Министерствообразования и науки Украины
Запорожскаягосударственная инженерная академия
Кафедраэкономики предприятия
Контрольнаяработа
подисциплине «Размещение производительных сил и региональная экономика»
натему: Нефтяная, нефтеперерабатывающая и газовая промышленность Украины
Выполнил ст. группы
№ зачетной книжки:
Дата сдачи на проверку:
Дата защиты:
Руководитель:
Запорожье2010 г.
/>Зміст
Вступ. 3
1. Характеристика нафтової танафтопереробної промисловості України. 4
2. Сучасний стан розвитку газовоїпромисловості України. 8
3. Основні проблеми й перспективи розвиткунафтової, нафтопереробної та газової промисловості України. 17
Висновки. 20
Список використаної літератури. 22
Вступ
Основи ефективного функціонуваннягосподарства певної території закладаються ще на етапах районного планування іпросторової локалізації підприємств. Оптимальне розміщення підприємства щодосировинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції дає змогу максимальнознизити виробничі витрати, затрати суспільної праці, собівартість продукції.Відтак, раціональне розміщення продуктивних сил с одним з найвагоміших чинниківзростання економічної могутності України.
Дослідження в галузі розміщенняпродуктивних сил зумовлені насамперед тим, що райони споживання вироблюваноїпродукції не збігаються з районами її виробництва через значне територіальнерозосередження запасів сировини, палива й робочої сили. Існують значніпросторові відмінності в ґрунтово-кліматичних умовах, від яких залежитьспеціалізація аграрного сектора економіки, що не завжди відповідає інтересамспоживачів.
Сучасне розміщення продуктивних сил вУкраїні лише певною мірою є результатом територіального поділу праці,зумовленого економічними, соціальними, природними й національно-історичнимиособливостями та географічним положенням окремих районів. У межах Україниспостерігається також значна територіальна диференціація просторового розподілунаселення і засобів виробництва, який робить актуальною проблему раціоналізаціїрозміщення виробництва. Так, нині суспільство витрачає величезні кошти натранспортування сировини, палива й готової продукції внаслідок територіальноївіддаленості елементів виробництва (а ця тенденція є дуже чіткою). Для того,щоб удосконалити розміщення виробництва, необхідно здійснити комплекспротивитратних заходів, зокрема зменшити транспортні витрати. Значну роль уцьому відіграє і раціоналізація розміщення продуктивних сил з огляду наекологічну обґрунтованість розміщення нового виробництва, оптимізаціюміжгалузевих зв’язків тощо.
1. Характеристиканафтової та нафтопереробної промисловості України
Нафтова промисловість – характеризуєтьсянизькими показниками, хоча багато невикористаних можливостей. Нині перше місцез видобутку нафти належить Лівобережній Україні, де працюють нафтогазовіуправління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцькогородовищ, Сумській – на основі Охтирського і Качанівського родовищ і вПолтавській на базі Сагайдацького, Зачепилівського та Радченківського родовищ.Друге місце займають Прикарпатські родовища (Бориславнафтогаз іДолинонафтогаз). Видобута нафта в Україні має високу собівартість внаслідокспособу і умов видобутку. Нафтопереробна промисловість представленаЛисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівськимта Надвірнянським нафтопереробними заводами. При потребі 45 млн. тон в Україніу 2006 р. було видобуто 3,8 млн. тон. Перспективним напрямками є: розвідки насуходолі України і у підводних надрах Чорного моря, та використання нафти длявиробництва двигунного палива і як сировини для хімічної промисловості.
Нафтова промисловість Українихарактеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобуткунафти значно більші. Внаслідок певного вичерпання нафтових родовищ устаропромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східнихрайонах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного іАзовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми рокамивидобувають промислову нафту.
Балансові запаси нафти в Україні складають150-170 млн. т. Основні нафтові райони України:
Прикарпатський район;
Донецько-придніпровський район (Сумська,Чернігівська, Полтавська області)
Приазов’я та Причорномор‘я
У 2008 році підприємства Держнафтогазпромувиконали заплановані обсяги видобутку нафти і газового конденсату (табл. 2). ВУкраїні видобуто 4138,3 тис.т нафти разом з газовим конденсатом при завданні4000,0 тис. т.
Видобуток нафти, і газового конденсатуздійснюється на 211 родовищах (ВАТ «Укрнафта» — 102 родовища, ВАТ«Укргазпром» — 92 родовища, підприємство «Чорноморнафтогаз»— 7 родовищ, спільні підприємства та компанії — 10 родовищ). Загальнийексплуатаційний фонд перевищує 4400 свердловин. Стабілізації видобутку нафти ігазу в останні роки було досягнуто за рахунок впровадження комплексу заходів зпідвищення ефективності використання ресурсної бази, скорочення числа бездіючихсвердловин, впровадження нових методів і технологій нафто-,конденсатовилучення. Проте, на підприємствах, що входять до сфери управлінняДержнафтогазпрому, обсяги видобутку нафти за останні роки постійно зменшуються.Незначне збільшення видобутку нафти спостерігається тільки на підприємствах АТ«Укрнафта» і «Чорноморнафтогаз».
Зменшення обсягів видобутку нафти ігазового конденсату — в АТ «Укрнафта» (97,6 %). У 2008 р.підприємствами Держнафтогазпрому було введено в експлуатацію 4 газовихродовища, 45 нафтових свердловин, виведено з бездіі 103 свердловини.
Разом з тим на сьогоднішній день резервипідприємств щодо утримання досягнутих рівнів видобутку практично вичерпано.Нарощування резервів видобутку нафти в Україні можливе лише у разі прискореннявведення в експлуатацію нових, вже відкритих нафтових родовищ, буріння на вжерозвіданих родовищах додаткових свердловин, залучення іноземних та вітчизнянихінвестицій, технологічних та технічних засобів з метою впровадження новихтехнологій підвищення нафтовилучення, реконструкції та технічного переоснащеннявиробництва.
На основних нафтових родовищах вжедосягнуто нафтовилучення, близьке до проектного. Становище галузі ускладнюєтьсянадзвичайно низьким рівнем розрахунків за спожитий газ. Це не дозволяє нетільки вводити в експлуатацію нові родовища і свердловини, а і підтримувати вналежному стані існуючі потужності.
Державним бюджетом на 2009 рік передбаченовстановлення нульової ставки рентної плати за нафту та 4,27 дол. США за 1000 м3 природного газу для нафтогазовидобувних підприємств України. Враховуючи актуальністьрозгортання розвідувальних та видобувних робіт на шельфі Чорного та Азовськогоморів, ДВП «Чорноморнафтогаз» звільнено також від рентної плати і загаз.
Передбачене Державним бюджетом на 2009 рікзменшення нормативу рентної плати за видобуті нафту і газ дасть змогунафтогазовидобувним підприємствам додатково направити 172,9 млн. грн. нарозвиток ресурсної бази, облаштування родовищ і свердловин, збільшення обсягівексплуатаційного буріння.
Водночас вилучення оборотних коштівпідприємств в дебіторську заборгованість за реалізовану нафту і газ зводитьнанівець ефективність використання коштів, залучених у виробництво за рахунокзменшення відрахувань від рентної плати. Проте внаслідок значної інерційностігалузі реальна віддача цих коштів буде відчутною лише в 2010— 2006 рр.
Обсяги перекачки нафти та газу за 2008 рікстановили 64386,2 тис. т, що на 812,8 тис. т менше ніж за 2007 рік, у томучислі обсяги перекачки транзитної нафти досягає майже рівня 2007 року (99,0 %),але зменшилися обсяги перекачки нафти для України на 2,5 % (табл. 1).
Завантаження потужностей транзитнихнафтопроводів України досягається за рахунок транспортування нафти із родовищТюменської області. Виснаження цих родовищ веде до сталого скорочення видобуткунафти у регіоні і відповідно до зменшення обсягів її експорту.
Таблиця 1. Фактичний видобуток нафти тагазового конденсату в Україні за 2008 рікПідприємство Нафта, тис. т Газовий конденсат тис. т. Нафта і конденсат тис. т. Держнафтогазпром, 2662,1 1217,8 3879,9 у тому числі Укргазпром 34,2 647,7 681,9 Укрнафта 2611,0 502,8 3113,8 Чорноморнафтогаз 16,9 67,3 84,2 Інші 227,7 30,7 258,4 Всього в Україні 2889,8 1248,5 4138,3
Транспортування нафти та газу з новихбагатих родовищ, які відкрито у Прикаспійській западині (Казахстан) та вбасейні Каспійського моря (Азербайджан), планується здійснювати нафтопроводами,що пролягають до діючого терміналу в Новоросійську або до запланованоготерміналу в грузинському порту Супса.
За іншим проектом для транспортуванняазербайджанської нафти планується спорудження нафтопроводу до турецькоготерміналу Джейхан на Середземному морі.
Серед можливих варіантів транспортуванняазербайджанської нафти до центральної Європи українська сторона пропонуєвикористовувати об’єкти, які знаходяться в Україні на стадії будівництва;Одеський нафтовий термінал та нафтопровід Одеса-Броди. За цією схемоюазербайджанська нафта від терміналу в м. Супса повинна перевозитися танкерамидо Одеського терміналу.
Таблиця 2. Обсяги перекачки нафти і газуДержнафтогазпромом УкраїниПоказник, од. виміру: 2007 рік 2008 рік 2009 рік Обсяги перекачки нафти та газу, тис. т 65199,0 64386,2 65000,0 в т. ч.: транзит російської нафти та газу 53541,7 53023.6 53000,0 транзит нафти та газу для України 11657,3 11362,6 12006,0
2. Сучасний станрозвитку газової промисловості України
Газова промисловість – почала інтенсивнорозвиватись у 70-х роках, коли було освоєно Передкарпатську нафтогазову область(припадає 3,1% всього видобутку газу), розвідані запаси газу якої становлять 94млрд. м3. Більша половина газових запасів (65 млрд. м3) сконцентрована вІвано-Франківській області. У Прикарпатті Дошавське родовище використовуєтьсядля підземного зберігання газу. Крім Угерського, Кутківського на Прикарпаттівиявлено Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське родовища.Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні (93,8% всьогогазу країни). Основні родовища газу розташовані у Харківській (Шебелинське,Хрестищенське, Дружелюбівське), Полтавській (Солохо-Диканське),Дніпропетровській, Чернігівській областях.
Газова промисловість — наймолодша галузьпаливної промисловості України. Використання газу удвічі дешевше, ніж нафти.Крім того, з газу виробляють азотні добрива й синтетичні матеріали.
Україна займає шосте місце у світі пообсягах використання природного газу. Разом з тим, починаючи з 90-х років, йогоспоживання республікою помітно знизилося. Так, у 1999 році країна споживала 120млрд. куб. м, у 2001 році — 114 млрд. куб. м, у 2002 році — 103 млрд. куб. м.,у наступні роки рівень споживання знизився до 80-85 млрд. куб. м.
Власний внутрішній видобуток газу такожупав: якщо в 2000 році вона знаходилася на рівні 24,4 млрд. куб. м, те в 2001році було добуто 20,9 млрд. куб. м, у 2002 році — 19,2 млрд. куб. м. У 2005році було добуто 18,4 млрд. куб. м. У 2006 році цей рівень ще упав — до 17,2млрд. куб. м газу. Причому падіння внутрішнього видобутку природного газувідбувалося більш швидкими темпами, чим його споживання, що привело до ще більшогопосилення залежності України від імпортних постачань. Видобуток газу в 2009 р.залишилася практично на торішньому рівні і за період січень-липень склала 10,4млрд. куб. м.
Відповідно до згаданої програми «Нафтаі газ України», у найближчі роки передбачається зберегти власний видобутокгазу на рівні 20 млрд. куб. м і тільки до 2015 року планується її збільшення до35-40 млрд. куб.м. Причому ці чекання зв’язані в першу чергу з початкомрозробок газових родовищ у Донецьком басейні, запаси якого, як вважають, можутьзабезпечити енергетичну незалежність країни. Однак ця справа, як виявилося, несамого найближчого майбутнього, оскільки на Україні не виробляєтьсяустаткування, придатне для розробки специфічних донецьких шарів, що обумовлюєнеобхідність імпорту цього устаткування в першу чергу з Росії, як найбільшдешевого виробника необхідного устаткування.
Для розробки донецького газового родовищабуло створено спільне російсько-українське підприємство«Уралмаш-Ліман». На думку його керівників, у перспективі родовищеможе забезпечити до 120 млрд. куб. м у рік, що могло б цілком задовольнитипотреби країни в даному виді палива.
Незважаючи на значні цифри ібагатообіцяючий прогноз, оптимізм із приводу рішення Україною проблемигазопостачання республіки представляється надмірним. У дійсності ці родовищавідомі вже більш 20 років, що вказує на відносну невигідність їхньої розробки.Якщо ж усе-таки їхнє освоєння і буде поставлено на широку промислову основу,це, на думку фахівців, не звільнить внутрішніх споживачів від необхідностіоплачувати постачання газу, причому по більш високим, чим російські, цінам.
Для України питання енергоносіїв має нетільки економічну, але і політичне фарбування. Базовою структурою українськогонафтогазового комплексу є Національна акціонерна компанія «НафтогазУкраїни» (НАК).
Донедавна в нафтогазовому комплексі країнибула відсутня єдина структура, що виступає керівним центром. Прагненняпоправити положення, створити єдину структуру, що виступає керівним центром,привело до того, що 25 лютого 2007 р. був підписаний указ президента Л.Кучми«Про реформування нафтогазового комплексу України», а потім рішенняуряду 25 травня 2007 р., яким була створена Національна акціонерна компанія(НАК) «Нафтогаз України».
Вертикально інтегрована структура компаніїповинна була зупинити спад виробництва, сприяти технічної модернізації,поліпшенню фінансово-економічної ситуації в галузі. Її створення булообумовлено також необхідністю збільшення внеску підприємств у держбюджет і уфінансування загальнонаціональних програм галузі. Компанії приділялася рольінструмента для підживлення незбалансованого республіканського бюджету.
Сьогодні компанія намагається виступати якєдиний суб’єкт адміністративного, економічного й організаційного впливу нанафтогазовий ринок України. Будучи самостійною комерційною організацією, вона,проте, останнім часом знаходиться під сильним пресингом уряду і держчиновників.
Основні показники розвитку нафтогазовоїпромисловості республіки визначені Національною програмою «Нафта і газ Українидо 2010 року», затвердженої урядом. У 2003-2004 р. видобуток нафти і газувідповідав показникам Програми і навіть трохи перевищувала її. Однак деякастабілізація видобутку в ці роки була досягнута за рахунок комплексу заходівдля підвищення ефективності використання ресурсної бази, скороченню числабездіяльних шпар, упровадженню нових методів і технологій на старих родовищах.
Передбачалося, що в ці роки будуть виконанізначні геологорозвідувальні роботи, виявлені нові перспективні родовища,розробка яких повинна була забезпечити приріст видобутку вже з 2007 року. Однаку 2003-2004 р. показники по геологорозвідувальному буравленню були виконаніусього на 42%. У результаті не тільки не удалося наростити ресурсну базунафтогазодобичі, але і відбулося її істотне скорочення. Реалізація програмивідбувається з великими труднощями, і взагалі її виконання знаходиться підсумнівом. На сьогодні велика частина експлуатованих родовищ виснажена до 80% ібільше, що обумовлює щорічне падіння видобутку вуглеводнів. Компенсуватизниження їхньої продуктивності можливо тільки введенням в експлуатацію новихшпар.
Відзначимо, що на ситуацію впаливно-енергетичному секторі істотно впливають перекоси в структурі балансуенергоспоживання в країні. У перерахунку на умовне паливо, частка нафти і газув цьому балансі складає відповідно 17% і 45%. І це при тім, що Україназабезпечує себе нафтою власного видобутку тільки на 10%, а газом — на 20%.Ускладнює ситуацію непомірне споживання газу: щорічно Україна витрачає йогостільки, скільки Франція, Австрія, Данія, Іспанія, Швейцарія і Бельгія разомузяті. За існуючими оцінками, Україна сьогодні по споживанню газу коштує нашостому місці після США, Росії, Німеччини, Великобританії і Канади. Але Канадаумудряється видавати при цьому валового внутрішнього продукту на 600 мільярдівдоларів, а Україна не дотягає і до тридцяти. При цьому по душовій витраті газуУкраїна займає «почесне» перше місце, а по ефективності національногоенергозбереження — на одній з останніх позицій у світі.
За даними української статистики, за першийрік компанії «Нафтогаз України» її підприємства добули 17,5 млрд.кубометрів газу і 3,65 млн. т нафти з газовим конденсатом, що склало відповідно102,1% і 103,7% від плану. У 2008 році зроблено світлих нафтопродуктів 541,4тис. т (140% від плану), 328,4 тис. т автомобільні бензини (133,2%), 164,8 тис.т зрідженого газу (119,2%).
На кінець 2008 р. пробурено 378,3 тис. мексплуатаційних і розвідувальних шпар (101,4%). Довершено будівництво 119 шпарпри плані 113. Передано в експлуатацію 88 шпар при плані 75. У 2008 р. компаніявиконала майже 94% усього розвідувального буравлення в Україні і відкрила 6нових родовищ газу, у тому числі: Красноградське в Харківській області,Кружилівське в Луганської, Верещицьке й Орховицьке у Львівської, Ульяновське вДніпропетровській і Северо-Казантипське на шельфі Азовського моря. Результатигеолого-розвідницьких робіт дозволили дати приріст запасів вуглеводнів, щосклав 8,9 млн. т умовного палива (проти 6,6 млн. т за планом).
Структурними підрозділами НАК«Нафтогаз України» є дочірня компанія «Укргаздобича» (ген.директор — Рибчич Ілля Йосипович), акціонерне товариство «Укрнафта»(голова правління — Салмін Олег Володимирович), дочірня компанія«Укртрансгаз», що очолює Анатолію Андрійович Рудник.
Підприємства «Нафтогаза України»у 2008 р. року забезпечили транзит 119 млрд. куб. м газу в Західну Європу(103,57% від плану).
У 2008 р., незважаючи на складне фінансовестановище підприємств галузі, закінчені будівництво і введені в експлуатацію:газопроводи Керч загальною довжиною 235 км; Сімферополь-Севастополь (51 км); Краматорськ-Донецьк (18 км); Хуст-Сату-Маре (20); друга черга газопроводуДонецьк-Маріуполь (15 км); Яблунивський газопереробний завод потужністю 87 тис.т зрідженого газу в рік; пускові комплекси компресорної станції«Диканьк»; нафтопровід Жулін-Дрогобич (44 км). Крім того, зварено більш 106 км труб і підготовлено до експлуатації 188 км труб нафтопроводу Одес-Броди. Капіталовкладення в об’єкти нафтогазового комплексу перевищили500 млн. грн.
У 2005-2006 р. були введені в експлуатацію3 нові газовимірювальні станції: Ужгород (границя зі Словаччиною), Алексеєвка(з Молдовою), Орлівка (з Румунією).
Заборгованість по зарплаті в галузі до 2008року досягла 199,2 млн. грн. У результаті прийнятих НАК мір до 1 лютого 2009 р.на підприємствах компанії ця заборгованість скоротилася до 150,2 млн. грн.Зокрема, на підприємствах ДК «Укргаздобыч» вона зменшилася на 64,9%,ОАО «Укрнафта» — на 84,6%, ДК «Укртрансгаз» — на 45,3%. Алеосновною причиною боргів по зарплаті залишаються несвоєчасні розрахунки запоставлені енергоносії.
Науково-технічне забезпечення галузіздійснюють майже 200 науково-дослідних, навчальних і академічних інститутів,спеціалізованих наукових центрів, науково-виробничих фірм, конструкторськихбюро. Останнім часом галузь одержала ряд нових, у тому числі високоефективнихрозробок. Це — створення й іспит установки комбінованого циклу«Водолій» із КПД 43%, газотурбінні двигуни нового покоління з КПД36%, упровадження яких дозволить щорічно заощаджувати до 1 млрд. куб.м газу. Розробленітакож рецептури, технології, організовано виробництво кранового змащення, щоущільнює, біополімерних реагентів для інтенсифікації роботи шпар, біопрепаратівдля деструкції вуглеводнів з метою очищення територій, забрудненихнафтопродуктами. Здійснено заходи для підвищення ефективності видобутку ітранспортування газу з морських родовищ.
Характерна деталь: з часу створення«Нафтогаза України» і донині рівень податків для нього й іншихобов’язкових платежів у бюджет увесь час зростав. Компанія задавлена податками.За словами нового керівника компанії И. Диденко, внутрішній борг за спожитийгаз з початку нинішнього року виріс на 2,6 млрд. грн. і досяг 22 млрд. грн. НАКзаборгував бюджету в нинішньому році 600 млн. грн. Фіскальні органи рахувалиможливим заарештувати рахунка підрозділів «Нафтагаза України» урегіонах, забирати в заставу газ і продавати його по демпінгу, навіть незалучаючи фахівців компанії. Характерно, що за цей же час бюджетні організаціїнаробили боргів по газі на мільярд гривень, чому сприяє відсутність цільовихзасобів у скарбниці регіонів, незважаючи на багаторазові прохання НАКзабезпечити відповідні асигнування.
Виходить, створена «вулиця зоднобічним рухом», по якій гроші з нафтогазової галузі за допомогоюмогутньої податкової «помпи» викачуються в скарбницю, а відтіля назакупівлю енергоносіїв для державних же установ засобу не виділяються.
«Таким чином, не просто накопичуєтьсявнутрішня заборгованість споживачів перед „Нафтогазом України“,нерідко змушеним під тиском регіональної влади відпускати енергоносіїбезнадійним боржникам, не тільки ростуть спровоковані внутрішніми неплатежамиборги перед РАО „Газпром“, але і під усю нашу стратегічну галузьзакладається міна, — коментує ситуацію И. Диденко. — З нафтогазового секторавимиваються оборотні кошти, у підсумку він фізично не в змозі проводити вналежних обсягах геологорозвідку і буравлення, без яких неможлива хоча бстабілізація запасів енергоносіїв. Так, більшість родовищ на сьогодні виснаженона 80% і більш, що ставить нас в усі велику залежність від імпортованихвуглеводнів».
Вихід глава НАК бачить у тім, щоб газ,нарешті, став повноцінним товаром, сугубо економічною категорією, позбавленоївсіляких політичних «домішок».
Відповідно до програми розширенняпотужності і забезпечення безперебійності транзиту газу «НафтогазУкраїни» передбачає будівництво: 4 компресорних станцій на першій нитцігазопроводу Торжок-Долина довжиною майже 530 км; другої нитки газопроводу Торжок-Долина з двома компресорними станціями; другої нитки газопроводу Анан’єв-Ізмаїл(377 км) із трьома компресорними станціями; газопроводу-перемичкиТальне-Анан’єв (190 км); розширення газопроводу Долін-Ужгород. Закінчено будівництвогазопроводу Хуст-Сату-Маре для подачі газу в Румунію продуктивністю до 4 млрд.куб. м, що дозволяє подати додаткові обсяги газу в Туреччину і балканськікраїни.
Будівництво газопроводу Анан’єв-Ізмаїл,компресорних станцій Тарутине й Анан’єв і газопроводу-перемички Тальное-Ананьевзагальною продуктивністю 18 млрд. куб. м у рік могло б цілком задовольнитиперспективні потреби в транзиті російського газу в балканські країни. Усе цедозволить зберегти ведучі позиції України як найбільшої газотранзитної країнисвіту, без значних капвкладень підвищити потужність і надійністьгазотранспортної системи і забезпечити перспективні потреби в транзиті газумінімум до 2010 року.
У рамках програми будівництваТранскавказського нафтотранспортного коридору споруджується нафтопровідОдес-Броди. Уже підготовлено до експлуатації більш 300 км нафтопроводу, з них у 2008 р. — більш 100 км, а також морський нафтоперевалочний комплекс«Південний».
У 2007 р. підприємства галузі перелічили вдержбюджет 2,8 млрд. грн. На 1 січня 2009 р., незважаючи на надзвичайно низькуоплату споживачами природного газу, отриманого від компанії, у бюджет за 2008рік внесено 4,5 млрд. грн. І це при тім, що прибуток «НафтогазаУкраїни» унаслідок зменшення цін на його продукцію значно знизилася.
Проблема неплатежів за газ — найбільшгостре питання, що коштує перед нафтогазовим комплексом України. Загальназаборгованість споживачів за 2008 р. досягає 5,26 млрд. грн., а з обліком запопередні роки — майже 20 млрд. грн. Незважаючи на всі міри, що починаютьсякерівництвом «Нафтогаза України», положення виправити не вдається.Торік були прийняті заходи для відключення споживачів за хронічні неплатежі.
Основними пріоритетами «НафтогазаУкраїни» у 2009 році, по розрахунках керівників компанії, залишаєтьсязабезпечення споживачів нафтою і газом, упровадження дійових заходів поліпшенняплатежів, а також створення умов збільшення видобутку енергоносіїв. Особливаувага керівництво має намір приділити забезпеченню надійності роботигазонафтотранспортних мереж і технічному переоснащенню галузі.
Дочірні підприємства «НафтогазаУкраїни» сьогодні стають основними суб’єктами, що хазяюють, зі збереженнямдержавного регулювання в галузі, і вони будуть оперувати ресурсами нафти і газувласного видобутку, а також одержуваним в оплату за транзит російського газу.Консолідація в НАК приналежних державі акціонерних товариств, що займаютьсявидобутком, транспортуванням і переробкою енергоносіїв, на думку керівництва галузі,дозволить задіяти єдиний механізм планування, фінансування, координації іконтролю їхньої діяльності зі збереженням господарської самостійності кожного зних. А розмежування функцій видобутку, транспортування і реалізації дозволитьпідвищити ефективність кожного сегмента галузі.
Сьогодні «Нафтогаз України»активно шукає можливості для висновку стратегічних союзів, залучення інвестиційі кредитних ресурсів, переймає досвід світових лідерів галузі, сприяєудосконалюванню законодавства і наробітку нормативних актів для успішноїдіяльності підприємств компанії.
За п’ять місяців 2009 року на українськомуринку нафтопродуктів не були досягнуті рівноваги попиту та пропозиції. Заданими джерела в Міністерстві аграрної політики України, недостача палива підчас посівної кампанії привела до катастрофічних наслідків: удалося засіяти ненабагато більше 50% площ — це найгірший результат за десятиліття. І великачастина врожаю може бути загублена через дефіцит «горючки».
Гендиректор компанії«Українанафтосервіс» Іван Басараб, вважає, що ринку нафтопродуктівзаважають нормально розвиватися постійно мінливе законодавство, утручаннядержави в діяльність трейдерів і виробників, недолік сировини нанафтопереробних заводах (НПЗ) і ринкова ціна пального, не покриваючої собівартостівиробництва й імпорту.
Уряд поки всерйоз не приступило до рішенняперерахованих проблем. Тим часом, за даними Державної митної служби, у березніімпорт складав 70% від рівня лютого, у квітні — половину, а в травні — лише 30%від лютневого. Це ще не ставить нафторинок на грань літньої кризи зразкаминулого року, коли імпорт у червні складав не більш 10% лютневих обсягів, алеаналогія просліджується. Ця тенденція збільшується скороченням імпортнихпостачань, ростом світових цін на нафту, сезонним подорожчання нафтопродуктівна внутрішньому ринку, диктаторською політикою фіскальних органів, частими інеобґрунтованими перевірками торгуючих організацій, неузгодженою акцизноюполітикою.
І, нарешті, важлива причина, що провокуєдефіцит палива, — недолік постачань нафти на НПЗ. Найбільше повно можливістьрішення цієї проблеми описав Віктор Попов, президент компанії«Співдружність» (м. Херсон), що є акціонером ОАО «ХерсонськийНПК»: «Ритмічність роботи заводів можлива при головній умові: вониповинні бути частиною вертикально-інтегрованих структур нафтових компаній. Чиїх- російських, казахських, інших — і на яких умовах — це окрема тема дляпереговорів. Уряд не повинний відходити від цих пріоритетів, працювати навідновлення і стабільність вітчизняних НПЗ, а не на сіюхвилинне наповненнябюджету чи ліквідацію дефіциту палива. Будуть стабільно працювати заводи — небуде ні дефіциту, ні заборгованості перед бюджетом».
3. Основні проблемий перспективи розвитку нафтової, нафтопереробної та газової промисловостіУкраїни
Науково-технічний прогрес, підвищенняякості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільноговиробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливнабаза. Тому закономірно, що в усіх країнах світу з розвиненою ринковоюекономікою інвестиції у паливно-енергетичний комплекс становлять близько 40%сумарних капітальних вкладень у промисловість.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) єбазовим в економіці держави, значно впливає на рівень розвитку її економіки. У 2003р. в Україні вироблялося 94 млн т умовного палива, а для нормальногоенергозабезпечення потрібно 250 млн т. Держава забезпечує енергетичні потребиза рахунок власних ресурсів на 42%, у газі — на 15-20%, у вугіллі — на 80%, унафті на 7-8%. Тому значну масу енергоносіїв доводиться імпортувати: вугілля — до 20 млн т, нафти — 28 млн т, газу 40-45 млрд м1 на рік, що за сучаснимицінами становить 1,5 1 млрд гривень.
Темпи розвитку паливно-енергетичногокомплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприялипідвищенню електромісткості національного прибутку і валового суспільногопродукту. З 1990 по 2003 р. виробництво електроенергії в Україні зменшилося на42,1%, видобуток нафти — на 26,4° о, газу — на 36%, вугілля — на 53,2%.
Високими темпами зростає потреба в різнихвидах енергії і палива при використанні таких видів енергетичних ресурсів, якнафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.
Розміщення підприємств важкої Індустрії, девитрати на паливо становлять значну частку собівартості готової продукції,значно залежить від забезпеченості паливом Переробка палива — основа формуванняпромислових комплексів, особливо нафто- і вуглехімічних. Велику роль відіграєпаливо як чинник формування промислових районів Вплив його тим більший, чимпотужніші запаси і вищі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешевепаливо сприяє розвитку паливомістких виробництв, впливає на спеціалізаціюгосподарства району. Крім того, паливо використовується в енергетиці і єсировиною для виробництва різноманітних цінних продуктів. Наприклад, з нафтивиробляють не тільки паливні матеріали, а й різні масла та мастила, пластмаси,мийні речовини, синтетичні волокна, добрива, а з природного газу-синтетичніспирти й білкові препарати, сірку Вугілля є цінною сировиною для виробництвапластмас, бензину, інших продуктів.
У структурі промисловості України на часткупаливної припадає 15% вартості основних фондів І майже 8% середньорічноїчисельності промислово-виробничого персоналу, 11% вартості промисловоїпродукції.
У 50-80-х роках в Україні видобуток палива,особливо газу, поступово зростав. У структурі споживання палива почалазнижуватись частка вугілля й нафти і збільшуватись — газу. У 80-ті роки часткагазу в структурі паливного балансу поряд з нафтою також почала знижуватися.Загалом видобуток палива в Україні зростав до 1987 р. Однак останніми рокамиабсолютні його розміри почали спадати переважно внаслідок погіршеннягірничо-геологічних умов видобутку вугілля в Донбасі, нестабільності роботивугільної, нафтової і газової промисловості, важкого фінансового становищакраїни в цілому.
Збільшення витрат на видобуток ітранспортування палива потребує обгрунтування економічної доцільності розробкитих чи інших родовищ. Для їх визначення в енергоекономічних розрахункахвикористовують показники кінцевих витрат, які дають змогу визначити в розрізіУкраїни та її економічних районів суспільне виправданий верхній рівень витратна виробництво окремих видів палива. За кінцевими витратами встановлюють рівеньенергозабезпечення України в цілому та її окремих економічних районів.
У розміщенні паливної промисловостівідбуваються постійні зміни, щодо зв’язано із завершенням виробітку однихродовищ та відкриттям і розробкою інших Більш рівномірному її розміщенню сприялистворення вугільної промисловості у західному регіоні України, нафтової ігазової — у східному, буровугільних родовищ — у Черкаській та Житомирськійобластях. Підприємства подільських, південних областей та АР Крим працюють напривізному вугіллі.
Удосконалення паливного балансу Українипов’язане передусім із значною диференціацією рівнів забезпечення паливомокремих районів. У перспективі вирішуватиметься подвійне завдання:вдосконалення галузевої й територіальної структури паливного балансу та реконструюваннярозміщення основних споживачів палива, тобто зниження енергомістко-стіматеріального виробництва в енергодефіцитних районах для збалансованоговидобутку і споживання палива в регіональному плані. Вдосконалення структурипаливного балансу означає, що в перспективі для західних і південних районівУкраїни найекономічнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних районів — вугілля Донбасу.
Висновки
В умовах діючого законодавства провіднінафтові компанії світу ведуть конкретні переговори щодо можливостей вкладанняінвестицій в нафтогазовий комплекс України. Хоча «Закон про розподіл продукції»ще не прийнято, компанія «Брітіш Петролеум» виявила готовність вкладати кошти врозвідку та видобуток газу в Дніпровсько-Донецькій западині, компанія «Шелл»пропонує провести реконструкцію газотранспортної системи України.
Усвідомлюючи важливість залучення прямихзарубіжних інвестицій, Держнафтогазпром проводить активну роботу з реформуванняорганізаційної структури галузі, включаючи створення умов для акціонуванняпідприємств.
Докладаються великі зусилля для залученняУкраїни до створення Євразійського транспортного «коридору» для поставкикаспійської нафти в Україну та країни Центральної Європи. У формуванні даного«коридору» значна роль відводиться будівництву нафтотерміналу «Південний» танафтопроводу «Одеса-Броди». На сьогодні побудовано близько 20 % першої чергитерміналу і прокладено понад 160 км з 670 км нафтопроводу. Комітетом напрацьовано ряд конкретних заходів із стимулювання надходження інвестицій на реалізаціюданого проекту.
Створення умов для надходження в Українунафти з Азербайджану, Казахстану та країн Близького Сходу має для нашої країнистратегічне значення. Це сприятиме надходженню інвестицій і в нафтопереробнупромисловість. Потенційний інвестор, вклавши кошти в реконструкцію НПЗ, матименадійні шляхи постачання нафти і отримає власний ресурс нафтопродуктів дляреалізації в Україні чи експорт.
Пріоритетними напрямками науково-технічногопрогресу та подальшого розвитку нафтогазової промисловості України будуть:
розгортання нафтогазопошукових робіт вукраїнській частині акваторії Азовського моря та продовження робіт з освоєннявуглеводневих ресурсів північно-західної частини шельфу Чорного моря;
поповнення фонду експлуатаційних свердловинза рахунок буріння нових свердловин, виводу з бездіі та з консервації,відновлення обводнених та аварійних свердловин і організація видобутку з нихнафти і газу з метою компенсації зменшення видобутку із старих, виснаженихродовищ нафти і газу;
розробка та впровадження нових методівінтенсифікації видобутку нафти і газу та підвищення нафтогазоконденсатовіддачіпродуктивних горизонтів з метою повнішого і ефективнішого використаннярозвіданих запасів нафти і газу;
освоєння серійного виробництвамашинобудівними заводами Мінпром-політики і Держнафтогазпрому новихконкурентоздатних видів обладнання для буріння свердловин, видобутку,транспорту та переробки нафти і газу:
подальше нарощування випуску вітчизнянимизаводами приладів обліку споживання газу з доведенням їх кількості на кінець 2004року до 1,6 млн. шт;
діагностичні обстеження технічного станулінійної частини магістральних нафтогазопроводів, їх ремонт та реконструкція,заміна газоперекачувальних агрегатів на сучасніші з підвищеним (до 35 %)коефіцієнтом корисної дії і забезпечення на цій основі ефективності інадійності їх експлуатації.
/>Список використаної літератури
1. Єпіфанов А. Регіональна економіка: Навч. посіб. –К.: Наукова думка, 2005. – 311с.
2. Жук В.М., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил іекономіка регіонів України. Підручник. – К.: Кондор, 2009. – 296с.
3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи,практика). – К.: Європейський університет фінансів, інформаційних систем,менеджменту і бізнесу, 2004. – 185с.
4. Ковалевский В.В., Михайлюк Е.А., Семенов В.Ф.Размещение производительных сил: Курс лекций. – К.: Знання-пресс, 2007. – 405с.
5. Продуктивні сили економічних районів України / Б.М.Данилишин; Л.Г. Чернюк, О.В. Горська, М.І. Фащевський, М.П. Нікітюк, Д.В. Клиновий.– К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2005. – 520с.
6. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Заред. проф. Є.П. Качана. – К.: ВД “Юридична книга”, 2007. – 552с.
7. Сазонець І.Л., Джинджоян В.В., Чубар О.О.Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальноїлітератури, 2006. – 320с.