Рефератна тему:
НапрямкИміжнародного співробітництва в галузі охорони природи
Зміст
Вступ
1.Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
2. Основнінапрями міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища
3. Формиміжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Міжнароднеспівробітництво — всі напрямки і форми міждержавних і міжорганізаційнихконтактів — в області охорони навколишнього природного середовища з 70-х рр…розвивалося дуже активно. Воно стало більш інтенсивним як по лінії прямогополітичного співробітництва держав, так і по лінії економічного, культурного танауково-технічного співробітництва в рамках урядових і неурядових організаційна всіх рівнях.
Ставленнядержав, організацій, політичних діячів, вчених, представників усіх професій іверств населення до охорони навколишнього середовища стало більшкваліфікованим, науково обґрунтованим, збалансованим. Це проявилося в тому, щов численних міжнародно-правових актах, прийнятих за останні десятиліття, в рішенняхі резолюціях міжнародних організацій, конференцій, нарад, у планах, проектах іпрограмах спільної діяльності, а також у конкретній практичній природоохоронноїроботі регулярно приділяється належна увага як захист окремих природнихоб’єктів та екологічних систем, так і розробці та здійсненню заходів всебічноїохорони природного середовища в цілому.
Міжнароднеспівробітництво Російської Федерації в області охорони навколишнього середовищарозвивається в рамках міжнародних організацій, багатосторонніх конвенцій таугод, а також двосторонніх договорів та угод з країнами СНД, ближнього ідалекого зарубіжжя.
У 2003 р.Російська Федерація приєдналася до Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням.Підготовлено та підписано ряд міжурядових і міжвідомчих угод в галузіприродокористування та охорони навколишнього середовища з країнами СНД ідалекого зарубіжжя, в тому числі: Рамкова Конвенція по захисту морськогосередовища Каспійського моря; Міжурядову угоду з КНР про співробітництво вгалузі вивчення і освоєння Світового океану. Співпраця з Програмою ООН знавколишнього середовища (ЮНЕП) здійснювалося в рамках проектів третьої фазипрограми Глобального екологічного за такими ключовими напрямками: стійкіорганічні забруднювачі (СОЗ), деградація земель, біорізноманіття та біобезпека,міжнародні води.
На зустрічіміністрів навколишнього середовища країн «вісімки» (25 27 квітня 2003р., Париж, Франція) прийнято спільне комюніке по ряду питань: про практичнізаходи, спрямовані на вирішення проблем Африки; про забезпечення безпекисудноплавства; про посилення взаємодії в рамках глобальних і регіональнихприродоохоронних конвенцій та угод. На саміті країн «вісімки» (31травня — 3 червня 2003 р., Евіан, Франція) розроблені і прийняті План дій поводі, націлений на комплексне управління та ефективне використання воднихресурсів; План дій з науки і технологій з метою сталого розвитку, спрямованийна збереження біорізноманіття і стале управління лісами.
Співпраця врамках Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН) здійснювалося в рамкахпроцесу «Довкілля для Європи». На Загальноєвропейської Конференціїміністрів навколишнього середовища «Довкілля для Європи» (20 23травня 2003 р., Київ, Україна) прийняті Міністерська Декларація, рамковийдокумент щодо Екологічної стратегії для країн Східної Європи, Кавказу таЦентральної Азії, а також базові елементи стратегії освіти в стійкого розвитку.
Продовжувалосяспівробітництво в рамках Ради Баренцева / Евроарктіческого регіону (СБЕР) таРади держав Балтійського моря (СГБМ). Російська делегація брала участь уКонференції з навколишнього середовища і сталого розвитку в Північній Європі(27 29 серпня 2003 р., Лулео, Швеція). За підсумками конференції прийнятіДекларація СБЕР і Декларація СГБМ, затверджено перелік екологічно значимих інвестиційнихпроектів у «гарячих точках» російської частини Баренцева регіону,фінансування яких здійснюється НЕФКО / Амапа, а також схвалено стратегія таплан дій по «чистому виробництву».
1.МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
В даний часіснує більше 100 міжнародних організацій, що активно займаються проблемамиохорони навколишнього середовища.
РеспублікаУзбекистан є активним учасником та членом багатьох з них.
Найбільшийвнесок у вирішення цих проблем вносить Організація Об’єднаних Націй (ООН) та їїспеціалізовані установи, як організації універсальні і найбільш представницькі.
ООН буластворена в 1945р. Республіка Узбекистан стала членом ООН у березні 1992р.
У функціїГенеральної Асамблеї ООН входить формування політики та напрямкиприродоохоронної діяльності ООН в цілому і визначення тематики міжнародногоспівробітництва. У 1971р. на XXVI сесії була прийнята резолюція програмна«Розвиток і навколишнє середовище». Резолюція Генеральної Асамблеї ООН,прийнята 16 грудня 1976 р. визначила:
• колоприродоохоронних повноважень ООН;
•відповідальність за вирішення проблеми навколишнього середовища глобальногохарактеру;
• керівну роль увирішенні міжнародних проблем охорони навколишнього середовища;
• організаціювідповідних форумів і розробку договорів у галузі охорони навколишньогосередовища на глобальному рівні;
• здійсненнякерівництва фондом навколишнього середовища;
• наданнядопомоги країнам, що розвиваються у вирішенні проблем охорони навколишньогосередовища.
З метою практичноїреалізації заходів з охорони навколишнього середовища Генеральна Асамблеяприйняла програму ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП) і заснувала рядспеціалізованих органів: Економічний і соціальний Рада (ЕКОСОР); ОрганізаціяОб’єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Міжнароднеагентство з атомної енергії (МАГАТЕ); Міжурядова морська консультативнаорганізація (ИМКО); Всесвітня Організація охорони здоров’я (ВООЗ); Продовольчаі сільськогосподарська організація (ФАО); Всесвітня метеорологічна організація(ВМО).
Економічний ісоціальний Рада (ЕКОСОР) веде дослідження і складає доповіді з міжнароднихпитань охорони навколишнього середовища, дає рекомендації щодо будь-якихаспектах цієї проблеми, державам — членам ООН і зацікавленим спеціалізованимустановам.
Регіональніпроблеми охорони навколишнього середовища є об’єктами діяльності відповіднихпідрозділів ЕКОСОР:
• ЄвропейськоїЕкономічної Комісії (ЄЕК), Узбекистан є її членом з липня 1993р.;
• ЕкономічноїКомісії ООН для Африки (економ);
• ЕкономічноїКомісії ООН для Західної Азії (ЕКООНЗА);
• Економічної ісоціальної Комісії ООН для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО), Узбекистан є їїчленом з липня 1992р.
ЮНЕСКО почаласвою діяльність у 1946р. Її членами є більшість країн світу, в тому числіРеспубліка Узбекистан з жовтня 1993р. Діяльність ЮНЕСКО зосереджена наорганізації досліджень в галузі навколишнього середовища та її ресурсів. Вонабрала активну участь у створенні Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) іінших природоохоронних організацій. У 1970р. Генеральна конференція ЮНЕСКОсхвалила довгострокову міжурядову і міждисциплінарну програму «Людина ібіосфера» (МАБ), в основі якої лежить всебічно вивчення структури іфункціонування біосфери та її екологічних районів, систематичні спостереженняза змінами біосфери в результаті впливу людини, аналіз впливу цих змін налюдину і надання необхідної інформації з цих питань. До здійснення цієїпрограми було підключено близько 100 країн, 80 з яких створили національнікомітети. Академія Наук Республіки Узбекистан активно бере участь в їїреалізації.
Програма ООН зохорони навколишнього середовища (ЮНЕП) була створена Генеральною Асамблеєю в1972р. Керівним органом програми є Рада керуючих, що складається зпредставників багатьох держав. Діяльність Ради керуючих зосереджена на розробцітаких програм: Здоров’я людини і чистота навколишнього середовища; Населеніпункти та життєве середовище; Сухопутні екосистеми й управління ними;Навколишнє середовище та її розвиток; Океани; Управління навколишнімсередовищем; Міжнародне природоохоронне право; природоохоронну освіту.
Для фінансуваннявищевказаних програм Генеральна Асамблея заснувала спеціальний фонднавколишнього середовища.
У 1975р. ЮНЕСКОі ЮНЕП у відповідності до рекомендацій конференції ООН (Стокгольм, 1972р.)Почали здійснення міжнародної програми з освіти в галузі охорони навколишньогосередовища (МПОС). Для обговорення цієї проблеми в жовтні 1977р. була скликанаміжурядова конференція в Тбілісі (Грузія), рекомендації і заключна деклараціяякої заклали основу, уточнили цілі і визначили педагогічні принципи освіти зпитань навколишнього середовища, а також основні напрямки, що визначають їїрозвиток на національному і міжнародному рівнях.
Відповідно доприйнятої на конференції декларації основною метою екологічної освіти єдосягнення розуміння спільнотами та окремими особами складності характеруприродного навколишнього середовища і сфери, створеної людиною, а такожпридбання знань і практичних навичок для усвідомленого і ефективної участі увирішенні проблем навколишнього середовища — управлінні її якістю.
Тбіліськаміжурядова конференція з освіти в галузі навколишнього середовища ознаменувалановий етап у розвитку міжнародної діяльності з охорони природи. У числі 41рекомендації, прийнятої на конференції, 28 були звернені до країн і їх урядам.
Втілюючи в життярекомендації Тбіліської конференції, освіта в галузі навколишнього середовищабуло включено в перелік цілей наступних середньострокових і довгостроковихпланів ЮНЕСКО, включаючи підготовлену їй у березні 2001р. мультимедійнуПрограму «Освіта для Сталого Майбутнього», а також справжню інтерактивнунавчально-освітню Програму «Екологія, Охорона навколишнього середовища і Сталийрозвиток».
МАГАТЕ(Міжнародне агентство з атомної енергетики) створено в 1967р. Його членами єпонад 100 держав, у тому числі і Республіка Узбекистан із січня 1994р.Агентство здійснює програму «Ядерна безпека та захист навколишньогосередовища».
ВООЗ (Всесвітняорганізація охорони здоров’я, створена в 1947р.)- Більше 150 держав, включаючи Узбекистан з травня 1992р.
ВООЗ приділяєвелику увагу:
• проблемзабруднення атмосфери,
• уніфікуєметоди вимірювання, які застосовуються в різних країнах, для порівнянності танадійності результатів,
• розробляєрекомендації за показниками якості повітря, які можна використовувати длявстановлення національних стандартів,
• аналізуєзаконодавства щодо боротьби із забрудненням повітря, прийняті в державах — членах ООН,
• збирає іпоширює інформацію з його рівням і розробленим рекомендацій, спрямованих наборотьбу із забрудненням повітря.
ИМКО (Міжурядоваморська консультативна організація) створена в 1948р. в рамках ИМКОрозробляються технічні та організаційні норми запобігання забруднення морів.
Діяльність ФАО(Продовольча і сільськогосподарська організація) (1945 р.) пов’язана з охороноюземель, водойм, лісів і тваринного світу.
МСОП(Міжнародний союз охорони природи), створений в 1948р.об’єднує різні урядові та громадські організації. Природоохоронні організаціїРУз співпрацюють з МСОП з 1995р. Науково-технічні наради та конференції,організовані МСОП, стали найбільшими міжнародними природоохоронними форумами.
Близько 20промислово-розвинених країн, у тому числі Великобританія, США і Канада,об’єднані в Організацію Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), адесять держав Західної Європи — в Європейське економічне співтовариство (ЄЕС).Ці організації, поряд з різними економічними питаннями, також розробиливідповідні рекомендації, спрямовані на охорону навколишнього середовища.
Велику роль усприянні процесам охорони навколишнього середовища грають Міжнародні Конвенції,наприклад, Конвенція ООН по зміні клімату (Узбекистан приєднався до неї вгрудні 1995 р.), Конвенціяпо боротьбі з опустелюванням (серпень 1995р.),Конвенція про біологічне різноманіття (травень 1995р.), Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебуваютьпід загрозою зникнення (липень 1997 р.)і безліч інших.
навколишнійсередовище охорона резолюція
2.ОСНОВНІ НАПРЯМКИ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГОСЕРЕДОВИЩА
Міжнароднеспівробітництво СНД в галузі охорони навколишнього середовища розвивається наоснові двосторонніх угод з США, Францією, Великобританією, Бельгією, Фінляндієюта іншими країнами. Ці угоди передбачають проведення спільних робіт іззапобігання забруднення повітря і вод Світового океану. Велика увага в угодахприділяється розробці законодавства, правових та адміністративних заходів,пов’язаних зі збереженням та підтриманням якості навколишнього середовища.
Багатостороннєспівробітництво з питань охорони навколишнього середовища засновано на участіСНД у Програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) і в роботі такихміжнародних неурядових організацій, як Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ),Міжнародна рада наукових спілок (МСНС), Всесвітня організація охорони здоров’я(ВООЗ), Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ДСМД),Міжнародний союз охорони природи (МСОП) і ін.
Міжнароднеспівробітництво сприяє більш швидкому рішенню глобальних і міжрегіональнихприродоохоронних проблем.
3.ФОРМИ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА(НА ПРИКЛАДІ ОЗЕРА БАЙКАЛ)
Об’єктивнанеобхідність збереження і відновлення екосистеми озера Байкал є основним рушійниммеханізмом всебічного розширення міжнародних контактів. Ця діяльністьздійснювалася згідно з федеральним, республіканським та міжнародним правовимактам, угодам, договорами.
При цьомуміжнародне співробітництво мало і має різні форми і аспекти, але церізноманіття в кінцевому підсумку зводилося до єдиної цільової задачі позабезпеченню гарантій безумовного заощадження природного феномену — озераБайкал.
Деякою точкоювідліку цієї діяльності є проведена у вересні 1994 р. міжнародна конференція«Байкальський регіон як світова модельна територія сталого розвитку», яка малаособливу актуальність.
З ініціативиСвітового банку проведені наукові дослідження з розробки генерального планурозвитку екотуризму на Байкалі (1994-1995). Основною метою цього плану булоотримання максимально можливої економічної ефективності при мінімальному впливіна природне середовище.
На наступномуетапі була завершена розробка проекту «Управління природними ресурсами тазбереження біорізноманіття в басейні оз. Байкал »(2001), який фінансувавсяСвітовим банком.
У рамкахросійсько-американського проекту (проект Девіса) «Комплексна програма політикиземлекористування на російській території басейну озера Байкал» проведенадослідна робота, що охоплює проблеми використання земельних ресурсів на основістійкості і збереження екосистем.
Більшдовготривалий характер набувають науково-пошукові роботи в області розробкиБайкальської компоненти проекту Глобального екологічного фонду за сприянняГоскомекологіі Росії за рахунок фінансування Світового банку (1998-2001).
Основнимзавданням проекту є збереження унікальної екосистеми озера Байкал і всьогоприродно-історичного комплексу його улоговини. Проектний документ складається зп’яти підкомпонентів: міжрегіональна діяльність; модельний проект в Іркутськійобласті; модельний проект в Республіці Бурятія; модельний проект в Читинськійобласті; програма місцевих ініціатив (малі гранти).
Не менш важливіприродоохоронні завдання покладалися на виконання програми ТАСІС Європейськогоспівтовариства з Байкальського регіону (1997-2000). Одним з основних перевагпроекту було те, що в процесі його виконання надавалася можливість основнимвиконавцям за допомогою закордонного відрядження познайомитися з практикоюроботи західноєвропейських організацій у сфері державного управління з різнихнапрямків, включаючи управління природними ресурсами та якістю навколишньогосередовища.
Навчанняпередбачало вдосконалення державного управління, в контексті переходу доринкової економіки з акцентом на особливу увагу до охорони навколишньогосередовища.
Перерахованийперелік напрямів міжнародного співробітництва свідчить про те, що це більшоюмірою проявляється в галузі науково-дослідної діяльності. Спроби перейти уплощину конкретних природоохоронних заходів, на цьому етапі стримуютьсянедостатньою ступенем обізнаності зарубіжних інвесторів про сучасний станекосистем озера Байкал.
Ще більшстримуючий ефект робить недостатня розвиненість громадських структур в Росії,зокрема, в Байкальської регіоні, здатних до кардинального розв’язання проблемприродокористування та збереження природних комплексів, а також проявстриманості зарубіжними інвесторами в контактах з державними органами влади.
Озеро Байкал ійого екосистема мають планетарне значення, в силу чого його збереження єтурботою всього світового співтовариства. Багато передові вчені поділяють цюдумку, тому міжнародна співпраця в області рішення байкальських проблем будерозширено з найрізноманітніших аспектів.
Висновок
Міжнароднеспівробітництво в галузі охорони навколишнього середовища протягом минулихдесятиліть, безсумнівно, прогресувало. Воно розширилося, охопивши всі країни інароди, стало більш глибоко пов’язаним із всебічним розвитком суспільства.Зросла наукова обгрунтованість природоохоронної діяльності урядів і міжнароднихорганізацій. Співпраця виросло в організаційному відносини.Природоохранительное співробітництво стало невід’ємним елементом життяміжнародного співтовариства на сучасному етапі.
Можна виділитинаступні принципи права охорони навколишнього середовища:
• принципсуверенітету держави над своїми природними ресурсами;
• запобіганнязабруднення природного середовища; оголошення природного середовища в межахміжнародних територій загальним надбанням людства;
• свободадослідження природного середовища;
• співпраця внадзвичайних обставинах.
Основні напрямиміжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища — власнеохорона навколишнього середовища та забезпечення її раціонального використання.
Об’єктамиміжнародного захисту є:
• атмосфераЗемлі, навколоземний і космічний простір;
• світовийокеан;
• тваринний ірослинний світ;
• охоронанавколишнього середовища від забруднення радіоактивними відходами.
Список використаної літератури
1. Регіональна економіка / Заредакцією М.В. Степанова — М.,Инфра-М, 2001. — 463с.
2. Регіональна економіка / Заредакцією С.С. Тягово — Ростов-на-Дону. Фенікс,2001. — 320с.
3. Скопин А.Ю. «Економічнагеографія Росії»: підручник — М.: 2005. — 365с.
4. Економічна географія Росії.Підручник. ізд. перераб. і доп./ За загальною редакцією В.І. Вадятін.
5. М.В. Степанова.-М.: ИНФРА — М.:Російська економічна академія, 2005.-568 с.
6. Екологічна географія Росії:Навчальний посібник для вузів / Підредакцією Морозової Т.Г. — 2-е вид. Перераб. і доп. ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 441с.
7. Іметхенов А.Б. Екологія, охоронаприроди та природокористування / А.Б. Іметхенов, А.І. Куликов, А.А. Атутов. — Улан-Уде, 2001. — С. 345-362.
8. Ісмаїлова Е.Ю., ТрунцевскійЮ.В., Савич Н.Є. Екологічне право. — М.: АТ «Центр ЮрИнфоР», 2003.
9. Лопашенко Н.А. Екологічнізлочину: Коментар до глави 26 КК РФ. — Спб.: Юридичний центр Прес, 2002. — 802с.
10. У контрольній роботівикористана інформація з мережі «Інтернет», пошук здійснювався за допомогоюпошукової системи www.yandex.ru, де використовувалися посилання на журнали:Науково — популярний журнал «Безпека навколишнього середовища».Науково-технічнийжурнал «Захист навколишнього середовища».
11. Для підготовки даної роботибули використані матеріали з сайту websites.pfu.edu.ru/IDO/ffec/.