Вступ Молодь – соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов’язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей
соціалізації. Сучасна молодь довше навчається в школі та, відповідно, пізніше починає самостійне трудове життя. Ускладнилися й самі критерії соціальної зрілості. Початок самостійного трудового життя, завершення навчання та набуття стабільної професії, одержання політичних прав, матеріальна незалежність від батьків, вступ у шлюб і народження першої дитини – усі ці події, такі, що в своїй сукупності надають людині почуття повної
дорослості, та відповідний соціальний статус, настають не одночасно, й сама їхня послідовність і символічне значення кожного з них не однакові в різних соціальних прошарках. Звідси й дискусійність хронологічних, абсолютних вікових границь: нижню границю молодості встановлено між 14 і 16, а верхню – між 25 і 30 роками та навіть пізніше [8, 111]. Не менш важливим, аніж подовження періоду молодості,
є ускладнення самого процесу соціалізації. Формування особистості молодої людини здійснюється сьогодні під впливом декількох відносно автономних соціальних факторів, найважливішими з який є: сім’я (родина), школа, спільнота однолітків (молодіжні організації, різноманітні неформальні, стихійні групи та співтовариства), засоби масової інформації. Вже сама численність цих інститутів і засобів впливу надає особистості, що формується, значно більший ступінь автономії від кожного з них окремо як ніколи в минулому. Організація виховання і навчання молоді по віковому принципу підсилює цю вікову гомогенність, сприяючи виробленню специфічної «молодіжної» самосвідомості і стилю життя («субкультури»). 1. Молодь, молодіжна політика та молодіжні організації 1.1 Становище молоді в Україні Прискорення темпів громадського життя спричиняє підвищення ролі
і значення молоді в суспільно-політичному і культурному житті. Справа не стільки в абсолютному зростанні чисельності молодих людей, скільки в мінливих соціальних умовах. Чим вищий темп техніко-економічного розвитку, чим швидше обновляються знання, умови праці та побуту, тим помітніше стають соціально-культурні розходження між поколіннями. Нові проблеми та події штовхають на пошуки принципово нових рішень
і критичну переоцінку минулого досвіду. Молодими громадянами в України є особи віком від 14 до 35 років. Держава визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.
3 початку 1991 р. до початку 2006 р. чисельність молоді України скоротилася на 766 тис. oci6 – з 16173,5 до 15407,5 тис. oci6. Проте частка молоді серед усього постійного населения України зросла – від 31,3% до 33,0% за той самий період внаслідок пришвидшених темпів скорочення чисельності всього населення. У містах України на початку 2006 р. проживало 10 927,0 тис. молоді, у сільській місцевості
– 4 480,5 тис. ociб [8, 102]. Наразі молодь характеризується наступними кількісними й якісними показниками: – юнаки і дівчата віком від 14 до 35 років становлять 15 407 522 осіб – приблизно третина усього населення країни; – 70% молоді мешкає у містах, 30% – у селах; – близько двох мільйонів молодих сімей, із них близько 600 тис. мешкають у сільській місцевості; – 100 тис. осіб офіційно зареєстрованих безробітних; – 2 709 161 студентів, які навчаються у 340 вузах І-IV рівнів акредитації; – близько 5% молоді беруть участь у громадському русі; – молодь – це активний учасник громадського життя суспільства; – найбільш активна демографічна група; – молодь – це третина економічної активності населення [6, 83]. За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді в червні 2007 р лише третина респондентів у віці 14-35
рр. задоволені рівнем своєї освіти. Кожен десятий – не задоволений, а кожен четвертий відповів «скоріше ні, ніж так». Дві третини молодих громадян у віці 14-35 рр. хотіли би мати більш високий рівень освіти. Серед основних мотивів – можливість влаштуватися на більш престижну роботу (34%), можливість більш високого заробітку (34%), а також можливість зробити гарну кар’єру та особиста потреба у постійному підвищенні рівня освіти (по 24%). Майже половина (47%) працюючої молоді працює не за фахом.
Серед основних причин – відсутність вакансій, незадовільні зарплати та умови праці. Протягом 2006 р. серед осіб, що були клієнтами служби зайнятості чисельність випускників середніх загальноосвітніх шкіл становила 20,6 тисяч, професійно-технічних закладів освіти 22,0 тисячі, вузів – майже 47 тисяч. Працевлаштовано – 31 тис. випускників усього. Серед них – 7 267 випускників загальноосвітніх шкіл, 8 589 випускників професійно-технічних закладів освіти,
14 858 випускників вузів. За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді в червні 2006 р. для молодих людей найбільш привабливими є професії юриста (42%), бізнесмена, підприємця (37%), банківського працівника (32%). Одночасно, спеціальності, на які зростає попит на ринку праці мають невисокий рейтинг серед молоді: фермер, фахівець у галузі сільського господарства (5%), інженер (9%), працівник торгівлі (11%), вчитель, викладач (14%). Відповідно, на думку молоді, ці професії не можуть і забезпечити успіх в житті. Великий відсоток молоді – 30,4% вважають привабливою професію лікаря, та лише 23,3% вважають, що ця професія приносить успіх. Одночасно, за інформацією Державної служби зайнятості на ринку праці, на ринку праці в
Україні не вистачає медичних працівників, учителів, продавців як продовольчих, так і непродовольчих товарів інших. Аналіз глибинних інтерв’ю з керівниками приватних рекрутингових кампаній свідчить, що серед клієнтів з вищою освітою найчастіше до них звертається молодь із юридичними та медичними дипломами [4, 92]. Станом на 1 вересня 2008 р. серед загальної кількості українських безробітних більше 30% становила молодь у віці до 35 років.
1.2 Становище молоді в Європейському Союзі У період із 2000 по 2020 рік група людей у віці 15-24 років знизиться до 11% усього населення Європейського Союзу. Міжнародний день молоді – міжнародний день, що відзначається ООН 12 серпня. І сесія Світової конференції Міністрів у справах молоді (Лісабон, 8-12 серпня 1998 р. Ідея Міжнародного дня молоді була запропонована в 1991 р. молоддю, яка зібралася
в Відні (Австрія) на І сесії Світового молодіжного форуму системи ООН. Форум рекомендував, щоб Міжнародний день молоді було оголошено спеціально для збору коштів, просування та підтримки Фонду молоді ООН у партнерстві з молодіжними організаціями. Рішення про оголошення 12 серпня Міжнародним днем молоді було підтримано на І сесії Світової конференції Міністрів у справах молоді, що проходила в
Лісабоні 8-12 сепня 1998 р. Ця рекомендація була підтримана 17 грудня 1999 р. 54 сесією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у резолюції №» A/RES 54/120 I» («Політика та програми, що залучують молодь»), та 12 серпня було оголошено Міжнародним днем молоді. Асамблея також рекомендувала проводити пропагандистські заходи в підтримку Міжнародного дня з підвищення інформованості про Всесвітню програму дій, що стосується молоді, прийнятої в 1995 р. (резолюція Генеральної Асамблеї №» A/RES/50/81?) [5, 94]. Міжнародний день молоді щороку має певну основну тематику: – 2001 – Боротьба з епідемією ВІЛ/СНІДу; – 2002 – Дії молоді для стійкого розвитку; – 2003 – Зайнятість молоді; – 2004 – Молодь у суспільстві різних поколінь; – 2005 –
Перетворення зобов’язань у реальні справи; – 2006 – Спільна боротьба з зубожінням: молодь і викорінювання зубожіння; – 2007 – Будь поміченим, будь почутим: участь молоді заради розвитку; – 2008 – Молодь і зміна клімату: час діяти; – 2009 – Стабільність: наш виклик, наше майбутнє. Міжнародний день солідарності молоді – (Міжнародний день солідарності
молоді в боротьбі проти колоніалізму, за мирне існування – міжнародне свято. Відзначається щорічно 24 квітня. Встановлений із 1957 року за рішенням Всесвітньої федерації демократичної молоді заради того, щоб привернути увагу державних органів, суспільства та засобів масової інформації до проблем молоді. Відзначається в день прийняття рішень на заключному засіданні Бандунгської конференції країн Азії й Африки (1955 р англ.
Asian-African Conference). На противагу йому 1999 р. було встановлено Міжнародний день молоді. День молоді – свято України. Відзначається щорічно в останню неділю червня. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи молодіжних об’єднань і організацій України…» згідно Указу Президента України «Про
День молоді» від 22 червня 1994 р. №323/94. 1.3 Державна молодіжна політика Державна молодіжна політика – це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Головними завданнями державної молодіжної політики є: – вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді; – допомога молодим людям у реалізації й самореалізації
їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей; – залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України; – надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці; – координація зусиль усіх організацій
та соціальних інститутів, що працюють з молоддю. Головними принципами державної молодіжної політики є: – повага до поглядів молоді та її переконань; – надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема; – правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для
їх повноцінного соціального становлення та розвитку; – сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об’єднання молодих громадян [8, 73]. Головними напрямами державної молодіжної політики Україні є: – розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки; – забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних
інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства; – створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища; – формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України; – охорона здоров’я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному
і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України. Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України. Державна молодіжна політика формується та реалізується шляхом: – прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної
політики; – проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України; – діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді; – створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників; – розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики; – виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, заінтересованих у роботі з молоддю; – утворення спеціальних фондів. Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється: – в інтересах молодої людини, суспільства, держави; – з урахуванням можливостей
України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді. 2. Що таке молодіжна громадська організація, її права та реєстрація Правове регулювання створення та діяльності молодіжних громадських організацій здійснюється Законами України «Про об’єднання громадян» та «Про молодіжні та дитячі громадські організації»,
Положенням про про порядок легалізації об’єднань громадян, затвердженим Постановою КМУ від від 26 лютого 1993 р. №140. Згідно статті 1 ЗУ «Про об’єднання громадян», об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав
і свобод. Це загальне визначення об’єднання громадян. Згідно з цим Законом, їх є два види – політичні партії та громадські організації. Громадські організації можуть бути: дитячі, молодіжні, правозахисні, спортивні, та й взагалі різних напрямків. Щодо молодіжних та дитячих організацій, їх створення та діяльність також регулюється Законом
України «Про молодіжні та дитячі громадські організації». Згідно із статтею 1 цього Закону, молодіжні громадські організації – об’єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів. Отож особливістю і відмінністю МГО від інших громадських організацій є їх членство. Засновниками молодіжних громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку. Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 28 років. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних громадських організацій за умови, якщо
їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів. Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує відповідно 28 та 18 років, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій. МГО має права як будь-яка громадська організація у порядку
Закону «Про об’єднання громадян» та іншими актами. Дуже важливо для МГО знати права, які надаються їй за законодавством у молодіжній сфері. Так згідно ЗУ «Про молодіжні та дитячі громадські організації», МГО має право: – на безкоштовну державну реєстрацію та звільняються від збору за реєстрацію символіки (інші громадські організації, наприклад сплачують за держреєстрацію 170 грн.) (ст.
9), – членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних чи фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності МГО та їх спілок, не оподатковуються (ст. 7), – можуть вступати у виборчі коаліції (ст. 7), – залучаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної політики щодо молоді (ст. 8), – на державну підтримку (надання МГО інформації про державну політику щодо молоді; подання методичної та організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді; сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді або сприяють зайнятості молоді, в інших формах, що не суперечать законодавству України) (ст. 9), – при затвердженні місцевих бюджетів передбачаються видатки на реалізацію програм молодіжних
МГО (ст. 10), – органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть делегувати МГО повноваження щодо реалізації відповідних програм (проектів, заходів), на які вони подають МГО фінансову та матеріальну допомогу і здійснюють контроль за реалізацією наданих повноважень, у тому числі за цільовим використанням виділених коштів. Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в
Україні» передбачено право МГО: – вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді (ст. 14), – органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування мають право здійснювати фінансування програм і проектів МГО, що сприяють соціальному становленню та розвитку молоді та реалізації її суспільно корисних ініціатив, надавати дотації і субсидії
МГО, надавати у безплатне користування МГО та фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності (ст. 15) [5, 37]. Порядок створення МГО визначається Законами України «Про об’єднання громадян» та «Про молодіжні та дитячі громадські організації», а документи на реєстрацію детально визначені Положенням про порядок легалізації об’єднань громадян, затвердженим Постановою КМУ від від 26 лютого 1993 р. №140. Згідно статті 11 Закону України «Про об’єднання громадян», засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних організацій – 15-річного віку. Рішення про заснування об’єднань громадян приймаються установчим з’їздом (конференцією) або загальними зборами. Отож для заснування МГО потрібно не менше троє осіб, яким
є по 15 років. Основним документом об’єднання громадян є статут. Закон України «Про об’єднання громадян» визначає основні його положення. Статут об’єднання громадян повинен містити (ст. 13): – назву об’єднання громадян (повну, а також скорочену, якщо така є), його статус та юридичну адресу; – мету та завдання об’єднання громадян; – умови і порядок прийому в члени об’єднання громадян, вибуття з нього; – права
і обов’язки членів (учасників) об’єднання; – порядок утворення і діяльності статутних органів об’єднання, місцевих осередків та їх повноваження; – джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об’єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань; – порядок внесення змін
і доповнень до статутного документа об’єднання; – порядок припинення діяльності об’єднання і вирішення майнових питань, пов’язаних з його ліквідацією. У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об’єднання громадян. Отож це усі питання, які обов’язково мають бути у статуті, і вимагати більшого реєструючий орган не має права.
Проте статутний документ об’єднання громадян не повинен суперечити законодавству України. Наприклад, щодо назви, то вона визначається рішенням установчого з’їзду (конференції) або загальними зборами об’єднання громадян. Вона повинна складатися з двох частин – загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об’єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних об’єднань громадян. Індивідуальна назва об’єднання громадян є обов’язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку об’єднань громадян з такою ж загальною назвою. Об’єднання громадян поряд з повною назвою може мати скорочену назву, яка фіксується в установчих та статутних документах об’єднання громадян (рішенні установчого органу, статуті). Щодо членства, у статуті при написанні цієї частини потрібно врахувати вимоги
ЗУ «Про молодіжні та дитячі громадські організації»: членами можуть бути особи віком від 14 до 28 років, кількість осіб старшого віку не повинна перевищувати третину загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних кількість осіб старшого віку також не може перевищувати третину членів виборних органів. 3. Рівненська обласна молодіжна креативна організація «Діамантова вулиця» 3.1 Загальні положення Рівненська Обласна Молодіжна Креативна
Організація «Діамантова Вулиця», є неприбутковою молодіжною громадською організацією, яка на добровільних засадах та спільності інтересів об’єднує громадян. Діяльність Організації поширюється на території Рівненської області. Організація може підтримувати міжнародні зв’язки, укладати угоди, брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать нормам міжнародного права та зобов’язанням
України. Організація співпрацює з міжнародними організаціями і об’єднаннями, що сприяють розвиткові творчої діяльності та спорту. Рішення Організації з питань, що входять до її компетенції є обов’язковими для всіх членів Організації. Місцезнаходження Організації: проспект Миру б. 12, кв. 101, м. Рівне,
33013. Організація є юридичною особою з моменту її державної реєстрації. Організація здійснює свою діяльність на основі Статуту. В своїй діяльності керується Конституцією України, законом України «Про об’єднання громадян», чинним законодавством України. Організація має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку, фірмові бланки, емблему та інші атрибути юридичної особи. Організація здійснює володіння, користування та розпорядження своїм майном, у відповідності з цілями своєї діяльності. Організація має право укладати угоди, контракти, будь-які інші правочини, що не суперечать вимогам чинного законодавства України та виступати позивачем, відповідачем або третьою особою у суді,
Господарському суді, адміністративному суді, третейському суді. 3.2 Мета, завдання, діяльність Організації Основною метою діяльності Організації є виховання та розвиток молодого покоління українців через творчість (створення та запис пісенних творів, створення музичних та танцювальних композицій, проведення концертів, фестивалів, вечірок, співробітництво із музичними колективами України та
інших країн, участь у всіляких музичних заходах України та інших країн, образотворче мистецтво) та спорт в усіх його видах та проявах (настільний теніс, більярд, важка атлетика, легка атлетика, культуризм, шахи, шашки, «Го», кульова стрільба, пейнтбол, спортивно-прикладні види єдиноборств, спортивна риболовля, автомотоспорт, і ін.) і т.д. Основним завданням Організації є: – сприяння у створенні та запису пісенних творів, музичних
та танцювальних композицій, проведенні концертів, фестивалів, вечірок, участі у всіляких музичних заходах України та інших країн, розвитку образотворчого мистецтва як засобу духовного виховання молоді, зміцненню їх морального здоров’я; – сприяння підвищенню ролі фізичної культури та спорту у всебічному і гармонійному розвитку, як засобу фізичного виховання молоді, зміцненню їх фізичного здоров’я, формуванню здорового способу життя; – сприяння удосконалення системи підготовки
спортсменів, тренерів, суддів, забезпеченню успішного виступу спортсменів області на різноманітних змаганнях; – формування культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості; – відродження звичаїв, традицій та національної ідеї українського народу, відродження національної культури, історії, національної свідомості громадян та української мови; – забезпечення духовного і матеріального добробуту членів Організації шляхом створення Каси Взаємодопомоги членам Організації та малозабезпеченим; – забезпечення шефства над школами, інтернатами, матеріальної допомоги дітям з неблагополучних сімей, із вадами здоров’я, безпритульним, – охорона громадського порядку; – сприяння розвитку і зміцнення зв’язків з міжнародними та іншими організаціями, товариствами, клубами, федераціями, асоціаціями та об’єднаннями, як творчими, спортивними так і організаціями, які займаються відродженням звичаїв,
традицій та національної ідеї українського народу, інших народів, відродженням національної культури, історії, національної свідомості громадян; – проведення разом з міжнародними та іншими організаціями, товариствами, клубами, федераціями, асоціаціями та об’єднаннями, як спортивними так і організаціями, які займаються відродженням звичаїв, традицій та національної
ідеї українського народу, інших народів, відродженням національної культури, історії, національної свідомості громадян спільних культурно – масових заходів (спортивних змагань, національних фестивалів, концертів, вечірок та ін.); Організація у відповідності до покладених на неї завдань в установленому порядку: – сприяє розробці та реалізації програм розвитку творчості (створення та запис пісенних творів, створення музичних та
танцювальних композицій, проведення концертів, фестивалів, вечірок, співробітництво із музичними колективами України та інших країн, участь у всіляких музичних заходах України та інших країн, образотворче мистецтво) в області; – сприяє розробці та реалізації програм розвитку спорту в області; – пропагує та популяризує заняття музикою, співами, танцями, спортом та фізичною культурою серед молоді; – сприяє розширенню матеріально-технічної бази у відповідності до видів творчої діяльності та спорту, якими займаються члени Організації; – надає практичну, організаційну та методичну допомогу творчим музичним, танцювальним колективам, фізкультурно-спортивним організаціям, членам Організації у роботі по залученню молоді до творчої діяльності та занять спортом; – затверджує положення про проведення концертів, фестивалів, вечірок, спортивних змагань, організованих Організацією інших заходів, які проводяться Організацією серед
її членів, здійснює контроль за їх дотриманням; – організовує та проводить, концерти, фестивалі, вечірки, змагання, збори, тематичні вечори, та інші заходи серед своїх членів та за участю своїх членів; – бере участь в організації і проведенні наукових, громадських, історичних досліджень, готує та видає методичні, довідково-інформаційні, культурно-історичні та інші матеріали, пов’язані з розвитком спорту, відродженням культури,
дослідженням історії в області; – приймає участь в організації і проведенні заходів по підготовці та підвищенню кваліфікації тренерів та суддів, пропаганді та популяризації спорту в усіх його видах та проявах; – приймає участь у відродженні звичаїв, традицій та національної ідеї українського народу, відродженні національної культури, історії, національної свідомості громадян та української мови; – приймає участь у проведенні науково-
практичних конференцій, семінарів, симпозіумів; – подає матеріали у федерації відповідних видів спорту в Україні на присвоєння спортивних та спеціальних звань, заохочень тренерів, суддів та інших спеціалістів – членів Організації. – здійснює заходи дисциплінарного впливу до членів Організації. – з метою виконання статутних завдань і цілей Організації, має право здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством. 3.3 Члени Організації, їх права та обов’язки Членство в Організації є добровільним і може бути індивідуальним, колективним і почесним. Індивідуальними членами Організації можуть бути особи віком від 14 до 35 років, які визнають
його статут та зобов’язуються його виконувати, регулярно сплачують у встановленому порядку членські внески, активно сприяють діяльності Організації та прийняті до Організації на підставі заяви, поданої до правління Організації в письмовій формі. Колективними членами Організації можуть бути колективи державних, громадських, кооперативних підприємств, установ, організацій
з різними формами власності, які визнають Статут Організації, сплачують у встановленому порядку членські внески і активно сприяють діяльності Організації. Колективні члени будують свою діяльність з Організацією на договірних засадах та реалізують свої права та обов’язки через свої представників. Почесними членами Організації можуть бути особи, що зробили істотний внесок у розвиток музики, танців, образотворчого мистецтва, спорту.
Прийом в члени Організації здійснює Правління на підставі таких документів: – для індивідуальних членів – письмова заява та документ про сплату вступного внеску; – для колективних членів Організації – письмова заява керівного органу, протокол зборів про прийняте рішення вступу до Організації, документ про сплату вступного внеску. Рішення про прийняття до членів Організації приймається на черговому засіданні
Правління більшістю голосів членів Правління. При виключенні або самостійному виході із членів Організації вступні та членські внески не повертаються. Рішення про виключення з членів Організації приймається на черговому засіданні Правління одноголосно. Члени Організації зобов’язані: – активно сприяти вихованню та розвитку молодого покоління українців через творчість (створення та запис пісенних творів, створення музичних та танцювальних композицій, проведення концертів, фестивалів, вечірок, співробітництво із музичними колективами України та інших країн, участь у всіляких музичних заходах України та інших країн, образотворче мистецтво) та спорт в усіх його видах та проявах; – дотримуватися Статуту, рішень керівних органів Організації в межах їх компетенції, всіляко сприяти виконанню завдань і функцій
Організації, своєчасно сплачувати членські внески, виконувати громадські доручення; – пропагувати серед молоді здоровий спосіб життя та заняття спортом; – активно займатися спортом, підвищенням власного інтелектуального рівня, розширенням кругозору; – бути прикладом для всіх оточуючих громадян; – слідкувати за своєю мовою, викидаючи з неї нецензурні слова, русизм, жаргонні вислови, виправляти своїх товаришів; – не зловживати спиртними напоями, тютюновими виробами, не вживати наркотичних та психотропних препаратів,
вести пропагандистську роботу з цих питань, серед молоді. – відстоювати та захищати інтереси Організації перед третіми особами; – при необхідності в співпраці з органами внутрішніх справ та охорони громадського порядку, нести патрульно-постову службу; – захищати та охороняти культурно – історичну спадщину (пам’ятки) Українського народу. Члени Організації мають право: – приймати участь у всіх заходах, які організовуються та проводяться
Організацією; – вносити пропозиції до керівних органів Організації щодо питань, пов’язаних з його діяльністю; – обирати та бути обраним до керівних та контролюючих органів Організації; – брати участь у змаганнях, фестивалях, інших культурних, спортивно-масових заходах, що проводить Організація в плануванні вказаних заходів та обговоренні діяльності Організації; – займатися на танцювальних майданчиках, у спортивних спорудах (залах), історичних кімнатах, музеях, кімнатах для самоосвіти, бібліотеках, які належать Організації, користуватись обладнанням, інвентарем, спортивною формою та національними костюмами, носити емблему Організації та значок Організації; – зустрічатися з керівними органами структур Організації та її членами; – на юридичний захист з боку керівних органів
Організації. За активну участь в роботі Організації її члени можуть бути нагороджені відповідно до «Положення про заохочення членів Рівненської Обласної Молодіжної Креативної Організації «Діамантова Вулиця», яке розробляється Правлінням Організації та погоджується Загальними зборами Організації. 3.4 Органи управління
Організацією Управління Організацією здійснюється на основі демократичного самоуправління, активної участі його членів у вирішенні всіх питань діяльності Організації. Керівними органами Організації є: – Загальні збори членів Організації; – Правління Організації; – Голова Правління. Вищим керівним органом Організації є Загальні збори його членів, які скликаються рішенням
Правління не рідше одного разу на рік або за вимогою однієї третини членів Організації. Загальні збори Організації обирають Правління Організації, Голову Правління та його заступників, ревізора (ревізійну комісію) відкритим або закритим голосуванням. Виключною компетенцією Загальних зборів є: – затвердження статуту Організації, та внесення до статуту змін
і доповнень; – обрання Правління Організації, ревізора (ревізійної комісії); – розгляд та затвердження звіту керівних органів Організації та ревізора (ревізійної комісії); – обрання Голови Організації, його заступників; – затвердження бюджету Організації, розміру вступних та членських внесків; – визначення основних напрямів роботи Організації та прийняття відповідних документів; – здійснення права власності, ліквідація та реорганізація Організації. Збори Організації вважаються правомочними, якщо на них присутні не менше 2/3 членів Організації. Рішення на зборах приймаються простою більшістю голосів від кількості присутніх на зборах, окрім рішення про обрання членів правління, голови правління та про припинення діяльності Організації, яке приймається одноголосно. 3.5 Правління Організації В період між Загальними зборами членів
Організації діяльністю Організації керує Правління. Правління очолює Голова Правління. Засідання Правління відбуваються при наявності 2/3 її членів, і не рідше 1 разу на квартал. Рішення на засіданнях Правління приймаються простою більшістю голосів її членів. Правління виконує наступні функції: – приймає рішення про час
і місце проведення Загальних зборів, питання, які виносяться на порядок денний, будь-які інші Рішення, які входять до компетенції Правління; – у встановленому порядку співпрацює з органами влади, установами, підприємствами, організаціями з основних питань діяльності та вносить на розгляд Загальних зборів Організації свої пропозиції по всіх питаннях діяльності Організації; – розглядає та затверджує структуру Організації, кошториси доходів та видатків
Організації, структур Організації; – створює та формує необхідні фонди; – подає до відповідних державних органів матеріали на присвоєння спеціальних та спортивних звань, заохочень тренерів, суддів та інших спеціалістів – членів Організації; – Правління може створювати громадські органи Організації (комісії та ін.). Рішення по питаннях, віднесених до компетенції Правління, приймаються відкритим голосуванням, простою більшістю голосів від кількості присутніх членів.
За умови рівності голосів, голос Голови Правління є вирішальним. Голова Правління у відповідності до своїх повноважень: – розпоряджається коштами та майном Організації, на підставі рішень Загальних зборів, здійснює фінансові операції, веде відповідну фінансову документацію; – представляє інтереси Організації у державних установах, міжнародних федераціях, громадських та інших установах, підприємствах, організаціях; – підписує всю офіційну документацію Організації; – несе відповідальність за фінансову діяльність, розподіл та використання матеріальних та фінансових фондів; – організовує та проводить іншу різноманітну діяльність Організації, в тому числі і міжнародну, у встановленому порядку укладає правочини, угоди, договори з державними установами, міжнародними федераціями, громадськими та іншими установами, підприємствами, організаціями, федераціями
інших країн, а також з зарубіжними організаціями; – разом з секретарем Організації готує засідання Правління, забезпечує виконання рішень Загальних зборів Організації, організовує діяльність робочих і громадських органів Організації. 3.6 Контроль за коштами та майном Організації Контроль за фінансово-господарською діяльністю
Організації здійснює ревізор (ревізійна комісія – не менше як три особи), який обирається Загальними зборами Організації строком на 3 (три) роки. Ревізор (ревізійна комісія) відповідає за свою діяльність перед Загальними зборами Організації, Правлінням, подає їм звіти про результати проведення ревізій, а також висновки по річним звітам. Функції ревізора (контрольно-ревізійної комісії) може бути покладено, за
рішенням Загальних зборів, на аудитора або аудиторську фірму на підставі відповідного договору на проведення аудиту. Ревізор (ревізійна комісія): – забезпечує перевірку фінансової, господарської діяльності Організації та інформує про результати перевірки Загальні збори Організації (перевірка проводиться 1 раз на рік); – контролює та перевіряє правильність та доцільність витрат коштів, використання матеріальних цінностей, організацію обліку та звітності, дотримання кошторисної
та штатної дисципліни. Ревізор (ревізійна комісія) має право вимагати скликати позачергове засідання Правління. Ревізор (ревізійна комісія) має право залучати до роботи незалежних експертів. Ревізор (ревізійна комісія) має право вимагати від посадових осіб Організації подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізор (ревізійна комісія), після візування її висновків про проведену роботу, Головою Правління, доповідає про результати проведених перевірок Зборам Організації. Ревізор (ревізійна комісія) обирається, переобирається та затверджується на Загальних Зборах Організації. Організація є власником грошових коштів та іншого майна, які їй належать на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності та оплати праці штатних працівників, забезпечення статутної діяльності
Організації. Кошти та майно Організації, в тому числі валютні кошти утворюються наступних джерел: – надходження від вступних та членських внесків; – добровільних, безкорисливих пожертв спонсорів, членів Організації; – видавничої діяльності; – добровільних внесків громадян, трудових колективів, творчих спілок, державних, громадських та кооперативних організацій, підприємств з різними формами власності; – інших джерел, що не суперечать чинному законодавству
України. Грошові кошти Організації використовуються тільки на виконання статутних завдань або на благодійні цілі та утримання штатного апарату. Організація може створювати необхідні для його діяльності фонди, структурні підрозділи, підприємства. Майно Організації відповідно до Законів України та цього Статуту, належить їй на праві власності. Організації набуває право власності на: – майно, передане
їй її членами; – майно, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями; – майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Організації має право передавати іншим юридичним особам, обмінювати, надавати безкоштовно в тимчасове користування або позичати належне їй майно, а також списувати з балансу, якщо інше не передбачено законодавством України. Кошти Організації витрачаються у відповідності до його мети та завдань і контролюються Правлінням та ревізором (ревізійною комісією). Організація має право отримувати від фізичних або юридичних осіб будь-яке рухоме або нерухоме майно у користування на договірних засадах. Умови отримання майна у користування від фізичних або юридичних осіб визначаються Правлінням Організації (головою правління), виходячи з інтересів Організації, та затверджуються Правлінням
Організації не набуває право власності на майно, передане йому для користування фізичними або юридичними особами. Фінансові ресурси Організації формуються за рахунок внесків та відрахувань її членів, інших надходжень, не заборонених чинним законодавством України. Для виконання власної статутної діяльності Організація може створювати відповідні фонди, структурні підрозділи, підприємства.
Організація веде оперативний бухгалтерський і статистичний облік та звітність, відповідно до чинного законодавства України. Відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності покладається на Голову Правління. Ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності здійснюється головним бухгалтером, що діє у відповідності з чинним законодавством України. Організація, як юридична особа, може укладати угоди про співпрацю з юридичними та фізичними
особами. Право контролю за діяльністю Організації належить державним контролюючим органам, ревізору (ревізійній комісії) Організації. 3.7 Припинення діяльності Організації Припинення діяльності Організації може бути проведено шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації. Рішення про припинення діяльності Організації приймається на Загальних зборах Організації одноголосно. Реорганізація Організації відбувається за рішенням Загальних зборів Організації. При реорганізації Організації вся сукупність прав та обов’язків переходить до його правонаступників. Організації ліквідовується: – за рішенням Загальних Зборів Організації; – за рішенням суду, Господарського суду, у випадках, передбачених чинним законодавством
України. Ліквідація Організації здійснюється призначеною рішенням Загальних Зборів Організації Ліквідаційною комісією, до якої, з моменту прийняття рішення про ліквідацію, переходять повноваження Правління по управлінню Організацією. У випадках припинення діяльності Організації за рішенням суду, господарського суду – ліквідатором (ліквідаційною комісією), призначеною цим судом. З дня призначення ліквідатора (ліквідаційної комісії) до неї переходять
повноваження по управлінню справами Організації. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) оцінює наявне майно Організації, виявляє його дебіторів, кредиторів та вживає заходів по стягненню дебіторської заборгованості та погашення боргів Організації перед кредиторами, третіми особами а також членами Організації, складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження Загальним Зборам Організації або органу, що призначив ліквідатора (ліквідаційну комісію).
Ліквідація Організації вважається завершеною, а Організація такою, що припинила свою діяльність, з моменту розрахунку з кредиторами та внесення запису про припинення діяльності до державного реєстру. У випадку ліквідації Організації її майно та грошові кошти, після сплати обов’язкових платежів та розрахунків з бюджетом, кредиторами, направляються іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховуються до доходу бюджету. Висновок Молодіжні громадські організації в Україні – об’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів. РОМКО «Діамантова Вулиця» створилася та діє на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності, зокрема: – зобов’язана доводити до відома громадськості відомості про свою діяльність у формах, що не суперечать законодавству; –
інформація, що міститься у статуті, про склад керівних органів, про джерела матеріальних та інших надходжень, а також пов’язана з діяльністю молодіжних громадських організацій, не є конфіденційною або іншою інформацією, яка охороняється законом. Засновниками РОМКО «Діамантова Вулиця» є громадяни України, які досягли 15-річного віку. Індивідуальними членами
РОМКО «Діамантова Вулиця» можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Індивідуальними членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 35 років. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів; у складі
виборних органів молодіжних громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів. Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує 35, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій. Державна підтримка РОМКО «Діамантова Вулиця» здійснюється в таких формах: – надання інформації про державну молодіжну політику; – подання методичної й організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді; – сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді або сприяють зайнятості молоді. Держава здійснює підтримку і в інших формах, що не суперечать законодавству України.