Міністерство науки та освітиУкраїни
Харківський НаціональнийЕкономічний Університет
Кафедра БЖД.Реферат:
На тему: «Негативні фактори, що впливають на населенняУкраїни»
Перевірила: Виконав:
Курновська М.О. студент ф-туЕ та П
2 курсу 8 групи
Шевченко В.Г.Харків, 2005
Зміст.
Вступ 3
1. Вплив виробничого середовища на здоров’я та працездатність
населення України 4
2. Основні причини виникнення екологічних криз та їх вплив на
населення 6
3. Породженняекологічних криз чисельністю населення 7
4. Зростанняспоживання сировинних ресурсів 8
5. Фактори які викликають надзвичайні ситуації техногенногохарактеру 11
Списоквикористаної літератури 12
Вступ
Важливим аспектом життєдіяльності є захист населення,об’єктів економіки і в цілому території від негативних наслідків надзвичайнихситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні та антропогенніаварії і катастрофи, соціальні конфлікти призводять до значних людських жертв,наносять великі матеріальні збитки суспільству. БЖД у сфері надзвичайнихситуацій базується на концепції запобігання цим ситуаціям, адекватногореагування на них, ліквідації їх наслідків.
В навчальному посібнику розглянуто основні питання безпекижиттєдіяльності стосовно вищезазначених підсистем та системи „людина — життєвесередовище” в цілому, значна увага приділена проблемам безпеки унадзвичайних ситуаціях.
1. ВПЛИВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗДОРОВ’Я ТА ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ.
Нормальна життєдіяльність людини вагомо залежить від умовзовнішнього середовища, зокрема виробничого. Адже в процесі трудової діяльностіна організм людини чиниться своєрідний „тиск” несприятливими виробничимифакторами, що прямо чи опосередковано впливає на її здоров’я та працездатність.Серед виробничих факторів прийнято розрізняти небезпечні та шкідливі.
Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якогоза певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’япрацівника.
Шкідливий виробничий фактор — виробничий фактор, вплив якогоможе призвести до погіршення стану здоров’я, зниження працездатностіпрацівника.
Небезпечніта шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на такі групи:фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторівналежать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничогоустаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітряробочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань,ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітнихвипромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чипонижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженістьелектричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла;недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме тавідбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.
До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторівналежать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяютьсяна:
загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму;
подразнюючі, що викликають подразнення дихального тракту
та слизових оболонок;
сенсибілізуючі, що діють як алергени;
канцерогенні, що викликають ракові захворювання;
мутагенні, що призводять до змін наслідкової інформації;
такі, що впливають на репродуктивну (дітонароджувальну)
функцію.
До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторівналежать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні грибки таін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини татварини).
До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничихфакторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічніперевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття,монотонність праці, емоційні перевантаження).
Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор заприродою своєї дії може належати одночасно до різних груп.
Залежно від наслідків впливу на працюючих шкідливих танебезпечних виробничих факторів розрізняють виробничі травми, професійнізахворювання та професійні отруєння, внаслідок яких може відбутись зниження абовтрата працездатності (тимчасова чи постійна, повна чи часткова), можливий іфатальний кінець.
Виробнича травма — порушення анатомічної цілісності організмулюдини або його функцій внаслідок дії виробничих факторів.
Професійне захворювання — патологічний стан людини,обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму абонесприятливою дією шкідливих виробничих факторів.
Професійне отруєння — це порушення стану здоров’я врезультаті дії шкідливих речовин при їх проникненні в організм людини увиробничих умовах. Довготривалий вплив незначних доз шкідливих речовин (однакдещо вищих за ГДК) призводить до хронічних отруєнь. Проникнення в організмвеликої кількості шкідливих речовин за короткий час (не більше доби) спричинюєгострі отруєння.
2. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИК КРИЗ ТА ІХВПЛИВ НА НАСЕЛЕННЯ
На відміну від екологічної катастрофи, при виникненні котроїлюдина є пасивним елементом незворотнього природного процесу, екологічна кризарозглядається як зворотний стан, в котрому людина є активною, діючою стороною.
В широкому сенсі слова екологічна криза — фаза розвиткубіосфери, котра характеризується якісним оновленням живої речовини (вимираннямодних видів та виникненням інших).
Людськацивілізація пережила ряд криз в передісторії та історії (рис. 1).
/>
Зі зростанням споживання енергії за рахунок енергоресурсівЗемлі інтенсивно розвиваються транспортні системи, зростає промисловий потенціал провідних країн світу. Зростаєвикористання природних ресурсів, але, разом з тим, відбувається масовеутворення і накопичення відходів, порушуються кругообіги речовин, ависокотоксичні речовини розсіюються в біосфері, активно забруднюючи її.
Основними причинами руйнування біосфери та екологічної кризиє:
демографічний вибух;
урбанізація населення;
підвищене використання енергії, промислової продукції та
використання транспортних засобів;
інтенсифікація сільськогосподарського виробництва;
екологічно нераціональне господарювання;
— аварії, катастрофи, військові навчання, випробування,війни.
Демографічний вибух. Інтенсивний розвиток сільського господарства, підвищеннярівня життя, комфортності виробничої діяльності та побуту сприяють підвищеннютривалості життя. Одночасно зі зростанням тривалості життя в деяких регіонахзростає народжуваність (країни Африки, Центральна Америка, Ближній та СереднійСхід, Південно-Східна Азія, Індія, Китай).
2.1. ПОРОДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ КРИЗ ЧИСЕЛЬНІСТЮ НАСЕЛЕННЯ.
В наш час цілком обгрунтованою є думка про те, що щільністьзаселення Землі наближається до критичної величини.
Населення Землі зростає за експоненціальним законом. Напочатку нашої ери на Землі мешкало 250 млн. чоловік. Через 1,5 тис. років цяцифра подвоїлась. На початку XIX століття чисельність населення планети досягла1 млрд., а в 1986 році на Землі жило 5 млрд. чоловік. На доповнення п’ятогомільярда вистачило лише 12 років. В листопаді 1999 року на Землі з’явився6-мільярдний мешканець.
За відсутності опору середовища існування населення Землі докінця XXI століття зросте до ЗО млрд. чоловік. За цієї умови Земля не може присучасному стані технологій забезпечити населення їжею і предметами першоїнеобхідності.
З певного періоду почнуться голод, деградація біосфери,масові захворювання, зниження чисельності населення і внаслідок цього —руйнування людської спільноти.
Нинішні темпи зростання чисельності планети такі, що длязабезпечення навіть наявних зараз умов існування кожне покоління, щоз’являється, зобов’язане створити нову техноструктуру, яка відповідала б тій,котра в даний момент існує на Землі. Деякі країни, зокрема Китай та Індія,намагалися на законодавчому рівні обмежувати народжуваність, однак це непризвело до помітних позитивних результатів.
В Україні, незважаючи на ЇЇ досить великі розміри та природнібагатства, чисельність населення знижується поряд зі зниженням тривалостіжиття, що загалом свідчить про початок депопуляції.
Урбанізація. Одночасно з демографічним вибухом відбуваєтьсяпроцес урбанізації населення. Процес урбанізації населення має об’єктивнийхарактер, оскільки сприяє підвищенню продуктивності діяльності, дозволяєрозв’язати багато соціальних, культурно-просвітницьких проблем суспільства. До2000 року, за даними ООН, частка міського населення у світі складе понад 80%.
Створення мегаполісів, великих міст та промислових центрівзнищує в цих регіонах біосферу практично повністю, перетворюючи її втехносферу. Техносферам міст притаманний великий рівень забруднення компонентівсередовища існування. У великих містах обсяги твердих відходів неухильнозростають, досягаючи 1 т на рік на одного мешканця. Спалювання міського сміттяпризводить до додаткового забруднення атмосферного повітря. Концентраціїтоксичних домішок у великих містах порівняно з повітрям сільської місцевостізначно вищі. 70 мільйонів мешканців 103 міст колишнього СРСР дихають повітрям,котре містить токсичних речовин в 5 разів більше, ніж ГДК.ІВ 66 містах, де рівеньзабрудненості в 10 разів вищий (мешкає 40 млн. мешканців).
До негативних наслідків урбанізації відноситься такожпросідання центральних районів міст, забудованих висотними будинками іодночасне підняття земної поверхні в приміській зоні.
2.2. ЗРОСТАННЯ СПОЖИВАННЯ СИРОВИННИХ РЕСУРСІВ.
Науково-технічний прогрес, зростання виробництва енергії,промислової продукції та чисельності транспортних засобів. Зростаннячисельності населення планети та військові потреби зумовлюють зростанняпромислового виробництва та транспортних засобів. Це, в свою чергу,супроводжується зростанням споживання сировинних ресурсів. Споживанняматеріальних та енергетичних ресурсів відбувається більш високими темпами, ніжприріст населення, оскільки середнє споживання на душу населення постійнозростає. Великі видатки у світі на військові цілі. Військова промисловість єодним з активних стимуляторів розвитку техніки і росту енергетичного тапромислового виробництва.
Порівняно з 1960 роком в 2000 році споживання електроенергіїу світі складе 413%. Аналіз екологічних наслідків розвитку енергетики показує,що в багатьох країнах це зростання досягалось за рахунок переважноговикористання теплових електростанцій, котрі спалюють вугілля, мазут абоприродний газ. Викиди теплових електростанцій згубно впливають на біосферу.
В другій половині XX століття кожні 12—15 років промисловевиробництво в провідних країнах світу подвоюється. При цьому подвоюються викидизабруднюючих речовин в атмосферу.
Чисельність світового автомобільного парку постійно зростає.В 1960—1990 рр. вона зросла зі 120 до 420 млн. автомобілів.
Вважається, що за ступенем забруднення природного середовищаперше місце посідають металургійна промисловість та автотранспорт, котрізагалом спричинюють до 70—85% всього обсягу забруднень.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва. З метоюпідвищення родючості грунтів та боротьби з шкідниками протягом багатьох років всільськогосподарському виробництві використовуються добрива та різноманітнітоксиканти, котрі негативно впливають на стан екосистем. Щорічно в світі вгрунти вноситься 500 млн. тон мінеральних добрив та близько 4 млн. тонпестицидів. Більша їх частина осідає в грунтах та виноситься поверхневимиводами в річки, озера, моря та океани. Значна частина їх накопичується в штучнихводосховищах, котрі живлять водою промислові центри. За останні 45 роківвикористання мінеральних добрив зросло в 43 рази, а отрутохімікатів — в 10разів. За рахунок цього вдалося тимчасово підвищити врожайність зернових тадеяких інших культур вдвічі, картоплі та буряків — на 15—20%. Внаслідокзабруднення грунтів, ґрунтових вод та вирощуваних продуктів в районахпідвищеної хімізації сільського господарства захворюваність дітей в 3—3,5 разивища, ніж в районах з мінімальною хімізацією.
Помилки планування господарської діяльності. Суттєвийнегативний вплив на екосистеми справляють теплоелектростанції, не обладнанізасобами очищення викидів, неефективне використання електроенергії впромисловості, низький рівень використання вторинних ресурсів, випуск неекологічнихавтомобілів, не виконання планів введення в експлуатацію екозахисних спорудпрактично у всіх галузях промисловості.
3. ФАКТОРИ ВИКЛИКАЮЧИ НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ГЕНОФОНД УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ.
Зростання масштабів господарської діяльності і кількостівеликих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установоквеликої і надвеликої потужності, використання у виробництві великих кількостейпотенційно небезпечних речовин Збільшує вірогідність виникнення техногеннихаварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження загрожують людині,економіці і природному середовищу або здатні створити загрозу внаслідокімовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишньогосередовища.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають нахімічно небезпечних об’єктах, радіаційно небезпечних об’єктах, вибухо- тапожежонебезпечних об’єктах, а також гідродинамічно небезпечних об’єктах.Останнім часом значно зросла, також, небезпека від аварій і катастроф натранспорті.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру класифікуються затакими основними ознаками:
за масштабами наслідків (об’єктового, місцевого,
регіонального і загальнодержавного рівня);
за галузевою ознакою (надзвичайні ситуації у сільському
господарстві; у лісовому господарстві; у заповідній території, на
об’єктах особливого природоохоронного значення; у водоймах;
матеріальних об’єктах — об’єктах інфраструктури, промисловості,
транспорту, житлово-комунального господарства та населення —
персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків,
пасажири транспортних засобів).
Аварії техногенного характеру класифікуються також зурахуванням масштабу заподіяних чи очікуваних економічних збитків.
Списоквикористаної літератури
1. Джигирей В. С., Жидецкий В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Вид. 3-тє, доповнення. –Львів: Афіша. 2000. – 256с.
2. Аллен Р. Д. Наука про життя.Підручник. – К.: Книга. 1996. – 348с.
3. Русак О. Н. безопасностьжизнедеятельности. Учебное пособие. – С.-Пб., 1998. – 186с.
4. Котик М. А. Психологи и безопасность.– Таллин.: Валгус, 1991. – 408с.