Молода сімя в Україні соціологічний аналіз

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ МОЛОДОЇ СІМ′Ї В УКРАЇНІ
1.1 Визначення поняття молодої сім′ї в Україні
1.2 Теоретичні дослідження проблем розвитку молодої сім′ї в Україні
1.3 Категоріальний апарат та методи написання дипломної роботи
РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ТА ІНДИКАТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ МОЛОДОЇ СІМ′Ї В УКРАЇНІ
2.1 Соціальний аналіз корелляцій типів та функцій молодої сім’ї
2.2 Соціальні проблеми становлення та розвитку молодої сім’ї
2.3 Основи функціонування сучасної сім’ї
2.4 Індикатори кризового стану молодої сім’ї
РОЗДІЛ 3 ДИНАМІКА СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
3.1 Характеристика соціологічного дослідження «Мотивація вступу до шлюбу»
3.2 Розв’язання сімейної кризи по сприянню соціальних працівників
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Уперше з невдалим подружнім життям, як із масовим явищем супільства високорозвинених та деяких середньо — розвинених країн стикнулися на початку 20 років 20 сторіччя, тобто після закінчення першої світової війни. Перша світова війна за перебігом, масштабами та наслідками її подій принципово відрізнялася від усіх воїн, що раніше знало людство.
Найбільшим за своїм соціально-культурним, та соціально-психологічним значенням для людства наслідком 1-ої світової війни була криза релігійної свідомості та релігійних принципів. Знецінення людського життя, навіть долі цілих народів, протиріччя між гуманістичними ідеалами, до яких закликають, мають всі релігії, та жорстокою дійсністю війни, політичне лицимірство церковних та релігійних діячів – такі фактори, призвели до того, що кожна більш-менш мисляча людина, що пережила війну почала піддаватись сумніву догмати, повчанню та рекомендацій традиційних релігій. Наслідком такої масової радикальної трансформації суспільних теологічних поглядів було знецінення релігійних засад шлюбу. Тобто людина відчула своє моральне право не тільки вступати у шлюб згідно зі своїми потребами та бажаннями, але із власних міркувань розривати його.
Таким чином, першим фактором – наслідком згаданої Світової війни, що безпосередньо вплинув на тривалість та міцність подружніх відносин у цивілізованому суспільстві, стала девальвація релігії як суспільної ідеології.
А також відсутність комплексного підходу до вирішення проблем планування сім’ї призвело до такої ситуації в Україні, коли штучне переривання вагітності стало основним методом регулювання народжуваності. З розрахунками вчених, демографічні втрати від поширення недосконалих методів планування сім’ї складають щорічно 750 тисяч нових громадян – це бажані діти, які не можуть бути народжені через стан здоров’я батьків та матеріальне забезпечення сім’ї.
Криза, в основному торкається, найперше економічних та демографічних основ сім′ї. Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміка за останні роки показує, що Україна поряд із соціально-економічними проблемами опинилась віч-на-віч із серйозною демографічною кризою. Очевидно, що за таких умов необхідними є грунтовні дослідження сучасної сім′ї та пошук ресурсів для подолання негативних явищ. Водночас, сім′я як система, суспільний інститут переживає сьогодні своєрідну «кризу»: відбувається перехід сім′ї як системи, що функціонує, на якісно інший рівень. Оскільки в сучасних умовах матеріальний фактор перестає бути відповідальністю виключно чоловіка за виживання сім′ї, відбувається закономірний перехід від одного етапу розвитку (патріархату) на інший (біархат)[62,76].
Під загрозою перебуває інтелектуальний і моральний потенціал народу, що зумовлено різким зниженням життєвого рівня більшості сімей в Україні. Повільно зростають прибутки населення, а ціни і тарифи випереджають темпи їх зростання.
В складних економічних умовах, в яких перебуває Україна, змінюється динаміка та структура сім’ї. На кожному етапі розвитку вона має свої специфічні особливості та типові проблеми.
Сім’ї, як психосоціальні системи, властивим є складний комплекс стосунків та взаємозв’язків, на формування яких впливають особистісні риси членів сім’ї, соціальне оточеня, звичаї, соціально-економічні умови.
В зв’язку з тим, що не розроблена загальна теорія вивчення сім’ї, відсутній єдиний підхід розуміння її суті та структури, існують і різні підходи до визначення кризових періодів розвитку сім’ї.
Якість шлюбу та його надійністьзалежить від здатності подружжя адаптовуватись до умов кризи та реакцій подружжя на сімейні конфлікти викликані кризою.
Актуальність дослідження. Суспільство культивує потребу людини в сім′ї, виходячи з необхідності впорядкування різноманітної поведінки людей і формування нових поколінь-продовжувачів справи старших. Сім′я для суспільства – це особливий інститут, здатний постійно відтворювати носія соціального життя – людину. На сьогодні дослідження сім′ї в Україні, практична робота з сім′єю є доволі популярним напрямком соціологічної науки і практики.
В царині сімейної проблематики зумовлена загальною кризою сім′ї, яку визначають психологи, соціологи, демографи, такі як Т. В. Буленко, Лавріненко, Гончарук, Н. В. Туленков, Оксамитна, Пилипенко, М. О. Балакірева та інші. Цією кризою виступають найрізноманітніші чинники: незадоволеність, часті сварки, які відбуваються в основному через побутові дрібниці; негативне ставлення до партнера через постійну обмеженість в спілкуванні, зниження сексуального потягу. Також цікавим є те, що коли Кідеміллер та Юстіцкій здійснювали дослідження щодо мотивації вступу до шлюбу в дискфункціональних сім′ях (таких, що нездатні задовільнити потреби подружжя в особистісному, духовному рості), виявили, що такими мотивами є втеча від батьків, почуття обов′язку, одинокість, слідування сімейним традиціям.
Проблемною ситуацією дслідження сімейно-родинних стосунків, які зазнали значних трансформацій разом із усім нашим суспільством, є надзвичайно важливим на сучасному етапі. Нездатність подружжя долати кризову ситуацію при переході сім’ї із однієї стадії на іншу може бути пов’язана з психологічною несумісністю подружжя, неадекватністю вибору шлюбного партнера, нездатністю сім’ї вирішувати проблеми, з низьким рівнем соціально-психологічної адаптованості.
Метою даної дипломної роботи є дослідження мотивів до створення сім’ї та визначення тих причин, які впливають на їх розпад.
Завдання:
— Визначити поняття молодої сім′ї в Україні;
— Роглянути теоретичні дослідження до вивчення молодої сім′ї в Україні;
— Охарактеризувати категоріальний апарат та методи написання дипломної роботи;
— Розкрити функції та типологію сім’ї;
— Описати соціальні проблеми становлення та розвитку молодої сім’ї;
— Розглянути основи функціонування сучасної сім’ї;
— Виділити індикатори кризового стану сімей;
— Охарактеризувати первинне та вторинне дослідження «Молодої сім’ї в сучасній Україні»;
— Надати рекомендації щодо розв’язання сімейної кризи по сприянню соціальних працівників.
Об′єктом є сучасна молода сім’я в Україні.
Предметом виступає механізм сімейної соціалізації, трансформації та реабілітації у родинах, функціонування та становлення сімей, кореляція типів та функцій сімей, проблеми становлення та розвитку молодої сім’ї.
Гіпотеза. Так як сім’я є частинкою суспільства та існує як суспільний інститут, вона повинна відображати деякий «Абсолют», тобто ідельне бачення частинки одного цілого. В тому випадку, коли негативні сторони подружнього життя, кризові ситуації, складні життєві ситуації та конфліктні ситуації візьмуть верх над стабільністю та позитивними ситуаціями, держава в недалекому майбутньому може просто розвалитися. В першому випадку від розрушення цих самих соціальних інститутів. По-друге, державі постійно прийдеться підтримувати нереальну кількість матерів-одиночок, що призведе до не зовсім позитивнмх наслідків. Для того щоб цього не сталося потрібно вдосконалювати допомогу неблагополучним сім’ям та запобігати причинам розлучень та розпаду сім’ям.
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ МОЛОДОЇ СІМ′Ї В УКРАЇНІ
1.1Визначення поняття молодої сім′ї
Багато науковців, соціологів висувають своє значення та політику терміну «сім’я». Ми з вами розглянемо деякі припущення чи визначення цього поняття. Отже, Л. А. Карцева дає таке поняття, що сім’я — це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей[18,32]. Обозова пояснює це поняття наступним чином. Сім’я – це об’єднання людей, зв’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, об’єднання, що грунтується на шлюбі або кровній спорідненості.
Сім’я є одним із головних інститутів у соціальній структурі суспільства, а шлюбно-сімейний склад населення – соцільно-демографічною “базою” людського розвитку[18,63]. Сім’я – це першоджерело пізнання і формування культури поведінки, беззаперечне утвердження великого досвіду попередніх поколінь, а звідси – толерантного ставлення один до одного, шлях кожної особистості до самореалізації. Сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім’ї має одинока особа[54,78].Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, сім’я є однією із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.
1.2 Теоретичні дослідження проблем розвитку молодоїсім′ї в Україні–PAGE_BREAK–
Важливим завданням, що стоять перед дослідниками сім’ї є вивчення джерел напруженості в сімейних стосунках, сімейних конфліктів, психологічних аспектів тих хронічних непогоджень, сварок, які призводять до дезорганізації сімейного життя і, в кінцевому результаті, до розлучення.
Наприклад, В. А. Сисенко виділяє фактори, які лежать в основі сімейних конфліктів і пов’язані з деякими незадоволеними потребами партнерів:
— потреба в збереженні і підтримці почуття власної гідності. Образи і кривди виникають тоді, коли проявляється зневага до людини, неповажливе, грубе ставлення до неї. В сімейному житті ця потреба може бути задоволена, так як ми любимо тоді і того, хто сам нас любить і цінить;
— потреба в довірливо-дружніх стосунках і спілкуванні всієї сім’ї. Людина потребує вільного, спонтанного вираження своїх почуттів, емоцій, переживань, своїх думок і роздумів. Для сучасної людини немає нічого важчого, ніж відсутність можливості поділитись. Їй необхідне інтимне, емоційно-позитивне, довірливе спілкування;
— потреба в сексуальному задоволенні. Якщо в шлюбі не задовольняється сексуальна потреба одного з партнерів, то можливі різні негативні наслідки: зрада, статева холодність жінки, думки про розлучення. Таким чином, стабільність сімейних взаємин ставиться під загрозу[64,63-65].
Люба людина в житті стикається з ситуацією, коли задоволення її бажань і потреб утруднено чи блоковано. Стан дефіциту визначається як депривація. Депривація в сім’ї – це такий стан одного з членів, коли інші члени сім’ї не в змозі (або не хочуть) задовольняти його потреби, що, в свою чергу, викликає стан психологічної напруги і часто може приводити до дуже негативних наслідків як для самого члена сім’ї, так і для його оточення. Родина та шлюб як форма сімейної організації є складними для вивчення феноменом.
Дослідники відзначають, що у працях, присвячених проблемам шлюбу й родини, спостерігаються змішування концепцій і розбіжності відносно критеріїв успішності, адаптивності й функціональності, а також приблизність використовуваного категоріального апарату. З одного боку, родина традиційно визначається через її інституціональні характеристики, з іншого – дослідники акцентують увагу на деінституціональному характері подружніх відносин. Це внутрішнє протиріччя утрудняє аналіз та інтерпретацію накопичених фактів, а також не дозволяє визначити чіткі методологічні позиції для розгляду подружніх відносин. Як відзначає В. А. Сисенко, С. В. Ковальов, Ю. Є. Альошина та І. Ю. Борисов дослідники найчастіше не уточнюють, про яку саме постась родини йдеться – соціальний інститут, малу групу або систему, що породжує безліч протиріч і не прояснює суті проблеми[11,72-95;47,18-24]. Отже, ми пропонуємо розглянути наступні підходи:
1. Інституціонально-кризовий підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу. Традиційно шлюб розглядається не тільки як відповідальність двох індивідуумів один перед одним, але і як взаємна відповідальність двох родів, що поєднуються в новій родині. М. О. Косачева визначає родину як культурну спільноту людей, яких зв’язує єдність життєвих цінностей, уявлень, а також схожість позиції у взаєминах із суспільством й окремими індивідами.
2. Трансформаційний підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу: андрогінна модель, вважає Л. А. Карцева. Шлюб як особлива група виникає на певному рівні суспільного розвитку й характеризується комплементарністю ролей чоловіка й жінки. Незважаючи на стильову різноманітність у рамках одношлюбності, стійкий гетеросексуальний союз вважається природною формою любовних взаємин, а прагнення бути «ідеальним чоловіком» або «ідеальною жінкою» – істотним компонентом особистості. Взаємодія маскулінного й фемінінного начал у шлюбі призводить до їх взаємодоповнення та єдності. Одруження дозволяє чоловікові ввійти в контакт із фемінінним аспектом і гармонізувати його, а для жінки заміжжя є засобом взаємодії з маскулінним началом (цим, зокрема, визначається необхідність підтримки «традиційних норм статеворольових характеристик»).
У цілому трансформаційний підхід дозволяє підійти до оцінки успішності функціонування інституту сім’ї на родинноцентричних засадах, з точки зору її інтересів як малої групи.
3. Сімейно-центрований підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу: соціологізаторський напрямок. Дослідження проблем родини передбачає аналіз як її інституціональної сутності, так і етапів проходження конкретною сім’єю стадій життєвого циклу, реалізації нею соціальних й індивідуально-особистісних функцій. І якщо виконання родиною соціальних функцій ускладнене в силу пережитої суспільством системної кризи, то про індивідуально-особистісні функції родини цього сказати не можна. В. А. Сисенко вважає, що суб’єктивна значущість родини в умовах соціальної аномії підвищилася; в індивідуальній свідомості вона залишилася єдиною спільнотою, здатною надати допомогу в подоланні соціально-економічних і морально-психологічних труднощів.
Визначивши підходи до вивчення сім можна нагадати буквально двома абзацами саме історію створення сімї. Отже, за часів стародавньої Русі та в період середньовіччя (XV-XVI ст.) на території України існувала велика патріархальна сім’я, або домашня община. Вона відома під назвою “служба”, “сім’я”, “дворище”. Поряд з нею існували й малі сім’ї. Уклад і побут общини трималися безперечною владою глави сім’ї – батька, мати управляла суто жіночими справами[33,87;12,45].
Часто кілька великих і малих економічно слабких сімей об’єднувалися для спільного виконання складних і трудомістких робіт у так звані патронімії – групи, що зберігали й підтримували господарську, громадську та духовну єдність.
В останні роки дослідження сім’ї як соціального інституту в контексті загальносоціальних змін здійснюються не так інтенсивно, як у 50-60-і рр., у пору розквіту функціоналізму й еволюціонізму. На сьогодні все популярнішими є мікродослідження сім’ї, коли внутрішньосімейні перемінні усе частіше пояснюються тими ж внутрішньосімейними феноменами і процесами. Аналіз сім’ї як малої групи, міжособистісних взаємодій заступає інші галузі соціологічного вивчення сім’ї. Тому не випадково, що саме символічний інтеракціонізм і підходи, що примикають до нього, такі як етнометодологія, теорія обміну, драматургічний підхід і ін., являють собою теоретико-методологічну основу багатьох досліджень сім’ї У свою чергу, засилля інтеракціонізму з його взаємопроникненням особистості і групи, а також особистості і суспільства залишає без уваги антагонізм між ними, споконвічне протистояння і конфлікт між особистістю як частиною соціуму і суспільством як цілим [7;34].
Будь-який соціальний інститут виникає і функціонує, виконуючи ту або іншу соціальну потребу. Якщо така потреба стає незначною або зовсім зникає, то існування інституту стає безглуздим. Водночас є важливі, вкрай необхідні інститути, викликані до життя потребами, які є постійно. Соціологи вважають, що таких інститутів у розвинутих суспільствах усього п’ять: сімейні, економічні, політичні, освітні і релігійні [3, 14].
Таким чином, у сім’ї між її членами існують і ідеологічні, зокрема правові, відносини, а також моральні або релігійні. Формування трудових ресурсів, їхній розподіл і перерозподіл, кваліфікаційне зростання і продуктивність праці, а також міграція населення — усі ці питання знаходяться під впливом сім’ї. І саме в сім’ї зазвичай приймаються рішення про те, куди молодій людині піти учитися, куди їхати на навчання або роботу або нікуди не їхати. Але всі ці стосунки відбиваються в сім’ї через особливий психологічний механізм, вони ґрунтуються на почуттях любові, уподобання, кревності, обов’язку, відповідальності між членами сім’ї.
1.3 Категоріальний апарат та методи написання дипломної роботи
Сім’я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Конфлікти у сім’ї – це показник серйозних розбіжностей між членами сім’ї, в основі яких лежить несумісність їхніх поглядів, інтересів чи потреб. Конфлікти ведуть до дисфункціональності сім’ї. Партнери з дисфункціональної сім’ї нездатні задовольняти потреби один одного в особистісному та духовному зростанні
Проблема – різниця між бажаним майбутнім та наявним теперішнім станом речей. положення, умова або питання, яке недозволене або небажаний. Звичайно природа проблеми така, що потрібен відповідь або рішення проблеми.
Розлучення, розлука, розв’язання законного шлюбу у встановленому законом порядку за життя обох дружин.
Метод — систематизована сукупність кроків, які треба здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети. Сьогодні під методом розуміють прийом або систему прийомів, що застосовуються в якій — небудь діяльності.
Функція (лат. functіo — звершення, виконання) — 1) діяльність, обов’язок, робота, зовнішній прояв властивостей певного об’єкта в рамках даної системи відносин, до якої він належить (напр., функція органів відчуття, функція грошей); 2) вид зв’язку між об’єктами, коли зміна одного з них призводить до зміни іншого, при цьому другий об’єкт також називається функцією першого.
У різних галузях знання застосовуються, як правило, обидва поняття функції. Так, у соціології можна говорити, з одного боку, про функцію якого-небудь соціального інституту (наприклад, родини, держави) у суспільстві, а з іншого боку — про деяке соціальне явище як функцію іншого явища (наприклад, про злочинність як функцію економічного становища).
Трансформація (від пізньолат. transformatio — перетворення) — перетворення, зміна вигляду, форми, істотних властивостей чого-небудь.
Принцип — основне, вихідне положення будь-якої теорії, керуюча ідея, основне правило діяльності. Внутрішнє переконання, погляд на речі, які виділяють норму поведінки. Стійка форма прояву системи цінностей.
Шлюб — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, яка визначає їхні права і обов’язки одного щодо одного й щодо дітей. Шлюб тісно пов’язаний з сім’єю. Шлюб — сімейний союз одного чоловіка й однієї жінки (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або декількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи декількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями.
Завдяки методу наукової абстракції ми поглиблено пізнаємо дійсность, визначили його теоретичні та методологічні аспекти, наукові поняття.
Завдяки методу наукової абстракції ми поглиблено пізнаємо дійсность, визначили його теоретичні та методологічні аспекти молодої сім’ї, наукові поняття.
За системним підходом ми визначили внутрішню структуру– функції, причинно-наслідкові ситуації проблем, прямі і зворотні взаємозв′язки проблем та перспектив у сімейному житті.
Методом аналізу документів ми використали широкий спектр документальних джерел, серед яких книги та наукові ввидання.
Метод опитування – письмовий метод збору первинної інформації шляхом звертанням із запитанням до респондентів за допомогою анкетування. Анкетування – вид опитування із застосуванням опитувального листа.
Таким чином, ми прокоментували дані поняття та зазаначили їх в категоріальному апараті, а також описали методи, якимим ми користувалися при написанні дипломної роботи.
Висновки до першого розділу
Ми розглянули декілька понять сім’ї і все ж таки зупинилися на наступному. Сім’я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Також, ми виділили три основних підходи до розгляду сім’ї, серед них є: інституціонально-кризовий підхід, трансформаційний підхід, сімейно-центрований підхід.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Одним із головних факторів першого розділу є саме методи написання роботи та категоріальний апарат тих понять, які ми використовували у дипломі.
РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ТА ІНДИКАТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ МОЛОДОЇ СІМ′Ї В УКРАЇНІ
2.1 Соціальний аналіз кореляцій типів та функцій сім’ї
Ознайомившись з головним поняттям дипломної роботи, ми переходимо до наступного більш теоретичного розгляду дослідження. Реалізація сімейних функцій безпосередньо впливає на характер подружніх взаємин. Н. Н. Обозов та А. Н. Обозова змістом сімейно-рольової сфери подружніх відносин вважають співробітництво шлюбних партнерів при реалізації сімейних функцій. Функції сім’ї зумовлені розвитком суспільства, вони є історично змінними і тому в часі змінюються ролі чоловіка та жінки в сім’ї, всього устрою сім’ї [6,98].Нормально функціонуюча сім’я – це сім’я, яка відповідально та диференційовано виконує свої функції, в результаті чого задовольняються потреби в зростанні та змінах як сім’ї в цілому, так і кожного її члена.
Д. Ледерер та П. Джексон вважають, що хороший шлюб характеризується наступними ознаками: толерантність, повага одне до одного, відвертість, бажання бути разом, подібність інтересів та ціннісних орієнтацій[38,76-77]. А. Н. Обозова у своїх роботах говорить про те, що стабільність у шлюбі обумовлюється співпаданням інтересів та духовних цінностей партнерів та контрастністю їх особистісних якостей. Стабільності сім’ї сприяє також уміння членів сім’ї вести переговори. Повнота та благополуччя сімейного життя залежить від того, наскільки партнери можуть забезпечити виконання всіх сімейних функцій.
Розглянемо кожну функцію сім’ї та визначимо, як сучасна сім’ясправляється з її виконанням[4,55-72;11,82-94].
1. Матеріально-економічну функцію сім’ї становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Сім’я повинна приймати участь у суспільному виробництві, здобувати професію, заробляти собі на життя, на відновлення втрачених на виробництві сил. Чи може сучасна сім’я ефективно виконувати цю функцію? Як свідчать дані соціологічних досліджень, переважна більшість сімей має життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50 відсотків цих сімей перебувають за межею бідності, а прибуток молодої сім’ї удвічі нижчий за необхідні потреби. Крім того, чимало молодих людей не зайнято або не повністю зайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану, скорочень, має нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сім’ю, люди змушені займатися так званою комерційною діяльністю. Особливо важко сім’ям, які виховують малих дітей, неповним, багатодітним сім’ям. Ці явища стають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров’ї членів сім’ї, їх інтелектуальному розвитку, а в майбутньому на розвитку суспільства, генофонді країни.
2. Житлово-побутова функція — це забезпечення сім’ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тісно пов’язана з попередньою. За даними соціологічних досліджень, лише 5-7 відсотків молодих сімей, що беруть шлюб, забезпеченні власним житлом. Через 5 років спільного проживання власне житло мають 23 відсотки молодих сімей, інші або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окрему квартиру чи кімнату в гуртожитках (особливо це стосується студентської сім’ї). Молоді сім’ї навіть не мають чітких перспектив щодо одержання житла. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації домашнього побуту і загалом – на мікрокліматі сім’ї.
3. Репродуктивна (демографічна) функція сім’ї «і полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізично і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій). Як відомо, для відтворення населення та його природного приросту кожна сім’я повинна мати двох-трьох дітей. Статистичні дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сім’ї є її малодітність (більшість сімей, десь біля 52 відсотків, має одну дитину), бездітність, відкладання народження дітей на невизначений період. У результаті з 1991 р. В Україні кількість померлих щороку перевищує кількість народжуваних. Наприклад, у 1992р. Кількість народжених в Україні становила 596785, а померлих – 697110. Тобто населення України має тенденцію до старіння та вимирання. Цей процес торкнувся й сільської місцевості, де раніше в сім’ях налічувалося двоє-троє, а то й більше дітей. Нині більшість сільських сімей також має лише одну дитину.
4. Комунікативна функція сім’ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім’ї, внутрішньосімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім’ї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім’ї -це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сім’ї. Психологічний клімат сім’ї може змінюватись і залежати від самих членів сім’ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки).
Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату — згуртованість членів сім’ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім’ю та кожного її члена.
У нормальній, благополучній сім’ї всі проблеми, як правило, мають раціональні способи розв’язання, не зачіпаючи інтереси будь-кого з її членів: кожний має свої свободи, можливості задовольняти власні потреби.
Дезорганізація шлюбно-сімейних відносин призводить до зниження соціальної активності людини, позначається на її працездатності, погіршує стан психічного та фізичного здоров’я, негативно впливає на програму сімейного виховання, збільшує кількість дитячих захворювань, сприяє появі важковиховуваності, формуванню ранньої девіантної поведінки, невротичних, психосоматичних розладів, збільшенню суїцидних вчинків.
5. Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім’ї соціального досвіду. Програма сімейне виховання розвиває здібності, здрові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічного здоров’я, виробленню навичок санітарно-гігієнічної культури. Ця функція — одна з найважливіших. Її мета — передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім’ї, який у свою чергу залежить від її матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім’ї, взаємостосунків, які складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого сімейного виховання.
6. Рекреативна функція сім’ї – це організація вільного часу та відпочинку сім’ї. Рекреативна діяльність сім’ї здійснюється в будні й вихідні дні, а також під час відпустки. Вона виконує роль збереження сім’ї як цілісної одиниці, зміцнює сім’ю, закріплює кращі традиції, має велике значення у вихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурну роль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й духовні цінності та норми. У стабільній сім’ї ця функція постійно трансформується й розвивається. У дезорганізованих сім’ях ця функція по суті руйнується або виконується частково. Це спостерігається і в повсякденному житті, коли члени сім’ї повертаються додому з роботи. У цей період вільний час сім’ї призначений для відновлення фізичних, моральних та емоційних сил, витрачених протягом трудового дня. Крім відновлення витрачених сил, Людина мусить подбати про свій духовний та інтелектуальний розвиток. І дуже важливо, щоб це стосувалося кожного з членів подружжя і дітей. Під час відпустки майже весь час можна присвятити дозвіллю, що може найбільше сприяти розвитку особистості.
Проблема реалізації рекреативної функції молодої сім’ї полягає в тому, що зараз обмежені умови для раціонального проведення вільного часу. Адже фінансові проблеми, про що ми вже згадували, не дають можливості відвідувати кіно, театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани, реалізовувати свої потреби у відпочинку, оздоровлювати сім’ю в санаторії, будинках відпочинку, на морі, відправляти дітей у літній табір, мандрувати [58,74-76].
На нашу думку, однією з головних причин сімейних негараздів може виступати неузгодженість у подружжі сімейних ролей, своїх сімейних обов’язків. Водночас можна стверджувати, що виникнення конфліктів спричиняє комплекс як соціальних, так і психологічних факторів.
Сім’я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім’ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім’ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім’ї.
Перед молодою сім’єю стоять особливо гострі проблеми матеріально — економічного та житлово — побутового характеру. Невизначеність майбутнього, незайнятість у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків, непідготвленість до сімейного життя та виживання у таких умовах негативно позначаються не лише на демографічній ситуації в Україні, а й на внутрішньосімейних взаємостосунків членів сім’ї, її стосунків з оточуючим середовищем, вихованні дітей, організації вільного часу.
Отже, ми розглянули основні форми життєдіяльності сім’ї — її функції. Як видно із зробленого аналізу, всі функції між собою тісно пов’язані.
Неможливість виконання сім’єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної життєдіяльності сім’ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного потенціалу сім’ї і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слід постійно стимулювати внутрішні резерви сім’ї (економічні, демографічні, виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх.
Отже, дисфункціональна сім’я є сім’єю, в якій покладені на неї функції не виконуються або виконуються неефективно. До такого стану призводить не якийсь певний вид неблагополуччя, а саме порушення функції, що є результатом дії багатьох чинників. Наступним нашим дослідженнм буде розгляд типів сім’ї.
Типологія сімей перегукується з функціями і немаловажно взаємозв’язується з ними. Тому, успішність соціальної роботи з молодою сім’єю забезпечується завдяки врахуванню типу сім’ї[56,12-14;36,66]. Адже кожна сім’я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Визначення типів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді.
Ми вважаємо за доцільне визначати типи сімей залежно від функцій, яку виконує сім’я. І у той же час слід зазначити, що якусь конкретну сім’ю можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вона розглядається. Отже, виходячи з основних функцій сім’ї, можна назватити такі програми сімей:
1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:
— за рівнем матеріальної забезпеченості — бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;
— за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя — сім’ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім’ї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.
2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім’ї та особливостей проживання:
— за складом сім’ї (структурою): неповні, прості нуклеарпі (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі — у різних варіантах);
— великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім’ями — три і більше подружніх пар).    продолжение
–PAGE_BREAK–
3. Залежно від виконання демографічної функції:
— за кількістю дітей в сім’ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);
— за однорідністю соціального складу: однорідні (сім’я складається з представників однакових соціальних прошарків – робітничі сім’ї, сім’ї інтелігентів, сім’ї вчених і т.д.) –їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім’ї (члени сім’ї мають різну освіту, професію. У таких сім’ях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські, сільські);
— за тривалістю подружнього життя – сім’ї молодожонів (до 1 року);
— сім’ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років; від 3 до 5 років; від 5 до 10 років; від 10 до 20 років; від 20 до 25 років; від 25 до 30 років; від 30 років і більше.
Деякі автори, яких ми зазначали вище, [2,45-76] таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сім’ї, сім’ї з дітьми певного віку, сім’ї пенсіонерів.
В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сім’я двокар’єрна (чоловік і жінка-професіонали); сім’я середнього класу, сім’ї кольорових (в США), міжнаціональні сім’ї, сім’ї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.
4. Залежно від виконання комунікативної функції:
— сім’ї за типом керівництва — гелітарні (рівноправні,-демократичні);
— авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);
— за типом юридичних взаємостосунків — побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридичне, але проживають окремо;
-за юридичними взаємостосунками батьків та дітей -чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім’ї;
— за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім’ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);
— соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);
— сім’ї зі специфічними проблемами – сім’ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім’ї правопорушників; сім’ї алкоголіків, наркоманів; сім’ї з захворюваннями на СНІД; сім’ї зі схильністю до суїциду; сім’ї інвалідів.
5. Залежно від виконання виховної функції:
— благополучні;
— неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);
— сім’ї групи ризику.
З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сім’ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально- педагогічна допомога. До таких відносяться типів сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім’ї. До неблагополучних відносяться сім’ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім’ї характеризуються певними негативними проявами:
батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);
з низьким морально-культурним рівнем батьків;
неповні сім’ї;
зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;
зовні благополучні сім’ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім’ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги.
До зовні благополучних можна віднести сім’ї, у яких[62,98]:
спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;
відсутня єдність вимог до дитини;
безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;
надмірна батьківська любов;
надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;
має місце насильство стосовно до жінки, дитини;
не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та
індивідуально-психологічні особливості особистості дитини.
Останнім часом стали звертати на себе увагу сім’ї так званих «нових українців», які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.
Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних.
Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сім’ї ми відносимо до благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. О. Сухомлинський зазначав [54,77], що в такій сім’ї батько і мати живуть у злагоді, між ними панують тонкі вдносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків настрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини утверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу віру слід берегти.
Отже, благополучна сім’я міцна своїми внутрішніми зв’язками, високим рівнем координації. У такій сім’ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін. Таким чином, типологія сімей перегукується з функціями та доповнює їх.
2.2 Соціальні проблеми становлення та розвитку молодої сім’ї
Коли кожен з нас досягає дорослого віку, з’являється природна потреба мати власну сім’ю. Звичайно, ми майже ніколи не замислюємося над тим, як і чому ця потреба виникає. Не усвідомлюємо, мабуть, і того що вона гармонійно вплітається і в суспільні потреби. Це означає, що сім’я водночас становить подвійну цінність – для особи і для суспільства.
Дану потребу суспільства люди задовольняють шляхом утворення власних сімей за власними потребами і бажаннями. Отже, спосіб задоволення так званої сімейної потреби суспільства залежить від багатьох людей, це означає, що будь-чиї дії та вчинки щодо сім’ї (створення її або відмова від неї, розлучення, народження однієї дитини чи кількох дітей) зачіпають відповідний інтерес і потребу суспільства. Незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні, наша шлюбно-сімейна поведінка – не суто особиста справа, вона має загальносуспільні наслідки.
Необхідно постійно пам’ятати, що протягом усього XX ст. сім’я в Україні переживала глибокі зміни, що торкалися усіх аспектів її існування та розвитку. Сьогодні зміни обумовлюються як закономірними зрушеннями у житті нашого народу у процесі оновлення його економічної та соціальної структури, так і окремими подіями – складними соціальними катаклізмами, які серйозно деформували і без того не завжди послідовний процес модернізації сім’ї. Відповідно й наслідки ми маємо суперечливі. З одного боку, інститут сім’ї, як і все суспільство, зазнав значних змін, що сприяло подоланню кризи патріархальності сімейних стосунків, а з іншого – через непослідовність і незавершеність[55,28-45].
Кризові явища у життєдіяльності сучасної сім’ї різні. Вони торкаються, найперше, її економічних та демографічних основ. Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміка за останні роки показує, що Україна поряд із соціально-економічними проблемами опинилась віч-на-віч із серйозною демографічною кризою. Причому, на відміну від економічної та політичної, демографічна криза більш інертна, пролонгована в часі та важко керована. Ці обставини можуть дати далекосяжні негативні наслідки для незалежного стабільного розвитку держави.
У нових соціально-економічних умовах народжуваність в Україні знизилась до рівня, що не забезпечує простого відтворення поколінь, поглибився процес старіння трудових ресурсів.
Відсутність комплексного підходу до вирішення проблем планування сім’ї призвела до такої ситуації в країні, коли штучне переривання вагітності стало основним методом регулювання народжуваності. За цим показником Україна посідає одне з перших місць у світі. За розрахунками вчених, демографічні втрати від поширення недосконалих методів планування сім’ї складають щорічно 750 тисяч нових громадян – це бажані діти, які не можуть бути народжені через стан здоров’я батьків та матеріальне забезпечення сім’ї.
Під загрозою перебуває інтелектуальний і моральний потенціал народу, що зумовлено різким зниженням життєвого рівня більшості сімей в Україні. Повільно зростають прибутки населення, а ціни і тарифи випереджають темпи їх зростання. Збільшуються витрати на медичне обслуговування, навчання дітей, комунальні послуги, що підриває економічні можливості сім’ї
Невпинно зростають сирітство та дитяча безпритульність. Збільшується кількість бездітних пар, які не бажають мати дітей з огляду на соціальні, матеріальні або психологічні причини[12,60-65]. Викликає стурбованість низька культура регуляції народжува­ності, відсутність широкої інформації щодо протизаплідних засобів, що призводить до випадків небажаної вагітності та абортів. В Україні втрачені традиції багатодітності. Усе більше сімей обмежується народженням лише однієї дитини
Негативно впливають на народжуваність зменшення кількості шлюбів і збільшення кількості розлучень. Ці обставини можуть мати далекосяжні негативні наслідки для стабільного розвитку країн, і тому вже зараз необхідно створити максимально сприятливі умови відтворення, господарювання, праці, життя народу на основі формування традиційно нової української родини.
Істина про те, що сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, підтверджується розвитком людської цивілізації. В процесі цього розвитку сім’я набула функцій, які тільки у сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність, як соціального інституту. Деформація функцій сім’ї, яка послідовно здійснювалась в останні десятиріччя шляхом формування соціальних та культурних реформ, призвели до порушення в цілому зв’язків між ними. Особливо це позначилось на виховній функції, виявившись у відчуженні батьків і дітей, національному нігілізмі та духовному зубожінні молоді.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Умови, в яких перебуває сучасна українська сім’я, характеризуються найперше різкою зміною соціально-економічних відносин у суспільстві, за яких пріоритети мають надаватися особистості людини, її практичній діяльності у всіх напрямах господарювання та духовної культури. Разом з тим, сім’я як явище економічне і соціокультурне зазнає в сучасних умовах впливу різних факторів.
Однією з найбільших проблем сучасної родини в Україні є її економічна нестабільність, соціальна малозахищеність та підвищена психологічна вразливість[1,67;34,74-78]. У свою чергу, це породжує її дезорганізацію, внутрішні деструктивні процеси, конфлікти і, зрештою, веде до розпаду. Внаслідок цього – страждання, нервові захворювання, асоціальна поведінка, стреси, безпритульність дітей, безвідповідальність, байдужість, аморальність і жорстокість батьків.
Отже, сучасна сім’я повинна не тільки зберегти, а й відновити свій статус головної ланки у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку. Разом з тим, молода сім’я потребує як матеріальної, так і педагогічної та культурологічної допомоги. У зв’язку з цим стає зрозумілою необхідність організації підготовки молоді до подружнього життя, яку потрібно розглядати як складову частину роботи щодо зміцнення сім’ї та піднесення її соціальної активності. Життя вимагає, щоб подібною роботою було охоплено якомога більше молодих людей, а також були чітко визначені її цілі, методи, форми і можливості.
Очевидно, мета підготовки до шлюбу повинна полягати у формуванні в людини потреби в сім’ї, що проявлялася б як бажання мати повноцінну сім’ю, жити в ній і відповідати за неї. Адже потреба молодої людини мати власну сім’ю – це потреба в традиційній, суспільно значимій формі реалізації і організації особистого життя, яка відповідає соціальній сутності людини та її об’єктивному призначенню. Це потреба поєднати своє особисте життя з життям особи протилежної статі через інтимно особистісне ставлення до неї, поєднати з метою досягнення традиційних «вічних» цілей людського існування (це – кохання, діти, сімейний затишок і щастя, спільна праця, підтримка здоров’я, спілкування з близькими і рідними людьми). Здійснення загальних цілей має означати для молодої людини досягнення життєвого успіху, одним із складників якого є сім’я. Справжній життєвий успіх ґрунтується на поєднанні особистого і суспільного інтересів у життєдіяльності людини. Він приходить до того, хто прагне максимально проявити себе – і на ниві праці, суспільної діяльності (реалізувати ділові якості), і на ниві сім’ї, особистого життя (реалізувати якості доброго сім’янина).
Отже, соціально-економічні порушення, які відбуваються у нашому суспільстві, призвели до деформації в структурі задоволення матеріальних та духовних потреб людей, негативно вплинули на життєдіяльність сім’ї. Соціологи наголошують, що сім’я, як соціальний інститут знаходиться у стані гострої кризи. Саме тому сімейна політика на державному рівні повинна бути орієнтована на надання соціальної допомоги сім’ям, особливо молодим.
Таким чином, показниками соціальної підготовленості молоді до шлюбу є: завершення освіти, отримання професії або продовження отримання вищої освіти, початок самостійної трудової діяльності. З цим пов’язана соціально-економічна підготовленість до шлюбу, суть якого полягає в тому, щоб молоді люди мали можливість самостійно матеріально забезпечити себе та свою сім’ю. Однак стають економічно залежними від батьківської сім’ї у 18-19 років, а інша частина – ще 5-8 років користується матеріальною допомогою батьків. Це протиріччя серйозна проблема на шляху до скріплення шлюбів. Соціальна готовність до шлюбу включає в себе відповідальність один за одного, за сім’ю, дітей.
2.3 Основи функціонування сучасної сім’ї
Одночасно сім’я задовільняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпериживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.
Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психологами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонування сім ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні погіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункційний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволеності, подавленні почуттів, співзалежності.
Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу і сім’ї вимагає невідкладного втручання зі програм суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, тенденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і програми допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демографічної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбутнє інституту сім’ї.
Результати наукових досліджень, досвід роботи в психологічній консультації з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім ї[2,44-46,7,45]:
— Все більшого розвитку набуває неповна і позашлюбна сім’я.
— Багато чоловіків і жінок свідомо не вступають у шлюб, а задоволення потреби в коханні пов язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім ї.
— Дошлюбна поведінка молоді характеризується активними сексуальними пробами на фоні недостатньої психосексуальної обізнаності.
— Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років.
— Серед мотивів вступу в шлюб у молоді домінують раціональний і матеріальний розрахунок.
— В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в професійній діяльності.
— В установках на лідерство і керівництво в сім ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демократичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенденцію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми.
— Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю.
— Більшість пар (з різним сімейним стажем) не схильні до співробітництва, пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує установку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги.
— Протилежність мотивів, цілей, функціонально-рольових позицій, особистісних характеристик молодого подружжя все більше ускладнює адаптації до шлюбу, зменшує гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адаптивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення.
— “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність самостійно долати труднощі і переборювати кризові періоди.
— Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її членів перед зовнішніми факторами.
— Аналізуючи якісні показники сімей, відмічено, що середню сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах.
— Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку.
— Збільшується кількість жінок незадоволених сексуальними відносинами з чоловіком.
— Збільшились скарги подружжя на сексуальні дисфункції, які детерміновані психологічними факторами.
— Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський дослідник D. Bradshow вважає, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські норми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.
— Нормам, які вкорінились, характерні авторитарна, домінантна поведінка батьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, використання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості.
— Значна частина молоді орієнтована на повторний шлюб і позашлюбні рязки (у випадку, якщо шлюб невдалий).
— До сімей, які включені в “групу ризику” можна віднести:
По стажу шлюбу – молоду, літню сім ю.
По віку подружжя – 17-20-річні, 38-42-річні, 50-64-річні.
Різниця в віці подружжя – 1-3 роки, 10-20 років.
Шлюби заключені по “вагітності нареченої”.
Сім ї військовослужбовців, бізнесменів, безробітних.
— На фоні описаних тенденцій відбувається зниження цінності сім’ї, її значення для особистості.
— В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, інндивідуально-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціонально-рольову структуру.
— Неузгодженість функцій і ролей збільшує незадоволеність шлюбом.
Встановлено, що багато з молодого, середнього і літнього подружжя незадоволені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаштовують.
Як показує аналіз[74,77-78], психологічні дослідження сім’ї ведуться у таких площинах:
1. Батьки – діти: різні аспекти сімейного виховання (зокрема сучасні тенденції у сімейному вихованні, позиції батьків, гендерні стереотипи у сімейному вихованні), взаємовплив між поколіннями. Доволі поширеними є дослідження, які розглядають вплив сім’ї на становлення тих чи тих особливостей, властивостей дитини. Так, окремі дослідження свідчать про те, що причини дитячої злочинності, девіантної або залежної поведінки, інших негараздів значною мірою зумовлені несприятливою сімейною ситуацією – асоціальним способом життя батьків, бездоглядністю дитини, наявністю конфліктів або сімейного насильства, емоційним неприйняттям дитини, фрустрацією її базових потреб.
2. Стосунки між шлюбними партнерами, їх розвиток на різних етапах подружнього життя та вплив на загальну сімейну динаміку: адаптація шлюбних партнерів у молодій сім’ї, подружні конфлікти, кризові періоди та ресурси сім’ї у їх подоланні, розвиток стосунків між членами подружжя, дослідження нетипових сімей (порівняння громадянського шлюбу з традиційним, різновікові шлюби, проблемні сім’ї тощо).
3. Сім’я як цілісна система: порушення поведінки, нахилів дітей, психологічні, психосоматичні проблеми когось із членів сім’ї як функція внутрішньосімейної взаємодії. В межах цього напрямку активно розробляється методологія практичної допомоги сім’ї, досліджується ефективність різних підходів, технік психокорекційної роботи.    продолжение
–PAGE_BREAK–
4. Сім’я як соціальний інститут: функції ретрансляції соціальних цінностей, настанов, передача соціокультурного досвіду, етнопсихологічні особливості сімей. Цей напрямок охоплює більшою мірою філософські, культурологічні, соціально-психологічні аспекти.
5. Сучасні трансформації інституту сім’ї: статеворольова демократизація (в основному, за рахунок розширення статеворольового репертуару жінок), поступовий перехід від патріархату до біархату, зміна домінуючих функцій сім’ї. Менше представлені дослідження сімей у контексті соціального розшарування суспільства та його впливу на структуру сім’ї, її функції.
Отже, трансформації інституту сім’ї є ознакою сучасного етапу суспільного розвитку[4,56]. За даними Т. В. Буленко, найпоширенішими тенденціями розвитку сучасної сім’ї в Україні є наступні:- порушення механізму адаптації сім’ї до динамічних процесів у суспільстві;- послаблення захисної функції сім’ї (як матеріальної, так і психологічної);- структурно-функціональна трансформація сім’ї за невизначеності.
4. Сім’я як соціальний інститут: функції ретрансляції соціальних цінностей, настанов, передача соціокультурного досвіду, етнопсихологічні особливості сімей. Цей напрямок охоплює більшою мірою філософські, культурологічні, соціально-психологічні аспекти.
5. Сучасні трансформації інституту сім’ї: статеворольова демократизація (в основному, за рахунок розширення статеворольового репертуару жінок), поступовий перехід від патріархату до біархату, зміна домінуючих функцій сім’ї. Менше представлені дослідження сімей у контексті соціального розшарування суспільства та його впливу на структуру сім’ї, її функції.
Отже, трансформації інституту сім’ї є ознакою сучасного етапу суспільного розвитку. За даними Т. В. Буленко, найпоширенішими тенденціями розвитку сучасної сім’ї в Україні є наступні:
— порушення механізму адаптації сім’ї до динамічних процесів у суспільстві;
— послаблення захисної функції сім’ї (як матеріальної, так і психологічної);
— структурно-функціональна трансформація сім’ї за невизначеності або дошлюбних очікувань, завищених вимог до партнера;
— нестабільність життєвих планів в умовах економічної нестабільності [18,99].
Отже, сучасна сім’я характеризується значними структурними та змістовими трансформаціями, що спричиняють зміну її функціонування як системи. Глибоке вивчення цих трансформацій та їх наслідків є одним із перспективних, малорозроблених напрямків психологічних досліджень сім’ї. Важливими характеристиками сім’ї є її функції, структура та динаміка. Життєдіяльність сім’ї безпосередньо пов’язана із задоволенням певних потреб її членів, які й зумовлюють різні функції сім’ї.
Виховна функція сім’ї полягає в тому, що задовольняються індивідуальні потреби в батьківстві та материнстві. Господарчо-побутова функція сім’ї полягає в задоволенні матеріальних потреб членів сім’ї, сприяє збереженню їх здоров’я.
Емоційна функція припускає задоволеність потреби в симпатії, визнанні, повазі, емоційній підтримці, психологічному захисті. Функція духовного (культурного) спілкування – задоволення потреб у спільному проведенні вільного часу, взаємному духовному збагаченні. Функція первинного соціального контролю –забезпечення виконання соціальних норм членами сім’ї, особливо тих, хто внаслідок різних обставин (вік, хвороба) не володіє достатньою здатністю самостійно визначати власну поведінку в повній відповідності до соціальних норм. Сексуально-еротична функція – задоволення сексуально-еротичних потреб подружжя.
З плином часу відбуваються зміни у функціях сім’ї: одні втрачаються, інші з’являються відповідно до нових соціальних умов та правил. У сучасній сім’ї порівняно з попередніми поколіннями якісно змінилася функція первинного соціального контролю. Підвищився рівень терпимості до порушення норм поведінки в межах шлюбно-сімейних відносин (до подружніх зрад, народження позашлюбних дітей тощо). Розлучення перестає розглядатись як аномалія подружніх взаємин. Якісних змін зазнали й інші функції сім’ї – виховна, емоційна, що потребує окремих досліджень.
Структура сім’ї – це склад сім’ї та сукупність взаємин. З точки зору структури, можна виокремити сім’ї, де керівництво зосереджено в руках одного її члена, та сім’ї, де помітна участь всіх членів сім’ї в управлінні. У першому випадку говорять про авторитарну систему взаємин, в другому – про демократичну. Яким чином той чи інший характер взаємин впливає на функціонування всієї системи, на задоволення потреб кожного її члена? Який вплив різні системи мають на становлення особистості дитини? Постановка цих питань у психологічних дослідженнях може дати цікавий матеріал для розв’язання проблем сімейних конфліктів, проблем спілкування з дитиною.
Також цікавим і перспективним, на нашу думку, є напрямок досліджень етнокультурних та етнопсихологічних особливостей української родини, простеження етногенези цих особливостей. Так, серед особливостей східнослов’янської родини, багато з яких є типовими і для українських сімей, дослідники виокремлюють зокрема наступні:
— родина, як правило, є не нуклеарною, а трьохпоколінною;
— матеріальна і моральна залежність членів родини одне від одного дуже велика;
— межі сімейної системи мають деякі особливості; як правило, вони неадекватні вимогам оптимальної організації;
— часто усе вказане вище призводить до явища злитості, сплутаності сімейних ролей, невиразного поділу функцій, необхідності увесь час домовлятися і неможливості домовитися надовго, заміщення, коли кожний у родині може функціонально бути кожним і одночасно ніким.
Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задоволеності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власними лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відбитись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків. В практиці психологічного консультування шлюбнорозлучних сімей постає необхідність звертатись до діагностики задоволеності шлюбом.
Виходячи із теоретичних і експериментальних даних, нами були виділені критерії, за допомогою яких ми визначали задоволеність шлюбом:
а) якість подружніх відносин (рівень емоційних відносин в сім’ї, інтенсивність і зміст спілкування в шлюбі, відпочинок сім ї);
б) орієнтація на спільну діяльність в сім’ї. Участь подружжя в домашніх справах; в) відношення до грошей, матеріальне забезпечення сім ї;
г) значимість дітей в житті людини, дітність сім’ї, ступінь участі у вихованні дітей;
д) значимість сексуальних відносин;
е) рівень бар’єру перед руйнуванням шлюбу, лояльність по відношенню до розлучення;
ж) наявність чи відсутність альтернативи шлюбу.
2.4 Індикатори кризового стану молодої сім’ї
Причини конфліктів у сім’ях описані багатьма авторами і є дуже різноманітними. Спробуємо систематизувати їх, спираючись на працю В. А. Семиченко[45,97-99], яка виокремлює такі головні причини сімейних конфліктів:
одностороннє або взаємне розчарування подружжя одне в одному, взаємне охолодження і відчуження, негативне сприйняття дій партнера;
маніпулювання з метою домогтися однозначного домінування, підкорити собі партнера, перехопити ініціативу у змаганні за лідерство;
перенесення на партнера роздратування, нагромадженого в іншій сфері життя;
відмінності в системі домінуючих (життєво важливих) потреб подружжя .
В. А. Сисенко, вивчаючи конфлікти в сім’ях, дійшов висновку, що вони базуються на[43,55]:
незадоволенні сексуальних потреб;
незадоволенні потреби у цінності та значущості власного “Я” (неповага почуття власної гідності партнера, образи, постійна критика);
незадоволеності потреби одного чи обох членів подружжя у позитивних емоціях;
пристрасті одного з подружжя до алкогольних напоїв, азартних ігор, які призводять до великих витрат грошей;
фінансових розбіжностях членів подружжя; незадоволеності потреби у взаємодопомозі, взаємопідтримці.
С. В. Ковальов, вивчаючи подружні взаємини у молодих сім’ях, як одну з головних причини подружніх конфліктів виокремив невідповідність реальних та ідеальних уявлень про свого партнера. Ю. Є. Альошина та І. Ю. Борисов послуговуються у своєму дослідженні таким поняттям, як “статево-рольова диференціація”, що є комплексним показником, який враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і ставлення до нього кожного з подружжя.
Висновки до другого розділу
Отже, процес формування, становлення і розвитку сучасної сім’ї проходить у складних і суперечливих умовах. Вони характеризуються досить різкою зміною суспільних відносин, економічної функції сім’ї, її відношенням до засобів виробництва.
Ми розглянули основні форми життєдіяльності сім’ї — її функції. Як видно із зробленого аналізу, всі функції між собою тісно пов’язані.
Неможливість виконання сім’єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної життєдіяльності сім’ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного потенціалу сім’ї.
Підбиваючи підсумки цього невеликого огляду, можемо зазначити, що сучасна сім’я, її особливості, структура, функції, її вплив на формування особистості надають дуже багатий матеріал для соціологічних досліджень.
РОЗДІЛ 3 ДИНАМІКА СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
3.1 Характеристика соціологічного дослідження «Мотивація вступу до шлюбу»
Ми проводили експертне опитування серед 20 студентів четвертого курсу НПУ ім. М. П. Драгоманова інституту соціології, психології та управління. Завдяки відбірковому анкетуванню, основному інструментарію збору вихідного матеріалу у вузькому соціологічному опитуванні, ми провели дослідження мотивів вступу до шлюбу (Додаток А). Наша анкета вважається стандартизованою, вона відповідає таким вимогам: кожне із запитань анкети ставиться вибірковим респондентам в одному і тому ж самому формулюванні; визначено суровий порядок постановки запитань, кожне з них має свій зафіксований номер; до кожного із змістовних питань додається перелік фіксованих відповідей.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Запитаннями анкети – соціального індикатору, за показниками якого фіксувалися погляди респондента на сучасну молоду сім’ю та його орієнтація. Також наші запитання несли в собі закритий тип характеру – передбачали наявність заздалегідь закодованого переліку можливих варіантів відповідей.
Отже, ми провели соціологічне опитування з метою вивчення проблем молодих сімей, точніше погляд студентів на створення сім’ї в сучасному світі. Проаналізувавши первинне дослідження на основі анкетного опитування, ми дійшли до висновку, що в основному студенти бажають укріплювати свої відносини офіційно, тільки після того, якщо є задовільний матеріальний стан. Ще одним цікавим поясненням офіційного шлюбу є дотримання традицій та підтримання соціального статусу в суспільстві. Взагалі на першому місці стоїть саме важливість у офіційному батькові чи матері для дитини. На цю пропозицію відповіла половина із опитаних. Після цього йде впевненість у майбутньому. Згадуючи питання проти реєстрації офіційного шлюбу, тільки один із двадцяти опитаних відповіли, що вони згідні із цим питанням. Що ж до п’ятого питання, то дев’ять із двадцяти позитивно ставляться до сумісного проживання за умови, щоб це не затягнулось більше, ніж на рік, так як можуть появитись діти і весілля може стати вже як не потрібною річчю. Ще було такек зауваження на рахунок негативного ставлення до сумісного проживання, що потрібно притиратися та вживатися до весілля.
Найважливішими в обговоренні при створенні сім’ї, студенти відмітили першочерговість місця життя, де саме будуть проживати молоді. На це питання відповіло 18 респондентів. На другому місці стоїть саме забеспеченість та розпорядженість грошима Вашої сім’ї. Тут 5-ки поставило 9 опитаних. Наступним важливим моментом є народження та кількість дітей та саме сексуальні стосунки, через які існує дуже багато розлучень[59,73-78]. Найменше чим будуть перейматися молоді, так це взаємовідносинами з батьківськими сім’ями та додержання релігійних та національних традицій.
Таким чином завдяки соціологічному дослідженню, ми розглянули суть предмета та його взаємозв’язки з іншими елементами. Також, ми пропонуємо розглянути вторинний аналіз соціологічного дослідження у таблицях від Державного інституту сім’ї та молоді.
Розподіл відповідей респондентів щодо того, чому саме вони не зареєстрували шлюб зі своєю/своїм дружиною/чоловіком, % [51,66].

Жінка або чоловік з неповної сім’ї
Подружжя повних сімей
Чоловік/дружина не хотів/ла
24
4
Не вважаю це за потрібне
13
24
Матеріальне становище
8
18
Штамп у паспорті нічого не вирішує
8
11
Батьки не хочуть
8
2
Нам і так добре
5
9
Треба поближче взнати один одного
5
3
Відклали до отримання освіти
3
10
Реєстрація закоханим не потрібна
3
5
Немає власного житла
3
4
Час покаже, нема часу, ще встигнемо
3
3
Інше
37
14
Із таблиці видно, що п’ята частина респондентів вважає цю традицію не актуальною чи просто примхи одного із подружь, ставлення до цього, як до чогось непотрібного, на яке не вистачає ні грошей, ні житла, ні бажання батьків та відсутність часу.
Розподіл відповідей респондентів щодо важливості причини вступу людини в шлюб, %.[42,18].
Представникинеповних повнихсімей сімей
Можливість жити разом з коханою людиною
79
78
Народження дітей
61
64
Можливість жити з людиною, яка поділяє погляди, смаки, життєві цінності
55
47
Можливість присв’ятити себе іншій людині, зробити її щасливою
36
40
Можливість реалізувати себе в сім’ї
32
29
Можливість фінансового забеспечення з боку подружжя
23
9
Отримання незалежності від батьків і батьківської сім’ї
19
21
Отримання соціального статусу одруженої особи
18
15
Легалізація сексуальних стосунків
10
16
Можливість вирішення житлового питання
7
7
Отримання допомоги у веденні домашнього господарства
4
6
Виходячи з наведених даних у таблиці, яка показує важливість причин вступу до шлюбу, можна зробити висновки, що зовсім не на першому місці можливість вирішення житлового питання та не надія на допомогу у госполарстві, а навпаки присв’ятити себе іншій людині, народити дитину чи просто жити з людиною, в якої такі ж уподобання як і в тебе.
Таким чином, з вище зазначеного, на нашу думку більше опитаних мають бажання вступити в офіційний шлюб і запропонували наступні побажання, тим хто планує створити сім’ю: не ображати один одного, поважати, завжди намагатись зрозуміти і увійти в положення своєї другої половинки, свідомо ставитись до вибору партнера, йти на компроміси, цінувати, підтримувати, поступливості у стосунках, і звичайно саме головне це взаємного кохання та терпіння., бо як написано в Біблії: «Любов і лагідна і покірна, не чваниться, не надимається…; прощайте в любові і все робіть в любові».
3.2 Розв’язання сімейної кризи по сприянню соціальних працівників
На сьогодні дослідження сім’ї в Україні, практична робота з сім’єю є доволі популярним напрямком психологічної науки і практики, особливо порівняно з попередніми роками, коли ця проблема знаходилася на периферії наукової думки. Так, зростають – як кількісно, так і якісно – установи та організації, що займаються проблемами сім’ї на державному рівні. Це насамперед установи, які реалізують державну політику допомоги сім’ї (Центри соціальних служб для молоді, відділи сім’ї та молоді, Служба у справах неповнолітніх). Діяльність недержавних фондів, організацій (Спілка захисту сім’ї та особистості, Центр екології сім’ї та ін.) також робить вагомий внесок у сферу практичної допомоги сім’ї та наукових досліджень. Ґрунтовними психологічними та соціально-психологічними дослідженнями проблем сім’ї займаються такі провідні наукові установи, як Державний інститут проблем сім’ї та молоді, Інститут психології АПН України, Інститут соціальної і політичної психології АПН України, Інститут проблем виховання АПН України. Одним з основних об’єктів соціальної роботи виступають молодіа сім’я та сім’ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім’ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім’ї, сім’ї мігрантів та біженців, сім’ї з дітьми і батьками-інвалідами, сім’ї з нестандартною дитиною, бідні й малозабезпечені сім’ї, сім’ї одиноких та неповнолітніх матерів та ін. Соціальна робота з молодими сім’ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та молоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім’єю; наданні допомоги батькам у розв’язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійсненні соціальної реабілітації.
Мета соціальної роботи з сім’єю – це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності. Соціальна робота з сім’єю – це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім’ї, спрямована на поліпшення матеріально — побутових умов життєдіяльності сім’ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу. Завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім’єю — надання конкретної індивідуальної допомоги сім’ї й молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організації спілкування, планування сім’ї, житєдіяльності та відпочинку, спілкування сім’ї з оточуючим середовищем, навчання раціонального розв’язання та подолання складних сімейних колізій, виховання дітей, а також профілактична робота з запобігання розлучень та ін.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Одним з важливих принципів роботи з сім’єю є принцип самозабезпечення сім’ї, тобто надання Їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть сім’ї вирішити власні проблеми.
Соціальна робота з сім’єю спрямовується на всю сім’ю в цілому, а також на окремих її членів (дітей, батьків, подружню пару, інших членів родини). У процесі такої роботи вирішується питання раціональної організації внутрісімейного спілкування, нормалізації життєдіяльності і відпочинку сім’ї та окремих її членів, спілкування з оточуючим середовищем, допомога надається у раціональному розв’язанні складних сімейних колізій, конфліктів, знімаються стреси.
Соціальна профілактична робота з сім’єю полягає у реалізації системи соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; у формуванні відповідального батьківства, збереженні репродуктивного здоров’я молоді; в організації роботи щодо запобігання помилок, розрахунків у системі сімейного виховання.
Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім’ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім’ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім’ям. Завданя полягає у тому, щоб допомогти сім’ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами проблемами. Тобто кожна людина і сім’я в цілому мусить продіагностувати проблеми, які з’явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція.
Соціальний працівник виступає посередником між сім’єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сім’ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, роз’яснення про пільги, що надаються молодим сім’ям, жінкам, одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімей і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьків до батьківських обов’язків, надання різних видів соціальних послуг дітям і сім’ям — жертвам екологічних, технологічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальній ситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сім’ї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду інформативних консультацій.
Соціальної допомоги потребують також сім’ї, які мають проблеми у вихованнні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрісімейних взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організації життєдіяльності сім’ї, а також сім’ї соціального ризику з несприятливими умовами існування. Такі сім’ї потребують різних видів допомоги: з питань планування сім’ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім’ї, налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сім’ї тощо.
Соціальний патронаж – один з напрямів соціальної роботи, спрямований не постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціальне незахищених сімей (малозабезпечених, багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.).
Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги молодій сім’ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім’ї, які з’являються внаслідок тяжких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також допомоги про, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім’ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.
Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім’ї індивідуально, так і з усією сім’єю та її родичами. Основна мета такої роботи – виведення членів сім’ї з програми стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сім’ї.
Так наприклад, Українським державним центром соціальних служб для молоді розроблена і впроваджена програма молодою сім’єю. Завдання цієї програми – програма розв’язання птань стабілізації молодої сім’ї, підготовка молоді до шлюбу, профілактика сімейної дисгармонії, сімейного неблагополуччя, підготовка молодих батьків до виконання батьківських обов’язків і реалізація рекреативних потреб сучасної молодої сім’ї. Мається на увазі надання конкретної індивідуальної методичної допомоги різним типам молодих сімей і про людям, хто збирається одружуватись або щойно одружився; про, хто тривалий час одружені й мають проблеми у взаємостосунках; молодим батькам, які збираються мати дитину або вже мають новонароджену дитину; батькам у вихованні дітей різних вікових груп та ін.
Ця программа пропонує систему роботи соціальних служб для молоді з молодою сім’єю:
1) підготовку молоді до сімейного життя;
2) роботу з молодими сім’ями у плані стабілізації сімейних стосунків;
3) допомогу батькам щодо розв’язання різноманітних проблем сімейного виховання;
4) соціальну реабілітацію у роботі з сім’єю. Розроблена система програм молодою сім’єю має на меті сприяти удосконаленню соціальної роботи за цими напрямами.
Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способу життя, психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, формування статево- рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особистих проблем, духовного виховання, створення власного іміджу, оволодіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо.
Ця робота проводиться серед учнів шкіл, шкіл-інтернатів, ПТУ, ліцеїв, коледжів, вузів, у робітничих та студентських гуртожитках, а також з молодими парами, які подали заяву до ЗАГСу. До роботи залучаються спеціалісти: соціальні педагоги, психологи, юристи, економісти, наркологи, гінекологи, програм, венерологи, сексологи, психотерапевти, спеціалісти з планування сім’ї тощо.
Форми та структури організації роботи: мобільні курси, навчально — консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети довіри; лекторії, дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб (служба знайомств, пошта довіри, школа молодого подружжя, телефон довіри) тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні консультатції, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики, щоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення поширення інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні майданчики.
Робота з молодими сім’ями по стабілізації сімейних стосунків — це, насамперед, діяльність центрів ССМ по удосконаленню взаємостосунків у сім’ї, профілактиці дисгармонії сімейних відносин, подружніх конфліктів, реалізація програми планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я членів сім’ї, формування здорового способу життя сім’ї, організація її вільного часу, допомога в організації сімейного господарювання та побуту, створення іміджу кожної сім’ї, ознайомлення з юридично-правовим аспектами шлюбно-сімейних стосунків, надання соціальної допомоги, організація соціального патронажу різних за типами неблагополучних сімей, проведення благодійних акцій та допомога малозабезпеченим, багатодітним сім’ям тощо.
Основні шляхи вирішення проблем у цьому напрямі: створення консультативних пунктів, кабінетів, консультативних служб, у тому числі виїзних для роботи з сільською сім’єю, діяльність центрів “Родинний дім” тощо. Але найбільш поширеною і ефективною стала робота клубів молодої сім’ї, які приваблюють молодих людей своєю демократичністю, доброзичливими взаємостосунками з клієнтами, розвитком ініціативи членів клубу, їх творчого підходу до программ різними категоріями сімей. При центрах ССМ України працює понад 250 таких клубів.
Однією з ефективних форм робот з молодими сім’ями стали культурно-масові розважальні, конкурсні форми роботи. Це не лише найбільш раціональна на даному етапі форма організації дозвілля молодих сімей, а й пропаганда кращих сімейних традицій українського народу, звичаїв, обрядів, пошук сімейних талантів, розвиток пізнавальних інтересів членів сім’ї, творчої ініціативи, обмін досвідом у сімейному вихованні, зміцнення взаємостосунків у сім’ї, відродження родинно-побутової культури українського народу тощо.
Масово-розважальні заходи, сімейні свята найчастіше провадяться за такими формами: Тиждень планування сім’ї, День матері, календарні, православні, релігійні свята, обряди. Вони відзначаються як щорічні обласні конкурси молодих сімей, конкурси, вечори студентських сімей, свята молодих сімей, конкурси сімейних ерудитів, на краще сімейне подвір’я, виставки дитячих творів, малюнків про сім’ю, фестиваль сімейних творчих колективів, сімейні спортивні свята, сімейні ігри, фотовиставки, спортивні змагання «Я і моя сім’я» та н.
Допомога батькам у розв’язанні різноманітних проблем сімейного виховання полягає у наданні їм допомоги у вирішенні складних питань родинної педагогіки: підготовка молодих батьків до народження дитини, соціально-психологічна, психолого-педагогічна допомога батькам у вихованні дітей різних вікових груп з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини, підготовка дитини до школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання, вирішення складних проблем у взаємостосунках батьків та дітей, вирішення юридичних проблем цих взаємостосунків.
Соціальної допомоги потребують також неповнолітні та одинокі матері, благополучні сім’ї, сім’ї з дітьми-інвалідами, прийомними, усиновленими дітьми, вихователі дитячих будинків сімейного типу; сім’ї, в яких виховуються проблемні діти, а також обдаровані; сім’ї з нестандартними дітьми, де дитина зазнала різного виду насильства (фізичного, психічного, сексуального) та ін.
В процесі такої роботи надається також соціальна, психолого-педагогічна допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань організації їх взаємостосунків з батьками, класним колективом, вивчення особливостей окремих класних колективів та дітей, робота з окремими категоріями сімей та дітьми з таких сімей.
Реалізація центрами соціальних служб для молоді цих проблем здійснюється завдяки створенню школи молодої матері, школи батьківської підтримки, телефону довіри, консультативних пунктів при школах, ПТУ, соціальних служб для батьків, соціально-медичних курсів для молодих жінок, клубів молодих батьків та ін. Основні форми роботи: семінари, конференції, “круглі столи”, індивідуальні консультації, тренінги, вивчення педагогічних ситуацій, педагогічні бліц-турніри, сімейні посилки, психодрама, трантактний аналіз, кінолекторії тощо.
Питання сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізації в діяльності соціальних педагогів. Робота у цьому напрямі передбачає соціальну реабілітацію — сімей з дисгармонією у сімейних взаємостосунках, наявністю конфліктних ситуацій, де члени сім’ї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що створює загрозу для стабільності сім’ї. Існують сім’ї, які потребують соціально — психологічної допомоги внаслідок тимчасових або затяжних труднощів (серйозні тривалі захворювання членів сім’ї, майнові втрати, нервово- психічні захворювання, різні акцентуації в характерах подружньої пари та ін.). Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер і зорієнтована лише на одну подружню пару та її проблеми, допомагає досягти гармонії у взаємостосунках та врегулюванні подружніх взаємин даної сім’ї.
Висновки до третього розділу
Отже, основні структури, що застосовуються соціальними працівниками — це консультпункти, кабінети екстреної психологічної допомоги, телефон довіри, тренінгові центри. І саме завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування, психоемоційні тренінги, бесіди-консультації та ін.
Така робота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати і розуміти себе та близьких людей.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Чималу допомогу у цьому плані молодій сім’ї надається завдяки друку матеріалів у місцевій пресі, рекламуванню роботи, тематичних передач по телебаченню. Отже, діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги молоді та реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка молодої сім’ї, спирається на розроблену програма, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно, програма є досить динамічною, постійно удосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізцаії.
Завдяки експертному дослідженню, ми дійшли до висновку, що сьогодні офіційно реєструвати шлюб досить таки є актуально серед молоді, навіть не зважаючи на складені обставини того, що велика кількість людей проживають сумісно. Головне, щоб це не затягнулось назавжди.
ВИСНОВКИ
Метою даної дипломної роботи було дослідили мотиви до створення сім’ї та визначили ті причини, які впливають на їх розпад та не бажання створювати офіційний шлюб. Отже, саме на співжиття впливають такі чинники: відсутність часу, відсутність достатньої матеріальної бази, неадекватне ставлення батьків, непотрібність штампу в паспорті, перешкода від навчання.
Що ж до розпад шлюбу, то основними критеріями є алкоголь, не розуміння одного з подружжя іншого, захворювання та ін.
Досліджуючи мотиви вступу до шлюбу, ми виділяємо такі: можливість вирішення житлового питання та не надія на допомогу у госполарстві, а навпаки присв’ятити себе іншій людині, народити дитину чи просто жити з людиною, в якої такі ж уподобання.
Таким чином, на нашу думку вступ до шлюбу можливо і не настільки актуальний, як співжиття, але саме реєстрування шлюбу офіційно є досить відмінним прогресом в житті суспільства.
Основні сучасні тенденції розвитку сім’ї, що зумовлені станом українського суспільства, можуть бути зведені до таких:
— по-перше, шлюб, що лежить в основі сім’ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, корисливості, втручання чи тиску третіх осіб;
— по-друге, дотримується принцип егалітарності, не обмежуються права й не принижується гідність жінок і чоловіків, що забезпечує кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання;
— по-третє, в сучасній сім’ї долається відчуження подружнього життя; системою обов’язків та права створюються реальні передумови для усунення суперечності між любов’ю та обов’язком;
— по-четверте, суспільство зацікавлене у зміцненні шлюбно-сімейних стосунків не шляхом зовнішнього тиску на сім’ю, правових та інших заборон, а за рахунок зростання її внутрішньої згуртованості, посилення подружньої і батьківської відповідальності.
Ми виконали всі завдання, які були перед нами поставлені, тобто визначили поняття молодої сім’ї — це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Також роглянули підходи до виникнення молодої сім′ї в Україні та назвали тих науковців, які цим займаються.
Наступним кроком ми охарактеризували категоріальний апарат та методи написання дипломної роботи та зазначили як саме ми їх застосували. Ми детально розкрили функції сім’ї та виділили типологію сімей, які активно між собою перегукуються та мають взаємозв’язок. Після цього ми описали соціальні проблеми становлення та розвитку молодої сім’ї. Тут ми розглянули, що умови, в яких перебуває сучасна українська сім’я, характе­ризуються найперше різкою зміною соціально-економічних відносин у суспільстві, за яких пріоритети мають надаватися осо­бистості людини, її практичній діяльності у всіх напрямах госпо­дарювання та духовної культури. Разом з тим, сім’я як явище еконо­мічне і соціокультурне зазнає в сучасних умовах впливу різних факторів.
Наступним що ми зробили, так це виділили індикатори кризового стану сімей, які полягають в негативному сприйнятті дій партнера, розчаруванні подружжя одне в одному, скептичне домінування, незадоволення сексуальних потреб, зловживання алкогольних напоїв, азартних ігор, перенесення на партнера роздратування, нагромадженого в іншій сфері життя, незадоволеність потреби у взаємодопомозі.
Також ми проаналізували чим саме займаються соціальні працівники. Цим є: підготовка молоді до сімейного життя; робота з молодих сімей у плані стабілізації сімейних стосунків; допомога батькам щодо розв’язання різноманітних проблем сімейного виховання; соціальна реабілітація у роботі з сім’єю.
Форми та структури організації роботи цих працівників полягають у: мобільні курси, навчально — консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети довіри; лекторії, дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб (служба знайомств, пошта довіри, школа молодого подружжя, телефон довіри) тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні консультатції, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики, щоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення поширення інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні майданчики.
Очевидно, мета підготовки до шлюбу повинна полягати у формуванні в людини потреби в сім’ї, що проявлялася б як бажання мати повноцінну сім’ю, жити в ній і відповідати за неї. Адже потреба молодої людини мати власну сім’ю – це потреба в традиційній, суспільно значимій формі реалізації і організації особистого життя, яка відповідає соціальній сутності людини та її об’єктивному призначенню. Це потреба поєднати своє особисте життя з життям особи протилежної статі через інтимно особистісне ставлення до неї, поєднати з метою досягнення традиційних «вічних» цілей людського існування (це – кохання, діти, сімейний затишок і щастя, спільна праця, підтримка здоров’я, спілкування з близькими і рідними людьми). Здійснення загальних цілей має означати для молодої людини досягнення життєвого успіху, одним із складників якого є сім’я. Справжній життєвий успіх ґрунтується на поєднанні особистого і суспільного інтересів у життєдіяльності людини. Він приходить до того, хто прагне максимально проявити себе – і на ниві праці, суспільної діяльності і на ниві сім’ї, особистого життя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агильдиева Е. Ф. Городская многодетная семья // Социологические исслед.-1990.-№9.
2. Антонов А. И. Кризис семьи и пути его преодоления. — М.: Наука, 2002.
3. Антонов А. И., Борисов В. А. Социология семьи. — М.: Наука, 2003.
4. Алєксєєнко Т. Ф. Виховний потенціал сім’ї в сучасних умовах // Український соціум. К.:2002, 143с.
5. Антонов А. І. Мікросоціологія сімї // Соціологія і сучасність. М.: Наука, М., 2005, 368с.
6. Антонов А. І. Сучасна сім’я // Соціологія сімї. М.: 2005, 640 с.
7. Алєксєєнко Т. Ф., Бойко В.П. Соціально-економічні причини насильства в сім’ї в Україні: аналіз проблем та шляхи запобігання // Соціологія сім’ї. К., 2004,139 с.
8. Балакірєва М. О. Громадська думка: дослідження, аналіз, висновки (збірка). К.: 2003.
9. Балакірева М. О. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні. Навч. посібник.: Знання-Прес, К.: 2002, 213 с.
10. Балакірева М. О. Здоров’я та поведінкові орієнтації молоді: соціальний вимір(опитування 10-22 роки) Навч. посібник.: Знання-Прес, К.: 2005, 255с.
11. Балакірева М. О. Молоде покоління нової України: ескіз соціального портрету. Навч. посібник.: Знання-Прес, К.: АЛД 1995, 89с.
12. Балакірева М. О. Про становище сімей в Україні: доповідь за підсумками. Навч. посібник.: Знання-Прес, К.: 2000, 211с.
13. Балакірева М. О. Про становище молоді в Україні. Навч. посібник.: Знання-Прес, К.: 2000, 158с.
14. Балакірева М. О. Результати мониторингового опитування населення України стосовно соціального становлення молоді. Навч. посібник.: Знання-Прес, К.: 2000., 211с.
15. Балакірева М. О. Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення. Навч. посібник.: Знання-Прес, К.:2004,269с.
16. Балакірева М. О. Формування сексуальної культури молоді. Навч. посібник.: Знання-Прес, К.:2004,128с.
17. Бєсєсдін А. А. Дисфункціональна сім’я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх. Х.: 2002, 19 с.
18. Бойко В. В. Малодетная семья: социологический и демографический аспекты. – М.: Наука, 1999, 88 с.
19. Борщ К. Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи. Соц. захист молодої сім’ї.Навч. посібник.: Ужгород 1991, 41с.
20. Голєусова О. О. Про сімейне становище в Україні. Навч. посібник.: К., Знання-Прес, 2002,191с.
21. Вісник соц.-екон. досліджень, Одеса 2005. Вип.20,130-134 // Актуальні проблеми соціального захисту молодої сім’ї в Україні.
22. Глазунов С. В. Шлюбно-сімейні цінності сучасної учнівської молоді(соціологічний аналіз) // «Соціально-педагогічні проблеми виховання дітей та молоді в національній системі освіти та шляхи її вирішення». Дніпропетровськ.:1997, 22-23.01, 32-37 с.
23. Головаха, Горбачик, Паніна // Україна та Європа: результати міжнарлдного порівняльного соціального дослідження. К.: НАН України. 2006,141с.
24. Демиченко, Іваченко, Костенко. Аналітичний звіт: Моніторинг соціального супроводу сімей, які опинились в складних життєвих ситуаціях. Навч. посібник.: Знання-Прес, К.:2006,135с.
25. Державний інститут проблем сімї та молоді. Становище сімей в умовах малих міст України. Державна доповідь про становлення сімей. Навч. посібник.: К.: Знання-Прес, 2005,225.
26. Добровський А., Корнат А. Інформаційний вісник №4. Управління у справаз сімї та молоді. Навч. посібник.: Львів 2007, 97ст.
27. Добровський А., Корнат А. Моніторинг державної молодіжної політики стосовно сімї, дітей та молоді. Навч. посібник.: Львів, 2006, 178ст.
28. Долинська Л. Підготовка молоді до сімейного життя. Навч. посібник.: К., Знання-Прес, 2002,73ст.
29. Енциклопедія молодої сім’ї. Минск.:1991,697ст.
30. Зайцева З. Г. Соціальна підтримка молодлї сімї.: Збірник інформації, теорії, та методики. К., 1994,141ст.    продолжение
–PAGE_BREAK–
31. Зайцева З. Г. Діяльність центрів соціальних служб для молоді щодо здійснення соціальних робіт з молодою сімєю в Україні // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи.-2006.- 256с.
32. Зацепін В. І. Молода сімя: соц.-економ., правові, морально-псизол. проблеми. К.: Наука, 1991,313ст.
33. Збірник матеріалів на допомогу спеціальних центрів ССМ. Соціально-психологічна робота з жінками та молодими сімями., Полтава, 1997, 24ст.
34. Зверева Соціальний супровід сімей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях. Навч. посібник.: К.: Знання-Прес., 2006,103ст
35. Зінченко Л. Про становище молоді в Україні: щорічна доповідь. К.:2006, 359ст.
36. Карасевич А. П. Соц. проблеми становлення та розвитку молодої сім’ї//Всебічний розвиток особистості студента. Ірпінь,2001,101-107ст.
37. Костів В. І… Сім’я з порушеною структурою як обєкт соціальної політики держави // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи. Ужгород 1991
38. Листопад О. А. Соц. аналіз проблем сучасної студентської сім’ї // Південноукр. днрж. пед. ін-т ім. Ушинського. Наук. вісник.:1999. Вип.8-9, 125-128ст.
39. Мамчин Т. І… Кількісні методи в соц. дослідженнях. Ужгород // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи:1999, 56ст.
40. Макалуга С.В. Світ молоді // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Молодь, освіта, наука, культура, національна самосвідомість. Європейський університет. К.:2003, Т4.
41. Мацковский М. С. Социология семьи: проблемы теории, методологии и методики. – М.: Наука, 1989.
42. Мауковський М. С. Методичні програми і методики дослідження шлюбу та сімї. М.: Наука, 1986,57ст.
43. Молода сім’я в Україні: проблеми становлення та розвитку: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2002 року. –К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді,2003.-140 с.
44. Мольпан Т. А. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Навч. посібник.: К.: Знання-Прес, 1998 Багатодітні сімї і особливості соціального самопочуття та адаптації до сучасних соціоекономічних умов., 135с.
45. Паніна // Життя, наукова діяльність, шлях у майбутнє(НАН України)К.: Факт 2007,180с.
46. Паніна // Українське суспільство1994 — 2005: соціальний моніторинг. К.: 2005, 157с.
47. Пилипенко В.Є., Попова І.М. та ін. Спеціальні та галузеві соціології: Навч.Посіб.-2-ге вид.-К.: ПУ «Фоліант»,2007.-451 с.
48. Полякова Г. С. Складності взаєморозуміння в сімї: методичні рекомендації. Т-во Знання УРСР 1990, 13с.
49. Постовий В. Г. Консультування сімї., Навч. посібник.: К., Знання-Прес, 2003.
50. Руденко Т. П Молода сімя в Україні: соціально-філософський аналіз. Навч. посібник.: К.: Знання-Прес, 2004,18с.
51. Соціологічні дослідження: вивчення соціальних проблем дітей, сім’ї та молоді, 2004.-Кн. 3.-176 с.
52. Соціальні дослідження: збірник наук праць. Луганськ2002(№1,2) Цмбалюк Н. Н. Родинне дозвілля як середовище соціальної взаємодії, 56ст.
53. Социологический энциклопедический словарь / Ред.-коорд. Г. В. Осипов. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998.
54. Тихомирова Б. А. «Кризис сім’ї» або кризис стереотипів масового створення // Соціальна робота, 2004. 84с.
55. Товканець Г. В. Вплив сімейного спілкування на формування особистості // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи., Ужг. 1999., 243с.
56. Трубавіна І. М. Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи // Державна сімейна політика в Україні: сутність, значення, перспективи. Ужг.1999., 243ст.
57. Туленков Н. В. Социология студенческой семьи. Конспект лекций. – К.: УГУФВС, 1994.
58. Українське суспільство: десять років незалежності (соціальний моніторинг та коментар науковців) / За ред. д. ек.н. В.М.Ворони, д. соц. Н. М.О.Шульги.-К.: Інститут соціології НАН України, 2001. — 662 с.
59. Українське суспільство:1992-2007. Динаміка соціальних змін / За ред. д. ек.н. В.М.Ворони, д. соц. Н. М.О.Шульги. — К.: Інститут соціології НАН України, 2007.-544 с.
60. Українське суспільство 1994-22004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д. ек.н. В.М.Ворони, д. соц. н М.О.Шульги. — К.: Інститут соціології НАН України, 2004.-705с.
61. Українське суспільство 1992-2006. Соціальний моніторинг / За ред. д. ек.н. В.М.Ворони, д. соц. Н. М.О.Шульги.-К.: Інститут соціології НАН України, 2006.-578 с.
62. Федоренко Р. П. Діагностика реакцій подружжя на сімейну кризу в практиці консультування. К., Знання,2000, 27с.
63. Фомюк Г. А. Невдале подружнє життя: теоретичні та практичні аспекти психологічної діагностики та консультування Навч. посібник: «Особистість та сім’я в епоху соціальної трансформації» К.: Наукова думка К.: 2005.-142 с.
64. Чурилов Н. Н. Проектування вибіркового соціологічного дослідження. К.: Наукова думка19869(174-182)
65. Шнейдер Л. Б. Соціально-психологічна і консультативна робота з сімєю // Соціологія сім’ї. М.: Вороніж,2004, Ч-1(Ч-2).-С.34-36.
66. Яковенко М. Я. Деякі аспекти формулювання девіантної поведінки в молодіжному середовищі // Соц. дослідження: Зб. наук. Статей.- 2003, №3.- С.45-48.
67. Якубова Ю. Я. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Навч. посібник: «Особистість та сім’я в епоху соціальної трансформації» К.: Наукова думка, 1998.-430 с.