КАФЕДРА МОВ І ЦИВІЛІЗАЦІЙ
ДАЛЕКОГО СХОДУ
Курсова робота на тему:
Модернизація китайської мови і писемності
Київ 2010
Зміст
Вступ
Розділ 1 Загальна мова та стандартизаціявимови
1.1 Створення загальнокитайської мови
1.2 Стандартизація вимови
1.2.1 Основні принципи вибору орфоепічнихнорм для різночитання
1.2.2 Основні принципи вибору читаньгеографічних назв
1.2.3 Значення документу «Сфера йпринципи розгляду читань ієрогліфів”
1.3.Критерії рівнів володіння путунхуа
Розділ 2 Упорядкування ієрогліфів іпроблема ієрогліфічної писемності на сучасному етапі
2.1 Визначення числа ієрогліфів
2.2 Спрощення й стандартизацію накресленьієрогліфів
2.3 Стандартизацію читань ієрогліфів
2.4 Стандартизацію структури словниківієрогліфів
Розділ 3 Перехід до алфавітного письма іпроблема орфографії
3.1.Різновиди алфавітного письма
3.2 Проблеми орфографії
Розділ 4 Система сполучення двох методівмашинної обробки китайських текстів
4.1 Початок дослідження методів обробкикитайських текстів
4.2 Способи кодування ієрогліфів
4.3 Новий спосіб „перетворенняалфавіту“
Висновки
Анотація
Список використаних джерел
Вступ
З того часу, як у 1840 р. Опіумна війна відкриладвері в самоізольовану Цинську імперію, рік за роком множаться контакти культурКитаю й Заходу, обмін між ними. Спочатку китайцям була відома лишесмертоносність західної зброї, потім вони довідалися, що для відновлення зброїнеобхідно відновити виробництва, нарешті, довідалися й про те, що коріння цихпроблем криється у відновленні системи освіти. „Рух 4 Травня“ 1919 р.Став кульмінацією просвітительського руху в Китаї. Так само як і впросвітительських рухах на Заході, відновленню системи освіти у Китаїпередувало відновлення мови й писемності. На Заході національні мови замінилилатинську мову. У Китаї байхуа прийшов на зміну веньяню.
Актуальність теми: Проблема мови й писемностів Китаї набагато складніша, ніж на Заході. Окрім проблеми зближення письмовихстилів з розмовною мовою, існує проблема стандартизації вимови загальної мови іїї поширення, проблема складності й численності ієрогліфів, за допомогою якихнеможливо точно передати звучання слів тощо. Спрощення ієрогліфів, поширенняпутунхуа, розробка й впровадження проекту фонетичного алфавіту для китайськоїмови є трьома найважливішими завданнями вже протягом багатьох сотень років.Спрощення ієрогліфів і впровадження алфавіту — це письмовий аспект, поширенняпутунхуа — мовний аспект. З останніх років правління династії Цин і до тепер цітри завдання виконані поки що тільки частково. Відновлення китайської мови йписемності усе ще триває. Чи потребують відновлення китайська мова й писемність- це питання ще з часу руху за байхуа періоду „4 Травня“ є спірним.Після того як рух за байхуа перейшов у рух за спрощення ієрогліфів і перехід доалфавітної писемності, суперечки стають усе більше запеклими й уже поширилисяна китаємовні громади в усьому світі. Тому тема моєї роботи актуальна на цейчас і буде залишатися актуальною ще протягом багатьох років.
Мета роботи: розглянутиосновні принципи реформ писемності і машинної обробки китайських текстів, датиоцінку становищу у цій області, яке склалося на цей час.
Методи та завдання роботи:порівнюючиматеріали китайської, української та россійської мов, з огляду на досвідяпонської мови у цій сфері ми спробуємо:
1. дослідити проблеми, які стають на завадірозповсюдження загальної китайської мови в Китаї та у китаємовних країнах;
2. визначити пункти, що є перешкодою у точномупідрахунку ієрогліфів;
3.виділити позитивні і негативні результати реформспрощення і стандартизації накреслень ієрогліфів;
4.виявити проблеми, які трапляються на шляхувчених- лінгвістів при спробі стандартизації читань ієрогліфів;
5.дослідити, які з методів пошуку ієрогліфів условниках є найкращими, чому;
6.назвати складності, які виникають при спробахпереходу на алфавітну писемність;
7.описати труднощі машинної обробки китайськихтекстів і способи їх подолання.
Наукова новизна:на матеріалахрізних авторів китайської, української, російської мови довести неможливість наданий час переходу до ієрогліфічної алфавітної писемності.
Практичне значення: дослідження проблемтаких, як уніфікація читання, уніфікація креслення ієрогліфів, способироботи з китайськими текстами на ЕВМ, пошук найкращого спосубу знаходженняієрогліфів у словниках полегшує роботу перекладачів та є значною допомогоюлюдям, які пов’язані з китайською мовою.
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА МОВА ТАСТАНДАРТИЗАЦІЯ ВИМОВИ
1.1 Створеннязагальнокитайської мови
Загальнокитайська мова спочатку мала назву „гуаньхуа“,потім назва була змінена на „гоюй“, а в 1955 р. – на»путунхуа”. На Тайвані вона як і раніше зветься «гоюй».Термін «путунхуа» існував уже наприкінці династії Цин і спочаткуявлявся загальною мовою, яку всі можуть розуміти; твердий стандарт буввідсутній. В 1955 р. путунхуа дали визначення: «Загальна мова китайськоїнації, основою якої є північні діалекти, стандартною вимовою — пекінськавимова, граматичною нормою — зразкові твори на байхуа». Зміст зміни назвина путунхуа полягає у тому, що цим виражається рівноправність усіхнаціональностей Китаю, заперечується нав’язування путунхуа національнимменшинам. Прийнята в 1982 р. нова Конституція КНР установлює, що «державапоширює путунхуа, який є загальновживаним по всій країні». Якщо розумітипід «загальновживаним по всій країні» і його вживання в районахпроживання національних меншин, то зміст терміну «путунхуа» будеблизький до того, який несе у собі термін «гоюй». Звичайно, вираження«загальновживаний по всій країні» зовсім не означає насильницькогонасадження путунхуа в районах проживання національних меншин: адже в цей часвін також є маловживаним у районах, де широкого поширення здобули діалектикитайської мови. Загальнокитайська мова в Республіці Сінгапур і в інших ареалахпоширення китайської мови за межами КНР називається «хуаюй». Явважаю, що «хуаюй» – є дуже вдалою назвою, що може використовуватисяв будь-якій країні, будь-якому регіоні, у різному оточенні. Той факт, що аж дотеперішнього часу китайська мова не має єдиної загальної назви, показує, що,хоча китайська мова має дуже древню історію, загальнокитайська мова усе ще дужемолода. [1, 363 – 375] .
1.2Стандартизація вимови
Встановлення стандарту вимови — це показник того,що загальна мова досягла «повноліття». Результатом історичногорозвитку, у ході якого протягом тисячі із зайвим років при династіях Ляо,Цзинь, Юань, Мін, Цин столицею Китаю був Пекін є те, що « пекінська вимова єстандартною вимовою путунхуа ». В 1913 р. на Конференції по уніфікації вимовиієрогліфів методом голосування, при якому кожна провінція мала один голос,більшістю голосів як стандарт була затверджена не пекінська, а штучно створенавимова. В 1924 р. від цієї штучної вимови відмовилися на користь«стандарту, що ґрунтується на пекінській вимові». Можна сказати, що1924 р. є «роком повноліття» загальної мови. З 1913 по 1924 р.,протягом 10 років, сформувалося розуміння «стандартної вимови, основоюякого є пекінська вимова». Визначення путунхуа 1955 р. — це не більш ніжпроходження історичної реальності [2,13][3 ,13].
1.2.1 Основніпринципи вибору орфоепічних норм для різночитання
У пекінському діалекті існує чимало слів, щомають два й більше читання. Для цих «слів з різноманітним читанням»потрібно встановити стандарт вимови. Заснована в 1956р. Орфоепічна комісіяпутунхуа в 1957, 1959 і 1962 р. опублікувала три частини «Проекту спискуслів з рекомендованим читанням», до яких було включено 170 назв, головнимчином назв міст і повітів. В 1963 р. вищезгадані матеріали були видані увигляді брошури з «Проектом збірного списку слів путунхуа з рекомендованимчитанням, що складається із трьох частин» (видавництво Комітету реформиписемності). Надалі робота в цій області протягом тривалого часу перебувала встані застою. Орфоепічна комісія путунхуа була відтворена й відновила своюдіяльність тільки в 1982 р.
В 1956 р. були визначені принципи виборуорфоепічних норм для різночитання. Їхній головний зміст зводиться донаступного:
1. Читання пропонується для слова, а не дляієрогліфа. Наприклад, слово 波浪 «хвиля»має два читання:bolang і polang, які необхідно піддати розгляду. Ієрогліф же 率 хоча й має два читання, але в слові«ефективність» має читання lu, а в слові «керувати» — тільки shuaі, і ці читання не є об’єктом розгляду.
2. Коли деякі читання ряду ієрогліфів упекінському діалекті не настільки широко поширені, то, навіть при їхнійневідповідності з загальними закономірностями розвитку пекінської вимови, їхвсе-таки можна використовувати; у той же час варто враховувати, наскількишироко дане читання поширене в північних діалектах. Ці читання не відповідаютьзагальним закономірностям, однак використовуються, тому що широко поширені впекінському діалекті, а також у більшості північних діалектів .
3. Читання вибираються за принципом віднесеностімедиалей до категорії кай або хэ, до того ж перевага віддається категорії кай; прицьому як стандарт береться розмовна вимова. Наприклад, ієрогліф 淋 “мокнути” читається lin, а не lun або lűn.
4. Ієрогліфи, які в стародавності читалисявхідним тоном і мали на кінці складу глухі приголосні, у пекінському діалектіможуть читатися різними тонами, у тому числі й першим тоном. Для них, якправило, пропонується читання рівним тоном, наприклад знак 吸 ‘подих’ — як xі, 击 ‘збити’ — jі. Вінших випадках кожний ієрогліф розглядається окремо й вибирається найпоширенішечитання.
5. Для кожного складу вибирається, як правило,одне читання, однак невелике число слів зберігає два читання. Наприклад, знак 血 ‘кров’ читається xіe і хue [4,241-245].
1.2.2 Основніпринципи вибору читань географічних назв
Основні принципи вибору читань географічних назвзводяться до наступного:
1. Якщо місцеве читання географічної назвивідрізняється від його пекінського читання, то як стандарт береться пекінське.Наприклад, ієрогліф 郿 у назві повіту Мэйсяньмає місцеве читання mi, а в Пекіні читається meі; ієрогліф 略 у слові Люэян має місцеве читання luo, а пекінське — lűe.Читання цих ієрогліфів змінюється відповідно до фонетичних закономірностей, як стандартбереться пекінське.
2. Якщо деякі ієрогліфи, що позначаютьгеографічні назви, мали в минулому певні особливі читання, які заразспівпадають із місцевими, то, виходячи із принципу “ім’я даєтьсяхазяїном”, читання цих назв змінам більше не підлягають. Наприклад, власнеім’я 郦 样 читаєтьсяYueyang, а не Liyang, 藉虞 читається Xіeyu,а не Jіeyu .
3. Якщо ряд ієрогліфів, що позначають географічніназви, мав у минулому особливі читання, з якими сучасні читання не збігаються,то в цьому випадку відповідно до закономірностей співвідношення пекінської ймісцевої вимови ці ієрогліфи одержують читання на путунхуа. Наприклад,установлено, що власне ім’я 翮仄 читається Heze(а не Geze).
1.2.3 Значеннядокументу «Сфера й принципи розгляду читань ієрогліфів”
В 1982 р. після поновлення роботи Орфоепічноїкомісії був додатково розроблений документ „Сфера й принципи розглядучитань ієрогліфів“. Його основний зміст:
1. Сфера розгляду
а) Розгляду підлягають тільки читання слівпутунхуа, включаючи читання розповсюджених у путунхуа вэньянизмів, чэньюїв,афоризмів; читання діалектних слів (включаючи пекінський місцевий говір) іслова древньокитайскої мови не розглядаються;
б) розглядаються тільки різночитання з розмовноїмови, нові читання й слова, що з’явилися лише в останні роки;
в) розглядаються тільки читання складнихієрогліфів, що позначають імена, прізвища людей і географічні назви, якіз’явилися в пресі в останні роки.
2. Принципи розгляду
а) При розгляді читань окремих слів необхідновиходити з вимог відповідності закономірностям еволюції фонем пекінськогодіалекту, а також зручності з погляду вивчення путунхуа у районах, де говорятьна діалектах; необхідно виходити також з реальної ситуації, враховуючи вимову,яка звична для більшості мовців. Наприклад, ієрогліф 播 ‘передавати’ услові 播音机 ‘радіо’ у старихсловниках читався BÒ, а в цей час більшістю читається як BÓ;
б) при виборі читань імен і прізвищ, географічнихназв перевага віддається сучасному читанню ніж старому, більше розповсюдженомуніж менш розповсюдженому, більш звичному для більшості ніж менш звичним; допринципу „ім’я дається хазяїном“ необхідно підходити обережно; вартовраховувати, чи торкається дане читання діалектного і якщо так, то як воноспіввідноситься із читанням на путунхуа. Діалектний варіант у цьому випадку непідходить. Наприклад, власне ім’я 江西з діалектупровінції Цзянси не слід транскрибувати Yanshan, тому що в цьому діалектіієрогліф ‘графіт’ зі слова 铅 ‘олівець’ теж читаєтьсяyan;
в) якщо ієрогліф має одне значення, але кількачитань, то останні також поєднуються в одне за допомогою таких методів, якскорочення, перегляд і доповнення. Наприклад, ієрогліф 指 ‘палець;показувати, мати на увазі’ читається zhі (у слові 指甲 ‘ніготь’), zhі(у слові 手指 ‘палець’), zhі (у слові 指 ‘показувати’). Всі ці читання можна замінити одним – zhǐ。
»Проект зведеного списку слів путунхуа зрекомендованим читанням, що складається із трьох частин”, був розглянутийще раз, після чого він придбав характер офіційного документа. Зміст його такожбуло розширено. Розгляд читань(вимови) відбувається, виходячи з огляду наситуацію, що склалася на континентальному Китаї. Але питання, чи можназастосувати результати цих реформ у інших китаємовних громадах, ще потребуєдетального вивчення і дослідження.
Вибір орфоепічної норми для різночитанні — цеодин з аспектів нормалізації китайської мови. Ще один її аспект — упорядкуваннялексики, головним чином науково-технічної термінології, а також імен і географічнихназв, що є фонетичними запозиченнями. Калькування може бути здійснено багатьмаспособами; для фонетичних запозичень перешкодою служать ієрогліфи- омофони йдіалектні читання. Сьогодні, коли швидко розвивається наука й техніка, ушироких масштабах здійснюється гуманітарний обмін, нормалізація фонетичнихзапозичень перетворилася для китайської мови у важливу проблему. Тільки післятого, як новий термін проіснує багато років, намічається тенденція до йогооднакового перекладу. Наприклад, термін «лазер» спочатку переводивсяметодом фонетичного запозичення й читався лайсай, а згодом став переводитисякалькою цзигуан, тоді як за межами континентального Китаю він переводиться йпо-іншому, наприклад лэйшэ. Після приходу в США до влади Рейгана з’явилися різніспособи транскрибування його прізвища, такі, як Лигэнь (Пекін), Лэйгэнь(Тайвань), Легэнь (Гонконг); при цьому використовуються різні ієрогліфи, щочитаються також по-різному. В останні роки всі наукові й спеціалізованіорганізації приділяють велику увагу уніфікації термінології, проводять безлічнарад з питань вибору й твердження термінів, обговорюють проблему скороченнячисла термінів- омонімів, видають багато різних термінологічних словників. Цезіграло відому роль у нормалізації, однак попереду ще чекає великий обсяг роботи.Появи в різних китаємовних громадах різних варіантів того самого термінауникнути важко. Якщо виявиться можливим скоротити розбіжності й збільшитикількість однакових термінів, то використання китайської мови (хуаюй) наміжнародному рівні стане більш зручним.
1.3 Критеріїрівнів володіння путунхуа
Ключовою ланкою в поширенні путунхуа є підготовкавикладачів. У Пекіні й у всіх провінціях є «курси вивчення путунхуа»,обов’язкові для викладачів мови й писемності навчальних закладів усіх типів.Щоб забезпечити більш точну оцінку знань, останнім часом в експериментальномупорядку розроблений документ «Критерії рівнів володіння путунхуа».Перший рівень означає вміння вільно вживати стандартний путунхуа, а також точнавимова звуків і тонів при читанні розповсюджених ієрогліфів; обороти мови йінтонація повинні відповідати стандарту, лексика й граматика — бутинормативними; не допускається вживання діалектизмів під час публічних виступів,декламації й у бесідах. Другий рівень означає вміння вживати путунхуа якийвідповідає стандарту, але можуть проскакувати діалектизми у вимові; звуки йтони при читанні розповсюджених ієрогліфів повинні вимовлятися чітко,неточності в їхній вимові повинні відчуватися й виправлятися мовцям самостійно;обороти у мові й інтонація в цілому повинні бути правильними, лексика йграматика — у цілому відповідати нормі; діалектизми під час публічних виступів,декламаціях й у бесідах не повинні впливати на взаєморозуміння. Третій рівеньозначає вміння говорити не на стандартному путунхуа; при цьому звуки й тони восновному повинні бути правильними, лексика й граматика — в основномувідповідати нормі; вимова під час офіційних виступів і бесідах має в цьомувипадку помітний діалектний відтінок, а взаєморозуміння досягає звичайно 90%.Навички володіння путунхуа, які недосягають третього рівня, відносяться допідготовчого рівня, а ті, що перевищують вимоги першого рівня виділяються вособливий рівень. Застосовуючи ці критерії, варто висувати диференційованівимоги з урахуванням розходжень у місці проживання, професії, віці,національності тієї або іншої особи.
Велика радість чути про значні успіхи в поширеннігоюя на Тайвані, також про те, що росте увага до поширення мови хуаюй уСінгапурі, уживають відповідні зусилля й у Малайзії, з кожним роком росте числокурсів по вивченню цієї мови для населення Гонконгу. Поширення путунхуа наконтиненті поперемінно переживає періоди бурхливого підйому й занепаду, урізних районах відбувається нерівномірно. Недавно в Конституцію внесене положенняпро поширення путунхуа. Це є сигналом до того, що китайцям треба зібратися ізсилами й усіляко проводити таку роботу. Те, що в китаємовних громадах по всьомусвіту загальній мові надається все більше й більше значення, є доситьпідбадьорюйочою звісткою; цей є наслідком розвитку транспорту й підвищеннякультури[1,363-375].
РОЗДІЛ 2
УПОРЯДКУВАННЯІЄРОГЛІФІВ І ПРОБЛЕМА ІЄРОГЛІФІЧНОЇ ПИСЕМНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1 Визначеннячисла ієрогліфів
Число ієрогліфів постійно й повселюдно зростає,при їхньому народженні про це не повідомляється, а коли в певний момент у нихзникає необхідність, то після смерті їх не ховають. В ієрогліфічних словникахмертві й живі знаки перебувають поруч і розходження між ними не фіксуються.Скільки ж ієрогліфів потрібно зрештою використовувати для запису сучасноїкитайської мови? Ніхто не може цього сказати. Дане явище не слід розглядати яктаке. Це питання потребує ретельного вивчення і чітких відповідей.
Перепис населення необхідний. Необхідний іперепис ієрогліфів. При переписі населення листуються тільки живі люди. Припереписі ієрогліфів повинні листуватися тільки ієрогліфи сучасної китайськоїмови. «Визначити розміри ієрогліфічної спадщини, видати повний списокієрогліфів сучасної китайської мови — це стане найбільшою подією в історіїкитайської писемності!». У словниках ієрогліфів всіх епох число включениху них знаків відомо, однак воно не еквівалентне загальному числу ієрогліфів, щоє вживаними. Скільки всього древніх і сучасних ієрогліфів? Важко відповісти наце питання. Якщо провести загальний підрахунок не дивлячись на епохи, то йогоцінність буде невелика. Терміновим завданням є з’ясування того, скільки всьогоі яких саме ієрогліфів сучасної китайської мови існує. Це має як практичне,так і наукове значення.
Хоча більшість ієрогліфів створена шляхомкомбінацій елементів, після завершення такої комбінації вони стають ціліснимисамостійними знаками. Ієрогліфи не можна механічно розкладати на частини йз’єднувати. Якщо два ієрогліфи 木 ‘дерево’ з’єднати разом,то вони не стануть правильним ієрогліфом 林 ‘ліс’, тому що востанньому накреслення двох знаків 木 ‘дерево’неоднакове. В ієрогліфах 请’просити’ і 谢 ‘дякувати’ ключем є елемент ί ‘мова’. Однак під впливомелементів, що перебувають праворуч від нього, його накреслення не може бути врізних випадках зовсім однаковим. Десять тисяч ієрогліфів — це десять тисячіндивідуальних знаків. Така ситуація у величезному ступені відрізняється відіснуючої при алфавітному письмі, де «число слів не обмежене, а числознаків обмежене». Наявність невиразно великої кількості знаків є корінноюпричиною того, що ієрогліфи важко вчити й незручно використовувати. Томуз’ясування загального числа ієрогліфів сучасної китайської мови є основнимзмістом роботи в області впорядкування ієрогліфів[5,258].
Деякі говорять, що число ієрогліфів визначитинеможливо. Чи вірна така теорія «неможливості»? Астрономи можутьпідрахувати, скільки зірок на небі. Географи можуть визначити розміри океану.Чому ж не можна визначити число ієрогліфів? Звичайно, при цьому дослідникаочікує безліч проблем. Насамперед — як розмежувати древнє й сучасне. Усучасному байхуа є цитати, ченъюі, слова з вэньяня; «стародавність»це або «сучасність»? Далі, чи треба при визначенні числа ієрогліфівобмежитися тими, які вживаються в друкованих виданнях, або ж включити впідрахунки й ті, які в друкованих виданнях не вживаються? При переписінаселення виявилася безліч дивних ієрогліфів у власних іменах, при переписігеографічних назв — безліч дивних ієрогліфів, які використовуються для їхньогопозначення. У свій час жоден з них не потрапив у словники й книги, навіть їхнєчитання є проблемою. Третя проблема: як довести, що «списокієрогліфів», що у майбутньому буде складений, стане «повнимсписком»? Чи буде він дійсно вичерпним? [6,56-60].
По статистиці, 6600 ієрогліфів покривають 99,999%всіх ієрогліфів, що зустрічаються в сучасних китайських текстах. Четвертапроблема полягає в тім, чи можна «обмежити» число ієрогліфів, до якоїмежі воно може зростати й з якого моменту потрібно відбирати тільки нові слова,не створюючи нових ієрогліфів? Крім того, є й інші проблеми. Ці проблеми маютьбути досліджені і треба знайти відповіді на них, хоча це й нелегко.
В 1981 р. у Пекіні опублікований державнийстандарт 2312-80 «Основний набір ієрогліфів, закодованих для використанняв ЕОМ», у який включено 6763 ієрогліфів: 3755 ієрогліфів першого й 3008 — другого рівнів. У цей час готуються два «допоміжних набори» приблизнопо 8000 знаків у кожному; у них включені ієрогліфи в повному накресленні йрізні спеціальні ієрогліфи. Усього в цих трьох наборах — більше 23 000ієрогліфів, що досить для обробки древніх і сучасних текстів. Крім того, є щебільше 34 000 рідкісних ієрогліфів, які надалі можна додатково звести вдекілька «резервних наборів», однак практична користь від цього буденевелика. На Тайвані також розроблений подібний за характером набір ієрогліфів.У майбутньому, якщо виявиться можливим уніфікувати критерії віднесення до тієїабо іншої категорії, насамперед критерії віднесення того або іншого знака доієрогліфів сучасної китайської мови, це зробить досить сприятливий вплив намашинну обробку китайських текстів.
Так як «Список ієрогліфів сучасноїкитайської мови» ще не з’явився, цей, який містить в собі 6763 знаків«Основний набір» можна використовувати в якості його замінника. Однаквони не рівнозначні. «Основний набір» складений на основі частотностівживання ієрогліфів, і за умов частого вживання в нього повинні входити ієрогліфидревнєкитайскої мови й спеціальні ієрогліфи. «Список ієрогліфів сучасноїкитайської мови» походить від «типу ієрогліфа». Навіть якщочастотність його вживання невелика, то для включення в список досить того, щобвін використовувався в сучасній китайській мові.
Опублікований в 1981 р. у Японії «Списокуживаних ієрогліфів» (включає 1954 знака) за характером близький до 3755ієрогліфів першого рівня «Основного набору». У японській писемності(а не як окремий спосіб письма) є кана, у пресі й популярній літературі можназастосовувати лише ієрогліфи з «Списку вживаних ієрогліфів», крімтого, вони можуть бути замінені каною. Тому Японії потрібний тільки«Список уживаних ієрогліфів», а не «Список ієрогліфів сучасноїяпонської мови». У китайській мові інша справа. По підрахунках, 3 800ієрогліфів покривають 99,9% всіх уживань ієрогліфів у сучасному китайськомутексті. Якщо в одній тисячі випадків, що залишилася, можна було бвикористовувати букви, то в пресі й популярній літературі вживалося б тільки3755 ієрогліфів першого рівня «Основного набору». Я на власномудосвіді відчула цю проблему, під час перекладів спецдокументації дуже частотрапляються ієрогліфи, яких не має у звичайних та електронних словниках. Алещоб зробити власний внесок у розв’язання цієї проблеми у мене ще замалодосвіду. Нажаль у цей час це питання не підлягає розгляданню, проблемазаслуговує глубокого вивчення.
2.2 Спрощення йстандартизація накреслень ієрогліфів
Спрощення накреслень є природною тенденцієюрозвитку письма. В історії завжди існували спрощені ієрогліфи. Якщо ієрогліфуживається часто, то в кожному такому випадку виникає безліч спрощенихваріантів його накреслення. Коли імперія Цинь об’єднала 6 царств, «у нійз’явилося багато чиновників з великим колом обов’язків, і тому сформувалося, якзасіб, що полегшував їхнє спілкування між собою». Зміст наступних змінписьмового письма лішу полягає в його спрощенні. Опублікований в 1935 р.«Перший список спрощених ієрогліфів» (324 знака), на жаль, не бувзастосований. В 1956 р. був виданий «Проект спрощення китайськоїписемності» (515 спрощених ієрогліфів і 54 спрощених ключів), в 1964 р. зааналогією з попереднім — «Зведений список спрощених ієрогліфів» (2238знаків), які вже використовуються в популярних друкованих виданняхконтинентального Китаю й Сингапуру. Застосування в експериментальному порядкуопублікованого в 1977р. «Другого проекту спрощення китайськоїписемності» припинено через велику кількість наявних у ньому недоліків.
Досвід підтверджує, що спрощення має своїпозитивні й негативні сторони. Дітям, які почали вивчати китайську писемність,і учням курсів ліквідації неграмотності спрощені знаки подобаються; вонивважають, що такі знаки легко розпізнавати й писати. Учителі початкових шкілпідтримують спрощення, тому що воно полегшує викладання. Ієрогліфи, спрощені до6-7 рис, як і раніше зрозумілі. При введенні ієрогліфів в ЕОМ по елементахтакож виникають побоювання щодо їхньої графічної надмірності. Найбільшесхвалення зустрічають знаки фонетичної категорії. Багато хто вимагають переходуна систематичне вживання фонетичних ієрогліфів. Це становить позитивний бікспрощення.
Негативна сторона спрощення полягає в тому, щовоно привело до збільшення подібності в накресленні різних ієрогліфів.Збільшилося число ієрогліфів- омонімів, наприклад 迁( qіan ‘тягти’), 纤 (xіan ‘дрібний’), 干(gān’сухий’),干( gàn ‘працювати’). Збільшилосячисло фонетичних частин ієрогліфів, що неточно передають їхнє звучання,наприклад фонетична частина 钉(dіng ‘цвях’) ієрогліфа 灯 (deng ‘лампа’) — це гірше, ніж фонетична частина 登 (deng ‘підніматися’) цього ж ієрогліфа в повному накресленні,фонетична частина 定 (dіng ‘обов’язково’)ієрогліфа 淀(dіan ‘мілководне озеро’) гірше, ніжфонетична частина 殿 (dіan ‘палац’) цього жієрогліфа в повному накресленні. Прийняття скорописних накреслень як знакистатутного письма збільшило значеннєве навантаження на риси ієрогліфів.Наприклад, такі ієрогліфи, як 书 ‘книга’, 长 ‘начальник, довгий’ незручно писати й класифікувати поключах. Заміна одних ієрогліфів іншими, що мають таке ж накреслення, збільшилазначеннєву плутанину. При вживанні вэньянизмів проблема ще більшезагострюється. У ході реформи писемності спочатку реформувалися тільки«сучасні», але не «древні» ієрогліфи. У бібліотеках євелика кількість старих книг, надрукованих ієрогліфами в повному накресленні.Їх продовжують використовувати в Гонконгу й на Тайвані. Різниться накресленняієрогліфів у старих і нових книгах, у Китаї й за йогомежами[5,789][13,548-678].
При проведенні спрощення вихідним є принцип«звичності й зручності». Спрощення ґрунтується на звичках мас, щосформувалися в плин тривалого часу, і тому легко проводиться в життя. Колисьходовий скоропис, що застосовувався, Синшу фактично й ліг в основу накресленняспрощених знаків. Однак принципу «звичності й зручності» бракуєраціональності й системності, що породжує безліч недоліків. Треба думати, щоздійснення раціонального й системного спрощення виявиться досить важкою справоюй може натрапити на протидію сили звички. «Другий проект спрощеннякитайської писемності» виявилося неможливим увести в дію саме тому, що вньому мав місце відхід від принципу «звичності й зручності» івідповідно повністю змінився звичний вид ієрогліфів.
Різне накреслення тих самих ієрогліфів негативнопозначається на культурному обміні. Проблема скорочення числа таких накреслень,збільшення їхньої однаковості й в остаточному підсумку стандартизація у всіхкитаємовних громадах інавіть у Китаї й у Японії є складним, але важливим предметом дослідження.
2.3Стандартизація читань ієрогліфів
Стандартизацією читань ієрогліфів зайняласяКонференція по уніфікації читань ієрогліфів, яка відбулася ще в перші роки післяутворення Китайської республіки. «Розгляд читань» путунхуа можесприяти стандартизації як вимови слів усної мови, так і літературних читаньієрогліфів. Транскрипція різних читань ієрогліфів у різних словниках незбігається, і в цей час ведеться вивчення шляхів її уніфікації. Крім того, є щепроблема «різночитання». В одному зі словників зібрано 7000ієрогліфів, з яких 700 мають декілька читань. Читання 40% цих ієрогліфів можутьбути уніфіковані. У випадку, якщо це неможливо, виявляється достатнім точновизначити, коли і як читається той або інший ієрогліф, що теж будестандартизацією.
2.4Стандартизація структури словників ієрогліфів
Протягом останніх 50 років були розробленівсілякі способи пошуків ієрогліфів у словнику. У цей час чотирма основнимиспособами вважаються: пошук по ключам, пошук по останній рисці, пошук по кутахі фонетичний спосіб. Однак усім їм бракує уніфікованості й твердої стандартизації.Способом, якому необхідно стандартизувати в першу чергу, є пошук ієрогліфів поключам. У різних словниках застосовуються різні способи пошуку ієрогліфів поключам, існують розходження в числі ключів, їхньої класифікації, по-різномупідраховується кількість рис, різниться порядок їхнього накреслення. Це положеннянеобхідно якнайшвидше змінити.
Коли виникла необхідність уводити ієрогліфи вЕОМ, украй актуальним стало дослідження способів кодування ієрогліфів.Кодування також здійснюється за принципами, що лежать в основі структурисловників ієрогліфів. Про це я розповім нижче.
Протягом останніх 50 років багато з людей у Китаїй за його межами, застосовуючи нові концепції й методи, досліджуваливпорядкування ієрогліфів й інші проблеми. У результаті нагромадження матеріалуй знань у цей час відбувається становлення «сучасної теорії ієрогліфічногописьма». Традиційна теорія ієрогліфічного письма (стара назва — «мала наука», або «теорія письма»), що займаєтьсядослідженням походження накреслень і читань ієрогліфів і вивчає процес їхньоїеволюції, є “історичною теорією ієрогліфічного письма». Сучасна теоріяієрогліфічного письма походить зі школи історичної теорії ієрогліфічногописьма. Об’єктом її дослідження є особливості ієрогліфів сучасної китайськоїмови й пов’язані із цим проблеми, метою — обслуговування їхнього вживання заразі в майбутньому. Проблеми, які досліджуються сучасною теорією ієрогліфічногописьма і методи дослідження значно відрізняються від проблем і методівісторичної теорії ієрогліфічного письма. Використовуючи як основу лінгвістику,сучасна теорія письма сполучить її з такими суміжними дисциплінами, яккібернетика, статистика, психологія. Це — не зневага або зрада щодо історичноїтеорії ієрогліфічного письма, а модернізація китайської писемності.
На мій погляд підрахувати кількість ієрогліфів китайськоїмови не можливо, так як мова жива і постійно змінюється, так і ієрогліфинароджуються нові і помирають маловживані, так дослідження китайських вченихпідтверджують мої слова. Реформу стандартизації читань вважаю досить вдалою,так як за 4 роки навчання у моєму досвіді було лише декілька разів, що я немогла знайти значення ієоргліфа, бо він мав декілька читань.
Інша ситуація склалася з реформою стандартизаціїнакреслень ієрогліфів: спрощені ієрогліфи на континентальному Китаї і старі наТайвані і у Гонконгу. Положення не можна змінити, так склалося історично, що цічастини Китаю йому не належали протягом довгого часу. Уряд Китаю не робитьжодних зусиль у вирішенні цієї проблеми, так як Тайвань і Гонконг так ізалишаються незалежними, щоб потрапити туди треба оформлювати візу. Тому невідбувається культурний обмін жителів континентального Китаю і цих частин,кожний зберігає свою культуру.
РОЗДІЛ 3
ПЕРЕХІД ДОАЛФАВІТНОГО ПИСЬМА І ПРОБЛЕМА ОРФОГРАФІЇ
3.1 Різновидиалфавітного письма
Опублікований в 1918 р. алфавіт «чжуіньцзиму» (згодом переіменований в «гоінь фухао») мав в історіїкитайської писемності епохальне значення. На жаль, він став лише допоміжнимзасобом, а не ввійшов у писемність у якості її складової частини як це відбулосяз каною у Японії. При створенні чжуінь цзиму був використаний метод розподілускладу на три, з чим була зруйнована традиція розподілу складу на дві частини — ініціаль і фіналь, що також мало прогресивне значення.
Головний недолік чжуінь цзиму — у тім, що буквицього алфавіту створені з елементів китайського ієрогліфічного письма, а цеускладнює міжнародний обмін. Тому в 1928 р. був розроблений ще один алфавіт — романізований (GR). У романізованому алфавіті латинські букви були«китаїзованими» і використовувалися відповідно до особливостейкитайської мови, а не в їхніх звичних функціях в англійській або іншій західнійписемності. Якби із самого початку використовувався «спрощений»романізований алфавіт, то зараз, можливо, він застосовувався б скрізь. В 1933р. у Китаї стала відома розроблена в Радянському Союзі «нова латинізованаписемність для північних діалектів», що представляє собою ще одну спробу«китаїзації» букв латинського алфавіту.
Деякі говорять, що опублікований у 1958 р.«Проект фонетичного алфавіту для китайської мови» є спадкоємцемлатинізованої нової писемності. Це думка невірна. «Проект фонетичногоалфавіту» у своїх основних характеристиках наполовину збігається зроманізованим, наполовину — з латинізованим алфавітом, а діакритичні знаки дляпозначення тонів беруть свій початок у чжуінь цзиму. «Проект» поєднуєбезліч шкіл, а не є продуктом однієї з них[7,224-253].
Під так званим «переходом на фонетичнеписьмо” у широкому значенні розуміються будь-які випадки вживання алфавіту, увузькому — досягнення ним статусу офіційної писемності. Фонетичний алфавітпіньінь цзиму досяг тільки статусу „транскрипції“, але не офіційної»алфавітної писемності”. Для виправлення недоліків «алфавітноїписемності» у Китаї й за кордоном у період з 1958 по 1982 р. булорозроблено 1667 проектів «алфавітної писемності для китайської мови».На ділі, не пройшовши етапу «транскрипції», абсолютно неможливо одниммахом піднятися на вершину й досягти офіційного статусу «алфавітноїписемності». Неможливо відкинути «Проект фонетичного алфавіту длякитайської мови» і офіційно затвердити який-небудь інший проект у якості«алфавітної писемності». Протягом минулих 25 років відбувалося широкевпровадження фонетичного алфавіту піньінь цзиму. Мимоволі виправивши навітьодну його букву – це може викликати надзвичайну плутанину. Фактично статусцього алфавіту вже не можна похитнути. Щорічно його вивчають десятки мільйонівучнів початкової школи й курсів ліквідації неграмотності. Він застосовуєтьсядля транскрибування читань ієрогліфів у Сінгапурі й Малайзії. Конференція ООНпо стандартизації транскрибування географічних назв і Міжнародна організаціястандартизації вже прийняли рішення про використання алфавіту піньінь цзиму як засібстандартної міжнародної транскрипції китайських слів. Майбутня робота, полягаєв удосконаленні викладання алфавіту піньінь цзиму й розширенні сфери йогозастосування, для того щоб алфавіт використовувався паралельно з ієрогліфами йздійснив свою функцію допоміжної писемності, а не у прагненні здобуття нимофіційного статусу «алфавітної писемності», що не має практичногозначення.
3.2 Проблемиорфографії
Запис китайського тексту алфавітом вимагаєвикористання як одиниці мови слова. У словах окремо, як ієрогліфи, писатикожний склад неможливо, так само як і писати всі склади в тексті разом.Орфографія відбиває природний ритм мови. Написано разом чи окремо непредставляє проблеми для суспільства, що звикло до алфавітної писемності, але всуспільстві, що звикло до ієрогліфічної писемності, є незнайомою й навітьнезбагненною проблемою. З метою розв’язання проблем орфографії й інших проблемалфавітного письма у 1982 р. була створена Комісія з орфографії фонетичногоалфавіту для китайської мови. «Орфографія» раніше називалася«правилами накреслення ієрогліфів», з 60- х років поступово вкоренивсятермін «орфографія». Проблема алфавітного письма китайської мови не вморфемі, а в слові. Відмова від розгляду проблем орфографії алфавітного письмана основі «морфеми як основної одиниці мови, затвердження у якості такоїодиниці як слова, представляється нововведенням, що має принципове значення.
Завданнями Орфографічної комісії є розробкаправил, редагування словників, впровадження норм алфавітного письма. Давайтезвернемося до питання розробки правил.
До правил, які необхідно розробити, відносятьсяправила основні й спеціальні. У цей час всім зацікавленим у цьому інстанціямвідісланий для висловлювання думки „Експериментальний проект основнихорфографічних правил алфавітного письма“.
Розробка основних правил має під собою основу. В30- е роки були „правила орфографії слів“, призначені дляроманізованого алфавіту. Такі правила мала й латинізована нова писемність в 30-е роки. За останні 25 років були видані різні друковані матеріали на піньіньцзиму, автори яких отримували правила орфографії на практиці. У цей час основніправила орфографії розробляються на базі минулого досвіду. Варто усунутирозбіжності й прийняти все те, що одержало загальне схвалення, зберегти всіпереваги й виправити недоліки, а досвід застосування алфавіту сформулювати у виглядіписьмових правил, що буде зручно для його подальшого застосування. Алфавітнеписьмо в принципі призначено для запису звуків мови на слух, а орфографія — цеправила запису слів для їхнього сприйняття в писемній формі. Поєднання системи,що ґрунтується на слуховому сприйнятті, із правилами, призначеними длясприйняття слів у писемній формі; запис зрозумілої на слух звукової мовиалфавітом у формі, зрозумілої при зоровому сприйнятті, — як у тому, так і віншому випадку, має багато проблем. Давайте виділемо деякі з них[8,175].
1. Що таке слово? Визначення слова, що було бкоштовне в теоретичному відношенні й мало б конкретне практичне значення ще неіснує. „Теоретичне слово“, яке виділяється у граматиці і»формальне слово”, яке пишеться разом, важко об’єднати в рамках одногопоняття. Є спеціальний граматичний термін, але спеціального орфографічноготерміна не існує, відсутність чіткості в термінології веде в ряді випадків донеточностей. В ідеалі орфографія має потребу в єдиному правилі: одне словопишеться разом, два слова — окремо. На справді все не так просто. Слова важкорозмежувати між собою. Існує багато випадків, коли декілька «теоретичнихслів» варто писати, як одне «формальне слово». Наприклад, 图书馆 ‘бібліотека’ — це одне слово? Два слова?Три слова? Чому пишеться разом? Що таке 馆 ‘офіційнаустанова’? Слово? Морфема? Суфікс? Постпозитивний елемент? Афікс? Показникприналежності до частини мови? Чи таке твердження є логічним: “Іменник (书 ‘книга’) і наступний односкладовий показник приналежності дочастини мови (馆) пишуться разом”?
2. Орфографія зв’язана з усіма аспектами мови: їїграматикою, семантикою, словотвором, ритмічною організацією. Однак цей зв’язоксуперечливий. Не можна враховувати тільки один аспект. При врахуванні декількохаспектів який з них вважати головним? Наприклад, у пропозиції 我吃饭，你吃面 ‘Я їм рис, а тихліб’ 吃饭 ‘їм рис’ пишетьсяокремо, а в словосполученні 吃饭问题 ‘проблема їжі’ 吃饭 пишеться разом. Чи правильно це? Змінилисязначення слів, однак дієслівно-об’єктні відносини змін не мають. Чому ж мивиходимо не з дієслівно-об’єктних відносин, а зі значень? Знову ж якщо 兄弟 ‘брати’ розуміти 弟弟 ‘молодший брат’,то це слово пишеться разом, якщо ж під ним розуміються 哥哥 和 弟弟 ‘старший імолодший брати’, то воно пишеться наполовину разом (у середині ставитьсядефіс). Чи можна, виходячи з формальних критеріїв, і в тім, і в іншому випадкахписати разом? [15,378-383].
3. Важливим процесом, що спостерігається вритмічній організації китайської мови, є його перетворення у двоскладну мову.Це впливає на орфографію, однак вступає в протиріччя із граматикою йсловотвором. Наприклад, назва 顺 邑 县 Шуньи сянь ‘повіт Шуньи’може вимовлятися як 顺邑Шуньи, а слово сянь’повіт’ при цьому може бути опущено, тоді як назва 峒县Тунсянь ‘повітТунсянь’ не може бути скорочене до 峒Тун (не можнаопустити 县сянь ‘повіт’). Як тут писати 县сянь? Разом? Окремо? Або із двоскдадовим власним ім’ям писатиокремо, а з односкладовим — разом? У назвах островів 鹏胡岛Пэнхудао йПэнхуледао 蓬岵仂岛писати власнеім’я й ім’я загальне разом, окремо або односкладове ім’я загальне писати ізвласним ім’ям разом, а двоскладове — окремо? Чому?[14](456,265,734)
4. На орфографію також впливає частотністьуживання. Наприклад, числівники й рахункові слова пишутся окремо 三本书(сань бэнь шу ‘три книги’), однак 一个игэ (числівник і ‘один’ з рахунковим словом гэ) за звичкою пишеться разом,тому що воно часто вживається (за характером вживання подібне до невизначеногоартикля). Як визначити частотність? Як часто повинне вживатися слово, для тогощоб писати його разом?
5. У китайській мові багато «зчіпнихслів», які можна писати як окремо так і разом. Як діяти? У вихідній форміписати їх разом, а в її варіантах — окремо? Наприклад, як записувати алфавітом 鞠躬цзюйгун ‘кланятися’, 鞠了躬цзюйле гун’поклонився’, 鞠了一个躬цзюйле иге гун’відбив один уклін’, 鞠没有цзюй мей ю? – 鞠了цзюйле ‘поклонився? — поклонився’, 几个躬цзігэ гун? – 一个躬 иге гун ‘скількиуклонів? — один уклін’?
6. Слова з веньяня здебільшого односкладові, їхукрай важко сприймати на слух, і за характером вони відрізняються від слів байхуа.Якщо в ченъюях веньяня кожне слово писати окремо, то перестане відчуватисяєдність тексту й при їхньому вживанні в байхуа буде порушене зорове сприйняття.У контексті такі слова буде складно відокремити від тих, які стоять перед і заним, що ускладнить читання й розуміння тексту. У японському «Словникукитайської мови» Кураіси Такесіро ченъюі вэньяня пишуться разом в одинсуцільний ряд що також представляється занадто громіздким. В останні рокинамітилася тенденція до компромісного рішення: писати слова або словосполученняз вэньяня через дефіс, що їх одночасно й з’єднує, і роз’єднує, наприклад: 愚公移山Yugong-Yі- Shan ‘Юй Гунпересуває гору’, 惩前毖后 chengqіan- bіhou’щобпомилки минулого послужили уроком на майбутнє’. Однак і тут виникаєпобоювання, що доведеться писати занадто багато дефісів. Як бути?
Під час відсутності затверджених правил написанняслів в різних друкованих виданнях, які видаються на алфавіті піньінь цзимунаписання 85% слів збігається, у написанні 15%, що залишилися є великірозбіжності. Потрібно прагнути до усунення цих розбіжностей за допомогоюзвичного «загальновживаного» написання, а цього не можна досягти закороткий час.
«Проект фонетичного алфавіту для китайськоїмови» дає норму запису складів. Орфографія дає норму запису слів і словосполучень.З’єднання «Проекту» з орфографією й стане добре розробленою системоюалфавітного письма[10,68-71].
РОЗДІЛ 4
СИСТЕМАСПОЛУЧЕННЯ ДВОХ МЕТОДІВ МАШИННОЇ ОБРОБКИ КИТАЙСЬКИХ ТЕКСТІВ
4.1 Початокдослідження методів обробки китайських текстів
Деякі говорять, що, коли можлива машинна обробкаієрогліфічних текстів, алфавіт більше не потрібний. Але все навпаки. Безалфавіту ЕОМ не могло стати знаряддям підвищення культури широких мас. ЕОМ, щообробляли ієрогліфічні тексти, потребували значних коштів, у нихзастосовувалися складні операції, одній людині важко було працювати на такіймашині. Масове впровадження ЕОМ можливе було тільки у випадку використаннямашин, що обробляли тексти, записані алфавітом. Це також вигідно й з боку встановленнязв’язку з міжнародною інформаційною системою. Це так само вірно, як і те, щоалфавітні друкарські машинки мали масове застосування, а ієрогліфічні моглиексплуатуватися не широким колом людей, а лише спеціально підготовленимидрукарками в установах. Для того щоб машинна обробка китайських текстів ішла вногу з часом, необхідно було використовувати систему, що сполучала два методи:обробляла на ЕОМ і ієрогліфічні тексти, і алфавітні. Перший із цих методівварто було застосовувати організаціям, що мали для цього необхідні людські йматеріальні ресурси й до того ж існувала велика потреба у використанніієрогліфів. Другий — приватними особами, у родині, у шкільних класах, упорівняно невеликих установах.
У той час багатьма організаціями Пекінапроводилися експерименти з метою створення штучного інтелекту. Наприклад, вАкадемії китайської медицини ЕОМ використовували для постановки діагнозівхворим, ведення історій хвороби, виписки рецептів; в Інституті мовознавства наЕОМ проводилися експерименти в рамках діалогу «людина — машина»; вІнституті психології за допомогою ЕОМ ставили експерименти по «розуміннюкитайської мови». У всіх цих експериментах використовували алфавіт, а неієрогліфи. Чому? Причина дуже проста: обробка ієрогліфічних текстів вимагала дорогогоустаткування й складних процедур. Тому система сполучення двох методів фактичновже існувала, причому машини, що обробляли алфавітні тексти, зайняли провіднеположення[9,156-157].
Звичайно, це не означило, що не потрібно булорозвивати електронно-обчислювальну техніку, яка обробляла б ієрогліфічнітексти. При обробці ієрогліфічних текстів основні труднощі полягали у введенніієрогліфів в ЕОМ. До теперішнього часу розроблено більше 400 способів введенняієрогліфів в ЕОМ. Вони підрозділяються на три групи:
1) графічні: ієрогліфи вводяться безпосередньо вЕОМ у порядку черговості по елементах. Цей метод уже затвердився, підходить длявикористання в таких великих установах, як друкарні;
2) кодування за допомогою числового коду: більше400 наявних способів належать головним чином саме до цієї групи;
3) перетворення алфавіту.
4.2 Способикодування ієрогліфів
Способи кодування ієрогліфів за допомогоючислового коду також підрозділяються на кілька видів.
1. Кодування елементів. Елементи, з якихскладаються ієрогліфи, бувають великими й малими. Великий елемент відповідає,як правило, ключу ієрогліфа, малі елементи утворяться в результаті подальшогорозкладання великого. Кожному елементу відповідає певна клавіша на панелі ЕОМабо ж йому дається певний числовий код.
2. Кодування ієрогліфів за їхніми особливимиознаками. У цьому випадку кодуються певні особливі ознаки ієрогліфів, наприкладтретій або четвертий кут, перша або остання риска.
3. Кодування по рисках. Ієрогліфи складаються зрисок, які зводяться до декількох основних видів. Кожному такому видувідповідає клавіша на панелі ЕОМ або ж йому дається певний числовий код. Цестарий спосіб, що розвивається на новій основі.
4. Числове кодування: кожному ієрогліфу напідставі його місця в словнику, частотності вживання або якої-небудь іншоїхарактеристики дається числовий код. Найбільш старим і розповсюдженим з такихкодів є чотиризначний телеграфний код.
5. Кодування методом комбінації звучання йнакреслення: текст вводиться частково за допомогою алфавіту або алфавітнихскорочень, частково — ієрогліфами. Такого роду способів надзвичайно багато.
У той час було неможливо використовувати тількиодин спосіб введення ієрогліфів в ЕОМ. Звичайно, неможливо було такожвикористовувати 400 або 40 способів. Чим більше способів — тим вужчий ринокзбуту відповідної продукції, застосування такої техніки також створювало масунезручностей. Як можна було скоротити число способів? Шлях рішення питання — проведення єдиної політики в області розробки способів введення ієрогліфів вЕОМ шляхом класифікації цих способів по групах, концентрації, підйому йстандартизації. Класифікація — це об’єднання всіх способів у зазначені п’ятьабо деякої іншої кількостей груп. Концентрація — це зведення знаннь про ті чиінші особливості введення ієрогліфів в ЕОМ до якогось загального знаменника.Підйом — це проведення колективних досліджень і загальне підвищення рівнярозробок. Стандартизація — це затвердження у якості стандарту кращих з такихудосконалених способів. Кожні кілька років проводилася робота по аналізуванню йудосконалюванню. Застосування цього «четирьохступінчастого методупроведення єдиної політики» прискорило розвиток способів уведенняієрогліфів в ЕОМ[11,56-62].
Корінним недоліком методів кодування ієрогліфівза допомогою числового коду були великі витрати розумової енергії. Необхіднабула спеціальна підготовка, вивчене легко забувається; якщо володів одним ізцих методів — не володів іншим.
4.3 Новий спосіб «перетворенняалфавіту»
У нових розробках в області «перетворенняалфавіту» числове кодування зовсім не застосовується. Після уведеннякитайського алфавіту або алфавітних скорочень в ЕОМ машина автоматичноперетворює їх в ієрогліфи. Це стосується як окремих знаків, так і написанихієрогліфами слів, груп і сполучень слів, речень. У таких ЕОМ клавіш стільки ж,скільки в ЕОМ, що обробляють англійський текст. Досить у початковій школівивчити китайський фонетичний алфавіт — і не потрібно ніякої спеціальноїпідготовки.
Об’єднання китайського фонетичного алфавіту й ЕОМповністю розкриває особливості модернізації китайської мови й писемності. Це неодин з 400 способів уведення ієрогліфів в ЕОМ, а зовсім інший метод, що не маєнічого загального із графічним способом і кодуванням за допомогою числовогокоду. Він у корені відрізняється й від методу, що сполучає звучання йнакреслення, коли текст уводиться в ЕОМ частково за допомогою алфавіту, ачастково — за допомогою числового коду.
На даний час цей спосіб є найрозповсюдженішим,він застосовується скрізь, студенти, які вивчають китайську мову не євиключенням[12,165].
ВИСНОВКИ
У результаті проведеної мною роботи, я звпевненістю можу стверджувати
про:
1) В 1924 р. був прийнятий стандарт китайськоїмови, що ґрунтується на пекінській вимові, так званий путунхуа. Можна сказати,що 1924 р. є «роком повноліття» загальної мови. З 1913 по 1924 р.,протягом 10 років, сформувалося розуміння «стандартної вимови, основоюякої є пекінська вимова». Визначення путунхуа 1955 р. — це не більш ніжпроходження історичної реальності.
Значні успіхи в поширенні гоюя на Тайвані, такожпро те, що росте увага до поширення мови хуаюй у Сингапурі, уживають відповіднізусилля й у Малайзії, з кожним роком росте число курсів по вивченню цієї мовидля населення Гонконгу. Поширення путунхуа на континенті поперемінно переживаєперіоди бурхливого підйому й занепаду, у різних районах відбуваєтьсянерівномірно. В Конституцію було внесене положення про поширення путунхуа. Цебуло сигналом до того, що китайцям треба зібратися із силами й усілякопроводити таку роботу. Те, що в китаємовних громадах по всьому світу загальніймові надається все більше й більше значення, є досить підбадьорюйочою звісткою.Ключовою ланкою в поширенні путунхуа є підготовка викладачів. У Пекіні й у всіхпровінціях є «курси вивчення путунхуа», обов’язкові для викладачівмови й писемності навчальних закладів усіх типів і публічних людей.
2) «Проект списку слів з рекомендованимчитанням» — це документ, зміст якого направлений на уніфікацію читанняієрогліфів китайської мови. Він є значним досягненням у подоланні проблем«різночитання» і значно полегшує вивчення китайської мови. Реформустандартизації читань вважаю досить вдалою, так як за 4 роки навчання у моємудосвіді було лише декілька разів, що я не могла знайти значення ієрогліфа, бовін мав декілька читань.
3) Важливою проблемою залишається визначеннячисла ієрогліфів В 1981 р. у Пекіні опублікований державний стандарт 2312-80«Основний набір ієрогліфів, закодованих для використання в ЕОМ», уякий включено 6763 ієрогліфів: 3755 ієрогліфів першого й 3008 — другого рівнів.Ця кількість звичайно не остаточна. На мій погляд підрахувати кількістьієрогліфів китайської мови не можливо, так як мова жива і постійно змінюється,так і ієрогліфи народжуються нові і помирають маловживані, дослідженнякитайських вчених підтверджують мої слова, тому на сьогодні дослідження у ційсфері тимчасово зупинені.
3) «Зведений список спрощенихієрогліфів» є значним кроком на шляху до застосування китайської мови наміжнародному рівні. Але спрощення має свої позитивні й негативні сторони.Дітям, які почали вивчати китайську писемність, і учням курсів ліквідаціїнеграмотності спрощені знаки подобаються; вони вважають, що такі знаки легкорозпізнавати й писати. Учителі початкових шкіл підтримують спрощення, тому щовоно полегшує викладання. Ієрогліфи, спрощені до 6-7 рис, як і ранішезрозумілі. Це становить позитивний бік спрощення.
Негативна сторона спрощення полягає в тому, щовоно привело до збільшення подібності в накресленні різних ієрогліфів.
Але мої власні дослідження показують, щопроблемою є активне використання старих ієрогліфів у Гуанджоу，Гонконгу та на Тайвані. Спрощені ієрогліфи на континентальномуКитаї і старі у цих районах. Положення не можна змінити, так склалосяісторично, що ці частини Китаю йому не належали протягом довгого часу. УрядКитаю не робить жодних зусиль у вирішенні цієї проблеми, так як Тайвань іГонконг так і залишаються незалежними, в’їзд до цих районі здійснюється черезвізовий режим. Тому не відбувається культурний обмін жителів континентальногоКитаю і цих частин, кожний зберігає свою культуру.
4) Всі спроби створення алфавіту закінчувалисяневдачами. На мою думку така мова як китайська не скоро прийде до цього. Дотого ж самі китайці так пишаються складністю своєї мови, що не поспішаютьпереходити на алфавітне письмо. Але «Проект фонетичного алфавіту длякитайської мови» є дуже вдалим, він дає норму запису складів. Орфографіядає норму запису слів і словосполучень. З’єднання «Проекту» зорфографією й стало добре розробленою системою алфавітного письма. Ця реформастала початком досліждень введення ієрогліфів у ЕОМ і назараз є основоюпобудови найвдалішого способу друкування ієрогліфів.
5) Протягом останніх 50 років були розробленівсілякі способи пошуків ієрогліфів у словнику. У цей час чотирма основнимиспособами вважаються: пошук по ключам, пошук по останній рисці, пошук по кутахі фонетичний спосіб. Однак усім їм бракує уніфікованості й твердої стандартизації.Це положення необхідно якнайшвидше змінити. Нажаль зараз поки що не існує загальноїсистеми, тому це породжує деякі проблеми у роботі зі словниками. Виходячи звласного досвіду, пошук по ключам є найвдалішим способом, цей метод підтверджуєрезультативність проведених реформ “Розповсюдження путунхуа”, «Проектсписку слів з рекомендованим читанням», «Зведений список спрощенихієрогліфів».
6) Об’єднання китайського фонетичного алфавіту йЕОМ повністю розкриває особливості модернізації китайської мови й писемності.Вивводите фонетику, а машина видає список ієрогліфів. Тому це не один з 400способів уведення ієрогліфів в ЕОМ, а зовсім інший метод, що не має нічогозагального із графічним способом і кодуванням за допомогою числового коду. Віну корені відрізняється й від методу, що сполучає звучання й накреслення. Наданий час цей спосіб є найрозповсюдженішим, він застосовується скрізь,студенти, які вивчають китайську мову не є виключенням у його застосуванні.
Але всі вище згадані реформи і їх результатистосуються лише континентального Китаю. Хоча Тайвань і Гонконг є складовимичастинами Китаю, вони залишаються самостійними і, можна сказати, ізольованимивід ньго у Гонконгу лише 5-10 % розуміють путунхуа, офіційною мовою тутлишається контонський діалект і англійська мова. Розповсюдження путунхуа у цихрайонах потребує довгого відрізку часу, культурний досвід нації не легкозмінити, лише покоління за поколінням.
Анотація
中国传统的语言学向来以书面材料为重点，汉字的研究占有很重要的地位。这种研究开始得很早，但是一直未从传统的“小学”中独立出来。本世纪初，由于受西方语言学的影响，人们逐渐认识到语言与文字的研究应该分开；到30年代，唐兰先生强调“文字的形体的研究”，他的《古文字学导论》一书标志着现代意义的汉字学的建立。汉字学研究一般可分为古文字研究和一般性汉字研究两大部分。对古文字的研究由来已久，19世纪和20世纪之交大量古文字资料的出土，带来了古文字研究的新高潮，又由于现代语言学的影响，古文字研究的方法大大加强了科学性，逐渐摆脱了旧的金石学和传统文字学的束缚，呈现出了新的面貌。本世纪的前50年，前人对古文字资料作了大量的整理、著录、考释和其他研究工作。本世纪后50年，古文字研究成果更加辉煌。随着新的出土资料的不断增加，研究上也取得了许多新的进展。除了进一步进行整理、著录、考释，编写更新更全的各类古文字字典或文编以外，考释、研究方法也更为先进，越来越多的学者注意从语言的角度利用现代语言学的知识来考释、研究古文字，从而为汉语史研究提供不少新的资料和结论；另外，大家还尽量利用现代化的技术来帮助古文字学的研究，这也有助于提高结论的科学性。古文字研究的各个分支中，战国文字的研究发展得最为迅速。这方面的资料自50年代以来不断有所发现，近年来在战国金文、陶文、玺印文字、钱币文字特别是简牍文字研究上取得了令人瞩目的成绩，彻底改变了过去战国文字研究比较冷落的局面。需要顺便提到的是，本世纪后50年主要是近二三十年来，还加强了对汉代以后、现代汉字以前的文字的研究，特别是俗字的整理研究工作，取得了可喜的成果。在一般性汉字研究方面，诸如汉字的性质、起源，汉字形体的演变，汉字结构的类型，以及《说文》、“六书”等，本世纪前50年均有学者进行研究，并取得较好的成绩。关于汉字性质的问题，70年代末80年代初曾成为讨论的热点，虽然至今并无定论，但有人提出“在认识汉字的性质时，有必要区分文字作为词或语素的符号和文字所使用的符号这两个层次有必要区分文字作为词或语素的符号和文字所使用的符号这两个层次，而汉字的性质应当由汉字的字符的性质来决定”，这种观点已引起了很多人的注意。这种认识无疑比先前认为“汉字是表意文字”，或单纯认为“汉字是语素文字”要科学、深刻得多。关于汉字起源的问题，大家讨论的重点集中在出土的新石器时代的刻划或绘写符号是否汉字的问题上。这个问题从50年代以来也一直是学者们所关注的问题。现在虽无定论，但也有共识，那就是判定这些符号是否汉字应当看它们是否真正用于记录汉语。对于汉字形体的演变，本世纪后 50年也比前50年在认识上更加深入，突出的一点是大多数人认识到了汉字演变过程中正体的关系特别是俗体在整个汉字形体演变中所起的作用。对于汉字结构类型的研究，已有不少人突破了“六书”说的局限，提出了新的“三书说”。还有学者受现代语言学中“音位”、“义位”等概念的启发，提出了“汉字构形学”的说法，认为汉字构形的基本元素是“形位”，并采用计算机处理技术，对古文字的构形系统进行了研究。有关《说文》的研究，后50年也比前50年大有进展。除了继续就与《说文》有关的字体、六书、声韵进行深入研究外，还结合文献典籍和古文字资料，纠正《说文》的错误，并扩展到语言乃至社会文化来进行研究，揭示《说文》所蕴含、反映的语言素材以及社会状况。以上所谈到的各方面的问题，都发表、出版了大量的论著或相关的工具书。本世纪后50年在汉字学研究上还值得一提的是，重视和加强了现代汉字（即“ 现代汉语用字”）的研究，这包括现代汉字正字法的研究，现代汉字定量、定形、定音、定序标准化的研究，现代汉字应用（人际界面的应用和人机界面的应用）的研究，以及现代汉字的前途与现代汉字的评以及现代汉字的前途与现代汉字的评价的研究等。这种研究不仅有助于人们对汉字的学习与应用，有助于提高识字教育和汉字输入的质量，而且为国家制定、推行科学的文字政策提供了理论基础，因此在80年代后迅速形成为汉字学的一个新的分支——现代汉字学。
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Чжоу Югуань.Модернизация китайского языка и письменность//Новое в лингвистике. – Вып. XXIIЯзыкознание в Китае / Пер. с кит. – М.: Прогресс, 1989. – 467с.
2. Бергер Я.М.Модернизация и традиция в современном Китае // Полис.1995. №5 — 270с.
3… Яхонтов С.Е.Классификация диалектов китайского языка. – В кн.: Исследования по филологиистран Азии и Африки, Л.,1966 – 289с.
4. Дай Цинся. Язык инация / Пер. с кит. – Пекин: Центральный ин-т национальных меншинств, 1994. –341с.
5. 汉语成语大词典。河南人民出版社。 1985。 — 2678.
6. Кочергина В.А.Введение в языкознание (материалы к курсу для востоковедов).М., 1970. – 189с.
7. Софронов М.В. Введениев китайский язык. – М.: Муравей, 1996. – 256с.
8. Горелов В.И.Стилистика современного китайского языка. Учеб.пособие для студентов пед.ин-тов по специальности №2103. «Иностр. яз.». М., «Просвещение», 1979. – 190с.
9. У Юйчжан 1952 – УЮйчжан. У Юйчжан сяньшэн Тань тунъи юй юй фаньянь веньти. «1950 нянь чжунгоюйвень веньти луньвень цзияо» Ду Цзынь бянь. Пекин, 267с.
10. Фролова М.Г.Теоретическая фонетика китайского языка (Курс лекции)., М.,1978. – 171с.
11. Языки Юго-ВосточнойАзии. Проблемы морфологии, фонетики и фонологии. — М., 1970. — С. 256с.
12.《周有光语文论集》四卷本,上海文化出版社2002年出版。- 165
13. Колодко С.А.Китайсько-український словник: 80000 слів. – К.; ТОВ Видавництво «Консультант»,2004. – 1176с.
14.便携饿汉大词典 商务印书馆出版 2001年4月北京第5次印刷。
15.Прядохин М.Г.,Прядохина Л.И. Краткий словарь трудностей китайского языка. – М.,«Муравей»,2002. – 454с.