МІСЦЕ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ ВБАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ
Основні функції центрального банку
На ранній стадії розвитку капіталізму банки верхнього рівняназивалися емісійними. Проте до теперішнього часу їх функції значнорозширилися, тому в теорії і на практиці стало вживатися поняття «центральнийбанк».
Основними функціями центрального банку є:
1) грошово-кредитнерегулювання економіки;
2) емісіякредитних грошей;
3) контрольза діяльністю кредитних установ;
4) акумуляціяі зберігання касових резервів інших кредитних установ:
5) кредитуваннякомерційних банків (рефінансування);
6) кредитно-розрахунковеобслуговування уряду;
7) зберіганняофіційних золотовалютних резервів.
Інструменти грошово-кредитної політики
Найважливішою функцією центрального банку є грошово-кредитнерегулювання. При цьому крім адміністративних методів (встановлення прямихобмежень на діяльність комерційних банків, проведення інспекцій і ревізій,видання інструкцій, збір і узагальнення звітності і т.д.) центральні банкимають свій в розпорядженні і економічний інструментарій для регулювання банківськоїсфери. Найважливішими з них є:
— мінімальні обов’язкові резерви;
— операциина відкритому ринку цінних паперів;
— ставкарефінансування.
Політика мінімальних резервів
Мінімальні резерви — це обов’язкові внески комерційних банківв центральному банку, розмір яких встановлюється законодавством в певномувідношенні до банківських зобов’язань (внескам клієнтів).
Підвищення резервної норми на декілька відсоткових пунктівзнижує величину надмірних резервів і значення грошового мультиплікатора,внаслідок чого можливості комерційних банків створювати кредитні грошізменшуються.
Політика мінімальних резервів вперше була випробувана в США в30-е роки XX в., і відразу після Другої світової війни її упровадили в практикуцентральні банки всіх провідних капіталістичних країн. Наприклад, в США в1972-1976 рр. норма їх варіювалася від 1 до 17,5%.
Норма мінімальних резервів може змінюватися в залежності яквід кон’юнктури, так і від вигляду і величини внесків. У ФРН для безстроковихвнесків, по яких сума мінімальних резервів уточнюється практично щодня,резервна норма встановлена в розмірі 30%, для термінових внесків — 20%, а для ощадних- 10%.
В Росії в 2000 р. норматив обов’язкових резервів по депозитахфізичних осіб в рублях склав 7%, по привернутих засобах юридичних осіб в рубляхі привернутих засобах юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті — 10%.
Операції на відкритому ринку
Операції на відкритому ринку зводяться до покупки або продажуцентральним банком державних цінних паперів. В період високої кон’юнктури, коликомерційні банки особливо активно займаються кредитуванням, центральний банк викидаєна ринок цінних паперів державні облігації за вигідними цінами. Якщо їх купуютьсамі комерційні банки, це означає безпосереднє скорочення об’ємів кредитування.Якщо ж їх купують приватні липа або фірми, то скорочуються розміри їхбанківських внесків, що знову-таки спричиняє за собою зменшення кредитнихможливостей банків. В обох випадках відбувається скорочення грошової пропозиціїMS. Навпаки, в період спаду центральний банк може займатися викупом цихоблігацій на вигідних умовах, що приводить до збільшення MS.
Вперше цей інструмент почав застосовуватися в США в 20-хроках XX в. В даний час операції на відкритому ринку вважаються ключовимзасобом контролю грошової пропозиції. Чому в цій якості виступають немінімальні резерви? Операції на відкритому ринку більш гнучкі, до того жмінімальні резерви схожі на податки, не можна їх збільшувати до безкінечності.
Політика рефінансування
Ставка рефінансування — це ставка, стягувана центральнимбанком по кредитах, комерційних банках, що надаються.
Вживання цього інструменту базується на тому, що комерційнібанки можуть збільшувати свої кредитні ресурси шляхом залучення засобівцентрального банку. Підвищення ставки рефінансування, природно, робитьрефінансування, здійснюване центральним банком, менш привабливим і за іншихрівних умов приводить до зниження кредитної активності. Зниження ставкирефінансування дає протилежний результат.
Цей інструмент монетарної політики — найстаріший. В США вінзастосовується з 1913 р. Використовується він і в нашій країні, більш того, наперших порах (в початковий період розвитку дворівневої банківської системи вРосії) це був єдиний активно вживаний засіб в діяльності Центрального банку РФ.З моменту початку використовування цього інструменту в січні 1991 р. ставкарефінансування багато разів змінювалася, досягнувши свого максимуму 210% вжовтні 1993 р. Згодом ока знизилася і в кінці 2000 р. склала 25%.
В той же час з погляду дієвості зміни облікової ставкипрограють в порівнянні з операціями на відкритому ринку і резервною політикою.Річ у тому, що кількість кредитних ресурсів комерційних банків, одержуванихшляхом позик у центральних банків, звичайно дуже невелика. В США в середньомулише 2-3% банківських резервів отримуються таким шляхом. Тому к.п.д. обліковоїполітики досить низок. Крім того, якщо вплив резервної політики і операцій навідкритому ринку на рівень грошової пропозиції можна відносно точнопередбачити, то у випадку із зміною облікової ставки зробити цього не можна.
Статус, основні цілі і функції ЦБ РФ
Статус, задачі, функції, повноваження і принципи організаціїдіяльності Центрального банку РФ визначаються Конституцією РФ, Федеральнимзаконом «Про Центральний банк РФ» і іншими федеральними законами. Відповідно дост. 71 російської Конституції федеральні банки (отже, і Центральний банк РФ,майно якого є федеральною власністю) відносяться до федеральних економічнихслужб і знаходяться у віданні РФ. В частині ] ст. 75 Основного законузакріплюється, що грошова емісія здійснюється виключно Центральним банком РФ; ав частині 2 цієї статті визначається основна функція Банку Росії — захист ізабезпечення стійкості рубля. Цю функцію він здійснює незалежно від іншихорганів державної влади. Питання правового регулювання діяльності Центральногобанку РФ зачіпаються у ряді інших федеральних законів. Зокрема, взаємостосункиБанку Росії і кредитних організацій регламентуються Федеральним законом «Пробанки і банківську діяльність» і Законом РФ «Про валютне регулювання і валютнийконтроль».
В межах своїх повноважень, наданих йому Конституцією РФ іфедеральними законами, Банк Росії незалежний в своїй діяльності. Федеральніоргани державної влади, органи державної влади суб’єктів РФ і органи місцевогосамоврядування не мають права втручатися в діяльність Банку Росії по реалізаціїйого законодавчо закріплених функцій і повноважень, ухвалювати рішення, щосуперечать Федеральному закону.
Статутний капітал і майно Банку Росії є федеральноювласністю. Проте Банк Росії є тільки титульним власником власності, що належитьйому; специфічною особливістю є його обов’язок здійснювати правомочністьволодіння, користування і розпорядження вказаним майном не в своїх інтересах, ана користь держави або, точніше, суспільства і цілому. Свої витрати Банк Росіїздійснює за рахунок власних доходів, тобто держава не фінансує його діяльність.Відповідно до Податкового кодексу РФ Банк Росії сплачує податки і збори. Надіяльність ЦБ РФ накладається ряд обмежень. Так, Банк Росії не має права братиучасть у формуванні капіталу російських кредитних організацій. Держава невідповідає по зобов’язанням Банку Росії, а Банк Росії — за зобов’язаннямидержави. Центральний банк, що має незалежний статус (зрозуміло, в чітко певнихзаконом межах), життєво необхідний економіці ринкового типу. Діючи на користьдержави і всього суспільства, Банк Росії не має приватноправових цілей.Основними цілями Банку Росії є:
· захист ізабезпечення стійкості російського рубля;
· розвитокі зміцнення банківської системи РФ;
· забезпеченняефективного і безперебійного функціонування платіжної системи.
Як видно, отримання прибутку не є метою функціонуванняЦентрального банку РФ.
Поставлені перед ЦБ РФ цілі визначають його функції, якісформульовані в ст. 4 Федерального закону. Центральний банк РФ:
1) взаємодіє з Урядом РФ, розробляє іпроводить єдину державну грошово-кредитну політику;
2) монопольно здійснює емісію готівки іорганізовує їх обіг, що закріплене в ст. 29 Закону про ЦБ РФ. Її проведення — виняткова функція Центрального банку РФ. Емісія — головне джерело ресурсівБанку Росії;
3) є кредитором останньої інстанції длякредитних організацій, організовує систему рефінансування;
4) встановлює правила здійсненнярозрахунків в РФ;
5) встановлює правила проведеннябанківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності для банківськоїсистеми;
6) ухвалює рішення про державнуреєстрацію кредитних організацій, видає їм ліцензії на здійснення банківськихоперацій, припиняє їх дію і відкликає їх;
7) здійснює нагляд за діяльністюкредитних організацій і банківських груп;
8) реєструє емісію цінних паперівкредитними організаціями;
9) здійснює відповідно до законодавстваРФ валютне регулювання і валютним контроль як безпосередньо, так і черезуповноважені банки;
10) здійснює обслуговування рахунків бюджетів всіх рівнівбюджетної системи Російської Федерації;
11) здійснює ефективне управліннязолотовалютними резервами Банку Росії;
12) здійснює самостійно або задорученням Уряду РФ всі види банківських операцій і інших операцій, необхіднихдля виконання функцій Банку Росії;
13) визначає порядок проведеннярозрахунків з міжнародними організаціями, іноземними державами, а такожюридичними і фізичними особами;
14) встановлює і публікує офіційні курсиіноземних валют по відношенню до рубля;
15) бере участь в розробці прогнозу платіжногобалансу РФ і організовує складання платіжного балансу РФ;
16) встановлює порядок і умовиздійснення валютними біржами діяльності по організації проведення операцій попокупці і продажу іноземної валюти, видає, припиняє, відкликає дозволи валютнимбіржам на їх проведення;
17) в цілях здійснення названихвище функцій Центральний банк РФ проводить аналіз і прогнозування стануекономіки РФ в цілому і по регіонах, перш за все грошово-кредитних,валютно-фінансових і цінових відносин, публікує відповідні матеріали істатистичні дані;
18) здійснює інші функції відповідно дофедеральних законів.
Всі перераховані функції Центрального банку РФ тісновзаємозв’язані. Їх реалізація дозволяє створити необхідні передумови длявиконання ЦБ РФ функцій регулювання всієї грошово-кредитної системи країни і,отже, регулювання економіки. На сучасному етапі все більше значення придбаваєнаглядова функція ЦБ РФ.
Таким чином, Центральний банк РФ, будучи федеральним органомвлади, не входить в систему федеральних органів законодавчої, старанної ісудової влади і здійснює свої функції незалежно від них. Для регулюваннягрошово-кредитної сфери з питань, віднесених до його компетенції, Банк Росіївидає нормативні акти, обов’язкові для виконання федеральними органамидержавної влади, органами державної влади суб’єктів Російської Федерації,органами місцевого самоврядування, всіма юридичними і фізичними особами. В тойже час нормативні акти Банку Росії не повинні суперечити федеральним законам інабувають чинності з дня їх офіційної публікації.
Структура ЦБ РФ і задачі йогодепартаментів
Банк Росії є єдиною централізованою системою з вертикальноюструктурою управління. До складу органів управління входять Національнабанківська порада, Голова Банку Росії і Рада директорів.
Національна банківська порада — колегіальний орган БанкуРосії. В його склад входять 12 чоловік, з яких двоє прямують Радою ФедераціїФедерального Збору РФ з числа членів Ради Федерації, троє — Державною Думою зчисла депутатів Державної Думи, троє — Президентом РФ, троє — Урядом РФ. Доскладу Національної банківської поради входить також Голова Банку Росії.
До компетенції Національної банківської поради відносяться:
а) затвердження загального об’ємуадміністративно-господарських витрат і звіту про їх виконання, об’ємукапітальних вкладень, правил бухгалтерського обліку і звітності для Банку Росії,порядку формування провізії і розподілу прибутку, що залишається в йогорозпорядженні;
б) рішенняпитань, пов’язаних з участю Банку Росії в капіталах кредитних організацій;визначення аудиторської організації — аудитора річної фінансової звітності ЦБРФ;
в) внесенняв Державну Думу пропозицій про проведення перевірки Рахунковою палатою РФфінансово-господарської діяльності ЦБ РФ і його структурних підрозділів;
г) розглядпроекту і основних напрямів грошово-кредитної політики, питань вдосконаленнябанківської системи, а також інформації з основних питань діяльності ЦБ РФ іт.п.
Органом управління Банку Росії є і Рада директорів, до складуякої входять Голова Банку Росії і 12 членів, що працюють на постійній основі.Голова Банку Росії призначається на посаду Державною Думою строком на чотирироки більшістю голосів від загального числа депутатів. Голова Банку Росії несевсю повноту відповідальності за діяльність Банку Росії, забезпечуючи реалізаціюпокладених на нього функцій. Кандидатура на посаду Голови ЦБ РФ представляєтьсядля розгляду і твердження в Державну Думу Президентом РФ. Посідати посадуГолови Банку Росії одній і тій же особі дозволяється не більше трьох термінів підряд.Державна Дума розглядає питання і про звільнення Голови Банку Росії. Члени Радидиректорів призначаються на посаду строком на чотири роки Державною Думою зауявленням Управляючого Банку Росії. Федеральний закон «Про Центральний банк РФ(Банці Росії)» обмежує компетенцію Ради директорів Банку Росії у сферіадміністративно-господарського управління, залишаючи за ним повноваження врішенні питань, що відносяться до функцій центрального банку як органу контролюза грошовим обігом і гаранта стабільності банківської системи. Рада директоріврозробляє і забезпечує виконання основних напрямів грошово-кредитної політики.До його повноважень відноситься ухвалення рішень:
· провизначення лімітів операцій на відкритому ринку;
· про змінувідсоткових ставок Банку Росії;
· провеличину резервних вимог;
· провживання прямих кількісних обмежень;
· провстановлення обов’язкових нормативів для кредитних організацій і банківськихгруп;
· пропорядок формування резервів кредитними організаціями.
В організаційному плані в структуру Банку Росії входять:центральний апарат, територіальні установи, розрахунково-касові центри,обчислювальні центри, польові установи, учбові заклади і інші підприємства іорганізації, необхідні для здійснення діяльності Банку Росії.
В структурі центрального апарату. Банка Росії функціонують вданий час 22 департаменти, головне управління експертизи (на правахдепартаменту) і три підрозділи (головна інспекція кредитних організацій,головне управління безпеки і зашиті інформації, головне управліннянерухомості), які в сукупності здійснюють реалізацію покладених на Банк Росіїфункцій. Розглянемо специфіку роботи департаментів і підрозділів центральногоапарату Банку Росії на конкретному прикладі. Так, департамент ліцензуваннядіяльності і фінансового оздоровлення кредитних організацій є структурноюланкою Банку Росії, яка забезпечує виконання покладених на Банк Росії функційдержавної реєстрації кредитних організацій і видачі ним ліцензій. Задачамицього департаменту є:
· здійсненнянагляду за дотриманням вимог законодавства РФ, нормативних актів Банку Росіїкредитними організаціями на стадії їх створення і ліцензування;
· організаціяроботи по підготовці і реалізації заходів по відновленню діяльності комерційнихбанків, що зазнають фінансові труднощі;
· забезпеченняпроведення і ліквідаційних процедур реорганізацій відносно проблемних банків.
Задачею департаменту банківського регулювання і нагляду єметодичне і організаційне забезпечення функцій Банку Росії у сфері нагляду задіяльністю кредитних організацій. Головна інспекція кредитних організаційзаймається інспекційною діяльністю територіальних установ Банку Росії,координацією їх роботи при підготовці і проведенні інспекційних перевірок. Крімтого, в задачі цього підрозділу входить нормативне, методичне іінформаційно-аналітичне забезпечення діяльності підрозділів інспекції кредитнихорганізацій в територіальних установах Банку Росії.
Департамент досліджень і інформації займає одне з провіднихмісць в структурі Банку Росії, оскільки результати його роботи служать основоюдля формування банківської політики і вироблення перспектив її розвитку. Уфункції департаменту входить, по-перше, аналіз поточних тенденцій, причому нетільки в банківській сфері, але і в економіці в цілому, оскільки одна із задачбудь-якого центрального банку — стимулювання економічного зростання настабільній основі; по-друге, прогнозування господарської кон’юнктури вгрошово-кредитній системі і на основі цього складання програм дій, з тим щобкерівництво Центрального банку РФ було обізнане про проблеми, з якимидоведеться зіткнутися в перспективі, і могло виробити методи їх подолання;по-третє, створення інформаційної бази для проведення макроекономічнихдосліджень.
В процесі своєї діяльності департаменти центрального апаратуБанку Росії тісно взаємодіють між собою. Так, департамент банківськогорегулювання і нагляду є замовником ряду інспекційних перевірок, а такожспоживачем «продукції», яку проводять працівники головної інспекції кредитнихорганізацій. На підставі актів проведених інспекційних перевірок департаментбанківського регулювання і нагляду робить висновки про якість звітності, щопредставляється комерційними банками. Департамент ліцензування діяльності іфінансового оздоровлення кредитних організацій сумісно з підрозділами безпеки,емісійно-касової роботи проводить відбір самих гідних претендентів на заняттявисоких посад в комерційних банках. При плануванні заходів щодо запобіганнязбоїв в діяльності комерційних банків зведено-економічний департамент ідепартамент банківського регулювання і нагляду взаємодіють з головноюінспекцією кредитних організацій, департаментом валютного регулювання івалютного контролю.
Територіальні підрозділи ЦБ РФ
Ефективність виконання покладених на департаментицентрального апарату Банку Росії функцій багато в чому залежить від успішноїроботи територіальних підрозділів цього банку, оскільки на них лягає основненавантаження по реалізації його функцій. Територіальні підрозділи Банку Росіїпредставлені територіальними установами і розрахунково-касовими центрами (РКЦ).Кожна територіальна установа Банку Росії є відособленим підрозділом ЦБ РФ, щоздійснює на території суб’єкта Російської Федерації частина функцій БанкуРосії. Територіальні установи Банку Росії не мають статусу юридичної особи і немають права ухвалювати рішення, що носять нормативний характер, а такожвидавати гарантії і поручительства, вексельні і інші зобов’язання без дозволуРади директорів. Функції, задачі і основні напрями діяльності територіальнихорганів Банку Росії визначаються Типовим положенням, затверджуваною Радоюдиректорів. Територіальні установи ЦБ РФ звичайно створюються на територіїсуб’єктів Російської Федерації. За рішенням Ради директорів Банку Росіїтериторіальні установи можуть створюватися по економічних районах, об’єднуючихтериторії декількох суб’єктів РФ.
Сучасна система територіальних установ Банку Росіїпредставлена 59 головними управліннями (ГУ), 19 національними банками (НБ),апаратом уповноваженого Представника Банку Росії в чеченській Республіці, 5 відділеннямиі Оперу московського ГТУ.
Територіальні установи здійснюють збір інформації про банкина підвідомчій території, проводять первинну її обробку в рамках своїхповноважень, а потім посилають її до департаментів центрального апарату. У своючергу, працівники центрального апарату систематизують відомості, що поступаютьз регіонів, і аналізують їх. На основі такого аналізу можуть складатисяпрогнози розвитку економіки окремих регіонів і країни в цілому. Доцільністьстворення і функціонування територіальних установ Банку Росії обумовлена нетільки тим, що вони є центрами акумуляції і обробки інформації про фінансовеположення в комерційних банках, але і тим, що це дозволяє забезпечитивзаємоконтроль роботи всіх підрозділів Банку Росії.
В організаційному плані територіальні установи Банку Росії включаютьвідділи або управління залежно від спрямованості і масштабів здійснюваної нимидіяльності. Організаційна структура територіальної установи Банку Росіїзалежить від ряду чинників, визначаючими серед яких є:
· числосамостійних банків в даному регіоні (ніж більше банків, тим вже спеціалізаціянаглядових органів);
· масштабидіяльності комерційних банків на підвідомчій території.
Певне навантаження в реалізації функцій Банку Росії несуть ірозрахунково-касові центри, які є структурними підрозділами територіальнихустанов ЦБ РФ. розрахунково-касові центри створюються при територіальнихустановах ЦБ РФ з дозволу банку Росії на підставі наказу начальникатериторіальної установи. Повноваження РКЦ визначені Типовим положенням.Основними функціями РКЦ є:
· здійснення розрахунків міжкредитними організаціями і проведення контролю по цих розрахунках черезкореспондентські рахунки, відкриті в РКЦ;
· зберігання цінностей і касовеобслуговування комерційних банків;
· касове виконання бюджету;
· проведення операцій з ціннимипаперами і операцій неторгового характеру в іноземній валюті.
Таким чином, РКЦ організовують розрахунковий, кредитний,касовий і валютний простір Росії і є провідниками грошово-кредитної політикиУряду РФ і Центрального банку РФ. Для реалізації покладених на них функційрозрахунково-касові центри відкривають комерційним банкам кореспондентськірахунки і здійснюють постійний нагляд за рухом засобів на цих рахівницях.Аналізуючи обороти і залишки грошових коштів на кореспондентських рахівницяхкомерційних банків, розрахунково-касові центри одержують необхідну інформаціюпро стан поточної ліквідності комерційних банків.
Повноваження і функції ЦБ РФ
по відношенню до кредитнихорганізацій
Виходячи з основних цілей Центрального банку РФ, головноюйого задачею є мінімізація негативних соціально-економічних наслідків втратиліквідності кредитними організаціями. Реалізація цієї задачі припускаєпопередження системної банківської кризи, зниження ризику неконтрольованоївтрати банківської ліквідності. Очевидно, що рішення цих задач залежить нетільки від процедур регулювання кредитних організацій, але і відзагальноекономічних умов їх комерційної діяльності, що особливо актуальне всучасних умовах. Для реалізації поставлених перед Банком Росії цілей і задачвін повинен володіти необхідними повноваженнями, які закріплені в ст. 57 Закону«Про Центральний банк РФ». Регулюючі повноваження ЦБ РФ виявляються увстановленні обов’язкових для кредитних організацій правил проведеннябанківських операцій, ведення бухгалтерського обліку, складання і наданнябухгалтерської і статистичної звітності, а також обов’язкових економічнихнормативів. Наглядова функція ЦБ РФ виражається в проведенні контролю задотриманням кредитними організаціями чинного банківського законодавства,отриманні від них інформації про стан діяльності комерційних банків і аналіз їїі т.д.
Банк Росії не має права втручатися в оперативну діяльністькредитних організацій і спонукати їх виконувати невластиві їм функції.Реалізовуючи наглядову функцію, ЦБ РФ може проводити перевірки кредитнихорганізацій як силами своїх фахівців, так і привертати до їх проведенняаудиторські фірми. Банк Росії має право регулярно аналізувати діяльністькредитних організацій, використовуючи представлену ними звітність, а такожнаправляти відповідні розпорядження кредитним організаціям, у разі невиконанняяких він накладає санкції на банки, починаючи з штрафом і закінчуючи забороноюна проведення тих або інших банківських операцій аж до відгуку ліцензії.Результати аналізу діяльності комерційних банків дозволяють Центральному банкуРФ робити висновки про їх фінансовий стан, визначити ознаки виникаючих вдіяльності банків проблем і їх глибину, оцінити ступінь загрози інтересамкредиторів банку, його вкладників, стан ліквідності банку і в ціломубанківської системи країни. Все це дає можливість Банку Росії, і перш за всейого територіальним установам, ухвалювати рішення про подальші кроки відносноданого банку. Ступінь втручання Центрального банку РФ в справи банків у великіймірі залежить від здатності їх керівництва діяти належним чином в ситуації, щосклалася. Якщо адміністрація банку після ознайомлення з результатамиінспекційної перевірки може продемонструвати готовність і здатність подолатитруднощі, позначивши задачі і визначивши способи і терміни їх рішення, тонаглядові підрозділи територіальної установи Банку Росії тільки оцінюютьзапропоновані банком коректуючі заходи і спостерігають за їх реалізацією. Якщож керівництво банку виявляється не в змозі діяти самостійно, то контролюючіоргани ЦБ РФ можуть або настійно рекомендувати комерційному банку провестивідповідні заходи, або встановлюють операційні ліміти, або пропонуютькерівництву банку провести процедуру реорганізації (злиття, приєднання і т.д.).Як рекомендації може бути запропоновано замінити керівництво банку, збільшитикапітал, привернути нових акціонерів і т.д., а операційні ліміти можуть бутиособливими коефіцієнтами достатності капіталу, граничні розміри позик, обмеженняна проведення нових операцій.
Основною задачею, яка розв’язується органами регулювання привживанні заходів дії до комерційних банків, є приведення їх діяльності увідповідність з нормами і вимогами, що пред’являються чинним банківськимзаконодавством і нормативними документами ЦБ РФ. Вибір заходів дії, вживаних докомерційних банків, визначається найефективнішим рішенням вказаної задачі.Підрозділи Банку Росії застосовують до комерційних банків міри дії двох типів:попереджувальні і примусові. Вживані заходи можуть як включати заходи діїодного типу (попереджувальні або примусові), так і поєднувати заходи дії різнихтипів. Якщо дії кредитної організації завдають банківській системі збитку, тоЦБ РФ має право:
1) стягнути з такої організації штраф до1% розміру сплаченого статутного капіталу;
2) зажадати від кредитної організаціїздійснення заходів щодо фінансового оздоровлення, у тому числі зміни структуриактивів;
3) зажадати заміну керівництвакредитної організації або її реорганізації;
4) змінити для кредитної організаціїобов’язкові нормативи на строк до шести місяців;
5) ввести заборону на певні видибанківських операцій на строк до одного року;
6) заборонити відкриття філіалівпротягом року;
7) призначити тимчасову адміністрацію поуправлінню кредитною організацією на строк до шести місяців;
8) відкликати ліцензію на здійсненнябанківських операцій.
Для досягнення поставлених перед Банком Росії цілей і задачвін має право здійснювати з російськими і іноземними кредитними організаціямитакі операції:
· надаватикредити на термін не більше року під забезпечення цінними паперами і іншимиактивами;
· купуватиі продавати чеки, прості і перевідні векселі, що мають, як правило, товарнепоходження, з термінами погашення не більше шести місяців;
· купуватиі продавати державні цінні папери на відкритому ринку;
· купуватиі продавати облігації, емітовані Банком Росії, і депозитні сертифікати;
· купуватиі продавати іноземну валюту, а також платіжні документи і зобов’язання віноземній валюті, виставлені російськими і іноземними кредитними організаціями;
· купувати,берегти, продавати дорогоцінні метали і інші види валютних цінностей;
· проводитирозрахункові, касові і депозитні операції, приймати на зберігання і вуправління цінні папери і інші активи;
· видаватигарантії і поручительства;
· здійснюватиоперації з фінансовими інструментами, що використовуються для управлінняфінансовими ризиками;
· відкриватирахунки в російських і іноземних кредитних установах на території РосійськоїФедерації і іноземних держав;
· виставлятичеки і векселі в будь-якій валюті і ін.
При цьому забезпеченням кредитів, що надаються Банком Росії,можуть бути: золото і інші дорогоцінні метали в різній формі; іноземна валюта;векселі в російській і іноземній валюті з термінами погашення до шести місяців;державні цінні папери.
З метою організації грошового обігу в країні Банк Росіїздійснює емісію готівки, організовуючи їх випуск, обіг і вилучення з обігу.Банкноти і монети Банку Росії є єдиним законним платіжним засобом на територіїРосійської Федерації. Вони обов’язкові до прийому за прозивною вартістю привсіх видах розрахунків. Рішення про випуск в обіг нових банкнот і монет, провилучення з обігу старих грошових знаків приймає Раду директорів. Длявпорядкування наявного грошового обігу в Російській Федерації Банком Росіїздійснюється;
· прогнозуванняі організація виробництва, перевезення і зберігання банкнот і монет, створенняїх резервних фундацій;
· встановленняправил зберігання, перевезення і інкасації готівки для кредитних організацій
· встановленняознак платоспроможності грошових знаків і порядку заміни пошкоджених банкнот імонет, а також їх знищення;
· визначенняпорядку ведення касових операцій для кредитних організацій.
Грошово-кредитне регулювання економіки, його методи нінструменти
Центральний банк — основний провідник грошово-кредитногорегулювання економіки, що є складовою частиною економічної політики уряду,головними цілями якої служать досягнення стабільного економічного зростання,зниження безробіття і інфляція, вирівнювання платіжного балансу. Загальний станекономіки великою мірою залежить від стану грошово-кредитної сфери. Томудержавне регулювання грошово-кредитної сфери може бути успішним лише в томувипадку, якщо держава через центральний банк здатна впливати на масштаби іхарактер операцій комерційних банків.
Основними інструментами і методами грошово-кредитної політикиБанку Росії є:
· відсотковіставки по операціях Банку Росії. При цьому Банк Росії регулює загальний об’ємвидаваних кредитним організаціям кредитів відповідно до прийнятих орієнтирівєдиної державної грошово-кредитної політики. Він має право встановлювати однуабо декілька відсоткових ставок по різних видах операцій або проводити відсотковуполітику без фіксації відсоткової ставки. Банк Росії використовує відсотковуполітику для
· регулюванняринкових відсоткових ставок;
· нормативиобов’язкових резервів, депонованих в Банку Росії (резервні вимоги). Обов’язковірезерви (резервні вимоги) є механізмом регулювання обший ліквідності банківськоїсистеми, що використовується для контролю грошових агрегатів за допомогоюзниження грошового мультиплікатора. Розмір обов’язкових резервів в відсотковомувідношенні до зобов’язань кредитної організації, а також порядок їх депонування встановлюються Радою директорів;
· операціїна відкритому ринку (купівля-продаж Банком Росії казначейських векселів,державних облігацій і інших державних цінних паперів, короткострокові операціїз цінними паперами із здійсненням пізніше за зворотну операцію);
· рефінансуваннякредитних організацій. Пол рефінансуванням розуміється кредитування БанкомРосії кредитних організацій. Форми, порядок і умови рефінансуваннявстановлюються Банком Росії;
· валютнерегулювання (купівля-продаж Банком Росії іноземної валюти на валютному ринкудля дії на курс рубля на сумарний попит і пропозицію грошей, проведеннявалютних інтервенцій);
· встановленняорієнтирів зростання грошової маси: Банк Росії може встановлювати орієнтиризростання одного або декількох показників грошової маси виходячи з основнихнапрямів єдиної державної грошово-кредитної політики;
· прямікількісні обмеження. Під прямими кількісними обмеженнями Банку Росіїрозуміється встановлення лімітів на рефінансування кредитних організацій іпроведення ними окремих банківських операцій. Банк Росії має правозастосовувати прямі кількісні обмеження у виняткових випадках тільки післяконсультацій з Урядом РФ;
· емісіяБанком Росії облігацій, розміщуваних і обертаються серед кредитних організацій.Граничний розмір загальної номінальної вартості облігацій Банку Росії всіхвипусків встановлюється як різниця між максимально можливою сумою обов’язковихрезервів кредитних організацій і сумою обов’язкових резервів кредитнихорганізацій, визначеною виходячи з діючого нормативу обов’язкових резервів.
· Відповіднодо Закону про «Центральний банк РФ» Банк Росії щорічно не пізніше 26 серпняпредставляє в Державну Думу проект основних напрямів єдиної державноїгрошово-кредитної політики на майбутній рік для затвердження. Заздалегідь цейпроект представляється Президенту РФ і Уряду РФ. Основні напрями єдиноїдержавної грошово-кредитної політики повинні включати:
· концептуальніпринципи, що лежать в основі грошово-кредитної політики, що проводиться БанкомРосії;
· короткухарактеристику стану російської економіки;
· прогнозочікуваного виконання основних параметрів грошово-кредитної політики впоточному році;
· кількіснийаналіз причин відхилення від цілей грошово-кредитної політики, опенькуперспектив досягнення вказаних цілей і обгрунтовування їх можливогокоректування;
· сценарний(що складається не менше ніж з двох варіантів) прогноз розвитку економіки Росіїна майбутній гол з вказівкою цін на нафту і інші товари російського експорту,що передбачаються кожним сценарієм;
· прогнозосновних показників платіжного балансу Російської Федерації на майбутній рік;
· цільовіорієнтири, що характеризують основні цілі грошово-кредитної політики намайбутній рік, включаючи інтервальні показники інфляції, грошової бази,грошової маси, відсоткових ставок, зміни золотовалютних резервів;
· основніпоказники грошової програми на майбутній рік;
· варіантивживання інструментів і методів грошово-кредитної політики, що забезпечуютьдосягнення цільових орієнтирів при різних сценаріях економічної кон’юнктури;
· план заходівБанку Росії на майбутній рік по вдосконаленню банківської системи РФ,банківського нагляду, фінансових ринків і платіжної системи.
Так, відповідно до основних напрямів єдиної грошово-кредитноїполітики на 2005 р. Банком Росії намічено вдосконалення системи відсотковихставок по своїх операціях. В рамках реалізації варіантів соціально-економічногорозвитку, що характеризуються можливістю зростання вільної ліквідності, роль відсотковихставок буде обмежена при режимі керованого плаваючого курсу рубля, щозберігається. Зміна відсоткових ставок по операціях Банку Росії повиннасприяти, з одного боку, стерилізації вільної ліквідності в необхідних об’ємах,а з іншою — обмеженню зростання ринкових відсоткових ставок.
Збережеться тенденція до послідовного зниження ставкирефінансування Банку Росії. Діяльність Банку Росії буде направлена науніфікацію різних схем і механізмів рефінансування для розширення кругарегіональних контрагентів і підвищення доступності внутрішньоденних кредитів ікредитів «овернайт». Операції рефінансування кредитних організаційпередбачається здійснювати шляхом проведення ломбардних кредитних аукціонів натерміни, встановлювані залежно від поточної кон’юнктури, що складається нагрошовому ринку, надання банкам внутрішньоденних кредитів, кредитів «овернайт»,а також здійснення операцій «валютний своп». Крім того, для ефективногоуправління банківською ліквідністю Банк Росії припускає проводити операціїнадання ломбардних кредитів по фіксованій відсотковій ставці ні термін до семиднів з використанням Системи електронних торгів московської міжбанківськоївалютної біржі.
Уряд РФ спільно з Центральним банком РФ активнозастосовуватиме практику оперативного випуску короткострокових цінних паперів,що використовуються як фінансові інструменти регулювання ліквідності. Абсорбціякороткострокових надлишків ліквідності банків за рахунок оперативної пропозиціїкороткострокових державних цінних паперів використовуватиметься як один знайважливіших механізмів кредитно-грошової політики.
Планується продовжити роботу по розвитку ринку РЕПО. Учасникизможуть укладати угоди прямого і зворотного РЕПО без участі Центрального банкуРФ. Банк Росії поступово проводити заміну операцій з продажу ОФЗ іззобов’язанням зворотного викупу аналогічними операціями з власними облігаціямидля забезпечення середньострокового «скріплення» вільних грошових коштівкредитних організацій. Кредитним організаціям буде надана можливість одержатидодаткові грошові кошти шляхом проведення операцій прямого РЕПО на термін відодного до 90 днів. Для розширення ломбардного списку передбачається включити внього високоліквідні цінні папери найбільших російських емітентів, що маютьвідносно високий рейтинг.
Передбачається, що Банк Росії надалі здійснюватиме депозитніоперації з кредитними організаціями — резидентами в російській валюті длярегулювання рівня ліквідних засобів банківської системи в короткостроковому ісередньостроковому періодах. Ці операції проводитимуться з використаннямсистеми «Рейтерс-Ділінг» і системи електронних торгів московськоїміжбанківської валютної біржі.
В області політики обов’язкових резервних вимог Банк Росіїпродовжуватиме використовувати обов’язкові резервні вимоги як прямий інструментрегулювання ліквідності банківської системи. При цьому передбачається зберегтитенденцію до відносного зниження обов’язкових резервів кредитних організацій, утому числі шляхом можливого підвищення коефіцієнта усереднювання. Незалежно відсценаріїв економічного розвитку Банк Росії припускає вдосконалення механізмуобов’язкового резервування, включаючи механізм усереднювання, і нормативноїбази, вживаної при формуванні банками обов’язкових резервів. Банк Росіїпродовжить політику, направлену на зниження загального рівня обов’язковихрезервних вимог у міру збільшення попиту на гроші з боку економічних агентів.
Таким чином, грошово-кредитна політика, що проводиться Банком Росії,орієнтована на забезпечення стабільності внутрішньої і зовнішньої купівельноїспроможності національної грошової одиниці і підтримку стабільної роботи всіхланок російської банківської системи