ЛЮКСЕМБУРГ1 — центр «ділового» туризму
Територія та географічне положення. Королівство Люксембург —маленька держава в Західній Європі. Офіційна назва — Велике ГерцогствоЛюксембург. Територія країни за площею в десять разів менша за такі областіУкраїни, як Донецька або Луганська. На півночі й заході держава межує зБельгією (1), на сході — із Німеччиною (2), на півдні — із Францією (3).Загальна довжина кордонів — 359 км.
Природа. Північна частина Люксембургу має піднесений рельєф:тут проходять відроги Арденн і Рейнських Сланцевих гір заввишки 400—500 м.Рельєф південної частини є більш положистим, більша її територія зайнятагорбкуватою рівниною Гутланд, що є північно-східним продовженням Паризькогобасейну з родовищами залізної руди.
Клімат королівства помірний, перехідний від морського доконтинентального. Кількість опадів — 750—800 мм на рік. Добре зволоженнязабезпечує живлення річкам, які утворюють густу розгалужену мережу. Головнірічки — Мозель та її притоки Зауер, Сюр. Близько 1/3 території, переважно напівночі, укривають густі ліси. На рівнинних ділянках — листяні, у горах —хвойні. У долинах річок розміщені сади й виноградники. Незважаючи на високе господарськеосвоєння території, у лісах країни живуть олені, зайці, лиси, білки й великакількість птахів.
Історичний розвиток. У І ст. до н. є. територія сучасногоЛюксембургу була населена кельтським плем’ям треверів. За часів СвященноїРимської імперії вона входила до складу провінції Бельгіка-Прима, а за ранньогоСередньовіччя — до складу Франкського королівства Герцогство Люксембургутворилося в 963 р.у династія Люксем-бурґів править країною з 1060 р.Розташування держави в центрі Європи, на воєнно-стратегічних шляхах,провокувало постійні завоювання його територій. Воно перебувало під владоюБургундії, Іспанії, Австрії. У 1815 р. за рішенням Віденського конгресу булоутворено номінально незалежне Велике Герцогство Люксембурзьке в складіНімецького союзу й в особистій унії з Нідерландами. Сучасні кордони державибули встановлені в 1839 р. Після ліквідації Німецького союзу на Лондонськійконференції 1867 р. за участю Росії, Великої Британії, Австрії, Пруссії таФранції Люксембург був оголошений «довічно нейтральною» та.суверенноюдержавою. Але незважаючи на це, територія Люксембургу була окупована німецькимивійськами під час Першої і Другої світових війн. У 1946 р. Велике герцогствоввійшло в митний союз із Нідерландами й Бельгією — Бенілюкс. Відмовившись у 1948р. від політики нейтралітету, Люксембург став членом-засновником ЄС, членомНАТО й зараз відіграє важливу роль у європейській політиці співробітництва йінтеграції.
Сучасний Люксембург — конституційна монархія. Голова держави— великий герцог. Із 1964 р. при владі перебуває великий герцог ЛюксембурзькийЖан. Законодавча влада здійснюється великим герцогом і парламентом — Палатоюдепутатів, що складається із 60 депутатів, яких обирають терміном на п’ятьроків.
Населення. У герцогстві Люксембург найвищий рівень життясеред держав Європи. Люксембуржці складають близько 70 % жителів країни, інші —іноземці: німці, бельгійці, італійці, португальці, французи, поляки. УЛюксембурзі три державні мови — люксембурзька, французька, німецька. Причомуфранцузька мова переважає в урядових закладах, німецька — у ділових колах іпресі, а в побуті більша частина населення використовує люксембурзьку мову, що,входить до західної групи німецьких мов. Жителів Люксембургу можна заслуженоназвати поліглотами: крім трьох названих мов, багато хто володіє ще йанглійською. Більшість люксембуржців (97 %) за віросповіданням — католики. Усігромадяни країни користуються високими соціальними гарантіями й безкоштовниммедичним обслуговуванням. Для Люксембургу характерна майже повна відсутністьбезробіття.
Приватну й державну освіту з 8—9-річним терміном навчанняможна здобути в обов’язкових елементарних (початкових) школах, середніх школах— 6—7-річних ліцеях. Вищих навчальних закладів у країні немає, однак створеніспеціальні Університетські курси (1—2 роки навчання), випускники яких можутьуступати на другий курс закордонних університетів.
Частка міського населення в Люксембурзі — 93 %. Це один із найвищихпоказників у світі. У. місті Люксембург — столиці держави й найбільшомумісті країни — проживають близько 79,8 тис. осіб.
У місті розташовані Міжнародний фінансовий центр, Національнабібліотека, Школа мистецтв і ремесел. Серед визначних пам’яток столиці слідвідзначити Готичний собор Нотр-Дам (XVII ст.) і ренесансний Палац юстиції (XVIст.), капелу Сен-Кірен (VI та XVI ст.), ґотичну церкву Сен-Мішель (XVI ст.),численні мости через річку Мозель. Крім того, у столиці розташованінаціональний музей і муніципальний театр.’
Іншими великими за розмірами містами є Еш-Сюр-Альзет (25 тис.осіб), Діфферданж (16 тис. осіб), Дюделанж (16 тис. осіб).
Господарство. Герцогство Люксембург — високорозвиненаіндустріальна країна, великий фінансовий центр. За показником ВВП на душунаселення країна посідає перше місце у світі Основу промисловості складає чорнаметалургія. За виплавкою сталі з розрахунку на душу населення Люксембургпосідає перше місце у світі. З інших галузей найбільш розвинені хімічна(шлакові добрива), харчова, машинобудування, виробництво скла й алюмінію.Сільське господарство є високомеханізованим і високорентабельним. Вонозасноване на родинних фермах. Основними галузями є м’ясо-мо-лочне тваринництвой зерново-кормове рослинництво. Країна також славиться своїми мозельськимивинами.
Люксембург — важливий, фінансовий центр Західної Європи, україні більше ніж 200 банків, включаючи Європейський інвестиційний банк —міжурядову кредитну організацію ЄС, де зосереджено близько 10 % активів усьогоєвровалютного ринку. Низькі податки стимулюють розміщення численних відділеньіноземних банків на території держави.
Люксембург також є центром так званого «ділового» туризму. Устолиці розташовані інститути ЄС, Європейський суд і секретаріат Європейськогопарламенту. Ці організації й численні банки є центрами ділової активностіЄвропи.
Швеція
Територія та географічне положення. Королівство Швеція —унітарна держава, що складається з 25 лен (губерній), — розташоване в ПівнічнійЄвропі. На сході країна омивається Балтійським морем і його Ботнічною затокою,на південному заході — протокою Каттегат. Межує з Норвегією (1) і Фінляндією(2). Швеція — одна з найбільших держав Європи, її територія простягається зпівночі на південь на 1500 км. Країна займає південну, рівнинно-горбкуватучастину Скандинавії та східний схил Скандинавського нагір’я. Приблизно сьомачастина країни розташована за Північним полярним колом.
Природа. І в природі, і в господарстві Швеції можна виділитидві частини — північну й південну. У межах більш піднесеної Північної Швеціїрозташовані східні схили Скандинавського нагір’я. їх перетинають численніширокі й глибокі долини, частина яких перетворилася на озера. Тут зосередженапереважна частина лісових ресурсів, якими славиться Швеція, і найбільшіродовища рудних корисних копалин.
У межах південної частини країни розташовані рівнини СередньоїШвеції, плато Смоланд і рівнини півострова Сконе. Значна части на цієїтериторії характеризується рівнинним рельєфом і родючими ґрунтами. Тутпереважають орні землі й пасовища, розташовані най більші озера країни.
Основними чинниками формування клімату Швеції є її положенняна північно-західній окраїні Євразії, відносна відкритість холодним повітряниммасам Арктики, а також близькість Атлантичного океану, що пом’якшує кліматичніумови. Це визначає істотні відмінності в кліматичних умовах країни. На півднісередня температура січня наближується до 0 °С, липня — +17 °С, на півночісередня температура січня опускається до -14 °С, а липня наближується до +10°С. Опадів випадає від 500 мм на далекій півночі країни до 700 мм на західномуузбережжі Південної Швеції, а в горах їхня кількість досягає 2000 мм.
Численні, хоча й невеликі річки Швеції, як правило, єповноводними й порожистими. Чимало водних потоків мають швидку течію, на них єводоспади. Частина річок використовується для сплаву лісу й виробництваелектроенергії. Швецію можна назвати країною тисячі озер, оскільки близько 8 %території зайнято цими водоймами, більшість озер мають льодовикове походження.Найбільші — Венерн, Веттерн, Меларен і Ельмарен — можна порівняти замериканськими Великими озерами в зменшеному вигляді. Вони є судноплавними,з’єднані річками й каналами в єдицу водну систему і є важливою складовоютранспортної мережі країни. Озеро Меларен з’єднане протоками й каналами зБалтійським морем.
Ліси — одне з головних багатств країни. Вони займають більшеніж 60 % території Швеції. Хвойні ліси з переважанням сосни і ялини поширені напівночі, у південній частині таких лісів залишилося мало, а в збереженихмасивах до хвойних порід домішуються дуб, ясен, липа, в’яз, клен.
Країна має значні запаси залізної руди, є мідні йполіметалеві руди.
Історичний розвиток. У давнину територію Швеції населялигерманські племена. На початку І тис. н. є. почали встановлюватися торговельнівідносини Східної Скандинавії з країнами Середземномор’я, а із VII ст. місцевіжителі вже вели жваву торгівлю зі слов’янами й франками. До VIII—IX ст.належить виникнення першої держави в Середній Швеції — королівства свеїв.Вихідці зі Швеції брали участь у набігах данських і норвезьких вікінгів накраїни Західної Європи, але частіше вони вирушали по російських річкахналагоджувати зв’язки з Візантією й арабським світом.
У період із XII ст. до першої половини XIV ст. під часхрестових походів шведами була підкорена Фінляндія. У 1397 р. в результатіКаль-марської унії відбулося об’єднання Швеції з Данією та Норвегією. У 1523 р.шведський дворянин Ґустав Ваза був обраний королем незалежної Швеції, аКальмарська унія розпалася. У цей час у найбільших містах країни почалиустановлюватися об’єднання міських ремісників (цехи), зросли обсяги експортузаліза й міді. У 30-х рр. XVI ст. в країні була проведена лютеранськаРеформація, а господарський підйом, що охопив Нідерланди, торкнувся й Швеції.Тут розвинулося гірничо-металургійне виробництво, почав застосовуватисяпереробний спосіб одержання чавунного лиття, значно розширився видобуток міді,з’явилися мануфактури, збройові заводи. Наявність власної промислової бази йзначні капітали дозволили Швеції вести війни за панування в Балтійському морі йприлеглих районах. Згідно з Вестфальським миром 1648 р., країна одержала багатопівнічногерманських земель і стала в один ряд із найбільшими державами тогочасу. Однак вторгнення Кар-ла XII в Росію під час Північної війни 1700—1721 рр.закінчилося розгромом шведської армії, у результаті Швеція втратила численнітериторії. А після наполеонівських війн закінчився бурхливий період шведськоїісторії, і країна стала дотримуватися нейтралітету. Надалі в зовнішній політиціШвеція дотримувалася принципу неучасті у воєнно-політич-пих блоках, однак у зв’язкуз інтеграцією Європи шведський уряд виявив готовність відмовитися від політикинейтралітету.
Населення. Швеція стала першою країною у Європі, де в 1749 р.був проведений перепис населення. Тоді тут проживало понад 1,7 млн осіб, заразнаселення країни складає 9 млн жителів, і за цим показником Швеція є найбільшоюдержавою Північної Європи. Як і для більшості країн регіону, для Швеціїхарактерні великі розбіжності в густоті населення. Найбільш густо заселенірівнини на півдні Середньої Швеції, особливо високою густостою відрізняютьсяоколиці Стокгольма, Ґетеборга, Мальме, а також інших міст, розташованих поряд ізними. У північній частині країни проживає лише кожний десятий житель Швеції.
Країна досягла значних результатів в охороні здоров’я, урезультаті чого дитяча смертність зменшилася від 46 із 1000 немовлят у 30-х рр.минулого століття до 3,5 за нашого часу. Це найнижчий показник у світі, тількиЯпонія має подібний результат. Швеція посідає друге місце у світі за тривалістюжиття — близько 80 років, усього на рік поступаючись жителям Країни вранішньогосонця.
Шведи становлять 93 % населення країни, найбільші з етнічнихменшин — фіни й саамі. Більшість шведів належить до євангелічної лютеранськоїцеркви, що має статус державної. Предками шведів були свеї, ети, готи та іншігерманські племена. Традиційними поселеннями шведських селян були хутори йневеликі села.
У Швеції дуже популярні зимові види спорту, у першу чергу,хокей і лижі. Шведська збірна «Три корони» неодноразово ставала чемпіономсвіту, а шведські хокеїсти грають у різних країнах, у тому числі в Канаді йСІЛА. У Швеції розташовані відомі гірськолижні курорти, один із найпопулярніших— Оре. Це не тільки гірськолижний курорт, але й район із давніми культурними йісторичними традиціями, що сягають XIII ст.
83 % населення країни проживає в містах, найбільше з яких — Стокгольм,столиця країни. Тут налічуються (із передмістями) 1,6 млн жителів, щоскладає п’яту частину «городян Швеції. У місті багато великих підприємствхарчової, швейної, взуттєвої та поліграфічної промисловості, зосереджена чвертьусього машинобудування країни. Морський порт Стокгольма посідає друге місце завантажообігом у країні.
Шведи називають свою столицю «Північною Венецією», «Королевоюозера Меларен», «Містом, що пливе над водою». Якщо столиця Італії розміщена наположистих пагорбах, а столиця Нідерландів — на берегах каналів, то столицяШвеції розташована на чотирнадцятьох, островах, що вишикувалися чередою вБалтійському морі. В усіх напрямках місто прорізане водними протоками. У самомуцентрі Стокгольма можна виловити форель або лосося.
Ще одна характерна риса Стокгольма та його околиць —відсутність чіткої межі між людиною та створеними нею ландшафтами йнавколишньою дикою природою. Так, у місті на вулицях можна побачити чайок ідиких качок.
Інші великі міста Швеції та разом із тим великі порти йпромислові центри — Ґетеборг на західному узбережжі й Мальме на крайньомупівдні. Ґетеборг — адміністративний центр лена Гетеборґ-Бохус. Тутпроживають близько 510 тис. осіб (із передмістями — більше ніж 700 тисяч). Умісті розвинені судно- й автобудування, нафтопереробна й нафтохімічнапромисловість, через його порт проходить найбільша кількість вантажів.
Культура. Шведська земля подарувала світу багато талантів:винахідника однієї з температурних шкал — Андерса Цельсія, видатногонатураліста, основоположника класифікації рослинного й тваринного світу — КарлаЛіннея.
Всесвітнє визнання одержали шведські письменники-«казкарі»:Астрід Ліндґрен, що вигадала Пеппі Довгупанчоху, Малюка, Карлсона та іншихзнайомих нам героїв; Сельма Лаґерлеф, що написала про подорож Нільса та йогодруга — гусака Мартіна. Міжнародне визнання завоювали фільми Інґмара Берґмана,серед яких «Сунична галявина», «Сьома печать», «Сцени з подружнього життя».
Господарство. Сто років тому основою економіки країни булосільське господарство. Перетворення Швеції з аграрної країни нави-сокорозвинену індустріальну державу відбувалося завдяки «трьом китам»: лісу,залізній руді й гідроенергії. Ці природні ресурси, що використовуються длявиробництва сталі, лісоматеріалів, картону, паперу й електроенергії, заклалипідвалини експортоорієнтованої економіки Швеції. Сьогодні серед традиційнихгалузей промисловості важливу роль продовжує відігравати лісова індустрія.Трохи втратили своє колишнє значення добувна промисловість і виробництво сталі,значну частину електроенергії виробляють на АЕС. Основу економіки заразскладають машинобудування, електроенергетика, хімічна, деревообробна йцелюлозно-паперова промисловість.
Шведська лісова індустрія славиться глибокою переробкоюдеревини. Вона посідає значне місце у виробництві й експорті фанери, картону,целюлози, паперу. Основна частина лісової промисловості країни зосереджена врайоні озера Венерн. На його північному березі розташовані целюлозно-паперовікомбінати. На березі іншого озера — Веттерн — розташований Йончепінґ, щославиться сірниковими фабриками. Саме звідси по всьому світу й поширивсяшведський сірник.
Швеція належить до країн із високим рівнем розвитку окремихгалузей машинобудування, найважливіша з яких ,— автомобілебудування. У країнітри основні виробники автомобілів: «Вольво», «Сааб Отомобайл» і «Сканія». Крімавтомобілів, «Вольво» і «Сканія» випускають промислові й морські двигуни.«Сканія» — творець кількох поколінь військових літаків, а також громадянськихповітряних лайнерів. Ця фірма перебуває серед найбільш прибуткових світовихвиробників вантажівок і автобусів. «Вольво» й надалі планує спеціалізуватися навиробництві вантажівок, автомобілів і автобусів, а також морських, промисловихй авіаційних двигунів.
Галуззю хімічної промисловості, що розвивається швидше заінші, є фармацевтика. Середній річний приріст її продукції складає 8—9 %, причомубагато фірм в основному працюють на експорт.
Переважна більшість промислових підприємств зосереджена нарівнинах і плато Середньої та Південної Швеції. Найбільш розвинений промисловийрайон — рівнини навколо озера Меларен, поблизу Стокгольма. Тут розташованізаводи з виробництва побутових електроприладів, телефонів, радіо- ітелеапаратури, підприємства поліграфічної, швейної та харчової промисловості.
Незважаючи на те що високотехнологічні галузі відіграютьвідносно невелику роль у промисловому виробництві країни, Швеція перебуваєсеред провідних держав за витратами на науково-дослідні йдослідно-конструкторські розробки (НДДКР). Більшість із них припадають на різнівиди обладнання, електротовари й фармацевтичну продукцію. Серед компанійнайбільші вклади в НДДКР роблять «АББ», «Еріксон» і «Вольво». «Еріксон»перебуває серед світових лідерів у галузі виробництва засобів телекомунікацій,насамперед мобільних телефонних систем.
Як і в інших скандинавських країнах, основні напрямкисільського господарства Швеції — тваринництво й виробництво кормів. Утваринництві переважає розведення великої рогатої худоби молочного й м’ясногонапрямку й свиней. Значна частина оброблюваних земель використовується длявирощування райграсу, тимофіївки й конюшини із яких виготовляєтьсявисокопродуктивна травосуміш. Головні райони оброблення пшениці — рівниниСередньої Швеції та Сконе, на значних площах висівають овес і ячмінь.
Країну щорічно відвідують мільйони іноземців, особливо вонапідходить для любителів зимового відпочинку в горах. Місцем паломництва деякихіз них є містечко Мура. Тут щорічно проходить багатотисячна лижна гонка«Всалоппет». Досить популярними є пішохідні прогулянки в горах, рибальство,перегони на собачих запряжках. Сотні тисяч туристів відвідують «Томтеланд» — село Діда Мороза.
Швеція має досить густу транспортну мережу. Особливо великоює роль внутрішнього водного транспорту. Найбільші транспортні вузли — Стокгольмі Ґетеборг.
У другій половині минулого століття виникло поняття «шведськамодель розвитку». Вона містить у собі високі податки й настільки ж високісоціальні гарантії для населення, повну зайнятість, а також доступністьосвітніх, медичних та інших послуг. Складові частини шведської моделі — високаефективність виробництва, високий рівень добробуту й політика солідарності вгалузі зарплат. Ця модель розвивалася протягом кількох десятиліть і показаласвою дієвість. Зараз Швеція зберігає низький рівень безробіття (4 %), тут ненастільки великі, як, наприклад, у СІЛА, розбіжності в доходах і життєвомурівні населення. Часом це досягається за рахунок досить високих темпів інфляціїна тлі низьких показників економічного росту, що є предметом критики цієїмоделі розвитку.