Конторльна робота
з предмету: “методика психологиії ”
1. Методи практичної психології
Практичнапсихологія в основному опирається на організацію різноманітних психологічнихдосліджень. Для організації таких досліджень в практичній психології найчастішевикористовують лонгітюдний і порівняльний методи.
Лонгітюдний(від лат. тривалість) метод характеризується тим, що протягом тривалого часупослідовно вивчаються ті самі досліджувані. При цьому можуть застосовуватисянайрізноманітніші методи збору фактичного матеріалу, але вони скеровані на тойсамий об’єкт дослідження.
Деякідослідження особливостей особистості тривали десятиліттями.
Запорівняльного методу паралельно та одночасно вивчаються різні об’єктидослідження, хоча при цьому визначаються єдиний предмет і загальне завданнядослідження. Це можуть бути дослідження особливостей психіки школярів різноговіку (порівняльно-онтогенетичне дослідження), психіки здорових і психічнохворих досліджуваних (порівняльно-патологічне дослідження), вивченнядосліджуваних, які знаходяться в різних соціальних чи педагогічних умовах(порівняльно-соціальне, порівняльно-педагогічне дослідження).
Метолизбирання фактичного матеріалу
Найширшезастосовуються такі методи:
•спостереження;
•експеримент;
•бесіда;
•вивчення продуктів діяльності;
•анкета;
•тести.
1.Метод спостереження — це цілеспрямоване вивчення на основі сприйняття дій І вчинківособистості в різних природних ситуаціях.
Першавимога до спостерігача — збереження природності психічних проявів.
Другавимога — спостереження завжди має бути цілеспрямованим, тобто слід чітковизначити цілі й задачі, що їх належить вирішити у процесі дослідження.
Третявимога до методу спостереження — фіксація його результатів.
Недолікметоду: спостерігач (експериментатор) знаходиться в пасивній позиції: вінзмушений очікувати, коли настануть психічні явища, які його цікавлять.
2. Метод експерименту.
Основнимметодом психології, як і інших наук, є експеримент — метод збирання фактів успеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв досліджуванихпсихічних явищ.
Є двавиди психологічного експерименту: лабораторний і природний.
Лабораторнийексперимент може здійснюватись як із використанням апаратури, так і без неї,але із застосуванням спеціально розроблених експериментальних матеріалів. Вінчасто скеровується на вивчення цілісної діяльності людини. У спеціальних умовахможе вивчатися взаємодія різних компонентів (моторних, перцептивних,мнемонічних, інтелектуальних, вольових, характерологічних) у процесі психічноїдіяльності людини.
Саметак будується дослідження складної діяльності оператора в інженернійпсихології, комплексно вивчаються психічні можливості космонавтів,досліджується поведінка людей у різноманітних стресових ситуаціях.
Уприродному експерименті, на відміну від лабораторного, зберігається змістзвичайної діяльності людини, але створюються умови, за яких обов’язкові)викликається (провокується) досліджуване психічне явище. Так, розвитокприродного експерименту в царині педагогічної психології привів до створенняпсихолого-педагогічного експерименту. Суть Його полягає в тому, що вивченняшколяра ведеться безпосередньо в процесі реального навчання і виховання, але зобов’язковим активним формуванням тих психічних особливостей, що вибираються якпредмет навчання.
Лабораторнийі природний експерименти можуть бути констатуючими, скерованими на виявленнярівня тих чи інших особливостей психічного розвитку безпосередньо до моментупроведення дослідження, і формуючими, скерованими на вивчення психічного явищабезпосередньо в процесі активного формування тих чи інших психічнихособливостей.
3.Метод бесіди — це збирання фактів про психічні явища у процесі особистого спілкування заспеціально складеною програмою.
Плануючибесіду, необхідно мати на увазі, що дані про явище, яке нас цікавить, може бутиодержане у вигляді відповідей па прямо поставлені запитання (що знаєдосліджуваний про той чи інший об’єкт, яке ставлення до нього, яке колоінтересів тощо), так і побічним способом (обговорення прочитаної книги і т. ін.). Цей метод використовується для отримання додаткових даних про учня.
4. Метод вивчення продуктів діяльності є збиранням фактів впроцесі аналізу матеріалізованих результатів психічної діяльності.
Цеможуть бути продукти трудоваї (виготовлені токарем деталі, проект інженера,картина художника тощо); навчальної (написаний твір, розв’язана задача,виконане креслення); ігрової (споруджений із кубиків «будинок», зроблена зпіску «фортеця» і под. ) діяльності.
Запродуктом діяльності відтворюється процес виготовлення, при цьомувідображається (проектується) ставлення людини до самої діяльності,навколишнього світу, природи, виявляється рівень розвитку розумових, сенсорних,моторних навичок.
Вимогидо методу:
•типовість (характерність) самої діяльності;
•типовість умов діяльності;
•аналіз різних продуктів діяльності.
Цінністьметоду полягає в тому, що можна час від часу повертатися до аналізуматеріалізованих продуктів діяльності.
Недолік:не всі психічні якості можна розкрити в продуктах діяльності.
Томуметод вживається як допоміжний.
5. Методанкети полягає у збиранні фактів на основі письмового самозвіту досліджуванихза спеціально складеною програмою.
Ускладанні анкети велике значення має чіткість змісту запитань і чіткість їхформулювання. Анкети поділяються на два види; закриті й відкриті.
Увідкритих анкетах досліджувані повинні самі сформулювати відповіді напоставлені запитання;
узакритих їм пропонується вибрати одну із запропонованих відповідей.
Перевагавідкритої анкети полягає в можливості отримати повніші дані про досліджуваних. Недолік- в тяжкості опрацювання через різноманітність відповідей. Закриті анкети єлегкими для опрацювання, але їхні дані (відповіді) не виходять за заданінаперед формулювання.
Позитивністьметоду анкет полягає в тому, що отримується велика кількість матеріалу,достовірність якого визначається «законом великих чисел». Недолік: відповіді незавжди є адекватними реальній поведінці досліджуваних.
6. Методтестів. Вони призначені для того, щоб установити наявність чи відсутність ужевідомих психологічних особливостей у тих чи інших досліджуваних.
Тестимають відповідати таким вимогам:
1. Цестандартизовані випробування. Стандартизація досягається за рахунок того, щотестом те чи інше дослідження стає після багаторазової його перевірки навеликій кількості досліджуваних.
2. Кожентест повинен давати всім досліджуваним однакові можливості для проявленнянаявних у них психологічних особливостей.
Виконанняцієї вимоги досягається за рахунок того, що в кожнім тесті вміщено різні зазмістом і формою подачі завдання, завдяки чому в одних досліджуванихз’являються можливості виконати одні завдання, а в інших — інші.
3. Інтерпретаціярезультатів виконання тесту.
Тести- це найчастіше разові випробування, вони дозволяють зробити зріз, зафіксуватите, що є на даний момент.
Томуне можна на основі результатів тесту будувати прогнози, передбачати можливостічи міру успішності подальшого психічного розвитку.
2. Структура психологічних дисциплін та основні завдання
Сучаснапсихологія являє собою досить розгалужену систему наукових дисциплін, якізнаходяться на різних ступенях формування, пов’язані з різними галузямипрактики.
Одназ можливостей класифікації полягає у принципі розвитку психіки в діяльності. Звідсиможна вирізнити ряд галузей психології, які вивчають психологічні проблемиконкретних видів людської діяльності.
Педагогічнапсихологія вивчає психологічні закономірності навчання і виховання людини.
Вонадосліджує формування в учнів (студентів) мислення, вивчає проблеми управлінняпроцесом засвоєння методів і навичок інтелектуальної діяльності; визначаєпсихологічні чинники, які впливають на успішність процесу навчання; вивчаєвзаємостосунки між педагогом і учнями та стосунки в учнівському колективі;індивідуально-психологічну різницю між учнями, психологічні особливостінавчально-виховної роботи з дітьми, які мають відхилення в психічному розвитку;досліджує психологічну специфіку роботи з дорослими в процесі їхнього навчаннятощо.
Дорозділів педагогічної психології належать;
•психологія кавчання (психологічні основи дидактики, окремих методик,програмного навчання, формування розумових дій і т. ін. );
•психологія виховання (психологія учнівського колективу; психологіягуманістичного виховання; психологічні основи виправко-трудової педагогіки);
•психологія вчителя;
•психологія навчально-виховної роботи з аномальними дітьми.
Віковапсихологія вивчає онтогенез різних психічних процесів і психологічних якостейособистості людини, яка розвивається. Вона розгалужується на:
•дитячу психологію;
•психологію підлітка;
•психологію юнацтва;
•психологію дорослої людини;
•геронтопсихологію.
Віковапсихологія досліджує вікові особливості психологічних процесів, можливостізасвоєння знань, фактори розвитку особистості тощо.
Соціальнапсихологія вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей врізних організованих групах. До структури соціальної психології входить трикола проблем.
1. Соціально-психологічніявища у великих групах (у макросере-довищі). До них відносять: проблеми масовоїкомунікації (радіо, телебачення, преса і т. д. ); механізми та ефективністьвпливу засобів масової комунікації на різноманітні спільності людей;закономірності поширення моди, чуток, загальноприйнятих смаків, обрядів,пережитків, громадських настроїв; психологію релігії, етнопсихологію.
2. Соціально-психологічніявища в так званих малих групах (у мікросередовищі). До них відносять: проблемипсихологічної сумісності в замкнутих групах, міжособистісних стосунків угрупах, групової психологічної атмосфери, становище лідера у групі; типи груп(асоціації, корпорації, колективи), співвідношення формальних і неформальнихгруп, кількісних меж малих груп; ступінь і причини згуртованості групи;сприйняття людини людиною в групі тощо.
3. Соціальнапсихологія особистості. Сюди відносять проблеми, пов’язані з вивченнямскерованості особистості, її самооцінки, самопочуття й самоповаги; стійкості йнавіюваності, колективізму та індивідуалізму; питання, пов’язані з вивченнямустановок особистості, їх динаміки, перспектив особистості.
Медичнапсихологія вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого. Вонаподіляється на нейропсихологію, яка вивчає співвідношення психічних явищ ізфізіологічними мозковими структурами; психофармакологію, яка вивчає впливлікарських речовин на психічну діяльність людини; психотерапію, яка вивчаєйвикористовує засоби психічної дії для лікування хворого; психопрофілактику іпсихогігієну, які розробляють систему заходів для забезпечення психічногоздоров’я людей.
Останнімчасом почалося розроблення проблем науково-технічної творчості (особливостітворчої особистості; фактори, що стимулюють творчу активність, роль інтуїції уздійсненні наукового відкриття і т. д. ).
Своєріднийрозділ психології наукової творчості складає евристика, до завдань якоївідносять не тільки дослідження закономірностейтворчої (евристичної)діяльності, а й розроблення управління евристичними процесами.
Психологіяхудожньої творчості (в царині літератури і мистецтва) та естетичного сприйняття- галузь, значення якої не викликає сумніву, але поки що досить мало вивчена.
Психологіяаномального розвитку, або спеціальна психологія,
розгалужуєтьсяна:
•патопсихологію, яка досліджує відхилення в процесі розвитку психіки; розпадпсихіки за різноманітних форм мозкової патології;
•олігофренопсихологію — науку про патологію психічного розвитку, пов’язану звродженими дефектами мозку;
•сурдопсихологію — психологію формування дитини із серйозними дефектами слуху,аж до повної глухоти;
•тифлопсихологію — психологію розвитку дітей зі слабким зором і незрячих.
Порівняльнапсихологія — галузь психології, яка досліджує філогенетичні форми психічногожиття. У царині порівняльної психології здійснюється зіставлення психіки тварині людини, встановлюється характер і причини подібностей і розбіжностей у їхнійповедінці.
Розділомпорівняльної психології є зоопсихологія, що вивчає психіку тварин, які належатьдо різних систематичних груп (видів, родів, родин), найважливіші форми імеханізми поведінки.
Докласичних об’єктів порівняльної психології (павуків, мурах, бджіл, птахів,собак, коней, мавп, щурів) у наш час долучено китоподібних (дельфінів).
Вродженімеханізми поведінки тварин складають об’єкт спеціального вивчення в порівняноновій галузі біології та психології — етології.
Особливемісце серед інших галузей психології посідає загальна психологія.
Вонане є такою галуззю психологічної науки, яка могла б бути поставлена в один рядіз педагогічною, юридичною, медичною, військовою, порівняльною психологієютощо.
Загальнапсихологія — це особлива назва, вживана для характеристики найбільш загальнихзакономірностей, що їх виявляє психологія; методів вивчення, якими користуєтьсяця наука; теоретичних принципів, яких вона дотримується; основних науковихпонять, які ввійшли в її вжиток.
Загальнупсихологію інколи називають теоретичною та експериментальною психологією, її завдання- розроблення проблем методології та історії психології; теорії та методівдослідження найзагальніших законів виникнення, розвитку та буття психологічнихявищ.
Загальнапсихологія вивчає:
•пізнавальну і практичну діяльність;
• загальнізакономірності відчуття, сприйняття пам’яті, уяви, мислення;
• психічнусаморегуляцію;
•диференціально-психологічні особливості особистості людини;
• характері темперамент;
•переважні мотиви поведінки і т. ін.
Результатидослідження в галузі загальної психології- фундаментальна основа розвитку всіхгалузей і розділів психологічної науки. Поняття загальної психологіїоб’єднуються в три основні категорії:
•психічні процеси;
•психічні стани;
• психічнівластивості чи особливості особистості.
Допсихічних процесів зазвичай відносять пізнавальні процеси:
• відчуттяі сприйняття як відображення безпосередньо діючих на органи відчуття предметів,подразників;
•пам’ять як відновлювальне відображення дійсності;
•уяву і мислення як узагальнене й перероблене у свідомості людини відображеннявластивостей дійсності, які недоступні безпосередньому пізнанню;
•вольові процеси (спонукання потреб, виникнення мотивів чи спонукань діятипевним чином; винесення рішення і його виконання);
• емоційніпроцеси (виникнення почуттів, їх динаміка залежно від задоволення потреб і т. д.); До психічних станів відносять:
•прояви почуттів (настрої, афекти);
• проявиуваги (зосередженість, розсіяність);
•прояви волі (впевненість, невпевненість);
•прояви мислення (сумніви і т. д. ).
Допсихічних властивостей, або властивостей особистості, відносять: якості розуму,мислення, стійкі особливості вольової сфери, що закріпилися в характері,темпераменті, здібностях; закорінені та щойно виниклі спонукання діяти певнимчином, властивості почуттів (запальність, сентиментальність, соромливість)тощо.
Розділеннявсіх проявів психіки на вказані категорії досить умовне.
Поняття«психічний процес» підкреслює процесуальність, динаміку факту, що йоговстановлює психологія.
Поняття«психічний стан» характеризує статичний момент, відносну постійність психічногофакту.
Поняття«психічна особливість», або «психічна властивість», ви ражає тривкістьпсихологічного факту, його закріпленість і повторюваність у структуріособистості.
Автім, той самий психічний факт-афект, себто бурхливий і короткочасний емоційнийспалах, з повним правом може бути схарактеризований як психічний процес(динаміка розвитку почуттів, стадії, що послідовно заступають одна одну), якпсихічний стан (позаяк є характеристикою психічної діяльності за певний періодчасу) і як прояв психічних особливостей людини (оскільки тут проявляються такіриси особистості, як збуджуваність, гнівливість, нестриманість).
3. Зв’язок педагогіки з іншими науками
Оскількидо розв’язання проблем виховання особистості причетні різні науки, педагогікатісно пов’язана з ними,
Міжпредметнізв’язки педагогіки — зв’язки ледаголки з іншими науками, що дають змогу глибшепізнати педагогічні факти, явища і процеси.
Педагогікапов’язана з філософією (етикою), соціологією, естетикою, психологією,анатомією, фізіологією, гігієною людини та з іншими науками.
Філософія,соціологія, естетика допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильновраховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, надаютьоперативну інформацію про зміни в науці та суспільстві, коригуючи спрямованістьвиховання. Психологія вивчає закономірності розвитку психіки людини, апедагогіка — ефективність виховних впливів, які спричиняють зміни у їївнутрішньому світі та поведінці. Кожен розділ педагогіки спирається навідповідний розділ психології. Анатомія і фізіологія людини — база длярозуміння біологічної сутності людини: розвитку вищої нервової діяльності,першої та другої сигнальних систем, розвитку й функціонування органів чуттів,опорно-рухового апарату, серцево-судинної та дихальної систем.
Гігієнадітей і підлітків як галузь гігієни сприяє організації на наукових засадах узакладах освіти заходів щодо зміцнення здоров’я, фізичного розвитку школярів,трудової діяльності дітей та підлітків, плануванню будівництва та обладнаннянавчальних і дитячих закладів різних типів. Зв’язок педагогіки з медициною ставпередумовою формування корекційної педагогіки як спеціальної галузіпедагогічного знання, предметом якої є освіта дітей із вродженими чи набутимивідхиленнями в розвитку, У взаємозв’язку з медициною вона розробляє системузасобів, Що дають змогу досягти терапевтичного ефекту й полегшити процесисоціалізації, компенсувати наявні дефекти.
Зв’язокпедагогіки з іншими науками відбувається в різних напрямах. По-перше, цеспільність об’єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів,критеріїв, методів). По-друге, взаємодія, взаємовплив, взаємопроникнення,інтеграція педагогіки та інших наук. По-третє, педагогіка спирається на ідеїінших наук (людина формується у діяльності — з філософії); використовує методидослідження інших наук (анкетування — із соціології), результати дослідженьінших наук (насамперед психології); проводить дослідження спільно з іншиминауками; дає замовлення іншим наукам на дослідження певних явищ.
Насучасному етапі педагогіка покликана вирішувати, зокрема, такі завдання: а)вдосконалення змісту освіти; б) вироблення принципово нових засобів навчання,навчального обладнання; в) підготовка підручників відповідно до вдосконаленнязмісту освіти; г) комп’ютеризація праці вчителя; ґ) вироблення нових імодернізація наявних форм і методів навчання; д) підсилення виховної роліуроку; е) вдосконалення змісту й методики виховання; є) удосконалення політехнічноїпідготовки учнів, їх професійної орієнтації та підготовки до праці; ж)вироблення шляхів демократизації та гуманізації життя й діяльності школи.
Щобправильно вчити і виховувати учня, досягнути в цьому позитивних результатів,необхідно знати біологічні закономірності росту і розвитку людського організму.Тому педагогіка тісно пов’язана з анатомією і фізіологію людини, особливо зфізіологією вищої нервової діяльності. Містком між ними є вікова психологія,яка розкриває вікові особливості формування і розвитку психіки людськоїособистості.
Тіснимиє зв’язки між педагогікою і шкільною гігієною, яка вивчає і визначаєсанітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежновід віку, стану здоров’я та інших факторів.
Востанні роки Інститут психології України провів дослідження розвитку,психологічної стабільності перебігу психічних процесів, адаптованості дострес-факторів, успішності навчання учнів у зоні радіологічного контролю.
Зв’язокпедагогіки із соціологією та кібернетикою
Соціологія- наука, що вивчає суспільство, як складну цілісну систему, її підсистеми ісоціальні процеси, які відбуваються в ньому.
Список використаної літератури:
1. Педагогіка:Навчальний посібник / В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. — Вінниця,2001
2. Психологія.Підручник. – К., 2002.
3. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладівосвіти. — Тернопіль: «Навчальна книга – Богдан», 1999.
4. ЩербаньП. М. Прикладна педагогіка: Навч. -метод. посібник. — К., 2002
5. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций. — М.: Просвещение, 2000.
6. КрыськоВ. Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах. — Мн.: Харвест, 1999
7. Общаяпсихология: Учеб. пособие для студентов пед ин-тов. — М.: Просвещение, 1981. — 383 с.
8. Основипсихології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В.А.Роменця. -К.: Либідь,1995. -632с.