Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Юридичний факультет
КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ:
“Міжнародно-правовиймеханізм захисту прав і свобод людини і громадянина”
КураєвО. В.
2002 рік
Зміст
Вступ 3
І. Міжнародне право в галузі правлюдини
А. Становлення міжнародного права в галузі прав людини 5
В. Міжнародні стандарти вгалузіправ людини 7
ІІ. Дієвістьміжнародного права
А. Теоретичне підґрунтя ефективності міжнародного права 10
В. Практичний аспект дієвості міжнародних норм 11
ІІІ. Міжнародніорганізації захисту прав людини та їх діяльність
А. Міжнародні організації під егідою ООН 13
1. Генеральна асамблея 13
2. Економічна та Соціальна Рада 13
3. Верховний комісар ООН з правлюдини 14
4. Спостерігач за правами людини 14
5. Комісія з прав людини 15
6. Комітет з прав людини 15
7. Комітет проти катувань 16
8. Комітет з економічних, соціальних та культурних прав 16
9. Комітет по ліквідації расової дискримінації 16
10. Комітет по ліквідації дискримінації по відношенню до жінок 17
11. Комітет з прав дитини 17
12. Управління Верховного комісару ООН у справах біженців 18
13. Міжнародний суд 18
14. Міжнародний кримінальний суд 20
15. Міжнародна організація праці 20
16. Організація Об¢єднаних Націй зпитань освіти, науки та культури 20
17. Комітет адвокатівз прав людини 21
18. Організація не представлених націй та народів 21
19. Міжнародний союз з прав людини 21
20. Лікарі за права людини 21
В. Європейськагуманітарна юстиція
1. Європейськаконвенція про захист прав людини та основних свобод 22
2. Європейська комісіяз прав людини 23
3. Європейський суд зправ людини 24
Висновок 25
Література 27
Вступ
Актуальність обраної темикурсової обумовлена тим, що питання прав і свобод людини і громадянина насьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіхдержав світової спільноти. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свободособи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівеньдемократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.
Права людини є складним,багатовимірним явищем. У різні епохи проблема прав людини, незмінно залишаючисьполітико-правовою, набувала релігійно-етичного, філософського звучання.
Людство на шляху утвердженняправ і свобод людини пройшло тернистий шлях, крок за кроком обмежуючи всевладдядержави, поширюючи принцип рівноправності на все більше коло осіб та відносинміж ними. Часто саме боротьба за права людини, за нові й нові ступені свободиставала каталізатором широкомасштабних змін у суспільно-політичному житті тієїчи іншої країни, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах зсуспільством та державою.
Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвитковіта забезпеченню прав людини. Демократизації процесу, пов’язаного зпроголошенням і захистом прав людини, значною мірою сприяло прийняття низкиміжнародних документів щодо закріплення, правової регламентації та розробкимеханізму міжнародного захисту прав людини у державах, що підписали відповідніміжнародні документи.
Після другої світової війни проблема прав людини з чистовнутрішньої стала перетворюватися в міжнародну. Поступово Конституційне правопочало попадати під вплив міжнародних стандартів. Були прийняті ряд міжнароднихдокументів, що зобов’язують держави, що підписали їх дотримувати і розвиватиповагу до прав людини, без якої-небудь дискримінації. Першим великим правовимактом стала Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята ГенеральноюАсамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. 3 вересня 1953 року була прийнятаЄвропейська конвенція про захист прав людини та основних свобод. Цей документгарантував громадянам держав членів Ради Європи дотримання їхніх конституційнихправ. Для того щоб ефективно захищати права людини і належним чином реагуватина їхнє порушення, створені органи контролю: Комісія з прав людини, Центр правлюдини, Європейський суд, що розглядає порушення прав людини на державномурівні.
Істотною відмінністюміжнародних правових документів у галузі прав людини від інших міжнародних угодє те, що зобов’язання, що накладаються на держави, регулюють відносини нестільки з іншими державами, скільки мають своєю метою захистити права і свободигромадян саме цієї держави. Однак, у багатьох країнах справи з розвиткомконституційного права, а головне з його виконанням знаходяться не в найкращомустані. Здавалося б, що говорити про рабство в ХХ-у столітті вже смішно, але всхідному султанаті Оман рабство було скасовано лише в 1962 році.Щобмати уявлення про обсяги міжнародної діяльності, пов‘язаної із захистом правлюдини, досить зазначити, що основними актами, які регулюють цивільні іполітичні права на міжнародному рівні, є Загальнадекларація прав людини від10 грудня 1948 року, Пакт про цивільні іполітичні права від 19грудня 1966 року, Конвенція пропопередження злочину геноциду і покаранні за нього від 9 грудня 1948 року, Конвенціяпро припинення злочину апартеїду і покаранні за нього від 30 листопада 1973 року, Конвенціяпроти катувань і інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих достоїнство видівзвертання і покарання від10 грудня 1984 року і європейська Конвенція прозахист прав людини й основних свободвід 4 листопада 1950 року.
Європейська Конвенція про захист прав людини і основнихсвобод встановлює не лише найбільш вдалу у світі систему норм міжнародногоправа для захисту прав людини, але й одну з найбільш розвинутих формміжнародної юридичної процедури.