B.I.Березін,С.Б.Березін(С.83) МАСИВИ І ПОКАЖЧИКИ Раніше ми ввели типи даних в мові С, які називаються іноді базовими або вбудованими. На основі цих типів даних мова С дозволяє будувати інші типи даних і структури даних. Масив – один з найбільш простих і відомих структур даних.
Під масивом в мові С розуміють набір даних одного і того ж типу, зібраних під одним ім’ям. Кожний елемент масиву визначається ім’ям масиву і порядковим номером елемента, який називається індексом. Індекс в мові С завжди ціле число. ОГОЛОШЕННЯ МАСИВУ В ПРОГРАМІ Основна форма оголошення масиву розмірності
N така: тип [размер1][размер2] [размерН] Частіше за все використовуються одновимірні масиви: тип [розмір] ; тип – базовий тип елементів масиву, розмір – кількість елементів одновимірного масиву. При описі двовимірного масиву оголошення має наступний вигляд: тип [размері][размер2]; У цьому описі можна трактувати оголошення двовимірного масиву як
оголошення масиву масивів, т. е. масив розміру [размер2], елементами якого є одновимірні масиви [размер1]. Розмір масиву в мові С може задаватися константою або константним виразом. Не можна задати масив змінного розміру. Для цього існує окремий механізм, званий динамічним виділенням пам’яті.
ОДНОВИМІРНІ МАСИВИ У мові С індекс завжди починається з нуля. Коли ми говоримо про перший елемент масиву, то маємо на увазі елемент з індексом 0. Еслі ми оголосили масив int a[100] ; це означає, що масив містить 100 елементів від а[0] до а[99]. Для одновимірного масиву легко підрахувати, скільки байт в пам’яті буде займати цей масив: кільк.байтів=*.
У мові С під масив завжди виділяється безперервне місце в оперативній пам’яті. У мові С не перевіряється вихід індексу за межі масиву. Якщо масив а[100] описаний як цілочисельний масив, що має 100 елементів, а ви в програмі вкажете а[200], то повідомлення про помилку не буде видане, а як значення елемента а[200] буде видано деяке число, що займає відповідні 2 байти. Можна визначити масив будь-якого визначеного раніше типу, наприклад unsigned
arr[40], long double al[1000], char ch[80]. /*поміняти місцями max з min*/ #include main() { int i,j,a[10], max. nmax, min, nmin, temp; clrscr(); for (i=0; imax) { max=a[i]; nmax=i;} else if(a[i]
Сортування і програвання масиву #include #include #’ nclude void main() { int temp, і, j, a[ 1 0]; clrscr(); for (i=0;ia[j]) { temp=a[i]; a[i]=a[j]; a[j]=temp; } for (i=0;i
У багатьох мовах е спеціальний тип даних – рядок символів (string). У мові С окремого типу рядка символів немає, а реалізована робота з рядками шляхом використання одновимірних масивів типу char. У мові С символьний рядок – це одновимірний масив типу char, що закінчується нульовим байтом. Нульовий байт – це байт, кожний біт якого рівний нулю. Для нульового байта визначена спеціальна символьна константа ‘
Це потрібно враховувати при описі відповідного масиву символів. Так, якщо рядок повинен містити N символів, то в описі масиву потрібно указати N+1 елемент. Наприклад, опис char str[11] ; передбачає, що рядок містить 10 символів, а останній байт зарезервований під нульовий байт. Звичайно, ми задали звичайний одновимірний масив, але якщо ми хочемо трактувати його як рядок символів, то це буде рядок максимум з 10 елементів.
Хоча в мові С немає спеціального типу рядка, мова допускає рядкові константи. Рядкова константа – це список літер, взятих в подвійні лапки. Наприклад, “Borland C++ “, “Це рядкова константа”. У кінець рядкової константи не треба ставити символ Це зробить компілятор, і рядок “Borland C++” в пам’яті буде вигляда-
В о г 1 а n d С + + Є два простих способи ввести рядок з клавіатури. Перший спосіб -скористатися функцією scanf() зі специфікатором введення %s. Треба пам’ятати, що функція scanf() вводить символи до першого пропуско-вого символа. Другий спосіб – скористатися спеціальною бібліотечною функцією gets(), оголошеною в файлі stdio.h. Функція gets() дозволяє вводити рядки, що містять пропуски.
Введення закінчується натисненням клавіші Enter. Обидві функції автоматично ставлять в кінець рядка нульовий байт. Не забудьте зарезервувати для нього місце. Як параметр в цих функціях викори