Напівінтенсивна технологія вирощування товарної риби за дволітнього циклу в умовах фермерського господарства В.П. Поворозника

Кваліфікаційнаробота
на тему:
«Напівінтенсивна технологіявирощування товарної риби за дволітнього циклу в умовах фермерськогогосподарства В.П. Поворозника»

Зміст
Завдання на виконання роботи
Висновок керівника роботи
Рецензія
Реферат і ключові слова
Вступ
1. Оглядлітератури
1.1Основні біологічні особливості видів риб що використовуються при традиційнійполікультурі та тих, що використовуються як додаткові
1.1.1 Короп
1.1.2 Білийтовстолобик
1.1.3 Білий амур
1.1.5 Судак
1.1.6 Щука
1.2Вимоги до зовнішнього середовища при вирощуванні риби
1.3Класифікація кормів
1.3.1 Природні корми
1.3.2 Штучні корми
1.3.3 Живі корми
1.3.4 Рольприродного корму у живленні коропа
2.Загальні відомості прогосподарство
2.1Дволітній цикл вирощуваннятоварної риби у фермерському господарстві
3.Заходи інтенсифікації принапівінтенсивній системі господарювання
3.1Загальні принципи нормування годівлі риби
3.1.1 Техніка годівлі
3.1.2 Підготовка кормівдо згодовування
4.Заходи по меліорації
4.1Біологічна меліорація ставів
4.2 Агротехнічнамеліорація
5.Охорона праці
Висновки
Пропозиції
Список використаної літератури

/>/>/>Реферат і ключові слова
В кваліфікаційній роботіхарактеризуєтьсятехнологія вирощування та основні засоби інтенсифікації за умовнапівінтенсивної форми ведення господарства.
В ній висвітлені такіпитання, як біологія та особливості годівлі коропових видів риб.
Вказані необхідні основніумови середовища необхідні для нормального росту, розвитку, живлення молоді істарших вікових груп.
Вказані особливостіудобрювання органічними добривами
Висвітлені заходивдосконалення процесу годівлі.
Ключові слова:
Інтенсифікація, зоопланктон, рибопродуктивність,риба, живлення, годівля, рибне господарство, природні корми, штучні корми, живікорми, комбікорм, вміст білку, біологічні особливості, добовий раціон, короповівиди риб, водообмін, удобрювання.
/>
/>Вступ

В останній часвелику роль у розвитку рибницької галузі окрім спеціалізованих рибницькихгосподарств важливу роль відіграють фермерські господарства. Велика кількістьяких з’явилась в результаті реформ сільського господарства. Діяльність такихгосподарств в першу чергу спрямована на вирішення продовольчої проблеми шляхомзабезпечення споживачів високоякісною товарною рибою. Переважна більшість такихгосподарств займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції і мають усвоєму розпорядженні певну кількість ставів. За таких умов маючи надлишокпродукції та застосувавши заходи інтенсифікації вони мають змогу отримуватизначну кількість рибної продукції не затрачаючи при цьому великої кількостікоштів.
Вирощування рибитісно пов’язане з її годівлею, метою якої є отримання максимальної кількостіпродукції високої якості в найкоротші терміни за мінімальних витрат кормів. Прицьому домінуючого значення набуває комерційний аспект, де прибуток євирішальним фактором. Тому у годівлі риб триває постійний пошук шляхівздешевлення кормів і підвищення їх продуктивності, що поступово, але досить важкодосягається з причини явного протиріччя цих завдань. На початку діяльностіфермерських господарств у галузі рибного господарства найдоцільніше застосуватинапівінтенсивний спосіб вирощування, який не передбачає занадто складних рибницькихпроцесів. Основними з яких є застосування полікультури, годівля, часткове удобрюванняорганічними добривами. Сучасне традиційне рибництво ґрунтується на полікультурідалекосхідних видів риб та коропа, переважно домінуюча роль належить білому тасірому товстолобикам, а також їх гібридам білий амур має дещо менше значення.Важливим є також вибір породи коропа для вирощування яка має відповідати певнимвимогам: мати високі показники росту в даних кліматичних умовах, добреспоживати штучні корми та ефективно використовувати природну кормову базу. Зцією метою українськими вченими створено українські породи коропа та внутрішньопородні типи які повністю відповідають більшості вимог.
Розглядаючирибництво в історичному аспекті, слід зазначити, що вибір об’єктівкультивування ґрунтувався, з одного боку, на бажанні людини, а з іншого — наможливості його реалізації за відповідних умов. Отже, сучасні об’єкти світовогорибництва представлені видами, які були вибрані людиною і змоглипродемонструвати здатність адаптуватися до штучних умов культивування.
Слід зазначити щона сьогодні фермерським господарствам не потрібно обмежуватися вирощуванням уполікультурі усталених видів хоча їх ефективність незаперечна проте вже існуютьнові перспективні для вирощування в наших умовах види такі як веслоніс, канальний сомик, тиляпія та інші. Ці види можна з високою ефективністювирощувати в умовах фермерських господарств хоча це потребує володіння фахівцямивідповідними знаннями і вмінням їх використовувати стосовно конкретних видівриб та умов культивування.

/>1.Огляд літератури
/>1.1 Основні біологічніособливості видів риб що використовуються при традиційній полікультурі та тих,що використовуються як додаткові
/>1.1.1 Короп
В ставах Українита багатьох інших країнах одним з найпоширеніших видів риб є короп. Середспоживачів він користується великою популярністю завдяки своїм високим смаковимякостям, високою поживністю кількість білків у ньому становить близько 16 %,жиру до 15 %, та порівняно невисокою вартістю. Невибагливість коропа до умовзовнішнього середовища сприяє його широкому розповсюдженню за сприятливих умоввін швидко росте приріст його може бути не менше 5-7 г за добу [20,21].
/>
Оптимальнимипоказниками середовища для нього є температура що знаходиться у межах + 22-27°Свміст розчиненого у воді кисню не менше 5- 7 мг/л. Короп являється поліфагом вйого щоденний раціон входить велика кількість різноманітної їжі починаючи віддрібних рачків (дафнії, циклопи та їх личинки) до личинок комарів та іншихкомах, черв’яків, а також рослинність. Крім природної їжі добре засвоюютьштучно виготовлені корми (комбікорм, зерновідходи, макуха тощо) [21]. Самці коропа досягають статевоїзрілості у 3-4 роки самки ж у 4-5-літньому віці. За способом відкладання ікри вінфітофіл ікра відкладається на рослинність серед мілководь.Для проведенняприродного нересту потрібні нерестові стави з мякою рослинністю. Нерест коропапроходить звичайно за температури води не нижче + 17-18°С при тихій сонячній табезвітряній погоді Нерест проходить в травні – червні. Короп має досить високуплодючість яка становить: абсолютна плодючість 1-1,5 млн. ікринок, середняплодючість біля 500 — 700 тис. ікринок, робоча — досягає 200 тис. ікринок ібільше. Розвиток ікри продовжується від трьох до п’яти діб в залежності від температури.Приблизно через 5-10 діб відбувається їх пересадка у вирощувальні стави. Застандартом їх маса восени повинна становити 25-30 грам. Добра вгодованість молодізабезпечить нормальну зимівлю і відповідно високий вихід навесні. Після зимівліоднорічок пересаджують у нагульні стави для вирощування товарної риби. Восениоднорічок (тепер дворічок) масою не нижче 450-500 г виловлюють і реалізують [17]. За характером, лускатогопокрову (генотипу) розділяють: лускатих, дзеркальних, розкиданих, рамчастих іголих коропів. На основі цих різновидів виділено наступні породи і породнігрупи коропа: парський, середньоросійський, ропшинський, сарбоянський(сибірський), краснодарський, український, білоруський, німецький, угорський таінші.
/>1.1.2 Білий товстолобик
Промисловариба із родини коропових, має смачне, жирне м’ясо (жирність 8-13%, у крупних — до 23,5%).
/>
Рослиноїдна риба,завезена до України для акліматизації і вже протягом кількох десятків роківдобре прижилась у внутрішніх водоймах України. Це теплолюбива риба яка харчуєтьсяпереважно фітопланктоном. Цьоголітки білого товстолобика досягають ваги25-30грам і більше дволітки мають середню вагу 450-500г, в природних умовахдорослі особини можуть досягати ваги до 40кг.Акліматизація цієї риби в Україніповністю не завершена так як нерест білого товстолобика в природних умовах наУкраїні не відбувається. Тому його розведення можливе лише у спеціалізованих рибницькихгосподарствах заводським методом. Він добре росте у полікультурі з коропом табілим амуром [18,19].
/>1.1.3 Білий амур
Типоварослиноїдна риба, яка швидко росте у природних водоймах, досягає маси 40-50 кг і довжини понад 1 м. Має валькувате тіло, вкрите великою лускою, дворядні пилковидні зуби.Харчується рослинністю, починаючи споживати її при довжині тіла 3 см. Добрий приріст спостерігається, якщо в раціоні харчування близько 30% тваринної їжі (коловертки, ракоподібні,хірономіди). Проте основу їжі складають водні рослини та наземна рослинність. Найбільшефективно використовує білий амур ряску, елодею, роголистники та уруть.Особливо охоче поїдає молоду рослинність. Добовий раціон, темп росту ташвидкість статевого дозрівання білого амура залежить від температури води. Так,добовий раціон при температурі води + 25 — 30°С може перевищувати масу риби.При температурі води + 10°С і нижче білий амур припиняє живлення. Проте впівденних районах він може брати поживу круглий рік. Кормовий коефіцієнт можеколиватись від 25 до 70 кг на 1 кг приросту. Таким чином, білий амур вважаєтьсябіологічним меліоратором водойм, бо поїдає значну кількість рослин. Потенційніможливості росту у білого амура досить великі. Так, в південних районах білийамур у віці 2 роки досягав у ставках 800–1000 г і більше [8,14].

/>
Статевоїзрілості в умовах р. Амур, звідки їх завезли, самець досягає у віці 7- 8 років,самки — у 8 — 9 років. Абсолютнаплодючість білого амура досягає 1 млн. ікринок (в середньому від 100 до 800тис. ікринок). Ікра відкладається безпосередньо у воду (батипелагічна). Нерестпроходить у природних умовах у річках, на швидкій течії, при швидкості води 0,8-3м/с, коли температура води досягає + 18,5°С. Звичайно нерест відбувається притемпературі +23-28°С. Інкубаційний період залежно від температури продовжуєтьсявід 18-20 годин (при + 28-29°С) до 3 діб (при 18°С) [1,2].
Вумовах ставкових господарств України молодь білого амура одержують вінкубаційних апаратах. Нерест в природних умовах білого амура не відбувається. 1.1.4 Строкатий товстолоб
Це риба, яка маєсеред зазначених рослиноїдних найвищу інтенсивність росту. У водоймах Китаю тапівденних районів нашої країни може досягати маси 35-40 кг, а у водоймах-охолоджувачах України річний приріст становить 5-6 кг. Живиться строкатий товстолоб зоопланктоном, а також фітопланктоном і детритом. Особливо багатодетриту в його раціоні навесні та восени, коли у водоймах зменшується кількістьфіто- та зоопланктону. Як і в білого, у строкатого товстолоба зяброві пластинидобре розвинуті й нагадують густу сітку. Добовий раціон його становить 25-40%від маси, оптимальна температура живлення – 25-30°С. Статевої зрілостістрокатий товстолоб у південних районах України досягає у 5-6 річному, уводоймах-охолоджувачах – у 4-5-річному віці. Оптимальна температура живлення –22-27оС [21]. Самці зазначених рослиноїдних риб досягають статевої зрілості на 1-2 рокираніше за самок. У природних умовах вони розмножуються у річках з швидкоютечією, під час різкого підняття води від зливи. Строки нересту розтягнуті. Вумовах природного ареалу у річці Амур він триває із середини липня до кінцясерпня, у річках Китаю – з середини квітня до червня – липня. Мінімальнатемпература води, за якої починається нерест, становить 18-20°С. Біологіянересту у цих видів різна. Білий товстолоб нерестить біля самої поверхні води,білий амур – у верхніх її шарах, а строкатий товстолоб – біля дна. Плодючість всередньому становить близько 500 тис. ікринок, але може коливатися від 100 тис.до 1,5-2 млн. ікринок і залежить від маси риби. Незапліднена ікра дуже дрібна.Найбільші її розміри у строкатого товстолоба – 1,4-1,5 мм, а найменші у білого – 1,1-1,2 мм. Ікра рослиноїдних риб батипелагічна. Потрапивши у воду,ікринки швидко набрякають і збільшуються у діаметрі у 4-5 разів, у об’ємі –майже у 100 раз. Ступінь набрякання ікри залежить від складу та кількості солейу воді. Внаслідок набрякання питома вага ікринки наближається до питомої вагиводи, тому на течії вона плаває, а у стоячій воді – повільно опускається надно. Ембріогенез відбувається швидко і, залежно від температури води, триваєвід запліднення до початку викльову 18-60 год [22]. Передличинки, щовиклюнулись з ікри, майже не мають пігменту. Вони пасивно зносяться течією унизпо річці, а після використання поживних речових жовткового міхурця мігрують удопоміжну систему річок, де нагулюються.
/>1.1.5 Судак
/>

Судак – хижа теплолюбна; риба, яка живе у прісній ісолонуватій воді басейнів Балтійського, Чорного, Азовського, Каспійського іАральського морів. Акліматизований на Уралі, в Середній Азії, Сибіру і наДалекому Сході. Утворює напівпрохідну і прісноводну форми. Досягає довжини 120 см і маси 12 кг. У промислі переважають особини масою 2–4 кг при довжині 60–70 см. Статевазрілість настає на 3–4-му році життя.[2]
У природних умовах самець турбується про потомство, щовиражається у будівництві гнізда на глибині 0,5–0,8 м і охороні ікри, відкладеноїна кореневу систему рослин. Плодючість судака коливається від 82 до 1185 тис.ікринок, що залежить від маси і лінійних розмірів окремих самок. Судакнереститься у прісній воді на чистих ділянках з твердим піщаним дном, зрослинністю і добрим кисневим режимом. Нерестові температури – 8–18 °С [15,17]. Клейка ікра судака розвивається насубстраті 6-10 днів. Можливі відхилення у бік збільшення чи зменшення.
/>1.1.6 Щука
Щука звичайна – хижа теплюлюбна прісноводна риба. Віддаєперевагу водотокам з уповільненою течією, заливам річок і заплавним водоймам озерноготипу. Статевої зрілості досягає на третьому-четвертому році життя. [2]
Щука росте швидко, особливо у перші роки життя до настаннястатевої зрілості. В озерах, річках часто зустрічаються цьоголітки масою до 100 г, дволітки – до 1, трилітки – до 1,5–2 кг.
/>

Цінність щуки як об’єкта ставової.культури полягає не| лише втому, що вона дає добре м’ясо, а й у тому, що вона як біологічний меліораторпідвищує рибопродуктивність по коропу, карасю та інших рибах, яких розводять,за рахунок знищення їх конкурентів у живленні. Одержуваний при цьому прирістнерідко буває вищим від приросту самої щуки. Нереститься щука ранньою весною притемпературі 3-6 °С, ікру відкладає на минулорічну відмерлу рослинність. Плодючістьваріює у значних межах від 17,5 до 215 тис. ікринок [20,2].
/>1.2 Вимоги до зовнішньогосередовища при вирощуванні риби
Середовищеміснування риб є вода тому фізико — хімічні властивості води являють собою одиніз найважливіших факторів середовища, який впливає на їх життєдіяльність. Вода повинна:відповідати нормам, у основі яких лежить відповідати біологічним потребам риби,яку вирощують; забезпечувати необхідний рівень природної кормової бази тому дляотримання екологічно чистої якісної продукції підійде вода далеко не з кожногоджерела водопостачання. Оцінку придатності поверхневих вод для використання урибопромислових цілях визначають згідно вимогам стандарту. При вирощуваннірізних видів риб в ставах в першу чергу слід звертати увагу на підтримання сприятливоїконцентрації розчиненого у воді кисню, оптимальний вміст 5 -7мг/л. Зменшенняконцентрації кисню до 3мг/л, особливо в умовах підвищених температур води, можевикликати пригнічення дихання риб, що негативно позначається нажиттєдіяльності, живленні та рості. [7] Порогові величини даного показника для коропа, білого амурата білого товстолоба становить близько 2 мг/л. Оптимальний для активноїжиттєдіяльності та росту цьоголіток і старших вікових груп коропа діапазонтемператур води наближається до +22 — +27 °С, для білого амура та білоготовстолоба +25 -+30 °С. [5] Не меншважливою вимогою є величина водневого показника (рН)для коропових риб він є слабколужним і становить 6,5-8,5 (допустимі норми 6-8,5). Перманганатнаокислювальність води не повинна перевищувати 10 мг/л. Абсолютно недопустиманаявність у воді сірководню, метану та вільного хлору [8].Наявність будь якого з цихкомпонентів у воді навіть у не значних концентра ціях здатна викликати загибельриби тому слід вжити всіх заходів щоб не допустити їх потрапляння у водойму іпостійно контролювати якість води. Водообмін є фактором, що дає змогу збільшити виробництво риби з одиниціплощі на 40-50%. При водообміні 2-6 діб спостерігається значне пригніченнярозвитку в ставах фіто- і зоопланктону. Оптимальним за відсутності аераціївважається 10-12-добовий обмін.
/>1.3 Класиікація кормів
/>1.3.1 Природні корми
Природні кормивключають в себе різнігрупи гідробіонтів рослинного і тваринного походження, які є їжею відповіднихвидів риб і визначають приріст рибної продукції, тобто створюють природнурибопродуктивність .
За характеромживлення риб умовно поділяють на три головні групи: фітофаги, зоофаги ізоофітофаги, яких, у свою чергу, поділяють на дрібніші угруповання. Останнімвластиве домінування відповідних природних кормових компонентів у харчовомуспектрі.
/>

У складі харчовоїгрудки фітопланктофагів домінує фітопланктон, до якого віднесено всю сукупністьзавислих, вільно плаваючих дрібних водоростей, які розвиваються у шарі води,куди надходить сонячна енергія (евфотична зона) і відбувається фотосинтез.Планктонні водорості мають спеціальні пристосування для існування у зависломустані: вирости і придатки (шипи, ОСТІ, щетинки, перетинки, рогоподібнівідростки), порожнинні і сплощені колонії, виділення рясного слизу, накопиченняу тілі речовин з низькою густиною (краплини жиру, газові вакуолі). Фітопланктонє головним, а іноді і єдиним первісним продуцентом органічної речовини, зарахунок якої існує все живе у водоймах.
До поширених інайбільш розвинених у водоймах належать водорості з груп діатомових, зелених,синьозелених. Менше значення мають лірофітові, евгленові, золотисті,жовтозелені водорості. [5,17]
Добрі харчовівластивості мають зелені водорості класу протококових, які за біохімічнимскладом особливо привабливі як кормовий об’єкт фітопланктофагів. Деякихпредставників цієї групи (хлорела, сценедесмус) використовують для масовогоштучного культивування. Суха речовина цих водоростей містить від 36,7 до 59,6 %білків, серед яких добре засвоювані рослиноїдними рибами всі незамінніамінокислоти, від 10,5 до 51,2 % жирів, у складі яких виявлено до 80 %ненасичених жирних кислот, від 26,0 до 52,1 % вуглеводів. Протококові водоростіпродукують майже всі відомі вітаміни, енергетична цінність їх сухої речовиниваріює від 18,8 до 28,0 кДж/г
За харчовимивластивостями зелені водорості поступаються лише евгленовим, які, на жаль, недуже розвинені у рибогосподарських водоймах.
Досить важливимприродним кормом, значення якого часто недооцінюють, є детрит — дрібні органічнічасточки (рештки відмерлих і розкладених водних тварин і рослин разом знаявними в них бактеріями), що осіли нг дно водойми або зависли в товщі води упридонному шарі. Він відіграє важливу роль у колообігу органічної речовини, єосновним кормовим ком-понент.ом у раціоні риб-детритофагів, додатковою,замінною або вимуше ною їжею для риб-планктофагів і бентофагів. Детритрозрізняють за походженням (фіто-, зоо- та міксодетрит) і ступенем розкладання,що відповідне впливає на його біохімічний склад Слід зазначити, що поживнацінність детриту рослинного походження вища, ніж самих рослин, з яких вінутворений. Навпаки, якісні показники детриту, сформованого з рештокзоопланктону, значно нижчі, ніж тварин, з решток яких він утворений. Цепов’язано з інтенсивнішим його розкладанням. [11]
Ступіньрозкладання детриту істотно впливає на його біохімічні показники. Наприклад, уперші дні після відмирання детрит з фітопланктону містить менше білків і жирів,ніж через 20-30 діб після початку розкладання. Це пояснюють наявністю іжиттєдіяльністю бактерій. В міру подальшого розкладання органічних рештокводоростей і відмирання бактерій (через 1,5- 2 міс) вміст білка і жиру різкозменшується. Детрит із зоопланктону повністю розкладається упродовж 15-20 діб. Важливемісце у раціоні багатьох видів риб, а особливо білого амура займає – вища воднарослинність молоді пагони якої є чудовим кормом для риб. Звичайно риба поїдаєне тільки молоду рослинність. Як показує практика заростання водойм вищоюводною рослинністю є не тільки не шкідливим, а й навіть корисним. Звичайно цене означає що водойма має повністю бути зарослою для корисного ефекту необхідноаби рослинністю було вкрито всього 15% території ставу.
Особливо важливезначення природні корми мають при використанні напівінтенсивної системи веденнярибництва коли більшу частку раціону вирощуваних риб становлять саме природнікорми. Також вони цінні тим, що вони містять у собі велику кількість вітамінівмікро та макро елементів які необхідні для нормальної життєдіяльності риб і цекомпенсує їх порівняно меншу з штучними кормами поживність. Їх використаннядозволяє знижувати собі вартість виробленої продукції та сприяє отриманню якісноїекологічно чистої продукції. [14]

/>1.3.2 Штучні корми
При вирощуванніриби в полі культурі за підвищеної щільності посадки протягом вегетаційногоперіоду відбувається виїдання рибою природних кормів тому напівінтенсивнасистема ведення рибництва передбачає годівлю риби в такі періоди. Годівля рибиштучними кормами дає змогу вирішувати цю проблему.
Корм має бутидоступним за розмірами і мати відповідну консистенцію, що дасть рибам змогуспоживати його без значних витрат енергії. Бажана наявність кормів тоді, колириба відчуває в них потребу. При цьому корм має бути привабливим за смаком,кольором, запахом і мати хімічно оптимальний склад. За дотримання цих умовпропоновані корми швидко перетравлюватимуться і засвоюватимуться, забезпечуючиенергетичн і пластичні потреби організму відповідно до умов вирощування. [13]
Штучні корми абокормові засоби не повинні чинити шкідливу дію на риб, а повинні забезпечуватинормальний перебіг фізіологічних процесів, сприяти максимальній реалізаціїпотенціалу росту і нормального розвитку системи відтворення.
Кормами штучногопоходження є рослинні корми та продукти їх переробки такими продуктами єячмінь, пшениця, кукурудза, соняшник, ріпак і відповідно макухи, шроти з вищевказаних культур. Вибір корму яким буде проводитися годівля залежить відконкретних можливостей кожного фермерського господарства. Основна вимога докормів є їх здатність забезпечувати біологічну потребу риби в поживнихречовинах. Переважно для цього використовують спеціальні визначники в якихвказано вміст поживних речовин в кожній рослинні на основі них фахівцямискладаються відповідні кормові рецепти які є різними не тільки для різних видівриб, а й для різних вікових груп. Звичайно для годівлі використовуються ікорми тваринного походження такі як кров’яне та м’ясне борошно сухе молококісткове та рибне борошно. Їхня перевага втому, що в них міститься великакількість білків, жирів. Крім того при складанні рецептів комбікормів до їхскладу вносять мінеральні домішки, крейду, вапно їхня кількість від загальногоскладу рецепту становить не більше 1% але цей вміст також дуже важливий тому,що забезпечує організм риби необхідними для побудови скелету та лускимінеральними речовинами. [19]
/>1.3.3 Живі корми
До живих корміввідносять організми зоопланктону. Серед най розповсюдженіших представників щоштучно вирощуються для годівлі є такі види як дафнії (магна, пулекс) моїни,артемії та інші. Для їхнього розведення розроблені спеціальні технологіївирощування у садках, басейнах, ставах. Ці технології передбачають отриманнявеликої кількості живих кормів у спеціально створеному середовищі в результатідодавання у воду садка чи басейна органічних добрив, кормових дріжджів тамінеральних добрив. Отриману продукцію використовують для годівлі молоді риб.Живі корми це не тільки організми зоопланктону це також і каліфорнійськийчерв’як та деякі інші види червів які риба добре засвоює. [17]
/>1.3.4 Роль природного корму уживленні коропа
Природні корми,що знаходяться в ставу, у вигляді зоопланктону і бентосу, забезпечують рибувсіма речовинами, необхідними для її нормального росту і розвитку завдяки своїйфізіологічній повноцінності. Вониє джерелом, з якого риба поповнюєнестачу амінокислот, мікроелементів, вітамінів та інших, ще невідомих,біологічно активних речовин, так званих факторів тваринних кормів. Найбільшповноцінним кормом для риби є ракоподібні, особливо дафнії. Суха речовинапрісноводного зоопланктону містить 57,3 % білка, 7,6 – жиру, 21,7 % золи,фітопланктон, як і інші рослинні корми, менш поживний, але він не поступаєтьсякращим сортам сіна [18,19].
Природні корми багаті на шість незамінних амінокислот –тирозин, триптофан, аргінін, гістидин, цистин, метіонін. Найбільшу їх кількістьмають дафнії. Велика кількість білка (68,5–70,6 %) міститься у личинках комах,черв’яках. Вони багаті також на вуглеводи і фосфор, але мало містятьмінеральних речовин. Таким чііном, ціосновні представники природної кормової бази доповнюють один одного за поживноюцінністю.
За амінокислотним складок білок безхребетних близький добілка риби. Врахувати споживання природних кормів з тією ж точністю, що іспоживання додатково внесеного корму, неможливо, оскільки не розробленівідповідні методики їх обчислення. Визначення необхідного мінімуму природногокорму дало б змогу встановити найбільш доцільну щільність посадки, виходячи зприродної рибопродуктивності ставів з урахуванням одержання рибою вітамінів,амінокислот, зольних речовин, яких не вистачає у штучних кормах.
Бажано, щоб короп мав у раціоні близько 30–50 % природнихкормів. [19]
/>2. Загальні відомості про господарство
Фермерськегосподарство В. П. Поворозника знаходиться у Новоархангельському районіКіровоградської області це північно західна її частина, господарствознаходиться в лісостеповій зоні. Ця територія з достатьно хорошими умовами дляведення рибного господарства. Зима м’яка, літо жарке іноді з недостатньоюкількістю опадів. Загальна площа ставів що використовується 28 га. У господарстві є в наявності три нагульних стави з розмірами 10, 12 та 6 га.
Водо постачаннявідбувається за рахунок підземних вод та опадів значна частина води надходитьна весні підчас танення снігів. Глибина залягання ґрунтових вод 1-2 м.
У ставках цьогогосподарства у полікультурі вирощуються такі промислові вид риб як: короп,білий товстолобик, білий амур. Крім того, додатково, вирощується такі види як:лин та судак. У ставах також наявні малоцінні види риб: карась, окунь, плітка,верховодка, йорж.
Рослинністьставів представлена макрофітами з різних екологічних груп, зокремапредставниками рослин з плаваючими листками, є ряска, водяний горіх; надводнихрослин – очерет, рогіз; підводних – елодея, рдест. Площа заростання ставів до 15%.
Фермерське господарство являється не повно системнимнагульним ставовим господарством і спеціалізується на виробництві товарноїриби. Рибо посадковий матеріал закуповують в інших господарствах. Гідротехнічні споруди господарства складаються з водоскидної системи До нихналежать: земельні греблі та дамби; паводкові водоскиди; донні водоспуски;рибозахисні пристрої; рибо вловлювачі. Всі гідротехнічні споруди у задовільномустані. В господарстві отримують товарних двох літок коропа, білого амура,білого товстолобика. Протягом нетривалого періоду у господарстві здійснюєтьсягодівля риби, також здійснюється часткове удобрювання органічними добривами.
Протягом вегетаційного періоду здійснюєтьсявиловлювання сміттєвої риби. Вилов товарної риби відбувається восени.
/>2.1 Дволітній цикл вирощуванняітоварної риби у фермерському господарствіУфермерському господарстві Поворозника використовується дволітній циклвирощування риби. Оскільки розведенням риби в господарстві не займаються, томурибопосадковий матеріал закупляють в інших господарствах. Зариблення ставівпроводять пірощеною личинкою. Протягом першого року відбувається вирощуванняцьогорічок. В цей час протягом незначної частини вегетаційного періодуцьоголіток підгодовують кормосумішами. Зазвичай підгодовку розпочинають впершій декаді липня. З початком годівлі приблизно через кожні 10 днів проводятьконтрольні облови, метою яких є перевірка інтенсивності росту мальків. В кінцівегетаційного періоду зі зниженням температури води підгодівля рибиприпиняється.Восеницьоголітки, вирощені в господарстві мають середню вагу 20-30 г.Післязимівлі відбувається вирощування товарних двохліток. Дволітків в господарствіпідгодовують починаючи з другої половини червня. Для годівлі використовують, восновному, зернові відходи та соняшникову макуху. Для контролю за темпами ростута виявлення захворювань здійснюються контрольні облови з періодичністю раз вдесять днів, а при виявленні порушень – раз в п’ять днів.
Середня масатоварної риби на момент вилову становить 400-500 г. Вихід товарної риби 10-15 ц/га.

/>3.Заходи інтенсифікації при напівінтенсивній системі ведення господарства
Використання певних засобів інтенсифікації дозволяєфермерському господарству значно підвищувати ефективність своєї діяльності.
У ставовому рибництві застосовують комплекс різних заходів,які забезпечують одержання певної кількості рибної продукції з, кожного гектараплощі ставу. До них належать підвищення природної кормової бази ставу,застосування ущільнених посадок у моно та полікультурі, годівля і підгодівляриби, селекційна робота; профілактика захворювань, механізація рибницькихпроцесів. Використання. І того чи іншого елемента комплексу залежить від рівняінтенсивності виробництва і спеціалізації підприємства, приходних ісоціально-економічних умов.
Напівінтенсивна форма ставового господарства є переходом відекстенсивної до інтенсивної. В таких господарствах стави частково удобрюють(найчастіше вносять гній), рибу в другу половину вегетаційного сезонупідгодовують зерновідходами, застосовують спільне вирощуваїння кількох видівриб. Така організація виробництва забезпечує одержання 5 – 10 ц/га риби приЩільності зариблення 1500 – 3000 шт./га.
Інтенсифікація передбачає оптимальну концентрацію ресурсів наодиниці ставової площі для одержання максимальної кількості риби високої якостіпри достатній рентабельності виробництва. При цьому досягають найбільшефективного використання ставових площ. Дослідження Н. М. Харитонової (1984) нарізних категоріях ставів і в різних грунтово-кліматичних зонах Українипоказали, що визначальним фактором інтенсифікації є щільність посадки риби наодиницю площі. Проте не слід розглядати щільність посадки як самоціль. Прийнятащільність посадки повинна забезпечити максимальну рибопродуктивність істандартну масу посадкового матеріалу або товарної риби [22].
Методи інтенсифікації базуються на механізмах, які визначаютьвзаємовідносини риби і навколишнього середовища, її абіотичних, біотичних таантропічних факторів. При цьому вирішального значення набувають адаптаційніможливості культивованих риб протягом усього онтогенезу при вираженійастатичності ряду екологічних параметрів.
У зв’язку з цим інтенсифікаційні заходи спрямовуються наоптимізацію навколишнього середовища. При цьому особливу увагу приділяютьстимуляції розвитку гідробіонтів, які є природним кормом певних видів риб.
Методи інтенсифікації опираються на специфіку міжвидових івнутрівидових взаємовідносин риб, зокрема харчових. Це положення є вирішальнимпри встановленні щільності посадок, визначенні кількісних і якісних параметрівраціону, співвідношення окремих видів риб у Складі полікультури.
Іншими словами,оптимізація інтенсифікаційних заходів можлива на фоні глибокого знанняпроцесів, які визначають утворення продукції у штучному іхтіоценозі з обмеженоюкількістю видів.
Інтенсивні технології вирощування риби — це система науковообґрунтованих, взаємопов’язаних способів, технологічних операцій і прийомів,застосовуваних у тісному поєднанні й у відповідності з фізіологічними потребамириби за періодами її розвитку. Спрямовані ці технології насамперед напідвищення ефективності використання біологічних ресурсів водойм та риби.
У природних умовах без застосування методів інтенсифікаціїрибопродуктивність водойм в Україні може становити, ц/га: ставів- 1,5-2,0,малих водойм — 0,7-1,5, водосховищ — 0,2- 0,4. Основні витрати при цьомуспрямовані на закупівлю рибопосадкового матеріалу і вилов риби для споживання.В річках і водосховищах відтворення рибних запасів відбувається в природнихумовах.
До основних факторів інтенсифікації розвиткурибопродуктивного підкомплексу належать такі.
Стави та інші водойми. Незалежно від грунтово-кліматичнихумов рибоводні стави повинні задовольняти як загальні, так і конкретні зональнівимоги. В стави не повинні надходити неочищені стічні води промисловихпідприємств, тваринницьких ферм і побутові нечистоти.
Перед посадкою риби в стави розчищають осушувальну мережу,прибирають рослинність, боронують дно ставу, провадять профілактичне вапнуваннянегашеним вапном.
Формування умов середовища в ставах. Наповнення ставів водоюздійснюється в необхідні для господарства терміни.
Особливого значення при інтенсивному вирощуванні риби набуваєтакий показник, як наявність розчиненого у воді кисню, відсутність або значнезменшення якого спричиняє замор і навіть загибель риби.
Водообмін є фактором, що дає змогу збільшити виробництво рибиз одиниці площі на 40-50%. При водообміні 2-6 діб спостерігається значнепригнічення розвитку в ставах фіто- і зоопланктону. Оптимальним за відсутностіаерації вважається 10- 12-добовий обмін.
Вапнування. Важливим інтенсифікаційним прийомом є вапнуванняставів. Регулярне вапнування сприяє тимчасовому освітленню води завдякиосадженню сестону, частковому пригніченню фітопланктону і бактеріопланктону.Крім того, регулярне вапнування запобігає виникненню інфекційних і паразитарниххвороб риб.
Годівля. Одним з основних факторів інтенсифікації рибництва єпідгодівля риби штучними кормами, завдяки чому можна підвищитирибопродуктивність ставів на 12-24 ц/га. Важливу роль при цьому відіграє режимгодівлі коропів, які є основними споживачами штучних кормів. Найефективнішевикористовуються корми рибою при впровадженні біонічного методу з застосуванняммаятникових годівниць «Рефлекс», при якому ефективність використаннякормів порівняно з багаторазовою годівлею підвищується на 20-30%, арибопродуктивність збільшується на 20-25%. При автогодівлі значно зменшуєтьсязабруднення водойми, що сприяє прискореному росту коропа і підвищеннюрибопродуктивності.
В даний час годівля з автогодівниць даним фермерськимгосподарством не застосовується, але враховуючи переваги цього методу,використання автоматичних годівниць є дуже перспективним.
Полікультура.Висока ефективність інтенсифікації досягається при застосуванні полікультурикоропа з рослиноїдними рибами. Основними видами, що вирощуються в господарствіє короп, білий товстолоб, білий амур і додатково вирощується лин і судак. Вставовому рибництві використання рослиноїдних риб дає змогу підвищитирибопродуктивність ставів на 3,2-11 ц/га. Для підтримання на необхідному рівнісередньо-сезонної біомаси кормової бази нагульних ставів (фітопланктону — 20-30г/м3, зоопланктону — 8-12 г/м3 і зообентосу — 3-5 г/м2)слід також внести органічні та мінеральні добрива. Полікультуру як методпідвищення рибопродуктивності ставів застосовували в господарстві здавна. Протевирощування спільно з коропом додаткових риб — карася, лина, хижаків (судак,щука, сом) — давало незначний приріст продукції. Проте одним з найефективнішихметодів боротьби з сміттєвою рибою який не передбачає внесення в став шкідливихтоксичних речовин є вирощування спільно з коропом хижих риб: судак, щука, сом.Це одночасно дозволить підвищити рибопродуктивність ставу. При вирощуванніразом із цього річками коропа щільність посадки мальків судака неповиннаперевищувати 10 тис. шт. /га, а здволітками – до 15 тис. шт. /га, вихід цьогорічок судака – 50%, маса 12 – 15 г. Тому у стави господарства в цьому році булозапущено цього літок судака цей крок мотивований тим, що у ставах знаходитьсявелика кількість смітної риби.
Н. М. Харитонова (1984)розглядає три форми полікультури. У першій із цих форм алохтонній як основнийоб’єкт може бути використаний короп при оптимальних щільностях посадки, інтенсивнійгодівлі та мінеральному удобренні ставів, як додаткові — білий і строкатийтовстолобики і зокрема білий амур (з меліоративною метою). Друга формаполікультури передбачає як основні об’єкти білого і строкатого товстолобиків.При цьому щільність посадки коропа визначається продуктивними властивостямицінної, фауни, великих форм зоопланктону, а білого амура — вищою водноюрослинністю. Третя форма полікультури може бути заснована на культивуванніамура в ставках, що сильно заростають, чи в господарствах, де можна інтенсивногодувати амура зеленою масою, що надходить у стави із зеленого конвеєра сільськогосподарськоговиробництва [22].
Таким чином, значне збільшення рибопродуктивності ставів можливенасамперед за рахунок білого товстолобика. Певне значення у даному плані маютьстрокатий товстолобик. Товстолобики відіграють суттєву роль у формуванні якостіводи,: відфільтровуючи значну кількість фітопланктону, детриту та іншоїорганіки (в тому числі й борошнистих частин корму). Вони докорінно змінюють хідпродукційних процесів, прискорюють кругообіг речовин і енергії в екосистемі,стабілізують гідрохімічний режим, поліпшують санітарний стан водойм, укінцевому рахунку забезпечуючи підвищення рибопродуктивності по коропу.
Встановлено, що підвищення щільності посадки білого товстолобикау меншій мірі позначається на його темпі росту порівняно з коропом.
Білому амуру в ставовому господарстві відводиться рольефективного біологічного меліоратора. Його меліоративні здатності збільшуютьсяз віком і широко використовуються у боротьбі із заростанням водойм. Разом з тимвідмічається пряма залежність природної продуктивності по коропу від величинипродуктивності по амуру. В умовах інтенсивного рибництва білий амур може бутирекомендований лише як додаткова риба до основної вирощуваної культури длябіологічної меліорації ставів, оскільки при нестачі природних кормів вінпереходить на живлення комбікормами.
В умовах ставів, де рибництво ведеться за екстенсивною чинапівінтенсивною формами, білий амур може відіграти певну роль у створеннінових форм полікультури, заснованих на годівлі амура наземною рослинністю іутриманні інших компонентів її на природних кормах.
Серед нових перспективних нетрадиційних об’єктів длярибництва, що можуть бути використанні в полі культурі в умовах фермерськогогосподарства на велику увагу заслуговують такі види: чорний амур(Mylopharyngodon piceus (Richardson) також є біологічним меліоратором,споживаючи молюсків — проміжних господарів ряду паразитів, — він поліпшує цимепізоотичну обстановку. Комбікорми з низьким вмістом білка чорний амур оплачуєнезадовільно, тому не можна розраховувати на значне підвищеннярибопродуктивності за рахунок чорного амура.
Канальний сом, як високоцінний об’єкт ставової полікультури, такожє преспективним для господарства. Вирощування цих видів в полі культурі дастьзмогу фермерським господарствам розширити асортимент продукції підвищити рибопродуктивність та економічну ефективність діяльності господарства.
Органічнідобрива. До органічних добрив належать гній, компост, пташиний послід, зеленідобрива. На бідних піщаних, солонцюватих, підзолистих ґрунтах, де відсутній шарродючого мулу, вони дають більший ефект, ніж мінеральні.
Великарізноманітність за якістю органічних добрив утруднює встановлення норми їхвнесення.
Гній є одним знайпоширеніших видів органічних добрив. Застосовують добре перепрілий гнійвеликої рогатої худоби, коней, свиней, птиці, а також свіжий гній свиней іконей, рідкий свіжий гній великої рогатої худоби.
Кількістьвнесеного гною не може бути однаковою внаслідок різної його якості, різногостану ставів, форми їх використання, ґрунтових умов. Тому наведені норми можнавикористовувати як орієнтовні. У стави з піщаними, супіщаними, глинистими йсолонцюватими ґрунтами вносять по 10-15 т і більше гною на 1 га. Для таких же ставів, але з відкладеним вже родючим шаром мулу, норму зменшують до 5-10 т/га. Народючих ґрунтах вносять по 3-5 т/га гною. Вносять його також по-різному: восенирозкидають по осушеному ложу і приорюють на глибину до 5-15 см чи розкладають купами по 2-3 т у мілководних зонах ставів, краще в шаховому порядку; взимку нальоду у зонах мілководдя у не спускних ставах чи по замерзлому ложу; весною — по ложу ставу, до заливання (вирощувальні стави) чи по урізу води, тобторозкладають вздовж берегової лінії купами, потім бульдозером зіштовхують у водутак, щоб вони постійно наполовину чи на 2/3 омивались водою. Саме цей спосібнайчастіше викоритовується в даному господарстві для підвищення природної рибопродуктивності.
Як органічні добрива застосовують водну і наземнурослинність. Скошену рослинність для невеликих ставів зв’язують у снопики ізакріплюють. У великих ставах рослинність закріплюють у затоках, на мілководді.її укладають пластами вздовж берега на ширину 1–4 м з товщиною пласта 20–30 см з тим, щоб знизу й зверху була вода. Добрива вносять тричі за сезон зрозрахунку 3–6 т/га. Крім того, скошену рослинність укладають у компостні купиразом із гноєм і вапном. Добрий ефект одержують від додавання у компостну купуторфу, суперфосфату, різних сільськогосподарських відходів. Високу ефективність дає застосуванняна вирощувальних ставах зелених добрив, коли ранньою весною ложе ставузасівають вико-вівсяною сумішкою. При засіванні ложа ставусільськогосподарськими культурами зелене добриво впливає на став так: вирощенарослинна маса (збагачує став органічними речовинами; при висіванні бобовихрослин бульбочкові бактерії, які живуть з ними в симбіозі, нагромаджують азот,збільшуючи його запаси у ґрунтів доступних формах; коренева система рослин, якаглибоко проникає в грунт, засвоює поживні елементи і виносить їх на поверхню зглибоких шарів ґрунту. Цей процес для ставів дуже важливий, оскільки запасибіогенних елементів у донних відкладеннях ставів значні. Агротехнічнапідготовка ложа ставів прискорює процеси мінералізації органічних речовиндонних відкладень. У практиці ставового рибництва звичайно зелену масу скошують(неповне зелене добриво) і лише в окремих випадках заливають її повністю (повнезелене добриво), оскільки існує небезпека замору риби при бурхливомурозкладанні органіки; Пожнивні залишки забезпечують підвищення природноїрибопродуктивності на 45–65 % (у середньому на 50%).
/>3.1 Загальні принципи нормуваннягодівлі риби
Використання кормів при виробництві рибопосадковогоматеріалу, товарної риби, формуванні й утриманні ремонтно-маточних стад євизначальним фактором сучасного рибництва. Водночас отримання високоякіснихкормів потребує вихідної сировини, яка характеризується багатокомпонентністю іє досить витратним виробництвом.
Останнє споживаєзначні обсяги енергоносіїв, що істотно відбивається на собівартості кормів. Знарощуванням обсягів виробництва риби досить тісно пов’язане підвищенняінтенсивності годівлі, зростання вартості комбікормів у зв’язку з необхідністюїх збагачення протеїном за рахунок компонентів тваринного походження. Все церобить частку витрат підприємства на годівлю риби досить вагомою, великою міроювизначає собівартість продукції і впливає на ціноутворення. [2]
Таблиця 1 Природна рибопродуктивністькоропа для лісостепової зони кг/гаЗона України Грунти Високо-продуктивні Середньо-продуктивні низькопродуктивні Галькові Торф’яні
Піщані,
солончаки Лісостеп 240 200 80 100 120

З даних таблицівидно, що найкраща рибопродуктивність для лісостепової зони спостерігається нависокопродуктивних грунтах, а з низькопродуктивних найкраще підходять піщанігрунти і солончаки.
Кількість корму,розрахована згідно з нормами і згодовувана рибі, за інших однакових факторів,залежить від площі водойми і може досягати декількох десятків тонн на добу. Уцьому разі потрібно якнайчіткіше визначити, як ефективніше згодуватикомбікорми, які технологічні схеми і механізми слід застосовувати для їхроздавання. Комбікорми у ставових господарствах згодовують на кормових місцях,з берегової лінії, з човна, за допомогою автогодівниць, або на кормовихдоріжках, використовуючи при цьому кормороздавачі різних конструкцій.
Досить важливимелементом організації нормованої годівлі риби є кількість годівель упродовжсвітлової частини доби. Наука і практика рекомендують згодовувати добову нормуза один або два прийоми протягом дня. Зазвичай у рибницьких господарствах рибугодують двічі: зранку до 9 год та після обіду до 16 год. Багаторазову годівлюкоропа у ставах необхідно проводити з урахуванням швидкості проходження їжі пойого кишечнику, що, у свою чергу, залежить від температури води. Наприклад,підвищення температури води з 10-15 до 20-28 °С збільшує швидкість проходженняїжі по кишечнику риби з 18-17 до 7-4 год. У зв’язку з цим кількість годівельслід визначати з урахуванням фізіології травлення. Проте, як показують даніспостережень, збільшення частоти годівель за світловий день пов’язане зпідвищенням витрат на оплату праці, зростанням витрат палива і мастильнихматеріалів, іншими додатковими витратами. Отже, число годівель потрібнооцінювати за категоріями економічної доцільності у кожному конкретному випадку.За інших однакових факторів годівлю риби раціонально проводити з суворимдотриманням певних годин, що зумовлено виробленням у риб у процесі годівлічисленних умовних рефлексів, що має важливе значення для оптимізаціївикористання кормів. При цьому риба споживає корми досить швидко і беззалишків.
Згідно з рибницько-біологічними нормами, для експлуатаціїставових господарств середня маса дволіток коропа при відповідній тривалостівегетаційного сезону у господарствах різних зон становить 350–500 г. Принапівінтенсивній формі ведення господарства, застосовуваній у більшостіфермерських господарств коли на одному гектарі вирощується 2–3 тис. дволітоккоропа, а у став вносять добрива, розпочинати годівлю коропа слід у другійдекаді червня при температурі води 18–21 °С. При цьому рибу можна годуватиодноманітним кормом, оскільки необхідні поживні речовини вона буде одержувати зприродним кормом. Добовий раціон у, період максимально інтенсивної годівлістановить 8, а іноді; збільшується до 12–15 % від маси риби.
При використаннібільш щільної посадки зариблення годівлю риби починають у квітні чи на початкутравня при, температурі води 11–13–16 °С з тим, щоб риба привчилась брати кормна кормових місцях чи доріжках. При низьких температурах і щільності посадки 4–9тис. шт./га комбікорм дають на кормових.місцях малими дозами (2– З % від масипосадженої риби) на мілководних ділянках ставу, які добре прогріваються сонцем.Протягом 5–7; Днів риба звикає до корму. У міру підвищення температури до 17–19°С в кінці травня добові раціони збільшують до 7–10 % від маси риби. Витратикормів у травці становлять 11–14, в червні – 30–67, в липні–серпні –100–140кг/га. При підвищенні температури води і сприятливому кисневому режимі іззбільшенням добового раціону збільшується частота годівлі: при температурі 18 –20 °С корм для товарної риби рекомендується давати два рази на добу, при 20–25°С –три рази, понад 25 °С З–4 рази з урахуванням поїданості.
/>3.1.1 Техніка годівлі
Роздавання кормів, контроль за поїданістю. Заходиінтенсифікації передбачають годівлю риби щодня в один і той же час за допомогоюрізноманітних кормороздавальних засобів. Розподіл добової норми кормів покормових місцях здійснюють згідно з прийнятою технологією: при використаннігранульованих комбікормів по кормовій доріжці, а при тістоподібних кормах покормових точках. Роздавати корми слід щодня в одному й тому ж місці. Це сприяєкращому їх поїданню за більш короткий проміжок часу. При високо-ущільненихпосадках у міру росту риби кормові доріжки, переміщують на глибші ділянки.
Поїданість визначають за залишками корму на кормових місцяхсітчастим черпаком через 2–3 год. після роздавання. Перевіряють поїданістькорму в кожному ставу в кількох місцях годівлі. При наявності решток комбікормунорму годівлі слід коригувати в сторону зменшення. Проте при різних коливанняхтемператури води у період найбільшого приросту риби доцільно проводитидодатковий контрольиий облов через 5 днів з тим, щоб внести нові зміни в нормугодівлі залежно від фактичної ситуації в ставі.
У міру росту риби і збільшення її маси відповідно збільшуютьнорму годівлі та загальний обсяг даванки кормів. І Це збігається з періодомоптимальних температур води в умовах ставових господарств. Для підвищенняефективності використання поживних речовин добового раціону норму годівлікоропа доцільно ділити на дві чи, в деяких випадках, на три. частини іорганізовувати дво- чи триразову; годівлю. При цьому першу ранкову годівлюпроводять ( 7–9-й год. ранку, коли вміст розчиненого у воді кисни збільшується,у ті ж години, що й при одноразовій годівлі а наступні – через 7–8 год.
/>3.1.2 Підготовка кормів дозгодовування
Від підготовки корму до згодовування багато в чому залежитьуспіх самого процесу годівлі так як риба краще споживає підготовлений корм. Вумовах аграрних підприємств, де коропу згодовують різні відходи, їх бажаноподрібнити, а потім замішати у вигляді крутого тіста. Розмелюють корми накормодробарках, універсальних млинах та інших механічних агрегатах. Замішанетісто готують па різних кормозмішувачах. Замішують його в чанах, діжках таіншому посуді. З метою зменшення втрат при опусканні подрібненого корму у водув кормові суміші додають по можливості в’яжучі компоненти: лляну, макуху,борошнисті змети (15–20%). Для підрослого дворічного коропа, який досяг маси150–200 г можна згодовувати ціле зерно.
У процесівирощування риби не слід різко змінювати якість корму, можна лише поступово відгранульованих комбікормів переходити до зерна, тістоподібного корму і навпаки.При зміні корму необхідно враховувати вік та інтенсивність росту риби, часроку.

/>4.Заходи по меліорації
Важливогозначення в процесі ведення рибного господарства набувають заходи агротехнічноїта біологічної меліорації так як рибницькістави в результаті експлуатації зазнають суттєвих змін, викликаних природнимипроцесами й активною дією людини з метою підвищення рибопродуктивності. Поєднанняприродних процесів і господарської діяльності на ставах призводить дозамулювання і заболочування. При цьому змінюються фізико-хімічні параметри водиі погіршується санітарний стан. Ці негативні фактори, на фоні адаптивногохарактеру росту риб, призводять до зниження темпів росту, відставання урозвитку, що зумовлено не тільки прямою дією на рибу, а й на кормову базу.Наслідком такого становища є зниження природної рибопродуктивності та різкеобмеження здійснення інтснсифікаційних заходів.
Меліорація–це система заходів, орієнтована на докоріннеполіпшення ставу і прилеглої території для оптимізації середовища мешканняриби. Всю різноманітність меліоративних заходів можна поділити на дві групи:докорінні, що забезпечують глибокі зміни режиму водойми, дія яких зберігаєтьсяпротягом ряду років, і поточні, що діють) нетривалий період.
Типовимдокорінним заходом є реконструкція ставового фонду. При цьому проводятьагротехнічні заходи, використовують оптимальні конструкції гідроспоруд,впроваджують комплексну механізацію технологічних процесів.
/>4.1 Біологічна меліорація ставів
Біологічнамеліорація ставів. Біологічна дія на середовище мешкання риб при їхкультивуванні в ставах може бути орієнтована на пригнічування рослинності,скорочення видів риб, які самопливом потрапляють у стави, профілактикувиникнення захворювань. Біологічні принципи меліорації мають перевагу, бо невиключають невластиву природним процесам дію і характеризуються високоювибірковістю й цілеспрямованістю.
Дляпригнічення вищої водної рослинності та макро-форм нижчих рослин широковикористовують білого амура.
Залежновід ботанічного складу рослин, площі заростання й біомаси рослин на конкретнихділянках ставу щільність посадки і віковий склад особин, яких вселяють, можедосить широко варіювати.
Дляпригнічення розвитку м’якої і плаваючої водної рослинності ефективним євселення однорічок білого амура з розрахунку 150–1500 шт/га. Для знищеннянадлишкової жорсткої рослинності доцільно утримувати спеціальне меліоративнестадо, представлене дво- і трирічними особинами. При цьому щільність посадкиможе коливатися в межах 160–400 шт./га.
Радикальногоефекту досягають механічними (викошування, випалювання, знищення коренівболотних рослин) та біологічними методами меліорації, що дає змогу білому амурупоїдати молоді пагони, сприяючи інтенсивному очищенню водойм та їхоздоровленню.
Длямаксимального зменшення в ставу видів риб, які не є об’єктами культивування(плотва, карась, пічкур, верховодка, йорж, окунь), але конкурують у живленні зоб’єктами ставового рибництва чи поїдають молодь культивованих видів риб,переносять захворювання, як біологічних меліораторів використовуютьриб-хижаків. Ці риби мають високу потенцію росту (щука, сом, судак) і посадженів стави з мальками, не можуть завдати шкоди однорічкам коропа і рослиноїднихриб, але ефективно зменшують кількість видів, які не є об’єктами культивуванняі не мають господарської цінності.
Уплані біологічної меліорації винятковий інтерес представляє чорний амур, основураціону якого становлять молюски. Активно зменшуючи чисельність молюсків уставах, чорний амур розриває біологічні цикли розвитку ряду збудниківзахворювань риб, що є радикальним методом пригнічення поширення хвороб.
Розглядаючи різніаспекти меліоративних заходів, необхідно відзначити, що спеціаліст повинен укожному конкретному випадку надавати обґрунтовану перевагу тому чи іншомумеліоративному прийому або застосовувати їх комплексно відповідно до конкретноїобстановки і можливостей господарства.
/>4.2 Агротехнічна меліорація
Агротехнічною меліорацієюпередбачається цикл робіт по осушенню, обробці і плануванню ложа ставів,видаленню зайвої рослинності. Ці роботи передбачають осінню підготовку нагульнихі вирощувальних ставів, яка включає проморожування ложа і весняне заливанняводою. У деяких випадках одержані переконливі дані, які свідчать проперспективність цілорічного утримання ставів із водою. Біомаса зообентосу прицілорічному заливанні вдвічі вища, ніж у ставах із традиційною системоюексплуатації.
Очевидний інтерес має раннє осушення ставів у літньо-осіннійперіод, що дає можливість здійснювати часткове літування без виведення зексплуатації ставів повністю. При класичному літуванні стави залишають на одинрік і більше без води, засівають культурними рослинами. Такий прийом єефективним засобом меліорації, який передбачає повне осушення ложа і йогоагротехнічний обробіток.
Осушення і культивація ложа літуючих ставів пригнічують вищуводну рослинність, забезпечують мобілізацію компонентів відкладень мулу,прискорюють процеси мінералізації органічних речовин. Вирощуваннясільськогосподарських культур на ложі літуючих ставів забезпечує зростанняприродної рибопродуктивності вдвоє. Ефективне осушення ложа ставів забезпечуютьосушувальною мережею каналів або практично меліоративною мережею каналів ставу.При цьому окремі пониження, заповнені водою, слід засипати грунтом або гноєм.Необхідне систематичне розчищення скидних каналів, розрівнювання грунту тапланування ложа. При відсутності відповідних підготовчих робіт на ложі ставівможуть залишатися пні дерев, кущі, залишки будівель та споруд. Усе ценеобхідно, по можливості, видалити, використовуючи відповідні машини,механізми.
На практиці,частіше на великих ставах, неможливо повністю розчистити ложе. В цьому випадкузначним меліоративним заходом є влаштування тоневих ділянок, які необхідноретельно вибрати, після чого видалити всі предмети, що заважають використаннюактивних знарядь лову. Вчасне проведення цих робіт дозволить проводитиконтрольні облови, та вилов товарної риби восени без проблем пов’язаних зпоганою підготовкою тоневих ділянок.

/>5.Охорона праці
ЗгідноТипового положення «про порядок проведення навчання та перевірки знань зпитань охорони праці», затвердженого Держнаглядохоронпраці України від26.01.05 р. №15 працівники допускаються до роботи лише після проходженнявідповідного інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії. За характеромі часом проведення, інструктажі з охорони праці поділяються: на вступний,первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктажпроводиться, з усіма працівниками які приймаються на постійну або тимчасовуроботу незалежно від їх освіти та стажу роботи та працівниками іншихпідприємств які беруть участь у виробничому процесі. При проведенні вступногоінструктажу інженер з охорони праці (за сумісництвом рибовод Підопригора В.С.) обов’язкововказує на характер виробництва, основні шкідливі фактори на даному робочомумісці, а також порядок користування захисними засобами. Проходження вступногоінструктажу фіксується у журналі реєстрації проведення вступного інструктажу зтехніки безпеки (ф.№1), дані про проходження інструктажу вносяться також уособову справу працівника. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи,безпосередньо на робочому місці про, що робиться запис у журналі реєстраціїінструктажів з техніки безпеки (ф. №2). Повторний інструктаж проводять нароботі з підвищеною небезпекою 1 раз у 3 місяця. За потребою проводятьпозапланові, цільові та повторні інструктажі.
Складовимичастинами охорони праці є — трудове законодавство, техніка безпеки, виробничасанітарія і протипожежна безпека на підприємствах.
Підчас укладання трудового договору роботодавець В.П. Поворозник інформуєпрацівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місцінебезпечних і шкідливих виробничих умов, можливі наслідки їх впливу на здоров’ята про права працівника на пільги і компенсацію за роботу в таких умовахвідповідно до законодавства і Колективного договору.
Кодексзаконів про працю (Кзпп) регламентує режими праці (тривалість роботи 40 годинна тиждень) та відпочинку працівників (28 календарних днів відпустка і 2вихідних на тиждень, з нічними працівниками окремо узгоджений графік роботи),їх обов’язки та відповідальність за дотримання чинного законодавства. Коженпрацівник може залучатися до надурочної праці не більше 120 годин на рік. Донадурочних робіт жінок, інвалідів і неповнолітніх не залучають.
Усіпрацівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому державномусоціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійногозахворювання, які спричинили втрату працездатності. Роботодавець щомісячновідраховує у Фонд соціального страхування страхові внески згідно встановленихтарифів.
Служба охорони праці організована згідно«Типового положення про службу охорони праці» та закону України«Про охорону праці». Інженер з охорони праці розслідує причини нещаснихвипадків, розробляє заходи щодо усунення і запобігання цих причин на основівивчення виробничих процесів, засобів виробництва, безпечних прийомів праці.Техніка безпеки передбачає розробку безпечних, технологічних процесів,автоматизацію окремих операцій, обладнань, агрегатів, їх модернізацію з метоюстворення належних умов праці, полегшення трудомістких процесів на виробництві.
Громадськийконтроль з охорони праці здійснюють профспілки. Вони мають право на перевіркустану охорони праці, а також вносять пропозицію щодо покращення умов праці.
Атестаціяробочих місць проводиться атестаційною комісією в порядку, передбаченомупостановою Кабінету міністрів України «Про порядок проведення атестаціїробочих місць за умовами праці» від 1.08.1992 р. №442, Повноваження тасклад атестаційної комісії визначаються наказом роботодавця. Для проведенняатестації залучаються головні спеціалісти, керівники дільниць та інші. Зарезультатами атестації оформляються робочі місця, визначається складність ірозряд робіт. Атестація робочих місць включає: усунення факторів і причинвиникнення несприятливих умов праці, встановлення ступеню шкідливості інебезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; визначенняправа працівників на пільгове, пенсійне забезпечення за роботу у несприятливихумовах… Вона проводиться один раз на 5 років та має завданням виявленняшкідливих та небезпечних умов праці. Атестація проводиться комісією, склад якоїзатверджується наказом по підприємству
Рибництву– притаманні всі категорії небезпечних і шкідливих факторів, а саме: фізичніфактори: елементи дамб, що можуть руйнуватися, машини, механізми що рухаються,несприятливі показники мікроклімату, особлива робота на відкритому повітрі.
Хімічніфактори: токсичні; подразливі; гонадогенні (пестициди, міндобрива, хімічнікормові добавки, засоби дезінфекції, лікувальні препарати та ін.).
Важкістьта напруженість праці мають велике значення для працівників які працюють вхімлабораторіях. В основному це роботи з аналізу гідрохімічного режиму води,перед використанням речовин, що відносяться до гонадогенних, працівниківзабезпечують засобами індивідуального захисту органів дихання, згідно ДНАОП0.00-3.01.-98. Забезпечення працівників засобами колективного і індивідуальногозахисту, до яких належать гумові костюми (рукавиці, фартухи, халати, куртки,чоботи) окуляри; тепла одежа (в холодну пору року ); в хімлабораторіях — звичайні халати відповідає ГОСТу 12.4.081. Відповідальність за забезпеченнязасобами індивідуального захисту несуть головні спеціалісти. До біологічнихфакторів відносяться: хижі риби, білкові препарати, патогенні мікроорганізми(особливо небезпечні збудники інфекційних захворювань.
Дотриманнявимог безпеки при проведенні технологічних процесів у рибництві відбуваєтьсязгідно ДНАОП 4.0.00.-1.11.-79 «Правила техніки безпеки і виробничоїсанітарії на рибоводних підприємствах і внутрішніх водоймищах».
Врибницьких господарствах широко використовують різні види добрив, лікарських ідезінфікуючих засобів. Робота з цими речовинами пов’язана з певною небезпекоюнесприятливого впливу їх на організм людини. Наприклад, небезпека застосуваннямінеральних добрив полягає в подразненні слизової оболонки верхніх дихальнихшляхів і виникнення запальних процесів. Лікарські речовини при недотриманніправил безпеки їх використання приводять до алергізації організму захворюваньшкіри і слизових оболонок очей. Не менш небезпечні і дезінфікуючі речовини, якімають подразнюючу дію. В зв’язку з цим чітке дотримання заходів безпеки прироботі з вказаними речовинами є гарантією здоров’я робітників, які з нимиконтактують.
Загальнимипринципами профілактики несприятливої дії мінеральних добрив, лікувальних ідезінфікуючих засобів є: застосування засобів індивідуального захисту(спецодяг, респіратори, гумові рукавички, взуття); окреме зберігання речовин всухих приміщеннях з доброю вентиляцією; механізація виробничих процесів;використання засобів наочної пропаганди, регулярний інструктаж працівників;дотримання правил особистої гігієни; проведення попередніх і періодичнихмедичних оглядів.
Вгосподарствах проводяться медичні огляди — попередній та періодичний один разна рік згідно ДНАОП 0.03.-4.02.-94.
Постійну увагу на підприємствах приділяють запобіганнюта попередженню травматизму та аналізу випадків травмування працівників з метоювиявлення факторів, що впливають на виникнення цього негативного явища танедопущення його розповсюдження.
На основі проведеного аналізу можна зробити висновок,що стан охорони праці в умовах фермерського господарства В.П. Поворозника єзадовільним.

/>Висновки
Опрацювавши тапроаналізувавши матеріал даної роботи по питанню напівінтенсивної технологіївирощування товарної риби за дволітнього циклу можна зробити слідуючі висновки.
ü Застосувавшиметод біологічної меліорації, а саме, використавши для боротьби зі смітноюрибою судака, вдалося значно знизити її чисельність.
ü Використаннякормів у даному господарстві є нераціональним через ненормоване згодовуваннякорму в непідготовлених до цього місцях. Це знижує економічну ефективністьдіяльності господарства.
ü Привикористанні всіх заходів інтенсифікації, що передбачає напівінтенсивна формаведення рибного господарства та правильного і вчасного їх проведення фермерськігосподарства можуть отримувати значний прибуток не маючи прицьому великихзатрат.
 

Пропозиції
1.        З метоюконтролю за споживанням рибою корму слід проводити після двох годин по годівлівзяття проб на залишок корму на кормових місцях і відповідно до результатіврегулювати вбік зменшення чи збільшення норму видачі кормів.
2.        Дляпокращення стану природної кормової бази можна використати внесення зеленихорганічних добрив, що вплине позитивно на розвиток фіто та зоо планктону цезабезпечить споживання рибою більшої кількості живих кормів.
3.        Процесгодівлі риби на господарствах повинний бути під постійним наглядом досвідченогофахівця, який може вносити свої корективи та спостерігати за ходом процесувирощування риби, запобігаючи негативних явищ, таких як відставання в рості абозамор риби.
4.        Дляпокращення умов зовнішнього середовища в подальшому слід використовувати заходипо меліорації зокрема вапнування.

Список використаної літератури
1.        Алимов С.І. Рибне господарство України: стан і перспективи. – К.: Вища освіта, 2003. –336 с.
2.        Атласпромислових риб України, група авторів, Київ, «Квіц», 2005.
3.  Балтаджи Р. А., Иванов И. И.,Бортник А. Р. Методическиерекомендации по выращиванию товарной рыбы в водоемах-оладите-лях ГРЭС,–Львов,1980,–8 с.
4.        Воднийкодекс України // Відомості Верховної Ради від 6 червня 1995р.- №24. – К.,1995.- С.189.
5.        ГаласунП. Т., Сабодаш В. М., Гринжевський М. В. та ін. Довідник рибовода. – К.:Урожай, 1985. – 184 с.
6.        ГринжевськийМ. В. Інтенсифікація виробництва продукції аквакультури у внутрішніх водоймахУкраїни. – К.: Світ, 2000. – 190 с.
7.        ГринжевськийМ.В. Аквакультура України. – Львів: Вільна Україна, 1998. – С. 331.
8.        ДемченкоИ. Р., Носаль А. Д., Приходько В. А. Разведение растительноядных рыб. – К.:Урожай, 1976. – 64 с.
9.        Довідникрибовода / Галасун П.Т., Товстик В.Ф., Сабодаш В.М. та ін.- Київ: Урожай,1985.- 184 с.
10.     Зайцев В.В., Свердлов М. С. Охрана труда в животноводстве.– М.: Агропромиздат, 1989.– 128 с.
11.     Матеріализібрані під час проходження практики у господарстві.
12.     НикольскийГ. В. Экологиярыб.– М.: Наука, 1974.– 367 с.
13.     ПривезенцевЮ. А. Интенсивное прудовое рыбоводство: Учебник для вузов. – М.:Агропромиздат, 1991. – 368 с.
14.     Робочийзошит для лабораторно-практичних занять з курсу ” Рибництво”/ КіваМ.С., Третяк О.М., Соболєв О.І. та ін.- Біла Церква, 2005. – 51 с.
15.     СабодашВ. М. Рыбоводство. – Д.: «Издательство Сталкер», 2004. – 304с.
16.     СуховерхоеР. М., Сиверцов А. П. Прудовое рыбоводство.– М., 1975.-472 с.
17.     ХаритоноваН. И. Биологическиеосновы интенсификации прудового рыбоводства.– К.: Наук, думка, 1984.– 196 с.
18.     ХаритоноваН. М., Гринжевський М. В., Гудима Б. І., Демченко І. Ф. Технологія вирощуваннятоварної риби в ставах в полі культурі. – К.: ІРГ УААН, МРГ, 1996.
19.     Шерман I.М., Краснощок Г. 771.,Пилипенко /О. В. Рибннцтво.– К.: Урожай, 1992.– 192 с.
20.     Шерман І.М. Ставове рибництво. – К.: Урожай, 1994. – 336 с.
21.     ШерманІ.М, Гринжевський М.В., Желтов Ю.О. Годівля риб – К.: Вища освіта, 2001. – 269с.:іл.
22.     Щербка А.Я. Риби наших водойм. К: Рад. школа, 1981 – 176 с.