ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА
Інститут заочнодистанційної освіти
КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИКУРСОВА РОБОТА
0501 – „Економіка і підприємництво”
спеціальність 7.050103 – „Міжнароднаекономіка”
на тему:
МОДЕЛЬ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”
Студентки 5 курсу групи
Крупник Я.І.
Дніпропетровськ
2005
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ СЕГМЕНТИ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ ВФІНАНСОВІЙ МОДЕЛІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
1.1 Фінансовий потік ресурсних операцій комерційного банку як платнепасивне кредитування банку (вхідний грошовий потік пасивів)
1.2 Фінансовий потік активних операцій комерційного банку та резервів на зменшенняйого ризикованості (вихідний грошовий потік активів)
1.3 Фінансові потоки доходів, витрат та прибутку комерційного банку як різницявхідних та вихідних грошових потоків
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” У 2001 – 2005РОКАХ
РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВА МОДЕЛЬ ОПТИМАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ РОБОТИАКБ “ПРАВЕКС-БАНК”
3.1 Математична модель фінансової діяльності та управління рентабельністюкомерційного банку
3.2 Дослідження шляхів підвищення рентабельності роботи банку звикористанням фінансової моделі
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальністьтеми курсової роботи полягає в оцінці недосконалості фінансового банківськогоменеджменту рентабельністю роботи банку з погляду акціонерів та пропозиціях повпровадженню нових методів банківського регулювання і нагляду, які забезпечуютьприватно-корпоративні цілі захисту інтересів акціонерів, вкладників ікредиторів.
Об’єкт дослідження — на макрорівні система комерційних банків України іна мікрорівні комерційний банк АКБ “Правекс-Банк”.
Предмет дослідження —механізм фінансового менеджменту комерційним банком АКБ “Правекс-Банк”(м.Київ).
Мета дослідження — створення та апробовування моделі фінансовоїдіяльності комерційного банку та оцінка ефективності управління рентабельністюбанку за допомогою моделювання.
Завдання дослідження:
– аналіз існуючого механізмута інструментарію фінансового менеджменту в комерційних банках;
– аналіз якості фінансовогоменеджменту в АКБ “Правекс-Банк”;
– побудова фінансової моделіуправління рентабельністю роботи банка та проведення досліджень на статистичнихматеріалах діяльності банків.
Методи дослідження, застосовані в роботи – методи ретроспективного економічногоаналізу результатів діяльності банку (горизонтально-вертикальні статистичнірозрізи), методи побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми).
Інформаційно-методологічна база досліджень курсової роботи — звітнідокументи АКБ „Правекс-банк” за 2001 2005 роки, статистичні документиНаціонального банку України, статистичні таблиці Асоціації українських банків.
Практичне значення отриманих результатів курсової роботи – в наданні аналітичнимгрупам Наглядових Рад акціонерів комерційних банків нового методологічногопідходу до контролю ефективності роботи менеджменту банку.
РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ СЕГМЕНТИ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ БАНКІВСЬКИХОПЕРАЦІЙ В ФІНАНСОВІЙ МОДЕЛІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
1.1 Фінансовий потік ресурсних операцій комерційного банку як платне пасивнекредитування банку (вхідний грошовий потік пасивів)
Ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, щознаходяться у його розпорядженні і використовуються ним для виконання активнихоперацій. Операції, завдяки яким комерційні банки формують свої ресурси, маютьназву пасивних.
Згідно з джерелами утворення банківських ресурсів в існуючій банківськійпрактиці ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені тазапозичені.
Власний капітал комерційного банку займає невелику питому вагу усукупному капіталі, при цьому, якщо для суб’єктів підприємницької діяльностінорма власного капіталу повинна становити біля 50%, то для комерційних банківзагальноприйнята норма може бути не більше 8%. Це обумовлено специфікоюбанківської діяльності, при якій банк користується, в основному, чужимигрошима, а власні кошти служать передусім для страхування інтересів вкладниківі кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківськоїдіяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує захиснуфункцію, а функція забезпечення оперативної діяльності для власногобанківського капіталу є другорядною.
Залученікошти комерційного банку – це кошти, які банк залучає на вклади і депозити.Депозит (вклад) – кошти в безготівковій чи готівковій формі, що надаютьсяфізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовоюорганізацією згідно із чинним законодавством України, або нерезиденту на чітковизначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою.
Практично усі клієнтські рахунки називаються депозитними. Депозитним можебути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються йогогрошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на:
депозити (вклади) до запитання, термінові або строкові депозити, умовнідепозити.
До запозиченого капіталу комерційного банкуналежать кошти, отримані від емісії і продажу облігацій, та кредити, отримані уінших банків, в тому числі в Національному банку України.
Залучені та запозичені кошти комерційного банкує платними ресурсами, ціна на які залежить від їх виду, суми, валюти та строкузалучення(запозичення).
Виключна актуальність дослідження оптимальноїструктури запозичених та залучених коштів комерційного банку є в тому, щозагальна суми плати за залучені та запозичені ресурси визначає банківськусобівартість активних операцій, тобто операційний прибуток від розміщенняресурсів в активні операції по отриманню валового доходу банка.
Згідно з “Правилами здійснення депозитнихоперацій для банківських депозитів» [12]:
Суб’єктамидепозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, так ікредитори власники коштів.
Об’єктомдепозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах,визначених двосторонньою угодою.
Сьогоднікласифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основнимисеред яких є:
– вид тастатус вкладника;
– валютавкладу(депозиту);
– термінзалучення вкладу(депозиту);
– особливостіпоточної суми вкладу(депозиту);
– виддепозитної ставки проценту;
– особливостінарахування та сплати процентів по вкладу(депозиту);
Запершою ознакою виділяються:
– вклади(депозити)юридичних осіб – резидентів;
– вклади(депозити)фізичних осіб – резидентів;
– вклади(депозити)юридичних осіб – нерезидентів;
– вклади(депозити)фізичних осіб – нерезидентів;
– анонімнівклади (в Україні – ліквідовані після 3 років функціонування);
– депозитина пред’явника;
– міжбанківськідепозити банків-резидентів;
– міжбанківськідепозити банків –нерезидентів;
Завалютою вкладу виділяються:
– вклади(депозити)в національній валюті;
– вклади(депозити)в вільноконвертованій валюті(ВКВ);
– вклади(депозити)в неконвертованій валюті (НКВ);
Затерміном залучення вклади(депозити) поділяються на:
дозапитання;
– навизначений строк (строкові – короткострокові (до 1 року з статистичнимрозподілом по строкам до 1 місяця, 13 місяця, 36 місяців, 612 місяців) тадовгострокові(більше 1 року)) [13];
– наневизначений строк по умові (ощадні вклади по умові – досягнення визначеноговіку, одруження, народження дітей, страховий випадок, тяжке захворювання,смерть та інш.);
Заособливостями поточної суми депозиту вклади(депозити)
розподіляютьсяна:
– вклади(депозити)з постійною (початковою) сумою вкладу;
– вклади(депозити)з вільним довкладанням коштів;
– вклади(депозити)з автоматичним довкладанням неотриманої суми нарахованих процентів;
Завидом депозитної ставки проценту вклади (депозити) розподіляються на:
– постійнаставка депозиту без права корегування;
– плаваючаставка депозиту з правом корегування з боку комерційного банку при погодженні зклієнтом;
– плаваючаставка депозиту, автоматично враховуюча індекс інфляції за погодженим зклієнтом алгоритмом у договорі (інвестиційні вклади
АКБ“Аркада” – в одиницях інвестування);
Заособливостями нарахування та сплати процентів по вкладу(депозиту)
існуютьнаступні схеми:
– нарахуваннята сплата процентів по закінченню строку залучення;
– щомісячнена нарахування процентів та довкладання їх до основної суми вкладу з виплатоюнарахованих процентів по закінченню строку залучення (“складні проценти”);
– щомісячненарахування процентів та їх щомісячна сплата вкладнику;
– авансовенарахування процентів та їх авансова виплата вкладнику при залученні вклада (депозита);
– щомісячненарахування процентів та їх перерахування на картковий рахунок (поточнийрахунок) з можливістю депозитного зберігання під проценти для поточних вкладівдо запитання чи вільного витрачання;
Депозитидо запитання це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках, накореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власникамизалежно від потреби в цих коштах. Умови сплати процентів за залишками коштів зацими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків.
Депозитина визначений строк це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках убанку протягом установленого строку, який визначається при відкритті цихрахунків.
Строковимидепозитами є також кошти, що отримані від інших комерційних банків як депозит(вклад) на конкретний строк.
Вклади(депозити) до запитання розміщуються в банку на поточному рахункуклієнта, який відкривається згідно Інструкція НБУ “ Про відкриття банкамирахунків у національній та іноземній валюті”.
Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власникарахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-якийчас можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення,сплати чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески зпопереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, щотермін повідомлення не перевищує 1 місяця). Вклади до запитання є нестабільними,що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційнихоперацій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитнийпроцент або не сплачується зовсім (якщо залишок на рахунку є меншим, ніжобумовлено в договорі між клієнтом та банком). Кошти поточних рахунків єнайбільш дешевими, тому банки намагаються залучити найбільшу кількість клієнтів,що дає можливість за рахунок разночасовості сплат з поточних рахунків оперуватичасткою статистичного загального залишку коштів на поточних рахунках яккороткочасними кредитними ресурсами (“овернайт”), а другу частку використовуватияк обов’язкову норму резервування залучених коштів на кореспондентськомурахунку в НБУ [5].
Одним із видів вкладів до запитання є залишок коштів на прямихкореспондентських рахунках банків –резидентів та банків-нерезидентів, відкритихв комерційному банку згідно Положенню НБУ “ Про відкриття коррахунків банків резидентів/нерезидентів в іноземній валюті та гривнях в банках України”.
Строкові вклади(депозити) – це кошти, що розміщені у банку на певнийстрок і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або післяпопереднього повідомлення банку за встановлений період(як правило не менше 1місяця по окремій статті депозитного договору). Вилучення строкових вкладіввідбувається шляхом переказу грошей на поточний рахунок або видачею готівкичерез касу банка. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскількивони стабільні і зручні у банківському плануванні активних операцій банків. Заними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференцюєтьсязалежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальноїдинаміки ставок грошового ринку та інших умов.
Однією формою строкових вкладів, які, як правило, не передбачаютьдострокового вилучення коштів вкладником є депозитні та ощадні сертифікати.
1.2 Фінансовий потік активних операцій комерційного банку та резервів назменшення його ризикованості (вихідний грошовий потік активів)
Кредит (від лат. Creditum – позичка, борг) є однією з найскладнішихекономічних категорій[1]. Якекономічна категорія кредит являє собою сукупність визначених економічних відносин.Їхнє відокремлення в окремий вид відбувається на основі особливостей суб’єктіві об’єктів цих відносин. З цих позицій кредит можна характеризувати яквідносини між кредитором і позичальником із приводу зворотного руху вартості.
Кредитні операції це відносини між кредитором і позичальником (дебітором)по наданню першим останньому визначеної суми коштів на умовах платності,терміновості, зворотності. Банківські кредитні операції підрозділяються на двівеликі групи[2]:
активні, коли банк виступає в особі кредитора, видаючи позики;
пасивні, коли банк виступає в ролі позичальника (дебітора), залучаючигроші від клієнтів і інших банків у банк на умовах платності, терміновості, зворотності
Кредити розподіляються по терміну використання:
термінові, надані на визначений у договорі термін (коротко(до 1 року),середньо(від1 до 3 лат), довгострокові(понад 3 років));
до запитання, видані на невизначений термін; за вимогою кредитора повиннібути повернуті у визначене їм час;
прострочені, термін погашення яких, установлений кредитним договором,пройшов;
відстрочені кредити, терміни погашення по який були перенесені на більшпізній термін.
Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаютьсязабезпеченими, чи ломбардними, а якщо без забезпечення – незабезпеченими, чибланковими.
Банківський кредит дуже зручна й у багатьох випадках незамінна формафінансових послуг, яка дозволяє гнучко враховувати потреби конкретного позичальникаі пристосовувати до них умови одержання позики (у відмінність, наприклад, відринку цінних паперів, де терміни й інші умови позики стандартизовані).
Відповідно виділяється пряме банківське кредитування, коли кредитнівідносини підприємства споконвічно виникають як відносини з банком, і непрямебанківське кредитування, коли первісно виникають кредитні відносини міжпідприємствами, що згодом звертаються в банк у пошуках способу достроковогоодержання коштів комерційного кредиту (за векселем).
Банківськийкредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасовекористування на умовах раціонального кредитування, передбачених кредитнимдоговором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість,платність та цільова направленість.
Основнимиджерелами формування банківських кредитних ресурсів є ресурси банку власнікошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках,залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання тастрокові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.
Докредитних операцій належать активні операції банку, що пов’язані з наданнямклієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів уготівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та уформі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторинговихоперацій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов’язаньпро надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств,авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів задорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будьяке продовженнястроку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодоповернення заборгованої суми.
Форми кредиту класифікуються за принципами [14]:
1. За джерелами кредитів:
– зовнішнє кредитування;
– внутрішнє кредитування;
2. За строками кредити поділяються на:
– надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців;
– середньострокові – між 15 роками;
– довгострокові – понад 57 років;
3. За валютою позики:
– у валюті країнипозичальника;
– у валюті країникредитора;
– у валюті третьої країни;
– у міжнародній розрахунковій грошовій одиниці (СДР);
4. За забезпеченістю:
– забезпечені (товарними документами, ціннимипаперами, векселями, нерухомістю тощо);
– бланкові – під зобов ‘ язання боржника;
5. За суб’єктами кредитних відносин:
– державний;
– приватний;
– кредит міжнароднихфінансових організацій;
7. За видом ставки кредита:
– фіксована;
– плаваюча;
– комбінація ставок;
8. За способом погашення кредита:
– з рівномірним погашенням;
– з нерівномірнимпогашенням;
– з одночасним погашенням;
– з ануїтентним погашенням (відсоткипогашаються разом з основним боргом);
9. За технологією реалізації кредиту:
кредитна лінія ;
револьверний кредит ;
консорціумний кредит ;
кредит «овернайт»;
кредит «овердрафт»;
Міжбанківські кредитирозподілені на два основних види, в яких виділені окремі підвиди кредитів [4]:
/>а) 151 Строкові депозити, які розміщені в інших банках
б)152 Кредити, які надані іншим банкам
Комерційні банки виконують наступний перелік операцій кредитування юридичних осіб [4]:
а) Кредити РЕПО – кредити під заставу цінних паперів клієнтів з умовою їх повернення при поверненні кредиту та сплати процентів
/> б) «Вексельні кредити» кредитування за рахунокврахування векселів (виплати коштів клієнтам в обмін на право отримання коштіввід векселедавця)
в) «Факторингові кредити» кредитування за рахунок врахуванняфакторингових угод(виплати коштів клієнтам в обмін на право отримання коштів завідпущені товари по дебіторській заборгованості покупців)
г) Кредити за внутрішніми торговими операціями
д) Кредити за експортно-імпортними операціями
е) Кредити в поточну діяльність клієнтів
ж) Кредити в інвестиційну діяльність (включаючі іпотечне кредитування)
/>з) Кредити у формі фінансового лізингу
и) Кредити, які надані органам державного управління
Згідно з „Планом рахунків в комерційних банках України” [4], комерційні банки виконують наступний перелік операцій кредитування фізичних осіб:
а) Кредити на поточні потреби
б) Кредити в інвестиційну діяльність
Зметою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативикредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів удіяльності банку [3]. а) Норматив максимального розміру кредитного ризику наодного контрагента (Н7)
Нормативмаксимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється зметою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремимиконтрагентами своїх зобов’язань.
Показникрозміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношеннясуми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов’язань,виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.
Рішенняпро проведення банком операцій з одним контрагентом/ позичальником у розмірі,що перевищує 25 відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіхоперацій), має прийматися правлінням та/або радою банку.
Нормативнезначення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків. б) Норматив великих кредитних ризиків (Н8)
Нормативвеликих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентраціїкредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів.
Кредитнийризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов’язаних контрагентівуважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групипов’язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком щодоцього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, становить 10 відсотків ібільше регулятивного капіталу банку.
Нормативвеликих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великихкредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов’язанихконтрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов’язань, виданих банкомщодо цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, до регулятивногокапіталу банку.
Якщоодин контрагент банку входить одночасно до складу кількох груп пов’язанихконтрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) суманаданого кредиту контрагента, що входить до складу кількох груп, враховуєтьсяодин раз.
Нормативнезначення нормативу Н8 не має перевищувати 8кратний розмір регулятивногокапіталу банку.
Якщонорматив великих кредитних ризиків перевищує 8кратний розмір регулятивногокапіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2)автоматично підвищуються:
якщоперевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативуадекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,
якщоперевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватностірегулятивного капіталу (Н2) потроюються. в) Норматив максимального розміру кредитів, гарантійта поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)
Нормативмаксимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одномуінсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійсненняоперацій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу надіяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції зінсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем,оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завждиздійснюється достатньо об’єктивно.
Нормативмаксимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одномуінсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього інсайдераперед банком і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цьогоінсайдера, та капіталу банку.
Нормативнезначення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків. г) Норматив максимального сукупного розміру кредитів,гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)
Нормативмаксимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданихінсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов’язаньусіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов’язань,виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку. Нормативне значеннянормативу Н10 не має перевищувати 40 відсотків.
Ризик – є невід’ємним атрибутом кредитування. Тут виникають кредитний іпроцентний ризики. Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитнимиопераціями банків [6] (далі резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом,необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманнібанківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики це визнаннявитрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуваннямпогіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.
Зарезультатами класифікації кредитного портфеля банк визначає категорію кожноїкредитної операції: «стандартна», «під контролем»,«субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна».
Загальназаборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик длякредитора. Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат закредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютнихпоказниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого заступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.
Банкизобов’язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат наповний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого навідповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій унаціональній та іноземних валютах [6].
Резервпід кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартнузаборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартнузаборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як«під контролем», «субстандартні», «сумнівні», атакож «безнадійні».
Резервпід кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеноюпозичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом,стягнення якої є неможливим.
Cучасний теоретичний склад активів інвестиційного портфеля комерційногобанка включає 3 основних види активів:
а) інвестиції в державні цінні папери, які рахуються як безризикові та
можуть бути використані для рефінансування банка з боку
Національного банку України;
б) інвестиції в комерційні цінні папери, які нормативно контролюються
Національним банком України за обсягами та нормою створення
резервів на відшкодування можливих збитків від операцій з ними за
рахунок валових витрат банку;
в) кредитні інвестиції (іпотечне довгострокове інвестування) з випуском
вторинних цінних паперів – іпотечних сертифікатів та рефінансуваннямвласних інвестицій (діє з 2004 року).
Зметою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме запрямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування вкомерційні цінні папери з нефіксованим прибутком [9].
Пряміінвестиції банків це внесення банками власних коштів або майна до статутногофонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва),емітовані такою юридичною особою.
Банкимають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів і відвласного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, щонадається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовимиактами Національного банку.
Зметою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного із здійсненням інвестиційноїдіяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установивтакі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо закожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).
Дорозрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших ціннихпаперів, придбаних банком:
а) узв’язку з реалізацією права заставодержателя, та за умови, що банк не утримуєїх більше одного року;
б) зметою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбанихакцій є інший банк;
в) урезультаті андер-райтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають увласності банку не більше одного року;
г) зарахунок та від імені своїх клієнтів. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожноюустановою (Н11)
Нормативінвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється дляобмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання коштів банку до статутнихфондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку. Нормативінвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається якспіввідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв,часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.
Докоштів, що інвестуються, включаються:
акціїта інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та наінвестиції, що випущені установою;
вкладенняв асоційовані та дочірні установи.
Нормативнезначення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків. Норматив загальної суми інвестування (Н12)
Нормативзагальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного зопераціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутнихфондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій(паїв/часток) будь-якої юридичної особи.
Нормативзагальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, щоінвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, дорегулятивного капіталу банку.
Нормативнезначення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.
Згідно з «Положенням про порядок розрахунку резерву на відшкодуванняможливих збитків банків від операцій з цінними паперами» [7] банк зобов’язанийстворювати резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з ціннимипаперами, що виникають у разі погіршення фінансового стану емітента цінногопапера, зниження ринкової ціни цінного папера внаслідок зміни норми ринковихпроцентних ставок, зміни інвестиційної політики банку.
Банкможе зазнати збитків від операцій з цінними паперами внаслідок:
1.Погіршення фінансового стану емітента цінного папера.
2.Зниження ринкової вартості цінних паперів внаслідок зміни ринкової нормидохідності.
3.Спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку формується у разі зниженняринкової вартості групи цінних паперів (для цінних паперів на інвестиції всьогопортфеля цінних паперів) нижче рівня балансової вартості цієї групи (портфеля)цінних паперів. Факт перевищення ринкової вартості групи цінних паперів(портфеля цінних паперів) над балансовою вартістю цієї групи (портфеля) ціннихпаперів у фінансовому обліку не визнається і при визначенні оціночної сумирезерву до розрахунку не приймається.
4.Балансовий портфель цінних паперів банку може включати цінні папери, щоемітовані резидентами та нерезидентами України.
5.Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що перебувають у портфеляхбанку: на продаж 15 і більше календарних днів, на інвестиції за станом на 1січня наступного за звітним періодом.
7. Зметою розрахунку резерву відповідно до цього Положення в портфелі ціннихпаперів банку виділяються такі категорії цінних паперів:
Категорія1. Цінні папери в портфелі на продаж, що мають активний ринок.
Категорія2. Цінні папери в портфелі на продаж, що не мають активного ринку.
Категорія3. Цінні папери в портфелі на інвестиції, що мають активний ринок.
Категорія4. Цінні папери в портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.
1.3 Фінансові потоки доходів, витрат та прибутку комерційного банку якрізниця вхідних та вихідних грошових потоків
Основноюметою банківської діяльності є отримання доходу, що є основним джерелом таінструментом збільшення власного капіталу і покриття ризиків, пов’язаних ізбанківською діяльністю [19].
Доходиі витрати, які визнані банком, від здійснення банківських операцій згідно ізЗаконом України «Про банки і банківську діяльність» [1] та від іншихоперацій, що здійснюються відповідно до законодавства України, з метоювідображення та аналізу їх у фінансовій звітності слід розглядати як доходи івитрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансовоїдіяльності банку:
витратице зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшеннязобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за виняткомзменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками);
доходице збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшеннязобов’язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за виняткомзбільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів);
дивідендичастина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно дочастки їх участі у власному капіталі підприємства;
Аналіздоходів, витрат та прибутку, крім простого виміру результату діяльності банку,дозволяє визначити його фінансовий стан і якість його активів.
Головнимифакторами оцінки прибутковості банку є:
1.Питома вага і рівень доходів та витрат банку відносно власного капіталу.
2.Стабільність доходів та витрат банку за минулі періоди.
3.Динаміка доходів та витрат банку за аналізований період (велика тривалістьперіоду дозволяє точніше визначити тенденції розвитку банку), аналіз виконанняфінансових планів.
4.Структурний аналіз доходів та витрат банку, співвідношення процентних інепроцентних доходів та витрат.
5.Чистий процентний дохід, чистий непроцентний дохід, рівень, динаміка, структураджерел доходів, аналіз впливу на рівень загального доходу банку.
6.Чиста процентна маржа, чистий непроцентна маржа, рівень, достатність,
тенденціїрозвитку, тимчасові коливання за аналізуємий період.
7.Частка доходів та витрат, що носять випадковий характер (наприклад, штрафи тапені) у сукупних доходах та витратах банку.
Урезультаті операційної діяльності в банку виникають такі доходи і витрати [4]:
процентнідоходи і витрати;
комісійнідоходи і витрати;
прибутки(збитки) від торговельних операцій;
дохіду вигляді дивідендів;
витратина формування спеціальних резервів банку;
доходивід повернення раніше списаних активів;
іншіопераційні доходи і витрати;
загальніадміністративні витрати;
податокна прибуток;
непередбаченідоходи і витрати.
Процентнідоходи і витрати операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком завикористання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку(залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу і сумі активу абозобов’язання. До них належать:
доходи(витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими відінших банків);
доходи(витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним тафізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі зацінними паперами;
доходиу вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами.
Комісійнідоходи і витрати операційні доходи і витрати за наданими (отриманими)послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов’язання чи єфіксованою; в окремих випадках суми їх можуть обчислюватися пропорційно часу ісумі зобов’язання. До комісійних доходів (витрат) належить така плата: зарозрахунково-касове обслуговування; за операціями на валютному ринку з купівлі-продажуіноземної валюти для власних потреб та клієнтів (контрагентів); за операціямиіз цінними паперами від імені третіх осіб; за зберігання та управління ціннимипаперами; за відкриття рахунків; здійснення переказів; за позабалансовимиопераціями (надання гарантій, зобов’язань з кредитування) тощо.
Прибутки(збитки) від торговельних операцій результат (прибуток чи збиток) від операційз купівлі-продажу різних фінансових інструментів. У тому числі за операціями зцінними паперами, за операціями з іноземною валютою та банківськими металамибанк визнає прибутки та збитки:
відреалізації фінансових інвестицій;
відзмін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;
відрезультату переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті та банківськихметалах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківськихметалів).
Дохіду вигляді дивідендів дохід, який виникає в результаті використання банкомцінних паперів з нефіксованим прибутком.
Витратина формування спеціальних резервів банку це витрати на покриття можливихзбитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів.
Доходивід повернення раніше списаних активів кошти, що надійшли для погашеннязаборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.
Іншіопераційні доходи і витрати доходи і витрати від операцій, що не пов’язані зінвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені увищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема:
доходи(витрати) від оперативного лізингу (оренди);
витратина інкасацію;
неустойки(штрафи, пені), що отримані (сплачені) за банківськими операціями, інше.
Загальніадміністративні витрати операційні витрати, пов’язані із забезпеченнямдіяльності банків. До них належать витрати на утримання персоналу (заробітнаплата, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування, страхування,додаткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів;витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів(ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охоронатощо); гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні тощо);витрати на зв’язок (поштові, телефонні, факс тощо); сплата податків та іншихобов’язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані наобслуговування та управління банком.
Податокна прибуток операційні витрати банку, пов’язані із сплатою податку відповіднодо чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартівбухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерськогообліку щодо визнання відстрочених податкових зобов’язань та податкових активів.
Непередбаченідоходи (витрати) виникають у результаті надзвичайних подій, мають одноразовийхарактер, не повторюються по суті та визнаються за фактом події. До нихналежать утрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо; сумистрахового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій.
Зарезультатами інвестиційної діяльності банк визнає:
доходи(витрати) за операціями з реалізації (придбання) інвестиційних цінних паперів,у тому числі цінних паперів до погашення;
доходи(витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційованікомпанії;
доходи(витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірніустанови;
доходи(витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активівтощо.
Зарезультатами операцій, пов’язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:
доходи(витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;
доходи(витрати) за субординованим боргом;
дивіденди,що сплачені протягом звітного періоду;
доходи,які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.
Визнанібанком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями уфінансовій звітності «Звіт про фінансові результати».
Методологія аналізу доходів та витраткомерційного банку побудована за двома напрямками:
статистично – динамічний індексний аналізрядів абсолютних показників доходів та витрат за декілька звітних періодів [16]– “ горизонтальний аналіз”, оснований на теорії базових індексів;
статистично – динамічний індексний аналізструктури агрегованих абсолютних показників доходів та витрат за декільказвітних періодів [16] – “ вертикальний аналіз”, оснований на теорії ланцюговихіндексів;
коефіцієнтний статистично динамічний аналізвідносних показників доходності, витратності та прибутковості банку [20];
факторний аналіз впливу зміни основнихагрегатів банківського балансу на зміну коефіцієнтних показників ефективностіроботи банку [20];
Як вже було зазначено, фінансовим результатомдіяльності комерційного банку є прибуток, розмір і динаміка, якого в основномузалежить від його доходів та видатків. Аналіз прибутку комерційного банкускладається із декількох елементів:
аналіз доходів комерційного банку: структурнийаналіз;
аналіз видатків банку: структурний аналіз;
аналіз фінансових коефіцієнтів прибутковості.
Метою аналізу доходів і витрат комерційногобанку є:
Визначення і фінансове планування головнихджерел отримання доходів та відповідних витрат за банківськими операціями;
Обгрунтування доцільності та перспективностіокремих банківських операцій шляхом визначення структури формування івикористання фінансових ресурсів та структури доходів і витрат.
Аналіз доходів і витрат є одним з найголовнішихнапрямків аналітичної роботи, оскільки дозволяє на підставі проведеного аналізуздійснювати контроль за рентабельністю банків, рівнем витрат банківськихустанов тощо.
Найважливішими показниками прибутковостідіяльності комерційного банку є:
дохід на активи;
дохід на власний капітал.
Дохід на активи (ROA – рентабельність активів)– це відношення прибутку після оподаткування до середньої вартості активів,виражений в відсотках.
Дохід на власний капітал (ROE – рентабельністьвласного капіталу) – це відношення прибутку після оподаткування до середньогокапіталу, виражений в відсотках.
Регулятивнийкапітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основнимпризначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, якібанки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захистувкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків [3].
Національнийбанк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),якого всі банки зобов’язані дотримуватися. Мінімальний розмір регулятивногокапіталу (Н1) діючих банків має становити:
в)для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України(міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових(клірингових), центрального кооперативного банку:
на 1січня 2005 року не менше ніж 6 млн. євро,
на 1січня 2006 року не менше ніж 7 млн. євро,
на 1січня 2007 року не менше ніж 8 млн. євро.
Длязабезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяються зарівнем достатності капіталу на [3]:
а)Добре капіталізованим уважається банк, в якого:
розміррегулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;
співвідношеннярегулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповіднікоефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталуН2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17 відсотків;
співвідношенняосновного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основногокапіталу Н3) більше ніж його нормативне значення і становить 8 відсотків табільше.
б)Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого:
розміррегулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;
співвідношеннярегулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповіднікоефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталуН2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 10відсотків або наближається до 17 відсотків;
співвідношенняосновного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основногокапіталу Н3) становить не менше ніж 4 відсотки або наближається до 8 відсотків.
в)Недокапіталізованим уважається банк, в якого:
розміррегулятивного капіталу встановленим мінімальним вимогам;
співвідношеннярегулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповіднікоефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталуН2), менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 6відсотків;
співвідношенняосновного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основногокапіталу Н3) менше ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 3відсотки, або наближається до 4 відсотків.
г)Значно недокапіталізованим уважається банк, в якого:
розміррегулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивногокапіталу, але не більше ніж 20 відсотків установленого мінімального розмірурегулятивного капіталу;
співвідношеннярегулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповіднікоефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталуН2) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 6 до 2відсотків;
співвідношенняосновного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основногокапіталу Н3) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 3 до1,3 відсотка;
обсягактивів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів підактивні операції) перебуває в межах від 45 до 60 відсотків регулятивногокапіталу банку.
д)Критично недокапіталізованим уважається банк, в якого:
розміррегулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивногокапіталу на суму, що становить понад 20 відсотків установленого мінімальногорозміру регулятивного капіталу;
співвідношеннярегулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповіднікоефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталуН2), менше ніж 2 відсотки;
співвідношенняосновного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основногокапіталу Н3) менше ніж 1,3 відсотка;
обсягактивів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів підактивні операції) перевищує 60 відсотків регулятивного капіталу.
РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” У 2001 – 2005 РОКАХ
«Правекс-Банк» входить у десятку найбільшихкомерційних банків України, обслуговує близько 35 тис. юридичних і більш 350тис. фізичних осіб [25], [24].
Акціонерний комерційний банк “Правекс-Банк” заснований як відкритеакціонерне товариство відповідно до законів України і зареєстрованийНаціональним банком України 29 грудня 1992р. На 31 грудня 2000р. 98,1%випущеного акціонерного капіталу Банку були у власності чотирьох акціонерів.
В даний час банк здійснює свою діяльність на підставі загальноїбанківської ліцензії, виданої НБУ 3 грудня 2001р. Відповідно до цієї ліцензіїБанк може надавати повний спектр банківських послуг клієнтам, включаючи наданнякомпаніям розрахунково-касових послуг, здійснення документарних операцій,кредитних операцій і операцій з валютами, операцій з цінними паперами,банківськими металами й іншими операціями.
Головний офіс Банку розташований у Києві. Банк має 22 самостійнихфілії по всій території України. На початок 2005 року Банк та його філії мають350 без балансових відділень по Україні (у 2001р. – 128 відділень, у 2000р. 73відділення). На початок 2004 року в Банку працювало 3213 працівників (напочаток 2003 – 2630 працівників, на початок 2002 – 2261 працівник, на початок2001р. 1638 працівників, на початок 2000р. 1370 працівників).
Банк входить до складу відомої української групи підприємств.Підприємства групи мають взаємну участь в акціонерному капіталі, однакздійснюють свою діяльність незалежно. Група має диверсифіковану структурудіяльності, працюючи у фінансовій, виробничій і комерційній галузях. Група розглядає Банк якорганізацію, що здійснює незалежну діяльність.
В додатку Б наведені баланси АКБ “Правекс-банк”за 2001 – 2005 роки та звіти про фінансові результати за 2001 – 2005 роки [24 –26].
На рис.2.1 наведена динаміка росту валютиактивів балансу банку та джерел капіталу за 2001 – 2005 роки.
/> />
Рис. 2.1 Динаміка джерел ресурсів та майнових активівбалансу АКБ “Правекс-банк” у 2001 – 2005 роках
Як показує аналіз графіків рис.2.1 припоступовому рості власного капіталу банку у 2001 –2003 роках на + 8,5 % обсягизалучених коштів у 2001 –2003 роках зросли на + 114,6 %. У 2004 – 2005 рокахбанк пройшов кризисну стадію:
– за перших три квартали 2004року обсяги залучених коштів зменшились на – 23 %, а власний капітал зріс на +37,8 % за рахунок додаткових емісій (розширення акціонерного капіталу);
– у четвертому кварталі 2004 тапершому кварталі 2005 року обсяги залучених коштів поступово зросли на + 6 %, авласний капітал зріс на +9,9% за рахунок додаткової емісії;
Як показує аналіз графіків структурикредитно-інвестиційного портфелю АКБ “Правекс-банк” за 2001 – 2005 роки(рис.2.2):
– з 2003 року банк стратегічнозмінив напрямок кредитування, активізувавши кредитування фізичних осіб, застабілізувавши, а потім у 2005 році і зменшивши обсяги кредитування юридичнихосіб;
– у 2004 році банк вийшов зринка цінних паперів і активізував свою присутність на ньому тільки в 2005році;
– з 2004 року банк мінімізувавміжбанківське кредитування ;
– зростання кредитно-інвестиційногопортфелю банка з 2001 року забезпечується послідовним нарощуванням обсягівкредитів фізичним особам;
/> />
Рис.2.2 Динаміка обсягів та структурикредитноінвестиційного портфелю АКБ “Правекс-банк” у 2001 – 2004 роках
На рис.2.3 – 2.6 наведені результати структурно-статистичного аналізудоходів та витрат АКБ „Правекс-банк” у 2001 – 2002 роках побудовані на основіданих Додатку Б.