Реферат на тему:
Нові відіменникові прийменники в українській мові
Граматична система української мови, незважаючи на її велику стійкість, стабільність засад, зазнає певних змін, що виявляються, зокрема, в поповненні її одиниць, удосконаленні граматичних правил тощо. Прикладом таких змін слугує прийменникова система, у якій на основі первинних прийменників постало багато похідних одиниць, що диференціювали й конкретизували релевантні відношення. Саме такі зміни відбулися раніше й відбуваються у вживанні тепер прийменника в (у)
[6, 58].
Склад прийменників української мови в останні десятиліття активно поповнився насамперед у зв’язку з розвитком функціональних стилів, зокрема наукового, ділового та ін., унаслідок кількісних та якісних змін у складі прийменникового корпусу. Особливо яскраво динамічні ознаки виявляються в поповненні класу прийменників новими одиницями за рахунок відіменникових прийменникових сполук [12, 412; 13, 146].
Паралельно з формальними ("порожніми") прийменниками, які майже повністю десемантизовані, у системі прийменників наявні й такі, у яких, на думку деяких дослідників, лексичні значення ще зберігаються. З ними пов’яні різні погляди на саму категорію похідних прийменників [13, 7]. Джерелом поповнення прийменникової системи є конркеретні словоформи інших частин мови, які на сьогодні найпродуктивнішим є відіменниковий тип творення нових прийменникових сполук.
Об’єктом нашого дослідження обрано такі похідні прийменники, як у (в) межах, у (в) рамках, у (в) сфері, у (в) галузі, у (в) ділянці, у (в) царині, на теренах, у (в) сегменті, у (в) секторі
, тобто деномінативні (відіменникові) за походженням прийменники, які належать до логічного семантичного типу, і складені, двокомпонентні за стурктурою. Ці прийменники в найновіших працях українських граматистів [1, 64; 2, 332] віднесено до вторинних прийменників, співвідносних з адвербіалізованими прийменниково-іменниковими формами (аналітичними прислівниками). Значна частина таких складених прийменників характеризуються тим, що іменникові компоненти у їхньому складі зберігають живі й тісні парадигматичні та семантичні зв’язки з відповідними іменниками, несучи в собі елементи предметного значення [11, 412]. Унаслідок того що похідні прийменники зберігають тісний зв’язок зі своїми вихідними повнозначними словами, які вживаються в українській мові як виразники відповідних лексичних значень, їхній стаутс кваліфіковано як окремий тип слів-морфем [2, 330].
На думку деяких дослідників, лексичні значення цих повнозначних слів не втрачаються, а лише зазнають складних якісних перетворень у напрямку підсилення закладеної в їхній семантиці здатності до вираження релятивності. Лексичні значення прийменників, на відміну від лексичних значень відповідних повнозначних слів, до повнозначних слів, до яких сягають їхні компоненти, особливої якості: вони узагальнено вказують на відношення між словами [13, 12].
Досліджувані похідні прийменники називатимемо "власне прийменниками", услід за тими мовознавцями, які до власне прийменників зараховують одиниці, що виступають тільки у функції прийменника, незалежно від їхньої морфосинтаксичної влаштованості [3, 37].
Будь-який прийменника фонетично й стилістично особливий, адекватно не може бути замінений іншим. Це стосується насамперед вторинних складених прийменників [5, 212]. Спробуємо проаналізувати функціонування кожного із згаданих прийменників, пам’ятаючи, що основною умовою виявлення їхніх функціональних параметрів є контекст.
Прийменники у (в) межах, у (в) рамках, у (в) сфері, у (в) галузі, у (в) ділянці, у (в) царині, на теренах, у (в) сегменті, у (в) секторі
є виразниками обмежувальних відношень. Ті прийменники, за допомогою яких раніше (до появи цих новотворів) передавалися ці відношення, були багатозначними, а тому недостатньо точними засобами їхнього вираження [13, 101].
Прийменник у (в) рамках
належить до прийменникових новотворів, які вказують на те, що ознаку, виражену "якісним" словом, доповнює значення предмета, що якимсь чином обмежує вияв цієї ознаки [13, 100]. У вираженні обмежувального значення основну роль відіграє іменниковий компонент. За рахунок переносного значення іменника рамка
прийменник у (в) рамках
виражає відношення обмеження, вказуючи на певні межі, у яких що-небудь відбувається, розміщується. Деякі дослідники сполуку в рамках
беззастережно кваліфікують як вторинний складений прийменник [8, 708; 11, 409; 5, 211]. А.А.Лучик подає у (в) рамках
з ремаркою книжн.
і як аналог прийменника, що вказує на межу, обсяг, сферу діяльності чогось [7, 310].
Установлено, що в наукових текстах цей прийменник найчастіше поєднується з іменниками на позначення наук, галузей знань, напрямів, течій, стилів, жанрів, тем тощо, а в офіційно-діловому, публіцистичному стилях – з іменниками, що означають зустрічі, контакти, види діяльності, процеси тощо. Напр.: У рамках
конференції
відбувся семінар, присвячений конверсії
[Мовознавство, 2002, № 6, 107]; Розглянута в рамках
етнічного гносеологічного простору, мова, таким чином, постає у вигляді етнолінгвоментальності
— вибірної акцентуації логосвідомості на тих чи інших категоріях буття
[Бардіна, Ковалевська, 165]; У рамках газетно-публіцистичного
стилю взагалі і в передовій газетній статті зокрема два головних фактори визначають склад і функціонування лексики – інформативність повідомлення і пропаганда
[Зайцева, 157]; У рамках
постмодернізму фактично відбувається
відновлення шевченківського культурного мислення, яке розвивалося в силовому полі романтизму й містило різновекторну поліфонічну модель художнього мислення
[Гундорова, 52]; У рамках
переговорів з корейською стороною планується
обговорити питання подальшого удосконалення двостороннього співробітництва
[Урядовий кур’єр, 2004, 4 червня].
Щодо похідного прийменника у (в) межах,
то слід зазначити, що семантичною близькістю іменників, з якими генетично пов’язані іменні компонентиприйменників у (в) рамках, у (в) межах,
зумовлена спільність шляхів їхньої препозиціоналізації.
Релятивне відношення обмеження розвинулося у прийменника у (в) межах
на основі одного з переносних значень базового для нього іменника межа,
що вказує на простір, обмежений чим-небудь. Напр.: В межах
антропологічного підходу кардинально змінюється відношення між лінгвістом і мовою
[Яворська, 38]; Функціонування слова в межах
речення спричинює його різноманітне варіювання -фонетичне, морфологічне, семантичне та ін.
[Вихованець, Городенська, 11]; Сторони домовились також про недоцільність винесення на порядок денний питання запровадження єдиної валюти в межах
держав ЄЕП
[Урядовий кур’єр, 2003, 23 грудня]; Сьогодні в мові української тюрми побутують «гарно»,
«гарненько», «цікаво», «вже нема», «авжеж», «хлопці», «вскочити в халепу», які творять своєрідну підсистему в межах російського арго
[Березовенко, 199].
Похідні прийменники у (в) рамках, у (в) межах
є синонімічними і майже завжди взаємозамінними. Проте якщо йдеться про місцевість, інші географічні поняття, треба послуговуватися прийменником у межах:
у межах країни, у межах міста, села, області
та ін. [4, 144]. Зауважимо, що прийменником у межах
не можна замінити прийменник у рамках,
коли мовиться про зустрічі, ділові контакти, перемовини, конференції тощо, тоді вживається в рамках:
в рамках конференції,
візиту, програми, форуму, святкування, моніторингу.
Такі іменники, як сфера, галузь, ділянка, царина, терен
у звичному функціонуванні в мові є синонімами, тому й похідні від них прийменники у сфері,
у (в) галузі, у (в) ділянці, у (в) царині, на теренах
уживають як семантико-стилістичні синоніми, тобто такі, які не є цілком рівнозначними та взаємозамінними. Ці іменники об’єднує спільне значення „певна сукупність фактів, явищ, занять, що становлять якусь окрему сторону людської діяльності, людських інтересів" Із таким самим значенням уживаються в сучасній українській мові слова царина, лан, нива, терени
(як переносні). Звичайно, помітні відмінності у сполучуваності та стилістичних можливостях слів, що входять до першої та другої частини цього синонімічного ряду: галузь, сфера, ділянка –
слова стилістично нейтральні, а царина, терени
мають виразне стилістичне забарвлення, надають висловлюванню урочистості, піднесеності, а іноді є засобом іронії [4, 144]. Поява елемента релятивності в семантиці іменника сфера,
від якого походить іменний компонент прийменника у сфері,
пов’язана з перетворенням одного з найбільш абстрактних значень цього слова (‘галузь фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства; галузь знання, виробництва, мистецтва і т. ін.’) [10, 876], яке розвинулося на основі просторового його значення (‘район, межа поширення чого-небудь’) [10, 876], що на відміну від такого значення інших синонімічних іменників, має відтінок опуклості, об’ємності, середовища. Саме цей відтінок і впливає на поєднуваність прийменника у сфері
з відповідними іменниками.
Звичним контекстом, у якому реалізується це значення прийменника у сфері,
є його сполучення зі словами, що позначають галузі наукових знань, називають різні аспекти діяльності тощо (у сфері мікробіології, у сфері виробництва, у сфері
культури).
Цим і зумовлений менший ступінь узагальненості релятивного значення похідного прийменника у сфері.
Напр.: У сфері
граматики слово поєднує три
граматичні рівні морфологічний, синтаксичний і словотвірний
[Вихованець, Городенська, 9]; У сфері
модусу вона [орієнтація на мовця] означає будь-яке
відношення мовця – до предмета мовлення, змісту висловлення, співрозмовника, форми мовлення, порядку, ходу думки
[Шинкарук, 64]; Італійська за походженням лексика відіграє важливу роль у складі багатьох європейських мов, зокрема у сфері
музики, театру, архітектури, живопису, а також інших
[Дем’янова, Мартині, 399]; Незважаючи на те що переважна більшість наших малих підприємств, як і по
всій області, зосереджена у сфері
оптово-роздрібної торгівлі, останнім часом спостерігається переміщення пріоритетів діяльності до виробничої сфери
[Урядовий кур’єр, 2004, 4 червня]; У співпраці з ЮНЕСКОу сфері
освіти ми маємо
запозичувати найкращий світовий досвід і активно пропагувати власний
[Урядовий кур’єр, 2004, 14 травня].
Прийменник у
(в) галузі
також указує на окрему частину, сторону фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства, що зумовлено частковим збереженням лексичного значення базового іменника – ‘певна ділянка виробництва, науки і т. ін.’ [9, 22]. Це абстрактне значення іменника галузь
пов’язане з його прямим конкретним значенням „гілка", що спричинило у свідомості мовців асоціацію з просторовим видовженням, відгалуженням, на противагу опуклості, об’ємності у сприйнятті іменника сфера.
А.А.Лучик обмежує вживання прийменника у (в) галузі
ремаркою книжн.
[7, 292], зважаючи на те, що він уживається переважно в науковому стилі. Напр.: Даючи позитивну відповідь на запитання, автори підкреслюють, що адресатом цієї праці є не тільки мовознавці традиційної школи, а й комп’ютерні лінгвісти, теоретики інформаційних наук і фахівці в галузі
інформаційних технологій, для яких обрана авторами професійна мова й спосіб викладу є логічними
[Мовознавство, 2002, № 6, 73]; Тлумачні словники як галузь лексикографії слугують фіксації результатів досліджень у галузі
семантики як розділу теоретичного мовознавства
[Мовознавство, 2002, № 6, 21]; Цікаві висновки в галузі
функціонального синтаксису було зроблено на матеріалі простого речення
[Лаврінець, 1]; Паралельно з культурною програмою в Києві
відбудеться перше засідання Спільної українсько-китайської комісії з питань співробітництва в галузі
культури, яким буде започатковано створення цього органу
[Урядовий кур’єр, 2004, 14 травня].
Особливу активність в останні роки виявляє похідний прийменник у (в)
царині,
базовий іменник якого донедавна перебував у пасивному словникові української мови. Очевидно, актуалізація раніше вживаного іменника гшрина
посприяла широкому використанню цього прийменника саме як "найсвіжішого", не затертого порівняно з його попередніми аналогами. Характерно, що він навіть потіснив в ужитку давніший похідний прийменник у (в ) галузі
і з наукової сфери дедалі активніше проникає в інші функціональні стилі української мови, зокрема впубліцистичний. Напр.: Потреба скласти цілісне, повне уявлення про мовно-
національний розвиток 20 30-х років
XX
ст., зокрема у царині
поетичної
творчості, скеровує інтерес дослідників до вивчення мови репресованих у той час письменників, до яких належить і М.К.Зеров
[Зіневич, 1]; Для реалізації зазначеної мети плануємо … встановити основні закономірності виявів пуризму в царині
дериватології
[Яковець, 112]; Видання КНЕЮ викликають дедалі більше
зацікавлення не тільки навчальних закладів України, а й багатьох читачів, які шукають себе в царині економіки
[Урядовий кур’єр, 2004, 20 березня]; У царині
користування документами, інформування громадськості про визначні історичні події під патронатом Кабінету Міністрів за активної участі архіву видано кілька збірників документів
[Урядовий кур’єр, 2003, 9 грудня].
Поки що обмеженим у своєму вжитку є похідний прийменнику (в) ділянці,
на який натрапляємо насамперед у наукових текстах. Функціонально він найближчий до похідного прийменника у (в) галузі
,
що зумовлено відтінком просторового значення іменника ділянка –
‘відрізок чого-небудь, що має протяжність’ [9, 306].
Напр.: У ділянці
філософії та корпусу гуманітарних наук вихід на світову арену України як самостійної держави та суб’єкта культурно-цивілізаційного
процесу може відбуватися (і поступово відбувається) двома шляхами – шляхом
пізнання навколишнього, або «зовнішнього», світу та через
самопізнання
[Поліщук, 333].
Як новий виразник релятивної обмежувальної семантики сприймається тепер похідний прийменник на теренах
,
підґрунтям для якої послугувало просторове значення базового іменника терен –
місцевість, територія, яке дещо розширило площу обмеженості. Це виявилося і в поєднанні базового іменника з прийменником на
,
що, як відомо, поєднується в українській мові з іменниками на позначення простору, на поверхні яких відбувається дія, пор. на полі, на ниві.
Основною сферою появи й використання цього похідного прийменника є публіцистичний і науковий стиль. Напр.: Побутування перекладної традиції протягом десяти років
на теренах
України природно зачіпає фактори географічно-часової віддаленості перекладів.., а також те, як переклади безпосередньо з Е.По позначилися на розвитку української літературної полісистеми
[Рихло, 1]; Новим поштовхом на теренах
міської геральдики стали вибори до міських рад весною 1990 р., на яких у ряді міст перемогли демократичні кандидати
[Український історичний журнал, № 3, 2002, 68]; Між тим вона [вітчизняна іноземна філологія] існує і навіть
функціонує не лише на теренах
навчання та повчання шкільних вчителів
[Слово і час, N5, 2002, 31]; На теренах
СНД ця норма [щодо стягування ПДВ на нафту при
експорті] діє тільки стосовно України
[Урядовий кур’єр, 2004, 4 червня]; До
редакції надійшов лист, в якому один літній чоловік "упізнав" у фотографії кіноактора в ролі Зайчика (к-ф "Зайчик ") свого сина, який десь запропастився на
теренах
колишнього СНД і забув про батькове існування
[Урядовий кур’єр, 2003. 19 грудня].
Також абсолютно новими виразниками релятивного обмежувального значення, не зафіксованими в лексикографічних джерелах, є похідні прийменники у
(в) сегменті та у (в) секторі.
Ці новотвори перебувають на шляху переходу до власне прийменників, усе частіше виступаючи у функції прийменника.
На основі математичного значення іменника сегмент – ‘
частина круга, обмежена дутою та хордою, а також частина кулі, відокремлена січною площиною’ [10, 109] формується релятивне значення похідного прийменника у
(в) сегменті
сполучаючись з абстрактними Іменниками на позначення галузей, сфер людської діяльності, указує на частину цілого, названого іменником, який цей похідний прийменник переводить у позицію прислівника. Найчастіше прийменник у (в)
сегменті
вживається у публіцистичному стилі. Напр.: Даючи оцінку нинішній
ситуації у телерадіопросторі, Іван Чиж назвав "романтизмом" позицію деяких політиків, які "вважають, що тільки приватні канали можуть ощасливити країну, особливо коли в сегменті
інформаційного простору зникає саме поняття державного телерадіомовлення"
[Урядовий кур’єр, 2003, 18 грудня].
Релятивне відношення обмеженості розвинулося в прийменника у (в)
секторі
на базі значень опорного іменника сектор,
що теж указують на частину певної площі, ділянку, що чимось обмежена. Цей прийменник уживається як в науковому, так і в публіцистичному, офіційно-діловому стилях. Він поширеніший, ніж прийменник у (в) сегменті.
Напр: Леонід Голопатюк, коментуючи засідання комісії на
брифінгу, наголосив, що міністри оборони країн-учасників Альянсу відзначили успіх, якого досягла Україна у 2003 році на шляху здійснення реформ у секторі
безпеки та оборони
[Урядовий кур’єр, 2003, 17 грудня]; Треба відзначити, що в
секторі
відношення Російської православної церкви до духовних пошуків "зовні церковної огорожі" за останні роки відбулись немалі зміни
[Свистунов, 34].
Отже, у сучасній українській мові сформувалася група похіднихприйменників для вираження відношень обмеження, що входять до семантичного типу логічних прийменників. У межах спільної релятивної семантики вони розрізняються насамперед лексичним наповненням іменників, з якими поєднуються, що зумовлює різні ступені функціонального зближення між цими похідними прийменниками. Тісніше пов’язані прийменники у (в) межах, у (в) рамках,
проте другий не може поєднуватися з іменниками на позначення одиниць адміністративно-територіального поділу.
Функціонально рівнозначними, взаємозамінними є похідні прийменники у (в) галузі, у (в) царині, у (в) ділянці.
Донедавна найуживанішим з-поміж них був прийменнику (в) галузі.
Останнім часом він звузив сферу свого вживання у зв’язку з функціональним "бумом" прийменника у (в) царині.
До найновіших виразників релятивної семантики обмеження належать складені відіменникові прийменники у (в) сегменті, у (в) секторі,
що сформувалися на основі дещо вужчих термінологічних значень базових іменників, пов’язаних переважно з математикою.
ЛІТЕРАТУРа
1. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. – К.: Наук. думка, 1980. – 286 с.
2. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / За ред. І.Вихованця. – К.: Пульсари, 2004. – 400 с.
3. Всеволодова М. Предлог: Поле и категория (аспект функционально-коммуникативной грамматики) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць: У 2-х ч. / Укл.: А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – Вип.11. – Ч.2. – С.33-38.
4. Довідник з культури мови / За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Вища школа, 2005. – 399 с.
5. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навч. посібник. – К.: Академія, 2005. – 368 с.
6. Колодяжний А.С. Прийменник: Матеріали до лекцій з курсу сучасної української літературної мови. – X., 1960. – 165 с.
7. Лучик А.А. Російсько-український та українсько-російський словник еквівалентів слова. – К.: Довіра, 2003. – 495 с.
8. Русская грамматика: В 2 т. – М.: Наука. 1980. – Т.1. – 783 с.
9. Словник української мови: В 11 т. – К.: Наук. думка, 1971. – Т.2. – 550 с.
10. Словник української мови: В 11 Т. – К.: Наук. думка, 1978. – Т.9. – 917 с.
11. И.Уздиган І.М. Прийменник // Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: Вища школа, 1997. – 493 с.
12. Українські прийменники: Синхронія і діахронія: пробний зошит / За ред. проф. А.П.Загнітка. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – 162 с.
13. Черкасова Е.Т. Переход полнозначных слов в предлоги. – М.: Наука, 1967. – 280 с.