Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи дослідження мотиваціїнавчання студентів
1.1 Мотивація учбової діяльності та її формування нарізних вікових етапах
1.2 Мотиваційно-смислові якості особистості ставленняв професійному становленні студентів
1.3 Специфіка навчальної мотивації студента
Розділ 2. Шляхи підвищення мотивації навчаннястудентів
2.1Ігровітехнології підвищення рівня мотивації студентів до навчання
2.2 Діагностика навчальної мотиваціїстудентів
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальністьдослідження. Потреба в пізнанні — одна з головних людських потреб, на основіякої відбувається освоєння індивідом багатовікового людського досвіду. У різніперіоди життя людини змінюються об’єкти його інтересу, форми і способипридбання знань, проте потреба в пізнанні як внутрішньо властива людинівластивість, з роками не тільки не притупляється, але і отримує свій подальшийрозвиток.
Останніми роками впсихологічній науковій літературі питанням мотивації учбової діяльностіприділяється особлива увага. Це не випадково, оскільки питання про мотиви — цепо суті питання про якість учбової діяльності.
Однією з найбільшактуальних проблем сучасної освіти є побудова такого процесу учення, який мігби бути основою формування мотиваційної сфери учнів.
У зв’язку з цим виникаютьсуперечності між існуючим станом мотивації учення у студентів вузу і сучаснимивимогами до їх учбової активності; між потребами практики внауково-обгрунтованих рекомендаціях по управлінню мотиваційною сферою студентіві відсутністю достатніх для цього науково-психологічних знань.
Об’єкт дослідження: навчальна діяльність студента.
Предмет дослідження: психолого-педагогічні проблемиформування мотивів навчання у студентів.
Метою дослідження є визначення психолого-педагогічних проблем формування мотивів навчання устудентів та пропозиції щодо підвищення цих мотивів.
Гіпотезадослідження: ми припустили, що якщо в навчанні студентів є мотивація, то і єстимул для студентів навчатися, досягати успіхів.
Завданнядослідження: 1. Визначення мотивації учбової діяльності та її формування нарізних вікових етапах; 2. Визначення мотиваційно-смислових якостей особистості ставлення впрофесійному становленні студентів; 3. З’ясування специфіки навчальноїмотивації студента; 4. Визначення професійної мотивації; 5. Визначення аналізуі інтерпретації отриманих результатів.
Методидослідження: теоретичні методи – метод аналізу наукової літератури,узагальнення літературних джерел; емпіричні методи –, спостереження, тестування,формуючий експеримент; метод математичної обробки результатів.
Розділ 1.Теоретичні основи дослідження мотивації навчання студентів
1.1 Мотиваціяучбової діяльності та її формування на різних вікових етапах
Учбовадіяльність, як і будь-яка інша діяльність людини, характеризується насампередсуб’єктністю, активністю, предметністю, цілеспрямованістю і усвідомленістю.
Д.Б. Ельконін,вважаючи учбову діяльність специфічним видом людської діяльності, наголошує наїї соціальному характерові: за змістом, оскільки вона спрямована на засвоєннявироблених людством досягнень культури і науки; за смислом, оскільки вонасуспільно значуща і соціально оцінюється; за формою, оскільки вона відповідаєсуспільно виробленим нормам спілкування і здійснюється у спеціальнихгромадських закладах (школах, вузах, коледжах тощо). У поведінці людини є двіфункціонально взаємопов’язані сторони: збуджуюча та регуляційна. Збудженнязабезпечує активізацію та напрямок поведінки і пов’язано з поняттями мотива тамотивації. Ці поняття включають у себе уявлення про потреби, інтереси, цілі,наміри, прагнення, які є у людини, уявлення про зовнішні фактори, якізаставляють її вести себе окремим чином, про керівництво діяльністю у процесіїї здійснення. Серед усіх понять, які використовуються у психології для описута пояснення збуджуючих моментів у поведінці людини є поняттям мотивації імотива. Психологічний аналіз учбовоїдіяльності грунтується на розумінні її предметного характеру. Предметомдіяльності є той результат (матеріальний чи ідеальний), який спонукає суб’єктадо діяльності, задля досягнення якого вона здійснюється. Предмет діяльності недається людині безпосередньо, а опосередковується її потребами і постає передсуб’єктом як мотив, у вигляді задачі, розв’язання якої дає змогу задовольнитинаявну потребу[21, c.154-158].
Учбова діяльністьспрямована на засвоєння знань, оволодіння узагальненими способами дій,вироблення прийомів і способів дій, їх програм, алгоритмів, внаслідок чогорозвивається сам суб’єкт учбової діяльності. Саме це визначає її предмет, їїосновний зміст.
Засоби учбовоїдіяльності, з допомогою яких вона здійснюється, розглядають у трьох аспектах.По-перше, до них відносять інтелектуальні дії (мисленні операції), що лежать воснові пізнавальної та дослідницької функцій учбової діяльності: аналіз,синтез, узагальнення, класифікація та ін. По-друге, це знакові і мовні засоби,в формі яких засвоюється досвід, відрефлексовується та відтворюєтьсяіндивідуальний досвід. По-третє, це так звані фонові знання, включення до якихнових знань структурує індивідуальний досвід суб’єкту.
Термін «мотивація»використовується у сучасній психології у двоякому розумінні як визначеннясистеми факторів, детермінуючих поведінку (сюди увійшли потреби, мотиви, цілі,наміри, прагнення і багато іншого) і як характеристика процесу, який стимулює іпідтримує поведінкову активність на певному рівні. Ми отримуємо деяке уявлення про мотивацію, коли пробуємо пояснити, ане описати поведінку. Це– пошук відповідей на питання типу чому?, для чого?, для якої мети?, якийсмисл?.
Мотивація – це циклічнийпроцес безперервного взаємного впливу та перетворень, у якому суб’єкт дії таситуація взаємно впливають одне на одного, і результатом якого є реальнопростежена поведінка. Вона пояснює цілеспрямованість дії, організованість та стійкістьцілісної діяльності, спрямованої на досягнення окремої цілі. Мотив на відмінувід мотивації – це те, що належить самому суб’єкту поведінки, є його стійкоюособистою властивістю, зосередити збуджуючою до здійснення окремих дій [24, c.11].
За думкою Л.Д.Столяренко: «Мотив – це збудження до діяльності,пов’язане з задоволенням потреби суб’єкта». Під мотивом також найчастіше розуміють причину, яка лежить в основівибору дій і вчинків, сукупності зовнішніх і внутрішніх умов, що викликаютьактивність суб’єкта [5, с.12-15]. Мотив також можна визначити як поняття, що вузагальнюючому виді являє собою багато диспозицій. З усіх можливих диспозиційнайбільш важливим є поняття «потреби». Її ще називають станом нужди людинив окремих умовах, які необхідні для нормального існування та розвитку. У людиникрім фізичних та органічних потреб є ще матеріальні, духовні, соціальні.Потреби – динамічно активні стани особистості, що виявляють її залежність відконкретних умов існування і породжують діяльність спрямовану на зняття цієїзалежності [8, с.45]. В процесі діяльності відбувається як розвитокособистості, так і перетворення середовища, в якому живе людина. Отже, потреби– це рушійна сила розвитку особистості. Мотиви (диспозиції), потреби та цілі –є складовими мотиваційної сфери людини.
Багато численні теоріїмотивації стали з’являтися ще у працях стародавніх філософів. У наш час такихтеорій не один десяток. Вивченням мотивації людини займалися Д. Макклелланд, Д.Аткінсон, Г. Хекхаузен, Г. Келлі, Ю. Роттер, К. Роджерс, Р. Мей. А.Н. Леонтьєвта ін.
Навчальна мотивація визначається як приватнийвид мотивації, включений в певну діяльність, — в даному випадку діяльністьучення. Як підкреслює, провідний психолог, що займається вивченням мотиваціїучбової діяльності А.К. Маркова, що «Мотивація учення складається з рядутих, що постійно змінюються і вступаючих в нові покоління один з одним спонуки.Тому становлення мотивації є не просте зростання позитивного або посилюваннянегативного відношення до учення, а ускладнення структури мотиваційної сфери,що стоїть за ним, вхідних в неї спонук». [4, с.354-356].
Тому, при аналізімотивації учбової діяльності, головне не тільки визначити домінуючий спонукач(мотив), але і обліку всієї структури мотиваційної сфери людини.
Отже, в психологічнійлітературі, різними авторами виділяються різні види мотивів учбової діяльності.Так, М.І. Бажовіч указується, що для дітей різного віку не всі мотиви маютьоднакову спонукальну силу. Одні з них є основними, ведучими, інші –другорядними, побічними, що не мають самостійного значення; які так чи інакшепідпорядковані провідним мотивам. У одних випадках таким провідним мотивом можевиявитися прагнення завоювати місце відмінника в класі, в іншому випадку –бажання здобути вищу освіту, в третіх – інтерес до самих знань.
Всі ці мотиви (Л.І. Божович) можуть бутипідрозділені на дві великі категорії. Одні з них пов’язані із змістом самоїучбової діяльності і процесом її виконання; інші – з ширшими взаємовідношеннямдитини з навколишнім середовищем. До перших відносяться пізнавальні інтересидітей, потреба в інтелектуальній активності і оволодінням новими уміннями,навиками і знаннями; інші – пов’язані з потребою дитини в спілкуванні з іншимилюдьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступнихйому суспільних відносин. У дослідженні Н.Н. Власової обчислюються також дваплани мотивації – довільний і мимовільний. Довільний план мотивації виявляєтьсятоді, коли мотиви у студента викликаються довільно без сторонньої допомоги.Мимовільний план мотивації виявляється в тому разі якщо мотиви хтось спеціальноформує
[19, с.107-113]. В.Апельт виділив наступні мотиви учення: соціальні (борг і відповідальність,розуміння соціальної значущості учення, прагнення зайняти певну позицію увідношенні з тими, що оточують, дістати їх схвалення); пізнавальні (орієнтаціяна оволодіння новими знаннями, закономірностями, орієнтація на засвоєнняспособів добування знань); комунікативні (спілкування з однолітками,дорослими); і мотиви саморегуляції (орієнтація на придбання додаткових знань іпотім на побудову спеціальної програми самоудосконалення) [3, с.162].
П.М. Якобсон виділяєдекілька типів мотивації, пов’язаної з результатами учення: 1) мотивація, якаумовно може бути названа «негативною». Під негативною мотивацієюЯкобсон має на увазі спонуки школяра, викликані усвідомленням певнихнезручностей і неприємностей, які можуть виникнути, якщо він не вчитиметься(докори з боку батьків, вчителів, однокласників). Така мотивація не приводитьдо успішних результатів; 2) Мотивація, що має позитивний характер, але так самопов’язана з мотивами, закладеними поза самою діяльністю. Ця мотивація виступаєв двох формах. У одному випадку така позитивна мотивація визначається вагомимдля особи соціальним устремлінням (відчуття довга перед близькими). Інша формамотивації визначається вузькоособистими мотивами: схвалення тих, що оточують,шляхи до особистого благополуччя; 3) Мотивація, лежача в самій учбовійдіяльності (мотивація, пов’язана безпосередньо з цілями учення, задоволеннядопитливості, подолання перешкод, інтелектуальна активність) [10, с.195].
На думку А.К.Маркової і її співробітників існує три типи відношення школяра до учення: 1)негативне (бідність і вузькість мотивів, пізнавальні мотиви вичерпуютьсяінтересом до результату, не сформовані уміння ставити цілі; подоланнятруднощів); 2) байдуже (або нейтральне) яке характеризується тими жособливостями що і негативне відношення; 3) позитивне (аморфне, нерозчленоване)спостерігаються нестійкі переживання новизни, допитливості, ненавмисногоінтересу; розуміння і первинне осмислення цілей, поставлених вчителем; 4)позитивне (пізнавальне) характеризується перевизначенням і довизначеннямзавдань вчителя; постановка нових цілей і виникнення на цій основі новихмотивів; 5) позитивне (особисте) характеризується супідрядністю мотивів і їхієрархією; стійкістю і неповторністю мотиваційної сфери; збалансованістю ігармонією між окремими мотивами. Крім того, дані автори виділяють так саморівні, етапи, якості і прояви мотивів учбової діяльності.
До видів мотивів можнавіднести пізнавальні і соціальні мотиви. Якщо у студента в ході навчанняпереважає спрямованість на зміст учбового предмету, то можна говорити пронаявність пізнавальних мотивів. Якщо у студента виражена спрямованість на іншулюдину в ході навчання, то говорять про соціальні мотиви. І пізнавальні, ісоціальні мотиви мають рівні: широкі пізнавальні мотиви (орієнтація назасвоєння добування знань), мотиви самоосвіти (орієнтація на придбаннядодаткових знань). Соціальні мотиви можуть мати наступні рівні: широкісоціальні мотиви (борг, відповідальність, розуміння соціальної значущостіучення), вузькі соціальні або позиційні мотиви (прагнення зайняти певну позиціюу відносинах з тими, що оточують), мотиви соціальної співпраці (орієнтація нарізні способи взаємодії з іншою людиною).
Різні мотиви названих видів і рівнів можутьпроходити в своєму становленні наступні етапи: актуалізація первинних мотивів,постановка на основі цих мотивів нових цілей, позитивне підкріплення мотиву приреалізації цих цілей, поява на цій основі нових мотивів, супідрядність різнихмотивів.
Психологами (О.М. Леонтьєв, Л.І. Божович, А.К. Маркова)виділена загальна картина вікової динаміки мотивів учення. Причому вонивідзначали, що особливості мотивів і пізнавальних інтересів різних віків, щовчаться, не є фатально неминучими і необхідно властивими цим віком [8, 47-49].
Після того, якстаршокласники закінчують школу і вступають до ВНЗ для них характерні змінимотивів у зв’язку з професійним самоствердженням. Питання про вивчення учбовоїдіяльності студентів є маловивченим. Але якою б не була мотивація, навітьнайпозитивніша, вона створює лише потенційну можливість розвитку студента,оскільки реалізація мотивів залежить від процесів ціліполягання.
У виконаних підкерівництвом А.К. Маркової дослідженнях Т.І. Лях, О.А. Чувалової підкреслено,що особово-значущий сутеутворюючий мотив у підлітків може бути сформований і щоцей процес реалізується в послідовності становлення його характеристик. «Спочаткунавчально-пізнавальний мотив починає діяти, потім стає домінуючим і набуваєсамостійності і лише після усвідомлюється» тобто першою умовою єорганізація, становлення самої учбової діяльності. При цьому сама дієвість мотивації, якпоказала О.А Чувалова, краще формована при напрямі на способи, чим на результатдіяльності. В цілому дослідження навчальної мотивації школярів показують недостатній рівень стихійної сформованості,можливість її цілеспрямованого ступінчастого розвитку, що враховує особливостівіку з переважною орієнтацією на способи діяльності.
Детальнозалежність успішності учбової діяльності від мотивації була розглянута Г.Клаусом. Г. Клаусвстановив, що «установки на учення і на його наочний зміст робить найбільшстійкий вплив на активне привласнення, на протікання цього процесу і на йогоуспішність». Виходячи з цього, він виділив позитивну і негативну мотивацію. Той, хто має сильне бажанняоволодіти знаннями вчитиметься без зовнішнього примушення, отримуючи від своїхзнань задоволення, проявляючи наполегливість; достатньо швидко освоюючинеобхідні відомості, демонструючи інтелект, гнучкість, фантазію.
У той же часрезультати дослідження (М.М. Ліпкин, Н.В. Яковлєва) продемонстрували, щопоєднання високих рівнів пізнавального і змагального мотивів сприяє хорошійуспішності у Вузі, тоді як переважання аверсівних тенденцій при одночаснонизькому рівні змагального мотиву приводить до низьких результатів навчання. Ю.М. Орлов зробив висновок про те, що«найбільший вплив на академічні успіхи надає підсвідома потреба упоєднанні з високою потребою в досягненнях».
1.2 Мотиваційно-смисловіякості особистості ставлення в професійному становленні студентів
Визначення людини, щодо подальшої професії, починається далеко в його дитинстві,коли в дитячій грі, дитина приймає на себе різні професійні ролі, і програєпов’язані з ним поведінки. І закінчується в ранній юності, коли вже необхідноухвалити рішення, яке вплине на все подальше життя людини. Вітчизняними вченимибуло виявлено, що провідними мотивами вступу до ВНЗ є захоплення учбовимпредметом і інтересом до професії. А оскільки загальною кінцевою метою навчанняу Вузі є професійна підготовка фахівців, те відношення студентів до своєїмайбутньої професії можна розглядати як форму і міру ухвалення кінцевої метинавчання.
Найбільш узагальненоюформою відношення людини до професії є професійна спрямованість (становлення),яка характеризується як інтерес до професії і схильність займатися нею. Н.В.Кузьміна виділяє такі властивості професійної спрямованості, як об’єктивність,специфічність, опірність, валентність, задоволеність, узагальненість,стійкість.
Навчальна мотивація складається з оцінкистудентами різних аспектів учбового процесу, його змісту, форм, способіворганізації з погляду їх особистих індивідуальних потреб і цілей, які можутьспівпадати або не співпадати з цілями навчання.
Дістатися ланки висококваліфікованого фахівця, надумку В.А. Якуніна, Н.В. Нестерової, можливо лише при сформованомумотиваційно-ціннісному відношенні в його професійному становленні. Прагнення авторів знайтиуніверсальну підставу типології, що дозволяє як би передбачити шляхи розвиткупрофесіонала, особливо яскраво виявляється в спробах визначити рівніпрофесійної спрямованості студентів.
мотиваціястудент ігровий спонукання
1.3 Специфіка навчальноїмотивації студента
Навчальнамотивація, як і люба інша, є системним, ієрархічно структурованим утворенням, іхарактеризується спрямованістю, стійкістю та динамічністю. Вона грунтується на потребі – психічномустані, що характеризується пізнавальною активністю дитини, її готовністю дозасвоєння знань. Емоційне переживання пізнавальної потреби та її задоволення єінтересом. Інтерес, по А.К. Марковій, може бути широким, планованим,результативним, процесуально-змістовним, учбово-пізнавальним і перетворюючим(вищий рівень).
У чисельних дослідженняхобгрунтовується необхідність створення спеціальних умов виникнення розвитку в дитини інтересу до учіння, до вчителя, в даному випадку інтерес допрофесійних предметів і до викладачів Вузу. На основі системного аналізу виділено основні умови, щосприяють розв’язанню цієї задачі.
Так, важливоюпередумовою виникнення інтересу до учіння є виховання широких соціальнихмотивів цієї діяльності, розуміння її смислу, усвідомлення важливості здобутихзнань для власної життєдіяльності.
Загальне системнепредставлення мотиваційної сфери людини дозволяє дослідникам класифікуватимотиви. Як відомо, в загальній психології види мотивів (мотивації) поведінки(діяльності) розмежовуються по різним підставам, наприклад, в залежності:
1. від характеру участі вдіяльності (що розуміється, відомі мотиви, і ті що реально діють, по О.М. Леонтьєву);
2. від часу (протяжності)обумовлення діяльності (далека – коротка мотивація, по Б.Ф.Ломову);
3. від соціальноїзначущості (соціальні – вузкоособисті, по П.М.Якобсону);
4. від факту включеностів саму діяльність або ті що знаходяться поза нею (широкі соціальні мотиви івузкоособисті мотиви, по Л.І. Божович);
5. мотиви певного видудіяльності, наприклад, учбової діяльності, і так далі.
Розглядаючи мотиваціюучбової діяльності, необхідно підкреслити, що поняття мотив тісно пов’язане зпоняттям мета і потреба. У особі людини вони взаємодіють і отримали назвумотиваційна сфера. У літературі цей термін включає всі види спонук: потреби,інтереси, цілі, стимули, мотиви, схильності, установки.
Навчальна мотивація, як і будь-який інший їївигляд, системна, характеризується спрямованістю, стійкістю і динамічністю.Так, в роботах Л.І. Божович іїї співробітників, на матеріалі дослідження учбової діяльності учнівнаголошувалося, що вона спонукає ієрархією мотивів, в якій домінуючими можутьбути або внутрішні мотиви, пов’язані із змістом цієї діяльності і їївиконанням, або широкі соціальні мотиви, пов’язані з потребою дитини зайнятипевну позицію в системі суспільних відносин. При цьому з віком відбуваєтьсярозвиток співвідношення взаємодіючих потреб і мотивів, зміна провіднихдомінуючих потреб і своєрідна їх ієрархізація [6, с.17-18].
Можливість створення умоввиникнення інтересу до вчителя, до навчання (як емоційного переживаннязадоволення пізнавальної потреби) і формування самого інтересу наголошуваласябагатьма дослідниками. На основі системного аналізу були сформульовані основнічинники, сприяючі тому, щоб навчання було цікавим для учня [4, с. 455]. Згідно даних цього аналізу, найважливішою передумовоюстворення інтересу до навчання є виховання широких соціальних мотивівдіяльності, розуміння її сенсу, усвідомлення важливості процесів, щовивчаються, для власної діяльності.
Необхідна умова длястворення у учнів інтересу до змісту навчання і до самої учбової діяльності –можливість проявляти в навчанні розумову самостійність і ініціативність. Чимактивніше методи навчання, тим легше зацікавити ними учнів. Основний засібвиховання стійкого інтересу до навчання – використання таких питань і завдань,вирішення яких вимагає від учнів активної пошукової діяльності.
Велику роль у формуванніінтересу до учення відіграє створення проблемної ситуації, зіткнення учнів зтрудністю, яку вони не можуть вирішити за допомогою запасу знань, що є у них;стикаючись з трудністю, вони переконуються в необхідності отримання нових знаньабо застосування старих в новій ситуації. Цікава тільки та робота, яка вимагаєпостійної напруги. Легкий матеріал, що не вимагає розумової напруги, невикликає інтересу. Подолання труднощів в учбовій діяльності – найважливішаумова виникнення інтересу до неї. Трудність учбового матеріалу і учбовогозавдання приводить до підвищення інтересу тільки тоді, коли ця трудністьпосильна, переборна, інакше інтерес швидко падає.
Учбовий матеріал іприйоми учбової роботи повинні бути достатньо різноманітні. Різноманітністьзабезпечується не тільки зіткненням учнів з різними об’єктами в ході навчання,але і тим, що в одному і тому ж об’єкті можна відкривати нові сторони. Новизнаматеріалу – найважливіша передумова виникнення інтересу до нього. Проте,пізнання нового повинно спиратися на знання, що вже є у школяра. Використанняраніше засвоєних знань – одна з основних умов появи інтересу. Істотний чинниквиникнення інтересу до учбового матеріалу – його емоційне забарвлення, живеслово вчителя. Ці положення, сформульовані С.М.Бондаренко, можуть служити певноюпрограмою організації учбового процесу, спеціально направленою на формуванняінтересу. Різні види інтересу, наприклад результативний, пізнавальний,процесуальний, учбово-пізнавальний та ін., можуть бути співвіднесені змотиваційними орієнтаціями (Е.І.Савонько, Н.М.Симонова). Продовжуючидослідження Б.І.Додонова, ці автори на матеріалі вивчення мотивації в оволодіннііноземною мовою у Вузі виявили чотири мотиваційні орієнтації (на процес,результат, оцінку викладачем і на «уникнення неприємностей»), деякіразом з іншими компонентами учбової мотивації визначають напрям, зміст ірезультат учбової діяльності. На їх думку, особливості зв’язків міжмотиваційними орієнтаціями дозволяють виділити дві істотні характеристики:по-перше, стабільність зв’язків (по критерію щільності) між орієнтаціями напроцес і результат, з одного боку, і орієнтаціями на «оцінку викладачем»і «уникнення неприємностей», з іншого, тобто відносну незалежність їхвід умов навчання; по-друге, варіабельність зв’язків (по критерію домінування і«питомій вазі») залежно від умов навчання (типу Вузу – язиковий,неязиковий), сітка годинника, особливості учбової програми, зокрема цільовіустановки і так далі [17, с.35-37].
Навчаннямотивується, перш за все, внутрішнім мотивом, коли пізнавальна потреба «зустрічається»з предметом діяльності – виробленням узагальненого способу дії – і «опредмечується»в нім, і в той же час дуже різними зовнішніми мотивами – самоствердження,престижності, довгу, необхідності, досягнення та ін. На матеріалі дослідженняучбової діяльності студентів, було показано, що серед соціогенних потребнайбільший вплив на її ефективність робила потреба в досягненні, під якоюрозуміється «прагнення людини до поліпшення результатів своєї діяльності»[18, с.39]. Задоволеністьученням залежить від ступеня задоволеності цієї потреби. Ця потреба примушуєстудентів більше концентруватися на навчанні і в той же час підвищує їхсоціальну активність.
Великий, але неоднозначний вплив на навчаннянадає потреба в спілкуванні і домінуванні. Проте для самої діяльності особливоважливі мотиви інтелектуально-пізнавального плану Це саме та група мотивів, якаспіввідноситься із специфічно людською діяльністю, пізнавальною,інтелектуальною потребою, що характеризується, по Л.І.Божович, позитивним емоційним тоном і ненасищається. Керуючись подібними мотивами, не зважаючи на втому, час,протистоячи іншим спонукачам і іншим відволікаючим чинникам, учень наполегливоі захоплено працює над учбовим матеріалом, над вирішенням учбової задачі. Тутважливий висновок був отриманий Ю.М.Орловим – «найбільший вплив наакадемічні успіхи надає пізнавальна потреба у поєднанні з високою потребою вдосягненнях» [18, с.37].
Дуже важливоюмотиваційною сферою для аналізу є характеристика їх відношення до нього. Так А.К.Маркова, визначаючи тритипи відношення: негативне, нейтральне, і позитивне, приводить чіткудиференціацію останнього на основі включеності в учбовий процес. Дуже важливодля управління учбовою діяльністю: «а) позитивне, неявне, активне, щоозначає готовність учня включитися в учіння. б) позитивне, активне,пізнавальне, в) позитивне, активне, особово-упереджене, таке, що означаєвключеність учня як суб’єкта спілкування, як особи і члена суспільства» [14,с. 348]. Іншими словами, мотиваційна сфера суб’єкта учбової діяльності або йогомотивація не тільки многокомпонентна, але і різнорідна і разнорівнева, щозайвий раз переконує в надзвичайній складності не тільки її формування, але іобліку, і навіть адекватного аналізу.
Для початкупізнавальний мотив з’являється, починає діяти, потімстає домінуючим і набуває самостійності, і лише пізніше усвідомлюється, тобтопершою умовою є організація, становлення самої учбової діяльності. При цьому сама дієвість мотивації,краще сформована при напрямі на способи, чим на «результат»діяльності. В той же час вона по-різному виявляється для різних вікових груп в залежності, як від характеру учбовоїситуації, так і від жорсткого контролю викладача.
У дослідженнях виявленаякісна своєрідність зв’язків між типом мотиваційної структури, особливостямипродукту діяльності і характеристиками її суб’єктів. Так, на основіекспериментальних даних було виявлено декілька груп студентів по критеріюякісної своєрідності поєднань таких характеристик, як особливості структуримотивації, продукту, особливості протікання експериментальної діяльності,суб’єктні характеристики.
У дослідженнях з цієїпроблеми розкриті чинники, через які можна впливати на внутрішньоструктурнудинаміку мотиваційних структур, а, отже, управляти їх перебудовою. До такихчинників відносяться зняття оцінки і тимчасових обмежень, демократичний стильспілкування, ситуація вибору, особова значущість, вид роботи (продуктивний,творчий). Все розглянуте вище свідчить про складність учбової мотивації якпсихологічного феномена, управління якою в учбовому процесі вимагає обліку їїструктурної організації, динамічності, вікової обумовленості.
Як особливий вид мотивації, навчальна мотивація, характеризується складноюструктурою, однією з форм якої є структура внутрішньої (на процес і результат)і зовнішньої (нагорода, уникнення) мотивації. Істотні такі характеристики навчальної мотивації, як її стійкість, зв’язокз рівнем інтелектуального розвитку і характером учбової діяльності.
Розділ 2. Шляхипідвищення мотивації навчання студентів
2.1 Ігрові технологіїпідвищення рівня мотивації студентів до навчання
Формування позитивного відношення допрофесії є важливим чинником підвищення учбової успішності студентів. Але самопо собі позитивне відношення не може мати істотного значення, якщо воно непідкріплюється компетентним уявленням про професію (у тому числі і розуміннямролі окремих дисциплін) і погано пов’язано із способами оволодіння нею.Мотивація студентів до навчання є однією з основних складовихнавчально-виховного процесу. Отже навряд чинавчання пройде вдало, якщо будувати його тільки за принципом, зображеним увірші «Ким бути?» Маяковського: «Добре бути… — хай мененавчать». У коло проблем, пов’язаних з вивченнямвідношення студентів до вибраної професії, повинен бути включений цілий рядпитань. Це: 1. задоволеність професією; 2. динаміка задоволеності від курсу до курсу; 3. чинники, щовпливають на формування задоволеності: соціально-психологічні,психолого-педагогічні, диференціально-психологічні, у тому числі істатевовікові; 4. проблеми професійної мотивації, або, іншими словами, системаі ієрархія мотивів, що визначають позитивне або негативне відношення довибраної професії.
Ці окремі моменти, як івідношення до професії в цілому, впливають на ефективність учбової діяльностістудентів. Вони, зокрема, позначаються на загальному рівні професійноїпідготовки, і тому дана проблема входить до числа питань педагогічної ісоціально-педагогічної психології. Але є і зворотня залежність: на відношеннядо професії, безумовно, впливають різні стратегії, технології, методи навчання;впливають на нього і соціальні групи.
Інший важливий чинникпов’язаний з мотивом творчості в майбутній професійній діяльності, тягою дотворчості і тими можливостями, які представляє для цього робота за фахом.Дослідження показали, що даний чинник більш значущий для успішних, меншзначущий для неуспішних учнів. Формування творчого відношення до різних видівпрофесійної діяльності, стимулювання потреби в творчості і розвитку здібностейдо професійної творчості – необхідні ланки системи професійного навчання іпрофесійного виховання особи.
Людина творча – homo creator, людина діюча, здатна творити.Здатність до творчості одна з властивостей притаманна людині. Студенти читаючикнижки поповнюють свої відомості про оточуючий світ, отримують ту чи іншуінформацію, яка використовується в різних галузях, такими чином зберігаючи усвоїй пам’яті прірву відомостей з будь-яких галузей знань. На такому етапі дужеважлива правильно поставлена задача до творчості, правильний мотив, чіткоокреслені потреби виконаної роботи і свобода творчості і молодого потенціалупринесе неочікувані результати.
Студенти «нація»потенціальна, їх прагнення досягати успіху чи проявляти ініціативу зчасомгасне, тому що підтримувати такі мотиви можливо спонукати їх до певних дій. Наоснові дослідження ми зможемо прослідкувати чим саме керуються студенти у навчанні,їх мотиви до обрання навчального закладу і стимули отримання знань є різними.Стимулом може служити прагнення відкрити щось нове у вже відомому. Сам для себестудент робить глобальне відкриття у тому, чим він користувався вже роками ініколи не замислювався. Навчально-пізнавальний процес отримає особливе значеннядля такого винахідника. Ще одним із стимулів є винахід. Спроба досягати чогосьзначущого, що матиме право існувати не лише для окремої особистості, але й станеприйнятим для будь-кого. Такими стимулами можеть бути власні роздуми покладенів основу твору, чи конструювання власної машини часу, яка відкриє новіможливості.
Спрямованість дійбудь-якого викладача визначається його прагненням і життєвою необхідністюпідвищити рівень мотивації навчання студентів — від негативного і нейтральногодо позитивного, відповідального, дієвого. Уміле застосування заохочення іпокарання, впровадження в процес навчання дискусії, важливе місце займаютьігрові технології. Саме вони об’єднують в собі як емоційні (ситуація успіху,цікавість викладення матеріалу, моменти змагань), так і проблемно-пошукові(постановка в ситуацію вибору, самоаналіз, нестандартність пропонованих в грізавдань, поступове підвищення їх важкості) стимули.
Переваги використанняігрових форм навчання полягають у тому, що:
по-перше, матеріал, якийподається у нетрадиційній формі дозволяє студентам отримати гарну вихідну базудля самостійного дослідження спірних питань;
по-друге, виникає інтереспошуку істини, що потребує використання джерел, які містять дискусійніположення і відповідно збуджують інтерес до пізнавальної діяльності;
по-третє, набуваютьсяуміння і формуються практичні навички для логічного, несуперечливого йаргументованого ведення дискусії, в ході якої необхідно не просто відкинутиякусь думку, а обґрунтувати своє розуміння проблеми;
по-четверте розкриваються творчі можливостістудентів, їх здатність до узагальнення, нахил до теоретичного аналізу, тобтоформуються навички, необхідні для самостійної навчальної діяльності.
Важливим засобомрозвитку мотивації учіння є також написання студентами творів з мотиваційноїтематики («Моя мрія і шляхи її досягнення», «Моя майбутнякар’єра» тощо). Передбачається, що використання студентами в ходінаписанні творів відповідних категорій мотивації досягнення (розроблених Д.Мак-Клелландом), таких як «очікування успіху», «позитивний емоційнийстан в процесі діяльності», «похвала» (самосхвалення)інтенсифікує розвиток відповідних мотиваційних утворень (зокрема, потребидосягнення і мотивації учіння).
2.2 Діагностиканавчальної мотивації студентів
Мотиваціястудента один з найважливіших пунктів в процесі навчання. Правильна мотивація єправильним фундаментом у навчанні,є базою для подальшого розвитку у професійнійсфері.
Навчальнамотивація студентів характеризується різними мотивами, які могли б спонукати донавчання, до оримання певних знань, певної професії. На основі опитуваннястудентів було складено опитувальник А. А. Реана і В. А. Якуніна до якого буловключено такі мотиви навчання: комунікативні, професійні, учбово-пізнавальні,широкі соціальні мотиви, уникнення невдачі, а також мотиви престижу. Це є тімотиви які спонукають студентів до обрання навчального закладу, до кар’єрного розвитку у майбутньому, допрестижу. Студенти самі визначили різні види мотивів, включили як самі великіта значимі для них, так і мотиви які не були головними при вступі донавчального закладу.
Розгляньмо цімотиви дещо детальніше. Комунікативні мотиви, це мотиви які керують студентамипри виборі майбутньої професії, учбового закладу і спонукають до поширеннякомунікації, для надбання певного багажу знать при подальшому спілкуванні злюдьми.
Професійнімотиви, керуючись ними студенти вбачають себе майбутніми фахівцями і прагнутьотримати знання з області своєї майбутньої професії.
Мати повний багажнеобхідних зань, щоб в майбутньому застосовувати їх в своїй роботі.Зацікавленість процесом навчання, пізнанням нової інформації, прагнення ориматинайповніший облік інформації, завжди жадати найкращіх результатів, бути підготовленимдо чергових занять і отримувати задоволення від процесу навчання це єпідґрунтям для учбово-пізнавальних мотивів.
Соціальні мотивиспонукають студентів замислитися над майбутнім, чи можливе застосування їхпрофесії з ціллю придбання грошей, чи то з ціллю отримання певного положення всуспільстві.
Мотиви уникненняне є найкращім керівником при виборі шляху в майбутньому, але деякі студентикеруються ними, лише щоб не відставати від однолітків, не бути порожнім місцемдля оточуючих деякі студенти обирають ту чи іншу професію.
Мотиви престижу –це остання з виділених категорій, коли студентами керує лише бажання лідерствау навчанні, йти попереду не зважаючи ні на що інше, бути першим усюди – це єодним з мотивів, що спонукає студентів до учбової діяльності.
Було проведенотест з студентами другого курсу, який дає можливість визначити їх мотивацію таподальшу спрямованість. Середній коефіцієнт з десяти опитаних складає такіданні:
Комунікативнімотиви – 3,36.
Професійні мотиви– 4,06.
Навчально-пізнавальнімотиви – 3,73.
Соціальні мотиви– 3,73.
Мотиви уникненняневдач – 3,45.
Мотиви престижу –3,55.
Можна скласти ціданні в порядку від найвищої оцінки до найнижчої: найвищої оцінки отрималипрофесійні мотиви, друге місце ділять між собою навчально-пізнавальні тасоціальні мотиви, за ними йдуть мотиви престижу, мотиви уникнення невдачізамикають мотиви комунікативні.
На основіотриманих данних можна побачити, що мотиви учбової діяльності другокурсників єрізноманітними. Найвищої оцінки отримали мотиви професійні, студенти якікеруються професійними мотивами прагнуть стати спеціалістами та майстрами своєїсправи і це є більшість з опитуваних. Найменше спонукають до учбової діяльностікомунікативні мотиви. Керуючись різними мотивами студенти роблять дуже багато внавчальні діяльності, правильна мотивація та спрямованість завжди приводить довищіх результатів. Педагог людина здатна впливати, міняти і направляти повиннаправильно використовувати свої здібності в мотивуванні майбутніх геніїв,професорів, професіоналів.
Висновки
Формування повноцінної особистостістудента має важливе практичне значення. Це підкреслюється науковими працяминизкою авторів. Формування особистості людинивідбувається у продовж всього її життя, а саме у вищій школі закладаються основніособисті якості фахівця, у подальшій професійній діяльності відбувається «подальшашліфовка як особистості».
В процесі навчаннястудент зштовхується з низкою проблем психолого-педагогічний аспект якихзв’язаний з пристосуванням до нової дидактичної ситуації, принципововідрізненої від шкільної формами та методами організації учбового процесу. Цяновизна та пов’язані з нею труднощі створюють свого роду дидактичний бар’єр,який повинен бути подоланий. З цього слідує, що у розвитку особистостімайбутнього фахівця важливе значення має формування позитивних мотивів тадійсних цілей, оскільки мотиви та цілі є важливими детермінантами діяльності.
Структура мотивівстудента, сформована у час навчання, стає основою особистості майбутнього фахівця. Отже, розвиток позитивнихнавчальних мотивів — невід’ємна складова частина виховання особистостістудента.
Головна цількожного викладача визначається у наданні мотивації до навчання студентам. Їхняціль правильно спрямувати студентів до навчального процесу, мотивувати їх допридбання знань, користуючись деякими сучасними розробками з приводу мотиваціїстудентів можна подавати новий матеріал в ігровій формі, у формі дискусій,складних завдань, що дадуть змогу зацікавити студентів до нового матеріалу,вмотивувати їх до обговорення проблемних питань, до вирішення поданих вчителемзадач.
Правильнамотивація сприяє кращому засвоєнню знань студентами, дає вихідну базу длясамостійного опрацювання наукової літератури, до засвоєння матеріалу різнимиспособами, через різні джерела. Самостійність дає поштовх до розвиткупізнавальної діяльності. Набуваються уміння індивідуально кожного студента,формуються практичні навички користування отриманою інформацією. Розкриваєтьсятворчій підхід до подання в подальшому знань, при веденні диспутів, дискусійнихгруп тощо. Одним зі стимулів до навчання є новизна поданої інформації,непередбачуваність, це дає поштовх до формування внутрішнього інтересу устудентів.
Таким чином митакож можемо зробити висновок, що без певної мотивації студент не може досягтиуспіху у навчання, для одних мотивацією навчання є отримання стипендії,досягання професійних якостей у навчанні, мати гарний статус у колективі, а дляінших мотивами є комунікативні потреби, престиж майбутньої професії чи суспільнезначення, яке можна буде отримати після закінчення навчання.
Індивідуальнамотивація сприяє не тільки стимулюванню студентів, а й розуміння ними таосмислення цілей, визначених вчителем. Виникають самостійно визначені цілі,відбувається опанування вміннями планувати й оцінювати свою навчальнудіяльність кожним студентом індивідуально.
Отже правильнамотивація – це правильний напрямок, за допомогою якого вчитель і ученикдоходять до такої взаємодії, яка дає плідні результати в процесі навчання.
Списоквикористаних джерел
1. Асеев В.Г. Мотивацияучебной деятельности и формирование личности. М., 1976. – 304 с.
2. АритоваО.Н. Влияние мотивации на структуру целеполагания. Вестник МГУ сер. Психология№4, 1998. – 89с.
3. АнаньевБ.Г. О проблемах современного человекознания. – 2-е изд. – СПб.: Изд. Дом. «Питер»,2001. – 263 с.
4. АнастазиА., Урбина С. Психологическое тестирование. М.: Украина, 2001. – 688 с.
5. Бех І. Моральність особистості упсихологічному ракурсі // Філософська і соціологічна думка. – 1994. – № 3-4. –С. 12-20.
6. Бибрих Р.Р. Особенностимотивации и целеобразования в учебной деятельности студентов младших курсов /Р.Р. Бибрих, И.А. Васильева// Вестник МГУ. Серия 14. Психология. – 1987. – № 2.– С. 15-18.
7. БобровицкаяС. В. Некоторые особенности мотивации поступления в педагогический вуз. — Психологическаяслужба образования: Материалы докладов конференции. – М., 1997. — 155с.
8. Васильков А. М. Динамика мотивационныхустановок к профессии военного врача в процессе обучения в военно – медицинскомвузе/ А. М. Васильков, С.С. Иванов // Ананьевские чтения – 97: Тезисы научно –практической конференции. – М., 1997. – С. 45 – 49.
9. ВасильевИ. А., Магомед – Эминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием/И.А. Васильев,М.Ш. Магомед – Эминов. – М., 1991.
10. ВербицкийА. А., Платонова Т.А. Формирование познавательной и профессиональной мотивации.– М.,1986. – 345 с.
11. Віковата педагогічна психологія: Навч. Посіб.// Під ред. О. В. Скрипченко, Л.В.Долинська, З В. Огороднічук та ін. – К.; Просвіта, 2001. – С. 7 – 38.
12. ВилюнасВ.К. Психологичские механизмы мотивации человека/ В.К. Вилюнас. – М., 1990. –458 с.
13. ГамезоМ.В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. – 2 – е изд., доп. и испр. – М.:Изд- во Рос. Пед. Агентства, 1998. – 272 с.
14. ГордієнкоВ. І. Розвиток особистості в процесі професіоналізації: професіогенезособистості // Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч.посіб. / За ред. П.С. Перепелиці, В.В. Рибалки. – Хмельницький: ТУП, 2001. – С.48 – 67.
15. Загальнапсихологія: Навч. посіб./ Під. Ред. О. Скрипченко, Л. Долинської, З.Огороднічук та ін. – К.: «А. П. Н.», 1999. – 463 с.
16. ЗанюкС.С. Психологія мотивації та емоцій. Навчальний посібник. – Луцьк: Вид – воВолинського держ. університету, 1997. – 180 с.
17. ЗанюкС.С. Формування мотивації досягнення у підлітків в процесі психологічноготренінгу// «Проблеми загальної та педагогічної психології».
18. Збірникнаукових праць Ін-ту психології іменіГ.С. Костюка АПН України: Т. 1, ч. 1. – К.: Любіть Україну. – 1999. – С. 34 –37.
19. ЗанюкС. С. Мотиваційний тренінг. Формування мотивації учбової діяльності у студентівта старшокласників // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. — № 8.– С. 31 – 42.
20. ЗанюкС. С. Почуття компетентності в контексті саморозвитку особистості //Психологічні перспективи. Матеріали республіканського науково – практичногосемінару «Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія іпрактика». Збірник наукових праць, Луцьк, 30 – 31 травня 2003 р. – Вип. 4.– Луцьк, 2003. – С. 107 -113.
21. ЗимняяИ.А. Педагогическая психология. – Ростов на Дону, 1998. – 287 с.
22. ЛеонтьевА.Н. Деятельность. Создание личности. – М., 1977. – 458 с.
23. Методикадля діагностики учбової мотивації студентів (А.А. Реан і В.А. Якунін,модифікація Н.Ц. Бадмаєвой) / Бадмаєва Н.Ц. Вплив мотиваційного чинника нарозвиток розумових здібностей: Монографія. — Улан-Уде, 2004. С.151-154.
24. Основипсихології: Підр. / за ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь,1995. –532 с.
25. Педагогічнапсихологія: Навчальний посібник / Л. М. Проколієнко, М.Й. Боришевський, В.О.Моляко та ін.; За ред. Л. М. Проколієнко, Д. Ф. Ніколенка. – К., Вища шк.,1991. – 183 с. – С. 116 – 148.
26. Психологіяі педагогіка життєтворчості: Навч. – метод. Пос. / за ред. Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова,Г.М. Сагач та ін. – К., 1996. – 792 с.
27. РубинштейнС.Л. Основы общей психологии. – М., 1989. – 509 с.
28. ЧабанЮ.Л. Навчальна діяльність учнів: структура, види // Ж-л:Рідна школа, 2000. — № 3. С. 23-29.
29. Скрипченко О.В. Психічний розвиток учнів.– К.: Рад. шк., 1974. – с. 46 – 48.
Додатки
Опитувальник А. А. Реана і В. А.Якуніна
Призначення тесту
Діагностика учбовоїмотивації студентів.
Опис тесту
Методика розроблена наоснові опитувальника А.А. Реана і В.А. Якуніна. До 16 затверджень вищеназваногоопитувальника додані твердження, що характеризують мотиви учення, виділені В.Г.Леонтьевим, а також твердження, що характеризують мотиви учення, отримані Н.Ц.Бадмаєвой в результаті опиту студентів і школярів. Це комунікативні,професійні, учбово-пізнавальні, широкі соціальні мотиви, а також мотивиуникнення невдачі і престижу.
Інструкція до тесту
Оцініть по 5-балльной системі приведені мотиви учбовоїдіяльності по значущості для вас: 1бал відповідає мінімальній значущості мотиву, 5 балів – максимальній.
Тестовий матеріал:
1. Вчуся, тому щомені подобається вибрана професія.
2. Щоб забезпечитиуспішність майбутньої професійної діяльності.
3. Хочу статифахівцем.
4. Щоб дативідповіді на актуальні питання, що відносяться до сфери майбутньої професійноїдіяльності.
5. Хочу повною міроювикористовувати завдатки, що є у мене, здібності і схильності до вибраноїпрофесії.
6. Щоб не відставативід друзів.
7. Щоб працювати злюдьми, треба мати глибокі і всебічні знання.
8. Тому що хочу бутив числі кращих студентів.
9. Тому що хочу, щобнаша учбова група стала кращою в інституті.
10. Щоб заводитизнайомства і спілкуватися з цікавими людьми.
11. Тому що отриманізнання дозволять мені добитися всього необхідного.
12. Необхідно закінчитиінститут, щоб у знайомих не змінилася думка про мене, як здібній, перспективнійлюдині.
13. Щоб уникнутизасудження і покарання за погане навчання.
14. Хочу бути поважаноюлюдиною учбового колективу.
15. Не хочу відставативід однокурсників, не бажаю опинитися серед тих, що відстають.
16. Тому що від успіхів внавчанні залежить рівень моєї матеріальної забезпеченості в майбутньому.
17. Успішно вчитися,складати іспити на «4» і «5».
18. Просто подобаєтьсявчитися.
19. Потрапивши вінститут, вимушений вчитися, щоб закінчити його.
20. Бути постійно готовимдо чергових занять.
21. Успішно продовжитинавчання на подальших курсах, щоб дати відповіді на конкретні учбові питання.
22. Щоб придбати глибокіі міцні знання.
23. Тому що в майбутньомудумаю зайнятися науковою діяльністю за фахом.
Ключ до тесту і обробкарезультатів тесту
Шкала 1. Комунікативнімотиви: 7, 10, 14.
Шкала 2. Мотивиуникнення: 6, 12, 13, 15, 19.
Шкала 3. Мотиви престижу:8, 9.
Шкала 4. Професійнімотиви: 1, 2, 3, 4, 5.
Шкала5. Навчально-пізнавальні мотиви: 17, 18, 20, 21,22, 23.
Шкала 6. Соціальнімотиви: 11, 16.