Реферат на тему:
“Латвія”
(економіко-географічна характеристика)
Офіційна назва – Латвійська Республіка.
Державний устрій – республіка. Глава держави – Президент. Глава уряду – Прем’єр-міністр. Законодавчий орган – однопалатний Сейм.
Географічне розташування – країна знаходиться на північному сході Європи. На півночі межує з Естонією (загальний кордон – 339 км), на сході – з Росією (217 км), на півдні – з Білоруссю (141 км) і Литвою (453 км). На заході омивається Балтійським морем.
Площа території – 64589 тис. кв. км (122 місце у світі).
Адміністративний поділ – поділяється на 26 районів (повітів).
Кількість населення – 2385 млн. осіб. Етнічні групи: латиші – 57,65%, росіяни – 29,58%, білоруси – 4,9%, українці – 2,68%, поляки – 2,5%.
Столиця – Рига (725,2 тис. мешканців).
Інші великі міста – Даугавпілс (112 тис. мешканців), Лієпая (84,6 тис.), Елгава (58,7 тис.).
Державна мова – латиська.
Релігія – євангельське лютеранство, православ’я, католицизм.
Державне свято – 18 листопада – День проголошення Латвійської Республіки (1918 р.).
Державний прапор – Історичні писемні джерела про темно-червоний прапор з білою смугою збереглися з ХІІІ ст., коли з таким прапором проти староестонських племен воювали старолатиські племена. Відомості історичних джерел дозволяють називати прапор Латвії одним з найстаріших у світі. Колір прапора Латвії – особливий темно-червоний, відомий у світі як "латиський червоний" (Latvian red). Пропорції кольорів прапора 2:1:2, а довжини і ширини 2:1. Прапор разом з гербом затверджений особливим декретом парламенту Латвії 15 червня 1921 року.
Державний герб – з’явився тільки після проголошення незалежної Латвійської Республіки 18 листопада 1918 року. Герб об’єднує як символи незалежності латиської держави, так і символи культурно-історичних країв. "Сонце", яке знаходиться над щитом герба, символізує національну державність Латвії. Зображення стилізованого "сонця", як знак відмінності, використовували латиські стрільці, які під час Першої світової війни служили в армії Росії. "Сонце" зображували з 17 променями, які символізували 17 округів, населених латишами. Три зірки над гербом уособлюють ідею об’єднання історичних країв (Курземе-Земгале, Відземе та Латгале) в одну державу – Латвію. Старовинні геральдичні фігури, які виникли ще у ХVІ ст., також символізують культурно-історичні краї. Червоний лев символізує Курземе і Земгале (західна і південно-західна Латвія). Лев у гербі Курземе (Курляндське герцогство) з’являється ще у 1559 році.
Срібний крилатий казковий звір з головою орла – "гриф" – символізує Відземе і Латгале (північно-східна та південо-східна Латвія). Цей символ з’являється у 1566 році, коли нинішня територія Відземе і Латгале знаходилася під владою об’єднаної Польсько-Литовської держави. Герб Латвійської Республіки розроблений латиським художником Ріхардсом Заріньшем.
Державний гімн. Назва гімну Латвії: "Dievs, svеti Latviju!" ("Бог, благослови Латвію!"). Автор гімну – латиський композитор Карліс Бауманіс. Вперше гімн виконувався на Першому загальному Святі латиської пісні і танцю наприкінці червня 1873 року в Ризі. З того моменту "Dievs, sveti Latviju!" стала піснею, яка пробуджувала національне самовизнання латиського народу. Після проголошення незалежності у 1918 році "Dievs, sveti Latviju!" стала гімном Латвії.
Грошова одиниця – лат.
Членство у міжнародних організаціях – ООН, Рада Європи, ОБСЄ, МБРР, МВФ, Світовий банк, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФЧХіЧП).
Економіка країни
У 1992-1993 рр. Латвія почала перебудову економіки, керуючись ринковими принципами. Ряд її секторів (торгівля, послуги, банки) були позбавлені державного контролю; в інших секторах (освіта, охорона здоров’я) цей контроль зберігся.
Це ж саме стосується і цін. Зберігалися державні фіксовані ціни на певні товари першої необхідності, а на інші з’явилися ринкові ціни. Щоб пом’якшити наслідки зростання цін, уряд встановив мінімальний рівень заробітної платні і надавав підтримку малозабезпеченим прошаркам населення. Навесні 1993 р. замість радянського карбованця була введена національна валюта – лат, прив’язана до німецької. До весни 1994 р. тверда політика Центрального банку Латвії знизила інфляцію в країні до 37% порівняно з 109% у 1993 р.
Приватизація
Приватизація державної власності і повернення її колишнім власникам (після націоналізації у 1940-х роках) проходила повільно. Заводи і колгоспи часто перетворювалися на кооперативні підприємства. Число підприємств, що мали приватних власників, поступово зростало (у 1997 р. їх частка у ВВП становила 60%). Багато з них налагодили партнерство з інвесторами інших країн, особливо зі Швеції, Німеччини і Польщі. У 1994 і 1995 рр. економічні реформи дали перші результати. Рівень інфляції продовжував знижуватися (до 26% у 1995 р.). Десятирічний спад валового внутрішнього продукту (ВВП) сповільнився у 1993 р., а в 1994 р. ВВП почав зростати. До 1994 р. більше половини всіх сільськогосподарських угідь було передано фермерам, тоді як інша частина землі перейшла в руки сільськогосподарських кооперативів. Приватизація міської власності проходила повільніше, а доходи городян залишалися низькими.
Промисловість
Латвія – індустріально-аграрна країна. Провідні галузі промисловості – машинобудування і металообробка. Розвинуті енергетичне машинобудування, електротехнічна, радіоелектронна промисловість, виробництво засобів зв’язку і приладобудування, транспортне і сільськогосподарське машинобудування.
Розвинуті хімічна і нафтохімічна промисловість, легка (текстильна, трикотажна тощо), харчова (м’ясо-молочна, рибна й інші), лісова, деревообробна і целюлозно-паперова, скляна і фарфоро-фаянсова промисловість; виробництво парфюмерно-косметичної продукції; художні промисли: обробка шкіри, бурштину, плетіння, вишивка.
Зовнішня торгівля
Протягом останніх років економічна ситуація в країні стабілізувалася, розвиток економічної інтеграції привів до зміни потоків зовнішньої торгівлі. Таким чином, частка ЄС у зовнішній торгівлі Латвії значно підвищилася і на сьогодні становить 65% експорту порівняно з 1991 роком. Подібні зміни відбулися також у структурі імпорту, в якій частка ЄС становить 52%. У той же час торговельна частка країн СНД залишається на рівні 1990 року і становить 17% по імпорту і 9% по експорту.
Баланс латвійської зовнішньої торгівлі від’ємний, імпорт перевищує експорт на 1,4 млрд. євро. Від’ємний баланс пов’язаний з імпортом засобів виробництва і нових технологій, які необхідні для зміцнення конкурентоспроможності і сучасної економіки. На сьогодні дефіцит поточного бюджету становить приблизно 8% від ВВП, однак експерти прогнозують його зменшення і щорічний приріст частки експорту на 1-2% з 2005 року.
Сьогоднішня Латвія за географічними й економічними показниками є невід’ємною частиною Балтійського регіону. Товарооборот з країнами цього регіону становить 52%. Латвія, Литва й Естонія підписали угоду про заснування митного союзу, і обсяг торгівлі між цими країнами почав швидко збільшуватися. Розвивалися також економічні зв’язки з членами СНД (особливо з Росією, Україною і Білоруссю). Збільшився також обсяг зовнішньої торгівлі Латвії з країнами Західної Європи, особливо з скандинавськими країнами і Німеччиною. Членство Латвії у МВФ і Світовому банку забезпечило країні необхідний інвестиційний капітал.
Сільське господарство
13 червня 1990 р. у Латвії був ухвалений Закон про аграрну реформу, услід за яким пішли подальші інструкції, спрямовані на здійснення земельної реформи, приватизацію сільськогосподарських підприємств і тваринницьких комплексів, а також на удосконалення оподатковування сільгоспугідь. Нова структура сільськогосподарського виробництва могла лише через певний час привести до зміни колишніх відносин у сільському господарстві. Відповідно до загальної економічної ситуації в країні у період переходу до ринку, спочатку мав місце різкий спад обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Внутрішній попит на сільгосппродукцію знизився, великі тваринницькі комплекси були ліквідовані, частина посівних площ не оброблялася.
Випадки, коли великі сільськогосподарські підприємства продовжували функціонувати переходячи у нову форму власності, спостерігалися дуже рідко. На місці колишніх великих сільськогосподарських підприємств у процесі реституції найчастіше виникали нові дрібні сільгосппідприємства.
У Латвії чітко простежується традиційна модель сільського розселення. Найчастіше хутори розташовуються у центральній частині орних ділянок, які до них належать.
Більшість господарств володіють і лісовими ділянками. Для багатьох сільських родин наявність лісу є важливою і стабільною статтею доходу: дерево йде на продаж, використовується як будівельний матеріал для власних потреб, а також на дрова. Наявність лісових ресурсів є основою для розвитку такої несільськогосподарської галузі, як деревообробка, яку можна у вигляді дрібних виробництв практично скрізь зустріти у сільських населених пунктах.
Головною галуззю сільського господарства є тваринництво (молочно-м’ясне скотарство і беконне свинарство); є посіви зернових (жито, пшениця, ячмінь), кормових культур. Вирощують також льон-довгунець, цукровий буряк. Розвинуте картоплярство, овочівництво; бджільництво, звірівництво.