Облік активної частини балансу підприємства

ЗМІСТ
 
ВСТУП
І. ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
1.1. ЕКОНОМІЧНАСУТЬ, ФОРМИ, СТРУКТУРА, КЛАСИФІКАЦІЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА
1.2. НОРМАТИВНА ТАЗАКОНОДАВЧА БАЗА З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
1.3. ЗАРУБІЖНИЙДОСВІД ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
ІІ. ОБЛІКМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
2.1.ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «SKF-УКРАЇНА»
2.2. ПЕРВИННИЙОБЛІК
2.3. ПОРЯДОКВЕДЕННЯ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ
2.4. СИНТЕТИЧНИЙОБЛІК
2.5. ПОРЯДОКПРОВЕДЕННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ (КОНТРОЛЮ) МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
ІІІ. ШЛЯХИВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
3.1. УДОСКОНАЛЕННЯУПРАВЛІННЯМ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ ПІДПРИЄМСТВА
3.2. ЗАСТОСУВАННЯКОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

/>/>вступ
При здійсненні господарської діяльності у розпорядженніпідприємства знаходяться різні види майна в матеріальній та нематеріальнійформах. За економічним змістом майно як активи підприємства поділяють нанеоборотні та оборотні активи.
Жоднепідприємство не може існувати без засобів виробництва, запасів чи грошовихкоштів, так само, як і без дебіторської заборгованості, авансів, що видаютьсяна господарські потреби тощо.
Системабухгалтерського обліку, яка існувала до недавнього часу в нашій країні, буластворена зусиллями багатьох поколінь вчених і практиків. Не можна сказати, щовона цілком себе виправдала, але на час свого існування вона досить непогановиконувала поставлені перед нею завдання. Проте в даний час у залежності відорганізаційно-правової форми власності на території України діють різноманітнівиди підприємств, що з’явилися в процесі переходу економіки нашої країни доринкових відносин. Тому виникла необхідність адаптувати бухгалтерський облік ізвітність до вимог перехідного періоду і міжнародної інтеграції українськоїекономіки. Такого роду необхідність призвела до перетворення всього обліку вбільш оперативну, необтяжену громіздкими регістрами, інформаційно-управлінськуі доступну в застосуванні систему.
Істотнимзмінам піддаються теоретичні і методологічні основи теорії бухгалтерськогообліку, як от: зміст і визначення предмета бухгалтерського обліку, йогооб’єкти, основні задачі, вимоги і принципи.
У такихумовах вивчення правил, принципів та закономірностей бухгалтерського облікууявляється надзвичайно важливим. І, природно, на перше місце виходитькатегорія, без якої принципово неможливо здійснювати будь-яку господарськудіяльність – активи.
Нашезавдання – дослідити облік основних груп активів підприємства.
Актуальністьроботи зумовлює її завдання – вивчити:
–     документи, які засвідчують надходження, внутрішнєпереміщення та вибуття активів;
–     порядок аналітичного та синтетичного обліку рухуактивів;
–     субрахунки матеріальних активів;
–     можливості удосконалення обліку матеріальнихактивів засобами ЕОМ;
–     порядок проведення інвентаризації активів;
–     поняття та порядок зносу та амортизації основнихзасобів та інших необоротних активів тощо.
Метоюроботи є вивчення обліку активів на матеріалах реального існуючого підприємства.
Предметомдослідження є рахунки бухгалтерського обліку, які обліковують матеріальніактиви.
Об’єктамидослідження є матеріальні активи промислового підприємства ВАТ «SKF-Україна».

/>/>І. ТЕОРЕТИЧНІ аспекти обліку МАТЕРІАЛЬНИХАКТИВІВ
/> 
1.1. Економічна суть, форми, структура, класифікація матеріальнихактивів підприємства
Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результатіминулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отриманняекономічних вигод у майбутньому.
Наявні активи (потенціал) підприємства відображаються вйого балансі.
За призначенням активи виробничого підприємства поділяютьна окремі об’єкти (рис. 1.1) [8].
/>
Рис. 1.1. Класифікація активів підприємства
Підприємство отримує активи шляхом їх придбання абовиробництва, контролює та одержує майбутні вигоди, які очікується одержати відвикористання цих ресурсів. Кожен із активів сприяє надходженню економічних вигодна підприємство.
Необоротні активи підприємства поділяють на:
1. Нематеріальні активи – права на об’єкти промислової таінтелектуальної власності. На підприємстві наводяться окремо первісна тазалишкова вартості нематеріальних активів, а також нарахована у встановленомупорядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісноювартістю та сумою зносу.
2. Незавершене будівництво – витрати за оцінкою накалендарну дату на незавершене будівництво (разом з устаткуванням для монтажу),що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі дляфінансування такого будівництва.
3. Основні засоби – сукупність матеріально-речовихцінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сферіматеріального виробництва, так і у невиробничій сфері.
4. Довгострокові фінансові інвестиції – фінансовіінвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, які не можуть бутивільно реалізовані в будь-який момент через участь у капіталі.
Фінансові інвестиції – це активи, які утримуютьсяпідприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендівтощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.
5. Довгострокова дебіторська заборгованість –заборгованість підприємству фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ходінормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців віддати її нарахування.
6. Відстрочені податкові активи – податки (нараховані,сплачені), що підлягають відшкодуванню в наступних періодах внаслідоктимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.
7. Інші необоротні активи – необоротні активи відрозстрочки зобов’язань перед підприємством.
Оборотні активи – грошові кошти та їхні еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чиспоживання протягом операційного циклу чи протягом не більше як дванадцятимісяців від дати балансу.
До різновидностей оборотних активів належать:
1. Запаси
1.1. Виробничі запаси – запаси сировини, основних ідопоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючихвиробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів,призначених для споживання в ході нормального операційного циклу, які входятьдо складу виготовлюваної продукції чи є необхідними компонентами при їївиготовленні. Напівфабрикати – це продукція, що не пройшла всіх установленихтехнологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання абоукомплектування.
1.2. Тварини на вирощуванні та відгодівлі – дорослітварини на відгодівлі та в нагулі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини,вибраковані з основного стада для реалізації, та молодняк тварин.
1.3. Незавершене виробництво – витрати на незавершеневиробництво і незавершені роботи (послуги) на календарну дату.
1.4. Готова продукція – запаси виробів на складі, обробкаяких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно зумовами договорів із замовниками й відповідають технічним умовам і стандартам.Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які неприйняті замовником, є незавершеним виробництвом.
1.5. Товари – продукція, яка придбана підприємством длянаступного продажу.
2. Кошти, розрахунки та інші активи
2.1. Векселі одержані – заборгованість (борговізобов’язання) покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію(товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями(борговими розписками).
2.2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги– заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботиабо послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). До активів входитьчиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторськоїзаборгованості резерву сумнівних боргів.
2.3. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом– заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата заподатками, зборами та іншими платежами до бюджету.
2.4. Дебіторська заборгованість за виданими авансами –аванси, надані іншим підприємствам у рахунок наступних надходжень активів.
2.5. Дебіторська заборгованість із нарахованих доходів –нараховані дивіденди, проценти, роялті тощо, що підлягають надходженню.
2.6. Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків– заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість ізвнутрішньовідомчих розрахунків.
2.7. Інша поточна дебіторська заборгованість –заборгованість працівників підприємства з інших операцій, наприклад, за товари,придбані в кредит, або за отримані від підприємства позики.
2.8. Поточні фінансові інвестиції – фінансові інвестиціїна строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані вбудь-який момент (крім інвестицій, котрі є еквівалентами грошових коштів).
2.9. Грошові кошти та їхні еквіваленти – кошти в касі, напоточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточнихоперацій, а також еквіваленти грошових коштів у національній та іноземнійвалютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року,входять до складу необоротних активів.
2.10. Інші оборотні активи – оборотні активи якзобов’язання перед підприємством за його майно.
2.11. Витрати майбутніх періодів – витрати, що мали місцепротягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступнихзвітних періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати, пов’язані зпідготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості,освоєнням нових виробництв та агрегатів, сплачені авансом орендні платежі,оплата страхового поліса, підписка на газети, журнали, періодичні та довідковівидання тощо.
Кожне підприємство одержує активи з відповідних джерел.
За видами джерела утворення активів підприємства можутьіснувати в різних формах (рис. 1.2) [3].
Джерела утворення майна підприємства поділяються на двавиди: власний капітал (вклади власників, прибуток, резерви, фонди, безповоротнефінансування тощо) та зобов’язання (залучені кошти – кредити, кредиторськазаборгованість тощо).
/>
Рис. 1.2. Форми існування джерел утворення активівпідприємства
В нашомудослідженні ми звернемо увагу на такі види майнових активів підприємства, якосновні засоби (чільне місце серед необоротних активів), запаси та грошовікошти (основні показники в системі оборотних активів).
Доосновних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метоювикористання їх у процесі виробництва або постачання товарів та послуг, наданняв оренду іншим особам або для здійснення адміністративних ісоціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довшийза рік) [5, 210].
Основні засоби (необоротні активи) — це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації)котрих становить понад один рік і які підприємство утримує з метою використанняїх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання воренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурнихфункцій (або використання в процесі операційного циклу, якщо він триваліший заодин рік).
Не належать до основних засобів:
1) предмети терміном служби меншим заодин рік незалежно від їхньої вартості;
2) предмети вартістю до 600 гривень заодиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартістьпредметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерствомфінансів України;
3) спеціальні інструменти і спеціальніпристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробівабо для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;
4) спеціальний одяг, спеціальневзуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;
5) формений одяг, призначений длявидачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.
Вищезазначені малоцінні необоротніматеріальні активи не відносять до основних засобів у тому разі, коли суб’єктигосподарювання вибрали метод нарахування амортизації основних засобів,передбачений податковим законодавством. Якщо підприємство вибрало інший методнарахування амортизації, передбачений П(С)Бо №7, тоді вартісні ознакипредметів, які можна віднести до малоцінних і швидкозношуваних, визначаютьсясуб’єктом господарювання самостійно. Згідно з податковим законодавством щодонарахування амортизації основні засоби поділяються на виробничі та невиробничіосновні фонди.
Виробничі основні фонди є частиноюосновних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час,зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондівпереноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання.Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні інвестиції.
Невиробничі основні фонди — це житловібудинки та інші об’єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, якіне використовуються в господарській діяльності, але перебувають на балансіпідприємства.
На відміну від виробничих невиробничіосновні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєївартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку,який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничіосновні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цихзасобів пов’язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це вкінцевому підсумку позитивно позначається на результатах діяльностіпідприємства, на зростанні продуктивності праці [3, 344-345].
За П(С)БО основні виробничі фондиподіляються на такі групи:
І. Основні засоби
1. Будинки, споруди та передавальніпристрої.
2. Машини та обладнання.
3. Транспортні засоби.
4. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
5. Обчислювальні машини, програмнезабезпечення.
6. Інші основні засоби.
II. Інші необоротні матеріальні активи
1. Бібліотечні фонди.
2. Малоцінні необоротні матеріальніактиви.
3. Тимчасові (нетитульні) споруди.
4. Інвентарна тара.
5. Інші необоротні матеріальні активи.
Співвідношення окремих груп основнихзасобів становить їхню структуру. Поліпшення структури основних засобів,передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростаннювиробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромадженьпідприємства.
Необхідною умовою правильного обліку й плануваннявідтворення основних фондів підприємств є їхня класифікація. Найбільшеекономічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі основні фонди заознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речовогоскладу розподіляються на певні види.
На рис. 1.3наведено склад основних засобів підприємства відповідно до П(С)БО № 7 [3,346-347].
/>

Рис. 1.3. Склад основних засобівпідприємств
Для обчисленняамортизаційних відрахувань з метою визначення оподатковуваного прибутку основнізасоби поділяють на такі групи:
Група 1 — будівлі, споруди, їхніструктурні компоненти, передавальні пристрої;
Група 2 — автомобільний транспорт тавузли (запасні частини) до нього; меблі;; телефони, мікрофони та рації; різне конторськеобладнання, устаткування та приладдя;
Група 3 — інші основні засоби, невключені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні йрегулювальні прилади.
Група 4 — побутові електронні,оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючиелектронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробкиінформації; інформаційні системи.
Підприємству не байдуже, в яку групуосновних виробничих фондів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальномупідвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основнихфондів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничіможливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормальногофункціонування активних елементів основних виробничих фондів необхідні будівлі,споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.
Структура основних засобів є різною врізних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, упромисловості України частка будівель у загальній вартості основних засобівнайвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44 %); споруд — у паливнійпромисловості (17%); передавальних пристроїв — в електроенергетиці (32 %);устаткування та робочих машин — на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).
Основними факторами, які впливають наструктуру основних засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації,рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщенняпідприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру основних засобів.Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок: оновлення тамодернізації устаткування; ефективнішого використання виробничих приміщень;установлення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого ймалоефективного устаткування [4, 231-233].
Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженнямїхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягуосновних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показниківгосподарської діяльності підприємства за певний період.
У зв’язку з тривалим функціонуванням та поступовимспрацьовуванням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існуєкілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються:залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чивідновленою вартістю; залежно від стану основних фондів – за повною абозалишковою вартістю.
Первісна вартість основних фондів – це фактична їхнявартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробничеприміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю йогобудівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крімоптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місцівикористання.
Відновлена вартість основних фондів – це вартість їхньоговідтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що йпервісна вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін наті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленоювартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладненняобліку й поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильногорозрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпеченняпорівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхняпереоцінка за відновленою вартістю.
Останню переоцінку основних фондів народного господарстваУкраїни проведено за станом на 1 травня 1992 р.
Повна (первісна й відновлена) вартість основних фондів –це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фондирахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхньогофункціонування.
Залишкова вартість основних фондів характеризує реальнуїхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаноїроботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається якрізниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на моментобчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основнихфондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назвуліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують длярозрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованихосновних фондів.
Балансова вартість групи основних фондів підприємства напочаток розрахункового року (БВ) обчислюється за формулою [6, c. 103]:
БВОФ = БВО + ВНОФ + ВКР+ ВРЕК – ВВ — АВО, (1.1)
де БВО – балансова вартість групи основних фондівна початок року, що передував звітному;
ВНОФ – витрати на придбання нових основнихфондів;
ВКР – вартість здійснення капітального ремонтуосновних фондів;
ВРЕК – витрати на реконструкцію виробничихприміщень і модернізацію устаткування;
ВВ – вартість виведених з експлуатації основнихфондів протягом року, що передував звітному;
АВо – сума амортизаційних відрахувань,нарахованих у році, що передував звітному.
Для визначення первісної (балансової) вартості виробничихосновних фондів на початок наступного за звітним року потрібно враховуватиабсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскількиостанні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно віддати введення чи вибуття основних фондів у звітному році.
Згідно Положення (стандарту) 9 запаси — це активи, які:
–              утримуються для подальшого продажу за умовзвичайної господарської діяльності;
–              перебувають у процесі виробництва з метоюподальшого продажу продукту виробництва;
–              утримуються для споживання під час виробництвапродукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Фінансовим посередником у безготівкових розрахунках,виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.
Банк, в якому відкрито рахунки підприємств, організацій,установ усіх форм власності, фізичних осіб – суб’єктів підприємницькоїдіяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них надоговірних засадах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України«Про банки та банківську діяльність», називається обслуговуючим.
При здійсненні безготівкових розрахунків можутьзастосовуватися акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а такожформи за розрахунковими чеками, банківськими платіжними картками, причомуклієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення,платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив) і вказують їх під час укладаннядоговорів.
/>1.2.Нормативна та законодавча база з організації обліку матеріальних активів
Оцінка необоротних матеріальних активів, враховуючи діюпринципу безперервності підприємства, здійснюється, виходячи з припущення, щойого діяльність триватиме й далі. П(С)БО 7 передбачені наступні види оцінкиосновних засобів.
Для обліку основних засобів та інших необоротнихматеріальних активів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського облікуактивів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств іорганізацій та Інструкції про його застосування № 291 призначені балансовірахунки 1-го класу «Необоротні активи» (10 «Основнізасоби», 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, 13 «Знос(амортизація) необоротних активів», 15 «Капітальніінвестиції»”, 18 “Інші необоротні активи”) та позабалансовірахунки 0-го класу «Позабалансові рахунки» з відповіднимисубрахунками.
Суб’єкти малого підприємництва (СМП) облік основнихзасобів та інших необоротних матеріальних активів можуть вести на рахункахспрощеного Плану рахунків.
Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовійзвітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9«Запаси» (далі — Положення (стандарт) 9), яке було затверджененаказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року.
Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами,організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно відформ власності (крім бюджетних установ).
Норми Положення (стандарту) 9 не розповсюджуються на:
— незавершені роботи за будівельними контрактами,включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з ними;
— фінансові активи;
— молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукціюсільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються зачистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів)бухгалтерського обліку.
Грошові кошти. Юридичні та фізичні особи — суб’єктипідприємницької діяльності — мають право відкривати необмежену кількістьрахунків за своїм вибором і згодою банків для зберігання грошових коштів іздійснення усіх видів банківських операцій.
Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок дляформування статутного капіталу господарського товариства (в іноземній та/абонаціональній валюті) і один рахунок (в іноземній та/або національній валюті) закожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.
Кількість поточних рахунків, які можуть відкриватисяюридичними або фізичними особами в банківських установах, чинним законодавствомне обмежена. Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установамбанків такі документи:
1) заяву на відкриття рахунку встановленого зразку. Заявупідписують керівник і головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті відсутняпосада головного бухгалтера або іншої службової особи, на яку покладено функціюведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;
2) нотаріально завірену копію свідоцтва про державнуреєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженомуздійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видавсвідоцтво про державну реєстрацію;
3) копію належним чином зареєстрованого Статуту(положення), засвідченого нотаріально або органом, який реєструє;
4) копію документа, який підтверджує взяття підприємствана податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально абоуповноваженим працівником банку;
5) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно дочинного законодавства чи установчих документів підприємства надано праворозпорядження рахунком і підписання розрахункових документів, завіренунотаріально або вищою організацією в установленому порядку. До карткивключається також зразок відбитка печатки підприємства;
6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фондуУкраїни.
При відкритті поточного рахунку новостворене підприємствоподає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси,порядку та строків здавання готівкової виручки; діючі підприємства, які маютьпоточні рахунки в різних установах банків, – копії заявки-розрахунку звстановленим лімітом каси. Заявка-розрахунок також подається у випадкуперегляду з ініціативи підприємства або банку раніше встановленого ліміту каси.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкриваєтьсяпідприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України вбезготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій,визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості закредитами в іноземній валюті.
Для відкриття акредитиву підприємство подає до банку заявуна акредитив.
Для відкриття акредитиву, депонованого у виконуючомубанку, платник подає заяву в чотирьох примірниках, а депонованого вбанку-емітенті – у трьох примірниках.
Для отримання чекової книжки підприємство подає добанка-емітента заяву в одному примірнику з підписами осіб, яким надано правопідпису документів для здійснення грошово-розрахункових операцій. На зворотномубоці заяви чекодавець самостійно вказує суму, в межах якої можуть бути сплаченівиписані чеки.
/> 
1.3. Зарубіжний досвід обліку матеріальних активів
Інтеграційні процеси, які відбуваються у світі, призводятьдо необхідності розробки загальних принципів обліку та звітності, які знаходятьсвоє відображення у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). Зогляду на те, що національні стандарти обліку розроблені з урахуванням вимогміжнародних стандартів, П(С)БО 7 «Основні засоби» має ряд спільнихположень з МСФЗ 16 «Основні засоби».
Суттєві відмінності відсутні щодо висвітлення наступнихпитань: сфера застосування стандарту; визначення понять: амортизація; вартість,яка амортизується (в МСФЗ — сума, яка амортизується); група основних засобів (вМСФЗ — клас основних засобів); ліквідаційна вартість; основні засоби; порядокта умови їх визнання; строк корисного використання (експлуатації), формуванняпервісної вартості об’єкта та перелік витрат, які не включаються до первісноївартості; формування первісної вартості при обміні об’єкта основних засобів наподібні та неподібні активи; проведення переоцінки об’єкта основних засобів івідображення її результатів в обліку.
Однак, можна виділити й положення, які містять розбіжності(табл. 1.1).
Таблиця 1.1.
Порівняння міжнародного та національного стандартів зобліку основних засобівОзнака П(С)БО 7 «Основні засоби» МСФЗ 16 «Основні засоби» 1 2 3 Переоцінка
Об’єкти, що не
підлягають
переоцінці Малоцінні необоротні матеріальні активи та бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості нараховується у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизуємся, та решта 50 % вартості, яка амортизується у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта 100 % вартості Не розглядається Визначення суми амортизації на дату переоцінки Переоцінена сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки
Будь-яка сума амортизації на дату переоцінки:
а) перераховується пропорційно до зміни валової балансової вартості активу так, що балансова вартість активу після переоцінки дорівнює сумі переоцінки; або
б) виключається з валової балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу Амортизація Методи нарахування амортизації Прямолінійний, виробничий (метод суми одиниць продукції) Зменшення залишкової вартості, Метод зменшення залишку прискореною зменшення залишкової вартості, кумулятивний Момент початку нарахування амортизації 3 місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання Не розглядається Момент припинення нарахування амортизації Починаючи з місця, наступного за місяцем: вибуття об’єкта основних засобів; переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію Не розглядається Надходження основних засобів на підприємство Шляхи Придбання, створення власними силами Безоплатне надходження, внесок до статутного капіталу, переведення до об’єктів основних засобів зі складу оборотних активів (товарів, готової продукції) Виготовлення подібних активів для продажу в процесі звичайної господарської діяльності Вибуття основних засобів Шляхи Продаж Безоплатна передача, невідповідність критеріям визнання активу Виключення активу з використання без очікування економічних вигід від його вибуття Часткова ліквідація об’єкта основних засобів Первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта Не визначається
Відмінні риси між П(С)БО та МСФЗ можна пояснити тим, що,по-перше, МСФЗ не враховують національних особливостей ведення обліку;по-друге, вони застосовуються в різних країнах світу та носять загальнийрекомендаційний характер.

/>/>ІІ. облік МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
/> 
2.1. Економіко-організаційна характеристика ВАТ «SKF-Україна»
Відкрите акціонерне товариство «СКФ Україна»(далі – ВАТ «СКФ Україна») є підприємством сфери машинобудування таметалообробки. В часи існування СРСР це підприємство було одним із 28підприємств Союзу, яке в комплексі брало участь у виготовленні запасних частинта агрегатів до всіх видів транспорту.
Реквізити підприємства:
Повна назва: Відкрите акціонерне товариство «SKF-Україна».
Скорочена назва: ВАТ «SKF-Україна».
Адреса: 43017 Волинська обл., м. Луцьк, вул. Боженко, 34.
Тел. 796-000.
Історія заводу сягає в часи існування СРСР.
Першіпотужності заводу були введені в 1981 році, — із виробничих ліній зійшлипідшипники для заводу КАМАЗ. Власне кажучи, луцький підшипниковий був створенийдля потреб гігантів російського машинобудування: ГАЗу, МАЗу, МТЗ, іншихпідприємств автомобільного, тракторного і сільськогосподарськогомашинобудування. Спеціалізація підприємства — виготовлення конічних роликових ікарданних підшипників.
Ще майже сім років після відкриття завод продовжуваврозбудовуватись — практично кожного року вводились нові виробничі потужності,зростали обсяги виробництва.
1988 рік став для підприємства етапним — його колективперейшов на оренду. У межах відомства — тодішнього автомобільного, тракторногоі сільськогосподарського машинобудування – керівники ВАТ «ЛПЗ» були першими,уклавши договір № 1. Завдяки оренді працівники заводу володіли 54-ма відсоткамиакцій підприємства, тому отримали право власності.
В березні 1995 року створено відкрите акціонернетовариство «Луцький підшипниковий завод», а вже через рік реалізованоперший інвестиційний проект — швейцарський банк купив акцій на суму 660 тисячамериканських доларів.
Проте криза середини 90-х років поставила завод у важкестановище. Довелось зайнятись пошуками фінансування. В 1997 році було розпочатопереговори з можливим інвестором — всесвітньовідомою корпорацією СКФ (Ґетеборг,Швеція). Компанія СКФ — найбільший у світі виробник підшипників. Вона володіє25 відсотками світового ринку цих виробів. Представники концерну вирішилипридбати одне перспективне підприємство в країнах СНД і зупинили свій вибір наВАТ «ЛПЗ». Вони досить високо оцінили менеджмент, який був на заводів цей період.
1998 року СКФ розпочала викуповувати акції у фізичнихосіб. Було надано інвестицій понад 5,8 мільйона доларів. Саме на цю суму булокуплено акцій у працівників заводу. Тоді ж компанія СКФ викупила 28 відсотківакцій, що залишались в державі. Нині шведський концерн володіє вже 96відсотками акцій підприємства.
Найголовнішим результатом роботи було те, що завод отримавінвестицій на 16,2 мільйона, американських доларів. Це був найбільшийінвестиційний проект в області. На завод прийшли профільний інвестор і найкращів галузі спеціалісти.
Розпочалась реструктуризація заводу. Гроші було вкладено врозвиток, реконструкцію, технічне переозброєння. Особливо великі коштивкладались в якість готової продукції: закуповували нові лінії, спеціалістіввідправляли на навчання, у тому числі на зарубіжні заводи компанії.
Проект реструктуризації триває і нині. Він, зокрема,передбачає розвиток допоміжних виробництв, виготовлення заготовок для потребінших заводів компанії СКФ — в Польщі, Німеччині, Бразилії.
Щорічні потужності заводу установлять близько п’ятимільйонів конічних підшипників, майже сім мільйонів карданних і 16,5 мільйонаковальських заготовок. Всього випускається близько 60 найменувань підшипників.Постійно нарощуються обсяги виробництва. Зростають прибутки підприємства, йогорентабельність. Нині на заводі працює 1428 чоловік.
Вирішено було і проблеми збуту, продукцію купують вУкраїні, Росії, Білорусі, далекому зарубіжжі. Останнім часом вирішили дещозмінити вектор — орієнтація саме на більш прогнозований західний ринок. Єсподівання забезпечити стабільність виробництву, гарантування достойноїзаробітної плати висококваліфікованим фахівцям.
Діяльність підприємства у 2004-2008роках покажемо у таблиці 2.1.
Як бачимо з табл. 2.1, обсяг товарної продукції підприємства щорокузростав. В 2006 році він становив 162998 тис. грн., в 2007 році відбулосязростання на 22124,0 тис. грн., або на 13,6%, в 2008 році – на 15299 тис. грн.,або на 8,3% проти минулорічних показників. Це зростання зумовлене багатьмачинниками, які показані нижче.
Виробнича собівартість також щороку зростає: в 2006 році вона становила141483 тис. грн., в 2007 році відбулося її зростання на 41404,0 тис. грн., абона 29,3%, в 2008 році – на 19514,5 тис. грн. або на 10,7%. Отже, як бачимо,виробнича собівартість продукції в 2007 році перевищила ріст обсягу товарноїпродукції на 15,7%, в 2008 році – на 2,4%, що негативно впливає на прибутокпідприємства.
Собівартість реалізованої продукції в 2006 році становила 123126 тис.грн… В 2007 році вона зросла на 30608 тис. грн., або на 24,9%, в 2008 році –ще на 33899 тис. грн., або на 22,1%. Аналогічно, перевищення собівартостіреалізованої продукції порівняно з обсягами товарної продукції становить в 2007році – 11,3%, в 2008 році – на 13,8%, що прямо впливає на величину отриманогоприбутку підприємством в відповідні періоди.
Середньорічна вартість основних засобів зростає в 2007 році на 5,2%, в 2008році – на 2,3% проти минулорічних показників. Порівнюючи зростання показниківамортизації на 6,2% і 5,8% відповідно по періодах, відзначимо, що це означає,що на підприємстві відбувається активне оновлення основних фондів, заміна їх наавтоматизовані лінії нового покоління – з високоточним контролем якості на всіхстадіях виробничого процесу. Тому амортизаційні відрахування в перші періодивищі.
Таблиця 2.1
/>/>/>Основні показники виробничо-господарськоїдіяльності ВАТ «SKF-Україна» />/>/>у 2006-2008рр.Показники Один. вим. Фактично за рік Абсолютні відхилення Відносні відхилення, % 2006 2007 2008 2007-2006 2008-2007
2007/
2006
2008/
2007 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1. Обсяг товарної продукції в діючих цінах Тис. грн.. 162998 185122 200621 +22124 +15299 +13,6 +8,3 2. Виробнича собівартість Тис. грн. 141483 182887 202401,5 +41404 +19514,5 +29,3 +10,7 3. Собівартість реалізованої продукції Тис. грн. 123126 153734 187633 +30608 +33899 +24,9 +22,1 4. Середньорічна вартість ОЗ Тис. грн. 205054 215760 220851 +10706 +5091 +5,2 +2,3 5. Вартість оборотних коштів Тис. грн. 52577,3 67458 80871 +14880,7 +13413 +28,3 +19,9 6. Амортизація (знос) ОЗ Тис. грн. 106710 113340 119946 +6630 +6606 +6,2 +5,8 7. Середньооблікова чисельність працюючих Чол. 1541 1572 1476 +31 -96 +2,0 -6,1 8. Фонд оплати праці Тис. грн. 18231,3 25764,1 27847,3 +7532,8 +2083,2 +41,3 +8,1 9. Середньомісячна з/п одного працівника Грн. /чол. 986 1366 1572 +380 +206 +38,5 +15,1 10. Фондовіддача, грн./грн. Грн./грн. 0,79 0,85 0,91 +0,06 +0,06 +7,6 +7,1 11. Продуктивність праці Тис. грн./чол. 105,8 117,8 135,8 +12,0 +18,0 +11,3 +15,3 12. Дебіторська заборгованість Тис. грн. 17860,9 22596,9 28475,8 +4736,0 +5878,9 +26,5 +26,0 13. Кредиторська заборгованість Тис. грн. 38631,4 46969,3 67146,3 +8337,9 +20177,0 +21,6 +43,0 14. Чистий прибуток (збиток) Тис. грн. 11615,5 9705,9 (22055,6) -1909,6 -31761,5 -16,4 -327,3 15. Рентабельність підприємства % 7,1 5,2 — -1,9 — -26,8 — 16. Рентабельність продукції % 115,2 101,2 — -14,0 — -12,2 —
Оборотні кошти підприємства також щорічно зростають. Так, в 2006 роцівони становили 52577,3 тис. грн., в 2007 році вони зросли на 14880,7 тис. грн.,або на 28,3%, а в 2008 році – ще на 13413,0 тис. грн., або на 19,9%. Назниження росту вартості оборотних коштів впливає зниження показників продажу.
Середньооблікова чисельність працівників підприємства в 2007 роцізросла проти 2006 року на 31 чол., або на 2,0%, а в 2008 році відбуваєтьсязниження чисельності працівників на 96 чол., або на 6,1%. Це, на нашу думку,підтверджує наявність на підприємстві нових основних засобів в їх активнійчастині, що дає змогу підприємству вивільняти некваліфікованих працівників.
Відповідно зростає і оплата праці. Так, в 2006 році працівники ВАТ «SKF-Україна» отримували порівняно високузарплату – 986 грн. щомісяця (при середній з/п по Волинській області 386 грн.),причому затримок із оплатою не було. В 2007 році працівники вже отримували 1366грн. на місяць (при середній з/п по Волині 487 грн.), в 2008 році коженпрацівник в середньому отримував 1572 грн. на місяць (при середній з/п поВолині 626 грн.). Таким чином, можемо констатувати, що економічне стимулюванняі мотивація працівників підприємства висока.
Зміна чисельності працівників прямо співвідноситься з продуктивністюпраці на підприємстві. В 2006 році вона становила 105,8 тис.грн./чол. за рік, в2007 році продуктивність зростає на 11,3% (порівняно з ростом чисельностіпрацівників – на 2,0%), а в 2007 році відбувається зростання продуктивності на15,3% (порівняно з зниженням чисельності працівників на 6,1%). Отже,вивільнення працівників позитивно і ефективно вплинуло на обсяги виробленняпродукції.
Тепер проаналізуємо зростання дебіторської і кредиторськоїзаборгованості. Дебіторська заборгованість на підприємстві в 2007 році зростаєна 26,5%, а кредиторська – на 21,6%. В 2008 році дебіторська зростає на 26,0%,а кредиторська – на 43,0%. Причини зміни і структура дебіторської ікредиторської заборгованостей будуть проаналізовані нижче за темою роботи.
В результаті розглянутих показників змінюється і чистий прибутокпідприємства. В 2006 році він становив 11615,5 тис. грн., в 2007 році він впавна 31761,5 тис. грн., або на 16,4%, а 2008 році підприємство отримало збитківна суму 22055,6 тис. грн., тобто прибутковість підприємства знизилась за 2008рік на 327,3%.
Відповідно поводить себе і рентабельність підприємства. В 2006 роцівона становила 7,1%, в 2007 році – 5,2%, в 2008 році – відсутня. Темп зниженнярентабельності підприємства становить 26,8%.
Рентабельність продукції в 2006 році становила 115,2%, в 2007 році воназнизилась на 14,2%. Темпи спаду становлять 12,2%.
Таким чином, ми побачили, що в 2008 році підприємство з прибутковогоперетворюється на збиткове. При цьому причинами збитковості є: збільшеннявартості матеріалів та послуг, енергоресурсів, збільшення тарифної частинизарплати порівняно з минулим роком, зменшення виробництва в натуральному виразіна 19,1% по компонентах, 13,6% по конічних підшипниках і на 5,5% по карданнихпідшипниках та відносно стабільністю відпускних цін на вироблену продукціюпорівняно з нестабільністю ринкових цін на сировину і комплектуючі.
/> 
2.2. Первинний облік
Основні засоби
Рух основних засобів, пов’язаний зіздійсненням господарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщеннята вибуття, оформлюють типовими формами первинної облікової документації,затвердженими наказом Мінстату України.
Характеристику форм первиннихдокументів з обліку основних засобів наведено в таблиці 1 (Додаток А) [5, 211].
Форма ОЗ-1 «Актприймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів»використовується для:
–     зарахування до складу основнихзасобів окремих об’єктів;
–     обліку введення об’єктівосновних засобів в експлуатацію;
–     оформлення внутрішньогопереміщення основного засобу з одного підрозділу (цеху, відділу, ділянки) доіншого;
–     виключення об’єктів зі складуосновних засобів при передачі іншому підприємству – як при продажу (обміні),так і при безоплатній передачі.
Склад комісії, яка підписує акт,зазначається в Наказі про облікову політику підприємства або затверджуєтьсякерівником.
Кожен об’єкт зараховується до складуосновних засобів за окремим актом. Виняток становлять інвентар, інструменти,обладнання та подібні об’єкти, якщо вони є однотипними та мають однаковувартість в одному календарному місяці.
Акти зберігаються протягом всьоготерміну експлуатації об’єкту та протягом трьох років і одного місяця післясписання об’єкту з обліку за умови, що за цей період була проведена ревізія.
Форму ОЗ-2 «Акт приймання-здачівідремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів»використовують при оформленні приймання-передачі основного засобу зкапітального ремонту, реконструкції або модернізації. Акт складається в одномупримірнику, якщо ремонт, реконструкція або модернізація здійснювалисягосподарським способом, та в двох – якщо стороннім підприємством (другийпримірник передається підприємству, яке здійснювало роботи). На підставі актувносяться зміни до наступних документів: ОЗ-6 “Інвентарна картка облікуосновних засобів”; OЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів(для промислових підприємств)»; ОЗ-15 «Розрахунок амортизаціїосновних засобів (для будівельних організацій)»; ОЗ-16 «Розрахунокамортизації по автотранспорту».
Форми ОЗ-3 «Акт на списанняосновних засобів» та ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортнихзасобів» використовуються для оформлення вибуття окремих об’єктів основнихзасобів при повній або частковій ліквідації. Акт складається у двох примірникахі затверджується керівником підприємства, потім передається в бухгалтерію, дена його підставі здійснюють запис до форми ОЗ-9 та вилучають картку форми ОЗ-6,що відображають у відомості форми ОЗ-7.
Форма ОЗ-5 «Акт про установку,пуск та демонтаж будівельної машини» використовується при встановленні,запуску та демонтажу будівельної машини, взятої на прокат; підписуєтьсяпредставником машинопрокатної бази та механіком будівельної ділянки.
Форма ОЗ-6 “Інвентарна карткаобліку основних засобів” використовується для аналітичного обліку таузагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів напідприємстві. Картки заводяться на кожен інвентарний об’єкт або групуоднотипних об’єктів, які мають однакову вартість, введені в експлуатацію в одині той же час та знаходяться в одному підрозділі (цеху). Інвентарні карткизаповнюються на підставі первинних документів з обліку руху основних засобів:ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основнихзасобів»; ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованихта модернізованих об’єктів»; ОЗ-З «Акт на списання основнихзасобів» (при цьому картка вилучається); ОЗ-4 «Акт на списанняавтотранспортних засобів» (при цьому картка вилучається).
На підставі інвентарних картокзаповнюються такі накопичувальні документи: ОЗ-7 «Опис інвентарних картокз обліку основних засобів»; ОЗ-8 «Картка обліку руху основнихзасобів» (заповнюється в кінці місяця); ОЗ-9 “Інвентарний списокосновних засобів” (крім випадку внутрішнього переміщення основногозасобу).
Дані карток сумарно звіряють зрегістрами синтетичного бухгалтерського обліку.
Кожна картка традиційно ведеться водному примірнику в бухгалтерії, але існує варіант обліку з веденням двохпримірників цих форм: один примірник – в бухгалтерії, інший – за місцемексплуатації основного засобу, замість форми ОЗ-9. Підприємства, які маютьневелику кількість основних засобів, можуть вести їх пооб’єктний облік вінвентарній книзі (в розрізі видів основних засобів та за місцем їхзнаходження).
На орендовані основні засоби картка формиОЗ-6 не заводиться. Для аналітичного обліку таких засобів використовуєтьсякопія інвентарної картки орендодавця, яка повинна бути отримана разом зорендованими основними засобами.
Форма ОЗ-7 «Опис інвентарнихкарток з обліку основних засобів» використовується для реєстраціїінвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику з метою контролюза зберіганням карток. Зареєстровані в описі картки розміщують у картотеціосновних засобів, де їх групують за видами, а всередині видів – за місцезнаходженням.Картки недіючих основних засобів групують окремо. Вибуття основних засобіввідмічається у картці, яка вилучається з картотеки діючих об’єктів, щовідображається в цьому описі. Форма ОЗ-8 «Картка обліку руху основнихзасобів» заповнюється на підставі наступних форм: ОЗ-6 “Інвентарнакартка обліку основних засобів”; ОЗ-14 «Розрахунок амортизаціїосновних засобів (для промислових підприємств)»; ОЗ-15 «Розрахунокамортизації основних засобів (для будівельних організацій)»; ОЗ-16«Розрахунок амортизації по автотранспорту».
Форма ОЗ-9 “Інвентарний списокосновних засобів використовується за місцем експлуатації основних засобів(цехах, відділах) для обліку кожного об’єкту за матеріально відповідальнимиособами.
Форми ОЗ-14 «Розрахунокамортизації основних засобів (для промислових підприємств)», ОЗ-15«Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельнихорганізацій)», ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту»використовуються для розрахунку амортизації основних засобів та заповнюються напідставі інвентарних карток форми ОЗ-6 з урахуванням змін, внесених актом формиОЗ-2 при прийманні-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованихоб’єктів [6, 198-200].
Всі документи, які ведуться за облікомосновних засобів на ВАТ «SKF-Україна»,відображені в Додатку Д.
Запаси
Для забезпечення документального відображення вбухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів необхіднокористуватися відповідними нормативними документами. Так, наказом Міністерствастатистики України № 193 від 21.06.1996 р. «Про затвердження типових формпервинних типових документів з обліку сировини та матеріалів» затвердженоі введено в дію з 1.07.1996 р. типові форми відповідної облікової документації:
М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»;
М-2а «Акт списання бланків довіреностей»;
М-3 «Журнал реєстрації довіреностей»;
М-4 «Прибутковий ордер»;
М-7 «Акт про приймання матеріалів»;
М-8 «Лімітно-забірна картка»;
М-9 «Лімітно-забірна картка»;
М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск)матеріалів»;
М-11 «Накладна вимога на відпуск (внутрішнєпереміщення) матеріалів»;
М-12 «Картка № ____ складського облікуматеріалів»;
М-13 «Реєстр № ____ приймання-здачі документів»;
М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів наскладі»;
М-15 «Акт про приймання устаткування»;
М-15а «Акт приймання-передачі устаткування домонтажу»;
М-16 «Матеріальний ярлик»;
М-17 «Акт № ____ про виявлені дефектиустаткування»;
М-18 «Сигнальна довідка про відхилення фактичногозалишку матеріалів від установлених норм запасу»;
М-19 «Матеріальний звіт»;
М-21 “Інвентаризаційний опис № ____”‘;
М-23 «Акт № __ про витрату давальницькихматеріалів»;
М-26 «Картка обліку устаткування дляустановлення»;
М-28 «Лімітно-забірна картка № _____»;
М-28а «Лімітно-забірна картка № ____».
Для забезпечення розрахунків за виробничі запаси(незалежно від факту заключеного письмового договору або усної домовленостіщодо поставки) від постачальника на адресу підприємства виставляється«Рахунок-фактура» (форма № 868). В рахунку-фактурі зазначається всянеобхідна інформація, яка вказується платником у банківських платіжнихдокументах: найменування постачальника і покупця; назви і коди обслуговуючихбанків; номери розрахункових рахунків підприємств; найменування цінностей, заякі буде проведено оплату та сума як без, так із урахуванням ПДВ (за умови,якщо постачальник є платником такого податку). Надходження рахунку-фактури відпостачальника на підприємство здійснюється заздалегідь з метою отримання відпокупця за передоплатою передбаченої суми або разом із надходженням матеріальнихцінностей.
В залежності від умов заключеного договору доставкапридбаних виробничих запасів може забезпечуватися як силами постачальника, такі силами підприємства, яке купує матеріальні цінності. З метою одержання відпостачальника виробничих запасів по факту здійсненої передоплати або лише напідставі заключеного договору представнику одержувача видають «Довіреністьна одержання цінностей».
Довіреністьпідписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їхзаступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тихвипадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією,довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства таголовним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками таособами, ними на те уповноваженими.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, якіналежить отримати по ній (графа «Найменування цінностей» у бланкудовіреності), наводиться обов’язково із зазначенням назви і кількості цінностейдля одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск(наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповненірядки довіреності прокреслюються.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника занарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їхзамінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналіреєстрації довіреностей.
Невикористанідовіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснюєвиписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня післязакінчення строку дії довіреності.
Про використання довіреності або повернення невикористаноїдовіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номеридокументів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату поверненнядовіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом«невикористана» і зберігаються протягом строку, встановленого длязберігання первинних документів.
Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювалиїх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партіїцінностей працівникам, на яких покладено обов’язки з ведення бухгалтерськогообліку.
Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткуванняодержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб,яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено длявиписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.
Для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуваннямматеріальних цінностей на підприємстві застосовується «Журнал облікувантажів, що надійшли» (форма №М-1).
Записи вжурналі виконуються відділом постачання в міру надходження матеріальнихцінностей на склад підприємства на основі товарно-транспортних документів,прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів. У журналі також роблятьвідмітки про запитання, що пов’язані з розшуком вантажів, які не надійшли.
У графі«Примітка» записують дані про оплату рахунків, відмову від акцептуабо суми часткового акцепту та інші.
Оприбуткування виробничих запасів, які надійшли відпостачальника на склад покупця здійснюється на підставі супровідних документів:товарно-транспортна накладна, накладна-вимога на відпуск (внутрішнєпереміщення) матеріалів.
При оприбуткуванні матеріальних цінностей комірник можевикористовувати «Прибутковий ордер» (форма № М-4). Прибутковий ордерскладається у двох екземплярах матеріально відповідальною особою у деньнадходження цінностей на склад.
Зауважимо, що зберігання, приймання і відпуск матеріальнихцінностей покладено на завідуючих складами, які являються безпосередньоматеріально-відповідальними особами. До початку їх роботи на вказаній посадіадміністрацією підприємства, повинно бути забезпечене укладання із ними «Договорупро повну індивідуальну матеріальну відповідальність».
Для оформлення приймання матеріальних цінностей, які маютькількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника,а також при прийманні матеріалів, які прибули без документів застосовується«Акт про приймання матеріалів» (форма № М-7). Після прийманняцінностей акти з прикладанням документів (товарно-транспортних накладних)передаються: один до бухгалтерії підприємства для обліку переміщення (руху)матеріальних цінностей, а другий — відділу постачання або юридичному відділудля направлення листа-претензії постачальнику.
Необхідні додаткові дані, які не відокремлені у форміокремими рядками, записуються у розділі “Інші дані”.
Акт у 2-х примірниках складається приймальною комісією зобов’язковою участю матеріально відповідальної особи та представникавідправника (постачальника) або представника незацікавленої організації.
Акт затверджується керівником підприємства (організації)чи особою, яка на те уповноважена.
Для обліку руху матеріальних цінностей в серединіпідприємства та їх відпуску підрозділам свого підприємства, що розташовані замежами його території, а також стороннім організаціям застосовується«Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»(форма № М-11).
Накладна-вимогавиписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою,на те уповноваженою.
У випадку відпуску матеріалів підрозділам свогопідприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та ін.),другий — складу, який потім передається до бухгалтерії.
У випадку відпуску матеріальних цінностей підрозділамсвого підприємства, що розташовані за межами його території, або сторонніморганізаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і інших відповіднихдокументів. Перший примірник передають складу як основу для відпускуматеріалів, другий — одержувачеві матеріалів. При відпуску матеріалівсамовивозом накладну-вимогу підписану одержувачем, комірник передає вбухгалтерію для виписки розрахунково-платіжних документів, якщо матеріаливідпускалися із наступною оплатою.
Для обліку відпуску матеріалів понад встановленого лімітуабо при заміні і списанні матеріалів зі складу використовується«Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» (форма №М-10).
Акт-вимогавиписується на один вид матеріалів та його багаторазовий відпуск у межах лімітуу двох примірниках: один примірник для одержувача (цеху, дільниці та т.п.),другий — для складу.
Комірник відмічає в обох примірниках акту-вимоги дату та кількістьвідпущеного матеріалу, після чого визначає залишок. В акті-вимозі одержувача(цеху, дільниці і т.п.) розписується завідуючий складом (комірник), вакті-вимозі складу — представник одержувача (цеху, дільниці).
Здача актів-вимог до бухгалтерії або на обробку засобамиобчислювальної техніки здійснюється після видачі всієї кількості матеріалу, щовимагається. Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалуіншими допускається тільки з дозволу директора підприємства (організації), головногоінженера або осіб, на те уповноважених, і після погодження з відповіднимивідділами підприємства.
Для оформлення відпуску матеріалів, що систематичновитрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю задодержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та єпідтверджуючим документом для списання матеріальних цінностей зі складувикористовується «Лімітно-забірна картка» (форми № М-8 та М-9, М-28та М-28а). Лімітно-забірні карткивиписуються відділом постачання або плановим відділом на одне або декільканайменувань матеріалів (номенклатурних номерів) у двох примірниках. Одинпримірник до початку місяця передається цеху (дільниці) — споживачу матеріалів,другий — складу або кладовій цеху (дільниці). Відпуск матеріалів у виробництвоздійснюється складом при пред’явленні представником цеху свого примірникалімітно-забірної картки. Комірник відмічає в обох примірниках дату та кількістьвідпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурнимномером матеріалів. В лімітно-забірній картці цеху (дільниці) розписуєтьсякомірник, а в лімітно-забірній картці складу — представник цеху (дільниці).
По лімітно-забірній картці ведеться також облікматеріалів, що не були використані у виробництві (повернення). При цьому іншихдодаткових документів не складається.
Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видівматеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника підприємства(організації), головного інженера або осіб, ними на те уповноважених. При цьомувиписується акт-вимога (форма № М-10).
Відпуск матеріальних цінностей здійснюється з тих складів,які позначені в лімітно-забірній картці. Комірник відмічає в лімітно-забірнійкартці дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишокліміту з кожного номенклатурного номера матеріалів. Передача зі складулімітно-забірних карток в бухгалтерію здійснюється після використання ліміту.
Лімітно-забірна картка призначена:
Форма № М-8 — для багаторазового відпуску одногономенклатурного номера матеріалів на один місяць.
Форма №М-9 — для чотирьохразового відпуску лімітованих матеріалів, що відносяться наодин вид витрат (замовлення на один місяць та на різноманітні види витрат(замовлень). В останньому випадку заповнюється графа «Кореспондуючийрахунок». Типова форма документа «Лімітно-забірна картка»(форма № М-9) і приклад її заповнення наведено у зразку 8.
Оформлені лімітно-забірні картки разом з первиннимидокументами подаються до матеріального звіту та здаються комірником і виробникомробіт в бухгалтерію. В бухгалтерії згідно зі звітом складу перевіряєтьсяправильність списання матеріалів на виробництво по кожному об’єкту та ділянці вцілому і одночасно визначаються дані про витрату матеріалів в лімітно-забірнійкартці форми № М-28 з початку будівництва кожного об’єкту. Лімітно-забірнікартки з незакінчених (що переходять на наступний місяць) об’єктів повертаютьсявиконавцю робіт.
По факту оприбуткування або видачі із складутоварно-матеріальних цінностей комірник, використовуючи інформацію зазначену упервинних документах, здійснює записи у картках складського обліку.
Документ «Картка складського обліку матеріалів»(форма № М-12) застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожнимсортом, видом та розміром, заповнюється на кожний номенклатурний номерматеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, зав.складом). Записи у картці виконують на підставі первинних прибутково-видатковихдокументів у день, коли відбувається операція.
З метою прискорення пошуку тих чи інших запасів на складіу картках складського обліку зазначаються поряд з іншим номери стелажу таячейки (координати місця зберігання). Поряд з цим для характеристики матеріалівкожного номенклатурного номера, що знаходяться в місцях зберігання, використовують«Матеріальний ярлик» (форма № М-16). Бланк ярлика заповнюється зав.складом на кожний номенклатурний номер матеріальних цінностей. Заповнений усіманеобхідними даними ярлик прикріплюється до місця зберігання матеріальнихцінностей та служить для них паспортом.
Для контролю за відхиленням фактичного залишку матеріаліввід встановлених норм запасу і для контролю залишків матеріалів, що знаходятьсябез руху використовується «Сигнальна довідка про відхилення фактичногозалишку матеріалів від встановлених норм запасу» (форма № М-18). Довідкаскладається в одному примірнику завідуючим складом (комірником), який повиненсвоєчасно повідомити відділу постачання про відхилення фактичного залишкуматеріалів від встановленої норми запасу та про залишки матеріалів, щознаходяться без руху. Довідка заповнюється на підставі даних складського облікуматеріалів. Критерій для включення даних у довідку встановлює відділматеріально-технічного постачання підприємства (організації).
Після закінчення кожного місяця із складу до бухгалтеріїпідприємства подається «Звіт про рух матеріальних цінностей», в якомуузагальнюються дані із всіх первинних документів, які стали підставою як длянадходження, так і вибуття виробничих запасів за вказаний період.
У звіті в розрізі всіх товарно-матеріальних цінностейзазначається інформація про їх наявність на початок періоду, надходження,вибуття та залишок на кінець періоду.
Враховуючи потреби бухгалтерських працівників, звіт можебути деталізований, зокрема у розрізі джерел надходження виробничих запасів, атакож об’єктів їх витрачання.
Зауважимо, що «Звіт про рух матеріальнихцінностей» складається у двох екземплярах. Перший екземпляр із підписомкомірника і прикладеними до нього документами по надходженню і вибуттюматеріальних цінностей передається до бухгалтерії, а другий із підписомбухгалтера, який відповідає за облік матеріалів, повертається завідуючомускладом і виступає як підтвердження щодо здачі ним звіту.
Враховуючи те, що на підприємстві може бути великакількість товарно-матеріальних цінностей, а як наслідок і звіт дуже громіздким,на багатьох підприємствах до звіту по складу включаються лише ті запаси, пояких був рух. За допомогою цього вдається значно зменшити обсяги зайвоїінформації і прискорити роботу облікових працівників.
Поряд із звітом про рух матеріальних цінностей із складупідприємства до бухгалтерії може подаватися «Реєстр приймання-здачідокументів» (форма № М-13), який застосовується для реєстраціїприбутково-видаткових документів, які здаються до бухгалтерії. Реєстрскладається в одному примірнику матеріально-відповідальною особою та здаєтьсядо бухгалтерії підприємства (організації) разом з первинними документами танеобхідними додатками.
Виходячи із даних звіту про рух матеріальних цінностей,або матеріального звіту, бухгалтер здійснює записи про надходження, вибуття тазалишки товарно-матеріальних запасів за окремий місяць у регістр синтетичного іаналітичного обліку «Оборотна відомість по товарно-матеріальнихрахунках».
Післяспівставлення звіту комірника із даними виробничих звітів підрозділівпідприємства, а також із даними щодо розрахунків із постачальниками, інформаціяпро надходження і витрачання виробничих запасів знаходить своє відображення прижурнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3 і № 5.
На підприємствах (в організаціях), які обліковуютьматеріали за оперативно-бухгалтерським методом, ведеться «Відомість облікузалишків матеріалів на складі» (форма № М-14). Відомість обліку залишківзаповнюють за даними карток складського обліку, перевірених бухгалтерією.Вірогідність перенесення залишків до відомості підтверджується підписом особи,яка перевіряє.
Первинні документи з обліку запасів на ВАТ «SKF-Україна» відображені в додатку К.
Грошові кошти
Для здійснення операцій на поточному рахунку до банкуподаються документи, форми яких затверджені Національним банком України.
Надані до банку документи повинні мати наступні реквізити:назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправниката підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.
Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений зпорушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Урозрахункових документах не допускаються виправлення, незалежно від того, хтовносить ці зміни – клієнт чи банк. При цьому підприємства та фізичні особинесуть повну відповідальність за правильність внесених до розрахунковихдокументів даних. Документи, які надходять до банку, дійсні лише за наявностіпідписів, ідентичних підписам у банківській картці.
При готівкових розрахунках банківськими документами єгрошові чеки та об’яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань- платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, розрахунковічеки, акредитиви, векселі, банківські платіжні картки.
Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банкупро перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформлене наспеціальному бланку.
При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежувиступає платник. За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати датувалютування, тобто зазначену платником у розрахунковому документі або вдокументі на переказ готівки дату, починаючи з якої грошові кошти, переказаніплатником одержувачу, переходять у власність одержувача. Ця дата не може бутивстановлена пізніше, ніж на десятий календарний день після складання платіжногодоручення (без урахування дати його складання).
Будь-яке перерахування (крім сплати податків і зборів добюджету) повинно мати підставу, підтверджену документально. Документами, щопідтверджують правомірність платежу, можуть бути: договір, акт (виконанихробіт, наданих послуг, результатів перевірки фондами, податковими органами,звіряння тощо), накладна, рахунок-фактура, товаротранспортна накладна, лист,наказ, інше.
Банк реєструє всі здійснені операції з надходження тасписання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку здоданням виправдовуючих документів. Виписка банку – це документ, який видаєтьсябанком підприємству та відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.Вона замінює собою регістр аналітичного обліку за операціями на поточномурахунку та одночасно є підставою для бухгалтерських записів. Таким чином,виписка банку – це фактично другий примірник особового рахунку підприємства,відкритого банком. Бухгалтер при отриманні виписки здійснює наступні операції,які називаються бухгалтерським терміном – контирування виписки:
–       виписка нумерується;
–       перевіряється наявність виправдовуючих розрахунковихдокументів, на підставі яких зараховані або списані кошти;
–       перевіряється відповідність сум у виписці сумамвиправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;
–       проставляється кореспонденція рахунків відповіднодо проведених операцій.
Оброблюючи виписки, бухгалтер повинен пам’ятати, щопоточний рахунок для обліку на підприємстві – активний, а для банку – пасивний.Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобтона цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів інадходжень на поточний рахунок підприємства банк записує за кредитом поточногорахунку, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) – за дебетом. На полях перевіреної виписки напроти сум операційі на документах, які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, ана документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Після цього навсіх доданих до виписки документах ставлять штамп «Погашено».Первиннідокументи обліку грошових коштів ВАТ «SKF-Україна» відображені в Додатку Л.
/>2.3.Порядок ведення аналітичного обліку
Основнізасоби
Задопомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожноговиду об’єктів основних засобів. Для отримання детальної інформації, необхідноїдля ефективного використання основних засобів за їх окремими видами тапроцесами, організовується аналітичний облік.
Аналітичний облік основних засобівведеться за об’єктами основних засобів. Об’єкт основних засобів – це закінченийпристрій з усіма пристосуваннями та приладдям до нього; конструктивновідокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різногопризначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя,керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконуватисвої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а несамостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частинатакого активу, що контролюється підприємством.
Якщо об’єкт основних засобівскладається з частин, які мають різний строк корисного використання(експлуатації), то в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визнаватисяяк окремий об’єкт основних засобів.
Кожному інвентарному об’єктуприсвоюється інвентарний номер, який наноситься на об’єкт і вказується увідповідних первинних документах та реєстрах з обліку об’єктів основнихзасобів.
Облік ведеться також за видамиосновних засобів, місцями їх експлуатації, матеріально відповідальними особами.
Порушення встановлених вимог веденняінвентарного обліку ускладнює процес обробки документів в бухгалтерії іперешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої та точноїінформації про наявність та рух основних засобів.
Управління основними засобами – цепроцес спостереження, фіксації, відтворення та впливу на основні засоби з метоюнайбільш ефективного їх використання в діяльності підприємства. Основною метоюуправління основними засобами є забезпечення умов вчасного оновлення,модернізації і підвищення ефективності їх використання. Управління основнимизасобами передбачає наступне: забезпечення вчасного оновлення та модернізаціїосновних засобів в процесі їх використання; визначення розміру потреб уприрості основних засобів; забезпечення підвищення ефективності використанняосновних засобів; визначення форм задоволення потреб у прирості основнихзасобів; формування оптимальної структури джерел фінансування основних засобів.
Основну інформаційну базу дляуправління надає облік. Дані аналітичних рахунків, які відкриваються довідповідних рахунків класу 1 «Необоротні активи», є джереламиінформації для управління основними засобами. Аналітичний облік дозволяєздійснювати ефективний контроль за наявністю та рухом об’єктів необоротнихматеріальних активів.
Бухгалтерський облік основних засобівповинен забезпечувати отримання наступних основних даних, які необхідні дляуспішного управління підприємством: загальна балансова вартість всіх основнихзасобів; балансова вартість окремих видів основних засобів (будинки, споруди,виробниче обладнання, земельні ділянки); вартість придбаних, збудованих,ліквідованих, переданих, списаних і переоцінених протягом звітного періодуоб’єктів основних засобів; вартість основних засобів, переданих за договоромлізингу та оренди; сума зносу основних засобів; сума витрат на створенняосновних засобів, які необхідні для їх розподілу по підрозділах підприємства,обліково-калькуляційних центрах витрат і видах устаткування; сума витрат відліквідації майна; вартість повністю зношених об’єктів основних засобів;непередбачені прибутки або збитки в результаті продажу або ліквідації основнихзасобів; вартість основних засобів [11, 215-218].
Отже, успішне вирішення завданьуправління необоротними матеріальними активами та обґрунтування інвестиційноїполітики в цій частині вимагає достовірного бухгалтерського обліку необоротнихматеріальних активів і всебічного використання облікової інформації.
Запаси
Аналітичний облік запасів ведеться за місцями зберігання та одноріднимигрупами, видами, типами (механічна група, електрична група тощо).
Грошові кошти
Аналітичний облік за рахунком може вестися за видамирахунків, відкритих у банківських установах. Він повинен надавати можливістьщоденно визначати залишки грошових коштів на рахунках в банках, їх рух запевний період, виявляти накопичення грошових коштів понад мінімальної потребидля розміщення його у високоліквідних активах.
/> 
2.4. Синтетичний облік
Основні засоби
Для обліку основних засобів та іншихнеоборотних матеріальних активів відповідно до Плану рахунків бухгалтерськогообліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств іорганізацій та Інструкції про його застосування № 291 призначені балансовірахунки 1-го класу «Необоротні активи» (10 «Основнізасоби», 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, 13 «Знос(амортизація) необоротних активів», 15 «Капітальні інвестиції»,18 “Інші необоротні активи”) та позабалансові рахунки 0-го класу«Позабалансові рахунки» з відповідними субрахунками. Характеристикарахунків, призначених для обліку основних засобів та інших необоротнихматеріальних активів [10, 156].
Характеристика субрахунків рахунку 10«Основні засоби»
Рахунок 10 «Основні засоби»призначений для обліку господарських засобів, тобто узагальнення інформації пронаявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів іорендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до складу основнихзасобів. Субрахунки, передбачені Планом рахунків до рахунку 10 «Основнізасоби», та їх характеристика наведені в таблиці 2 (Додаток А).
Характеристика субрахунків рахунку 13«Знос (амортизація) необоротних активів»
Для відображення в бухгалтерськомуобліку сум амортизаційних відрахувань використовують рахунок 13 «Знос(амортизація) необоротних активів» та рахунок 09 «Амортизаційнівідрахування». Субрахунки, які відкриваються до рахунку 13 «Знос(амортизація) необоротних активів», та їх характеристика наведені втаблиці 3, Додаток А.
На рахунку 09 «Амортизаційнівідрахування» ведеться облік нарахування та використання амортизаційнихвідрахувань. Збільшення залишку за рахунком 09 «Амортизаційнівідрахування» відбувається на суму нарахованої амортизації необоротнихактивів. Зменшення залишку на рахунку 09 «Амортизаційні відрахування»відображається на суму використаної амортизації на капітальні інвестиції, напогашення отриманих на капітальні інвестиції позик. Аналітичний облік по даномурахунку ведеться за напрямами використання амортизації.
Характеристика рахунку 15«Капітальні інвестиції»
Для обліку витрат на придбання абостворення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок15 «Капітальні інвестиції», характеристика субрахунків до якогонаведена в таблиці 4, Додаток А [10, 156-162].
Запаси
Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено дляузагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасівсировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та впереробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалівсільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходівосновного виробництва.
За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси»відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом — витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск(передачу) на сторону, уцінка тощо.
Рахунок 20 має такі субрахунки:
201 «Сировина й матеріали»;
202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючівироби»;
203 «Паливо»;
204 «Тара й тарні матеріали»;
205 «Будівельні матеріали»;
206 «Матеріали, передані в переробку»;
207 «Запасні частини»;
208 «Матеріали сільськогосподарськогопризначення»;
209 “Інші матеріали”.
На субрахунку 201 «Сировина й матеріали»відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять доскладу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при їївиготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть насубрахунку 205 «Будівельні матеріали»). На цьому субрахунку ведетьсяоблік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельнимиорганізаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжніматеріали, які використовуються при виготовленні продукції або длягосподарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, такожвідображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляютьсільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість нацьому субрахунку.
На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати такомплектуючі вироби» відображаються наявність та рух покупнихнапівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підряднихбудівельних організаціях будівельні конструкції та вироби — дерев’яні,залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, щовипускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання.Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких невключається до собівартості продукції цього підприємства, відображаються нарахунку 28 «Товари».
Науково-дослідні та конструкторські організації придбанінеобхідні їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (експериментальних)робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальнеобладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковують на субрахунку202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку необліковуються, а відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», 11″Інші необоротні матеріальні активи” або на рахунку 22«Малоцінні та швидкозношувані предмети» за видами предметів.
На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти,тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, щопридбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва,експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опаленнябудівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.
Якщо деякі види палива використовують одночасно і якматеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201«Матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» — за ознакоюпереважності використання на цьому підприємстві.
Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційнихпотреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (угазосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.
На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали»відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовуєтьсяяк господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують длявиготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепкатощо).
Матеріали, які використовуються для додаткового обладнаннявагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції,не відносяться до тари і обліковуються на субрахунку 201 «Сировина йматеріали».
На субрахунку 205 «Будівельні матеріали»підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій ідеталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та іншихматеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт,виготовлення будівельних деталей і конструкцій.
На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» невраховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільнорозміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини,виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар таінше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу,відображаються безпосередньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» уміру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.
Устаткування й будівельні матеріали, що переданіпідряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субрахунку205 на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» після підтвердження їхмонтажу й використання.
На субрахунку 206 «Матеріали, передані впереробку» обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та якінадалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати напереробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаютьсябезпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отриманіз переробки Передача матеріалів у переробку відображається тільки насубрахунках рахунку 20.
На субрахунку 207 «Запасні частини» ведетьсяоблік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів,агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частинмашин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних тину запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фондуповнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, щостворюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.
За дебетом субрахунку відображаються залишок інадходження, за кредитом — витрачання, реалізація та інше вибуття запаснихчастин.
Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі приавтомобілі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвентарнувартість, обліковуються у складі основних засобів.
На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарськогопризначення» обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьбизі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати,медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобамисільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння йкорми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування,посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.
На субрахунку 209 “Інші матеріали” обліковуютьсявідходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак,матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можутьбути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві(металобрухт, утиль), зношені шини тощо.
Грошові кошти
Рахунок 31 «Рахунки в банках» призначений дляобліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках у банку,і які можуть бути використані для поточних операцій. Він активний, балансовий,призначений для обліку господарських засобів – грошових коштів і має такісубрахунки:
311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”;
314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.
Субрахунок 311 «Поточні рахунки в національнійвалюті» призначений для обліку коштів у національній валюті, якізнаходяться на поточному рахунку в банку.
Субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземнійвалюті» та 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів віноземній валюті.
Облік руху грошових коштів на рахунках у банках ведетьсяна рахунку 31 «Рахунки в банках». За дебетом рахунку 31 «Рахункив банку» відображається надходження грошових коштів, за кредитом – їхвикористання.
Етапи та порядок загального ведення обліку коштів напоточному рахунку наведено на рис. 2.1
/>
Рис. 2.1. Загальний порядок обліку коштів на поточномурахунку в банку
/> 
2.5. Порядок проведення інвентаризації (контролю) матеріальних активів
До початку проведення інвентаризаціїнеобхідно перевірити: наявність і стан інвентарних карток, описів та іншихрегістрів аналітичного обліку, а також технічних паспортів, іншої технічноїдокументації; наявність документів на основні засоби, що були здані абоотримані підприємством на правах оренди (лізингу), на зберігання або утимчасове користування. При відсутності документів необхідно забезпечити їхотримання та оформлення.
Таким чином, комісією перевіряютьсядані про наявність основних засобів, вивчаються записи про рух і технічний станокремих об’єктів в інвентаризаційних картках або інших документах, а такожперевіряється наявність документів, що характеризують окремі об’єкти основнихзасобів (технічні паспорти, плани по кожному поверху будівель тощо), наявністьдокументів на земельні ділянки, водоймища та інші об’єкта природних ресурсів,що підтверджують право власності підприємства на дах.
При інвентаризації будинків, споруд таіншої нерухомості комісія перевіряє наявність документів, які підтверджуютьзнаходження таких об’єктів у власності підприємства.
Перевірка наявності основних засобівпроводиться в наступних розрізах: власні основні засоби, основні засоби навідповідальному зберіганні, основні засоби в ремонті, основні засоби, переданіабо прийняті в оренду (лізинг).
Орендовані основні засоби підлягають інвентаризаціїорендодавцем із складанням окремого опису, в якому дається посилання надокументи, що підтверджують прийняття цих об’єктів на відповідальне зберіганняабо в оренду, та відомості про строк оренди. Орендовані основні засобивідображаються в інвентарних описах окремо за кожним орендодавцем. Одинпримірник опису до складання річного звіту надсилається орендодавцю.
Основні засоби, які в моментінвентаризації знаходяться за межами підприємства (морські та річні судна вдалеких рейсах; залізничний рухомий склад; автомашини; відправлені накапітальний ремонт машини та обладнання тощо) інвентаризуються до моменту їхтимчасового вибуття.
Основні засоби, що перебувають влізингу, ремонті тощо, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі актів,накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання вказаногомайна переробними, ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами.
При проведенні інвентаризації основнихзасобів та інших необоротних нематеріальних активів слід пам’ятати, що:
–    обов’язковій перевірці підлягаєнаявність не тільки самих об’єктів основних засобів, але й технічноїдокументації на них (наприклад, технічного паспорту, технічних умовексплуатації тощо);
–    необхідно перевіряти власніосновні засоби та ті, що прийняті або здані в оренду, на зберігання або утимчасове користування;
–    відповідно до законодавстваінвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів основних фондівможе проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів — один раз нап’ять років.
Після детального вивчення обліковоїінформації члени комісії проводять огляд об’єктів в натурі з метою перевірки їхфактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника місцяхексплуатації та встановлення ступеню їх придатності для подальшого використанняза прямим призначенням. До опису заносять їх повну назву, призначення,інвентарний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення вексплуатацію, балансову вартість.
Однотипні предмети господарськогоінвентарю, інструменти, верстати з однаковою вартістю, що надійшли одночасно водин із структурних підрозділів підприємства та обліковуються в типовійінвентарній картці групового обліку, наводяться в інвентаризаційних описах занайменуваннями із зазначенням кількості цих об’єктів.
Непридатні до експлуатації івідновлення основні засоби до опису фактичних залишків не включаються. На ціоб’єкти інвентаризаційна комісія складає окремі описи із зазначенням дативведення в експлуатацію і причин, з яких вони стали непридатними для подальшоговикористання. Списання таких об’єктів здійснюється відповідно до діючогопорядку ліквідації основних засобів. При оприбуткуванні корисних матеріалів (запчастин,металобрухту) після ліквідації основних засобів складають окремий акт, дезазначається, ким і яку кількість матеріалів було отримано, для яких потреббули використані такі матеріали.
Об’єкти, які за своїми економічнимихарактеристиками не належать до основних засобів, необхідно перевести до складуінших активів (малоцінних необоротних активів, виробничих запасів, малоцінних ішвидкозношуваних предметів). Якщо ж такі обпекти не відповідають визначеннюактиву взагалі, то їх необхідно списати на витрати діяльності.
При виявленні об’єктів, не прийнятихна облік, а також об’єктів, по яких в регістрах бухгалтерського обліку відсутніабо наведені неправильні дані, що їх характеризують, комісія повинна включитидо опису достовірні дані і технічні показники за цими об’єктами. При виявленніпідчас інвентаризації споруджених об’єктів, не відображених в обліку,встановлюється на який рахунок було віднесено витрати на їх спорудження, коли іким видано відповідне розпорядження. Ці відомості відображаються у протоколізасідання інвентаризаційної комісії. У разі неможливості встановлення первісноївартості за фактичними витратами, об’єкти, не відображені в обліку, оцінюютьсяза справедливою вартістю на дату їх виявлення. Знос визначають експертнимшляхом залежно від технічного стану відповідного об’єкта.
В інвентаризаційному описі містятьсявідомості про всі наявні об’єкти основних засобів: найменування та інвентарнийномер об’єкту, його призначення, основні технічні та експлуатаційніхарактеристики.
Дані інвентаризаційних описівпорівнюються з інвентарними картками обліку об’єктів основних засобів (форма №ОЗ-6), а також технічною і первинною документацією, даними облікових регістрівна предмет тотожності даних аналітичного та синтетичного обліку.

/>/>ІІІ. Шляхи вдосконалення обліку АКТИВІВна підприємстві
/> 
3.1. Удосконалення управлінням основними засобами підприємства
Управління основними засобами – це процес спостереження,фіксації, відтворення та впливу на основні засоби з метою найбільш ефективногоїх використання в діяльності підприємства. Основною метою управління основнимизасобами є забезпечення умов вчасного оновлення, модернізації і підвищенняефективності їх використання. Управління основними засобами передбачаєнаступне: забезпечення вчасного оновлення та модернізації основних засобів впроцесі їх використання; визначення розміру потреб у прирості основних засобів;забезпечення підвищення ефективності використання основних засобів; визначенняформ задоволення потреб у прирості основних засобів; формування оптимальноїструктури джерел фінансування основних засобів.
Основну інформаційну базу для управління надає облік. Даніаналітичних рахунків, які відкриваються до відповідних рахунків класу 1«Необоротні активи», є джерелами інформації для управління основнимизасобами. Аналітичний облік дозволяє здійснювати ефективний контроль занаявністю та рухом об’єктів необоротних матеріальних активів.
Бухгалтерський облік основних засобів повинензабезпечувати отримання наступних основних даних, які необхідні для успішногоуправління підприємством: загальна балансова вартість всіх основних засобів;балансова вартість окремих видів основних засобів (будинки, споруди, виробничеобладнання, земельні ділянки); вартість придбаних, збудованих, ліквідованих,переданих, списаних і переоцінених протягом звітного періоду об’єктів основнихзасобів; вартість основних засобів, переданих за договором лізингу та оренди;сума зносу основних засобів; сума витрат на створення основних засобів, якінеобхідні для їх розподілу по підрозділах підприємства, обліково-калькуляційнихцентрах витрат і видах устаткування; сума витрат від ліквідації майна; вартістьповністю зношених об’єктів основних засобів; непередбачені прибутки або збиткив результаті продажу або ліквідації основних засобів; вартість основних засобів[15, 126-128].
Отже, успішне вирішення завдань управління необоротнимиматеріальними активами та обґрунтування інвестиційної політики в цій частинівимагає достовірного бухгалтерського обліку необоротних матеріальних активів івсебічного використання облікової інформації.
/> 
3.2. Застосування комп’ютерних технологій при здійсненні облікугрошових коштів
Задача«Облік грошових коштів на рахунках в банку» є складовою частиноюпідсистеми бухгалтерського обліку (БО) й реалізується на АРМБ з ОФРО, яке єзасобом автоматизації праці зайнятого обліком персоналу. Це функціональнаспеціалізована людино-машинна система, що включає програмно-технічний комплекс,інформаційне та додаткове інструктивно-методичне й організаційно-технологічнезабезпечення. Кінцевим користувачем його є бухгалтер зведеного секторабухгалтерії, який веде ОФРО.
Основна концепція побудови АРМБ полягає вдецентралізованому автоматизованому обробленні інформації безпосередньо наробочому місці бухгалтера. Концепція децентралізації передбачає винесенняобчислювальних потужностей із спеціалізованих інформаційно-обчислювальнихцентрах (ІОЦ) і розміщення їх безпосередньо на місцях виникнення та використанняінформації, в тому числі на робочих місцях бухгалтерів.
Це приводить до створення АРМБ. В таких умовах бухгалтервиступає в ролі кінцевого користувача автоматизованого робочого місця (АРМу),стаючи активним споживачем обчислювальних потужностей, а також інформаційнихресурсів АРМу. Локальна комп’ютерна мережа підприємства дає змогу бухгалтерувзаємодіяти з іншими АРМами і бути споживачем ресурсів єдиної бази даних (БД),що забезпечує найефективнішу реалізацію концепції АРМу.
АРМБ з ОФРО виконує комплекс задач, інформаційнопов’язаних із задачами суміжних АРМБ, а також із задачами ІC підприємствазагалом. Схему інформаційних зв’язків АРМБ з ОФРО показано на рис. 3.1.
/>

Рис. 3.1. Інформаційні зв’язки АРМБ з ОФРО
ВикористанняАРМу як структурного елемента автоматизованої інформаційної системи (АІС)обліку на підприємстві забезпечує:
— інформаційно-довідкове обслуговування користувачів — бухгалтерів;
— розвинений діалог між бухгалтером і ПЕОМ прирозв’язувані різних задач обліку й у процесі прийняття управлінських рішень;
— формування та ведення локальної БД і використанняінформації спільної БД;
— надання різних сервісних послуг бухгалтеру на йогоробочому місці.
АРМБ з ОФРО має цільове призначення — автоматизація конкретнихфункцій з ОФРО, які виконуються бухгалтером. Тому на етапі його розробленнянайголовнішим є максимальна орієнтація на кінцевого користувача — бухгалтера зОФРО. Цей принцип тісно пов’язаний з принципом проблемної орієнтації АРМу нарозв’язання конкретного класу задач, об’єднаних загальною технологієюоброблення інформації.
В системуавтоматизованого оброблення комплексу задач з ОФРО складають БД, мовні тапрограмні засоби, що реалізують доступ до даних й управління ними, а такожпрограмне забезпечення (ПЗ) для розв’язання цих задач та засоби спілкуваннякористувача з системою (табл… 2, Додаток Б).
Для ефективної організації ОФРО в межах інформаційногозабезпечення АРМу має бути створена БЗ, що містить прості й елементарнівисловлювання, думки, рекомендації, з яких внаслідок оброблення формуєтьсяскладне висловлювання. БЗ використовується у зв’язку з виконанням бухгалтерамисвоїх функцій з обліку, контролю й аналізу. При цьому система проводить аналізпричинних зв’язків помилок, визначає їхню залежність від інших чинників івиробляє рекомендації щодо їх усунення. У результаті для будь-якої ситуаціїтака БЗ може видати набір альтернатив для її вирішення.
Такий варіант створення БЗ дає змогу одержати повну модельоб’єкта управління, підвищити рівень професіоналізму осіб, які здійснюють БО.
Прикладом створення БЗ може бути класифікація касовихоперацій за їхньою економічною сутністю, наведена в табл. 3.1 [9, 326].
Предметною сферою АРМБ з ОФРО є інформаційні процеси, щостосуються обліку руху грошових коштів при виконанні фінансово-розрахунковихоперацій.
Предметна сфера АРМу пов’язана з відображенням операцій нарахунках, описаних у табл. Додатку Б (табл. 2).
Метою створення АРМБ з ОФРО є забезпечення персоналубухгалтерії підприємства новими засобами техніки та технології обліку,призначеними для автоматизованого виконання основних функцій з ОФРО.
Облік касових операцій є складовою частиною комплексуОФРО. Для розв’язання задачі з обліку касових операцій при використанні АРМБпотрібні дані первинного обліку, дані спільної бази бухгалтерських записів,нормативно-довідкової інформації (НДІ).
 
Таблиця 3.1
Класифікація касових операцій за їхньою економічною сутністю№ пор Найменування касової операції Дебет-рахунки Кредит-рахунки 1 Надходження готівки в касу від реалізації продукції, матеріалів, виконаних робіт і наданих послуг 301 701, 702, 703 2 Надходження грошових коштів у касу з відповідних рахунків 301 311, 312, 331 3 Надходження в касу раніше виданих авансів 301 371 4 Надходження в касу грошових коштів від покупців та замовників 301 361 5 Повернення від підзвітних осіб не витрачених ними раніше отриманих грошових коштів 301 372 6 Внесення засновниками на рахунок їхніх внесків у статутний фонд 301 46 7 Здача в банк грошових коштів 311 301 8 Придбання за готівку грошових документів 331 301 9 Видача заробітної плати, допомоги за тимчасовою непрацездатністю та ін. 661, 652 301 10 Видача грошових коштів підзвітним особам на господарські витрати і відрядження 372 301 11 Видача дивідендів засновникам 671 301
Бухгалтер повинен мати змогу в режимі активного діалогупроаналізувати стан грошових коштів у касі підприємства.
АРМБ з ОФРО реалізується за допомогою ПЕОМ на основімікропроцесора Am486DX4-100 з тактовою частотою 100 МГц. Для ведення діалогукористувача з ПЕОМ використовується кольоровий адаптер типів VGA, SVGA. Дляздобуття машинограми (МГ) застосовується принтер.
У зв’язку з тим, що кінцевий користувач є непрофесіоналому галузі обчислювальної техніки, використовується дружній інтерфейс, зручнийдля розуміння.
В основу функціонування АРМБ з ОФРО покладено сукупністьієрархічно розгалуженого меню, яке відображає функції, процедури й операції зреалізації діалогової автоматизованої системи, призначеної для ОФРО.Реалізувати такий підхід може функціональне ПЗ, що супроводжує технологічнудіяльність бухгалтера і включає операційну систему (ОС) Windows 95, СУБДMicrosoft Visual FoxPro версії 5.0. ПЗ є простим у користуванні, гнучким, легконастроюється. Його основна перевага — орієнтація на кінцевого користувача — бухгалтера.
Система управління базами даних (СУБД) Microsoft VisualFoxPro 5.0 орієнтовано на реляційні БД, забезпечено вбудованою підсистемоюінтерактивної допомоги; вона має розвинені візуальні засоби автоматизованогостворення форм, таблиць, запитів, звітів, підтримує мову SQL,об’єктно-орієнтовану мову програмування, стандартні протоколи обміну даними, атакож розвинені засоби оброблення даних у багатокористувальному режимі.Систематичний контроль інформації, що вводиться, дає змогу створювати тамодифікувати БД з мінімальними витратами праці на проектування і програмування.
Упровадження АРМБ дасть змогу створити АІС з ОФРО,орієнтовану на потреби бухгалтера з ОФРО. При автоматизації обліку касовихоперацій АІС виконуватиме такі функції:
— обчислювальну — для своєчасного та якісного веденняобліку касових операцій;
— запам’ятовуючу — для забезпечення неперервногонакопичення, систематизації, зберігання й оновлення потрібної інформації;
— комунікаційну — для забезпечення передачі інформації прозареєстровані касові операції на АРМі зведеного обліку та формування звітів;
— інформуючу — для реалізації швидкого доступу, пошуку йвидачі бухгалтеру необхідної інформації;
— аналізуючу — для визначення стану грошових коштів у касіпідприємства;
— документуючу — для забезпечення формування всіх вихіднихдокументів обліку і звітів [9, 327-328].

/>/>висновки
Доосновних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метоювикористання їх у процесі виробництва або постачання товарів та послуг, наданняв оренду іншим особам або для здійснення адміністративних ісоціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довшийза рік).
Рух основних засобів, пов’язаний зіздійсненням господарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщеннята вибуття, оформлюють типовими формами первинної облікової документації,затвердженими наказом Мінстату України.
Для обліку основних засобів та іншихнеоборотних матеріальних активів відповідно до Плану рахунків бухгалтерськогообліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств іорганізацій та Інструкції про його застосування № 291 призначені балансовірахунки 1-го класу «Необоротні активи» (10 «Основнізасоби», 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, 13 «Знос(амортизація) необоротних активів», 15 «Капітальні інвестиції»,18 “Інші необоротні активи”) та позабалансові рахунки 0-го класу«Позабалансові рахунки» з відповідними субрахунками. Характеристикарахунків, призначених для обліку основних засобів та інших необоротнихматеріальних активів.
Інтеграційні процеси, які відбуваються у світі, призводятьдо необхідності розробки загальних принципів обліку та звітності, які знаходятьсвоє відображення у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). Зогляду на те, що національні стандарти обліку розроблені з урахуванням вимогміжнародних стандартів, П(С)БО 7 «Основні засоби» має ряд спільнихположень з МСФЗ 16 «Основні засоби».
Рух основних засобів, пов’язаний зіздійсненням господарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщеннята вибуття, оформлюють типовими формами первинної облікової документації,затвердженими наказом Мінстату України.
Аналітичний облік основних засобівведеться за об’єктами основних засобів.
Перевірка наявності основних засобівпроводиться в наступних розрізах: власні основні засоби, основні засоби навідповідальному зберіганні, основні засоби в ремонті, основні засоби, переданіабо прийняті в оренду (лізинг). При інвентаризації будинків, споруд та іншоїнерухомості комісія перевіряє наявність документів, які підтверджуютьзнаходження таких об’єктів у власності підприємства.
Управління основними засобами – це процес спостереження,фіксації, відтворення та впливу на основні засоби з метою найбільш ефективногоїх використання в діяльності підприємства. Основною метою управління основнимизасобами є забезпечення умов вчасного оновлення, модернізації і підвищенняефективності їх використання. Управління основними засобами передбачаєнаступне: забезпечення вчасного оновлення та модернізації основних засобів впроцесі їх використання; визначення розміру потреб у прирості основних засобів;забезпечення підвищення ефективності використання основних засобів; визначенняформ задоволення потреб у прирості основних засобів; формування оптимальноїструктури джерел фінансування основних засобів.

/>/>список використаної ЛІТЕРАТУРИ
1.  Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні»: Затв. ВРУ 16.07.1999 р. № 996 – XIV.
2.  Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. – К., 2000.
3.  Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика іплан рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність: Навч. посібник /За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця. — 3-тє вид., перероб. і доп. – Житомир: ЖІТІ, ПП«Рута», 2001. — 512 с.
4.  Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні:Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ: ТОВ«Баланс-Клуб», 2000. — 768 с.
5.  Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. Проф. Ф.Ф.Бутинця. — 3-тє вид., перероб. і доп. – Житомир: ЖІТІ, 2001. — 672 с.
6.  Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / Відп. ред. Ф.Ф. Бутинець.– Житомир: ПП «Рута», 2007. – 756 с.
7.  Васюта О.І., Шепітко Г.Ф., Ромашевська Н.О. Теорія бухгалтерськогообліку: Навч. пос. – К.: МАУП, 2001. – 176 с.
8.  Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. з англ.О. Мінін, О. Ткач. – К.: Основи, 1997. — 943 с.
9.  Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. –К.: КНЕУ, 2001. — 334 с.
10.   Лишиненко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік:Навч. пос. – К.: ЦУЛ, 2005. – 524 с.
11.   Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.
12.   Ткаченко Н.В. Бухгалтерський облік на підприємствахрізних типів власності: Навчальний посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 875 с.
13.   Черній В.К., Приходько А.П. Бухгалтерськийфінансовий облік: Підручник. – К.: Академія, 2005. – 484 с.
/>/>додатки
/>/>/>/>Додаток А.
Характеристика типових формпервинних документів з обліку основних засобівФорма документу Назва документу Примітки 1 2 3 ОЗ-1 Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів Складається на кожний об’єкт окремо, а на декілька — лише в тому випадку, коли об’єкти однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією й тією ж особою ОЗ-2 Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів основних засобів Зазначаються технічна характеристика та первісна вартість об’єкту. Актом такої форми оформлюється приймання завершених робіт після добудови, реконструкції або модернізації основних засобів ОЗ-З Акт на списання основних засобів Після ліквідації основних засобів і складання актів на списання основних засобів перший примірник передається до бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку основних засобів O3-4 Акт на списання автотранспортних засобів Складається в двох примірниках, підписують члени комісії, затверджує керівник підприємства або уповноважена ним на це особа O3-5 Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини Складається при встановленні, запуску і демонтажі будівельної машини, взятої напрокат. Підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної ділянки O3-6 Інвентарна картка обліку основних засобів Здійснюються записи на підставі актів приймання-передачі основних засобів та акту на списання основних засобів: для обліку окремих об’єктів основних засобів; для групового обліку однотипних об’єктів основних засобів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці та мають одне й те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість. Як правило, заповнюється в одному примірнику та знаходиться у бухгалтерії O3-7 Опис інвентарних карток з обліку основних засобів Застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії O3-8 Картка обліку руху основних засобів Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику O3-9 Інвентарний список основних засобів Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об’єкта за матеріально відповідальними особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними записам в інвентарних картках обліку основних засобів O3-14, O3-15, ОЗ-16 Розрахунок амортизації основних засобів Використовується при нарахуванні зносу основних засобів
Характеристика субрахунків рахунку 10 «Основні засоби»Назва субрахунків
/>Характеристика субрахунків 1 2 101 «Земельні ділянки» Відображається вартість земельних ділянок 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» До цієї групи основних засобів відносяться витрати неінвентарного характеру (не пов’язані зі зведенням споруд) на культурно-технічні заходи щодо поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського користування, здійснювані за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення полів від каменів і валунів, зрізування купин, розчистка заростей, очищення водосховищ тощо) 103 «Будинки та споруди» Ведеться облік наявності та руху будівель, споруд, їх структурних компонентів і передавальних пристроїв, а також житлових будинків 104 «Машини та обладнання» Ведеться облік за видами машин та обладнання 105 «Транспортні засоби» До транспортних засобів належать засоби пересування, призначені для переміщення людей і вантажів, а також магістральні трубопроводи, призначенням яких є транспортування рідких і газоподібних речовин від постачальника до місця їх зберігання (використання) 106 “Інструменти, прилади та інвентар” До інструментів відносяться: ріжучі, ударні, давлючі та ущільнюючі знаряддя праці, включаючи ручні механізовані знаряддя, які працюють за допомогою електроенергії, стисненого повітря тощо, а також будь-які пристрої для оброблення матеріалів, здійснення монтажних робіт тощо. До виробничого інвентарю і приладдя належать предмети виробничого призначення, котрі використовуються для полегшення виробничих операцій під час роботи, обладнання для охорони праці, тари для зберігання рідких і сипучих речовин 107 «Робоча і продуктивна худоба» До цієї групи належать: робоча худоба – коні, воли, верблюди, віслюки та інші робочі тварини; продуктивна худоба – корови, бики-плідники, буйволи, яки, жеребці-плідники та племінні кобили тощо 108 «Багаторічні насадження» До цієї групи основних засобів відносяться всі штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку 109 “Інші основні засоби” Всі інші основні засоби, що не обліковуються на зазначених вище субрахунках рахунку 10 «Основні засоби» /> /> />
Характеристика субрахунків до рахунку 13 «Знос (амортизація)необоротних активів»Назва субрахунків Характеристика 131 «Знос основних засобів» Узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 «Основні засоби» 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» Узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи” 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» Узагальнюється інформація про суму накопиченої амортизації нематеріальних активів
Характеристика субрахунків рахунку 15 «Капітальні інвестиції»Назва субрахунків Характеристика 151 «Капітальне будівництво» Відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства. На цьому рахунку також ведеться облік устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування вказаного будівництва 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» Призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 «Основні засоби» (крім об’єктів будівництва та основного стада) 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів» Відображаються витрати підприємства (організації, установи) на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи” 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» Відображаються витрати підприємства на придбання або створення власними силами активів, облік яких ведеться на рахунку 12 «Нематеріальні активи» 155 «Формування основного стада» Обліковуються витрати на формування основного стада робочої та продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»