтверджує перебування товару наскладі, залізнична накладна, коносамент — свідоцтво про приймання вантажу доморського перевезення тощо);
цінні папери;
поліси страхуванняжиття;
інші грошовівимоги позичальника до третьої особи.
Незабезпеченіпозики, які в банківській практиці називаються бланковими, надаються тільки підзобов’язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов’язані з великимризиком для банку і видаються під вищий відсоток.
За термінамивикористання позики:
Термінові — позики,надані банком на зафіксований в угоді з позичальником термін:
короткострокові — до1 року;
середньострокові — від 1 до 3 років;
довгострокові — понад3 роки.
До запитання (онкольні)- позики, що погашаються позичальником на першу вимогу банку. Відстрочені (пролонговані)- позики, щодо яких прийняте рішення про перенесення терміну повернення напізніший час. Відстрочка погашення позики зазвичай супроводжуєтьсявстановленням вищої відсоткової ставки.
За способаминадання:
що видаються вразовому порядку;
що видаютьсявідповідно до відкритої кредитної лінії, попередньо встановленого лімітукредитування;
гарантовані (резервні)кредити із заздалегідь обумовленою датою видачі позики та з видачею позики вміру виникнення в ній потреби.
За способами погашення:
що погашаютьсяодноразовим платежем після закінчення терміну;
що погашаютьсяперіодичними внесками, поступово;
що погашаютьсявідповідно до особливих умов, передбачених кредитною угодою.
Прострочені — позики,щодо яких минули терміни повернення, встановлені в кредитному договорі, апозикові кошти банку не повернуті.
Порядок погашеннякредиту, при якому виплати здійснюються нерегулярно, передбачає вищу відсотковуставку.
За характером іспособом сплати відсотка:
позики зфіксованою відсотковою ставкою, відразу встановленою на повний термін погашеннякредиту. Здійснюється таке кредитування звичайно на короткий термін;
плаваючоювідсотковою ставкою, яка періодично переглядається і прив’язується до рівняоблікової ставки центрального банку та фактичних темпів інфляції;
зі сплатоювідсотків у міру використання позикових коштів (звичайні позики);
зі сплатоювідсотка одночасно з одержанням позикових коштів (дисконтний кредит).
За кількістюкредиторів:
надані однимбанком;
синдиковані (консорціумні)кредити — що видаються банківським консорціумом, у якому один із банків бере насебе роль менеджера;
паралельні, щопередбачають однакову узгоджену участь кількох банків у наданні кредиту одномупозичальникові.
Банківський кредиту міжнародній банківській практиці застосовується в різних формах: форфейтинг,факторинг, експортний кредит, лізинг, кредитна лінія.
Форфейтинг — цекредитування експортера шляхом купівлі в нього векселів, акцептованихімпортером. При такій формі кредитування весь ризик щодо виконання борговогозобов’язання переходить до покупця векселя — форфейтера, тобто банку-експортера.Експортер перевідступає вимоги до покупця банкові-форфейтеру і тим самим знижуєдебіторську заборгованість, поліпшуючи структуру свого балансу. Термінкредитування дуже незначний. Джерелом коштів для банків, які беруть участь уфорфейтингових операціях, є ринок євровалют. Тому облікова ставка за форфейтингомфіксується на базі ставок євровалютного ринку, у її розрахунок входять витратифорфейтингу щодо залучення коштів, страхові й валютні ризики. Основнимивалютами угод є: німецька марка — 50%, долар США — 40%, швейцарський франк — 100%.
Факторинг — формакредитування, яка виражається в наданні експортерові, що продав товар на умовахкредиту, різноманітних послуг, у тому числі інкасування дебіторськоїзаборгованості клієнта. Беручи на себе вимоги свого клієнта до його боржників,факторингова фірма зобов’язується або вручати гроші клієнта в міру стягуванняїх із боржників, або виплатити йому готівкою при укладанні угоди. Найпоширенішаформа — короткострокове кредитування. Операція факторингу звільняє експортеравід кредитних ризиків, до посередника (фактора) переходять облік і стягуванняборгу з несумлінного платника.
Вартістьфакторингового кредиту містить відсоток за користування ним, комісію забухгалтерське обслуговування, інкасування боргу та інші послуги. У відсотковомувідношенні до розміру фактично виданих позикових коштів вона може досягати 20%.
Різновидомміжнародних банківських кредитів є банківські експортні кредити, наданііноземним імпортерам безпосередньо приватними комерційними банками абоконсорціумами і спеціалізованими зовнішньоторговельними банками. Існуютькредити за разовими контрактами, кредити на спорудження промислових та іншихоб’єктів із постачанням обладнання і наданням різноманітних послуг. Кредитпокупцеві складає близько 80-85% контрактної ціни.
 2.3 Банківський кредитний відсоток
Банк, як ібудь-яка кредитна установа, розміщає в позичку насамперед не власні, а залученікошти. Частка доходу, одержувана банком, являє собою компенсацію запосередництво, «ризикове об’єднання» і кредитну оцінку. Ризикневиконання зобов’язань перед банком по його активах перевищує ризик невиконаньзобов’язань перед вкладником по пасивах. Таким чином, він приймає на себе ризикнеплатежів по позичках. Крім того, вкладники допускають більш низьку процентнуставку по коштам, переданим у банк, для того щоб не займатися пошуком клієнтіві оцінкою їхньої кредитоспроможності.
До факторів, щолежать в основі визначення рівня відсотка по кредитних операціях банку,ставляться [13]:
собівартістьпозичкового капіталу;
кредитоспроможністьпозичальника;
ціль позички;
характерзабезпечення;
строк і обсягнадаваного кредиту.
Верхня границявідсотка за кредит визначається ринковими умовами. Нижня межа складається зурахуванням витрат банку по залученню коштів і забезпеченню функціонуваннякредитної установи.
При розрахункунорми кредитного відсотка в кожній конкретній угоді комерційний банк ураховує [13]:
рівень базовоїпроцентної ставки;
надбавку за ризикз урахуванням умов кредитного договору.
Базова процентнаставка (Пбаз) визначається виходячи з орієнтовної собівартості кредитнихвкладень і закладених рівнів прибутковості позичкових операцій банку намайбутній період [35]:
 
Пбаз = С1 +С2+Пм, (2.1)
де С1 — середня реальна ціна (відсоткова ставка) всіх кредитних ресурсів на
планований період;
С2 — відношення планованих видатків по забезпеченню функціонування
банку доочікуваного обсягу продуктивно розміщених коштів;
Пм — планований рівень прибутковості позичкових операційбанку з
мінімальнимризиком.
Середня реальнаціна кредитних ресурсів (C1) визначається по формулісередньозваженої арифметичної виходячи із ціни окремого виду ресурсів і йогопитомої ваги в загальній сумі мобілізуємих банком (платних і безкоштовних) коштів.
Середня реальнаціна окремих видів ресурсів визначається на основі ринкової номінальної цінизазначених ресурсів і коректування на норму обов’язкового резерву, депонуємогов Національному банку України.
Зокрема,
/> (2.2)
де С∂ — середня реальна ціна залучених банком термінових депозитів;
П∂ — середній ринковий рівень депозитного відсотка.
Аналогічновизначається середня реальна ціна по інших джерелах коштів, по яких передбаченевідрахування коштів до фонду обов’язкових резервів.
Надбавка за ризикдиференціюється залежно від наступних критеріїв:
кредитоспроможностіпозичальника;
наявностізабезпечення по позичці;
строку кредиту;
міцності взаєминклієнта з банком.
З огляду на те, щовідсоток по активних операціях банку відіграє важливу роль у формуваннідоходів, а плата за залучені ресурси займає істотне місце в складі йоговидатків, актуальне значення має проблема визначення процентної маржі (Мфакт),тобто різниці між середніми ставками по активним (Па) і пасивнимопераціям банку (Пп):
 
Мфакт = Па — Пп(2.3)
Основнимифакторами, що впливають на розмір процентної маржі, є обсяг і склад кредитнихвкладень і їхніх джерел, строки платежів, характер застосову-ваних процентнихставок і їхній рух.
При діючійпрактиці кредитування в нашій країні, як правило, застосовуються фіксованіставки відсотка, без перегляду до закінчення кредитної угоди. Однак,просуваючись по шляху створення ринкового механізму, не можна не враховуватидосвід західних країн, де одночасно існує набір процентних ставок, які, убільшості випадків, переглядаються залежно від ринкової кон’юнктури йпристосовуються до неї.
У цих умовах всіактиви й пасиви прийнято ділити на чотири категорії відповідно до швидкостірегулювання процентних платежів і переходу на новий рівень ставок. Існуєнаступна класифікація:
А. Активи йпасиви, по яких застосовується негайний і повний перегляд процентних ставок призміні ринкових умов.
В. Повнерегулювання протягом трьох місяців.
С. Активи йпасиви, по яких ставки переглядаються в період, що перевищує три місяці.
D. Активи й пасивиз повністю фіксованими ставками.
Взаємодія цихфакторів визначається шляхом зіставлення перших двох категорій активів (А+В) заналогічними пасивами з обліком сформованої ринкової ситуації.
У період, колипроцентні ставки ростуть, для банку більше сприятливе співвідношення, коли
/> (2.4)
тобто, числоактивів з рухливими процентними ставками перевищує відповідну величину пасивів,у зв’язку із чим збільшується розрив у ставках по активних і пасивних операціях- росте процентна маржа.
Навпроти, припадінні ринкового рівня відсотка бажано дотримуватися наступногоспіввідношення, коли
/> (2.5)
і підкріплюватиактиви з фіксованими ставками за рахунок пасивів, що характеризуютьсятерміновістю перегляду платежів по відсотках.
Для ефективного керуваннядоходом від позичкових операцій визначається й аналізується мінімальнапроцентна маржа, що характеризує сформовану величину витрат, не покритихотриманими комісіями й іншими доходами, на кожну гривню продуктивно розміщенихкоштів:
/> (2.6)
де Pб — видатки по забезпеченню функціонування банку (всі видатки, крім сумнарахованих відсотків);
Дп — інші доходи кредитної установи (доходи, за винятком надходжень поактивних операціях банку); відшкодування клієнтами поштових і телеграфнихвидатків, що надійшла плата за послуги, зроблені підприємствам, відсотки йкомісії, доодержані за минулі роки, і затребувані відсотки й комісії, зайвосплачені клієнтам у минулі роки, інші доходи;
А∂ — актив балансу банку, що приносить дохід на вкладенікошти:
кредитнівкладення, придбані цінні папери, кошти, перераховані підприємствам для участів їхній господарській діяльності, і ін.
Наведені вищепідходи використовуються комерційними банками при проведенні процентноїполітики по активних і пасивних операціях.
Так, в табл. А.1 -А.3Додатку А наведена статистика середньозважених (по БС України) ставок витрат позалученим депозитам та ставок доходів по розміщеним кредитам у 2008 — 2009роках, яка демонструє визначальний характер ставки залучення депозитів (ресурсів)на рівень кредитних ставок.
Розділ 3. Основні тенденції розвиткукредитування підприємств в банківській системі україни на фоні наслідківсвітової фінансової кризи 2008 — 2009 рр.
 3.1 Загальні тенденції розвиткукредитування в банківській системі України на протязі 2008-2009 рр.
Стан банківськоїсистеми України за результатами 10-ти місяців діяльності у 2009 році упорівнянні з результатами діяльності за 2008 рік характеризується наступнимипоказниками впливу наслідків світової фінансової кризи на діяльністьбанківської системи України [38]:
1). В стадіїфінансового оздоровлення та введення зовнішнього управління (тимчасовийадміністратор) з боку Національного банку України знаходяться 15 комерційнихбанків, з них 2-банки («Надра», «Укрпромбанк») належать до1 групи найбільших системних багатофілійних банків України.
2). Зобов’язаннябанків за станом на 01.11.2009 становлять 748,7 млрд. грн. та за 10 місяців2009 року знизились на — 57,1 млрд. грн.
3). Обсяг коштівфізичних осіб в банківській системі України знизився за 10 місяців 2009 року на- 31,1 млрд. грн., обсяг коштів юридичних осіб знизився на — 10,2 млрд. грн.
4). За станом на 01.11.2009активи банків становили 875,6 млрд. грн., за 10 місяців 2009 року відток коштівз банківської системи України становить — 51,6 млрд. грн.
Загалом банківськасистема України за 10 місяців 2009 року характеризується збитковістю діяльності:
доходи банків склали119,8 млрд. грн., з них: процентні доходи становили 101,7 млрд. грн. (або 84,8%від загальних доходів), комісійні доходи — 13,6 млрд. грн. (11,3%);
витрати банківсклали 138,0 млрд. грн., з них: процентні витрати — 56,0 млрд. грн. (або 40,6%від загальних витрат), відрахування в резерви — 51,7 млрд. грн. (37,4%),комісійні витрати — 2,5 млрд. грн. (1,8%);
загальний збиток — 18,2 млрд. грн.
Наслідки впливусвітової фінансової кризи 2008 — 2009 рр. на стан банківської системи України характеризуютьсянаступними основними показниками:
різка девальваціяофіційного курсу національної валюти по відношенню до долара США з рівня 5,0грн. /1 долар станом на 01.10 2009 до рівня 7,7 грн. /1 долар станом на 29.12.2009(рис.3.1) та поступова девальвація до курсу 8,01 грн. /1 долар станом на 01.10 2009;
ажіотажний відтікресурсів з банківської системи України та відповідне падіння обсягів сумарного КІПБС України (рис.3.2 — 3.3) при суттєвому зростанні річних ставок депозитнихзалучених ресурсів та, відповідно, ставок кредитування (Додаток А).
/>
Рис.3.1 Динамікакурсу долара США в національній валюті України в кризовий період 2008 — 2009років (світова фінансова криза) [38] *

/>
Рис.3.2 Динамікагривневого еквіваленту та валютного еквіваленту сумарних обсягівкредитно-інвестиційного портфеля банківської системи України в кризовий період2008 — 2009 рр. *
/>
Рис.3.3 Динамікавалютного еквіваленту сумарних обсягів складових кредитно-інвестиційногопортфеля банківської системи України в кризовий період 2008 — 2009 рр. *

При цьому, аналізграфіків рис.3.2 показує, що в умовах девальвації курсу національної валютислід аналізувати динаміку кредитно-інвестиційного портфелю БС України ввалютному еквіваленті обсягів активів, оскільки картина наслідків світовоїфінансової кризи, характеризуєма показниками в обсягах активів в національнійвалюті виглядає необ’єктивною. Так динаміка розвитку кризи в БС України маєпоказники [39]:
1) У гривневомуеквіваленті кредитно-інвестиційний портфель (КІП) БС України характеризується(рис.3.2):
зростанням з рівня607,4 млрд. грн. станом на 01.10 2008 до максималь-ного рівня 759,7 млрд. грн. станомна 01.01.2009 року;
падінням змаксимуму 759,7 млрд. грн. станом на 01.01.2009 до мінімального рівня 653,4млрд. грн. станом на 01.06.2009 та поступовим зростанням до рівня 678,0 млрд. грн.станом на 01.10 2009.
2) У доларовомуеквіваленті кредитно-інвестиційний портфель (КІП) БС України на ті ж датихарактеризується (рис.3.2):
падінням з максимальногорівня 124,9 млрд. доларів США станом на 01.10 2008 до рівня 98,7 млрд. доларівСША станом на 01.01.2009 року;
продовженнямпадіння з рівня 98,7 млрд. доларів США станом на 01.01.2009 року до рівня 85,8млрд. доларів США станом на 01.06.2009 та подальшим падінням 84,7 млрд. доларівСША станом на 01.10 2009.
3) У доларовомуеквіваленті сумарний обсяг кредитів, наданих БС України юридичним особам (підприємствам)характеризується (рис.3.3):
зростанням з рівня46,7 млрд. доларів США станом на 01.01.2008 до рівня 65,8 млрд. доларів СШАстаном на 01.10 2008 та падінням до рівня 46,0 млрд. доларів США станом на 01.102009 (тобто фактично поверненням до рівня початку 2008 року);
відноснимзменшенням обсягів доларового еквіваленту сумарного обсягу кредитуванняпідприємств на — 30,2% на протязі 1 року з початку фінансової кризи в БСУкраїни.

/>
Рис.3.4 Структураскладових кредитно-інвестиційного портфеля банківської системи України станомна 01.01.2008 року (докризовий період)*
/>
Рис.3.5 Структураскладових кредитно-інвестиційного портфеля банківської системи України станомна 01.01.2009 року (пік кризового періоду) *
/>
Рис.3.6. Структураскладових кредитно-інвестиційного портфеля банківської системи України станомна 01.10 2009 року (післякризовий період) *
Аналіз динамікиструктура складових кредитно-інвестиційного портфеля банківської системиУкраїни станом на 01.01.2008 (докризовий період — рис.3.4), станом на 01.01.2009року (пік кризи — рис.3.5) та станом на 01.10 2009 року (післякризовий період — рис.3.6) показує, що за період кризи структура КІП в БС України суттєвозмінилась в бік нарощення питомої ваги кредитування юридичних осіб (підприємств)за рахунок скорочення міжбанківського кредитування:
1) станом на 01.01.2008питома вага:
кредитуванняюросіб (підприємства) = 51,08%
міжбанківськікредити = 11,05%
2) станом на 01.102009 питома вага:
кредитуванняюросіб (підприємства) = 54,27%
міжбанківськікредити = 7,15%
3.2 Індивідуальні тенденції розвиткукредитування підприємств в найбільшому комерційному банку ПАТ КБ „Приватбанк”у 2008 — 2009 рр.
Станом на 01.01.2009року (за 2008 рік) ПАТ КБ „Приватбанк” продовжив утримання позиції лідерапо обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця тавідносні частки фінансів банківської системи України [39]:
Обсяг валютиактивів балансу — 80 165,5 млн. грн. (1 місце — 8,98%);
Обсяг власногокапіталу — 8 711,9 млн. грн. (2 місце — 7,05%);
Обсяг статутногокапіталу — 523,7 млн. євро (2 місце);
Обсягкредитно-інвестиційного портфеля
71 853,6 млн. грн.(1 місце — 9,43%);
Обсяг резервів накредитні ризики — 8 368,12 млн. грн. (11,5% КІП);
Обсяг поточних істрокових депозитів фізичних осіб
32 750,1 млн. грн.(1 місце — 16,16%);
Обсяг поточних істрокових депозитів юридичних осіб
24 743,1 млн. грн.(2 місце — 11,17%);
Обсяг балансовогоприбутку — 1 291,78 млн. грн. (1 місце — 17,33%);
Прибутковістьстатутного капіталу — 22,723% (15 місце);
Прибутковістьактивів балансу — 1,611% (19 місце);
Станом на 01.10 2009року (за 3 квартали 2009 року) ПАТ КБ „Приватбанк” продовжив утриманняпозиції лідера по обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтинговімісця та відносні частки фінансів банківської системи України [39]:
Обсяг валютиактивів балансу — 81 510,02 млн. грн. (1 місце — 9,59%);
Обсяг власногокапіталу — 10 440,977 млн. грн. (3 місце — 7,654%);
Обсяг статутногокапіталу — 584,436 млн. євро (3 місце);
Обсягкредитно-інвестиційного портфеля
68 012,18 млн. грн.(1 місце — 10,03%);
Обсяг резервів накредитні ризики — 11 778,81 млн. грн. (16,02% КІП);
Обсяг поточних істрокових депозитів фізичних осіб
30 476,47 млн. грн.(1 місце — 16,148%);
Обсяг поточних істрокових депозитів юридичних осіб
21 838,44 млн. грн.(1 місце — 11,314%);
Обсяг балансовогоприбутку — 521,65 млн. грн. (2 місце);
Прибутковістьстатутного капіталу — 7,659% (16 місце);
Прибутковістьактивів балансу — 0,640% (22 місце);
Але, за 3 квартали2009 року кредитний ризик в досліджуємому ПАТ КБ „Приватбанк” суттєвовиріс, що інтегрально характеризується динамікою росту обсягів кредитногопортфелю та обсягів створених резервів на кредитні ризики, наведених награфіках рис.3.7 [40].
Як показує аналіздинаміка валютного еквіваленту сумарних обсягів складовихкредитно-інвестиційного портфеля ПАТ КБ „Приватбанк” в кризовий період2008 — 2009 рр. (див. рис.3.8) за період кризи [40]:
1) Обсяг валютногоеквіваленту кредитів, наданих юридичним особам (підприємствам) зменшився зрівня 6,42 млрд. доларів США станом на 01.10 2008 до рівня 4,71 млрд. доларівСША станом на 01.10 2009, тобто на — 26,7%;
2) Обсяг валютногоеквіваленту кредитів, наданих фізичним особам зменшився з рівня 4,5 млрд. доларівСША станом на 01.10 2008 до рівня 2,67 млрд. доларів США станом на 01.10 2009,тобто на — 40,7%;
3) Обсяг валютногоеквіваленту активів, вкладених в кредитування цінних паперів, зменшився з рівня725,6 млн. доларів США станом на 01.10 2008 до рівня 59,5 млн. доларів СШАстаном на 01.10 2009, тобто на — 91,8%;
4) Обсяг валютногоеквіваленту наданих міжбанківських кредитів зменшився з рівня 2,33 млрд. доларівСША станом на 01.10 2008 до рівня 1,05 млрд. доларів США станом на 01.10 2009,тобто на — 55,0%.
Таким чином,основним пріоритетом кредитної політики ПАТ КБ „Приватбанк” в кризовийперіод залишилося кредитування підприємств.

/>
Рис.3.7 — Динамікаросту абсолютних рівнів кредитів юридичним і фізичним особам та резервів накредитні ризики в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2003 — 2009 роках*
/>
Рис.3.8. Динамікавалютного еквіваленту сумарних обсягів складових кредитно-інвестиційногопортфеля ПАТ КБ „Приватбанк” в кризовий період 2008 — 2009 рр. *

/>
Рис.3.9. Структураскладових кредитно-інвестиційного портфеля ПАТ КБ „Приватбанк” станом на01.01.2008 року (докризовий період) *
/>
Рис.3.10. Структураскладових кредитно-інвестиційного портфеля ПАТ КБ „Приватбанк” станом на01.01.2009 року (пік кризового періоду) *
/>
Рис.3.11 Структураскладових кредитно-інвестиційного портфеля ПАТ КБ „Приватбанк” станом на 01.102009 року (післякризовий період) *
Аналіз динамікиструктура складових кредитно-інвестиційного портфеля ПАТ КБ „Приватбанк” станомна 01.01.2008 (докризовий період — рис.3.9), станом на 01.01.2009 року (піккризи — рис.3.10) та станом на 01.10 2009 року (післякризовий період — рис.3.11)показує, що за період кризи структура КІП в ПАТ КБ „Приватбанк” суттєвозмінилась в бік нарощення питомої ваги кредитування юридичних осіб (підприємств)за рахунок скорочення кредитування фізичних осіб та вкладень в цінні папери [37],[40]:
1) станом на 01.01.2008питома вага:
кредитуванняюросіб (підприємства) = 43,1%
кредитуванняфізосіб = 39,4%
вкладення в цінніпапери = 4,75%
2) станом на 01.102009 питома вага:
кредитуванняюросіб (підприємства) = 55,43%
кредитуванняфізосіб = 31,4%
вкладення в цінніпапери = 0,7%
На рис.3.12. наведеніграфіки показників динаміки структури кредитного портфеля ПАТ КБ „Приватбанк”за сегментами кредитування у 2006 — 2008 роках.
/>
Рис.3.12. Динамікаструктури кредитного портфеля ПАТ КБ „Приватбанк” за сегментамикредитування у 2006 — 2008 роках [37] *
Як показує аналізданих, наведених на рис.3.12, пріоритетними сегментами кредитування банку у2008 році були: кредитування фізичних осіб — частка 36,6%; кредитуванняторгівлі — частка 24,14%; наростання обсягів кредитування виробництва — частка10,35%; наростання обсягів кредитування середнього та малого бізнесу — частка9,66%; відновілення обсягів кредитування металургії — частка 4,8%. Требавідмітити різке падіння частки кредитування будівництва, що пов’язане з кризою2008 — 2009 років в будівництві в Україні.
Аналіз структурирезервуємого кредитного портфелю ПАТ КБ „Приват-банк” (видані балансові кредити+ позабалансові кредитні гарантії+позабалансові зобов’язання по кредитуванню) станомна 01.01.2009 року, розподілений за інтегральними показниками ризикованостікредитів по методології [12], показує, що в відсоткових частинах резервуємийкредитний портфель розподілений на:
„Стандартні” кредити- 70,5% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 1-2%);
Кредити „підконтролем” — 0,76% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику5-7%);
„Субстандартні”кредити — 17,65% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 20-25%);
„Сумнівні доповернення” кредити — 7,88% (Відсоток резервування від чистого кредитногоризику 50-60%);
„Безнадійні доповернення” кредити — 3,21% (Відсоток резервування від чистого кредитногоризику 100% — табл.1.5);
Аналіз структури«Стандартних» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ«Приватбанк» станом на 01.01.2009, наведений на рис.3.13, показує, щоосновними частками „стандартного” сегменту портфеля є:
/>
Рис.3.13. Структура«Стандартних» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ«Приватбанк» станом на 01.01.2009 [37] *
позабалансовізобов’язання по кредитуванню та наданим гарантіям — 37,17%;
кредити, наданіфізичним особам — 21,04%;
кредити юрособам,видані за врахованими векселями — 11,13%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 7,95%.
Аналіз структурикредитів «Під контролем» в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ«Приватбанк» станом на 01.01.2009, наведений на рис.3.14, показує, щоосновними частками сегменту „під контролем” портфеля є:
/>
Рис.3.14. Структуракредитів «Під контролем» в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ«Приватбанк» станом на 01.01.2009 [37] *
позабалансовізобов’язання по кредитуванню та наданим гарантіям — 46,48%;
кредити, наданіфізичним особам — 19,4%;
кредити юрособам,видані за врахованими векселями — 11,94%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 8,53%.
Аналіз структури«Субстандартних» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ«Приватбанк» станом на 01.01.2009, наведений на рис.3.15, показує, щоосновними частками „субстандартного” сегменту портфеля є:
/>
Рис.3.15. Структура«Субстандартних» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ«Приватбанк» станом на 01.01.2009 [37] *
позабалансовихзобов’язань по кредитуванню та наданим гарантіям в сегменті немає;
кредити, наданіфізичним особам — 23,0%;
кредити юрособам,видані за врахованими векселями — 26,95%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 19,25%.
Аналіз структури«Сумнівних до повернення» кредитів в резервуємому кредитному портфеліЗАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2009, наведений на рис.3.16,показує, що основними частками „сумнівного” сегменту портфеля є:
кредити, наданіфізичним особам — 41,4%;
кредити юрособам,видані за врахованими векселями — 20,51%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 14,65%.
/>
Рис.3.16. Структура«Сумнівних» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ «Приватбанк»станом на 01.01.2009 [37] *
Аналіз структури«Безнадійних до повернення» кредитів в резервуємому кредитномупортфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2009, наведений на рис.3.17,показує, що основними частками „безнадійного” сегменту портфеля є:
кредити, наданіфізичним особам — 75,5%;
кредити юрособам,видані за врахованими векселями — 8,57%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 6,12%.
/>
Рис.3.17. Структура«Безнадійних» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ«Приватбанк» станом на 1.01.2009 [37] *
Таким чином, найменшризикованими сегментами кредитування в ПАТ КБ „Приватбанк” є кредитування юридичнихосіб (підприємств), оскільки ризики їх кредитування в банку покриваютьсяліквідною заставою.
Як показує аналізструктур знеціненості кредитів, наданих юридичним особам, в ПАТ КБ „Приватбанк”у 2007 — 2008 роках, наведених структурними діаграмами на рис.3.18:
обсяг поточних танезнецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 22,7 млрд. грн. (01.01.2008)до рівня 44,8 млрд. грн. (01.01.2009), тобто практично в 2 рази, при цьомучастка поточних та незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахуваннярезервів) зменшилась з рівня 95,1% станом на 01.01.2008 до рівня 93,8% станомна 01.01.2009,
/>
/>
Рис.3.18. Структуразнеціненості кредитів, наданих юридичним особам в ПАТ КБ „Приватбанк” у2007 — 2008 роках [37] *
обсягпролонгованих незнецінені кредитів юридичним особам зріс з рівня 0,81 млрд. грн.(01.01.2008) до рівня 1,98 млрд. грн. (01.01.2009), тобто практично в 2,4 рази,при цьому частка пролонгованих незнецінені кредитів в сегменті порт-фелю (безурахування резервів) зросла з рівня 3,39% станом на 01.01.2008 до рівня 4,15%станом на 01.01.2009, обсяг сумнівних та безнадійних знецінених кредитівюридичним особам зріс з рівня 0,348 млрд. грн. (01.01.2008) до рівня 0,437 млрд.грн. (01.01.2009), при цьому частка цих кредитів в сегменті портфелю зменшиласьз рівня 1,46% станом на 01.01.2008 до рівня 0,92% станом на 01.01.2009, Якпоказує аналіз даних звітів ПАТ КБ Приватбанк” []:
загальний рівеньзабезпеченості наданих кредитів заставою підвищився з 73,7% станом на 01.01.2008до 82,0% станом на 01.01.2009;
рівень покриттязаставою кредитів наданих юридичним особам підвищився з 87,4% станом на 01.01.2008до 92,0% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосування основного видазастави у вигляді рухомого майна та оборотних виробничих активів зросла з рівня68,8% у 2007 році до 71,23% у 2008 році;
рівень покриттязаставою у вигляді виключно цінних паперів кредитів-репо підвищився з 40,3% станомна 01.01.2008 до 87,65% станом на 01.01.2009;
рівень покриттязаставою кредитів, наданих фізособам-приватним підприємцям, підвищився з 72,1% станомна 01.01.2008 до 83,45% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосуванняосновного вида застави у вигляді рухомого майна та оборотних виробничих активівзросла з рівня 8,5% у 2007 році до 63,4% у 2008 році, а частка використаннянерухомості в заставі зменшилась в 2,8 — 3,2 рази.
Висновки
У розвинутомуринковому господарстві кредит є інструментом безпосереднього регулюванняпроцесів розширеного відтворення. Необхідно враховувати, що регулююча ролькредиту виявляється не тільки на стадії розподілу, але й охоплює весьвідтворювальний процес. Ступінь впливу кредиту на швидкість обороту фондівбільш помітна в сфері обертання, де залучення в оборот кредитних ресурсівдозволяє прискорити платежі і тим самим прямо впливає на скорочення часуобороту.
Взаємодіючи зізбалансованістю економіки, кредитні відносини безпосередньо впливають на неї. Так,у ринковій економіці роль кредиту проявляється в регулюванні, тобто підтримцічи оптимізації пропорцій суспільного виробництва.
Наслідки впливусвітової фінансової кризи 2008 — 2009 рр. на стан кредитування банківськоїсистеми України характеризуються наступними основними показниками:
різка девальваціяофіційного курсу національної валюти по відношенню до долара США з рівня 5,0грн. /1 долар станом на 01.10 2009 до рівня 7,7 грн. /1 долар станом на 29.12.2009та поступова девальвація до курсу 8,01 грн. /1 долар станом на 01.10 2009;
ажіотажний відтікресурсів з банківської системи України та відповідне падіння обсягів сумарногоКІП БС України при суттєвому зростанні річних ставок депозитних залученихресурсів та, відповідно, ставок кредитування.
У доларовомуеквіваленті динаміка сумарного обсягу кредитів, наданих БС України юридичнимособам (підприємствам) характеризується:
зростанням з рівня46,7 млрд. доларів США станом на 01.01.2008 до рівня 65,8 млрд. доларів СШАстаном на 01.10 2008 та падінням до рівня 46,0 млрд. доларів США станом на 01.102009 (тобто фактично поверненням до рівня початку 2008 року);
відноснимзменшенням обсягів доларового еквіваленту сумарного обсягу кредитуванняпідприємств на — 30,2% на протязі 1 року з початку фінансової кризи в БСУкраїни.
Аналіз динамікиструктура складових кредитно-інвестиційного портфеля банківської системиУкраїни станом на 01.01.2008 (докризовий період), станом на 01.01.2009 року (піккризи) та станом на 01.10 2009 року (післякризовий період) показує, що заперіод кризи структура КІП в БС України суттєво змінилась в бік нарощенняпитомої ваги кредитування юридичних осіб (підприємств) за рахунок скороченняміжбанківського кредитування:
1) станом на 01.01.2008питома вага:
кредитуванняюросіб (підприємства) = 51,08%
міжбанківськікредити = 11,05%
2) станом на 01.102009 питома вага:
кредитуванняюросіб (підприємства) = 54,27%
міжбанківськікредити = 7,15%
Як показує аналіздинаміка валютного еквіваленту сумарних обсягів складовихкредитно-інвестиційного портфеля найбільшого в Україні ПАТ КБ „Приватбанк”в кризовий період 2008 — 2009 рр. за період кризи:
1) Обсяг валютногоеквіваленту кредитів, наданих юридичним особам (підприємствам) зменшився зрівня 6,42 млрд. доларів США станом на 01.10 2008 до рівня 4,71 млрд. доларівСША станом на 01.10 2009, тобто на — 26,7%;
2) Обсяг валютногоеквіваленту кредитів, наданих фізичним особам зменшився з рівня 4,5 млрд. доларівСША станом на 01.10 2008 до рівня 2,67 млрд. доларів США станом на 01.10 2009,тобто на — 40,7%;
3) Обсяг валютногоеквіваленту активів, вкладених в кредитування цінних паперів, зменшився з рівня725,6 млн. доларів США станом на 01.10 2008 до рівня 59,5 млн. доларів СШАстаном на 01.10 2009, тобто на — 91,8%;
4) Обсяг валютногоеквіваленту наданих міжбанківських кредитів зменшився з рівня 2,33 млрд. доларівСША станом на 01.10 2008 до рівня 1,05 млрд. доларів США станом на 01.10 2009,тобто на — 55,0%.
Таким чином,основним пріоритетом кредитної політики ПАТ КБ „Приватбанк” в кризовий періодзалишилося кредитування підприємств.
Аналіз динамікиструктура складових кредитно-інвестиційного портфеля ПАТ КБ „Приватбанк” станомна 01.01.2008 (докризовий період), станом на 01.01.2009 року (пік кризи) та станомна 01.10 2009 року (післякризовий період) показує, що за період кризи структураКІП в ПАТ КБ „Приватбанк” суттєво змінилась в бік нарощення питомої вагикредитування юридичних осіб (підприємств) за рахунок скорочення кредитуванняфізичних осіб та вкладень в цінні папери:
1) станом на 01.01.2008питома вага:
кредитуванняюросіб (підприємства) = 43,1%
кредитуванняфізосіб = 39,4%
вкладення в цінніпапери = 4,75%
2) станом на 01.102009 питома вага:
кредитуванняюросіб (підприємства) = 55,43%
кредитуванняфізосіб = 31,4%
вкладення в цінніпапери = 0,7%
Як показав проведенийаналіз, пріоритетними сегментами кредитування банку у 2008 році були:
кредитуванняфізичних осіб — частка 36,6%;
кредитуванняторгівлі — частка 24,14%;
наростання обсягівкредитування виробництва — частка 10,35%;
наростання обсягівкредитування середнього та малого бізнесу — частка 9,66%;
відновіленняобсягів кредитування металургії — частка 4,8%;
Треба відмітитирізке падіння частки кредитування будівництва, що пов’язане з кризою 2008 — 2009 років в будівництві в Україні.
Аналіз структурирезервуємого кредитного портфелю ПАТ КБ „Приват-банк” (видані балансові кредити+ позабалансові кредитні гарантії+позабалансові зобов’язання по кредитуванню) станомна 01.01.2009 року, розподілений за інтегральними показниками ризикованостікредитів, показує, що в відсоткових частинах резервуємий кредитний портфельрозподілений на:
«Стандартні»кредити — 70,5% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 1-2%);
Кредити „підконтролем” — 0,76% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику5-7%);
„Субстандартні”кредити — 17,65% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 20-25%);
„Сумнівні до повернення”кредити — 7,88% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 50-60%);
„Безнадійні доповернення” кредити — 3,21% (Відсоток резервування від чистого кредитногоризику 100% — табл.1.5);
Аналіз структури«Стандартних» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ«Приватбанк» станом на 01.01.2009, що основними частками„стандартного” сегменту портфеля є:
позабалансовізобов’язання по кредитуванню та наданим гарантіям — 37,17%;
кредити, наданіфізичним особам — 21,04%;
кредити юрособам, виданіза врахованими векселями — 11,13%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 7,95%.
Аналіз структурикредитів «Під контролем» в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ«Приватбанк» станом на 01.01.2009 показує, що основними часткамисегменту „під контролем” портфеля є:
позабалансовізобов’язання по кредитуванню та наданим гарантіям — 46,48%;
кредити, наданіфізичним особам — 19,4%;
кредити юрособам,видані за врахованими векселями — 11,94%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 8,53%.
Аналіз структури«Субстандартних» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ«Приватбанк» станом на 01.01.2009 показує, що основними частками„субстандартного” сегменту портфеля є:
позабалансовихзобов’язань по кредитуванню та наданим гарантіям в сегменті немає;
кредити, наданіфізичним особам — 23,0%;
кредити юрособам,видані за врахованими векселями — 26,95%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 19,25%.
Аналіз структури«Сумнівних до повернення» кредитів в резервуємому кредитному портфеліЗАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2009 показує, що основнимичастками „сумнівного” сегменту портфеля є:
кредити, наданіфізичним особам — 41,4%;
кредити юрособам,видані за врахованими векселями — 20,51%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 14,65%.
Аналіз структури«Безнадійних до повернення» кредитів в резервуємому кредитномупортфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2009 показує, щоосновними частками „безнадійного” сегменту портфеля є:
кредити, наданіфізичним особам — 75,5%;
кредити юрособам,видані за врахованими векселями — 8,57%;
кредити юрособам,видані по внутрішнім торговим операціям — 6,12%.
Таким чином,найменш ризикованими сегментами кредитування в ПАТ КБ „Приватбанк” єкредитування юридичних осіб (підприємств), оскільки ризики їх кредитування вбанку покриваються ліквідною заставою.
Як показує аналізструктур знеціненості кредитів, наданих юридичним особам, в ПАТ КБ „Приватбанк”у 2007 — 2008 роках:
обсяг поточних танезнецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 22,7 млрд. грн. (01.01.2008)до рівня 44,8 млрд. грн. (01.01.2009), тобто практично в 2 рази, при цьомучастка поточних та незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахуваннярезервів) зменшилась з рівня 95,1% станом на 01.01.2008 до рівня 93,8% станомна 01.01.2009, обсяг пролонгованих незнецінені кредитів юридичним особам зріс зрівня 0,81 млрд. грн. (01.01.2008) до рівня 1,98 млрд. грн. (01.01.2009), тобтопрактично в 2,4 рази, при цьому частка пролонгованих незнецінені кредитів всегменті портфелю (без урахування резервів) зросла з рівня 3,39% станом на 01.01.2008до рівня 4,15% станом на 01.01.2009, обсяг сумнівних та безнадійних знеціненихкредитів юридичним особам зріс з рівня 0,348 млрд. грн. (01.01.2008) до рівня0,437 млрд. грн. (01.01.2009), при цьому частка цих кредитів в сегментіпортфелю зменшилась з рівня 1,46% станом на 01.01.2008 до рівня 0,92% станом на01.01.2009, Як показує аналіз даних звітів ПАТ КБ Приватбанк”:
загальний рівеньзабезпеченості наданих кредитів заставою підвищився з 73,7% станом на 01.01.2008до 82,0% станом на 01.01.2009;
рівень покриттязаставою кредитів наданих юридичним особам підвищився з 87,4% станом на 01.01.2008до 92,0% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосування основного видазастави у вигляді рухомого майна та оборотних виробничих активів зросла з рівня68,8% у 2007 році до 71,23% у 2008 році;
рівень покриттязаставою у вигляді виключно цінних паперів кредитів-репо підвищився з 40,3% станомна 01.01.2008 до 87,65% станом на 01.01.2009;
рівень покриттязаставою кредитів, наданих фізособам-приватним підприємцям, підвищився з 72,1% станомна 01.01.2008 до 83,45% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосуванняосновного вида застави у вигляді рухомого майна та оборотних виробничих активівзросла з рівня 8,5% у 2007 році до 63,4% у 2008 році, а частка використаннянерухомості в заставі зменшилась в 2,8 — 3,2 рази.
Таким чином,кредитування підприємств в період виходу України з фінансової кризи єпріоритетним завданням комерційних банків України, відновленняплатоспроможності населення та відновлення їх кредитування є процесом наступноїстадії після відновлення функціонування економіки країни.
Список використаної літератури
1. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від7 грудня 2000 року N 2121-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Українистаном від 24 липня 2009 року N 1617-VI — www.liga-zakon.net — Комп’ютерназаконодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2009
2. Закон України “Про Національний банк України”від 20 травня 1999 року N 679-XIV // Із змінами і доповненнями, внесеними ЗаконамиУкраїни станом від 21 серпня 2009 року N 1608-VI — www.liga-zakon.net — Комп’ютерназаконодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2009
3. Закон України „Про внесення змін до деяких законівУкраїни з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи” від 23 червня2009 року N 1533-VI — www.liga-zakon.net — Комп’ютерна законодавчо-довідковасистема законодавства України “Ліга-закон”, 2009
4. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних(депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризикив банках України // Затверджено постановою Правління Національного банку Українивід 15 вересня 2004 року N 435 — www.liga-zakon.net — Комп’ютерна законодавчо-довідковасистема законодавства України “Ліга-закон”, 2009
5. Методичні вказівки з інспектування банків «Системаоцінки ризиків» // Затверджено постановою Правління НБУ від 15.03.2004 №104 — www.liga-zakon.net — Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавстваУкраїни “Ліга-закон”, 2009
6. Методичні рекомендації щодо організації та функціонуваннясистем ризик-менеджменту в банках України // Затверджено постановою Правління Національногобанку України від 02.08.2004 № 361 — www.liga-zakon.net — Комп’ютерна законодавчо-довідковасистема законодавства України “Ліга-закон”, 2009
7. Про затвердження Положення про порядок формування тавикористання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків// Затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 липня2000 року N 279 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національногобанку України станом від 1 грудня 2008 року N 406) — www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”,2009
8. Про окремі питання щодо діяльності банків в періодфінансово-економічної кризи // Затверджено постановою Правління НБУ від 22 липня2009 року N 421 — — www.liga-zakon.net — Комп’ютерна законодавчо-довідковасистема законодавства України “Ліга-закон”, 2009
9. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського облікубанків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського облікубанків України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від17 червня 2004 року N 280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами ПравлінняНаціонального банку України станом від 6 серпня 2009 року N 458) — — www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”,2009
10. Про стимулювання кредитування економіки України// Затверджено постановою Правління Національного банку України від 3 листопада2009 року N 650 — www.liga-zakon.net — Комп’ютерна законодавчо-довідковасистема законодавства України “Ліга-закон”, 2009
11. Про затвердження Інструкції про порядок регулюваннядіяльності банків в Україні // Затверджено постановою Правління Національного банкуУкраїни від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановамиПравління Національного банку України станом від 10 вересня 2009 року N 541) — www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”,2009
12. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимовичта ін.; За ред.А.М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003. — 599 с.
13. Арістова А.М., Шульга Н.П. Фінансовий менеджмент убанку. Опорний конспект лекцій — К: КНТЕУ, 2007. — 123 с.
14. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А.Кириченка. — К.: Знання-Прес, 2002. — 438 с.
15. Банківські операції: Підручник. — 2-ге вид., випр.і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук,проф. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.
16. Банківські операції: Підручник/За ред. Міщенка В.І.,Слав«янської Н.Г. — Київ: Знання-Прес, 2006. — 727 с.
17. Банківський нагляд: Навчальний посібник / МіщенкоВ. І.; Яценюк А. П.; Коваленко В. В.; Коренєва О.Г. — К.: Знання, 2004. — 406 с.
18. Беляков А.В. Банковские риски: проблемы учета, управленияи регулирования — М.: Издательская группа „БДЦ-ПРЕСС“, 2003г. — 256 с.
19. Бэр Х.П. Секьюритизация активов: секьюритизация финансовыхактивов — инновационная техника финансирования банков: Пер. с нем. / Х.П. Бэр.- М.: Волтерс Клувер, 2006. — 624 с.
20. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Навчальнийпосібник. — Київ: Академія, 2001. — 313 с.
21. Васюренко О.В.Економічний аналіз діяльностікомерційних банків: Навчальний посібник / О.В. Васюренко, К.О. Волохата.- К.: Знання, 2006. — 464 с.
22. Волошин І. Прогноз впливу кредитного ризику на ліквідністьі процентні надходження банку // Вісник НБУ. — 2008. — № 8. — С.26-29.
23. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. М.І. Савлука.- К.: КНЕУ, 2002. — 578 с.
24. Грюнинг, Хенни. Анализ банковских рисков. Системаоценки корпоративного управления и управления финансовым риском: пер. с англ. /Х. ван Грюнинг, С.Б. Братанович. — М.: Весь мир, 2007. — 290 с.
25. Ковалев В.В. Финансовый менеджмент: теория и практика:научное издание / В.В. Ковалев. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Проспект,2007. — 1024 с.
26. Кредитний ризик комерційного банку. Навч. посіб. /В.В. Вітлінський, О.В. Пернарівський, Я.С. Наконечний, Г.І. Великоіваненко; за ред.В.В. Вітлінського. — К.: Т-во „Знання“, КОО, 2000. — 251с.
27. Лагутин В.Д. Кредитование: теория и практика. Учебноепособие. — 3 -е изд. — К.: „Знание“, 2002. — 215 с.
28. Лєонов С.В., Грищенко О.С. Сек’юритизація активівяк сучасний механізм управління в сфері банківських інвестицій // Українська академіябанківської справи, вип.126, 2008. — с.28-34
29. Ляховский В.С., Коробейников Д.В., Серебряков П.А.Справочник по управлению рисками банковской деятельности. — М.: Гелиос АРВ,2006. — 575 с.
30. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник/ Л.В.Сердюк, О.М. Сидоренко; Ред. О.В. Васюренко. — К.: Знання, 2006. — 596 с.
31. Подлесный С. Оптимизационный подход к управлению кредитнымпортфелем в условиях кризиса // Банковский менеджмент. — 2009. — № 1. — С.25-29.
32. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник.- 2-е вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ. 2004. — 468 с.
33. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник- за ред. проф. Примостки Л.О. — К.: КНЕУ, 2007. — 616 с.
34. Управление деятельностью коммерческого банка (банковскийменеджмент) / Под ред. доктора экон. наук, профессор О.И. Лаврушина. — М: Юристь,2003 — 688 с.
35. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник для студ.вищих навчальних закладів/ А.І. Щетинін. — К.: Центр навчальної літератури,2005. — 432 с.
36. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальнийпосібник/ З.І. Щибиволок; Відп. за вип. С.І. Шкарабан. — К.: Знання, 2006. — 312с.
37. Річні звіти ПАТ КБ „Приватбанк» за 2004 — 2008роки, Дніпропет-ровськ, www.privatbank.com.ua/, 2009
38. Офіційний Інтернет-сайт НБУ — HTTP://www.bank.gov.ua
39. Офіційний Інтернет-сайт Асоціації банків України — HTTP://WWW.AUB.com.ua
40. Офіційний Інтернет-сайт ЗАТ КБ «Приватбанк»- www.privatbank.com.ua/, 2009
Додатки
 
Додаток А
Динаміка зростаннякредитних ставок в БС України у 2008 — 2009 роках
Таблиця А.1
Процентіставки за кредитами в реальний сектор економіки та за залученими депозитами заданими статистичної звітності банків України за січень 2008 року [] Дата За кредитами * За депозитами у національній валюті в іноземній валюті інтегральна у національній валюті у т. ч. за строковими в національній валюті в іноземній валюті інтегральна 04 13.0 10.8 12.1 10.1 11.3 6.7 8.8 08 14.5 9.4 12.8 9.1 10.9 6.7 8.3 09 13.7 11.4 12.7 8.9 10.4 6.4 8.1 10 13.7 11.6 12.9 8.5 9.8 6.6 7.9 11 13.9 10.1 12.6 8.6 10.1 7.7 8.3 12 16.3 11.9 15.0 9.2 11.4 6.4 8.3 14 13.1 11.4 12.5 8.8 10.1 6.8 8.2 15 13.0 10.2 12.1 8.9 10.5 6.2 8.1 16 14.1 10.7 12.9 9.6 10.8 6.2 8.4 17 15.4 11.0 14.0 8.7 9.9 5.9 7.7 18 13.1 11.7 12.7 8.5 10.0 6.0 7.8 21 13.4 11.9 13.2 8.6 10.3 6.4 7.9 22 14.0 10.2 12.4 7.9 9.1 7.5 7.8 23 14.3 11.6 13.5 7.8 9.4 5.9 7.2 24 13.5 11.2 12.8 9.1 10.5 6.5 8.3 25 13.2 11.0 12.3 7.9 10.1 5.9 7.2 28 13.4 11.7 12.8 9.3 11.4 6.2 8.1 29 14.0 10.8 13.0 9.2 10.7 5.8 8.1 30 14.7 10.9 13.3 9.3 11.1 5.6 7.9 31 14.9 9.6 13.8 8.8 9.9 5.2 7.7
* без урахуваннявартості кредитів овердрафт.
Таблиця А.2
Процентіставки за кредитами в реальний сектор економіки та за залученими депозитами заданими статистичної звітності банків України за січень 2009 року [] Дата За кредитами * За депозитами у національній валюті в іноземній валюті інтегральна у національній валюті у т. ч. за строковими в національній валюті в іноземній валюті інтегральна 04 – – – – – – – 05 29.0 11.1 19.6 14.0 17.2 9.5 11.9 06 28.3 9.3 22.3 15.2 18.3 8.5 12.8 08 30.6 11.4 26.2 15.0 17.5 7.8 12.0 09 26.5 12.4 22.2 15.1 17.0 8.1 12.1 12 27.0 11.6 21.9 14.6 17.4 7.8 11.5 13 23.0 10.2 20.5 12.6 14.6 8.8 11.1 14 24.4 11.0 20.8 13.8 17.0 9.2 11.5 15 26.5 10.4 23.9 14.0 17.8 8.4 11.1 16 25.7 6.8 19.0 14.0 16.3 8.6 12.0 19 26.7 9.1 22.3 15.2 18.5 8.3 12.4 20 24.9 13.4 22.5 15.4 18.0 9.2 12.3 21 24.2 12.5 19.4 14.0 17.9 8.3 11.1 22 28.3 12.2 26.1 15.9 18.7 8.7 12.8 23 24.1 9.8 17.4 16.5 18.8 8.1 13.1 26 29.3 8.6 24.1 18.5 21.5 8.8 14.7 27 28.6 11.6 26.1 20.6 23.4 8.1 15.7 28 32.6 12.5 26.4 17.5 20.6 7.4 12.8 29 33.2 12.4 27.3 20.3 23.3 10.0 15.3 30 22.4 8.6 19.0 18.7 22.6 9.2 14.9
* без урахуваннявартості кредитів овердрафт.

Таблиця А.3
Процентіставки за кредитами в реальний сектор економіки та за залученими депозитами заданими статистичної звітності банків України за вересень 2009 року [] Дата За кредитами * За депозитами у національній валюті в іноземній валюті інтегральна у національній валюті у т. ч. за строковими в національній валюті в іноземній валюті інтегральна 01 16.8 8.6 12.3 11.6 12.6 10.1 10.9 02 16.3 9.1 15.0 11.9 13.0 10.1 11.1 03 17.0 10.9 14.8 13.0 14.2 9.6 11.4 04 18.2 8.5 15.1 12.0 13.3 9.6 11.0 07 17.6 8.7 15.8 13.2 15.6 9.3 11.2 08 16.6 9.2 13.3 11.7 13.0 9.6 10.9 09 15.6 12.7 14.8 13.2 15.4 9.2 11.2 10 17.3 15.8 16.8 13.3 15.4 9.7 11.6 11 21.5 12.1 17.8 11.9 13.4 9.3 10.6 14 17.6 8.4 12.9 13.4 15.3 9.8 11.5 15 18.0 10.5 15.9 12.4 13.8 9.7 11.3 16 17.2 13.9 16.3 11.8 13.3 9.8 10.9 17 17.1 9.3 13.9 12.5 14.0 10.1 11.4 18 19.8 11.9 18.1 12.7 14.0 8.2 10.5 21 18.9 9.7 16.8 13.3 15.1 10.1 11.6 22 18.0 9.7 15.6 12.1 13.3 10.0 11.2 23 19.7 12.7 18.2 9.9 10.8 8.8 9.4 24 17.9 10.8 16.2 11.6 12.6 9.2 10.5 25 17.8 9.9 15.9 12.4 13.6 8.3 10.4 28 17.9 9.0 13.2 13.1 15.0 9.7 11.4 29 18.5 10.5 16.6 11.6 12.7 9.3 10.6 30 17.3 10.0 15.3 13.2 14.4 8.0 10.7
* без урахуваннявартості кредитів овердрафт.