«Незалежність України – 19» (до 19-ї річниці проголошення незалежності України), рекомендації додаються

УКРАЇНА Виконавчий комітет Черкаської міської радиДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ ТА ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ 18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 251, тел.: (0472) 37-33-86 09.08.2010 № 1906-12 На № від Директорам загальноосвітніх навчальних закладів На виконання Указу Президента України від 17.02.2001 № 101/2001 „Про удосконалення діяльності органів виконавчої влади з питань інформування населення”, листа Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації від 05.08.2010 № 1580/03 про організацію проведення «Інформаційного дня», просимо до 30 серпня 2010 року провести «Інформаційний день» на тему: «Незалежність України – 19» (до 19-ї річниці проголошення незалежності України), рекомендації додаються. Про проведену роботу поінформувати департамент освіти та гуманітарної політики до 1-го вересня 2010 року.Заступник начальника управління освіти -начальник відділу навчально-методичної роботи І.А.Тетьора ^ Незалежності України – 19 (до 19-ї річниці проголошення незалежності України).Починаючи з 24 серпня 1991 року наш народ святкує найбільше державне свято. Цього дня Верховна Рада проголосила незалежність України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня1991 року. За час свого творення Україна подолала довгий шлях від формальної республіки у складі колишнього Радянського Союзу до відомої світової держави, яку визнало 167 країн світу, 164 з них встановили з Україною дипломатичні відносини. Процес зародження й розвитку ідеї незалежності нашої країни виявився довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно непростою історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземного поневолення. Історію України, як правило, відраховують з моменту створення Київської держави у IX ст. Після занепаду цього державного утворення мав місце розпад на дрібні князівства. В XVII ст. утворюється Козацько-Гетьманська держава, яка проіснувала до кінця XVIII ст., після чого, аж до XX ст., незалежної української держави не існувало. Лівобережна Україна була під окупацією Росії, Правобережна – переважно під Польщею. На початку XX ст. відбулося нове піднесення, національно-визвольні змагання, спроби яких створити незалежну українську республіку були марними. В результаті знов отримали Лівобережжя під російськими більшовиками і Правобережжя – під Польщею. Об’єднання двох частин країни відбулося лише у 39-му році, але воно було насильницьким. Довгий час наша держава була частиною Радянського Союзу. Так, оглядаючись в історію ми бачимо багато сумних подій, які перешкоджали нашій країні стати незалежною державою, але саме ці факти змушували нас постійно боротися та домогтися позитивного результату.Нашим першим кроком до незалежної України стало проголошення 16 липня 1990 року, та закладання міцного фундаменту на творення правової держави, Декларації про державний суверенітет. Важливою датою в історії нашої країни стало, 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла “Акт проголошення незалежності України” на затвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р, який підтвердив прагнення українського народу до волі і незалежності.^ Після проголошення незалежності Україна, як окрема держава, була визнана всіма колишніми радянськими республіками та світовим співтовариством.24 серпня 1991 р. вона офіційно отримала назву — Україна, що відповідає історичній традиції. Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує незалежної республіки. Так, ^ 4 вересня 1991 року над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор, а 28 січня 1992 р. він отримав статус державного.^ Державним гімном України стала музика композитора М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Україна…», який офіційно був визнаний 15 січня 1992 р.А 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України. Починаючи з 1991 року розпочався тривалий конституційний процес, який завершився ^ 28 червня 1996 року. Цього дня Верховна Рада прийняла Конституцію України – Основний Закон нашої держави. Сьогодні кожному громадянинові нашої держави зрозуміло, що Україну чекає тернистий, важкий і довгий шлях входження у світовий простір. Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної. У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди. Відродження національної свідомості – складний і багатоступеневий процес втілення в життя національної ідеї створення дійсно економічного, заможного, соціально здорового суспільства. Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, що були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі, національного характеру. Нині засади закладені в Декларації про Державний суверенітет знайшли своє продовження у політиці Президента Віктора Януковича, визначеній у Програмі «Україна для людей». Президент України у своєму Посланні до Українського народу запропонував курс глибинних реформ та системної модернізації країни, що охопить усі сфери суспільного життя та завершить «нову хвилю» необхідних соціально-економічних перетворень.^ У фокусі цього курсу – людина як унікальна особистість і як громадянин, патріот своєї Батьківщини.Гасло нової влади: не люди для реформ, а реформи для людей. Україна витримала іспит історії перших десятиріч і ставить перед собою амбітне завдання: вийти з кризової смуги сильнішою, утвердитись у колі потужних країн світу, що визначатимуть майбутнє глобального суспільства на наступні десятиріччя. Сьогоднішній день Незалежності України прийшов, як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства. Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири, життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.