Непрямі податки з підприємств

Вступ
Стабільна та збалансована податкова система – ефективний інструментекономічної політики держави в умовах ринкової трансформації. Побудовараціональної податкової системи потребує розвитку теорії оподаткування,передусім досліджень окремих форм податків, їхнього взаємозв’язку із розвиткомекономічного і політичного життя.
Фінансова наука, з огляду на певні ознаки, поділила податки на групи.Такий поділ необхідний, бо окремі групи податків потребують відповідних умовоподаткування і стягнення, відповідних адміністративно-фінансових заходів.Таким чином, структура, яка може охопити всі види податків, складається зпрямих  непрямих податків. Найсуперечливішим у фіскальній науці є питання просфери застосування непрямих податків та їх співвідношення з прямими. Саме томув історії фінансової науки знання генезису сутності окремих форм податків,зокрема непрямих, дасть змогу осмислити світовий і вітчизняний досвід тапобудувати у нашій державі збалансовану податкову систему.
Непрямі податки з’явилися наприкінці XVIII ст., коли розвиток податкових форм відбувся одночасно в двох напрямках– прямого і опосередкованого оподаткування.
Історичний розвиток системи оподаткування привів до поступовогорозмивання чітких відмінностей між прямими та непрямими податками. Універсальніформи непрямих податків – акцизів, при перенесенні їх стягнення зі сфериреалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування,насамперед чітко визначений об’єкт оподаткування – обсяг обороту чи доданувартість. При цьому об’єкти оподаткування частково зберігаються: пряма форма –податок на прибуток і непряма форма – податок на додану вартість, частину якоїстановить той же прибуток.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір дляокремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо, оскількинепрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більшетой, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Томунепрямі податки вважаються найнесправедлішими, фіскальними. Найхарактернішими прикладаминепрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.
Непрямі податки сплачує багато платників за місцем  створення новоївартості, ці податки різняться простотою обчислення; широка база оподаткуваннясприяє зростанню доходів бюджету; вилучення податку на всіх етапах руху товарівзабезпечує рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктамипідприємницької діяльності; застосування нульової ставки на експортні товарисприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможностівітчизняних товарів на світовому ринку.
Усі ці переваги непрямого оподаткування сприяли  тому, що розвитоксистеми оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих інепрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.
Побудова ефективної податкової системи – одне з найважливіших завданьекономіки будь-якої держави, адже від виконання цього завдання залежитьфункціонування самої держави. Оскільки в Україні спостерігається тенденція дозбільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави,розгляд можливостей удосконалення непрямого оподаткування є вкрай необхідним.Що є неможливим без розуміння сутності, порядку обчислення і сплати непрямихподатків. Отже розглянемо ці питання.
1. Сутність непрямихподатків та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств.
ÍÅÏÐß̲ÏÎÄÀÒÊÈ — ïîäàòêèíà òîâàðè ³ïîñëóãè, ùîâñòàíîâëþþòüñÿÿê íàäáàâêàäî ö³í íàòîâàðè àáîòàðèôè íàïîñëóãè ³ íåçàëåæàòü â³ääîõîä³â ïëàòíèê³âïîäàòê³â.Íåïðÿì³ïîäàòêèâêëþ÷àþòüñÿâèðîáíèêàìè(ïðîäàâöÿìè) âö³íó òîâàðó ³ïîò³ìïåðåäàþòüñÿäåðæàâ³. Îòæå,âèðîáíèêè ³ïðîäàâö³âèñòóïàþòüó ðîë³çáèðà÷³âïîäàòê³â, àïîêóïåöü –ïëàòíèêîìíåïðÿìèõïîäàòê³â.
Практика оподаткування використовує кілька видів непрямих податків –універсальні та специфічні акцизи, а також мито.
Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів.Універсальні акцизи відрізняються від специфічних тим, що мають ширшу базуоподаткування та уніфіковані ставки. Практика оподаткування знає три видиуніверсальних акцизів.
Податок з продажу. Застосовується у сферіоптової та роздрібної торгівлі. Об’єктом оподаткування є реалізація товарів назавершальному етапі. При цьому оподаткування здійснюється один раз. Ставкиоподаткування встановлюються у відсотках до об’єкта. Цей податоквикористовувався нетривалий час в останній період існування СРСР, але поширенийв інших країнах.
Податок з обороту. Стягується з валовогообороту руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки уваловий оборот входять податки, що були сплачені раніше. Цей податок широко іпротягом тривалого часу (з початку 30-х і до початку 90-х років)використовувався в СРСР. Ставки податку з обороту були диференційовані завидами товарів.
Податок на додану вартість. Сплачується навсіх етапах руху товарів, робіт, послуг. Об’єктом оподаткування є не валовийоборот, а додана вартість. При цьому застосовуються уніфіковані ставки, щополегшує обчислення податку і контроль за його надходженням. Обчислення істягнення податку на додану вартість потребує відповідного визначення об’єктаоподаткування – доданої вартості. Можливі два способи її обчислення: заробітнаплата + прибуток; виручка від реалізації – матеріальні витрати. Цей податокнабув значного поширення в європейських країнах. При цьому застосовуютьсядиференційовані ставки для окремих груп, видів товарів. Специфічні акцизидосить поширені в оподаткуванні.
В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір(специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз) і мито.
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортнихзасобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Цепереміщення може бути пов’язане з увезенням або вивезенням товарів чи транспортнихзасобів. Цей податок виконує фіскальну та регулювальну функції. Регулювальнуфункцію спрямовано на формування обсягів раціональної структури імпорту таекспорту, захист національного виробника, заохочення або обмеження експорту.
Порядок обчислення і сплатиакцизного збору регламентується Законом України “Про єдиниймитний тариф” від 05.02.1992р та Митним кодексом України.
На практиці застосовується кілька видів мита: ввізне,вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.
Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети в разі ввезеннятаких на митну територію держави. Воно є диференційованим:
– стосовнотоварів, які надходять з держав, що входять разом з Україною до митних союзівабо утворюють спеціальні митні зони;
– стосовнотоварів, котрі надходять з країн або економічних союзів, які користуються вУкраїні режимом найбільшого сприяння.
Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети за їх вивезення замежі митної території держави.
Сезонне мито застосовується на окремі товари на строк не більший ніжчотири місяці від моменту його встановлення. Сезонне мито може бути ввізним івивізним.
Спеціальне мито застосовується:
– як спосібзахисту українських виробників в цілому;
– як спосібзахисту національного товаровиробника, коли товари ввозяться на митну територіюУкраїни в обсягах або за умов, що можуть завдавати шкоди національномутоваровиробнику;
– якзапобіжний засіб проти порушення національних інтересів учасникамизовнішньоекономічної діяльності;
– як заходиу відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів.
Антидемпінгове мито застосовується в разі:
– увезенняна митну територію товарів за демпінговими цінами, що завдає шкодинаціональному товаровиробнику;
– вивезенняза межі митної території товарів за ціною, істотно нижчою від цін іншихекспортерів – конкурентів.
Компенсаційне мито застосовується в разі:
– увезенняна митну територію товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, що завдаєшкоди національному товаровиробнику;
– вивезенняза межі митної території товарів на виробництво, переробку, продаж абоспоживання котрих надавалася державна субсидія, якщо таке вивезення завдаєшкоди державі.
Міжнароднапрактика (а також і досвід України)свідчать, що найпоширенішим є мито на імпорт.
Àêöèçíèé  çá³ð  –  öå  íåïðÿìèé ïîäàòîê íà îêðåì³ òîâàðè   (ïðîäóêö³þ),   âèçíà÷åí³   çàêîíîì  ÿê  ï³äàêöèçí³,  ÿêèé âêëþ÷àºòüñÿ  äî  ö³íè  öèõ  òîâàð³â  (ïðîäóêö³¿)[1]. 
Акциз­ний збір в Україні було запроваджено у 1992 році, який разомз ПДВ замінив подат­ки з обороту і з продажу.Порядок обчислення і сплати акцизного збору регламентується: Декретом КМУ ” Про акцизний збір” № 18—92 від26.12.92 р. та Інструкцією ГДПІУ № 24від 22.06.93 р. Закон України «Про внесення змін до декретів КМУ „Проподаток на добавлену вартість“ та „Про акцизний збір“ було запроваджено тільки 19.11.93 р.
Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір(підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавче і єєдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.
У перелік підакцизних товарів буловключено спирт і алкогольні на­пої, тютюнові вироби, транспортні засоби і шинидо них, бензин, рушниці спортивні, ювелірні вироби, магнітофони й апаратуру зву­козапису,відеоапаратуру, відео- та аудіокасети, компакт-диски, те­левізори кольорові,набори кухонні або столові, офісні меблі, одяг з натуральної шкіри та хутра,шоколад, каву, рибні делікатеси, части­ни тушок домашньої птиці.
З 1 січня 2000 р. значно скорочено перелік підакцизнихтоварів, змінено ставки податку та запроваджено новий механізм обчисленняакцизного збору для імпортованих товарів за застосування ставки акцизного зборуу відсотках.
До підакцизних товарів віднесено:
– бензинимоторні;
– дизельнепальне;
– автомобілі;
– тютюновівироби;
– ювелірнівироби;
– спиртетиловий та алкогольні напої;
– пивосолодове.
Ñóìè àêöèçíîãî çáîðó ç ââåçåíèõ íà òåðèòîð³þ Óêðà¿íè òîâàð³â çàðàõîâóþòüñÿ äî äåðæàâíîãî áþäæåòó, à ç òîâàð³â, âèðîáëåíèõ â Óêðà¿í³, — äî ì³ñöåâîãî áþäæåòó çà ì³ñöåì ¿õ âèðîáíèöòâà ³ äåðæàâíîãî áþäæåòó ó ñï³ââ³äíîøåííÿõ, óñòàíîâëåíèõ Âåðõîâíîþ Ðàäîþ Óêðà¿íè.
Êîíòðîëü çà ïðàâèëüí³ñòþ îá÷èñëåííÿ ³ ñâîº÷àñí³ñòþ ñïëàòè àêöèçíîãî çáîðó çä³éñíþºòüñÿ ïîäàòêîâèìè ³íñïåêö³ÿìè â³äïîâ³äíî äî Çàêîíó Óêðà¿íè „Ïðî äåðæàâíó ïîäàòêîâó ñëóæáó â Óêðà¿í³“.
 
Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, щонадходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальнуфункцію.
Податок на додану вартість був і залишається одним із основних джерелдохідної частини бюджету. Так, у бюджеті 2003р. показник надходжень ПДВстановить 13652,0 млн. грн.
Цей податок охоплює практично усі сторони життєдіяльності не лишесуб’єктів підприємницької діяльності, а й інших юридичних та фізичних осіб, щоздійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які підлягаютьобкладанню цим податком. Тому особливу увагу ДПА України, зокрема управлінняподатку на додану вартість Головного управління оподаткування юридичних осіб,підлягає питанням застосування чинного законодавства з ПДВ.
Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня1992 р. згідно із Законом України „Про податок на добавлену вартість“від 20 грудня 1991 р. Декрет Кабінету Міністрів України „Про податок надобавлену вартість“, що почав діяти з 1993 p., було підписано 26 грудня1992 р. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах,указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом1993-1997pp. (до 1 жовтня 1997 p.).
З 1 жовтня1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України»Про податок на додану вартість” від З квітня 1997 р. На жаль,податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часуприйняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотиризакони, які вносили зміни щодо ПДВ.
Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, щовиконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементомі можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.
На схемі 1.1 зображено структурно-логічну схему формування цінреалізації товарів з урахуванням непрямих податків. Слід звернути увагу наособливості у визначенні бази (об’єкта) для обчислення окремих видів непрямихподатків залежно від сфери діяльності та умов придбання товарів суб’єктамигосподарювання.
 
Схема 1.1.
Структурно-логічна схема формування цін реалізаціїтоварів із включенням у них непрямих податків
 
1. Формування цін реалізації товарівпідприємствами-виробниками продукції
/>
/>Собівартість Прибуток Акцизний збір ПДВ
 
2. Формування ціни реалізації товарів, придбаних у внутрішніхвиробників/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Ціна реалізації товару споживачеві (роздрібна ціна)   Ціна придбання товару  
Собівартість Прибуток Акцизний збір ПДВ Націнка посередника Торгова націнка

3.Формування цін реалізації імпортованих товарів
/>
Витрати на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону Оплата митних послуг Ввізне (імпортне) мито Акцизний збір ПДВ Торгова націнка Сплата брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород
У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфериможуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір та податок на доданувартість.
Акцизний збір, що включається в ціну, обчислюється: заставками у відсотках до обороту з продажу  товарів; у твердих сумах з одиниціреалізованого товару (продукції).
Податок на додану вартість, що включається в ціну,розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і сумиакцизного збору, включеного у відпускну ціну.
Такий самий порядок включення ПДВ у ціну виконаних робіт інадання послуг. Різниця в тім, що роботи, які виконуються (будівельні,монтажні, науково-дослідні, проектно-пошукові та ін.), а також надані послугине обкладаються акцизним збором.
Є особливості визначення суми непрямих податків, щовключаються в ціну реалізації товару споживачу (роздрібну ціну), за реалізаціїпідприємствами торгівлі товарів, придбаних усередині країни та імпортованих.Акцизний збір і ПДВ включають у відпускну ціну виробника продукції. Отже, підприємстваторгівлі купують товари за ціною, що включає ці непрямі податки. З прийняттямЗакону України “Про податок на додану вартість” з 1 жовтня 1997 р. ПДВ звалового доходу (торгових націнок), отриманого підприємствами торгівлі,безпосередньо не встановлюється. Підприємства торгівлі обчислюють ПДВ відзагальної вартості (ціни) придбаних товарів і суми торгової націнки.
Ціна реалізації споживачам імпортованих товарів може включатитри види непрямих податків: ввізне мито, акцизний збір, ПДВ.
Ввізне мито встановлюється у твердих ставках у євро з одиницітоварів, що імпортуються, або у відсотках до митної вартості імпортованихтоварів.
Сума акцизного збору, що включається в ціну, визначається утвердих сумах з одиниці товарів, що імпортуються, або за ставками у відсоткахдо обороту, що включає митну вартість придбаних товарів.
Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їхпридбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальніроботи, страхування до перетину митного кордону, на сплату брокерських,агентських, комісійних та інших видів винагород.
Податок на додану вартість, щовключається  в ціну, визначається у відсотках до обороту, що включає митнувартість придбаних товарів, ввізне мито, акцизний збір (якщо це підакцизнийтовар). Для обчислення ПДВ щодо імпорту в оподаткований оборот не включаєтьсяоплата митних послуг.
Непрямі податки виконують в основному фіскальну функцію. Вонизабезпечують формування доходів бюджету держави.
Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі)товарів, робіт послуг, у ціну яких можуть входити вказані податки. Отже,платниками можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичніособи — суб’єкти господарської діяльності; організації, установи, що не єсуб’єктами господарювання. При цьому сплату непрямих податків до бюджетуздійснюють суб’єкти господарювання.
Розглянемо особливості обчислення і сплати в бюджет окремихнепрямих податків та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств.
2. Порядок обчислення і сплата непрямих податків вУкраїні.
Платниками мита  є фізичні та юридичні особи. Сплатаподатку здійснюється за перетинання митного кордону. У кінцевому підсумкуреальними платниками мита на імпорт є споживачі товарів, що імпортуються. Суб’єктипідприємництва, які імпортують товари для наступної реалізації, під часперетинання митного кордону сплачують мито за рахунок своїх оборотних коштів,що, зрозуміло, негативно впливає на їхній фінансовий стан. На період від сплативвізного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбуваєтьсяіммобілізація оборотних коштів імпортерів.
На фінансову діяльність імпортерів – суб’єктів господарюваннясправлятимуть вплив: порядок визначення об’єкта оподаткування, розмір ставокподатку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита до бюджету тареалізації імпортування товарів споживачам.
Об’єктом оподаткування є митна вартість товару. Щопереміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, щоімпортується, вартість товару у валюті за укладеним контрактом перераховуєтьсяв національну валюту України за курсом Національного банку на день поданнямитної декларації.
Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:
– увідсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон;
– угрошовому розмірі на одиницю товару.
На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізногомита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановленов євро з одиниці товарів, що імпортуються. Перелік товарів, що підлягаютьмитному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.
При перетині кордону спеціальних митних зон допускаєтьсябезмитне ввезення та вивезення або пільгове обкладення митом товарів.
Товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митнутериторію України і призначені для зворотного вивезення за її межі увстановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді, а такожтовари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної територіїУкраїни та призначені для зворотного ввезення на цю територію у встановленістроки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон України без сплатимита. Строки умовно-безмитного ввезення та вивезення визначаються Митнимкодексом України.
Мито нараховується митним органом України і сплачується як увалюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.
Мито вноситься до державного бюджету України.
При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валютапереховується у валюту України за курсом Національного банку України на деньподання митної декларації.
Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарівта інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, — підприємствам зв’язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати митавстановлюється Державною митною службою України.
Мито, сплачене за товари, ввезені на митну територію Українидля складання, монтажу, переробки або обробки з подальшим зворотним вивезеннямпротягом одного року, може бути повністю або частково повернуто власникутоварів при їх вивезенні за межі митної території України та пред’явленнісвідоцтв про використання цих товарів для вище перерахованих цілей.
Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. Завиконання ними своїх обов’язків і надання платникам відповідних послугстягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митноївартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.
 
Платниками акцизного збору в бюджет є суб’єктипідприємницької діяльності – виробники (за реалізації товару) або імпортерипідакцизних товарів (за перетинання митного кордону).
Залежно від виду підприємницької діяльності є певніособливості порядку обчислення об’єкта оподаткування:
1) обороти зреалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, у тому числі здавальницької сировини. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на іншітовари, безоплатне передавання, а також обсяги відвантажених підакцизнихтоварів, виготовлених з давальницької сировини. В оподаткований оборотвключається реалізація (передавання товарів власного споживання, промисловоїпереробки, а також для своїх працівників (у тім числі і в порядку натуральноїоплати праці);
2) митнавартість імпортованих товарів, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних)операцій, отриманих без оплати їхньої вартості або з частковою оплатою.
Платниками акцизного збору в бюджет є суб’єктипідприємницької діяльності (їхні філії, відділення, підрозділи):
– виробникипідакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницькоїсировини;
– нерезиденти,які виробляють підакцизні товари на митній території України, безпосередньо абочерез їх постійні представництва;
– суб’єктипідприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митнутериторію України підакцизні товари;
– фізичніособи-резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі на митну територіюУкраїни;
–  þðèäè÷í³ àáî ô³çè÷í³ îñîáè, ÿê³ êóïóþòü ï³äàêöèçí³ òîâàðè â ïîäàòêîâèõ àãåíò³â (ïîäàòêîâèé àãåíò — ñóá’ºêò ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³, ñòâîðåíèé ó ôîðì³ ï³äïðèºìñòâà ç ³íîçåìíîþ ³íâåñòèö³ºþ, à òàêîæ éîãî äî÷³ðí³ ï³äïðèºìñòâà, ô³ë³¿, â³ää³ëåííÿ, ³íø³ â³äîêðåìëåí³ ï³äðîçä³ëè, ïðàâî ÿêîãî íà çâ³ëüíåííÿ â³ä îïîäàòêóâàííÿ îêðåìèìè ïîäàòêàìè, çáîðàìè (îáîâ’ÿçêîâèìè ïëàòåæàìè) áóëî ï³äòâåðäæåíî ð³øåííÿì ñóäó (àðá³òðàæíîãî  ñóäó), óïîâíîâàæåíèé çä³éñíþâàòè íàðàõóâàííÿ òà ñòÿãíåííÿ àêöèçíîãî çáîðó ç ïëàòíèê³â àêöèçíîãî çáîðó, à òàêîæ âíîñèòè ñóìè àêöèçíîãî çáîðó, ñòÿãíóò³ ç éîãî ïëàòíèê³â, äî áþäæåòó[2]).
ª ïåâí³ îñîáëèâîñò³ âïëèâó àêöèçíîãî çáîðó íà ô³íàíñîâî-ãîñïîäàðñüêó ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ, çàéíÿòèõ âèðîáíèöòâîì ³ ðåàë³çàö³ºþ ï³äàêöèçíèõ òîâàð³â (âèðîáíè÷à ä³ÿëüí³ñòü) àáî ³ìïîðòîì ï³äàêöèçíèõ òîâàð³â ç íàñòóïíîþ реалізацією (торговельна діяльність). Ці особливості залежать від ставок акцизного збору, методики розрахунку суми податку, терміну його сплати в бюджет, джерел сплати суб’єктом підприємництва.
Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються удвох варіантах:
1) у твердихсумах з одиниці реалізованого товару;
2) заставками у відсотках до обороту з продажу товарів.
Ставки акцизного збору встановлені у твердих сумах з одиницітоварів, що реалізовані. Ці ставки диференційовано залежно від якісниххарактеристик товару і визначено в гривнях (щодо тютюнових виробів) та в ЄВРО(щодо бензину, дистилятів, пива, алкогольних напоїв).
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що їх виробленоі реалізовано в Україні, сплачується у валюті України. При цьомувикористовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв наперший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару. Цей курс дляобчислення ставок акцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуютьсяв Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсомНаціонального банку, який діяв на день подання митної декларації.
За використання відсоткових ставок акцизного збору можливітакі варіанти визначення обороту, що оподатковується:
1) длятоварів, що реалізовуються за вільними цінами, оподаткований оборотвизначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами, без урахуванняакцизного збору і податку на додану вартість;
2) длятоварів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами,оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказанимицінами без урахування торговельних знижок, а також суми податку на доданувартість;
3) зазакупівлі імпортних товарів оподаткований оборот визначається виходячи з їхньоїмитної вартості та включаючи мито.

Приклад 1.
 1. Митна вартість товару (відповідно до митної декларації) 70 дол. США 2.
Курс Національного банку України
1 дол. США 5,3 грн. 3.
Митна вартість товару, перерахована за курсом
(70 * 5,3) 371 грн. 4. Митні та комісійні збори 20 грн. 5. Ставка ввізного мита 20% 6.
Сума ввізного мита
((371 + 20) * 0,2) 78,2 грн. 7. Ставка акцизного збору 55% 8.
Сума акцизного збору
((371 + 78,2) * 0,55) 247,06 грн.
Датою виникнення податкових зобов’язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:
–  або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору;
–  або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).
Строки сплати акцизного збору в бюджет залежать від видупідакцизних товарів, суми податку:
1) підприємства-виробники,що реалізують спирт, алкогольні напої, пиво, сплачують податок на третійробочий день після здійснення обороту за реалізації.
2) підприємства-виробники,що реалізують тютюнові вироби, податок сплачують один раз на місяць (до 16числа), виходячи з фактичного обсягу реалізації за минулий місяць.
3) власники(замовники) алкогольних напоїв, спирту, пива, тютюнових виробів, виготовлених вУкраїні з використанням давальницької сировини, сплачують податок не пізнішедня отримання продукції.
4) підприємства,(крім указаних вище), в яких середньомісячна сума акцизного збору за минулийрік становила понад 25 тис. грн., сплачують податок щодекади (15, 25 числапоточного місяця і 5 числа місяця, наступного за звітним), виходячи зфактичного обороту за звітну декаду.
5) рештапідприємств сплачує податок щомісяця до 15 числа також виходячи з фактичногообороту за минулий місяць.
За імпортовані підакцизні товари акцизний збір сплачується під час«розмитнення» імпортного товару.
На фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарюваннясправляють вплив пільги, надані стосовно акцизного збору.
1. Акцизний збір не справляється вразі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту. Ця пільгапідвищує конкурентоспроможність відповідних товарів на зарубіжних ринках,сприяє збільшенню надходжень валютних ресурсів.
2. Необкладаються акцизним збором обороти з реалізації підакцизних товарів длявиробництва інших підакцизних товарів. У цьому разі виключається можливістьподвійного оподаткування.
3. Непідлягає обкладанню акцизним збором реалізація легкових автомобілівспеціального призначення.
4. Зниженоставки оподаткування обороту з реалізації етилового спирту для виготовленнялікарських засобів і ветеринарних препаратів.
5. Встановленіпевні пільги щодо справляння акцизного збору в спеціальних економічних зонах,визначених відповідними законами України.
Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, якийзастосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а такожподвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ установлюються наоподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесенувартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг)податки.
Платниками податку в бюджет є суб’єкти господарськоїдіяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюютьпідприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується,якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) заостанні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованихмінімумів доходів громадян.
Об’єктом оподаткування є такі операції, здійснюваніплатниками податку, суб’єктами господарювання:
– продажтоварів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції зоплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції зпередання права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) дляпогашення кредиторської заборгованості заставодавця;
– завезення(пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), щоздійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг)на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорамиоренди (лізингу), застави, іпотеки;
– вивезення(пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт,надання послуг для споживання за межами митної території України.
Отже, об’єктом оподаткування є операції, зв’язані з продажемтоварів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.
Слід звернути увагу, що законодавчо визначено поняття продажутоварів (робіт, послуг). Продаж товарів — це будь-які операції, що здійснюютьсязгідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами тапередбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а такожоперації з безоплатного надання товарів[3].
Не є продажем операції з передачі товарів згідно з договорамикомісії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчогоуправління, оренди (лізингу) та інших громадянсько-правових договорів, що непередбачають передачу права власності на товари іншій особі.
Продаж послуг (робіт) — це будь-які операціїцивільно-правового характеру з надання послуг (робіт) з передачею правакористування або розпоряджання товарами, у тім числі нематеріальними активами,за компенсацію, а також операції з безкоштовного надання послуг.
Продаж послуг (результатів робіт) включає надання правакористування або розпоряджання товарами згідно з договорами оренди (лізингу),продажу, ліцензування, установлених законом способів передачі праваінтелектуальної власності.
Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції,здійснювані суб’єктами господарювання:
– випуск,розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб’єктами підприємницькоїдіяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України,органами місцевого самоврядування, включаючи сертифікати, житлові чеки,земельні бони та деривативи;
– обмінуказаних цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраторська тарозрахунково-клірингова діяльність на ринку цінних паперів;
– передачамайна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди,сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;
— надання послуг зі страхування й перестрахування, із соціального та пенсійногострахування;
– обігвалютних цінностей;
– наданняпослуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними ідепозитними договорами;
– виплатазаробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;
– наданняброкерських, дилерських послуг з укладанням контрактів на торгівлю ціннимипаперами і деривативами на ринку цінних паперів;
– передачаосновних фондів у формі внecкiв у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхнікорпоративні права.
База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери тавиду діяльності суб’єкта господарювання. Розглянемо можливі варіанти визначеннябази оподаткування.
База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг)визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робітпослуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базудля розрахунку ПДВ включається акцизний збір та інші загальнодержавні податки ізбори. Місцеві податки і збори в базу оподаткування ПДВ не включаються.
Приклад2.
Договірна (контрактна) ціна виробу 120 грн. Виріб єпідакцизним. Акцизний збір (включений у відпускну ціну) — 20 грн. Відпускнаціна, включаючи акцизний збір, — 140 грн. Сума ПДВ, включена в ціну, — 28 грн.(140 грн. х 0,2). Відпускна ціна          виробу, включаючи акцизний збір іПДВ, становитиме                       168 грн. (140 грн. + 28 грн.).
Сьогодні в практиці роботи суб’єктів господарювання поширенібартерні операції і натуральні виплати в рахунок оплати праці фізичним особам.У такому разі база оподаткування визначається виходячи з фактичної цінивказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.
Звичайна ціна — ціна реалізації товарів (робіт, послуг)продавцем, включаючи суми нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземноївалюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, котрі не пов’язані зпродавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності.
Для товарів, які ввозяться на митну територію України, базаоподаткування включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір.
Певні особливості оподаткування підприємницької діяльності пов’язані зкомісійною торгівлею. Щодо товарів, котрі були в користуванні та отримані відосіб, що не зареєстровані як платники податків, базою оподаткування є сумакомісійної винагороди платника податку.
Вартість тари, що згідно з договором (контрактом) єповоротною, у базу оподаткування не включається. Однак якщо протягомвстановленого законодавством терміну тара не повертається відправнику, їївартість включається в базу оподаткування покупця товару.
Сфера і види діяльності суб’єктів господарювання дужерізноманітні. Тому в процесі їхньої діяльності важливо враховувати, якіоперації звільнено від податку на додану вартість. Згідно з чиннимзаконодавством від ПДВ звільнено такі операції суб’єктів господарювання.
1. Операціїз продажу:
– вітчизнянихпродуктів дитячого харчування молочними кухнями і спеціалізованими магазинами;
– товарівспеціального призначення для інвалідів (відповідно до переліку, встановленогоКабінетом Міністрів України);
– лікарськихзасобів і виробів медичного призначення, що зареєстровані в Україні вустановленому порядку (в тому числі надання послуг з їх продажу аптечнимизакладами);
– книгвітчизняного виробництва, періодичних видань, друкованих засобів масовоїінформації вітчизняного виробництва (включаючи їх доставку), учнівськихзошитів, підручників та інших навчальних посібників;
– путівокдля санаторно-курортного лікування та відпочинку дітей;
– товарів,робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульськихустанов і представництв міжнародних організацій в Україні;
– товарів,робіт, послуг (за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу)підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціямиінвалідів. На цих підприємствах інвалідів має бути не менше 50% від загальноїкількості працівників, а фонд оплати їхньої праці має становити не менше 25%суми загальних витрат на оплату праці.
2. Операціїз надання послуг:
– перевезенняпасажирів міським транспортом (за умови, що тарифи на такі перевезеннярегулюються законодавчо);
– ремонтшкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров’я (в сільськіймісцевості);
– обробказемлі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім’ям, інвалідам,ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильськоїкатастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорониздоров’я в сільській місцевості;
– послугиосвіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;
– послуги,що надаються установами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл нанадання таких послуг;
– доставкапенсій і грошової допомоги населенню.
3. Операціїз виконання робіт:
– будівництвоза рахунок коштів інвесторів житла для військовослужбовців, ветеранів війни,членів сімей військовослужбовців, що загинули, виконуючи службові обов’язки;
– будівництвожитла, що здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб за умови передачі його увласність тим самим фізичним особам;
– фундаментальнідослідження, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, щоздійснюються за рахунок державного бюджету.
4. Операціїз передачі:
– земельнихділянок під об’єктами нерухомості або незабудованої землі;
– безкоштовноїпередачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничноготранспорту іншим залізницям або підприємствам залізничного транспортузагального користування державної форми власності.
5. Операціїзавезення на митну територію України продуктів морського промислу, виловленихсуднами України.
Як уже зазначалося, на фінансовий стан суб’єктівгосподарювання справляє вплив сплата ПДВ у зв’язку з придбанням товарів (робіт,послуг). При цьому важливим для покупця — суб’єкта господарювання є визначенняджерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного вціну.
Для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість якихвідноситься до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовуєтьсяза рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг)суб’єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету.
Такий самий порядок відшкодування вхідного ПДВ встановленийщодо придбаних основних фондів і нематеріальних активів, котрі підлягаютьамортизації. Сплачений вхідний ПДВ включається в податковий кредит. В облікусуми вхідного ПДВ відносять на дебет 68 рахунка «Розрахунки з бюджетом(субрахунок — розрахунки з бюджетом за ПДВ)» (схема 2.1).
Податковий кредит виникає (формується) в суб’єктівгосподарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), якіоподатковуються ПДВ. При цьому в суму податкового кредиту включається тачастина сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуг), які використано длявиробництва і реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт, послуг).
Схема 2.1.
Структурно-логічнасхема функціонування рахунок 641.
Розрахункиза податки. Субрахунок – розрахунки з бюджетом за ПДВ.
/>

Згідно із Законом «Про податок на додану вартість»застосовуються дві ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставкаоподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:
– продажтоварів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митноїтериторії України;
– продажробіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митноїтериторії України;
– продажтоварів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені натериторії України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);
– наданнятранспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митногокордону України;
– продажвугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф’яних брикетів,електроенергії, імпортованого газу.
Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій,що пов’язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках,коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.
Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВдо перелічених вище операцій уможливлює включення в суму податкового кредитуПДВ, сплаченого на придбані товари (роботи, послуги), що були використані дляпродажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.
Підставою для включення ПДВ у податковий кредит є податкованакладна, що передається покупцеві продавцем товарів (робіт, послуг). Податковунакладну складають у двох примірниках у момент виникнення податковихзобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної передається покупцеві, акопія залишається в продавця. Податкова накладна є важливим розрахунковим іподатковим документом. У разі звільнення від податку на додану вартість уподатковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням навідповідні законодавчі документи.
Не дозволяється включати в податковий кредит витрати насплату ПДВ, що не підтверджені податковою або митною декларацією. Заімпортування робіт (послуг) підтвердженням факту виникнення податкового кредитує акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить пропереказ грошей на оплату таких робіт (послуг).
Коли на час перевірки платника податку податковим органомвключені до складу податкового кредиту суми не підтверджуються відповіднимидокументами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на сумунепідтвердженого документами податкового кредиту.
Слід звернути увагу на дату виникнення права платника податкуна податковий кредит. Вона залежить від виду операцій, що здійснюються, формирозрахунків. Можливі такі варіанти визначення дати виникнення податковогокредиту.
1. Длязвичайних операцій, пов’язаних із продажем товарів (робіт, послуг), — це датасписання коштів із банківського рахунка платника податку для оплати товарів(робіт, послуг), підтверджена податковою накладною, або дата отримання товарів.
2. Длябартерних (товарообмінних) операцій — це дата здійснення заключної балансуючоїоперації.
3. Дляоперацій, зв’язаних із завезенням (імпортом) товарів, — це дата оформленняввізної митної декларації з указаною в ній сумою податку.
4. Заімпортування робіт (послуг) — це дата списання коштів з поточного рахункаплатника податку для їх оплати або дата оформлення документа, що підтверджуєфакт виконання робіт (послуг) нерезидентом.
Погашення (відшкодування) податкового кредиту здійснюєтьсянасамперед за рахунок сум ПДВ, що надходять від реалізації товарів (робіт,послуг) платника податку. Суми ПДВ, що надходять від реалізації продукції(робіт, послуг), в обліку відносять на кредит рахунка 68 «Взаємовідносиниз бюджетом (субрахунок — розрахунки з бюджетом за ПДВ)» (схема 2.1).
Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб ‘єктом господарювання- платником податку, визначається як різниця між загальною сумою йогоподаткових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг)протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягомтого самого періоду.
Якщо за результатами звітного періоду сума податковогокредиту перевищує суму податкових зобов’язань платника ПДВ, різниця підлягаєвідшкодуванню платнику податку з державного бюджету.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податковогокредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податковоїдекларації за звітний період. Відшкодування з бюджету податкового кредитуплатнику ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три звітні періоди(крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сумабюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в сумунаступних платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до державногобюджету.
Суми податкового кредиту, не відшкодовані платнику податку в установленийтермін, є бюджетною заборгованістю. На суму цієї бюджетної заборгованостінараховується пеня в розмірі 120% від облікової ставки Національного банкуУкраїни, що діяла на час виникнення заборгованості. Пеня на користь платникаподатку нараховується за кожний день бюджетної заборгованості, включаючи деньїї погашення.
Терміни сплати ПДВ у бюджет. Вибираючи податковий період,платник має врахувати можливість отримання бюджетного відшкодування податковогокредиту. Таке відшкодування безпосередньо пов’язане з податковим періодом.
Для платників податку, у котрих обсяг операцій, щооподатковуються, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованихмінімумів доходів громадян, оподатковуваний (звітний) період дорівнюєкалендарному місяцю. При цьому сплата ПДВ має здійснюватися не пізніше 20 числамісяця, що настає за звітним періодом.
Платники податку, що в них обсяг оподатковуваних операцій єменшим, ніж указано вище, самі визначають податковий період. Він можедорівнювати календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення платникподатку подає в податковий орган за місяць до початку календарного року.Протягом календарного року можлива заміна квартального податкового періоду намісячний за заявою платника податку.
Платник ПДВ, що використовує квартальний податковий період,але здійснює експортні операції з продажу товарів (робіт, послуг), можеодержати бюджетне відшкодування частини податкового кредиту за результатамидвох перших місяців кварталу.
Здійснення розрахунків з бюджетом щодо ПДВ, можливістьотримання бюджетного відшкодування податкового кредиту, яке впливає нафінансовий стан підприємства, залежать від часу виникнення податковихзобов’язань.
Час (дата) виникнення у платника податкових зобов’язаньунаслідок продажу ним товарів (робіт, послуг) має деякі особливості, залежновід умов продажу, учасників цього процесу, форми розрахунків:
1. Зазвичайного продажу товарів (робіт, послуг) датою виникнення податковихзобов’язань є дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбулосязарахування коштів від покупця, замовника на банківський рахунок постачальникав оплату за продані товари (роботи, послуги), або дата відвантаження товарів;
2. У разі здійснення бартерних(товарообмінних) операцій дата виникнення податкового зобов’язання — це:
– датавідвантаження товару, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, щопідтверджує факт виконання робіт (послуг);
– датаодержання товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, щопідтверджує факт отримання робіт (послуг).
3. Запродажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів датоювиникнення податкових зобов’язань є дата надходження коштів на поточний рахунокплатника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якомувигляді, включаючи зменшення заборгованості платника податку за йогозобов’язаннями перед бюджетом.
4. У разіімпорту товарів датою виникнення податкових зобов’язань є дата оформленняввізної митної декларації з указаною в ній сумою податку, що підлягає сплаті.За імпорту робіт (послуг) датою виникнення податкових зобов’язань є датасписання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт(послуг) або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт(послуг) нерезидентом.
Відтак можна дійти висновку, що між формуванням вхідного ПДВ(виникнення податкового кредиту) та його відшкодуванням минає час. Цей період єперіодом іммобілізації оборотних коштів на сплату вхідного ПДВ. Чим вінтриваліший, тим більш тривалою є іммобілізація оборотних коштів, тобтонегативний вплив на фінансовий стан підприємств (схема 2.2).
Час іммобілізації оборотних коштів підприємства — платникаподатку на сплату вхідного ПДВ залежить від часу списання коштів з йогобанківського рахунка за куплені товари (роботи, послуги) і часу надходження ПДВвід продажу продукції (робіт, послуг), тобто зарахування коштів від покупця,замовника на банківський рахунок платника податку, а також від часу отриманнявідшкодування з державного бюджету.
Час перерахування коштів для сплати вхідного ПДВ і часнадходження ПДВ від продажу продукції (робіт, послуг) залежить від формрозрахунків, що застосовуються, умов купівлі товарів, напрямків продажупродукції, платоспроможності покупця.
Час іммобілізації оборотних коштів підприємства на сплатувхідного ПДВ також залежить від умов його відшкодування з бюджету (виплатакомпенсації з бюджету або залік у наступні платежі в бюджет). Впливає такожтривалість податкового періоду.
Коли ПДВ, сплачений підприємством під час купівлі товарів(робіт, послуг), включається до складу витрат виробництва, реальневідшкодування вхідного ПДВ відбувається не після його віднесення насобівартість продукції (робіт, послуг), а тільки після реалізації цієїпродукції. Отже, збільшується період іммобілізації оборотних коштів.
З метою скорочення заборгованості (недоїмки) платниківподатків дозволено зарахувати суму бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок іншихподатків і зборів, що сплачуються відповідним платником податків до державногобюджету. Згідно із Законом про ПДВ використання суми бюджетного відшкодуваннябуло можливим лише в рахунок платежів за ПДВ. Така зміна може позитивновплинути на фінансовий стан підприємств.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3.Недолікита перспективи непрямого оподаткування в Україні.
 
Вплив непрямих податків на фінансову-господарську діяльністьпідприємств – суб’єктів господарювання є досить суттєвим, а водночас складним інедостатньо вивченим.
По-перше, як уже зазначалося вище, непрямі податкивключаються в ціну реалізації споживачам товарів, робіт, послуг. Отже, на сумувказаних податків зростає ціна реалізації. За певних обставин це може негативновпливати на обсяги виробництва і реалізації продукції, призводити до зростанняїї залишків.
По-друге, сплата непрямих податків підприємствами в процесіздійснення господарської діяльності, а також до бюджету суттєво і негативновпливає на фінансовий стан суб’єктів господарювання.
У процесі господарської діяльності підприємства виробничоїсфери закуповують для своїх потреб сировину, матеріали, обладнання, в ціну якихвходять непрямі податки (в основному ПДВ). Отже, на суму непрямих податківзростають витрати підприємств, а значить і їх потреба у фінансових ресурсах(оборотних коштах, на фінансування капітальних вкладень).
Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВпідлягає відшкодуванню, то негативний вплив на діяльність підприємствпроявлятиметься в іммобілізації коштів до їх відшкодування і залежатиме відсуми іммобілізації коштів та тривалості періоду іммобілізації.
Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ невідшкодовується, то на його суму зростають витрати на виробництво (собівартістьпродукції), а також витрати на фінансування капітальних вкладень.
Негативний вплив на діяльність підприємств, їх фінансовийстан проявляється при сплаті непрямих податків до бюджету, оскільки можливаіммобілізація оборотних коштів підприємств для сплати податків. Це обумовленотим, що терміни сплати непрямих податків до бюджету встановлені за подією, якавідбулася першою: відвантаження товарів або надходження коштів за відвантажені(передані) товари на банківський рахунок платника податків. Якщо має місцезатримка надходження коштів від покупців за відвантажену продукцію, платникинепрямих податків сплачують їх зі своїх оборотних коштів.
У разі закупівлі товарів за імпортом сплата непрямих податківдо бюджету здійснюється при їх розмитненні. Відшкодування (повернення) суб’єктугосподарювання сплачених при розмитненні товару непрямих податків відбудетьсяпісля реалізації імпортованих товарів споживачами. Отже, іммобілізаціяоборотних коштів підприємства матиме місце протягом указаного періоду.
Вплив непрямихподатків на фінансово-господарську діяльність суб’єктів підприємництва залежновід сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливостівпливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (зурахуванням галузі), тих, які ведуть торгово-посередницьку діяльність, і тих,що надають послуги (у тім числі фінансові).
Як і будь-яке явище, непрямі податки мають свої переваги й недоліки.
Серед переваг можна виділити:
–   бюджетні: регулярність та великі суми надходжень до бюджету;
–  економічні: стимулювання (стримування) деяких виробництв, регулю­вання процесу споживання;
–  фіскально-технічні: для кінцевого споживача непрямі податки зручніші. Вони визначаються розміром споживання, не мають примусового характеру,не потребують накопичення значних сум, їх зручно сплачуватиі територіально;
–  психологічні: непрямий податок входить до ціни товару (послуги) і якщо платник і усвідомлює, що ціна підвищена через податок, він усе одноотримує натомість необхідний продукт;
–  територіальні: споживання більш-менш рівномірне у територіальному розрізі, а тому непрямі податки знімають напруження у міжрегіональномуроз­поділі доходів. Якщо ж доходи бюджету базуються на доходах підприємств, товнаслідок нерівномірності економічного розвитку постає проблема нерівноцін­ності дохідноїбази різних бюджетів. Оскільки ніде у світі ще не вдалося досягти збалансованого розвитку усіх регіонів, то беззастосування непрямих податків ви­никаютьтруднощі і в збалансуванні місцевих бюджетів.
Таким чином, непрямі податки мають доситьбагато переваг, а тому вико­ристання їх цілком доцільне.Водночас непряме оподаткування має ряд суттєвих недоліків.Головним із них є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, пито­ма вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівеньдоходів.
Нині у бюджетах низки європейськихкраїн непрямі податки мають досить високу питому вагу, про що свідчать данітаблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Динаміка частки непрямихподатків у податкових надходженнях європейських країн.Країни 1965 1970 1975 1980 1985 1990 Німеччина 31,1 30,0 25,3 25,9 24,5 23,4 Франція 37,6 34,8 32,1 29,2 28,6 28,3 Великобританія 30,9 26,4 23,5 27,7 29,8 30,2 Італія 36,6 35,9 27,9 25,3 23,6 23,1 Ірландія 49,1 49,4 44,4 43,1 42,6 42,1 Греція 37,1 41,0 43,9 37,2 38,7 38,9 Португалія 39,9 41,0 36,4 43,4 41,0 40,0
Як переконує досвід багатьох європейськихкраїн, непрямим податкам від­водиться значне місце, а їхня структурахарактеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів,тобто податків на окремі види (групи) товарів (по­слуг), і універсальнихакцизів, якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства.Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість, який узагальній сумі непрямих податків становить близько 90% надходжень.
Однією з найважливіших і найвагоміших змін, щовідбулися у структурі податків європейських країн, є зменшеннявідносної частки непрямих подат­ків. Упродовж тривалогоперіоду питома вага двох найважливіших непрямих податків— специфічних і універсальних акцизів — у податкових доходах дер­жав невпинно зменшувалася.
Таке становище пояснюється двома головнимипричинами. По-перше, у податкових надходженнях зростає частка податківна соціальне страхування; по-друге,розширюється податкова база для індивідуального прибуткового податку. У країнахіз ринковою економікою практично вся наймана робоча сила сплачує ці податки, атому вони стають масовими. Найбільша питома вага непрямих подат­ків у малих країнах Західної Європи, де вони єосновою оподаткування. Слід за­значити,що надходження непрямих податків в абсолютних сумах зростає внас­лідок зростання споживання і збільшення обсягутоварообороту.
Практика непрямого оподаткування в Україні має ще коротку історію.Пода­ток на додану вартість було запроваджено у 1992 році замість раніше чиннихпо­датку з обороту та податку зпродажу, справляння яких будувалося насистемі планово-централізованих цін.Справляння ПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14—92 від 26.12.92 р. «Про податок на добавлену вартість»та Інструк­цією ГДПІУ №3 від 10.02.93 р. «Про порядок обчислення ісплати ПДВ». Акциз­ний збір також було запроваджено у 1992 році, якийразом з ПДВ замінив подат­ки з обороту і зпродажу. Порядок обчислення і сплати акцизного збору регламентувався: Декретом КМУ ” Про акцизнийзбір” № 18—92 від 26.12.92 р. таІнструкцією ГДПІУ № 24 від 22.06.93 р. Закони України «Про внесення зміндо декретів КМУ „Про податок на добавлену вартість“ та „Проакцизний збір“ було запровадженотільки 19.11.93 р.
Упровадження нових видів непрямих податків (ПДВ й акцизного збору)по­в’язане з необхідністю забезпеченнядостатніх та стабільних доходів бюджету в умовах ринкової трансформації економіки і було економічно виправданим.
Питома вага непрямих податків та їхнядинаміка у податкових надходженнях до зведеного бюджетуУкраїни за кілька років свідчить про стабільність цього дже­рела доходів(див. таблицю 3.2 та   діаграму 3.1.).
Таблиця 3.1
Динаміка обсягу податковихнадходжень за 1993-2001 рр. у податкових надходженняхРік 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 Частка непрямих податків  у податкових надходженнях 61,64 47,38 44,60 40,03 82,27 78,52 79,76 63,7 71,65
Діаграма 3.1
Динаміка обсягу і структури податковихнадходжень                            за 1993-2001 роки.
/>
 
В Україні спостерігається тенденція дозбільшення частки непрямих подат­ків у загальних податковихдоходах держави. Постійно, починаючи з 1993 року, у структурі податків в Україні пе­реважалинепрямі податки. У 1994—1996 роках їхня питома вага падала і в 1996 році становила 40,03% податкових доходів. Значнізміни відбулися у 1997 році, питома вага непрямих податків у податкових доходахдержавного бюджету ста­новила 82,27%,у 1998-му — 78,52%, у 1999-му — 79,76%, у 2000-му — 63,7%,                   у 2001-му — 71,65%.
Таким чином, аналіз структури податковихнадходжень дає змогу зробити висновок, що в умовах падіння реальних доходівпідприємств, зростання кіль­кості збиткових підприємств,недосконалості податкового законодавства, низь­когорівня доходів громадян, неможливо забезпечити переважання у структуріподаткової системи прямих податків.
Отже, структура податкової системи України, вякій відносно велику роль відіграють непрямі податки, у цілому відповідаєзагальним закономірностям, які притаманнірозвитку податкових систем. Зміни у цій структурі можливі лише за умовиусунення причин, що їх зумовлюють, тобто зміни окремих параметрів со­ціально-економічної системи України.
На сучасному етапі розвитку пропонуються такіосновні напрями удоско­налення непрямого оподаткування в Україні.
1. Заходи щодо правильного вибору ставки податкуна додану вартість, яка є надмірно високою (20%). Єпідстави стверджувати, що в умовах ринкової трансформаціїекономіки України максимальна ставка податку повинна бути на рівні 15%. Це зумовить розширення сукупного попиту та пожвавлення діловоїактивності, що збільшить податкові надходження добюджету.
2. Особлива увага до перегляду пільг з непрямихподатків, які забезпечують необгрунтований перерозподілдоходів між підприємствами і населенням, де­ формують вартісні пропорції угалузях економіки, порушують рівність умов у конкурентномусередовищі.
3. Зниження ставок мита, виходячи з наявногорівня цін і середніх рівнів прибутку відзовнішньоекономічних операцій.
4. Виважені загальнодержавні заходипротекціоністського характеру з метою оптимізаціїрегулювальної ролі акцизу, а саме: посилений контроль за виробництвом іімпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виготовлення окремих із них. підвищення відповідальності заухилення від оподаткування[4].
Одним з найбільшсуперечливих питань у оподаткуванні є податок на додану вартість, враховуючийого важливе місце у бюджеті. Існує декілька думок щодо цього податку –починаючи з механізму його дії, закінчуючи обґрунтуванням недоцільності йогоіснування. Спробуємо виміряти усі “за” та “проти” податку на додану вартість.
Головнимиаргументами “за” ПДВ є:
– краще збалансовує національну податкову систему;
– нейтральний щодо трудомістких і капіталоємнихвиробництв, як рентабельних, так і збиткових підприємств, акціонерної іособистої форм власності, фінансування акціями чи облігаціями;
– найбільш ефективний і прийнятний спосіб збільшеннябюджетних доходів;
– мінімально створює ділові рішення, не перешкоджаєефективному вирішенню ресурсів.
Щодо “проти”, тонайпоширенішим запереченнями є:
– виявляє регресивний характер, послаблює загальнуструктуру прогресивного оподаткування;
– порушує справедливість, визначеність, звичність дляплатників існуючої податкової системи;
– не надає жодних переваг національному підприємствув міжнародній торгівлі та зовнішньоекономічних зв’язках;
– на загальнонаціональному рівні більш прийнятним єподаток з роздрібного товарообороту, а не ПДВ.
Що ж до вирішенняцих недоліків, існують різні теорії та пропозиції. Деякі автори пропонуютьліквідувати ПДВ, не вводячи інших податків. Головними аргументами на користьцього      висновку є:
– скасуванняПДВ призведе до зниження цін;
– втратибюджету можна поповнити за рахунок інших надходжень, наприклад приватизації;
– йтишляхом Європи, котра ввела ПДВ лише у 1968р[5].
Дійсно, з першим аргументом не можнане погодитися. Але зі зниженням цін одночасно значно знизяться і зарплатабюджетників. До того ж втрати за рахунок НДС (а це більше 10 млдр. грн..) у2003р. можуть бути відновлені доходами від приватизації – велике питання,оскільки на 2002 р. заплановано надходження до бюджету від приватизації біля 6млрд. грн. До того ж план не виконано на 100%. Більш того, деякі економістивважають, що гроші від приватизації не мають йти на поповнення бюджету[6].
Пропонується такожзамінити ПДВ податком з обороту (податком з продажу). Така б заміна спростилаби обчислення податку. Але тоді виникає проблема з тим, що в такому випадкубуде обкладатися не лише жива праця, але й матеріальні втрати. В результаті заєдиної ставки оподаткування може опинитися, що податок за абсолютною величиноюдля матеріаломістких виробництв може перевищити додану вартість (зарплату таприбуток) підприємства, що є нонсенсом. Або ж, щоб запобігти цьому, знадобитьсяйти на значну диференціацію ставок оподаткування зі систематичним їхкоригуванням.
Є варіант замінити НДС на додатковийподаток на зарплату та прибуток. Це теоретично можливо шляхом збільшення ставокна зарплату та прибуток. У цьому випадку бюджет зберігає свої позиції, алевиникають нові витрати на перехід від однієї системи оподаткування до іншої. Тазараз важко сказати без спеціальних досліджень, що таке технічне спрощеннярозрахунку податків буде економічно ефективним.
Пропозиція заміни ПДВ податком надохід є кращим, особливо, враховуючи те, що дохід і додана вартість – поняттядосить близькі. Але обчислення податку в цьому випадку було б набагатопростішим, оскільки його розрахунок краще б застосовувався до існуючої системибух обліку. Крім того, цей податок вже існував раніше и тому відновитипопередню практику не так вже й важко. Але ефективність цієї заміни тежневідома[7].
Розглядається можливість зниженняставки ПДВ з 20 до 17%. Це приведе до зниження цін на товари (роботи, послуги)та збільшить платоспроможний попит на внутрішньому ринку, що сприятимепожвавленню торгівлі, дасть можливість збільшити кількість обігових коштівсуб’єктів господарювання, поліпшить їхній фінансовий стан, оскільки ці коштизалишаться в розпорядженні підприємців, що є необхідною умовою для їхньогорозвитку, сприятиме розвитку виробництва і збільшенню бюджетних надходжень уподальші роки. Крім того, зменшення ставок оподаткування є одним із головнихекономічних методів у боротьбі з тіньовою економікою[8].
Деякі економісти рекомендуютьліквідувати пільги по ПДВ, особливо 0-ставку на експорт, пояснюючи це тим, щоекспорт сировини є більш вигідним за поставки її на свої заводи.
Також існує пропозиція щодо вводупрогресивної шкали доданої вартості, яку слід розраховувати на 1 працюючого. Цедозволить вилучати частину надприбуток (котрий як правило не залежить відтрудових зусиль колективів) в бюджет, зменшивши його напруженість, тавирівнювати умови господарювання. Або диференціація ставки податку за іншимипоказниками[9].
Можливе введення диференційної квотиоподаткування залежно від величини доданої вартості, яка формується відпускнимицінами товаровиробника. Диференційні квоти виконуватимуть регулювальну істимулюючу функції: регулювальна функція полягає у наданні окремимпідприємствам низьких ставок оподаткування з метою прискореного розвитку тих чиінших виробництв; стимулююча функція стримуватиме необґрунтоване зростання цін,що встановлюються товаровиробниками (а також посередниками), особливомонополістами, оскільки за надприбутки доведеться (при диференційній шкалі)сплачувати до казни країни значно більше грошей. Якщо ж монополісти захочутьнеобмежено підвищувати ціни з метою “розчинити” платежі щодо ПДВ, то ринковиймеханізм обмежить це бажання. Адже на ринку є правило: тут завжди правитьпопит. Якщо попит перевищує пропозицію, ціни зростають, якщо пропозиція попит –ціни знижуються[10].
Але,на жаль, не тільки ПДВ має певні недоліки та проблеми. Свідоме декларування товарів за зниженою митною вартістюсуб’єктами зовнішньоекономічноїдіяльності, які здійснюють імпортні операції, є пошире­ним явищем і передусім має на метімінімізацію податкових зобов’язань таких суб’єктів. А визначення митної вартості має безпосередній і визначальний вплив як настворення конкурентного середовища на національному ринку, так і на доходидержавного бюджету від міжнародної торгівлі. Така значущість правильного визначення митної вартостізумовлена тим, що вона єбазою для нарахування митних платежів.
Проте сплата податків не в повному обсязі — целише частина проблеми. Маніпулюючи митною вартістю товарів,імпортери порушують умови чесної кон­куренції нанаціональному ринку і створюють дисбаланс між цінами на імпорт­ну продукцію тана аналогічну продукцію національного походження (звичайно, не на користь останньої). У такий спосіб імпортеридосягають панівного стано­вища на певних ринках, ставлячи під загрозуфункціонування національних ви­робників.
Ще однією причиною, яка зумовлює важливістьправильного визначення митної вартості для досягнення цілеймитно-тарифного регулювання, є те, що переважна більшість ставок митних тарифіврозвинених країн адвалерні (вста­новлюються у відсотках до митної вартостітоварів). У Митному тарифі України близько84% ставок є адвалерними.
Проте митна вартість має вкрай важливе значення і для товарів, наякі вста­новлено специфічні (встановлюютьсяу твердому грошовому вираженні за оди­ницютовару) або змішані (поєднують у собі адвалерні й специфічні) ставки ввіз­ного мита, і навіть на товари, які не підлягаютьоподаткуванню митом.
Це зумовлене тим, що базою для нарахування такзваного вирівнювального прикордонного податку також є митнавартість товарів. Існування таких вирівнювальних податків продиктоване тим, щопереважна більшість країн звіль­няє від непрямих податківсвій експорт, а країни-імпортери стягують такий податокз імпортних товарів для встановлення цінового паритету із продукцієюнаціонального походження. В Україні таким вирівнювальним податком є пода­ток на додану вартість. Ним оподатковуються імпортні операції, і базоюдля його нарахування знову ж таки є митна вартість імпортних товарів зурахуванням ми­та й акцизного збору (дляпідакцизних товарів).
Враховуючи, що маніпулювання із митноювартістю товарів дає змогу су­б’єктам зовнішньоекономічноїдіяльності отримувати певні конкурентні переваги на національних товарнихринках і мінімізувати свої податкові зобов’язання, проблема правильностівизначення митної вартості імпортних товарів є вкрай гострою й актуальною длямитних органів багатьох країн, зокрема України.
Хотілося б також зупинитися на чинному вУкраїні порядку визначення митної вартості й можливихшляхах його удосконалення.
Відповідно до законодавства України, зокремаЗакону України „Про Єди­ний митний тариф“, митна вартість товаріввизначається як ціна, що фактично сплачена за товари абопідлягає сплаті за них на момент перетину митного кор­дону України. До митноївартості також входять транспортні, комісійні Та бро­керськівитрати, плата за використання об’єктів інтелектуальної власності.
А ще при очевидній невідповідності заявленоїмитної вартості товарів ін­формації, яка міститься у базі даних ціновоїінформації митних органів, митна вартість визначається на підставі цін наідентичні або подібні товари, що діють у провіднихкраїнах-експортерах таких товарів.
Це має принципове значення, оскількисвідчить, що нормативно-правова база дає змогу митниморганам виявляти й не допускати випадків суттєвого за­ниженнямитних вартостей.
Водночас новий Митний кодекс України, якийнабирає чинності з 01.01.2004 року, чітко регламентуєметоди визначення митної вартості. Шість методів, запропонованих цим кодексом,повністю уніфікують національні пра­вила визначення митної вартості із загальноприйнятимисвітовими нормами, які застосовуютьсякраїнами — членами Світової організації торгівлі (стаття VІІ ГАТТ). Їхнє практичнезастосування має звузити можливості для маніпулюван­ня ізмитною вартістю.
Проте, враховуючи актуальність проблеми йекономічну привабливість зловживань при декларуваннімитної вартості, сподіватися на розв’язання проб­леми лише за рахунок новогомитного законодавства щодо визначення митної вартостіне зовсім прагматично.
Незважаючи на те, що окреслена проблема постійно перебуває уцентрі ува­ги державних органів, актуальністьїї залишається високою.
Порівняльний аналіз середньої митної вартостій цін реалізації на націо­нальному ринку цілої низкитоварів свідчить про існування суттєвого диспаритету цін на одноріднупродукцію, що передусім пов’язано зі свідомими зловживаннями з боку певнихімпортерів при декларуванні митної вартості. А це вже прямосвідчить про неефективність заходів, які вживаються для розв’язання проблеми.
Для врегулювання питання є два шляхи, які мають доповнювати одинодно­го і реалізовуватися паралельно, асаме адміністративний, пов’язаний зі створен­ням додаткових бюрократичних перешкод для імпортера при спробі занизити митну вартість, і схема, яка дасть змогу знизитипривабливість маніпулювання із митнимивартостями для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
До першого, адміністративного методупосилення контролю за визначен­ням митної вартості товарівможна віднести розроблення і втілення механізму розподілуповноважень щодо контролю митної вартості імпортованих товарів між митнимиорганами залежно від ціни за одиницю товару. В основу такої схе­ми можнапокласти формулу, відповідно до якої повноваження з митного офор­млення продукції передаються до митного органувищого рівня у разі деклару­ваннятовару за ціною, нижчою від визначеного рівня.
Другий метод може передбачати використанняДержавною податковою ад­міністрацією інформації Державної митної служби промитну вартість імпорто­ваних товарів при визначенні податковихзобов’язань за внутрішніми податка­ми суб’єктів господарської діяльності, якіздійснюють імпортні операції.
Реалізація саме такої схеми дасть змогузнизити привабливість маніпулю­вання із митними вартостямидля суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки при її функціонуваннісуттєво знизиться економічна доцільність не­достовірногодекларування митної вартості через високий рівень ризику вияв­лення таких маніпулювань під час реанімації імпортної продукції навнутрішньо­му ринку.
Враховуючи, що така схема спрямована на усунення передумов, якіроблять заниження митної вартості привабливим для суб’єктівзовнішньоекономічної ді­яльності, вонабезумовно повинна мати пріоритет перед адміністративними за­ходами контролю.
Загалом же обидві пропозиції мають концептуальний характер іпотребують летального опрацювання.
Що ж стосується акцизногозбору, то найбільшнегативний вплив на фінансовий стан суб’єктів господарювання справляє сплатаакцизного збору на імпортовані товари. Суб’єкти господарювання зобов’язанісплатити акцизний збір під час „розмитнення“ товару, а за алкогольніта тютюнові вироби — під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїхоборотних коштів.
Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізаціїтоварів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб’єктівгосподарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить відчасу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слідзвернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяєтьсявикористовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпортупаливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплатиакцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватисьвекселями і для сплати податку на додану вартість (крім імпорту бензину).
У підприємств, що виробляють і реалізують підакцизні товари,також може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату акцизного збору.Це пояснюється тим, що оподаткований оборот, який ураховується для обчисленняакцизного збору, визначається за фактом відвантаження підакцизних товарів. Колистанеться затримка в оплаті відвантаженої продукції, може мати місцеіммобілізація оборотних коштів на сплату збору. Така ситуація частішетрапляється за щоденної та подекадної сплати податку.
Якщо оплата покупцями підакцизних товарів здійснюєтьсяавансом або одночасно з відвантаженням продукції постачальником, іммобілізаціїоборотних коштів у постачальника на сплату акцизного збору може і не статися.Більше того, за подекадної та місячної сплати податку постачальник певний часвикористовуватиме у власному обороті частину акцизного збору, що підлягаєперерахуванню в бюджет.
Негативнийвплив на фінансово-господарську діяльність підприємств податку „акцизнийзбір“ (як і інших непрямих податків) матиме місце тоді, коли встановленняабо підвищення ставок податку супроводжується підвищенням цін, обмежує обсягвиробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованихтоварів. Що ми і спостерігаємо.
Деякіспеціалісти пропонують вийти з цієї проблеми шляхом запровадження змішаноїсистеми оподаткування, за якої паралельно з існуючою специфічною ставкою будеіснувати адвалерна частина при обов’язковому фіксуванні роздрібної ціни.Причому доручити її адміністрування податковій адміністрації з подальшимпереказом відрахувань до Пенсійного фонду. Цим заходом вдалося б зберегтивиробництво, наповнити бюджет та й частково вирівняти податкове навантаження.Хоча в цьому випадку будуть проблеми зі складним механізмом адмініструваннязмішаного акцизу та правильним визначенням максимальних роздрібних цін.
Взагалі,механізм стягування непрямих податків та навіть його доцільність є одним знайсуперечливіших питань у оподаткуванні. А враховуючи його значущість уподаткових доходах бюджету, вирішення усіх проблем та удосконалення непрямогооподаткування є одним з найголовніших завдань сьогодення.
Висновок.
 
Підсумовуючивищевикладений матеріал, можна зробити висновок, що розвиток системиоподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямихподатків залежно від економічних умов розвитку кожної держави. В Україніспостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальнихподаткових доходах держави.
Непряміподатки — податки на товари і послуги, що встановлюються як надбавка до цін натовари або тарифи на послуги і не залежать від доходів платників податків.Податок входить до ціни на стадії реалізації.
Об’єктомоподаткування є витрати на споживання товарів і послуг. Але слід зазначити, щоісторичний розвиток форм непрямих податків, а саме універсальних акцизів –податку на додану вартість, при перенесенні їх стягнення зі сфери реалізації усферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування – обсяг обороту чидодану вартість.
Стягненнянепрямих податків відбувається за тарифами. Джерелом їхньої сплати є дохід.
Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі)товарів, робіт послуг, у ціну яких можуть входити вказані податки. Отже,платниками можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичніособи — суб’єкти господарської діяльності; організації, установи, що не єсуб’єктами господарювання. При цьому сплату непрямих податків до бюджетуздійснюють суб’єкти господарювання.
ВУкраїні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічнийакциз), податок на додану вартість (універсальний акциз) ті мито.
Мито– це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордонУкраїни.
Акцизний  збір  –  це  непрямий податок на окремі товари  (продукцію),   визначені   законом  як  підакцизні,  який включається  до ціни  цих  товарів  (продукції).
Непрямі податки виконують в основному фіскальну функцію. Вонизабезпечують формування доходів бюджету держави.
Податок на додану вартість, щовключається  в ціну, визначається у відсотках до обороту, що включає митнувартість придбаних товарів, ввізне мито, акцизний збір (якщо це підакцизнийтовар). Для обчислення ПДВ щодо імпорту в оподаткований оборот не включаєтьсяоплата митних послуг.
Мито встановлюється у твердих ставках з одиниці товарів, щоімпортуються, або у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуютьсячерез митний кордон.
Акцизний збір обчислюється у твердих сумах з одиниціреалізованого товару або за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів.
Непряме оподаткування, як і будь-яке явище, має свої перевагита недоліки. Існує багато точок зору щодо цього виду податків, вивчення яких упоєднанні з використанням досвіду інших країн, дасть змогу побудувати в Україніефективну та збалансовану податкову систему.
 
 
 
 
 
 
 
Список використаної літератури.
 
1. ЗаконУкраїни “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р.
2. ЗаконУкраїни “Про єдиний митний тариф” від 05.02.1992р.
3. ДекретКабінету міністрів України “Про акцизний збір” від 26.12.1992р.
4. ПоддєрьогінА. М. Фінанси підприємств. Підручник. – К.: КНЕУ, 2002.
5. ЄпіфановА. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. – 2-гевид. – К.: Наукова думка, 1999.
6. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. –К.: КНЕУ, 2001.
7. ПавленкоЄ. Акцизный сбор.Приложение к газете «Налоги и бухгалтерский учёт» №7 (85), липень, 2003р. 
8. ЧередниченкоО. М., “Непряме оподаткування у податковій системі України”// “Фінанси України”№11, 2003р.,             с. 101-104.
9. Шафран В.С. “НДС – проблемы инвестиций и налоговой политики” //”Фондовый рынок” №17,2002, с. 14 – 18.
10.  Верба Ф. О. “Визначеннявартості товарів для митно-тарифного регулювання” // “Фінанси України”№8,           2003, с. 45-49.
11.  Архангельський Ю. С.,Мотиченко Ю. Є. ”НДС – за и против”// ”Фондовый рынок” №45, 2002, с. 22-24
12.  Піхоцький В. Ф. “Реформуванняподаткової системи України – вимога сьогодення”// “Фінанси України” №9, 2003,с. 84
13.  Мартинюк П. С., Собкова Т.Я., Ступницький А. М. “Фінансовий механізм  податку на додану вартість”//”Фінанси України” №9, 2002, с.49.
14.  “Фінанси України”, №5, 2003р.
15.  Даниленко М. «Просто блеск» // «Бизнес» №26(545), 30.06.2003р.,с. 44
16. ШейкоМ., Мойсеєнкові Я., Дарпінянц В. “Акциз на шкоду” // „Контракти“ № 46, 17.11.2003р.
17. Соколов В. “Акциз по-новому” //“Дебет-кредит”                   № 26/2003, с. 9.
18.  www.enbv.narod.ru/text/Econom/encyclo/ — “Сучасна економічна енциклопедія”