Зміст
Вступ………………………………………………………………………………3
1. Нотаріальні дії, спрямовані на надання виконавчої сили борговим та платіжним документам…………………………………………………………..8
2. Видачасвідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя..…..……………………………………………………..……………..21
Висновки………………………………………………………………..………..24
Перелік посилань……..…………………………………………………………..29
Перелік використаної літератури………………………………………………31
Вступ
Виникнення ірозвиток приватної власності вимагали правового забезпечення різних угод щодоцієї власності, її переходу за спадщиною, а також посвідчення інших обставин,які мали значення для реалізації субєктивних цивільних прав. Тому виникнення нотаріату булообумовлено певними обєктивними закономірностями розвитку цивілізованогосуспільства. Нотаріат виник як інститут цивільного права ще за часів республікиу Стародавньому Римі. Тоді в Римі вже існували службові особи писці, в обовязкияких входило ведення судових журналів, різних записів публічно-правовогохарактеру. Крім цих службових писців, у багатих римлян домашніми секретарями працювалиприватні писці, які вели ділову переписку та оформляли різні юридичні угоди. Їхназивали нотаріусами (від лат. nota знак, позначка), бо вони користувалисястенографічними значками для швидкого запису. Подальший розвиток цивільногообороту викликав у Римі появу табеліонів, яких можна назвати родоначальникамисучасного нотаріату. Будучи особами вільної професії, вони стягували завчинення нотаріальних дій винагороду, розмір якої встановлювався державою.Табеліони складали судові папери, а також посвідчували різні угоди.Процесуальний порядок їх посвідчення був настільки досконало розроблений, щогарантував їхню законність і виключав будь-яку можливість оспорюваннясправжності угод, бо законність посвідчення повинна була бути підтверджена ще йсудом.
Нотаріуси завждивідігравали значну роль у суспільному житті країн. Їхня діяльність стосуваласядуже важливого аспекту існування людей їхньої власності. Тому особа нотаріусазавжди була оточена ореолом таємничості і поваги. Це були люди, сповненіпочуття людської та професійної гідності. І зараз професія нотаріуса є однією зпрестижних і важливих. У нашій країні за роки радянської влади нотаріат втративсвоє значення, позаяк було скасовано приватну власність на землю, на засобивиробництва. Серед правоохоронних органів він посідав останнє місце, бо йогодіяльність в основному стосувалася людини, її власності, її прав та інтересів.Людині з вищою юридичною освітою працювати в нотаріальній конторі булонепрестижно: низька заробітна платня, непристосовані для роботи приміщення,відсутність необхідних технічних засобів, нецікава робота, бо 70% нотаріальнихдій це засвідчення вірності копій документів, тоді як у країнах із розвиненоюправовою системою ці дії складають всього 7-10%.
Нині в системі органів,які здійснюють правоохоронну функцію, важливе місце належить саме нотаріатові.Його роль, значення, авторитет невпинно зростають із розвитком нашоїдержавності, що обумовлюється новими економічними відносинами, виникненнямприватної власності на засоби виробництва, на землю. Особливо це стосуєтьсяпідприємницької діяльності, повязаної з оформленням реєстрацією договорів,створенням різних форм власності та угод щодо цієї власності. Це спричиниловиникнення великої кількості угод, раніше невідомих нашому законодавству,ускладнило їх посвідчення. Відтак виникла потреба в детальному подальшомурегулюванні нотаріальних дій, підвищенні кваліфікації нотаріусів та їхньоївідповідальності адже саме від якості роботи нотаріальних органів залежитьправильне функціонування цивільного обороту в господарстві, ефективністьзахисту майнових прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Обєктивна сторона поняттянотаріату вказує на повноваження нотаріальних органів і посадових осіб стосовнокола тих дій, що їх вони відповідно до Закону України «Про нотаріат»можуть вчиняти. При цьому вчинення передбачених законом нотаріальних дій неповинно викликати спору, бо предметом нотаріальної діяльності є справи, в якихвідсутній спір про право цивільне і якщо в процесі вчинення нотаріальної діїтакий спір виникає, то він підлягає вирішенню в органах суду чи арбітражногосуду, а сама нотаріальна дія в такому разі зупиняється до набуття рішеннямзаконної сили. Отже, нотаріус посвідчує безспірні права та безспірні факти, внаявності яких він може упевнитися безпосередньо або на підставі відповіднихдокументів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтвердження тазакріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому порушенню в майбутньому.
Дії, що їхвчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охорону важливих прав таінтересів громадян і організацій, які повязані з їхнім буттям, існуванням,діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав та гарантування подальшоїреалізації інших суттєвих прав громадян. Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільномуобороті, нотаріат реалізує своє друге завдання зміцнення законності іправопорядку. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус чи посадова особапідтверджує цим законність і достовірність вчинюваної нотаріальної дії та запобігаєв майбутньому можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися донотаріуса чи посадової особи.
Актуальність темидослідження, викладеної у даній контрольній роботі – нотаріальних дій,спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтвпро право власності на частку у спільому майні подружжя, полягає всоціально-політичних змінах в українському суспільстві і нових пріоритетахдержавотворення, які спонукали вітчизняну науку на пошук переходу відтрадиційних моделей до парадигми, що базується на врахуванні якісно новихчинників.
Загалом, натеренах сучасного нотаріального права особливий інтерес з нотаріальних дій,спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтвпро право власності на частку у спільому майні подружжя становить саме науковаоцінка явищ, що породжує саму сутність вчинення нотаріальних дій нотаріусамиУкраїни.
Аналіз нотаріальнихдій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видачасвідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя, викладених уконтрольній роботі, діє підстави визнати, що за період від проголошеннянезалежності України були спроби розробити і запропонувати концепцію, яка бвідповідала програмі політичних знань і конституційним вимогам щодо оновленнязаконодавства у напрямку визнання головним обов’язку держави здійснювати прямийвплив на дію нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговимдокументам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майніподружжя.
Основною метоюданої контрольної роботи є розроблення на основі існуючих знань нової ідеологіїнотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам тавидача свідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя іоновлення існуючих уявлень про відомі концептуальні засади характеристиквчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Відповідно допоставленої мети перед нами постали завдання:
1) На підставісистеми структурного аналізу розкрити сутність тенденцій оновленняхарактеристик нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчої сили борговимдокументам та видача свідоцтв про право власності на частку у спільому майніподружжя
2) Визначеннябазових складових – факторів, які впливають на нотаріальні дії, спрямованих нанадання виконавчої сили борговим документам та видачу свідоцтв про правовласності на частку у спільому майні подружжя
3) З’ясувати історико-правову природу нотаріальнихдій, спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видачасвідоцтв про право власності на частку у спільому майні подружжя
4) Сформулюватиконцептуальні засади діяльності нотаріусів з нотаріальних дій, спрямованих нанадання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про правовласності на частку у спільому майні подружжя
Предметом даноїкурсової роботи є структурний нотаріальних дій, спрямованих на наданнявиконавчої сили борговим документам та видача свідоцтв про право власності начастку у спільому майні подружжя.
Зазначений уконтрольній роботі підхід дозволив отримати нові знання, які, по-перше, вивелирозуміння самого поняття нотаріальних дій, спрямованих на надання виконавчоїсили борговим документам та видача свідоцтв про право власності на частку успільому майні подружжя за рамки радянської правової доктрини, по-друге,засвідчили, що адекватні суспільні потреби регулювання нотаріальних дій,спрямованих на надання виконавчої сили борговим документам та видача свідоцтвпро право власності на частку у спільому майні подружжя, потребують об’єктивнихуявлень насамперед про структурний аналіз вчинення нотаріальних дій нотаріусамиУкраїни
1. Нотаріальнідії, спрямовані на надання виконавчої сили борговим та платіжним документам.
Загалом, виконавчий напис — це розпорядженнянотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредиторагрошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах,які підтверджують зобов’язання боржника.
В основі вчинення цієїнотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості. Таким чином,вчинення виконавчого напису — це не вирішення спору між кредитором і боржником,а підтвердження безспірності зобов’язання боржника, і тому нотаріус не викликаєборжника, не з’ясовує його заперечень проти вимог кредитора [1].
Даний інститут забезпечуєінтереси кредитора, полегшуючи і прискорюючи здійснення його прав привідсутності спору з боку боржника. В той же час закон при вчиненні виконавчогонапису охороняє і інтереси боржника, відмовляючи у вчиненні виконавчого напису,якщо виникає спір, який буде вирішуватися в суді чи арбітражному суді. Якщо жвиконавчий напис вже вчинено, то боржник вправі його оспорити, подавши позовнузаяву до суду чи арбітражного суду. При цьому суд може забезпечити позов,винісши ухвалу про зупинення стягнення за виконавчим написом.
Для стягнення грошових сум абовитребування від боржника
майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що
встановлюють заборгованість [2].
/> Перелік документів, за якимистягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів,
установлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N1172 [3], а саме це:
· Документи, що встановлюють заборгованість підприємств,
установ, організацій за відрахуваннями (через Державний комітет з
питань науки та інтелектуальної власності) творчим спілкам України
за використання творів літератури і мистецтва:
/>1)Літературному фонду Національної спілки письменників України:
/>а)видавництв та видавничих організацій за відрахуваннями у
розмірі 10 відсотків загальної суми винагороди, нарахованої
авторам за оригінальні та перекладні твори художньої літератури;
/>б) театрів(стаціонарних, пересувних), а також підприємств,
установ, організацій, що надають за договорами майданчики для
проведення вистав і концертів колективам і виконавцям, які
здійснюють гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у
розмірі 2 відсотків суми валового збору (або суми за договором);
/>в)театрів та інших організацій за відрахуваннями за вистави
малих драматичних форм (скетчі, одноактні водевілі), а також
культурно-освітніх закладів за відрахуваннями за твори всіх жанрів
у розмірі 0,5 відсотка суми валового збору (або суми за
договором);
/>г)підприємств, що займаються видавничою діяльністю та
тиражуванням літературних творів, за відрахуваннями за
використання усіх видів літературних творів; за відрахуваннями за
використання усіх видів літературно-художніх творів вітчизняних і
зарубіжних авторів, що не охороняються авторським правом, у
розмірі 2 відсотків суми реалізації.
/>Дляодержання виконавчого напису подається скріплений
підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою
підприємства, установи, організації розрахунковий лист із
зазначенням розміру заборгованості; />
2) Музичному фондуУкраїни:
/>а)організацій, які виплачують авторську винагороду за
публічне виконання музичних творів, підприємств, установ,
організацій, що надають за договорами майданчики для проведення
вистав і концертів колективам і виконавцям, які здійснюють
гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у розмірі 2
відсотків суми валового збору, одержаного від продажу квитків, або
суми гарантованої оплати згідно з договором, а також видовищних
підприємств за такими само відрахуваннями за музичні вистави
(опера, оперета, балет тощо) та естрадні концерти;
/>б)підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у
розмірі 1 відсотка суми валового збору (виручки від реалізації),
одержаного за використання музичних творів, що випускаються в
записі на магнітній плівці, компактних касетах, платівках і
лазерних дисках;
/>в)видавництв та видавничих організацій, друкованих засобів
масової інформації за відрахуваннями у розмірі 10 відсотків
загальної суми авторської винагороди, нарахованої за видання
музичних і музикознавчих творів.
/>Для одержання виконавчого напису подається скріплений
підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою
підприємства, установи, організації, редакції газети (журналу)
розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;
/>3)Національній спілці театральних діячів України: театрів
(стаціонарних і пересувних) за відрахуваннями у розмірі 1 відсотка
суми валового збору з театральних постановок [4].
/>Дляодержання виконавчого напису подається скріплений
підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою
театру розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;
/>4)Журналістському фонду України: телерадіоорганізацій,
ДІНАУ, Українського незалежного інформаційного агентства «Новини»,
регіональних інформаційних агентств та друкованих засобів масової
інформації, видавництв та видавничих організацій за відрахуваннями
у розмірі 6 відсотків загальної суми авторської винагороди,
нарахованої за суспільно-політичні, публіцистичні, науково-популярні твори, інформаційний та ілюстративний матеріал (крім гонорару, з якого провадятьсявідрахування до фондів інших творчих спілок).
/>Дляодержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника іголовного (старшого) бухгалтера та печаткою телерадіоорганізації, інформаційного агентства, видавництва, видавничої організації, друкованого засобу масової інформації розрахунковий лист із зазначеннямрозміру заборгованості;
/>5)Національній спілці кінематографістів України [5]:
кіновидовищнихзакладів (крім розташованих у сільській місцевості) за відрахуваннями у розмірі 1 відсотка суми валового збору, одержаного за розповсюдження ідемонстрування фільмів.
/>Дляодержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівникаі головного (старшого) бухгалтера та печаткою кіновидовищного закладурозрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості; />
6) Національній спілціхудожників України:
/>а)підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків загальної суми авторської винагороди або заробітної плати,нарахованої художникам (живописцям, скульпторам, графікам, оформлювачам, декораторам, художникам, які створюють твори декоративно-прикладного мистецтва, зайнятим у промисловості художникам-конструкторам, модельєрам, макетникам, художникам театру і кіно та іншим) за виконані ними художні роботи (як за оригінальні твори, так і за роботи з копіювання й тиражування);
/>б)організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми,
одержаної від реалізації художніх творів на комісійних засадах.
/>Дляодержання виконавчого напису подається скріплений
підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, установи, організації розрахунковий лист із зазначенням розмірузаборгованості;
/>7)Національній спілці майстрів народного мистецтва України:
/>а)підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у
розмірі 2 відсотків загальної суми авторської винагороди або заробітної плати, нарахованої творчим майстрам, художникам народного мистецтва іпрацівникам з тиражування художніх виробів (ткацтво, вишивка, килимарство, гончарство,різьбярство, художні вироби з металу, каменю, дерева, соломки, народнемалярство і декоративний розпис тощо);
/>б)організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми,
одержаної від реалізації творів народного мистецтва на комісійних
засадах на виставках, ярмарках, аукціонах тощо.
/>Дляодержання виконавчого напису подається скріплений
підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою
підприємства, установи і організації розрахунковий лист із
зазначенням розміру заборгованості [6];
/>8)Фотофонду України:
/>а)телерадіоорганізацій, ДІНАУ, Українського незалежного
інформаційного агентства «Новини», регіональних інформаційних
агентств та друкованих засобів масової інформації, видавництв та
видавничих організацій, а також інших підприємств, установ,
організацій за відрахуваннями у розмірі 4 відсотків авторської
винагороди або заробітної плати фотохудожникам, фотографам і
фотолаборантам за використання творів фотомистецтва в усіх видах
видань, художнє оформлення фотовидань;
/>б)промислових підприємств і служб сервісу за відрахуваннями
у розмірі 2 відсотків заробітної плати, нарахованої фотографам і
фотолаборантам, як за використання оригінальних творів, так і за
їх копіювання й тиражування;
/>в)організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми,
одержаної від реалізації творів фотомистецтва на комісійних засадах.
/>Дляодержання виконавчого напису подається скріплений підписами керівника іголовного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, установи і організації розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості [7].
/>Стягненнязаборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей узакладах освіти
/>· Документи, що встановлюють заборгованість батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей, які потребують тривалого лікування, у дошкільних закладах освіти,загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, дитячих будинках. />
Для одержання виконавчого напису подається засвідчений стягувачем витяг з особовогорахунка батька або особи, що його замінює (чи довідка стягувача), з відміткою про непогашення заборгованості у двотижневий термін після вручення письмового попередження./>
· Документи, що встановлюють заборгованість батьків або
осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків, які
потребують особливих умов виховання, у загальноосвітніх школах іпрофесійно-технічних училищах соціальної реабілітації [8].
/>Дляодержання виконавчого напису подаються:
/>а) копія документа про розмір щомісячної плати батьків або осіб, що їх замінюють;
/>б)засвідчений стягувачем витяг з особового рахунка батька
або особи, що його замінює (чи довідка стягувача), з відміткою про
непогашення заборгованості у двотижневий термін після вручення
письмового попередження.
/>/>· Диспаша (розрахунок з розподілу загальної аварії), не
оскаржена в установлений термін або оскаржена, але залишена судом
у силі.
/>Дляодержання виконавчого напису подаються:
/>а)диспаша;
/>б)довідка диспашера про те, що диспаша не скасована і не
змінена судом.
/>/>· Документи, щопідтверджують заборгованість притягнутих до
матеріальної відповідальності звільнених з військової служби
військовослужбовців і військовозобов’язаних після закінчення
зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди [8].
/>Дляодержання виконавчого напису подається довідка командира
(начальника) військової частини про суму заборгованості, що
підлягає стягненню.
/>/>· Договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку
повернення об’єкта лізингу.
/>Дляодержання виконавчого напису подаються:
/>а) оригіналдоговору лізингу;
/>б)засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого
лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після
вручення письмового повідомлення. />/>
· Документи, що встановлюють заборгованість орендарів з
орендної плати за користування об’єктом оренди.
/>Дляодержання виконавчого напису подаються:
/>а)оригінал договору оренди;
/>б)засвідчена стягувачем копія рахунка, надісланого боржникові, з відміткою про непогашення заборгованості після вручення письмовогопопередження [9].
/>/>· Чеки, неоплатаяких посвідчена нотаріусом.
/>/>/>· Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку.
/>Дляодержання виконавчого напису подаються:
/>а)оригінал опротестованого векселя;
/>б) акт пропротест векселя.
/>ЗаконодавствомУкраїни можуть бути встановлені випадки
заборони звернення стягнення на окремі види майна (ст. 89 Сімейного кодексу України, ст. 754 Цивільного кодексу України та ін.) [10].
/>Зверненнястягнення на майно, що є предметом іпотеки і
належить державному чи комунальному підприємству або підприємству,
більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у
державній власності, здійснюється на підставі рішення суду (стаття
33 Закону України «Про іпотеку».
/>/>Виконавчий напис (окрім вимоги про неоплату чека) вчиняється
нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження
боржника або стягувача [11].
/>Длявчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусуподається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено:
/>· відомості пронайменування і адресу стягувача та боржника;
/>· дата та місценародження боржника — фізичної особи, місце
його роботи;
/>· номери рахунків убанках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ
для юридичної особи;
/>· строк, за якиймає провадитися стягнення;
/>· інформація щодосуми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню,включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
/>Заяваможе містити також іншу інформацію, необхідну для
вчинення виконавчого напису.
/>У разіякщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію
чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису,
нотаріус вправі витребувати їх у стягувача./>
Вчиненнявиконавчого напису в разі порушення основного
зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється
нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання
іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця,
письмової вимоги про усунення порушень [12].
/>Вчиненнявиконавчого напису за заявою одного з
іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів
з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення
про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання
письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий
пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки
виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.
/>Нотаріусвчиняє виконавчі написи:
/>· якщоподані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншоївідповідальності боржника перед стягувачем;
/>· за умови, що здня виникнення права вимоги минуло не більше
трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчийнапис,
законом установлено інший строк давності, виконавчий напис
видається у межах цього строку.
/>Заборгованістьабо інша відповідальність боржника визнається
безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо
подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені
Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
/>Строки,протягом яких може бути вчинено виконавчий напис,
обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового
стягнення боргу [13].
/>Уразі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє заданими Державного реєстру іпотек наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.
/>Занаявності заставної вчинення виконавчого напису може бути
здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.
/>При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, заякими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставівиконавчих написів./>/>
Виконавчий напис має містити:
/>· дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище,ім’я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;
/>· найменування таадресу стягувача;
/>· найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (дляфізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичнихосіб);
/>· строк, за якийпровадиться стягнення;
/>· суми, що підлягаютьстягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення;
/>· розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненнюз боржника;
/>· зазначення статтіЗакону України «Про нотаріат» та пункту Переліку документів, напідставі яких вчинено виконавчий напис;
/>· номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстраціїнотаріальних дій;
/>· підпис нотаріуса,який вчинив виконавчий напис, печатку./>/>
Виконавчий напис вчиняється на оригіналідокумента, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестованийвексель та ін.) [14].
/> Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.
/> Якщо за борговим документом необхіднопровести стягнення по частинах, то виконавчий напис за кожним стягненням може бути
зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлюєзаборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису ізазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстромнотаріальних дій.
/> За заявою кредитора розмір суми, якапідлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентіврічних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором абозаконом.
/> Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
/> Вчинення виконавчого напису задоговором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України [15]. />
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, або витяг з особового рахункуборжника і копія виконавчого напису.
/> При кожному наступному вчиненнівиконавчого напису за одним і
тим самим зобов’язанням повторне подання копії документа, що встановлюєзаборгованість, не вимагається. У цих випадках слід
обмежитися поданням двох примірників витягу з особового рахунку та
оригіналу зобов’язання. Один примірник витягу з виконавчим написом
і оригінал зобов’язання повертається стягувачу, а другий
примірник — залишається у нотаріуса.
/> При вчиненні кількох виконавчихнаписів за документами, що встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов’язання не вимагається. У таких випадках у справах нотаріуса залишається одна копія документа, що встановлюєзаборгованість (на одного з боржників), і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, з зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу, суми, що підлягає стягненню завиконавчим написом, а в необхідних випадках й інших даних. Стягувачувидаються виконавчі написи на кожного боржника окремо у відповідності досписку. />Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа,що
встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи,
зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів
нотаріусів, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються усправах нотаріуса [16].
/> На прохання чекодержателя нотаріус уразі неоплати чека вчиняє виконавчий напис./>
Виконавчі написи на чеках вчиняються за місцезнаходженням платника. Виконавчі написи вчиняються занаявності напису платника
про те, що чек був пред’явлений до оплати з зазначенням дня пред’явлення, але не був оплачений. При вчиненні виконавчого напису перевіряється своєчасність пред’явлення чека до оплати (стаття 93 Закону України«Про нотаріат» .
/> Виконавчі написи про неоплату чекавчиняються нотаріусами в
строки, визначені чинним законодавством України про чеки.
/> Виконавчі написи вчиняються за бажанням чекодержателя як
проти чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком.
/>Провчинення виконавчого напису нотаріус робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і надсилає повідомлення чекодавцю про неоплатучека та видачу виконавчого напису [17].
2.Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Здійснення подружжям права спільної власності може призводити також до його припинення. Це можливо як за загально-правовими підставами (шляхом відчуження спільного майна за угодами іншим особам, його споживання, знищення тощо), так і за підставами, передбаченими сімейним законодавством, тобто за спеціальними підставами. Найпоширенішою спеціальною підставою припинення права спільної власності на набуте подружжям у період шлюбу майно є його поділ, у результаті якого встановлюється частка кожного з подружжя у спільному майні, відповідно до чого вчиняється його розподіл в натурі у порядку, встановленому ст. ст. 28, 29 КпШС України.
Поділ спільного майна здійснюється або добровільно шляхом укладення подружжям відповідної цивільно-правової угоди, у тому числі з нотаріальним посвідченням, або у судовому порядку на вимогу одного із подружжя чи на вимогу інших осіб у зв’язку зі зверненням стягнення на їх майно (ст. 31 КпШС України). Крім того, ст. ст. 34, 38 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що державними нотаріальними та консульськими установами України можуть вчинятися відповідні нотаріальні дії, у тому числі такі як видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що вчиняється в порядку, встановленому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [18].
Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя
видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на
частку в спільному майні, набутому ними за час шлюбу.
/>Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя як під час
перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
/>Свідоцтво про право власності видається тільки на те майно,
яке є спільною сумісною власністю подружжя і є наявним на день
видачі свідоцтва.
/>При видачі свідоцтва нотаріус вимагає документ, який
посвідчує шлюбні відносини, у тому числі такі, що згодом були
розірвані в порядку, встановленому чинним законодавством
(свідоцтво про шлюб, про розірвання шлюбу, відмітка в паспорті про
реєстрацію шлюбу тощо). На примірнику свідоцтва, що залишається в
справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса,
робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для
огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної
особи, що його видала [19].
/>Якщо до складу майна, на частку якого видається
свідоцтво, входить майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає
подання документів, які підтверджують право власності подружжя на
таке майно./>
При видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок,
квартиру та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус
вимагає витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де
інвентаризація не проведена, — довідку відповідного органу
місцевого самоврядування, у якій викладена характеристика будівлі,
на яку видається свідоцтво.
/>За наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири,
дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна свідоцтво про право власності на майно, обтяжене
боргом, видається у разі згоди на те кредитора (відповідного
податкового органу) [20]./>
Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно,
перераховане вище, робиться відмітка на правовстановлювальному
документі./>
Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру,
дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме
майно видається нотаріусом за місцезнаходженням цього майна. />
У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право
власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на
підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним
повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке
свідоцтво може бути видане на половину спільного майна [21].
Висновки
Діяльністьнотаріату відчутно впливає на різні аспекти суспільного життя країни. Відякості його роботи залежать нормальне функціонування цивільного обороту країни,ефективність охорони й захисту майнових прав та законних інтересів громадян іорганізацій. Формування ринкової економіки, основу якої складає приватнавласність, потребує посилення правового регулювання господарських відносин, азначить, і підвищення ролі нотаріату як регулятора цих відносин. Це, в своючергу, визначає і завдання нотаріальних органів на нинішньому етапі розвиткунашого суспільства.
Завданнямнотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законнихінтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності таправопорядку, попередження правопорушень.
У нотаріусівУкраїни поки що немає свого етичного кодексу, але це не означає, що нормамиетичної поведінки у нас можна нехтувати. Вони частково склались і певною міроюзнайшли відображення у чинному законодавстві. Але з розвитком інститутунотаріату виникають проблеми, що не були притаманні державному нотаріату та заумов перехідного періоду розвитку професії не могли бути вирішенізаконодавством.
У тих країнах, девільний нотаріат існує вже давно, де нотаріуси мають чітко врегульований статусу суспільстві, ці питання стали нормами професійного життя нотаріусів. НотаріатУкраїни теж готовий до розгляду деонтологічних проблем, бо розуміє важливістьїх вивчення, щоб запобігти виникненню в нотаріальній діяльності ситуацій, якімогли б похитнути авторитет нотаріуса в суспільстві як незалежного радникагромадянина, щоб моральні канони стали обов’язковими нормами поведінкинотаріуса.
Нотаріус — це непросто професія, а стиль життя людини, причетної до цієї системи.
За час існуваннянотаріату в Україні основні принципи відносин між нотаріусами і державою, міжнотаріусами та іншими правоохоронними органами, між нотаріусами та особами, якізвертаються до них, не тільки визначились, а й знайшли закріплення в ЗаконіУкраїни «Про нотаріат».
Але, хочавідносини нотаріуса з особами, які звертаються до нього, іншими органами тапосадовими особами певною мірою відображені в законодавстві, деонтологічніправила як певні норми моралі, вчинки нотаріуса та відносини між нотаріусами врамках однієї професії не мають законодавчого закріплення.
Обов’язки передгромадськістю полягають у тому, що нотаріус зобов’язаний підтримувати всізаходи, що можуть поліпшити якість або доступність його професійних послуг,підвищувати рівень освіти та поінформованості щодо своєї професійнійдіяльності, поширювати позитивне ставлення до своєї професії й запобігатизаплямовуванню репутації професії, підносити її гідність, охороняючи віднеосвічених людей, охороняти громадськість від збитків. Діяльність нотаріусамає здійснюватися так, щоб вона не могла зашкодити ні його особистій репутації,ні репутації професії.
Сприяти заходампідвищення юридичної грамотності населення з питань діяльності нотаріату танадання інформації відносно способів урегулювання правовідносин, що є предметомнотаріального провадження, — це обов’язок нотаріуса перед суспільством.
Обов’язки передклієнтом — найсуттєвіші обов’язки нотаріуса. Нотаріус у більшості випадківспілкується з громадянами тоді, коли останні вирішують свої питання майновогохарактеру, як-то: укладають угоди щодо розпорядження майном, оформляютьспадкові права тощо. І завданням нотаріуса є допомогти громадянинові,відповідно до чинного законодавства та дійсних намірів, вчинити на йогопрохання ту чи іншу нотаріальну дію.
Аналізуючидіяльність органів нотаріату в Україні, можна сказати, що обов’язки передособами, які звертаються для вчинення нотаріальних дій, є найбільшурегульованими в нормативних актах.
Наприклад,відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси та іншіпосадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані додержувати таємницівчинення цих дій.
Причому обов’язокдодержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, якимпро вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними їхніхслужбових обов’язків, що покладає на нотаріусів додатковий обов’язокправильного підбору кадрів своїх працівників.
Деонтологіявизначає три основи, на яких базуються стосунки між нотаріусом та особою, яказвертається до нього чесність (порядність); доступність і оперативність;незалежність і безкорисливість.
А починається все зприсяги нотаріуса. У багатьох управліннях юстиції молоді нотаріуси присягають вурочистій обстановці, у присутності своїх старших колег із професії. Це сприяєтому, що людина, яка обирає цю професію, відчуває моральну відповідальність засвої дії.
І сам текстприсяги вже закріплює певні канони поведінки нотаріуса, стає життєвим кредо.Нотаріус має розрізняти свої інтереси та інтереси особи, яка звертається донього, керуючись тим, щоб саме інтереси останньої були якнайкраще забезпечені.
А основним критерієм єоб’єктивність.
Передбаченізаконом персоніфіковані обмеження у праві вчинення нотаріальних дій — один іздійових засобів посилення об’єктивності нотаріуса (ст. 9 Закону України«Про нотаріат»).
Нотаріус не можевчиняти нотаріальні дії на своє ім’я та від свого імені, на ім’я та від іменісвого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей,онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім’я та від імені працівниківнотаріальної контори, працівників, які знаходяться у трудових стосунках ізприватним нотаріусом.
У спілкуванні зособами, які до нього звертаються, нотаріус зобов’язаний сприяти їм уздійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів, роз’яснювати права таобов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щобюридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.
Для цьогонотаріус повинен усвідомлювати межі своїх знань із предмета, не перебільшуватизначущості власних послуг для особи, поважати право особи на консультацію віншого спеціаліста, діяти як чесний і відвертий порадник і утримуватися відучасті у справах свого клієнта з питань, не пов’язаних із його професією.
Для забезпечення об’єктивностіта незалежності держава заборонила нотаріусам перебувати в штаті іншихдержавних, громадських і приватних підприємств та організацій, вдаватися допідприємницької та посередницької діяльності, а також виконувати іншуоплачувану роботу, крім супровідної з учиненням нотаріальних дій, а такожвикладацької та наукової у вільний від роботи час (ст. 3 Закону).
Суттєве колопроблем піднімається при розгляді відносин між самими нотаріусами.
Нотаріуси — цепевна професійна спільність людей. І члени цієї спільності мають допомагатиодин одному.
У розмаїттінашого законодавства, в умовах неврегульованості багатьох правових питаньвелику роль відіграє нотаріальна практика. А становлення нотаріальної практикиможливе лише в умовах постійного спілкування, вислуховування різних думок ідослідження висновків. Як сьогодні ти поставишся до запитання свого колеги,таке ж ставлення побачиш завтра щодо питання, яке виникло в тебе. Причомуспецифічність нашої діяльності за нинішнього стану суспільства полягає в тому,щоб надати громадянам та юридичним особам допомогу у вирішенні їхніх питаньсаме тоді, коли це їм необхідно, і швидко зорієнтуватись у проблемах, які в нихвиникають, і способах їх вирішення.
Нотаріус, доякого звертається за консультацією колега, повинен висловити свою думку чи датирекомендацію якомога швидше. Але водночас нотаріус, який співпрацює з колегою,мусить зберігати свою професійну незалежність, яка дає йому право самостійнопрацювати й приймати рішення.
Той шлях, якиміде нотаріат України у своєму розвитку, є нелегким. Але до нас цим самим шляхомішли нотаріати різних країн. І їхній досвід у побудові нотаріальної системитреба прийняти до уваги.
Усе те, щослужить становленню нотаріату України як органу незалежного, об’єктивного, депрацюють і мають працювати люди високої професійної та людської гідності, намтреба сприймати, берегти й застосовувати.
Також слідзазначити, що з вжиттямзаходів до охорони спадкового майна слід пов’язувати фактичне відкриттяспадщіни. До цього часу питання про відкриття спадщіни пов’язувалось лише зпровадженням по видачі свідотства про право на спадщіну. Доцільно віднестиданий процес до багатоетапних, що надасть можливість встановити певнупослідовність вчинення та зміст кожного етапу. Логічним є відокремлення трьохетапів провадження, а саме: 1) Отримання вдомостей про необхідність вжиттязаходів до охорони спадкового майна, їх оцінка, та в разі позитивної оцінки –вчинення заходів до охорони спадкового майна; 2) Етап збереження майна, якиймає тривати до отримання майна всіма спадкоємцями і який може супроводжуватисьвідчудженням частини майна, прийнятого на зберігання у передбачених закономвипадках; 3) Передачу спадкового майна спадкоємцям.
Перелікпосилань:
1. Л.К.Радзієвська, С.Г. Пасічник “Нотаріат в Україні”. – Навчальний посібник. – 2001р. – С.96.
2. Борисов В.І.Цивільне право. — К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 165.
3. ЗаконодавствоУкраїни про нотаріат. Організаційно-правові основи діяльності нотаріату:збірник офіційних нормативних актів // Бюлетень законодавства і юридичноїпрактики України. – 1998. — №5… – С. 34
4. ПостановаКабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172 Про затвердження переліку документів, за якимистягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчихнаписів нотаріусів // Відомості Верховної Ради. – 1999, №16. — С.212.
5. ЗаконУкраїни “Про нотаріат” // Відомості Верховної Ради. – 1993, №39. — С. 383.
6. РукатовВ.Г. Основи цивільного права України. — Х.: Право, 2000. – С. 350.
7. ФурсаС.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика. Навчальний посібник. Київ: Атіка, 2002,. – С. 201.
8. Інструкціяпро порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 N 20/5 // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 2004. — №12 — C. 142
9. Цивільне правоУкраїни: Підруч.: У двох книгах / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.:ІнЮре, 2002. – С.511.
10. Цугайло Р.К. Якподілити спадок? // Підприємець. 2003/9. — С. 14-15.
11. Положенняпро порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності від 4 березня 1994 р.№10/5. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. — №3. – С. 112
12. Цивільне правоУкраїни. Загальна частина. / За ред. О.А.Підопригори, Д.В.Бобрової. — К.: Вентурі, 1995. – С. 109.
13. Бондурин О.С.Спадкування за заповітом // Правовий часопис. 2004/2. — С. 10-12.
14. Валуєв М.М.Отримання спадку і його правове оформлення // Право України. 2002/7. — С.23-24.
15. Маслов П.І.Спадкове право за новим Цивільним кодексом // Часопис Київського університетуправа. 2003/10. — С. 22-26.
16. Ніжний О.Г.Правове регулювання отримання спадку // Правознавець. 2004/5. — С. 8-11. 5.Потапов В.М. Спадкування за заповітом // Правознавець. 2003/7. — С. 19-20.
17. Русаков Л.Б.Правові проблеми відмови від спадщини // Закон. 2004/8. — С. 23-24.
18. Сухевич О.М.Законодавче регулювання спадкових відносин // Правовий вісник. 2004/3. — С.32-38.
19. Туманов О.Г. Якотримати спадок? // Юрист. 2005/2. — С. 25-28.
20. Туровський М.П.Спадкування за новими нормами Цивільного кодексу // Правова освіта 2004/1. — С.12-15.
21. Цирпа В.О.Я-спадкоємець. Що робити? (Правове регулювання отримання спадку) // Господар.2005/7. — С. 31-33.
Переліквикористаної літератури:
Бондурин О.С. Спадкуванняза заповітом // Правовий часопис. 2004/2. —
Борисов В.І. Цивільнеправо. — К.: Юрінком Інтер, 2004.
Валуєв М.М. Отриманняспадку і його правове оформлення // Право України. 2002/7.
Дзера О.В. Цивільнеправо. — К.: Юрінком Інтер, 2004.
Закон України“Про нотаріат” // Відомості Верховної Ради. – 1993, №39,
ЗаконодавствоУкраїни про нотаріат. Організаційно-правові основи діяльності нотаріату:збірник офіційних нормативних актів // Бюлетень законодавства і юридичноїпрактики України. – 1998. — №5.
Інструкція пропорядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18 червня 1994 р.№18/5 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. — №6
Л.К. Радзієвська,С.Г. Пасічник “Нотаріат в Україні”. – Навчальний посібник. – 2001 р.
Маслов П.І. Спадковеправо за новим Цивільним кодексом // Часопис Київського університету права.2003/10.
Ніжний О.Г. Правоверегулювання отримання спадку // Правознавець. 2004/5.
Потапов В.М. Спадкуванняза заповітом // Правознавець. 2003/7. —
Положення пропорядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності від 4 березня 1994 р.№10/5. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. — №3
Рукатов В.Г. Основицивільного права України. — Х.: Право, 2000.
Русаков Л.Б. Правовіпроблеми відмови від спадщини // Закон. 2004/8.
Сухевич О.М. Законодавчерегулювання спадкових відносин // Правовий вісник. 2004/3.
Туманов О.Г. Як отриматиспадок? // Юрист. 2005/2.
Туровський М.П.Спадкування за новими нормами Цивільного кодексу // Правова освіта 2004/1.
Фурса С.Я., Фурса Є.І.Спадкове право. Теорія і практика. Навчальний посібник. Київ: Атіка, 2002,
Цивільне право України:Підруч.: У двох книгах / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: ІнЮре,2002.
Цивільне право України.Загальна частина. / За ред. О.А.Підопригори, Д.В.Бобрової. — К.: Вентурі, 1995.
Цирпа В.О. Я-спадкоємець.Що робити? (Правове регулювання отримання спадку) // Господар. 2005/7.
Цугайло Р.К. Як поділитиспадок? // Підприємець. 2003/9.