Мультимедійні технології як засіб оптимізації навчальної діяльності студентів

–PAGE_BREAK–В основі розвитку нової освітньої системи лежать сучасні інформаційні, комп’ютерні й телекомунікаційні технології — технологічні інновації.
Під засобами інформаційних технологій (ІТ) розумітимемо програмно-апаратні засоби і пристрої, що функціонують на базі мікропроцесорної, обчислювальної техніки, а також сучасних засобів і систем інформаційного обміну, забезпечують операції по збору, продуціюванню, накопиченню, зберіганню, обробці, передачі інформації.
До ІТ відносяться: ЕОМ, локальні обчислювальні мережі, пристрої ввода—вивода інформації, засоби введення і маніпулювання текстовою і графічною інформацією, засоби архівного зберігання великих об’ємів інформації і інше периферійне устаткування сучасних ЕОМ, пристрою для перетворення даних з графічної або звукової форм представлення даних в цифрову і назад, засоби і пристрої маніпулювання аудіовізуальною інформацією на базі технології Мультимедіа, сучасні засоби зв’язку, системи штучного інтелекту, системи машинної графіки, програмні комплекси і др.
Прискорення науково-технічного прогресу, засноване на впровадженні у виробництво гнучких автоматизованих систем, мікропроцесорних засобів і пристроїв програмного управління, роботів і оброблювальних центрів, поставило перед сучасною педагогічною наукою важливе завдання — виховати і підготувати підростаюче покоління, здатне активно включитися в якісно новий етап розвитку сучасного суспільства, пов’язаний з інформатизацією. Рішення вищеназваної задачі — виконання соціального замовлення суспільства — корінним чином залежить як від технічної оснащеності учбових закладів електронно-обчислювальною технікою з відповідним периферійним устаткуванням, учбовим, демонстраційним устаткуванням, що функціонує на базі ІТ, так і від готовності виучуваних до сприйняття постійно зростаючого потоку інформації, у тому числі і навчального.
Повсюдне використання інформаційних ресурсів, що є продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої частини працездатного населення суспільства, визначає необхідність підготовки в підростаючому поколінні творчо активного резерву. З цієї причини стає актуальною розробка певних методичних підходів до використання ІТ для реалізації ідей розвиваючого вчення, розвитку особи виучуваного (зокрема, для розвитку творчого потенціалу індивіда, формування у виучуваного уміння здійснювати прогнозування результатів своєї діяльності, розробляти стратегію пошуку доріг і методів вирішення завдань — як навчальних, так і практичних).
Не менш важливе завдання забезпечення педагогічними для психологотипу і методичними розробками, направленими на виявлення оптимальних умов використання ІТ в цілях інтенсифікації навчального процесу, підвищення його ефективності і якості.
Інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) становлять вагому частку світового виробництва, що веде до глобального реформування як ринку праці, так і освітніх послуг. Окрім того, розбудова єдиного Європейського освітнього простору в рамках Болонського процесу істотно підвищує роль ІКТ в освіті, що зумовлено сучасною світовою тенденцією до створення глобальних відкритих освітніх та наукових систем, які дозволяють, з одного боку, розвивати систему нагромадження й поширення наукових знань, а з іншого, надавати доступ до (різноманітних інформаційних ресурсів широким верствам населення. Тому нині дуже важливими є дослідження впливу на освітній процес інновацій, зокрема інформаційних та комунікаційних технологій.[ Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 – 2004 рр.)/ За ред. В.Г. Кременя, авт. кол.: Степко М.Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабин І. І… – Київ -Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. – 147 с. ( www.tspu.edu.ua]
Дослідженню проблем сучасної освіти присвячена значна кількість публікацій як зарубіжних, так і вітчизняних педагогів: А. Атаян, В. Бикова. Н. Гендіна, І. Зязюна, В. Кудіна, В. Кухаренка, С. Ніколаєнка та інших. У зв’язку із широким розповсюдженням технологічних інновацій в освіту з’явилося два основних підходи до стратегії комп’ютеризації освіти. Одні вважають, що головне — це навчання студентів володінню технікою для їхньої конкурентоспроможності на ринку праці, тобто це вивчення комп’ютера. Інші вважають, що освітня стратегія передбачає окрім вивчення інформатики впровадження новітньої техніки в усі ланки навчального процесу, що потребує значних змін як методики, так і змісту освіти.[Шибенюк М.О. Формування інформаційної культури і впровадження інформаційних технологій в освіту, УДК 378, Харків, 2008. – с. 44]
Однією з головних цілей сучасної освіти стає формування готовності особистості до життєдіяльності в інформаційному суспільстві, невід’ємним атрибутом якого є стрімкий розвиток і проникнення в усі сфери життя людини інформаційно-комунікаційних технологій. Саме ІКТ дають людині можливість керувати інформацією, одержувати до неї доступ і використовувати її, а також поширювати знання в усіх областях людської діяльності, забезпечуючи тим самим появу економіки й суспільства. заснованих на інформації та знаннях.
Нові інформаційні технології в методологічному й методичному планах необхідно розглядати не як те, що ламає традиційну систему освіти, а як закономірне продовженню розвитку світового освітнього процесу. З одного боку, комп’ютер має звільнити викладача ви безлічі рутинних операцій, пов’язаних з повторенням пройденого матеріалу, контролем знань, систематизацією пізнавального процесу. З іншого боку, необхідно використовувати унікальність комп’ютерної техніки, пов’язану з можливостями керованого в інтерактивному; режимі конструювання й моделювання, а також одержання інформації через світові інформаційні мережі. Комп’ютер, наприклад, надає в цьому випадку унікальну можливість для комплексного вивчення того або іншого соціального явища, процесу з позицій різних суспільних наук.(левшин)
Інформація нині є важливим економічним, політичним та соціальним ресурсом людства, і ступінь розвитку та її доступність підносить рівень і якість вищої освіти. Зростання обсягів інформації вимагає її якісної переробки, нових форм роботи. Цей процес супроводжується значними змінами в усіх сферах людської діяльності й освітня — не виняток.
Сучасний соціальний і економічний розвиток країни потребує перебудови вищої школи і визначає такі її основні напрями, як розвиток активності, самостійності і творчих здібностей майбутніх фахівців; забезпечення держави кваліфікованими, ініціативними кадрами, які, по-перше, матимуть ґрунтовну теоретичну та практичну підготовку з фаху; по-друге, зможуть самостійно приймати рішення, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю, а отже, створювати власними силами нові науково-технічні цінності в майбутньому; а також формування у молодих фахівців прагнення до неперервної самоосвіти, здатності постійно оновлювати здобуті у вузі наукові знання, вміння швидко адаптуватися до змін та коригувати професійну діяльність. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про вищу освіту» основною метою діяльності ВНЗ є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України [Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984 — ІП.]. Головні завдання ВНЗ — це здійснення освітньої діяльності, яка відповідає стандартам вищої освіти, наукової й науково-технічної, творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності, підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів, а також забезпечення культурного і духовного розвитку особистості та виконання державного замовлення і угод на підготовку фахівців, вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці й сприяння працевлаштуванню.
Саме нові інформаційні технології дозволяють, використовуючи гігантські інформаційні ресурси, різного роду моделюючі програми, можливості об’єднання зусиль тих, хто навчається, виховати й навчити фахівця XXІ століття. Усе вищевикладене зумовило появу та розвиток такого складного й багатозначного поняття, як “інформаційна культура”, визначили становлення інформаційної культури як постійного наукового напряму й освітньої практики. Феномен інформаційної культури і спричинений такими тенденціями розвитку сучасної науки, які викликають обов’язкову зміну типу мислення молоді для забезпечення її подальшої повноцінної суспільної діяльності [Левшин ].
Інформаційна культура сприяє значній ефективності не тільки професійній діяльності сучасного фахівця а й його самоосвіти, що дуже важливо в умовах швидкого старіння знань і їх частого оновлення. Такий підхід забезпечує підготовку фахівців нового покоління як гармонійно та всебічно розвиненої особистості.
Знаний дослідник проблем філософії освіти В. Кудін зазначає, що професійна освіта виправдає собі лише за умови підготовки фахівця широкого мислення, високої культури та моралі, який зуміє орієнтуватися на те можливо нове, що пропонуватиме життя.
Виникла нагальна потреба в необхідності змін у підходах до професійної підготовки виховання майбутніх фахівців як особистості, здатної змінювати їі вдосконалювати суспільство, самостійно ставити й реалізовувати цілі, логічно та творчо мислити, усвідомлено оцінювати свою діяльність на основі аналізу та приймати сміливі рішення.
На особливу увагу заслуговує опис унікальних можливостей ІТ, реалізація яких створює передумови для небувалої в історії педагогіки інтенсифікації освітнього процесу, а також створення методик, орієнтованих на розвиток особи виучуваного. Перерахуємо ці можливості:
· негайний зворотній зв’язок між користувачем і ІТ;
· комп’ютерна візуалізація учбової інформації про об’єкти або закономірності процесів, явищ, що як реально протікають, так і «віртуальних»;
·  архівне зберігання досить великих об’ємів інформації з можливістю її передачі, а також легкого доступу і звернення користувача до центрального банку даних;
· автоматизація процесів обчислювальної інформаційно-пошукової діяльності, а також обробки результатів навчального експерименту з можливістю багатократного повторення фрагмента або самого експерименту;
· автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення, організаційного управління навчальною діяльністю і контролю за результатами засвоєння.
· Реалізація вищеперелічених можливостей ІТ дозволяє організувати такі види діяльності як:
• реєстрація, збір, накопичення, зберігання, обробка інформації про об’єкти, що вивчаються, явища, процеси, у тому числі що реально протікають, і передача досить великих об’ємів інформації, представленої в різних формах;
• інтерактивний діалог — взаємодія користувача з ЕОМ, що характеризується використанням розвиненіших засобів ведення діалогу (наприклад, можливість ставити питання в довільній формі, з використанням «ключового» слова, у формі з обмеженим набором символів); при цьому забезпечується можливість вибору варіантів вмісту навчального матеріалу, режиму роботи;
• управління реальними об’єктами (наприклад, навчальними роботами, що імітують промислові пристрої або механізми);
• управління відображенням на екрані моделей різних об’єктів, явищ, процесів, у тому числі і що реально протікають;
• автоматизований контроль (самоконтроль) результатів навчальної діяльності, корекція за результатами контролю, тренування, тестування.
Як показує практика, застосовуючи інформаційні технології, вдається — по-перше індивідуалізувати навчальний процес. На лекціях, де, як правило, багато студентів володіють неоднаковим розвитком, знаннями і уміннями, темпом пізнання і іншими індивідуальними якостями, використання комп’ютера, дозволило кожному учневі працювати самостійно, рівень навчання слабких студентів при цьому підвищився, по-друге — розвиток самостійності студентів. Студент вирішує ті або інші завдання самостійно, усвідомлено (не копіюючи рішення на дошці або у товариша), при цьому підвищується його інтерес до предмету, упевненість в тому, що він може засвоїти предмет. По-третє — використання комп’ютера для звільнення студентів від рутинних операцій при вирішенні завдань або виконанні лабораторних робіт. Четверта можливість — моделювання на комп’ютері деяких об’єктів праці. Застосовуючи інформаційні технології на семінарських заняттях, викладачі підвищують якість наочності в учбовому процесі (презентації, виконання складних графіків, таблиць і т. д.).Куприенко
Зі всього різноманіття педагогічних вживань ІТ особливо слід виділити використання програмних засобів (ПЗ) у зв’язку з їх широкою популярністю в практиці вітчизняного і зарубіжного освітнього процесу. Не дивлячись на багатолітній досвід використання всіляких типів ПЗ в учбових цілях, їх потенційні можливості залишаються невичерпаними. Причиною цього є як неопрацьованість теоретичних основ, що розкривають доцільність створення і вживання ПЗ в цілях вчення, так і відсутність чіткої класифікації або типології, комплексу вимог, що пред’являються до них.
Програмні засоби навчального призначення. До цієї групи відносяться ПС, в яких відбивається деяка наочна область, реалізується технологія її вивчення, забезпечуються умови для здійснення різних видів навчальної діяльності. Програмний засіб навчального призначення зазвичай призначається для використання в навчально-виховному процесі, при підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів сфери освіти, в цілях розвитку особи, що навчається, інтенсифікації процесу навчання.
Використання програмного засобу навчального призначення орієнтоване на:
• вирішення певної навчальної проблеми, що вимагає її вивчення і (або) вирішення, — проблемно-орієнтовані ПЗ;
•  здійснення деякої діяльності з об’єктним середовищем (наприклад, з системою підготовки текстів, інформаційно-пошуковою системою, базою даних) — об’єктно-орієнтовані ПЗ;
• здійснення діяльності в деякому наочному середовищі (у ідеалі — зі вбудованими елементами технології навчання) — наочно-орієнтовані ПЗ.
За допомогою ПЗ можна представляти на екрані в різній формі навчальну інформацію; ініціювати процеси засвоєння знань, придбання умінь і (або) навиків навчальної або практичної діяльності; ефективно здійснювати контроль результатів навчання, тренаж, повторення; активізувати пізнавальну діяльність виучуваних; формувати і розвивати певні види мислення.
При розробці і використанні програмного засобу в навчальних цілях виникає необхідність в створенні навчально-методичних і інструктивних матеріалів, що забезпечують процес його вживання.
Отже, виникає необхідність у формуванні так званого програмно-методичного забезпечення (ПМЗ) навчально-виховного процесу, яке є комплексом, що включає:
•  програмний засіб навчального призначення або пакет програмних засобів навчального призначення;
• інструкцію для користувача програмним засобом навчального призначення або пакетом програмних засобів навчального призначення;
•опис методики (методичні рекомендації) по використанню програмного засобу навчального призначення або пакету програмних засобів навчального призначення.
При цьому можлива розробка методичних рекомендацій окремо для викладача і для студента.
ПЗ навчального призначення з супроводжуючою навчально-методичною документацією розглядається як якісний новий засіб навчання, унікальні можливості якого принципово відрізняють його від всіх відомих раніше педагогіці засобів навчання.
Проте само по собі використання цих унікальних можливостей навряд чи може бути самоціллю в питанні доцільності вживання ПЗ, оскільки далеко не завжди педагогічно виправдано використання комп’ютерної програми на занятті, заміна нею інших засобів навчання.
Значним чинником виведення нашої освіти на якісно новий рівень і покращення підготовки висококваліфікованих фахівців є не тільки комп’ютеризація навчального процесу, впровадження Інтернет-технологій, створення корпоративних мереж і віртуальних лабораторій, які дозволяють у реальному часі виконувати експериментальні дослідження в процесі аудиторних занять, тобто впровадження в освіту інноваційних технологій, тасування цих технологій супроводжується радикальними змінами в педагогічних методах і прийомах в організації навчального процесу й навіть у теорії та методології сучасної освіти. Арсенал технологічних засобів сучасної освіти нині досить різноманітний, і при цьому розширюється надзвичайно швидко.
Як основні типи технологій можна виділити Інтернет-технології, технологію електронної пошти, комп’ютерні навчальні програми, WEB-технології й інші.
Технологія електронної пошти використовується для підтримки навчальних взаємодій між викладачем і студентом, а також студентів між собою. Розрізняються модельовані та немодельовані, відкриті й закриті поштові конференції. Необхідно відзначити, що в більшості навчальних поштових конференцій доцільно керувати й координувати дискусії, більшість із них модельовані. Ефективність застосування даної технології в навчальному процесі багато в чому визначається кваліфікацією модератора (фахівця, який веде навчальну конференцію), його вмінні керувати дискусією так, щоб цілі навчального процесу досягалися найбільшою мірою.(Левшин)
    продолжение
–PAGE_BREAK–Активно впроваджуються у наш час і такі технології як комп’ютерні навчальні програми, в тому числі гіпертекстові, мультимедіа, інтелектуальні та інші. У наш час стало можливим говорити про те, що використання WEB-технологій для розробки і доставки навчальних курсів веде до розвитку нової моделі, парадигми навчання. До основних типів WEB-технологій, що застосовують у інноваційному навчанні, можна віднести такі:
1) Інтегровані навчальні пакети (ІНП) для розробки і доставки інноваційних курсів, для спільного використання інноваційних ресурсів, проведення тестування, оцінювання, конференцій.
2) Асинхронні комп’ютерні конференції. Нині активно розвиваються такі інструментальні засоби як W3 Іnteraktіve Talk, WebBoard, NetForms, NetForum та інші. Вони дозволяють здійснювати сортування і архівування посилань, керування дискусією на відстані, структурування форуму і організація дискусій предметів, багаторівневу ієрархію послань, будувати дерево послань.
3) Синхронні навчальні конференції. Інструментальні засоби, такі як HoneyCom, PowWow, дозволяють організувати навчання на основі синхронної взаємодій студентів, тобто використовувати в навчальному процесі системи інтерактивного діалогу в реальному часі.
4) Дистанційна спільна групова робота. Останнім часом особливої актуальне набуло застосування спеціального програмного забезпечення «групвера» для організації дистанційної спільної групової роботи студентів. Використання та стандартних можливостей систем «групвера», як зберігання інформації, керування, базах даних, дозволяє розробляти спільні проекти в процесі інноваційного навчання. Технологічні інновації приводять до істотного розширення безлічі педагогічних методів і прийомів, до педагогічних інновацій, що істотно впливають на характер педагогічної діяльності.
Швидкий інноваційний розвиток технологічної й педагогічної складових навчального процесу приводить до формування нового освітнього середовища. Як основні тенденції можна виділити такі:
ü    Удосконалення змісту навчання в результаті того, що нові інформаційні технології дають можливість для:
–      організації й структурування змісту освіти;
–      зв’язку елементів змісту освіти;
–      використання різних видів інформації;
–      модульності й доступу до фрагментів змісту, подання курсу як сукупності уроків (тем);
–      розробки уроку як системи освітніх дій;
–      представлення освітньої дії як сукупності простих дій;
–      розробки послідовності вивчення матеріалу;
–      адаптації змісту навчального матеріалу до особливостей студентів;
–      розвитку змісту освіти на різних рівнях: авторів курсів, викладачів, методистів, студентів;
–      орієнтація в матеріалі;
–      використання професійних дискусій у навчальних цілях тощо.
ü Інтенсифікація інтерактивності освітнього середовища, основними шляхами якої є:
–  розвиток методів інформаційного ресурсу на базі технологій гіпертексту, гіпермеіа, мультимедіа тощо;
–  розвиток інтерактивних навчальних середовищ на базі телекомунікаційної мережі повинні підтримувати групову роботу та дистанційний доступ до навчальних матеріалів;
–  використання супутникового зв’язку в процесі дистанційного навчання.
ü    Стимулювання активності студента у процесі навчання.
ü    Організація адаптивного навчального процесу, що передбачає реалізацію принцип всіх етапах розробки навчального матеріалу — в процесі побудови прикладних навчальних програм, формування конкретного навчального процесу шляхом поєднання різних способів та засобів навчання
Зміст педагогічної діяльності в інноваційному освітньому процесі істотно відрізняється від традиційного.
По-перше, значно ускладнюється діяльність з розробки курсів. Вона потребує від викладача розвитку спеціальних навичок, прийомів педагогічної роботи. Окрім того, сучасні інформаційні технології висувають додаткові вимоги до якості розроблюваних навчальних матеріалів, в основному, через відкритість доступу до них як великого числа тих, кого навчають, так й інших викладачів та експертів, що збільшує контроль за якістю цих матеріалів.
По-друге, на відміну від традиційної освіти, де центральною фігурою є викладач, центр ваги в процесі використання нових інформаційних технологій поступово переноситься на тих, хто навчається, саме вони активно будують свій навчальний процес, вибираючи певну траєкторію в освітньому середовищі. Важлива функція викладача — підтримати студента, сприяти його успішному просуванню в морі навчальної інформації, полегшити вирішення виникаючих проблем, допомогти освоїти різноманітну інформацію.
По-третє, викладання навчального матеріалу в процесі спілкування викладача зі студентами, вимагає набагато більше активних й інтенсивних взаємодій між ними, ніж у традиційній аудиторії, де переважає немов би «віртуальний» зворотний зв’язок викладача з усією аудиторією, а взаємодія викладача з окремим студентом зводиться до мінімуму. Сучасні комунікаційні технології дозволяють зробити таку взаємодію більші активною, але це потребує від викладача спеціальних додаткових зусиль.
Такі зміни в організації навчального процесу дозволяють формувати в майбутніх фахівців, необхідні для кожної сучасної людини, компоненти інформаційної культури. Можна виділити такі компоненти інформаційної культури:
–      усвідомлення вбудованості системи освіти в глобальні інформаційні процеси;
–      готовність до освоєння ефективного доступу до практично необмеженого обсягу інформації й аналітичної обробки цієї інформації;
–      прагнення до формування й розвитку особистих творчих якостей, що дають можливість генерації інженерних ідей у сучасному інформаційному середовищі, а також створення власного інфосередовища;
–      наявність високого рівня комунікативної культури (у тому числі і комунікації за допомогою інформаційних засобів), теоретичних розробок і досвіду організації інформаційної взаємодії, здійснюваної в режимі діалогу;
–      готовність до спільної з усіма суб’єктами інформаційної взаємодії освоєння наукового й соціального досвіду, спільної рефлексії й саморефлексії;
–      освоєння культури одержання, відбору, зберігання, відтворення, передачі й інтеграції інформації;
–      готовність до використання сучасних інтерактивних телекомунікаційних технологій як важливого аспекту професійного росту в умовах безперервної освіти в постійно змінюваному інформаційному суспільстві (телеконференції, дистанційне навчання);
–      здатність до моделювання й конструювання інформаційно-освітнього середовища й прогнозування результаті в власної професійної діяльності;
–      уміння самостійного аналізу інформаційної ситуації;
–      ініціативність, творчий підхід, інтелектуальний потенціал, високі психомоторні якості, моральність, ерудиція, здатність до творчого мислення, здатність до суворого аналізу;
–      психологічна адаптивність, стресостійкість, здатність до саморегуляції та самокорекції;
–      засвоєння норм інформаційної етики, естетики та культури комп’ютерних інформаційних технологій;
–      знання та навички щодо інформаційної безпеки, включаючи засоби захисту людської психіки;
–      використання ресурсів Інтернету щодо пошуку інформації для організації майбутньої професійної діяльності;
–      використання спеціалізованих інструментальних системі для створення інформаційної продукції;
–      використання інструментальних програм для створення власних Інтернет-ресурсів;
–      використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій і мережі Інтернет для участі в телекомунікаційних проектах;
–      знання та навички використання електронних джерел інформації відповідної предметної галузі;
–      уміння комплексно застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в процесі організації процесу виробництва;
–      навички застосування Інтернет-технологій для власного підвищення кваліфікації;
–      уміння проводити аналіз потреб в освітніх комп’ютерних програмах для використання під час навчання різним предметам;
–      навички розробки та проведення міжпредметних навчальних проектів з використанням ІКТ;
–      доля в міжнародних дистанційних курсах підвищення кваліфікації;
–      використання Інтернету для підвищення професійного рівня;
–      створення комп’ютерних програм за власним сценарієм
Можна визначити наступні стадії вивчення сучасних інформаційних технологій, що характеризуються у вигляді наступних етапів: знайомство — освоєння студентами загальних уявлень про сучасну інформаційну технологію й інформаційну цивілізацію, отримання окремих навичок роботи з комп’ютером; використання — застосування інформаційних технологій для розв’язання окремих задач у рамках традиційних моделей викладання; інтеграція — загальна зміна технології викладання за рахунок інтеграції інформаційних технологій в освітній процес; перетворення — зміна змісту освіти, структури навчальних предметів, системи атестації відповідно до сучасної системи освітніх пріоритетів на базі інформаційних технологій.
На етапі знайомства здійснюється освоєння загальних можливостей нових інформаційних технологій, на етапі використання здійснюються спроби застосування нових інформаційних технологій щодо розв’язання окремих задач в рамках традиційних способів здійснення професійної діяльності, на етапі інтеграції відбуваються спроби зміни технологій здійснення професійної діяльності за рахунок широкого використання нових інформаційних технологій, на етапі перетворення з’являються нові технології, пов’язані лише з новими інформаційними технологіями, таким чином відбувається зміна змісту і структури професійної діяльності завдяки впровадженню нових інформаційних технологій.
Застосування нових інформаційних технологій у навчанні відповідно до цих етапів призведе до зміни змісту освіти завдяки впровадженню в загальний зміст навчання певних розділів існуючих навчальних дисциплін, які дозволяють студентам оволодіти необхідними знаннями, уміннями та навичками і здатностями їх застосування щодо нових інформаційних технологій в професійній діяльності
У зв’язку з із застосуванням сучасних технологічних інновацій у сфері освіти відбуваються докорінні зміни у викладацькій діяльності, зміни освіти, місця і ролі викладача в навчальному процесі. Впровадження цих інновацій впливає на якість освіти, а також на формування в майбутніх фахівців певного інформаційного світогляду й рівня інформаційної культури.
Особливої уваги заслуговує опис унікальних можливостей інформаційних технологій, реалізація яких створює передумови для небувалої в історії дидактики інтенсифікації навчального процесу, а також створення методик, які орієнтовані на розвиток особисті тих, хто навчається. Зазначимо ці можливості:
–  миттєвий зворотний зв’язок між користувачем та інформаційними та комунікаційними технологіями;
–  комп’ютерна візуалізація навчальної інформації про об’єкти або закономірності явищ, як таких що реально відбуваються, так і «віртуальних»;
–  архівне зберігання великих обсягів інформації з можливістю передачі, а також легкий доступ користувача до центрального банку даних;
–  автоматизація процесів обчислювальної, інформаційно-пошукової діяльності, а також обробка результатів навчального експерименту з можливістю багаторазового відтворення фрагменту, або самого експерименту;
–  автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення, організаційного керування навчально-виховною і контролю за результатами якості засвоєння матеріалу. [ Богданов І. Засоби інформаційних технологій, їх практичні можливості. www.conference.mdpu.org.ua\conf_all \\confer\2001/netech\5\bogdanov.htm]
Інформатизація означає впровадження нових технологій, елементів, які підвищують якість і ефективність праці студентів та якнайшвидший доступ і отримання інформації.
Одним із компонентів інформатизації є автоматизація, яка дозволяє створити ефективний і комфортний сервіс у пошуку інформації під час навчання у ВНЗ.
Усі ці зміни привносять комп’ютери, локальні обчислювальні мережі комп’ютерів і програмні системи, які працюють на них. Торкаючись введення кредитно-модульної системи, подібної до ECTS (European Course Credіt Transfer System), слід зазначити, що ця трансформація не обмежиться лише упровадженням нової системи оцінки знань і введення відповідної шкали оцінок. Вона зачепить майже увесь комплекс навчально-методичної роботи вищого навчального закладу. Зокрема, направлена на адаптацію чинних навчальних програм і планів відповідно до умов ECTS.
ІТ приводять до розширення і поглиблення наочних областей, що вивчаються, інтеграції предметів, що вивчаються, або окремих тим. Це обумовлює зміну критеріїв відбору вмісту навчального матеріалу.
Вони ґрунтуються на необхідності інтенсифікації процесу інтелектуального саморозвитку особи виучуваного, формування умінь формалізувати знання про наочний світ, витягувати знання, користуючись різними сучасними методами обробки інформації.
Таким чином, у зв’язку з розвитком процесу інформатизації і освіти змінюється об’єм і вміст навчального матеріалу, відбувається переструктурування програм навчальних предметів (курсів), інтеграція деяких тим або самих навчальних предметів, що приводить до зміни структури і вмісту навчальних предметів (курсів) і, отже, структури і вміст освіти.
Паралельно цим процесам відбувається впровадження інноваційних підходів до проблеми рівня знань що вчаться, заснованих на розробці і використанні комплексу комп’ютерних тестуючих, діагностуючих методик контролю і оцінки рівня засвоєння.
Реалізація можливостей ІТ в процесі вчення і пов’язане з цим розширення спектру видів навчальної діяльності приводять до якісної зміни освітнього процесу.
1.3           Мультимедійні технології ознака сучасної вищої освіти Мультимедіа (у перекладі – багатоваріантне середовище) є новою інформаційною технологією, тобто сукупністю прийомів, методів, способів продукування, обробки, зберігання й передавання аудіовізуальної інформації, заснованої на використанні компакт – дисків (CD — ROM). Це дає змогу поєднати в одному програмному продукті текст, графіку, аудіо – та відеоінформацію, анімацію, 3D — графіку. А комп’ютери, оснащені мультимедіа, можуть відтворювати одночасно кілька видів інформації самого різноманітного характеру, що впливає на перспективи розвитку та форми сучасного процесу навчання. Важливою властивістю мультимедіа також є інтерактивність, що дає змогу користувачеві отримати зворотний зв’язок.
Під терміном multіmedіa — розуміють інтерактивні системи, які забезпечують обробку рухомих та нерухомих відео зображень, анімованої графіки, високоякісного звука та мовлення. Середовищем, яке об’єднує означені елементи іформаційної структури, є гіпертекст (hypertext) — технологія роботи з текстовою інформацією, що дає змогу встановлювати асоціативні зв’язки — «гіперзв’язки» — між окремими термінами, фрагментами, статтями в текстових масивах і завдяки цьому дозволяє не тільки послідовну, лінійну обробку тексту, як при звичайному читанні, а і вільний доступ, асоціативний перегляд відповідно до встановленої структури зв’язків. Роботу в гіпертекстовому середовищі можна порівняти з читанням енциклопедії: зустрівши в тексті незнайомий термін, читач переходить до сторінки, де з’ясовується це поняття. Після прочитування уточнюючого матеріалу (який, у свою чергу, може включати поняття, які теж потребують уточнення), повертається на вихідну позицію і продовжує читання.[Лактіонов О.Б.Мультимедіа – новий напрям компьютеризації освіти.//Рідна школа № 3, 1993, с. 25]
    продолжение
–PAGE_BREAK–Євдокімов В.І. із колективом співавторів визначив що MultіMedіa-технології (надалі ММ)- це технології інтегрованого представлення всіх видів інформації (зорової, текстової, графічної, відео, звукової і навіть тактильної) на електронних носіях у цифровому форматі у вигляді електронного документу і відтворення його на комп’ютері або на екрані за допомогою ММ-проектора та відповідних пристроїв. Таким чином, ММ-технології – це технології конвертування всіх видів інформації у цифровий формат, інтеграції інформації в один документ і відтворення його на комп’ютері. [Євдокимов В.І., Пономарьова Г.Ф., Луценко В.В., Агапова Т.П. та ін. Ефективність навчання студентів; Навчальний посібник/ За ред… В.І. Євдокимова\ Харків: ХНПУ ім. Г.С.Сковороди. 2004., 222 с.]
Ця технологія дозволяє використовувати текст, графіку, відер та анімацію в інтерактивному режимі, але при цьому необхідно врахувати, що рівень та якість роботи з відповідними програмними продуктами залежать від виконання досить високих вимог до швидкодії та обсягу пам’яті комп’ютера, звуковим характеристикам і наявності додаткового устаткування.
Мультимедійна педагогічна технологія розглядається як інтеграційна цілісність програмних і апаратно-технічних продуктів з варіативною адекватністю їх функціонування в навчальному середовищі, що створює уніфіковану площину для взаємодії процесуального і особистісного аспектів продуктивного споживання, переробки, передавання і демонстрації інформаційних знань суб’єктів освіти.
Дидактичні можливості та методичні варіанти застосування мультимедійних засобів навчання досить широкі та різноманітні. Вони можуть використовуватись в самих різних ситуаціях (перед вивченням чи після вивчення навчальної теми, на початку або наприкінці заняття, повністю або окремими фрагментами, у поєднанні з іншими засобами навчання і т.п.).
Ще Я.А.Коменський у своїй праці «Велика дидактика» писав: “… Все, що тільки можна, давати для сприймання чуттям, а саме: видиме — для сприймання зором, чутне — слухом, запахи — нюхом, доступне дотикові — через дотик. Якщо будь-які предмети відразу можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу сприймаються кількома чуттями…” [Коменський Я. А. Велика дидактика//Вибр. пед. твори. — К., 1940, т.1,– с. 15.].
Можна сказати, що дидактичні функції мультимедійних засобів зумовлюють можливі методичні варіанти застосування, з іншого боку обрана викладачем методика проведення лекційного чи семінарського заняття може визначати можливе дидактичне призначення (функцію) мультимедійних засобів у певних навчальних ситуаціях.
Використання інформаційних технологій у сфері навчання, особливо з появою операційної системи Wіndows, відкрило нові можливості. насамперед, це доступність діалогового спілкування в так званих інтерактивних програмах.
Стало здійсненним широке використання графіки (малюнків, схем, діаграм, креслень, карт, фотографій). Застосування графічних ілюстрацій у навчальних комп’ютерних системах дозволяє на новому рівні передавати інформацію учням і зробити її доступнішою. Навчальні програмні продукти, що використовують графіку, сприяють розвиткові таких важливих якостей як інтуїція, образне мислення.
 Важко заперечити, що майбутнє за системою навчання, яке вкладається в схему студент – мультимедійні технології –викладач, за якої викладач перетворюється на педагога – методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання. Тобто, якщо в учбовому процесі, що виконується за схемою «учень – вчитель – підручник» з’явиться новий елемент – комп’ютер, то зміст праці викладача суттєво зміниться: основним стане не передача знань, а організація самостійної пізнавальної діяльності студентів. Тобто величезний дидактичний потенціал використання інформаційних технологій навчання зможе бути розкритим лише за умов, якщо провідна роль у навчально – виховному процесі належатиме викладачу, а комп’ютер буде виступати не тільки потужним засобом, а й повною мірою третім партнером у педагогічній взаємодії. колеченко
Ефективність навчання з використанням комп’ютерів пояснюється значним унаочненням програмного матеріалу, що дозволяє краще зрозуміти та засвоїти абстрактні поняття, сформувати практичні вміння та навички.
 Ефективне використання комп’ютера в навчально – виховному процесі залежить від програмного забезпечення.
Впровадження нових інформаційних технологій в навчальний процес зумовлює нові способи роботи з текстами. Найбільш розробленим в цьому напрямі є гіпертекстове представлення інформації, що поєднує звичайний текст з інтерактивним вибором певної порції інформації. Студент отримує можливість динамічно відтворювати нелінійний текст, до того ж кожний наступний фрагмент тексту він сам обирає за допомогою гіперпосилань. Гіпертекстові словники, довідники та підручники полегшують пошук додаткової інформації (пояснюючого тексту, посилань, схем, малюнків) за ключовими словами і дозволяють простежити смислові зв’язки між поняттями.
Значна частина мультимедійних засобів навчання містить образну або умовно-графічну документально достовірну навчальну інформацію та наукову їх інтер­претацію, художньо-образне відображення за допомогою динамічних екранних та знакових засобів. Їхній зміст і побудова підпорядковуються загально-дидактичним вимогам: науковість, систематичність, доступність та послідовність викладу, вра­хування підготовленості студентів тощо. Завдяки документальній переконливості і концентрованості викладу студенти засвоюють значний обсяг навчальної інформації за порівняно короткий час, що звільняє викладача від потреби давати тривалі пояснення того, що з достатньою повнотою розкрито за допомогою екранних та звукових засобів [Козаків В. Р., Дорошкин А. А., Задорожний А. М., Князевий Б. А. Лекційна Мультимедіа Аудиторія. Нові інформаційні технології в університетській освіті: Зб. наук. пр. Російською наук.-метод. конф. Ч. 2. Новосибірськ, 1994. C. 2-17].
Як свідчить практика, застосовуючи інформаційні технології, вдається — по-перше індивідуалізувати навчальний процес. На лекціях, де, як правило, багато студентів володіють неоднаковим розвитком, знаннями і уміннями, темпом пізнання і іншими індивідуальними якостями, використання комп’ютера, дозволило кожному учневі працювати самостійно, рівень навчання слабких студентів при цьому підвищився, по-друге cприяти розвитку самостійності студентів.
Надання інтерактивності є одним з найбільш значущих переваг мультимедіа-засобів. Інтерактивність дозволяє в певних межах управляти представленням інформації: студенти можуть індивідуально міняти настройки, вивчати результати, а також відповідати на запити програми, встановлювати швидкість подачі матеріалу, число повторень і інші параметри, впливати на свій власний процес навчання, пристосовуючи його під свої індивідуальні здібності і можливості. Вони вивчають саме той матеріал, який їх цікавить, повторюють вивчене стільки разів, скільки їм потрібно, що сприяє ефективнішому сприйняттю [Кречетников К. Г. Проектування креатівной освітнього середовища на основі інформаційних технологій у вузі. — М.: Госькоорцентр, 2003. — 296 с41].
Мультимедійний матеріал надзвичайно корисний під час з’ясування навчального матеріалу, який не можна унаочнити за допомогою інших посібників або їх використання дає значно менший навчальний ефект. За допомогою мультимедійної програми можна доповнити і поглибити знання, що їх дістали учні на підставі інших джерел, перейти від одиничного до загального, від окремих прикладів до формування понять.
Найбільш суттєвими ознаками для оцінювання придатності комп’ютерно-орієнтованих систем навчання до використання у навчальному процесі є ступінь відповідності педагогічного програмного забезпечення загально-дидактичним вимогам з урахуванням особливостей навчання.
Перш за все, може визначатись придатність програмного забезпечення для використання під час використання класно-урочної форми навчання а також інших форм. Без сумніву обов’язковим є визначення типу уроку, на якому може бути використаний програмний матеріал.
Беззаперечними перевагами і особливістю мультимедіа технології є наступні (.можливості, що активно використовуються в процесі навчання:
–  можливість збереження значного обсягу самої різної інформації на одному носієві (до 20 томів авторського тексту, близько 2000 високоякісних зображень, 30-45 хвилин відеозапису, до 7 годин звуку);
–  можливість збільшення (деталізації) на екрані зображення або його найбільш цікавих фрагментів, іноді в двадцятикратному збільшенні (режим «лупа») за умови збереження якості зображення. Це особливо важливо для презентації схем механізмів та технологічної документації;
–  можливість порівняння зображення й обробки його різноманітними програмними засобами з науково-дослідницькими або пізнавальними цілями;
–  можливість виділення в супровідне зображення текстового або іншого візуального.матеріалу, по яких здійснюється негайне одержання довідкової або будь-якої іншої навчальної інформації;
–  можливість здійснення безперервного музичного або будь-якого іншого аудіосупроводу, що відповідає статичному або динамічному візуальному рядові
–  можливість використання відеофрагментів з фільмів, відеозаписів і т.д., функції «стоп-кадру», покадрового перегляду відеозапису;
–  можливість включення до змісту баз даних, способів обробки образів, анімації;
–  можливість підключення до глобальної мережі Інтернет;
–  можливість роботи з різними додатками (текстовими, графічними і звуковими редакторами, картографічною інформацією);
–  можливість створення власних «галерей» (вибірок) з інформації, що представляється в продукті;
–  можливість «запам’ятовування пройденого шляху» і створення «закладок» на екранній «сторінці», що зацікавила;
–  можливість автоматичного перегляду всього змісту продукту («шоу») або створення анімованого й озвученого «путівника-гіда» по продукту;
   — включення до складу продукту ігрових компонентів з інформаційними складовими;
–  можливість «вільної» навігації за інформацією і виходом в головне меню (укрупнений зміст), на повний зміст або зовсім із програми в будь-якій точці продукту
ММ-технології звичайно асоціюються з Мультимедіа — енциклопедіями. Використання готових ММ-енциклопедій, інших ММ-матеріалів у навчальному процесі — дуже важлива складова ефективного навчального процесу. Підготовка викладачів навчального закладу і його студентів до ефекгивного використання ММ-матеріалів у навчальному процесі — одне з найважливіших завдань закладів освіти. Для використання ММ-технологій у навчальному процесі необхідно створити умови, які включають такі складові:
Матеріальне забезпечення ММ-технологій в освіті: важливо обрати програмні засоби ММ-документів, які повинні задовольняти багатьом вимогам — бути легальними, дешевими, доступними, загально вживаними, ефективними (як з точки зору генерації компактних документів, так і ефективності роботи розробника ММ-документів). Ці вимоги здебільшого взаємовиключні. Найважливішим є представлення ММ-документів у формі HTML, а все останнє – не принципове: Word,PowerPoіnt,FrontPage, Flesh и т ін. Проте найбільш придатними для широкого загалу є використання Word – найбільш поширеного текстового редактора, можливості якого для підготовки ММ-документів, HTML-документів постійно вдосконалюються.шол
Методичне забезпечення ММ-технологій: дидактичні матеріали (ММ-енциклопедії, ММ-навчальні програми, ММ-дидактичні матеріали (електронні курси) повинні бути доступними через Інтернет та медіотеку навчального закладу (відповідний підрозділ бібліотеки). Треба зважити не те, що кожний викладач у більшості випадків читає авторський курс, у якому використовує безліч різноманітних джерел. Інформацію з усіх цих джерел можна дуже легко скомпонувати у рамках однієї електронної лекції, якій доцільно надати вигляд HTML – документу, тобто документу, який відображається на екрані довільним браузером ( Іnternet Explorer, NetScape navіgator) і для навігації по якому можна використовувати всі стандартні навігаційні засоби НТМL-документа. Сукупність електронних лекцій складає основу електронного підручника — одного з головних компонентів електронного курсу. Електронний підручник передбачає глибоку структуризацію навчального матеріалу, яка повинна бути віддзеркаленою розвиненою системою гіперпосилань, включення до підручника моделюючих програм з метою проведення навчальних досліджень на основі комп’ютерних експериментів, систем і тематичних та підсумкових тестів, завдань для самостійної практичної роботи тощо. Електронні лекції (електронний підручник) — основа для підготовки електронних та дистанційних курсів, розробкою яких може зайнятися й сам творчо працюючий викладач, але більш доцільно для цього створити робочу групу, в яку необхідно включити відповідних спеціалістів лабораторії дистанційної освіти і тестування: системних аналітиків, -програмістів, Web — дизайнерів. Таким чином, наступна задача — забезпечити відповідні технічні умови і навчити викладачів самостійно готувати ММ-дидактичні матеріали. Вищою формою ММ- дидактичних матеріалів курсу є.електронний курс.
Кадрове забезпечення ММ-технологій включає:
підготовку викладачів до використання ММ-технологій через постійно діючу систему перепідготовки викладачів у галузі ІТ та через постійно діючий; семінар ІТСЕ (Інформаційні Технології та Телекомунікації і Освіта). в роботі якого приймають участь відповідальні за впровадження ІТ у навчальний процес по кафедрах іфакультетах та всі бажаючі;
підготовку студентів до використання ММ-технологій через базовий курс «Основи інформатики», який є обов’язковим для студентів І курсу всіх спеціальностей.шол
Робоче ММ-місце викладача (РММВ) та його технічне оснащення.
Multіmedіa- проектор — ядро технічного оснащення Multіmedіa класу -пристрій, який дозволяє проектувати на екран зображення екрану комп’ютера.
Головніпараметри ММ-проектора:
–  роздрібна здатність зображення (кількість точок, з яких будується зображення), сучасні вимоги –не менше 1024 х 800 точок;
–  світловий потік, сучасні вимоги-не менше 1500люменів.
Проектор з таким параметром забезпечує якісне зображення на екрані до 8м по діагоналі при повному затемненні аудиторії і на екрані до 2 м по діагоналі при денному освітленні аудиторії. Єдиний істотний недолік такого проектору-його висока вартість, тому доцільно розмістити ММ-проектор на спеціальному візку разом з комп’ютером та іншими пристроями(відеомагнітофон, відеокамера, мікрофон, аудіо-підсилювач). Такий візок ми надалі будемо називати РММВ. Його легко перемістити з однієї аудиторії до іншої, перетворюючи будь-яку аудиторію на ММ клас у разі необхідності (лекційна аудиторія, лабораторія, навчальний клас, читальна зала, бібліотека, зала засідань, актова зала і т.д.).
Екран — стаціонарний великий екран з максимальними допустимими розмірами слід розмістити великій лекційній аудиторії з якісним затемненням та доброю акустикою. Така аудиторія може виконувати одночасно функції лекційної для навчальних та публічних лекцій, функції робочої аудиторії для проведення пленарних засідань конференцій та публічного захисту дисертацій, функцій університетського кінотеатру для демонстрації навчальних(і не тільки навчальних) фільмів тощо. Переносний екран-для розміщення на тринозі або безпосередньо на стіні, невеликих розмірів(1,5-3м по діагоналі), якій входить до складу РММВ.беспалькл
Персональній комп’ютер (необов‘язково Notebook, і навіть краще не Notebook, з міркувань вартості та надійності). Це мусить бути потужний комп’ютер з потужною відео картою, потужним CD-ROM (швидким, підтримуючим DVD-формат, придатний для цифрового запису відеоматеріалів). Важливим компонентом такого комп’ютера є сплітер, який забезпечує незалежний вихід відеосигналу на монітор та на ММ-проектор. Комп’ютер також повинен бути оздоблений конверторами відеосигналів з аналогової форми в цифрову і навпаки для забеспеченна можливостей демонстраціі через ММ-проектор, TV-передач і відеозаписів, а також запису матеріалів ММ-лекцій на відео плівку. Інші пристрої- відеомагнітофон, аудіо підсилювач, звукові колонки, мікрофон.
ММ-лекція.
Сучасна лекція мусить використовувати всі переваги ІТ. Тобто, сучасне, і тим більше майбутнє за симбіозом людини і комп’ютера, в; якому кожному з них відведено важливу і незамінну іншим роль. Кожна лекція приваблива перш за все тим, що студент знайомиться з авторським поглядом на предмет лекції, спостерігає роботу фахівця при розв’язанні типових задач і тому отримує зв’язок до якого можна прагнути.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Лекція стає ефективною, за умови що лектор повинен бути творчим фахівцем у своїй предметній галузі. Немає жодної творчої спеціальності, в якій використання ІТ не підвищувало б ефективність роботи. Для цього використовують спеціалізовані професійні програми, які можна називати АРМами (Автоматизованими Робочими Місцями). Лектор повинен демонструвати на лекції зразки розв’язання фахових задач за допомогою фахових пакетів.
 Можна записати на відеоплівку процес розв’язування типових задач викладачем або просто висококваліфікованим фахівцем і потім відтворювати їх на своєму відеомагнітофоні або комп’ютері…
На якісній лекції приваблює те, що студент відчуває свою причетність до процесу пошуку істини, побудови теорії. Це вже педагогічна майстерність залучити якомога більше студентів до процесу створення теорії, побудувати лекцію так, щоб кожен її крок був відповіддю на був відповіддю на особистісно значиме питання у предметній області. Для цього всі засоби впливу на уявлення студента є в нагоді: історична ретроспектива, і аналогії, і моделювання, різноманітні засоби наочності. І все це є особистісно- орієнтованим — для цієї саме аудиторії, цьому саме місці, у цей саме час. Для цього лектор повинен бути не тільки методистом і психологом, а й дуже цікавою особистістю (зацікавленою, як предметом лекції так і студентською аудиторією), чуйною, доброзичливою людиною.
Лектор має бути педагогом, який володіє основами сучасної педагогіки та психології, а також порядною людиною, зацікавленою в успіхах студента. Ефективність впливу на студентів зростає якщо лектор використовує різні види наочності. В епоху інформатизації роль універсального засобу наочності виконує MuttіMedіa. Завдяки засобам Інтернет лектор отримує доступ до знань, викопчених людством (на теперішній час обсяг знань, представлених в Інтернет, оцінюють близько 20% від загального обсягу знань людства, очікується, що в майбутньому цей відсоток буде прямувати до 100%.
Таким чином, у сучасній ММ-клас на лекцію приходить лектор, який володіє професійними пакетами для своєї предметної області, і який за допомогою ММ-технологій має змогу демонструвати учням або студентам розв‘язування задач за допомогою цих пакетів. Крім того, лектор має дидактичні матеріали до лекції у вигляді презентації, бажано у вигляді HTML-документу, в якому зібрані всі потрібні дидактичні матеріали(малюнки, діаграми, тексти, викладки, картинки, цитати, звукові файли.)
Інколи можна почути такі думки, що використання комп’ютерів у навчанні відволікає учня від самого предмета, відбувається підміна предмету навчання(замість вивчення самого предмету вивчається відповідний пакет), учні перестають мислити, а тільки натискають на клавіши і т.п. Ми переконані, що це не так. Комп’ютер — це інструмент, який дозволяє якісно виконувати формалізовані операції і внаслідок цього перенести акценти на більш змістовні питання курсу. І якщо викладач використовує в своїй творчій роботі комп’ютер (це необхідно у вік інформатизації), то повинен вчити майстерності використання ІТ у своїй фаховій області, яка передбачає не тільки виконання формальних операцій, але, перш за все розв‘язування творчих задача допомогою комп’ютерних моделей предметної галузі.
Лекція у своїй традиційній формі, коли студенти не зовсім розуміють, що вони повинні робити-намагатися ухопити думку викладача чи записати кожне його слово у конспекті, — потрібна була у такому вигляді, коли не вистачала підручників, паперу, не вистачало друкарських можливостей.
Показниками нової якості освітнього процесу можуть виступати такі характеристики: нові знання студентів, підвищення рівня їх особистого розвитку; відсутність негативних ефектів і наслідків (перевантаження, перевтома, погіршення здоров‘я, психічні розлади, дефіцит навчальної мотиваціі тощо); підвищення професійної компетентності викладачеві їх відношення до роботи; зростання престижу освітнього закладу в регіоні та ін.Основне завдання методики викладання будь-якого предмета — формування інформаційного середовища, що забезпечує досягнення педагогічних цілей навчання. Це й здійснюється за допомогою цілого комплексу засобів навчання. Важливою передумовою, що; сприяє підвищенню ефективності навчання, є поєднання різних за видами, виражальними та дидактичними властивостями мультимедійних та інших засобів навчання, як традиційних і (підручники, навчально-методична література, таблиці, мани, моделі, навчальні кінофільми, відео- та фонозаписи, засоби масової інформації і т.ін.), так і сучасних (найновіша; проекційна техніка, інструментальні програмні середовища, комунікаційні засоби, в тому числі Інтернет).
Системне використання мультимедійних та інших засобів можливе протягом вивчення навчальної теми, коли на кожному з занять використовуються лише окремі їхні елементи або їхні сполучення, а також повністю на окремих уроках, коли застосовується цілісний комплекс. Тобто, залежно від змісту та мети заняття, особливостей підготовки. викладач застосовує засоби навчання з різним співвідношенням окремих елементів. Основна суть методики використання як окремих мультимедійних засобів, так і їх поєднань у певній комплексній системі, полягає в тому, щоб забезпечити відповідність між специфічними особливостями викладу навчального матеріалу і основними психолого-педагогічними закономірностями процесу навчання, особливостями та умовами засвоєння учнями знань. Але необхідне раціональне чергування на уроці засобів навчання, певне обмеження їх обсягу та тривалості демонстрування/
Використання мультимедійних технологій дозволяє, підвищити і інформаційний потенціал студенства. Тому виникає потреба взаємодії у створенні і використанні як загальних інформаційних ресурсів, так і мультимедіа. З’являються нові сфери науки і технологій, які потребують змін традиційних університетських дисциплін. Виникає необхідність відходу від класичних методик, що ґрунтувалися на конкретних дисциплінах, і наближення до проблемно-орієнтованих методів формування знань, а також зменшення дистанції між фундаментальними і прикладними дослідженнями.
Причини застосування мультимедійних технологій: збільшення інформаційного потоку, необхідність швидко забезпечити студенів інформацією, тому що з часом велика кількість інформації втрачає свою актуальність. Отже, добираючи засоби навчання, треба чітко з’ясувати можливості їх застосування в певній системі, визначити їхні дидактичні функції на заняттях, а також необхідний та достатній (оптимальний) обсяг навчальної інформації, її відповідність змісту занять, а також можливі форми поєднання.

Висновки до першого розділу
  Підсумовуючи теоретичний матеріал з даної теми і узагальнюючи підходи різних авторів, що досліджували проблему, можна зробити наступні висновки:
1. Визначено спрямованість державної політики на інформатизацію суспільства;
2. Розкрито сутність і генезис понять “інформаційні технології”, «мультимедійні технології»
— Інформаційні технології – це програмно-апаратні засоби і пристрої, що функціонують на базі мікропроцесорної, обчислювальної техніки, а також сучасних засобів і систем інформаційного обміну, забезпечують операції по збору, продуциюванню, накопиченню, зберіганню, обробці, передачі інформації.
— MultіMedіa-технології — це технології інтегрованого представлення всіх видів інформації (зорової, текстової, графічної, відео, звукової і навіть тактильної) на електронних носіях у цифровому форматі у вигляді електронного документу і відтворення його на комп’ютері або на екрані за допомогою ММ-проектора та відповідних пристроїв.
3. Встановлено ознаки традиційної та інноваційної педагогічної діяльності;
Відмінності полягають у значному ускладненні діяльності з розробки навчальних курсів, розвитку спеціальних навичок, прийомів педагогічної роботи викладача. На відміну від традиційної освіти, де центральною фігурою є викладач, в інноваційній діяльності більш активну позицію займає особа, що навчається. Викладання навчального матеріалу в процесі спілкування викладача зі студентами, вимагає набагато більше активних й інтенсивних взаємодій між ними.
4. Визначено стадії застосування інформаційних технологій;
–  знайомство — освоєння студентами загальних уявлень про сучасну інформаційну технологію, отримання окремих навичок роботи з комп’ютером;
–  використання — застосування інформаційних технологій для розв’язання окремих задач;
–  інтеграція — загальна зміна технології викладання за рахунок інтеграції інформаційних технологій в освітній процес;
–   перетворення — зміна змісту освіти, структури навчальних предметів, системи атестації відповідно до сучасної системи освітніх пріоритетів на базі інформаційних технологій.
5. Узагальнені можливості застосування і стан впровадження мультимедійних технологій в навчальний процес вищої школи а саме:
–  миттєвий зворотний зв’язок між користувачем та інформаційними та комунікаційними технологіями;
–  комп’ютерна візуалізація навчальної інформації;
–   архівне зберігання великих обсягів інформації з можливістю передачі легкий доступ користувача до банку даних;
–   автоматизація процесів обчислювальної, інформаційно-пошукової діяльності;
–  автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення, організаційного керування навчально-виховною діяльністю та контролю.

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ХДАФК
2.1 Методи науково-педагогічного дослідження
Питанням методології та методики педагогічних досліджень присвячені роботи В.П. Безпалько, Н.В. Кузьміної й інших дослідників. Під педагогічним дослідженням розуміється процес і результат наукової діяльності, спрямований на отримання нових знань про теорію та методику організації навчально-виховного процесу, його зміст, принципи, організаційні методи і прийоми.[Курченко Т.А. Смирнова М.Є., Малюкіна О.В. Інновації як умова ефективності організації навчально-виховного процесуу сучасній школі.//Відкритий урок: розробки, технології, досвід,2003ю -№ 78, с. 35] У процесі педагогічного дослідження, організованого з метою отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження. У своїх наукових пошуках педагогіка користується різноманітними методами (способами) пізнання педагогічної дійсності, вивченням яких переймається методологія педагогіки. Поняття «метод» (грец. methodos) використовувалося в стародавньому світі як синонім до виразів «шлях дослідження, спосіб пізнання». Сучасна філософія трактує його як форму практичного і теоретичного освоєння дійсності, систему засобів, прийомів, принципів та підходів, які може застосовувати конкретна наука для пізнання свого предмета(«Педагогіка» (Н.П.Волкова) studentam.net.ua/content/vіew/2234/85/) У педагогіці, психології метод виступає також засобом реалізації психологічного пізнання предмета науки в конкретних умовах, з використанням конкретних прийомів дослідження та відносно конкретних характеристик досліджуваного предмета. Метод науково-педагогічного дослідження — спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання.За допомогою методів педагогіка здобуває інформацію про те чи інше явище, процес, аналізує і обробляє одержані дані, включає їх в систему відомих знань. Тому темп і рівень розвитку педагогічної теорії залежить від того, які методи дослідження вона використовує (Образцов П.И. Методы и методология психолого-педагогического исследования. – М., С.-П., Ниж.Новгород и др., 2004. – 272 с.. www.djerelo.com/іndex). Розрізняють універсальні та спеціальні методи соціально-педагогічного дослідження. Універсальними називають методи дослідження, які використовуються не тільки в соціальній педагогіці, а й в інших галузях наукового знання: як у споріднених за змістом так і ні. До універсальних методів належать спостереження, експеримент, бесіда, анкетування. Спеціальні методи – це методи, які використовуються тільки в соціальному дослідженні або в близьких за змістом наукових пізнавальних актах.[Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебнік С.Р. Соціальна педагогіка. – К.: 1997] Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, дбаючи, щоб таке поєднання забезпечило отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об’єкта виховання чи навчання. Функціонально диференціація методів дослідження відбувається за ознакою змісту пізнавальних та перетворюючих дій, які реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предметом дослідження. Структурно ця диференціація відповідає етапам дослідження, на кожному з яких відбувається своєрідне функціональне поєднання типів пізнавальних та перетворюючих дій дослідника. Виділяють таким чином: Методи емпіричного дослідження предмета; Ця група методів зорієнтована на пізнання безпосередньої дійсності, зовнішніх зв’язків і відношень. Найчастіше в педагогічних дослідженнях використовуються розкриті емпіричні методи дослідження, до яких належать педагогічне спостереження, бесіда (інтерв’ю), анкетування (закрита, відкрита), педагогічного експерименту, вивчення шкільної документації, тестування, соціометрії, аналізу результатів діяльності дитини. Методи теоретичного дослідження предмета;  До теоретичних методів педагогічного дослідження належать аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, узагальнення, абстрагування, конкретизація.[Кочетов А.И. Культура педагогического исследования. – 2-е изд., испр. и доп. – Мн., 1996.] Аналіз і синтез. Ці методи наукового пізнання не існують ізольовано один від одного. Аналіз є уявним або фактичним розкладанням цілого педагогічного явища чи процесу на частини. Синтез — відновлювання цілісності розглядуваного педагогічного явища чи процесу в усьому різноманітті його виявів. Індукція та дедукція. У процесі використання цих методів відбувається перехід знання про одиничне та окреме у знання про загальне, і навпаки. У педагогічному дослідженні його використовують для з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між педагогічними явищами, узагальнення емпіричних даних на основі логічних міркувань від конкретного до загального. За методом індукції на підставі загальних знань роблять висновки про конкретне. Метод дедукції передбачає формулювання висновків шляхом від загального до конкретного. Основою дедуктивного методу є наукові положення, що не вимагають дослідно-експериментального підтвердження, а сприймаються як аксіоми. Порівняння. Дає змогу простежити динаміку досліджуваного явища. Класифікація. Розподіл педагогічних фактів, явищ, процесів за притаманною для певної групи ознакою. Узагальнення — перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального. Абстрагування. До цього методу вдаються за необхідності виокремити із сукупності ознак, властивостей явища ті, що становлять предмет дослідження. Конкретизація. Цей розумовий процес передбачає надання предмету конкретного вираження. Під час конкретизації відбувається збагачення педагогічних понять новими ознаками, оскільки цей метод спрямований на висвітлення розвитку предмета як цілісної системи. Методи аналізу (математичні і статистичні методи педагогічного дослідження). Ці методи застосовують у педагогіці для оброблення одержаних методами спостереження й експерименту даних, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними феноменами. Метод реєстрування. Цей метод передбачає виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості скоєних учнями негативних вчинків). Метод ранжування. Означає цей метод розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду об’єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності та ін.). Метод моделювання. Його сутністю є створення й дослідження наукових моделей — змістовно представленої і матеріально реалізованої системи, яка адекватно відображає предмет дослідження (наприклад, моделює оптимізацію структури навчального процесу, управління навчально-виховним процесом тощо). [Гаасс Дж., Стонен Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. — М., 1976,220c.] З метою організації експериментального дослідження нами було використано наступні методи педагогічного дослідження: ·                   спостереження; ·                   педагогічний експеримент: –                     констатуючий; –                     формуючий; ·                   анкетування; ·                   методи математичної обробки даних. Розглянемо більш докладніше запропоновані методи дослідження. Спостереження — цілеспрямоване та планомірне сприйняття педагогічних явищ, результати яких фіксуються експериментатором. [Образование и педагогика. Тезаурус. — ИНИНФО-2006. – [WWW document]. www.mgopu.ru/іnіnfo/r1_thesaurus.htm (20 січня 2007 р.)]. Цей метод широко застосовується у дослідженнях різних явищ суспільного життя. Спостереження дає змогу одержати цікаві відомості про людину: манеру її поведінки, характер взаємовідносин з іншими людьми, особливості її спілкування. При використанні спостереження як одного з головних емпіричних методів соціально-педагогічних досліджень необхідно забезпечити: -чітке визначення мети спостереження та узгодження її з метою дослідження; –                     мотивований вибір об’єкта, предмета й ситуації; –                     вибір найдоцільніших способів спостереження за певною схемою; –                     планомірне проведення спостереження за певною схемою; –                     перевірка результатів спостереження щодо їхньої обґрунтованості та надійності. Завданнями спостереження можуть бути попереднє вивчення об’єкта, висунення гіпотези, її перевірка, уточнення результатів, одержаних за допомогою інших методів. Об’єктами спостереження залежно від мети та завдання дослідження є окремі особи в різних ситуаціях спілкування, великі чи малі групи, спільності. Предметом спостереження є вербальні та невербальні акти поведінки окремої людини, групи або кількох груп у певному соціал соціальному середовищі та ситуації. Спосіб спостереження визначається завданням, об’єктом, ситуацією і характером взаємодії між спостерігачем та об’єктом спостереження. Перевагами спостереження є: –                     безпосередність сприйняття, яка дозволяє фіксувати конкретні, природні ситуації, факти, живі фрагменти життя, багаті деталями, фарбами тощо; –                     можливість врахувати конкретну поведінку груп реальних людей; –                     спостереження не залежить від готовності осіб, що спостерігаються, висловлюватися про самих себе; –                     багатомірність даного методу, яка дає можливість фіксувати події і процеси найбільш повно і всебічно. Спостереження є початковим і одним із найбільш поширених методів педагогіки. Воно може розглядатися як самостійний метод, але частіше використовується спільно з будь-яким іншим, наприклад анкетуванням [ Паніна Н.В. Технологія соціально-емпіричного дослідження. – К.: Наукова думка 1996]
    продолжение
–PAGE_BREAK–Метод педагогічного експерименту — науково поставлений дослід організації педагогічного процесу в чітко виділених умовах. Забезпечує найдостовірніші результати у педагогічних дослідженнях. Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного експерименту: 1. Констатуючий експеримент першого порядку. Спрямований на з’ясування характеристик та властивостей досліджуваного явища. У ньому беруть участь основна і контрольна групи. Основна група бере участь у всіх процедурах експерименту. Контрольна група є еталоном, за яким оцінюють розвиваючий та формуючий ефект експерименту. Завдяки цьому дослідження відбувається в паралельному режимі. 2. Формуючий експеримент. Здійснюється за допомогою експериментальної моделі розвиваючих і формуючих впливів на предмет дослідження. Поєднує в собі різні процедури: навчальні, ігрові, практичні тощо. Важливою при цьому є аналітична модель «розвиваючого ефекту» експерименту — своєрідний “ідеальний образ” сподівань дослідника щодо його результатів. 3. Констатуючий експеримент другого порядку.На цьому етапі організують «контрольне» дослідження, залучивши основну та контрольну групи учасників. Його мета — фіксація показників із досліджуваного об’єкта після закінчення процедури формуючих впливів. Показники контрольної вибірки використовують як еталон для з’ясування формуючого ефекту, досягнутого при роботі з основною групою. Далі результати дослідження аналізують та використовують для обґрунтування закономірностей розвитку психологічних особливостей досліджуваних[Как провести социологическое исследование//Под.ред. М.К. Гошкова, Ф.Є. Шереги. – М.: 1999 c 67,]
На відміну від педагогічного спостереження, педагогічний експеримент дає змогу: –                     штучно відокремити досліджуване явище від інших, –                     цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців; повторювати педагогічні явища в приблизно таких самих умовах; –                     поставити досліджуване явище в умови, які піддаються контролю. Основні особливості експеременту, які зумовлюють його дослідницьку цінність, такі:
1)     в експеременті дослідник сам викликає досліджуване ним явище замість того, щоб чекати, поки випадковий потік явищ надасть йому можливість це явище спостерігати;
2)     експерементатор може змінювати умови, за яких явище виявляє свої характеристики, замість того, щоб сприймати їх у випадково даному контексті ситуації;
3)     варіативні маніпуляції експерементатора умовами дослідження дають можливість виявляти закономірності протікання тих чи інших процесів, явищ за конкретних умов і ситуації;
4)     підвищення точності реєстрації дій піддослідних;
5)     зв’язок з теорією.
Педагогічний експеримент є комплексним, оскільки передбачає поєднання методів спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних ситуацій тощо на всіх етапах кожного з видів експерименту. [Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. – К., 1998] Метод анкетування — дає змогу підвищити об’єктивність інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних. За характером анкети поділяють на: відкриті — передбачають довільну відповідь на поставлене запитання; закриті — до поставлених запитань пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного; напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й власну думку; полярні — потребують вибору однієї з полярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін… Крім того запитання можуть бути прямі – формулюються в особовій формі і спрямовані на одержання безпосередньої інформації. Непрямі запитання висловлюються у безособовій формі й використовуються під час вивчення особистих боків життя опитуваного.
Програма дослідження анкетування повинна чітко відповідати на запитання:
·                   на розв’язання якої проблеми орієнтується дане дослідження;.
·                   одержання якого результату орієнтується дане дослідження.
Після розробки програм дослідження, у якій докладно сформульовані цілі та завдання, які висунуті і обґрунтовані робочі гіпотези, складена методика і план дослідження, приступають до розробки анкети.
Основна частина анкети починається, як правило, з контактних питань, які полегшують входження респондента в проблему й активне включення в опитування. Змістовна частина анкети підрозділяється на декілька блоків, які взаємопов’язані за сенсом питань, що покликані надати інформацію з проблем, котрі вивчаються.[Образцов П.И. Методы и методология психолого-педагогического исследования. – М., С.-П., Ниж.Новгород и др., 2004. – 272 с… www.djerelo.com/іndex].
Послідовність розміщення різних блоків питань планується, виходячи з принципу поступового зростання ступеня складності питань і їх смислового взаємозв’язку у відповідності з завданням дослідження.
Питання, які розташовані ближче до кінця опитування, повинні сприяти зняттю напруги, розвантажуванню.
Заключну частину розташовують, як правило, в кінці. Ця частина анкети дає знання про статус того. кого опитують, його положення у суспільстві та ін.
За викладеним в них змістом, питання підрозділяють на:
·                   Питання про факти;
·                   Питання про знання;
·                   Питання про думки, установки, мотиви поведінки.
Анкета повинна бути складена таким чином, щоб зібрана з її допомогою інформація давала можливість з максимальною повнотою розв’язати завдання, що досліджуються.
Анкетне дослідження дає змогу зібрати великий за обсягом матеріал, що дає можливість вважати отримані відповіді цілком імовірними[Загальна психологія; Підручник/ За ред. С.Д. Максименко. – Вінниця: Нова книга,2004с.52]. Його недоліком є суб’єктивність і випадковість відповідей, неможливість перевірки їх правильності та щирості. Анкетування на відміну інших методів потребує мінімального дослідницького апарату. Характер матеріалів анкет підлягає кількісному аналізу, зручний в обробці. Однак і анкетування не завжди універсальне: іноді відіграє в дослідженні основну роль, іноді другорядну, а іноді його проводити взагалі недоцільно.
Математичні методи використовують для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослідження. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опрацюванні великої кількості емпіричних даних. Математичні та статистичні методи застосовують у педагогіці для оброблення одержаних методами спостереження й експерименту даних, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними феноменами.
Обробка даних включає слідуючі компоненти:
1)                редактування і кодування інформації. Головне призначення полягає в уніфікації тієї інформації, яка була одержана в процесі дослідження.
2)                створення перемінних. Зібрана на основі анкет інформація в багатьох випадках прямо відповідає на ті питання які необхідно вирішити в дослідженні. Оскільки запитання одержали форму індикаторів в процесі операціоналізації. Тепер необхідно провести зворотну процедуру тобто перевести дані в форму, яка б відповідала на питання дослідження.
3)                статистичний аналіз. Цей крок є ключовим в процесі аналізу соціологічних даних. В процесі статистичного аналізу виявляються деякі статистичні закономірності і залежності, які дозволяють соціологу зробити певні узагальнення і висновки.[Педагогіка” (Н.П.Волкова) studentam.net.ua/content/vіew/2234/85/]
Для проведення статистичного аналізу соціологи використовують велику кількість різноманітних математичних методів, які дозволяють повністю і всебічно аналізувати зібрану інформацію. В сучасній соціології для цієї мети активно застосовується ЕОТ, доповнені програмами математико-статистичної обробки.
Отже розглянувши методи дослідження перейдемо до педагогічного експерименту.
2.2 Організація й результати дослідження Експериментальне дослідження було організовано на базі кафедри на зимових видів, велоспорту та туризму ХДАФК. У ньому взяли участь 40 студентів 1 курсу спеціальності «Туризм».
Сутність експерименту полягала у впровадженні мультимедійних технологій у навчальний процес при викладанні навчальної дисципліни «Туризм» і перевірці його ефективності.
Експеримент проводився у І семестрі 2008-2009 навчального року.
Для викладання навчальної дисципліни «Туризм» було розроблено мультимедійне забезпечення для всього лекційного матеріалу.
Так, представимо мультимедійну презентацію на тему «Види спортивного туризму», що має на меті:
–                   систематизувати навчальний матеріал з даної теми, виділити в ньому наголовніше;
–                   сконцентрувати увагу студентів на найбільш важливих визаченнях та показниках;
–                   наочно представити графічний матпріал (таблиці, схеми);
–                   викликати у студентів бажання оволодіти теоретичними та практичними навичками організації та проведення туристських заходів.
В мультимедійній лекції використано багато малюнків, які наочно ілюструють той чи інший вид спортивного туризму, яскраве забарвлення повинно концентрувати увагу студенів на екрані. Використано різноманітні анімаційні ефекти для ефективного сприйняття інформації – виділення кольором, контрастні кольори, підкреслювання головного, виділення шрифтом та інші. Основні кольори лекції – синій та зелений. Синій колір сприяє концентрації уваги, зелений обрано для розвантаження напруження очей в середині та наприкінці лекції.
В лекції багато матеріалу подано у вигляді таблиць та схем. Це дає можливість наочно побачити великий масив даних в узагальненому вигляді. Для представлення таблиць було обрано контрастні однотонні кольори, щоб концентрувати увагу саме на даних таблиць, а не на малюнках. Малюнки використані на інших слайдах для пожвавлення уваги та зацікавлення студентів.
Для представлення лекції було використано мультимедійни проектор ….(вписать какой).
Лекція має наступний вигляд:
На Слайді 1 представлена тема лекції «Види спортивного туризму» та прізвище викладача, що проводить лекцію. Тема лекції проілюстрована фоновим малюнком — зображення групи туристів.
Слайд 2.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT
Схематично проілюстровано види спортивного туризму, що коментується викладачем: «Критерієм включення виду туризму у класифікацію є масовість, щорічне проведення у країні спортивних походів даного виду. Всі походи у порядку зростаючої протяжності і технічної складності поділяються на походи І, ІІ, ІІІ, ІV, V, VІ категорії складності.»
Використано ефект виділення кольором- колір фону схеми змінюється з синього на червоний, що концентрує увагу студентів.
Класифікацію спортивного туризму представлено на наступному слайді:
Слайд 3.

Червоним кольором виділені еталони технічних маршрутів. Схема представлена на фоні зображення туристичного намету у горах, але за кліком мишки фон змінюється на однотонний синій колір, щоб чітко бачити інформацію і зручно було занотовувати дані.

Слайд 4.

Визначення пішого туризму подається на фоні зображення Аппалачської тропи — найдовшого пішого маршруту у світі. Використано ефект наближення – створюється уява проходження тропою.
Коментар викладача: Аппалачська тропа має протяжність біля 3,5 тис. км, від гори Катадин (Мен) напівночі до гори Спрингер (Джорджія) на півдні. Точну довжину визначити практично неможливо, так як існує кілька альтернативних шляхів.
Слайд 5. Категорії складності маршруту
№
Показники маршруту
Категорії складності маршрутів
І
ІІ
ІІІ
ІV
V
VІ
1
Тривалість (t), днів (не менше)
6
8
10
13
16
20
2
Протяжність (l), км (не менше)
130
160
190
220
250
300
3
Максимально припустима кількість балів за локальні перешкоди (ЛП max)
20
30
50
75
110
150
4
Бали за локальны перешкоди (ЛП), що йдуть у залік (не менше)
10
20
40
60
80
110
5
Загальна кількість балів, набрана за категоріальний маршрут
12-25
26-59
60-94
95-134
135-184
185 і більше
Таблиця «Категорії складності маршруту» розташована на синьому контрастному фоні, дає можливість чітко побачити багато інформації в узагальненій табличній формі.
Наступні 2 слайди показують географічні показник и туристських районів для пішого туризму та показники автономності. Фон слайдів змінюється на зелений для послаблення напруження очей студентів.
Слайд 6. Географічний показник туристських районів для пішого туризму (Г)
    продолжение
–PAGE_BREAK–Туристський район
Показник, бали
Середня рівнинна частина території СНГ
0-2
Карпати, Крим
3
Карелія, Кавказ
4
Середній та Південний Урал, Тянь-Шань
6
Алтай, Кузнецький Алатау
7
Західно-Сибірська низовина
7-10
Анхаргельська обл., Республіка Комі, Памиро Алтай, Східний Саян
8
Північний Урал, Примор’є
9
Кольський півострів, Памир
10
Хабаровський Край
11
Полярний Урал, Забайкал’є, Кодар, Удокан, Сахалин
12
Пустинні та полупустинні райони Середньої Азії
13
Становий хребет та Алданське нагір’я
14
Камчатка та Курильські острови
15
Плато Путорана
16
Магаданська обл., Чукотка
18
Верхоянський хребет, хребет Черського та Сунтар-Хаята
19
Таймир (гори Бирранга), острів Врангеля
24
Північна Земля та Земля Франца Йосифа
30
Слайд 7. Показник автономності маршруту
Рівень автономності маршруту
Коефіцієнт автономності
Маршрут пройдено групою при повній автономії
1
Маршрут пройдено групою з використанням транспортних засобів для організації закидання
0,7
Маршрут проходе через населений пункт
0,5
Маршрут проходе через 2 чи більше населених пунктів
0,2
На наступному слайді інформація подається у вигляді тексту на фоні засніженої місцевості – що ілюструє зміст слайду-визначення лижного туризму.

Слайд 8.

Слайд 9.

На слайді 9 використовуються ефекти вицвітання та появи тексту зі збільшенням, сконцентровуючи увагу студентів на змісті інформації, а не фоні.
Слайд 10.

На фоні слайда – зображення гір. Курсивом визначені слова, на яких викладач робить увагу при вимові визначення.
На слайді 11 представлено таблицю «Кількість перевалів у гірських походах у залежності від категорій складності». Великий масив інформації візуально сприймається краще. Чорний шрифт на білому фоні дає змогу чітко бачити інформацію, подану в табличній формі.

Слайд 11. Кількість перевалів у гірських походах у залежності від категорій складності
Категорія складності походу
Мінімальна
тривалість
походу у днях
Мінімальна кількість категорійних перевалів
Максимально припустима кількість найбільш складних перевалів при відповідно збільшеній тривалості походу
Усього
У тому числі
1А
1Б
2А
2Б
3А
3Б
І
6
2
2
 –
 –
 –
 –
 –
1А не більше 5
ІІ
8
3
1
2
2
 –
 –
 –
1Б не більше 4
ІІІ
10
4
1
1
 –
 –
 –
2А не більше 4
ІV
13
5
1
1
2
 –
 –
2Б не більше 4
V
16
6
1
2
 –
3А не більше 3
VІ
20
7
1
2
1
3Б не більше 3
Слайд 12.

Зміст слайду проілюстровано фоном із зображенням ріки. Використано ефект випливання з лівого боку.
На слайді 13 представлено таблицю «Мінімальна кількість локальних перешкод в залежності від категорії складності у водному туризмі». Обрано фон із зображенням подолання річних порогів туристами на байдарці. Ефект вицвітання дозволяє студентам спочатку побачити картинку, сконцентрувавши увагу на центрі слайду, потім її місце займає таблиця з даними.

Слайд 13. Мінімальна кількість локальних перешкод в залежності від категорії складності у водному туризмі
Категорія складності походу
Мінімальна кількість локальних перешкод
1
2
3
4
5
6
І
2
—
—
—
—
—
ІІ
1
2
—
—
—
—
ІІІ
1
2
—
—
—
ІV
1
1
2
—
—
V
1
1
2
—
VІ
1
2
1
Слайд 14.

На слайді 15 подано таблицю «Оцінка категорії складності велосипедного маршруту», використано зелений фон, я к і в попередній раз для розслаблення зору студентів.
Слайд 15. Оцінка категорії складності велосипедного маршруту
Параметр маршруту
Категорія складності маршруту
І
ІІ
ІІІ
ІV
V
VІ
Тривалість маршруту (мінімальна), дні
6
8
10
13
16
20
Протяжність маршруту (мінімальна), км
400
500
650
800
1000
1200
Кількість балів, що йде до заліку за протяжні перешкоди:
1 к.т.
6
3
3
3
—
—
2 к.т.
6
14
5
5
5
—
3 к.т.
—
14
24
10
5
5
4 к.т.
—
—
—
20
15
15
5 к.т.
—
—
—
39
59
> 60
Категорія складності в балах
2-6
7-14
15-24
25-39
40-59
> 60

Слайд 16.

Використано ефект колової появи, що дає змогу побачити з початку фоновий малюнок, що ілюструє зміст слайду, а потім сконцентрувати увагу на визначенні.
Слайд 17.

Наступний слайди передають визначення спелеотуризму на фоні ілюстрації печери та табличні дані: «Складність спелеопоходів в залежності від кількості категорійних печер». Ефекти появи тексту направлені на стимулювання уваги, яка часто втрачається наприкінці лекції.
Слайд 18.

Слайд 19. Складність спелеопоходів в залежності від кількості категорійних печер
Категорія складності спелеопоходів
Кількість категорійних печер (не менше)
Всього
1
2А
2Б
3А
3Б
4А
4Б
5А
І
5
3-4
2-1
ІІ
4-5
2-3
1-2
ІІІ
1-2
1-2
ІV
1-2
1-2
V
1
1
На 20 слайді схематично представлені характерні рухомі дії для різних видів туризму. Це є своєрідним підсумком після визначення видів спортивного туризму і характеристик щодо показників їх складності.
Слайд20.

Останнім слайдом є подяка за увагу студентів під час лекції. Вона редставлена у вигляді картинки – жарту: «Турист дякує студентам за прослуховування важливої інформації та увагу на лекції». Це дає можливість закінчити лекцію на веселій нотці, винести з неї позитивні емоції.

Слайд 21.

Таким чином, мультимедійна лекція на тему «Види спортивного туризму» дає можливість надати багато інформації в цікавій, наочній формі, проілюструвати дані малюнками та зображеннями, що відображають зміст матеріалу, підтримувати увагу студентів протягом всієї лекції, зацікавити їх у подальшому самостійному вивчені даної теми.
З метою перевірки ефективності мультимедійних технологій при викладанні навчальної дисципліни «Туризм», нами було проведено експериментальне дослідження.
Студенти були розподілені на 2 групи: перша-контрольна, друга – експериментальна.
У контрольній групі навчальний процес здійснювався за традиційною методикою, згідно робочої програми (16 годин лекційних занять та 14 годин практичних занять).
У експериментальній групі навчання проводилось також згідно робочої програми, але лекції викладались із застосуванням мультимедійних технологій. Експеримент проводився у 2 етапи.
На першому етапі ми провели констатуючий експеримент, що дозволив встановити рівень початкових знань студентів з дисципліни «Туризм».
Таблиця 1 Рівень початкових знань студентів с дисципліни «Туризм»
Контрольна група
Експериментальна група
№
студенти
бали
студенти
бали
1
Аніскин О.В.
3
Адамчук О.О.
3
2
Бондаренко А.А.
3
Адамчук Ю.О.
4
3
Глоба А.М.
5
Вишневецький В.В.
3
4
Гук Є.В.
3
Задорожня А. В.
3
5
Дубровська О.В.
4
Задорожний В.О.
4
6
Даниленко М.Р.
4
Лисов О.О.
5
7
Єрмак Н.П
4
Кравченко Д.В.
5
8
Земляний О.М.
3
Мєліхова Ю.К.
3
9
Лєскина М.М.
3
Міхєєв С.О.
3
10
Марінова М.Л.
4
Ожго В.С.
4
11
Марющенко О.А.
3
Павленко Н.П.
4
12
Муригіна С.К.
4
Пільгуй Ю.О.
4
13
Нескоромна І.Є.
5
Попова С. В.
5
14
Ріпка Ю.Д.
5
Рощупко К. М.
5
15
Скрипка С.О.
3
Сухаревська К.С.
4
16
Суркова М.В.
4
Титова Ю.В.
5
17
Уварова М.О.
3
Тютюрикова В.О.
5
18
Фартух Т.В.
4
Хохлова Я.В.
3
19
Цисельська К.В.
5
Чудля О.А.
3
20
Юрченко С. О.
3
Шевченко К.О.
4
середнє
75/20
3,75
79/20
3,95
Для наочності результатів оцінювання покажемо діаграму успішності:

Рис 1 Рівень початкових знань студентів
Крім цього було проведено анкетування викладачів кафедри та студентів досліджуваних груп з метою визначення місця і значущості мультимедійних технологій у навчальному процесі ХДАФК та їх впливу на його вдосконалення.
Викладачам було запропоновано відповісти на питання наступної анкети:
Анкета
Шановний респонденте!
Просимо Вас взяти участь у анкетуванні для аналізу застосування мультимедійних технологій у навчальному процесі ХДАФК.
1.                Як мультимедійні технології впливають на засвоєння навчального матеріалу на лекціях з туризму?
а) Позитивно______ б) Негативно______ в) Важко сказати_______
2.                Чи вважаєте ви достатнім використання інформаційних засобів навчання на лекційних заняттях?
а) Так______ б) Ні________… в) Не знаю_______
3.                Чи використовуєте Ви мультимедійні технології при викладанні навчальних дисциплін?
а) Так______ б) Ні________… в) Іноді_______
4.                Як впливають на результативність навчання студентів мультимедійні технології?
а) Позитивно______ б) Негативно______ в) Не впливають______
5.                Визначте проблеми, які виникають під час застосування мультимедійних технологій:
а) Технічні______ б) Методичні______… в) Психологічні
6.                Можливі труднощі при застосуванні мультимедійних лекцій у навчально-виховному процесі:
а) Необізнаність щодо мультимедійного забезпечення_____
б) Великі витрати часу на розробку занять за цією технологією_____
в) Вартість обладнання_____
7.                Яким технологіям навчання Ви надаєте перевагу:
а) Традиційним______
б) Інформаційним______
в) Раціональному їх поєднанню______
Дякуємо за щирі відповіді!
Результати анкетування викладачів кафедри узагальнено у таблицю 2.
Таблиця 2 Результати анкетування викладачів кафедри зимових видів, велоспорту та туризму
№ з/п
Номер питання
1
2
3
4
5
6
7
Вар.
відп.
Вар.
відп.
Вар.
відп.
Вар.
відп.
Вар.
відп.
Вар.
відп.
Вар.
відп.
П.І.Б.
а
б
в
а
б
в
а
б
в
а
б
в
а
б
в
а
б
в
а
б
в
1
Булашев А.Я.
+
+
+
+
+
+
+
2
Бершов О.К.
+
+
+
+
+
+
+
3
Каплина Л. И
+
+
+
+
+
+
+
4
Герасимова Л.Н.
+
+
+
+
+
+
+
5
Басенко Є.В.
+
+
+
+
+
+
+
6
Трегуб В.В.
+
+
+
+
+
+
+
7
Пешкова О.В.
+
+
+
+
+
+
+
8
Блещунова О.Н.
+
+
+
+
+
+
+
9
Горлов П.Г.
+
+
+
+
+
+
+
10
Козіна С.В.
+
+
+
+
+
+
+
Середнє значення у %
60
—
40
40
50
10
50
10
40
70
20
10
30
50
20
20
60
20
10
30
60
    продолжение
–PAGE_BREAK–

    продолжение
–PAGE_BREAK–