Реферат на тему Марко Вовчок Роботу виконала Учениця 9-А класу СЗШ 52 Крупенко Юля Марко Вовчок Лтературна культурно-громадська дяльнсть Марка Вовчка 1833 1907 тривала понад пвстолття. Творчий шлях письменниця почала в середин XIX ст коли, за визначенням В Ленна, ус суспльн питання зводились до боротьби з крпосним правом та його залишками . Пд натиском назрваючо революц в лютому 1861 р. царизм змушений був оголосити манфест про
лквдацю крпосного права. Вчорашн селяни-крпаки вийшли на волю обдран, як жебраки, вийшли з рабства у помщикв у кабалу до тих самих помщикв та х ставленикв 2. Для передово лтератури важливо було донести до свдомост трудового народу просту ясну стину, що внаслдок реформи 1861 р. люди прац як були, так залишились нещадно експлуатованими, соцально безправними. сторичн обставини в суспльному житт крани склалися тод так, що лтература стала голосом правди й совст, найсильншим
та найдйовшим засобом вираження волелюбних прагнень усх прогресивних сил. Народн оповдання Марка Вовчка зявилися в умовах великого пднесення полтично активност прогресивних, революцйно-демократичних сил на всх длянках суспльного життя особливо в галуз лтератури. Разючо правдив змстом, прост художньою формою, в кожнй детал щир, сповнен глибоким гуманним спвчуттям до селянства, ц творч первстки початкуючо тод письменниц розглядалися передовими сучасниками як художньо-
словесне явище велико суспльно-сторично ваги, значення яко вийшло далеко за меж лтератури. Поряд з поетичними творами Т. Шевченка М. Некрасова вони збурювали думки й почуття всх, кому ненависний був самодержавно-крпосницький лад, хто палко жадав справжньо вол уярмленим, мряв про велике майбутн рдно крани народу. 10 грудня 1833 р. в небагатй помщицькй родин Влнських на хутор катерининському, Орловсько губерн, народилася двчинка, яку назвали
Марю. На сьомому роц життя помер батько. До восьми рокв Маша виховувалася у см сво ттки, матер вдомого критика Писарва, а в 1845 1846 рр. перебувала на навчанн й вихованн в приватному пансон в Харков. У 1847 р. двчинку взяли в свою смю багат родич Мардовни. У х дом в Орл час вд часу збиралися приждж артисти, лтератори, художники.
В салон Мардовних бували, зокрема, фольклористи П. Якушкн П. Киревський, молодий письменник М. Лсков, майбутнй сторик флософ Т. Грановський, студенти столичного унверситету, а також мав доступ укранський фольклорист та етнограф О. Маркович, що був засланий в Орел на три роки за участь у Кирило Мефодвському товариств. Вн сподобався Маш, в счн 1851 року
Опанас Васильович Маря Олександрвна одружилися, незважаючи на ршучу незгоду дядька й ттки. Термн заслання Марковича закнчувався, вн став клопотатись про дозвл повернутися на Украну. Ще не маючи певного мсця проживання й служби, молоде подружжя пустилося в мандрвку на запрошення родичв знайомих. Побували в катерининському, Остр, Борзн, Конотоп, Нжин, Прилуках, Пирятин, Золотонош та нших селах мстах.
А наприкнц того ж року осли в Чернгов, де Маркович одержав посаду коректора в газет Губернские ведомости. Подорожуючи по Укран, Маря Олександрвна вперше поринула в стихю народно укрансько мови треба думати, зачарувалася нею, бо, вже живучи в Чернгов заприятелювавши з фольклористами-етнографами С. Носом, О. Лазаревським, О. Шишацьким-ллчем, славнозвсним поетом-байкарем
Л. Глбовим, стала й сама записувати укранською мовою народн псн, казки й приказки, допомагала О. Марковичу у його фольклористичнй робот. На початку 1855 р. Маркевич перехали до Кива. Маючи незвичайний дар до вивчення мов, Маря Олександрвна, напевне, уже в той час з живих уст селян освоювала мову Котляревського Шевченка, уже тод свдомсть, память працювали над майбутнми оповдданями з народного життя.
Вдомий текстолог лтературознавець В. Доманицький у статт Маря Олександрвна Маркович авторка Народних оповдань писав Пде, бувало на базар О. 3 да там цлий день прогать з молодицями та бабами все розпиту, запису, придивляться до убрання Восени 1855 р. смя Маркевичв вихала з Кива до мстечка Немирова тепер районний центр Внницько област, де Опанас
Васильович одержав посаду вчителя географ у гмназ. Тут вони потрапили у товариство молодих учителв мсцевих нтелгентв палких шанувальникв не тльки Шевченка, а й передових росйських письменникв, як думали й дбали про загальне добро для всього народу. Так в атмосфер духовних нтересв народолюбних нтелгентв, передусм критичного ставлення х до крпосницько дйсност, формувався свтогляд Марка Вовчка. До того ж цьому сприяли сам обставини життя, постйн зустрч
й розмови з мсцевими селянами, здебльшого учасниками або близькими свдками трагчних сторй, причиною яких була помщицька сваволя. Все почуте, побачене визрвало, творчо узагальнювалось в людських образах, характерах, типах зрештою вилилось живим, зворушливим народним словом, вибухом збурених соцальним злом почуттв гнву й протесту, одчайдушною спробою захистити вд наруги й безчинств пануючих найсвятше, надане людин самою природою право на волю й щастя. Протягом 1855 1857 рр. були написан оповдання
Сестра, Козачка, Одарка, Чумак, Сон, Горпина, Викуп, Свекруха, Отець Андрй, Максим Тримач, Данило Гурч, Чари, а також повсть нститутка та оповдання Пройдисвт Ледащиця. Тод ж були створен оповдання росйською мовою Игрушечка, Катерина, Купеческая дочка, Маша та н. Коли зявилася можливсть видати ц твори, народилося
й лтературне мя письменниц Марко Вовчок. Наприкнц 1857 р. в Петербурз вийшла невелика обсягом, непоказна зовн, але надзвичайно сильна свом антикрпосницьким, по сут, революцйним пафосом книжечка Народн оповдання Марка Вовчка. За короткий час про невдомого автора, який заховав сво справжн прзвище пд псевдонмом, заговорила вся освчена Рося. Повертаючись з заслання, у
Нижньому Новгород, Т. Г. Шевченко прочитав Народн оповдання записав у свому Щоденнику Яке пднесено прекрасне створння ця жнка Конче потрбно буде написати й листа подякувати за надану радсть читанням натхненно книжки. Великий поет збагнув, що в лтератур зявився його однодумець, дейний соратник, непримиренний викривач крпосницько системи, ненависно народов. У свох оповданнях Марко Вовчок вдображала дол наче рдних
Шевченкових геронь знедолених, зганьблених, понвечених. Такими ж спордненими з шевченквськими образами жнок стали й герон росйських оповдань ус вони були грашками для здичавлих, морально огидних у свох вчинках помщикв-крпосникв. 24 счня 1859 р. збулася давня мря Марка Вовчка у Петербурз вона зустрлася з Шевченком. На спогад про цю зустрч поет написав врш
Марку Вовчку на память 24 генваря 1859, у якому назвав авторку Народних оповдань зоренькою святою, силою молодою, свою донею, кротким пророком обличителем жестоких людей неситих. У цих означеннях Шевченко тонко всеосяжно вдбив найстотнш риси художницького таланту письменниц. М. Добролюбов у статт Риси для характеристики руського простолюду 1860 писав Велик сили, що таяться в народ, рзн способи х виявлення пд впливом крпацтва ось що бачимо ми в цих оповданнях
. Виразне антикрпосницьке спрямування оповдань Марка Вовчка, однак, нде не виступа прямолнйно, в оголенй форм як дейна тенденця автора, а логчно виплива з ус, дуже багато, системи художнх образв засобв простих, ясних, яскравих дохдливих, близьких свом духом характером до народнопоетичних. Розповдь у Народних оповданнях ведеться вд першо особи, тобто вд мен геров чи близьких до них людей. Кожен оповдач у творах
Марка Вовчка високохудожнм уособленням типового для тогочасних умов представника народу, який виступа здебльшого не безстороннм свдком, а активним виразником народних поглядв на описуван под явища. Саме тому оповдання Марка Вовчка сприймаються читачами з цлковитою безпосереднстю. стор з народного життя, просто, задушевно, з глибокими переживаннями чарвною навнстю розказан самими х учасниками, вражають читачв так само сильно, як вража х щось подбне, чуте, бачене, спостережене в самй дйсност.
В той же час це цлком оригнальн, високомистецьк лтературн твори, як могли зявитися тльки в процес велико творчо прац, як наслдок глибокого всебчного знання письменницею народного життя народно мови. Обсяг Народних оповдань невеликий, тематика х неширока, под зображен вкрай лакончно. все ж життя укранського народу за умов крпацтва охоплено в них багатосторонньо й досить повно. В цьому особливо яскраво виявився великий письменницький талант
Марка Вовчка. Тематичний звязок Народних оповдань, х внутршня смислова спльнсть зумовлен дейно-творчими настановами автора в добор життвого матералу, в художньому зображенн та узагальненн його, тобто в типзац явищ, подй людських образв. Вдкриваться збрка оповданням Сестра, у якому, немов у свордному заспв, письменниця висловила сво захоплення народом, його життям побутом. В особ безменно герон-оповдачки Марко Вовчок змалювала привабливий образ трудящо людини безправно,
кривджено, знедолено в той же час високоморально, безмежно добро, чесно справедливо, яка терпляче зносить вс злигодн навть у найтяжч хвилини свого стражденного життя не втрача почуття людсько гдност. Проста, образна, лагдна задушевна розповдь геров Народних оповдань з усю повнотою розкрива х характери, думки, переживання найпотамнш мр. Кожне слово в устах геров Марка Вовчка звучить природно, кожне прислвя або приказка органчно вростають у розповдь оповдача як
вираження його власних поглядв на дане явище, ситуацю або вчинок героя. Коли сестра говорить Смерт не одперти, Як одна бда йде, то й другу за собою веде, Журбою поля не перейдеш, то ц приказки в розповд на свому мсц звучать так само природно, як , широко вживан у народнй мов, порвняння молодиця, як калина, як яблучко, як двочка, як паняночка гол, як турецьк свят, численн пестливо-здрбнл форми братичок рднесенький, кохан дточки наче з псн, або з думи, чи з
народного голосння вихоплен рядки Нужда мене зстарила й звялила. Д Писарв дуже тонко пдмтив, що Марко Вовчок завжди вм надати свому викладов навност чарвност народно мови, яку ми зустрчамо в мов наших стародавнх казок легенд Марко Вовчок наближаться до народно поез не лише зовншньою формою свох оповдань, але й усма своми лтературними прийомами вн розповда як простий очевидець, близький до зображуваних осб поняттями освтою, подля х простодушн
врування забобони, спвчува х горю радост ми нде не бачимо особи автора, нде не висловлю вн свох думок почуттв, нде не видляться з т сфери, яку опису . Геро оповдань Марка Вовчка небагатослвн, навть скуп на слова. тут письменниця була врна життвй правд. персонаж розповдають переважно про тяжке горе, муки, знущання, яких зазнали вони близьк м люди селяни вд крпосникв, або згадують про рзн трагед в селянських родинах. Описи нтерру, одягу загалом домашнього побуту геров також дуже
лакончн. В хату то й заглянуть весело як у вночку. Сидимо, робимо чи так говоримо, усе соб вкупц, от все про щаслив хвилини родинного життя герон оповдання Сестра. Так ж скуп, але багатобарвн, емоцйн, психологчно локальн пейзаж Марка Вовчка. У них майстерно, з живописною яскравстю зображена чарвна природа Украни глибоко розкриваться здатнсть простих трудящих людей вдчувати красу.
Мистецька функця пейзажв у Народних оповданнях та сама, що й у творах Шевченка картини розкшно природи ще бльше пдсилюють драматизм життвих ситуацй, трагчнсть дол геров-селян. Псля оповдання Сестра тема життя селянства за умов крпацтва знайшла сво дальше поглиблене висвтлення в оповданнях Козачка, Одарка, Горпина. Трагчн стор, покладен в основу цих антикрпосницьких творв, навть тепер вражають читачв свою правдивстю. У Народних оповданнях
Марко Вовчок виступила натхненним спвцем дол трудящих жнок-селянок, тут й мало рвних не тльки в укранськй та росйськй лтературах, але й в усй свтовй лтератур. Портрети свох геронь письменниця малю лакончно, здебльшого вдаючись до влучних, яскравих, широко вживаних у живй народнй мов порвнянь. Так само стисло, переважно у форм традицйних для народно творчост словесно-образних означень, емоцйних окликв запитань, говорить
Марко Вовчок про х духовн достонства. Одню з характерних прикмет творчост Марка Вовчка те, що вс обставини особистого життя свох геров вона розглядала зображувала пд одним кутом зору як впливав на них крпосний лад в якому спввдношенн вони були з народним побутом звичаями, що склалися в умовах крпосницько свавол. Щоб переконливше показати крпосну систему як страшне зло для народу, письменниця вдалася до випробуваного сильного засобу до зставлення умов життя вльних крпосних селян.
Несумснсть благородних, зумовлених самою природою прагнень почуттв жнки-селянки з усм укладом життя, який снував у крпосному сел, блискуче показано в оповданн Козачка. Героня твору Олеся не просто талановито списаний з натури портрет, а глибоко реалстичний, мистецьки змальований нацональний характер, художньо узагальнений тип укрансько жнки. Глибоко трагчна доля Олес зображена в певнй еволюц на порвняно широкому фон життя крпосного села.
Щоправда, про грке життя сво герон письменниця розповла дуже стисло, майже ескзно, але так яскраво сильно, що весь тяжкий шлях вд юних рокв до передчасно самотньо старост загибел поста в уяв читача в усй повнот. Дещо накше змалювала письменниця образ крпацько двчини Одарки герон оповдання пд тю ж назвою. Тут усе вдтворено ще бльш сконденсовано, локально, в межах короткого часу, в обсяз двох гранично виразних, типових для крпосницько дйсност епзодв.
В оповданн Горпина, що свом глибоким драматизмом одним з найсильнших творв в усй великй спадщин письменниц, з разючою художньою силою вдображено невимовн муки жнки-крпачки, яку жорстокий помщик його псар позбавили найвищого права, визначеного й самою природою, права на материнське щастя. Пд пером Марка Вовчка крпосна система постала як деспотичний, глибоко ненависний народним масам лад, який приркав х на безправя, тяжку пдневльну працю, безпросвтн злидн, страшну наругу невимовн страждання.
Палке прагнення крпосного селянства вирватися на волю з помщицько кабали письменниця вдобразила в оповданнях Викуп Отець Андрй. Паразитизму, свавол, аморальност крпосникв тут протиставлено благородство народних характерв, чистоту взамин, красу багатство духовного свту простих трудящих людей. В оповданн Викуп Марко Вовчок дала нший варант розвязання того самого питання, якому вона присвятила оповдання Козачка. Крпосне право, в залежнсть вд якого потрапила козачка
Олеся, перетворило життя в справжн пекло, а козачка Марта зазнала щастя, бо залишилася вльною, такий виплива висновок при зставленн оповдань Козачка Викуп, написаних у план антитези на одну ту ж тему. В оповданн Отець Андрй Марко Вовчок стримано, але досить смливо, як на той час, показала, що селяни можуть протистояти свавол помщикв, якщо вони спльно ршуче виступлять на захист свох нтересв.
Описаний в оповданн побутовий епзод пд пером Марка Вовчка набув виразного соцального звучання. Порвнюючи гурт парубкв з вйськом, письменниця тонко натякала на те, що в народ були так сили, як, обднавшись, могли стати на захист поневолених скривджених. Другу групу оповдань у першй книжц Марка Вовчка Чумак, Данило Гурч, Максим Тримач, Свекруха, Сон присвячено змалюванню родинного побуту селянства.
Марко Вовчок далека була вд того, щоб зображувати селянський побут в дилчних тонах, навпаки, дуже хвилювали негативн явища в родинно-побутових взаминах селян, вона щоразу намагалася зрозумти причини х виникнення, прагнула пояснити х соцальними обставинами життя народу у минулому чи за сучасних й умов. Письменниця натхненно опоетизовувала врнсть у коханн й дружбу, згоду взаморозумння в селянських родинах в той же час осуджувала нещирсть у почуттях, зрадливсть, егозм загалом будь-який вияв ворожнеч в селянському
середовищ. Ц оповдання органчно спорднен з народною творчстю всма своми художнми особливостями. То в епчно спокйних, то в пднесено емоцйних, часто романтично забарвлених розповдях геров Марка Вовчка раз у раз чуються мотиви народних псень, речитативи народних дум голоснь або звучать далек вдголоси стародавнх переказв, легенд казок. Поряд з характерами, в яких уособлено народний деал доброчесност благородства, Марко Вовчок створила ряд образв з негативними рисами.
Аморальне, потворне, злочинне в житт свох геров-селян вона пояснювала переважно не особистими бологчними якостями х характерв, а соцальними обставинами х буття, вдсталстю, темнотою селянського оточення, на яке згубно впливали предковчн консервативн звича рзн забобони. Марко Вовчок засуджувала родинний деспотизм, вважаючи його великим злом, що вбивало найкращ, найблагороднш почуття у взаминах простих трудящих людей, робило х глибоко нещасними.
Про добре й лихе в родинних взаминах селян письменниця судила в дус народних поглядв, але не вдсталих, а дещо передовших, тих, що поступово вироблялися в народнй свдомост. Особливо гаряче вона обстоювала дею звльнення жнки вд родинно-патрархально залежност, боролась за дружну, мцну смю, основану на вльному, щирому врному коханн подружжя злагод всх членв родини. Бажання бачити простий селянський люд щасливим найповнше найбльш прямолнйно вдбилося незважаючи навть
на те, що це суперечило правд життя у лричнй дил Сон. Тут нема й натяку на крпосницьку дйснсть. Геро твору живуть нби в якомусь вимряному чудесному свт, де нема гострих суспльних протирч, боротьби, де все влаштовуться розумно добре, згдно з тими благородними намрами, прагненнями почуттями, якими х щедро надлила мати-природа. Спокй, тиха радсть, глибока людянсть нжна любов панують у цьому благодатному, створеному поетичною
уявою талановитого автора, куточку укрансько земл. Утопчна диля селянського життя, змальована Марком Вовчком в оповданн Сон, нагаду нам ншу, багато чим подбну картину, де похмурй крпосницькй дйсност також протиставлене вимряне, щасливе життя селянсько родини на вол сниться й той син ван уродливий, багатий, Не одинокий, а жонатий На вольнй, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на вол Та на свом веселм Пол Свою-таки пшеницю жнуть, А дточки обд несуть. усмхнулася небога Мж оповданням Сон Марка Вовчка поезю Сон Т. Г. Шевченка, яку поет присвятив свой дон, сну цлком очевидний дейно-смисловий звязок в обох цих творах виражено мр крпосного селянства про вльне, щасливе життя. Але геро Марка Вовчка живуть у напвромантичному, створеному уявою письменниц, жаданому свт радост й
добра, а героня Шевченка живе в цлком реальних умовах жорстоко крпосницько дйсност працю на панському пол , прокинувшись псля короткого чарвного сну, ще копу дожинать пшла. Визначне мсце в раннй творчост Марка Вовчка належить присвяченй Т. Г. Шевченков повст нститутка. Змстом, гостротою критики крпосницько системи вона не тльки спвзвучна з Народними оповданнями, а й свордно вивершу, пдносить на вищий рвень усе висловлене в них.
Особливо виразно проступа в нй бунтарське революцйне спрямування. Це вдчуваться досить сильно в ряд зображених тут картин, зокрема в сутичц крпака Прокопа з деспотичною нституткою Тургенв був зачарований оповданнями Марка Вовчка, а про повсть нститутка сказав так Я вд не в цлковитому захопленн тако свжост й сили ще, здаться, не було, все це росте з земл, як деревце .
Друга книжка Народних оповдань Марка Вовчка побачила свт в 1862 р. В нй умщено оповдання Два сини, Ледащиця, Не до пари, Чари повсть Три дол. Поряд з антикрпосницькими мотивами, в них письменниця продовжила опрацювання взятих 8 народних джерел сюжетв родинно-побутового характеру. Переважно трагчн стор нещасливого кохання Марко Вовчок розглядала не вдокремлено вд соцальних умов
життя геров, а як х наслдок, як породження крпосницько системи нових обставин пореформеного часу. Тут, як в першй збрц, поетичний лад творв, художнй колорит живопису словом лишився той самий фольклорний, народно-розмовний, псенний. Але зявилися й посилилися нов прикмети художнього стилю Марка Вовчка. Особливо примтна поглиблена увага письменниц До психолог, до внутршнього свту персонажв, до всебчного розкриття рзних граней, складностей суперечливостей
людських характерв. На цю ознаку реалстичного стилю Марка Вовчка звернув увагу ще Тургенв, а Франко в свй час вдзначив, що так твори, як Павло Чорнокрил особливо Три дол, Цкав передусм свом рзнохарактерним психологзмом у зображенн людських особистостей, представникв народу. Народн оповдання Марка Вовчка та нш укранськ й росйськ твори це свордний художнй лтопис народного життя в перод назрвання
революцйно ситуац в кран напередодн реформи 1861 р. в перш десятилття псля здйснення. Письменниця виступила як мужнй борець проти свавол, паразитизму звироднло морал крпосникв та х прислужникв, виступила на захист нтересв трудящого селянства, за його священн права, за здйснення його визвольних прагнень. ван Франко писав, що з простотою, красою нжнстю мови й стилю Марка Вовчка вяжеться нерозривно нжна любов до всх нещасних страждущих, а особливо до найбднших мж бдними,
до жнок. Вона вм не лише сама вдчути х горе, але також вднайти основу дати й простий ясний вислов, що сильно хапа за серце читача . Сила життвсть Народних оповдань полягають не тльки У х змст та дейному спрямуванн, не тльки в палкому запереченн крпосництва глибокому спвчутт визвольним прагненням трудящих селян. Це видатн твори мистецтва слова, у який нби сам народ розповв про сво страшне горе хвилини радост, розповв свою мовою, вдповдно до свого життвого досвду набуто протягом столть мудрост,
в дус свох поглядв на суспльне життя на весь оточуючий свт. Цього успху було досягнуто на однй-динй основ на основ знання життя народу, його багатющо усно творчост живо мови. Серце Марка Вовчка письменниц-гуманстки, революцйного демократа було натхнене любовю до народу, до неоцненних скарбв його духовно культури, до вчно живого, мелодйного укранського слова, твори сповнен велико життво правди мистецько краси. В розвитку художньо лтератури, лтературно мови суспльно думки
на Укран Народн оповдання, як вся укранська проза Марка Вовчка, вдграли величезну роль. Не буде перебльшенням, коли скажемо, що вс наступн укранськ прозаки друго половини XIX початку XX ст. так чи накше зверталися до творчост Марка Вовчка як до видатного надбання втчизняно лтератури, вчилися на нй реалзму народност, мали за класичний зразок високомистецького використання письменником невичерпних джерел народно поез живо народно
мови. Для передових укранських письменникв Ю. Федьковича Нечуя-Левицького, Панаса Мирного т. д. Народн оповдання Марка Вовчка були надихаючим прикладом того, як треба служити художнм словом народним нтересам, були неперевершеним зразком високого мистецтва володння мовою народу. В цьому розумнн Народн оповдання не втратили сво сили значення також для радянських укранських письменникв,
як продовжують розвивають кращ традиц укрансько дожовтнево лтератури. Народн оповдання та нш твори Марка Вовчка, уже починаючи з 60 70-х рокв минулого столття, стають вдомими в зарубжних кранах. Особливо популярне мя письменниц серед словянських народв, творчсть мала помтний вплив на болгарську, чеську, словацьку, польську, сербську, словенську, хорватську та нш словянськ лтератури. Наприкнц XIX на початку XX ст. твори Марка Вовчка зявилися у перекладах французькою, талйською, нмецькою
датською мовами. В той же час оповдання з народного життя стали вдомими в блоруськй, литовськй, латиськй та естонськй лтературах. Свтова слава письменниц росла ширилась. Творчсть Марка Вовчка значення в стор укрансько лтератури дуже високо оцнювали Ю. Федькович Франко, М. Коцюбинський Леся Укранка, О. Маковей, О. Кобилянська М. Павлик, В. Стефаник,
Марко Черемшина С. Васильченко. Шевченка Марка Вовчка я вважаю найбльшими талантами нашо дотепершньо лтератури, найбльшими майстрами нашого слова, писав ван Франко у 1890 р. в статт Метод задача стор лтератури. Леся Укранка говорила, що авторка Народних оповдань знала так тани сторично душ укранського народу так глибини, як, на думку, тепер вже нхто не зна або виповсти не вм мя
Марка Вовчка живе довго житиме у памят вдячних нащадкв, а славетн Народн оповдання ц справжн перлини укрансько класично лтератури, цей невянучий весняний первоцвт дожовтнево укрансько прози назавжди залишаться у золотому фонд загальнолюдсько культури. Лтература Марко Вовчок Народн оповдання Кив Видавництво художньо лтератури Днпро, 1989 ст.5-19