Насильство йжорстокість як категорії етики
1. Яке місце займає проблема насильства в моралі
Якби можна було виразити сутність моралі одним словом,то це слово — ненасильство. Відношення до насильства є тією критичною крапкою,по якій можна випробувати мораль. Через відношення до насильства перевіряєтьсядієвість моралі.
Не випадково самою древньою забороною, що ознаменувалавиникнення моральності, була заборона вбивства як крайньої форми насильства.
2. Чому моральні вимоги звичайно мають форму заборон
Мораль припускає індивідуальну волю вибору вконкретній ситуації. Існує безліч наук, які дають позитивні ради й містятьпозитивну програму діяльності. Наприклад, дієтологія пропонує строгу дієту припевній недузі. Медицина рекомендує конкретний спосіб життя для лікуванняхвороби. Економіка говорить про закони функціонування ринку і як їх требавиконувати. Є безліч різних інструкцій і корисних рад на всі випадки життя (якстати багатим, вийти заміж, правильно зробити ремонт).
Етика ж не дає рад, тому що її ціль — формуванняздатності волі. Мораль як особлива сфера людського існування позначає «тендітнуграницю, що відокремлює простір розумної людської діяльності від царства сліпоїнеобхідності». Оскільки етика має справу з автономним суб’єктом, її нормимають вигляд заборони, що залишає простір для індивідуальної волі вибору вкожній конкретній ситуації. Етика не пропонує людині нічого певного, всінайважливіші рішення він повинен робити сам, але вона говорить, чого не слідробити в жодному разі. Її вимоги необхідні, але не достатні.
3. Що таке насильство
У вузькому змісті слова насильство — це застосуваннягрубої сили, по перевазі фізичної (тілесні ушкодження, убивства, пограбування,підпали).
У широкому змісті слова насильство — будь-якепридушення людини (не тільки фізичне, але також психологічне, моральне,економічне, ідеологічне й т.д.).
Форми й методи насильства вдосконалюються разом зрозвитком суспільства. Дисциплінарний простір і час, маніпуляція суспільноюдумкою за допомогою ЗМІ, «шокова терапія», «промивання мозків»,«модифікація поводження» — все це приклади новітніх технологійвіртуального насильства.
4. Що таке ненасильство
Ненасильство — термін, утворений за аналогією з словом«ахимса», що позначають основний принцип релігії й філософіїджайнізму, індуїзму й буддизму. Виниклий у древнєіндійської цивілізації,принцип ненасильства, тісно пов’язаний із принципом толерантності й плюралізму,визначив велику долю цієї цивілізації. Завдяки цим поняттям і принципам індійськакультура збереглася в якості найдавнішої живої цивілізації, на відміну відбагатьох інших, древніх, але загиблих у силу своєї агресивності цивілізацій(Вавилон, Єгипет, цивілізація майя, і ін.).
Принцип «ненасильства» достатній длявизначення сутності моралі.
У європейській історії ідеал ненасильства пов’язаний зім’ям і заповідями И. Христа: «Хто вдарить тебе в праву щоку, зверни донього й іншу»; «Любите ворогів ваших».
Ці заповіді скасовують древній закон, що припускавможливість насильства як відплати («око за око») і державного захисту(«люби ближнього твої й ненавидь ворога твого»). Тут позначаєтьсяважливу відмінність християнства від іудаїзму.
Ісус уважав, що насильство не може мати виправдання ніза яких умов. Основна заповідь І. Христа — любов до ближнього.
Ненасильство — це конкретизація етики любові, їївипробування («любите ворогів ваших»). Цей зв’язок виявив Л. Толстой:поняття Бога є позначення того, що людський розум не може знати; поняття Богазадає правильний порядок цінностей у світі. Бог — гранична підстава людськогобуття, умова можливості змісту. Любов до Бога означає відмова від насильства йприйняття миру таким, який він є, з любов’ю й радістю.
5. Як співвідносяться ненасильство й справедливенасильство
Ненасильство — альтернатива «справедливомунасильству». Це пост насильственна стадія боротьби з несправедливістю йзлом. Відповідна боротьба є виклик, сполучений з ідеєю, що одна сторонаконфлікту втілює добро, а інша — зло. Але зі збільшенням кількості насильствазло тільки збільшується. Імператив ненасильства пропонує рішення, суть якого втім, що жодна сторона не може розглядати себе суддею в питаннях добра й зла, іце єдиний спосіб залишитися в просторі моралі. Гуманізм етики ненасильствапов’язаний з визнанням святості життя. «Не перемагати й принижуватисупротивника, а домагатися взаєморозуміння з ним»… «Центромненасильства є принцип любові»”. Любов — протилежність насильству,протилежність використанню, відношення поваги особистості і її самоцінностей.
6. Чи може насильство бути благом
Багато ідеологів революції ставили завдання моральновиправдати застосування насильства. Наприклад, Л. Троцкий у статті “Їхнямораль і наша” виправдує революційне насильство пролетаріату; він малюєсуспільство майбутнього, у якому не буде насильства й ніяких соціальнихпротиріч, хоча прокласти до нього міст не можна інакше, як революційними,насильницькими засобами. Аналогічної позиції дотримувався вождь світовогопролетаріату, коли говорив про добро «з кулаками».
Будь-яке насильство хоче виправдання й для цьоговикористовує моральну демагогію, а також розподіл людей на гарні (наших) іпоганих (чужих). Насильство — владасили, тому воно перебуває поза мораллю. Мораль і насильство виключають одинодного. Однак усяке насильство має потребу в санкції моралі, волає до боротьбизі злом. У талібському Афганістані існувало Міністерство добра й боротьби зізлом, саме воно присуджувало до страти всіх, хто не підкорявся режиму. Не сильневідрізняється американський підхід, що ділить мир на своїх (імперія добра) ічужих (імперія зла).
7. Яке насильство є легітимним
Сучасна держава монополізувала насильство. Право нанасильство локалізується спеціальними соціальними групами осіб і здійснюєтьсяза встановленими правилами. Стражі порядку покликані захищати окремих громадяндруг від друга й від зовнішнього ворога. Саме держава формує систему мотивів,якою керуються громадяни. Наприклад, за допомогою податкової політики абосоціальної допомоги воно може стимулювати або скорочувати ріст населення. Ценасильство особливого роду, не пряме, а непряме або віртуальне. Інший прикладнепрямого насильства — маніпуляція свідомістю, шокова терапія. Усяке насильство, навіть легітимне, не можнавіднести до моральної діяльності. Моральним може бути тільки обмеженнянасильства, вибір меншого насильства, як у ситуації зі злом, коли вибираютьменше зло не тому, що воно зло, а тому, що воно менше. Таким чином, справжнямораль заперечує будь-яке насильство, крім того, вибирає із двох зол менше.
8. Яке насильство є нелегітимним
Насильство, як відверта влада сильного над слабким,огидно моралі. Об’єктом нелегітимного насильства часто виступають хворі, старі,жінки й діти. Прикладами нелегітимного насильства є злочинність, а такожзаподіяння страждань багатьом людям у результаті руйнування екології,нечистоплотної журналістики, брудного бізнесу, халатного відношення до сучасноїтехніки (Чорнобиль), банального екстремізму й тероризму.
Жорстокий обіг зі старими й бездомними дітьми — цеодна з патологій сучасної західної цивілізації. Сучасні батьки часто виступаютьу такий незвичайній для них ролі, як причина збільшення дитячої смертності.Наприклад, відповідно до досліджень американських соціологів, 50% дітей, щотікають із будинку, просто зникають.
9. Які причини втечі дітей з будинку
Жорстокість і байдужість батьків — головна причинадитячої занедбаності. Крім того, діти заважають кар’єрі, у більших містах вонистають тягарем. Часто діти тікають із будинку, будучи жертвами побиття абосексуального насильства батьків. У США щорічно батьки знущаються приблизно над1,7 млн. дітей, по-звірячому б’ють 750 тисяч. 27% жінок і 16% чоловіків удитинстві випробували сексуальні напади.
Жорстокий обіг з дітьми й підлітками в родині зв’язаноз наступними факторами: застосування фізичних покарань як спосіб виховання,фінансові проблеми родини, присутність у будинку вітчима або співмешканця,пияцтво батьків, острах викриття, коли жертва сподівається, що жорстокий обіг знею нікому не стане відомим.
10. Які наслідки сімейної жорстокості
Агресивність, злочинність, стурбованість і депресія,низька самооцінка, кримінальне сексуальне поводження.
Потрапивши в середовище вулиці, діти стають нездатнимидо соціалізації, піддаються смертельному ризику, крім того, можуть статиоб’єктом сексуальної експлуатації або жертвами маніяків і педофілів.
Передчасне відділення підлітків від рідного будинкусповільнює процес їхньої соціалізації й позбавляє можливості успішноінтегруватися в суспільстві. Загальмовується особистісний розвиток.
Існує прямий зв’язок між насильством у родині йнаступній злочинній діяльності підлітків. Злочинність виступає стратегієювиживання в умовах вулиці, обумовленої попереднім досвідом жертви.
Сьогодні в усьому світі під погрозою перебуваютьнормальний розвиток, благополуччя й виживання дітей. Страждання дітейвикликаються не тільки хворобами, бідністю, позбавленнями й війнами, але й тієюпрактикою виховання й тих ритуалів, які прийняті в даній культурі. Особливодивно, що вони страждають від дій тих, хто зобов’язаний про їх піклуватися.
В 60-х рр. XX в. ця проблема була відкрита в США, алепізніше виявилося, що немає такого суспільства, у якому б вона не стояла.
11. Чому сучасні батьки так погано звертаються з дітьми
Жорстокий обіг з дітьми — загальна патологія сучасноїцивілізації, зв’язана не з однієї, а з комплексом причин.
Демографічний вибух сучасності повинен привести доподвоєння населення планети (12 млрд.) до 2025 р. Така величезна кількістьлюдей викличе багато проблем, у тому числі поява нікому не потрібних дітей.
Урбанізація в постіндустріальному суспільствіприводить до того, що діти заважають кар’єрі й соціальній забезпеченості, томувикликають у багатьох людей свого роду «алергію».
Сучасна культура формує маргінальну свідомість,позбавлена культурних корінь, люди мають утворення, але позбавлені високоїкультури, емоційно й інтелектуально знедолені, із цієї причини вони неусвідомлюють відповідальність, пов’язану з вихованням дитини. Як відзначавОртега-І-Гассет, масова людина подібна дитині, якої замість іграшки довірилискладну техніку типу персонального комп’ютера.
Сучасна масова культура характеризується значноючасткою некрофилії, вона породжує деструктивний тип особистості, що тяжіє донасильства й агресії, яким і піддаються діти як сама незахищена група.
Крім того, соціальним психологам удалося виявити діюнаступних факторів:
а) часта дія фактора стресу,
б) відхилення від нормального досвіду, який був пережитийдітьми (наприклад, у випадку їхнього відділення від матері).
Були знайдені механізми мозку, відповідальні за вираженняприхильності й агресивності, і встановлено, що ступінь агресивностівизначається біохімічними реакціями в мозку, а також соціальним контекстом.
12. Як зв’язані насильство в родині й культурніфактори
насильство мораль репродуктивнийстраждання
Є деяка подібність жорстокого поводження з потомствому людини й людиноподібних мавп. Гарна мати-мавпа годує й виховує своє потомстводоти, поки не забезпечить йому певний соціальний статус і здатність вижитисамостійно. При цьому вона не випробовує до потомства ніякого теплого почуття.У середовищі макак матері частіше відмовляються від новонароджених синів, чимвід дочок. Так буває й у людей, хоча тут діють більше різноманітні культурніфактори. В Америці в бідних родинах на частку хлопчиків доводиться набагато більшежорстокості, чим стосовно дівчинок. А в Китаї намагаються позбутися віддівчинок, їх частіше продають як живий товар у розвинені країни, а також вонибільше піддані жорстокості батьків.
Різноманіття проявів жорстокості варіюється відкультури до культури. Наприклад, у Тибеті загальноприйняте, щоб деяким дітям,зокрема, дівчинкам або дітям, що народилися від літніх батьків, приділялосяменше уваги й турботи. У Японії відмова від небажаної дитини дозволяє батькамсподіватися, що який-небудь альтруїст візьме й виховає їхнє дитя.
У суспільствах, де вбивство дитини допускається,параметри подібного поводження регламентуються строгими правилами. У Японії,наприклад, перший лемент немовляти гарантує йому безпека. У Сьєрра-Леоне маємісце звичай купати дитину в холодному струмку й потім тримати голеньким наповітрі, поки не обсохне. Звичай зберігається, незважаючи на високу дитячусмертність від запалення легенів.
Диференційоване відношення до хлопчиків і дівчинок маєрізні форми. Наприклад, в Індії маленьких хлопчиків уподібнюють квітам, яківимагають ретельного відходу, а дівчинок — каменям, які перенесуть будь-якийобіг.
Сьогодні існує можливість прогнозувати й моделювати статьмайбутньої дитини. У цих умовах існує більша ймовірність збільшення кількостіновонароджених хлопчиків, наприклад, у мусульманських країнах, або в іншихсхідних культурах, де хлопчики цінуються вище дівчинок. Це чревате зміноюдемографічної ситуації.
13. Що таке виборча занедбаність
Виборча занедбаність — це будь-яка комбінація медичної,харчової, фізичної й емоційної занедбаності маленької дитини або підлітка впорівнянні з іншими дітьми в цій родині або в родинах, що перебувають уподібних соціально-економічних і культурно-виховних умовах.
Існують ненавмисні, сховані від очей механізмиусунення небажаних, низько оцінюваних дітей. У той же час відомі випадки, коливмирають діти, якими пишаються й про які добре піклуються, а виживають ті, якіне одержують відхід на належному рівні.
Якщо дітей цінують як продовжувачів роду, то в такому суспільствізвичайно вище цінують хлопчиків, а дівчинок менше. Навіть у таких суспільствах,де дітей цінують як таких, одних з них цінують нижче, ніж інших. Таких дітейможна розділити на кілька груп:
1) по стану здоров’я. Деякої матері вважають, що хворідіти не виправдають вкладеного батьківського внеску. Про таких дітей поганопіклуються й вони вмирають;
2) дитята-інваліди. Найчастіше їх уважають тяжкимтягарем. Особливо це ставиться до дітей з розладом психіки;
3) з погляду статі. У деяких країнах, наприклад, вІндії й Китаї, в ісламських країнах, синів воліють дочкам, що утрудняєвиживання жіночого потомства;
4) по ступені розвитку. В індустріальних країнахнайбільшому ризику піддаються підлітки;
5) залежно від незвичайних і важких пологів, а такожпо інших біологічних факторах. У Західній Африці, наприклад, позбуваються відновонароджених дівчинок, що народилися із зубами;
6) з погляду зайвих дітей. Діти, які приводять сімейніресурси в стресовий стан, піддаються високому ризику;
7) по особливостях поводження особистості. У різнихкультурах цінують різні риси характеру й поводження;
8) з погляду соціальної підтримки. Дуже велика рользаконодавства про шлюб. Жертвами дурного обігу в багатьох країнах є сироти.Сучасні джерела вказують на ріст дурного обігу з дітьми, пов’язаний зурбанізацією й імміграцією, розпадом малих груп і відходом від сформованихкультурних традицій.
14. Які наслідки жорстокості й насильства в родині
Перенесене в дитинстві насильство сприяє формуваннюсхильності до насильства й відповідного поводження в майбутньому. Ставшидорослими, такі люди швидше утягуються у вживання алкоголю й наркотиків, у нихлегше формується злочинне поводження й виникають психічні розлади; жертвидурного обігу відстають у розвитку, випробовують більше соціальних і емоційнихутруднень.
15. Що є головним у людському репродуктивномуповодженні
У людини головним фактором виховання дітей є «батьківськийвнесок». У випадку повної материнської відмови дитина гине протягомдекількох годин або днів. Але є інші форми зниженої емоційної, біологічної йсоціальної підтримки, які не вбивають дитини так швидко, але переводять його вкатегорію найбільш уразливу, де різко зростає ризик загибелі від хвороби,нещасного випадку, насильства. Загальне правило говорить: чим менш убогої єнавколишнє середовище, тим більше значення для виживання дітей здобуваєбатьківський внесок. Іноді дурний обіг є формою гіпертрофованого внеску, анадмірна турбота порушує нормальний процес дозрівання й дорослішання. Те ж саместавиться до дисципліни. Забезпечити нормальну дисципліну значить зробити дужеважливий внесок у виховання дитини. Але дисципліна може виражатися у формах, щозагрожує життю дитини. У цьому випадку вона стає формою гіпертрофованоговнеску, особливо якщо батьки силою домагаються слухняності дитини. Насильство,застосовуване час від часу або як реакція на стрес, можна розглядати як провалвсіх спроб захистити дитину, що може привести до його занедбаності. Навітьсексуальне насильство можна розглядати як зворотний бік батьківського внеску(наприклад фізичної близькості). Будь-які форми жорстокого обігу й занедбаностівикликають у дитини зниження імунітету або провокують втеча з будинку й взагалівибір якого-небудь ризикованого способу життя.
Мозок дитини — свого роду комп’ютер, що програмуєтьсятими, хто його ростить і виховує, а в остаточному підсумку тими, хто контролюєпотоки інформації, що йде до дітей, зокрема відомостей про те, що таке добро,право, справедливість, благо. Культурний вплив батьків настільки сильно, щоможе перебороти будь-яку навіть інстинктивну програму. Поводження батьківбагато в чому залежить від рівня їхньої культури й утворення. Передбачається,що в тих випадках, коли виховання дитини пред’являє батькам підвищені вимоги,вони можуть почати жорстоко звертатися з ним.
Батьківський внесок має сенс, тільки якщо він триваєдосить тривалий час, включаючи не тільки вигодовування, але й більше пізністадії життя. При цьому спостерігаються розходження між країнами з низькимрівнем життя й країнами з високим рівнем, у яких голод зустрічається вкрайрідко.
Не дуже ясна роль екологічного фактора, хоча очевиднойого вплив на ріст батьківської жорстокості. У всякому разі, хімічний вплив(наприклад введення препарату d- амфетамін) штучно підвищує агресивність мавпстосовно дитинчат і знижує агресивність стосовно дорослих особин у групі. І влюдей, і в мавп, агресивність підсилюється з посиленням екологічного йсоціального стресу.
Досвіди, пов’язані з раннім відділенням дітей відбатьків, також викликають порушення поведінкових, фізіологічних і імунологічнихфункцій дитини.
16. Який значення батьківського внеску у вихованнядітей
Звичайно батьки дуже серйозно, часто самовідданопіклуються про своїх дітей. Батьківський альтруїзм унікальний: тут потікжиттєвих благ довго, кумулятивне, щедро йде лише в одному напрямку.
Людина як біосоціальна істота відрізняється від всіхінших живих істот тривалістю процесу дорослішання. Між народженням ідорослішанням проходить двадцять років, за які головним фактором становленняособистості є батьківський внесок у вигляді матеріальних, духовних, емоційнихінших витрат батьків.
Батьківський внесок — коштовний ресурс, і природнийдобір постійно повинен перешкоджати тому, щоб він розтрачувався зрячи. Отже,еволюційні механізми батьківської психології повинні приводити до вибірковостібатьківського внеску, перевазі своїх дітей і дискримінації чужих.
17. Які батьки частіше вбивають своїх дітей
Матері-Дітовбивця найчастіше бувають відносно юними,тому що прагнення батьків вносити свій внесок у виховання дітей збільшується вміру того, як висихає репродуктивний потенціал, тобто з віком.
Серед незаміжніх жінок частка дітовбивців вище,оскільки відсутність батька різко погіршує життєві перспективи дитини.
У міру дорослішання дитини, знижується небезпекаризику.
Поява в родині вітчима або мачухи підвищує ризикдурного поводження з дитиною. Прийомні діти, усиновлені подружньою парою,розвиваються набагато гірше, ніж діти в природній родині. Відносини дітей ізприймальнями родителями чревате конфліктами, але ці конфлікти кращевлагоджуються, якщо прийомні батьки перестануть зображувати із себе справжніхбатьків.
Ніж більше інфантильними й егоцентричними є батьки,тим більша ймовірність жорстокості з їх боку стосовно дітей.
І навпаки, стосовно до розвинених країн Заходу, можназатверджувати, що, чим вище рівень батьківської свідомості, чим більше вониусвідомлюють свою відповідальність перед дітьми, менш імовірні проявибатьківської жорстокості або дитячої занедбаності.
Очевидно, що жорстокий обіг з дітьми й дитячазанедбаність ставлять під погрозу фізичне й емоційне виживання дітей.
18. Чи можна затверджувати, що багато батьків, щожорстоко звертаються з дітьми, самі в дитинстві були жертвами жорстокого обігу
Так. Перенесене дитиною насильство ніколи не проходитьдаром і має серйозні довгострокові наслідки для навколишніх і для його дітей.
Дитина на перших етапах свого розвитку має потребу вгарному, ласкавому обігу, він проявляє прихильність до тих, хто про ньогопіклується. Він повинен знати, що про нього піклуються навіть тоді, коли вінодин. Оскільки люди, що піклуються про дитину, передбачувані, і вони завждизабезпечують йому безпеку, у дитини поступово розвиваються почуття безпеки,упевненості в собі й довіри до інших. У дітей, з якими жорстоко звертаються,почуття прихильності завжди пов’язане із тривогою, вони самі більше агресивнідо ворожому їм миру й до оточуючих людей, бачачи в них потенційну погрозувласної безпеки. На основі ранніх первинних відносин, у дитини складаютьсямоделі відносини до самого себе й до інших людей і до миру. Діти, яким невистачало любові, самі часто виявляються не здатними по-справжньому любити, уних розвивається садомазохистський комплекс.
19. Які ролі грала жорстокість в історії людства
Жорстокість і заподіяння страждання — багато в чомупрерогатива людини. Як показав Е. Фром, садизм — прояв властиво людськогодеструктивного характеру, у природі немає такий деструктивності й агресії, як улюдському суспільстві.
Людська жорстокість включає здатність заподіювати нетільки фізичне, але також духовне або віртуальне страждання.
Людська історія — вмістище покарань різних видів, щосвідчить про сховану генетичну схильність до заподіяння страждань, властивомувсьому людському роду.
Величезні маси людей в усьому світі страждають із виниінших.
Чи можна дати оцінку особистому рішенню, промисловомупідприємству, релігійному навчанню або урядовій програмі без аналізу прямим інепрямих супутнім цим явищам страждань? Взяти хоча б забруднення навколишньогосередовища… Чи можна усвідомлено говорити про етику, мораль, законі,справедливості, світі, любові й шляхетності, не досліджуючи предмет заподіяннястраждань?
20. Які види й розміри страждання, які заподіюють людисвоїм співвітчизникам
Ясно, що тут неможливо застосувати звичайнийрозрахунок. Проте деякі автори провели дослідження й показали, що найбільшістраждання приносять у міру зменшення: безробіття й бідність, забрудненнянавколишнього середовища, бізнес, президент (оскільки його рішення стосуютьсябагатьох), споживання алкоголю, представники засобів масової інформації йжурналісти, викладачі, юристи, церковні лідери, система правосуддя, злочинці.Ті, хто мають можливість приносити людям шкоду, звичайно мають можливість ідати полегшення.
Із всієї цієї команди злочинці, як це ні дивно, маютьвідносно низьку цифру шкоди. Це пов’язане з тим, що вони діють «один наодин», їхньої дії заподіюють шкоду окремим людям, а не більшим масам, тодіяк магнати бізнесу й журналісти приносять максимальний ступінь страждань,оскільки впливають на більші маси людей. Скорочення середньої кількостістраждань за одиницю часу сьогодні може виступати головним критеріємсоціального прогресу. Уряд повинен піклуватися про постійне зниження числастраждань, що є основним критерієм його відповідальності.
У соціальній політиці (соціальній етиці) і особистомуповодженні варто враховувати розумний рівень заподіюваних страждань. За іншихрівних умов повинен обиратися той спосіб дії, що веде до найменшогозаподіюваного страждання.
Література
1. Байбурин А.К.Топорков А.Л. У истоков этики. – Л., 1990
2. ВеберМ. Протестантська етика й дух капіталізму. — К., 2000
3. ГусейновА.А. Апресян Р.Г. Етика. — К., 2000
4. ФромЕ. Психоаналіз і етика. — К., 2003
5.Фром Е. Мистецтво любові // Душа людини. — К., 1992