Зміст
Вступ
1. Теоретична база й провідна педагогічна ідея методуколективного навчання іноземній мові
1.1 Психологічне обґрунтування необхідності використанняколективних форм роботи при вивченні іноземної мови
1.2 Технологія колективного навчання іноземній мові
1.3 Організація колективного навчання іноземній мові
1.4 Організація навчального процесу при використанніколективного навчання
2. Методика організації навчального процесу в рамкахколективного способу навчання іноземній мові
2.1 Організація мовної взаємодії при колективному способінавчання
2.2 План-конспект уроку Shops and shopings з використаннямколективного способу навчання
Висновки
Лiтература
Вступ
Усвідомленнянеобхідності володіння хоча б однією іноземною мовою прийшло в наше суспільство.Будь-якому фахівцеві знання іноземної мови життєво необхідно.Тому мотивація до її вивчення різко зросла. Однактруднощів на шляху оволодіння іноземною мовою не зменшилося. як і раніше основним з них є відсутність необхідної індивідуалізації,диференціації навчання й ін. Інакше кажучи, мова йде пронеобхідність реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні іноземніймові.
Про особистісно-орієнтованенавчання останнім часом говорять практично всі, але розуміють цей термінпо-різному. У нашому розумінні особистісно-орієнтований підхідставиться до гуманістичного напрямку в педагогіці. Основнийпринцип цього напрямку: у центрі навчання повиненперебувати учень, а не вчитель, діяльність пізнання, а невикладання.
Ідея цього підходудосить приваблива й здавна стимулює педагогів шукати шляхи її реалізації.Оскільки це навчання орієнтоване на особистісні характеристики,досвід, рівень інтелектуального, морального й фізичного розвитку дитини,особливості її психіки, остільки мова повинна йти не просто про можливостівибору профільного навчання, а про особливості самого процесу навчання, відборувідповідних технологій.
Якщо ми навчаємопрактичному володінню тому або іншому виду мовної діяльності, то навчати цьому можна лише через практику, тобто на уроці більшучастину часів повинні практикуватися учні, а не вчитель, як це часом буває.
У світовійпрактиці відомі різні шляхи рішення проблеми особистісно-орієнтованогонавчання, але вважається що найбільш приємний спосіб реалізації даного підходуна уроках іноземної мови — це додання навчальнійдіяльності школярів колективного характеру.
Доцільністьназваного шляху експериментально обґрунтована психологами. Практика показує, що разом учитися не тільки легше й цікавіше, але йзначно ефективніше. При цьому важливо, що ця ефективністьстосується не тільки академічних успіхів учнів, але і їх інтелектуального йморального розвитку.
Технологіяколективного навчання або колективних засобів навчання (КЗН) органічно вписується в класно-визначену систему, дозволяє найбільшеефективно досягати прогнозованих результатів і розкривати потенційні можливостікожного учня. Вважається, що, з огляду на специфікупредмета “іноземна мова”, ця технологія може забезпечити необхідні умовидля активізації пізнавальної й мовної діяльності кожного учня групи, надаючикожному з них можливість усвідомити, осмислити новий мовний матеріал, одержатидостатню усну практику для формування необхідних навичок, умінь.
Крім того, кожнийучень при цьому способі може за час уроку висловитися по досліджуваній темі,навіть при наповнюваності групи до 20 чоловік.
Перехід на якісноновий етап роботи школи спричиняється необхідність не тільки глибокогоосмислення традиційних способів навчання й себе в них, але й баченняперспектив, конкретних шляхів і умов переходу до розвиваючих процедур навчання,призначених для розвитку найважливішої характеристики людини-інтелекту.
Методика колективного навчання — цесистема якісно нових знань, що пропонують принципово іншу побудову навчальноїдіяльності, нічого загального не має з непродуктивним, заснованим на натаскуванній зубрінні, навчанні в консервативній педагогічній свідомості. Суть концепції колективного навчання полягає в створенні умов, колирозвиток школяра перетворюється в головне завдання як для вчителя, так і дляучня.
Таким чином,об’єкт дослідження в даній роботі метод колективного навчання іноземній мові.
Предметдослідження — організації процесу колективного навчання.
Мета дослідження- вивчити можливості колективної форми навчання при вивченнііноземної мови.
Завданнядослідження — з позицій сучасної психології й педагогікиобґрунтувати ефективність використання колективних форм навчання при вивченнііноземної мови, проаналізувати особливості, форми й методи колективних формнавчання, розробити моделі мовної взаємодії й план — конспектуроку з використанням методики колективного навчання.
/>1. Теоретичнабаза й провідна педагогічна ідея методу колективного навчання іноземній мові
1.1 Психологічне обґрунтуваннянеобхідності використання колективних форм роботи при вивченні іноземної мови
На початку 30-хроків ХХ століття М.С. Виготський висунув ідею навчання,що йде поперед розвитку й орієнтована на розвиток дитини, як на основну мету.Відповідно до його гіпотези, знання є не кінцевою метою навчання,а всього лише засобом розвитку учня.
В умовах реформуємоїУкраїни затверджуються якісно інші принципи організації життя й діяльностілюдей. Усе чіткіше проявляється необхідність розробкинауково обґрунтованої концепції управління й самоврядування розвитком людини, атакож визначення шляхів реалізації його найбагатших можливостей. Саме тому усе наполегливіше повторюється теза про перехід дорозвиваючого навчання як одній з умов дійсної перебудови загальноосвітньоїшколи.
Якщо звернутися дотехнологій розвиваючого навчання, то слід зазначити, що стрижневою ідеєю є ідеяпро випередження розвитку мислення. А засобом розвиткумислення є знання. Тим часом всім добре відомо, що матизнання й уміти ними користуватися — це далеко не те саме.Тому важливим завданням школи є організація в процесі навчанняроботи з навчання продуктивним способам мислення, способам самостійногопоповнення й відновлення знань.
У працях Виготськогонеодноразово підкреслюється думка про те, що будь-яке навчання повиннеусвідомлюватися людьми, що навчаються. Володіння прийомамизасвоєння знань закладає основу для активності людини й усвідомлення їм самогосебе як, що пізнає суб’єкта, що вміє самостійно будувати процес пізнання.
Справді животворящоюсферою, коренем психічного розвитку, по Л.С. Виготському, є спілкування людей один з одним, що привносить величезнукількість нових відомостей, стимулює виникнення маси питань при пошукувідповідей на які людина й змушена розвиватися.
В основу концепціїколективного навчання може бути покладена теорія поетапного формуваннярозумових дій П.І. Гальперіна і Н.Ф. Тализіної.Згідно, цієї теорії будь-яка розумова дія наступає післявідповідної діяльності. Цей процес проходить кілька етапів.Ефективним може бути таке навчання, при якому будутьураховуватися ці етапи.
П.Я. Гальперін виявляє 6 етапів формування розумових дій:
1) створення мотивації;
2) створення схеми орієнтаційної основи діяльності (учні одержують даніпро мету, про предмет діяльності, з умовами її виконання);
3) етап формування матеріальної діяльності (учні самі виконують дію);
4) етап зовнішньої мови (дія піддається узагальненню завдяки йоговербалізації в усній або письмовій мові);
5) етап внутрішньої мови (дія здобуває розумову форму, без участізовнішньої мови)
6) етап інтеріорізації дії (дія стає максимально автоматизованим розумовимпроцесом).
Як відомо, цільнавчання іноземній мові в школах складається в оволодінні комунікативноюкомпетенцією, тобто передбачається навчання не стільки системі мови, скількипрактичному оволодінню іноземною мовою. Тому одна іззакономірностей методики навчання іноземній мові говорить: вивчення його повинне ґрунтуватися на розвитку в школярів слухомоторнихзв’язків у результаті виконання ними усних вправ і по можливості віндивідуальному режимі.
Тому провідніпедагоги вважають, що необхідно відбирати й технологічно проробляти такіметоди, підходи й технології навчання, які могли б надати можливість усноїпрактики кожному учневі на уроці не менш 15-20 хвилин, які могли б забезпечитиіндивідуалізацію й диференціацію навчання з урахуванням здібностей дітей,їхнього рівня навченості, інтересів, схильностей, тому що мова йде про особистісно-орієнтованітехнології навчання, однієї з яких і є технологія КСН.
КСН — це колективний спосіб навчання. Повна назва:«колективно-групо-парно-індивідуальний метод навчання» ісистемоутворюючою стає колективна форма.
КСН — це і є той історично новий метод навчання, що приходить на змінутрадиційному, тобто класно-визначеному методу, це включення в навчальний процесприродної структури спілкування між людьми — діалогічнихпар.
В.К. Дьяченковиділяє ознаки колективної роботи:
наявність у всіхїї учасників єдиної мети;
поділ праці,функцій і обов’язків, залучення учасників роботи до контролю, обліку, керуванню;
налагодженеспівробітництво й товариська взаємодопомога;
усвідомленийсуспільно корисний характер всіх і кожного учня окремо задається діяльністю;
культивуєтьсятурбота всіх про кожному й кожний про усіх;
досягаєтьсярівність об’єктивних умов для кожного.
1.2 Технологія колективного навчанняіноземній мові
Технологія КСН маєрізні назви: організований діалог, колективне взаємонавчання,навчання в співробітництві. Ця технологія розроблялася А.Г.Ривиним в 30-і роки нашого століття, В.К. Дьяченков 90-і, а також групами американських педагогів Р. Славиним;Р. Джонсоном і Д. Джонсоном;і Е. Аронсоном.
Основна ідея цієїтехнології — створити умови для активної спільноїнавчальної діяльності учнів у різних навчальних ситуаціях. Учні різні: одні швидко схоплюють всі поясненнявчителя, легко опановують лексичним матеріалом; іншимпотрібно не тільки значно більше часу на осмислення матеріалу, але й додатковіприклади роз’яснення. Такі діти, як правило, соромлятьсязадавати питання при всьому класі, а часом просто не усвідомлюють, що конкретновони не розуміють, не можуть сформулювати правильно питання. Якщо в таких випадках об’єднати учнів у невеликі групи (по 3-4 чоловік)і дати їм одне загальне завдання, обмовити роль кожного учнягрупи у виконанні цього завдання, то виникає ситуація, у якій кожний відповідаєне тільки за результат своєї роботи, але що особливо важливо, за результатвсієї групи. Тому слабкі учні намагаються з’ясувати в сильнихвсі не зрозумілі ними питання, а сильні учні зацікавлені в тому, щоб всі членигрупи досконально розібралися в матеріалі. Таким чином,спільними зусиллями ліквідуються пробіли. Учитися разом, ане просто щось виконувати разом — от суть даного підходу.
Ще Я.А. Коменський в “Великій дидактиці” оцінював “звернену думку” яккаталізатор мислення. Він писав: “Якщопотрібно — відмов собі в чому-небудь і плати тому, хтотебе буде слухати”; і ще: “Багато чого запитувати, засвоювати, учити інших — таємниці великоївченості”. Сучасна психологія затверджує: мисленнярозвивається через мову, отже, КСН по праву входить у пакет розвиваючихтехнологій.
Основнимиперевагами КСН вважають:
У результатірегулярно повторюваних вправ удосконалюються навички логічного мислення йрозуміння.
У процесі мовирозвиваються навички розумової діяльності, включається робота пам’яті, ідемобілізація й актуалізація попереднього досвіду й знань.
Беруть участь всівиди пам’яті: слухова, зорова, моторна, вербальна.
Кожний почуваєсебе вільно, працює в індивідуальному темпі.
Підвищуєтьсявідповідальність не тільки за свої успіхи, але й за результати колективноїпраці.
Відпадаєнеобхідність у стримуванні темпу просування одних і понукання інших учнів, щопозитивно позначається на мікрокліматі в колективі.
Формуєтьсяадекватна самооцінка особистості, своїх можливостей і здатностей, достоїнств іобмежень.
Обговорення однієїінформації зі змінними партнерами збільшує число асоціативних зв’язків, а,отже, забезпечує більш міцне засвоєння.
У пошуках шляхівбільш ефективного використання структури уроків різних типів особливузначимість здобуває форма організації навчальної діяльності учнів на уроці.
Це сполучення двохабо декількох форм організації навчальної роботи. Оскільки на уроці можуть бутивикористані різні форми організації навчальної роботи учнів, то можнарозглядати урок як деяку сукупність організаційних форм навчання.
У сучаснійдидактиці під поняттям «загальні форми організації навчання» поєднуютьсяфронтальні (загально класні), групові (бригадні) і індивідуальні форминавчальної роботи.
Фронтальною формоюорганізації навчальної діяльності учнів називається такий вид діяльності вчителяй учнів на уроці, коли всі учні одночасно виконують однакову, загальну для всіхроботу, всім класом обговорюють, порівнюють і узагальнюють її результати.
Індивідуальнаформа організації роботи учнів на уроці припускає, що кожний учень одержує длясамостійного виконання завдання, спеціально для нього підібране відповідно дойого підготовки й навчальних можливостей.
Групова формаорганізації навчальної роботи учнів. Головними ознаками групової роботи учнівна уроці є:
клас на даномууроці ділиться на групи для рішення конкретних навчальних завдань;
кожна групаодержує певне завдання й виконує його спільно під безпосереднім керівництвомлідера групи або вчителі;
завдання в групівиконуються таким способом, що дозволяє враховувати й оцінювати індивідуальнийвнесок кожного члена групи.
Крім вищеперерахованих форм, В.К. Дьяченко відносить до них і колективну формуорганізації навчального процесу.
Колективненавчання — це тільки таке навчання, при якому колектив навчає кожного свогочлена й кожний член колективу бере активну участь у навчанні своїх товаришів поспільній навчальній роботі.
Таким чином,колективна форма організації навчальної роботи — це навчання у динамічнихпарах, або парах змінного складу.
Колективні видироботи роблять урок більш цікавим, живим, виховують в учнів свідоме відношеннядо навчальної праці, активізують розумову діяльність, дають можливістьбагаторазово повторювати матеріал, допомагають учителеві пояснювати й постійноконтролювати знання, уміння й навички в учнів усього класу при мінімальнійвитраті часу вчителя.
Перехід донавчання в парах змінного складу або динамічних пар можливий лише в томувипадку, якщо учні навчилися працювати в постійних парах і групах. Тому якпідготовча робота на уроках у початкових класах найчастіше має місце сполученнязагально класної й індивідуальної форми роботи. Але на практиці можнаспостерігати, що не все беруть активну участь у загально класній (фронтальній) роботі,так само як і не всі можуть індивідуально впоратися з тим завданням, що учительпропонує для самостійної роботи, тому що всім дається однакове завдання. Такимчином, учитель не може врахувати рівень підготовленості й індивідуальніособливості кожного учня. Така робота може бути здійснена за допомогоюдиференційованих завдань. Застосовуючи на уроці диференційовані завдання,учитель тим самим виводить клас на колективну форму навчання.
Групова формавикористається на уроках по різних шкільних предметах як при вивченні новогоматеріалу, його закріпленні, повторенні, відпрацьовуванні й удосконалюванніпрактичних навичок і вмінь. Досвід застосування цієї формина уроках іноземної мови в середній школі не так великий через недостатнюсформованість спілкування. Тому групову форму використаютьголовним чином на заключних етапах роботи з розмовної теми, а так само під часобговорення прочитаного прослуханого або просто цікавого.
Можна припустити,що якщо КСН в групі використати протягом усього процесу оволодінняіндивідуальним спілкуванням, то будуть формуватися навички й уміння, здатні дофункціонування в міжкультурній комунікації, можна виховувати культуру розумовоїпраці, створювати атмосферу взаємодопомоги, і, нарешті, буде задоволена потребаучнів у самостійному придбанні й поповненні знань. Надаліце допоможе школярам удосконалюватися в іноземній мові й використати його дляпоглиблення своїх знань у різних галузях науки, техніки й громадського життя, якцього вимагає програма.
1.3 Організація колективного навчанняіноземній мові
Американськіпедагоги вважають, що активність учнів при виконанні завдань значнопідвищується в невеликій групі про 3 до 5 або від 2 до 6 учнів. Провідними критеріями включення учнів у ту або іншу групу є:
1) Психологічна сумісність учнів, що проявляється у взаєминах школярів іїхнім бажанням або небажанні працювати разом.
2) Однакова кількість хлопчиків і дівчинок, а також представників етнічнихменшостей і дітей з фізичними недоліками, щоб через спільну групову діяльністьздійснювати вплив на психологічний клімат класу.
3) Приблизно однаковий темп роботи членів групи, (а саме швидкість читання).
Щоб групу пуститив хід, доцільно серед її членів призначити або вибрати лідера, якому можна булозвернутися за роз’ясненням мети, ходу й очікуваного результату спільноїдіяльності, який би зумів першим виконати завдання й включити в активну роботувсіх. Лідером намагаються призначити учня, що має гарніорганізаційні здібності й володіє прийоми виконання конкретного навчальногозавдання, а іноді просто сильного учня.
Іноді замістьлідера можна призначити кожного члена групи відповідальним за певну ділянкуспільної діяльності, а саме:
за роздачу йповернення навчального матеріалу;
за обов’язковуучасть усіх у виконанні завдання;
за письмовуфіксацію відповідей членів групи;
за перевіркуправильності розуміння;
за презентаціюматеріалу класу.
Успіх колективноїнавчальної діяльності залежить і від того, наскільки структура навчальноївзаємодії між учителем і створеними групами й між самими членами груписпіввіднесена зі змістом навчальної діяльності Експерименти психологівпоказали, що найбільше утруднення викликають планування й контроль.
При роботі зтекстами від членів групи потрібно або спільний виклад змісту загальноготексту, або індивідуальний переказ різних текстів один одному з наступноюперевіркою розуміння й навчанням членів групи викладу отриманої інформації.Успіх спільної діяльності тут залежить від ступеня розвиненостівмінь трансформувати й інтегрувати текст, а також працювати з функціональнимиопорами, допомагаючи один одному. Особливого значеннянабуває володіння учнями дією взаємоконтролю, щоб група могла самостійно здійснюватийого по ходу роботи з виставлянням оцінок у листки контролю. Наприкінці уроку вчитель можевибірково послухати окремих її членів, щоб перевірити об’єктивність оцінок ірезультативність спільної роботи.
Варіант реалізаціїконтролю залежить від того, у які види діяльності включаються члени групи.якщо учні поєднуються для одержання й засвоєння нової інформаціїз їхньої теми, що цікавить, з іноземних джерел або для підготовки проекту,свята, буклету, то планування спільної роботи, розподіл обов’язків, обговоренняпередбачуваного результату здійснюється в класі. Вивченняж джерел, підготовка матеріалів, виступів виконується школярами індивідуальноабо малими групами дома.
Після обговореннятого, що підготовлено, внесення коректив, уточнення, оцінки роботи членівгрупи, вони виходять у клас із результатом своєї спільної діяльності.
Ще однією умовоюуспішного функціонування й розвитку КСН є цілеспрямоване керування її з бокувчителя. для цього йому необхідно мати спеціальнупрограму, адекватну природі процесу оволодіння іншомовним навчанням і логікуйого переходу з одного якісного стану в іншій.
Для оволодіннянавичками й уміннями потрібна досить тривале тренування, рекомендації звиконання дій на рівні навичок і вмінь має сенс повідомляти учням у вигляді пам’яток.Крім пам’яток при виконанні завдання учні можуть одержатикерівництва, у яких план спільних дій і дані опори для їхнього успішноговиконання. Наявність таких керівництв після деякоготренування створює учням умови для самостійної роботи в групах, а вчителеві- для того, щоб стежити за ходом колективної діяльності,допомагати тій або іншій групі, “збирати” однакові й мовні помилки для усуненняй, зрештою, брати участь у колективній роботі.
Таким чином,названі пам’ятки й керівництва можна назвати засобами керування освітнімпроцесом.
Як же забезпечитизворотний зв’язок? Н.Ф. Тализінавважає, що контролю повинні піддаватися основні незалежні характеристикинавчального процесу, сукупна зміна яких приводить допереходу з одного якісного стану в інший. Такими є рівеньсформованості лексико-граматичних навичок. Він звичайновизначається за допомогою різних тестів, виконуваних членами групиіндивідуально. Аналіз результатів тесту дає можливістьвідповісти на запитання: перейти до наступного етапу чи ні.У випадку негативної відповіді вчитель виявляє причини йпроводить додаткову фронтально-індивідуальну роботу.
На етапівдосконалювання навички школярів піддаються контролю й оцінці за допомогоютестів і переказу тексту.
Для етапу розвиткувміння характерний взаємоконтроль між групами.
У вітчизнянійдидактиці в наш час не виявлено великої розмаїтості форм групової роботи дляетапу формування навичок. А в американській педагогічнійлітературі існує велика розмаїтість організаційних структур під загальноюназвою “ Mastery Learning” (навчання до рівня досконалості). Ці структури успішно застосовуються в навчанні мові й ціль їх довести всіх учнів до приблизно однаковогорівня володіння навичками.
Технологія“Складіть розповідь разом” або Jigsaw дуже близька до КСН, розробленому В.К.Дьяченко. Цю технологію розробив професор Е.Аронсон в 1978 р. (у перекладі занглійського “ажурна пилка, машинна ножівка”). Учніорганізуються в групи по 4-6 чоловік. Навчальний матеріалрозділений на блоки. Така робота на уроках іноземної мовиорганізується на етапі творчого застосування мовного матеріалу. Наприклад, при роботі над темою “Подорож” можна виділити підтеми:
подорож морем
подорож літаком
подорож поїздом
подорож пішки
подорож на машині.
Можна виділитипідтеми по інших ознаках:
вибір маршруту
замовлення квитків
збір багажу
замовлення готелю
1) Кожний член групи знаходить матеріал по своїй підтемі.
2) Школярі, що вивчають те саме питання, але працюючі в різних групахзустрічаються й обмінюються інформацією. Це називається“зустріч експертів”.
3) Учні повертаються у свої групи й навчають всьому новому, що довідалися,товаришів у своїй групі.
4) Ті, у свою чергу, розповідають про свою частину завдання.
5) Уважно слухайте свого партнера й робіть записи в зошитах
Учні зацікавлені втому, щоб їхні товариші сумлінно виконали своє завдання, тому що це можевідбитися на загальній підсумковій оцінці. Звітує по всійтемі кожний учень окремо й вся група в цілому. Назаключному етапі, що проводиться фронтально, учитель може попросити будь-якогоучня команди відповісти на будь-яке питання по темі. Питаннязадає не тільки вчитель — в основному це роблять члениінших груп. Учні однієї групи вправі доповнювати відповідісвого товариша.
В 1986 році Р.Славин розробив варіант технології Jisaw-2 (пила-2), що передбачає роботу групами по 4-5 чоловік. Всякоманда працює над одним матеріалом, наприклад, з текстом по темі “Подорож”.Але при цьому кожний член групи одержує свою підтему, що розробляв особливоретельно й стає експертом по даному питанню. Експертирізних груп зустрічалися й обмінювалися інформацією. Наприкінціциклу всі учні проходили індивідуальний контроль. Результатипідсумувалися, команда, що набрала найбільшу кількість балів, нагороджувалася.
Відповідно дотеорії Гапьперіна недостатньо сформувати групи й дати їм відповідне завдання.Потрібно, щоб учні самі захотіли здобувати знання. Нагадаю відоме виречення мудреців: “Я можупідвести верблюда до водопою, але не можу змусити його напитися”. Томупроблема мотивації самостійної навчальної діяльності учня не менш важливий, чимспосіб організації умови й методика роботи над завданням. Алеспільна робота саме й дає гарний стимул для пізнавальної діяльності, оскільки вцьому випадку завжди можна розраховувати на допомогу з боку товаришів. Учитель може приділити значно більше уваги окремим учням, оскільки всізайняті справою.
Основні ідеї,властивим всім варіантам колективних форм роботи дають можливість учителевібути орієнтованим на кожного учня. Це і є особистісно-орієнтованийпідхід в умовах класно-визначеної системи.
При організаціїколективних занять важливо враховувати ряд специфічних особливостей:
кожний учасникзанять поперемінно виступає у своєрідній ролі то «учня», то «учителя».
найближча метакожного учасника занять і «учня» і «учителя» — учити всьомутому, що він знає або вивчає сам.
діяльність кожногоучасника занять має чітко суспільно корисну фарбу, тому що він не тількивчиться, але й постійно навчає інших.
основний принцип — всі по черзі вчать кожного й кожний усіх.
кожний відповідаєне тільки за свої знання, але також за знання й успіхи товаришів по навчальнійроботі.
повний збіг ієдність колективних і особистих, індивідуальних інтересів: чим краще й більше янавчаю інших, тим більше й краще знаю сам.
Дотепер проблемаколективного навчання залишається актуальною: існує безліч «за» і«проти». Однак варто визнати, що навчання в групах постійного складуй навчання в групах змінного складу, взаємозалежно один з одним, тому що в обохформах відбувається загальний розвиток особистості дитини, учніспівробітничають один з одним, самостійно ставлять завдання, планують дії,відшукують нові, об’єктивні способи в різних варіантах. Для організації роботив парі змінного складу необхідно мати навички організації роботи в паріпостійного складу.
Істотним факторомрозвитку в навчальній діяльності молодших школярів є взаємодії самих дітей. Однакнавчальне співробітництво в сучасній школі часто відсувається на другий план. Урезультаті реалізується лише частина можливостей розвитку дитини.
Тому рекомендуєтьсявикористати колективну форму організації навчально-виховного процесу, тому щовона будується на співробітництві й взаємодопомозі, забезпечує участь унавчальному процесі учнів, добре розкриває їхні індивідуальні особливості,забезпечує розвиток індивідуальних властивостей особистості.
1.4 Організація навчального процесупри використанні колективного навчання
Ще К.Д. Ушинський категорично відкидав уроки, побудовані на основі схематизму йтрафарету, що не спонукують дитину до сприйняття й осмислення досліджуваногоматеріалу, що не озброюють її навичками й уміннями самостійної роботи, несприятливому розвитку.
Типова схеманавчального заняття така:
1) Перевірка підсумків попередньої роботи — головнезавдання — встановити зв’язок між навчанням учителя йнавчанням школярів, забезпечити готовність школярів до чергового етапу роботи,включити їх у продуктивну навчальну діяльність.
Складність роботивчителя полягає в тім, що процес обробки нової інформації вчителем визначаєтьсятим, що він пам’ятає й знає по даній проблемі.
Основні діївчителя:
допомога учням,розбір декількох питань на повторення
організація живогодіалогу самих школярів з метою уточнення загального рівня засвоєних знань
створенняпроблемних ситуацій перед вивченням нового матеріалу
2) Презентація нового матеріалу.
3) Практика під керівництвом учителя.
Мета — установлення зворотного зв’язку й своєчасне виправлення помилок урозумінні нового матеріалу.
Дії вчителя:
поставитизапитання й відреагувати на нього (підняти руки, відповісти)
коректневиправлення помилок.
4) Незалежна самостійна практика учнів — використанняКСН.
5) Самоконтроль і самооцінка учнів
6) Підведення підсумків, рефлексія
7) Визначення домашнього завдання, докладне його роз’яснення
8) Контроль засвоєння знань (тести).
Вимога навчатиучня на уроці висувалося вітчизняною педагогікою протягом всієї її історії.разом з тим традиційний урок припускав, у найкращому разі, кількавідповідей школярів на питання по тільки що почутому поясненню нового. Все інше передбачалося для домашньої роботи.
Нові підходи донавчання повинні забезпечити самостійну пізнавальну активність учнів на уроці.
І, нарешті, длятого, щоб школяр навчився вчитися, техніка проведення заняття не менш важлива, чимйого планування. Атмосфера заняття повинна забезпечувати свободу,при якій, з одного боку, усвідомлюється важливість дотримання всіх вказівокучителя, а з іншого боку, зникає острах і створюється готовність висловити своюточку зору.
Учні повиннірозташовуватися в класі таким чином, щоб всі члени групи могли бачити одинодного. учням можна дозволити не підхоплюватися привідповіді, не виходити до дошки, що принижує достоїнство школяра й заважаєспівробітництву.
Все це, відтехніки жесту до виправлення помилок, від вступної бесіди до підведенняпідсумків уроку, покликано стимулювати учнів не просто до одержання інформації,але й до пізнання самих себе, своїх здібностей і можливостей. Отже, планування й проведення заняття — це двааспекти, у яких проявляється будь-яка концепція. Івсе-таки вона мертва без основної ідеї. Для багатьох такоюідеєю є використання КСН, спрямоване на розвиток уміння самостійно вчитися.
5. Можливість впровадження даної технології.
У результатісистематичної й цілеспрямованої роботи вдається значно збільшити час усної ймовної практики кожного учня на уроці, дати шанс кожному сформувати у своїйсвідомості систему досліджуваної мови.
Учитель здобуваєнову роль — організатора самостійної учбово-пізнавальної,комунікативної, творчої діяльності учнів. У ньогоз’являється значно більше можливостей диференціювати процес навчання,використати можливості міжособистісної комунікації школярів у процесі їхньоїспільної діяльності для вдосконалювання мовних умінь.
Таким чином, можнавиділити 4 групи переваг даної технології:
I. Організаційні переваги:
1) говорять всі
2) спілкування в діалозі
3) зміна робочого місця
4) робочий шум
II. Дидактичні переваги:
1) навчає учень
2) повна самостійна активність
3) співробітництво — основа навчання
4) засвоєння й застосування максимально наближені
III. Розвиваючі переваги:
1) учень є й суб’єктом і об’єктом навчання
2) відповідність змісту з індивідуальними здібностями
3) спонтанний характер навчання
4) учні вчаться виступати, міркувати, доводити
IV. Виховні переваги:
1) кожний працює на себе й на іншого
2) виникають відносини відповідальної залежності
3) весь навчальний матеріал послідовно проробляється й з позиції учня й зпозиції вчителя.
/>2. Методикаорганізації навчального процесу в рамках колективного способу навчанняіноземній мові
2.1 Організація мовної взаємодії приколективному способі навчання
Дуже важливоюпроблемою є навчання школярів мовній взаємодії на уроці іноземної мови.
Завданняорганізувати спілкування школярів на уроці іноземної мови часто представляютьсянескладною й зводиться до того, щоб дати можливість кожному учневі сформулюватисвоє висловлення й взяти участь у загальній розмові. Однаквирішити це завдання на практиці виявляється не просто. Спостереженняпоказують, що на уроці нерідко вимовляються заздалегідь задані послідовностіреплік, тобто кожний учень знає свою “роль”. У подібній “інсценівці” відсутняважлива властивість спілкування — рольова взаємодія йогоучасників.
Мовна взаємодія- це об’єднання, координація й взаємодоповнення зусиль учасниківспілкування для визначення, наближення й досягнення комунікативної мети йрезультату мовними засобами. Мовна взаємодія є важливоюумовою організації навчальної роботи школярів на уроці іноземної мови, задопомогою якого можна раціонально використати навчальний час, активізувати моворозумовудіяльність учнів, підвищувати розвиваючий ефект навчання. Вонодозволяє також найбільше повно вирішувати завдання інтенсивного навчанняіноземним мовам.
Мовна взаємодія неможе бути представлена у вигляді готового й заздалегідь заданого тексту,оскільки будь-який текст є підсумок монологічної, діалогічної або груповоїмоворозумової діяльності. Один з аргументів у захист“текстового” спілкування полягає в тім, що школярам необхідно спочаткузасвоїти текст, після чого вони зможуть його самостійно варіювати.
Звичайно,заманливо відразу ж після тренувальних вправ спонукувати учнів донепідготовленої форми мови, до імпровізації, щоб вони були абсолютно вільні увиборі язикових засобів при вираженні своїх власних думок. Але якість непідготовленої мови по всіх характеристиках (темп, точністьу здійснені задуму) залежить від того, чи передувала їйстадія більш твердого керування діяльність учнів у вигляді підготовленої мови,коли вони грали роль на основі запропонованих їм опор.
Однак практикапоказує, що “текстовий”, репродуктивний початок навчальної роботи малосприяє подальшої мовотворчої діяльності учнів і навіть утрудняє її, спонукуючизнову й знову відтворювати заучені послідовності фраз. Уцьому полягає обмеженість репродуктивного навчання, при якому замість моворозумовогозавдання учням пред’являється спосіб її рішення.
Для того, щоборганізувати мовну взаємодію учнів, потрібні такі методичні прийоми, якізабезпечували б необхідну мовну взаємодію школярів іноземною мовою. Перейдемо до розгляду цих прийомів, що утворять шість груп, кожна зяких включає різні варіанти, об’єднані загальною ознакою.
Інтерв’ю. Загальноюознакою цієї групи прийомів виявляється завдання опитати якнайбільше присутніхна уроці учнів, для того, щоб з’ясувати їх думки, судження, відповіді напоставлені питання. Для цього школярі, працюючи одночасно,вільно переміщаються по класу, фіксують відповіді в записній книжці й так далі.
Загальні підсумкитакого опитування записуються на дошці й використаються такі форми інтерв’ю, яканкети й тести.
Банк інформації. Загальна особливість цієїгрупи прийомів полягає в тому, що кожний учень спочатку володіє невеликимфрагментом інформації, потім у результаті мовної взаємодії з іншими школярамиодержує інформацію з колективного банку й здобуває всю суму знань.
Однієї з формтакої гри є обмін інформацією про актуальні події, інша форма такого прийомуорганізується за допомогою тесту. Ще однією формою є “грав детектива”. Учасники гри обмінювалися відомою інформацією, вносили своїпропозиції й спільно ухвалювали рішення щодо спільних діях у сформованійситуації. Той, хто вносив кращу пропозицію, уважався переможцем.
Пошук пари.В основі цього прийому лежить умова, що в групі кожний учень маєсвою пару, про яку не догадується і яку повинен знайти, задаючи іншим учасникампитання. Однієї з форм цього прийому є пошук “союзника всуперечці”, пошук “адресата”, пошук “подарунків до дня народження”. Інодівстановлюється ліміт часу, в інших випадках пропонується не тільки знайти своюпару, але й зробити це швидше інших.
Групові рішення.Цей прийом має найчастіше форму телепередачі “Брейн ринг”. Класділиться на кілька груп школярів, які разом готовлять відповіді на поставленіпитання, приймають рішення й докладають про них. Використаютьсяпитання, що перевіряють ерудицію, кмітливість, почуття гумору.
Координація дій.Одна з форм реалізації даного прийому — цеорганізація між учасниками спілкування “обмін предметами”. Координація дійможе здійснюватися формі обміну командами або інструкціями.
Дискусійна гра.За умовами дискусійної гри учасники спілкування реагують на прочитане, почуте, побачене в такий спосіб:повідомленням додаткової інформації, питанням, відповіддю, запереченням.
Безсумнівно, що вумовах реалізації перерахованих вище прийомів активізується розумова діяльністьвсіх учасників навчальної роботи, підвищується мотивація говоріння й загальний“тонус” уроку, забезпечується більше повне досягнення практичного, освітнього,виховного й розвиваючого компонентів мети навчання іноземним мовам. Досвід мовної взаємодії школярів дозволяє їм перейти до більш складнихформ мовного й дискусійного спілкування.
Одним з компонентівінтенсивної технології навчання є оптимальна організація колективної взаємодіїучнів.
Завдання вчителяіноземної мови — забезпечення активної діяльності кожногоучня протягом усього уроку, максимальне, збільшення часу говоріння кожногошколяра. Реалізувати це завдання дозволяє групова формароботи.
Спілкування завждиприпускає партнера, партнерів, тому рішення комунікативних завдань відбуваєтьсяв контактах учнів один з одним. Майже всі формиколективної взаємодії, які використаються колективними методами, можуть бутизастосовані в шкільних умовах.
Це, по-перше,робота в парах з постійними або мінливими співрозмовниками, малі групи (два,три, чотири учня) і команди, коли вся група ділиться надві частини. Популярною формою є також робота одного учня ізгрупою, при цьому потрібно доцільно організувати простір для спілкування йчітко управляти взаємодією груп. Наприклад, поєднуючись умалі групи, учні сідають поруч зі своїми співрозмовниками, вони багато працюютьстоячи, а також у русі. Робота в малих групахвідрізняється від парної роботи не тільки кількістю учнів, але й характеромзавдань спілкування.
Звичайно один зіспіврозмовників виконує роль об’єктивного свідка, його призначення — уводити в ситуацію, робити висновки, узагальнювати. Тому в малих групах як діючих осіб беруть участь репортери,кореспонденти, соціологи.
Розподіл класу накоманди розраховано на виконання комунікативних завдань у вигляді конкурсів,змагань і вікторин.
Змагальніколективні форми давно користуються популярністю, але інтенсивні методирозставили в них інші акценти: не тільки й не стількимовний матеріал, а насамперед завдання спілкування є їхнім предметом.
Отже, досягненняінтенсивних методів в області розвитку адекватних форм колективної взаємодіїповинні якомога швидше стати надбанням шкільної методики, щоб влити в неїживлющі сили, підняти її авторитет і результативність./>2.2 План-конспектуроку Shops and shopings з використанням колективного способу навчання
Мета:
1) Удосконалювати навички спілкування.
2) Виховувати культуру спілкування, почуттів і поведінки.
3) Розвивати лінгвістичне мислення.
4) Ваємооцінювати один одного, навчитися працювати в групі.
I. Організаційний момент.
Good morningchildren. I hope you are all well today. Today we continue speaking about shops and shoppings. Perhaps we could begin by going over your homework? You were to learn the words on p.125,am I right?
All right, let’sget down to work. Open your exersice-books, and devi dethe list into 3 columns. I know the word I guess I don’t know
The task is:I’ll read the words and you must put “plus” in the rightcodumn.
Якщо в 1 колонку- 20-24 — you worked good
15-20 — your workis not good
10-15 — try to learn the words once again
II. Фонетична зарядка (на дошці)
five pence change,please
rather cheap
shoes departmentRead, look up and say
to sell food
what size?
try this hat on.
III. Активізація навичок і спілкування.
Учні одержуютькартки з однією часточкою мікро-діалогу. Учні повиннізнайти й з’єднати частини діалогу, прочитати весь діалог класу.
Виграє той, хтоперший знайшов.
IV. Постановка проблеми.
На наступномууроці, діти, буде проходити конкурс сценаріїв для постановки п’єси за мотивамирозповідей, які втримуються в підручнику по темі “Shops and shoppings”. Але їх дуже багато, тому ми побудуємо роботу таким чином:
Now look at thebook. There are a lot of texts here and I advise you todivide into several groups of 4. Now listen to what you’vegotto do (I explain you in Russian).
All right Let’sget down to work.
V. Робота в групах.
VI. Рефлексія. Обговорення оцінок.
1) Summarize what you’ve found out.
2) What are your achievments?
3) What was difficult for you?
4) How do you feel yourself after the lesson.
VII. Домашнє завдання.
For the nextlesson make up a scenery of your own using the material you have learned fromthe lesson.
1) Make up the title.
2) Make up the characters of your dialogus and the dialogue itself.
If there isanything you don’t understand, ask now.
Висновки
На підставіпроробленої роботи можна зробити висновок, що використання колективної формиорганізації навчально-виховного процесу на уроці іноземної мови позитивнопозначається на розвитку дітей. Діти вчаться висловлюватися, знаходити вірнірішення, відкидати помилкові і неправильні, прислухатися до думки інших.
При такій форміорганізації навчального процесу підвищується мотивація навчання, формуютьсяколективістські відносини. Розвивається самостійність. Колективна форма даєможливість висловлюватися соромливим дітям у більш вузькому колі однолітків.
Активність ісамостійність школярів виражається й у психологічному настрої їхньої діяльності:зосередженості, увазі, розумових процесах, в інтересі до чиненої діяльності,особистій ініціативі. Активний відгук на обговорення проблем, завдань, завдань,які ставлять учні в групах, прагнення взяти участь у відповідях товаришів,доповнити їх, внести корективи — все це значні критерії пізнавальноїсамостійності й активності, що показують, що школяр стає суб’єктомучбово-пізнавальної діяльності, тобто здійснюється розвиваюче навчання.
Розвиток дітей усистемі розвиваючого навчання розуміється не як розвиток окремих сторін — уваги,пам’яті, уяви тощо, а як загальний розвиток особистості.
Зміна в змісті,методах шкільного навчання вимагають зміни й форм організаціїнавчально-виховного процесу. У зв’язку із цим виникає необхідність унавчальному співробітництві, де беруть участь обидві сторони: і вчитель, і діти.Існують три форми навчального співробітництва:
Навчальнеспівробітництво з дорослими;
Навчальнеспівробітництво з однолітками;
Навчальнеспівробітництво із самим собою.
Вимогирозвиваючого навчання: привчити дітей до самостійності суджень, сформувативміння сперечатися, обстоювати свою думку, задавати питання, бути ініціативнимв одержанні нових знань — відповідає навчальне співробітництво з однолітками.
Навчальнеспівробітництво є основою для розвитку колективної форми організаціїнавчально-виховного процесу, що виступає як провідна форма організації врозвиваючому навчанні.
Колективна формаорганізації містить у собі роботу в парах змінного складу, у групах і вдинамічних парах.
Використанняколективної форми організації на уроках дає можливість просуватися кожномуучневі в індивідуальному темпі, сприяє прояву й розвитку здібностей кожноїдитини. Все це ще раз підтверджує тісний взаємозв’язок розвиваючого навчання зколективною формою організації навчально-виховного процесу.
Лiтература
1. Аргинская И.И. и др. Обучаем по системе Л.В. Занкова. Первый годобучения. — М., 1994 — 244с.
2. Арефьева Г.И. Групповая форма работы на уроках английского языка. Колизей.1998
3. Васильченко П.А. Обучение на коллективной и индивидуальной основе. // Начальнаяшкола. — 1993 №4, с.57-59.
4. Виноградова М.Д., Первик Н.В. Коллективная познавательная деятельность ввоспитании школьников. М. Просвещение, 1997.
5. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. — М.: Педагогика, 1983. — т.4ю- 358с.
6. Давыдов В. В Виды обобщения в обучении. — М.: Педагогика, 1972. — 424с.
7. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. — М.: Педагогика, 1986. — 230с.
8. Давыдов В.В. Психологическая теория учебной деятельности и методовначального обучения, основанных на содержательном обобщении. — Томск, 1992. –114 с.
9. Давыдов В.В. Психология младшего школьника // Феникс. — 1995 -№2.
10. Дьяченко В.К., Попова А.И. Организация коллективных учебных занятий // Начальнаяшкола — 1990. — №1, с.4-7.
11. Зак А.З. Развитие умственных способностей младших школьников. — М.: Просвещение,1994. -320с.
12. Куклина С.С. Организация КУД на уроках иностранного языка в среднейшколе. Киров, ИПР. 1996.
13. Маслыко Е.А., Бабинская. Настольная книга преподавателя иностранногоязыка. Минск, Высшая школа, 1999.
14. Настольная книга преподавателя иностранного языка под. ред. Е.А. Мыслыко,П.К. Бабинская, А.Ф. Будько, С.И. Петрова, Минск, 1996 г. стр. 298
15. Пассов Е.И. Основы коллективной методики обучения иноязычному обучению. М.Русский язык, 1989.
16. Рубцов В.В. Организация и развитие совместных действий у детей впроцессе обучения. М. Педагог, 1987.
17. Соловова Е.Н. Использование видео на уроках иностранного языка // ELT NEWS& VIEWS № 1 март 2003 г. стр.2
18. Ткаченко Р. Г., Роговская Б.И., Карлайл М.С. Урок английского наанглийском. М. Просвещение, 1993.
19. Эффективные приемы обучения английскому языку: Пособие для учителя / О.И.Барменкова — г. Пенза, 1997.